70990

Облік загальновиробничих витрат та порядок їх віднесення на собівартість продукції

Курсовая

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Основою для розробки і реалізації управлінських рішень є відповідна інформація про стан справ в тій або іншій області діяльності організації в конкретний момент часу. Так, дані обліку витрат виробництва (обіг) і калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) є важливим засобом...

Украинкский

2014-10-31

963.5 KB

54 чел.

PAGE  2

Міністерство освіти І науки України

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

Економічний факультет

Кафедра Обліку і аудиту

«Облік загальновиробничих витрат та порядок їх

віднесення на собівартість продукції»

Курсова робота

Виконав студент 3-го курсу

денної форми навчання

спец. «Облік і аудит», 304 група:

Левченка Дмитра

Науковий керівник:

Кравчук Руслана Вікторівна

Чернівці

2010 рік


ЗМІСТ

[1]
ВСТУП

[1.1]
Розділ І. Теоретико-організаційні основи обліку загальновиробничих витрат

[1.1.1] 1.1.Порядок визнання та класифікація витрат

[1.1.2] 1.2. Огляд нормативно-правової бази та спеціальних джерел, щодо обліку загальновиробничих витрат

[1.1.3] Спеціальна література з питань обліку витрат

[1.1.4] 1.3. Облікова політика підприємства

[1.2]
Розділ ІІ. Стан обліку загальновиробничих витрат

[1.3] на АТВТ «Трембіта»

[1.3.1] 2.1. Економічна характеристика та загальні аспекти оргнізації обліку на АТВТ «Трембіта»

[1.3.2] 2.2. Документальне оформлення загальновиробничих витрат

[1.3.3] 2.3.  Методика розподілу загальновиробничих витрат

[1.3.4] 2.4. Синтетичний та аналітичний облік загальновиробничих витрат

[1.3.5] 2.5. Відображення інформації про загальновиробничі витрати у обліку та звітності

[1.3.6] 3.1. Бухгалтерський облік загальновиробничих витрат в умовах комп'ютерної обробки данних

[1.3.7] Зарубіжний досвід обліку витрат

[2]
ВИСНОВКИ

[3]
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


ВСТУП

Формування загальновиробничих витрат виробництва і обігу, їх облік мають важливе значення для підприємницької діяльності організацій. Це важливо не тільки у взаємозв’язку з чинним в даний час законодавством, але і відповідно до місця бухгалтерського обліку в системі управління організацією.

Основою для розробки і реалізації управлінських рішень є відповідна інформація про стан справ в тій або іншій області діяльності організації в конкретний момент часу. Так, дані обліку витрат виробництва (обіг) і калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) є важливим засобом виявлення виробничих резервів, постійного контролю за використовуванням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів з метою підвищення рентабельності виробництва. Це визначає, що облік загальновиробничих витрат виробництва і калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) займає найбільш важливе місце в системі організації.

Питання обліку витрат знайшли своє відображення у працях провідних вітчизняних та закордонних вчених-економістів: Ф.Ф.Бутинця, О.С.Бородкіна, Б.І.Валуєва, С.Ф.Голова, К.Друрі, В.І.Єфіменка, Л.І.Кравченка, М.В.Кужельного, В.Г.Лінника, Ю.Я.Литвина, Є.В.Мниха, Ю.І.Осадчого, В.Ф.Палія, О.Ю.Редька, Дж.Г.Сігела, Я.В.Соколова, В.В.Сопка, Н.М.Ушакової,  Дж.К.Шима та ін. Віддаючи належне напрацюванням фахівців у галузі теорії та обліку витрат діяльності підприємств, слід зауважити, що багато проблем до цього часу не знайшли свого остаточного розв’язання.

Побудова обліку загальновиробничих витрат і вибір методів калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) в значній мірі залежать від особливості галузі, типу і виду виробництва, характеру його організації і технологічного процесу, різноманітності продукції, що виробляється, виконуваних робіт і послуг, що надаються, масовості випуску, об’єктів калькуляції, структури організації і інших умов. Висловлене визначає порядок документального оформлення витрат, угрупування і систематизації даних первинних документів, побудова аналітичного обліку, способи числення собівартості конкретних видів продукції (робіт, послуг). Побудова обліку витрат залежить також і від того, яка інформація необхідна для ухвалення управлінських рішень.

Проте в даний час достатньо жорстко регламентовані окремі елементи витрат, що включаються в собівартість продукції. Основним документом є Положення про склад витрат,  а також типові методичні рекомендації по плануванню, обліку і калькуляції собівартості робіт, продукції (робіт, послуг).

Крім того, важливо при організації бухгалтерського обліку загальновиробничих витрат на виробництво застосування галузевих інструкцій з питань планування, обліку і калькуляції собівартості продукції в частині, що не суперечить вищеназваному Положенню. Застосовуючи в практичній діяльності вищеназване Положення про склад витрат слід строго дотримуватися позиції відносно дотримання принципів і базових правил бухгалтерського обліку, зафіксованих в Законі “Про бухгалтерський облік”. Всі проведені організацією витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, обумовлені технологією і організацією виробництва, підлягають віддзеркаленню в бухгалтерському обліку загальновиробничих витрат на виробництво.

Відповідно до чинного законодавства для цілей оподаткування проведені організацією витрати коректуються з урахуванням затверджених в установленому порядку лімітів, норм і нормативів. Це означає, що в податковому законодавстві передбачений режим обмеження окремих видів витрат і це обмеження реалізується за допомогою коректування врахованих на рахунках бухгалтерського обліку відповідних витрат.

Актуальність поставлених питань зумовило вибір теми курсової роботи.

Метою написання курсової роботи є з'ясування сучасної природи витрат діяльності підприємства в умовах ринкової економіки, визначення складу загальновиробничих витрат на підприємстві, обґрунтування теоретичних положень щодо удосконалення системи їх обліку, а також вивчення напрямків удосконалення бухгалтерського обліку з використанням автоматизованих систем обробки інформації.

Предметом дослідження курсової роботи є система обліку господарських операцій, пов'язаних з загальновиробничими витратами  підприємств.

Об'єктом дослідження курсової роботи є облік загальновиробничих витрат на АТВТ «Трембіта».

Завданнями даної курсової роботи є:

  •  узагальнення підходів до визначення сутності витрат як економічної категорії;
  •  визнання та класифікація загальновиробничих витрат;
  •  вивчення діючої практики обліку загальновиробничих витрат на АТВТ «Трембіта»;
  •  розробка шляхів вдосконалення обліку загальновиробничих витрат
  •  на основі порівняння теоретичних знань і практики діяльності АТВТ «Трембіта» сформулювати висновки та пропозиції по удосконаленню обліку  загально виробничих витрат підприємства.

У процесі дослідження використовувалися законодавчі і нормативні акти, що регламентують діяльність підприємства, праці вітчизняних і зарубіжних економістів, дані статистичної і фінансової звітності АТВТ «Трембіта», періодичні видання.


Розділ І. Теоретико-організаційні основи обліку загальновиробничих витрат

1.1.Порядок визнання та класифікація витрат

Процес виробництва продукції (робіт, послуг) потребує здійснення певних витрат. Визначення витрат дається у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", а склад витрат у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати". Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).З уведенням в Україні міжнародних стандартів, дещо змінився підхід до формування собівартості (однак це не означає принципової зміни загального складу витрат на виробництво і реалізацію продукції).

В процесі своєї діяльності підприємство здійснює матеріальні та грошові витрати. Залежно від ролі, яку вони відіграють у процесі відтворення, їх поділяють на три групи:

1. Витрати, пов'язані з основною діяльністю підприємства. Це витрати на виробництво або реалізацію продукції, так звані поточні витрати, які відшкодовуються за рахунок виручки від реалізації продукції (послуг).

2. Витрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю, тобто на розширення та оновлення виробництва. Одноразові витрати на просте та розширене відтворення основних фондів, приріст оборотних коштів та формування додаткової робочої сили для нового виробництва. Джерелами фінансування цих витрат є амортизаційні відрахування, прибуток, емісія цінних паперів, кредити тощо.

3. Витрати на соціальний розвиток колективу (соціально-культурні, оздоровчі, житлово-побутові та інші потреби). Ці витрати не пов'язані з процесом виробництва, а тому джерелом їх фінансування є прибуток [33, с.76].

Найбільшу питому вагу у загальному обсязі витрат підприємства мають витрати на виробництво. Розрізняють витрати економічні та бухгалтерські.

Економічні витрати-це всі види виплат постачальникам за сировину та матеріальні ресурси. Ці витрати складаються із зовнішніх (явних) та внутрішніх (неявних або імпліцитних).  Зовнішні витрати — це платежі постачальникам матеріальних ресурсів, виплата заробітної плати, нарахування амортизації тощо. Ця група витрат і становитиме бухгалтерські витрати, які фактично відповідають витратам наших підприємств. Внутрішні витрати мають неявний, імпліцитний характер, оскільки відображають використання ресурсів, що належать власнику підприємства у вигляді землі, приміщень, активів тощо, за які він формально не платить. Підприємець фактично здійснює ці витрати, але не в явній формі, не в грошовій. Поняття "економічні витрати" є загальноприйнятим, бухгалтерські — обчислюються на практиці для визначення реальної суми фактично здійснених витрат, оподаткованого прибутку тощо [16].

При плануванні, обліку та аналізі витрати класифікують за різними ознаками. Основними з них є ступінь однорідності, економічна роль у формуванні собівартості, спосіб обчислення на окремі види продукції, зв'язок з обсягом виробництва, час виникнення та обчислення.

За економічною роллю у формуванні собівартості продукції витрати поділяють на основні та накладні: основні витрати безпосередньо пов'язані з процесом виготовлення виробів і утворюють їх головний речовий зміст. Це витрати на сировину, основні матеріали, технологічне паливо та енергію, заробітну плату основних виробничих робітників. З допомогою накладних витрат створюються необхідні умови для функціонування виробництва, його організації, управління, обслуговування (загально-виробничі витрати).

За способом обчислення на окремі види продукції витрати поділяються на прямі та непрямі.  Прямі витрати безпосередньо відносять на собівартість виготовлення конкретного виду продукції і можуть бути розраховані на її одиницю прямо (матеріали, паливо, заробітна плата).  Непрямі витрати пов'язані з виготовленням різних видів продукції, в цьому разі не можна безпосередньо обчислити витрати на окремі види продукції (загально-виробничі витрати, витрати на утримання та експлуатацію машин тощо). Непрямі витрати розподіляються на окремі види продукції пропорційно визначеній базі. Зростання частки прямих витрат у загальній сумі підвищує точність обчислення витрат на одиницю продукції.

Залежно від зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяють на постійні та змінні.  Постійні витрати - це витрати величина яких не змінюється, або майже не змінюється при зміні обсягу виробництва. Змінні витрати - це такі витрати, величина яких у даний період безпосередньо залежить від обсягу виробництва. У свою чергу, змінні витрати поділяють на пропорційні, прогресивні і регресивні. Пропорційні змінні витрати змінюються прямо пропорційно до обсягу виробництва (коефіцієнт пропорційності дорівнює одиниці). Це витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну заробітну плату. Прогресивні змінні витрати зростають у відносно більшій пропорції, ніж обсяг виробництва (коефіцієнт пропорційності більший за одиницю). До них можна віднести витрати на відрядно-прогресивну оплату праці. Регресивні змінні витрати змінюються у відносно меншій пропорції, ніж виробництво (коефіцієнт пропорційності менший за одиницю). До цих витрат належать витрати на експлуатацію машин та устаткування, його ремонт, інструмент тощо. Поділ витрат на постійні та змінні дає змогу визначити кількісну залежність різних витрат від змін в умовах виробництва та реалізації при здійсненні планування, виборі варіантів рішень.

Залежно від часу виникнення витрати можуть бути поточними, одноразовими, майбутніми.  Поточні витрати здійснюються щоденно в даному періоді, одноразові - це разові витрати, що здійснюються не частіше як один раз на місяць. Майбутні витрати — це витрати, на які резервуються кошти в кошторисно-нормативному порядку (оплата відпусток, сезонні витрати та ін.). Такий вид класифікації дає змогу забезпечити економічно обґрунтований рівномірний у часі розподіл витрат на виробництво продукції.

З метою бухгалтерського обліку, аналізу та планування витрати підприємства об’єднуються в однорідні групи за різними ознаками. Загалом витрати групуються та обліковуються за видами, місцями виникнення та носіями витрат, виходячи з діяльності підприємства. Витрати, які пов'язані з основною операційною діяльністю, розрізняють за функціями - виробництво, управління, збут та інше. Види витрат визначаються виходячи з економічного змісту , що міститься в кожному елементі витрат. Види витрат є базою для формування калькуляційних статей витрат. Усі витрати підприємства згідно з П(с)БО № 16 "Витрати", поділяються на виробничі, операційні та інші витрати діяльності.

За способом включення до собівартості продукції виробничі витрати поділяються на прямі і непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом певного виду продукції (робіт, послуг), а тому до її собівартості вони включаються прямо на підставі відповідних документів. Непрямі витрати, як правило, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому вони прямо до собівартості тієї або іншої продукції не можуть бути віднесені. Вони включаються до собівартості окремих видів продукції. До них відносяться загально-виробничі витрати.

Класифікацію витрат зображено в схемі, наведеній на рис. 1.1.

Рис. 1.1.  Класифікація витрат [29]

Загальновиробничими витратами називаються непрямі витрати, пов’язані з управлінням, організацією та обслуговуванням виробництва, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат і розподіляються між об'єктами витрат пропорційно базі розподілу, організацією самостійно.

Загалом до загальновиробничих (накладних) витрат належить:

  •  витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць та інше);
  •  амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;
  •  амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;
  •  витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротніх активів загальновиробничого призначення;
  •  витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, підвищення якості продукції;
  •  витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інші утримання виробничих приміщень;
  •  витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничому персоналу, відрахування на соціальні заходи);
  •  витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції;
  •  витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища;
  •  інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв та інше).
  •  Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і зінні.

Відповідно до П(С)БО №16 перелік і склад постійних і змінних загальновиробничих витрат установлюється підприємством.

До змінних належать витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва. Такі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (заробітної плати, робочих годин, обсягу діяльності, прямих витрат та інші), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом, які залишаються незмінними (чи майже незмінними) із зміною обсягу діяльності

Постійні виробничі (накладні) витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат, та інше) за нормальної потужності.

Нормальна потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнуто за умов звичайної діяльності підприємства протягом декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обсягу обслуговування виробництва.

Величина нормальної виробничої потужності визначається підприємством самостійною і зазначеною в наказі про облікову політику підприємства. Якщо випуск продукції у звітному періоді нижчий за нормальну потужність підприємства, то загальновиробничі витрати розподіляються згідно з нормальною потужністю підприємства (витрати в межах нормальної потужності списуються на собівартість продукції, а витрати понаднормові – на фінансові результати).

Якщо випуск продукції у звітному періоді вищий за нормальну потужність підприємства, всі загальновиробничі витрати списуються на виробничу собівартість. Нерозподілені загальновиробничі витрати включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їхнього виникнення разом з виробничими витратами нормативними та понаднормативними.

Отже, загальновиробничі постійні витрати формуються протягом звітного періоду у однакових розмірах незалежно від обсягу продукції, виконаних робіт, наданих послуг.

В останній період з'явилось багато літературних джерел економічного характеру, які розкривають питання бухгалтерського обліку витрат виробництва.

Розглянемо розкриття терміну „витрати виробництва” в літературних джерелах у вигляді таблиці 1.1.

                                                                                                          Таблиця 1.1

Розкриття терміну „витрати виробництва” в літературних джерелах

№ з/п

Джерело

Визначення

  1.  
  1.  
  1.  

1

Смоляр Т. [39]

Витрати виробництва це виправдані умовами процесу виробництва та спрямовані на створення корисних цінностей і надання послуг сукупні витрати незалежно від того, припадають вони на закінчений продукт чи на незавершене виробництво

2

Яцишин С.Р. [48]

Витрати виробництва — витрати різних видів економічних ресурсів, безпосередньо пов'язані з виробництвом економічних благ.

3

Сопко В.В. [42]

З всієї безлічі витрат одні безпосередньо пов'язані з виготовленням і випуском продукції, інші - з управлінням виробництвом, треті не мають відношення до виробництва, але по чинному законодавству включаються у витрати виробництва.

