70566

Загальні відомості про наукове пізнання

Лекция

Логика и философия

Загальні відомості про наукове пізнання Наукове пізнання суспільно-історичний процес творчої діяльності людини що формує її знання про навколишній світ і саму себе. У філософії пізнання визначено як діалектичний процес взаємодії субєкта з обєктом. Субєктом пізнання може бути...

Украинкский

2014-10-22

198.36 KB

0 чел.

2.1.Загальні відомості про наукове пізнання

Наукове пізнання суспільно-історичний процес творчої діяльності людини, що формує її знання про навколишній світ і саму себе.

У філософії пізнання визначено як діалектичний процес взаємодії субєкта з обєктом.

Субєктом пізнання може бути окремий індивід, соціальна група, суспільство в цілому, які здійснюють пізнавальну діяльність.

До обєктів пізнання відносять конкретні речі, явища або процеси, на які безпосередньо спрямована пізнавальна діяльність субєкта.

Отже, процес пізнання, з одного боку, має субєктивний характер, водночас він не може здійснюватися без обєкта, який вивчається.

Разом з тим, пізнання має обєктивний характер, тому що у людській свідомості ідеальний образ виникає як відображення реальної дійсності. Активність людської свідомості та пізнання зумовлена їх звязком з практичною діяльністю. Активність пізнавального субєкта зумовлена його практичним ставленням до дійсності у процесі пізнання відбувається відображення у свідомості людей властивостей, якостей, сторін, звязків і відношень матеріального світу. Тому процес пізнання органічно повязаний з предметами матеріального світу, з їх рухом і розвитком, тому що тільки такий звязок дає можливість людині правильно зрозуміти навколишній світ.

Отже, пізнання і практика тісно взаємоповязані і є органічним поєднанням двох сторін одного процесу, тому що пізнавальна діяльність неможлива без активної взаємодії між субєктом та обєктом.

Проте не варто ототожнювати увесь процес пізнання з практикою, яка є лише його основою і виступає як цілеспрямована матеріальна діяльність людини, що перетворює дійсність, в той час як пізнання – це духовна діяльність, що спрямовує її.

Пізнання створює предмети ідеально, а практика матеріалізує знання, здійснює перехід ідеального у матеріальне, субєктивного в обєктивне. Взаємозвязок пізнання і практики різноманітний і зумовлюється такими факторами:

  •  у практичній діяльності народжуються пізнавальні стосунки, що є основою практики і забезпечують її розвиток;
  •  практика є основою кожного пізнавального акту, розкриття законів та закономірностей природи і суспільства;
  •  практика виступає рушійною силою пізнання, що дає необхідний фактичний матеріал, який підлягає узагальненню і теоретичній обробці;
  •  потреби, завдання, поставлені практикою, служать стимулом розвитку науки;
  •  практика є сферою застосування знань, і у тому розумінні вона-кінцева мета пізнання;
  •  суспільна практика (матеріальне виробництво, громадська діяльність, науковий експеримент) виступає єдиним критерієм істини.

Практика перетворює в собі обєктивний світ і природу, що їх перетворює людська діяльність. Пізнання надзвичайно складне за своєю структурою. Воно виступає одночасно і як діалектично суперечливий процес відтворення в ідеальних образах, сформульованих мовою теорій і формул, сутності матеріального світу (в окремих аспектах і цілісно), і як вивчення шляхів і цілей самого процесу утворення знань. Розвиток науки являє собою накопичення фактів і методів, з одного боку, та їх якісне перетворення в нову теорію, систему знань, з іншого боку. Є всі підстави вважати пізнання процесом руху людської думки до обєктивного знання, повного і всебічного розкриття сутності явища, що вивчається. Пізнання складається з чисельних аспектів взаємодії людського мислення й обєктивно існуючої природи, головний серед яких здатність мисленнякопіювати, відображати об’єктивну дійсність. В основі всієї пізнавальної діяльності лежить відображення, воно повязує буття і свідомість.

Отже, пізнання процес цілеспрямованого активного відображення світу в свідомості людей, зумовлений суспільно-історичною практикою людства. 

