ID: 70928

Название работы: Оперативно-календарне планування і контроль

Категория: Лекция

Предметная область: Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Описание: Основними завданнями оперативно-календарного планування на підприємстві є: забезпечення ритмічного виробництва відповідно до встановлених обсягів та номенклатури виготовлення і збуту продукції; забезпечення рівномірності та комплектності завантаження устаткування...

Язык: Украинкский

Дата добавления: 2014-10-30

Размер файла: 100 KB

Работу скачали: 9 чел.

PAGE  10

Тема 5. Оперативно-календарне планування  і контроль

5.1.Зміст і завдання оперативно-календарного планування.

5.2.Види оперативно-календарного планування.

5.3.Системи оперативного планування та їхні різновиди.

5.4.Методи оперативного планування.

5.5.Методи оцінювання рівномірності та ритмічності виробництва.

5.6.Оперативний облік та контроль виробництва.

5.1. Зміст і завдання оперативно-календарного планування

У процесі оперативно-календарного планування:

•  виконують обчислення та встановлюють завдання цехам, виробничим дільницям і робочим місцям щодо випуску конкретних виробів, вузлів;
•  встановлюють нормативи руху предметів праці у виробництві (нормативи запасів, величину партій, періоди їхнього запуску-випуску тощо);
•  розробляють календарні графіки, які визначають послідовність та терміни виготовлення продукції на кожній стадії виробництва.

Основними завданнями оперативно-календарного планування на підприємстві є:

1.  забезпечення ритмічного виробництва відповідно до встановлених обсягів та номенклатури виготовлення і збуту продукції;
2.  забезпечення рівномірності та комплектності завантаження устаткування, працівників і площ, що покращить використання виробничих активів;
3.  забезпечення найменшої тривалості виробничого циклу, що сприятиме зменшенню незавершеного виробництва та прискоренню оборотності оборотних активів;
4.  створення умов для розвитку передових форм організації праці, а також для автоматизації об’ємних та календарних розрахунків на основі використання сучасної обчислювальної техніки.

Основними вихідними даними для оперативно-календарного планування є:

•  план випуску продукції у кварталах і місяцях;
  •  технологічний маршрут та технологічний процес обробки деталей і складання виробів з нормами часу за операціями;
    •  режими роботи цехів, виробничих дільниць;
    •  план ремонту устаткування.

Оперативно-календарне планування у масштабі підприємства виконують за цехами, а в масштабі окремих цехів – за дільницями та робочими місцями.

5.2.Види оперативно-календарного планування

Виділяють різні види оперативно-календарного планування, зокрема:

1)за змістом оперативно-календарне планування поділяють на календарне планування та диспетчерське регулювання;

2)за об’єктами планування розрізняють міжцехове і внутрішньоцехове оперативно-календарне планування.

Календарне планування та диспетчерське регулювання

Календарне планування – це деталізація річної виробничої програми підприємства за термінами запуску-випуску кожного виду продукції і за виконавцями.

Таку деталізацію проводять в основних виробничих підрозділах першого рівня – цехах, а всередині цехів – на виробничих дільницях та робочих місцях.

Календарне планування включає:

•  розроблення календарно-планових нормативів;
  •  розроблення планів-графіків руху предметів праці в часі та просторі у процесі виробництва;
    •  розрахунки завантаження устаткування та площ;
    •  доведення виробничих завдань на основі розроблених планів-графіків до підрозділів, виробничих дільниць та робочих місць.

Диспетчерське регулювання забезпечує оперативне регулювання процесу виробництва шляхом систематичного обліку та контролю виконання змінно-добових завдань, поточної підготовки виробництва, оперативного усунення недоліків і відхилень, що виникають.

Міжцехове і внутрішньоцехове оперативно-календарне планування

Міжцехове планування полягає у встановленні цехам взаємопов’язаних виробничих завдань, розроблених за даними виробничої програми підприємства, і забезпеченні узгодженої роботи цехів у процесі виконання цієї програми.

