70550

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ: БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК

Конспект

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Оперативно-технічний облік являє собою збір поточної інформації про хід господарської діяльності підприємства, а також контроль за здійсненням окремих операцій безпосередньо в період їх виконання. Дані про хід виконання тих чи інших робіт в оперативно-технічному обліку...

Украинкский

2014-10-22

207.64 KB

2 чел.

81

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра обліку і аудиту

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

до вивчення  курсу «БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК »

для студентів, які навчаються за навчальним планом спеціалістів

напряму 6.140101, професійне спрямування «Готельно-ресторанна

справа» та напряму 6.051701, професійне спрямування «Харчові

технології та інженерія» заочної форми навчання

к.е.н., доцента

ІВАНЧЕНКОВОЇ ЛАРИСИ ВОЛОДИМИРІВНИ

Одеса  ОНАХТ  2013

ТЕМА 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА І СУТЬ

БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

1. Види господарського обліку, їх диференціація та інтеграція

2. Функції бухгалтерського обліку та вимоги до нього

3. Вимірники, які застосовуються в обліку

1. Види господарського обліку, їх диференціація та інтеграція

Для забезпечення отримання різнобічної інформації, необхідної для здійснення управління як окремим підприємством, окремою галуззю або економікою країни в цілому використовують три взаємопов'язані види обліку:

- оперативно-технічний;

- бухгалтерський;

- статистичний.

Оперативно-технічний облік являє собою збір поточної інформації про хід господарської діяльності підприємства, а також контроль за здійсненням окремих операцій безпосередньо в період їх виконання. Дані про хід виконання тих чи інших робіт в оперативно-технічному обліку фіксуються як можна простіше з тим, щоб була можливість швидко передати зібрану інформацію керівництву. Передача такого роду даних може здійснюватися за допомогою телефону, телеграфу, у письмовій або усній формі. Треба зазначити, що абсолютну точність даний вид обліку не забезпечує.

Бухгалтерський облік являється основним видом обліку. Особливістю такого обліку є узагальнене відображення всіх наявних на підприємстві господарських засобів і джерел їх утворення, а також здійснюваних господарських операцій. Відмінною рисою бухгалтерського обліку є строго документальне відображення (за допомогою бухгалтерських документів) господарських засобів і господарських процесів, що в свою чергу надає обліковим даним юридичної сили. Треба зауважити, що для аналізу витрат підприємства, а також планування його розвитку у майбутньому необхідно безпосередньо використовувати інформацію бухгалтерського обліку.

Статистичний облік здійснюється з метою вивчення масових суспільних явищ

і процесів. За допомогою статистичного обліку вивчається динаміка заробітної плати, продуктивності праці, рентабельності виробництва і т. ін., як в окремих галузях економіки, так і країни в цілому. Дані статистичного обліку широко використовуються державними органами як законодавчої, так і виконавчої влади з метою здійснення перспективного планування і прогнозування соціально-економічного розвитку країни. Виходячи із цього, треба зауважити, що оперативний і бухгалтерський облік підпорядковані завданням державної статистики.

Таким чином, оперативний, бухгалтерський і статистичний види обліку тісно взаємопов'язані між собою та доповнюють один одного, а в комплексі складають єдину систему народногосподарського обліку.

2. Функції бухгалтерського обліку та вимоги до нього

Діяльність кожного суб'єкта господарювання базується на постійному підвищенні рівня використання матеріальних і грошових ресурсів, а також трудового потенціалу підприємства.

Виходячи із вимог керівництва щодо реалізації поставлених завдань, виділяються наступні функції бухгалтерського обліку:

1) контрольна;

2) інформаційна.

Контрольна функція бухгалтерського обліку пов'язана із забезпеченням виконання планових завдань і досягнення за планових показників діяльності підприємства шляхом здійснення їх порівняння.

Інформаційна функція бухгалтерського обліку полягає у забезпеченні керівництва як структурних підрозділів, так і підприємства в цілому інформацією, яка необхідна для здійснення контролю, планування і прийняття оперативних управлінських рішень.

Для успішної реалізації функцій бухгалтерського обліку до нього висуваються наступні вимоги:

- порівняльність показників обліку з показниками плану;

- своєчасність обліку;

-  точність і об'єктивність;

- повнота і аналітичність облікових даних;

- ясність і доступність;

- економічність обліку.

Вимога до бухгалтерського обліку щодо порівняльності показників обліку з показниками плану полягає у тому, що зібрана і узагальнена інформація повинна забезпечувати можливість контролю виконання планових завдань як у цілому по підприємству, так і у розрізі його структурних підрозділів. Поряд з тим система показників обліку будується відповідно до показників, передбачених у плані.

Забезпечення прийняття оперативних управлінських рішень неможливе без чітко організованої системи збору і обробки облікових даних, що в свою чергу висуває таку вимогу до бухгалтерського обліку, як своєчасність обліку.

Вимога до бухгалтерського обліку про точність і об'єктивність визначається необхідністю представлення правдивої і неупередженої інформації як для внутрішніх (менеджери, акціонери та ін.), так і для зовнішніх її споживачів (податкові органи, органи державної статистики і т. ін.). Треба зазначити, що за приховування доходів, а також подання недостовірної звітності, законодавством України передбачено застосування до порушників відповідних стягнень.

Інформація, яка надходить із первинних підрозділів до бухгалтерії підприємства, а також від обліковця до менеджера, повинна відповідати принципу повноти і аналітичності, тобто бути деталізованою в такій мірі, щоб на її основі можна було провести належний аналіз і прийняти необхідні рішення. Надмірна деталізація облікової інформації може призводити до ускладнення проведення аналізу і як наслідок, до втрати оперативності при прийнятті тих чи інших рішень.

Вимога до бухгалтерського обліку про ясність і доступність облікової інформації для широких мас забезпечується публікацією у пресі таких звітних даних і показників діяльності акціонерного товариства, які в свою чергу дають змогу проаналізувати результати його діяльності навіть особам, які не мають спеціальної економічної освіти.

Організація збору і обробки облікової інформації на підприємстві має відповідати принципу економічності. Дана вимога забезпечується шляхом раціональної організації обліку, використанням прогресивних форм ведення обліку, застосуванням електронно-обчислювальної техніки.

3. Вимірники, які застосовуються в обліку

Для відображення кількісних і якісних змін, які відбуваються із господарськими засобами підприємства та джерелами їх утворення у бухгалтерському обліку використовують наступні види вимірників:

- натуральні;

- трудові;

- грошові.

Натуральні вимірники — це вимірники, за допомогою яких обліковується кількість наявних на підприємстві матеріальних цінностей і виконаних робіт в їх натуральному вираженні.

В обліку використовуються наступні натуральні вимірники: ваги (грами, кілограми, центнери, тонни), міри довжини (сантиметри, метри, кілометри), об'єму (літри, кубічні метри), площі (квадратні метри, гектари), кількості (штук). Застосування тих чи інших вимірників залежить від фізичних властивостей засобів і предметів праці, а також виробленої продукції на підприємстві.

Використання натуральних вимірників дає змогу відобразити не лише кількість обліковуваних об'єктів, але і їх якісних характеристик (марка, сорт і т. ін.).

Натуральні вимірники мають широке застосування в аналітичному обліку матеріальних цінностей, проте вони не можуть виконувати функцію узагальнення, оскільки неможливо підрахувати загальну кількість виробничих запасів або готової продукції, окремі види яких поряд із наочною відмінністю мають також різні одиниці виміру.

Враховуючи посилення ролі міждержавних зв'язків і зовнішньої торгівлі, в даний час багато країн спрямовують свої зусилля на переведення (запровадження) у себе облікових вимірників тих країн, які є економічними лідерами. Результатом цього, на нашу думку, найближчим часом стане уніфікація облікових вимірників в усіх країнах світу.

Трудові вимірники використовуються для визначення кількості затрат робочого часу на виконання тих чи інших робіт або виробництва продукції (хвилини, години, дні). Дані вимірники використовуються при нарахуванні оплати праці працівникам підприємства, для визначення продуктивності праці та трудомісткості продукції, для розрахунку середньоявочної чисельності працівників.

Треба зауважити, що так як і натуральні, трудові вимірники також не можуть виконувати функцію узагальнення.

Для узагальненого відображення наявності та руху господарських засобів і джерел їх утворення, та змін, які відбуваються при здійсненні господарських процесів, використовується грошовий вимірник, який представлений національною валютою України. Даний вимірник є узагальнюючим по відношенню як до натурального вимірника, так і до трудового вимірника.

Грошовий вимірник використовується при визначенні собівартості продукції, продуктивності праці, фінансових результатів і рентабельності діяльності підприємства. Даний вимірник поряд із обліком широко використовується у плануванні і аналізі діяльності підприємства.

Таким чином, використання в обліку всіх трьох вимірників забезпечує повне і всебічне відображення предмету бухгалтерського обліку.

Запитання для самоконтролю:

1. Дайте визначення теорії бухгалтерського обліку.

2. Основні завдання теорії бухгалтерського обліку.

3. Взаємозв’язок бухгалтерського обліку з іншими економічними дисциплінами.

4. Види господарського обліку, їх відмітні особливості і взаємозв’язок.

5. Які державні органи забезпечують керівництво обліком і звітністю в Україні?

6. Які вимоги ставляться до обліку?

7. Вимірники, що застосовуються в обліку.

Література: [1,28,31,32,33,34,35]

ТЕМА 2. ПРЕДМЕТ І МЕТОД БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

1. Предмет бухгалтерського обліку

2. Метод бухгалтерського обліку

1. Предмет бухгалтерського обліку

Кожне підприємство, організація, установа як виробничої, так і невиробничої сфери створені з метою реалізації завдань, які визначені у їх установчих документах.

Для реалізації поставлених завдань суб'єкт господарювання має у своєму розпорядженні наявні як засоби праці (будівлі, споруди, устаткування і т.п.), так і предмети праці (сировину, матеріали, паливо і т.п.). Засоби праці і предмети праці з метою контролю за їх наявністю і рухом знаходять своє відображення в бухгалтерському обліку. Отже, господарські засоби, якими володіє підприємство, і є об'єктом бухгалтерського обліку та складають зміст його предмету.

За допомогою обліку одержують кількісні показники про наявність і рух матеріальних цінностей, грошей, трудових ресурсів та ін., а також одержують і

якісні показники результативності здійснення господарських процесів.

В свою чергу всі господарські засоби підприємства мають різні джерела їх утворення. Одні господарські засоби були внесені свого часу засновниками при створенні підприємства, інші — придбані за рахунок власних коштів або позик банків та інших фінансово-кредитних установ. Облік внесків засновників, боргових зобов'язань перед кредиторами та ін. теж знаходять своє відображення в бухгалтерському обліку. Виходячи із цього, джерела утворення господарських засобів теж є одним із елементів предмету бухгалтерського обліку.

Діяльність підприємства пов'язана із виконанням низки господарських операцій. Перші спрямовані на забезпечення підприємства сировиною, матеріалами і т.п. Другі пов'язані із виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг. Треті забезпечують реалізацію на ринку готової продукції, робіт і послуг підприємства. Зазначені господарські операції відображають процес кругообігу господарських засобів підприємства. Отже, спираючись на зазначене, можна ствердити, що кругообіг господарських засобів є теж одним із елементів предмету бухгалтерського обліку.

Підсумовуючи вказане, відмітимо, що зміст предмету бухгалтерського обліку розкривають його численні об'єкти. Всі об'єкти бухгалтерського обліку можна об'єднати у три великі групи:

І. Господарські засоби, які забезпечують корисну співпрацю людей в процесі господарської діяльності підприємства.

П. Джерела утворення господарських засобів, які дають відповідь на питання, за рахунок чого сформовано господарські засоби.

III. Господарські процеси та їх результати, що виражають в сукупності доцільність і напрямок діяльності підприємства.

До першої групи об'єктів бухгалтерського обліку відносяться господарські засоби. В залежності від видів та розміщення вони поділяються на:

1) засоби сфери виробництва;

2) засоби сфери обігу;

3) засоби невиробничої сфери;

4) вилучені засоби;

5) нематеріальні засоби.

Засоби сфери виробництва характеризуються тим, що вони приймають безпосередню участь у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг.

Засоби сфери виробництва в залежності від їх призначення і виконуваних ними функцій в процесі виробництва поділяють на засоби праці та предмети праці.

Засоби праці — це речі, за допомогою яких робоча сила впливає на предмети праці з метою одержання продукту праці. До засобів праці належать земельні ділянки, будівлі і споруди, машини і обладнання, транспортні засоби та ін., які створюють необхідні умови для здійснення всіх господарських процесів.

Характерною особливістю засобів праці є те, що вони приймають участь у процесі виробництва тривалий термін і тому не відразу, а поступово (у вигляді амортизаційних відрахувань) переносять свою вартість на собівартість створюваної на підприємстві продукції. Засоби праці, за винятком малоцінних та швидкозношуваних предметів, називаються основними засобами.

Предмети праці представлені сировиною, напівфабрикатами, матеріалами, паливом, будівельними-матеріалами, незавершеним виробництвом та ін. Характерним для них є одноразове і повне споживання у виробничому циклі, яке супроводжується перенесенням всієї їх вартості на собівартість створюваної продукції.

Окрему увагу треба приділити незавершеному виробництву, яке входить до складу предметів праці. Незавершене виробництво являє собою певну суму витрат на виробництво продукції, зокрема засобів праці (амортизація), предметів праці (сировини і т.п.), праці (заробітної плати), виготовлення якої на кінець звітного періоду є ще не завершене.

Наявність і обсяги незавершеного виробництва залежать від тривалості виробничого циклу та організації виробництва. Треба відмітити, що на підприємствах видобувної промисловості незавершене виробництво взагалі відсутнє, а на підприємствах з безперервним циклом виробництва (машинобудівні, деревообробні, сільськогосподарські) питома вага незавершеного виробництва в загальній сумі витрат по підприємству є досить значною.

Треба зауважити, що поряд з іншим особливе місце у структурі засобів сфери виробництва посідають землі сільськогосподарського призначення, які виступають і засобом, і предметом праці одночасно.

Засоби сфери обігу залежно від їх функціональної ролі в процесі відтворення поділяються на: предмети обігу, грошові засоби, засоби в розрахунках, засоби, які обслуговують сферу обігу.

Предмети обігу - це готова продукція або товари на складі, які призначені для реалізації.

Грошові засоби виступають як еквівалент при купівлі у постачальників виробничих запасів і т.п., так і при реалізації готової продукції покупцям. Вони представлені грошима, які знаходяться в касі підприємства, на розрахунковому рахунку, а також інших рахунках у банку.

Засоби в розрахунках — це заборгованість як юридичних, так і фізичних осіб перед суб'єктом господарювання (наприклад, заборгованість покупців за відвантажені їм товари або продукцію підприємства, заборгованість постачальників за фактом здійсненої на їх адресу передоплати, заборгованість підзвітних осіб тощо). Юридичні і фізичні особи, які заборгували конкретному підприємству, називають його дебіторами, а саму заборгованість — дебіторською.

До засобів, які обслуговують сферу обігу, належать будівлі, обладнання та інвентар фірмових магазинів, торгово-складських приміщень, кіосків та ін., які знаходяться на балансі суб'єкта господарювання.

Засоби невиробничої сфери — це господарські засоби, які не приймають участі у виробництві продукції, а використовуються з метою забезпечення соціально-культурних потреб як працівників підприємства, так і населення, яке проживає на даній місцевості. До засобів невиробничої сфери відносяться: будівлі, обладнання та інвентар закладів освіти (училища, технікуми при заводах і фабриках і т. ін.), охорони здоров'я (поліклініки, медичні частини, санаторії і т. ін.), культури (будинки культури, спортивні комплекси, бібліотеки і т. ін.), житлово-комунального господарства (житлові будинки, гуртожитки тощо), які знаходяться на балансі суб'єкта господарювання.

Вилучені засоби - це засоби, які належать підприємству, але не приймають участі в господарському обороті. До них відносять дольову участь суб'єкта господарювання у різного роду фінансових проектах, зокрема придбані акції, облігації, ощадні сертифікати, векселі, казначейські зобов'язання, тощо.

Нематеріальні засоби — це господарські засоби, які належать підприємству, але мають нематеріальну форму. До них відносяться: патенти, ноу-хау (нові технології виробництва продукції і т. ін.), авторські права, торгівельні марки, ліцензії, місце на товарній або фондовій біржі, програмне забезпечення для обчислювальної техніки та ін.

До другої групи об'єктів бухгалтерського обліку відносяться джерела утворення господарських засобів.

Виходячи з того, що всі господарські засоби мають відповідні джерела формування (утворення), джерела утворення господарських засобів поділяються на:

1) власні джерела утворення господарських засобів;

2) залучені джерела утворення господарських засобів.

До власних джерел утворення господарських засобів належать: капітал, резерви, прибуток, бюджетне фінансування.

Капітал - це власне джерело утворення господарських засобів, втілюється в активах, які були внесені його засновниками як стартовий капітал в період створення підприємства і являє собою вартість майна суб'єкта господарювання. Майно підприємства складається із різного роду як матеріальних, нематеріальних, а також фінансових ресурсів.

До складу капіталу входять: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал.

Статутний капітал — це частина капіталу, яка утворюється за рахунок сукупності вкладів у вигляді матеріальних, нематеріальних або фінансових ресурсів засновників у майно підприємства для забезпечення діяльності господарюючого суб'єкта згідно меж, які визначені установчими документами. Розмір статутного капіталу підлягає обов'язковій реєстрації у Державному реєстрі суб'єктів господарювання.

Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Пайовий капітал узагальнює інформацію про суми пайових внесків членів споживчого товариства, сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.

Додатковий капітал узагальнює інформацію про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки активів на вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб та інші види додаткового капіталу.

Резерви є джерелом коштів, які використовуються підприємством для покриття у майбутньому можливих видатків: резервний капітал (створюється відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку), забезпечення майбутніх витрат і платежів (резерв на оплату відпусток працівників, додаткове пенсійне забезпечення, проведення гарантійних ремонтів реалізованої продукції та ін.), страхові резерви (створюють підприємства, які відповідно до чинного законодавства є страховими і у встановленому порядку формують страхові резерви).

В результаті ефективної роботи підприємство отримує прибуток, який визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції, робіт і послуг і затратами підприємства, а також нарахуванням податку на прибуток. Прибуток є джерелом господарських засобів, який зокрема представлено готівкою у касі і на розрахунковому рахунку підприємства. Прибуток в свою чергу поділяється на: прибуток від реалізації продукції, робіт і послуг, та прибуток від позареалізаційної діяльності.

До власних джерел утворення господарських засобів відноситься також бюджетне фінансування, яке виражається у перерахуванні на розрахунковий рахунок підприємства коштів із бюджету, призначених для утримання дитячих установ, підготовки і перепідготовки кадрів, а також капітальних вкладень за напрямками, які визначено державою як пріоритетні. Капітальні вкладення можуть також здійснюватися із сторони держави шляхом передачі підприємству будівель, споруд, машин, обладнання або транспортних засобів і т.п.

До залучених джерел утворення господарських засобів належать: кредити банків, кредиторська заборгованість, зобов'язання по розподілу суспільного продукту.

Кредити банків є джерелом грошей на розрахунковому рахунку підприємства або розрахунків із постачальниками за поставлені ними засоби та предмети праці. В залежності від строків, на які видається кредит, кредити поділяються на: довгострокові (надаються підприємству на строк більше одного року), та короткострокові (надаються підприємству на строк до одного року). Після закінчення строку, на який видається кредит, — кредит підлягає поверненню його власникові.

Суб'єкти підприємницької діяльності, перед якими певне підприємство має зобов'язання по розрахунках (перед постачальниками і підрядниками — за поставлені від них засоби і предмети праці або виконані роботи, перед покупцями — за отриману від них передоплату за продукцію), називаються кредиторами, а саме заборгованість — кредиторською. Така заборгованість має широке розповсюдження, оскільки завжди існує розбіжність у датах купівлі або поставок і датах проведення оплати між суб'єктами господарювання.

Зобов'язання по розподілу суспільного продукту поділяються на заборгованість: по оплаті праці працівникам підприємства, перед фондами соціального спрямування (Пенсійним фондом, Фондом соціального страхування та ін.), перед бюджетом по податках та інших платежах. Такі зобов'язання виступають джерелом утворення господарських засобів протягом часу, коли належні до оплати суми платежів вже нараховані, але ще залишаються не сплачені підприємством. Прикладом такого є заборгованість перед працівниками по оплаті праці, яка виникає кожного дня, а саму заробітну плату працівники (із урахуванням авансу) одержують лише два рази на місяць. В цьому випадку має місце кредиторська заборгованість підприємства перед своїми працівниками.

Третю групу об’єктів бухгалтерського обліку складають господарські процеси.

Господарський процес являє собою частину кругообігу господарських засобів, який складається із певних господарських операцій.

В свою чергу господарська операція — це дія, яка призводить до змін в структурі господарських засобів і джерел їх утворення. Господарські операції можуть бути позитивними (оприбутковано готову продукцію із цеху на склад) і негативними (зіпсовано об'єкт основних засобів або сировину, з якої повинна була вироблятися продукція).

Господарські процеси на підприємстві поділяються на:

1) постачальницько-заготівельшй;

2) виробничий;

3) реалізації.

Всі три процеси є взаємопов'язаними, постійно змінюють один одного. Завдяки цьому на підприємстві відбувається безперервний кругообіг господарських засобів.

У різних галузях економіки облік господарських процесів має свої відміні особливості. Все визначається тим, який вид діяльності здійснює те чи інше підприємство: торгівля, виробництво, постачання-збут, надання послуг і т. ін.

Постачальницько-заготівельний процес передбачає витрату підприємством певної частини грошей на закупівлю основних засобів (машин, обладнання та ін.), виробничих запасів (сировини, палива тощо). Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі постачання виступають витрати на придбання засобів і предметів праці (обсяг придбаних предметів праці в натуральному і вартісному виразі), затрати на цей процес (що дозволяє визначити фактичну собівартість придбаних засобів і предметів праці), а також розрахункові операції з постачальниками і підрядниками, які виникають в процесі постачання.

Виробничий процес складає основну фазу кругообігу господарських засобів, в якій створюються матеріальні блага. У процесі виробництва відбувається взаємодія засобів виробництва(засобів праці, предметів праці і робочої сили). Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі виробництва є витрати підприємства на виробництво продукції (амортизація засобів праці, вартість спожитої сировини і матеріалів, оплата праці працівників), що дозволяє визначити собівартість продукції і проаналізувати її структуру.

Процес реалізації є завершальною фазою кругообігу господарських засобів, який забезпечує відновлення і розширення виробництва. Він виражається у передачі виробленої готової продукції шляхом купівлі-продажу. Результатом реалізації є отримання підприємством прибутку, який набуває грошової форми і розраховується як різниця між виручкою і собівартістю реалізованої продукції.

Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі реалізації виступають: обсяг реалізованої продукції (в натуральних і грошових вимірниках), витрати, пов'язані з відвантаженням і збутом продукції, розрахунки з покупцями, визначення фінансового результату від реалізації (прибутку або збитку).

Виходячи із цього, можна зазначити, що у бухгалтерському обліку відображаються не лише господарські процеси, але і їх результати.

2. Метод бухгалтерського обліку

Для вивчення стану і використання наявних на підприємстві господарських засобів, джерел їх формування та господарських процесів у бухгалтерському обліку застосовуються різні способи.

Сукупність способів і прийомів, за допомогою яких забезпечується суцільне, взаємопов'язане і об'єктивне відображення об'єктів обліку в системі бухгалтерського обліку, являє собою метод бухгалтерського обліку, який складається з чотирьох пар елементів, зокрема таких як:

1) документація та інвентаризація;

2) оцінка і калькуляція;

3) рахунки і подвійний запис;

4) баланс і звітність.