4

Турецкий Д.М. [45]

Витрати, пов'язані з основною діяльністю підприємства. Це витрати на виробництво або реалізацію продукції, так звані поточні витрати, які відшкодовуються за рахунок виручки від реалізації продукції (послуг).

5

Николаева С. А. [30]

Витрати виробництва — витрати різних видів економічних ресурсів, безпосередньо пов'язані з виробництвом економічних благ.

6

Волков В.Г. [17]

Витрати виробництва це виправдані умовами процесу виробництва та спрямовані на створення корисних цінностей і надання послуг сукупні витрати незалежно від того, припадають вони на закінчений продукт чи на незавершене виробництво

7

Грабова Н.Н. [22]

Витрати виробництва — витрати різних видів економічних ресурсів, безпосередньо пов'язані з виробництвом економічних благ.

8

Пархоменко В. В. [34]

З всієї безлічі витрат одні безпосередньо пов'язані з виготовленням і випуском продукції, інші - з управлінням виробництвом, треті не мають відношення до виробництва, але по чинному законодавству включаються у витрати виробництва (відрахування в фонди і т. п.).

9

Лишиленко О. В. [29]

Витрати, пов'язані з основною діяльністю підприємства. Це витрати на виробництво або реалізацію продукції, так звані поточні витрати, які відшкодовуються за рахунок виручки від реалізації продукції (послуг).

10

Волкова М. В. [18]

Витрати виробництва це виправдані умовами процесу виробництва та спрямовані на створення корисних цінностей і надання послуг сукупні витрати незалежно від того, припадають вони на закінчений продукт чи на незавершене виробництво

Отже, загальні проблеми обліку витрат досліджувались багатьма економістами. Значну увагу їм приділили у своїх працях М. Т. Білуха, Ф. Ф. Бутинець, Б. І. Валуєв, З. В. Гуцайлюк, О. А. Герасименко, А. М. Герасимович, В. Б. Івашкевич, Л. В. Жилкіна, С. Я. Зубілевич, М. В. Кужельний,. Пархоменко, В. С. Рудницький, В. В. Сопко, Б. Ф. Усач, М. Г. Чумаченко та інші.

Значну проблему становить невідповідність діючих прийомів обліку витрат міжнародним принципам і стандартам, відставання методології обліку від дійсних практичних потреб. Останнім часом активізувалася робота з вивчення зарубіжного досвіду обліку на основі праць вчених І.А.Басманова, П.С.Безруких, І.М.Бєлого, С.Ф.Голова, В.Ф.Палія, В.І.Ткача, С.С.Сатубалдина, а також навчально-методичної зарубіжної літератури (робіт Б.Нідлза, Х.Андерсона, Дж.Колдуела, Р.Ентоні, П.Фрідмана, Ч.Хорнгрена, Дж.Фостера).

1.2. Огляд нормативно-правової бази та спеціальних джерел, щодо обліку загальновиробничих витрат 

Облік  будь-якої ділянки діяльності підприємства засновується на нормативно-правовій базі, інструктивних документах та методичних рекомендаціях.

Огляд нормативної бази та законодавчих документів з питань теми дослідження наведено нами у таблиці 1.2

Таблиця 1.2

Нормативні документи з питань обліку витрат підприємства

Документ

Короткий зміст

Використання в обліковому процесі

1

2

4

5

1.

Конституція України

(основний закон )

Прийнятий ВР України від 28.06.96 №30

Основний закон України

Загальні положення, що регулюють діяльність і функціювання підприємства, його правові засади

2.

Господарський кодекс України

Затверджений постановою ВР України від 16.01.2003р. №436 IV

Встановлює відповідно до конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності

Відповідність господарської діяльності підприємства чинному законодавству

3.

Про оплату праці. Закон України

Затверджений постановою ВР України від 25.03.95 р. №144/95-ВР

Нормативне визначення зарплати і регулювання її оплати

Облік та контроль додержанням законодавчих положень з оплати праці

4

Про оподаткування прибутку підприємства. Закон України

Затверджений постановою ВР України  від 22.05.97 р. №283/97р.-ВР

Перелік платників податку.

Ставка податку, правила ведення податкового обліку.

Зарахування податку до бюджету. Відповідальність платників податку

Для перевірки правильності визначення витрат підприємства в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах

5

Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Закон України прийнятий ВР України ( із змінами і доповненнями ) від 16.07 99 р. №996-XIV

Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві.

Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку.

Загальні вимоги до фінансової звітності

Регламентує організацію обліку витрат та відображення результатів обліку у фінансовій звітності

6

Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”

Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87

Зміст і форма звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей

Правильність визнання витрат, контроль порядку їх відображення у звіті про фінансові результати, а також для економічної характеристики

7

Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 9 „Запаси" від 28.10.99 р. №1706

Засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності

Для організації обліку операцій з запасами підприємства

8

Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати" від 28.10.98р. № 318

Засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності

Для організації обліку операцій, пов'язаних з витратами підприємства

9

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджено Наказом міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. - № 291 (зі змінами і доповненнями).

В плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій подається перелік синтетичних рахунків бухгалтерського обліку та їх субрахунків, сфера їх застосування.

Використовується з метою відображення господарських операцій активів, капіталу та зобов’язань підприємством. Рахунки бухгалтерського обліку є основним елементом методу бухгалтерського обліку.

10

Інструкція “Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій” затв. наказом Мінфіну №291 від 30.11.99 р

Встановлює призначення і порядок ведення  рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств

Для організації бухгалтерського обліку

11

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку: Наказ МінФіну України від 24.05.95р. №88

Положення встановлює порядок документального забезпечення записів в бухгалтерському обліку.

Документальне оформлення виробництва та реалізації готової продукції.

12

Про затвердження типових форм первинного обліку

Наказ міністерства статистики України від 29.12. 95 №352

Впровадження типових форм первинного обліку

Для правильності оформлення первинних документів по відображенню витрат виробництва

Проблеми обліку загальновиробничих витрат досі залишаються темою дискусій, які розгортаються як в періодичній пресі, так і на науково-практичних конференціях, семінарах. Однак невирішені питання ще залишаються.

Відобразимо питання, щодо обліку загальновиробничих витрат, розглянуті в навчально- практичній літературі (табл. 13).

З таблиці 1.3 видно, що багато різних авторів вивчали певні напрямки, що стосуються обліку загальновиробничих витрат . Одні спирались більше на вивченні методики обліку загальновиробничих витрат, другі на документальному відображенні в обліку та на рахунках бухгалтерського обліку.


Таблиця 1.3

Питання щодо обліку загальновиробничих витрат розглянуті в навчально-практичній літературі

№ з/п

Питання що розглядалися

Підручники, посібники та інша навчально-практична література з бухгалтерського обліку

Ткаченко Н.М.

Бутинець, Олійник

Лишиленко О.В.

Г. Кім, В.В.Собко

Цал-Цалко Ю.С.

Хом’як  Р.Л.

В.С. Лень,

В.В. Гливенко

Ф.Ф. Бутинець

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

1

Визначення загальновиробничих витрат

+

+

+

+

+

2

Класифікація витрат

+

+

+

+

+

3

Відображення загальновиробничих витрат на рахунках обліку та кореспонденції рахунків

+

+

+

+

+

4

Документування обліку загальновиробничих витрат

+

+

+

5

Склад загальновиробничих витрат

+

+

+

+

+

+

Узагальнемо дані про питання загальновиробничих х витрат які розглядались в навчально-практичній літературі в таблиці 1.4

Таблиця 1.4

Узагальнені дані про питання, що розглядалися в

навчально-практичній літературі 

з/п

Питання, що розглядалися

Кількість авторів

1

2

3

1

Визначення загальновиробничих  витрат

5

2

Класифікація витрат

5

3

Відображення загальновиробничих витрат  на рахунках обліку та кореспонденції рахунків

4

4

Документування обліку загальновиробничих  витрат

3

5

Склад загальновиробничих витрат

5

Одними з основних джерел спеціальної літератури, використаних при написанні даної курсової роботи, є праці Ткаченко Н.М та Хом’яка Р.Л.. Основна увага в них приділяється вивченню економічного змісту витратних рахунків і методологічного ведення  обліку витрат з урахуванням вимог національних стандартів .В праці Лишиленко О.В. „Бухгалтерський фінансовий облік”  досить детально вивчено та проаналізовано облік та методи формування і розподілу витрат у всіх сферах діяльності підприємства, наводяться різнобічні приклади кореспонденції рахунків для відображення господарських операцій, що використовуються для відображення витрат у різних видах діяльності підприємства, а також відображено документообіг при формуванні витрат підприємства.

При написанні курсової роботи була використана спеціальна література з обліку витрат в системі управління підприємством (табл.1.5)

 Таблиця 1.5

Спеціальна література з питань обліку витрат

п/п

Джерело

Короткий зміст

Використання для обліку витраь

1

2

3

4

1

Голов С.Ф. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні. – Дніпропетровськ, ТОВ”Баланс-клуб” 2008.-832с.

Автор книги розглядає методологію бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності за П(С)БО

Методологію бухгалтерського обліку  за П(С)БО та новим планом рахунків.

2

Грабова Н.Н., Добровський В.Н. Бухгалтерський учет в производственных и торговых предприятих // Киев “А.С.К.”. — 2008 р.

Автор розглядає організацію бухгалтерського обліку витрат

При написанні даної курсової роботи використано розділ присвячений обліку  витрат.

3

Даниленко О. Бухгалтерський облік, як відображення майбутнього української економіки // Бухгалтерія. — 2009 № 4

Автор розглядає нову систему бухгалтерського обліку та звітності, основні методологічні принципи обліку.

Використано в питанні організації бухгалтерського обліку на підприємтсві

4

Кирей А. Ударим стандартом, по бухучету и разгильдяйству // Бухгалтерія. — 2008 № 48

Розглядаються проблеми класифікації і створення П(С)БО-7

Використано в питанні організації бухгалтерського обліку на підприємтсві


5

Кім Г., Сопко В.В., Кім С.Г. Бухгалтерський облік: первинні документи та порядок їх заповнення: Навчальний посібник – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 440с.

У навчальному посібнику розглянуті основні поняття первинних документів господарської діяльності  підприємств, наведені форми і порядок заповнення

Використано розділ первинні документи витрат.

6

Лень В.С. Гливенко В.В. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практики: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2008. – 576 с.

В посібнику на системні основі у стислій формі викладені основи теорії бухгалтерського обліку та порядок ведення бухгалтерського обліку з використанням основного плану рахунків у відповідності П(с)БО

Використано при висвітленні питання обліку витрат

7

Сопко В., Гуцайлюк З., Щирба М., Бенько М. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. – Тернопіль: Астон, 2005. – 496с.

В посібнику подано основи бухгалтерського обліку, фінансовий облік та управлінський облік.

Використано при висвітленні питання обліку витрат

8

Хрипаг В. Я. Экономика предприятия Мн.: Экономпресс. — 2008

Економічна сутність та зміст витрат

Використано в питанні економічна суть витрат

При визначенні економічної сутності витрат, порядку їх обліку та контролю, автори розглянутих літературних джерел по різному трактують ці питання. Автор навчального посібника "Бухгалтерський облік в Україні" Завгородній В.П. у своїй праці комплексно розглянув питання організації і методології бухгалтерського обліку щодо форм обліку на підприємствах з різними формами власності та порядку складання бухгалтерської, податкової та статистичної звітності. Досить цікавими, на наш погляд, є наукові праці Грабової Н.М., яка є автором і співавтором посібників, присвячених бухгалтерському обліку, зокрема: "Теорія бухгалтерського обліку", "Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках" . Це практичні посібники призначені для бухгалтерів, аудиторів, менеджерів, працівників фінансових, ревізійних та податкових органів, в яких розкрито роль обліку витрат  в системі управління і контролю в умовах розвитку ринкової економіки, викладено теоретичні основи обліку витрат на підприємстві, напрямки його удосконалення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та прийнятих Положень (стандартів) з бухгалтерського обліку .

Питання автоматизації обліку висвітлено у працях Бутинця Ф.Ф. „Інформаційні системи бухгалтерського обліку”, Івахненкова С.В. „Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту”, а також в періодичній літературі.

Взагалі необхідно сказати, що проблемам обліку витрат підприємства вчені-науковці та практики приділяють надзвичайно велику увагу. Хоча, на нашу думку, не досить ґрунтовно розглянуто питання документального забезпечення витратних операцій. В той же час широко наведена класифікація витрат та основи обліку (характеристика витратних рахунків, кореспонденція). Основні питання автоматизації обліку витрат висвітлено в економічній літературі доволі ґрунтовно.

В багатьох періодичних виданнях з бухгалтерського обліку можна знайти інформацію, що стосується обліку випуску продукції і визначення її собівартості. Здійснимо огляд періодичних джерел практичного характеру в яких постають питання, щодо випуску продукції в таблиці 1.6

Таблиця 1.6.

Питання щодо обліку  витрат , які розглядаються в періодичних виданнях

№ п/п

Джерело

Короткий зміст статті

1

2

3

1.

Людмила Тринька. Виробництво без витрат: реалії вітчизняного обліку або яку собівартість ми визначаємо// Бухгалтерський облік і аудит. – 2004. - № 11

В даній статті автор зосереджує увагу на практичній стороні обліку витрат на виробництво. А також запропонував своє розуміння суті витрат та порядку відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку.

2.

Ганна Пустовіта. Особливості обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості готової продукції в малих підприємствах //  Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. - № 5

У статті розглянуто порядок обліку виробничих витрат, склад і структуру витрат, що включають до собівартості виробничої продукції, а також калькулювання собівартості продукції в малих підприємствах.

3.

Микола Білуха, Світлана Іваніна. Контроль витрат виробництва на основі впровадження комплексної автоматизації ПЕОМ //  Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. - № 5

Автор розглядає питання контролю за витратами виробництва, також подає модель стандарту контролю операцій з виробництва,

У своїй статті наводить схему автоматизованого обліку витрат виробництва на гумотехнічному підприємстві.

4.

Петро Хомин. Облік витрат виробництва за журнально-ордерною формою має відповідати вимогам фінансової і внутрішньої звітності //  Бухгалтерський облік і аудит. – 2007. - № 6

Автор розглядає процес формування виробничої собівартості  випущеної продукції  на основі журнально-ордерної форми обліку , а саме Журналу-ордеру 5, 5А.

У свїй статті запропонував деякі аспекти удосконалення обліку у даних журналах –ордерах.

5.

Корягін М., Озеран В. Облік окремих матеріальних витрат на хлібопекарських підприємствах. // Бухгалтерський облік і аудит. - 2006. -№ 10

 Автор розглядає процес обліку окремих матеріальних витрат (витрати на сировину і матеріали, витрати палива і електроенергії, витрати тари і тарних матеріалів) та його особливості на хлібопекарських підприємствах.

6.

Юрченко К. Класифікація витрат виробництва в нових умовах господарювання //Вісн.Терноп. акад.нар.госп.- 2008.Вип. 7/2- с.101-104

 Автор розглядає, що є спільним між затратами і витратами, пропонує витрати промислових підприємств класифікувати за двома напрямками: за належністю їх до виду діяльності та функціями управління, також нові, порівняно з вітчизняними системами, елементи групування витрат: залежно кон’юнктури ринку, групування для ціноутворення та прийняття оперативних рішень.

7.

Костенко В.В. Проблеми організації обліку прямих витрат на виробництво продукції // Проблеми науки.- 2008.- № 11.-с.38

 Розглянуто можливості проведення обліку виробничих  витрат і зазначено що один із важливих завдань бух. обліку згідно П(С)БО і  складності фінансової звітності є забезпечення взаємо узгодженості показників фінансового і податкового аспектів обліку.

8.

Моссаковський В. Система кон- тролю витрат виробництва за сучасних умовах // Все про бух. облік.-2006.-№ 9.-с.29

Розглядає систему контролю витрат виробництва за сучасних умов, яке є вирішальним моментом щодо впливу на результати діяльності підрозділів і господарства в цілому.  Тому автор розглядає це питання щодо використання такої системи в Україні.

9.

Сук П.П. Групування витрат виробництва в умовах ринку //Економіка АПК.- 2009.- № 1.-с.53 

Автор враховує досвід зарубіжних країн і приходить до висновку, що класифікація витрат (згідно із зарубіжними країнами) може бути прийнята в Україні при діючій системі інтегрованого обліку, а також при переходу на міжнародні стандарти ведення обліку.

10.

