70932

Витрати виробництва

Лекция

Производство и промышленные технологии

Залежність витрат від зміни обсягів господарської діяльності Обсяг господарської діяльності Змінні витрати Постійні витрати Витрати по підприємству разом по підприємству на одиницю продукції разом по підприємству на одиницю продукції разом по підприємству на одиницю...

Украинкский

2014-10-30

112.5 KB

0 чел.

PAGE  2

Тема 10. Витрати виробництва

10.1.Мета та завдання розроблення плану витрат.

10.2.Класифікація витрат та їхнє групування за економічними елементами.

10.3.Складання планової (нормативної) калькуляції та зведеного кошторису витрат на виробництво.

10.1.Мета та завдання розроблення плану витрат.

Метою розроблення плану витрат підприємства є визначення планових економічно обґрунтованих витрат щодо:

  •  валового, товарного і реалізованого обсягу господарської діяльності з виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт, придбання товарів);
  •  здійснення загальногосподарського управління підприємством;
  •  виконання господарських операцій щодо збуту продукції;
  •  сплати податкових платежів;
  •  здійснення капітальних інвестицій;
  •  виконання господарських операцій у сфері фінансової діяльності.

У процесі планування вирішують такі завдання:

  •  розрахунок вартості ресурсів, необхідних для кожного виду діяльності, за переліком об’єктів і підприємства загалом;
  •  обчислення виробничої собівартості кожного виду  продукції, робіт, послуг за структурними підрозділами і підприємством загалом;
  •  визначення загальної суми витрат на плановий обсяг господарської діяльності підприємства.

Вихідними даними для планування витрат є:

  •  планові обсяги виробництва, придбання та реалізації продукції (товарів, робіт) у натуральному та вартісному вираженні;
  •  сума капітальних інвестицій щодо забезпечення обсягів господарської діяльності та розрахунок потреби в ресурсах у натуральному вираженні.
  •  ціни на матеріально-технічні ресурси та послуги сторонніх осіб, необхідних для господарської діяльності;
  •  облікові ціни підприємства на ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності;
  •  норми витрат праці, розрахунки чисельності та професійного складу працівників, умови оплати їхньої праці, які встановлюють на підприємстві;
  •  економічні нормативи: норми амортизаційних відрахувань, відрахувань на соціальні заходи, ставки податкових платежів тощо;
  •  плани організаційно-технічних заходів щодо економії матеріальних цінностей, поліпшення використання трудових ресурсів і необоротних активів.

Результати планових обчислень відображають показниками абсолютної величини, відносного рівня та динаміки витрат, які розраховують для одиниці або для загального обсягу випуску конкретного виду продукції та продукції, що реалізується.

10.2. Класифікація витрат та їхнє групування за економічними елементами

На витрати підприємства впливає велика кількість факторів. Усі фактори поділяють на:

  •  зовнішні (ціни на ресурси, які підприємство отримує від постачальників; розміри мінімальної заробітної плати та обов’язкових платежів);
    •  внутрішні (продуктивність праці; трудомісткість та матеріаломісткість продукції).

Залежність витрат підприємства від обсягів господарської діяльності наведено в табл.10.1.

Таблиця 10.1

Залежність витрат від зміни обсягів господарської діяльності

Обсяг господарської діяльності

Змінні витрати

Постійні витрати

Витрати по підприємству

разом

по підприємству

на одиницю продукції

разом

по підприємству

на одиницю продукції

разом

по підприємству

на одиницю продукції

зростає

збільшу-ються

постійні

постійні

зменшу-ються

збільшу-ються

зменшу-ються

зменшується

зменшуються

постійні

постійні

збільшу-ються

зменшуються

збільшу-ються

Класифікацію витрат наведено в табл.10.2.

Таблиця 10.2

Класифікація витрат для потреб планування

N п/п

Ознаки

Види витрат

1.