Документація являє собою спосіб суцільного і безперервного відображення об'єктів бухгалтерського обліку (господарських засобів, джерел утворення господарських засобів, а також господарських процесів) шляхом використання бухгалтерських документів. Треба зазначити, що бухгалтерський документ є письмовим свідченням факту здійснення господарської операції, що в свою чергу надає юридичної сили отриманим обліковим даним. Носії бухгалтерської інформації можуть бути як паперові, так і магнітні (магнітні стрічки, дискети і т. ін.).

Інвентаризація (від латинського іпvепtаrіит — тобто опис майна) являє собою опис фактичної наявності господарських засобів шляхом обміру, зважування і кількісного підрахунку. Результати проведених інвентаризацій обов'язково оформляють документально, що надає юридичної сили отриманим даним, та в подальшому співставляють із даними бухгалтерського обліку. Метою проведення інвентаризацій є встановлення відхилень облікових даних від фактичної наявності господарських засобів, що може бути спричинено помилками в обліку, природними втратами або псуванням матеріальних цінностей, зловживанням матеріально відповідальних осіб тощо.

В результаті діяльності підприємства відбуваються зрушення в структурі господарських засобів, що спричиняються різними господарськими процесами. Робота суб'єкта господарювання знаходить відображення як в натуральних, так і трудових вимірниках. Одним із головних способів методу бухгалтерського обліку є оцінка, яка використовується для узагальненого відображення наявних господарських засобів і здійснюваних господарських процесів в єдиному грошовому вимірнику, який є універсальним для здійснення різного роду порівнянь і проведення аналізу.

Треба зазначити, що фінансова звітність підприємств і організацій показується лише у грошовому вимірнику, навіть наявна іноземна валюта теж зна-

ходить оцінку в балансі у національній грошовій одиниці, яка визначається за

курсом Національного банку України.

Калькуляція являє собою спосіб накопичення витрат з метою визначення собівартості продукції, робіт та послуг як в цілому по підприємству, так і по його підрозділах зокрема. Калькуляція є базою для визначення цін на продукцію, роботи або послуги суб'єкта господарювання.

Для відображення наявності і змін, які відбуваються в структурі господарських засобів та джерел їх утворення, відображення господарських процесів і результатів їх здійснення в бухгалтерському обліку використовують бухгалтерські рахунки.

Отже, рахунки бухгалтерського обліку є способом поточного групування і узагальнення в процесі роботи підприємства економічно однорідних об'єктів обліку, які оформлені відповідними документами.

Документи є підставою для записів по рахунках, які відкриваються на кожен об'єкт бухгалтерського обліку зокрема. Як підсумок, інформація, яка збирається на рахунках, детально характеризує зміни, які відбулися із окремими об'єктами бухгалтерського обліку.

Діяльність кожного підприємства супроводжується змінами, які відбуваються в структурі господарських засобів і джерел їх утворення. Особливістю є те, що такі зміни знаходять відображення: на двох видах господарських засобів; на двох видах джерел господарських засобів; на одному виді засобів і одному виді джерел одночасно. Таке відображення має назву подвійний запис. Подвійний запис — це принцип відображення господарських операцій на двох бухгалтерських рахунках в одній і тій же сумі, що зумовлює рівність змін, які на них відбуваються.

Прикладом подвійного запису може стати купівля основних засобів за рахунок грошових коштів. Як наслідок на рахунку основних засобів відбудеться збільшення, а на рахунку грошових коштів зменшення одночасно на одну і ту ж суму. Також прикладом подвійного запису може стати збільшення статутного капіталу підприємства за рахунок отриманого прибутку. В цій ситуації так само відбудеться збільшення по рахунку статутного капіталу і зменшення по рахунку прибутків одночасно на одну і ту ж суму.

Баланс являє собою спосіб узагальненого групування і відображення господарських засобів і джерел їх утворення у грошовій оцінці на певну визначену дату. Особливістю бухгалтерського балансу є рівність між загальною вартістю господарських засобів і джерелами їх утворення. Треба відмітити, що така рівність фактично зберігається після здійснення будь-якої господарської операції.

Для контролю виконання затвердження планів і завдань. досягнення певних економічних параметрів діяльності підприємства, після закінчення певного облікового періоду (місяць, квартал, півріччя, дев'ять місяців або рік) окрім балансів використовують також й інші форми звітності: "Звіт про фінансові результати" (форма №2), "Звіт про рух грошових коштів" (форма №3), "Звіт про власний капітал" (форма №4).

Звітність — це певна система затверджених Міністерством фінансів України за погодженням із Державним комітетом статистики України звітних форм, в яких знаходять відображення сукупність взаємопов'язаних показників, які відображають результати роботи суб'єктів господарської діяльності за визначений період і являють собою завершальний етап бухгалтерського обліку.

Треба зауважити, що складові методу бухгалтерського обліку тісно пов'язані між собою і взаємодоповнюють один одного і лише у комплексній взаємодії дозволяють у повному обсязі відобразити всі елементи предмету бухгалтерського обліку.

Запитання для самоконтролю:

1. Дайте визначення предмета бухгалтерського обліку. Назвіть основні його об’єкти.

2. За якими ознаками групуються господарські засоби підприємства?

3. На які групи поділяються господарські засоби за їх складом і розміщенням? Дайте їх характеристику.

4. На які групи поділяють джерела утворення господарських засобів?

5. Назвіть джерела утворення (формування) власних засобів. Дайте їх характеристику.

6. Назвіть джерела залучених засобів. Дайте їх характеристику.

7. Назвіть основні процеси кругообігу господарських засобів -  як обєкти бухгалтерського обліку.

8. Дайте визначення методу бухгалтерського обліку. Назвіть його елементи. Розкрийте їх взаємозв’язок.

Література: [1,5,6,7,8,9,28,31,32,33,34,35]

ТЕМА 3. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС

1. Бухгалтерський баланс, його зміст і будова

2. Форма, структура і зміст балансу

3. Зміни в балансі, зумовлені господарськими операціями

1. Бухгалтерський баланс, його зміст і будова

Для забезпечення  оперативного керівництва діяльністю підприємства необхідна достовірна інформація про наявні у господарстві ресурси, їхній склад і розміщення, а також про джерела їх формування і цільове призначення. Таку інформацію, узагальнену і згруповану у відповідному порядку, одержують за допомогою бухгалтерського балансу.

 Бухгалтерський баланс є способом економічного групування і узагальненого  відображення у грошовій оцінці стану господарських засобів за складом і розміщенням та за джерелами їх утворення і цільовим призначенням на певну дату.

Як правило, баланс складають на останній день звітного періоду (місяця, кварталу, року).

Для роздільного відображення господарських засобів ті їхніх джерел формування баланс будується у вигляді двосторонньої таблиці.  У лівій частині балансу, що називається активом, показують склад і розміщення господарських засобів, а в правій, що називається пасивом, - джерела утворення засобів і цільове призначення їх.

Бухгалтерський баланс схематично можна зобразити так:

Баланс

Актив

Пасив

Склад і розміщення

господарських засобів

Сума

Джерела утворення і цільове призначення господарських

засобів

Сума

Актив і пасив балансу складається з окремих статей, кожна з яких відображає величину певного економічного виду засобів або їх джерел. В активі балансу міститься статті, на яких відображають матеріальні цінності, нематеріальні активи, грошові кошти, кошти у розрахунках, вилучені кошти; в пасиві – статті, на яких відображаються джерела формування господарських засобів (статутний, додатковий, резервний капітал, прибуток, кредити банків, зобов’язання по розрахунках та інші ).

У спрощеному вигляді баланс можна подати так:

Баланс

Актив

Сума, грн

Пасив

Сума, грн

Основні засоби

690000

Статутний капітал

800000

Матеріали

150000

Прибуток

50000

Незавершене виробництво

24000

Кредити банків

30000

Каса

1000

Постачальники

50000

Рахунки в банках

85000

Цільове фінансування

20000

Разом

950000

Разом

950000

Як видно з прикладу, загальні підсумки активу і пасиву балансу рівні між собою. Це обов’язкова умова правильності його складання. Рівність підсумків активу і пасиву балансу зумовлена тим, що в обох його частинах відображені у вартісному вимірнику одні і ті ж господарські засоби, тільки згруповані за різними ознаками: в активі – за складом і розміщенням, в пасиві – за джерелами їх утворення і цільовим призначенням. Кожен вид господарських засобів, розміщених в активі, має відповідне джерело їх утворення, відображене в пасиві  балансу. Підсумок активу не може бути більшим або меншим за підсумок пасиву, оскільки загальна вартість майна господарства завжди повинна дорівнювати сумі тих джерел, за рахунок яких воно утворене. На цьому і ґрунтується назва балансу, оскільки термін “баланс” означає “рівність, рівновага”.    

Відсутність рівності підсумків активу і пасиву балансу свідчить про наявність помилок, допущенних в облікових записах або при складанні самого балансу.

2. Форма, структура і зміст балансу

Бухгалтерський баланс призначений не тільки для відображення госпо-

дарських засобів (активів) підприємства та джерел їх формування на звітну дату. Метою складання балансу є надання користувачам — юридичним і фізичним особам — повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на певну дату. Фінансовий стан підприємства характеризується структурою і якістю його активів, власного капіталу і зобов'язань, а також здатністю відповідати за своїми зобов'язаннями, тобто платоспроможністю.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" баланс визначено як звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги щодо визначення і розкриття змісту його статей встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємства, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності, крім банків і бюджетних установ. Для банків форма і зміст балансу встановлюються Національним банком України; для бюджетних установ — Державним казначейством України.

Баланс побудовано за принципом "баланс-нетто": основні засоби і нематеріальні активи включаються до підсумку балансу за залишковою вартістю; дебіторська заборгованість за товари і послуги — за вирахуванням резерву сумнівних боргів; виробничі запаси — за вирахуванням нестачі, уцінок, одержаних при їх придбанні знижок; власний капітал за фактично внесеною сумою (що знаходиться в обороті підприємства) за вирахуванням неоплаченого, вилученого капіталу та непокритих збитків.

Як видно з наведеного балансу, залежно від періоду, протягом якого ресурси будуть використані, а зобов'язання — погашені, активи підприємства в балансі показані окремо: необоротні активи й оборотні активи.

Необоротні активи у розділі І балансу відображаються за статтями: "Нематеріальні активи", "Незавершене будівництво", "Основні засоби", "Довгострокові фінансові інвестиції", "Довгострокова дебіторська заборгованість", "Інші необоротні активи".

При цьому, як зазначалось, нематеріальні активи й основні засоби до підсумку балансу включаться за залишковою вартістю.

Оборотні активи у розділі II балансу відображаються за статтями: "Запаси", "Векселі одержані", "Дебіторська заборгованість за товари роботи і послуги", "Дебіторська заборгованість за розрахунками" (з бюджетом, по виданих авансах, нарахованих доходах тощо), "Інша поточна дебіторська заборгованість", "Поточні фінансові інвестиції", "Грошові кошти та їх еквіваленти" (в національній та іноземній валюті), "Інші оборотні активи".

При цьому заборгованість, показана за статтею "Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги", до підсумку балансу включається за чистою реалізаційною вартістю (яка визначається вирахуванням з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів).

Витрати, які мали місце у звітному або попередніх звітних періодах, але належать до наступних звітних періодів, відображаються у розділі Ш "Витра-

ти майбутніх періодів" активу балансу.

Статті пасиву балансу об'єднані відповідно у п'ять розділів: І "Власний

капітал", II "Забезпечення наступних витрат і платежів", IIІ "Довгострокові зобов'язання", IV "Поточні зобов'язання", V "Доходи майбутніх періодів".

Власний капітал розділу І пасиву балансу характеризується такими статтями: "Статутний капітал", "Пайовий капітал", "Додатковий капітал", "Резервний капітал", "Неоплачений капітал", "Вилучений капітал", "Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)".

За даними цього розділу балансу визначають величину власного капіталу підприємства на звітну дату шляхом додавання до суми статутного капіталу, суми додаткового, резервного капіталу і нерозподіленого прибутку і вирахуванням з одержаної суми неоплаченого, вилученого капіталу та суми непокритих збитків.

Розділ П "Забезпечення наступних витрат і платежів" пасиву балансу містить інформацію про наявність у підприємства забезпечення для покриття передбачуваних у майбутньому витрат і платежів (на пенсійне забезпечення, оплату відпусток працівникам тощо).

У розділі Ш "Довгострокові зобов'язання" пасиву балансу підприємства відображають заборгованість на звітну дату по довгострокових кредитах банків, фінансових зобов'язаннях, відстрочених податкових зобов'язаннях тощо.

Розділ IV "Поточні зобов'язання" пасиву балансу містить статті, на яких відображається заборгованість підприємства по поточних зобов'язаннях, які будуть погашені протягом операційного циклу (тобто проміжку часу від придбання запасів для здійснення діяльності і одержання коштів від реалізації виробленої з них продукції) і зобов'язання по короткострокових кредитах банків, по розрахунках з бюджетом, по страхуванню, Оплаті праці тощо.

Доходи, одержані підприємством протягом звітного періоду або попередніх періодів, але які належать до наступних періодів, підприємства відображають у розділі V "Доходи майбутніх періодів" пасиву балансу.

Отже, статті активу і пасиву балансу згруповано у відповідні розділи з таким розрахунком, щоб найбільш чітко виступав взаємозв'язок між активами підприємства і джерелами їх формування. Аналізуючи ці показники, користувачі одержують інформацію про величину власного капіталу підприємства, його фінансову стійкість, платоспроможність і приймають відповідні ділові рішення.

  3. Зміни в балансі, зумовлені господарськими операціями

Бухгалтерський баланс, як відомо, відображає в узагальненому грошовому вимірнику стан засобів господарства та джерел їх формування на певну дату. Проте в процесі господарської діяльності відбувається безперервний рух засобів, зміна їх складу, розміщення та зміни у джерелах їх формування. Засоби та їх джерела  під впливом господарських операцій збільшуються або зменшуються, внаслідок чого  змінюються й окремі статті балансу. В окремих випадках ці зміни зумовлюють появу нових статей балансу або зникнення інших.

Для з’ясування характеру цих змін, розуміння його змісту складемо ба-

ланс з невеликою  кількістю статей і розглянемо кілька господарських операцій.

Баланс (початковий)

Актив

Сума, грн

Пасив

Сума, грн

Основні засоби

690000

Статутний капітал

810000

Матеріали

150000

Прибуток

50000

Незавершене виробництво

24000

Кредити банків

30000

Каса

1000

Постачальники

40000

Рахунки в банках

85000

Цільове фінансування

20000

Разом

950000

Разом

950000

Протягом місяця на підприємстві були здійсненні такі господарські операції.

Операція 1. Оприбутковано у касу грошові кошти, одержані в банку з поточного рахунку підприємства, в сумі 15000 грн.

Внаслідок цієї операції залишок грошових коштів у касі збільшився на 15000 грн. і сума по статті “Каса” становитиме 16000 грн. (1000 + 15000). Водночас на поточному  рахунку підприємства кошти на 15000 грн. зменшились і по статті активу балансу “Рахунки в банках” залишок становитиме 70000 грн. (85000 - 15000).

Як бачимо відбулося тільки переміщення грошових коштів, а загальна сума їх не змінилась, відповідно і підсумок балансу залишився тим самим. Рівність підсумків активу і пасиву балансу не порушилася.

До операцій такого типу належать: відпуск матеріалів у виробництво, надходження заборгованості від дебіторів у касу або, на поточний рахунок підприємства, видача коштів із каси підзвітним особам, оприбуткування готової продукції із виробництва та ін.

Після першої операції баланс матиме такий вигляд:

Баланс(після першої операції)

Актив

Сума, грн

Пасив

Сума, грн

Основні засоби

690000

Статутний капітал

810000

Матеріали

150000

Прибуток

50000

Незавершене виробництво

24000

Кредити банків

30000

Каса (+ 15000)

16000

Постачальники

40000

Рахунки в банках (- 15000)

70000

Цільове фінансування

20000

Разом

950000

Разом

950000

Операція 2. Зараховано на збільшення статутного капіталу прибуток у сумі 30 000 грн.

У результаті цієї операції відбулися зміни в джерелах засобів: сума прибутку зменшилася на 30 000 грн. (було 50 000, залишилося 20 000), а статутний капітал одночасно збільшився на цю суму (було 810 000, стало 840 000). Отже, друга операція внесла зміни тільки у статті пасиву балансу: вона зумовила тільки перегрупування у джерелах засобів, що не позначилося на загальному під-

сумку балансу. Рівність підсумків активу і пасиву балансу також не порушила-

ся. Баланс після другої операції матиме вигляд:

Баланс (після другої операції)

Актив

Сума, грн.

Пасив

Сума грн.

Основні засоби

690 000

Статутний капітал (+30000)

840000

Матеріали

150 000

Прибуток (-30 000)

20000

Незавершене виробництво

24000

Кредити банків

360000

Каса

16000

Постачальники

40000

Рахунки в банках

70000

Цільове фінансування

20000

Разом

950 000

Разом

950000

До операцій такого типу належать: погашення заборонності постачальникам за рахунок отриманих кредитів банку; утримання прибуткового податку із заробітної плати робітників і службовців, що підлягає перерахуванню до бюджету та ін.

Операція 3. Оприбутковано на склади підприємства матеріали, придбані у постачальників, на суму 50 000 грн.

Внаслідок третьої операції відбулося збільшення запасів матеріалів на складах підприємства на 50 000 грн. Відповідно залишок по статті балансу "Матеріали" становитиме тепер 200 000 грн. (150 000+50 000). Одночасно відбулося збільшення заборгованості постачальникам за одержані матеріали на цю ж суму. Залишок по статті "Постачальники" зросте до 90 000 (40000+50000).

Ця операція відрізняється від попередньої: вона водночас вносить зміни в актив і пасив балансу. Проте, оскільки зміни у статтях активу і пасиву відбулися на одну і ту ж суму (в бік збільшення), то загальний підсумок балансу також збільшиться, але рівність його не порушиться.

До операцій такого типу можна віднести: зарахування кредиту, наданого банком, на рахунок підприємства; зарахування на баланс основних засобів, введених в експлуатацію, з одночасним збільшенням статутного капіталу як джерела їх утворення; нарахування заробітної плати працівникам з одночасним збільшенням витрат виробництва та ін.

Баланс після третьої операції матиме вигляд:

Баланс (після третьої операції)

Актив

Сума, грн.

Пасив

Сума, грн.    

Основні засоби  

690000

Статутний капітал

840 000

Матеріали (+50000)

200 000

Прибуток

20000

Незавершене виробництво

24000

Кредити банків

ЗО 000

Каса

16000

Постачальники (+50000)

90000

Розрахунки в банках

70000

Цільове фінансування

20000

Разом

1 000 000

Разом

1 000 000

Операція 4. Перераховано з поточного рахунка підприємства банку для погашення заборгованості по раніше одержаному кредиту в сумі 30 000 грн.

Ця операція викликала зменшення грошових коштів на поточному рахун-

ку підприємства в сумі 30 000 грн., залишок на якому тепер становить 40 000 грн. (70 000 - 30 000), і водночас — зменшення заборгованості банку по раніше одержаному кредиту на цю ж суму; в результаті залишку на пасивному рахунку "Кредити банків" не буде (30 000 - 30 000). Отже, Ця стаття пасиву балансу виключається.

Четверта операція, як і третя, вносить зміни одночасно у дві статті балансу — активну і пасивну. У зв'язку з тим, що актив і пасив зменшується на одну і ту ж суму (30 000), рівність підсумків у цьому випадку зберігається, а загальний підсумок балансу зменшиться і становитиме 970 000 грн. (1000000-30 000).

Після відображення четвертої операції баланс матиме такий вигляд:

Баланс (після четвертої операції)

Актив

Сума, грн.

Пасив

Сума, грн.

Основні засоби

690 000

Статутний капітал

840000

Матеріали

200000

Прибуток

20 000

Незавершене виробництво

24000

Кредити банків (-30000)

    ---

Каса

16000

Постачальники

90000

Розрахунки в банках (-30 000)

40000

Цільове фінансування

20000

Разом

970 000

Разом

970 000

До операцій такого типу належать: списання з балансу основних засобів і, відповідно, зменшення статутного капіталу; погашення заборгованості (з поточного або іншого рахунка) постачальникам за матеріали, підрядчикам за надані послуги; перерахування до бюджету податків та інших платежів тощо.

Розглянуті чотири операції охоплюють всі можливі варіанти змін у балансі і дають змогу зробити такі висновки.

1. Кожна господарська операція вносить зміни не менше ніж у дві статті балансу. Це зумовлено особливостями кругообігу засобів, у процесі якого відбуваються зміни або в складі засобів господарства, або в складі їх джерел, або одночасно і в складі засобів і в складі джерел їх формування.

2. Усі господарські операції за характером змін, які вони викликають у складі засобів та джерелах їх формування (тобто в активі і пасиві балансу), поділяються на чотири типи.

Операції першого типу, що характеризують зміни у складі господарських засобів, зумовлюють зміни в активі балансу: одна стаття активу збільшується, а друга зменшується на однакову суму. Загальний підсумок балансу при цьому не змінюється. Цей тип змін у балансі можна відобразити так: +А -А (плюс актив, мінус актив).

Операції другого типу, що викликають зміни у джерелах формування господарських засобів, призводять до змін двох статей пасиву балансу: одна стаття пасиву збільшується, а друга — зменшується на одну і ту ж суму. Загальний підсумок балансу при цьому також не змінюється. Другий тип змін у балансі можна відобразити так: +П - П (плюс пасив, мінус пасив).

Операції третього типу, що характеризують надходження, додаткове

залучення господарських засобів в оборот підприємства, зумовлюють збільшення залишків на одну і ту ж суму на відповідних статтях активу і пасиву балансу. Загальний підсумок балансу при цьому також збільшується, але рівність підсумків активу і пасиву не порушується (оскільки збільшення відбувається на одну і ту ж суму). Цей тип змін можна відобразити формулою: +А +П (плюс актив і плюс пасив).

Операції четвертого типу, що характеризують вибуття засобів із господарства, призводять до зменшення на однакову суму залишків відповідних статей активу і пасиву балансу. Загальний підсумок балансу при цьому також зменшується, але рівність підсумків активу і пасиву зберігається (оскільки зменшення відбувається на однакову суму). Цей тип балансових змін можна зобразити формулою: -А -П (мінус актив, мінус пасив).

3. Підсумки активу і пасиву балансу змінюються тільки у тому випадку, коли господарська операція стосується одночасно і засобів господарства і джерел їх формування, тобто при надходженні засобів або їх вибутті (операції III і IV типів). Операції ж, що зумовлюють тільки перегрупування засобів у активі (І тип) або зміни їх джерелу пасиві балансу (IІ тип), на підсумок балансу не впливають.

4. Рівність підсумків активу і пасиву балансу зберігається після будь-якої операції. Ця рівність зумовлена тим, що здійснювані операції викликають або перегрупування залишків у статтях активу чи пасиву або одночасне збільшення (або зменшення) на однакову суму статей активу і пасиву.

Розглянуті типи балансових змін мають важливе значення для розуміння економічної сутності господарських операцій, правильного відображення їх в системі рахунків.

Отже, застосування у бухгалтерському обліку балансового узагальнення, при якому кожна господарська операція відображається у постійному порівнянні наявних засобів та їх джерел, забезпечує можливість контролю за правильністю використання засобів. 

Запитання для самоконтролю:

1. Дайте визначення бухгалтерського балансу.

2. Будова бухгалтерського балансу.

3. Чим зумовлена рівність підсумків активу і пасиву балансу?

4. Значення балансу в забезпеченні інформації, необхідної для управління і контролю.

5. На які типи поділяються господарські операції залежно від змін, які вони викликають в складі засобів підприємства та джерела їх формування? Охарактеризуйте кожну з них.

