70484

Проблема социально-психологической периодизации в развитии личности

Доклад

Психология и эзотерика

Существует ряд взглядов на периодизацию личностного развития человека. Пиаже фактически отождествлял процесс периодизации развития личности со стадиями интеллектуального развития: сенсомоторного интеллекта до 2 лет; дооперационального мышления от 2 до 7 лет...

Русский

2014-10-21

33.5 KB

1 чел.

19.Проблема социально-психологической периодизации в развитии личности

Существует ряд взглядов на периодизацию личностного развития человека.

Ж. Пиаже фактически отождествлял процесс периодизации развития личности со стадиями интеллектуального развития: сенсомоторного интеллекта (до 2 лет); дооперационального мышления (от 2 до 7 лет); конкретных операций (от 7 до И лет); формальных отношений (до 14-15 лет). По его мнению, мировоззренческая, нравственная, поведенческая стороны человека обусловлены уровнем его способности мыслить.

3. Фрейд объяснял периодизацию личностного рмвития психосексуальными процессами. Он считал, ЧТО индивид приобретает ту или иную черту личности именно в те периоды, когда врожденная энергия Человека (либидо) оказывается реализованной не в полной мере. В соответствии с этим критерием Фрейд выделяет несколько стадий. Так, если либидо не удовлетворено в возрасте:

- до года (оральная стадия) из-за преждевременного «отлучения» ребенка от материнской груди, то личность обречена на конформность, пассивность, нерешительность;

- от 1 до 2 лет (анальная стадия) из-за чрезмерных или недостаточных усилий родителей по привитию ребенку чистоплотности, то к чертам личности прибавляются либо крайняя степень пунктуальности, либо устойчивая манера идти наперекор всему, что ожидает от индивида его окружение;

- от 2 до 5 лет (фаллистическая стадия) из-за неадекватного поведения родителей при появлении у ребенка характерных для этого возраста комплексов Эдипа и Электры, то возникает опасность гомосексуальных тенденций;

- от б до 11 лет (латентная стадия) из-за ошибок в привитии полоролевого поведения мальчикам и девочкам, то это грозит личности психическим инфантилизмом (поведением, характерным для более младшего возраста);

- от 12 лет (генитальная стадия) из-за крайних позиций в ориентации на половое удовлетворение с партнерами противоположного пола, то личность лишается возможности познать чувство любви, дружбы.

Критики упрекали Фрейда за сосредоточенность по позиции на психосексуальном факторе и лишении человека возможности совершенствовать свою личность на основе собственных усилий.

Э. Эриксон был уверен, что развитие личности охватывает всю жизнь человека и обусловлено взаимодействием психосексуальных и социальных начал. Последнее представлено важнейшей составляющей личности - «Я». Процесс развития отмечен рядом возрастных кризисов.

Первые четыре возрастных кризиса по содержанию и причинам, их вызывающим, во многом напоминают аналогичные стадии развития личности по 3. Фрейду. Отличия состоят в том, что существенную роль в преодолении кризисных состояний, ведущих к появлению негативных свойств личности, играют усилия родителей по развитию у ребенка инициативности и уверенности в своих силах. Дальнейшее развитие личности проходит через:

- кризис подросткового и юношеского возраста, обусловленный исходами предыдущих кризисов и имеющий своим результатом тот или иной уровень осознания своего «Я» и, как следствие, либо следование намеченной цели, либо непредсказуемое существование;

- кризис ранней зрелости (20-40 лет), обусловленный способностью любить, дружить и завершающийся либо чувством отчужденности, одиночества, либо стремлением к контактам с людьми;

- кризис среднего возраста (40-60 лет), развивающийся по шкале «общечеловечность - самопоглощенность» и воплощающийся либо в полной ориентации на свои собственные нужды и потребности, либо в способности беспокоиться о своих детях, друзьях, коллегах, будущих поколениях и т.д.;

- кризис поздней зрелости (после 60 лет), выражающийся в критическом анализе прожитых лет и соответствующих переживаниях.

Таким образом, смещение акцентов развития личности со сферы бессознательных инстинктов в область самосознания («Я») сделало процесс развития личности в определенной мере управляемым со стороны самого индивида.

Д. Эльконин (1904-1984) представил процесс периодизации личностного развития в системе отношений двух тесно связанных и чередующихся линий: «ребенок - вещь» и «ребенок - взрослый». Чередование обусловлено тем, что в определенные периоды жизни для индивида в качестве ведущей выступает:

- либо практическая деятельность с вещами (например, деятельность ребенка с предметами, учебная деятельность и др.);

- либо деятельность в рамках взаимодействия с людьми (например, чувственный контакт младенца с матерью, игра, общение со старшими и др.).

В чередующиеся периоды своего доминирования каждая из деятельностей оставляет след в мотивационной или познавательной сферах личности. Если в моменты смены видов ведущих деятельностей обнаруживается несоответствие между знаниями, умениями и навыками смежных между собой двух видов деятельностей, то это квалифицируется автором как возрастной кризис. Кризис преодолевается усилиями: в той деятельности, которая дала низкие результаты.