Лебедєва. Порядок формування собівартості готової продукції // Все про бух. облік -2009.-22 вер.-с.7

Розглядає який порядок формування собівартості готової продукції, передбачений національними стандартами бухгалтерського обліку.

Розглянувши таблицю 1.6 можна зробити висновок,  що поняття обліку витрат  розглядають багато авторів у своїх працях, кожний з яких описує і аналізує виробничі витрати, спосіб їх відображення в документах і на рахунках бухгалтерського обліку. Узагальнимо та згрупуємо питання, які розглядались в періодичних виданнях з обліку випуску продукції та визначення її собівартості. (табл. 1.7).

Розглянувши безліч різних періодичних видань та підручників в яких висвітлювалось питання обліку витрат слід відмітити, що багато авторів розглядають сутність формування обліку витрат, класифікацію витрат виробництва, методику обліку собівартості продукції. Але мало хто з них розглядає особливості обліку в зарубіжних країнах та врахування зарубіжного досвіду для побудови нових моделей обліку, не розглядають систему контролю витрат виробництва в сучасних умовах, що є важливим для обліку витрат.

Таблиця 1.7.

Питання, які розглядалися в періодичних виданнях з обліку витрат продукції та визначення її собівартості

№ з/п

Періодичні видання та автори статей

Питання що розглядалися

Порядок визначення собівартості продукції на рахунках бухгалтерського обліку

Контроль витрат виробництва

Облік витрат виробництва

Особливості обліку витрат виробництва у певних галузях

Сутність формування обліку витрат

Класифікація витрат

Облік собівартості з врахування досвіду зарубіжних країн

1

2

3

4

5

6

7

1

Бухгалтерський облік і аудит

1.1

Тринька Л.

+

1.2

Пустовіта Г.

+

+

+

+

1.3

Білуха М., Іваніна С.

+

1.4

Хомин П.

+

+

1.5

Корягін М., Озеран В.

+

2

Проблеми науки

2.1

Костенко В.В.  

+

+

3

Вісник  Терноп. академ. нар. госп.

3.1

Юрченко К.

+

+

4

Все про бух. облік

4.1

Моссаковський В.

+

4.2

Лебедєва М.

+

+

5

Економіка АПК.

5.1

Сук П.П.

+

+

+

Розглянемо матеріали наукових конференцій в яких висвітлюються питання обліку витрат (табл. 1.8).

Таблиця 1.8

Стан висвітлення обліку витрат у матеріалах науково-практичних конференцій

№ п/п

Назва конференції

Дата проведення

Місце проведення

Автор і назва статті

Питання, що розглядалися

  1.  
  1.  
  1.  
  1.  
  1.  
  1.  

1.

Всеукраїнська науково-теоретична конференція “Соціально-правові, економічні та психолого-педагогічні методи реформування української держави на сучасному етапі її розвитку”

25 квітня 2007 р.

м. Чернівці, – КП “Сторож. райдрукарня”,

Коляденко О. В. «Принципи формування бухгалтерської звітності в умовах ринкової економіки»

Проблеми складання та подання фінансової звітності підприємств. Методи її удосконалення.

2.

ІУ Всеукраїнська науково-практична конференція “Економіко-правовий та соціально-психологічний аспекти ефективного підбору та використання кадрового потенціалу в умовах ринкових перетворень”

28 квітня 2005 року

м. Чернівці

Дудко С. М.

«Система обліку матеріальних витрат на основі нормативів»

Як обліковуються витрати на підприємствах. Розглядалися проблеми недотримання фінансових нормативів обліку витрат. Пропонувались методи вирішення цих проблем.

3.

Міжнародна науково-практична конференції “Облік, аналіз і аудит у сучасному бізнесі”

27-28 травня 2005 року

Львів ПП “Компакт-В”

Сомик І. А.

Калькулювання у бухгалтерському обліку

Висвітлювались питання удосконалення методів калькулювання в бухгалтерському обліку на підприємствах України

4.

Всеукраїнська науково-практична конференція

15 березня 2009 р.

м. Чернівці: АНТ Лтд.

Гончар П. О.

Звітність у системі бухгалтерського обліку

Розкривались нововведення у системі фінансової звітності, їх недоліки та переваги.


5.

Міжнародна науково-практична конференція

 "Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності в умовах глобалізації економіки"

4-5 жовтня 2007 р.

м. Ужгород

Мікловда В. П.

Проблеми та шляхи вдосконалення обліку, аналізу та аудиту економічного механізму в умовах глобалізації економіки

Висвітлювалися проблеми та шляхи вдосконалення обліку витрат в умовах глобалізації економіки

6.

XXVIII Міжнародна науково-практична конференція “Генезис інституціональної системи національних економік»

7-8 травня 2008 р.

м. Чернівці,

Рута

Никифорак І. І.

Проблеми обліку та розподілу загально виробничих витрат підприємств

Розглядалися проблеми обліку й оптимального розподілу загально-виробничих витрат . Пропонуються спрощені варіанти розподілу витрат.

Ознайомившись з матеріали конференції в яких розглядаються витрати виробництва слід зробити висновок, що в статтях детально розглядається формування витрат підприємств, класифікація витрат, методи обліку витрат на виробництво продукції, вплив загальновиробничих витрат на витрати  собівартості продукції. Але майже не досліджується питання щодо удосконалення калькуляції виробленої продукції та системи контролю за витратами.  

1.3. Облікова політика підприємства

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової і статистичної звітності на кожному підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових документів, що розробляються органами, на які покладено обов'язки регулювання у країні питань обліку і звітності. Це дає змогу вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за єдиними принципами й формою і таким чином забезпечувати порівнянність облікової інформації. Однак це не означає, що підприємство, виходячи з конкретних умов господарювання, не може вибирати найбільш прийнятні для нього форми ведення обліку.

Термін "облікова політика", визначений Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", означає сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності. Однак облікова політика визначає також способи організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, з урахуванням конкретних умов його діяльності.

Облікову політику можна розглядати, з одного боку, як сукупність прийомів і методів, за допомогою яких здійснюється керівництво бухгалтерським обліком в Україні в особі уповноважених на те законодавчих та виконавчих органів влади, з іншого — як сукупність конкретних методів і способів організації та форм бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил і особливостей господарської діяльності.

Облікова політика на рівні країни має враховувати такі обставини: рівень розвитку ринкової економіки та ступінь демократизації суспільства, поширення процесу інтеграції економіки країни у світовий економічний простір та вимоги міжнародних інституцій щодо стандартизації та гармонізації обліку. З цією метою держава розробляє й приймає законодавчі акти та інші нормативні документи, що регулюють питання бухгалтерського та статистичного обліку і звітності. Прикладом може бути чинний Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Облікова політика підприємства має враховувати такі важливі фактори: форму власності та організаційно-правову структуру підприємства; вид економічної діяльності, що зумовлює особливості та умови облікової роботи; параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатури продукції, чисельності працюючих тощо; відносини з податкового системою, наявність пільг та умови їх отримання; умови забезпечення підприємства ресурсами та умови реалізації готової продукції; матеріально-технічне забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень забезпеченості кваліфікованими обліковими працівниками; умови організації та стимулювання праці, відповідальності тощо.

Облікову політику підприємство визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби. Чинне законодавство надає широкі права стосовно формування облікової політики.

Підприємство самостійно визначає параметри та напрями облікової політики; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних методологічних засад та з урахуванням особливостей господарської діяльності й наявної технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

У формуванні облікової політики визначальна роль належить керівнику і головному бухгалтеру. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, має певні обов'язки, зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені терміни фінансової і статистичної звітності; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

У свою чергу керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Формуючи облікову політику, необхідно керуватися основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника та періодичності. Принцип послідовності безпосередньо стосується облікової політики підприємства. Обрана облікова політика застосовується підприємством із року в рік. У будь-якому разі вона має залишатися незмінною принаймні протягом календарного року (з 1 січня по 31 грудня).

Зміна облікової політики можлива у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у зв'язку зі змінами в законодавстві, розробкою та застосуванням нових методів ведення обліку або суттєвими змінами в умовах роботи чи у структурі підприємства. Якщо такі зміни відбулися, то про це ґрунтовно повідомляється у пояснювальній записці до річної звітності.

Розробка та прийняття облікової політики кожним підприємством сприяє поліпшенню бухгалтерського обліку і звітності, що в кінцевому підсумку забезпечить ефективність прийнятих рішень і діяльності підприємства. Документом, в якому фіксуються положення облікової політики, є наказ або розпорядження керівника підприємства, який складається на кожний наступний звітний рік. Складання наказу, що затверджує на поточний рік прийняту методологію бухгалтерського обліку та його організацію вимагається Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Наказ про облікову політику — це документ внутрішнього користування, який підписують особи, що мають право першого та другого підпису (традиційно — керівник та головний бухгалтер або бухгалтер). При складанні наказу, крім факторів нормативно-правового характеру, необхідно також враховувати: юридичний статус підприємства (форма власності та організаційно-правова форма), галузеву специфіку підприємства, наявність кваліфікованих бухгалтерських кадрів та ін. Сам наказ має повно відображати особливості організації та ведення бухгалтерського обліку і складання звітності на підприємстві. Форма та зміст наказу на сьогодні не регламентуються.

Внесення змін до наказу про облікову політику протягом поточного року не допускається. Цю принципову норму регламентує чинний Закон. Будь-яка зміна положень облікової політики має бути обґрунтована і відображена у пояснювальній записці до річного звіту підприємства.

Наказ може містити такі розділи:

  •  Нормативи та методичні принципи бухгалтерського обліку.
  •  Техніка бухгалтерського обліку.
  •  Організація бухгалтерського обліку.

У першому розділі наказу (розпорядження) відображаються: нормативна база, що регулює методологію, техніку та організацію ведення бухгалтерського обліку та складання звітності (вказують перелік основних документів, якими необхідно керуватися); зміни облікової політики, межі істотності та операційного циклу, порядок оцінки необоротних активів, терміну функцінування, нарахування і відображення амортизації; порядок обліку та методи оцінки запасів і транспортно-заготівельних витрат; види створюваних резервів; визнання доходів і витрат, фінансових результатів та порядок розподілу прибутку.

У другому розділі наказу (розпорядження) затверджують робочий план рахунків, форми обліку на підприємстві, графік (план) документообороту, порядок ведення аналітичного обліку, форми бухгалтерських документів (якщо немає стандартних), організацію та порядок проведення інвентаризації, організацію управлінського обліку і контролю (внутрішнього аудиту), перелік та порядок складання і подання оперативної, бухгалтерської (фінансової) та статистичної звітності, стан та розвиток комп'ютеризації облікових робіт.

У третьому розділі, пов'язаному з організацією бухгалтерського обліку, визначають організаційну структуру бухгалтерської служби (апарату бухгалтерії); встановлюють відповідальність за організацію обліку на підприємстві, порядок призначення та звільнення головного бухгалтера, працівників апарату бухгалтерії; взаємовідносини центральної бухгалтерії з обліковим апаратом структурних підрозділів; визначають напрями соціального розвитку апарату бухгалтерії.

Формуючи облікову політику підприємства, вибирають, як правило, тільки один варіант із кількох, передбачених відповідними нормативними документами. Якщо чинним положенням не регламентується порядок ведення обліку стосовно якогось конкретного об'єкта, то підприємство самостійно встановлює його, виходячи з принципу доцільності, не порушуючи чинних положень бухгалтерського обліку.

Отже, облікова політика є важливим інструментом організації бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Вдало, попередньо глибоко проаналізована комбінація можливих варіантів облікової політики дає змогу підприємству ефективно здійснювати господарську діяльність.


Розділ ІІ. Стан обліку загальновиробничих витрат

 на АТВТ «Трембіта»

2.1. Економічна характеристика та загальні аспекти оргнізації обліку на АТВТ «Трембіта»

Акціонерне товариство відкритого типу «Трембіта» створене відповідно до Установчого договору між Фондом державного майна України та організацією орендарів Чернівецького виробничого швейного об’єднання «Трембіта» від 17.06.1993р.

Акціонерне товариство відкритого типу «Трембіта» вперше зареєстровано виконавчим комітетом Чернівецької міської Ради народних депутатів за № 358/12 30.06.1993р. Регламентація власності здійснюється у відповідності з цивільним законодавством України щодо правового режиму спільної колективної власності.

Скорочене найменування – АТВТ «Трембіта».

Підприємство знаходиться за адресою: 58018, м. Чернівці, вул. Комарова, 3.

Розрахунковий рахунок №26004002119001/980 в ЧФ АТ Укрінбанк м. Чернівці, МФО 356204.

ЄДРПОУ – 00310166

КОАТУУ – 7310136300

ЗКГНГ – 17210

КВЕД – 18.22.1; 18.21.01

КФВ – 10

КОПФГ – 231

СПОДУ – 06024

Статутний фонд АТВТ «Трембіта» сформований та сплачений і на 31.12.08р.

Становить – 3597,3 тис. грн..

Статутний фонд АТВТ "Трембiта" сформований та сплачений i на 31.12.08 р. становить - 3597,0 тис.грн. Статутний фонд подiлений на 476459 простих iменних акцiй вартiстю 7 грн. 55 коп. за одиницю.

Iнформацiя про випуск цiнних паперiв:
- перша емiсiя : 145612 штук на суму 50964,2 грн. реєстрацiйний номер 24/1/94 вiд 19.01.1994 р.;

- друга емiсiя : 231605 штук на суму 81061,75 грн. реєстрацiйний номер 383/1/96 вiд 01.08.1996 р.;

- третя емiсiя : 636071 штук на суму 222624,85 грн. реєстрацiйний номер 1/1/99 вiд 05.01.1999 р.

Облiк акцiонерiв ведеться незалежним реєстратором ТОВ "Цiннi папери", лiцензiя АВ № 440367 вiд 01 листопада 2008 р. видана ДКЦПФР, лiцензiя дiйсна до 27 травня 2010 р. Мiсце знаходження : м. Чернiвцi, 58000, вул.  Трембітаська, 16. Код ЄДРПОУ 30311719.

Середньооблiкова чисельнiсть штатного персоналу складає - 744 чол.

Статут пiдприємства iз змiнами та доповненнями зареєстровано Виконавчим комiтетом Чернiвецької мiської Ради народних депутатiв, реєстрацiйною пала-тою 26 липня 1999 р. № 468-Р. Статут АТВТ "Трембiта" в новiй редакцiї зареєстро-ваний 04 лютого 2005 р. № 10381050001000561.

Особи, вiдповiдальнi за фiнансово-господарську дiяльнiсть:  

Керiвник пiдприємства - Станкевич Стелла Омелянiвна.

Головний бухгалтер - Боричевська Олена Євгенiвна.

Предметом дiяльностi АТВТ "Трембiта" є :

виробництво та реалiзацiя швейної продукцiї широкого асортименту;

торгiвельна дiяльнiсть;

надання послуг.

Формування виробничої структури здійснюється під впливом багатьох факторів. Головним з них є виробничий профіль підприємства, тобто характер та особливості продукції, що виробляється безпосередньо обумовлюють хід виробничого процесу та склад відповідних підрозділів.

На АТВТ «Трембіта» виробнича структура має свою специфіку, вона визначена характером поділу праці між підрозділами, характером продукції, технологічним процесом. На підприємстві діють допоміжні, підсобні, основні, побічні та обслуговуючи господарства. До побічного виробництва відносять: утильний цех, транспортне господарство, склад допоміжних матеріалів.

Обслуговуюче господарство включає такі склади: склад основних та допоміжних матеріалів, склад готової продукції. Вони забезпечують необхідні умови для нормального перебігу основних та допоміжних виробничих процесів.

До основного виробництва відносять такі відділи та цехи: підготовчо-розкрійний відділ, експериментальний цех, пошив очні цехи. Підсобне господарство включає фурнітурний цех та столярну майстерню. Вони виробляють продукцію, що призначена для реалізації на сторону, тобто продукцію, що призначає профіль та спеціалізацію підприємства.

До допоміжного господарства відносять: котельно та ремонтно-механічний цех (потоки, дільниці, робочі місця). Допоміжні цехи виробляють продукцію, що використовується для забезпечення власних потреб у середині малого підприємства.

За формою спеціалізації основних цехів на підприємстві діє предметна структура. Ознакою якої є спеціалізація цехів на виробленні певного виробу. Так, цех №1 спеціалізується на пошитті чоловічих піджаків костюмних і одиничок. Пошив піджака однієї моделі включає в себе 71-80 технологічних операцій. Цех №2 спеціалізується на пошитті брюк, брюк одиничок та костюмних.