Виробничу програму підприємства розробляють на рік та деталізують за кварталами.

Цехові оперативні виробничі програми складають на квартал з розподілом за місяцями.

Календарний план регламентує терміни руху продукції у цехах підприємства.

Диспетчеризація забезпечує облік, контроль і оперативне регулювання робіт між цехами.

У процесі розроблення і доведення виробничих програм до цехів їх уточнюють та коригують залежно від результатів роботи попереднього місяця.

Міжцехове планування забезпечує виробничо-диспетчерський відділ (ВДВ) підприємства.

Внутрішньоцехове планування спрямоване на розподіл номенклатури робіт, які задані календарним планом цеху, між дільницями і доведення планових завдань до кожної виробничої дільниці та робочого місця.

Роботу виробничих дільниць планують на основі календарного плану цеху, що надходить з міжцехового рівня системи оперативно-календарного планування.

Внутрішньоцехове планування і регулювання виробництва в цеху виконує виробничо-диспетчерське бюро (ВДБ), на дільниці – майстер за допомогою ВДБ.

5.3.Системи оперативного планування та їхні різновиди

Система оперативного планування виробництва – це сукупність різних методик та технологій планової роботи, що характеризується рівнем централізації, складом календарно-планових показників, порядком обліку і руху продукції та оформлення облікової документації, об’єктом регулювання.

Система оперативно-календарного планування характеризується певною планово-обліковою одиницею та планово-обліковим періодом.

Планово-облікова одиниця  – це сукупність робіт, яку розглядають як єдине ціле у процесі планування, обліку, аналізу та оперативного регулювання виробництва.

Планово-обліковий період – це відрізок часу (зміна, доба, декада, місяць тощо), на який формують планові завдання.

Найбільшого розповсюдження в теперішній час набули подетальна, позамовна та покомплектна системи оперативного планування та їхні різновиди.

Подетальна система планування призначена для умов високоорганізованого та стабільного виробництва. В її основі лежить точне планування такту (такт – частина робочого циклу), ритму роботи поточних ліній і виробничих ділянок, правильне визначення технологічних, транспортних, страхових, міжопераційних і циклових запасів та постійна їх підтримка в процесі виробництва на розрахунковому рівні.

Застосування цієї системи потребує розроблення складних оперативно-календарних планів, що містять показники обсягу випуску продукції і маршрут руху деталей кожного найменування за всіма виробничими стадіями та технологічними операціями.

Подетальне планування є доцільним в умовах багатосерійного і масового виробництва, де є обмежена номенклатура продукції.

Позамовна система оперативного планування базується на розрахунках тривалості виробничих циклів, за допомогою яких замовник встановлює потрібні терміни виконання як окремих процесів або робіт, так і всього замовлення.

У цьому випадку об’єктом планування є окреме виробниче замовлення, що містить декілька однотипних робіт конкретного замовника.

Застосовують таку систему планування переважно в одиничному і дрібносерійному виробництві.

За покомплектної системи планування виробничим підрозділам розробляють календарні завдання не за деталями окремого найменування, а за укрупненими групами, комплектними деталями на вузол, машинами або обсягом робіт і послуг.

Така система сприяє зниженню трудомісткості як планово-розрахункових робіт, так і організаційно-управлінської діяльності персоналу лінійних функціональних служб підприємства.

Покомплектну систему оперативного планування застосовують переважно в серійному і масовому виробництві.

Окрім розглянутих систем оперативного планування на підприємствах застосовують ще такі:

•  планування за тактом випуску виробів;
•  планування за запасами;
•  планування за випередженням;
•  планування на склад.

Планування за тактом випуску виробів передбачає вирівнювання тривалості технологічних операцій на всіх стадіях загального виробничого процесу відповідно з одиничним розрахунковим часом виконання взаємопов'язаних робіт. Такт у цьому випадку є важливим планово-економічним регулятором ходу виробництва на робочих місцях.

Планування за запасами передбачає підтримування на розрахунковому рівні запасу заготівок, напівфабрикатів і комплектуючих, які призначені для подальшого обробляння і збирання на кожній стадії виробництва.

