70933

Фінансове планування і контроль на підприємстві

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Перелік основних бюджетів підприємства за їхнім цільовим призначенням Операційні Фінансові бюджет доходу; бюджет виробництва продукції виробнича програма; бюджет прямих матеріальних витрат; бюджет обсягів придбання матеріалів; бюджет витрат на оплату праці; бюджет загальновиробничих витрат...

Украинкский

2014-10-30

162.5 KB

2 чел.

PAGE  15

Балансовий план – план активів та джерел їхнього фінансування

План надходження та використання грошових коштів

План доходів та витрат інвестиційної діяльності

План доходів та витрат операційної діяльності

Основні види поточних фінансових планів підприємства

Тема 11. Фінансове планування і контроль на підприємстві

11.1.Мета і завдання фінансового планування. Фінансова стратегія та політика.

11.2.Поточне й оперативне фінансове планування на підприємстві.

11.3.Методи фінансового планування.

11.4.Планування прибутку.

11.1.Мета і завдання фінансового планування. Фінансова стратегія та політика

Метою фінансового планування є визначення оптимального обсягу і структури фінансових ресурсів та джерел їхнього формування, необхідних для забезпечення діяльності підприємства у плановому періоді.

Для досягнення цієї мети виділяють такі основні завдання:

  •  розробити систему фінансових планів з виділенням оперативних, поточних, стратегічних;
  •  обчислити загальний обсяг необхідних фінансових ресурсів;
  •  визначити обсяги і структуру внутрішнього та зовнішнього фінансування, виявити резерви та обчислити обсяги додаткового фінансування;
  •  спрогнозувати доходи та витрати підприємства.

Основою для фінансового планування є фінансове прогнозування. Виконуючи прогнозування, визначають основні напрямки та цільові параметри фінансової діяльності підприємства, тобто розробляють загальну фінансову стратегію підприємства.

Фінансова стратегія – це система довгострокових цілей фінансової діяльності з визначеними найефективнішими шляхами їхнього досягнення.

Фінансову стратегію підпорядковують загальноекономічній стратегії розвитку підприємства. Тому вона повинна узгоджуватися з її цілями та напрямками. Однак, якщо тенденції розвитку товарного та фінансового ринків не співпадають (цілі загальної стратегії не можуть бути досягнуті через фінансові обмеження), то фінансова стратегія може вносити певні корективи в загальну економічну стратегію розвитку підприємства.

Період формування фінансової стратегії не повинен перевищувати періоду формування загальної економічної стратегії підприємства. Важливим аспектом встановлення періоду формування фінансової стратегії є передбачуваність розвитку економіки в цілому та кон’юнктури тих сегментів фінансового ринку, з якими буде пов’язана фінансова діяльність підприємства. В умовах нестабільного розвитку економіки цей період не може перевищувати трьох років.

Вибір способів досягнення довгострокових цілей визначає фінансова політика, зокрема:

  •  політика управління оборотними та необоротними активами;
  •  політика формування фінансових ресурсів;
  •  податкова, дивідендна, амортизаційна, емісійна політика;
  •  кредитна політика;
  •  політика управління інвестиціями (реальними, фінансовими);
  •  політика управління грошовими коштами;
  •  політика управління фінансовими ризиками й упередження банкрутства.

На основі фінансової стратегії розробляють довгострокові, поточні та оперативні фінансові плани:

  •   довгострокові (перспективні) на період 3-5 років з деталізацією за роками;
    •   поточні на рік з деталізацією за кварталами;
    •   оперативні на квартал з деталізацією за місяцями.

11.2.Поточне й оперативне фінансове планування на підприємстві

Довгострокові фінансові плани відображають приблизний перелік фінансових ресурсів, їхній обсяг та напрями використання.

Поточні фінансові плани пов’язують кожен вид вкладень з джерелами фінансування.

