70924

Сутність та особливості планування на підприємстві

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

У наш час, кожна людина, сім’я, колектив чи господарства планують свою діяльність на роботі, у навчанні чи у виробництві на наступний день, тиждень, місяць, а завбачливіші планують свої дії і на триваліший термін.

Украинкский

2014-10-30

80 KB

0 чел.

PAGE  11

Тема 1. Сутність та особливості планування на підприємстві

1. 1. Планування як наука. Предмет і об’єкти планування.

1.2. Підприємство як організаційна форма господарської діяльності.

1.3. Планування як центральна функція управління підприємством.

1.4. Поняття та зміст методології планування.

1.1. Планування як наука. Предмет і об’єкти планування

У наш час, кожна людина, сім’я, колектив чи господарства планують свою діяльність на роботі, у навчанні чи у виробництві на наступний день, тиждень, місяць, а завбачливіші планують свої дії і на триваліший термін. Досвід показує, що найбільшого успіху як в соціальній, так і в економічній сфері досягають ті суб’єкти, які належним чином планують свої дії та їх виконують. Особливо це актуально в ринкових умовах, коли без глибоких розрахунків, без обґрунтування і передбачення різного виду змін у майбутньому вижити в конкурентній боротьбі дуже важко. Тому вивчення планування як найважливішої функції управління має велике значення.

Планування як самостійна галузь знань - це сукупність систематизованих знань про закономірності формування і функціонування різних господарських систем.

Наука планування – це система упорядкованих знань про суть, методологію, методику та організацію планування.

Сам процес планування охоплює чотири етапи:

  1.  вибір загальних цілей;
  2.  визначення конкретних цілей на певний період з наступною їхньою деталізацією;
  3.  визначення шляхів і способів досягнення цілей;
  4.  контроль за процесом досягнення поставлених цілей шляхом зіставлення планових показників із фактичними та коригування цілей.

Об’єктом планування на підприємстві є:

  •  виробнича діяльність;
  •  соціальна діяльність;
  •  екологічна діяльність.

Основним видом виробничої діяльності є виробництво, під час якого ресурси перетворюються у продукцію. Для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції необхідно скоординувати всі стадії виробництва в часі та просторі, що може бути зроблено на основі єдиного плану. Тому планування на підприємстві охоплює розроблення системи показників, які характеризують взаємозв’язок процесів виробництва і реалізації продукції у визначений термін як в цілому по підприємству, так і по його структурних підрозділах.

Соціальна діяльність забезпечує умови для відтворення сил виробника і реалізації його потреб. Сюди входить:

  •  забезпечення підприємством політики оплати праці;
  •  забезпечення безпечних умов праці на підприємстві;
  •  створення умов для відтворення культурних, побутових, сімейних потреб працівників.

Екологічна діяльність спрямована на зниження і компенсацію негативного впливу виробництва на навколишнє середовище. Крім цього, підприємства несуть відповідальність за недотримання норм щодо раціонального використання водних, земельних ресурсів, надр, лісів і зобов’язані відшкодовувати збитки, завдані в результаті своєї діяльності.

Отже, об’єктом планування на підприємстві є всі функціональні процеси, включаючи процес виробництва і його розвиток, а також вдосконалення управління, які розглядаються як єдине ціле.

Предметом планування на підприємстві є використання ресурсів підприємства.

1.2. Підприємство як організаційна форма господарської діяльності

Відповідно до Господарського Кодексу України під господарською діяльністю розуміють діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, що спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг, які визначенні у вартісному виразі.

До суб’єктів господарювання належать:

  1.  господарські організації – юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства, які провадять господарську діяльність та зареєстровані в установленому порядку;
  2.  громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які провадять господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
  3.  філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій, утворені ними для провадження господарської діяльності.

Підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, створений органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення певних суспільних та особистих потреб шляхом систематичного провадження виробничої, науково-дослідної, торгівельної або іншої господарської діяльності у порядку, передбаченому законом.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Кожне підприємство, незалежно від його конкретного призначення, характеризується певними параметрами:

  •  цільовим призначенням;
  •  організаційно правовою формою;
  •  галузево функціональним видом діяльності тощо.

Відповідно до цього всі підприємства поділяють на кілька груп, які наведено у табл.2.1.

Таблиця 2.1

Класифікація підприємств (організацій) за деякими ознаками

Класифікаційні ознаки

Види підприємств

1. Мета і характер діяльності

Комерційні

Некомерційні

2. Форма власності майна

Приватні

Колективні

Державні

3. Організаційно-правова форма

Одноосібні

Кооперативні (товариства)

Корпорації

4. Галузево функціональний вид діяльності

Промислові

Сільськогосподарські

Будівельні

Торговельні

Банківські тощо

5. Розмір за кількістю працівників

Малі

Середні

Великі

Розглянемо детальніше виділені види підприємств.