6. Дайте характеристику затвердженої форми, структури і змісту балансу.

Література: [5,6,22,23,28,31,32,33,34,35]

ТЕМА 4. РАХУНКИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ І ПОДВІЙНИЙ ЗАПИС

1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх призначення і будова

2. Подвійний запис, його суть і значення

3. Хронологічний і систематичний облік

4. Синтетичні й аналітичні рахунки

5. Взаємозв’язок між балансом і рахунками

6. Узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку

1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх призначення і будова

Бухгалтерський баланс надає важливу інформацію про наявні ресурси підприємства. Проте для оперативного керівництва необхідна постійна інформація про зміни цих ресурсів та їх джерел, які відбуваються в процесі господарської діяльності. Для цього потрібно відображати кожну операцію в певній послідовності. Відображення господарських операцій безпосередньо у бухгалтерському балансі практично недоцільне, оскільки після кожної з них довелось би складати новий баланс. Крім того, баланс не може забезпечити одержання узагальненої інформації про обсяг змін по кожній групі засобів або їх джерел. І, нарешті, баланс відображає стан засобів господарства тільки у грошовому вимірнику, облік же матеріальних цінностей потребує ще і натуральних вимірників. Тому поточний облік змін засобів та їх джерел в процесі господарської діяльності забезпечується за допомогою системи рахунків.

Рахунки бухгалтерського обліку є способом групування господарських операцій за економічно однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю і змінами засобів та їх джерел в процесі господарської діяльності.

Систематизація і групування господарських операцій на рахунках забезпечує безперервну інформацію про їх здійснення і результати діяльності, необхідну для оперативного керівництва, контролю й аналізу. Для цього для кожної економічно однорідної групи засобів, їх джерел, господарських процесів і результатів діяльності відкриваються окремі рахунки ("Основні засоби", "Каса", "Виробництво", "Товари", "Статутний капітал" тощо).

Залежно від характеру облікованих об'єктів записи на рахунках можуть здійснюватися у різних вимірниках (натуральних, трудових), але з обов'язковим використанням грошового вимірника з метою узагальнення різнорідних засобів і процесів.

Зміст, призначення і будова рахунків зумовлені об'єктами, що на них обліковуються, і завданнями обліку. Господарські операції, незалежно від їхнього економічного змісту, завжди спричиняють збільшення або зменшення певних видів засобів або джерел їх формування. Так, наприклад, рух грошових коштів характеризується надходженням їх у касу (збільшення) або виплатою їх із каси (зменшення); рух матеріалів — це надходження на склади підприємства (збільшення) або витрачання для потреб виробництва (зменшення); заборгованість (наприклад, постачальникам) також характеризується її збільшенням або зменшенням (при погашенні боргу), тощо.

Збільшення і зменшення господарських засобів та їхніх джерел в результаті господарських операцій відображається на рахунках окремо. Тому рахунки бухгалтерського обліку прийнято зображати у вигляді двосторонньої таблиці, ліву сторону якої позначають умовним терміном "дебет", а праву — "кредит". Назву рахунка пишуть посередині таблиці. Схематично будову рахунка можна показати так:

Рахунок

(назва рахунка)

Дебет                                                   Кредит

Для повного уявлення про облікований об'єкт на кожному рахунку перш за все записують початковий стан засобів або їх джерел, що називається початковим залишком або початковим сальдо. Після цього на рахунках відображають господарські операції, тобто зміни засобів та їх джерел. При цьому збільшення облікованого об'єкта записують на одній стороні рахунка, а зменшення — на іншій. Маючи інформацію про початковий залишок облікованого об'єкта та зміни протягом звітного періоду, визначають його залишок на кінець звітного періоду.

Рахунки активні і пасивні. Бухгалтерський баланс, як відомо, поділяється на дві частини: актив, у якому відображають наявні господарські засоби, і пасив, — де показують джерела їх формування. Відповідно до цього і всі рахунки бухгалтерського обліку поділяють на активні і пасивні. Активні рахунки призначені для обліку наявності і змін засобів господарства, пасивні — для обліку наявності і змін джерел засобів. При відкритті рахунків в них записують початкові залишки (сальдо) на підставі даних статей балансу. Оскільки господарські засоби розміщені в балансі у лівій частині — активі, то і залишки засобів на активних рахунках записують також у лівій частині — на дебеті. Джерела господарських засобів відображаються у балансі в правій частині (пасиві), отже, і залишки джерел засобів на пасивних рахунках також записують на правій стороні рахунка — на кредиті. Активні рахунки завжди мають дебетове сальдо, пасивні — кредитове. У цьому полягає один із взаємозв'язків між балансом і рахунками. Для кращого розуміння наведемо схему взаємозв'язку між балансом і рахунками.

Із наведеної схеми видно, що на кожний вид засобів, відображений в балансі активною статтею, відкривають активний рахунок, на якому початковий залишок (сальдо) записують на дебеті. Для обліку кожного джерела засобів, відображеного в балансі пасивною статтею, відкривають пасивний рахунок, початковий залишок (сальдо) на якому записують на кредиті. При цьому сума всіх дебетових залишків активних рахунків відображає загальну вартість господарських засобів і дорівнює підсумку активу балансу. Відповідно сума кредитових залишків пасивних рахунків відображає загальну суму джерел засобів і дорівнює підсумку пасиву балансу. Отже, загальна сума всіх дебетових залишків активних рахунків дорівнює сумі кредитових залишків пасивних рахунків (оскільки підсумок активу балансу дорівнює підсумку пасиву).

        Схема розкладу балансу на рахунки

Баланс

Актив

Сума

Пасив

Сума

Основні засоби

700000

Статутний капітал

800000

Матеріали

160000

Прибуток

94000

Рахунки в банках

40000

Кредити банків

6000

Активні рахунки                                                       Пасивні рахунки

Д-т рах. “основні засоби” К-т                                     Д-т рах. “Статутний капітал” К-т          

Сальдо    700000                                                                                          Сальдо 800000

Д-т рах. “Матеріали”        К-т                                         Д-т рах. “Прибуток”               К- т

Сальдо 160000                                                                                                Сальдо 94000

Д-т рах. “Поточний рахунок” К-т                                  Д-т рах. “Кредити банків”     К-т

Сальдо  40000                                                                                                  Сальдо 6000                             

Для забезпечення контролю за господарською діяльністю підприємства важливо мати відомості не тільки про залишки засобів та їхніх джерел, а й про обсяг господарських операцій за звітний період, тобто величину здійснених оборотів (наприклад, обсяг затрат на виробництво, випуск продукції, реалізацію тощо). Тому періодично, як правило, в кінці місяця, підраховують підсумки записів операцій на дебеті і кредиті рахунків, які називаються оборотами по рахунках.

Підсумок дебетових записів на рахунку називається дебетовим оборотом, а підсумок кредитових записів — кредитовим. Дебетові і кредитові обороти рахунків показують рух окремих видів засобів, їхніх джерел, господарських процесів за певний час. Для більшої наочності дебетовий і кредитовий обороти розміщують на рахунку під рискою в одному рядку один проти одного. Якщо немає записів, на місці, де треба зазначити суму обороту, ставлять риску.

Після запису операцій на рахунках треба визначити стан засобів та їхніх джерел на кінець звітного періоду, тобто встановити кінцеві залишки (сальдо) на рахунках. Кінцевий залишок (сальдо) визначають виходячи з початкового залишку (сальдо) й оборотів рахунка.

На активних рахунках на дебеті відображають залишок господарських засобів на початок місяця і збільшення їх, а на кредиті — зменшення засобів.

Для визначення залишку на кінець звітного періоду на активному рахунку до суми початкового дебетового залишку додають суму дебетового обороту (збільшення засобів) і від знайденої суми віднімають суму кредитового обороту (зменшення засобів).

На активних рахунках кінцевий залишок, як і початковий, може бути тільки дебетовим. Він показує наявність відповідного виду засобів на звітну дату. При цьому в активних рахунках може бути:

1) дебет більший за кредит (тобто сума початкового дебетового залишку і дебетового обороту більша за суму кредитового обороту). Тоді різниця між ними показує кінцевий дебетовий залишок (наявність засобів) на кінець звітного періоду;

2) дебет дорівнює кредиту (тобто сума початкового дебетового залишку і дебетового обороту дорівнює сумі кредитового обороту). У цьому разі кінцевого залишку не буде і рахунок вважається закритим (відповідного виду господарських засобів на кінець звітного періоду немає).

Схематично будову активного рахунка можна показати так:

Активний рахунок

Дебет

Кредит

Сальдо – залишок засобів на початок місяця

Оборот – збільшення засобів(+)

Сальдо  - дебетове

Оборот – зменшення засобів (-)

На пасивних рахунках на кредиті відображають залишок джерел господарських засобів на початок звітного періоду і збільшення їх, а на дебеті — зменшення джерел засобів. Для

визначення залишку на кінець звітного періоду на пасивному рахунку необхідно до початкового кредитового сальдо додати суму кредитового обороту (збільшення) і від одержаної суми відняти суму дебетового обороту (зменшення).

На пасивних рахунках кінцевий залишок, як і початковий, може бути тільки кредитовим. Він свідчить про наявність певного Виду джерел утворення засобів на звітну дату.

На пасивних рахунках може бути:

1) кредит більший за дебет (тобто сума початкового кредитового залишку і кредитового обороту більша за суму дебетового обороту). В цьому разі різниця між ними показує кінцевий кредитовий залишок певного виду джерел засобів на кінець звітного періоду;

2) кредит дорівнює дебету (тобто сума початкового кредитового залишку і кредитового обороту дорівнює сумі дебетового обороту). В цьому разі кінцевого залишку не буде і рахунок вважається закритим (певного виду джерел засобів на кінець звітного періоду немає).

Схематично будову пасивного рахунка можна показати так:

Пасивний рахунок

Дебет

Кредит

Оборот – зменшення джерел засобів (-)

Сальдо  - залишок джерел засобів

Оборот – збільшення джерел засобів (+)

Сальдо  - кредитове

Ознайомившись з будовою рахунків, бачимо, що дебет і кредит активних і пасивних рахунків мають різне значення. Так, по дебету активного рахунка записують збільшення засобів господарства, а пасивного рахунка — зменшення джерел засобів; по кредиту пасивного рахунка записують збільшення джерел засобів, активного — зменшення господарських засобів. Активні рахунки мають залишок тільки дебетовий (оскільки не можна використати засобів більше, ніж їх надійшло); пасивні рахунки — тільки кредитовий (оскільки джерела засобів обмежуються наявними господарськими засобами).

У системі рахунків бухгалтерського обліку використовується невелика група активно-пасивних рахунків, на яких одночасно обліковують засоби господарства і їхні джерела, а відповідно, вони поєднують ознаки активних і пасивних рахунків (наприклад, рахунок "Нерозділений прибуток (непокриті збитки)". В практиці обліку активно-пасивні рахунки мають обмежене застосування. Детальнішу характеристику цих рахунків розглянуто в розділі "Класифікація рахунків". В кінцевому результаті записи на рахунках підпорядковані одному порядку, який розглянуто на прикладах активних і пасивних рахунків.

Отже, на відміну від балансу, який характеризує стан господарських засобів та їхніх джерел на звітну дату, у системі рахунків ці засоби і джерела відображаються і контролюються безперервним виявленням у них змін, що відбуваються у результаті господарських операцій. Тому система рахунків у їхньому взаємозв'язку створює передумови для балансового узагальнення ресур-

сів підприємства за їх складом і розміщенням та джерелами формування на відповідну дату.

2. Подвійний запис, його суть і значення

У результаті господарських операцій відбуваються подвійні і рівновеликі зміни засобів господарства та джерел їх формування. Так, придбаваючи матеріали, підприємство одночасно витрачає грошові кошти. В результаті цих операцій відбувається взаємопов'язана, двобічна зміна у складі господарських засобів: збільшення виробничих запасів і зменшення грошових коштів на цю ж суму. В процесі використання матеріалів для виготовлення продукції відбувається збільшення витрат виробництва і одночасно зменшення запасів матеріалів на складах. Реалізація готової продукції (товарів) призводить одночасно до збільшення грошових коштів підприємства і зменшення товарних запасів і т. д. Взаємопов'язані подвійні зміни у складі господарських засобів та їх джерелах в процесі діяльності підприємства зумовлюють необхідність відображення господарських операцій на рахунках способом подвійного запису, суть якого полягає у тому, що кожну господарську операцію в одній і тій же сумі записують двічі: на дебеті одного рахунка і кредиті другого.

Ознайомимося з порядком подвійного запису на рахунках на такому прикладі.

Операція 1. Одержано в касу з поточного рахунка в банку грошові кошти в сумі 50000 .

Ця операція зумовлює взаємозв'язок двох рахунків: "Каса" і "Поточний рахунок". Обидва рахунки — активні. Оскільки на активних рахунках збільшення господарських засобів відображається на дебеті, то операція повинна бути записана на дебет рахунка "Каса". На поточному рахунку в банку грошові кошти, відповідно, зменшилися на цю ж суму (50 000 грн.).

Зменшення засобів на активних рахунках відображається на кредиті. Тому операцію треба одночасно відобразити на кредиті рахунка "Поточний раху-

нок". Схематично відображення на рахунках цієї операції матиме такий вигляд:

Д-т рах. “Поточний рахунок”  К-т                                 Д-т рах. “Каса” К-т

Сальдо    1) 50000 (-)                                   Сальдо

  1.  50000 (+)            

Як видно з наведеного прикладу, зроблений запис на рахунках відображає дві події, що виникли внаслідок здійсненої господарської операції: збільшення грошових коштів у касі підприємства і одночасно зменшення їх на цю ж суму на поточному рахунку.

Перш ніж відобразити господарську операцію на відповідних рахунках подвійним записом, на підставі первинних (або згрупованих) документів складають бухгалтерську проводку, під якою розуміють зазначення рахунка, який дебетується, і рахунка, який кредитується, а також суму відображуваної в обліку господарської операції.          

Бухгалтерська проводка (в наведеному прикладі) буде записана так:

Д-т рах. "Каса"

К-т рах. "Поточний рахунок"            50 000 грн.

Кожна господарська операція внаслідок подвійного запису викликає взаємозв'язок між певними рахунками. Цей взаємозв'язок полягає у тому, що дебет одного рахунка поєднується з кредитом іншого, характеризуючи зміни, які відбуваються у складі засобів або їхніх джерелах внаслідок господарської операції.

Взаємозв'язок рахунків, що виникає в результаті відображення на них господарських операцій подвійним записом, називається кореспонденцією рахунків, а самі рахунки — кореспондуючими.

У наведеному прикладі такими рахунками є рахунки "Каса" і "Поточний рахунок". Кореспонденція рахунків дає змогу визначити основний зміст господарської операції.

Залежно від кількості кореспондуючих рахунків розрізняють прості і складні бухгалтерські проводки (записи).

Простою називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок дебетується, а другий на цю ж суму кредитується, тобто коли кореспондують тільки два рахунки. Дана у нашому прикладі бухгалтерська проводка - проста.

Складною називають таку бухгалтерську проводку, за якої кілька рахунків дебетується, а на загальну суму записів по дебету кредитується один рахунок, або навпаки, — кілька рахунків кредитується, а на загальну суму записів по кредиту дебетують один рахунок, тобто коли кореспондують між собою більше ніж два рахунки.

Розглянемо   господарську   операцію,   що   зумовлює необхідність складної бухгалтерської проводки.

Операція 2. Витрачено у виробництві на виготовлення продукції:

Сировини і матеріалів ............... 660 000 грн.

Палива ........................ 140 000 грн.

Разом ......................... 800000 грн.

Ця операція зумовила зменшення виробничих запасів, отже активні рахунки, на яких вони обліковуються, — "Матеріали" і "Паливо" — потрібно на відповідні суми кредитувати. З іншого боку, затрати виробництва на загальну суму здійснених витрат матеріальних цінностей збільшилися. Отже, активний рахунок "Виробництво" треба дебетувати на суму 800 000 грн.

Бухгалтерська проводка по операції буде такою:

Д-т рах. "Виробництво" .............. 800 000 грн.

К-т рах. "Матеріали" ....... .. . . . . 660 000 грн.

К-т рах. "Паливо" ..... . ... ... . .... 140 000 грн.

У системі рахунків цей запис буде відображено так:

Д-т рах.  “Матеріали”   К-т                         Д-т рах.  Виробництво” К-т

Сальдо             2) 660000                                       Сальдо

                                                              2) 800000             2) 800000             

Д-т рах.     “Паливо”           К-т                      

Сальдо     2) 140000                                          

Складні бухгалтерські проводки не порушують правила подвійного запису, оскільки як у простих, так і в складних проводках зберігається взаємопов'язане відображення господарських операцій на дебеті і кредиті рахунків та рівність дебетових і кредитових підсумків. Так, у наведеному прикладі суми, записані на кредиті двох рахунків (660 000 + 140 000), дорівнюють сумі, записаній на дебеті одного рахунка (800 000). Крім того, кожну складну проводку можна розкласти на кілька простих.

У наведеному прикладі це виглядатиме так:

1. Д-т рах. "Виробництво   К-т рах. "Матеріали"   -    660 000 грн.

2. Д-т рах. "Виробництво" К-т рах. "Паливо"       -   140 000 грн.

Застосування складних проводок значно зменшує кількість облікових записів, робить їх більш наочними. У практиці бухгалтерського обліку забороняється складати такі проводки, в яких по одній господарській операції кілька рахунків дебетується і одночасно кілька рахунків кредитується. Такі бухгалтерські проводки утруднюють встановлення взаємозв'язку рахунків і визначення за кореспонденцією між ними економічного змісту відображеної господарської операції, а це послаблює контроль за правильністю облікових записів. Тільки чітка кореспонденція між рахунками забезпечує наочність, ясність і доступність обліку, підвищує його контрольні функції.

Отже, подвійний запис є способом відображення господарських операцій на кореспондуючих рахунках, при якому кожна операція записується на дебеті одного і кредиті другого рахунка в одній і тій же сумі.

З розглянутих прикладів можна зробити такі висновки про суть і значення подвійного запису:

— спосіб подвійного запису зумовлений змістом самих господарських операцій, які викликають взаємопов'язані подвійні зміни у складі засобів та їх джерелах в процесі господарської діяльності;

— при відображенні кожної господарської операції способом подвійного запису обов'язково кореспондують два рахунки, один з яких дебетують, а дру-

гий кредитують на одну і ту ж суму;

— якщо господарська операція відображається складною проводкою, то загальна сума записів на одній стороні кількох рахунків повинна дорівнювати загальній сумі, записаній на протилежній стороні кореспондуючого з ними рахунка;

— оскільки кожна господарська операція в одній і тій же сумі відображається на дебеті одного і кредиті іншого рахунка, то підсумок записів по дебету всіх рахунків має дорівнювати підсумку записів по кредиту рахунків. Відсутність такої рівності свідчить про помилки в облікових записах.

Таким чином, подвійний запис забезпечує контроль за правильністю облікових записів шляхом звірки рівності загальних підсумків дебетових і кредитових оборотів, а також залишків на рахунках.

У формі двосторонніх змін в системі рахунків відображається рух господарських засобів та їх джерел. Подвійний запис дозволяє з'ясувати, внаслідок яких операцій відбулися зміни певного виду засобів або їх джерел, звідки господарські засоби надійшли і куди вони були використані. Це дає змогу за допомогою системи рахунків як способу поточного бухгалтерського обліку одержувати безперервну інформацію про хід і результати господарської діяльності для потреб планування, оперативного керівництва, контролю й аналізу. Правильна кореспонденція рахунків має велике значення для організації бухгалтерського обліку, оскільки вона вносить певний порядок в систему облікових записів. Тому встановленням кореспонденції між рахунками (складанням бухгалтерських проводок) займаються державні керівні органи, зокрема Міністерство фінансів України. Розроблені ним в нормативних документах типові кореспонденції рахунків по всіх можливих господарських операціях забезпечують єдиний порядок обліку в господарюючих суб'єктах всіх галузей і форм власності.

3. Хронологічний і систематичний облік

Розглядаючи порядок обліку господарських операцій в системі рахунків способом подвійного запису, ми з'ясували, що суми операцій не відразу відображаються на рахунках. Попередньо складають бухгалтерські проводки, в яких вказують, на яких рахунках має бути відображена господарська операція і в якій сумі. Бухгалтерські проводки складають на самому документі, яким оформлена дана операція, або на спеціальному бланку (меморіальному ордері). Для забезпечення контролю за правильністю і повнотою облікових записів господарські операції, незалежно від їх економічного змісту, реєструються хронологічній послідовності їх здійснення. Прикладом регістру хронологічного обліку є реєстраційний журнал, у якому записують дату, номер і суму операції, а часто також — і кореспондуючі рахунки. Підсумок цього журналу показує загальну суму зареєстрованих за місяць операцій і використовується для перевірки повноти і правильності відображених операцій на рахунках: при правильному відображенні операцій підсумки дебетових і кредитових оборотів на рахунках повинні збігатися з підсумком реєстраційного журналу.

На рахунках бухгалтерського обліку господарські операції систематизують за певними однорідними ознаками. Тому групування операцій в системі рахунків називається систематичним обліком. Прикладом систематичного обліку є розглянутий вище порядок відображення господарських операцій на рахунках "Каса", "Поточний рахунок", "Виробництво", "Статутний капітал".

Хронологічний і систематичний облік при певних формах бухгалтерського обліку ведуть паралельно в окремих облікових регістрах. Проте здебільшого хронологічний і систематичний облік поєднують в одному комбінованому обліковому регістрі (наприклад, журнали-ордери, книга журнал-головна тощо), що зменшує обсяг облікової роботи, робить облікові записи наочнішими.

4. Синтетичні й аналітичні рахунки

Групування засобів, їх джерел і господарських процесів здійснюється на рахунках з більшим або меншим ступенем деталізації. Рахунки бухгалтерського обліку, які відкривають на підставі статей балансу для обліку господарських засобів та їх джерел, містять узагальнені (синтетичні) показники у грошовій оцінці. Зокрема, на рахунку "Основні засоби" відображають наявність і рух всіх основних засобів підприємства (будівлі, споруди, машини, устаткування тощо); на рахунку "Матеріали" — наявність і рух всіх предметів праці даної групи; на рахунку "Постачальники" — загальну суму заборгованості всім постачальникам за одержані матеріальні цінності, а також зміни цієї заборгованості і т. д. Такі рахунки прийнято називати синтетичними.

Отже, синтетичними називають рахунки, призначені для обліку економічно однорідних груп засобів, їх джерел, господарських процесів і результатів діяльності у грошовому вимірнику.

Облік, що здійснюється за допомогою синтетичних рахунків називається синтетичним обліком. Цей облік необхідний для одержання узагальненої інформації про діяльність господарства, аналізу цієї діяльності і планування. Проте для оперативного керівництва господарством і контролю за збереженням і раціональним використанням ресурсів замало тільки узагальненої інформації, потрібна детальніша інформація про наявність і зміни кожного виду засобів, джерел, здійснення певних господарських процесів. Так, потрібна інформація як про загальну вартість виробничих запасів та їх використання, так і про запаси конкретних видів матеріальних цінностей за їх найменуваннями, сортами, розмірами тощо; в обліку розрахунків по оплаті праці, крім узагальненої інформації, потрібні відомості про розрахунки з кожним окремим працівником і т. д. Таку інформацію одержують за допомогою аналітичних рахунків.

Аналітичними називають рахунки, призначені для обліку наявності і змін конкретних видів засобів, їх джерел і господарських процесів.

Облік, що здійснюється за допомогою аналітичних рахунків, називається аналітичним обліком.

Кількість аналітичних рахунків по відповідному синтетичному рахунку визначається кожним підприємством залежно від наявності об'єктів, що підлягають обліку. В аналітичному обліку, поряд з грошовим, використовують натуральні й трудові вимірники.