Пізнання є специфічною, вищою формою відображення. На відміну від нижчих форм відображення воно здатне виходити за межі наявного стану речей, тобто відображати не тільки сучасне, а й майбутнє, не лише дійсне, а й численні можливостіконкретні й абстрактні для вибору тієї з них, що найбільше відповідає інтересам людини.

Пізнання як складний, багатоступінчастий процес посягання істини відбувається на різних рівнях: почуттєвому, раціональному, емпіричному, теоретичному.

Рівень - почуттєве пізнання забезпечує безпосередній звязок людини з навколишньою дійсністю, проникнення його у різноманіття явищ природи. 

Рівень - раціональне пізнання неначе доповнює і випереджує почуттєве, сприяє усвідомленню сутності процесів, розкриває закономірності розвитку іповертає нове знання до емпіричного рівня у вигляді можливості практичного перетворення і подальшого почуттєвого пізнання.

Пізнання на емпіричному і теоретичному рівнях розглядаються як основні способи в теорії пізнання.

З точки зору філософії в емпіричному пізнанні обєкт відображається його зовнішніми звязками і проявами, досяжними для живого споглядання. Тобто емпіричним шляхом зясовується явище, а не сутність.

На противагу цьому філософія визначає теоретичне пізнання як спосіб відображення внутрішніх зв’язків і закономірностей руху об’єкта, які зясовуються шляхом раціонального опрацювання даних емпіричного знання.

Емпіричним називають наукове знання, одержане на основі спостереження і експерименту. Результати такого знання фіксуються органами почуттів або приладами, що їх замінюють, і дають уявлення про властивості і відношення досліджуваних явищ. 

Викладене певною мовою понять, категорій, знакових систем, емпіричне знання стає основою для подальшого розвитку наукового знання.

Емпіричний спосіб пізнання дуже часто повязують з формальним узагальненням обєктів, з виділенням в них чогось формально загального. 

Таке виділення відбувається в процесі порівняння поодиноких конкретних предметів. Воно достатнє для виділення класів предметів за схожими рисами, для складання відповідної класифікації і для застосування останньої з метою розпізнавання конкретних предметів.

1 Термінемпіричний (від грецького - досвід) означає те, що ґрунтується на досвіді.

Теоретичне знання відображає досліджуваний об’єкт на рівні його внутрішніх звязків, закономірностей становлення, розвитку та існування. Теоретичний спосіб пізнання повязують із змістовим узагальненням предметів. В основі узагальнення лежить аналіз, спрямований на виділення загальної початкової основи, властивої для різноманітних явищ.

Встановлено, що при теоретичному пізнанні людина повинна виконувати особливі пізнавальні дії: моделювати явище, що вивчається; аналізувати ті умови, за яких воно здатне здійснюватись; усвідомлювати характер власних пізнавальних дій. 

Необхідність здійснення цих дій випливає із своєрідності цілей, які ставляться при теоретичному підході до вирішення пізнавальних задач.

На теоретичному рівні пізнання узагальнює емпіричні дані, визначає значимість і практичну цінність тих чи інших методів дослідження. Теоретичний рівень пізнання забезпечує перехід від конкретного або конкретно-почуттєвого дослідження (тобто, фактично від емпіричного рівня) до абстрактного, що дає можливість виявити і сформулювати суттєве, головне. 

Абстрагування стало на сучасному рівні розвитку науки одним з головних способів проникнення в сутність явищ навколишньої дійсності.

Між емпіричним і теоретичним рівнями пізнання відсутня чітка межа, діалектика їх взаємодії вказує на складний процес появи і вирішення нескінченних протиріч. У своєму прагненні повніше і глибше зрозуміти природу наука нагромаджує все нові й нові емпіричні дані, котрі рано чи пізно починають заперечувати старі уявлення. Навіть розглядаючи науку не в цілому, а тільки якусь її галузь, можна виявити протиріччя між існуючими емпіричними даними і відповідною теорією. Усунення таких протиріч вимагає нових наукових досліджень.

Науковому знанню властиві методологічна усвідомленість і системність, обєктивність розгляду і його детермінованість, доказовість істинності всіх положень, спирання на факти, результати вірогідних, емпіричних досліджень.

Критерієм істини в науці виступає суспільна практика в усіх її формах і компонентах (експеримент, виробнича і соціальна діяльність, внутрішній досвід пізнання тощо). 