Комерційні – провадять комерційну діяльність з метою отримання прибутку (виробничі підприємства, банки, посередницькі фірми тощо).

Некомерційні – не ставлять за мету отримання прибутку; націлені на вирішення соціальних проблем (медичні, освітянські, наукові, благодійні фонди тощо).

Приватні – засновані на власності окремих громадян з правом найму робочої сили.

Колективні – ґрунтуються на власності трудових колективів.

Державні – майно є власністю загальнодержавних (власне державні) чи адміністративно-територіальних (комунальні) одиниць.

Промислові – виготовляють різноманітну продукцію виробничого призначення і широкого вжитку.

Сільськогосподарські – займаються виробництвом сільськогосподарської продукції.

Будівельні – виконують будівельно-монтажні роботи.

Торговельні – займаються реалізацією гуртом і вроздріб товарів широкого призначення.

Банківські – обслуговують готівковий та безготівковий обіг фінансових коштів.

Малі – кількість працівників залежить від сфери діяльності: у промисловості та будівництві – до 200 осіб; у науці та науковому обслуговуванні – до 100; у невиробничій сфері – до 25; у роздрібній торгівлі – до 25 осіб.

Середні та великі у чинному законодавстві не розмежовуються, однак середні налічують сотні працівників, а великі – тисячі.

До складу підприємства входять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображають у самостійному балансі підприємства.

Джерелами формування майна підприємства є:

  •  грошові та матеріальні внески замовників;
    •  доходи, одержані від реалізації продукції, послуг;
    •  доходи від цінних паперів;
    •  кредити банків та інших кредиторів;
    •  капітальні вкладення та дотації з бюджетів;
    •  майно, придбане в інших суб’єктів господарювання, організацій та громадян;
    •  інші джерела, що не заборонені законодавством України.

Підприємство володіє і користується природними ресурсами в установленому законодавством порядку за плату, а у випадках, передбачених законом, на пільгових умовах.

Господарські відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності формуються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Підприємство має право реалізовувати самостійно всю продукцію, яка не увійшла в державне замовлення або державне завдання, на території України та за її межами.

Згідно законодавства України підприємство самостійно:

  •  планує свою діяльність та визначає перспективи її розвитку;
  •  здійснює матеріально-технічне постачання власного виробництва через систему прямих угод з постачальниками та посередницькими організаціями;
  •  реалізує свою продукцію, інші матеріальні цінності на основі прямих угод.

1.3.Планування як  центральна функція управління підприємством

Планування займає основне місце в управлінні господарською діяльністю підприємства, вбираючи в себе організаційний початок всього процесу реалізації обґрунтованих напрямів подальшого розвитку підприємства.

Планування – це процес вибору та обґрунтування цілей, визначення найкращих методів та способів їхнього досягнення за ефективного використання всіх видів ресурсів, необхідних для виконання поставлених завдань.

Планування діяльності підприємства зводиться до розроблення плану.

План – це конкретне завдання з визначеними вихідними даними, очікуваними результатами (метою), обумовленим способом його розв’язання.

У плані відображають комплекс завдань, робіт, методів, способів їхнього виконання, необхідні фінансові, матеріальні, трудові, інші ресурси, терміни поставок сировини, матеріалів, обладнання, розміри і напрями використання інвестицій, а також управлінські рішення та заходи для їхньої реалізації.

План діяльності підприємства дозволяє:

  •  оцінити практичні можливості досягнення мети;
    •  забезпечити пошук кращих та ефективніших шляхів досягнення мети;
    •  виявити зони впливу на виробництво потенційних негативних факторів та непередбачуваних наслідків;
    •  створити основу для визначення обсягів необхідних матеріально-технічних, паливно-енергетичних, сировинних та фінансових ресурсів;
    •  знизити ризик у прийнятті необґрунтованих управлінських рішень;
    •  здійснити об’єктивний контроль за результатами господарської діяльності підприємства.

1.4. Поняття та зміст методології планування

Під методологією планування розуміють систему підходів, принципів, методів розроблення та обґрунтування планових рішень.

Основними складовими елементами методології планування є: принципи, методи, показники.

Принципи планування – це основні вихідні положення, правила формування, обґрунтування та організації розроблення планових документів.