Місце виникнення на підприємстві

підприємство; структурні підрозділи; цехи; дільниці; центри витрат ; центри відповідальності

2

Об’єкти господарської діяльності

продукція; роботи; послуги; господарські процеси; деталі; замовлення

3

Характер виробництва

основне; допоміжне; обслуговуюче

4

Зв’язок з обсягами господарської діяльності

постійні; змінні;

умовно-постійні; умовно-змінні

5

Спосіб перенесення витрат на об’єкт

прямі; непрямі

6

Час виникнення

витрати минулого періоду; витрати звітного періоду; витрати майбутніх періодів

7

Відношення до джерел покриття

вхідні витрати (залишок готової продукції на початок звітного періоду);

поточні витрати (виробнича собівартість готової продукції звітного періоду);

вихідні витрати (собівартість реалізованої продукції)

8

Калькуляційні ознаки

елементи витрат;

статті калькуляції

9

Місце проведення контролю

місце формування;

центри відповідальності

10

Можливість регулювання

регульовані;

нерегульовані

11

Мета формування

визначення собівартості; визначення прибутку; оцінка альтернативного варіанту

12

Вид діяльності

звичайні; основні; операційні; інвестиційні; фінансові; надзвичайні; виробничі; адміністративні; збутові; постачання; невиробничі

13

Єдність складу (однорідність) витрат

одноелементні;

комплексні

14

Календарні періоди

поточні; довгострокові; одноразові

15

Доцільністю здійснення

продуктивні; непродуктивні.

За місцем виникнення витрати на виробництво групують за виробництвами, цехами, дільницями, технологічними переділами, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами виробництв.

За калькуляційними ознаками витрати класифікують за економічними елементами та за статтями калькуляції.

Під економічними елементами витрат розуміють сукупність економічно однорідних витрат у грошовому вираженні за їхніми видами (це групування дає змогу відповісти на запитання, що витрачено на конкретний об’єкт).

Статті калькуляції відображають як формуються ці витрати для визначення собівартості продукції: одні витрати показують за їх видами (елементами), інші – за комплексними статтями (включають декілька елементів). Один елемент витрат може бути присутнім у кількох статтях калькуляції.

За зв’язком з обсягами виробництва витрати поділяють на змінні та постійні.

До змінних належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням.

Змінні витрати включають витрати на сировину та матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, технологічне паливо й енергію, на оплату праці працівникам, зайнятим виробництвом продукції (виконанням робіт, наданням послуг), з відрахуваннями на соціальні заходи, а також інші витрати.

Постійні – це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції істотно не змінюється.

До постійних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

За способом віднесення витрат на продукцію їх поділяють на прямі та непрямі.

Прямі – це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом.

До прямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом окремого виду продукції (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці тощо), які можуть бути безпосередньо включені до її собівартості.

Непрямі витрати – витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом.

До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції (загальновиробничі), які включають до виробничої собівартості за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі.

За єдністю складу витрати поділяють на одноелементні та комплексні.

Одноелементні – складаються з одного елементу витрат, комплексні – з кількох економічних елементів.

За календарними періодами витрати на виробництво поділяють на поточні, довгострокові та одноразові.

Поточні – це постійні, звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша, ніж місяць.

Довгострокові витрати – це витрати, пов'язані з виконанням довгострокового договору (контракту), тобто контракту, який не планують завершити раніше, ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Одноразові, тобто однократні витрати, або витрати, які здійснюються один раз (з періодичністю більшою, ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

За доцільністю витрачання витрати поділяють на продуктивні та непродуктивні.

Продуктивні – передбачені технологією та організацією виробництва.

Непродуктивні – не обов'язкові, що виникають у результаті певних недоліків в організації виробництва, порушення технології тощо.

Витрати операційної діяльності групують за такими економічними елементами:

матеріальні витрати;

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні заходи;

амортизація;

інші операційні витрати.

Це групування є єдиним для всіх видів економічної діяльності.

10.3. Складання планової (нормативної) калькуляції та зведеного кошторису витрат на виробництво

Планова (нормативна) калькуляція  це обчислення планової (нормативної) собівартості одиниці продукції, проведене за статтями витрат.

Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групують за такими статтями калькуляції:

  •  сировина та матеріали;
    •  купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;
      •  паливо й енергія на технологічні цілі;
      •  зворотні відходи (вираховують);
      •  основна заробітна плата;
      •  додаткова заробітна плата;
      •  відрахування на соціальні заходи;
      •  витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
      •  загальновиробничі витрати;
      •  втрати від браку;
      •  інші виробничі витрати;
      •  попутна продукція (вираховують).

Планову калькуляцію складають на рік з розподілом за кварталами. Для окремих галузей промисловості з сезонним характером виробництва встановлюють іншу періодичність складання калькуляції.

Планову (нормативну) калькуляцію складають на всі види продукції, які виготовляють у плановий рік.

Основою складання планової (нормативної) калькуляції на підприємстві є технічно обґрунтовані норми витрат матеріальних і трудових ресурсів, стандарти та технічні умови, встановлені для цієї продукції. Ці норми визначають на основі діючих (або очікуваних) на початок планового періоду нормативів з урахуванням економічної ефективності розроблених заходів щодо подальшого удосконалення виробництва.

Під час складання планової (нормативної) калькуляції визначають величину прямих і непрямих витрат на виробництво одиниці продукції. Більшу частину витрат відносять до собівартості одиниці продукції як прямі витрати.

Витрати на виробництво одиниці продукції у вартісному вираженні формують її виробничу собівартість. Цей показник є одним з найважливіших економічних показників господарської діяльності підприємства, який відображає підвищення продуктивності праці, економію ресурсів, технічний прогрес.

Витрати планують у такій послідовності:

  •  складають кошториси витрат і калькулюють собівартість продукції та послуг допоміжних цехів;
  •  складають баланс розподілу продукції і послуг допоміжного виробництва за калькуляційними напрямами і за внутрішньозаводськими підрозділами-споживачами;
  •  складають кошториси витрат на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничих та інших виробничих витрат за цехами основного виробництва з наступним узагальненням їх по підприємству;
  •  калькулюють виробничу собівартість одиниці продукції за видами, розраховують виробничу собівартість усієї товарної продукції і продукції, яку реалізують;
  •  складають зведений кошторис витрат на виробництво.

До зведеного кошторису витрат на виробництво включають витрати всіх структурних підрозділів підприємства, що беруть участь у виробництві продукції.

Зведений кошторис витрат на виробництво (з розбиттям за кварталами) складають на основі таких розрахунків:

  •  витрат на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати і комплектуючі вироби, технологічне паливо й енергію в основному виробництві;
  •  основної та додаткової заробітної плати з відрахуванням на соціальні заходи робітників, зайнятих виробництвом продукції (виконанням робіт, наданням послуг);
  •  кошторисів витрат (калькуляцій виробничої собівартості продукції) цехів допоміжного виробництва;
  •  кошторису витрат на утримання та експлуатацію устаткування;
  •  кошторису загальновиробничих витрат;
  •  кошторису інших виробничих витрат.

У разі потреби проводять й інші розрахунки та складають кошториси.

Варто зазначити, що до загальної суми витрат у зведеному кошторисі входять не лише витрати на виробництво товарної продукції, а й витрати, пов'язані з приростом залишків незавершеного виробництва, в тому числі напівфабрикатів власного виробництва, витрат майбутніх періодів.

Поняття технологічної, цехової, виробничої собівартості та собівартості реалізованої продукції

Собівартість продукції — це виражені в грошовій формі сукупні витрати на підготовку і випуск продукції.

Планова собівартість виготовленої продукції являє собою прогноз величини витрат певної господарчої організації на виготовлення конкретної продукції.

Фактична собівартість продукції — це сума витрат, здійснених конкретною господарчою організацією в ході виготовлення продукції за умов, що склалися на виробництві.

Метою врахування фактичної собівартості продукції є своєчасне, повне та достовірне відображення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції та її реалізації замовникові, виявлення відхилень від очікуваних значень, а також контроль за використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Окрім того, дані обліку собівартості продукції використовуються у процесі аналізу для виявлення всередині організації виробничих резервів, а також при визначенні фактичних фінансових результатів діяльності господарчої організації та її підрозділів.