Для забезпечення ритмічної роботи взаємопов'язаних виробничих дільниць і поточних ліній визначають нормальні обсяги виробничих запасів. За призначенням запаси бувають технологічні, транспортні, страхові, міжопераційні або міжциклові. Обсяг запасу може бути встановлений у деталях або днях.

Планування за випередженням полягає у визначенні періоду часу в днях, у якому повинні бути раніше закінчені всі попередні операції стосовно часу виконання наступних і завершальних стадій виробничого процесу.

Планування на склад або ринок доцільне у разі випуску продукції та її постачання у значних обсягах за невеликої трудомісткості і невеликої кількості технологічних операцій. Ця система передбачає визначення необхідної кількості виробів, які повинні постійно перебувати на проміжних або завершальних стадіях виробництва і реалізації продукції.

Розрахункові запаси продукції необхідно безперервно підтримувати на рівні, який забезпечує безперервний хід виробництва і збуту продукції. Якщо запас продукції знижується до запланованої точки замовлення, необхідно підвищити його до запланованого рівня. Така система, крім «точки замовлення», передбачає також обчислення мінімального і максимального запасів, і тому має назву системи «мінімум-максимум».

Оперативне планування виробництва відіграє істотну роль у забезпеченні своєчасного випуску та постачання продукції споживачам на основі раціонального використання ресурсів за певний проміжок часу, а його удосконалення сприяє підвищенню ефективності виробництва.

5.4.Методи оперативного планування

В оперативному плануванні виробництва застосовують такі основні методи як об'ємний та календарний, а також їхні різновиди: об'ємно-календарний і об'ємно-динамічний.

Об'ємний метод призначений для розподілу річних обсягів виробництва та реалізації продукції підприємства за окремими підрозділами і коротшими часовими інтервалами: квартал, місяць, декада, тиждень, день і година.

Цей метод передбачає не лише розподіл робіт, але й оптимізацію використання виробничих фондів, насамперед, технологічного устаткування й складських площ у планованому інтервалі часу.

З його допомогою формують місячні виробничі програми основних цехів і планують терміни випуску продукції або виконання замовлення у всіх випускаючих підрозділах підприємства.

Календарний метод застосовують для планування конкретних часових термінів запуску-випуску продукції, встановлення нормативів тривалості виробничого циклу та випередження виконання окремих робіт щодо випуску основних виробів, призначених для реалізації продукції на відповідному ринку.

Цей метод ґрунтується на використанні прогресивних норм часу для розрахунку виробничих циклів виготовлення окремих деталей, комплектів продукції й виконання складських процесів.

Виробничий цикл основного виробу є нормативною базою для формування проектів виробничих програм на місяць іншим випускаючим цехам і дільницям підприємства.

Об'ємно-календарний метод дає змогу планувати одночасно обсяги та терміни виконуваних на підприємстві робіт загалом на весь передбачений період часу – рік, квартал, місяць тощо.

З його допомогою обчислюють тривалість виробничого циклу випуску й поставки продукції на ринок, а також показники завантаження технологічного устаткування та складських стендів у кожному підрозділі підприємства.

Цей метод можна використовувати для розроблення виробничих програм на місяць як виробничих, так і невиробничих цехів і дільниць.

Об'ємно-динамічний метод базується на тісному взаємозв’язку таких планово-розрахункових показників як терміни, обсяги та динаміка виробництва продукції, товарів і послуг.

Він передбачає побудову планів-графіків виконання замовлень споживачів та завантаження виробничих дільниць і виробничих цехів.

В умовах ринку цей метод дає змогу якнайповніше враховувати обсяг попиту та виробничі можливості підприємства. Він створює планово-організаційні основи для оптимального використання наявних на підприємстві ресурсів.

5.5. Методи оцінювання рівномірності та ритмічності виробництва

Основним завданням оперативно-календарного планування є забезпечення рівномірності та ритмічності виробництва.

