70925

Система планів підприємства

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

У плануванні виділяють такі три сторони: соціально-економічна, яка базується на пізнанні економічних законів, відображені економічної політики держави при плануванні економічного та соціального розвитку підприємства...

Украинкский

2014-10-30

70.5 KB

7 чел.

PAGE  7

Тема 2. Система планів підприємства

2.1. Різновиди планів та їхні комплекси.

2.2. Стратегічне планування на підприємстві.

2.3. Поточне планування на підприємстві.

2.1. Різновиди планів та їхні комплекси

У плануванні виділяють такі три сторони:

  •  соціально-економічна, яка базується на пізнанні економічних законів, відображені економічної політики держави при плануванні економічного та соціального розвитку підприємства;
  •  методологічна, що охоплює сукупність принципів та методів планування, є інструментом дослідження впливу на економічні та соціальні процеси;
  •  організаційна, яка відображає структуру планових органів, технологію розроблення планів.

За змістом та формою прояву розрізняють різні види (форми) планування і планів, основні з яких відображено у табл.2.2.

Таблиця 2.2

Види планування

Ознака класифікації

Види планування

Обов’язковість планових завдань

директивне;

індикативне

Термін планування і рівень деталізації планових розрахунків

довгострокове (перспективне);

середньострокове;

короткострокове

Склад планових рішень

стратегічне;

поточне;

оперативно-календарне

Рівень охоплення певного виду діяльності

загальне;

часткове

Об’єкт планування

цільове;

програмне

Сфери планування

виробництво;

збут продукції;

використання трудових ресурсів;

інвестиційна діяльність тощо

Черговість розроблення планів

впорядковане;

плинне;

позачергове

Директивне планування – це процес розроблення планів, які мають силу закону, є обов’язковими для їх виконання суб’єктами господарської діяльності, вміщують комплекс заходів щодо забезпечення їхнього виконання.

Директивні плани мають адресний характер. Посадові особи несуть відповідальність за виконання планових завдань. Таке планування може бути ефективним засобом вирішення багатьох завдань, які мають загальнонаціональне значення (охорона навколишнього середовища, оборона країни).

Індикативне планування – не має обов’язкового для виконання характеру. Його основу становить обмежена кількість обов’язкових завдань. Таке планування має рекомендаційний, спрямований характер (контрольні цифри, економічні регулятори тощо).

Завдання індикативного планування називають індикаторами.

Індикатори – це параметри, які характеризують стан і напрямки розвитку економіки, розроблені органами державного управління в ході формування соціально-економічної політики.

Індикативне планування використовують найчастіше на макрорівні. Може також використовуватися і на мікрорівні. У такому випадку при складанні перспективних планів застосовують індикативне планування, а в поточному плануванні – директивне.

Перспективне планування охоплює період понад 5 років – 10, 15, 20 років. Такі плани визначають довгострокову стратегію підприємства, соціальний, економічний та науково-технічний розвиток.

Середньострокове планування проводять для періоду від 1 до 5 років. На деяких підприємствах середньострокове планування сумісне з короткостроковим. У цьому випадку складають п’ятирічний план, в якому перший рік деталізують до рівня короткострокового плану.

Короткострокове планування охоплює період до 1 року – піврічне, квартальне, місячне, декадне, тижневе і добове планування.

Стратегічне планування – це процес виконання сукупності систематизованих і взаємопов’язаних робіт щодо визначення довгострокової мети, напрямків діяльності окремого підприємства, галузі тощо.

Стратегічний план визначає шляхи розвитку галузі виробничої діяльності, орієнтує підприємство на ринки, де можливі кращі результати щодо реалізації продукції.

Поточне планування забезпечує створення передумов для реалізації можливостей, що визначені на етапі стратегічного планування.

Основне питання стратегічного планування – чого хоче досягнути підприємство в майбутньому? Поточне планування зосереджене на тому, як підприємство повинно досягти такого стану.

У результаті поточного планування складають план економічного і соціального розвитку підприємства, який є комплексною програмою виробничої, господарської, економічної, соціальної діяльності на відповідний період.