Кошторисна собівартість визначається господарчою організацією під час складання необхідного комплексу проектних документів за кошторисними нормами та цінами, які діють на момент її розрахунку. Вона є базою для розрахунку планової собівартості виготовленої продукції і дає змогу, з одного боку, господарчій організації прогнозувати рівень своїх майбутніх витрат, а з іншого — надає можливість замовнику оцінити межі (рамки), в яких може відбуватися торг із цією організацією. І нарешті, кошторисна собівартість є одним із документів, за яким державні органи оподаткування контролюють прибутки конкретної угоди деяких господарчих організацій.

Технологічна собівартість – це сума витрат цеху, що безпосередньо пов'язані з виконанням технологічних операцій. Цей вид собівартості розраховують за такою формулою:

Сума всіх витрат

де Вм — вартість сировини і матеріалів;

В,,, — основна та додаткова заробітна плата;

Вуе — витрати на експлуатацію та утримання устаткування.

Цехова собівартість складається з усіх витрат цеху на виробництво певного виду продукції. Вона розраховується за формулою

де Вм — вартість сировини і матеріалів;

Впов — поворотні відходи виробництва;

Внвв — вартість напівфабрикатів власного виробництва;

Впк — вартість покупних комплектуючих;

Вп — витрати на паливо для технологічних цілей;

Ве — витрати на енергію для технологічних цілей;

Взо — основна заробітна плата;

Взд — додаткова заробітна плата;

Bсп — відрахування на соціальні потреби;

Вів — витрати на відтворення інструменту;

Вус — витрати на утримання і експлуатацію устаткування;

Внп — витрати на розробку та освоєння нової продукції;

Вц— інші цехові витрати;

Вб — втрати від браку.

Виробнича собівартість — це сума всіх виробничих витрат.

Повна собівартість — це сума виробничої собівартості і невиробничих витрат.

За допомогою виробничої собівартості обліковується незавершене виробництво та виготовлена продукція, яка знаходиться у вигляді товарно-матеріальних запасів підприємства.

Виробнича собівартість лежить в основі формування собівартості реалізованої продукції. Цей вид собівартості розраховують за такою формулою:

де Взв — загальновиробничі витрати.

До складу невиробничих витрат відносять операційні невиробничі витрати (адміністративні витрати, витрати на збут тощо), а також витрати за період, що пов'язані із залученням позикового капіталу.

Показник повної собівартості використовується для визначення фінансових результатів діяльності підприємства, аналізу рентабельності та ціноутворення продукції.

Необхідно визначити, що індивідуальна собівартість показує рівень організації виробництва, автоматизації та механізації, спеціалізації та концентрації, що є неоднаковими для різних підприємств однієї галузі.

Проте галузева собівартість даного виду продукції показує середній за галуззю рівень техніки, організації виробництва, продуктивність праці та прогресуючих норм витрат матеріальних ресурсів. Цей показник можна обчислити за формулою

де Сгі — середньогалузева собівартість і-го виробу;

Сі — індивідуальна собівартість з виробництва і-го виробу на і-му підприємстві;

Оті — обсяг товарної продукції з виробництва і-то виробу на і-му підприємстві;

К — кількість підприємств галузі, що випускають і-й виріб.

Визначення собівартості одиниці продукції за встановленими статтями (номенклатурою) витрат називається калькулюванням. Проте розрізняють калькулювання планової (обчислюється за плановими нормами і нормативами) та звітної собівартості (розраховується за фактичними даними).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