Рівномірне виробництво – це виробництво продукції відповідно до плану-графіка.

Ритмічність виробництва характеризується виробництвом у рівні проміжки часу однакового обсягу продукції на всіх стадіях виробничого процесу.

Рівномірність та ритмічність оцінюють за допомогою таких методів:

1.  Коефіцієнт рівномірності виконання виробничої програми, який обчислюють за формулою:

,      (5.1)

де    – фактичний випуск продукції за і – ий день, але не більший від планового, тис. грн.;

– план випуску продукції за місяць, тис. грн.;

d – кількість робочих днів за місяць.

1.  Подекадний метод оцінювання ритмічності полягає в обчисленні та порівнянні планових та фактичних відсотків ритмічності за декадами. Відхилення від запланованих відсотків свідчить про рівень ритмічної або неритмічної роботи.

Плановий відсоток ритмічності за декаду обчислюють за формулою:

,      (5.2)

де Дд – кількість робочих днів у декаді;

Дм - кількість робочих днів за місяць.

Фактичний відсоток ритмічності визначають як відношення декадного фактичного випуску продукції до загального обсягу продукції, виробленої за місяць (у відповідних одиницях).

3.Для оцінювання ритмічності роботи підрозділів або підприємства використовують коефіцієнт ритмічності, розрахований за допомогою коефіцієнта варіації (КV):

,      (5.3)

,      (5.4)

де  – середнє квадратичне відхилення фактичного обсягу від середньозваженого;

  – середнє зважене значення фактичного обсягу виробництва.

У разі рівномірного виробництва значення коефіцієнта варіації наближається до нуля, а коефіцієнт ритмічності – до 1.

5.6. Оперативний облік і контроль виробництва

Оперативний облік і контроль є однією з найважливіших функцій виробничого менеджменту.

Для прийняття оперативних планово-управлінських рішень потрібна постійна й достовірна облікова або звітна виробничо-економічна інформація про виконання об'ємно-календарних планів і графіків роботи підприємства за минулий і поточний періоди часу.

Оперативний облік і контроль повинен сприяти правильному вирішенню таких поточних завдань:

забезпечення ритмічної роботи на всіх ланках виробництва;

зменшення перерв у русі предметів праці за окремими технологічними стадіями;

підвищення гнучкості поточних планів випуску та реалізації продукції з урахуванням динамічної зміни вимог ринку тощо.

Виконання цих завдань забезпечує зменшення тривалості виробничого циклу та прискорення постачання товарів на ринок.

Основними об'єктами оперативного обліку і контролю виробництва є ситема планово-економічних показників: від змінно-добових завдань до річних обсягів виробництва та реалізації продукції і послуг.

В одиничному виробництві насамперед враховують і контролюють терміни виконання окремих замовлень за заздалегідь розробленими цикловими або мережними планами-графіками.

У серійному виробництві об'єктами оперативного контролю є:

•  терміни запуску й випуску партії деталей;
•  стан циклових і складських запасів;
•  дотримання нормативів випереджень за стадіями оброблення тощо.

У масовому виробництві об'єктами поточного обліку і контролю можуть бути:

планові показники такту й ритму роботи потокових ліній;

розрахункові нормативи міжопераційних і лінійних запасів;

також добові та чергові графіки виробництва і постачання готової продукції на ринок.

Оперативний облік має відображати стан і хід виробничо-господарської діяльності підприємства.

У процесі оперативного обліку основними вимірниками звичайно є відомі натуральні, об'ємні та часові показники, які охоплюють процеси виробництва і споживання продукції, нормативи витрат та використання виробничих ресурсів, показники браку й інших втрат.

Оперативний облік тісно пов'язаний з поточною звітністю підприємства.

Поточна звітність залежно від призначення буває внутрішня й зовнішня:

внутрішньогосподарська звітність призначена для контролю роботи цехів, відділів, дільниць, бригад;

зовнішня – для подання в державні та господарські органи управління, наприклад, у податкову інспекцію, статистичні органи.