На етапі поточного планування обґрунтовують план роботи підприємства на рік, півріччя, квартал, місяць, забезпечують встановлення виробничих зв’язків між структурними підрозділами підприємства.

Оперативно-календарне планування є завершальним етапом у плануванні господарської діяльності підприємства. Основне його завдання – конкретизація показників поточного плану з метою організації планомірної, ритмічної роботи підприємства, усіх його структурних підрозділів.

Можна стверджувати, що стратегічне планування розглядають як пошук нових можливостей підприємства, поточне – як процес створення передумов для реалізації цих нових можливостей, а оперативно-календарне планування – як процес їхньої реалізації.

Загальне планування розглядає всі сторони та аспекти діяльності підприємства.

Часткове планування охоплює тільки окреме проблемне питання діяльності підприємства.

Цільове планування передбачає обґрунтування кінцевих стратегічних та поточних цілей діяльності підприємства, планування засобів досягнення визначеної мети.

Програмне планування полягає в обґрунтуванні окремих програм стосовно постачання, виробництва, збуту продукції тощо.

За сферами планування виділяють: планування виробництва, збуту продукції, використання трудових ресурсів, потреби основних засобів, матеріальних, енергетичних ресурсів, інвестиційної діяльності тощо.

Впорядковане планування передбачає, що після завершення одного плану розробляють інший.

Плинне планування - після закінчення певного терміну розроблення плану продовжується на наступний період.

Позачергове планування передбачає розроблення планів у разі необхідності, наприклад, для реконструкції підприємства.

2.2. Стратегічне планування на підприємстві

Стратегічне планування є інструментом, за допомогою якого формують систему цілей функціонування підприємства, об’єднують зусилля всього колективу для їхнього досягнення.

Стратегічне планування складається з низки взаємозалежних етапів:

проводять дослідження зовнішнього і внутрішнього середовища організації;

визначають основні орієнтири підприємства (його призначення, роль і місце в ринковій економіці);

у рамках стратегічного аналізу порівнюють результати першого і другого етапів, визначають можливі варіанти стратегій (обмежений ріст, стратегія росту, стратегія скорочення, поєднання попередніх варіантів);

вибирають один із варіантів і формують власну стратегію;

готують остаточний стратегічний план, виходячи з раніше проведених розробок, пропозицій з нижчих рівнів  управління.

Стратегічний план підприємства базується на:

  •  визначенні попиту на продукцію, що виробляється або може бути вироблена; прогнозуванні її збуту та можливостей збільшення експорту й зменшення імпорту; збільшенні на цій основі обсягів виробництва та реалізації продукції;
    •  перевірці збалансованості прийнятих обсягів із наявними потужностями й технологічним забезпеченням, а також розробці заходів, спрямованих на реконструкцію й технічне переоснащення виробничих потужностей з урахуванням екологічних вимог і конкретних пропозицій щодо поставок устаткування та матеріальних ресурсів на такі цілі;
    •  визначенні можливостей забезпечення виробництва матеріально-технічними ресурсами;
    •  визначенні перспективи соціального стану трудового колективу; кількості робочих місць (в тому числі тих, що звільнятимуться у сфері матеріального виробництва), оплати праці, витрат прибутку на соціальні цілі;
    •  визначенні можливостей фінансування заходів плану за рахунок власного прибутку, державних асигнувань, кредитів, іноземних інвестицій тощо;
    •  визначенні кінцевих результатів роботи підприємства за даним планом: обсягів виробництва та реалізації продукції, собівартості та ціни, чистого прибутку, ефективності виробництва.

2.3. Поточне планування на підприємстві

Основним завданням поточного плану є чітке визначення всієї сукупності практичних засобів, необхідних для досягнення цілей, встановлених для конкретного планового періоду у стратегічному плані.

Склад розділів та показників поточного плану залежить від специфіки і галузевої належності підприємства, методів управління, ринкової кон’юнктури тощо.

Поточний план переважно складається з таких розділів:

  1.  Дослідження ринку та визначення на ньому місця для підприємства.

