71487

Практикум з психології діяльності

Книга

Психология и эзотерика

Мета заняття: ознайомлення студентів з методикою дослідження ціннісних орієнтацій психоемоційного стану самооцінки стилю викладання і рівня суб’єктивного контролю вчителя. Ознайомлення студентів з методикою дослідження ціннісних орієнтацій психоемоційного стану самооцінки стилю...

Украинкский

2014-11-07

1.37 MB

1 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

       Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г.Короленка

Психолого-педагогічний факультет

Кафедра психології

                                                                                        

                                                                              

   

Практикум з психології

діяльності

   

 Методичні рекомендації до  лабораторних занять

студентів ІІІ курсу груп психолого-педагогічного факультету

(спеціальність Психологія)

Розробник: кандидат психологічних наук, доцент Харченко А.С.

                            

                                                      

Полтава -2010 – 20011 н.р.



Тема:  
Педагог в аспекті психологічного супроводу

Лабораторне заняття № 1. Складання психологічного портрету вчителя.

Мета заняття: ознайомлення студентів з методикою дослідження ціннісних орієнтацій, психоемоційного стану, самооцінки, стилю викладання і рівня суб’єктивного контролю вчителя.

І. Ознайомлення студентів з методикою дослідження ціннісних орієнтацій, психоемоційного стану, самооцінки, стилю викладання і рівня субєктивного контролю вчителя.

Тест - опитувальник “Психологічний портрет учителя”

(за З.В.Резапкіною, Г.В.Резапкіною) [2]

Мета: ознайомлення студентів з методикою дослідження ціннісних орієнтацій, психоемоційного стану, самооцінки, стилю викладання і рівня субєктивного контролю вчителя.

Хід роботи

Обладнання: текст опитувальника; банк відповідей досліджуваного;  протокол дослідження; папір; ручка.

Для виконання завдання студентам пропонується поділитись на групи, що складаються з двох чоловік (експериментатор – досліджуваний).

Експериментатор пропонує досліджуваному відповісти на питання, заповнює протокол. Досліджуваний відповідає на питання опитувальника  і заповнює листок відповідей досліджуваного.

 Інструкція досліджуваному: З трьох варіантів відповіді оберіть той, який найточніше відображає ваші думки, почуття, реакції і відмітьте його у відповідній клітці бланку відповідей”.

   Досліджуваний відповідає на запитання.

Текст опитувальника

1. В воспитании важнее всего:

1) окружить ребенка теплотой и заботой;

2) уважительное отношение к старшим;

3) выработать у него определенные взгляды и умения.

2. Если кто-то в классе отвлекается, я не могу вести урок:

1) да;

2) нет;

3) в зависимости от настроения.

3. Когда ученик на уроке излагает факты, которые мне неизвестны, я испытываю:

1) интерес;

2) смущение;

3) раздражение.

4. Если класс не приведен в порядок:

1) моя реакция зависит от ситуации;

2) я не обращаю на это внимания;

3) я не могу начать урок.

5. В конфликтах с другими людьми я чувствую вину за собой:

1) часто;

2) в зависимости от ситуации;

3) редко.

6. Для меня важнее:

1) отношения с учениками;

2) с коллегами;

3) не знаю.

7. Некоторые ученики вызывают у меня раздражение, которое трудно скрыть:

1) часто;

2) иногда;

3) никогда не вызывают.

8. Присутствие на уроке посторонних:

1) воодушевляет меня;

2) никак не отражается на моей работе;

3) выбивает меня из колеи.

9. Я считаю своим долгом сделать замечание, если ребенок нарушает порядок в общественном месте:

1) в зависимости от ситуации;

2) нет; 3) обычно.

10. Мои школьные отметки зависели от моих усилий, а не от настроения учителей:

1) да;

2) не всегда;

3) нет.

11. Во время перемены я предпочитаю общаться:

1) с учениками;

2) с коллегами;

3) лучше побыть в одиночестве.

12. Я почти всегда иду на урок в приподнятом настроении:

1) нет;

2) не всегда;

3) да.

13. У меня есть такие качества, по которым я превосхожу других:

1) да;

2) нет;

3) не уверен.

14. Я предпочитаю работать под руководством человека, который:

1) предлагает простор для творчества;

2) не вмешивается в мою работу;

3) дает четкие указания.

15. Когда я строю планы, я не сомневаюсь в успехе задуманного:

1) обычно;

2) иногда;

3) сомневаюсь.

