70926

Маркетингові дослідження, планування збуту і контролю продукції

Лекция

Маркетинг и реклама

Збут підприємством свого товару це процес реалізації промислової продукції з метою задоволення потреб споживачів та отримання прибутку виручки. Планування збуту полягає у визначенні характеру нових товарів та їх параметричних рядів співвідношення обсягів випуску старих і нових виробів...

Украинкский

2014-10-30

79 KB

10 чел.

PAGE  10

Тема 3. Маркетингові дослідження, планування збуту

і контролю продукції

3.1. Мета і завдання планування збуту.

3.2. Маркетингові дослідження.

3.3. Планування збуту і контролю продукції.

3.4. Структура та етапи розроблення плану збуту

3.1.Мета і завдання планування збуту

Збут підприємством свого товару – це процес реалізації промислової продукції з метою задоволення потреб споживачів та отримання прибутку (виручки).

У ринковій економіці створення й виробництво нових товарів, надання нових послуг є вирішальною умовою для виживання підприємства. Тому вивчення запитів споживачів є основою для планування обсягу збуту. У результаті вивчення потреб замовників формують асортиментну політику підприємства.

Мета планування збуту полягає в тому, щоб вчасно запропонувати покупцям таку номенклатуру товарів і послуг, яка б відповідала загальному профілю виробничої діяльності підприємства й можливо повніше задовольняла потреби покупців.

Планування збуту полягає у визначенні характеру нових товарів та їх параметричних рядів, співвідношення обсягів випуску старих і нових виробів, рівня цін і конкурентоспроможності продукції, обсягу гарантій, якості сервісу, необхідності створення принципово нових виробів або проходження за підприємством-лідером у їхньому виробництві.

Планування збуту – безперервний процес, що починається в момент зародження ідеї нового товару, триває протягом усього життєвого циклу виробу й закінчується  вилученням його з виробничої програми.

Основними завданнями планування збуту є:

− визначення наявних та перспективних потреб покупців, аналіз способів використання конкретної продукції, дослідження закономірностей купівельного поводження на відповідних ринках;

− критична оцінка продукції підприємства з позиції покупця;

− оцінка конкуруючих виробів за різними показниками конкурентноздатності;

− прийняття рішень про те, які вироби варто виключити через недостатню конкурентноздатність і рентабельність, що знизилася, а які варто додати в номенклатуру випуску продукції, у тому числі за рахунок розвитку інших напрямків виробництва, що виходять за рамки сформованої спеціалізації підприємства;

− вивчення можливостей виробництва нових або модернізації виробів, що випускають;

− прогнозування можливих обсягів збуту продукції, собівартості, цін, рентабельності;

− проведення ринкових тестів нової продукції для з'ясування її прийнятності потенційними покупцями;

− розробка рекомендацій виробничим підрозділам підприємства щодо споживчих властивостей параметричного ряду виробів, їхніх цін, упакування, передпродажного й післяпродажного сервісу відповідно до результатів тестування.

Вирішальне слово у формуванні асортименту та визначенні обсягу збуту має належати відділу маркетингу. Саме він повинен рекомендувати, коли доцільніше вкласти кошти в модифікацію виробу, а коли – у посилення формування попиту й стимулювання збуту або зняти виріб з виробництва.

3.2. Маркетингові дослідження

Маркетинг – це комплекс заходів щодо дослідження всіх питань, пов'язаних з процесом реалізації продукції підприємства. До таких питань належать:

− вивчення споживача;

− дослідження мотивів його поведінки на ринку;

− аналіз власного ринку підприємства;

− дослідження продукту (робіт, послуг);

− аналіз форм і каналів збуту (реалізації) продукції;

− аналіз обсягу товарообігу підприємства;

− вивчення конкурентів, форм і рівня конкуренції;

− дослідження рекламної діяльності;

− визначення найефективніших способів просування товарів на ринку;

− вивчення «ніші» ринку – сфери виробничої чи комерційної діяльності, у якій підприємство має найкращі можливості (порівняно з потенційними конкурентами) з реалізації своїх порівняльних переваг для збільшення товарообігу.

За допомогою маркетингу керівництво підприємства одержує необхідну інформацію про те, які вироби і чому хочуть купувати споживачі, про ціни, які споживачі готові заплатити, про те, у яких регіонах попит на дані вироби найвищий, де збут продукції підприємства може принести найбільший прибуток.