Синтетичні й аналітичні рахунки тісно взаємопов'язані між собою, оскільки на них на підставі одних і тих же документів відображаються одні і ті ж господарські операції, але з різним ступенем деталізації: на синтетичному рахунку — загальною сумою, а на аналітичних рахунках до нього — частковими сумами. Коли дебетується або кредитується синтетичний рахунок, то одночасно дебетуються і кредитуються відповідні аналітичні рахунки до нього. Звідси, обороти і залишки аналітичних рахунків в підсумку повинні дорівнювати оборотам і залишку синтетичного рахунка, який їх об'єднує.

Відсутність такої рівності свідчить про наявність помилок у бухгалтерських записах, які треба знайти і негайно виправити.

Правильність облікових записів на аналітичних рахунках періодично перевіряється за допомогою інвентаризації, що забезпечує достовірність показників про їх залишки.

Рахунки аналітичного обліку можуть об'єднуватися безпосередньо відповідним синтетичним рахунком (наприклад, рахунки "Виробництво", "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", "Розрахунки з підзвітними особами" та ін.). Проте в окремих випадках виникає необхідність у додатковому групуванні однорідних аналітичних рахунків в межах синтетичного рахунка для отримання узагальнених показників (по групі аналітичних рахунків), необхідних для управління, складання балансу та інших форм звітності. Таке групування здійснюється за допомогою субрахунків. Так, по синтетичному рахунку "Товари" аналітичні рахунки групують за субрахунками: "Товари на складі", "Товари в торгівлі", "Товари на комісії", "Тара під товарами"; по рахунку "Каса" — за субрахунками: "Каса в національній валюті", "Каса в іноземній валюті" тощо. Подальшою деталізацією субрахунків є аналітичні рахунки, які відображають наявність і зміни окремих об'єктів за найменуваннями, розмірами, сортами, місцем знаходження   (зберіганням,   експлуатацією),   матеріально відповідальними особами тощо.

Отже, субрахунки об'єднують відповідні групи аналітичних рахунків і, в свою чергу, узагальнюються синтетичним рахунком.

5. Взаємозв'язок між балансом і рахунками

Між бухгалтерським балансом і рахунками існує тісний взаємозв'язок, оскільки вони відображають одні і ті ж господарські засоби та їх джерела. Баланс, як відомо, відображає наявність господарських засобів та джерел їх формування у вартісному вимірнику на звітну дату. Для відображення змін цих засобів та їх джерел призначені рахунки. Рахунки відкривають на підставі даних балансу, залишки якого на початок місяця у вигляді початкового сальдо записують: на активних рахунках (що служать для обліку господарських засобів) — по дебету, на пасивних (призначених для обліку джерел засобів) — по кредиту. Подвійний запис господарських операцій на рахунках зумовлює рівність підсумків дебетових залишків активних рахунків і кредитових залишків пасивних рахунків. За цими залишками на рахунках складають баланс на наступну звітну дату (на 1-ше число наступного за звітним місяця).

Схематично взаємозв'язок між балансами і рахунками можна зобразити так:

Баланс => Рахунки => Баланс.

Взаємозв'язок між балансом і рахунками розглянемо на прикладі.

Баланс підприємства на 1 січня звітного року

Актив

Сума, грн.

Пасив

Сума, грн.

Основні засоби

712000

Статутний капітал

817000

Матеріали

360000

Кредити банків

20000

Незавершене виробництво

4000

Постачальники

15000

Каса

2000

Поточний рахунок

98000

Разом

852000

Разом

852000

За даними балансу відкриємо відповідні синтетичні рахунки і запишемо на них залишки. Підсумок залишків на дебеті активних рахунків (852 000) дорівнює підсумку залишків на кредиті пасивних рахунків (852 000). Ці суми рівні між собою як підсумки активу і пасиву балансу.

Протягом місяця на підприємстві були здійснені такі господарські операції:

Операція 1. Отримано в касу з поточного рахунка в банку грошові кошти в сумі 28 000 .

Внаслідок даної операції відбулося збільшення грошових коштів у касі підприємства на 28 000 грн. і одночасно зменшення їх на цю ж суму на поточному рахунку. Обидва рахунки "Каса" і "Поточний рахунок" — активні. Отже, бухгалтерська проводка по даній операції буде такою:

Д-т рах. "Каса"

К-т рах. "Поточний рахунок"            28 000 грн.

Операція 2. За рахунок наданого банком кредиту підприємством сплачено заборгованість постачальникам 15 000 грн.

Внаслідок даної операції заборгованість постачальникам зменшилася на 15 000 грн., а заборгованість банку за наданий кредит збільшилася на цю ж суму. Рахунки "Постачальники" і "Кредити банків" — пасивні. Отже, бухгалтерська проводка по другій операції буде такою:

Д-т рах. "Постачальники"

К-т рах. "Кредити банків"               15 000 грн.

Операція 3. Оприбутковано на склади підприємства матеріали, одержані від постачальників, на суму 144 000 грн.

Цю операцію треба записати на дебет активного рахунка "Матеріали" (оскільки відбулося збільшення виробничих запасів на 144 000 грн.) і кредит пасивного рахунка "Постачальники" (оскільки на цю суму збільшилася заборгованість постачальникам). Третю операцію оформляють бухгалтерською проводкою:

Д-т рах. "Матеріали"

К-т рах. "Постачальники"               144 000 грн.

Операція 4. Відпущено у виробництво матеріали для виготовлення продукції вартістю 100 000 грн.

Внаслідок цієї операції зменшилися запаси матеріалів на складі підприємства (на 100 000 грн.), водночас збільшилися затрати на виробництво на цю ж суму. Отже, дану операцію треба записати на кредиті рахунка "Матеріали" і дебеті рахунка "Виробництво".

Бухгалтерська проводка по четвертій операції буде такою:

Д-т рах. "Виробництво"

К-т рах. "Матеріали"                   100 000 грн.

Операція 5. Перераховано з поточного рахунка підприємства в часткове погашення заборгованості: 

банку — по одержаному кредиту              20 000 грн.

постачальникам — за матеріали______ 30 000 грн.

                        Разом. .................................. 50 000 грн.

Внаслідок даної операції зменшилися грошові кошти на поточному рахунку підприємства (на 50 000 грн.) і одночасно зменшилася заборгованість банку по раніше одержаних кредитах (на 20 000 грн.) і постачальникам (на ЗО 000 грн.). Операція п'ята має бути оформлена складною бухгалтерською проводкою:

Д-т рах. "Кредити банків"               20 000 грн.

Д-т рах. "Постачальники"               З0 000 грн,

К-т рах. "Поточний рахунок"          50 000 грн.

Операція 6. Оприбутковано до складу основних засобів внесене засновниками до статутного капіталу обладнання вартістю 168 000 грн.

Ця операція має бути відображена на дебеті активного рахунка "Основні засоби" (відбулося їх збільшення) і кредиті пасивного рахунка "Статутний капітал" (оскільки внаслідок збільшення основних засобів відбулося збільшення і статутного капіталу підприємства — як джерела їх формування). Бухгалтерська проводка по шостій операції буде такою:

Д-т рах. "Основні засоби"

К-т рах. "Статутний капітал"                 168 000 грн.

З розглянутих прикладів (операції 1—6) видно, що кожна господарська операція зумовлює подвійні зміни в господарських засобах та їх джерелах. Основою відображення господарських операцій в системі рахунків є чотири типи балансових змін.

При цьому господарські операції, що стосуються однакових об'єктів, тобто господарських засобів(операція 1), або двох джерел засобів (операція 2), спричинюють на рахунках протилежні зміни: збільшення на одному активному рахунку і зменшення - на другому або збільшення на одному пасивному рахунку і зменшення - на іншому. Такі операції не змінюють загальну суму господарських засобів та їх джерел.

Операції ж, що стосуються протилежних об'єктів обліку (тобто одночасно господарських засобів та джерел їх формування), спричинюють в обох об'єктах однакові зміни. Так, при надходженні господарських засобів на підприємство (операції З, 6) відбувається збільшення певного виду засобів на активному рахунку і збільшення відповідного джерела їх утворення — на пасивному рахунку. Операції, що характеризують вибуття засобів із господарства (операції 4, 5), викликають зменшення певного виду засобів на активному рахунку з одночасним зменшенням відповідного джерела їх утворення — на пасивному рахунку.

Такі операції змінюють загальну суму господарських засобів та їх джерел, але в однаковій сумі, тому рівність між ними не порушується.

З'ясувавши, яких об'єктів стосується дана господарська операція (засобів чи джерел) та які зміни вона зумовлює (збільшення чи зменшення), визначають, який рахунок треба дебетувати, а який — кредитувати.                                   

За даними кінцевих залишків (сальдо) на рахунках складають баланс на 1-ше число наступного за звітним місяця (у нашому прикладі — на 1 лютого). При цьому рахунки, які мають дебетові залишки (активні), записують в активі балансу, а рахунки, які мають кредитові залишки,— в пасиві балансу.

Таким чином, бухгалтерський баланс і рахунки є взаємопов'язаними елементами методу бухгалтерського обліку: за даними балансу на початок місяця відкривають рахунки для поточного обліку господарських операцій, а потім дані цих же рахунків з відображеними на них операціями і виведеними кінцевими залишками служать підставою для складання нового балансу.

Баланс, складений за даними залишків (сальдо) на рахунках на 1 лютого звітного року, матиме такий вигляд:

Баланс на 1 лютого звітного року

Актив

Сума

Пасив

Сума

Основні засоби

880000

Статутний капітал

985000

Матеріали

80000

Кредити банків

15000

Незавершене виробництво

104000

Постачальники  

114000

Каса

30000

Поточний рахунок

20000

Разом

1114000

Разом

1114000

6. Узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку

Для узагальнення господарських операцій, відображених на рахунках, з метою отримання інформації про наявність і зміни ресурсів підприємства та джерел формування їх, а також для перевірки правильності облікових записів і складання якісної; звітності дані поточного бухгалтерського обліку за звітний період необхідно узагальнювати. Для цього складають оборотні відомості, які є способом узагальнення оборотів і залишків рахунків за звітний місяць, а також засобом взаємозв'язку між балансом і рахунками.                    

Оборотні відомості складають як по синтетичних рахунках, так і по аналітичних. В них показують обороти по дебету і кредиту рахунків, а також залишки на початок і кінець звітного місяця. Ознайомимося передусім з будовою, порядком складання і, призначенням оборотної відомості по синтетичних рахунках.

Оборотна відомість по синтетичних рахунках. Оборотна відомість по синтетичних рахунках будується у вигляді багатографної таблиці, у першій графі якої записують назву рахунків, а в наступних графах — дебетові і кредитові залишки на рахунках на початок місяця, обороти по дебету і кредиту кожного рахунка за місяць, а також залишки на рахунках на 1-ше число наступного за звітним місяця. В кінці оборотної відомості по кожній із граф визначають підсумки.

Оборотна відомість узагальнює дані поточного синтетичного обліку, даючи зведену інформацію про зміни господарських засобів та їх джерел за звітний місяць, а також їх наявність на початок і кінець місяця.

Оборотна відомість по синтетичних рахунках має велике контрольне значення для перевірки правильності і повноти облікових записів на рахунках, що ґрунтується на одержанні в ній трьох пар рівних між собою підсумків: рівність підсумків по дебету і кредиту рахунків на початок місяця; рівність підсумків оборотів по дебету і кредиту рахунків за місяць; рівність підсумків залишків по дебету і кредиту рахунків на кінець місяця.

Рівність підсумків першої пари граф, тобто дебетових і кредитових залишків на рахунках на початок місяця, зумовлена рівністю підсумків активу і пасиву балансу, який е підставою для, запису початкових залишків на активних і пасивних рахунках.

Рівність підсумків другої пари граф, тобто оборотів по дебету і кредиту рахунків, зумовлена подвійним записом операцій, згідно з яким кожна операція в однаковій сумі записується по дебету і; кредиту різних рахунків.

 Третя рівність (тобто підсумки залишків по дебету і кредиту рахунків на кінець місяця) зумовлена двома попередніми рівностями: якщо початкові залишки на рахунках рівні між собою, а також рівні суми оборотів, то і залишки активних і пасивних рахунків на кінець місяця в підсумку повинні бути рівні між собою.

Порушення цих рівностей свідчить про помилки, допущені в облікових записах або при складанні самої оборотної відомості.

Складемо оборотну відомість по рахунках синтетичного обліку за даними розглянутого раніше прикладу і записів на рахунках.

Оборотна відомість по синтетичних рахунках

за січень звітного року

Назва рахунку

Сальдо на 1 січня

Обороти за місяць

Сальдо на 1 лютого

дебет

Кредит

дебет

Кредит

дебет

Кредит

Основні засоби

712000

---

168000

---

880000

----

Матеріали

36000

----

144000

100000

80000

----

Виробництво

4000

----

100000

---

104000

----

Каса

2000

---

28000

---

30000

---

Поточний рахунок

98000

---

---

78000

20000

---

Статутний капітал

---

817000

---

168000

---

985000

Кредити банків

---

20000

20000

15000

---

15000

Постачальники

---

15000

45000

144000

---

114000

Разом

852000

852000

505000

505000

1114000

1114000

За допомогою оборотної відомості по синтетичних рахунках можуть бути виявлені в облікових записах помилки, зумовлені порушенням правила подвійного запису: якщо сума операції записана на дебеті одного рахунка, а на кредиті іншого пропущена (або навпаки), або коли на дебеті рахунка дана операція записана в одній сумі, а на кредиті другого рахунка — в іншій. В цих випадках буде порушена рівність підсумків оборотів за місяць по дебету і кредиту рахунків в оборотній відомості, а також рівність залишків на них на наступну звітну дату.

Якщо ж господарська операція записана на рахунок в неправильній кореспонденції або в неправильній, але в однаковій сумі, або була зовсім пропущена чи, навпаки, записана двічі, тобто коли помилка виходить за межі порушення правила подвійного запису, то оборотна відомість не забезпечує її виявлення. Такі помилки виявляють іншими способами. Зокрема, повноту облікових записів  на синтетичних рахунках перевіряють порівнянням підсумків дебетових і кредитових оборотів в оборотній відомості з підсумком реєстраційного журналу, в якому в хронологічному порядку зареєстровані господарські операції, здійснені за звітний місяць. При правильних облікових записах на рахунках підсумок реєстраційного журналу (хронологічний облік) має дорівнювати підсумкам оборотів по дебету і кредиту рахунків в оборотній відомості.

Помилки, зумовлені порушенням встановленої кореспонденції рахунків, виявляють на підставі первинних документів, що послужили підставою для складання бухгалтерських проводок, записаних на рахунках.

Оборотну відомість по синтетичних рахунках використовують для складання бухгалтерського балансу на наступну звітну дату (на 1-ше число наступного за звітним місяця). Кінцеві залишки на рахунках оборотної відомості показують наявність і розміщення господарських засобів (дебетові залишки), а також джерела їх формування (кредитові залишки). Ці залишки рахунків переносять у баланс, в якому рахунки, що мають дебетові залишки, записують в активі, а рахунки, що мають кредитові залишки,— в пасиві балансу. Проте треба зауважити, що складання балансу — це не механічне перенесення в балансову таблицю залишків рахунків, наведених в оборотній відомості. Оборотна відомість містить тільки попередні показники про наявні господарські ресурси та їх джерела на звітну дату. Визначені в ній залишки перед складанням балансу перевіряють і уточнюють. Тому оборотну відомість по синтетичних рахунках називають ще перевірочним балансом.

Показники оборотної відомості по синтетичних рахунках використовують також для аналізу й оцінки загальних змін господарських ресурсів та їх джерел. Так, з наведеної оборотної відомості видно, що господарські засоби за звітний місяць збільшилися на 262 000 грн. (1 114 000 - 852 000), у тому числі за рахунок збільшення основних засобів на 168 000 грн. (880 000 - 712 000), матеріальних запасів — на 44 000 грн. (80 000 - 36 000), затрат на незавершене виробництво — на 100 000 грн. (104 000 - 4 000); збільшився також залишок грошових коштів у касі на 28 000 грн. (30 000 - 2 000) при одночасному їх зменшенні на поточному рахунку в банку — на 78 000 грн. (98 000-20 000). Зміни в господарських засобах зумовили зміни і в джерелах їх формування: збільшився статутний капітал на 168 000 грн. (985 000-817 000), а також заборгованість постачальникам — на 99 000 грн. (114 000 - 15 000), при одночасному зменшенні заборгованості банку по короткострокових кредитах — на 5 000 грн. (20 000-15 000).Отже, оборотна відомість по синтетичних рахунках є способом узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку з метою перевірки повноти і правильності облікових записів і складання балансу, а також отримання узагальненої інформації про наявність і зміни господарських ресурсів та джерел їх формування, необхідної для управління діяльністю господарства.

Шахова оборотна відомість. Розглянута оборотна відомість дає загальну інформацію про стан і зміни господарських засобів та джерел їх формування, але недостатньо розкриває економічний зміст оборотів: звідки надійшли товарно-матеріальні цінності або грошові кошти, за рахунок яких джерел або де вони "були використані. Цей недолік оборотної відомості можна усунути, побудувавши її за шаховою формою.

За будовою шахова оборотна відомість нагадує шахову дошку. Всі рахунки на ній записують двічі: один раз назви рахунків розміщують у лівій частині таблиці по вертикалі (як і в простій оборотній відомості), а другий — ці самі рахунки і в такій самій послідовності записують по горизонталі — у верхній частині таблиці.

Суми оборотів по кожному рахунку записують на перетині кореспондуючих рахунків, що дебетуються (по вертикалі), і рахунків, що кредитуються (по горизонталі). Так, наведена у таблиці сума 168 000 грн., записана на перетині рядка рахунка "Основні засоби" і графи рахунка "Статутний капітал", відображає збільшення основних засобів підприємства і внаслідок цього — збільшення статутного капіталу; сума, що стоїть на перетині рядка рахунка "Матеріали" (144 000) і графи рахунка "Постачальники", показує надходження матеріалів у господарство від постачальників і збільшення в результаті цій операції заборгованості перед ними. В такому ж порядку аналізують зміст господарських оборотів по кожному кореспондуючому рахунку.

Шахову оборотну відомість складають за даними записів на рахунках, які при відповідних формах бухгалтерського обліку мають спеціальну будову . Це забезпечує можливість складати шахову оборотну відомість без додаткових вибірок оборотів по окремих рахунках.

Основною перевагою шахової оборотної відомості є наявність в ній кореспондуючих рахунків, що дає змогу аналізувати господарські обороти і використовувати, облікову інформацію для оперативного керівництва і контролю. Так, за даними шахової оборотної відомості визначають не тільки суму грошових коштів, витрачених з поточного рахунка (78 000), а й на які потреби використані ці кошти (видано в касу 28 000, перераховано в погашення кредитів банку — 20 000, постачальникам —30000).                                                  

Шахову оборотну відомість використовують також і для перевірки правильності кореспондуючих рахунків. Так, якби в ній сума обороту була записана на перетині дебету рахунка "Каса" і кредиту рахунка "Основні засоби", то така помилка була б відразу виявлена. Проте, якщо обліковий запис зроблено неправильний, але практично допустимий, то шахова оборотна відомість не забезпечує виявлення такої помилки.

Незважаючи на певні, переваги шахової оборотної відомості перед простою відомістю, застосування її в практиці бухгалтерського обліку обмежене, оскільки при великій кількості рахунків вона громіздка, утруднюється її наочність і аналітичність. В той же час шаховий принцип будови і однократні шахові записи оборотів широко використовуються при будові облікових регістрів, зокрема при журнально-ордерній формі бухгалтерського обліку.

Оборотні відомості по аналітичних рахунках. Крім оборотних відомостей по рахунках синтетичного обліку (простої і шахової форми) підприємства складають також оборотні відомості по аналітичних рахунках. Техніка складання оборотних відомостей по аналітичних рахунках така сама, як і по синтетичних рахунках. Тільки по синтетичних рахунках щомісячно складають одну оборотну відомість, а по аналітичних рахунках — по кожній групі рахунків, що ведуться до відповідного синтетичного рахунка.

Оборотні відомості по аналітичних рахунках за змістом можуть відрізнятися між собою, що зумовлено особливостями обліковуваних на рахунках об'єктів. Так, аналітичний облік товарно-матеріальних цінностей ведеться як в натуральних, так і в грошовому вимірниках, тому в оборотних відомостях по аналітичних рахунках таких цінностей передбачені графи для запису їх кількості, ціни і вартості. Для початкового і кінцевого залишків в оборотних відомостях по таких рахунках відводять тільки одну графу, оскільки кредитового залишку на матеріальних рахунках не може бути.

Аналітичний облік розрахунків і джерел засобів ведуть тільки у грошовому вимірнику, тому в оборотних відомостях по таких рахунках передбачені графи лише для грошового вимірника.

На відміну від оборотної відомості по синтетичних рахунках оборотні відомості по рахунках аналітичного обліку не мають трьох пар рівних між собою підсумків. Це пояснюється тим, що кожну оборотну відомість по рахунках аналітичного обліку складають тільки по одному синтетичному рахунку.

В оборотній відомості по аналітичних рахунках початкові і кінцеві залишки залежно від того, якими є рахунки — активними чи пасивними, будуть дебетовими або кредитовими.

Оскільки записи на синтетичних і аналітичних рахунках роблять паралельно на підставі одних і тих же документів, то при правильних облікових записах підсумки оборотів і залишків в оборотній відомості по аналітичних рахунках повинні дорівнювати сумам оборотів і залишку відповідного синтетичного рахунка. Порушення цієї рівності свідчить про наявність помилок в облікових записах.

 Запитання для самоконтролю:

1. Дайте визначення рахунків бухгалтерського обліку.

2. Які рахунки називають активними, а які— пасивними? Яка їх будова?                            

3. У чому полягає суть подвійного запису операцій на рахунках? Яке його значення? Що розуміють під бухгалтерською проводкою (записом)?

4. Які бухгалтерські проводки називають простими, а які —складними?

5. Що розуміють під кореспонденцією рахунків?

6. Який порядок визначення залишків на кінець звітного періоду на активних рахунках? Пасивних?

7. Яке призначення синтетичних рахунків? Аналітичних? Поясніть взаємозв'язок між ними.

8. Призначення субрахунків.                              

9. У чому полягає взаємозв'язок між балансом і рахунками?

10. Призначення і будова оборотної відомості по синтетичних рахунках.                                             11. Чим зумовлена рівність трьох пар підсумків в оборотній  відомості по синтетичних рахунках?                        

12. Які помилки в бухгалтерських записах можуть бути виявлені за допомогою оборотної відомості по синтетичних рахунках? Виявлення яких помилок вона не забезпечує?

13. Шахова оборотна відомість, її будова, переваги і недоліки.

Література: [5,6,22,23,28,31,32,33,34,35]

ТЕМА 5. ПРИНЦИПИ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ГОСПОДАРСЬКИХ

ПРОЦЕСІВ

 1. Основні показники господарської діяльності

  2.Принципи оцінки господарських засобів і калькуляція

 3.Облік процесу постачання

 4.Облік процесу виробництва

 5. Облік процесу реалізації

 6. Облік фінансових результатів і використання прибутку

 1. Основні показники господарської діяльності

Для оперативного керівництва і контролю бухгалтерський облік повинен забезпечити своєчасну й якісну інформацію про кількісні та якісні показники діяльності господарства.

Кількісними показниками діяльності підприємства є показники обсягу тих або інших процесів, наприклад кількість заготовлених (придбаних) виробничих запасів (сировини, матеріалів, палива тощо), виробленої та реалізованої готової продукції в цілому та за окремими її видами тощо. Цей показник дає змогу

раціонально вирішувати господарські завдання в процесі діяльності. В показнику обсягу реалізації поєднуються інтереси виробників і споживачів, оскільки реалізованою може бути тільки продукція, яка відповідає попиту споживачів, певним їхнім вимогам. Це змушує підприємства підвищувати якість продукції,

покращувати асортимент, припиняти виробництво продукції, яка не користується попитом.