Цей розділ є основою для визначення обсягів реалізації продукції, формування її асортименту, впровадження заходів організаційно-технологічного та соціально-економічного змісту, спрямованих на забезпечення випуску конкурентної продукції.

  1.  Планування виробництва і збуту продукції.

У цьому розділі планують:

  •  виробництво і реалізацію продукції у натуральному і вартісному вираженні;
    •  зміну залишків готової нереалізованої продукції;
    •  баланс виробничих потужностей та їхнє використання.

Основним завданням цього розділу є визначення оптимального обсягу продукції, який може бути вироблений та реалізований у плановому періоді, пошук можливостей найбільш повного задоволення попиту на дану продукцію.

  1.  План матеріально-технічного забезпечення діяльності підприємства.

Визначають потребу підприємства в необхідних матеріальних ресурсах для реалізації плану виробництва. Встановлюють терміни та обсяги постачання сировини, всіх видів матеріалів, регулярність, комплектність та рівномірність постачання. Обґрунтовують обсяги матеріальних запасів, визначають величину виробничого, поточного, страхового, підготовчого та сезонного запасів.

  1.  План кадрового забезпечення діяльності підприємства.

Цей розділ поточного плану встановлює потребу підприємства в необхідності трудових ресурсах (забезпечення оптимальної чисельності працюючих, співвідношення певних категорій працюючих, ефективність їхнього використання) та фонд оплати праці для всіх його працівників.

  1.  Планування витрат виробництва.

У цьому розділі складають планові калькуляції собівартості основних видів продукції та кошторис витрат на виробництво продукції по підприємству; виявляють непродуктивні витрати та розробляють заходи щодо їхньої ліквідації; створюють базу для розрахунку цін на продукцію.

  1.  Фінансовий план.

Цей розділ містить обґрунтовані результати економічної діяльності. У ньому відображають економічні відносини підприємства з покупцями продукції, постачальниками обладнання, сировини, матеріалів, з банківськими установами, органами державної влади тощо.

Також наводять суму доходів та надходжень коштів, витрати підприємства та відрахування, прибутковість, рентабельність.

Відображають можливі результати впровадження заходів, спрямованих на виявлення резервів виробництва, мобілізації ресурсів підприємства з метою раціонального використання виробничих потужностей, основних фондів тощо.

Фінансовий план підприємства складають у вигляді балансу доходів і витрат. Він є основою для розроблення оперативних планів.

  1.  План інноваційно-інвестиційної діяльності.

У цьому розділі передбачають:

  •  освоєння нових та підвищення якості існуючих видів продукції;
    •  застосування прогресивної технології;
    •  введення додаткових потужностей за рахунок нового будівництва, розширення, технічного переобладнання, реконструкції основних фондів тощо.
  1.  План соціальної діяльності підприємства.

Обґрунтовують заходи стосовно покращання умов праці, життя і здоров’я працівників підприємства та їхніх сімей, забезпечення підготовки кваліфікованих робітників та спеціалістів тощо.

  1.  План охорони природи та раціональне використання природних ресурсів.

Передбачає охорону і раціональне використання природних ресурсів, земель; охорону повітряних басейнів тощо.

Загальний порядок розроблення поточного плану є таким:

  •  спочатку кожен із розділів плану розробляють окремо як проектний варіант;
  •  далі проводять взаємне коригування розділів до повного їхнього узгодження і збалансування як за матеріально-фінансовими ресурсами, так і за періодами виконання.