За допомогою маркетингу визначають, у які види виробництва, в яку галузь найвигідніше вкладати капітал, де заснувати нове підприємство.

Маркетинг також дає змогу зрозуміти, яким чином виробник, підприємство повинні організовувати процес збуту своєї продукції, як треба проводити кампанію щодо просування на ринок нових виробів, будувати стратегію реклами тощо.

Маркетинг дає змогу розрахувати різні варіанти ефективності витрат на виробництво та реалізацію виробів і послуг, визначити, які види продукції продані якому споживачу та у якому регіоні принесуть найбільшу віддачу на кожну гривню, вкладену у виробництво, транспортування, збереження, рекламу та збут.

3.3. Планування збуту і контролю продукції

План збуту продукції – це обсяг продукції і послуг, який визначається попитом у процесі дослідження ринку й має бути реалізований у плановому році.

У будь-якому плані збуту, як правило, вказують кількість продукції кожного виду, а також обсяг робіт і послуг, які мають бути реалізовані в запланованому періоді.

За умови рівномірних поставок обсяг збуту на плановий період можна визначити за такою формулою:

,                                      (3.1)

де Озб – запланований обсяг збуту продукції, грн.;

    Ос – середньодобовий обсяг продажів, грн.;

    Тпер – запланований період збуту (тиждень, декада, місяць, квартал, рік), дні.

У випадку нерівномірного чи нестабільного виробництва, наприклад, за наявності сезонних коливань виробництва, план збуту складають на кожен місяць.

У річний план збуту продукції підприємства включають:

  •  обсяг реалізації продукції на внутрішньому ринку;
  •  вартість напівфабрикатів і комплектуючих виробів власного виробництва, які мають бути реалізовані;
  •  обсяг експортних поставок товарів;
  •  нормативи запасів готової продукції;
  •  обсяги робіт і послуг виробничого характеру, які мають бути виконані підприємством (у ринкових цінах).

План поставок, що враховує обсяги виробництва та реалізації продукції в натуральному вираженні, можна обчислити за формулою (3.2):

ОПі = РПі – ΔЗВі = Гі + ΔЗГі – ΔЗВі,    (3.2)

де ОПі – обсяг (план) поставки споживачам готової продукції і-го найменування;

РПі – обсяг (план) реалізації продукції і-го найменування;

ΔЗВі – зміна залишків відвантаженої, але не оплаченої продукції і-го найменування на початок і кінець планового періоду;

Гі – план виробництва продукції і-го найменування;

ΔЗГі – зміна залишків готової продукції і-го найменування на складі на початок та кінець планового періоду.

Залишки відвантаженої, але не оплаченої на початок планового періоду продукції визначають за даними на кінець звітного періоду. На кінець планового періоду їх обчислюють на основі співвідношення між залишками відвантаженої продукції, але не оплаченої, і залишками готової продукції на складі, встановленого за фактичними даними минулих періодів.

Залишок готової продукції на складі на початок планового періоду визначають за даними на кінець звітного року (перепланованого), а на кінець планового за нормативом власних обігових коштів на плановий період.

У складі обігових коштів продукцію обліковують за плановою виробничою собівартістю. Тому для обчислення залишків її необхідно помножити на коефіцієнт, який визначають відношенням товарної продукції у планових цінах до її виробничої собівартості. У тому разі, коли норматив готової продукції на складі встановлюють у днях, то  відношенням добового випуску у вартісному вигляді до нормативу продукції на складі (у днях).

Плановий обсяг збуту продукції визначають у діючих цінах на момент складання плану.

Фактичний обсяг реалізованої продукції визначають:

  •  за фактично діючими цінами протягом звітного періоду, що необхідно для розрахунку валового прибутку від реалізації продукції;
  •  за плановими цінами для оцінки виконання плану збуту продукції.

Термін постачання визначають на основі укладених договорів з підприємствами та організаціями, споживачами. Для цього в договорах мають бути визначені конкретні умови постачання:

  •  повний асортимент;
  •  кількість та термін постачання по конкретній позиції;
  •  особливі вимоги до якості продукції;
  •  обсяги партій та періодичність їхнього постачання;
  •  способи транспортування продукції;
  •  розподіл ризику.

