70902

Шляхи оптимізації системи бюджетування Будинку Культури ПАО шахти «Білоріченська»

Дипломная

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Мета дипломної роботи розробка системи бюджетування для Будинку Культури ПАО шахти «Білоріченська» з метою підвищення ефективності роботи, подальшого розвитку, керованості та прогнозованості функціонування як підприємства в цілому так і підрозділу який досліджується шляхом проведення...

Украинкский

2014-10-28

312 KB

2 чел.

ВСТУП

Актуальність теми зумовлена необхідністю детального вивчення факторів, що впливають на ефективність функціонування підприємств, з метою їх подальшої модернізації та розвитку. Особливе значення дане дослідження має сьогодні, в умовах перехідної економіки України, коли нові принципи управління тільки формуються, ускладнюються господарські зв'язки, загострюється конкурентна боротьба і підвищується важливість стратегічних рішень. Саме тому процеси прогнозування розвитку підприємства, розробки цілей, стратегій, сценаріїв та їх реалізації висуваються на одне з перших місць в системі управління підприємством. Одним з таких процесів і є бюджетування. Незважаючи на те, що ця система управління грошовими потоками вже більше п'ятдесяти років продуктивно використовуються в розвинених країнах, її адаптація та впровадження в роботу українських підприємств має свої особливості та переживає період становлення. Основні положення бюджетування фінансово-господарської діяльності підприємства знайшли своє відображення у роботах зарубіжних вчених: А. Дайте, Р. Дафте, Е. Майора,Т. Скоуна,                   Х. Фольмута та інші. Вагомий внесок в дослідженні процесу бюджетування зробили також і вітчизняні науковці, зокрема І. Бланк, М. Голов, Б. Дук,               А. Кармінський, О. О. Терещенко, І.Г. Кондратова, Л.В. Малік.

Мета дипломної роботи розробка системи бюджетування для Будинку Культури ПАО шахти «Білоріченська» з метою підвищення ефективності роботи, подальшого розвитку, керованості та прогнозованості функціонування як підприємства в цілому так і підрозділу який досліджується шляхом проведення фінансового аналізу поточного стану шахти та планування об’єму майбутніх витрат та продажів її підрозділу.

Досяжність поставленої мети забезпечується:

  1.  обґрунтуванням економічної суті бюджетування, як процесу управління ринково орієнтованих господарських структур,  з  урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду;
  2.  розкриттям особливостей та принципів бюджетування в системі сучасного менеджменту господарської структури, виявленням їх впливу на процес прийняття управлінських рішень;
  3.  аналізом функцій бюджетування, їх впливом на ефективність діяльності підприємства в цілому;
  4.  встановленням раціональних етапів побудови алгоритму бюджетного планування, як перехідної системи від елементного до процесного управління господарською структурою в умовах мінливого зовнішнього середовища;
  5.  побудовою фінансової моделі господарської структури для цілей бюджетного управління.

Завдання на дипломну роботу:

  1.  Проаналізувати поточний фінансовий стан підприємства, що досліджується.
  2.  Виявити вплив та недоліки процесу бюджетування на діяльність підприємства.
  3.  Розробити систему бюджетування для палацу культури шахти «Білоріченська» як окремого відділу підприємства.

Об’єкт дослідження – процес функціонування Будинку Культури, як підрозділу  ПАО шахти «Білоріченська» з економічної точки зору.

Предмет дослідження – шляхи оптимізації системи бюджетування Будинку Культури ПАО шахти «Білоріченська».

Теоретична та методологічна основа дослідження. В основі досліджень дипломної роботи лежать теоретичні концепції та методологічні підходи, які забезпечують системність та комплексність вивчення проблеми бюджетування господарських структур; змістом яких є ключові посилання для розкриття суті бюджетного процесу, бюджету, системи бюджетування в умовах становлення і розвитку фінансового планування підприємства.

Основу дипломного дослідження складають класичні та сучасні економічні теорії, статичні та динамічні підходи для обґрунтування методів управління фінансовими ресурсами на основі бюджетування, системний і ситуаційний аналіз, сучасні теорії управління, метод статистичної та порівняльної обробки інформації, метод розрахунку.

Практична частина дана робота містить у собі спосіб оптимізації функціонування підприємства в області планування грошових потоків.

Розділ 1 присвячено проблемам розробки та впровадження системи бюджетування на вітчизняних підприємствах враховуючи галузеву специфіку, оскільки фінанси підприємств однієї галузі відрізняються від фінансів підприємств іншої галузі.  Це означає, що вимоги та масштаби бюджетування на кожному окремому підприємстві будуть різними.

Розділ 2 присвячено становленню і розвитку вугледобувного підприємства ПАТ «шахта «Білоріченська» та вугільної галузі в цілому як в Україні так і в інших державах.

Розділ 3 розкриває інший бік роботи великих підприємств, а саме: організацію дозвілля для  співробітників шахти та їх родин.

За результатами дослідження було опубліковано тези доповіді «Вплив системи бюджетування на ефективність роботи підприємств » у виданні «Дні науки», ЛДАКМ.

Дипломна   робота  складається   \\// з     сторінок  та  містить  18 рисунків,             6 формул, 16 таблиць та 3додатки,  використано  22 джерела.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СИСТЕМИ БЮДЖЕТУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

  1.  Характеристика процесу бюджетування

Планування є одним з основних процесів у діяльності підприємств. Від правильності і точності планів залежить ефективність підприємницької діяльності. Управління виробництвом і його господарськими структурами неможливе без ефективного планування і контролю реалізації планів. Планування в умовах ринку покликане забезпечити процес виробництва і реалізації конкурентоспроможної продукції за умови оптимального використання усіх ресурсів, а також гнучкий розвиток підприємства стосовно зовнішнього середовища, що динамічно розвивається. В умовах конкуренції і нестабільності стратегічне планування і контроль результатів зумовлюють формування бюджету – основного інструменту управління, що забезпечує точною, повною та своєчасною інформацією вище керівництво. Механізм бюджетного планування доходів та витрат слід впроваджувати для забезпечення економії грошових коштів, більшої оперативності в управлінні цими коштами, зниження непрямих витрат, а також для збільшення достовірності планових показників. За допомогою бюджету повинні здійснюватися розробка стратегії ефективного розвитку підприємства, формування, аналіз роботи підприємства і контролінг[1]. 

В умовах переходу від адміністративної до ринкової економіки процес планування діяльності підприємства зазнав корінні зміни. Методи планування прийняті в умовах централізованої економіки, не виправдали себе, і привели до складної економічної ситуації. Стара система планування також не відповідала новим післяприватизаційним умовам. Працювати ж без планування, як виявилося, не в змозі жодне підприємство. Таким чином виникла необхідність розробки нової системи, що відповідає цілям і завданням підприємства в умовах ринкової економіки, що допомагає здійснювати ефективну управлінську діяльність.[22]

Після відмови від старої системи планування багато вітчизняних підприємств намагалися самостійно розробити нову ефективну систему, але нестача кваліфікованих фахівців цього напряму значно ускладнювала завдання. Сліпо переймати західний досвід було безрозсудно. У ідеальному випадку сучасне планування повинно поєднувати позитивний досвід попередньої системи господарювання і нове, котре диктується умовами, що змінилися, і позитивним зарубіжним досвідом. При використанні головних досягнень закордонної науки стосовно бюджетування необхідне корегування методологічних основ формування бюджету з урахуванням особливостей вітчизняних підприємств.

Формування системи бюджетування на вітчизняних підприємствах спіткає низка складнощів. З одного боку, процес бюджетування вимагає організаційної підтримки (визначені функції, відповідальні виконавці, досвідчені працівники економічної служби); з іншого боку, має бути забезпечено максимально швидкий процес обробки та аналізу даних, що збирають. Зважаючи на вищесказане, можна привести приблизну модель організації системи бюджетування на вітчизняних підприємствах (рис.1.1) [17]

Фінансове планування - це управління процесами створення, розподілу, перерозподілу і використання фінансових ресурсів на підприємстві, що реалізовується в деталізованих фінансових планах. Фінансове планування є складовою частиною загального процесу планування а, отже, управлінського процесу, здійснюваного менеджментом підприємства.

Серед основних етапів фінансового планування виділяють наступні:

  1.  аналіз інвестиційних можливостей і можливостей фінансування компанії;
  2.  прогнозування наслідків поточних рішень, щоб уникнути несподіванок і зрозуміти зв'язок між поточними і майбутніми рішеннями;
  3.  обґрунтування  обраного варіанту з ряду можливих рішень (цей варіант і буде представлений в остаточній редакції плану);
  4.  оцінки результатів, досягнутих компанією, порівняно з цілями, встановленими у фінансовому плані.

 

Рис. 1.1 Модель організації  процесу бюджетування

Фінансове планування тісно пов'язане і спирається на маркетинговий, виробничий та інші плани підприємства, підкоряється місії і загальній стратегії підприємства: жодні фінансові прогнози не знайдуть практичну цінність до тих пір, доки не пропрацювали виробничі і маркетингові рішення. Фінансові плани будуть нереальні, якщо маркетингові цілі недосяжні, фінансові плани можуть бути неприйнятні, якщо умови досяжності цільових фінансових показників невигідні для підприємства в довгостроковому періоді. Загальна ідеологія фінансового планування представлена на (рис.1.2). При бюджетуванні слід враховувати галузеву специфіку, оскільки фінанси підприємств однієї галузі відрізняються від фінансів підприємств іншої галузі.  Це означає, що вимоги та масштаби бюджетування на кожному підприємстві будуть різними. [13]

Місія підприємства

Цілі підприємства

Аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища

Вибір стратегії

Довгострокове планування

Вироблення тактики

Короткострокове планування

Методи, що коригують

Реалізація планів

Аналіз та оцінка результатів

Рис.1.2 Комплексний характер планування підприємства

Бюджети є ключовим інструментом системи управлінського контролю. Практично усі компанії, за виключенням найдрібніших, складають бюджети. Багато компаній в якості річного бюджету розглядають  план прибутку, який показує плановану діяльність компанії по центрах відповідальності для отримання прибутку. Майже усі неприбуткові організації також складають бюджети.

Бюджет є фінансовим документом, створеним для того, щоб заплановані дії виконувалися. На відміну від формалізованих звітів про прибутки і збитки, або бухгалтерського балансу, бюджет не має стандартизованої форми, якої потрібно суворо дотримуватися.[1]

По змісту бюджетування виступає технологією планування обліку, здійснення контролю й аналізу фінансових, інформаційних і матеріальних потоків, отриманих результатів діяльності. Ця технологія охоплює всі функціональні сфери діяльності підприємства: маркетинг, адміністрування, керування персоналом, виробництво, закупівлі, контроль якості, реалізації тощо.  Запровадження бюджетного планування сприяє вирішенню наступних завдань: створення ефективної системи фінансового менеджменту, підвищення її інвестиційної привабливості, оптимізація доходів і витрат як в цілому по компанії, так і по окремих її структурних підрозділах; створення консолідованої звітності, оцінка показників діяльності: ліквідності, рентабельності та окремих її видів діяльності, підвищення ефективності управління підприємством в цілому.  

Умови, від яких залежить ефективність фінансового планування, витікають з самих цілей цього процесу і необхідного кінцевого результату. У цьому сенсі виділяють три основні умови фінансового планування :

1. Прогнозування. Фінансові плани мають бути складені при як можна точнішому прогнозі визначальних чинників. При цьому прогнозування може ґрунтуватися на історичній інформації, з використанням апарату математичної статистики (математичного очікування, лінії тренду і так далі), результатів моделей прогнозування (статистичних моделей чинників, що враховують взаємозв'язок, один з одним і зовнішніми чинниками), експертних оцінок та ін.

2. Вибір оптимального фінансового плану. Дуже важливий момент для менеджерів компанії. Рішення приймається після вивчення альтернатив, на основі професійного досвіду і, можливо навіть, інтуїції керівництва.

3. Контроль над втіленням фінансового плану в життя. Досягнення довгострокових планів неможливе без поточного планування, підлеглого цим довгостроковим планам.

Як кінцевий результат фінансового плану зазвичай використовуються прогнозний баланс підприємства, звіт про прибутки і звіт про рух грошових коштів. Планування бізнесу потрібне щоб чітко уявляти, де, коли, що і для кого підприємство буде робити і продавати, які ресурси і в якому об’ємі для цього знадобляться. [3].

Головною метою бюджетного планування є розробка збалансованих та оптимальних планів розвитку підприємства на основі управлінських принципів також воно повинно мати чіткий зв’язок із стратегічними фінансовими цілями господарської структури з урахуванням мінливого ринкового середовища.

Як інструмент управління, бюджетування має забезпечити зацікавленість власників організації, враховувати інтереси партнерів, зацікавлених у довгостроковій співпраці, та держави. Використання бюджетів стає ефективним методом прийняття управлінських рішень для менеджерів високої та середньої управлінської ланки. Місце бюджетів в системі менеджменту показано на (рис. 1.3) Застосування бюджетного планування в процесі прийняття управлінських рішень має реальний цикл, який дає змогу регулювати об’єм фінансових ресурсів в межах загального притоку грошових коштів, формувати чітке уявлення фінансової структури бізнесу, прогнозувати об’єм інвестиційних та кредитних потоків. [6]

менеджер

План дій з використанням бюджетів

Оцінки з використанням бюджетів з дійсним результатом

 виконання

Робочі  процеси

Рис.1.3 Місце бюджетів в системі менеджменту

В монографії «Основи управлінського обліку» Кондратової І.Г. підкреслюється, що з точки зору організації загального управління цей метод визначає місце кожної функції, наприклад, комерційної, виробничої, фінансової та інших, котрі застосовують на підприємстві що дозволяє забезпечити належну координацію діяльності всіх служб управління підприємством. З точки зору управління затратами, цей метод дає змогу більш економічному розподілу засобів підприємства, матеріальних та фінансових ресурсів і забезпечує контроль витрат в залежності від тієї мети, для якої вони виробляються, відповідно дозволу  отриманого від керівництва. З точки зору загальної стратегії розвитку підприємства, цей метод ─ засіб кількісної оцінки того, що відбувається, аналізу отриманих результатів порівняно з прогнозованими показниками. [4]

В закордонній практиці бюджетування є методом неперервного фінансового планування, котрий містить в собі головні питання: від обґрунтування цілей та задач до контролю за його виконанням на всіх етапах.[5]

Бюджетний цикл включає наступні етапи:

1-й етап - формування фінансової структури(розробка моделі структури, що дозволяє встановити відповідальність за виконання бюджетів і контролювати джерела виникнення доходів і витрат).

2-й етап - створення структури бюджетів(визначення загальної схеми формування звідного бюджету комерційної організації).

3-й етап - розробка методик і процедур управлінського обліку(формування обліково-фінансової політики комерційної організації).

4-й етап - розробка регламенту планування(визначення процедури планування, моніторингу і аналізу причин невиконання бюджетів, а також поточного коригування бюджетів).

5-й етап - впровадження системи бюджетування. (складання операційного і фінансового бюджетів на планований період, проведення сценарного аналізу, коригування системи бюджетування за результатами аналізу її відповідності потребам комерційної організації).

У основі бюджетування лежить загальний(головний) бюджет, який зкоординовано по всіх підрозділах або функціям планом роботи для підприємства в цілому. Він складається з оперативного і фінансового бюджетів.

Бюджети складаються як для структурних підрозділів, так і для компанії в цілому. Бюджети підрозділів зводяться до єдиного бюджету підприємства, що називається основним або головним.