Якісні показники характеризують економічну ефективність здійснення того або іншого процесу. Такими показниками є прибуток і рентабельність. Від розміру прибутку залежить виконання зобов'язань перед бюджетом по сплаті податку з прибутку та по інших платежах, створення резервного фонду, поповнення власного капіталу. Рентабельність визначається як процентне відношення суми прибутку до обсягу реалізованої продукції (показує, скільки підприємством одержано прибутку з кожної гривні реалізації), до вартості всього майна (капіталу), вкладеного у підприємство, та ін. Порівнянням одержаних показників рентабельності з плановими, а також у динаміці за декілька звітних періодів або з показниками інших підприємств, що працюють в таких же умовах, визначають ефективність діяльності господарства. Інші якісні показники визначаються характером діяльності підприємства. Так, у підприємствах матеріальної сфери виробництва (промисловість, сільське господарство, будівництво, тощо) важливим якісним показником є собівартість виробленої і реалізованої продукції (робіт, послуг); в торговельних підприємствах — рівень витрат обігу (до обсягу реалізації товарів). Зниження собівартості та витрат обігу є важливим фактором збільшення прибутку і підвищення рівня рентабельності. Ті або інші кількісні та якісні показники господарської діяльності підприємств і організацій визначаються за даними  бухгалтерського обліку.

2. Принципи оцінки господарських засобів і калькуляція

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та прийнятих Положень (стандартів) бухгалтерського обліку загальним принципом оцінки господарських засобів (активів) підприємства є їхня фактична собівартість. Цим забезпечується реальна основа для відображення в обліку майнового становища підприємства і фінансових результатів його діяльності. Так, залишки виробничих запасів: матеріалів, палива, напівфабрикатів тощо, а також залишки готової продукції в балансі відображаються за фактичною собівартістю їх придбання або виробництва. Проте, в поточному обліку для спрощення техніки облікової реєстрації та одержання деякої іншої додаткової інформації матеріальні цінності можуть відображатися не за фактичною собівартістю, а за прийнятими обліковими цінами — плановою собівартістю (з відокремленим обліком відхилення фактичної собівартості від планової) або за купівельними цінами (з відокремленим обліком транспортно-заготівельних витрат).

Основні засоби та інші необоротні активи обліковуються за первинною вартістю (тобто фактичною собівартістю їх спорудження або придбання) з відокремленим обліком їх зносу (на окремому рахунку). В балансі первинна вартість основних засобів та нематеріальних активів і сума їх зносу показуються довідково; в підсумок балансу включається їх залишкова вартість основних засобів — як показник реальної цінності на звітну дату.

Залишки дебіторської і кредиторської заборгованості в балансі показують в сумах, визнаних господарюючими суб'єктами (дебіторами і кредиторами).

Для правильної оцінки господарських засобів важливе значення має калькуляція, тобто визначення фактичної собівартості придбаних предметів праці, виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Калькуляція може складатися як в цілому на об'єкт (випуск продукції, обсяг робіт), так і на одиницю продукції. Реальність визначення собівартості продукції залежить від

економічно обґрунтованої методики обліку затрат і калькулювання, з урахуван-

ням галузевих особливостей діяльності підприємств.

3. Облік процесу постачання

Процес постачання є невід'ємною умовою забезпечення процесу виробництва. Він складається із сукупності операцій по забезпеченню підприємства необхідними для виробництва предметами праці (сировиною, матеріалами, паливом та ін.).

Фактична собівартість придбаних предметів праці складається з їх купівельної вартості і транспортно-заготівельних витрат.

До транспортно-заготівельних витрат належать витрати на заготівлю, навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню вантажу та інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання у запланованих цілях.

Бухгалтерський облік процесу постачання повинен забезпечити інформацію про виконання плану обсягу постачання (за кількісними та якісними показниками) і собівартість придбаних предметів праці. Окрім цього, завданням обліку є також здійснення контролю за своєчасністю розрахунків з постачальниками та іншими господарюючими суб'єктами по операціях, пов'язаних з придбанням матеріальних цінностей та їх транспортуванням. Для цього у бухгалтерському обліку використовується система синтетичних і аналітичних рахунків.

Операції по придбанню предметів праці обліковуються безпосередньо на рахунках обліку виробничих запасів ("Матеріали", "Паливо", "Запасні частини" тд. ін). На дебеті цих рахунків відображають всі витрати, пов'язані з їх придбанням, тобто купівельну вартість і транспортно-заготівельні витрати, що дає змогу визначити Їх фактичну собівартість. Інформацію про кількість і вартість окремих видів виробничих запасів одержують за даними аналітичних рахунків, які відкривають до відповідних синтетичних рахунків матеріальних цінностей. Облік розрахунків з постачальниками за одержані матеріальні цінності та іншими організаціями за надані послуги (транспортними, посередницькими тощо) здійснюють на пасивному рахунку "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками".

  Звідси на купівельну вартість одержаних від постачальників і оприбуткованих на склади підприємства матеріалів в бухгалтерському обліку роблять запис:                         

Д-т рах. "Матеріали" (та інших рахунків виробничих, запасів)

К-т рах. "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками"

Такий же запис роблять на вартість послуг транспортних та інших господарюючих суб'єктів по перевезенню матеріальних цінностей, навантажувально-розвантажувальні та інші роботи і послуги.                                               

4. Облік процесу виробництва

Під процесом виробництва розуміють сукупність господарських операцій, пов'язаних з виготовленням продукції (виконанням робіт, послуг). Він здійснюється під дією засобів праці і самої праці на предмети праці. Це зумовлює відповідні затрати підприємства на виробництво продукції: вартість матеріалів, витрачених на виготовлення продукції; заробітної плати, нарахованої робітникам; амортизацію засобів праці (основних засобів), зайнятих у виробництві, та ін. Окрім цього, підприємство здійснює витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва й управлінням. Всі ці витрати в сукупності складають виробничу собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг).

Отже, бухгалтерський облік процесу виробництва повинен відобразити всі затрати на виготовлення продукції, з одного боку, і випуск готової продукції — з іншого.               

Для правильного визначення собівартості продукції в плануванні й обліку виробничі затрати прийнято групувати за певними ознаками. Так, за призначенням затрати поділяють на основні і накладні.

До основних відносять затрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції і складають її речову (матеріальну) основу (матеріали, технологічне паливо, заробітна плата робітників та ін.). До накладних відносять витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва й управлінням (загальновиробничі витрати).

За способом включення до собівартості продукції виробничі затрати поділяють на прямі і непрямі. Прямі затрати безпосередньо пов'язані з виробництвом певного виду продукції (робіт, послуг), а тому до її собівартості вони включаються прямо на підставі відповідних документів (матеріали, комплектуючі вироби, заробітна плата робітників та ін.). Непрямі витрати, як правило, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому прямо до собівартості тієї або іншої продукції вони не можуть бути віднесені. Вони включаються до собівартості окремих видів продукції за певною умовною ознакою, що дає змогу визначити, яка частка непрямих витрат має бути віднесена на собівартість тієї або іншої продукції (наприклад, пропорційно основній заробітній платі робітників, матеріальним затратам тощо).

Затрати на виробництво обліковують в системі рахунків, призначених для відображення процесу виробництва. Основним з них є рахунок "Виробництво", на якому відображають всі затрати по виготовленню продукції, з одного боку, і випуск із виробництва готової продукції — з іншого. Інформацію про затрати на виробництво окремих видів продукції одержують з аналітичних рахунків, що відкриваються до рахунка "Виробництво".

Протягом місяця на дебеті рахунка "Виробництво" та його аналітичних рахунків відображають тільки ті затрати, які прямо включаються до собівартості продукції (матеріали, напівфабрикати, заробітна плата робітників, що зайняті її виробництвом, тощо).

Витрати по обслуговуванню виробництва і управлінню обліковуються на окремому рахунку "Загальновиробничі витрати". Наприкінці місяця витрати, відображені на дебеті рахунка "Загальновиробничі витрати", повністю (без залишку) списуються з кредиту цього рахунка на дебет рахунка "Виробництво" і розподіляються між видами продукції пропорційно базису, передбаченому галузевою інструкцією (пропорційно основній заробітній платі, матеріальним затратам тощо).

При цьому складають бухгалтерську проводку:

Д-т рах. "Виробництво"

К-т рах. "Загальновиробничі витрати"

Згідно з прийнятим Планом рахунків загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства в цілому (утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на службові відрядження, утримання приміщень загальногосподарського призначення, охорона, аудиторська і юридичні та інші послуги), відображені на дебеті рахунка "Адміністративні витрати", до собівартості виготовле-ної продукції не включають, а списують з кредиту зазначеного рахунка на дебет рахунка "Фінансові результати". Отже, на списання адміністративних витрат робиться запис:

Д-т рах. "Фінансові результати"

К-т рах. "Адміністративні витрати".

Таким чином, на дебеті рахунка "Виробництво" та його аналітичних рахунків одержують відображення як прямі, так і непрямі витрати, що складають фактичну виробничу собівартість випущеної із виробництва готової продукції (без адміністратив-них витрат).

Для визначення фактичної собівартості випущеної із виробництва готової продукції до затрат у незавершене виробництво на початок місяця (дебетове сальдо рахунка "Виробництво") додають затрати за місяць (оборот по дебету рахунка "Виробництво") і віднімають затрати у незавершене виробництво на кінець місяця (дебетове сальдо рахунка, "Виробництво" на кінець місяця). Оприбуткування випущеної із виробництва готової продукції за фактичною собівартістю в бухгалтерському обліку відображається записом:

Д-т рах. "Готова продукція"

К-т рах. "Виробництво".

Оскільки фактичну собівартість продукції визначають тільки наприкінці місяця (після відображення всіх прямих затрат і розподілу непрямих витрат), то протягом місяця одержану з виробництва готову продукцію оприбутковують, як правило, за плановою собівартістю. Це дає змогу відображати рух готової продукції в міру здійснення господарських операцій. Після складання звітної калькуляції планову собівартість продукції коригують до фактичної собівартості: на суму економії роблять від'ємний запис (способом "сторно"), на суму перевитрат - доповнюючий запис.

При нарахуванні заробітної плати у підприємства виникають зобов'язання перед працівниками по оплаті праці. Припиняються ці зобов'язання дещо пізніше, при виплаті їм заробітної плати. Отже, суму нарахованої заробітної плати треба записати на кредит рахунка "Розрахунки з оплати праці" (оскільки цей рахунок пасивний і збільшення зобов'язань перед працівниками відображають по кредиту). Одночасно суму нарахованої зарплати треба віднести на затрати тих ділянок виробництва, де були зайняті працівники (оскільки у виробничі процеси було вкладено живу працю, вартість якої виражається у формі зарплати). Виходячи з цього, бухгалтерська проводка по даній операції буде такою:

Д-т рах. "Виробництво"                  

Д-т рах. "Загальновиробничі витрати"      

Д-т рах. "Адміністративні витрати"        

К-т рах. "Розрахунки по оплаті праці"    

Відображаючи операцію в обліку нарахування зносу основних засобів, треба нагадати, що основні засоби в процесі експлуатації зношуються поступово, передаючи частками свою вартість на собівартість заново створеного продукту. Отже, в результаті збільшення зносу основних засобів збільшуються і затрати виробництва. Тому в бухгалтерському обліку на суму нарахованого зносу основних засобів роблять такий запис:

Д-т рах. "Загальновиробничі витрати"       

Д-т рах. "Адміністративні витрати"         

К-т рах. "Знос основних засобів"           

Наприкінці звітного періоду сума адміністративних витрат списується на фінансові результати діяльності підприємства.

Ця операція оформляється записом:

Д-т рах. "Фінансові результати"

К-т рах. "Адміністративні витрати"        

Списання загальновиробничих витрат на затрати виробництва оформляється записом:

Д-т рах. "Виробництво"

К-т рах. "Загальновиробничі витрати".

Для включення загальновиробничих витрат до собівартості окремих видів продукції, що виробляється підприємством, треба їх розподілити між видами продукції пропорційно певному базису.

Господарські операції з оприбуткування готової продукцію, випущеної із виробництва, за фактичною собівартістю виготовлення в бухгалтерському обліку оформляється записом:

Д-т рах. "Готова продукція"

К-т рах. "Виробництво".

Для визначення фактичної собівартості випущеної із виробництва готової продукції на підставі даних аналітичних рахунків, відкритих до рахунка "Виробництво", складають звітну калькуляцію. Із складеної калькуляції видно, що фактична собівартість продукції визначається шляхом додавання до затрат у незавершене виробництво на початок місяця затрат на виробництво за звітний місяць і віднімання з одержаної суми затрат у незавершене виробництво на кінець місяця.

           

5. Облік процесу реалізації

Під процесом реалізації розуміють сукупність операцій по продажу готової продукції споживачам. Продукція реалізується за відпускними (продажними) цінами. Ціни на продукцію встановлюються з таким розрахунком, щоб підприємство не тільки відшкодувало затрати на виробництво продукції і її реалізацію, а й одержало прибуток, необхідний для сплати податку з прибутку та інших обов'язкових платежів до бюджету і розширення власного виробництва.                 

Реалізацією завершується процес кругообігу засобів, чим забезпечується можливість відтворення виробничих запасів і самого процесу виробництва, здійснення розрахунків підприємства за своїми зобов'язаннями (перед бюджетом, працівниками по оплаті праці, постачальниками та іншими господарюючими суб'єктами), а, також виявляється фінансовий результат від реалізації.   

Для обліку; процесу реалізації та розрахунків з покупцями використовують рахунки: "Собівартість реалізації", "Доходи від реалізації",; "Витрати на збут", "Розрахунки з покупцями і замовниками", "Розрахунки по податках і платежах".       

Згідно з законодавством датою реалізації вважається дата відвантаження продукції (товарів) покупцям, тобто дата передачі права власності на продукцію покупцеві. Звідси, на відпускну (продажну) вартість відвантаженої продукції, яка підлягає до оплати покупцями, в бухгалтерському обліку роблять запис:

Д-т рах. "Розрахунки з покупцями і замовниками"   

К-т рах. "Доходи від реалізації".                   І

Одночасно на списання з балансу відвантаженої покупцям (продукції за фактичною виробничою собівартістю роблять запис:        

Д-т рах. "Собівартість реалізації"                    

К-т рах. "Готова продукція".                         

Кошти, одержані від покупців за відвантажену (реалізовану) продукцію і зараховані на поточний рахунок підприємства відображають записом:

Д-т рах. "Рахунки в банках"                             

К-т рах. "Розрахунки з покупцями і замовниками"

З процесом реалізації пов'язані витрати на збут (зокрема, витрати на транспортування, навантажувально-розвантажувальні роботи, на рекламу, оплату праці працівникам відділу збуту, утримання основних засобів, що використовуються для забезпечення реалізації продукції, тощо). Такі витрати протягом звітного періоду відображаються на дебеті рахунка "Витрати на збут" (в кореспонденції з кредитом відповідних рахунків), а наприкінці звітного періоду списуються з кредиту цього рахунка на дебет рахунка "Фінансові результати" записом:

Д-т рах. "Фінансові результати"

К-т рах. "Витрати на збут".

За рахунок доходу, одержаного від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), підприємства сплачують до бюджету податок на додану вартість. Облік розрахунків з бюджетом здійснюється на пасивному рахунку "Розрахунки за податками". Звідси на суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в бухгалтерському обліку роблять запис:

Д-т рах. "Доходи від реалізації"

К-т рах. "Розрахунки за податками".

Таким чином, на кредиті рахунка "Доходи від реалізації" протягом звітного періоду відображають суми одержаного доходу, а на дебеті — сума податку на додану вартість. Різниця між цими сумами в кінці звітного періоду списується на фінансові результати записом:

Д-т рах. "Доходи від реалізації"

К-т рах. "Фінансові результати".

6. Облік фінансових результатів і використання прибутку

Важливим якісним показником ефективності діяльності підприємства є прибуток. Від розміру одержаного прибутку залежить формування власних оборотних коштів, виконання зобов'язання перед бюджетом, фінансування капітальних вкладень, платоспроможність підприємства.

Основну масу прибутку підприємства одержують від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). В міру реалізації продукції в оборот підприємства входить і сума прибутку. З одержаного прибутку підприємства сплачують до бюджету податок на прибуток та поповнюють власний капітал, створюють резервні фонди, виплачують дохід (дивіденди) учасникам та здійснюють інші заходи, передбачені законодавством і установчими документами.

Одержаний прибуток, який накопичується на рахунку "Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)", підприємства відображають зростаючим підсумком з початку року — до його розподілу і списанням після закінчення року.

З метою одержання інформації про суму одержаного і використаного протягом звітного періоду прибутку Планом рахунків до зазначеного рахунка передбачено ведення субрахунків:

"Прибуток нерозподілений", "Непокриті збитки", "Прибуток, використаний у звітному періоді".

Використання прибутку протягом звітного періоду відображають на дебеті субрахунка "Прибуток, використаний у звітному періоді" в кореспонденції з кредитом рахунків: "Статутний капітал", "Резервний капітал" — на суму прибутку, спрямованого до статутного та резервного капіталу підприємства; "Розрахунки з учасниками" — на суму доходів (дивідендів), нарахованих учасникам за рахунок прибутку. При складанні річного звіту сума використаного підприємством протягом звітного року прибутку списується на зменшення одержаного (невикористаного) прибутку записом:

Д-т субрах. "Прибуток нерозподілений"

К-т субрах. "Прибуток, використаний у звітному періоді".

Після цього запису субрахунок "Прибуток, використаний у звітному періоді" закривається (залишку на 1 січня наступного за звітним року немає), а на субрахунку "Прибуток нерозподілений" кредитове сальдо відображають залишок невикористаного на звітну дату прибутку.

Якщо в результаті господарської діяльності за звітний період підприємство мало непокритий збиток, то його сума списується за рахунок нерозподіленого прибутку або резервного капіталу.

 Запитання для самоконтролю:

1. Порядок відображення в обліку процесу постачання.

2. Дайте характеристику системи рахунків, які використовуються для відображення процесу виробництва.

3. Як обліковують і списують витрати, пов’язані з обслуговуванням виробництва й управління?

4. З яких затрат складається виробнича собівартість продукції?

5. Як визначають фактичну виробничу собівартість випущеної із виробництва готової продукції?

6. Охарактеризуйте систему рахунків, які використовуються для відображення процесу реалізації.

7. Порядок відображення в обліку процесу реалізації та визначення фінансового результату від реалізації продукції (робіт, послуг).

8. На яких рахунках та в якому порядку ведеться облік фінансових результатів підприємства та використання прибутку протягом року?

9. Порядок списання сум непокритих збитків наприкінці звітного періоду.

 Література: [1,2,3,4,5,6,7,9,10,11,12,13,14,15,16,17,19,21,22,23,28,29,30,31,32, 33,34,35,36,37]

ТЕМА 6. КЛАСИФІКАЦІЯ І ПЛАН РАХУНКІВ БУХГАЛТЕРСЬКОГО

                ОБЛІКУ

1. Основи класифікації рахунків та її значення

2. Класифікація рахунків за економічним змістом

3. Класифікація рахунків за призначенням і структурою

4. План рахунків бухгалтерського обліку, принципи його будови і   значення

1.Основи класифікації рахунків та її значення

Різнобічні завдання господарського керівництва та контролю потребують своєчасної і всебічної інформації про склад засобів підприємства і джерел їх формування, господарські процеси і фінансові результати діяльності. Це зумовлює необхідність використання в бухгалтерському обліку значної кількості різних за своїм змістом рахунків. Для більш глибокого та правильного розуміння і обґрунтованого використання в обліку рахунків необхідно знати їх економічний зміст, призначення та структуру, а це потребує науково обґрунтованої класифікації рахунків.

Під класифікацією рахунків розуміють їх групування за певними однорідними ознаками.

Класифікація рахунків допомагає вивченню змісту і будови рахунків. Знаючи загальні, найбільш суттєві і відмітні ознаки окремих груп рахунків, легше визначити, для чого призначений      |іі та як використовується той або інший рахунок у бухгалтерському обліку.

Рахунки бухгалтерського обліку класифікують за двома основними ознаками: за економічним змістом та за призначенням і структурою.

Класифікація рахунків за економічним змістом встановлює, що саме обліковується на даному рахунку, які конкретно      і об'єкти відображаються на ньому залежно від їх економічного змісту в процесі господарської діяльності. Ця класифікація дає можливість визначити систему рахунків, що підлягають використанню на підприємствах тієї або іншої галузі.

Класифікація рахунків за призначенням і структурою показує, для чого, для одержання якої інформації призначені ті або інші рахунки та яка їхня структура, тобто зміст дебету, кредиту і характер залишку. Однакові за структурою рахунки можуть відображати різні за економічним змістом господарські засоби і процеси.

Обидві класифікації рахунків науково обґрунтовані, тісно і взаємопов'язано доповнюють одна одну.                         

2. Класифікація рахунків за економічним змістом

Класифікація рахунків за економічним змістом відповідає змісту предмета бухгалтерського обліку і зумовлена класифікацією об'єктів обліку, тобто господарських засобів, їх джерел і процесів.

Звідси за економічним змістом рахунки бухгалтерського обліку поділяють на дві групи:

рахунки обліку господарських засобів  (активів) підприємства і процесів;

рахунки обліку джерел формування господарських засобів. Класифікація рахунків обліку господарських засобів (активів) підприємств і процесів. Залежно від функціональної участі в процесі діяльності господарські засоби (активи) підприємства, як відомо, поділяються на: необоротні активи і оборотні активи.

Для обліку необоротних активів, їх наявності, руху, зносу в процесі діяльності і відновлення використовують:

рахунки обліку необоротних активів: "Основні засоби", "Інші необоротні активи", "Нематеріальні активи", "Знос необоротних активів", "Капітальні інвестиції" та ін.

Для обліку наявності і руху оборотних активів використовують рахунки таких груп (класів):

рахунки обліку запасів: "Виробничі запаси", "Малоцінні і

швидкозношувані предмети", "Напівфабрикати", "Готова продукція", "Товари" та ін.;

рахунки обліку коштів, розрахунків та інших активів: "Каса", "Рахунки в банках", "Інші кошти", "Розрахунки з покупцями і замовниками", "Розрахунки з різними дебіторами" та ін.;

рахунки обліку витрат діяльності: "Виробництво", "Загальновиробничі витрати", "Адміністративні витрати", "Витрати на збут", "Інші витрати операційної діяльності" та ін.

Класифікація рахунків обліку джерел формування господарських засобів (активів) підприємства. Рахунки бухгалтерського обліку, які використовуються для обліку джерел формування активів підприємства, поділяються на дві групи:

рахунки обліку джерел власних засобів;

рахунки обліку джерел залучених (позикових) коштів.

Для обліку джерел власних засобів підприємства використовують:

 рахунки обліку власного капіталу: "Статутний капітал", "Пайовий капітал", "Додатковий капітал", "Резервний капітал", "Нерозподілений прибуток" та ін.;

 рахунки обліку доходів і результатів дальності: "Доходи 104

від реалізації", "Дохід від участі в капіталі", "Інші фінансові доходи", "Доходи майбутніх періодів" та ін.

Для обліку джерел залучених (позикових) коштів використовують:

рахунки обліку довгострокових зобов'язань: "Довгострокові позики", "Довгострокові векселі видані", "Довгострокові зобов'язання по облігаціях", "Інші довгострокові зобов'язання" та ін.;

рахунки обліку поточних зобов'язань: "Короткострокові позики", "Короткострокові векселі видані", "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", "Розрахунки по оплаті праці", "Розрахунки по страхуванню", "Розрахунки по податках і платежах" та ін.