Поточні фінансові плани розробляють, як правило, на рік. Проте в умовах нестабільності економіки та високих темпів інфляції часто плани розробляють і на коротші терміни.

Форми поточних фінансових планів державних підприємств регулює держава. Фінансовий план державного підприємства складається з 5-и розділів:

1) джерела формування й надходження коштів (прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, нерозподілений прибуток у минулому періоді, амортизаційні відрахування, довго- та короткострокові кредити банків, державний і місцевий бюджети тощо);

2) приріст активів підприємства (капітальні інвестиції: капітальне будівництво, придбання основних засобів, необоротних активів, нематеріальних активів, модернізація основних засобів; приріст оборотних активів підприємства; довгострокові фінансові інвестиції тощо);

3) повернення залучених коштів (довго- та короткострокових кредитів, позик, отриманих на зворотній основі з бюджету, інших зобов’язань);

4) витрати, пов’язані з внесенням обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів (податок на прибуток, інші податки та обов’язкові платежі, державне пенсійне страхування, соціальне страхування);

5) покриття збитків минулих періодів.

На відміну від державних підприємств, підприємства недержавної форми власності можуть розробляти фінансові плани в довільній формі. Поточні фінансові плани, як правило, складають за формою, що відповідає формі фінансової звітності (бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів тощо).

Основні види поточних фінансових  планів подано на рис.11.1.

Рис.11.1. Основні види поточних фінансових планів

Поточні плани є основою оперативного планування.

Оперативні плани містять короткотермінові планові завдання щодо фінансового забезпечення господарської діяльності підприємства.

Основними видами оперативних фінансових планів є: платіжний календар, податковий календар, касовий план.

Платіжний календар можна складати на квартал з розбивкою по місяцях або декадах, а на підприємствах, де можливі часті зміни грошових потоків, – на місяць з розподілом за декадами, тижнями чи днями.

Основною метою розроблення платіжного календаря є визначення конкретних термінів надходження грошових коштів і платежів підприємства та їх доведення до конкретних виконавців у формі планових завдань.

Найпоширенішою формою платіжного календаря є розроблення його в розрізі двох розділів:

  1.  графіка майбутніх платежів;
  2.  графіка майбутніх надходжень грошових коштів.

На підставі даних платіжного календаря можна передбачити нестачу коштів у плановому періоді і спланувати подолання дефіциту за рахунок залучення короткотермінових позик або перенесення (в допустимих межах) термінів деяких платежів. За наявності стабільного залишку коштів на поточному рахунку підприємства варто подумати про розширення масштабів виробництва або про оформлення на суму цих коштів депозитного банківського рахунку під відповідний відсоток. Отже, платіжний календар дає змогу в одному випадку уникнути фінансових втрат, а в іншому – отримати додатковий прибуток.

У податковому календарі вказують перелік податків та дати їхньої сплати.

Касовий план є планом обігу готівки через касу підприємства. До каси підприємства гроші надходять з розрахункового рахунку. Вони призначені для виплати заробітної плати працівникам у встановлений термін та інших виплат. Своєчасна забезпеченість готівкою характеризує стан фінансових відносин між підприємством і трудовим колективом.

В умовах самостійного планування підприємствами своєї діяльності податковий і касовий плани можна не складати окремо, а включати їхні позиції у платіжний календар.

Поточні та оперативні плани часто розробляють у формі бюджетів.

Бюджет – це план майбутніх дій та заходів підприємства, виражений в грошових або натуральних вимірниках, що відображає доходи та витрати, надходження і видатки як підприємства загалом, так і його структурних підрозділів на певний період часу, а також суму капіталу, яку необхідно залучити підприємству для досягнення планових завдань.

Планування майбутньої діяльності підприємства та оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів називають бюджетуванням.

Бюджетування сприяє координації роботи різних підрозділів підприємства, дає можливість оцінити їхній внесок у досягнення загальної мети та спрогнозувати очікувані результати підприємницької діяльності.