Заключним кроком на методичному етапі бюджетування є розробка системи мотивації працівників залежно від виконання показників бюджету. Стимулювання має здійснюватися на основі певної системи оцінки результатів роботи, критеріями якої можна вважати мінімізацію витрат у порівнянні з бюджетною їх величиною та якість роботи, що проявляється, наприклад, у вчасно зданих звітах бухгалтерією. Відповідно сума премії встановлюється у відсотках від одержаної економії і знаходиться в межах:

,        (1)

де П – величина премії за зниження витрат, грн.; Е – економія витрат даним місцем виникнення витрат, грн. [21]

Розроблена комплексна система мотивації за виконанням консолідованого бюджету диференційована залежно від виду центру фінансової відповідальності. Центр фінансової відповідальності за доходну частину бюджету преміюється у розмірі 1,5 % від отриманих коштів за розробку, виготовлення та реалізацію високоефективної продукції незалежно від виконання бюджету. Виконання ж бюджету за обсягом продаж впливає на розмір премії за основні результати господарської діяльності всіх підрозділів підприємства. Центр фінансової відповідальності за витрати, преміюється у розмірі 1 % суми економії матеріальних, енергетичних та інших видів витрат, незалежно від виконання відповідного бюджету. Виконання ж бюджету з витрачання коштів впливає на розмір премії за основні результати господарської діяльності всіх підрозділів підприємства.

Наприклад, можна ввести наступне ранжирування премій (табл. 1).

Таблиця 1.1

Залежність премій від економії витрат

Розмір економії, % від статті бюджету

Розмір премії, % від суми економії

До 3 %

10 %

3-5 %

Попередня сума + 15 % від перевищення попередньої межі

5-10%

Попередня сума + 20 % від перевищення попередньої межі

10-15 %

Попередня сума + 30 % від перевищення попередньої межі

15-25 %

Попередня сума + 40 % від перевищення попередньої межі

Більше 25 %

Попередня сума + 50 % від перевищення попередньої межі

На результативному етапі узагальнюються та відображаються результати попередніх етапів у відповідних внутрішніх нормативних документах:

1)  Положення про фінансову структуру;

2) Положення про бюджетну структуру;

3) Положення про бюджетування;

4) Доповнення до облікової політики підприємства;

5) Положення про бюджетний відділ або Зміни до Положень про відділи та посадових інструкцій;

6) Положення про преміювання;

7) Накази по підприємству. [29]

На останньому етапі відбувається комп’ютеризація системи бюджетування, за якої підприємство налаштовує комп’ютерну програму під систему бухгалтерського обліку з налагодженням комунікаційних зв’язків з системою бюджетування.

1.2 Основні види бюджетів

Структура бюджету може мати безліч видів і форм. Вона  залежить від того, що є предметом складання бюджету; розмір організації; мірі, в якій процес формування бюджету інтегрований з фінансовою структурою організації; кваліфікації і досвіду розробників.

Вихідними результатами бюджетного процесу є планові форми звідної фінансової звітності:

  1.  звіт про фінансові результати (прибутках і збитках) – «вихідна» форма операційного бюджету;
  2.  звіт про рух грошових коштів і звіт про зміну фінансового стану – «вихідні» форми фінансового бюджету;
  3.  звіт про інвестиції – «вихідна» форма інвестиційного бюджету;
  4.  баланс – інтегральна «вихідна» форма, об'єднуюча результати всіх трьох основних бюджетів, складових звідний бюджет підприємства.[36]

Із загальної точки зору можна виділити наступні рівні фінансового планування : довгострокове і короткострокове. Довгострокове планування пов'язане з придбанням основних засобів, які планується використати впродовж тривалого часу. Зазвичай їх розрізнюють за наступними критеріями:

  1.  за групами активів і зобов'язань, з якими пов'язані питання фінансового планування (довгострокові зобов'язання);
  2.  за рівнем впливу рішень на діяльність компанії(рішення довгострокового фінансового планування нелегко призупинити, вони впливають протягом тривалого часу);
  3.  за плановим періодом (як правило, у короткострокового планування - до 12 місяців, у довгострокового - більше за один рік, зазвичай довше трьох років).

Для складання бюджетних планів використовують такі інформаційні джерела[2]:

  1.  дані фінансової звітності і показники виконання фінансового плану за минулий період;
  2.  договори, що укладаються із споживачами продукції та постачальниками матеріально-технічних ресурсів;
  3.  прогнозні розрахунки обсягу реалізації продукції або плани збуту продукції, які складені на основі замовлень, попиту, рівняння цін і інших умов ринкового середовища;
  4.  економічні нормативи затвердження законодавством (ставки оподаткування, норми амортизаційних відрахувань, облікова ставка банківських кредитів, мінімальна заробітна плата і ін.);
  5.  затверджена облікова політика підприємства.[3]

Розробка планових бюджетів на підприємстві характеризується терміном бюджетування і спрямована на вирішення основних завдань:

  1.  визначення обсягу витрат, повязаних з діяльністю окремих структурних підрозділів підприємства;
  2.  покриття цих витрат фінансовими ресурсами з різних джерел фінансування.

Розроблені на основі цих даних фінансові плани служать орієнтиром підприємства для фінансування поточних господарських потреб, інвестиційних проектів, тощо.

На практиці прийнято вважати, що для впорядкування звітності потрібна система бюджетів, які складаються на основі операційних бюджетів. Прийнято складати три види бюджетів операційної діяльності:

  1.  бюджет руху грошових коштів;
  2.  бюджет доходів і видатків;
  3.  бюджет за балансовим листом.

Бюджет руху грошових коштів визначає грошові потоки. Основними завданнями цього бюджету є контроль, забезпечення і планування платоспроможності підприємства. [5]

Управління грошовими потоками організацій нерозривно пов'язане із  стратегією самофінансування, оскільки передбачає виявлення взаємозв'язку між потоками грошових коштів і прибутком  організації (так званий парадокс прибутку). Слід розрізняти такі поняття, як «рух грошових коштів» і «потік грошових коштів». І якщо перше з них має на увазі валові вступи і платежі підприємства і лежить в основі фінансів, то для другого на відміну від простого акту прийняття/передачі грошових коштів характерні  наступні особливості:

  1.  потік грошових коштів відображає результат руху грошей;
  2.  потік грошових коштів носить організований і керований характер;
  3.  потоку грошових коштів властиве обмеження в  часі;  
  4.  потік грошових коштів має ряд економічних характеристик: інтенсивність, ліквідність, рентабельність і ін.  

Взагалі грошовий потік — аналог англійського cashflow (потік готівки) є результатом руху грошових коштів підприємства за той або інший період часу, або це різниця між вступами грошових коштів підприємства і їх виплатами за певний період. [8]

Види і класифікація грошових потоків.  

По масштабах обслуговування господарського процесу:  

- по підприємству в цілому;

- по окремих структурних підрозділах;  

- по окремих господарських операціях.   

По видах господарської діяльності:   

- По операційній діяльності (виробничою, основною);  

- По інвестиційній діяльності;  

- По фінансовій діяльності про

По методу числення об'ємів:

  1.  валовий грошовий потік – вся сукупність засобів, що поступили і витрачених;  
  2.  чистий грошовий потік – різниця між позитивними і негативними грошовими потоками в даному періоді. Є найважливішим результатом діяльності, що багато в чому визначає фінансову рівновагу і темпи зростання його ринкової вартості (Чистий грошовий потік = Позитивний грошовий потік - Негативний грошовий потік).[8]

По рівню достатності:  

  1.  надлишковий – грошовий потік, при якому вступи грошових коштів істотно перевищують реальну потребу підприємства в цілеспрямованому їх витрачанні;  
  2.  дефіцитний – грошовий потік, при якому вступ грошових коштів значно нижче за реальні потреби підприємства в цілеспрямованому їх витрачанні.

По методу оцінки в часі:

  1.  справжній;  
  2.  майбутній.  

По безперервності формування в даному періоді:

  1.  дискретний – вступ або витрачання грошових коштів, пов'язаних із здійсненням одиничних господарських операцій підприємства в даному періоді часу;  
  2.  регулярний - вступ або витрачання грошових коштів по окремих господарських операціях, які в даному періоді часу, здійснюються постійно по окремих інтервалах цього періоду.

По стабільності тимчасових інтервалів:   

  1.  з рівномірними тимчасовими інтервалами в рамках даного періоду – аннуїтет (відсотки по кредиту 15-го числа);  
  2.  з нерівномірними тимчасовими інтервалами в рамках даного періоду (лізингові виплати). [9]

Особливою формою бюджету руху грошових коштів виступає платіжний календар, що розробляється по окремих видах руху грошових коштів (податковий платіжний календар, платіжний календар по обслуговуванню боргу тощо) і по підприємству в цілому (у цьому випадку він деталізує поточні надходження й витрачання коштів).

Платіжний календар, як правило, містить такі розділи:

  1.  графік майбутніх платежів;
  2.  графік надходження грошових коштів.

Графік майбутніх платежів відображає час та суми проведення платежів в майбутньому, по всіх видах його фінансових зобовязань. Графік надходження грошових  коштів показує операції, по яких є зворотний потік грошових коштів, він фіксує суми майбутніх грошових надходжень.

Послідовність формування основного бюджету зручно подати у вигляді схеми, яка не відбиває усіх можливих взаємозв'язків між бюджетами, але описує логічну послідовність процесу бюджетування (рис. 1.4) [1]

З точки зору послідовності підготовки документів для складання основного бюджету виділяють дві складові частини бюджетування, кожна з яких є закінченим етапом планування:

1) підготовка операційного бюджету;

2) підготовка фінансового бюджету.

Перелік операційних бюджетів, як правило, вичерпується наступним списком:

– бюджету продажів;

– бюджету виробництва;

– бюджету виробничих запасів;

– бюджету прямих витрат на матеріали;

– бюджету виробничих накладних витрат;

– бюджету прямих витрат на оплату праці;

– бюджету комерційних витрат;

– бюджету управлінських витрат;

– прогнозного звіту про прибуток.

До фінансових бюджетів належать

– інвестиційний бюджет;

– бюджет грошових коштів;

– прогнозний баланс.

Бюджет продажу

Бюджет виробничих запасів

Бюджет виробництва

Бюджет прямих затрат на матеріали

Бюджет прямих затрат на оплату праці

Бюджет загальновиробничих накладних витрат

Виробнича собівартість реалізованої продукції

Бюджет комерційних витрат

Бюджет управлінських витрат

Інвестиційний бюджет

Звіт про доходи та збитки

                                                                 Головні бюджетні

                                                                                   документи

Бюджет грошових коштів

Балансовий звіт

Рис.1.4 Схема формування головного бюджету

 

Звідний бюджет (від англ. master budget) – план діяльності підприємства на встановлений період часу (бюджетний період), виражений у ряді цільових (бюджетних або планових) показників, що охоплюють всі сегменти бізнесу підприємства і підрозділів, його складові та організаційну структуру. У вітчизняній і перевідній літературі також часто зустрічаються визначення «основний бюджет», «майстер-бюджет». Звідний бюджет підприємства складається з трьох бюджетів 1-го рівня – операційного, інвестиційного і фінансового. [20]

Операційний бюджет – підбюджет 1-го рівня, що входить до складу звідного бюджету підприємства і є планом доходів (виручки), витрат (собівартості) і кінцевих фінансових результатів (прибутку) підприємства на бюджетний період. Операційний бюджет складається з ряду підбюджетів 2-го рівня: бюджету продажів, бюджету виробництва, бюджету запасів готової продукції, бюджету постійних (загальногосподарських і загальних комерційних) витрат, бюджету закупівель.

Інвестиційний бюджет – підбюджет 1-го рівня, що входить до складу звідного бюджету підприємства і є планом капітальних витрат і довгострокових фінансових вкладень підприємства на бюджетний період. У літературі також зустрічається визначення «бюджет капіталу».

Фінансовий бюджет – підбюджет 1-го рівня, що входить до складу звідного бюджету підприємства і є планом: - по-перше, грошових надходжень і витрат; - по-друге, рухи всіх ліквідних ресурсів (оборотних коштів) і поточних зобов'язань підприємства на бюджетний період. У літературі зустрічаються також визначення «грошовий бюджет», «бюджет руху грошових коштів».

Бюджет продажів – підбюджет 2-го рівня, що входить до складу операційного бюджету і є планом доходів від продажів (виручки), фізичного об'єму і структури продажів, собівартості продажів (реалізації) і збутових (прямих комерційних) розходів підприємства на бюджетний період.

Бюджет виробництва – підбюджет 2-го рівня, що входить до складу операційного бюджету і є планом фізичного об'єму і структури випуску (виробничої програми) і виробничих витрат і собівартості випуску підприємства на бюджетний період. [20]

Бюджет запасів (готовій продукції) – підбюджет 2-го рівня, що входить до складу операційного бюджету і є планом зміни вартісного і фізичного об'єму і структури запасів готової продукції підприємства за бюджетний період.

Бюджет закупівель – підбюджет 2-го рівня, що входить до складу операційного бюджету і є планом закупівель матеріальних оборотних коштів (сировини, матеріалів і комплектуючих) і зміни складських запасів матеріальних оборотних коштів підприємства за бюджетний період. У літературі зустрічаються також визначення «бюджет постачання», «бюджет заготовляння».

Бюджет постійних витрат – підбюджет 2-го рівня, що входить до складу операційного бюджету і є планом постійних (загальногосподарських і загальних комерційних) витрат підприємства на бюджетний період.

Бюджет виробничих витрат – підбюджет 3-го рівня, що входить до складу бюджету виробництва і є планом величини і структури виробничих витрат за бюджетний період. Бюджет збутових (прямих комерційних) витрат – підбюджет 3-го рівня, що входить до складу бюджету продажів і  що є планом прямих комерційних витрат в розрізі збуту окремих видів продукції за бюджетний період.

Бюджет прямих матеріальних витрат – підбюджет 4-го рівня, що входить до складу бюджету виробничих витрат і є планом прямих виробничих витрат в частині витрачання матеріальних і фінансових оборотних ресурсів (сировина, матеріали, комплектуючі, субпідряд сторонніх організацій) за бюджетний період.   

Бюджет прямих витрат праці – підбюджет 4-го рівня, що входить до складу бюджету виробничих витрат і є планом прямих виробничих витрат в частині прямих витрат по оплаті, праці за бюджетний період.

Бюджет загальновиробничих витрат – підбюджет 4-го рівня, що входить до складу бюджету виробничих витрат і є планом всіх непрямих виробничих витрат підприємства за бюджетний період. Звіт про фінансові результати і їх використання – основний плановий і звітний документ операційного бюджету, що містить дані по величині і структурі виручки, собівартості реалізації і позанереалізаційних витрат і кінцевих фінансових результатів (маржінального доходу, балансовою і чистою. Іншою назвою є звіт про прибутки і збитки.

Звіт про інвестиції – основний плановий і звітний документ інвестиційного бюджету, що містить дані про величину і структуру інвестиційних вкладень (капітальних і довгострокових фінансових вкладень) підприємства за бюджетний період. Звіт про рух грошових коштів – один з двох основних планових і звітних документів фінансового бюджету, що містить дані про величину і структуру вступів і витрат грошових коштів підприємства за бюджетний період.[22]

Звіт про зміну фінансового стану – один з двох основних планових і звітних документів фінансового бюджету, що містить дані про зміни величини і структури оборотних коштів і короткострокових зобов'язань підприємства за бюджетний період. Управлінський баланс – основний плановий і звітний документ звідного бюджету, що містить дані про зміни величини і структури активів і джерелах фінансування діяльності підприємства за бюджетний період.