Загальну структуру утворює сукупність всіх виробничих та управлінських підрозділів підприємства.

Таким чином, даючи загальну характеристику організаційної структури АТВТ «Трембіта» можна ствердити, що організаційна структура підприємства забезпечує координацію всіх функцій менеджменту; структура організації визначає повноваження і відповідальність на управлінських рівнях; організаційна структура забезпечує ефективну діяльність підприємства, тобто стиль менеджменту і якість праці колективу.

Бухгалтерський облiк на АТВТ "Трембiта" заведений у вiдповiдностi до Закону України вiд 16.07.99 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облiк i фiнансову звiт-нiсть в Українi" зi змiнами, внесеними Законом України вiд 22.06.00 р. № 1829-III, а також вимог П(с)БО 1-17,21,22,24,29 внесеними постановами Кабiнету Мiнiстрiв України.

Бухгалтерський облiк ведеться за допомогою комп"ютерної технiки в системi МIN:МАX.

Податковий облiк визначення доходу ведеться у вiдповiдностi до Закону України "Про оподаткування прибутку пiдприємств" вiд 22.05.1997 р. № 283/97 ВР (зi змiнами та доповненнями).

Техніко-економічні показники наведені у таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Техніко-економічні показники АТВТ «Трембіта» за 2007 – 2008 рр

Показники

Одиниці виміру

2007

2008

Абсолютне відхилення

Відносне відхилення, %

Обсяг реалізація продукції:

тис.грн.

24857

25283

426

1,7

Реалізація внутрішній ринок

тис.грн.

5519,7

4841,2

-678,50

-12,29

Експорт

тис. грн.

33647

28819,5

-4827,50

-14,35

Готова продукція у торгівлі

тис. грн.

584,5

338,8

-245,70

-42,04

Готова продукція на складах

тис. грн.

2122,4

2834,9

712,50

33,57

Собівартість швейних виробів

тис. грн.

32046,6

30183

-1863,60

-5,82

Товарний випуск у діючих цінах

тис. грн.

37415,9

30564,4

-6851,50

-18,31

Рентабельність

%

1,39

0,76

-0,63

-45,19

Прибуток

тис. грн.

2055

2331

276

13,43

Фонд оплати праці

тис.грн.

9078,4

7530,3

-1548,1

-17,05

Середньоспискова чисельність персоналу

чол.

1351

744

-164,00

-8,67

Середньомісячна зарплата

грн.

560

843,4

59,00

6,97

Оплачені податки та платежі, в тч.

тис. грн.

11138,6

7428,7

-3709,90

-33,31

Соцстрах

тис.грн.

1125,3

7587,6

-537,7

-47,8

Пенсійний фонд

тис.грн.

6667,3

6001,2

-666,10

-9,99

Фонд зайнятості

тис.грн.

406

255,4

-150,60

-37,09

Податок з громадян

тис.грн.

1116,4

952,8

-163,6

-14,6

Податок з доходів фізичних осіб

тис. грн.

22642

9328

-13314

-58,80

Коефіцієнт автономії

> 0.5

0,6214

0,5688

-0,0526

-8,46

Коефіцієнт фінансової залежності

>1

1,6092

1,7581

0,1489

9,25

Коефіцієнт фінансового левериджу ( ризику)

< 0.5

0,6092

0,7581

0,1489

24,44

Необоротнi активи станом на 31.12.2008 р. по підприємству складають 48210,6 тис.грн., в тому числi:

основнi засоби по залишковiй вартостi складають – 41051,3 тис.грн.

iншi фiнансовi iнвестицiї – 1993,0 тис.грн.

Облiк основних засобiв в основному вiдповiдає вимогам П(с)БО № 7 "Ос-новнi засоби". В облiку та звiтностi правильно вiдображаються надходження, ре-алiзацiя, лiквiдацiя та ремонт основних засобiв. Hарахування амортизацiї прово-дилось за ставками, передбаченими ст.8.6. Закону України "Про оподаткування прибутку пiдприємств" у розрiзi груп. Документальне оформлення вибуття основних засобiв вiдповiдає вимогам бухгалтерського облiку.

Визнання i оцiнку дебiторської заборгованостi пiдприємство веде вiдповi-дно П(с)БО N 10. Дебiторська заборгованiсть по пiдприємству за товари, роботи та послуги на 31.12.2008 р. по чистiй реалiзацiйнiй вартостi складає – 7179,2 тис.грн. На 01 сiчня 2009 р. дебiторська заборгованiсть збільшилась на 3226,7 тис.грн.  Дебiторська заборгованiсть за розрахунками з бюджетом складає -1255,2 тис. грн. Iнша поточна дебiторська заборгованість – 428,0 тис.грн.

Пiдприємством у 2008 р. резерв сумнiвних боргiв не створювався.

Залишки грошових коштiв - в нацiональнiй валютi складають – 545,0 тис.грн.; іншi оборотнi активи – 42,0 тис.грн.

Облiк зобов"язань по пiдприємству вiдповiдає вимогам П(с)БО 11 "Зобов"язання". Довгостроковi кредити банкiв складають – 8244,0 тис.грн.

Поточнi зобовязання складаються з:

Короткострокових кредитiв банкiв - немає;

Поточної заборгованостi за довгостроковими зобов'язаннями - немає

Кредиторської заборгованостi за товари, роботи, послуги – 36924,9 тис.грн.

Поточних зобов'язаннь за розрахунками: з бюджетом – 145,6 тис.грн.; зi страхування – 153,8 тис.грн.; з оплати працi – 357,6 тис.грн.;  з учасниками – 0,8 тис.грн. інших поточних зобов'язаннь – 494,3 тис.грн.

Всього поточних зобов'язань – 39360,7 тис.грн.

Станом на 31.12.2008 р. на пiдприємствi спостерiгаеться збiльшення валюти балансу на 25332,3 тис.грн. порiвняно з попереднiм перiодом. Збiльшення валюти балансу вiдбулося за рахунок отриманого прибутку, кредитiв банку.

Власний капiтал пiдприємства складається з:  статутного капiталу – 586,8 тис.грн. ;  iншого додаткового капiталу – 17450,7 тис.грн.; резервного капiталу – 146,7 тис.грн.;  нерозподiленого прибутку – 6795,0 тис.грн. Статутний капiтал АТВТ "Трембiта" вiдповiдає положенням ст. 155 "Статутний капiтал акцiонерного товариства" Цивiльного кодексу України. Вартiсть чистих активiв товариства бiльше вiд мiнiмального розмiру статутного капiталу.

В цiлому валюта балансу дорiвнює 72583,9 тис.грн.

Середньоспискова чисельність персоналу зменшилась на 164 чоловіки або на 8,67% за рахунок чого  фонд оплати праці зменшився на 1548,1тис. грн. або на 17,05%. Обсяг реалізації продукції збільшився на 426 тис. грн., що в подальшому призвело до збільшення прибутку на 276 тис. грн. або на 13,43%.

Як відомо, метою ведення бухгалтерського обліку  і складання фінансової звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Така інформація дає можливість керівникам підприємства приймати обгрунтовані управлінські рішення, а отже, повніше використовувати виробничий потенціал підприємства. В тому числі, за допомогою даних бухгалтерської служби керівники мають змогу впливати на процеси, пов’язані із стимулюванням праці.

Бухгалтерський облік на АТВТ «Трембіта» ведеться у відповідності до ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996, а також вимог П(С)БО 1,16,29 внесеними постановами Кабінету Міністрів України.  

На АТВТ «Трембіта» ведеться такий тип організаційної структури апарату бухгалтерського обліку як лінійно – штабна організація бухгалтерського обліку.

Принцип організації бухгалтерії за лінійно – штабною системою передбачає створення спеціальних консультативних підрозділів на різних рівнях управління. При цій системі розповсюдження штабу (керівництва підприємства, головного бухгалтера) передаються не самому виконавцю, а через відповідного керівника, який очолює підрозділ бухгалтерії.

А також на акціонерне товариство відкритого типу «Трембіта» згідно інструкції про бухгалтерів, працівники бухгалтерії є бухгалтер матеріального відділу та бухгалтер по заробітній платі, бухгалтер по розрахунків з постачальниками.  Загальні головні положення бухгалтера матеріального відділу є: він являється робітником центральної бухгалтерії, веде звіт і перевірку документів цеха, а також до 9 числа кожного місяця веде звіт списання товарно – матеріальних цінностей на виробництво та виробництво послуг, складає журнал – ордер № 6, № 7.

Бухгалтер матеріального відділу має право потребувати від підготовчих цехів активів звіти руху товарно – матеріальних цінностей та авансові звіти. Відповідає за своєчасне нарахування постачальникам кредиторської заборгованості та нарахування у встановлений строк в бюджет кредиторської заборгованості.

Бухгалтер по заробітній платі несе відповідальність за своєчасне нарахування в бухгалтерії заробітну плату та інших видів оплати праці, якісне виконання відповідальності. Так, завдання бухгалтера із відділу зарплати на АТВТ ”Трембіта” полягає в тому, щоб:

-своєчасно вимагати всі необхідні документи для нарахуваня зарплати;

-правильно виконати розрахунки;

-включити нараховану суму до складу валових витрат підприємства;

-своєчасно здійснити виплату.

Бухгалтер у цьому разі є виконавцем, усі ж організаційні питання застосування форм оплати праці, раціонального використання робочого часу вирішуються керівництвом підприємства та його службами.

Бухгалтерський облік ведеться за допомогою комп’ютерної техніки в системі МІН:МАХ.

Стан аналітичного і синтетичного обліку первинних документів, журналів – ордерів, головної книги та інших регістрів обліку – задовільний. На підприємстві забезпечено надійне збереження первинних документів та облікових регістрів, а також бухгалтерських звітів і балансів.

Податковий облік визначення доходу ведеться у відповідності до Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05. 1997 року № 283/97  ВР (зі змінами та доповненнями).

2.2. Документальне оформлення загальновиробничих витрат

Первинними документами при відображенні накопичення загальновиробничих витрат є накладна, рахунок, ВКО, виписка банку, авансовий звіт, розрахунок бухгалтерії тощо. Щомісячне списання загальновиробничих витрат за відповідним розподілом оформляється довідкою (розрахунком) бухгалтерії.

Правильно оформлені та перевірені документи систематизують і групують у зведені відомості (листки-розшифровки). Документи, за якими відпускались матеріальні цінності та видавались кошти понад встановлені нормативи (ліміти, кошторисні суми), групують і узагальнюють окремо

Відпуск на виробництво сировини і матеріалів відбувається за письмовими заявками керівників виробничих підрозділів АТВТ ”Трембіта”. При передачі сировини і матеріалів використовують облікові документи, перелік яких, порядок заповнення та використання зазначається в графіку документообігу підприємства. 

На АТВТ ”Трембіта” при обліку сировини та матеріалів застосовують такі форми первинних облікових документів:  М-4(к) "Лімітно-забірна картка"; М-10 "Акт-вимога"; П-52(к) "Приймально-здавальна накладна"; Виробничий звіт.

Лімітно-забірна картка (М-4(к)) є місячним накопичувальним документом. Вони використовуються для оформлення відпуску матеріалів, які споживаються у виробництві систематично. Для оформлення відпуску матеріалів, потреби в яких виникає не часто використовуються вимоги типової форми М-10 Акт-вимога. Ця форма застосовується для відпуску сировини понад встановлений ліміт або при зміні сировини, виписується на один вид сировини та його багаторазовий відпуск у межах ліміту у двох примірниках: один примірник для одержувача (цеху, дільниці), другий для складу.

В акті-вимозі одержувача (дільниці) розписується завідуючий складом, в акті-вимозі складу – представник одержувача.

Накладна на внутрішнє переміщення використовується для обліку руху сировини усередині АТВТ ”Трембіта”, її виписують у двох примірниках: перший – цеху для списання матеріалів, другий – складу для їх, оприбуткування.

Для забезпечення нормативного обліку на АТВТ ”Трембіта” ведуться  виробничі звіти. Звіти складаються цехом щомісяця не пізніше за 5 число наступного за звітний період за даними актів і накладних здачі продукції на склад – нарядів робітників, лімітних карток і вимог на одержану сировину й основні матеріали. Цей звіт перевіряє начальник планово-економічного відділу щодо відповідності розрахунків по нормі, а потім перевіряє головний бухгалтер АТВТ ”Трембіта”.

Нарахування заробітної плати, яка включається до витрат виробництва  може  проводитись в різних формах кожна з яких має свої особливості при документальному оформленні. При погодинній формі оплати праці основним документом, що служить для нарахування заробітної плати є: “Табель використання робочого часу”. Всі зазначені документи передаються до бухгалтерії для складання “Розрахунково – платіжної відомості”.

У АТВТ ”Трембіта” відпрацьований час фіксують в табелях, аналізують втрати робочого часу  для пошуків резервів підвищення продуктивності праці та зниження собівартості продукції. Облік виконання норм виробітку (норм часу), нормативних завдань здійснюється на підставі первинних документів з обліку виробітку продукції та виконання робіт за звітний період відповідальними особами, на яких це покладено (наприклад, нормувальниками, економістами та ін.). В цих документах поряд з даними про кількість виготовленої продукції відображається також час, встановлений за нормою на виконання цього обсягу роботи; фактичний час, витрачений на його здійснення, за звітний період, визначається за даними табельного обліку.

У АТВТ ”Трембіта” для спрощення обліку фактично відпрацьований час в первинних документах не проставляється, а обліковується за табелем обліку використання робочого часу.  Доплати оформлюються окремими документами – листками на доплату, робочими нарядами з відокремлювальними знаками та ін. Доплати через невідповідності розряду роботи робітника оформлюються в листках на доплату міжрозрядної різниці, який виписується майстром. Первинні документи з обліку виробітку в установлені строки (у міру закриття документів, щотижня, щоденно) подаються в бухгалтерію АТВТ ”Трембіта” для обробки і нарахування заробітної плати. Рівномірне надходження документів у бухгалтерію сприяє ритмічному завантаженню облікового персоналу, якісній обробці документів, своєчасним записам в облікові регістри та складанню балансу і звітності у визначені строки.

Для обліку амортизаційних відрахувань, в бухгалтерії складають відомість нарахування амортизації необоротних активів.

У встановлені графіком документообігу дні документи з обліку витрат надходять до бухгалтерії підприємства, де їх відображають в оборотно-сальдових відомостях. Підсумкові дані з них переносять до Головної книги, а також у разі калькуляційних статей - до виробничого звіту. У виробничому звіті всі фактичні виробничі витрати порівнюють з нормативами, перерахованими на фактично вироблену продукцію, з визначенням економії та перевитрат по кожній статті нормативної калькуляції окремо за місяць і наростаючим підсумком з початку року. Дані виробничого звіту керівництво і спеціалісти АТВТ ”Трембіта” використовують для аналізу роботи підприємства як щодо додержання ліміту витрат, так і щодо виконання плану виходу продукції.

Отже, первинний облік витрат – це спосіб документального спостереження витрат у процесі виробництва або відразу після її завершення.

Бухгалтерськими документами, які є підставою для віднесення витрат до загальновиробничих, виступають:

  •  по амортизації – Розрахунок амортизації основних засобів
  •  по виробничих запасах - “Лімітно – забірна картка, Накладна вимога на відпуск матеріалів.
  •  грошових коштів – Видатковий касовий ордер, виписка банку.
  •  витрат на відрядження – Авансовий звіт.
  •  робіт і послуг підрядників – Рахунок – фактура, Акт на приймання виконаних підрядних робіт.
  •  заробітної плати – Табель обліку використання робочого часу, а також, складена на його підставі Розрахунково – платіжна відомість.

2.3.  Методика розподілу загальновиробничих витрат

Згідно з П(с)БО 16 «Витрати» необхідно визначитись які з загальновиробничих витрат відносяться до змінних, а які до постійних. Від такого розподілу витрат залежить виробнича собівартість конкретних видів продукції, а тому і фінансові результати від її реалізації. Одночасно з віднесенням конкретних загально виробничих витрат до постійних чи змінних, необхідно визначитись із нормальною потужністю підприємства, адже для її характеристики можуть застосовуватись різні як кількісні, так і вартісні показники.

Важливо також визначитись із базою розподілу загальновиробничих витрат. В наказі про облікову політику АТВТ ”Трембіта” передбачено: умови (критерії) визнання витрат, об’єкт обліку витрат, класи рахунків, що використовуються для обліку витрат діяльності, перелік постійних та змінних загальновиробничих витрат, базу розподілу загальновиробничих витрат, нормальну потужність підприємства.

На рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” виробничі підприємства обліковують протягом місяця виробничі накладні витрати на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування.

За дебетом рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне за відповідним розподілом списання загальновиробничих витрат на рахунки 23 “Виробництво” та 90 “Собівартість реалізації”.

Порядок розподілу загальновиробничих витрат встановлений додатком 1 до ПСБО 16 “Витрати”. Наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2000 року № 131 внесені зміни до порядку розрахунку розподілу загальновиробничих витрат.

Накопичені протягом місяця на рахунку 91 загальновиробничі витрати списують за розрахунком розподілу їх на види (групи) готової продукції на дебет рахунку 23 “Виробництво” або на дебет рахунку 90 “Собівартість реалізації” – на собівартість реалізованої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

Розподіл і списання з рахунку 91 загальновиробничих витрат здійснюється за спеціальним розрахунком, форма якого є в додатку 1 до ПСБО 16 “Витрати” зі змінами і доповненнями. Згідно з цим Положенням для розподілу змінних та постійних загальновиробничих витрат на кожен об’єкт витрат застосовуються бази розподілу пропорційно до зміни обсягу діяльності. Виходячи із фактичної потужності (змінні витрати) або нормальної потужності (постійні витрати) базами розподілу загальновиробничих витрат можуть бути: години праці, заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо.

Змінні витрати повністю розподіляються і списуються на витрати виробництва, а постійні витрати розподіляються та списуються на витрати виробництва в розрахунковій (плановій) сумі, але не більше суми фактичних постійних загальновиробничих витрат.

Якщо потужність у звітному періоді була нижчою за нормальну, частина постійних загальновиробничих витрат прямо відноситься на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).

Фактичні постійні витрати, які перевищують розрахункову суму (нерозподілені постійні витрати), включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення на основі розрахунку наступною контировкою:

  •  Дт 90 “Собівартість реалізації”, субрахунки 901 і 903
  •  Кт 91 “Загальновиробничі витрати”

Якщо згідно з розрахунком постійні розподілені витрати в розрахунковій (плановій) сумі перевищують фактичну суму цих витрат, то на витрати виробництва списується фактична їх сума.

Розрахунок розподілу загальновиробничих витрат складається з двох частин:

1. База розподілу та загальновиробничі витрати за нормальною потужністю (рядки 1-5 розрахунку).

У цій частині розрахунку визначають розрахункову (планову) суму змінних і постійних витрат в гривнях (з достатньою точністю) на одиницю бази розподілу – на машино-годину, на одну гривню зарплати, на одну гривню прямих витрат тощо.

2. База розподілу за фактичною потужністю і фактичні загальновиробничі витрати (рядки 6-13 розрахунку).

У зв’язку з тим, що розрахунок розподілу загальновиробничих витрат за встановленою формою складається в узагальнених сумах змінних та постійних загальновиробничих витрат, для розподілу та віднесення цих витрат на кожен об’єкт калькулювання необхідний допоміжний розрахунок. Він складається на основі показників розподілу загальновиробничих витрат за фактичною потужністю. Допоміжний розрахунок розподілу загальновиробничих витрат на окремі види (групи) готової продукції служить основою тільки для записів в аналітичному обліку витрат на виробництво за видами (групами) готової продукції (робіт, послуг) до рахунку 23 “Виробництво”.

Очевидно, що при відсутності з об’єктивних причин розрахункових (планових) показників бази розподілу та загальновиробничих витрат за нормальною потужністю фактичні змінні та постійні загальновиробничі витрати можуть бути розподілені та списані на об’єкти витрат (калькулювання) лише на базі розподілу за фактичною потужністю. В цьому разі необхідно скласти тільки другу частину розрахунку за фактичними показниками бази розподілу та загальновиробничих витрат. При цьому вся сума змінних і постійних витрат розподіляється та списується на витрати виробництва, а постійних нерозподілених витрат бути не може. В цьому випадку розрахунок розподілу загальновиробничих витрат складається за прикладом другого звітного періоду.

Порядок розподілу та списання загальновиробничих витрат для включення їх до виробничої собівартості готової продукції (робіт, послуг) наступний: на дебет рахунку 23 “Виробництво” згідно з розрахунком списуються повністю тільки змінні загальновиробничі витрати, а постійні витрати розподіляються та списуються на витрати виробництва в розрахунковій (плановій) сумі, але не більше суми фактичних постійних загальновиробничих витрат.

Отже, загальна сума змінних загальновиробничих витрат та сума постійних розподілених витрат списуються в кінці місяця на підставі розрахунку для включення до виробничої собівартості готової продукції (робіт, послуг) контировкою:

  •  Дт 23 “Виробництво”
  •  Кт 91 “Загальновиробничі витрати”

За окремим допоміжним розрахунком сума загальновиробничих витрат, списана на витрати виробництва, має бути розподілена на окремі об’єкти витрат: на види і групи готової продукції, на роботи та послуги.

Фактичні постійні витрати, що перевищують розрахункову суму (т. зв. нерозподілені постійні витрати), згідно з пунктом 16 ПСБО 16 “Витрати” включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення на основі розрахунку. Для цього роблять запис на рахунках:

  •  Дт 90 “Собівартість реалізації”
  •  Кт 91 “Загальновиробничі витрати”

Для визначення суми прямих і непрямих витрат на виготовлену та випущену з виробництва продукцію (роботи, послуги) за кожним об’єктом витрат необхідно врахувати величину незавершеного виробництва на початок і на кінець місяця. До незавершеного виробництва відносяться не закінчені обробкою і складанням деталі, вузли, вироби та незакінчені технологічні процеси.

2.4. Синтетичний та аналітичний облік загальновиробничих витрат

На рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”, де ведеться облік витрат на організацію виробництва та управління галузями, цехами, відділеннями та підрозділами основного виробництва, а також витрат, пов’язаних з утримуванням та експлуатацією машин та обладнання.

Економічна характеристика рахунку 91 “Загально-виробничі витрати” наведена на рис. 2.1. 

Рис. 2.1. Економічна характеристика рахунку 91

Загальновиробничі витрати в кінці місяця списуються на 23 рахунок “Виробництво” за видами витрат і включаються до собівартості продукції (робіт, послуг). Загальновиробничі витрати, які знаходяться в межах нормативів вважаються розподіленими і списуються в дебет рахунку 23 “Виробництво”. Інші витрати є нерозподіленими і списуються в дебет рахунку 90 “Собівартість реалізації”.

Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями (видами) витрат.

Таблиця 2.1.

Рахунок 91 "“Загальновиробничі витрати” кореспондує

за дебетом з кредитом рахунків:

 

за кредитом з дебетом рахунків:

13

"Знос необоротних активів"

23

"Виробництво"

20

"Виробничі запаси"

90

"Собівартість реалізації"

22

"Малоцінні та швидкозношувані предмети"

 

 

30

"Каса"

 

 

31

"Рахунки в банках"

 

 

37

"Розрахунки з різними дебіторами"

 

 

39

"Витрати майбутніх періодів"

 

 

47

"Забезпечення майбутніх витрат і платежів"

 

 

50

"Довгострокові позики"

 

 

60

"Короткострокові позики"

 

 

"Розрахунки з постачальниками та підрядниками"

 

 

63

"Розрахунки за податками й платежами"

 

 

64

"Розрахунки за страхуванням"

 

 

65

"Розрахунки з оплати праці"

 

 

66

"Розрахунки за іншими операціями"

 

 

68

"Матеріальні витрати"

 

 

80

"Витрати на оплату праці"

 

 

81

"Відрахування на соціальні заходи"

 

 

82

"Амортизація"

 

 

83

"Інші операційні витрати"

Групування витрат підприємства на виробництво продукції (робіт, послуг) за об’єктами витрат (об’єктами калькулювання) та за статтями витрат встановлюється підприємством з урахуванням особливостей організації та технології виробництва, вимог нормативних документів, потреб управлінського обліку та бухгалтерської звітності.

При відображенні в аналітичному обліку витрат на виробництво необхідно дотримуватись порядку, за яким одні і ті ж витрати протягом року мають відноситись на одні і ті ж статті витрат для цього необхідно встановити економічний зміст окремих статей витрат з врахуванням положень пунктів 11–16 ПСБО 16 “Витрати”.

Таблиця 2.2.

Основні операції з обліку загальновиробничих витрат

№п/п

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

Дебет

Кредит

1.

Відображено суму амортизації, нарахованої на вартість необоротніх активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення і визнаної витратами звітнього періоду

91

"Загальновиробничі витрати"

13

"Знос необоротніх активів"

2.

Списано вартість виробничих запасів, використаних на загальновиробничі потреби:

-під час обслуговування виробничого процесу;

-у процесі управління цехами, дільницями тощо;

-на утримання, експлуатацію та ремонт необоротних активів загальновиробничого призначення;

-на вдосконалення технології та організації виробництва;

-на охорону праці і техніку безпеки тощо

91

"Загально - виробничі витрати"

20

"Виробничі запаси"

3.

Списано вартість МШП, визнану витратами звітнього періоду у зв'язку з використанням на загальновиробничі потреби

91

"Загально - виробничі витрати"

22

"Малоцінні та швидкозношувані предмети"

4.

Відображено суму готівкових коштів, безготівкових коштів, визнану витратами звіного періоду

91

"Загально - виробничі витрати"

30

"Каса"

5.

Оплачено загальновиробничі витрати з рахунку в банку

91

"Загально - виробничі витрати"

31

"Рахунки в банках"

6.

Відображено суму дебіторської заборгованості, визнану витратами звітного періоду

91

"Загально - виробничі витрати"

37

"Розрахунки з різними дебіторами"

7.

Списано витрати на відрядження персоналу цехів, дільниць тощо

91

"Загально - виробничі витрати"

372

"Розрахунки з підзвітними особами"

8.

Відображено суму раніше віднесену до складу витрат майбутніх періодів і визнану витратами звітного періоду

91

"Загально - виробничі витрати"

39

"Витрати майбутніх періодів"

Продовження таблиці 2.2.

9.

Відображено суму, спрямовану на формування резерву для забазпечення майбутніх виплат та платежів та визнану витратами звітнього періоду

91

"Загально - виробничі витрати"

47

"Забезпечення майбутніх виплат та платежів"

10.

Нараховано суму забезпечення виплат майбутніх відпусток персоналу, який здійснює організацію виробництва та управління цехами, дільницями, бригадами тощо, а також суму обов’язкових відрахувань (зборів) на соціальні заходи, розраховану виходячи від суми забезпечення виплат майбутніх відпусток

91

"Загально - виробничі витрати"

471

"Забезпечення виплат відпусток"

11.

Відображено вартість робіт та послуг, виконаних для підприємства, яку визнано витратами звітного періоду

91

"Загально - виробничі витрати"

63

"Розрахунки з постачальниками та підрядчиками"

12.

Відображено суму податків та обов'язкових платежів, визнану витратами звітного періоду

91

"Загально - виробничі витрати"

64

"Розрахунки за податками і платежами"

13.

Відображено суму страхових внесків, визнану витратами звітного періоду

91

"Загально - виробничі витрати"

65

"Розрахунки за страхуванням"

14.

Нараховано на суму зборів на соціальне страхування персоналу, розраховану виходячи із суми витрат на оплату праці та інші виплати персоналу, який виконує роботи з:

- обслуговування виробничого процесу;

- організації виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами тощо

- обслуговування та ремонту необоротних активів загальновиробничого призначення

- вдосконалення технологій та організації виробництва, поліпшення якості продукції

- охорони праці й техніки безпеки тощо

91

"Загально - виробничі витрати"

651 "За пенсійним забезпеченням"

652 "За соціальним страхуванням"

653 "За страхуванням на випадок безробіття"

654 "За індивідуальним страхуванням"

15.

Нараховано суму страхового внеску на страхування майна підприємства

91

"Загально - виробничі витрати"

655

"За страхуванням майна"

16.

Відображено суму розрахунків, визнану витратами звітного періоду

- оплату праці

- за іншими операціями

91

"Загально - виробничі витрати"

66 "Розрахунки з оплати праці"

68 "Розрахунки за іншими операціями"

17.

Нараховано послуги на опалення та освітлення, водопостачання та інші послуги третіх осіб з утримання виробничих приміщень

91

"Загально - виробничі витрати"

685

"Розрахунки з іншими кредиторами"

18.

Списано суму загальновиробничих змінних витрат та розподілених постійних загальновиробничих витрат

23

“Виробництво”

63 "Розрахунки з постачальниками та підрядчиками"

685 "Розрахунки з іншими кредиторами"

19

Списано суми витрат за елементами на загальновиробничі витрати (для підприємств, що застосовують рахунки класу 8)

91

"Загально - виробничі витрати"

91

"Загально - виробничі витрати"

Загальновиробничі витрати (змінні та постійні) не можуть бути віднесені безпосередньо на окремі об’єкти витрат виробництва. Тому протягом місяця їх відносять на накопичувально-розподільчий рахунок 91 з кредиту відповідних рахунків. В кінці звітного місяця сума загальновиробничих витрат розподіляється за розрахунком, форма якого наведена в додатку 1 ПСБО 16 “Витрати” (зі змінами і доповненнями), витрати списуються і рахунок 91 “Загальновиробничі витрати” закривається, тобто сальдо мати не може.

На АТВТ «Трембіта» загальновиробничі витрати обліковують на рахунку 91. До них відносять: витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями, тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць, тощо); амортизацію основних засобів та нематеріальних активів загально виробничого призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду необоротних активів загально виробничого призначення; витрати на вдосконалення технологій й організації виробництва; витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень; витрати на обслуговування виробничого персоналу; витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього середовища. 

Основні операції з обліку загально-виробничих витрат АТВТ «Трембіта» наведені в табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Основні операції з обліку загально-виробничих витрат АТВТ «Трембіта»

№п/п

Зміст господарської операції

Сума, тис. грн.

Кореспондуючі рахунки

Дебет

Кредит

1.

Відображено суму нарахованої  амортизації

40808

91

"Загально-виробничі витрати"

13

"Знос необоротних активів"

2.

Нараховано витрати на відрядження персоналу цехів, дільниць тощо

1560

91

"Загально-виробничі витрати"

372

"Розрахунки з підзвітними особами"

3.

Відображено суму податків та обов'язкових платежів, визнану витратами звітного періоду

40234

91

"Загально-виробничі витрати"

64

"Розрахунки за податками і платежами"

4.

Нараховано послуги на опалення та освітлення, водопостачання та інші послуги третіх осіб з утримання виробничих приміщень

62180

91

"Загально-виробничі витрати"

63 "Розрахунки з постачальниками та підрядчиками"

5.

Списано суму виробничих витрат

288050

23

“Виробництво”

91

"Загально-виробничі витрати"

 

На собівартість продукції загально виробничі витрати відносять прямо і аналітичний облік здійснюється у відомостях, де контролюються витрати відповідно до затвердженого кошторису. 

Після списання розподілених загально виробничих витрат на рахунку 23 «Виробництво» збираються витрати, що включаються до собівартості виробленої продукції (обліковуватися на рахунку 26 «Готова продукція»), сальдо рахунка 23 відображатиме суму незавершеного виробництва.

Облік списання загальновиробничих витрат  відображено у таблиці 2.4 

Таблиця 2.4

Відображення в обліку списання загально - виробничих

витрат на АТВТ «Трембіта»

Первинні документи

Зміст операцій

Д - т

К - т

Сума

регістр

1

Відомість

калькулювання

Віднесено на собівартість виробленої продукції суму загально виробничих розподілених витрат

231

91

288050

журнал  ордер №5А

2

Відомість

калькулювання

Списано нерозподілені прямі загально виробничі витрати на собівартість реалізованої  продукції

901

91

2757,58

журнал  ордер №5А

2.5. Відображення інформації про загальновиробничі витрати у обліку та звітності 

Наприкінці місяця загально-виробничі витрати розподіляються (при виконанні вищевикладених умов) на кожен вид продукції. У такий спосіб утворюється дві звітні відомості: “Відомість розподілу загально-виробничих витрат по рахунках 23 і 90” і “Аналітична Відомість розподілу загально-виробничих витрат на кожен вид продукції по рахунку 23”. Дані відомості розподілу по рахунках 23 і 90 переносяться в журнал 5, а потім разом з іншими сумами по інших рахунках відображаються у фінансовій і податковій звітності підприємства.