Бюджети складають на певний термін часу, який називають бюджетним періодом. Зазвичай, таким терміном є рік, у межах якого виділяють коротші періоди: квартали, місяці. Є випадки, коли складання бюджетів передбачене законодавством чи умовою контрактів (наприклад, установи, що фінансуються з державного бюджету або із спеціальних фондів, повинні складати бюджети у межах виділених коштів).

Перелік основних бюджетів підприємства за їхнім цільовим призначенням наведено в табл.11.1.

Таблиця 11.1

Перелік основних бюджетів підприємства за їхнім цільовим призначенням

Операційні

Фінансові

бюджет доходу;

бюджет виробництва продукції (виробнича програма);

бюджет прямих матеріальних витрат;

бюджет обсягів придбання матеріалів;

бюджет витрат на оплату праці;

бюджет загальновиробничих витрат;

бюджет собівартості виготовленої та реалізованої продукції;

бюджет адміністративних витрат, витрат на збут тощо;

бюджет фінансових результатів операційної діяльності

бюджет капітальних вкладень;

бюджет руху грошових коштів;

бюджетний баланс

Бюджети містять показники, яких має досягнути підприємство у бюджетному періоді. Однак, вплив різноманітних непередбачених чинників у процесі господарської діяльності спричиняє до виникнення відхилень між бюджетними і фактичними показниками. Для своєчасного виявлення таких відхилень і відповідного реагування на них здійснюють бюджетний контроль, який полягає у зіставленні фактичних результатів діяльності з бюджетними, аналізуванні відхилень та внесенні необхідних коригувань.

11.3. Методи фінансового планування

Для розроблення фінансових планів використовують різноманітні методи, які можна згрупувати за системою ознак, наведених в табл.11.2.

Таблиця 11.2

Методи фінансового планування

Класифікаційні ознаки

Метод планування

Вихідна позиція для розроблення плану

ресурсний (за можливостями);

цільовий (за потребами)

Принципи визначення планових показників

екстраполяційний;

інтерполяційний

Спосіб обчислення планових показників

статистичний;

факторний;

нормативний

Узгодженість ресурсів та потреб

балансовий;

матричний

Варіантність розроблюваних планів

одноваріантний;

поліваріантний;

економіко-математичної оптимізації

Рівень деталізації планових розрахунків

бюджетний;

метод приросту (метод відсотків від реалізації, метод формули)

Метод приросту грунтується на таких припущеннях:

а) у разі нарощування обсягу реалізації на певний відсоток змінні витрати, поточні активи та поточні зобов’язання збільшуються в середньому на стільки ж відсотків. Це означає, що і поточні активи, і поточні пасиви будуть складати такий же ж, як в попередньому періоді, відсоток від виторгу;

б) відсоток збільшення вартості основних засобів обчислюють на підставі заданого відсотка нарощування обороту відповідно до технологічних умов виробництва та з урахуванням наявності недозавантажених основних засобів на початок прогнозного періоду, рівня морального та фізичного зношення тощо;

в) довготермінові зобов’язання та акціонерний капітал підприємства залишають незмінними;

г) нерозподілений прибуток прогнозного періоду обчислюють як суму нерозподіленого прибутку базового періоду та прогнозного чистого прибутку у плановому періоді за мінусом обсягу запланованих дивідендів;

д) різниця між прогнозними обсягами активів та пасивів підприємства дорівнює сумі потреби в додатковому зовнішньому фінансуванні.

11.4. Планування прибутку

Планування прибутку охоплює обчислення таких складових:

• чистого доходу (виручки) від реалізації продукції, послуг;

• валового прибутку;

• фінансового результату від операційної діяльності;

• фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування;

• фінансового результату від звичайної діяльності;

• чистого прибутку.