Бюджет розвитку – один з варіантів складання довгострокового бюджету, в якому інвестиційний бюджет має не лише витратну, але і прибуткову частину, визначувану як дохід від інвестиційних вкладень за інвестиційний цикл (термін корисної служби інвестицій).

Індикативний бюджет – один з варіантів складання довгострокового бюджету, при якому бюджетні показники не є обов'язковими для центрів відповідальності (підрозділів) і виконують функції довгострокових орієнтирів розвитку бізнесу при виконанні підрозділами бюджетного завдання на поточний (короткостроковий) бюджетний період.[16]

1.3 Проблеми та тенденції розвитку бюджетування як сфери фінансового менеджменту

Малік Л.В. групує проблеми, пов’язані з організацією системи фінансового планування на сучасних українських підприємствах за ступенем важливості:

- нереальність фінансових планів;

- оперативність складання планів;

- прозорість планів для керівництва;

- відрив довгострокових планів від короткострокових;

- реалізація планів;

- комплексність. [6]

Майже третина проблем пов’язана з нереальністю фінансових планів, що викликано, як правило, необґрунтованими даними щодо збуту, великої питомої ваги коштів у розрахунках, заниженими термінами погашення дебіторської заборгованості, надмірними потребами у фінансуванні.

З огляду на перелічені проблеми доцільно використовувати інструменти факторного аналізу, щоб оцінити можливі варіанти розвитку подій при зміні ключових планових показників. Жовновач Р.І. називає такі показники складання річного плану для українських підприємств як виручка, собівартість і прибуток. Водночас не аналізуються такі показники, як рентабельність власного капіталу, рентабельність активів, оборотність активів, запас фінансової міцності, темпи економічного зростання компанії.[7] 

Іншою проблемою є оперативність складання планів. Економічні служби й досі готують значну кількість непридатних для фінансового аналізу документів, а відсутність чіткої системи підготовки і передачі планової інформації з відділу до відділу, недостовірність інформації призводять до того, що навіть добре опрацьований план стає непотрібним, бо спізнюється до планового терміну.

Дві попередні проблеми неминуче викликають третю – «непрозорість» планів для керівництва. Це природний наслідок відсутності чітких внутрішніх стандартів формування фінансових планів. Дуже важливо, щоб укладачі бюджету брали участь у прийнятті його остаточного варіанта, а керівник не переглядав бюджету без ретельного аналізу міркувань підлеглого.

Порушення послідовності операцій планування може призвести до відриву довгострокових фінансових планів від короткострокових. Останні формуються за своїми законами і потребують розділу дефіцитних оборотних коштів підприємства за напрямками і проектами. Звичайно, зараз є підприємства, де ця проблема значною мірою розв’язана, але для більшості з них вона й надалі залишається актуальною.[5]

Слід відзначити, що упровадження бюджетування на українських підприємствах практично завжди зіштовхується з методичними та організаційними проблемами. Трудомісткий процес упровадження системи бюджетування може тривати місяцями і навіть роками. Крім тимчасових витрат він вимагає наявності висококваліфікованих фахівців в області бюджетування та комп’ютерних технологій, без яких цей процес здійснити неможливо. Як правило, українські підприємства залучають фахівців консалтингових фірм, адже це обходиться їм дешевше і значно надійніше. Крім того, консалтингові фірми не тільки можуть здійснювати фінансове планування, фінансовий аналіз та розробляти необхідні прогнозні фінансові моделі для конкретного підприємства, а і надалі супроводжувати його та проводити консультації.

Водночас, складнішим завданням залишається розробка фінансових планів для малих і середніх підприємств, де всі завдання щодо фінансового аналізу вирішує бухгалтер чи директор відповідно до їх компетенції.

Вважається, що загальнодержавне регулювання планування теж грає не останню роль і полягає в тому, що держава на макрорівні за його допомогою визначає свої фінансові можливості загалом і можливості використання фінансів для прийняття рішень у сфері розвитку економіки й соціальної структури всій держави, певних регіонів і видів виробництва. Для досягнення цієї мети повинна бути розроблена загальнодержавна програма економічного й соціального розвитку, а також певні програми інвестування, прискореного розвитку деяких виробництв, охорони довкілля та інші загальнодержавні програми.[3] 

При цьому за допомогою фінансового планування треба досягти визначення джерел фінансування, обсяг і структуру витрат, а також кінцевий результат. На сьогодні є підстави стверджувати, що в Україні не опановані достатньою мірою методологія і техніка загальнодержавного фінансового планування.

Також, не найгіршими варіантами при вирішенні цієї проблеми є:

• створення і удосконалення консалтингових, зокрема державних, фірм;

• покращення кваліфікації працівників, що цим займаються, шляхом певних курсів і тренінгів, які проводять успішні фінансові установи, з приводу цих питань;

• порівняння власної діяльності з успішними розвинутими підприємствами;

• динамічність структури планів, що означає здатність їх змінювати під впливом різних економічних явищ, зокрема кризи, яка зараз існує і суттєво впливає на діяльність підприємств тощо.

Варто зазначити, що в умовах сучасної кризи фінансове планування відіграє важливу роль для діяльності підприємств, зокрема малих і середніх, на яких вона має найбільший вплив. Також вона відіграє роль своєрідного фільтра для нерентабельних та неефективних підприємств, усуваючи їх з ринку і надаючи можливість впевненим підприємствам, з вдалим і актуальним бізнес-планом, зайняти свою нішу на ринку.

Дослідження проблем фінансового планування свідчить, що разом із зростанням розміру малих підприємств і переходом їх у статус середніх зростає потреба у фінансовому аналізі і обґрунтованому фінансовому плануванні. Для малих підприємств значною потребою є прогнозування грошових потоків, оскільки тільки стабільність надходження виручки та правильність визначення витрат виступають гарантом їх безперервної діяльності.[5]

Також варто відзначити, що різне сприйняття бюджетів у різних людей (наприклад, бюджети не завжди здатні допомогти у вирішенні повсякденних, поточних проблем, не завжди відображають причини подій і відхилень, не завжди враховують зміни умов; крім того, не всі менеджери володіють достатньою підготовкою для аналізу фінансової інформації);

Якщо бюджети не доведені до відома кожного співробітника, то вони не роблять практично ніякого впливу на мотивацію і результати роботи, а замість цього сприймаються виключно як засіб для оцінки діяльності працівників і відстежування помилок;

Бюджети вимагають від співробітників високої продуктивності праці; у свою чергу, співробітники протидіють цьому, намагаючись мінімізувати своє навантаження, що призводить до конфліктів, викликає стан пригніченості, страху, а, отже, знижує ефективність роботи;

Протиріччя між досяжністю цілей і їх стимулюючим ефектом: якщо досягти поставлених цілей занадто легко, то бюджет не має стимулюючого ефекту для підвищення продуктивності; якщо досягти цілей занадто складно, - стимулюючий ефект зникає, оскільки ніхто не вірить у можливість досягнення цілей.

Крім того, в процесі бюджетування підприємство можуть підстерігати «підводні камені»:

  1.  політичні інтриги, які можуть вплинути на розподіл ресурсів;
  2.  конфлікти між менеджерами підрозділів та відділом контролінгу;
  3.  завищення потреб у ресурсах;
  4.  поширення неправдивої інформації про бюджети по неформальних каналах.

Вже в самому процесі бюджетування можливе виникнення деяких помилок, викликаних звичайною причиною - «людським фактором». Для спрощення можна розділити їх на декілька категорій [15]

- концептуальні;

- методологічні;

- управлінські.

1) Концептуальні похибки. Ми говоримо про бюджетування як про інструментарій, який використовується в системі управління. Передбачається, що в компанії розвинуті всі функції, властиві цій системі: планування, організація, мотивація, контроль і аналіз.

Досить часто бюджети не пов'язані зі стратегією розвитку бізнесу в силу відсутності такої стратегії в компанії. Це в корені невірно. На момент впровадження системи бюджетного управління фірма повинна мати добре опрацьовану місію і стратегію розвитку. Причому стратегію важливо вибрати в правильному напрямку.  

2) Методологічні недоліки. Управлінські рішення керівництво приймає на підставі інформації про відхилення від бюджету. Відхилення розраховують як бюджетні дані мінус фактичні дані. Фактичні можна одержати тільки з управлінського обліку.

Слід зауважити, що бюджети самі по собі управлінської цінності не представляють. Важливо знати яке відхилення від бюджету, а тільки потім на підставі аналізу цієї інформації приймати управлінські рішення.

З вищесказаного можна зробити висновок, що наявність системи управлінського обліку - це необхідна умова функціонування системи бюджетного управління.

Типовою помилкою є використання фактичних даних бухгалтерського обліку. Інформацію, представлену в бухгалтерській звітності, неможливо використовувати для бюджетного управління з двох основних причин. По-перше, вона неоперативна, а по-друге, в ній відсутнє потрібне аналітичне подання, наприклад, за центрами фінансової відповідальності.

Таким чином, планування і контроль повинні здійснюватися тільки на основі даних управлінського обліку.

3) Управлінські помилки. Щоб механізм бюджетного управління ефективно функціонували, ними необхідно управляти. Для цього компанія розробляє регламенти, які містять правила, послідовність і логіку управління. Також регламенти задають динаміку процесу бюджетування, накопичують у собі досвід компанії.

Як правило, система регламентів в компанії складається з:

- Регламенту розробки і впровадження системи бюджетного управління (на етапі створення системи бюджетного управління);

- Регламенту розробки та коригування бюджетів;

- Регламенту поточного управління на основі розроблених бюджетів;

- Регламенту поліпшення бюджетного процесу.

Правильно розроблений регламент повинен мати певний формат. Він включає в себе призначення, опис і терміни подання як вхідної, так і вихідної інформації, етапи виконання регламенту, перерахування підрозділів, що беруть участь в управлінні, відповідальні особи.

Слід зазначити, що регламент розробки та коригування бюджетів обов'язково повинен містити строки, коли підрозділи отримують свої цільові показники та ресурсні обмеження. Адже без цього вони не можуть почати розробку своїх бюджетів.

Принципове керівництво бюджетним процесом здійснює Бюджетний комітет. Його наявність або відсутність визначає ступінь зрілості бюджетування в компанії. У функції цього комітету входить: перетворення стратегії у тактичні плани, обговорення і затвердження бюджетів, розробка і постійне оновлення бюджетних регламентів.

Кожен співробітник повинен розуміти, що бюджети потрібні не для того, щоб карати за їх невиконання. На їх основі необхідно отримувати урок з власного досвіду.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

 

Резюмуючи вищесказане, слід зазначити, що найбільш поширеною помилкою є відсутність організованого бюджетного процесу та управління ним.

Фінансова стабільність є важливою передумовою успішного ведення господарської діяльності, формує імідж господарюючого суб’єкта, є його візитною карткою. Тому однією з найважливіших проблем на підприємствах є недостатня ефективність та організація управління фінансовими ресурсами, що, в першу чергу, пов’язано з недостатнім розвитком та впровадженням фінансового планування.

Постановка задачі на дипломну роботу:

  1.  Проаналізувати поточний фінансовий стан підприємства, що досліджується.
  2.  Виявити вплив та недоліки процесу бюджетування на діяльність підприємства.
  3.  Розробити систему бюджетування для Будинку Культури шахти «Білоріченська» як окремого відділу підприємства.

РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Аналіз процесу становлення та розвитку підприємства. Загальна характеристика галузі

Підприємством, що досліджується, є будинок культури 2-ї категорії шахти «Білоріченська» , котрий є невід’ємною частиною великого вугледобувного підприємства. БК розташовано у смт. Білоріченський Луганської області, Лутугинського району, але охарактеризувати сам БК залишив осторонь шахту неможливо так як вони є невід’ємною частиною одного великого підприємства.

Будівництво майбутнього ствола шахти почалося в грудні 1950 року. Вже у вересні 1951-го тут приступили до зведення будівлі на поверхні, а наступного року гірники почали проходження основних стволів. Коли в лютому 1956-го на "Білоріченська" почалася "проходка" горизонтальних вироблень, шахта була оголошена Всесоюзним ударним будівництвом. У 1957 році шахта "Білоріченська" була введена в дію. [12]

Поруч із шахтою розмістилося селище міського типу з однойменною назвою «Білоріченський». Будинок культури знайшов своє місце в самому «серці» селища. З перших днів його життя повною мірою було залежним від успіхів та розвитку шахти «Білоріченська».

Першим начальником шахти став досвідчений гірський інженер, фронтовик Іван Неплюхін, а кістяк трудового колективу склали вчорашні шахтобудівники. У рік запуску шахти зірку Героя Соціалістичної Праці отримав бригадир прохідників тресту "Ворошиловградшахтострой" Олексій Антонович Буцул за "ударні темпи проходки навколостволових вироблень".

Період радянського розквіту шахти припав на 1960-70-і роки минулого століття. Білоріченці неодноразово ставали переможцями всесоюзних соцзмагань, нагороджувалися перехідними Прапорами Кабінету Міністрів СРСР. Об'єм видобутку вугілля і темпи проведення гірських вироблень нестримно росли. Успішно освоювалася нова техніка. Знаковим для "Білоріченської" став 1975 рік, коли горянки, перевиконавши держплан, підняли на-гора 670 тисяч тонн вугілля. Такими темпами шахта продовжувала працювати подальші півтора десятиліття.[10]

Розвал Радянського Союзу і технологічна криза привели до того, що до середини 1990-х вугледобувна галузь як і вся економіка країни в цілому опинилася на межі загибелі. Україна, маючи 2,7% земельної території, 18% населення, 15,5% основних виробничих фондів СРСР, виробляла близько 17,4% промисловості і 22% сільськогосподарської продукції. Значна частина раніше створеної вугільної бази виявилася в Україні і Казахстані. На долю Росії в 1990 р. доводилося 55,7%, України - 23,7, Казахстану - 18,8% загальносоюзного видобутку вугілля.

Рис. 2.1 Доля вугільної бази України серед країн СРСР

Слід зазначити, що потужності по виробництву машин і устаткування для вугільної промисловості СРСР знаходилися - на Україні (60%), в Казахстані (25%) і в Росії (15%).

Рис. 2.2  Доля України у виробництві вугледобувного устаткування на тлі СРСР

У 1988 р. питома вага України в загальносоюзному видобутку залізної руди досягла 46,4%, виплавці чавуну — 41,1%, випуску сталі, готового прокату, сталевих труб — 35%. В Україні вироблялося понад чверть багатьох видів машин і устаткування, 35,5% телевізорів, більш як половина цукру, більш як третина олії,35%. Однак попри ці досить сприятливі (у порівнянні з іншими республіками СРСР) умови, фінансово-економічне становище УРСР залишалося складним. Причина полягала насамперед у тому, що Україна не була господарем у власному домі. Вона зовсім не мала прав управління промисловістю: 95% продукції вироблялося на підприємствах, що належали до союзного підпорядкування, Наприклад, підприємство "Укргазпром" лише на словах називалося "українським", а на практиці було Всесоюзним промисловим об'єднанням. Виробничі плани для УРСР складалися у Москві, а структура української економіки була зорієнтована центром в основному на виробництво засобів виробництва, добування сировини і палива. Виробленою продукцією також розпоряджалися союзні органи. Народу України вони залишали тільки шкідливі відходи та екологічні проблеми.

Об’єктивний аналіз регулювання відносин у вугледобувній промисловості України з часів її виникнення, вивчення способів та шляхів подолання економічних криз дає нам той безцінний досвід, який можна враховувати при розробленні сучасних концепцій розвитку вугільного сектору економіки.