Основною структурною одиницею наукового знання є теорія, яка систематизує експериментальний матеріал, організовує науковий пошук у нових галузях, дає опис, пояснення і передбачає факти, орієнтує практичну діяльність.

2.2. Категоріальний апарат наукових досліджень

Ефективність науково-педагогічного дослідження залежить від якості побудови основних елементів його структури: 

  •  вибору об’єкту і предмету дослідження, 
  •  формулювання його мети, 
  •  завдань,
  •  гіпотези, 
  •  характеристики основних методологічних і теоретичних позицій, 
  •  вибору та здійснення основних теоретичних і експериментальних методів дослідження, 
  •  аналізу отриманих результатів, формулювання висновків і науково-практичних рекомендацій.

У педагогіці виділяють три види педагогічного дослідження: 1.теоретичне, 2.емпіричне, 3.прикладне.

Термін емпірія (грецьке еmperiaдосвід) –спостереження, здійснюване у звичайних, природних умовах, на відміну від експерименту.

Дослідження починається з визначення його об’єкту і предмету.

Об’єкт дослідження –це те, на що спрямовано процес пізнання у процесі проведення дослідження.

Під об’єктом розуміють сукупність різноманітних аспектів теорії і практики проблеми, яка виступає джерелом для дослідження і стає предметом практичної й теоретичної діяльності людини (тобто процес або явище, обране для вивчення).

Об’єктом дослідження можуть виступати: процес формування..., процес функціонування ..., процес спілкування, процес морального (будь-якого виховання)..., процес корекції..., процес розвитку..., процес навчальної діяльності..., процес управління..., процес професійно-педагогічної підготовки, процес організації...     .     

Об’єкт може досліджуватися в різних аспектах.

Предмет дослідження міститься в межах об’єкта, тобто частина об’єкта і означає суттєві зв’язки й відношення, важливі для конкретного дослідження.

Предметом дослідження виступають: система діагностики..., скореговані педагогічні умови..., логіка, принципи, методи, практичні аспекти..., зміст, форми і методи..., особливості розвитку..., тенденції розвитку..., шляхи удосконалення..., особливості..., педагогічні умови..., суперечності навчально-виховного процесу.

Отже, об’єкт і предмет як категорії наукового пізнання співвідноситься між собою як загальне і часткове.

З об’єктом і предметом тісно пов’язана проблема дослідження. Вона є характеристикою деякої проблемної ситуації, відображає протиріччя між типовим станом предмета дослідження у реальній практиці та вимогами суспільства до нього.

! Практично проблема переростає у мету, яку поставив перед собою дослідник, тобто мета дослідження полягає в тому, щоб розв’язати якусь проблему.

Мета бажаний кінцевий результат дослідження.

Наукова проблема і мета повинні відображати вимоги сучасного суспільства, бути актуальними і суспільне значимими.

Мета ділиться на ряд більш конкретних завдань.

Завдання ставляться на основі теоретичного аналізу проблеми і оцінки її стану в практиці.

Метою наукового дослідження може бути: розробка теоретичної моделі, педагогічне обґрунтування змісту, форм, методів, засобів, прийомів певної нової роботи, розкриття зв’язків між педагогічними процесами і явищами; вивчення динаміки розвитку .,.., розкриття можливостей удосконалення певних (нових) процесів, розробити педагогічні (науково-методичні, соціально-едагогічні, організаційно-методичні) основи нового (формування, виховання, функціонування, організації)…, розробити нову методику (методичну систему), розробити вимоги, нові критерії, розкрити характеристику нових процесів, розробити оптимальні умови для усунення недоліків навчально-виховної роботи.

Наукова проблема і відповідна їй мета задовольняють вимоги наукової новизни, добавляючи наукове знання, але ні в якому разі не повторюючи відоме.

Таким чином, мета вказує на кінцевий результат, якого хоче досягай дослідник у результаті проведеного дослідження.

Мета відображає спрямованість наукового пошуку на отримання нових знань з обов’язковою їх апробацією, тобто впровадженням.