Чистий дохід (виручку) від реалізації продукції визначають вирахуванням з доходу (виручки) від реалізації продукції податків, зборів, знижок тощо (податок на додану вартість, акцизний збір, інші збори або податки з обороту, інші вирахування з доходу – знижки, повернення продукції тощо).

Валовий прибуток (збиток) розраховують як різницю між чистим доходом (виручкою) від реалізації продукції (послуг) і собівартістю реалізованої продукції.

Фінансовий результат від операційної діяльності (прибуток, збиток) визначають вирахуванням із валового прибутку адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Фінансовий результат (прибуток, збиток) від звичайної діяльності до оподаткування складається з:

• фінансового результату від операційної діяльності;

• доходу від інвестиційної (участь в капіталі) та фінансової діяльності за мінусом фінансових витрат, втрат від участі в капіталі та інших витрат.

Фінансовий результат (прибуток, збиток) від звичайної діяльності обчислюють як різницю між фінансовим результатом до оподаткування та податком на прибуток.

Чистий прибуток – це сума прибутку від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку (фінансового результату від надзвичайної діяльності чи події).

Під час планування чистого прибутку надзвичайні події, доходи та витрати, пов’язані з ними, практично неможливо оцінити, тому що невідомо, які події та коли відбудуться. Тому чистий прибуток плановий – це прибуток в основному від звичайної діяльності.

Плануючи прибуток, ураховують внутрішні й зовнішні умови діяльності підприємства, зокрема зміну макроекономічних чинників (законодавства, інфляції, структури попиту тощо).

Розрізняють пасивну й активну стадії планування прибутку.

Пасивна стадія планування – це розроблення плану прибутку з внесенням корективів, що враховують зміни зовнішніх і внутрішніх умов.

Активна стадія полягає у визначенні найбільшого прибутку підприємства з урахуванням зовнішніх і внутрішніх змін.

Активна стадія дає змогу збільшити прибуток, визначений у процесі пасивної стадії, завдяки:

  •  пошуку й мобілізації резервів підвищення продуктивності праці;
  •  зниження окремих витрат на виробництво та реалізацію продукції;
  •  збільшення обсягів реалізації продукції;
  •  підвищення частки прибутку в ціні окремих виробів, якість яких перевищує якість аналогічної продукції конкурентів тощо.

Прогнозування та планування прибутку підприємства необхідне для складання перспективних і поточних фінансових планів.

Використовують такі методи планування операційного прибутку:

  •  прямий (метод прямого розрахунку);
  •  за показниками витрат на 1 грн. продукції;
  •  економічний (аналітичний) метод.

Прямий метод передбачає визначення прибутку за всіма видами продукції, яку виготовляє та реалізує підприємство.

Для його обчислення використовують таку формулу:

,                                            (11.1)

де  – прибуток від реалізації одиниці виробу і-го виду, тис. грн.;

     – кількість виробів і-го виду за виробничою програмою відповідного періоду, натур. од.;

    n – кількість видів продукції підприємства.

Прибуток від реалізації одиниці виробу і-го виду визначають за формулою:

,                                             (11.2)

де  – оптова ціна виробу і-го виду, грн.;

     – повна собівартість виробу і-го виду в плановому періоді, грн.;

Прямий метод планування прибутку використовують на підприємствах масового та великосерійного виробництва, де є планові калькуляції собівартості виробів.

Планування прибутку на основі показника витрат на 1 грн. продукції враховує випуск та реалізацію всієї продукції підприємства. Передбачає використання даних про виробничі витрати та реалізацію продукції за попередній період, а також очікувані зміни в наступному періоді. Цей метод є менш точним. Його застосовують на підприємствах серійного й одиничного типу виробництва.

Економічний (аналітичний) метод дає змогу визначити не лише загальну суму прибутку, а й урахувати вплив на неї окремих чинників, зокрема зміни:

  •  обсягу виробництва й реалізації продукції;
  •  собівартості продукції;
  •  рівня оптових цін;
  •  рентабельності продукції;
  •  асортименту та якості продукції.