Серед багатьох чинників, що негативно впливають на реформування вугільної промисловості, одним з найвагоміших є недостатня розробленість і ефективність відповідного законодавства. Державна влада, орієнтуючись на найближчі цілі, вирішує адміністративним та законодавчим шляхом поточні господарські завдання, не пов’язуючи їх із довгостроковими соціально-політичними та економічними стратегіями. Так, низка прийнятих Президентом України та Кабінетом Міністрів України у 1995–1996 рр. нормативно-правових актів, спрямованих на реформування відносин власності у вугледобувній промисловості, мали негативні наслідки. На цьому тлі позитивним моментом стало прийняття Гірничого закону України від 6 жовтня 1999 р., який закріпив організаційно-правові основи діяльності гірничої промисловості. Але навіть сьогодні у чинному законодавстві немає реального механізму отримання коштів для перебудови вугільної промисловості. [27]

На початку ХХ ст. з’являється тенденція до виділення в окрему групу державних органів управління вугледобувною галуззю. Наслідком цієї тенденції стало утворення в радянські часи центрального органу управління вугільною промисловістю. Скасування Міністерства вугільної промисловості УРСР наприкінці 80-х років ХХ ст. негативно відбилося на діяльності галузі, оскільки децентралізація управління спричинила ефект некерованості.

Відновлення Міністерства вугільної промисловості України у 1994 р. не дало позитивного ефекту у зв’язку з відсутністю необхідного законодавства про вугледобувну промисловість. Поспішність та непослідовність у виконанні рішень, нестабільність складів урядів України негативно позначилося на авторитетності цього органу. Проте скасування центрального державного органу управління знижує ефективність реформування, оскільки специфіка діяльності вугледобувної промисловості вимагає її постійного регулювання та контролювання з боку держави на відповідному рівні.

Ефективність використання трудових ресурсів у вугільній промисловості України украй низька в порівнянні з показниками інших країн. Продуктивність праці робітників по галузі близько 120 т./чол. в рік. Для порівняння: шахтарі добувають близько 200 т. вугілля в рік в Росії, 400 т. в рік в Польщі, 2000 т. в рік у Великобританії і 4000 т. в рік в США. Для забезпечення техніко-технологічною складовою економічної безпеки вуглевидобувних підприємств потрібне корінне вдосконалення технології, впровадження нової техніки, спрямоване на зниження трудомісткості вуглевидобування, підвищення технічного рівня шахт.

Об'єм державної підтримки вугільної промисловості в 1998 році склав близько 1.8 млрд. грн. Для вирішення усіх проблем, що накопичилися в галузі, цих засобів явно недостатньо. В основному вони витрачаються на покриття поточних витрат вуглевидобування і у меншій мірі на інвестиції в технічне переозброєння і реконструкцію шахт. Питома вага дотації в гуртовій ціні 1 т. вугілля 25%. Фінансове положення галузі постійно погіршується.

На початок 1995 року перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською складало 59.5% на початок 1999 року кредиторська заборгованість вуглевидобувних підприємств була більше дебіторської в 2.2 рази. Недолік обігових коштів оцінюється в 3-3.5 млрд. грн. Собівартість вуглевидобування на більшості шахт перевищує світову ціну вугілля. Вуглевидобувні підприємства, подібні до збиткових українських, ніде у світі більше не експлуатуються. При формуванні державної політики відносно вугільної промисловості необхідно враховувати слабкість конкурентної позиції вітчизняних шахт по відношенню до зарубіжних постачальників вугільної сировини з Польщі і Росії. Прорахунки в цій області привели до того, що 20% українського ринку зараз захоплено імпортним вугіллям. Лібералізація імпорту посилює кризу в галузі і погіршує платіжний баланс країни.[15]

У колишньому СРСР шахтарі були однією з самих високооплачуваних категорій трудящих. Високі заробітки, а також соціальні пільги робили шахтарську працю престижною. Нині ситуація змінилася. Хоча шахтарські профспілки постійно ведуть боротьбу за свої права, заробітна плата в галузі скоротилася. Зростає число випадків профзахворювань. У 1998 році виплати по регресних позовах отримували 193 тис. чоловік, у тому числі унаслідок нещасних випадків 92.6 тис. чоловік.

У 1990 році загальна кількість зайнятих у вугільній промисловості дорівнювало 1.2 млн. чоловік.   У подальші 8 років галузь покинуло близько півмільйона чоловік. Кадровий потенціал шахт Донбасу вважався найбільш висококваліфікованим серед підприємств Мінвуглепрому СРСР. Подальше погіршення стану справ в галузі загрожує втратою цього найбільш цінного ресурсу. Зниження престижу шахтарської праці, зростання заборгованості по виплаті заробітної плати і регресних позовів, загроза масових звільнень є причиною наростання соціальної напруженості в шахтарських регіонах. Це є загрозою безпеки не лише для вугільної промисловості, але і держави в цілому.

Фахівці з питань промислового розвитку вбачають один із шляхів розв’язання цієї проблеми у вивченні та використанні в українському законодавстві зарубіжного досвіду відбудови промисловості (насамперед європейських країн та Росії). Проте цей шлях не враховує національних та місцевих особливостей розвитку, які можуть звести нанівець усі намагання виходу з кризи. Разом з тим в Україні накопичено багатий власний історичний досвід розвитку і відновлення вугільної промисловості. Це, зокрема, практика розроблення вугільних родовищ із залученням іноземного капіталу, уроки відновлення вугільної промисловості після двох світових воєн тощо.

У 1996 році інститутом "Луганськгіпрошахт" був розроблений проект "Розкриття і підготовка пласта L6 шахти "Білоріченська". Ця розробка дала надію шахті на відродження. Перший пусковий комплекс з щорічною потужністю в 300 тисяч тонн був введений в експлуатацію 19 лютого 1999 року. Проте хронічна відсутність державного фінансування стримувала виробничий прорив.[21]

Відродження шахти розпочалося з появи в 2002 році стратегічного інвестора - корпорації "Валентин-Інвест". Вже у вересні була здана в роботу нова лава, обладнана високопродуктивним комплексом 3КД-90. Антикризовий менеджмент і зважена інвестиційна політика корпорації дозволили "Білоріченській" в 2003-му уперше за історію свого існування освоїти річну проектну потужність в 750 тисяч тонн. У 2008 році шахта добула свій перший мільйон тонн вугілля.[30]

У 2008 році був збільшений статутний капітал акціонерного товариства шляхом додаткової емісії акцій на суму 158 мільйонів гривень. Акції були розміщені у інвестора, і доля держави у власності шахти в результаті цієї операції зменшилася. Завдяки значним інвестиціям почалася поступова модернізація виробництва. Впродовж подальших семи років були здані в експлуатацію ряд лав по пласту L6 горизонту 725 метрів: корінна східна, 5-а західна, 2-а східна, 2-а західна, 6-а західна, 5-а "біс" західна, 3-а західна і 1-а "біс" східна. Кожна з них оснащена сучасними високопродуктивними комплексами і комбайнами.

Шахта "Білоріченська" спеціалізується на видобутку вугілля марки Г, який використовується як на теплових електростанціях, так і на коксохімічних заводах у складі шихти для отримання металургійного коксу. Також в якості побутового палива для потреб населення. Введена в експлуатацію нова гірничо-збагачувальна фабрика, що не має аналогів в країні. Сьогодні підприємство видобуває вугілля зольністю -14-16, що є конкурентоспроможним на ринку України.

У 2010 році видобуток вугілля на "Білоріченської" склав 1 млн. 182 тис. тонн. А в 2011-му на шахті була запущена ще одна нова лава - 7-а західна. Її здобич вже склала більше 100 тисяч тонн вугілля в місяць. Крім того, за підтримки корпорації "Валентин-Інвест" на шахті була запущена установка сухого збагачення вугілля і відкрито нове тепловозне депо.[25]

25 листопада 2010 року позачергові загальні збори акціонерів ГОАО прийняли рішення реорганізувати його в ТОВ "Шахта "Білоріченська", яке було створене в липні 2011 року і набуло права володіти, користуватися і розпоряджатися, у тому числі і відчужувати, майно шахти.

Міненерговугіля, захищаючи корпоративні інтереси держави, у своєму позові просив Господарський суд міста Києва визнати недійсним рішення зборів про перетворення ГОАО в ТОВ, а також скасувати державну реєстрацію ТОВ "Шахта "Білоріченська". У грудні минулого року суд визнав ці вимоги обґрунтованими і задовольнив їх. Київський апеляційний господарський суд в лютому 2012 року апеляційну скаргу ТОВ залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Києва - без змін. Вищий господарський суд України дві касаційні скарги повернув на шахту без розгляду, оскільки вони не відповідали вимогам Господарського процесуального кодексу України.[33]

Як наслідок, виконуючим обов'язки голови правління ГОАО «Шахта «Білоріченська» призначений Володимир Рівненський. З 3.09.12 р. він приступив до виконання своїх обов'язків.  В даний час шахта працює в нормальному режимі.  Підприємство завершує процес укладення договорів з ГП «Вугілля України» на реалізацію здобутого на шахті вугілля. Сьогодні на підприємстві працює майже 3000 чоловік.

       Для того аби проаналізувати роботу шахти варто переглянути звіт про добичу вугілля та метраж проходки протягом останніх 10 років  поданий графічно. Окремо на малюнку 2.1. представлено скільки тисяч тон вугілля було добуто підприємством протягом останніх 10 років.

Рис. 2.3  Звіт про добичу вугілля за останні 10 років

Також необхідно зазначити, що для шахти вкрай важливим є те скільки метрів буде вироблено проходкою. На рис. 2.2 зображено графік пройденої виробки протягом того ж десятиріччя.

Рис. 2.4  Звіт про виробку проходки за останні 10 років

 

З часів СРСР підприємствам вугільної промисловості належать 890 дитячих садів, 68 літніх дитячих таборів, 269 будинків культури, 60 санаторіїв, 136 будинків відпочинку, 144 спортивних споруди і більше 20 млн. м2 житла. Щорічно їх зміст обходиться галузі в суму близько 250 млн. грн. еквівалентну 7-15% ринкової вартості вугілля, що видобувається. Передача об'єктів соціальної сфери в комунальну власність йде відповідно законодавству. Не виключенням є і селище Білоріченський де до комунальної власності вже передано житлово-комунальну сферу та дитячий садок.

Отримавши серйозну фінансову підтримку з боку інвестора, шахта стала успішно розвиватися, нарощувати здобич, брати участь в рішенні соціальних проблем селища Білоріченський.  

На балансі шахти знаходиться місцевий Палац культури – один з небагатьох, що уцілів в нестабільний час перебудови та становлення нашої держави, і сьогодні благополучно працює. Для забезпечення функціонування Білоріченського «вогнища» культури, всіляких колективів художньої самодіяльності в рік шахта виділяє понад 1,5 млн. грн.

Серед видів діяльності, що здійснює палац культури, можна виділити  наступні:

  1.  організація та проведенні урочистих зборів, тематичних концертів, корпоративних вечірок для працівників шахти;
  2.  організація змістовного дозвілля дітей та підлітків, формування в них комунікативних здібностей і розвитку творчого потенціалу з урахуванням індивідуальних вподобань;
  3.  налагодження роботі гуртків та клубів за інтересами та вподобаннями  працівників шахти та і їх близьких;
  4.  організація та проведення спортивних змагань.

Поряд з ґрунтовною соціальною політикою, керівництво шахти заохочують не лише виробничі успіхи гірників, але і їх участь у фізкультурно-спортивному та культурно - масовому житті підприємства.

Шахта також допомагає і нашим спортсменам, що регулярно беруть участь в змаганнях. Надає фінансову допомогу. Шахтарі підприємства є постійними учасниками всіляких турнірів серед вугільних підприємств України. Зокрема, на змаганнях в Алушті спортивна команда зайняла 5-е загальнокомандне місце серед учасників - вугільних підприємств країни. Чоловічий вокальний ансамбль «Горизонт» став улюбленцем місцевої публіки та активним учасником фестивалів і конкурсів.

Отже, функції палацу культури, як окремої частини шахти «Білоріченської», полягають у :

  1.  організації відпочинку та розваг для різноманітних вікових категорій населення;
  2.  створенні позитивної, соціально-орієнтованої атмосфери в суспільстві , що підвищує працездатність та мотивацію робітників;
  3.  вдосконаленні сфери культурних розваг;
  4.  формуванні системи вивчення культурних вподобань населення та створення умов для розвитку творчих здібностей;
  5.  формуванні духовної, політичної, моральної та естетичної культури спільноти;
  6.  вихованні підростаючого покоління в національних народних традиціях;
  7.  збереженні та пропаганді традицій шахтарської спільноти.

Всі без винятку самодіяльні колективи, які функціонують у будинку культури, є активними учасниками районних і обласних фестивалів та конкурсів. Мешканці слища з великим задоволенням відвідують всі урочисті заходи, концерти та вистави котрі пропонуються керівництвом закладу. Наступний графік віддзеркалює, які заняття із запропонованих будинком культури до вподоби працівникам шахти та мешканцям селища Рис.  2. 5.

Рис. 2.5 Кількість охочих розвивати свої здібності

2.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства.

Рішення будь-якого фінансового менеджера концентруються на наступних трьох сферах:

  1.   інвестиційна;
  2.   фінансова;
  3.   операційна (рішення відносно забезпечення поточних операцій фірми).

Як фірма фінансує інвестиції в розвиток і свої поточні операції? Наприклад, де беруться гроші для купівлі верстатів, машин, виробничих будинків, складів і тому подібне (інвестиційна діяльність фірми), як знаходять засоби для закупівлі сировини, матеріалів, виплати заробітної плати персоналу? Як фінансовий менеджер може притягати фінансові ресурси з ринку, що він має платити за ці ресурси інвесторам і кредиторам. Цей спосіб фінансування називається зовнішнім. Можна здійснювати фінансування бізнесу інакше. По-перше, задіяти первинні внески інвесторів (акціонерів), скористатися також тією частиною прибутку фірми, яка не була розподілена на дивіденди (нерозподілений прибуток минулих років). Недоотримані гроші, які поки що не поступили від покупців (дебіторська заборгованість), можна компенсувати, наприклад, неоплаченими фірмою сумами за сировину, вже отриману від постачальників (кредиторська заборгованість). Подібний спосіб фінансування усіх трьох сфер життя фірми називається внутрішнім.

Незважаючи на вище перелічені досягнення в процесі пізнання фінансової теорії, можна поставити ще декілька принципових питань:

1) чи треба фірмі використовувати боргові джерела фінансування? Чи існує для фірми оптимальне співвідношення (англ. - optimal financing mix) між сумою коштів, що притягаються, за рахунок інструментів корпоративних прав (акцій) і тих засобів, які беруться у борг на чітко певний час, - сумою боргових зобов'язань? Як вибрати оптимальну структуру капіталу?

2) яким конкретно корпоративним інструментом або борговим слід фінансувати інвестиції, яким - фінансову діяльність, а яким - поточні операції? Як вибрати конкретний інструмент? Які боргові інструменти краще використати для фінансування закупівель сировини - випуск фірмою річних облігацій або банківський кредит на рік? 

3) чи існує раціональний баланс між необхідністю виплачувати дивіденди акціонерам (винагорода власникам) і бажанням менеджера реінвестувати гроші в розвиток бізнесу? Як побудувати такий баланс, якщо він можливий, визначивши політику виплат і розміри дивідендів акціонерам або винагороди власникам фірми?

4) чи має взагалі значення для очікуваної ринкової вартості фірми те або інше рішення вище перелічених завдань? Якщо так, то в яких випадках?