Насамперед мета вказує, який результат необхідно отримати, яким він має бути:

  •  розробити науково-методичні (організаційно-методичні, соціально-педагогічні),
  •  розробити педагогічні основи формування (виховання, розвитку, організації, функціонування)...,
  •  виявити, обґрунтувати і експериментальне перевірити шляхи (педагогічні, дидактичні, методичні, методологічні),
  •  виявити, обґрунтувати і експериментальне перевірити умови (передумови) формування (виховання, розвитку)...,
  •  педагогічно обґрунтувати зміст, форми, методи та засоби...,
  •  розробити методику (методичну систему) формування...,
  •  виявити характеристику й оцінку педагогічних процесів чи явищ...,
  •  виявити залежність, яка існує між факторами...,
  •  розкрити зв’язки між педагогічними процесами і явищами,
  •  розробити умови для усунення недоліків навчально-виховного процесу...,
  •  виявити динаміку розвитку...,
  •  розробити шляхи, засоби, методи корегування....

Аналіз стану теорії та практики передбачає першочергове ознайомлення з літературою з проблеми дослідження.

Робота з літературними джерелами дозволяє виявити:

а) основну ідею автора, його позицію з досліджуваної проблеми;

б) що особливо вдалося автору з її вивчення;

в) чим відрізняється позиція автора від традиційної, що нового він вніс у вивчення даної проблеми;

г) в чому автор полемізує з іншими дослідниками;

д) які ідеї в автора вдалися, аргументовані, а які не мають аргументації;

ж) які висновки, ідеї, рекомендації викликають заперечення і чому;

з) які основні питання проблеми на знайшли відображення в роботі.;

й) які постають завдання подальшого вивчення цієї проблеми.

Аналіз практики роботи (школи, вузу, закладу післядипломної освіти тощо) дозволяє виявити: 

1) що особливо успішно вдасться зробити вчителю, викладачеві для розв’язання даної проблеми;

2) які труднощі спостерігаються в її розв’язанні;

3) які типові недоліки відмічаються у роботі викладачів з даного питання;

4) які основні причини труднощів та недоліків;

5) чи досягаються успіхи у роботі раціональними затратами часу педагогів, чи пов’язані з перевантаженням їх роботою у якомусь напряму на шкоду іншим напрямам діяльності навчального закладу.

Отже, попередній аналіз літератури та практики роботи дозволяє сформувати завдання дослідження.

Визначення завдань дослідної роботице оптимальний вибір шляхів і способів для досягнення мети дослідження.

Завдання дослідження розкривають мету дослідження, вказуючи на те, що конкретно поетапно необхідно зробити для її досягнення.

Опис вирішення завдань становить зміст розділів і параграфів роботи. Заголовки цих розділів і параграфів формулюються із завдань. Завдання визначаються послідовно, кожне наступне завдання випливає з попереднього:

1 –вирішення певних теоретичних питань;

2експериментальне вивчення практики вирішення даної проблеми;

3обґрунтування системи заходів для розв’язання поставленого завдання;

4експериментальна перевірка запропонованої системи;

5 –розробка методичних рекомендацій.

Формулювання завдань

Завдання краще починати зі слів: здійснити ..., виявити..., визначити..., розкрити..., встановити..., розробити..., підібрати..., підготувати..., з’ясувати..., обґрунтувати..., уточнити..., перевірити..., оцінити..., вказати умови, за яких буде здійснюватися певна пошукова робота..., визначити критерії або стандарти, відповідно до яких буде оцінюватися результат.

Бажано користуватися однозначними термінами.

Текст потрібно формулювати чітко, не перевантажуючи зайвими словами.

Кожне положення має стосуватися лише одного процесу.

Кількість поставлених завдань може бути від трьох до п’яти.

Після формулювання завдань конструюється варіант гіпотези.

Гіпотеза це припущення, в якому на еонові ряду фактів робиться висновок про об’єкт, про причини явища, але це передбачення не можна вважати повністю доведеним.

Розрізняють два типи гіпотез: описові (описуються причини і можливі наслідки) та пояснювальні (дається, пояснення можливих наслідків із певних причин, характеризуються умови, за яких ці наслідки обов’язково виступають, вказуються фактори і причини, які призводять до даного наслідку).