16. Случайные встречи с учениками за пределами школы:

1) доставляют мне удовольствие;

2) вызывают у меня чувство неловкости;

3) не вызывают у меня особых эмоций.

17. Бывает, что без видимых причин я чувствую себя счастливым или несчастным:

1) часто;

2) редко;

3) никогда.

18. Замечания со стороны коллег и администрации:

1) меня мало волнуют;

2) иногда задевают меня;

3) часто задевают меня.

19. Во время урока я придерживаюсь намеченного плана:

1) в зависимости от ситуации;

2) предпочитаю импровизацию;

3) всегда.

20. Мои успехи обычно признаются другими людьми.

1) да;

2) не всегда;

3) редко.

21. С мнением, что каждого ученика нужно принимать таким, каков он есть:

1) я согласен;

2) не согласен;

3) что-то в этом есть.

22. Мне не хватает теплоты и поддержки со стороны близких и коллег:

1) да;

2) иногда;

3) нет.

23. Мысль о предстоящей встрече с учениками и коллегами:

1) доставляет мне удовольствие;

2) особых эмоций не вызывает;

3) в тягость.

24. Когда вижу, что ученик ведет себя вызывающе по отношению ко мне, я:

1) предпочитаю выяснить отношения;

2) игнорирую этот факт;

3) я плачу ему той же монетой.

25. От того, как воспитывают детей в семье, зависит:

1) почти всё;

2) кое-что;

3) ничего не зависит.

26. В работе для меня важнее всего:

1) привязанность учеников;

2) признание коллег;

3) чувство собственной необходимости.

27. Успех урока зависит от моего физического и душевного состояния:

1) часто;

2) иногда;

3) не зависит.

28. В дружелюбном отношении со стороны коллег:

1) я не сомневаюсь;

2) уверенности нет;

3) затрудняюсь ответить.

29. Если ученик высказывает точку зрения, которую я не могу принять:

1) пытаюсь понять его точку зрения;

2) перевожу разговор на другую тему;

3) стараюсь поправить его, объяснить ему его ошибку.

30. Если я захочу, то смогу расположить к себе любого:

1) да;

2) в зависимости от ситуации;

3) вряд ли.

31. Если при мне незаслуженно наказывают ученика:

1) я тут же заступлюсь за него;

2) один на один сделаю замечание коллеге;

3) сочту некорректным вмешиваться.

32. Работа дается мне ценой большого напряжения:

1) обычно;

2) иногда;

3) редко.

33. У меня нет сомнений в своем профессионализме:

1) конечно;

2) есть сомнения;

3) не приходилось задумываться.

34. По-моему, в школьном коллективе важнее всего:

1) возможность работать творчески;

2) отсутствие конфликтов;

3) трудовая дисциплина.

35. На детей влияет так много факторов, что усилия родителей сводятся на нет:

1) не думаю;

2) не всегда;

3) да.

36. С высказыванием «Я ничему не могу научить этого ученика, потому что он меня не любит»:

1) согласен полностью;

2) не согласен;

3) что-то в этом есть.

37. Мысли о работе мешают мне уснуть:

1) часто;

2) редко;

3) никогда не мешают.

38. На собраниях и педсоветах я выступаю по волнующим меня вопросам:

1) часто;

2) иногда;

3) предпочитаю слушать других.

39. Я считаю, что учитель может повысить голос на ученика

1) нет, это недопустимо;

2) затрудняюсь ответить;

3) если ученик этого заслуживает.

40. Люди, не сумевшие реализовать свои возможности, сами виноваты в этом:

1) да;

2) в некоторых случаях;

3) нет.

41. Во время каникул я испытываю потребность в общении с учениками:

1) да;

2) нет;

3) иногда.

42. Я нахожу в себе достаточно сил, чтобы справиться с трудностями:

1) редко;

2) обычно;

3) всегда.

43. Мне приходилось выполнять приказы людей не вполне компетентных:

1) да;

2) не помню;

3) нет.

44. Непредвиденные ситуации на уроках:

1) можно эффектно использовать;

2) лучше игнорировать;

3) только мешают учебному процессу.

45. Большинство неудач в моей жизни происходило по моей собственной вине:

1) да;

2) не всегда;

3) нет.

46. В конфликте между учителем и учеником я в душе встаю на сторону:

1) ученика;

2) учителя;

3) сохраняю нейтралитет.