Загальна класифікація рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом наведена в табл.

Таким чином, класифікація рахунків за економічним змістом, показуючи, на яких рахунках має вестися облік тих або інших об'єктів бухгалтерського обліку, розкриває економічний зміст окремих рахунків. Таке групування дає змогу визначити систему рахунків, необхідних для обліку необоротних і оборотних активів, джерел їх формування, господарських процесів і результатів діяльності підприємств різних галузей та форм власності.

Класифікація рахунків за економічним змістом покладена в основу будови національного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Ознайомлюючись з класифікацією рахунків за економічним змістом, бачимо, що рахунки, призначені для обліку активів, об'єднані з рахунками, призначеними для обліку господарських процесів. Це пояснюється тим, що за допомогою необоротних і оборотних активів підприємства забезпечують здійснення господарських процесів, а тому при класифікації активи групують Залежно від того, в якому процесі вони функціонують. Господарські процеси взаємопов'язані між собою; процес виробничого споживання здійснюється одночасно з процесом виробництва; процес виробництва супроводжується процесом реалізації, виникненням розрахункових відносин; надходженням грошових коштів на підприємство тощо. Тому при класифікації рахунків за економічним змістом не завжди можна виділити у самостійні групи супровідні процеси, оскільки їх облік ведеться на тих самих рахунках, що й основні процеси.

3. Класифікація рахунків за призначенням і структурою

За призначенням і структурою рахунки бухгалтерського, обліку групуються залежно від їх обліково-технічних якостей, тобто як саме обліковуються ті або інші засоби, їх джерела та господарські процеси на рахунках, що відображається на дебеті, кредиті рахунка, що характеризує залишок відповідного рахунка. Таке групування дозволяє визначити порядок обліку господарських операцій на рахунках, забезпечує чітку уяву про показники діяльності підприємства.

Рахунки бухгалтерського обліку за призначенням і структурою поділяються на такі групи: рахунки основні, регулюючі, операційні, фінансово-результатні і забалансові.

Основні рахунки у бухгалтерському обліку використовуються для контролю за наявністю і змінами господарських засобів та джерел їх утворення. Вони називаються основними тому, що об'єкти, які на них обліковуються, тобто господарські засоби та їх джерела, є основою господарської діяльності, і в своїй сукупності характеризують майнове становище підприємства. Ці рахунки за своїми показниками (залишками) служать основою для складання бухгалтерського балансу. Основні рахунки поділяються на: матеріальні, грошові, власного капіталу і розрахункові.

Регулюючі рахунки призначені для регулювання (уточнення) оцінки господарських засобів або джерел їх формування, які обліковуються на основних рахунках. Використовуються ці рахунки у тих випадках, коли по окремих об'єктах обліку необхідно одержати додаткову інформацію, потрібну для управління (наприклад, про первинну і залишкову вартість основних засобів). Регулюючими можуть бути як синтетичні рахунки, так і аналітичні, а також субрахунки. Проте науково обґрунтований принцип регулювання, який забезпечує потрібну для управління інформацію про об'єкти, що обліковуються, від цього не втрачає свого значення.

Самостійного значення регулюючі рахунки не мають, тому кожен з них розглядається тільки разом з тим рахунком, який він регулює. Залежно від того, збільшують чи зменшують регулюючі рахунки залишок рахунка, що регулюється, вони поділяються на: доповнюючі, контрарні і контрарно-доповнюючі.

Операційні рахунки призначені для обліку витрат, доходів і результатів діяльності підприємства. Ці рахунки мають велике значення, оскільки забезпечують інформацію про витрати і доходи по операційній діяльності та визначення фінансових результатів від цієї діяльності.

На відміну від матеріального, на операційному рахунку відображається рух не одного, а всіх видів ресурсів, що беруть участь у здійсненні того або іншого господарського процесу.

За призначенням і структурою операційні рахунки поділяються на групи: збірно-розподільчі, бюджетно-розподільчі, калькуляційні, номінальні, порівняльні.

4. План рахунків бухгалтерського обліку, принципи його будови і

   значення

Важливе значення для одержання різнобічної інформації, необхідної для управління і контролю, має застосування науково обґрунтованого плану рахунків.

Під планом рахунків розуміють систематизований перелік рахунків, який визначає організацію всієї системи бухгалтерського , обліку на підприємствах, в організаціях і установах з метою одержання інформації, необхідної для управління і контролю.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів" Міністерством фінансів України розроблений і затверджений (наказом від і 30.11.99 № 291) План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Він є обов'язковим для всіх підприємств і організацій України (крім банків і бюджетних установ).

Рахунки в Плані за економічним змістом згруповані у дев'ять класів: 1 "Необоротні активи", 2 "Запаси", 3 "Грошові кошти, розрахунки та інші активи", 4 "Власний капітал і забезпечення зобов'язань", 5 "Довгострокові зобов'язання", 6 "Поточні зобов'язання", 7 "Доходи і результати діяльності", 8 "Витрати за елементами", 9 "Витрати діяльності".

В окремий клас (нульовий) виділено забалансові рахунки. Структура Плану рахунків зорієнтована на потреби складання фінансової звітності. Тому в Плані розмежовано балансові рахунки, які об'єднані в класи з розділами активу (1, 2 і З класи), пасиву балансу (4, 5, 6 класи) і номінальні рахунки, призначені для обліку затрат, доходів і фінансових результатів діяльності підприємства (7, 8 і 9 класи). Таким чином, показники розділів балансу заповнюються за даними рахунків І—6 класів, а показники Звіту про фінансові результати — за даними рахунків 7 — 9 класів.

До синтетичних рахунків, які потребують більшої деталізації об'єктів, що обліковуються, Планом рахунків передбачені субрахунки, які визначають напрямки подальшої деталізації обліку, показують, в якому розрізі треба групувати показники рахунків аналітичного обліку в межах того або іншого синтетичного рахунка, щоб мати інформацію, необхідну для управління, складання балансу та інших форм звітності.

Кожному синтетичному рахунку і субрахунку, крім назви, присвоєно номер (код), тобто умовне цифрове позначення. Використання кодів рахунків значно прискорює і скорочує облікову роботу, а також є необхідною умовою при автоматизованому опрацюванні облікової інформації на обчислювальних машинах.

У Плані рахунків використано децимальну систему нумерації (кодування) рахунків. Це значить, що максимально можлива кількість синтетичних рахунків в Плані — не більше 99, а кількість субрахунків до відповідних синтетичних рахунків — не більше 9. За кожним класом закріплено певну серію номерів (кодів) рахунків з урахуванням деякого резерву вільних номерів (на випадок, якщо виникне потреба в додаткових синтетичних рахунках).

Номери (коди) синтетичних рахунків — двозначні. Субрахункам присвоєно порядкові номери (коди) в межах відповідного синтетичного рахунка. Номер (код) кожного субрахунку складається з номера синтетичного рахунка і порядкового номера самого субрахунку. При цьому перша цифра номера (коду) субрахунку означає номер класу, друга — номер синтетичного рахунка, третя — номер субрахунку.

Наприклад, код 103 означає: 1 — клас "Необоротні активи", О — номер синтетичного рахунка "Основні засоби", 3 — номер субрахунку "Будівлі і споруди"; код 201 означає: 2 —'• номер класу "Запаси", 0 — номер синтетичного рахунка "Виробничі запаси", 1 — номер субрахунку "Сировина і матеріали" і т.д.

Економічний зміст і призначення окремих класів рахунків:

Рахунки класу 1 "Необоротні активи" призначені для обліку довгострокових інвестицій підприємства в матеріальні, нематеріальні і фінансові активи. До них належать рахунки: 10 "Основні засоби", 12 "Нематеріальні активи", 13 "Знос необоротних активів", 14 "Довгострокові фінансові інвестиції", 15 "Капітальні інвестиції" та ін.

Рахунки класу 2 "Запаси" призначені для обліку оборотних матеріальних активів, що знаходяться в різних операційних циклах підприємства (запаси, виробництво, готова продукція). До них належать рахунки: 20 "Виробничі запаси", 22 "Малоцінні і швидкозношувані предмети", 23 "Виробництво", 26 "Готова продукція", 28 "Товари" та ін.  

 Рахунки класу 3 "Грошові кошти, розрахунки та інші активи" приз-

начені для обліку оборотних фінансових активів (грошових коштів, фінансових інвестицій, коштів у розрахунках), а також витрат майбутніх періодів. До них належать рахунки:

30 "Каса", 31 "Рахунки в банках", 33 "Інші кошти", 36 "Резерв сумнівних боргів", 39 "Витрати майбутніх періодів" та ін.

Рахунки класу 4 "Власний капітал і забезпечення зобов'язань" за своїм змістом об'єднуються в дві групи рахунків. Перша група рахунків (40 — 46) призначена для обліку величини власного капіталу підприємства (рахунки 40 "Статутний капітал", 41 "Пайовий капітал", 42 "Додатковий капітал", 43 "Резервний капітал", 44 "Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)" та ін.). Друга група рахунків (47 — 49) призначена для обліку джерел фінансування майбутніх витрат і платежів (рахунки 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів", 48 "Цільове фінансування і цільові надходження").

Рахунки класу 5 "Довгострокові зобов'язання" призначені для обліку зобов'язань, які виникають у підприємства протягом операційного циклу діяльності підприємства (постачання, виробництва, реалізації тощо) строком погашення більше 12 місяців після дати балансу. До них належать рахунки: ,50 "Довгострокові позики", 51 "Довгострокові векселі видані", 52 "Довгострокові зобов'язання з оренди", 54 "Відстрочені податкові зобов'язання" та ін.

Рахунки класу 6 "Поточні зобов'язання" призначені для обліку зобов'язань, які будуть погашені у звичайному порядку операційної діяльності підприємства протягом'12 місяців від дати балансу. До них належать рахунки: 60 "Короткострокові позики", 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", 64 "Розрахунки по податках і платежах", 65 "Розрахунки по страхуванню", 66 "Розрахунки по оплаті праці" та ін.

Рахунки класу 7 "Доходи і результати діяльності" і класу 9 "Витрати діяльності" призначені для складання Звіту про фінансові результати. Тому для кожної статті Звіту передбачено окремий рахунок: 70 "Доходи від реалізації", 71 "Інший операційний дохід", 72 "Дохід від участі в капіталі", 90 "Собівартість  реалізації",  91   "Загальновиробничі  витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут" та ін.

Рахунки класу 8 "Витрати за елементами" призначені для відображення витрат за елементами: 80 "Матеріальні витрати", 81 "Витрати на оплату праці", 82 "Відрахування на соціальні заходи", 83 "Амортизація", 84 "Інші операційні витрати" та ін. Підприємства можуть одночасно використовувати рахунки класів 8 і 9, що дасть змогу системно одержувати інформацію, необхідну для заповнення відповідного розділу Звіту про

фінансові результати, а потім перегрупувати ці витрати за видами діяльності і центрами відповідальності.

Суб'єкти малого підприємництва можуть не використовувати рахунки класу 9 "Витрати діяльності", а обліковувати відповідні витрати тільки за елементами, які одночасно з доходами, відображеними на рахунках класу 7 "Доходи і результати діяльності", списувати безпосередньо на рахунок 79 "Фінансові результати".

Рахунки класу 0 "Забалансові рахунки" призначені для обліку активів, які не належать підприємству, а також умовних зобов'язань, одержаних і виданих забезпечень. До них належать рахунки: 01 "Орендовані необоротні активи", 02 "Активи на відповідальному зберіганні", 05 "Гарантії і забезпечення видані", 06 "Гарантії і забезпечення одержані", 08 "Бланки суворого обліку" та ін.

Для забезпечення правильного використання рахунків при відображенні господарських операцій одночасно з прийняттям Плану рахунків Міністерством фінансів України розроблено і затверджено інструкцію щодо його застосування. В ній наведена характеристика економічного змісту, призначення і структури кожного рахунка, типова кореспонденція рахунків, а також даються вказівки щодо порядку організації аналітичного обліку.

Коротке ознайомлення з групуванням рахунків у введеному Плані рахунків бухгалтерського обліку показує, що в ньому враховано економічний зміст рахунків і їх призначення, виходячи з кругообігу господарських засобів. Поєднання цих ознак надає наукової обґрунтованості групуванню рахунків, напрямкам організації всієї системи обліку на підприємствах і в організаціях, складанню фінансової звітності.

План рахунків та інструкція щодо його застосування є важливим засобом державного управління бухгалтерським обліком на підприємствах і в організаціях усіх галузей і форм власності, його упорядкування і раціоналізації, забезпечення єдиного порядку відображення господарських операцій в системі рахунків, можливість узагальнювати показники обліку при складанні балансу та інших форм звітності. Нова концепція національного Плану рахунків зорієнтована на перспективу розвитку ринкової економіки, ефективність використання інформаційних систем з метою забезпечення всіх рівнів управління і зовнішніх споживачів необхідною обліковою інформацією.

 Запитання для самоконтролю:

1. Що розуміють під класифікацією рахунків? Яке значення?

2. За якими ознаками класифікують рахунки?

3. На які групи поділяють рахунки за економічних змістом?

4. Які рахунки в бухгалтерському обліку використовують для обліку необоротних активів?

5. Які рахунки в бухгалтерському обліку використовують для обліку оборотних активів?

6. Назвіть джерела формування господарських засобів (активів) підприємства?

7. Які рахунки використовують для обліку джерел власних засобів?

8. Які рахунки використовують для обліку джерел залучених (позикових) коштів?

9. На які групи поділяються рахунки бухгалтерського обліку за призначенням і структурою?

10. Дайте характеристику основних матеріальних рахунків.

11. Призначення і будова рахунків обліку власного капіталу.

12. Призначення і будова розрахункових рахунків (активних, пасивних, активно-пасивних).

13. Призначення і будова регулюючих доповнюючи рахунків.

14. Призначення і будова регулюючих контрактивних рахунків.

15. Призначення і будова регулюючих контрпасивних рахунків.

16. На які групи поділяються операційні рахунки?

17. Призначення і будова збірно-розподільчих рахунків.

18. Призначення і будова бюджетно-розподільчих рахунків.

19. Призначення і будова калькуляційних рахунків.

20. Призначення і будова порівняльних рахунків.

21. Призначення і будова фінансово-результативних рахунків.

22. Призначення і відмітні особливості забалансових рахунків.

23. Що розуміють під Планом рахунків? Яке його значення?

24. Принципи будови Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій.

      Література: [5,6,22,23,28,31,32,33,34,35]

ТЕМА 7. ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ

1. Облік касових операцій

2. Облік операцій на рахунках у банках

3. Облік інших грошових коштів.

4. Облік цінних паперів

1. Облік касових операцій

Для обліку касових операцій і залишку готівки в касі використовується активний  синтетичний грошовий рахунок 30(каса) у розрізі субрахунків. По Д-ту 30 - оприбуткування грошових коштів, а по К-ту 30 - вибуття грошових коштів.

  Бухгалтер на основі перевірених і відпрацьованих звітів касира заповнює Ж/О № 1 по К-ту  рахунка 30 і відомість № 1 по Д-ту рахунка 30. Прийом, збереження і видача готівки, грошових документів  покладається на касира, з яким підприємство укладає договір про повну матеріальну відповідальність. Відповідальність за дотримання касової дисципліни покладається на керівника підприємства, головного бухгалтера і касира.

2. Облік операцій на рахунках у банках

Нормативний документ “Інструкція про відкриття рахунків в іноземній і національній валюті” затв. НБУ від 18.12.98 р. № 527 “Інструкція №7 про безготівкові розрахунки в господарському обороті України” затв. НБУ від 2.08.96р. № 204,ПсБУ 4

На  оформлення документів для  відкриття рахунка в банку:

  1.  Заява на відкриття рахунка.
  2.  Копія свідчення  про державну реєстрацію в уповноважених органах виконавчої влади
  3.  Копія рішення про створення, реорганізацію підприємства, засвідченого нотаріально або органом принявшим таке рішення
  4.  Копія документів підтверджуючих  про взяття підприємства на податковий облік.
  5.  Копія документів про реєстрацію в пенсійному фонді.
  6.  Копія статуту підприємства.
  7.  Картку зі зразками підписів керівника підприємства і головного бухгалтера і відбитком печатки (2экз).
  8.  Копія документа про реєстрацию в органах соціального страхування

Операції на поточному рахунку оформляються наступними документами:

  1.  Чек на одержання грошей готівки служить підставою для одержання готівку з поточного рахунку в касу.
  2.  Оголошення на внесок готівки
  3.  Платіжні доручення  --оформляється платником, якщо від нього виходить ініціатива в розрахунках.
  4.  Платіжне вимога-доручення оформлює постачальник, погоджує з покупцем і служить наказом банкові зробити розрахунки за поставлену продукцію (товари, роботи, послуги)
  5.  Меморіальний ордер - бюджетний видатковий документ.

  Операції на поточному рахунку відбуваються за розпорядженням керівника підприємства або з його згоди. Про всі зміни на поточному рахунку банк видає довіреній особі підприємства виписку банку. По Д-ту 311,312 ведеться облік надходжень грошових коштів, а по К-ту 311,312  - списання. На підставі проведених і оброблених виписок банку бухгалтер заповнює Ж/О № 1 по К-ту рахунків 311,312   і відомість № 1 по Д –ту рахунків 311, 312.

3. Облік інших інших грошових коштів

Грошові засоби в акредитивах і лімітованих чекових книжках обліковуються на окремих  грошових субрахунках 313, 314  синтетичного рахунку 31.

Штрафні санкції:

- за перевищення встановленого ліміту готівки в касі;

- за не оприбуткування готівки в касі;

- за перевищення встановлених термінів використання наданої під звіт готівки;

- за здійснення розрахунків готівкою без оформлення відповідних документів;

- за використання отриманої в банку готівки не по призначенню  тощо.

  Цим документом передбачені і розміри штрафних санкцій, що застосовуються податковими інспекціями за результатами перевірок і вилучаються в держбюджет.

Безготівкові форми розрахунку:

  1.  Акцепторна;
  2.  Акредитивна;
  3.  Платіжні доручення;
  4.  Перекази через підприємства зв'язку;
  5.  Чекова лімітована книжка;
  6.  Пластикові картки;
  7.  Векселі.

4. Облік цінних паперів

Цінний папір—це грошовий документ, який засвідчує право володіння або відносини між юридичною особою, що його випустила, та власником, що його викупив.

Акція—цінний папір, без визначеного терміну обігу, засвідчує певну участь його власника у статутному акціонерного товариства.

Вексель-- безумовне письмове зобов’язання сплатити певну суму протягом визначеного періоду чи в установлений термін на користь пред’явника векселя.

Облігація-- цінний борговий папір із визначеним терміном дії, власник якого має право на щорічне отримання відсотків та повернення номінальної вартості облігації емітентом у визначені терміни його погашення.

Опціон--стандартний документ, що засвідчує право придбати (продати) базовий актив на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого контракту або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Запитання для самоконтролю:

1. Як ведеться облік касових операцій?

2. Як ведеться облік операцій на рахунках у банках?

3. Як ведеться облік інших грошових коштів?

4. Як ведеться облік цінних паперів?

Література: [1,3,6,27, 28,38,39].

ТЕМА 8. ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

  1.  Визначення, класифікація, оцінка основних засобів
  2.  Облік амортизації основних засобів
  3.  Переоцінка основних засобів
  4.  Облік нематеріальних активів

  1.  Визначення, класифікація, оцінка основних засобів

Відповідно до П(С)БО 7 основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Первісна вартість об’єкта основних засобів відповідно до п. 8 П(С)БО 7 включає:суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);реєстраційні збори, державний збір і аналогічні платежі, здійснювані в зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;суми ввізного мита;суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

1) Надходження основних засобів з власного виробництва:

Дебет 15 “Капітальні інвестиції”

Кредит 26 “Готова продукція”

Кредит 23 “Виробництво”

2) Придбані для перепродажу основні засоби вирішено використовувати у власному виробництві:

Дебет 15 “Капітальні інвестиції”

Кредит 28 “Товари”

3) Введено в дію об’єкт основних засобів:

Дебет 10 “Основні засоби”

Кредит 15 “Капітальні інвестиції”.

        2. Облік амортизації основних засобів

Об’єктом амортизації є всі основні засоби, крім землі.

П(с)БО 7 визначає амортизацію – як систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизуються, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість основних засобів, яка амортизується – це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

У свою чергу, ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Строк корисного використання (експлуатації) – очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Метод амортизації об’єкта основних засобів обирається підприємством самостійно, з урахуванням очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання.

В П(С)БО 7 наведені такі методи амортизації основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів): прямолінійний;зменшення залишкової вартості;прискореного зменшення залишкової вартості (подвійного залишку, що зменшується);кумулятивний;виробничий.

3. Переоцінка основних засобів

У разі значного відхилення (збільшення або зменшення) залишкової вартості об’єкта основних засобів від його справедливої вартості підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів на дату балансу.

При переоцінці об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить даний об’єкт. Тобто по всіх об’єктах основних засобів даної групи перевіряється, чи відповідає їх остаточна вартість справедливій вартості відповідних об’єктів. За наявності розбіжностей об’єкти основних засобів дооцінюються або уцінюються до справедливої вартості.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до реєстрів їх аналітичного обліку (інвентарна картка обліку основних засобів, книга обліку основних засобів).

При проведенні переоцінки об’єкта основних засобів змінюється в однакових пропорціях первісна вартість об’єкта та сума накопиченого зносу, крім випадку, коли залишкова вартість об’єкта, що переоцінюється, дорівнює нулю.

Якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена первісна вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об’єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об’єкта, в результаті чого переоцінена залишкова вартість об’єкта буде дорівнювати його справедливій вартості.

4.Облік нематеріальних активів

Класифікація нематеріальних активів за способом отримання пов’язана з особливостями їх визнання та оцінки в обліку і звітності.

У розрізі груп повинен бути організований облік нематеріальних активів за субрахунками рахунку 12 “Нематеріальні активи”.

Група нематеріальних активів – сукупність однотипних за призначенням та умовами використання нематеріальних активів.

Витрати на придбання або створення нематеріальних активів до їх введення в експлуатацію збираються на балансовому рахунку 15 “Капітальні інвестиції”, субрахунку 154 “Придбання (створення) нематеріальних активів”.

Надходження та первісна оцінка нематеріальних активів

Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Відображення в обліку безоплатного отримання нематеріального активу

Створення нематеріальних активів власними силами

При створенні нематеріальних активів власними силами всі витрати пов’язані з етапом досліджень визнаються витратами періоду під час їх здійснення:

Дебет 941 “Витрати на дослідження і розробки”

Кредит 13 “Знос необоротних активів”

Кредит 20 “Виробничі запаси”

Кредит 661 “Розрахунки за заробітною платою”

Кредит 65 “Розрахунки за страхуванням”

Кредит 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” тощо

Нематеріальний актив, який виникає на етапі розробок, визнається активом, якщо виконуються всі критерії визнання, наведені у п. 7 П(С)БО 8 (с. 49 Посібника). Прикладами розробок є:

  1.  проектування, конструювання та випробування прототипів та моделей перед комерційним виробництвом або використанням;
  2.  проектування інструментів, матриць, ливарних форм та штампів, у яких застосовано нову технологію;
  3.  проектування, конструювання та випробування обраної альтернативи для нових чи вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, технологій, систем чи послуг.
  4.  До первісної вартості нематеріальних активів включаються всі витрати, які обґрунтовано та послідовно можна прямо віднести або розподілити на створення, виробництво та підготовку активу до використання за призначенням. і безпосередньо зайняті у створенні нематеріального активу;

Розподіл загальновиробничих витрат здійснюється згідно з П(С)БО 16 “Витрати”.