Для пояснювальних гіпотез властиве передбачення. Гіпотеза передбачає, що один із засобів (група засобів) буде ефективнішим за інші. Виділяють два види гіпотез: первинну (робочу) і реальну (наукову). 

Робоча гіпотеза визначає напрям дослідження, його завдання, критерії класифікації, оцінки фактів. У процесі пізнання робоча гіпотеза переходить в наукову.Реальна гіпотеза виникає на більш глибокій теоретичній основі. Умови, яким повинна відповідати гіпотеза: відношення до фактів (відповідати добре перевіреним фактам); ставлення до відомих законів науки, існуючих фактів: нова гіпотеза не повинна вступати в протиріччя з тими теоріями у цій галузі, істинність яких уже доведена; гіпотеза повинна відповідати загальним принципам діалектико-матеріалістичного світогляду; експериментальна й практична перевірка гіпотези.

Після формулювання гіпотези вибирають методи дослідження, які вибираються з урахуванням специфіки завдань дослідження.

! Методце спосіб виконання чого-небудь, принцип збору, опрацювання і аналізу даних, а також спосіб впливу на об’єкт.

Розрізняють теоретичні та емпіричні методи дослідження. Відповідно до логіки дослідження використовують три основні групи методів:

I група методів: методи нагромадження фактів. Вони призначені для збору емпіричних даних (вивчення літературних джерел, документації, продуктів діяльності, спостереження, опитування).

II група методівметоди узагальнення й осмислення фактів (аналіз і синтез, порівняння й аналіз, моделювання).

До III групи методів входять методи перевірки й уточнення положень та попередніх висновків: експериментальна робота як сукупність методів.

Методика сукупність прийомів і операцій для реалізації методу, форма його реалізації.

Основою будь-якої науки є методологіявчення про методи і прийоми пізнання й перетворення дійсності та використання принципів у процесі пізнання і практики.

Після вибору методів здійснюють методологічне обґрунтування і логіко-історичний аналіз проблеми.

Методологічне обґрунтування обов’язково містить:

а) теоретико-методичні основи концепції автора;

б) розкриття філософських основ досліджуваної концепції (- історико-логічний аналіз проблеми, діалектичний системно-структурний аналіз предмету дослідження, - цілісний підхід до його характеристики, вияв основних протиріч, що являються джерелом розвитку даного педагогічного явищ, характеристику методології вияву закономірних зв’язків, властивих вивченому педагогічному явищу, процесу);

в) аналіз джерел із суміжних наук, які лежать в основі даної концепції (соціологічних, психологічних, фізіологічних тощо).

Будь-яке дослідження, зокрема й педагогічне, складається з кількох етапів, на кожному з яких використовується різне поєднання науково-педагогічних методів.

На першому етапі здійснюють вирішення завдань дослідження шляхом аналізу літературних джерел: дається загальна характеристика основних понять предмета дослідження, тобто визначення їх, виділення основних компонентів. 

На цьому етапі переважають методи теоретичного пошуку.

На другому етапі дають аналіз стану практики роботи, використовуючи методи реального аналізу педагогічного процесу: спостереження, бесіда тощо. 

Третій етап передбачає конкретизацію гіпотези, визначення комплексу найбільш раціональних засобів для розв’язання мети завдяки використанню методів наукової ефективності засобів навчання.

Протягом четвертого етапу шляхом застосування методів експерименту і звичайної перевірки відбувається перевірка достовірності гіпотези.

П’ятий етапзаключний етап дослідження, за якого в процесі використання методів теоретичного узагальнення даних експерименту здійснюється узагальнення результатів і формулюються висновки. 

Використані методи не просто перераховуються. Вибір їх послідовно обґрунтовується для розв’язання кожного з основних завдань дослідження, вказується, на якому етапі та для вирішення якої задачі використовується кожен певний метод. ! Педагогіка використовує: теоретичні, емпіричні й математичні методи.