Вихідними документами при викладеному вище документообігу є “Відомість розподілу загально-виробничих витрат по рахунках 23 і 90”. Форма відомості може бути повною, тобто виробляється розшифровка кожної групи статей загально-виробничих витрат, чи короткою, у якій тільки вказується група (перемінні чи постійні). Більш укрупнена схема руху документообігу можна представити в такий спосіб (рис.2.2).

Рис.2.2. Схема документообігу

Також бухгалтер може додати праворуч стовпець “У дебет рахунка 949 “Інші операційні витрати”. Також можуть бути представлені розгорнуті (у шаховому виді) значення кредитів рахунків, по яких мали місце витрати за місяць.

Як вхідну інформацію використовують “Відомість витрат по цеху “Відомість загально-виробничих витрат”.

У “Відомості витрат по цеху по горизонталі відображаються кредити рахунків, а по вертикалі – номер і найменування статті аналітичного обліку. Обов'язковим реквізитом є номер цеху, дата заповнення, підсумкові суми і підписи відповідальних осіб.

У “Відомості загально-виробничих витрат” також по горизонталі відображаються суми кредитуємо рахунків, а по вертикалі - і номер і найменування статті аналітичного обліку. Обов'язковим реквізитом є дата заповнення, підсумкові суми і підписи відповідальних осіб.

Для зведеного обліку витрат і виходу продукції (робіт, послуг) з виробництва на АТВТ «Трембіта» передбачено використовувати журнал-ордер, який з метою кращого розподілу обов'язків між виконавцями, підрозділяють на два: 10-2. та 10-3.

В Журналі-ордері №10.3. здійснюється зведений облік за рахунками:

  •  “Виробництво”;
  •  “Брак у виробництві”;
  •  “Витрати майбутніх періодів”;
  •  “Загальновиробничі витрати”;
  •  “Адміністративні витрати”;
  •  “Витрати на збут”.

Журнал-ордер № 10.3. для відображення кредитових оборотів по виходу продукції окремих підгалузей основного виробництва, списання вартості послуг чи робіт допоміжних виробництв та певних видів витрат (кредит рахунків 231, 232, 233, 234, 235, 24, 39, 91, 92, 93). Кореспондуючими рахунками виступають рахунки: 20, 21, 22, 23, 24, 27, 39, 90, 91, 92, 93.

Журнал-ордер № 10.2. використовується для обліку нарахованої оплати праці та пов'язаних з нею сум відрахувань на соціальні заходи та резерв наступних періодів, а також амортизаційних відрахувань (рахунки 13, 471, 651, 652, 653, 656, 66).

Первинні документи, довідки бухгалтери, відомості по нарахуванню амортизації тощо, є підставою для заповнення місячних виробничих звітів. їх складання у виробничих підрозділах на підставі названих документів, а за потреби залучають ті з них, що складені в інших підрозділах чи в бухгалтерії господарства, а також аркуші-розшифрування, що складені при записах в інших журналах-ордерах. Практикується також виробничі звіти заповнювати в бухгалтерії господарства на підставі одержаних від підрозділів і складених в бухгалтерії документів, наприклад за нарахуванням амортизації.

По виробництву передбачено ведення таких виробничих звітів до Журналу-ордера №10.3.:

  •  Виробничий звіт № 10.3а. - для основного виробництва;
  •  Виробничий звіт № 10.36. - для інших виробництв;
  •  Виробничий звіт № 10.3в. - для загальновиробничих витрат;
  •  Виробничий звіт № 10.3г. для адміністративних витрат.

У виробничих звітах дані групуються в розрізі, який дозволяє у подальшому зробити записи по аналітичних рахунках відповідних синтетичних рахунків.

За наявності кількох виробничих звітів, за якими списують витрати на відповідний синтетичний рахунок чи оприбутковують продукцію, складають Зведену відомість до Журналу-ордера № 10.3. (форма № 10. Зд.).

Для накопичування даних протягом року про витрати та вихід продукції (робіт, послуг) по кожному аналітичному рахунку використовують Оборотну відомість по рахунках (форма №10.Зе.). Рахунки в ній відкривають відповідно до діючих Положень (стандартів), записи роблять на підставі виробничих звітів.

Підсумки виробничих звітів з деталізацією сум по синтетичних рахунках (субрахунках) або підсумки Зведеної відомості переносять в Журнал-ордер № 10.3., а його дані − в Головну книгу.


Розділ ІІІ. Шляхи вдосконалення обліку загальновиробничих витрат

3.1. Бухгалтерський облік загальновиробничих витрат в умовах комп'ютерної обробки данних

Набір програм “1С: Предприятие 7.7” є універсальною програмою автоматизації діяльності підприємства, яка використовується для будь-яких розрізів економічної діяльності підприємства, в тому числі й різних ділянок бухгалтерського обліку. Програма “1С: Предприятие 7.7” має компонентну структуру.

“1С: Бухгалтерия 7.7” є складовою частиною системи програм “1С: Предприятие 7.7” - її компонентою. Всього існує три основні компоненти:

  1.  “1С: Бухгалтерия 7.7”;
  2.  “1С: Оперативный учет 7.7”;
  3.  “1С: Расчет 7.7”.

Інтерфейс розглянутих програм є російським. Всі команди, документи, довідники та інші функціональні характеристики викладені російською мовою. Саме тому далі в тексті всі перераховані елементи програм та команди, за допомогою яких виконуються операції наведені мовою оригіналу та подаються в лапках.

“1С: Бухгалтерия 7.7” − це програма для ведення бухгалтерського обліку, що може застосовуватись на підприємствах різних форм власності та видів діяльності. Класифікаційні ознаки, програми наведені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1.

Ознаки програми “1С: Бухгалтерия 7.7” та їх характеристика

№ з/п

Класифікаційна ознака

Характеристика ознак

1

Клас програми

Універсальна бухгалтерська програма (міді-бухгалтерія)

2

Призначення

Для ведення бухгалтерського обліку

3

Група споживачів

Невелика чисельність персоналу бухгалтерії

4

Об'єкт обліку

Малі та середні за розміром підприємства різних галузей діяльності

5

Спосіб реалізації облікових функцій

Перевага надається введенню операцій за шаблонами та за допомогою документів

6

Комплексність виконання функцій

Інтегрована програма зведеного обліку

В програмі також реалізовані можливості ведення на одному робочому місці бухгалтерського обліку декількох підприємств, ведення обліку паралельно в декількох робочих планах рахунків, багатовимірного та багаторівневого аналітичного обліку, кількісного та валютного обліку.

Програма має однокористувацьку і мереживу версії. Для користувачів програми є декілька режимів роботи, набір яких різний залежно від версії програми (рис.3.1.).

Рис.3.1. - Режими роботи в програмі “1С: Бухгалтерия 7.7”

В програмі “1С: Бухгалтерия 7.7” конфігурація складається з трьох взаємопов’язаних складових частин: структури метаданих; набору інтерфейсів користувачів; набору прав.

Перед введенням будь-яких господарських операцій визначається План рахунків, за яким буде вестись бухгалтерський облік. План рахунків – програма бухгалтерських рахунків, що передбачає їх кількість, групування і цифрове позначення залежно від об'єктів і мети обліку. Програма рахунків залежить від облікової політики підприємства. Саме шляхом налагодження Плану рахунків організовується потрібна система обліку.

Загальна кількість планів рахунків, які можуть бути створені в програмі “1С: Предприятие 7.7”, з технічної точки зору, необмежена і визначається виходячи з реальних вимог обліку. Так “багатоплановий” облік ведеться на спільних підприємствах, які ведуть облік одночасно за двома чи більше планами рахунків бухгалтерського обліку. До того ж для кожного Плану рахунків може будуватись довільна ієрархія субрахунків великої вкладеності. У Планах рахунків можна здійснювати довільну нумерацію рахунків, використовуючи як цифри, так і літери.

Програма “1С: Бухгалтерия 7.7” дозволяє вести бухгалтерський облік в кількох валютах. Бухгалтерські підсумки по таких рахунках автоматично будуть зберігатися в кожній з валют, що використовується в гривневому еквіваленті по кожній валюті окремо, та сумарно по всіх валютах (гривневе покриття).

Кількісний облік можна вести на будь-якому рахунку або субрахунку.

Як правило, кількісний облік ведуть одночасно з аналітичним обліком, що дозволяє отримувати інформацію про наявність та рух матеріальних цінностей не тільки в грошовому, але й кількісному виразі. Однак програма дозволяє вести кількісний облік без підключення аналітики, що використовується при веденні аналітичного обліку на субрахунках.

Для нового рахунку ця ознака може приймати будь-яке із значень: “активний”, “пасивний” або “активно-пасивний”. Нагадаємо, що згідно з діючим Планом рахунків в Україні активно-пасивних рахунків не існує. Конкретне значення реквізиту визначається потребами обліку. Проте, якщо вводиться новий субрахунок до вже існуючого рахунку, ця ознака проставляється автоматично, виходячи з рахунку вищого порядку.

Для отримання детальнішої інформації про наявність і рух засобів підприємства ведеться аналітичний облік. Сама можливість ведення аналітичного обліку і кількість його можливих розрізів по одному рахунку визначається в процесі конфігурування програми.

В програмі “1С: Бухгалтерия 7.7” аналітичний облік організується за допомогою спеціального механізму “субконто”. На етапі конфігурування визначається перелік можливих видів субконто. Під видом субконто розуміють сукупність однотипних об’єктів аналітичного обліку. Так, всі основні засоби утворюють вид субконто “Основные средства ”, всі матеріали, відповідно, - “Матеріали” і т.д.

Ведення аналітичного обліку по конкретному рахунку визначається налагодженням субконто, що задається в Плані рахунків. Якщо для рахунку ведення аналітичного обліку задано за допомогою набору видів субконто, то такий аналітичний облік називається багаторівневим. З іншого боку, аналітичний облік може бути багаторівневим, якщо одним із субконто рахунку є багаторівневий довідник.

В програмі “1С: Бухгалтерия 7.7” існує можливість в межах одного синтетичного рахунку одержувати кілька різних систем аналітичних рахунків, які, в свою чергу, різнобічне відображають первинну інформацію. В кожній системі аналітичних рахунків інформація групується і узагальнюється для потреб управління за певним принципом, що визначається видами субконто.

Аналітичний облік можна вести для будь-якого рахунку або субрахунку і включати від 3-х до 5-ти різних розрізів аналітики, організувавши при цьому ведення аналітичного обліку в необхідних розрізах.

Для накопичення інформації про множину однотипних об'єктів використовуються довідники.

Довідники - спеціальні засоби, що забезпечують ведення списків однотипних облікових об’єктів та зберігання параметрів, що характеризують ці об’єкти. Всі об’єкти (елементи) довідника мають свій унікальний код, який дозволяє програмі їх Ідентифікувати, незалежно від значень інших параметрів, у тому числі й назви. Як правило, кожному виду субконто відповідає окремий довідник.

Для автоматизації бухгалтерського обліку діяльність підприємства зручно представляти у вигляді послідовності окремих господарських операцій. Задача бухгалтера на початковому етапі полягає в тому, щоб із всієї сукупності характеристик господарської операції виділити необхідні параметри і ввести їх в програму, Для цього можуть бути використані діалогові форми “Операция” або “Документ”.

Програма “1С: Бухгалтерия 7.7” дозволяє виконувати реєстрацію облікової інформації кількома способами: введення проводок вручну; використання механізму типових операцій; введення документів з наступним формуванням проводок.

Ручний режим введення господарських операцій використовується для виконання одиничних господарських операцій, підготовка документів по яких займатиме багато часу.

Введення і редагування операції вручну виконується в програмі “1С: Бухгалтерия 7.7” при роботі з журналом операцій або журналом проводок.

Операція - це електронний бланк для запису всієї сукупності проводок, що характеризують окрему господарську операцію. Операція містить не тільки проводки, але і деяку загальну частину, що характеризує її в цілому: зміст, загальну суму за всіма проводками, дату, номер та ін. Перелік реквізитів операції визначається конфігурацією.

Кореспондуючі рахунки та інші параметри вводяться бухгалтером безпосередньо з клавіатури або шляхом вибору зі списків. Програма тільки здійснює контроль коректності введеної інформації.

Режим ручного введення є максимально гнучким: можна зазначити будь-який зміст операції і ввести будь-які проводки. Крім того, цей режим не потребує попереднього налагодження і простий в опануванні.

Режим типових операцій призначений для швидкого введення великої кількості однотипних операцій, а також для виконання дій, що часто повторюються, при яких необхідно вводити в журнал операцій групу взаємопов'язаних проводок. До таких операцій належать операції, що супроводжуються розрахунками, а саме: нарахування ПДВ, заробітної плати тощо.

Для виконання типових операцій застосовують шаблон типової операції. Шаблон типової операції - це алгоритм виконання господарської операції, що містить: правила заповнення основних і додаткових реквізитів, які передбачені в формі операції; список проводок операції, правила заповнення реквізитів проводок - кореспондуючих рахунків, суми, субконто, кількості, валюти і суми у валюті та формули розрахунку сум проводок.

Створення шаблону типової операції відбувається в режимі “1С: Предприятие 7.7”, що дозволяє бухгалтеру самостійно виконувати налагодження програми відповідно до своїх потреб.

Використання типових операцій значно зменшує час введення операцій і дозволяє уникнути помилок при розрахунках та визначенні кореспондуючих рахунків в проводці.

Наявність потужних інструментальних засобів дозволяє гнучко пристосовувати програми до автоматичного виконання масових розрахунків, які залежать як від специфіки конкретної ділянки обліку, так і від особливостей облікової політики підприємства. При цьому вказані засоби не лише дають можливість змінювати окремі параметри, такі як, наприклад, шифри рахунків, субрахунків, аналітичних рахунків, їх назви, ставки податків тощо, але й дозволяють досить повно описати і модифікувати правила виконання розрахунків.

Також в програмі передбачений найбільш ефективний засіб введення проводок за фактами господарської діяльності − складання кореспонденції рахунків за документами.

Документ − це комплексний засіб введення облікової інформації, що забезпечує технологічну процедуру виписки первинного документа, в електронному вигляді (діалоговій формі документу) та на паперовому бланку. Внесена в діалогову форму інформація використовується програмою для формування та друку первинної (паперової) форми документу і автоматичного формування бухгалтерських проводок. Режим “Конфигурация” включає документи різних видів:

  •  призначені лише для введення, зберігання і друку первинних документів (“Платежное поручение”, “Договор”);
  •  документи, які крім введення даних первинних документів, виконують автоматичне формування проводок (“Ввод в эксплуатацию”, “Приходный кассовый ордер”);
  •  регламентовані документи, які не містять ніяких даних, а використовуються виключно для автоматичного формування проводок (“Финансовые результаты”).

Відображенням бази даних програми “1С: Предприятие 7.7” є журнал операцій, що має вигляд списку господарських операцій, які відбулись на підприємстві. Кожному рядку журналу відповідає одна операція. Структура журналу операцій задається на етапі конфігурації, але для кожної операції зазначається номер, назва виду документа, якому належить операція, дата здійснення операції (дата документу), час, сума операції, користувач, що виконав операцію та зміст операції. “Журнал операцій” безпосередньо пов'язаний з “Журналом проводок”, що містить проводки, які відповідають операціям.

Основними реквізитами журналу проводок є: дата операції (документу); час операції (документу); назва виду документа, якому належить операція.

Використання номера журналу дозволяє поділити всі проводки на групи за їх належністю: проводки, що стосуються тільки розрахунку заробітної плати; проводки, що відображають облік основних засобів тощо.

В програмі реалізовано можливість роботи як з регламентованими, так і зі стандартними звітами.

В типову конфігурацію включено набір стандартних звітів. Стандартні звіти − це цілісна система, яка дозволяє формувати одні звіти на підставі інших, деталізуючи дані звіту. Вони призначені для отримання даних за підсумками по бухгалтерських проводках в різних розрізах. Такі звіти можуть бути складені при використанні Плану рахунків бухгалтерського обліку, що використовується в програмі, незалежно від змісту та призначення конкретних рахунків. Стандартні звіти можуть застосовуватись для отримання як узагальненої, так і детальної Інформації по будь-яких ділянках обліку.

Для роботи зі звітами використовується пункт меню “Отчетность”, при чому на екран видається діалогова форма налагодження параметру звіту.