47. В начале или конце учебного года у меня проблемы со здоровьем:

1) как правило;

2) не обязательно;

3) проблем со здоровьем нет.

48. Мои ученики относятся ко мне с симпатией:

1) да;

2) не все;

3) не знаю.

49. Требования начальства не вызывают у меня протеста, даже если я считаю их необоснованными:

1) вызывают;

2) не знаю;

3) не вызывают.

50. Успех зависит от способностей и трудолюбия человека, а не от удачного стечения обстоятельств:

1) чаще всего;

2) не уверен;

3) не согласен.

Бланк відповідей

 

Шкала 1

Пріоритетні цінності

Шкала 2

Психоемоційний стан

Шкала 3

Самооцінка

Шкала 4

Стиль викладання

Шкала 5

Рівень субєктивного контролю

1)

2)

3)

1)

2)

3)

1)

2)

3)

1)

2)

3)

1)

2)

3)

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

32

33

34

35

36

37

38

39

40

41

42

43

44

45

46

47

48

49

50

Всьо-го

Всьо-го

Всьо-го

Всьо-го

Всьо-го

Обробка та аналіз результатів

Обробка результатів здійснюється для виявлення ціннісних орієнтацій, психоемоційного стану, самооцінки, стилю викладання і рівню субєктивного контролю вчителя. Якостями, необхідними для ефективної роботи вчителя, є:

1. Прийняття кожного учня, визнання й повага його як особистості.

2. Благополучний психоемоційний стан, врівноваженість, упевненість.

3. Позитивне самосприйняття.

4. Особистісно орієнтоване викладання, гнучкість, спонтанність поведінки.

5. Відповідальність.

Після отримання відповідей на всі питання підраховується кількість відмічених варіантів в кожному стовпці і записується їх сума в порожніх клітках внизу бланка відповідей.

Перевага одного  з трьох варіантів відповідей (більше п’яти виборів) в кожній з п’яти шкал дає підставу віднести поведінку вчителя, його почуття і реакції до певної групи, узагальнені характеристики якої представлені нижче. Чим більше бал, тим вищий ступінь співвідношення з інтерпретацією. Якщо в двох стовпцях з трьох набрана однакова кількість балів (наприклад, по чотири або по п’ять), значить, поведінка вчителя поєднує ознаки двох груп. Це може свідчити про те, що поведінкові установки вчителя остаточно не сформовані, він тільки шукає свій неповторний професійний стиль. Інша можлива причина - різноманітність поведінкових стереотипів. У будь-якому випадку робота з методикою допоможе оцінити наявну модель професійної поведінки і вибрати оптимальну.

1. Пріоритетні цінності

Професійно важливі якості вчителя - любов до дітей, прагнення зрозуміти і допомогти. Якщо спілкування з дітьми не є пріоритетною цінністю вчителя, йому не варто розраховувати на любов і довіру дітей, навіть якщо він чудово знає свій предмет і методику викладання.

1а. Переважання першого варіанту говорить про гуманістичну спрямованість вчителя. Такому вчителеві близькі інтереси і проблеми учнів. В основі відносин лежить безумовне прийняття учня. Учні безпомилково відчувають вчителя, готового відстоювати їх інтереси, і платять йому довірою і любовю. На його уроках вони відчувають себе в безпеці і комфорті. Сприятлива емоційна обстановка дає можливість плідної роботи і зберігає психічне здоровя як учителя, так і учня.

1б. Переважання другого варіанту говорить про особливу значущість для вчителя його відносин з колегами, про орієнтацію на їх думку, що може свідчити про групову залежність, яка нерідко пояснюється низькою самооцінкою. Вчителя мало цікавить внутрішній світ учня. У відносинах з таким вчителем учні тримають себе насторожено, напружено, не бачать у ньому рівноправного партнера. Відносини можуть бути пронизані відчуттям недовіря і відчуження.

1в. Переважання третього варіанту говорить про самодостатність учителя, концентрацію на своїх переживаннях і проблемах. У відносинах з колегами і учнями переважає стриманість, відчуженість, яка може бути викликана як особистісними особливостями, так і неблагополучним психоемоційним станом (уникнення контактів, викликане втомою і нервовим виснаженням). Можливо, коло інтересів не вичерпується шкільними проблемами, є й інші можливості самореалізації, що знаходяться поза школою.

