70925

Система планів підприємства

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

У плануванні виділяють такі три сторони: соціально-економічна, яка базується на пізнанні економічних законів, відображені економічної політики держави при плануванні економічного та соціального розвитку підприємства...

Украинкский

2014-10-30

70.5 KB

7 чел.

PAGE  7

Тема 2. Система планів підприємства

2.1. Різновиди планів та їхні комплекси.

2.2. Стратегічне планування на підприємстві.

2.3. Поточне планування на підприємстві.

2.1. Різновиди планів та їхні комплекси

У плануванні виділяють такі три сторони:

  •  соціально-економічна, яка базується на пізнанні економічних законів, відображені економічної політики держави при плануванні економічного та соціального розвитку підприємства;
  •  методологічна, що охоплює сукупність принципів та методів планування, є інструментом дослідження впливу на економічні та соціальні процеси;
  •  організаційна, яка відображає структуру планових органів, технологію розроблення планів.

За змістом та формою прояву розрізняють різні види (форми) планування і планів, основні з яких відображено у табл.2.2.

Таблиця 2.2

Види планування

Ознака класифікації

Види планування

Обов’язковість планових завдань

директивне;

індикативне

Термін планування і рівень деталізації планових розрахунків

довгострокове (перспективне);

середньострокове;

короткострокове

Склад планових рішень

стратегічне;

поточне;

оперативно-календарне

Рівень охоплення певного виду діяльності

загальне;

часткове

Об’єкт планування

цільове;

програмне

Сфери планування

виробництво;

збут продукції;

використання трудових ресурсів;

інвестиційна діяльність тощо

Черговість розроблення планів

впорядковане;

плинне;

позачергове

Директивне планування – це процес розроблення планів, які мають силу закону, є обов’язковими для їх виконання суб’єктами господарської діяльності, вміщують комплекс заходів щодо забезпечення їхнього виконання.

Директивні плани мають адресний характер. Посадові особи несуть відповідальність за виконання планових завдань. Таке планування може бути ефективним засобом вирішення багатьох завдань, які мають загальнонаціональне значення (охорона навколишнього середовища, оборона країни).

Індикативне планування – не має обов’язкового для виконання характеру. Його основу становить обмежена кількість обов’язкових завдань. Таке планування має рекомендаційний, спрямований характер (контрольні цифри, економічні регулятори тощо).

Завдання індикативного планування називають індикаторами.

Індикатори – це параметри, які характеризують стан і напрямки розвитку економіки, розроблені органами державного управління в ході формування соціально-економічної політики.

Індикативне планування використовують найчастіше на макрорівні. Може також використовуватися і на мікрорівні. У такому випадку при складанні перспективних планів застосовують індикативне планування, а в поточному плануванні – директивне.

Перспективне планування охоплює період понад 5 років – 10, 15, 20 років. Такі плани визначають довгострокову стратегію підприємства, соціальний, економічний та науково-технічний розвиток.

Середньострокове планування проводять для періоду від 1 до 5 років. На деяких підприємствах середньострокове планування сумісне з короткостроковим. У цьому випадку складають п’ятирічний план, в якому перший рік деталізують до рівня короткострокового плану.

Короткострокове планування охоплює період до 1 року – піврічне, квартальне, місячне, декадне, тижневе і добове планування.

Стратегічне планування – це процес виконання сукупності систематизованих і взаємопов’язаних робіт щодо визначення довгострокової мети, напрямків діяльності окремого підприємства, галузі тощо.

Стратегічний план визначає шляхи розвитку галузі виробничої діяльності, орієнтує підприємство на ринки, де можливі кращі результати щодо реалізації продукції.

Поточне планування забезпечує створення передумов для реалізації можливостей, що визначені на етапі стратегічного планування.

Основне питання стратегічного планування – чого хоче досягнути підприємство в майбутньому? Поточне планування зосереджене на тому, як підприємство повинно досягти такого стану.

У результаті поточного планування складають план економічного і соціального розвитку підприємства, який є комплексною програмою виробничої, господарської, економічної, соціальної діяльності на відповідний період.

На етапі поточного планування обґрунтовують план роботи підприємства на рік, півріччя, квартал, місяць, забезпечують встановлення виробничих зв’язків між структурними підрозділами підприємства.

Оперативно-календарне планування є завершальним етапом у плануванні господарської діяльності підприємства. Основне його завдання – конкретизація показників поточного плану з метою організації планомірної, ритмічної роботи підприємства, усіх його структурних підрозділів.

Можна стверджувати, що стратегічне планування розглядають як пошук нових можливостей підприємства, поточне – як процес створення передумов для реалізації цих нових можливостей, а оперативно-календарне планування – як процес їхньої реалізації.

Загальне планування розглядає всі сторони та аспекти діяльності підприємства.

Часткове планування охоплює тільки окреме проблемне питання діяльності підприємства.

Цільове планування передбачає обґрунтування кінцевих стратегічних та поточних цілей діяльності підприємства, планування засобів досягнення визначеної мети.