Основними методологічними принципами планування є:

  •  принцип еволюційного розвитку, який передбачає врахування того, що виробничо-економічні процеси не відбуваються раптово, негайно. Для того щоб щось змінити на виробництві (нові спрямування), необхідно змінити психологію людей та людських відносин, що потребує певного часу;
    •  принцип науковості, оптимальності – дає змогу об’єктивно оцінити тенденції, обґрунтувати перспективи розвитку підприємства, розробити прогнози і техніко-економічне обґрунтування темпів та пропорцій економічного росту;
    •  принцип соціальної спрямованості – означає, що в плануванні діяльності підприємства необхідно враховувати інтереси людей, забезпечувати соціальні потреби;
    •  принцип досягнення ефективного виробництва – реалізується через різноманітні форми ресурсозбереження, систему показників ефективності, які передбачають зниження матеріало- і енергомісткості виробництва, підвищення фондовіддачі тощо;
    •  принцип пріоритетності – визначає необхідність вибору пріоритетних напрямків в діяльності підприємства, що обумовлено вимогами ринку, обмеженістю ресурсів тощо;
    •  принцип пропорційності і збалансованості – передбачає: еквівалентний обмін результатів виробничої діяльності у всіх сферах народного господарства; рівновагу попиту та пропозиції; раціональне співвідношення між мінімально необхідними потребами і наявними ресурсами.

Методи планування – це сукупність способів і прийомів, за допомогою яких забезпечується розроблення та обґрунтування планових документів.

До основних методів планування відносять:

  •  пробно-статистичний;
  •  системний;
  •  балансовий;
  •  нормативний;
  •  програмно-цільовий;
  •  математичний.

Пробно-статистичний метод передбачає використання фактичних статистичних даних за попередні роки і середніх величин для встановлення планових показників.

Системний метод дає змогу розглядати підприємство як складну динамічну систему, дослідити та передбачити на етапі планування вплив на діяльність підприємства зовнішніх і внутрішніх факторів та їхні наслідки на кінцеві виробничі, економічні та соціальні результати.

Балансовий метод означає, що план виробництва матеріальних ресурсів, машин, обладнання, предметів споживання обґрунтовують на основі розроблення балансів, в яких визначають потреби і джерела задоволення цих потреб (їх балансують).

Нормативний метод ґрунтується на визначенні та використанні прогресивних норм і нормативів, які відображають досягнення НТП, завдання щодо розвитку окремих галузей економіки, що мають важливе значення для держави.

Програмно-цільовий метод передбачає розроблення цільових комплексних програм і призначений для обґрунтування вирішення народногосподарських проблем, визначення шляхів розвитку провідних підприємств галузей економіки.

Математичні методи дають можливість використовувати в плануванні економіко-математичні моделі з метою забезпечення наукової обґрунтованості і оптимізації планів.

Конкретні завдання плану економічного і соціального розвитку подають у формі показників, які є важливим елементом планування.

Показник – це конкретне значення кількісних або якісних параметрів явищ та процесів, що відбуваються в умовах конкретного місця протягом визначеного часу.

Система показників – це сукупність взаємопов’язаних між собою показників, що всебічно відображають процеси, які відбуваються на підприємстві або в галузі економічної діяльності в конкурентних умовах протягом визначеного часу.

Усі показники плану економічного і соціального розвитку за своїм призначенням, змістом і формою можна розділити на такі:

  •  натуральні та вартісні;
    •  кількісні та якісні;
    •  абсолютні та відносні;
    •  затверджені та розрахункові;
    •  норми і нормативи.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

63820. Родильный дом 30 KB
  Стационар родильного дома имеет следующие подразделения: 1 приемно-пропускной блок; 2 родовые отделения; 3 послеродовое физиологическое первое акушерское отделение 50 55 акушерских коек; 4 обсервационное второе акушерское отделение 20 25 акушерских коек...
63821. Женская консультация 28.5 KB
  Основными задачами женской консультации являются: проведение профилактических мероприятий направленных на предупреждение осложнений беременности родов послеродового периода гинекологических заболеваний; оказание лечебно-гинекологической помощи...
63822. Показатели работы женской консультации и роддома 24 KB
  Деятельность женской консультации оценивается по следующим показателям: своевременность обращения беременных до 12 недель отношение числа женщин поступивших под наблюдение в сроки до 12 недель к общему числу беременных умноженное на 100...
63824. Медицинская документация и показатели, характеризующие деятельность поликлиники и стационара детской городской больницы 22.5 KB
  Деятельность детской поликлиники оценивается по данным отчета-вкладыша €œО медицинской помощи детям первичной медицинской документации: показатели организации патронажа дородового отношение числа детей матери...
63825. Организация санитарно-эпидемиологической службы в России 47.5 KB
  Эрисман создал первую санитарную станцию в Москве в 1891г. Первым санитарным врачом был Мадисон. После ВОВ создана единая комплексная СЭСл до этого санитарная эпидемическая.
63827. Трудоспособность, понятие. Временная нетрудоспособность 25 KB
  Виды нетрудоспособности: временная стойкая длительная инвалидность. При полной временной нетрудоспособности любая работа полностью противопоказана и больной нуждается в создании определённых условий.