Залучення боргових інструментів призводить до збільшення очікуваної доходності власного капіталу фірми (рентабельності). Проте при цьому збільшується фінансовий ризик, тому що виникає залежність фірми від зовнішнього джерела фінансування її операцій.

Зрозуміло, що цей фінансовий ризик перекладається на акціонерів, тому що кредитори гарантовано повинні отримати назад усі свої гроші, а акціонери (власники) - тільки після усіх таких виплат. Звідси витікає, що у відповідь на зростання рівня ризику, акціонери (власники) повинні вимагати певного збільшення очікуваної доходності своїх інвестицій у фірму.

У довгостроковій перспективі фінансові менеджери прагнуть до певних цільових значень фінансового важеля, який, на їх думку, може сприяти збільшенню ринкової вартості фірми.

В результаті такої поведінки структура пасиву балансу фірми тяжітиме до певного досить стабільного стану в довгостроковій перспективі. У цьому сенсі говорять про стратегічний рівень корпоративної ліквідності або про фінансову стабільність фірми: мірою залежності від інвесторів, лендерів і кредиторів. Незважаючи на передбачувану простоту, як відмічає В.Ковальов, єдиного загальновизнаного підходу до побудови відповідних алгоритмів оцінки немає.

У своїй принциповій основі підходи до аналізу фінансової стабільності фірми розрізняються наступним:

- перший підхід спирається на коефіцієнти фінансової стабільності, які розраховують по пасиву балансу;

-  другий підхід припускає вивчення не лише структури пасиву фірми, але і розгляд питання про те, які ж елементи пасиву фінансують відповідні елементи активу балансу.

Питання про фінансування елементами пасиву якихось певних елементів активу балансу не слід розуміти буквально. Йдеться тільки про структуру активу і пасиву балансу і тих співвідношень, які мають місце між їх елементами, а не про суть угод.

Перший з перерахованих методів концентрується на аналізі тільки структури пасиву балансу. Він досить поширений на заході і використаний у більшості методик, викладених в англо-американській літературі. Менеджери в перехідних економіках зазвичай використовують другий підхід, а саме:

- оборотні активи повинні повністю покривати поточні джерела фінансування, а терміни короткострокових кредитів повинні вибиратися згідно тривалості виробничого циклу;

- цільовий рівень фінансового важеля в довгостроковій перспективі вибирається як баланс між галузевими показниками і особливостями стратегії фірми.

Складемо систему рівнянь, яка відбиває умови фінансової стабільності фірми, а саме:

1) необоротні активи повинні фінансуватися власним капіталом і довгостроковими джерелами (перша нерівність системи);

2) оборотні активи повинні повністю покривати суму поточних зобов'язань  ( друга нерівність).

Остання нерівність балансова, тобто активи дорівнюють пасивам.

(2.1-3)     

        Перш ніж приступати до аналізу фінансової стабільності підприємства необхідно скласти аналітичний баланс:

Таблиця 2.1

Аналітичний баланс

Актив

Позначення

2009

2010

2011

2012

Необоротні активи

LTA

227842,00

308017,00

403344,00

380149,00

Оборотні активи - усього

CA

45804,00

61554,00

124990,00

216930,00

  Запаси- усього

Z

24540,00

32894,00

59735,00

92545,00

  Дебіторська заборгованість- усього

CD

16996,00

24397,00

61034,00

121699,00

  Грошові кошти та їх еквіваленти - усього

CF

4268,00

4263,00

4221,00

2686,00

Витрати майбутніх періодів

 

7667,00

49631,00

103778,00

68347,00

Необоротні активи та групи вибуття

 

0,00

61,00

69,00

69,00

  Баланс

A

281313,00

419263,00

632181,00

665495,00

Пасив

Позначення

2009

2010

2011

2012

Власний капітал - усього

E

-65480,00

-82238,00

-76431,00

-281566,00

Довгострокові зобов'язання - усього

LTD

7986,00

142596,00

142918,00

151563,00

IV. Поточні зобов'язання-усього

STD

338807,00

358905,00

565694,00

795498,00

Платні поточні зобов'язання - усього

346793,00

501501,00

708612,00

947061,00

  Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

 

269737,00

312523,00

451569,00

408668,00

  Поточні зобов'язання за розрахунками:

 

52645,00

31090,00

100096,00

373551,00

Баланс

 

281313,00

419263,00

632181,00

665495,00

          

        Перевіримо першу умову фінансової стійкості графічно:

LTAE + LTD        (2.4)

Рис.2.6 Перевірка першої умови фінансової стійкості

Отже аналізуючи вищенаведений графік ми бачимо, що по жодному періоду умови першого рівняння фінансової стійкості не виконуються, необоротні активи не покриваються власним капіталом і довгостроковими джерелами.  Зниження власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства, адже динаміка капіталу є одним з найважливіших показників рівня ефективності господарської діяльності.

Перевіримо другу умову фінансової стійкості :

CA ≥ STD      (2.5)

Рис. 2.7  Перевірка другої умови фінансової стійкості

Висновки про фінансову стабільність по періодах на ту або іншу дату дозволяє з'ясувати, наскільки правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами впродовж періоду, що передує цій даті. Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідав вимогам ринку і відповідав потребам розвитку підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього засобів для розвитку виробництва, а надмірна - перешкоджати розвитку. Ми ж бачимо, що умови другого рівняння також не виконуються i поточні зобов’язання підприємства по всіх періодах, що досліджуються, перевищують суму оборотних активів.

Зважаючи, на вищевикладені факти можна зробити висновок, що стан підприємства не задовольняє умовам фінансової стійкості.

2.3 Аналіз корпоративної ліквідності та платоспроможності підприємства

Платоспроможність і ліквідність є основними характеристиками фінансового стану організації. Слід розмежовувати платоспроможність підприємства, тобто очікувану здатність зрештою погасити заборгованість, і ліквідність підприємства, тобто достатність наявних грошових і інших коштів для оплати боргів у нинішній момент. Головна мета аналізу платоспроможності - своєчасно виявляти і усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення платоспроможності.

Здатність підприємства платити по своїх короткострокових зобов'язаннях називається ліквідністю. Підприємство вважається ліквідним, якщо воно в змозі виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізовуючи поточні активи.

Підприємство може бути ліквідним більшою чи меншою мірою залежно від структури поточних активів, від співвідношення легко- або важкореалізованих обігових коштів для погашення зовнішньої заборгованості.

Вивчаючи деякі коефіцієнти, можна отримати певну корисну інформацію про здатність фірми перетворювати різні активи на грошові кошти. Під ліквідністю активів розуміється їх здатність трансформуватися в кошти. Міра такої ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, упродовж якого це можна зробити. Чим менш короткий цей період, тим більш високу ліквідність має цей вид активів. У такому розумінні будь-які активи, які можна обернути в гроші, є ліквідними.

Звідси витікає, що основною ознакою ліквідності служить перевищення (у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими зобов'язаннями:

WC = CA-STD   (2.6)

В. Ковальов відмічає, що цей показник зустрічається в англомовній літературі під різними назвами - найчастіше як Working Capital або Net Working Capital. При перекладі цих термінів російською або українською мовою найбільш використовувані терміни «функціонуючий капітал», «робочий капітал», «чистий оборотний капітал». Кількість наявного робочого капіталу у підприємства протягом періоду, що аналізується:         

Таблиця 2.2                     

Показник

Позначення

2009

2010

2011

2012

Робочий капітал

WC

-293003,00

-297351,00

-440704,00

-578568,00

             

Ми бачимо, що протягом періоду який аналізується кількість робочого капіталу не перевищує нульову відмітку, що порушує умови вищенаведеного рівняння.

Показник WC - абсолютний, отже його не можна використати для міжгалузевих і галузевих зіставлень. Тому для проведення аналізу доцільно конструювати показники ліквідності, як і інші фінансові коефіцієнти, у формі певних стосунків - коефіцієнтів ліквідності.

Різні активи можуть по-різному перетворюватися на гроші. Тобто активи є досить різнорідними, тому для кількісної оцінки ліквідності слід розрізняти час, необхідний для трансформації їх в гроші на рахунку фірми. Тому щоб врахувати властивості мобільності перетворення активів в засоби, їх розділили на три групи:

1. Перша група. Засоби в касі і на розрахунковому рахунку - найбільш мобільні засоби, які можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. Інші мобільні активи(грошові еквіваленти, ліквідні короткострокові фінансові вкладення).

2. Друга група. Дебіторська заборгованість, для звернення якої в грошову готівку вимагається певний час. Передбачається, що розглядається величина чистої дебіторської заборгованості.

3. Третя група. Найменш ліквідні активи - запаси, незавершене виробництво, готова продукція і тому подібне.

Те, що тут описане, називається оборотністю, а час, за який гривна знову стає сама собою, - періодом обороту. Для опису властивостей вказаної вище трансформації використовується три групи коефіцієнтів.

Коефіцієнт поточної ліквідності (іноді говорять "коефіцієнт покриття") є відношенням оборотних активів до короткострокових зобов'язань:

                                                  K1=CA/STD        (2.7)   

Таблиця 2.3

показник

позначення

2009 рік

2010 рік

2011 рік

2012 рік

Коефіцієнт поточної ліквідності

К1

0,135193

0,171505

0,22095

0,272697

Цей показник свідчить про рівень захищеності власників поточних боргових зобов'язань від небезпеки відмови від платежу. Вважається, що чим вище цей коефіцієнт, тим краще позиції лендерів і кредиторів. В нашому випадку рівень захищеності  низький та показує неспроможність підприємства розраховуватись з кредиторами.

Коефіцієнт швидкої ліквідності - це жорсткіша оцінка ліквідності підприємства. Цей коефіцієнт також називається "Кислотним тестом". Він розраховується з використанням лише одній з частин оборотних активів - засобів і дебіторської заборгованості, які зіставляються з короткостроковими зобов'язаннями:

                              

K2=(CD+CF)/STD     (2.8)

Таблиця 2.4

показник

позначення

2009 рік

2010 рік

2011 рік

2012 рік

Коефіцієнт швидкої ліквідності

К2

0,62743

0,079854

0,115354

0,156361

Основна концепція полягає в тому, що цей показник допомагає оцінити, чи можна буде погасити поточні зобов'язання, якщо стан фірми стане дійсно критичним. При цьому вважається, що запаси взагалі не мають ніякої ліквідаційної вартості.

Існує ще жорсткіша оцінка ліквідності фірми, яка припускає, що дебіторська заборгованість також може бути не погашена в строк. Її називають коефіцієнтом абсолютної ліквідності і розраховують по формулі:

K3=CF/STD       (2.9)

Таблиця 2.5                                     

показник

позначення

2009 рік

2010 рік

2011 рік

2012 рік

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

К3

0,01

0,01

0,01

0,00

Зрозуміло, що зважаючи на отримані вище показники фінансової стабільності підприємства, показники фінансової ліквідності K1, K2 та K3 не можуть бути високим, однак в роботі їх було пораховано з метою дослідження динаміки зміни. Результати зображено на Рис 2.8

Рис. 2.8  Динаміка коефіцієнтів ліквідності

Отже, незважаючи на загальний низький рівень показників ліквідності, можна побачити позитивний тренд для K1, K2, що свідчить про зростання сум дебіторської заборгованості та запасів продукції.

Розглянуті показники, по суті, придатні лише для грубої оцінки ліквідності фірми на випадок катастрофічних подій.

Розглянемо тепер розбіжність в поняттях ліквідності і платоспроможність. Платоспроможність означає наявність у фірми засобів і їх еквівалентів, достатніх для розрахунків по поточних зобов'язаннях, які вимагають негайного погашення.

Передбачається, що зробити це потрібно у встановлений контрактами термін, а не просто потенційно мати таку можливість( скажімо, рік розпродавати запаси і сплатити відсотки по кредитах). Таким чином, основними ознаками: платоспроможності:

  1.   наявність в достатньому об'ємі коштів на розрахунковому рахунку;
  2.   відсутність прострочених поточних зобов'язань.

Може статися так, що коефіцієнти ліквідності характеризуватимуть фінансовий стан як задовільне, хоча насправді фірма буде практично неплатоспроможною: в оборотних активах значну питому вагу складатимуть неліквіди і прострочена дебіторська заборгованість, немає грошей на розрахунковому рахунку.

Ліквідність є менш динамічною порівняно з платоспроможністю. Ми вже відмічали, що у міру стабілізації діяльності фірми поступово складається досить стійка структура активів і джерел засобів, різкі зміни яких є порівняно рідкісними. Коефіцієнти ліквідності при цьому міняються в певних "довірчих"(передбачених) межах. Це дозволяє використати відомості про середні значення коефіцієнтів по галузях. Фінансовий стан фірми з точки зору її платоспроможності може бути досить непостійним і, як правило, не піддається міжгалузевим і галузевим.

Підприємство, що досліджується є неплатоспроможним зважаючи на рівень коштів на поточному рахунку.

2.4 Оцінка показників рентабельності підприємства

Показники рентабельності часто зв'язують з відношенням прибутку до собівартості реалізованої продукції, яка дозволяє визначити відносну величину прибутку, отриманого на кожну гривну, вкладену у виробництво кінцевого продукту фірми. Так визначається рентабельність понесених витрат. Видно, що цей показник визначає своєрідну віддачу (економічну ефективність) тих залучених в господарську діяльність фірми ресурсів, які були закумульовані в собівартості реалізованої продукції

Очевидно, що показника рентабельності витрат явним чином недостатньо для проведення аналізу в інтересах усіх зацікавлених сторін . Наприклад, зрозуміло, що кожному інвесторові набагато цікавіше знати прибутковість (рентабельність) його власних інвестицій, чим рентабельність понесених фірмою витрат.

Власний капітал фірми - це і є вкладення акціонерів (власників), при цьому він включає і прибуток, нерозподілений для виплати дивідендів: власний капітал підприємства - це засоби, зароблені в процесі діяльності завдяки початковим інвестиціям. Отже, вони також є власністю тих осіб, які володіють фірмою.

Порівнюючи чистий прибуток з величиною власного капіталу, ми визначаємо рентабельність власного (акціонерного) капіталу фірми.

Рис. 2.9 Рух грошових коштів 2009 - 2012 роки

Та виходячи із даних які були отримані на підприємстві рахувати рентабельність не має ніякого сенсу, адже кількість власного капіталу знаходиться за межами привабливості. Згідно звіту про рух грошових коштів за 2009-2011 роки (рис.2.9) за усіма показниками відмічено збитковість підприємства і лише за останній 2012 рік показники перевищили нульову межу, що свідчить про поступову нормалізацію фінансового становища.

2.5 Вертикальний та горизонтальний аналіз звітності підприємства

Горизонтальний аналіз полягає в послідовному зіставленні фінансових даних за різні періоди у відносному і абсолютному вираженні для того, щоб визначити основні тенденції зміни статей звітності. Можна також порівняти ці значення з тенденціями в області, економіці, а також у найближчих конкурентів. Застосування цього методу часто необхідне для виявлення сезонних коливань.

Вертикальний аналіз дозволяє зробити висновок про внутрішню структуру балансу і звіту про фінансовий результат, вичисливши відносні долі статей в них. Зробити це можна в аналізованому тимчасовому періоді (поточному стані), а також простежити динаміку зміни цієї структури в часі. Технологія вертикального аналізу полягає в тому, що загальну суму активів підприємства (при аналізі балансу) і виручка від реалізації (при аналізі звіту про фінансовий результат) приймають за сто відсотків, а кожну статтю фінансового звіту представляють у вигляді процентної долі від набутого базового значення (валюти балансу або виручки від реалізації відповідно.