3.4.Структура та етапи розроблення плану збуту

План збуту може мати таку структуру:

Розділ 1. Дослідження кон'юнктури ринку:

аналіз продажу за попередній період;

сегментація ринку;

вибір цільового ринку;

прогноз розвитку ринку.

Розділ 2. Планування ассортименту:

формування структури асортименту;

планування освоєння нових виробів.

Розділ 3. Оцінка конкурентоспроможності продукції.

Розділ 4. Планування цін.

Розділ 5. Прогнозування великих груп та індивідуальних замовлень.

У процесі аналізу продажу обчислюють та аналізують такі показники:

  •  абсолютний приріст обсягу продажів у натуральному і вартісному вигляді;
  •  зміна номенклатури (асортименту) продукції;
  •  індивідуальний індекс фізичного обсягу реалізованої продукції як відношення кількості даного виду продукції, реалізованої у звітному році, до кількості продукції, реалізованої у базовому періоді;
  •  коефіцієнт відповідності асортименту продукції, структурі потреб у ній;
  •  загальний вартісний індекс продажу;
  •  залишок нереалізованої продукції;
  •  відмова покупців від раніше укладених договорів;
  •  повернення продукції споживачами у зв'язку з низькою якістю;
  •  рентабельність продажу;
  •  рентабельність обороту як питома вага прибутку підприємства від реалізації продукції на товарному ринку за відпускними цінами підприємства.

У процесі обґрунтування обсягів продажів можна використовувати такі альтернативні методи ціноутворення:

  •  на основі витрат;
  •  з орієнтацією на рівень конкуренції;
  •  параметричні (ті, що залежать від характеристики товару та його якості).

Етапи розроблення плану збуту можуть бути такими:

на 1-му етапі на основі планових показників виробництва визначають обсяги потреб у ресурсах та їхніх основних постачальників. За недостатності тих чи інших ресурсів необхідно узгодити план виробництва і збуту продукції з урахуванням фінансово-економічних і матеріально-технічних пріоритетів;

2-ий етап передбачає розроблення програми руху потоків виробів по всьому розподільчому ланцюгу: від виробничих підрозділів підприємства до торгових центрів кінцевого продажу чи навіть до окремих споживачів продукції. Ця стадія пов'язана з плануванням потреби у складських приміщеннях і транспортних засобах. У разі дефіциту останніх, за необхідністю, переглядають вже заплановані програми товарообігу;

на заключному етапі складають програму масових переміщень товарів, оптимізують схему розміщення складських приміщень і транспортних потоків, складають календарні плани-графіки підготовки товарів для відвантаження і поставок.

Важливою характеристикою ефективності розроблених планів збуту можуть бути витрати на збут. На зарубіжних підприємствах вони коливаються, залежно від виду продукції і умов поставок, у межах від 2 до 20% загального обсягу продажу товарів.

На вітчизняних підприємствах витрати, пов'язані зі збутом продукції, у плановому періоді включають у кошторис витрат у статтю «Витрати на збут». За звітний період обчислюють їхню фактичну величину.

Витрати на збут по-різному відносять до конкретної продукції, залежно від того, прямими чи непрямими вони є:

прямі витрати можна віднести безпосередньо до окремих виробів (витрати на тару, рекламу, транспортування у зазначений район ринку);

непрямі витрати (комісійні виплати організаціям збуту, дослідження ринку та виявлення потреби у продукції, проведення ярмарків, презентація товару та інші маркетингові витрати) при калькулюванні собівартості окремих виробів розподіляють між виробами пропорційно до виробничої собівартості.

Значну частину у непрямих витратах на збут займають комісійні виплати організаціям збуту. Їхня сума залежить від каналів збуту продукції.

З метою зниження цін на товари підприємства зменшують кількість каналів збуту, реалізують свою продукцію у своїх фірмових магазинах або застосовують методи прямого продажу – безпосередньо кінцевому споживачу.