11


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

34768. Здоровье как ценность, философия здоровья человека 28.5 KB
  В большинстве стран был принят целый ряд юридических документов государственных масштабов по экологическому контролю за деятельностью промышленных и других предприятий по охране окружающей среды и здоровья человека. сформировался культ здоровья и здорового образа жизни как поощряемого и престижного способа существования. Культ здоровья и здорового образа жизни является жизненно важным делом лишь для очень небольшого количества людей в основном энтузиастов.
34769. Проблема жизни и смерти в духовном опыте человека. Философия о смысле жизни, смерти и бессмертии. Право на смерть 67.5 KB
  Философия о смысле жизни смерти и бессмертии. В чем смысл жизни Постановка проблемы В жизни каждого нормального человека рано или поздно наступит момент когда он задается вопросом о конечности своего индивидуального существования. Наличием такого знания в духовном опыте человека в значительной степени и объясняется острота с которой перед ним встает вопрос о смысле и цели жизни.
34770. Понятие истины. Объективность истины. Принципы: корреспонденции, когеренции и прагматизма. Гносеологическая, логическая и онтологическая формы истины 42.5 KB
  Объективность истины. Гносеологическая логическая и онтологическая формы истины. Абсолютные истины складываются на основе относительных.
34771. Истина как процесс. Диалектика абсолютной и относительной истины 39.5 KB
  Диалектика абсолютной и относительной истины. Конвенциональная концепция истины считает истинное знание или его логические основания результатом конвенции соглашения. Разброс мнений достаточно велик однако наибольшим авторитетом и самым широким распространением пользовалась и пользуется классическая концепция истины берущая свое начало от Аристотеля и сводящаяся к корреспонденции соответствию знания объекту. Классическая концепция истины хорошо согласуется с исходным гносеологическим тезисом диалектикоматериалистической философии о том...
34772. Истина, ложь, заблуждение. Конкретность истины. Ложь «во спасение». Проблема врачебных ошибок 41.5 KB
  Конкретность истины.В философии понятие истины совпадает с комплексом базовых концепций позволяющих различить достоверное и недостоверное знание по степени его принципиальной возможности согласовываться с действительностью по его самостоятельной противоречивости непротиворечивости а также в рамках разведения полезности и бесполезности эффективности и неэффективности. категория истины обладает двойственной характеристикой. уклонение от истины принимаемое нами за истинное суждение; основывается всегда на неверности по существу самих...
34773. Практика как критерий истины. Абсолютность и относительность практики как критерия истины 43 KB
  Абсолютность и относительность практики как критерия истины К сожалению фактически все попытки решить проблему критерия истины не увенчались успехом. следует выделить две особенности практики как критерия истины: 1. Это достигается в процессе материального воплощения мышления в человеческой практики. С его помощью невозможно доказать немедленно непосредственно истинность или ложность тех или иных научных теорий которые выходят за пределы возможностей самой практики обусловленной историческим отрезком времени.
34774. Практика как специфический способ отношения человека к миру. Формы практической деятельности. Специфика медицинской практики 34 KB
  Формы практической деятельности. Интегративные функции практики по отношению к другим формам жизнедеятельности В сфере реального отношения людей к миру к природе к обществу к другим людям формируются исходные стимулы развитии всех форм человеческой культуры. Создаваемые в культуре и в материальном производстве и в регуляции отношений между людьми в обществе и наконец в сфере науки искусства философии способы деятельности возникают но сути своей как ответ па определенные проблемы и задачи связанные с воспроизводством...
34775. Глобальные проблемы современности. Философский анализ и решение. Альтернативы будущего 42.5 KB
  Остановим внимание на названных и в первую очередь на экологической проблеме в силу тех причин что все происходящее на планете Земля с участием человека или без него протекает и в природе. Геосфера поверхность Земли как необитаемая так и пригодная для жизни человека. Ноосфера ноо разум область разумной деятельности человека онрделяемая в конечном счете уровнем человеческого интеллекта и объемом перерабатываемой его мозгом информации. С целью их разгадки все сферы взаимоотношений природы и человека были условно разделены на...
34776. Философия медицины. Антропоцентризм. Духовность и медицина. Проблема человека 42.5 KB
  Это касается и права индивида на свободный личный выбор жизни или смерти. Антропоцентризм предписывает противопоставлять феномен человека всем прочим феноменам жизни и Вселенной вообще. Лежит в основе потребительского отношения к природе оправдания уничтожения и эксплуатации других форм жизни. Понимание основ духовной жизни пациента часто включает в себя и знание его духовного развития.