Слабым моментом авторской позиции является то, что в ней все сведено к внешней практической деятельности и не оказалось места для природных факторов индивида.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

84487. Пропріорецептори, їх види. Будова та функції м’язових веретен 43.25 KB
  Пропріорецептори Мязів мязові веретена Суглобових сумок Сухожилків тільця Гольджі Види рецепторів Адекватний подразник Деформація Розтягнення Розтягнення Ступінь та швидкість розтягнення мязів Ступінь згинання розгинання в суглобі Ступінь та швидкість скорочення мяза так як при скороченні сухожилки розтягуються Контролюють Мязові веретена первинні механорецептори що мають складну структуру. Адекватним подразником ІФВ є розтягнення центральної частини ядерної сумки. Таке розтягнення та збудження спіралевидного нервового...
84488. Механізми і закономірності передачізбудження в центральних синапсах 44.76 KB
  Аксосоматичні Аксоаксональні Аксодендритні Дендродендритичні Збудливі Гальмівні Хімічні Електричні Механізм передачі збудження через центральний аксосоматичний хімічний синапс полягає в наступному: ПД поширюється по мембрані аксона далі по мембрані пресинаптичній підвищення проникності пресинаптичної мембрани для іонів С2 вхід їх в нервове закінчення за градієнтом концентрації вихід медіатора в синаптичну щілину дифузія медіатора до постсинаптичної мембрани взаємодія з мембранними циторецепторами збільшення...
84489. Види центрального гальмування. Механізми розвитку пре- та постсинаптичного гальмування 43.78 KB
  Механізми розвитку пре та постсинаптичного гальмування. Гальмування активний фізіологічний процес. Гальмування в ЦНС Постсинаптичне Пресинаптичне За локалізацією За електрофізіологічною природою Гіперполяризаційне Деполяризаційне За будовою нейронних ланцюгів Зворотнє Пряме Постсинаптичне гіперполяризаційне гальмування.
84490. Сумація збудження і гальмування нейронами ЦНС 48.02 KB
  Взаємодія збудження та гальмування на тілі кожного окремого нейрона відбувається шляхом сумації просторової та часової. В залежності від переважання сумації ЗПСП чи ГПСП нейрон може перебувати в трьох станах: збудження характеризується генерацією ПД на мембрані аксонного горбика в результаті переважання сумації ЗПСП деполяризація мембрани дійшла до критичного рівня: чим інтенсивніше протікає сумація ЗПСП тим швидше деполяризація доходить до Екр тим частіше ПД в РРН тобто тим сильніше збудження нейрона. Таким чином за допомогою...
84491. Рухові рефлекси спинного мозку, їх рефлекторні дуги, фізіологічне значення 45.37 KB
  У складі задніх рогів спинного мозку переважають вставні нейрони. Біла речовина спинного мозку представлена волокнами висхідних та низхідних шляхів. Контроль на рівні спинного мозку Рецептори шкіри Вісцерорецептори ангіорецептори.
84492. Провідникова функція спинного мозку. Залежність спінальних рефлексів від діяльності центрів головного мозку. Спінальний шок 43.05 KB
  Біла речовина спинного мозку передні бокові та задні канатики складається з нервових волокон які формують провідні шляхи. Основними висхідними шляхами є: 1. Шлях Голя розташований в медіальній частині заднього канатика. Шлях Бурдаха розташований в латеральній частині заднього канатика.
84493. Рухові рефлекси заднього мозку, децеребраційна ригідність 48.79 KB
  Вони носять назву надсегментарних утворень так як впливають на мязи не прямо а через мотонейрони сегментарних структур рухові ядра спинного мозку і черепномозкових нервів. Задній мозок отримує і переробляє всю аферентну інформацію що надходить від спинного мозку оскільки всі специфічні висхідні шляхи від спинного мозку входячи в стовбур мозку задній та середній мозок віддають коллатералі гілочки до ретикулярної формації тут продовжується обробка аферентної інформації. В задньому мозку розміщені 4 вестибулярні ядра медіальне...
84494. Рухові рефлекси середнього мозку, їх фізіологічне значення 44.55 KB
  Середній мозок СрМ за участі сітчастої речовини опрацьовує аферентну інформацію яка поступає в спинний та задній мозок. Нова інформація поступає в СрМ від зорових та слухових рецепторів. На основі опрацьовання інформації від усіх цих рецепторів СрМ здійснює контроль за станом зовнішнього та внутрішнього середовища організма. Важливими надсегментарними руховими ядрами СрМ є: 1 червоні ядра від них інформація від нейронів спинного мозку передається по шляхах що перехрещуються руброспінальні шляхи елемент ЛНС; 2 ретикулярна формація;...
84495. Мозочок, його функції, симптоми ураження 44.3 KB
  Від вестибулорецепторів через вестибулярні ядра контроль за збереженням рівноваги при русі. Від всіх рухових ядер стовбуру ретикулярна формація краєві ядра. З руховими ядрами стовбуру ретикулярна формація вестибулярні ядра червоні ядра через які Мз здійснює вплив на мотонейрони і на мязи. З базальними ядрами.