Створення нематеріальних активів власними силами відображається записами:

Дебет 154 “Придбання (створення) нематеріальних активів”

Кредит 13 “Знос необоротних активів”

Кредит 20 “Виробничі запаси”

Кредит 661 “Розрахунки за заробітною платою”

Кредит 65 “Розрахунки за страхуванням”

Кредит 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

Кредит 91 “Загальновиробничі витрати”

Кредит 92 “Адміністративні витрати”

Введення в експлуатацію об’єкта нематеріальних активів:

Дебет 12 “Нематеріальні активи”

Кредит 154 “Придбання (створення) нематеріальних активів”

Амортизація нематеріальних активів

За П(С)БО 8, усі без виключення нематеріальні активи підлягають амортизації. Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання.

  1.  Строк корисного використання об’єкта нематеріальних активів встановлюється підприємством самостійно при визнанні цього об’єкта активом.

Можливі методи нарахування амортизації визначені у П(С)БО 7:

  1.  прямолінійний;
  2.  зменшення залишкової вартості;
  3.  прискореного зменшення залишкової вартості;
  4.  кумулятивний;

Бухгалтерські записи з нарахування амортизації є такими:

а) віднесення витрат на амортизацію до певної статті витрат відповідно до сфери використання нематеріального активу (у разі застосування тільки рахунків класу 9):

Дебет 23 “Виробництво”

Дебет 91 “Загальновиробничі витрати”

Дебет 92 “Адміністративні витрати”

Дебет 93 “Витрати на збут”

Дебет 94 “Інші витрати операційної діяльності”

Дебет 97 “Інші витрати”

Дебет 99 “Надзвичайні витрати”

Кредит 133 “Знос нематеріальних активів”

б) включення витрат на амортизацію до вартості певного необоротного активу.

Наприклад, нарахування амортизації на нематеріальний актив, який використовується у ході виконання робіт, пов’язаних з капітальними інвестиціями:

Дебет 15 “Капітальні інвестиції”

Кредит 133 “Знос нематеріальних активів”

При застосуванні рахунків класу 8 запис з нарахування амортизації матиме вигляд:

Дебет 833 “Амортизація нематеріальних активів”

Кредит 133 “Знос нематеріальних активів”

Дебет 23 “Виробництво”

Дебет 91 “Загальновиробничі витрати”

Дебет 92 “Адміністративні витрати

Дебет 93 “Витрати на збут”

Дебет 94 “Інші витрати операційної діяльності”

Дебет 97 “Інші витрати”

Дебет 99 “Надзвичайні витрати”

Кредит 833 “Амортизація нематеріальних активів”

Особливістю відображення амортизації в бухгалтерському обліку є нарахування амортизації на: безоплатно одержані нематеріальні активи ; нематеріальні активи, придбані (створені) за рахунок цільового фінансування При нарахуванні амортизації на безоплатно одержані нематеріальні активи одночасно визнається дохід від безоплатно одержаних активів .

Термін експлуатації та метод амортизації нематеріального активу оцінюються на кожну дату балансу на предмет відповідності новим умовам використання активу.

4.1. Переоцінка нематеріальних активів

Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів щодо яких існує активний ринок.

Основні правила переоцінки: у разі переоцінки окремого об’єкта нематеріальних активів слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить даний об’єкт (за виключенням тих щодо яких не існує активного ринку); якщо проведена переоцінка об’єктів групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають переоцінці з періодичністю, яка залежить від того наскільки суттєво відрізняється залишкова вартість активу від його справедливої вартості.

Вибуття нематеріальних активів

Нематеріальні активи можуть вибути внаслідок списання за непридатністю, реалізації (продажу), безоплатної передачі, внесення до статутного капіталу інших підприємств тощо. У разі продажу нематеріальних активів:

Дебет 972 “Собівартість реалізованих необоротних активів”

Кредит 12 “Нематеріальні активи”

Запитання для самоконтролю:

  1.  Дайте виизначення, класифікація, оцінка основних засобів.
  2.  Як класифікуються основні засоби?
  3.  Дайте оцінку основних засобів.
  4.  Як ведеться облік  амортизації основних засобів?
  5.  Назвіть методи нарахування амортизації основних засобів.
  6.  Як проводиться переоцінка основних засобів?
  7.  Як ведеться облік нематеріальних активів?
  8.  Як проводиться переоцінка нематеріальних активів?

Література: [1,3,6,12,13,29,38,39]

ТЕМА 9. ОБЛІК ЗАПАСІВ

1. Запаси: визначення і класифікація

2. Оцінка і вибуття запасів

3. Облік запасів

4. Відображення запасів у звітності та їх переоцінка

1. Виробничі запаси: визначення і класифікація

Виробничі запаси – це придбані або самостійно виготовлені запаси, які

підлягають подальшій переробці на підприємстві або утримуються для іншого споживання в ході нормального операційного циклу. Вони поділяються на:

  1.  сировину – придбані або отримані іншим чином (наприклад, вирощені, видобуті) продукти (матеріали), які знаходяться у власності підприємства і призначені для подальшої переробки;
  2.  основні й допоміжні матеріали;
  3.  комплектуючі вироби, покупні напівфабрикати та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб;
  4.  малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року (інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо).

Тварини на вирощуванні та відгодівлі – це дорослі тварини на відгодівлі і

в нагулі; тварини, вибракувані з основного стада та прийняті від населення для реалізації; молодняк тварин; птиці; звірі; кролі та сім’ї бджіл.

Незавершене виробництво – це незакінчені обробкою та складанням деталі, вузли і вироби, а також незакінчені технологічні процеси.

Незавершене виробництво підприємства, що виготовляє продукцію, включає витрати, розподілені на незакінчену обробкою продукцію.

Для підприємства, що надає послуги, незавершене виробництво включає витрати з надання послуг щодо яких підприємство ще не визнало дохід.

Готова продукція – це продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно–правовим актом.

Товари – це матеріальні цінності, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

Облік виробничих запасів, які належать підприємству (в тому числі і тих, що знаходяться в дорозі та в переробці), ведеться на рахунку 20 “Виробничі запаси”. З цією метою підприємства можуть вести відповідну аналітику на субрахунках.

Облік виробничих запасів, які належать підприємству (в тому числі і тих, що знаходяться в дорозі та в переробці), ведеться на рахунку 20 “Виробничі запаси”. З цією метою підприємства можуть вести відповідну аналітику на субрахунках.

Наприклад:  201.1 “Сировина й матеріали на складі”;

201.2 “Сировина й матеріали в дорозі”;

201.3 “Сировина й матеріали в переробці”.

Облік запасів, які не є власністю підприємства і не можуть бути включені у його баланс, але знаходяться на підприємстві для переробки, на комісії або на відповідальному зберіганні, ведеться на рахунках класу 0 “Позабалансові рахунки”.

2. Оцінка і вибуття запасів

Первісна вартість запасів, придбаних за плату, – це собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

  1. суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;
  2. суми ввізного мита;
  3. суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
  4. транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);
  5. інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать:

- прямі матеріальні витрати,

- прямі витрати на оплату праці,

- інші прямі витрати на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів

Питання щодо переходу права власності на запаси при їх вибутті вирішується аналогічно, як і при надходженні запасів.

Згідно з П(С)БО 9 оцінка запасів при їх відпуску у виробництво, продаж та іншому вибутті здійснюється одним із таких методів:

  1.  ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
  2.  середньозваженої собівартості;
  3.  собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
  4.  нормативних затрат;
  5.  ціни продажу.

3. Облік запасів

Облік виробничих запасів, які належать підприємству (в тому числі і тих, що знаходяться в дорозі та в переробці), ведеться на рахунку 20 “Виробничі запаси”. З цією метою підприємства можуть вести відповідну аналітику на субрахунках.

Облік виробничих запасів, які належать підприємству (в тому числі і тих, що знаходяться в дорозі та в переробці), ведеться на рахунку 20 “Виробничі запаси”.З цією метою підприємства можуть вести відповідну аналітику на субрахунках.

Наприклад:  201.1 “Сировина й матеріали на складі”;

201.2 “Сировина й матеріали в дорозі”;

201.3 “Сировина й матеріали в переробці”.

Облік запасів, які не є власністю підприємства і не можуть бути включені у його баланс, але знаходяться на підприємстві для переробки, на комісії або на відповідальному зберіганні, ведеться на рахунках класу 0 “Позабалансові рахунки”.

4. Відображення запасів у звітності та їх переоцінка

Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів – очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилася або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут (п.26 П(С)БО 9).

Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду. Одночасно суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців зараховуються на позабалансовий рахунок. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду з одночасним списанням такої заборгованості з позабалансового рахунку.

Запитання для самоконтролю:

        1. Дайте визначення запасів відповідно П(С)БО 9.

  1.  Як класифікуються запаси?
  2.  Дайте оцінку запасів відповідно П(С)БО 9.
  3.  Як ведеться облік  запасів?
  4.  Як проводиться переоцінка запасів?
  5.  Як відображаються запаси у звітності?

Література:  [1,3,6,12,13,29,38,39]

ТЕМА 10. ОБЛІК ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ

1. Облік готової продукції

2. Облік реалізації

1. Облік готової продукції

Для обліку наявності та руху готової продукції Планом рахунків передбачено застосування рахунку 26 “Готова продукція”. За дебетом цього рахунку відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю.

На тих підприємствах, де є незавершене виробництво, для визначення виробничої собівартості готової продукції сума витрат на їх виробництво коригується з урахуванням зміни залишків незавершеного виробництва. На величину збільшення (зменшення) залишків незавершеного виробництва зменшується (збільшується) сума витрат на виробництво готової продукції. Одержана величина дорівнює виробничій собівартості готової продукції:

СВП = НВ (п) + ВВ – НВ(к),

де: СВП –  собівартість виробленої продукції;

НВ(п)  –  незавершене виробництво на початок періоду;

НВ(к)  –  незавершене виробництво на кінець періоду;

ВВ  –  витрати на виробництво продукції за період.

До незавершеного виробництва належить продукція, що не пройшла всіх стадій обробки, передбачених технологічним процесом, а також витрати на виконання незакінчених робіт (послуг), які ще не визнано доходом на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги.

З метою визначення кількості і фактичної наявності незакінчених переробкою напівфабрикатів і продукції проводиться інвентаризація незавершеного виробництва.

Надходження готової продукції з виробництва на склад за фактичною виробничою собівартістю відображається таким записом:

Дебет 26 “Готова продукція”

Кредит 23 “Виробництво”.

2. Облік реалізації

Для визначення собівартості продукції, що була реалізована протягом місяця, застосовується така формула:

СРП = ГП(п) + СВП – ГП(к),

де: ГП(п) – залишки готової продукції на початок періоду;

СРП  – собівартість реалізованої продукції;

ГП(к) – залишки готової продукції на кінець періоду.

Виробнича собівартість реалізованої готової продукції відображається таким записом:

Дебет 901 “Готова продукція”

Кредит 26 “Готова продукція”.

В аналітичному (складському) обліку підприємства можуть вести облік наявності та руху готової продукції за обліковими цінами, оскільки фактична виробнича собівартість на підприємстві визначається в кінці звітного періоду, а потреба у відображенні її руху існує протягом місяця.

При використані облікових цін необхідно розраховувати відхилення фактичної виробничої собівартості від вартості готової продукції за обліковими цінами при списанні готової продукції з рахунку 26 “Готова продукція”.

Виробнича собівартість реалізованої готової продукції за обліковими цінами:

Дебет 901 “Готова продукція”  

Кредит 26 “Готова продукція”  

Відхилення фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами:

Якщо фактична собівартість вища ніж облікова ціна:

Дебет 901 “Готова продукція”  

Кредит 26 “Готова продукція”  

Якщо фактична собівартість нижча ніж облікова ціна (сторнувальний запис):

Дебет 901 “Готова продукція”  

Кредит 26 “Готова продукція”

 

Запитання для самоконтролю:

1. Дайте визначення готової продукції.

2. Як визначається виробнича собівартість готової продукції?

3. Як ведеться облік  готової продукції?

4. Як ведеться облік  реалізації готової продукції?

5. Як ведеться  аналітичний облік готової продукції  та її реалізації?

Література:  [1,3,6,38,39]

ТЕМА 11. ОБЛІК ОПЛАТИ ПРАЦІ, РОЗРАХУНКІВ З ПЕРСОНАЛОМ ТА СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ

1. Облік розрахунків з оплати праці

2. Утримання із заробітної плати

3. Аналітичний облік заробітної плати

4. Синтетичний облік заробітної плати

1. Облік розрахунків з оплати праці

Для обліку розрахунків з оплати праці використовується рахунок 66 “Розрахунки з оплати праці”. На цьому рахунку узагальнюється інформація про розрахунки з персоналом з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також розрахунки за неодержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами).

Оцінка забезпечення здійснюється за балансовою вартістю ресурсів, необхідних для погашення відповідних зобов’язань на дату балансу.

Кожне забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створене. Саме тому аналітичній облік забезпечень слід вести у розрізі окремих забезпечень.

Підприємство може встановити певний щомісячний норматив відрахувань для створення відповідного забезпечення сплати відпускних.

2. Утримання із заробітної плати

Усі види утримань поділяються на обов язковіі за згодою працівників.

До обов язкових відносять:

Прибутковий податок, відрахування до Пенсійного фонду, утримання збору на загальнообов язкове соціальне страхування, утримання збору на загальнообов язкове соціальне страхування на випадок безробіття та утримання за виконавчими листами за рішенням судових органів.

До утримань за згодою відносять: утримання на підставі його письмової заяви, профспілкові внески, погашення сум дрібних нестач, вартість харчування, невикористані підзвітні суми тощо.

3. Аналітичний облік заробітної плати

Завданням бухгалтерії є перевірка правильності даних у первинних документах і нарахування заробітної плати, документи щодо якої оформляються в певному порядку—за окремими підрозділами та службами; в підрозділах за категоріями персоналу; за табельними номерами працівників.Розрахунково-платіжні відомості складають за кожною одиницею підприємства у розрізі категорій персоналу, табельних номерів. Кожен запис обоснується первинними документами.У платіжну відомость переносять суму до видачі. Касир закриває відомість підсумковим записом. Видача депонованої суми оформляється видатковим ордером.

4. Синтетичний облік заробітної плати

  Для відображення нарахування заробітної плати із нарахування, перерахування та утримань призначено рахунок 66 „Розрахунки з оплати праці”, який має субрахунки: 661,662”Розрахунки з депонентами”. Підставою для складання проводок служать підсумкові дані розрахункових відомостей.

Запитання для самоконтролю:

1. Як ведеться облік розрахунків з оплати праці?

2. Як ведеться облік утримання із заробітної плати ?

3. Як ведеться аналітичний облік заробітної плати?

4. Як ведеться синтетичний облік заробітної плати?

Література:  [1,3,6,38,39]

ТЕМА 12. ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

1. Класифікація власного капіталу

2. Облік статутного капіталу, формування статутного капіталу в акціонерних товариствах, облік формування і змін статутного капіталу

3. Облік резервного капіталу , вилученого капіталу та нерозподіленого  прибутку

1. Класифікація власного капіталу

Залежно від джерела формування власний капітал підприємства можна поділити на дві групи:

Вкладений капітал – це капітал, сформований за рахунок внесків власників підприємства, а також унаслідок конвертування боргових зобов’язань підприємства в акції або частки (паї).

Накопичений капітал – це капітал, сформований внаслідок господарської діяльності підприємства.

Класифікація власного капіталу за джерелами формування є дуже важливою при визнанні його елементів. Капітал підприємства не може бути сформований іншими шляхами ніж вказані вище. Тому, якщо ми не бачимо у тому чи іншому елементі капіталу, наведених у Балансі підприємства, ознак 1 чи 2 групи елементів капіталу, слід з’ясувати, чи були підстави визнавати їх такими.

Вкладений капітал включає такі елементи:

  1.  зареєстрований капітал (статутний капітал, пайовий капітал);
  2.  додатково вкладений капітал (емісійний дохід, інші внески засновників понад зареєстрований статутний фонд).

До накопиченого капіталу відносяться такі елементи:

  1.  нерозподілений прибуток (непокритий збиток);
  2.  резервний капітал;
  3.  інший додатковий капітал.

Головною ознакою елементів капіталу першої групи є наявність реальних активів, що передані підприємству в обмін на корпоративні права, на можливість брати участь в управлінні та розподілі прибутків, майна підприємства. Із такого підходу до визначення випливає заборона на збільшення власного капіталу за рахунок внесення фіктивних активів, штучного збільшення дебіторської заборгованості і т.ін. Вирішення протиріччя між юридичним оформленням внесків до капіталу та необхідністю виконувати це правило полягає у застосуванні в системі бухгалтерського обліку та фінансовій звітності коригуючих показників:

- неоплачений капітал;

- вилучений капітал.

Ці показники відображають рух власного капіталу у процесі його формування та управління ним. Вони є технічними, регулюючими стосовно суми сплаченого капіталу:

Неоплачений капітал – це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

Зареєстрований капітал – юридично оформлена, офіційно об’явлена і належним чином зареєстрована частина внесків власників до капіталу підприємства. У тому числі виділяють:

  1.  статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства;
  2.  пайовий капітал – сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарської діяльності, а саме: суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.

Додатково вкладений капітал – це сума внесків засновників понад зареєстровану частину. У складі додатково вкладеного капіталу виділяють:

- емісійний дохід, який пов’язаний з придбанням акцій за ціною, вищою за їх номінальну вартість, у акціонерних товариствах та

- інші внески засновників понад зареєстрований статутний фонд, які вносяться без рішень про зміну розміру статутного капіталу.

Друга група елементів капіталу так чи інакше формується внаслідок діяльності підприємства – це накопичений (зароблений) капітал, головні елементи якого:

2. Облік статутного капіталу, формування статутного капіталу в

   акціонерних товариствах, облік формування і змін статутного

    капіталу

Збільшення статутного капіталу може здійснюватися шляхом:

  1.  збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості;
  2.  збільшення номінальної вартості акцій.

У першому випадку підприємства здійснюють додатковий випуск акцій. У разі здійснення додаткового випуску акцій обов’язково повинні виконуватися такі умови:

- попередні випуски акцій мають бути зареєстровані та повністю оплачені за вартістю не нижчою від номінальної;

- номінальна вартість акцій додаткового випуску повинна дорівнювати номінальній вартості попередніх випусків акцій;

- у разі, коли збільшення статутного капіталу здійснюється за рахунок індексації основних засобів, додаткова кількість акцій має розподілятися серед акціонерів пропорційно їх частки у статутному капіталі.

Акції додаткового випуску можуть бути оплачені грошовими коштами (або іншими активами) шляхом зарахування заборгованості перед акціонерами  за дивідендами (виплата дивідендів акціями) або за облігаціями (обмін облігацій на акції).

У разі оплати акцій шляхом зарахування заборгованості за дивідендами, буде зроблений запис:

- списано нараховані дивіденди на зменшення заборгованості акціонерів за внесками у статутний капітал:

Дебет 671 “Розрахунки за нарахованими дивідендами”

Кредит 46 “Неоплачений капітал”

У разі оплати акцій шляхом зарахування заборгованості за облігаціями, будуть зроблені записи:

- списано суми зобов’язань товариства за облігаціями на зменшення заборгованості власників облігацій за внесками у статутний капітал:

Дебет 521 “Зобов’язання за облігаціями”

Кредит 46 “Неоплачений капітал”

При збільшенні статутного капіталу шляхом збільшення номінальної вартості акцій кількість випущених акцій залишається без змін. Випуск попередніх акцій анулюється: акції попереднього випуску обмінюються на акції нового випуску з більшою номінальною вартістю у співвідношенні “один до одного”.

Дебет 423 “Дооцінка активів”

Кредит 40 “Статутний капітал”

3. Облік резервного капіталу , вилученого капіталу та

   нерозподіленого  прибутку

Резервний капітал – сума резервів, створених, відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Інший додатковий капітал включає такі види додаткового капіталу:

- капітал від дооцінки необоротних активів – капітал, сформований внаслідок дооцінки активів, яка здійснюється відповідно до П(С)БО;

- дарчий капітал – вартість активів, безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Оцінка елементів капіталу повинна дорівнювати оцінці тих активів, з якими вони пов’язані.

Відображення у бухгалтерському обліку операцій з капіталом повинно здійснюватись лише після ретельного аналізу суті операцій, що призводять до змін в елементах капіталу.

Деякі рахунки та субрахунки класу 4 не мають самостійного значення для визначення елементів капіталу, а саме:

- 45 “Вилучений капітал”,

- 46 “Неоплачений капітал” та

- 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”.

Вилучений капітал – дорівнює фактичній собівартості акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.

- Рахунки 45 “Вилучений капітал” та 46 “Неоплачений капітал можуть мати лише дебетовий залишок і регулюють суму оплаченого капіталу шляхом вирахування залишків за цими рахунками із сум, що накопичені за кредитом рахунків 40 “Статутний капітал” або 41 “Пайовий капітал” та 42 “Додатковий капітал”.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – частина чистого прибутку, що не була розподілена між власниками.

Сальдо субрахунків 441 “Прибуток нерозподілений” та 442 “Непокриті збитки” формується при розрахунку фінансових результатів діяльності щомісяця, або наприкінці року залежно від обраної облікової політики.

На субрахунку 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді” відображається розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів); виплати за облігаціями; відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді. В кінці року цей субрахунок закривається на субрахунок 441 “Прибуток нерозподілений” або на дебет субрахунку 442 “Непокриті збитки” при від’ємних результатах діяльності.

Слід мати на увазі, що рахунки 40 “Статутний капітал”, 41 “Пайовий капітал”, 421 “Емісійний дохід”, 422 “Інший вкладений капітал”, 423 “Дооцінка активів”, 424 “Безоплатно одержані необоротні активи”, 425 “Інший додатковий капітал”, 43 “Резервний капітал”, 441 “Прибуток нерозподілений” можуть мати лише кредитове сальдо, а рахунки 442 “Непокриті збитки”, 45 “Вилучений капітал”, 46 “Неоплачений капітал” лише дебетове сальдо.

Запитання для самоконтролю:

1. Як класифікується власний капітал?

2. Як ведеться облік статутного капіталу?

3. Як ведеться облік резервного капіталу?

4. Як ведеться облік вилученого капіталу?

5. Як ведеться облік нерозподіленого  прибутку?

Література:  [1,3,6,10,38,39]

ТЕМА 13. ОБЛІК ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

1. Облік та класифікація зобов'язань

2. Облік короткострокових та довгострокових зобов’язань

3. Облік податкових зобов’язань

1. Облік та класифікація зобов’язань

Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення..

Строк погашення зобов’язання – термін, протягом якого повинно бути погашено зобов’язання. З метою визнання, класифікації та оцінки у бухгалтерському обліку розрізняють:термін з моменту виникнення зобов’язання до моменту погашення;термін з дати складання фінансової звітності до дати погашення.

Сума погашення – недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства – номінальна сума боргу, в угодах часто називається основною частиною боргу.

Для оцінки зобов’язань, теперішня вартість – дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

  1.  Порядок класифікації зобов’язань визначено П(С)БО 2 “Баланс” та П(С)БО 11 “Зобов’язання”.

Основою класифікації зобов’язань є їх розподіл залежно від строку, що визначається від дати балансу до дати погашення, яка визначена умовами виникнення зобов’язання (контрактом, умовами постачання, законодавством тощо).

За таким часовим критерієм виділяються дві головні групи зобов’язань – довгострокові та поточні.

2. Облік короткострокових та довгострокових зобов' язань

Довгострокові зобов’язання – зобов’язання, які повинні бути погашені протягом більше як 12 місяців, або протягом періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як 12 місяців.

До довгострокових зобов’язань належать:довгострокові кредити банків;інші довгострокові фінансові зобов’язання;відстрочені податкові зобов’язання;інші довгострокові зобов’язання.