В ній потрібно ввести значення параметрів, що визначають склад даних, які входять до звіту (період, за який видаватимуться дані бухгалтерського обліку, шляхом введення початкової та кінцевої дати, інші параметри, (наприклад, тип валюти).

Програма також надає можливість збереження сукупності параметрів для звіту заданого виду для подальшого використання, І можливість деталізації (розшифровки) звітів при його перегляді. На найнижчому рівні деталізації здійснюється перехід до конкретної проводки операції. Основні стандартні звіти, реалізовані в програмі, та їх характеристику зазначено в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2.

Стандартні звіти програми “1С: Бухгалтерия 7.7”

№ з/п

Звіт

Сутність та призначення

1

2

3

1

"ОбортІІи-сольдовая ведомость "

Містить для кожного рахунку інформацію про залишки на початок та кінець періоду, а також обороти по дебету та кредиту за встановлений період. Цей звіт в бухгалтерській практиці використовується найчастіше

2

"Шахматка "

Містить обороти між звітами за деякий обраний період, часто використовується бухгалтерами, оскільки дає уявлення про рух коштів та зобов'язань підприємства

3

"Оборотно-сальдовая ведомость по счету"

Використовується для рахунків, по яких ведеться аналітичний облік, при цьому здійснюється відокремлення залишків від оборотів по конкретних об'єктах аналітичного обліку (субконто)

4

"Анализ счета"

Містить обороти рахунку з іншими рахунками за обраний-період, а також сальдо на початок та кінець періоду

5

"Анализ счета по датам "

Дозволяє отримати обороти по рахунку на кожну дату певного періоду, що дає можливІсть-аналізувати зміни у часі засобів або зобов'язань підприємства, для перевірки відповідності введених даних тим. що вказані в банківських виписках тощо

6

"Анализ счета по субконто "

Містить підсумкові суми кореспонденцій даного рахунку з іншими рахунками за вказаний період, а також залишки по рахунку на початок та кінець періоду в розрізі об'єктів аналітичного обліку. Цей звіт можна сформовувати тільки для рахунків, по яких ведеться аналітичний облік

7

"Главная книга"

Використовується для виведення оборотів та залишків рахунку за кожен місяць, при підбитті підсумків та складанні звітності

8

"Анализ субконто "

Для видів субконто, пов'язаних з декількома синтетичними рахунками, за допомогою оборотно-сальдової відомості по будь-якому одному рахунку неможливо отримати повну інформацію про обороти та підсумки по субконто. В ньому для кожного субконто (об'єкта аналітичного обліку) обраного виду наводяться обороти по всіх рахунках, в яких використовується це субконто, а також розгорнуте та згорнуте сальдо

9

"Карточка субконто "

Якщо необхідно отримати максимально повну картину операції по об'єкту аналітичного обліку (субконто) або групі субконто, можна вивести "Карточку субкопто", де зібрані всі операції з конкретним об'єктом аналітичного обліку (субконто) в хронологічній послідовності із зазначенням реквізитів проводок, залишків по субконто після кожної операції, на початок та кінець періоду

10

"Карточка счета"

Включаються всі проводки в яких задіяний даний рахунок, крім того, наводиться залишок на початок та кінець періоду, обороти за період та залишки після кожної проводки

11

"Обороты между субкопто "

Використовується для аналізу оборотів між одним або всіма субконто одного виду, та одним або всіма субконто іншого

ВИДУ

12

"Отчет по проводкам "

Представляє собою вибірку із журналу проводок за деякими заданими критеріям

13

"Сведенные проводки "

Містить кореспонденцію рахунків (суми в дебет одного рахунку з кредиту другого) за деякий період часу

14

"Журнал-ордер ведомость по субконто"

Застосовується для рахунків, на яких ведеться аналітичний облік по субконто. для отримання для кожного виду субконто, дебетових та кредитових оборотів, а також розгорнутого та згорнутого сальдо на початок та кінець обраного періоду

15

" Розширенный анализ субкопто "

Використовується для аналізу даних по аналітиці. При його формуванні можна вказати рахунок, до якого прикріплено даних вид аналітики. Всього одночасно можна аналізувати три види субконто для отримання для кожного їх виду, дебетових та кредитових оборотів, а також розгорнутого та згорнутого сальдо на початок та кінець обраного періоду

16

"Диаграмма "

Є потужним засобом візуального аналізу рахунків у формі різного виду діаграм

В програмі також є набір регламентованих звітів − це передусім податкові та бухгалтерські звіти. Набір регламентованих звітів регулярно поновлюється.

  1.  Зарубіжний досвід обліку витрат 

Основна функція бухгалтерського обліку полягає у забезпеченні інформацією про результати діяльності господарюючого суб'єкта за будь-який даний період часу. Така інформація зазвичай виражається величиною прибутку або збитку, відображеною у відповідному звіті

 Бухгалтерське тлумачення “витрати” (expense) та “затрати” (cost) міжнародними організаціями наведено в табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Тлумачення “витрати” та “затрати” міжнародними організаціями

Назва організації

Тлумачення категорій

АІА (Американський інститут бухгалтерів)

Витрати в найширшому значенні включають всі вичерпні витрати, що зменшують доходи

Затрати – величина, що приписується товарам, які отримані або будуть отримані. Затрати можна розділити на невичерпні (активи), що застосовуються для створення майбутніх доходів, та вичерпні, тобто ті, що не застосовуються до створення майбутніх доходів і тому, віднімаються із доходів (виручки)

АІСРА (Американський інститут присяжних бухгалтерів)

Витрати – валове зменшення активів або валовий приріст кредиторської заборгованості, які виникли в результаті прибутково орієнтованої діяльності підприємства і такі, що визнаються й оцінюються (вимірюються) відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку США

FASB (Рада зі стандартів бухгалтерського обліку)

Витрати – відтік або інше використання активів і/або виникнення кредиторської заборгованості в результаті відвантаження або виробництва продукції, надання послуг або здійснення інших операцій, що складають основу діяльності господарюючого суб’єкта

AARF (Австралійський фонд науково-дослідних робіт з питань бухгалтерського обліку)

Витрати – споживання або втрати потенційного прибутку або майбутніх економічних вигод у формі зменшення активів або збільшення кредиторської заборгованості господарюючого суб’єкта, не пов’язані з виплатами власникам, і такі, що призводять до зменшення власного капіталу в звітному періоді

NZSA (Спілка бухгалтерів Нової Зеландії)

Витрати – споживання або втрати потенційного прибутку або майбутніх економічних вигод у формі зменшення активів або збільшення кредиторської заборгованості господарюючого суб’єкта, не пов’язані з виплатами власникам, і такі, що призводять до зменшення власного капіталу в звітному періоді

Витрати нараховуються після визнання доходів згідно принципу відповідності, який говорить, що витрати повинні нараховуватися за той же період, що й доходи, в якому вони отримані, їх нарахування є складовою частиною розрахунку чистого прибутку.

Класифікацію елементів витрат на виробництво, що застосовується в обліку різних країн наведено нижче (див. табл. 3.4).

Таблиця 3.4.

Класифікацію елементів витрат на виробництво,

що застосовується в обліку різних країн

Країна

Елементи витрат

Європейське співтовариство

  1.  придбання та заготівля матеріалів
  2.  послуги зі сторони
  3.  інші послуги зі сторони
  4.  податки та такси
  5.  витрати на утримання персоналу
  6.  інші експлуатаційні витрати
  7.  фінансові витрати
  8.  витрати, пов’язані із надзвичайними операціями
  9.  витрати на амортизаційні відрахування і резерви

Франція

  1.  покупки
  2.  послуги зі сторони
  3.  інші послуги зі сторони
  4.  податки та такси та платежі, прирівняні до них
  5.  витрати на утримання персоналу
  6.  інші експлуатаційні витрати
  7.  фінансові витрати
  8.  витрати, пов’язані із надзвичайними операціями
  9.  витрати на амортизаційні відрахування і резерви

Канада

  1.  заробітна плата та гонорари
  2.  матеріали, МШП, паливо
  3.  послуги зі сторони
  4.  орендна плата
  5.  амортизаційні відрахування
  6.  страхові платежі
  7.  податки і такси
  8.  витрати на відрядження та пов’язані з ними витрати
  9.  банківські витрати

Росія

  1.  матеріальні витрати (за вирахуванням зворотних відходів)
  2.  витрати на оплату праці
  3.  відрахування на соціальні заходи
  4.  амортизація основних фондів
  5.  інші витрати

Україна

  1.  матеріальні витрати
  2.  витрати на оплату праці
  3.  відрахування на соціальні заходи
  4.  амортизація
  5.  інші операційні витрати

У Загальному Плані рахунків Франції 1982 р.  для обліку витрат за елементами призначений 6 клас рахунків "Рахунки витрат", у складі якого регламентуються 9 синтетичних рахунків, 53 субрахунки першого порядку, 148 субрахунків другого порядку та 28 аналітичних рахунків.

Рахунки, призначені для обліку витрат за елементами, поділяються на виробничі (6 рахунків), фінансові (1 рахунок), надзвичайні (1 рахунок) та рахунок, призначений для обліку резервів та дотацій.

Різниця між доходами і витратами визначається, як правило, в кінці звітного періоду (тижня, місяця, кварталу, півріччя, року) і оформляються у формі звіту про прибутки та збитки. Результат визначається по наступних видах діяльності: Поточній (експлуатаційній), фінансовій і екстраординарній, тобто застосовується двоколовий принцип обліку: у фінансовій бухгалтерії - 9 елементів витрат, а в управлінській бухгалтерії - 3-7 статей витрат, при цьому відсутня інтеграція елементів та статей витрат. Для цього за допомогою методу "затрати-випуск" слід враховувати зміни залишків сировини,, матеріалів, товарів, готової продукції, незавершеного виробництва і відображати їх на рахунку "Прибутки і збитки".

Будь-яке підприємство може виявляти фінансові результати за центрами відповідальності, прибутками (сегментами діяльності) у системі управлінської бухгалтерії.

  1.   центри собівартості - це групування витрат за різними критеріями, які не обов'язково пов'язані з номенклатурою собівартості; в якості критеріїв можуть виступати період часу, підприємство, філія, продукт, замовлення тощо;
  2.   центри відповідальності - це групування, побудовані, виходячи з наявності відповідального керівника і підведення підсумків за центрами діяльності (відділами, цехами, службами, складами та іншими підрозділами підприємства);
  3.   центри прибутку (сегменти діяльності) - це облікові конструкції управлінської бухгалтерії, призначені для отримання інформації, необхідної для  прийняття  стратегічних  рішень,  виходячи  з  результатів реалізації продукції по зонах країни, або світу, по категоріях населення. На відміну від центрів  відповідальності  вони є  штучно створюваними структурами  в управлінській бухгалтерії, результати по яких виявляються періодично (один раз в 6 місяців, рік) для прийняття стратегічних рішень, пов'язаних з освоєнням нових технологічних процесів, ресурсів, проведенням нових  вкладень, проникненням на нові ринки.

По центрах відповідальності і прибутку визначається  маржа чи результат, що обчислюється виходячи з часткової собівартості.

Економічний взаємозв'язок між фінансовою і управлінською бухгалтеріями на французьких підприємствах здійснюється за допомогою спеціальних відображуючих рахунків, які призначені для відображення з фінансової в управлінську бухгалтерію залишків ресурсів на початок і кінець періоду, витрат і виручки від реалізації за певний період. В результаті бухгалтерія, що заснована на використанні методу "затрати - випуск", використовує чотирьохкратний принцип відображення господарських операцій на рахунках:

  •  класи 1 -5 = ± результат, що витікає зі змін майнового стану фірми;
    •  класи 6-8 = ± результат, що визначається співвідношенням витрат та випуску;
    •  клас 9, рахунок 90 = ± результат, що визначається у процесі відображення витрат з фінансової до управлінської бухгалтерії;
    •  клас Я рахунки 92-98 = А. результат, визначений по відповідних центрах відповідальності.

Відповідно до цього  виділяють чотири  різні методи  визначення фінансового результату. У торгових  та інших господарств його  poзpaxoвують як зміну чистих активів протягом року.

У Швейцарії витрати виробництва включають накладні витрати, окрім адміністративних та комерційних витрат. Постійні накладні виробничі витрати розподіляються, виходячи з потужності обладнання. Витрати на виплату відсотків можна відносити до, складу накладних витрат. Більшість компаній включають частину непрямих витрат до вартості запасів. Але є фірми, які оцінюють готову продукцію тільки за прямими витратами виробництва.

В Іспанії розбіжності між чистим та оподатковуваним доходом (базою оподаткування) можуть бути: постійними (не відшкодовуються в наступному періоді за вирахуванням компенсуючих збитків); тимчасовими (на основі розбіжностей в критеріях розподілу, які відшкодовуються в наступних періодах), а також можуть представляти собою збитки, які компенсуються в цілях оподаткування.

Витрати, які відображаються, розраховуються на основі прибутку або Збитку до оподаткування з коригуванням на суму постійних різниць. Відповідна ставка податку використовується до цієї суми; а знижки та вирахування розглядаються як зменшення суми податку, нарахованого за рік.

Витрати на придбання, транспортні витрати, податки на придбання відображають за мінусом ПДВ. Знижки, які включаються в рахунок постачальника, вираховуються з купівельної вартості. Знижки за негайну оплату, незалежна від того чи включені вони до рахунку постачальника, не вираховуються, а трактують як отриманий прибуток. Вартість зворотної тари, яка включена до рахунку постачальника, відображається шляхом зменшення залишку, який підлягає сплаті, з використанням окремого рахунку, а суму, яку компанія резервує на випадок пошкоджень або втрати тари, відносять на витрати.

У Молдові фінансовий результат визначається лише розрахунковим шляхом, тобто співставлення сум всіх рахунків доходів і витрат без бухгалтерських записів, так як протягом року суми з рахунків доходів і витрат не підлягають взаємопогашенню. Враховуючи, що податок з доходу також є видом витрат, в баланс записується чистий прибуток (збиток).

Облік витрат діяльності в Росії регламентується Положениям з бухгалтерського обліку 10 "Витрати організації". Згідно даного Положення витрати залежно від їх характеру, умов здійснення і напрямків діяльності організації поділяються на:

  •  витрати за звичайними видами діяльності (витрати, пов'язані з виготовленням продукції, придбанням і продажем товарів);
  •  операційні витрати (витрати, пов'язані з наданням за плату в тимчасове користування, активів (Організацій, витрати, пов'язані з участю у статутних   капіталах  інших організацій,  відсотки,   що   сплачуються організацією за надання нею в користування грошових коштів (кредитів, позик) тощо);
  •  позареалізаційні витрати (витрати, які виникають внаслідок стихійного лиха, пожежі, аварії, націоналізації майна тощо).

Витрати, відмінні від витрат по звичайних видах діяльності, вважаються іншими витратами. До інших витрат також належать надзвичайні витрати.

Особливістю німецької практики є відображення відстрочених доходів і витрат окремими розділами в балансі.

Рахунки витрат є свого роду складовими рахунку "Власний капітал". В плані рахунків Німеччини для їх обліку передбачені рахунки витрат в класах 2 і 4.

Витрати класифікують наступним чином:

1) цільові витрати, які виникають безпосередньо в процесі виробництва;

2) нейтральні витрати, які виникають та обліковуються у звітному ' періоді, але не впливають на виробничий  прибуток, оскільки вони не пов'язані безпосередньо з виробничим процесом. До них відносять:

витрати, не пов'язані з виробництвом, які не мають нічого спільного з процесом виробництва;

нерегулярні витрати, які пов'язані з виробництвом, але повинні бути нейтралізовані через їх величини, що постійно змінюються;

витрати, які відносяться до інших звітних періодів;

3) додаткові витрати.

Єдина система обліку Сирії поділяє витрати на виробництво на 3 групи: матеріали, заробітна плата та інші витрати. Залежно від ступеню співвідношення елементу витрат з технологічним процесом виробництва і способом віднесення витрат на собівартість продукції кожна група поділяється на прямі та непрямі витрати.

Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням одного певного виду виробів або зі стадією обробки (центр собівартості). До них, як правило належать сировина і матеріали, заробітна плата виробничих робітників, паливо і енергія на технологічні цілі.

Непрямі витрати являють собою витрати, пов'язані з виготовленням декількох видів виробів або з різними стадіями обробки виробів. Вони розподіляються між окремими видами продукції або центрами собівартості пропорційно до визначеної бази. До непрямих затрат належать такі витрати як цехові, управлінські, фінансові, витрати на збут тощо. Методи розподілу непрямих затрат, що застосовуються на практиці, залежать від особливостей технології та організації виробництва.