Програмне планування полягає в обґрунтуванні окремих програм стосовно постачання, виробництва, збуту продукції тощо.

За сферами планування виділяють: планування виробництва, збуту продукції, використання трудових ресурсів, потреби основних засобів, матеріальних, енергетичних ресурсів, інвестиційної діяльності тощо.

Впорядковане планування передбачає, що після завершення одного плану розробляють інший.

Плинне планування - після закінчення певного терміну розроблення плану продовжується на наступний період.

Позачергове планування передбачає розроблення планів у разі необхідності, наприклад, для реконструкції підприємства.

2.2. Стратегічне планування на підприємстві

Стратегічне планування є інструментом, за допомогою якого формують систему цілей функціонування підприємства, об’єднують зусилля всього колективу для їхнього досягнення.

Стратегічне планування складається з низки взаємозалежних етапів:

проводять дослідження зовнішнього і внутрішнього середовища організації;

визначають основні орієнтири підприємства (його призначення, роль і місце в ринковій економіці);

у рамках стратегічного аналізу порівнюють результати першого і другого етапів, визначають можливі варіанти стратегій (обмежений ріст, стратегія росту, стратегія скорочення, поєднання попередніх варіантів);

вибирають один із варіантів і формують власну стратегію;

готують остаточний стратегічний план, виходячи з раніше проведених розробок, пропозицій з нижчих рівнів  управління.

Стратегічний план підприємства базується на:

  •  визначенні попиту на продукцію, що виробляється або може бути вироблена; прогнозуванні її збуту та можливостей збільшення експорту й зменшення імпорту; збільшенні на цій основі обсягів виробництва та реалізації продукції;
    •  перевірці збалансованості прийнятих обсягів із наявними потужностями й технологічним забезпеченням, а також розробці заходів, спрямованих на реконструкцію й технічне переоснащення виробничих потужностей з урахуванням екологічних вимог і конкретних пропозицій щодо поставок устаткування та матеріальних ресурсів на такі цілі;
    •  визначенні можливостей забезпечення виробництва матеріально-технічними ресурсами;
    •  визначенні перспективи соціального стану трудового колективу; кількості робочих місць (в тому числі тих, що звільнятимуться у сфері матеріального виробництва), оплати праці, витрат прибутку на соціальні цілі;
    •  визначенні можливостей фінансування заходів плану за рахунок власного прибутку, державних асигнувань, кредитів, іноземних інвестицій тощо;
    •  визначенні кінцевих результатів роботи підприємства за даним планом: обсягів виробництва та реалізації продукції, собівартості та ціни, чистого прибутку, ефективності виробництва.

2.3. Поточне планування на підприємстві

Основним завданням поточного плану є чітке визначення всієї сукупності практичних засобів, необхідних для досягнення цілей, встановлених для конкретного планового періоду у стратегічному плані.

Склад розділів та показників поточного плану залежить від специфіки і галузевої належності підприємства, методів управління, ринкової кон’юнктури тощо.

Поточний план переважно складається з таких розділів:

  1.  Дослідження ринку та визначення на ньому місця для підприємства.

Цей розділ є основою для визначення обсягів реалізації продукції, формування її асортименту, впровадження заходів організаційно-технологічного та соціально-економічного змісту, спрямованих на забезпечення випуску конкурентної продукції.

  1.  Планування виробництва і збуту продукції.

У цьому розділі планують:

  •  виробництво і реалізацію продукції у натуральному і вартісному вираженні;
    •  зміну залишків готової нереалізованої продукції;
    •  баланс виробничих потужностей та їхнє використання.

Основним завданням цього розділу є визначення оптимального обсягу продукції, який може бути вироблений та реалізований у плановому періоді, пошук можливостей найбільш повного задоволення попиту на дану продукцію.

  1.  План матеріально-технічного забезпечення діяльності підприємства.

Визначають потребу підприємства в необхідних матеріальних ресурсах для реалізації плану виробництва. Встановлюють терміни та обсяги постачання сировини, всіх видів матеріалів, регулярність, комплектність та рівномірність постачання. Обґрунтовують обсяги матеріальних запасів, визначають величину виробничого, поточного, страхового, підготовчого та сезонного запасів.

  1.  План кадрового забезпечення діяльності підприємства.

Цей розділ поточного плану встановлює потребу підприємства в необхідності трудових ресурсах (забезпечення оптимальної чисельності працюючих, співвідношення певних категорій працюючих, ефективність їхнього використання) та фонд оплати праці для всіх його працівників.

  1.  Планування витрат виробництва.

У цьому розділі складають планові калькуляції собівартості основних видів продукції та кошторис витрат на виробництво продукції по підприємству; виявляють непродуктивні витрати та розробляють заходи щодо їхньої ліквідації; створюють базу для розрахунку цін на продукцію.

  1.  Фінансовий план.