Назви ці умовні, тому що, наприклад, аналізуючи долі різних статей у валюті балансу, ми використовуємо вертикальний аналіз (будова структури у вигляді доль), а при розгляді динаміки змін цих доль – горизонтальний.

Таблиця 2.6

Вертикальний і горизонтальний аналіз статей балансу

Актив

Позначення

2009

2010

2011

2012

Необоротні активи

LTA

227842,0

308017,0

403344,0

380149

Оборотні активи – усього

CA

45804,0

61554,0

124990,0

216930,0

  Запаси- усього

Z

24540,0

32894,0

59735,0

92545,0

  Дебіторська заборгованість- усього

CD

16996,0

24397,0

61034,0

121699,0

  Грошові кошти та їх еквіваленти - усього

CF

4268,0

4263,0

4221,0

2686,0

  Баланс

 А

281313,0

419263,0

632181,0

665495,0

Пасив

Позначення

2009

2010

2011

2012

Власний капітал - усього

E

-65480,0

-82238,0

-76431,0

-281566,

Довгострокові зобов'язання - усього

LTD

7986,0

142596,0

142918,0

151563,0

Платні поточні зобов'язання - усього

STD

338807,0

358905,0

565694,0

795498,0

Баланс

 А

281313,0

419263,0

632181,0

665495,0


Рис. 2.10  Вертикальний аналіз змін у структурі оборотних активів

Отже аналізуючи данний графік ми бачимо, що протягом періоду який аналізується значно скоротилася наявність грошей та запасу продукції  а дебіторська заборгованість зросла. Позитивний тренд запасів свідчить про те, що підприємство розвиває свою ділову активність доказом цього є збільшення дебіторської заборгованості.

Рис. 2.11 Вертикальний аналіз змін у статтях активу

Рис. 2.12 Горизонтальний аналіз змін у статтях балансу

Поглянувши на графік горизонтального аналізу спостерігається значне поліпшення усіх показників на кінець періоду що аналізується.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

Бухгалтерський баланс - характеризує в грошовій оцінці фінансове положення організації за станом на звітну дату. По балансу характеризується стан матеріальних запасів, розрахунків, наявність грошових коштів, інвестицій. Аналіз балансу - це вивчення співвідношення статей балансу і їх зміна у відриві від загальної економічної ситуації, що складається усередині аналізованого підприємства і поза ним.

Отже провівши аналіз активів та пасивів балансу підприємства відмічено, що економічні показники на кінець періоду, що аналізується, помітно зросли. Що показано в графіках та діаграмах  розділу. Тому для більш продуктивної праці такого великого підприємства як шахта «Білоріченська» вкрай необхідним є розробка системи бюджетування для одного з підрозділів об’єкту дослідження а саме будинку культури. Так як даний структурний підрозділ не є прибутковим а на його розвиток та функціонування шахтою виокремлюється чимала кількість коштів.

Будинок культури є важливою складовою підприємства та відповідає за організацію дозвілля працівників шахти, корпоративну співдружність та розвиток народної самодіяльної творчості для регіону загалом.

РОЗДІЛ 3 РОЗРОБКА СИСТЕМИ БЮДЖЕТУВАННЯ ДЛЯ БУДИНКУ КУЛЬТУРИ

3.1 Операційний бюджет будинку культури на 2014 рік

Першим етапом розробки звідного бюджету є складання операційного бюджету. Причому необхідно розпочати з попереднього прогнозу об'єму реалізації послуг на бюджетний період у вартісному і фізичному вираженні в розрізі окремих видів продукції. Залежно від прогнозного об'єму реалізації на подальших етапах плануються виробнича програма величина і структура запасів, інвестиції і джерела фінансування.

Вихідною формою цього етапу бюджетного процесу є первинний варіант бюджету продажів, спрощений варіант якого показаний в таблиці. 3.1.

Таблиця 3.1

Бюджет продажів на 2014 рік

Назва послуги

Кількість заходів на рік, шт.

Кількість відвідувачів,

чол.

Ціна за одиницю, грн.

Обєм продажу, грн.

Новорічні свята для дорослих та дітей.

2

750

Вечір  вшанування учасників бойових

подій у Афганістані.

1

30

Вечір до Дня закоханих

1

50

Випускний вечір Лутугинського проф.. училища

1

100

«Жінка – це весна»  святковий концерт.

1

350

Селищні дівочі посиденьки.

1

100

30

3000

«Завітала в гості Масляна»

1                                                                   

500

«Свято із сльозами на очах» святковий  концерт до Дня Перемоги

1

500

Святковий концерт до дня працівника культури

1

300

Випускний вечір КЗ «Білоріченська ЗОШ І-ІІІ ступенів»

1

250

5

1250

Веселе свято дитинства

3

370

Тематичний вечір до дня медика

1

100

Продовження табл.3.1

Мітинг-реквієм присвячений Дню скорботи загиблим у війні

1

150

До дня Конституції – вечір запитань та відповідей на юридичні теми

1

50

«З Днем Народження, Україно!» розважальна програма для молоді

1

100

«Гірнякам – білоріченцям» приурочено цикл заходів до Дня шахтаря

5

1500

«Калейдоскоп осінніх свят»  святковий концерт

1

250

Святковий вогник до Дня учителя

1

30

20

600

Ярмарок – продаж до Дня працівника сільського господарства

1

150

З Днем народження рідне селище

5

350

Концерт художньої самодіяльності з нагоди передчасного виконання річного плану

1

350

Корпоративний вечір з нагоди самоврядування

1

60

Новорічні корпоративні вогники

6

100

30

3000

Випуск радіогазети

30

500

Диско - танці

110

30

10

33000

Заняття вокальних колективів

220

60

Заняття танцювальних колективів

220

40

Заняття гуртка « Умілець»

220

25

Ритміка для молодих мам

144

10

8

11520

Разом:

983

7155

103

52370

Наступним кроком бюджетного планування є визначення потреби в основних матеріалах. Під цим терміном розуміється частина змінних витрат компанії, що відноситься на витрати матеріальних обігових коштів (сировина, матеріали, комплектуючі та ін.). Основні матеріали залежно від стадій фінансового циклу розпадаються на:

- матеріали, що відносяться до стадії виробництва;

- матеріали, що відносяться до стадії збуту.

Існують два основні розрахункові інструменти визначення потреби в основних матеріалах:

1) метод технологічного нормування;

2) метод порівняльного аналізу

Технологічне нормування відноситься, як правило, до тієї частини розрахунку потреби в основних матеріалах, яка витрачається на виробничі цілі. На більшості великих і середніх промислових підприємствах існують питомі норми витрати по видах сировини і матеріалів з розрахунку на одну одиницю окремого виду продукції.

Метод порівняльного аналізу рахунків є простішим в практичному застосуванні, але одночасно дає грубішу оцінку.

Він застосовується в основному до тієї частини основних матеріалів, яка відноситься на збутові витрати або для усіх основних матеріалів на невеликих підприємствах, де відсутня система технологічного нормування. Суть цього методу полягає в тому, що за ряд минулих бюджетних періодів за даними оперативної звітності зіставляються обсяги виробництва і збуту з динамікою витрачання матеріальних оборотних ресурсів і на основі середньозваженої встановлюються норми витрати на цей бюджетний період. Потім ці норми витрати застосовуються до планових обсягів виробництва і збуту для визначення потреб в основних матеріалах.

Підсумовуючи виробничі і збутові потреби в розрізі окремих видів матеріальних оборотних ресурсів, розраховується сукупна потреба в основних матеріалах (таблиця 3.2.)

Таблиця 3.2

Визначення виробничої потреби в основних матеріалах на 2014 р.

Назва послуги

Кількість заходів на рік

Витрати основних матеріалів

Інше , грн.

Кольоровий папір, шт.

Папір А4 , шт.

листи запрошення

Сувенірна продукція, шт.

Крони, шт.

Прикраси для залу, шт.

Пошив костюмів

Грим, уп.

Гуаш, уп.

Кольорова крейда (уп.)

Бісер,  уп.

Новорічні свята для дорослих та дітей.

2

30

10

100

4

30

10

1

3

1000

Вечір  вшанування учасників бойових

подій у Афганістані.

1

20

30

4

1

400

Вечір до Дня закоханих

1

10

50

50

1

Випускний вечір Лутугинського проф. училища

1

15

4

«Жінка – це весна»  святковий концерт.

1

60

10

4

100

2

300

Селищні дівочі посиденьки.

1

30

130

1

300

«Завітала в гості Масляна»

1

20

70

4

1

500

«Свято із сльозами на очах» святковий  концерт до Дня Перемоги

1

40

10

4

1

400

Святковий концерт до дня працівника культури

1

20

5

20

1

300

Випускний вечір КЗ «Білоріченська ЗОШ І-ІІІ ступенів»

1

Веселе свято дитинства

1

50

5

30

4

150

12

1

2

50

1000

Тематичний вечір до дня медика

1

20

1

Мітинг-реквієм присвячений Дню скорботи загиблим у війні

1

10

1

До дня Конституції – вечір запитань та відповідей на юридичні теми

1

40

10

4

1

«З Днем Народження, Україно!» розважальна програма для молоді

1

20

30

1

50

«Гірнякам – білоріченцям» приурочено цикл заходів до Дня шахтаря

5

50

150

4

150

10

4

10

1500

«Калейдоскоп осінніх свят»  святковий концерт

1

10

5

15

1

300

Продовження табл.3.2

Святковий вогник до Дня учителя

1

10

40

Ярмарок – продаж до Дня працівника сільського господарства

1

1

З Днем народження рідне селище

5

20

100

3

50

300

Корпоративний вечір з нагоди самоврядування

1

20

50

1

Новорічні корпоративні вогники

6

20

30

4

50

1

3

700

Випуск радіогазети

30

15

Диско - танці

110

5

1

Заняття вокальних колективів

275

500

Заняття танцювальних колективів

275

Заняття гуртка « Умілець»

275

1000

800

20

1000

Ритміка для мам

132

Загальна кількість використовуваних матеріалів

10

4

75

740

40

630

32

3

32

160

20

8000

 

Наступним кроком в складанні звідного бюджету підприємства є складання бюджету прямих трудових витрат.

Аналогічно основним матеріалам, прямі витрати праці розраховуються окремо в частині виробничих і збутових витрат. При цьому також двома основними розрахунковими інструментами являються методи нормування і порівняльного аналізу рахунків.

На відміну від основних матеріалів, тут можна визначити потребу не лише в прямих працегодинах, але і у вартісному вираженні як статтю змінних витрат підприємства. Це пов'язано з тим, що трудові витрати, на відміну від сировини і матеріалів, не мають перехідного залишку на початок бюджетного періоду.

Таким чином, якщо собівартість списання сировини і матеріалів у виробництво може бути розрахована тільки після визначення повного бюджету закупівель, то трудові витрати у вартісному вираженні можуть бути виражені вже на цій стадії бюджетного планування безпосередньо шляхом застосування існуючих на підприємстві розцінок, виходячи з існуючої на підприємстві тарифної сітки. Розрахунок бюджету прямих витрат праці показаний в таблиці 3.3

Таблиця 3.3

Бюджет прямих витрат праці 2014 р.

Назва послуги

Кількість заходів на рік

Кількість годин на кожний захід

Кількість задіяних працівників

Людино

Час

1

Новорічні свята для дорослих та дітей.

4

3

7

84

2

Вечір  вшанування учасників бойових

подій у Афганістані.

1

8

4

32

3

Вечір до Дня закоханих

1

5

3

15

4

Випускний вечір Лутугинського проф. училища

1

3

5

15

5

«Жінка – це весна»  святковий концерт.

1

3

6

18

6

Селищні дівочі посиденьки.

1

7

5

35

7

«Завітала в гості Масляна»

1

5

7

35

8

«Свято із сльозами на очах» святковий  концерт до Дня Перемоги

1

3

6

18

9

Святковий концерт до дня працівника культури

1

3

5

15

10

Випускний вечір КЗ «Білоріченська ЗОШ І-ІІІ ступенів»

1

5

3

15

11

Веселе свято дитинства

1

5

7

35

12

Тематичний вечір до дня медика

1

3

5

15

13

Мітинг-реквієм присвячений Дню скорботи загиблим у війні

1

2

2

4

14

До дня Конституції – вечір запитань та відповідей на юридичні теми

1

3

2

6

15

«З Днем Народження, Україно!» розважальна програма для молоді

1

5

2

10

16

«Гірнякам – білоріченцям» приурочено цикл заходів до Дня шахтаря

5

3

7

105

Продовження табл. 3.3

17

«Калейдоскоп осінніх свят»  святковий концерт

1

3

7

21

18

Святковий вогник до Дня учителя

1

5

5

25

19

Ярмарок – продаж до Дня працівника сільського господарства

1

3

3

9

20

З Днем народження рідне селище

5

3

7

21

21

Концерт художньої самодіяльності з нагоди передчасного виконання річного плану

1

3

7

21

22

Корпоративний вечір з нагоди самоврядування

1

5

4

20

23

Новорічні корпоративні вогники

6

6

6

36

24

Випуск радіогазети

30

1

2

60

25

Диско - танці

110

2

3

660

26

Заняття вокальних колективів

220

4

1

880

27

Заняття танцювальних колективів

220

4

1

880

28

Заняття гуртка « Умілець»

220

4

1

880

29

Ритміка для мам

132

1

1

132

Разом:

4102

Об’єм індивідуального навантаження кожного робітника за планом відповідає нормам навантаження в поточному році.

Зважаючи на те, що співробітникам будинку культури, які безпосередньо приймають участь в проведенні та організації послуг, заробітна плата нараховується в залежності від розміру ставки, а не погодинно, розрахуємо прямі витрати на оплату праці. Приймемо до уваги, що прогнозований рівень інфляції становить 4,3%.

Після того, як визначена потреба в основних і в допоміжних матеріалах по різним стадіям фінансового циклу(і, відповідно, різним підбюджетам), простим підсумовуванням робиться розрахунок сукупної потреби в матеріалах по видах продукції. Це робиться для планування бюджету закупівель. Калькуляція бюджету закупівель робиться на основі рівності (формула 2.10) :

    Закупівлі              Виробничі             Задані (цільові)         Залишки на початок

       МОР          =         потреби       +         залишки на          -       періоду.

                                                                кінець періоду                                   (2.10)

 Виробничі потреби визначені. Залишки матеріальних оборотних ресурсів на початок бюджетного періоду є величина задана. Цільові залишки МОР на складах на кінець бюджетного періоду плануються аналогічно залишкам готової продукції, тобто на основі застосування принципу "сукупних вигод-витрат". Таким чином, аналітично виводиться планова величина закупівель в цьому бюджетному періоді в розрізі окремих видів сировини, матеріалів, комплектуючих (таблиця. 3.4)

Таблиця 3.4

Прямі витрати на оплату праці 2014 р.

ПІБ

Поточна заробітна плата, грн.

Запланована заробітна плата, грн..

З урахуванням відрахувань до бюджету, грн..

1

Хохлова І.С.

2130

2221

3593

2

Губарева В.О.

2130

2221

3593

3

Уставицька Н.І

2030

2117

3425

4

Пузько М.О.

2030

2117

3425

5

Ласкорунська О.А.

2030

2117

3425

6

Кощеєнко В.С.

1015

1058

1705

7

Губська Н.П.