Порівняльний аналіз елементів витрат в Росії, Угорщині, ЄС та Канаді  дозволяє встановити наступні відмінності:

  •  майже у всіх країнах, у складі елементів витрат виділяються фінансові витрати (відсотки за кредит, банківські платежі тощо), які пов'язані з функціонуванням підприємства в умовах ринкової економіки;
  •  у країнах ЄС та Канаді до витрат на виробництво включаються податки і такси (податок на додану вартість, патентні платежі тощо), що в умовах ринку також формує суспільно необхідні витрати.


ВИСНОВКИ

1.Процес виробництва являє собою, з одного боку, процес виробничого споживання засобів, предметів праці та самої праці (живої), а з іншого - джерело одержання нової продукції (робіт, послуг).

2.Основною метою обліку виробництва є своєчасне, повне, вірогідне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням всіх видів виробничих ресурсів, а також обсягу виробленої продукції (наданих робіт, послуг) в натуральних та грошових вимірниках.

3. За дебетом рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне за відповідним розподілом списання загальновиробничих витрат на рахунки 23 “Виробництво” та 90 “Собівартість реалізації”.

4. Порядок розподілу загальновиробничих витрат встановлений додатком 1 до ПСБО 16 “Витрати”. Наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2000 року № 131 внесені зміни до порядку розрахунку розподілу загальновиробничих витрат.Накопичені протягом місяця на рахунку 91 загальновиробничі витрати списують за розрахунком розподілу їх на види (групи) готової продукції на дебет рахунку 23 “Виробництво” або на дебет рахунку 90 “Собівартість реалізації” – на собівартість реалізованої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

5. Аналітичний облік загальновиробничих витрат ведеться за місцями виникнення, центрами й статтями (видами) витрат. Економічний зміст загальновиробничих витрат встановлений пунктом 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”.

6. Пропонуємо загально-виробничі витрати обліковувати у розрізі технологічного процесу за місцями їх виникнення (цехи, дільниці), однорідному устаткуванню, автоматизованих і поточних лініях та ін., що, безумовно, підвищить ефективність виявлення та зниження витрат на виробництво продукції, та допоможе виявляти резерви їх економії.

7. Незадовільним є й те, що в даний час витрати на утримання та експлуатацію машин та устаткування відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, включаються до складу загально-виробничих витрат. Тому облік цих витрат доцільно й надалі вести відокремлено, оскільки, по-перше, вони відмінні від загально-виробничих витрат за економічним змістом і цільовим призначенням, по-друге, вплив технічного прогресу, комплексна автоматизація та механізація виробництва приведуть до росту величини цих витрат і збільшення їх частки у собівартості продукції.

7. Загальновиробничі затрати рекомендується виділити в окремі групи: 1) затрати, повязані з утриманням і експлуатацією машин та обладнанням, які безпосередньо повязані с технологічним процесом виробництва; 2) затрати на управління цехами; 3) затрати на господарське обслуговування  цехів. Це дасть можливість використовувати матричну модель, в якій можна установити, де та під впливом яких центрів відповідальності створюються групи, підгрупи, а також деякі елементи загальновиробничих затрат, а це, в свою чергу, позитивно впливає на поліпшення ефективності планування, контролю і аналізу затрат. Згруповані таким чином затрати потім необхідно розподілити у відповідності з найбільш економічно обґрунтованою базою розподілу для точного визначення собівартості продукції з метою одержання надійної основи ціноутворення та результатів діяльності виробничих підрозділів підприємства.

8. Використання комп’ютерної техніки при обліку витрат підприємства значно прискорює облікову роботу та дозволяє своєчасно робити корективи у виробничій діяльності підприємства.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 p. №996-XIV// Бухгалтерія. -2001. -№ 52/2. - С. 6-12.
  2.  Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 04.11.97 із змінами та доповненнями.
  3.  Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.91 із змінами та доповненнями.
  4.  Закон України «Про податок на додану вартість» від 04.03.98 із змінами та доповненнями.
  5.  Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт та  послуг) у промисловості» від 26 квітня 1996 р. № 473.
  6.  Постанова Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України і за кордон» від 10.07.98 із змінами.
  7.  Наказ Державного комітету промислової політики України «Про затвердження методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості» від 02.02.2006 р.  №47.
  8.  Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження регістрів бухгалтерського обліку» № 356 від 29. 12. 2004  року.
  9.  Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів,  капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій» від 30.11. 1999 р. № 291.
  10.  Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені Наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.2006 р. № 47.
  11.  Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні, за редакцією Хом'яка Р. Л. – Львів: "Інтелект - Захід", 2005
  12.  Архангельська Ж. К. Порядок формування та віднесення на собівартість фонду оплати праці// Бух.облік і аудит, №8, 2006. – С. 5-9.
  13.  Бабак А. А. Расходы: оформление документов, отражение в учёте и отчётности // Баланс №47, 2007. – С. 30-36.
  14.  Бутинець Ф. Ф., Івахненков С. В. "Інформаційні системи бухгалтерського обліку"- Житомир: Рута, 2005. – 45 с.
  15.  Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік – 3-є вид., перероблене і доповнене – Житомир: ПП Рута, 2006 – 672 с.
  16.  Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський словник – Ж.: Рута – 2006 р. – 422 с.
  17.  Волков В.Г. Бухгалтерский учет на предприятиях малого и среднего бизнеса. – М.: Бизнес-карта, 2007. –  87 с.
  18.  Волкова М. В. Удосконалення методики калькулювання собівартості. – Донецьк, 2005. – 158 с.
  19.  Гарасим П.М., Журавель Г.П., Хомин П.Я. Первинний та аналітичний  облік на підприємстві. – Тернопіль: Астон, 2005 – 464 с.
  20.  Голов С.Ф. Бухгалтерський облік та фінансова звітність – Київ, 2004. – 796 с.
  21.  Горелкин В.Г., Головко Т.В. и др. Первичная документация и ведение учетных регистров. – К.: Вища школа, 2005. – 305 с.
  22.  Грабова Н. Н. Облік, розподіл і списання витрат на підприємствах // Бух.облік і аудит, №8,9, 2008. – С. 11-13.
  23.  Грабова Н.Н. Бухгалтерский учет в торговле. Практическое пособие. – К.: Учетинформ, 2006. – 29 с.
  24.  Грабова Н.Н., Добровський В.Н. Бухгалтерський облік у промислових та торгівельних підприємствах, 2004.: -- КАСК, 2004. – 624 с.
  25.  Завгородний В.П. Автоматизация бухгалтерского учёта, контроля, анализа и аудита. – К.: А.С.К., 2006. – 17 с.
  26.  Кім Г., Сопко В.В., Кім С.Г. Бухгалтерський облік: первинні документи та порядок їх заповнення. - Київ: ЦНЛ, 2004 – 440 с.
  27.  Костенко Н. Провадимо інвентаризацію запасів // Податковий та бухгалтерський облік (укр.) – 2005 - №88 – С. 14-18.
  28.  Кузьминский А.М. Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. – К.: Вища школа, 2006. – 236 с.
  29.  Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: ЦУЛ, 2005- 624 c.
  30.  Николаева С.А. Особенности учета затрат в условиях рынка: система “Директ-Костинг”. М.: Финансы и статистика, 2006. – 17 с.
  31.  Осейко Н.П. Бухгалтерский учет с помощью персонального компьтера. – К.: Вища школа, 2006. –  29 с.
  32.  Павлюк І. Проблеми бухгалтерського обліку виробничих запасів, товарів та пропозиції щодо їх вирішення. // Бухгалтерський облік і аудит (укр.) – 2007 -№6 – С. 40-57.
  33.  Пархоменко В. Облік доходів, витрат і фінансових результатів від діяльності, що підлягає патентуванню // Бух.облік і аудит №7, 2007. – С. 76.
  34.  Пархоменко В.В. Облік доходів, витрат і фінансових результатів від діяльності// Бух. облік і аудит, № 7, 2008. – С. 5-6.
  35.  Пархоменко В.М., Баранцев П.П. Реформування бухгалтерського обліку в Україні – Луганськ “Футура”, 2006. – 464 с.
  36.  Плєшонова П. Облік запасів у промисловості // Баланс - комплект (укр.).- 2009.- № 19.- С. 41-48.
  37.  Подольский В.И., Дик В.В., Уринцов А.И. Информационные системы бухгалтерского учета. – М.: Юнити, 2008. – 255 с.
  38.  Сахарцева И.И. Управление издержками предприятий – это умение экономить ресурсы и максимизировать отдачу от них // Новигатор бухгалтера, № 44, 2008. – С. 21-28.
  39.  Смоляр Т., Пугачов О. Порядок відшкодування витрат на службові відрядження// Бух.  облік і аудит, № 3. - 2008. – С. 15-18.
  40.  Сопко В. Основи побудови внутрішньо-господарського (управлінського) обліку затрат і доходів діяльності (контролінг)// Бух. облік і аудит, № 6, 2006. – С. 10-16.
  41.  Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: підручник. – К.: КНЕУ, 2004. – 260 с.
  42.  Сопко В.В. Бухгалтерський облік. – К.: Техніка, 2004. – 2Парус.
  43.  Споданенко Т. Інвентаризація. // Фінансова консультація (рос.) – 2009 - №22 – С. 30-36
  44.  Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України : Підручник для студентів спеціальних вищих навчальних закладів. – 6-те видання. – Київ «А.С.К.», 2008. -784 с.
  45.  Турецкий Д.М. Учёт затрат на производство (издержек обращения)// Всё о бухгалтерском учёте, № 20. – 2009. – С. 4-9.
  46.  Філімоненков О. С. Фінанси підприємств – Київ – Ельга Ніка-Центр – 2008. – 320 с.
  47.  Хлипальська В. Значення оцінки вартості в обліку запасів підприємства. // Бухгалтерський облік та аудит – 2005 - №3 – С. 25.
  48.  Яцишин С. Р. Особливості калькулювання собівартості в умовах формування ринкових відносин // Технічний прогрес та ефективність виробництва. Збірка наукових праць. – Харків, 2003. Випуск 24. – С. 35.


Наказ №

по підприємству_________________

м.________                                                               від 1 січня 200_____ p.

Про облікову політику

на 200___ р.

На підставі Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 966-XIV, Положень (стандартів) бухгалтерського обліку наказую:

1. Нормативи та методичні принципи бухгалтерського обліку

1.1. При організації та веденні бухгалтерського обліку і складання звітності необхідно керуватися: (далі вказується перелік нормативної бази, що регулює питання організації і методології бухгалтерського обліку і фінансової звітності, хто відповідає за збереження і поповнення банку нормативної документації тощо).

1.2. Зміна облікової політики може відбутися за умови (вказують перелік умов зміни облікової політики — зміна вимог у зв'язку з прийняттям нових Законів, наказів Міністерства фінансів України, статутних документів, запропонованих і обґрунтованих фахівцями).

1.3. При складанні фінансової звітності встановити межу істотності (вказати суму, яка обґрунтована і визначається стандартами та вимогами звітності).

1.4. Установити тривалість операційного циклу (вказують термін з метою класифікації активів — дні, місяці, роки).

1.5. Визнання необоротних активів (встановлюється порядок визнання та оцінки основних засобів, малоцінних необоротних активів, нематеріальних активів тощо).

1.6. Встановити такі методи нарахування амортизації (вказують методи і відповідні їм активи).

1.7. Застосовувати такий порядок обліку та методи оцінки запасів (наводяться методи оцінки, що застосовуються до конкретних видів запасів з урахуванням їх напрямів використання чи вибуття).

1.8. Установити такий порядок обліку і розподілу транспортно-заготівельних та загальновиробничих витрат (вказують застосовуваний метод обліку і розподілу).

1.9. Створити забезпечення (вказують види забезпечень і створюваних резервів, їх розмір і порядок списання).

1.10. Визнання доходів і витрат (встановлюється порядок ведення доходів і витрат відповідно до прийнятих класифікацій та порядку розподілу і списання).

2.  Техніка бухгалтерського обліку

2.1. Затвердити робочий План рахунків бухгалтерського обліку (вказується План рахунків, що відображає специфіку підприємства).

2.2. Застосовувати форму бухгалтерського обліку (вказують варіант форм бухгалтерського обліку з набором регістрів).

2.3. Затвердити порядок ведення аналітичного обліку основних засобів та запасів (вказують варіанти обліку за обраною формою).

2.4. Застосовувати такі форми бухгалтерських документів (наводять перелік як затверджених, так і нестандартизованих форм та порядок їх підпису).

2.5. Затвердити графік документообороту (вказують графік документообороту з усіма необхідними реквізитами).

2.6. Установити порядок організації і проведення інвентаризації (вказують нормативні документи, що регулюють інвентаризацію, терміни проведення та види об'єктів обліку, що підлягають інвентаризації, комісії, відповідальних осіб).

2.7. Організувати внутрішньогосподарський облік і контроль (вказують форму обліку і контролю, нормативне регулювання, систему звітності, внутрішнього аудиту).

2.8. Складати та подавати звітність (вказується перелік оперативної, бухгалтерської (фінансрвої) та статистичної звітності та терміни подання відповідно до чинного законодавства).

2.9. Затвердити програму автоматизації обліку (вказати шляхи удосконалення бухгалтерського обліку: комп'ютеризація, сучасні програмні продукти, інформаційні технології тощо).

3.  Організація бухгалтерського обліку

3.1. Визначити організаційну структуру бухгалтерської служби (вказати тип структури, чисельність та перелік відділів чи груп, підпорядоко-ваність, службову ієрархію).

3.2. Встановити відповідальність за організацію, ведення бухгалтерського обліку та складання звітності (вказується розподіл компетенції та відповідальності за організацію і ведення бухгалтерського обліку і складання звітності).

3.3. Здійснювати призначення та звільнення головного бухгалтера і працівників апарату бухгалтерії (вказати хто, на якій підставі приймає, погоджує та звільняє головного бухгалтера і працівників бухгалтерської служби).

3.4. Вимоги головного бухгалтера і працівників бухгалтерії (вказати перелік відділів, структурних підрозділів, які зобов'язані неухильно виконувати вимоги головного бухгалтера і працівників апарату бухгалтерії, відповідальність та санкції стосовно порушників).

3.5. Вважати пріоритетним завданням соціального розвитку апарату бухгалтерії (вказують перелік першочергових завдань, які необхідно вирішити щодо поліпшення умов праці, підвищення кваліфікації працівників, створення АРМ бухгалтера).

Керівник_______________

(Підпис)

З наказом ознайомлений:                        Головний бухгалтер_____________

(Підпис)


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

50472. Социальное обеспечение в постпенитенциарных учреждениях 91.87 KB
  Изучение проблем лиц, в отношении которых мерой пресечения избрано заключение под стражу, лиц, освободившихся из мест заключений и условий, способствующих их возвращению к нормальной социальной жизни, а также изучение основных аспектов социальной работы с данной категорией граждан, а также поиска способа, обеспечивающего эффективную защиту данных категорий.
50475. Изучение распространения света в анизотропной среде и интерференции поляризованных лучей. Определение параметров кварцевого клина 773 KB
  Интерференция поляризованного света. Цель работы: изучение распространения света в анизотропной среде и интерференции поляризованных лучей. При прохождении света через все прозрачные кристаллы некубической системы наблюдается двойное лучепреломление. Даже при нормальном падении света на кристалл необыкновенный луч отклоняется от нормали.
50476. Создание удаленной базы данных InterBase 1.35 MB
  Создайте домены таблицы БД используя ограничения целостности домена. Создайте таблицы со ссылочной целостностью и ограничением сущности. Заполнить таблицы данными не менее 5 записей. Создать триггер для изменения значений таблицы.
50477. Радиоэлектроника. Сборник лабораторных работ 3.95 MB
  Изучение электронных стабилизаторов напряжения Пробой рn перехода Явление резкого возрастания обратного тока при незначительном увеличении обратного напряжения сверх определенного значения называют пробоем рn перехода. Лавинный пробой обратим – после снижения напряжения процесс прекращается и ток резко падает. В отсутствии внешнего напряжения рис.
50478. Способы коррекции изображения в Adobe Photoshop 341.5 KB
  Механизм действия коррекции состоит в одновременном преобразовании всех выбранных пикселей в новое состояние. Разумеется самый популярный из растровых графических редакторов программа dobe Photoshop предоставляет широкий набор различных средств коррекции. Разные способы коррекции могут устранять дефекты различного рода.