Поточні зобов’язання – зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

До поточних зобов’язань відносяться: короткострокові кредити банків; поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточна заборгованість за розрахунками:інші поточні зобов’язання.

3. Облік податкових зобов’язань

Нарахування суми поточного податку на прибуток за звітний період у бухгалтерському обліку відображається записом:

Дебет 981 “Витрати на податок з прибутку від звичайної діяльності”

Кредит 641 “Розрахунки за податками” (аналітичний рахунок “Податок на прибуток”)

Перерахування до бюджету податку на прибуток відображається записом:

Дебет 641 “Розрахунки за податками” (аналітичний рахунок “Податок на прибуток”)

Кредит 311 “Поточні рахунки в національній валюті”

Запитання для самоконтролю:

1. Як класифікується зобов'язання відповідно П(С)БО 11?

2. Як ведеться облік зобов’язань?

3. Як ведеться облік короткострокових зобов’язань?

4. Як ведеться облік довгострокових зобов’язань?

5. Як ведеться облік податкових зобов’язань?

Література: [1,3,6,10,38,39]

ТЕМА 14. ОБЛІК ДОХОДІВ , ВИТРАТ І ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1. Облік доходів від реалізації продукції( робот, послуг)

2. Облік витрат

3. Облік фінансових результатів діяльності підприємства

1. Облік доходів від реалізації продукції( робот, послуг)

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначаються П(С)БО 15 “Доходи”

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

  1.  покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);
  2.  підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);
  3.  сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;
  4.  є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Для обліку доходу від реалізації продукції (товарів), робіт, послуг Планом рахунків передбачено застосування рахунку 70 “Доходи від реалізації” в розрізі таких субрахунків:

701 “Дохід від реалізації готової продукції”

702 “Дохід від реалізації товарів”

703 “Дохід від реалізації робіт і послуг”

704 “Вирахування з доходу”.

За кредитом субрахунків 701 - 703 відображається одержання доходу, за дебетом – належна сума непрямих податків; суми, які отримуються підприємством на користь комітента, принципала; повернуті перестраховиками частки страхових платежів; результат зміни резервів незароблених премій та списання у порядку закриття на рахунок 79 “Фінансові результати”.

На субрахунку 704 “Вирахування з доходу” за дебетом відображається сума наданих після дати реалізації знижок покупцям, вартість повернених по-

купцем продукції та товарів й інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу.

2. Облік витрат

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначаються П(С)БО 16 “Витрати”

Витрати звітного періоду – це витрати, що визнаються або шляхом зменшення активів, або шляхом збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Інформація про витрати підприємства в Звіті про фінансові результати наводиться в розрізі:

1. Груп за їхньою функцією на підприємстві (І розділ Звіту про фінансові результати).

2. Елементів витрат (ІІ розділ Звіту про фінансові результати).

Згідно з Інструкцією до застосування Плану рахунків рахунки класу 8 закриваються щомісячно в кореспонденції з дебетом наступних рахунків:

Дебет 23 “Виробництво”

Дебет 91 “Загальновиробничі витрати”

Дебет 92 “Адміністративні витрати”

Дебет 93 “Витрати на збут”

Дебет 94 “Інші операційні витрати”

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з:

  1.  виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду;
  2.  нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;
  3.  наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

  1.  прямі матеріальні витрати;
  2.  прямі витрати на оплату праці;
  3.  інші прямі витрати;
  4.  змінні загальновиробничі витрати та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

3. Облік фінансових результатів діяльності підприємства

Рахунки доходів та витрат поділяються на певні групи,  залежно від виду діяльності підприємства. Причому, та сама господарська операція для різних підприємств може бути класифікована по-різному.

Фінансовий результат діяльності підприємства за поточний звітний період (місяць, квартал або рік) визначається на рахунку 79 “Фінансові результати” після закриття рахунків доходів та витрат.

На субрахунку 791 “Фінансовий результат від основної діяльності” визначається прибуток (збиток) від основної діяльності підприємства.

Дебет 70 “Доходи від реалізації”

Дебет 71 “Інший операційний дохід”

Кредит 791 Фінансовий результат від основної діяльності

Дебет 791 Фінансовий результат від основної діяльності

Кредит  90 Собівартість реалізації

Кредит 92 Адміністративні витрати

Кредит 93 Витрати на збут

Кредит 94 Інші витрати операційної діяльності

Кредит 98 Податки на прибуток

Кредит 704 Вирахування з доходу

На субрахунку 792 “Результат фінансових операцій” визначається прибуток (збиток) від фінансових операцій підприємства.

Дебет 72 “Дохід від участі в капіталі”

Дебет 73 “Інші фінансові доходи”

Кредит 792 Результат фінансових операцій

Дебет 792 Результат фінансових операцій

Кредит 95Фінансові витрати”

Кредит 96 “Втрати від участі в капіталі”

На субрахунку 793 “Результат від іншої звичайної діяльності” визначається прибуток (збиток) від іншої звичайної діяльності підприємства.

Дебет 74 “Інші доходи”

Кредит 793 Результат від іншої звичайної діяльності

Дебет 793 Результат від іншої звичайної діяльності

Кредит 97 “Інші витрати”

На субрахунку 794 “Результат надзвичайних подій” визначається прибуток (збиток) від надзвичайних подій.

Дебет 75 “Надзвичайні доходи”

Кредит 794 Результат надзвичайних подій

Дебет 794 Результат надзвичайних подій

Кредит 99 “Надзвичайні витрати подій”

Практика показує, що зручнішим, з точки зору наявності інформації для заповнення Звіту про фінансові результати та зменшення кількості проміжних бухгалтерських записів, є закриття рахунків доходів та витрат в кінці року. В цьому випадку накопичені з початку року залишки за рахунками 7 та 9 класів в будь-який момент являють собою готову інформацію для заповнення відповідних рядків І розділу Звіту про фінансові результати.

У випадку щомісячного закриття рахунків доходів та витрат на рахунок 79 “Фінансові результати” останній рекомендується закривати на рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)” лише в кінці року. У цьому випадку накопичене з початку року сальдо рахунку 79 “Фінансові результати” є контрольною цифрою для перевірки правильності заповнення Звіту про фінансові результати. Згорнуте кредитове сальдо за цим рахунком має відповідати рядку 220 “Чистий прибуток”, згорнуте дебетове сальдо – рядку 225 “Чистий збиток”.

Кінцеве сальдо рахунку 79 “Фінансові результати” при його закритті у кінці звітного року списується на рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непок-

риті збитки).

У випадку кредитового сальдо рахунку 79 “Фінансові результати” (прибутку):

Дебет 79 Фінансові результати

Кредит 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”;

у випадку дебетового сальдо рахунку 79 “Фінансові результати” (збитку):

Дебет 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”

Кредит 79 Фінансові результати.

Запитання для самоконтролю:

1. Як класифікуються доходи відповідно П(С)БО 15?

2. Як ведеться облік доходів від реалізації продукції( робіт, послуг)?

3. Як класифікуються витрати відповідно П(С)БО 16?

4. Як ведеться облік витрат?

5. Як ведеться облік фінансових результатів діяльності підприємства?

Література:  [1,3,6,1920,38,39]

ТЕМА 15. ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ

1. Значення звітності та вимоги до неї

2. Види звітності, основні її показники

3. Порядок складення і подання бухгалтерської звітності

1. Значення звітності та вимоги до неї

Фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Загальні вимоги до фінансової звітності викладено у статтях 11 – 14 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та у П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів та зміни у власному капіталі підприємства, яка необхідна для прийняття рішень щодо:

  1.  придбання, продажу та володіння цінними паперами;
  2.  участі в капіталі підприємства;
  3.  оцінки якості управління;
  4.  оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;
  5.  забезпеченості зобов’язань підприємства;
  6.  визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
  7.  регулювання діяльності підприємства;
  8.  інших рішень.

2. Види звітності, основні її показники

До складу фінансової звітності підприємств (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включаються такі звіти:

  1.  Баланс;
  2.  Звіт про фінансові результати;
  3.  Звіт про рух грошових коштів;
  4.  Звіт про власний капітал;
  5.  Примітки до фінансової звітності.

3. Порядок складення і подання бухгалтерської звітності

Весь цикл бухгалтерського обліку від здійснення операції до складання фінансової звітності може бути поділений на такі етапи:

  1.  відображення всіх операцій у первинних документах;
  2.  аналіз операції, її визнання та оцінка відповідно до вимог П(С)БО, а також відображення у певних регістрах бухгалтерського обліку (відомості, журнали);
  3.  внесення записів за результатами інвентаризації щодо активів та зобов’язань до регістрів;
  4.  перенесення даних у Головну книгу;
  5.  закриття рахунків доходів та витрат;
  6.  складання оборотно-сальдового балансу;
  7.  складання фінансової звітності (Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Примітки).

Оборотно-сальдовий баланс – це перелік всіх рахунків із зазначенням сальдо на початок звітного періоду, оборотів за дебетом і кредитом рахунків і сальдо на кінець періоду. Він робиться на основі даних Головної книги та дає можливість перевірити рівність залишків за дебетом залишкам за кредитом та рівність дебетових та кредитових оборотів за звітний період. На основі оборотно-сальдового балансу складається Баланс та Звіт про фінансові результати.

Запитання для самоконтролю:

1. Що таке фінансова звітність?

2. Яка мета складання фінансової звітності?

3. Які звіти включаються до складу фінансової звітності підприємств?

4. На які етапи може бути поділений весь цикл бухгалтерського обліку від здійснення операції до складання фінансової звітності?

Література:  [1,3,6,38,39]

ТЕМА 15. ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ПІДПРИЄМСТВ

  1.  Організація ревізій внутрішньогосподарської діяльності
  2.  Організація перевірок внутрішньогосподарської діяльності

        1. Організація ревізій внутрігосподарської діяльності

Внутрішньогосподарський (внутрішній) контроль — це систематичне спостереження за ефективністю використання активів i зобов’язань підприємства, законністю та доцільністю господарських операцій i процесів, збереженням грошових коштів i матеріальних цінностей. Він створюється для забезпечення додержання політики (стратегії) керівництва, збереження майна й об’єктивного відображення зобов’язань, наявності своєчасної та достовірної інформації, дотримання вимог законодавства.

Ефективність системи контролю, створеної керівництвом підприємства, залежить від спроможності вирішувати поставлені завдання i забезпечувати захист підприємства від можливих ризиків.

Внутрішньогосподарський контроль є складовою частиною ринкового механізму, одним із прийомів перевірки виконання прийнятих рішень, найважливішою функцією управління економікою. Особливе значення має внутрішньогосподарський контроль на промислових підприємствах та їх об’єктах, де зосереджуються великі потоки матеріальних цінностей i коштів, а також у функціональних відділах бухгалтерій, де перевіряється та обробляється облікова документація. Характерною особливістю внутрішньогосподарського контролю є те, що він здійснюється в процесі господарської діяльності i має важливе значення в забезпеченні збереження активів підприємства. Майже всі нестачі та розкрадання цінностей виявляються інвентаризаціями i перевірками працівників низових ланок підприємств (включаючи й ті інвентаризації, що провадяться цими працівниками під час ревізій).

Особливістю внутрішньогосподарського контролю є також i те, що він функціонує в момент вчинення та оформлення господарських операцій i дає можливість вчасно виявляти недоліки i вживати заходів до їх усунення. Такий контроль повинні здійснювати керівники, працівники обліку, фахівці структурних підрозділів.

 

2. Організація ревізій (перевірок) внутрігосподарської діяльності

Контроль господарської діяльності здійснюється не тільки оператвним методом, а й подальшим контролем фінансових органів, що пов'язано в основному з дотриманням питань оподаткування. Разом з тим у рамках підприємства можуть функціонувати різні виробничі підрозділи, які працюють на основі внутрігосподарського розрахунку, підряду, оренди. У підприємства можуть бути дочірні підприємства. У таких випадках організовують ревізії (перевірки) діяльності цих господарських підрозділів. Основним завданням ревізій (перевірок) є визначення правильності дій службових осіб щодо керівництва господарством. На відміну від оперативного бухгалтерського контролю цей контроль є подальшим, оскільки здійснюється після проведення операцій.

Особливість подальшого контролю у формі перевірок (ревізій) полягає у тому, що він проводиться на основі даних первинних документів, записів у облікових реєстрах та за даними звітних форм. Перевірці підлягає фактичний стан: наявності грошей, товарно-матеріальних цінностей у натуральному виразі. Такий контроль дає змогу виявити недоліки, помилки, а іноді й зловживання, які не могли бути визначені у процесі поточного (оперативного) контролю бухгалтерською службою відповідного підрозділу господарства.

Об'єктами контролю у цих випадках є контрольний процес відповідного господарського підрозділу і робота виконавців цих підрозділів. У процесі контролю визначають номенклатуру, носії контрольної номенклатури та їх рух.

При виборі номенклатури подальшого контролю господарської діяльності, яка здійснюється у вигляді ревізії (перевірки), особливу увагу приділяють вирішенню таких питань:

•  обґрунтованості розрахункових програм у господарських підрозділах та господарських показників (обсяг виробництва, сума реалізації продукції, прибутку, витрат на виробництво, особливо матеріальних);

 виконанню достовірних зобов'язань за основними якісними та кількісними параметрами;

• змісту господарських операцій за даними облікових документів, реєстрів, розрахункових таблиць;

•  відповідності цих операцій законам, нормам, плану, квотам, кошторису тощо;

•  додержанню порядку здійснення касових операцій;

•  повноті і правильності оприбуткування матеріалів та інших цінностей;

•  стану економічної роботи (планової, фінансової, облікової).

Крім зазначених питань, вибираючи контрольні номенклатури, при топологічних завданнях визначають особливості їхнього складу. Так, наприклад, при перевірці (ревізії) складського господарства підрозділу для вибору контрольних номенклатур необхідно дослідити такі питання:

•  контрольна інвентаризація матеріальних цінностей;

•  стан, зберігання матеріальних цінностей;

•  якість та надійність зберігання;

•  стан складських приміщень, відповідність призначенню;

•  забезпечення збереженості матеріальних цінностей (наявність договору про матеріальну відповідальність);

•  перевірка документів, що свідчать про надходження і витрачання матеріалів;

•  повнота оприбуткування;

• правильність обліку наявності та руху матеріалів на складах. 

Аналогічно відбирають контрольні номенклатури і на інших ділянках обліку: основних засобів, праці та її оплати, витрат виробництва продукції та її реалізації.

У зв'язку з тим, що практично неможливо повністю перевірити усю діяльність підрозділу, при проведенні перевірок необхідно визначити критичні точки (моменти господарської діяльності). Контролю насамперед підлягають:

•  види діяльності, які є вирішальними для конкретного підрозділу;

•   важливі моменти, що їх можна реально перевірити.

Такий підхід важливий ще й тому, що обмеження центрів відповідальності за результати як роботи, так і контролю є дуже важливими.

Запитання для самоконтролю:

  1.  Що таке внутрішньогосподарський (внутрішній) контроль?
  2.  Яким чином організовується ревізія (перевірка) внутрішньогосподарської діяльності?

Література: [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8,  9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17,18].

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

  1.  Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У (із змінами і доповненнями).
  2.  Закон України "Про систему оподаткування" від 18.02.97 р. № 77/97-ВР Укр. (із змінами і доповненнями).
  3.  Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283/97-ВР  (із змінами і доповненнями).
  4.  Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 (із змінами і доповненнями).
  5.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності": Затв. наказом Мінфіну від 31.03.99 р. № 87 (із змінами і доповненнями).
  6.   Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". Затв. наказом Мінфіну від 31.03.99 р. № 87 (із змінами і доповненнями).
  7.   Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати": Затв. наказом Мінфіну від 31.03.99 р. № 87 (із змінами і доповненнями).
  8.   Положення бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів": Затв. наказом Мінфіну від 31.03.99 р. № 87 (із змінами і доповненнями).
  9.   Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал": Затв. наказом Мінфіну від 31.03.99 р. № 87.
  10.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах": Затв. наказом Мінфіну від 28.05.99 р. № 137 (із змінами і доповненнями).
  11.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби": Затв. наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. № 92 (із змінами і доповненнями).
  12.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 " Нематеріальні активи": Затв. наказом Мінфіну від 18.10.99 р. № 242 (із змінами і доповненнями).
  13.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку   10 "Дебіторська заборгованість": Затв. Наказом Мінфіну від 08.10.99 р. № 237.
  14.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання": Затв. наказом Мінфіну від 31.01.2000 р. № 20(із змінами і доповненнями).
  15.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 "Оренда": Затв. наказом Мінфіну від 28.07.2000 р. № 181.
  16.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Доход": Затв. наказом Мінфіну від 29.11.99 р. № 290 із змінами і доповненнями).
  17.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати": Затв. наказом Мінфіну від 31.12.99 р. № 318 (із змінами і доповненнями).
  18.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток": Затв. наказом Мінфіну від 28.12.2000 р. № 353 (із змінами і доповненнями).
  19.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти": Затв. наказом Мінфіну від 28.04.2001 р. № 207 (із змінами і доповненнями).
  20.  Положення бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств": Затв. наказом Мінфіну від 07.07.99 р.№ 163 (із змінами і доповненнями).
  21.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 32 "Інвестиційна нерухомість": Затв. наказом Мінфіну від 02.07.2007 р. № 779.
  22.  План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затв. наказом Мінфіну від 30. 11.99 р. № 291 (із змінами і доповненнями).
  23.  Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затв. наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291 (із змінами і доповненнями).
  24.  Положення про ведення касових операцій у національній валюті України: Затв. Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.
  25.  Інструкція  "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті": Затв. Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22.
  26.  Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків: Затв. наказом Мінфіну від 11.08.94 р. № 69.
  27.  Методичні рекомендації про застосування регістрів  бухгалтерського обліку. Затв. наказом Мінфіну від 29.12.2000 р. № 356.
  28.  Бухгалтерський облік в Україні : Підручник /За ред. Р.Л. Хомяка. –Львів: Національний університет" Львівська політехніка",2006.–1008 с.
  29.  Герасим П.М., Журавель Г.П., Хомин П.Я. Курс фінансового обліку: Навч. посіб. – К.: Знання,2007. –566 с.
  30.  Коблянська О.І. Фінансовий облік: Навч. посіб. – К.: Знання,2004. –473 с.
  31.  Лишиленко А.В. Бухгалтерский учет. Учебник. –К.: Центр навчальної літератури,2006. –707 с.
  32.  Сопко В.В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством. –К.: КНЕУ,2005. –256 с.
  33.  Сопко В.В. Бухгалтерський облік. –К.: КНЕУ,2005. –496 с.
  34.  Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність. –К.:Алерта,2006. –1080 с.
  35.  Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку. –К.: КНЕУ,2006. –240 с.
  36.  Поточні номери журналів та газет: Бухгалтерський облік і аудит; Все про

бухгалтерський облік; Дебет-Кредит (додаток до газети “Галицькі контрак-

       ти”); Бухгалтерія (додаток до газети “Бізнес”).

37. Поточні номери журналів та газет: Бухгалтерський облік і аудит; Все про

бухгалтерський облік; Дебет-Кредит (додаток до газети “Галицькі контрак-

      ти”); Бухгалтерія (додаток до газети “Бізнес”).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

34761. Категории диалектики, общая характеристика. Категории сущности и явления и их методологическое значение для медицины. Феномен кажимости - видимости 28.5 KB
  Феномен кажимости видимости Категории диалектики Философское мышление открывает всеобщие черты отношения присущие не какимто отдельным видам явлений процессов а всему бытию. Философские понятия в которых универсальные связи бытия осмысливаются в их сложной гибкой противоречивой динамике образуют группу категорий диалектики. Для диалектики характерно формирование парных категорий отражающих полярные стороны целостных явлений процессов.
34762. Синергетика как новое мировоззрение 26.5 KB
  Даже если бы новацией было только название появление синергетики было бы оправдано. Предложенное Хакеном выразительное название нового междисциплинарного направления привлекало к этому новому направлению гораздо больше внимания чем любое правильное но скучное и понятное лишь узкому кругу специалистов название. Предложенное им название сочтенное пуристами чрезмерно зазывным и рекламным оказалось особенно для нематематиков намного более привлекательным чем существовавший до Тома вариант теория особенностей дифференцируемых...
34763. Диалектика случайности и необходимости, содержания и формы, единичного и общего, возможности и действительности 52.5 KB
  вещь явление в их всеобщей закономерной связи; отражение преимущественно внутренних устойчивых повторяющихся всеобщих отношений действительности основных направлений её развития: выражение такой ступени движения познания в глубь объекта когда вскрываются его сущность закон; способ превращения возможности в действительность при котором в определенном объекте при данных условиях имеется только одна возможность превращающаяся в действительность. отражение в основном внешних несущественных неустойчивых единичных связей...
34764. Причинные связи. Категории причины и следствия. Проблема причинности в медицине 47.5 KB
  Категории причины и следствия. в схеме показано что причинноследственная связь направлена от причины к порожденному ею следствию. Имеется в виду что причины вызывают не любые а определенные соответствующие им следствия. Графическая модель такого соотношения выглядит следующим образом: Некоторые причины вызывают многочисленные долго развивающиеся следствия например катастрофические стихийные бедствия такие как ураганы землетрясения или взрыв атомной бомбы над Хиросимой в 1945 году.
34765. Теория познания, ее предмет и основные принципы. Критика агностицизма 37.5 KB
  Критика агностицизма Теория познания есть общая теория уясняющая саму природу познавательной деятельности человека в какой бы области науки искусства или житейской практики она ни осуществлялась. Агностицизм от греческого ágnōstos недоступный познанию философское учение согласно которому не может быть окончательно решен вопрос об истинности познания получена объективная характеристика окружающей человека действительности. Позиция Агностицизм разделялась в истории философии представителями идеализма в особенности субъективного а в...
34766. Знание как гносеологический таксон. Условие адекватности, обоснованности, убежденности. Мнение. Вера знание 24 KB
  Условие адекватности обоснованности убежденности. Стандартная трактовка того что ктото знает чтото включает в себя следующие три условия: условие истинности адекватности условие убежденности условие обоснованности. Условие убежденности веры приемлемости если S знает Р то S убежден верит в Р Когда я говорю например что знаю что в России есть президент то я верю что он действительно существует. Условие обоснованности S знает Р когда может обосновать свое убеждение в Р Это условие позволяет отграничить знание от...
34767. Научное познание и его специфические признаки. Методы научного познания 46 KB
  Методы научного познания. Так в зависимости от роли и места в процессе научного познания можно выделить методы формальные и содержательные эмпирические и теоретические методы исследования и изложения и т. Выделяют также качественные и количественные методы методы непосредственного и опосредованного познания оригинальные и производные и т. В этом плане все методы научного познания по степени общности и сфере действия могут быть разделены на пять основных групп: Философские методы среди которых наиболее древними являются диалектический и...
34768. Здоровье как ценность, философия здоровья человека 28.5 KB
  В большинстве стран был принят целый ряд юридических документов государственных масштабов по экологическому контролю за деятельностью промышленных и других предприятий по охране окружающей среды и здоровья человека. сформировался культ здоровья и здорового образа жизни как поощряемого и престижного способа существования. Культ здоровья и здорового образа жизни является жизненно важным делом лишь для очень небольшого количества людей в основном энтузиастов.
34769. Проблема жизни и смерти в духовном опыте человека. Философия о смысле жизни, смерти и бессмертии. Право на смерть 67.5 KB
  Философия о смысле жизни смерти и бессмертии. В чем смысл жизни Постановка проблемы В жизни каждого нормального человека рано или поздно наступит момент когда он задается вопросом о конечности своего индивидуального существования. Наличием такого знания в духовном опыте человека в значительной степени и объясняется острота с которой перед ним встает вопрос о смысле и цели жизни.