37675. ИЗУЧЕНИЕ ПРИНЦИПА ДЕЙСТВИЯ И ХАРАКТЕРИСТИК ЭЛЕКТРОННЫХ ЛАМП 48.5 KB
  Важнейшей характеристикой диода является зависимость силы тока текущего через лампу анодного тока от разности потенциалов между катодом и анодом анодного напряжения. Анодный ток зависит от анодного напряжения и от температуры катода. При постоянной температуре катода анодный ток 1д возрастает с увеличением анодного напряжения IIа. Поскольку ме ханизм возникновения электрического тока в этом случае отличается от механизма возникновения тока в проводниках то зависимость анодного тока от анодного напряжения не описывается законом Ома.
37676. Морфологія і анатомія генеративних органів 257.5 KB
  Морфологія і анатомія бруньок винограду. Вивчити типи бруньок винограду їх утворення розвиток морфологічну та анатомічну будову пасинкової бруньки і зимуючого вічка. Морфологія і анатомія бруньок винограду. У більшості сортів європейськоазіатського винограду порослеві пагони і вовчки безплідні і відрізняються від звичайних пагонів більшою силою росту в довжину і в товщину рихлістю будови тканини слабким прикріпленням до багаторічної частини стебла.
37677. Закладання винограднику 91 KB
  Тема: Закладання винограднику. Організація території для закладання винограднику. Скласти плансхему організації території відведеної для закладання винограднику. Організація території для закладання винограднику.
37678. Щеплення здеревянілими чубуками 101 KB
  Мета заняття. Засвоїти техніку настільного щеплення здеревянілими чубуками па машинах УПВ, ПМ-450 та МП-7А. Ознайомитись з технікою щеплення вручну способом поліпшеної копуліровки та на штифт за допомогою спеціального секатора.
37679. Виведення основних форм кущів 825.5 KB
  У перший рік добиваються високої приживлюваності саджанців. 1 Виведення середньоштамбового двобічного кордону: 1 кущ у перший рік садіння; 2 кущ на другий рік; 3 кущ на третій рік; 4 кущ на четвертий рік; 5 кущ на пятий рік: а навесні; б влітку в восени. На другий рік вирощують пагони для майбутнього штамба. На третій рік формують штамб.
37680. Загальні відомості про виноград і будову його вегетативних органів 256 KB
  Класифікація винограду. Ознайомитись з екологогеографічними групами сортів європейськоазіатського винограду Vitis vinifer J. Класифікація винограду. У культурі винограду найбільше значення мають такі види роду Vitis J європейськоазіатський виноград Vitis vіпіfега J.
37681. Арифметичні команди восьмирозрядного мікропроцесора КР580ВМ80 (Intel 8080) 465 KB
  Арифметичні команди. Прапорці завжди встановлюються чи скидаються автоматично після виконання наступної команди яка впливає на прапорці в залежності від результату операції. Результати виконання арифметичних і логічних операцій над вмістом акумулятора регістрів загального призначення та комірок пам’яті впливають на прапорці наступним чином: Прапорець нуля встановлюється в 1 якщо в результаті виконання якоїнебудь команди отримано нульовий результат всі біти задіяного регістру чи комірки пам’яті встановлено в 0 і скидається в 0 в випадку...
37682. Логічні команди восьмирозрядного мікропроцесора КР580ВМ80 (Intel 8080) 394 KB
  До них відносяться команди І АБО ВИКЛЮЧНЕ АБО та ЗАПЕРЕЧЕННЯ ІНВЕРСІЯ а також команда ПОРІВНЯННЯ за допомогою якої здійснюються різноманітні перевірки. Окремо слід виділити команди простого та циклічного зсуву які використовуються для реалізації операцій МНОЖЕННЯ і ДІЛЕННЯ та деяких інших цілей. Власне логічні команди.
37683. Робота з утилітою Disk Manager 498.97 KB
  Ознайомитись з можливостями утиліти Запоминающие устройства Засіб управління дисками в цій версії Windows призначено для виконання таких завдань управління дисками як створення і форматування розділів і томів і призначення літер дисків. Подивитись структуру властивості всіх підключених жорстких дисків рис.рис3 Після аналізу лігічних дисків було виявлено що необхідно провести дефрагментацію диска С.2 Рис 3 Висновки по роботі: На цій лабораторній роботі я вивчив можливості утиліти Disk Mnger операційної системи Windows Vist зробив...