Цей розділ містить обґрунтовані результати економічної діяльності. У ньому відображають економічні відносини підприємства з покупцями продукції, постачальниками обладнання, сировини, матеріалів, з банківськими установами, органами державної влади тощо.

Також наводять суму доходів та надходжень коштів, витрати підприємства та відрахування, прибутковість, рентабельність.

Відображають можливі результати впровадження заходів, спрямованих на виявлення резервів виробництва, мобілізації ресурсів підприємства з метою раціонального використання виробничих потужностей, основних фондів тощо.

Фінансовий план підприємства складають у вигляді балансу доходів і витрат. Він є основою для розроблення оперативних планів.

  1.  План інноваційно-інвестиційної діяльності.

У цьому розділі передбачають:

  •  освоєння нових та підвищення якості існуючих видів продукції;
    •  застосування прогресивної технології;
    •  введення додаткових потужностей за рахунок нового будівництва, розширення, технічного переобладнання, реконструкції основних фондів тощо.
  1.  План соціальної діяльності підприємства.

Обґрунтовують заходи стосовно покращання умов праці, життя і здоров’я працівників підприємства та їхніх сімей, забезпечення підготовки кваліфікованих робітників та спеціалістів тощо.

  1.  План охорони природи та раціональне використання природних ресурсів.

Передбачає охорону і раціональне використання природних ресурсів, земель; охорону повітряних басейнів тощо.

Загальний порядок розроблення поточного плану є таким:

  •  спочатку кожен із розділів плану розробляють окремо як проектний варіант;
  •  далі проводять взаємне коригування розділів до повного їхнього узгодження і збалансування як за матеріально-фінансовими ресурсами, так і за періодами виконання.

Це створює динамічну систему виробничих, технічних, економічних заходів, спрямованих на досягнення поставленої мети; дає змогу передбачити порядок і черговість виконання робіт, встановити терміни і відповідальних виконавців.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

74066. Государственно-правовое развитие Англии в Новейшее время 121 KB
  Эволюция государства и права в новейшее время. Основные тенденции развития государства и права в ХХ веке. Новейший период в истории государства и права связан с серьезными изменениями в политической системе многих стран обусловленными глубокими социально-экономическими причинами. Основное назначение современного права состоит в том чтобы сохраняя основные устои общества трансформировать его приспособить к новым общественным потребностям.
74067. Соединенные Штаты Америки в Новейшее время 137.5 KB
  Государственное развитие США в Новейшее время. Право США в Новейшее время. Право США в Новейшее время. Особенности государственного развития США в Новейшее время.
74068. Франция в Новейшее время 99 KB
  Развитие государственного устройства Франции в Новейшее время. Право Франции в Новейшее время. Развитие государственного строя в период между двумя мировыми войнами Государственный строй Франции после Первой мировой определялся Конституцией 1875 г. В 30е годы в условиях острого социального и экономического кризиса во Франции активизируется деятельность профашистских организаций...
74069. Государственное развитие Германии в ХХ веке 140.5 KB
  Государственное развитие Германии в ХХ веке. Право Германии в Новейшее время. Революция 1918 года в Германии. Поражение Германии в Первой мировой войне внутренние противоречия влияние событий в России привели к революционному взрыву в ноябре 1918 г.
74070. Государство и право Китая и Японии в Новое и Новейшее время 168 KB
  Парламент Китая под нажимом Юань Шикая совершившего государственный переворот вносит во Временную конституцию изменения целью которых было расширить права президента и ограничить права парламента. еще больше расширили права президента. Провозглашалось равенство граждан перед законом и национальное равноправие гарантировались...
74071. Предмет, методы и основные источники «Истории права зарубежных стран» 48.5 KB
  Предмет методы и основные источники Истории права зарубежных стран. Истоки права. История ПЗС иногда ее называют Всеобщая история государства и права – изучает возникновение оформление и функционирование правовых обычаев и законов а также их последующие изменения у разных народов мира в отдельные периоды от древности до современной эпохи...
74072. Право Древнего Востока 88.5 KB
  Право Древнего Востока. Право Древнего Египта. Право Древнего Вавилона. Это в свою очередь сказалось на застойном характере восточных социальных структур на отсутствии на Востоке условий для развития тех политических и правовых институтов которые были призваны обслуживать нужды нарождавшегося гражданского общества: общественное самоуправление с правами и обязанностями каждого полноправного гражданина правовые гарантии его интересов прав и свобод.
74073. Право Юго-Восточной Азии в античное время 89.5 KB
  Особое место в истории Индии занимает Магадско-Маурийский период (IV-II вв. до н.э.), отмеченный созданием (впервые в истории Индии) объединенного государства - Магатха. Наивысшего могущество оно достигло при правлении династии Маурьев, и особенно, при Чандрагупте I (основателе династии) и Ашоке.
74074. Право Древней Греции 60 KB
  Право Древней Греции План. Государственноправовое устройство греческих полисов. Право Древней Греции. По достижении 18 лет они начинали пользовались политическими правами и правом получения различных пособий от государства.