1015

1058

1705

Разом за місяць:

12380

12909

20871

Разом на рік:

148560

154908

250452

                                    

Після калькуляції усіх статей прямих витрат і собівартості списання матеріальних оборотних засобів з'являється можливість визначення бюджету ОПР. Постатейна калькуляція ОПР робиться тим же способом, що і для допоміжних матеріалів, тобто для кожної статті загальновиробничих витрат вибирається база розподілу, встановлюється ставка розподілу і на основі цього, визначається бюджетна величина по статтях ОПР (таблиця. 3.5)

Таблиця 3.5

Бюджет закупівель матеріалів на 2014 р.

Статті затрат

Вид матеріалу

Папір   А4

Листи запрошення

Кольоровий папір

Сувенірна продукція

Крони

Прикраси

Пошив костюмів

Грим

Гуаш

Кольорова крейда

Бісер

Інше

Загальна кількість використовуваних матеріалів, шт.

4

пач.

75

10

740

40

630

32

3

32

160

20

Ціна за одиницю, грн.

45

1,5

40

5

30

1,5

60

250

30

3

35

Сума витрат по видам, грн.

180

112,5

400,0

3700,0

1200,0

945,0

1920,0

750,0

960,0

480,0

700,0

8000,0

Разом:

19347,5

Окрім допоміжних матеріалів до бюджету ОПР включаються непрямі витрати праці, платежі стороннім організаціям (наприклад комунальні платежі) і інші

Таблиця 3.6

Бюджет загальновиробничих витрат на 2014 р.

Статті затрат

В поточному періоді

Заплановані з урахуванням інфляції

Комунальні платежі

61441,00  

64082,963

ЗП працівників не задіяних у заходах за рік (директор, технічний персонал)

120504,00

125685,00

Поточний ремонт

5500

5736

Додаткові матеріали

1800

1877

Разом:

189245

197380,963

Сукупні змінні витрати розділяються на матеріали, що відносяться до стадії виробництва, і що відносяться до стадії збуту. Частина змінних витрат, що відносяться до виробничої діяльності, утворює планові виробничі витрати підприємства. Розрахунок бюджету виробничих витрат показаний в таблиці. 3.7

Таблиця 3.7

Бюджет виробничих витрат на 2014р.

Статті виробничих витрат

Сума, грн..

  1.  Основні матеріали(Табл. 3.5)

19347,5

  1.  Прямі витрати на ЗП (Табл. 3.4)

250425,00

  1.  Загальновиробничі витрати(Табл. 3.6)

197380,963

Разом:

467153,463

3.2 Інвестиційний бюджет палацу культури на 2014 рік

Наступним етапом процесу бюджетування є складання інвестиційного бюджету який визначається потребами не лише поточного(короткострокового) бюджетного періоду, але і більше довгостроковою перспективою. Тому підприємство зазвичай складає:

- плановий короткостроковий бюджет(1 - 3 місяці);

- довгостроковий інвестиційний бюджет(так званий "бюджет розвитку") і/або індикативний "ковзаючий" бюджет(1 - 3 роки).

Термін той, що "ковзає" має на увазі, що після закінчення короткострокового бюджетного періоду по довгостроковому індикативному бюджету додається ще один короткостроковий бюджетний період і індикативний бюджет коригується. Таким чином, індикативний бюджет ніколи не виконується і служить виключно для постановки стратегічних цілей (інвестиційна політика конкурентна політика і ін.) в довгостроковій перспективі.

Таким чином, інвестиційний план компанії визначається як потребами поточного бюджетного періоду (закупівля устаткування і ін.), так і тимчасовим періодом, що виходить за рамки бюджетного (капітальне будівництво, програми модернізації і ін. (рис.3.7).

При цьому три основні обставини визначають структуру "вихідної форми" інвестиційного бюджету.

 По-перше, одиницею обліку великомасштабних капітальних вкладень є проект, тому для таких вкладень облік ведеться по лінії "Напрям інвестицій - проект – статті інвестиційних витрат". По дрібних вкладеннях без проведення значних будівельно-монтажних робіт (як правило, це закупівля устаткування) облік ведеться по лінії "Напрям інвестицій - статті інвестиційних витрат".

                                                Поточні виробничі

                                                        потреби

Інвестиції                                             

                                                 Стратегічні виробничі

                                                           потреби

Рис.3.1 Схема визначення потреб в інвестиціях

Таблиця 3.8

Проект інвестиційного бюджету підприємства на 2014 рік, тис.грн.

Статті затрат

Види затрат

Вікна (шт.)

Ціна за одиницю

Доставка         (в грн.)

Монтажні роботи за одиницю

Заміна вікон

6

3390,00

300,00

400,00

Разом:

6

20340,00

300,00

2400,00

Загальна сума:

23040,00

3.3 Фінансовий бюджет будинку культури на 2014 рік

Наступним кроком складання звідного бюджету підприємства є складання проекту бюджету грошових коштів. Проект бюджету руху грошових коштів (інша назва проект звіту про рух грошових коштів) є першим з двох «вихідних форм» фінансового бюджету. Проект бюджету руху грошових коштів складається на основі проектів звіту про фінансові результати і інвестиційного бюджету. Слід зазначити, що бюджет руху грошових коштів не є чисто розрахунковим з двох наведених:

  1.  статті звіту про фінансові результати можуть істотно відхилятися від відповідних статей грошових надходжень і витрат на величину сальдо зміни дебіторській і кредиторській заборгованості ;
  2.  існують статті грошових надходжень і витрат, не пов'язаних з поточним кругообігом капіталу і інвестиційною діяльністю. Це залучення грошових коштів (кредити і позики, емісія акцій) і, навпаки, здійснення розрахунків по кредитному фінансуванню (погашення відсотків і суми основного боргу по кредитах).

Таким чином, на стадії складання проекту бюджету руху грошових коштів аналізується прогнозна динаміка розрахунків підприємства, можливого залучення засобів і погашення кредитної заборгованості. З врахуванням всього вищесказаного проект бюджету руху грошових коштів (звіту про рух грошових коштів) підприємства виглядає таким чином (таблиця.3.8).

Таблиця 3.9

Проект бюджету руху грошових коштів на 2014 р.

Статті бюджету руху грошових коштів

Сума тис. грн.

1.   Грошові надходження від надання послуг

52370

Продовження табл. 3.9

2.    Витрачання грошових коштів

490193,463

2.1. Придбання основних матеріалів

19347,5

2.2. Капітальні витрати( заміна вікон)

23040,00

2.3. Витрати по заробітній платі

250425,00

2.4. Загальновиробничі витрати

197380,963

3.    Сальдо грошових надходжень та витрат = (1) - (2)

-437823,463

На основі проектів звітів про фінансові результати (операційний бюджет), інвестиції (інвестиційний бюджет) і рух грошових коштів (фінансовий бюджет), а також балансу на початок бюджетного періоду будується проект балансу на кінець бюджетного періоду. Загальні принципи розрахунку окремих статей проекту балансу на кінець бюджетного періоду показано на рис 3.2

Операційний бюджет

Інвестиційний бюджет

Фінансовий бюджет

Баланс на кінець бюджетного періоду

Баланс на початок бюджетного періоду

  

початок періоду                                     період                                        кінець періоду

                                             

Рис. 3.2 Принципи розрахунку окремих статей балансу

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3

Таким чином аналізуючи вищенаведені розрахунки можна сказати наступне. Об’єкт, що досліджується може продовжити своє існування тільки за умови повного фінансування підприємства на балансі якого воно знаходиться а саме шахта «Білоріченська».

У результаті проведених розрахунків було виявлено загальну суму коштів яку необхідно буде виділити підприємству для функціонування даного підрозділу виробництва.

РОЗДІЛ 4 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКИ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Загальні дані нормативної бази охорони праці

Відповідно до статті 3 Закону України «Про охорону праці» (далі – Закону) законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили до втрати працездатності» та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Природно, що в основі всіх цих документів лежить Конституція України.

На сьогодні при створенні національного законодавства про охорону праці широко використовуються Конвенції і Рекомендації МОТ, директиви Європейської Ради, досвід нормотворення Росії, Німеччини, Великобританії та інших країн світу.

Останнім часом представники нашої країни беруть участь у різноманітних міжнародних проектах. Тому статтею 3 Закону передбачено – «якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору».

Порядок опрацювання і затвердження власних нормативних актів з охорони праці, тобто тих, що діють на підприємстві, визначений  НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві». Слід зазначити, що з прийняттям в 1992 році Закону було вирішено три основних завдання:

1. По-перше, з прийняттям Закону державні функції нагляду за охороною праці в народному господарстві, які в СРСР виконувались профспілками – громадськими організаціями, вперше були передані Держнаглядохоронпраці – державному комітету, який входив до структури Кабінету Міністрів України (на сьогодні – Держгірпромнагляд), тобто визначена державна структура, яка відповідає за стан охорони праці в Україні.

2. По-друге, вперше були чітко визначені обов’язки працівників щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці (ст. 14) та відповідальність робітників всіх категорій за порушення вимог щодо охорони праці (ст. 44).

Вперше на законодавчому рівні було визначено, що кожен працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених Законом, нормами і правилами вимог.

3. Законом (ст. 4) визначені пріоритетні напрямки реалізації конституційного права громадян на їх життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, серед яких основними є:

  1.  пріоритет життя і здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства;
  2.  повна відповідальність роботодавця за створення належних – безпечних і здорових умов праці;
  3.  соціальний захист працівників, повне відшкодування збитків особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
  4.  комплексне розв’язання завдань охорони праці;
  5.  підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;
  6.  соціальний захист працівників, повне відшкодування збитків особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
  7.  використання економічних методів управління охороною праці, участь держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;
  8.  використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародної співпраці.

Трудові відносини між працівниками і роботодавцями в Україні регулюються Кодексом законів про працю (КЗпП) України, відповідно до якого права працюючої людини на охорону праці охороняються всебічно.

КЗпП містить розділ ХI «Охорона праці» (ст. 153–173) та розділ ХVIII «Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю» (ст. 259–265).

Норми охорони праці повинні органічно входити до правил внутрішнього розпорядку організацій і підприємств.

Сьогодні на території України діє широкий спектр нормативних документів з охорони праці – від міждержавних (наприклад, ГОСТ 12. – документи системи стандартів безпеки праці – ССБТ) до нормативних документів конкретних організацій (підприємств).

До нормативно-правових актів з охорони праці відносяться, згідно зі ст. 27 Закону, правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов’язкові до виконання.

Слід зазначити, що ці нормативні акти повинні регулярно переглядатися – не рідше одного разу на десять років.

Нормативно-правові акти, що діють в сфері менеджменту, включають:

нормативно-правові акти, що поширюються на декілька видів економічної діяльності (код КВЕД 0.00);

нормативно-правові акти, що поширюються на вироблення електроенергії, газу, тепла (код КВЕД 40);

охорона надр.

Система стандартів безпеки праці – комплекс взаємопов’язаних стандартів, які містять вимоги, норми і правила, що направлені на забезпечення безпеки праці, збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Діючі ГОСТи ССБТ мають шифр 12 і поділяються на 6 підсистем:

0 – організаційно-методичні стандарти;

1 – стандарти вимог і норм за видами небезпечних та шкідливих виробничих факторів;

2 – стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання;

3 – стандарти вимог безпеки до виробничих процесів;

4 – стандарти вимог безпеки до засобів захисту працівників;

5 – стандарти вимог безпеки до будинків і споруд. (Підсистеми 6–9 – резерв.) В Україні розробляються державні стандарти України – ДСТУ, які повинні частково замінити діючі ГОСТи ССБТ. Так, наприклад, у галузі охорони праці вже діють:

ДСТУ 2293-99. Охорона праці. Терміни та визначення основних понять.

ДСТУ 2272-93. Пожежна безпека. Терміни та визначення.

ДСТУ 4050-2001. Спецодяг сигнальний. Жилети. Технічні умови.

Згідно з положенням про «Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України Держгірпромнагляд України» (Затверджено Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №408/2011) Держгірпромнагляд опрацьовує і затверджує правила, норми, інші нормативно-правові акти з промислової безпеки, охорони праці», тобто НПАОПи (раніше ДНАОПи).

Нормативно-правові акти з охорони праці кодуються згідно з класифікатором (КВЕД) із галузей і підгалузей промислового виробництва.

Приклад кодування нормативно-правового акта, дія якого поширюється на всі види економічної діяльності – «Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів» – НПАОП 0.00-1.01-07.

Таблиця 4.1

Скорочена назва

нормативного

акта

Державний

орган, який затвердив нормативний акт

Вид державних

нормативних

актів

Порядковий номер

нормативного акта (в межах

цього виду)

Рік затвердження

НПАОП              0.00                      1                       01                     07

Шифр державного органу

Вид державних нормативних актів

0.00 – Держгірпромнагляд

1 – Правила

0.01 – Пожежна безпека (МНС)

2 – Стандарти

0.02 – Безпека руху (МВС)

3 – Норми

Продовження табл.4.1

0.03 – Міністерство охорони здоров’я

4 – Положення, статути

0.04 – Держатомнагляд

5 – Інструкції керівництва, вказівки

0.05 – Міністерство праці України

6 – Рекомендації, вимоги

0.06 – Держстандарт

7 – Технічні умови

0.07 – Мінрегіонбуд

8 – Переліки, інше

В Україні видаються Державні реєстри нормативно-правових актів з охорони праці, які постійно оновлюються і поповнюються.

Питання з виробничої санітарії на сьогодні містять не тільки ГОСТи ССБТ, але і державні санітарні норми. Так, наприклад, вимоги до наступних виробничих факторів – шум (1), вібрація (2), мікроклімат виробничих приміщень (3) нормуються:

1. ГОСТ 12.1.003-83. Шум. Общие требования безопасности. ДСН 3.3.6.037-99. Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку.

2. ГОСТ 12.1.012-90. Вибрация. Общие требования безопасности. ДСН 3.3.6.039-99. Санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації.

3. ГОСТ 12.1.005-88. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны.

ДСН 3.3.6.042-99. Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень.

Протипожежна безпека забезпечується виконанням вимог «Правил пожежної безпеки в Україні» (НАПБ А.01.001-2004) та нормативно-правових актів з пожежної безпеки – НАПБ. /Державний реєстр цих актів – «Реєстр НАПБ», виданий в Україні у 2001 році./

Крім зазначеного вище НАПБ А.01.001-2004 основними, з точки зору забезпечення пожежної безпеки у будівництві, слід вважати:

НАПБ Б.03.002-2007. Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

ДБН В.1.1-7-2002. Пожежна безпека об’єктів будівництва.

ДБН В.1.2-7-2008. Основні вимоги до будівель і споруд. Пожежна безпека.

Склад і зміст завдань з охорони праці, які повинні бути вирішені в проектно-технологічній документації (ПОБ, ПВР), визначені в ДБН А.3.2-2-2009, ДБН В.1.2-12-2008, ДБН А.3.1-5-2009, ДБН В.1.1-7-2002, ДБН В.1.2-7-2008.

Логіка розробки цього розділу полягає у наступному. Будь-яка виробнича діяльність пов’язана з наявністю певної кількості небезпечних та/або шкідливих виробничих факторів. Тому у даному розділі за результатами аналізу повинні бути визначені ці фактори. Аналіз небезпечних та шкідливих виробничих факторів виконується у табличній формі (табл.4.1).

Таблиця 4.2

Аналіз небезпечних і шкідливих виробничих факторів

Небезпечні і шкідливі виробничі фактори

Джерела факторів (види робіт)

Кількісна оцінка

Нормативні документи

1

2

3

4

Розглянемо цю таблицю.