Це створює динамічну систему виробничих, технічних, економічних заходів, спрямованих на досягнення поставленої мети; дає змогу передбачити порядок і черговість виконання робіт, встановити терміни і відповідальних виконавців.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

40381. РЕАКТИВНЫЕ СОСТОЯНИЯ И ПСИХОЗЫ 49 KB
  Реактивные состояния легче возникают у психопатических личностей а также у лиц ослабленных инфекциями тяжелыми соматиче скими заболеваниями интоксикациями черепномозговыми травмами сосудистыми заболеваниями длительной бессонницей тяжелыми авита минозами и др. Реактивные состояния и психозы подразделяются на: 1 аффективношоковые психогенные реакции; 2 депрессивные психогенные реакции реактивная депрессия; 3 реактивные пси хогенные бредовые психозы; 4 истерические психотические реакции или истерические психозы. В большинстве...
40383. СИНДРОМ СВЕРХЦЕННЫХ ИДЕЙ 23 KB
  Сверхценные идеи сопровождаются выраженным аффективным напряжением. Сверхценные идеи отличаются от бреда толкования интерпретативного тем что в их основе реальные факты и события а источники интерпретативного бреда целиком ошибочные неправильные умозаключения. Сверхценные идеи с течением времени при определенных условиях блекнут и исчезают а бредовые имеют тенденцию к дальнейшему развитию. Сверхценные идеи нередко сопутствуют депрессиям и бывают при этом тесно связаны с бредом самообвинения.
40384. Психические нарушения при сосудистых поражениях головного мозга. Расстройства возраста обратного развития 51 KB
  Все психические нарушения при сосудистых поражениях головного мозга не выходят за рамки психоорганического синдрома. сосудистая амнестический синдром органический бредовый синдром органический галлюциноз органическое кататоническое расстройство нарушения настроения органической природы синдром тревоги органического характера органические диссоциативные расстройства астенические расстройства расстройства личности вследствие органического поражения мозга и другие более редко встречаемые нарушения. Каждому этапу развития заболевания...
40385. Судебная психиатрия 57 KB
  поэтому при проведении судебнопсихиатрической экспертизы нередко привлекаются специалисты узких областей психиатрии. О психиатрической помощи и гарантиях прав граждан при ее оказании ; Инструкция о производстве судебнопсихиатрической экспертизы № 1091 1470 утверждена Министерством здравоохранения СССР и согласована с Прокуратурой СССР Верховным судом СССР Министерством внутренних дел СССР 03. Правовые и организационные аспекты судебнопсихиатрической экспертизы Вопросы судебнопсихиатрической экспертизы регламентированы уголовным и...
40386. АФФЕКТИВНЫЕ СИНДРОМЫ 49 KB
  До настоящего времени многочисленные исследования посвященные поиску предикторов суицидального поведения както психопатологических личностных социальнодемографических соматических и прочих не позволили выдвинуть достаточно надежных для практики критериев предсказания суицида. Наиболее весомые клинические критерии имели прямую корреляцию выше 05 лишь со степенью серьезности суицидального намерения что говорит об опосредованном значении психопатологических критериев. Результаты подобных исследований в области предсказания суицидального...
40387. ОПРЕДЕЛЕНИЕ ЛЕГИРУЮЩИХ ПРИМЕСЕЙ В СТАЛИ МЕТОДОМ ЭМИССИОННОГО АТОМНОГО СПЕКТРАЛЬНОГО АНАЛИЗА 47.72 KB
  Изучить основы метода определения химического состава сплавов методом эмиссионного спектрального анализа. Провести качественный и полуколичественный анализ легированных сталей по элементам Cr, Mn, Ni с помощью стилоскопа СЛП-1
40388. Труксал (хлорпротиксен) при лечении больных в общесоматической сети 47 KB
  Сеченова Потребность в нейролептиках у больных общесоматического стационара достаточно велика. Смулевич свидетельствуют что около 6 больных госпитализированных в крупную многопрофильную больницу нуждаются в назначении нейролептических медикаментозных средств. Предпочтительны нейролептические средства и при широком круге психических расстройств у больных с явлениями зависимости от психоактивных веществ алкоголизм наркомании и т.
40389. Умственная отсталость 64 KB
  Дать представление об основных методах медикопедагогической коррекции и профилактике олигофрении. В результате изучения темы студент должен: иметь представление об этиологии олигофрении наследственных факторах патофизиологических биохимических и морфологических основах распространенности олигофрении. знать клинические проявления олигофрении особенности течения и коррекции олигофрении при разных этиологических факторах основные принципы лечения и медикопсихологической коррекции проведения экспертизы при олигофрении.