Цей метод використовують на підприємствах різних типів виробництва.

Прибуток, згідно цього методу, розраховують окремо:

за порівнюваною (яку виробляли в попередньому році) продукцією;

не порівнюваною (новою) продукцією.

Прибуток за порівнюваною продукцією планують у такій послідовності:

• визначають базовий рівень рентабельності відносно собівартості реалізованої продукції звітного року:

;                                      (11.3)

• розраховують прибуток від реалізації планового обсягу порівнюваної продукції (за її собівартістю) за базового рівня рентабельності:

;                                   (11.4)

• визначають збільшення прибутку в плановому році за рахунок зниження собівартості у результаті впровадження організаційно-технічних заходів:

;                                  (11.5)

.                                  (11.6)

Приклад. У звітному році прибуток становив 5000 грн., собівартість продукції – 20 000 грн. Собівартість реалізованої продукції у плановому році становитиме 22 000 грн. У результаті впровадження організаційно-технічних заходів собівартість зменшиться на 2%. Обчислити плановий прибуток.

Рентабельність дорівнює 25 % (5000 : 20 000 × 100 %).

Прибуток – 5500 грн. (22 000 × 25 : 100 %).

Собівартість продукції дорівнюватиме 21 560 грн. (22 000 – 440).

Плановий прибуток становитиме 5940 грн. (5500 + 440).

Прибуток від випуску та реалізації не порівнюваної продукції обчислюють методом прямого розрахунку або з використанням показника середньої рентабельності продукції на підприємстві.

Після визначення планового операційного прибутку обчислюють плановий прибуток від звичайної діяльності.

Фінансовий результат (прибуток, збиток) залежить від умов прибутковості, основними з яких є:

• ринкові ціни на продукцію та послуги підприємства, які визначаються співвідношенням попиту й пропозиції;

• обсяг виробництва та реалізації продукції;

• витрати на виробництво продукції.

Досить універсальним методом фінансового планування є аналіз «витрати - обсяг – прибуток». Він дає можливість:

1) визначати обсяги виробництва й реалізації продукції, які забезпечують беззбитковість;

2) приймати рішення щодо цільової суми прибутку;

3) визначати граничний обсяг виробництва продукції, подальше перевищення якого пов’язане зі зменшенням валового прибутку.

Для обчислення планового обсягу виробництва та реалізації, що відповідає беззбитковому стану підприємства, необхідно знати три показники:

1) оптову ціну реалізації товару;

2) обсяг постійних (фіксованих) витрат, тобто таких витрат, величина яких у короткотерміновому періоді не пов’язана з обсягом виробництва й реалізації та їхніми змінами. До них належать витрати на устаткування, його утримання й експлуатацію, амортизаційні відрахування, адміністративні витрати, витрати на оренду, рекламу, соціальне страхування, наукові дослідження, розробки тощо;

3) обсяг змінних витрат, тобто таких витрат, які змінюють свою величину у зв’язку зі зміною обсягу виробництва й реалізації продукції. До змінних витрат належать витрати на сировину й матеріали, заробітну плату основного виробничого персоналу, електроенергію, транспортування тощо.

Формула для обчислення обсягу виробництва конкретного виду продукції (у натуральному вираженні), що забезпечує беззбитковість підприємства, має такий вигляд:

,                                            (11.7)

де ПВ обсяг постійних (фіксованих) витрат, грн.;

    Ц оптова ціна виробу, грн.;

    ЗВ обсяг змінних витрат, грн.

Логіку аналізу беззбитковості можна використати і для визначення обсягу виробництва та реалізації продукції, необхідного для отримання цільової суми прибутку.

Кількість виробів, які необхідно реалізувати, щоб одержати цільову суму прибутку (у натуральному вираженні), розраховують за такою формулою:

,                                              (11.8)

де Пр валовий прибуток, грн.