Перелік небезпечних та шкідливих виробничих факторів, згідно з ГОСТ 12.0.003-74 «ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация»,  включає фізичні, хімічні, біологічні і психофізіологічні фактори, які наводяться в графі 1 (не слід зазначені фактори плутати з причинами нещасних випадків – помилка, яка найбільш часто зустрічається при розробці цього розділу дипломного проекту).

Графа 2 – джерела факторів (види робіт).

Перелік видів робіт повинен відповідати переліку, котрий містить календарний план на виконання робіт по об’єкту. При цьому необхідно пам’ятати, що конкретний вид робіт може бути джерелом кількох факторів виробництва.

Графа 3 – кількісна оцінка діючого фактору. В цій графі наводяться чисельні значення небезпечних та шкідливих факторів, що виявлені при аналізі проектних рішень.

Графа 4 – нормативні документи. В цій графі наводиться діючий нормативний документ, який регламентує ті фактори, що розглядаються, із зазначенням розділу, пункту, параграфу.

Природно, що окремі види робіт можуть бути одночасно джерелом декількох небезпечних або шкідливих факторів.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 4

Результат аналізу небезпечних і шкідливих виробничих факторів на даному підприємстві.

Більше число ергономічних вимог до якості техніки, елементам устаткування і просторової організації виробничого середовища може зробити враження закінченості процесу оптимізації робочих місць. Однак існуючий досвід суперечить цьому твердженню. Навіть якщо взяти до уваги всі ергономічні рекомендації і безпосередньо реалізувати їх, то з цього не завжди може вийти зручне робоче місце. Тут як і в кожній інший складовій робочого місця, варто прийняти багато вирішень, що впливають на естетичну якість робочого середовища. Зокрема необхідно:

  1.  визначити і реалізувати помірний ступінь упорядкованості елементів робочого середовища з урахуванням площі робочого місця і розмірів цих елементів;
  2.  установити раціональний розподіл світла і та інше;
  3.  визначити ступінь взаємного узгодження елементів робочого середовища за формою, кольором і матеріалом;
  4.  поліпшити естетичні параметри засобів праці за допомогою кольору й ін.

Облік цих вимог призведе до поліпшення композиційної цілісності робочого місця, збільшить його інформаційну виразність і т.д.

Робоче місце (далі РМ) – це оснащений технічними засобами простір, де здійснюється діяльність виконавця. Організацією РМ називається система заходів щодо оснащення РМ засобами і предметами праці і розміщенню їх у визначеному порядку. Правильна організація РМ сприяє підвищенню продуктивності праці.

Організація робочого місця включає:

  1.  облік психофізіологічної сумісності виконавця і засобів праці;
  2.  аналіз антропометричних характеристик людини для вибору ергономічно-обґрунтованого робочого положення і робочих зон;
  3.  раціональну компановку РМ;
  4.  облік факторів зовнішнього середовища, у тому числі соціально-психологічного її аспекту.

Виходячи з загальних принципів організації робочого місця, у нормативно-методичних документах сформульовані вимоги до конструкції робочого місця. До них відносяться:

1. вимоги до конструкції робочого столу, що включають:

  1.  вимоги до розмірів робочої поверхні устаткування (висота, ширина і глибина робочої поверхні);
  2.  вимоги до простору для ніг;
  3.  вимоги до параметрів зон розміщення органів управління на устаткуванні;
  4.  вимоги до параметрів зон розміщення засобів відображення інформації;
  5.  вимоги до взаємного розміщення органів управління і засобів відображення інформації;

2. Вимоги до робочого сидіння відповідно до технічних властивостей робочого місця й антропометричними параметрами людини.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Проаналізувавши літературу, що стосується системи бюджетування на підприємствах , слід зазначити, що найбільш поширеною помилкою є відсутність організованого бюджетного процесу та управління ним.

Фінансова стабільність є важливою передумовою успішного ведення господарської діяльності, формує імідж господарюючого суб’єкта, є його візитною карткою. Тому однією з найважливіших проблем на підприємствах є недостатня ефективність та організація управління фінансовими ресурсами, що, в першу чергу, пов’язано з недостатнім розвитком та впровадженням фінансового планування. Отже  зробимо перелік того, що було зроблено:

1. Проведено аналіз поточного фінансового стану підприємства, що досліджується.

2. Виявлено вплив та недоліки процесу бюджетування на діяльність підприємства.

3. Розроблено систему бюджетування для палацу культури шахти «Білоріченська» як окремого відділу підприємства.

Таким чином проведено аналіз бухгалтерського балансу який  характеризує в грошовій оцінці фінансове положення організації за станом на звітну дату. По балансу охарактеризовано стан матеріальних запасів, розрахунків, наявність грошових коштів, інвестицій. Завдяки аналізу балансу опрацьовано співвідношення статей балансу і їх зміна у відриві від загальної економічної ситуації, що складається усередині аналізованого підприємства і поза ним.

Провівши аналіз активів та пасивів балансу підприємства відмічено, що економічні показники на кінець періоду, що аналізується, помітно зросли. Що показано в графіках та діаграмах відповідного розділу. Тому для більш продуктивної праці такого великого підприємства як шахта «Білоріченська» вкрай необхідним є розробка системи бюджетування для одного з підрозділів об’єкту дослідження –а саме будинку культури. Так як даний структурний підрозділ не є прибутковим а на його розвиток та функціонування шахтою виокремлюється чимала кількість коштів.

Після проведення ретельного аналізу виявлено, що будинок культури є важливою складовою підприємства та відповідає за організацію дозвілля працівників шахти, корпоративну співдружність та розвиток народної самодіяльної творчості для регіону загалом.

Тому зважаючи на поставлену мету дипломної роботи було проведено аналіз фінансового стану БК та розроблено систему бюджетування даного підрозділу підприємства.

У результаті проведених розрахунків було виявлено загальну суму коштів у розмірі -437823,46 грн., яку необхідно буде виділити підприємству для функціонування даного підрозділу, тобто було визначено його бюджет на 2014 рік.

Об’єкт, що досліджується, може продовжити своє існування тільки за умови повного фінансування підприємства на балансі якого воно знаходиться ─ а саме шахти «Білоріченська». Розроблена система бюджетування дозволить більш точно планувати фінансування будинку культури як підрозділу і таким чином уникнути збоїв у фінансуванні, максимально ефективно розподілити фінансові потоки та знизити навантаження на підприємство.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1.  Батрин Ю.Д. Особенности управления финансовыми ресурсами промышленных предприятий / Ю.Д. Батрин, П.Л.Фомин - М.: Высшая школа, 2001. - 345 с.
  2.  Біла О.Г. Фінансове планування і фінансова стабільність підприємств /О.Г. Біла //  Фінанси України. – 2007. - № 4.
  3.  Білик М.Д. Фінансове планування на підприємстві в сучасних умовах / М.Д. Білик // Фінанси України. – 2006. - № 4.
  4.  Бюджетирование в деятельности предприятия : учебное пособие / Н.В. Наумова, Л.А. Жарикова. – Тамбов : Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2009. – 112 с.
  5.  Бюджетирование: Учебное пособ., 2-е изд., доп. и перераб. / В.В. Сухинина; Самар. гос. техн. ун-т.; Самара, 2008. 120 с
  6.  Бюджетування та фінансовий контроль - Еволюція розуміння та передбачення майбутнього підприємств (історичний огляд) [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://buklib.net/books/22235/   - Заголовок з екрану.
  7.  Гриньова В. М. Фінанси підприємств / В. М. Гриньова. - К.: Знання – Прес, 2004. – 175 с.
  8.  Вахрушина М. Бюджетирование и управленческий контроль / М. Вахрушина // Бухгалтерское приложение к газете «Экономика и жизнь». – 2001. – выпуск 45.
  9.   Войко А. Постановка системы бюджетирования на предприятии / А. Войко // Финансовая газета. Региональный выпуск. – 2006. – № 2.
  10.  Войко А. Система бюджетирования при формировании учётной политики организации / А. Войко // Финансовая газета. – 2005. – № 30, 31.
  11.  Денежные потоки предприятия: их состав и классификация.                       [Электронный ресурс].-Режим доступа:  http://financepredpr.ru/shpora-na-ekzamen-po-biletam-finansy-predpriyatiya/303-denezhnye-potoki-predpriyatiya-ix-sostav-i-klassifikaciya.html - Заголовок с экрана.
  12.  Державний комітет статистики України [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua    – Заголовок з екрану.
  13.  Ефремов B. C. Стратегическое планирование в бизнес системах. М.: Дело и Сервис, 2002.
  14.  Жовновач Р. І. Планування діяльності підприємства / Р. І. Жовновач // Фінанси України. – 2004. - № 1.
  15.  Кислов Д. Заповіді та мудрощі фінансового планування /Д. Кислов // Менеджмент та менеджер. – 2007. - № 1.
  16.  Ильдеменов С. В., Дранко О. И. Реформа предприятия и управление финансами: Учебно-методическое пособие для российского бизнеса. М.: ИАРП, 1999
  17.  Кондратова И. Г. Основы управленческого учета / И.Г.Кондратова. - M.: Финансы и статистика, 2000. С. 133.
  18.   Крестинина M. H. Финансовый менеджмент / M. H. Крестинина. - M.: Дело и сервис, 1998. – 345 с.
  19.  Малік Л.В. Проблеми фінансового планування та бюджетування / Л.В.Малік., К. І. Павлова [Електронний ресурс].- Режим доступу:  http://intkonf.org/malik-lv-pavlova-ki-problemi-finansovogo-planuvannya-ta-byudzhetuvannya  - Заголовок з екрану.
  20.  Марцин В. С. Планування як основна складова процесу фінансової діяльності / В. С. Марцин // Фінанси України. − 2008. − № 4.
  21.   Организация внутрифирменного бюджетирования и финансового планрования. Учебно-методическое пособие / Под ред. В. Е. Хрупкого. М.: АНХ при Правительстве РФ, 1998.
  22.  Поліщук Н. В. Планування результативності діяльності підприємства / Н. В. Поліщук // Фінанси України. – 2003. – № 4.
  23.  Равенков А. Фінансове планування на підприємстві /А. Равенков // Проблеми теорії та практики управління. – 2006. - № 4.
  24.  Райзенберг Б. Курс управления экономикой. СП.: Питер, 2003 - 528 с.
  25.  Самочкин В.Н., Пронин Ю.Б., Логачева Е.Н. и др. Гибкое развитие предприятия: эффективность и бюджетирование. М.: Дело, 2000.
  26.  Фінанси підприємств: Підручник / ред. проф. А. М. Поддєрьогін. – К.: КНЕУ, 2000. – 460 с.
  27.  Хруцкий В.Е. Внутрифирменное бюджетирование: Настольная книга по постановке финансового планирования / В.Е. Хруцкий, T.B. Сизова, B.B. Гамаюнов.-М.: Финансы и статистика, 2002.-400c.
  28.  Центр управления финансами. Денежные потоки предприятия                     [Электронный ресурс].- Режим доступа: http://www.center-yf.ru/data/Buhgalteru/Denezhnyi-potok.php - Заголовок с экрана.
  29.  Чибісов Ю.В. Бухгалтерський облік виробничої діяльності в системі бюджетування: теоретико-методичні основи: автореф. дис. канд. екон. наук: 08.00.09 / Ю.В. Чибісов ; Держ. акад. статистики, обліку та аудиту Держкомстату України. — К., 2008. — 20 с.
  30.  Чулихин А. Распределение ответственности при бюджетирова-нии / А. Чулихин // Консультант. –005. – № 17.
  31.  Шеер А.В. Моделирование бизнес-процессов / А.В. Шеер. – М.: Мета-Технология, 2000. – 345 с.
  32.  Шершньова З. Є. Стратегічне управління / З. Є. Шершньова — К.: КНЕУ, 2004. — 699 с.
  33.  Шняк І.М.Фінансове планування на підприємствах в сучасних умовах / І.М.Шняк [Електронний ресурс].- Режим доступу:   http://intkonf.org/shnyak-umovah - Заголовок з екрану.
  34.  Щиборщ К.В. Бюджетное планирование деятельности промышленного предприятия / К.В. Щиборщ // Аудитор. – 2003. – № 4.
  35.   Щиборщ К.В. Бюджетное планирование деятельности промышленного предприятия / К.В. Щиборщ // Аудитор. – 2006. – № 4.
  36.   Щиборщ К.В. Бюджетное планирование деятельности промышленного предприятия / К.В. Щиборщ // Аудитор. – 2003. – № 1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

9841. Февраль 1917 года и альтернативы развития России. Большевицкие этапы революции 33.95 KB
  Февраль 1917 года и альтернативы развития России. Большевицкие этапы революции. Революцию организационно, технически не готовила ни одна партия или организация. Но она пришла во всем своем величии. Быстрая победа была неожиданной, ошеломляющей даже ...
9842. Сословная система российского общества 15-17 века 27.82 KB
  Сословная система российского общества 15-17 века. Процесс завершения образования Российского государства хронологически совпадает с образованием западноевропейских стран и приходится на время правления Ивана III (1462-1505) и Василия III (1505-1533...
9843. СССР в годы Великой отечественной войны этапы войны, решающие битвы, экономика и общество. Итоги и цены победы 43.78 KB
  СССР в годы Великой отечественной войны этапы войны, решающие битвы, экономика и общество. Итоги и цены победы. 22 июня 1941 г. Германия напала на Советский Союз без объявления войны, вместе с ней в войну вступили ее союзники: Италия, Румыния, Болга...
9844. Правление Ивана грозного: от централизации к феодальной диктатуре 37.3 KB
  Правление Ивана грозного: от централизации к феодальной диктатуре. Борьба за достижение основных стратегических целей в области внутренней и внешней политики, определившихся на рубеже XV-XVI веков, продолжалась в XVI столетии. Это столетие неразрывн...
9845. СССР в 1945-1953 гг. трудности послевоенного переустройства, ужесточение политического режима 26.22 KB
  СССР в 1945-1953 гг. трудности послевоенного переустройства, ужесточение политического режима. Война принесла огромные человеческие и материальные потери. В 1939-1945 гг. мир потерял от 55 до 75 млн. человек, т.е. в 5-7 раз больше, чем в Первую миро...
9846. Смутное время: кризис государства и общества в России в начале 17 века 33.63 KB
  Смутное время: кризис государства и общества в России в начале 17 века. XVII век является одной из наиболее сложных эпох Русской истории. Начало века - это Смутное время, которое до основания потрясло Российское государство и чуть было не привело ег...
9847. Реформы 1953-1964 гг.: первые попытки либерализации советской системы 37.18 KB
  Реформы 1953-1964 гг.: первые попытки либерализации советской системы. В сентябре 1953 г. Н.С. Хрущев был избран Первым секретарем ЦК КПСС. По какому пути могла пойти страна при новом лидере? Ответ на данный вопрос надо искать в соотношении сил в вы...
9848. Россия в новое время: складывание абсолютизма во второй половине 17 века 26.98 KB
  Россия в новое время: складывание абсолютизма во второй половине 17 века В XVII веке, начиная с Михаила Федоровича Романова (1613-1645), самодержавие активно лавировало между группировками господствующего класса, укрепляя трон и централизацию управл...
9849. ИНФОРМАЦИОННЫЕ АСПЕКТЫ УПРАВЛЕНИЯ ИНФРАСТРУКТУРОЙ И ТРУДОВЫМИ РЕСУРСАМИ РЕГИОНОВ УКРАИНЫ 137.5 KB
  Топливно-энергетический комплекс содержит группы отраслей промышленного производства, которые специализируются на добыче, обогащении, переработке и потреблении твердого минерального, жидкого и газового топлива, производстве, передаче и использовании электроэнергии, тепла.