Політику стимулювання збуту реалізують стосовно тих товарів, на які можна підвищити попит, отже, збільшити обсяг збуту і прибуток підприємства.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25270. Християнський неноплатонізм. Корпус ареопагітиків 28 KB
  Корпус ареопагітиків включає 4 трактати: €œПро небесну ієрархію€ €œПро церковну ієрархію€ і €œПро божественні імена€ €œТаємниче богослов’я€ і 10 послань – в них розкривається доктрина – вища точка християнського неоплатонізму. Автор пов’язав онтологію неоплатонізму з соціальною проблематикою; доктрина про церковну ієрархію безпосередньо підстроюється до доктрини небесних ієрархій. При цьому на відміну від мітичного історизму Августину €œЦерква як град Божий€ образ церкви як ідеальна людська спільнота що знаходиться у згоді з...
25271. Римська («зовнішня» людина) і грецька («внутрішня» людина) гілки окцидентальної філософії Середньовіччя 29 KB
  Західноєвроп суспільства формуються як суспільства ієрархизованімайстер підмайстер – иежу перейти дуже важко; васал мого васала не мій васал – король не може впливати на васала свого васала. Світська і духовна ієрархія – кардинал і король – король не може впливати на васала папи.
25272. Містична діалектика середньовічної Європи (Екхарт, Бьоме) 28.5 KB
  Божество – основа внутрішнє джерело бога джерело його творчості. Душа – голвне творіння бога. Центральне місце в його філософії займає вчення про бога. Бог – це прірва яка народжує основу світу – велику містерію тілесності бога.
25273. Західноєвропейський „кордоцентризм” (Б.Паскаль, німецькі романтики) 34.5 KB
  Певна достовірність властива усім гносеологічним властивостям людини: відчуттям розуму серцю органу внутрішнього відчуття€ або чуттєвій інтуїції€ на відміну від інтелектуальної інтуїції Декарта. Особлива тема в його гносеології – критика розуму позбавлення його абсолютної величі€ і визнання його відносної мізерності€ тобто по суті визначення сфери і меж його достовірного використання. Паскаль прихильник просвітленого абсолютизму€ він протиставляє імперії влади€ – імперію розуму€. Друга магістральні ідея антропології Паска...
25274. Моністична філософська парадигма Нового часу (матеріалізм-ідеалізм) 33.5 KB
  Ідеалізм Нового часу – Лейбніц Берклі. Берклі визнає існування якісно різнорідних сфер буття: абсолютного духу або творця природи кінцевих духів€ що створені абсолютним духом і чуттєвих даних ідей€ що вкладені абсолютним духом в кінцеві духи або души і комбінації яких складають фізичні об’єкти зовнішнього світу. Берклі дотримується позицій суб’єктивного ідеалізму. Ідеї за Берклі пасивні вони засвоюються душею яка активна і володіє здатностями сприймати ідеї розум і викликати їх до впливу на них воля.
25275. Криза новочасного матеріалізму (критика Дж.Берклі та Д.Юма) 31.5 KB
  Берклі дотримується позиції суб’єктивноідеалістичного сенсуалізму. Свою критику емпіризму Берклі починає з розгляду локківського вчення. Використавши ці положення Локка як відправні точки Берклі фактично відступає від локківської позиції. А Берклі дає на них відповідь – просто витлумачує Локка в дусі категоричного заперечення об’єктивності первинних якостей.
25276. Піднесення і падіння ідеалістичної філософії (XVIII-XIX ст.) 35.5 KB
  Речі вважає він лише здаються нам незалежними від нас доки ми не усвідомили що вони є продуктами свідомої діяльності суб’єкту. Це відбувається за рахунок суб’єктивації природного світу здійснюваної за рахунок свободи як принципу активної діяльності суб’єкта. Вже в Канта поняття трансцендендентального суб’єкту не співпадає ні з індивідуальним людським суб’єктом ні з божественним розумом традиційного раціоналізму.Шеллінг 17551854 тотожність протилежностей суб’єкта і об’єкта робить вихідним пунктом свого вчення.
25277. Матеріалістичне розуміння історії К.Маркса 27.5 KB
  Гегель розуміє розвиток історії як розвиток абсолютного духу. Для нього історичний розвиток – це розвиток продуктивних силзасобів виробництва знарядь праці тобто капіталу а не духовності.
25278. Деградація філософії К.Маркса у працях Ф.Енгельса у 80-90р XIX 28.5 KB
  Енгельса у 8090р XIX Послідовники Маркса не змогли утриматись на рівні адекватного розуміння його філософії. Типовим виявом цього стала для Енгельса абсолютизація специфічного для філософії XVIIXVIIIст. протистояння матеріалізму та ідеалізму поширюване ним на всю історію філософії звідти і проголошення питання про відношення матерії та свідомості основним питанням філософії а боротьби матеріалізму та ідеалізму основною рушійною силою історикофілософського процесу.