Порівнюючи плановий обсяг виробництва з точкою беззбитковості, можна обчислити показник запасу міцності.

Запас міцності розраховують як різницю між плановим обсягом реалізації продукції і обсягом реалізації продукції у точці беззбитковості (у грошовому вираженні):

.                                      (11.9)

Запас міцності підприємства характеризує величину можливого зниження обсягу реалізації продукції у вартісному виразі за несприятливої кон’юнктури товарного ринку, яка дає йому змогу здійснювати прибуткову операційну діяльність.

Використовуючи показник запасу міцності, можна обчислити коефіцієнт запасу міцності.

Коефіцієнт запасу міцності – це співвідношення запасу міцності та запланованого обсягу реалізації продукції:

.                                                 (11.10)

Коефіцієнт запасу міцності є вимірником рівня ризику нерентабельної роботи підприємства. Що більше значення цього коефіцієнта, то меншим є ризик.

Граничний обсяг виробництва це такий обсяг, за якого різниця між граничним доходом (МR) та граничними витратами (МС) дорівнює нулеві: МR – МС = 0.

Граничний обсяг виробництва продукції необхідно визначати для того, щоб запобігти збільшенню витрат та зменшенню прибутку на кожну додаткову одиницю продукції, що виробляється, і, як наслідок, зменшенню валового прибутку від реалізації більшого обсягу продукції.

Нарощування обсягу виробництва продукції є доцільним до граничного. Далі збільшувати виробництво продукції невигідно, тому що зменшується валовий прибуток. Підприємству необхідно запровадити відповідні зміни в технології виробництва або в конструкції, якості продукції тощо.

Суму прибутку, отриманого підприємством, використовують для оцінювання ефективності його господарювання. Для цього обчислюють показники рентабельності. Залежно від того, з яким показником зіставляють прибуток, визначають відповідну рентабельність.

Зміна рівня того чи іншого показника рентабельності залежить від трансформації економічних та організаційно-технічних факторів виробництва та реалізації продукції (робіт і послуг). Тому в процесі аналізу необхідно визначати, які фактори впливали на підвищення чи зниження рівня рентабельності та розробляти відповідні заходи щодо підвищення ефективності діяльності підприємства.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

51182. Банкет за столом с частичным обслуживанием с официантами на 30 персон по случаю Дня Рождения 512.5 KB
  Ресторан - предприятие общественного питания с широким ассортиментом блюд сложного приготовления, включая заказные и фирменные, вино-водочные, табачные и кондитерские изделия, с повышенным уровнем обслуживания в сочетании с организацией досуга.
51183. Изучение таймеров микроконтроллера 39.03 KB
  Цели работы Изучить особенности работы таймеров микроконтроллера. Изучить методику конфигурирования таймеров. Научиться формировать с помощью таймера временные интервалы. Изучить способы отладки программ на учебном лабораторном стенде LESO1.
51185. Работа с клавиатурой матричного типа 40.12 KB
  Цель работы Изучить особенности работы параллельных портов микроконтроллера. Изучить схемы подключения кнопок и матричной клавиатуры к микроконтроллеру. Научиться определять состояние кнопок при помощи программы.
51187. Інтерпретатор математичних виразів 25.62 KB
  Мета: Навчитися створювати та використовувати власні обєкти, нащадки, віртуальні функції, програмно реалізовувати деревоподібні графи.
51188. Інтерпретатор виразів з обчисленням першої та другої похідної 21.38 KB
  Мета: Удосконалити навики ООП, використавши для реалізації задачі про Інтерпретатор механізми інкапсуляції,наслідування, поліморфізму, динамічного звязування і віртуальних функцій.
51190. Построить аналитическую модель и, решив ее, определить вероятности состояний 100.94 KB
  По графу построить аналитическую модель и, решив ее, определить вероятности состояний. Рассчитать теоретическое значение показателя эффективности, заданного целью исследования задания..