2. Психоемоційний стан

Особливості поведінки і сприйняття вчителя багато в чому обумовлені станом його нервової системи. При інформаційних і емоційних перевантаженнях, характерних для роботи в школі, можливі порушення рухової і мовленнєвої поведінки вчителя, проблеми із здоровям.

2а. Перевага першого варіанту говорить про неблагополучний психоемоційний стан вчителя, який виявляється у вигляді гострої реакції на чинники, що його дратують; низькій емоційній стійкості; тривожності; ускладненні соціальної адаптації; психосоматичній симптоматиці; знижених результатах при дослідженні інтелекту. В окремих випадках переважання першого варіанту може бути спробою симуляції.

. Перевага другого варіанту або наявність усіх трьох варіантів відповідей дозволяє припустити нестабільність психоемоційного стану вчителя. Як правило, нестабільний психоемоційний стан визначається такими чинниками в різних їх поєднаннях: вроджена підвищена чутливість нервової системи; неблагополучний збіг обставин; особистісні особливості, що визначають неадекватну реакцію на них.

2в. Перевага третього варіанту говорить про благополучний психоемоційний стан, який визначає ефективність роботи вчителя, дає можливість не втрачати самовладання в екстремальних ситуаціях і приймати правильні рішення. Емоційна стабільність, передбачуваність і працездатність вчителя спрятливо впливають на психологічний клімат в школі, якщо тільки за зовнішнім благополуччям і незворушністю не криються інші проблеми або людина по якихось причинах не приховує дійсний стан.

3. Самооцінка

Самооцінка- це оцінка людиною самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Уявлення вчителя про принципи викладання, вся його особиста педагогічна філософія багато в чому визначаються його самооцінкою.

3а. Перевага першого варіанту говорить про позитивне самосприйняття, властиве людині, що повною мірою реалізовує свої можливості. Вчителям, які мають позитивне самосприйняття, легко створюють на уроці атмосферу діалогічного спілкування, вступаючи з учнями в тісні контакти і надаючи їм психологічну підтримку. Вони довіряють людям і чекають від них дружелюбності, а не ворожості; учня завжди сприймають як особистість, що заслуговує поваги. Завдяки таким учителям стає можливим особистісний розвиток школярів.

3б. Перевага другого варіанту, а також наявність всіх трьох варіантів відповідей говорить про нестійку самооцінку, яка може змінюватися залежно від ситуації. При вдалому збігу обставин людина з нестійкою самооцінкою відчуває емоційний і творчий підйом. У ці моменти вчитель перетворюється: він розкутий, упевнений в собі, у нього все виходить. Зниження самооцінки в смузі невдачнегативно впливає на ефективність взаємодії з оточуючими, утруднюючи вирішення професійних і життєвих проблем.

3в. Перевага третього варіанту свідчить про негативне самосприйняття. Такій людині важко вступати у вільне спілкування з іншими. Їй властиве принижувати значення особистості іншої людини точно так, як і своєї, тому вона прагне підвищити свою самооцінку, нерідко за рахунок учнів. Перехід на неформальний стиль спілкування, що вимагає від неї великої інтелектуальної, емоційної й етичної напруги, оголяє вразливі місця, створює загрозу внутрішній узгодженості вчителя.

4. Стиль викладання

На формування стилю впливає цілий ряд чинників: особистісні особливості, життєві установки, досвід. Стиль викладання може сприяти ефективності роботи вчителя або ускладнювати виконання вчителем своїх професійних обовязків.

4а. Перевага першого варіанту відповідей говорить про демократичний стиль вчителя. Вчитель стимулює учнів до прийняття рішень, прислухається до їх думки, заохочує самостійність думок, враховує не тільки рівень досягнень, але й особистісні якості учнів. Основні методи спливу: спонукання, порада, прохання. Задоволеність своєю професією, гнучкість, високий ступінь прийняття себе та інших, відвертість і природність в спілкуванні, доброзичливий настрій, що сприяює ефективності навчання.

4б. Перевага другого варіанту відповідей указує на риси ліберального, або стиль потурання. Такий вчитель йде від прийняття рішень, передаючи ініціативу учням, колегам, батькам. Організацію і контроль діяльності учнів здійснює без системи, виявляє нерішучість і коливання, переживає почуття залежності від учнів. Для цих людей характерна низька самооцінка, відчуття тривоги і невпевненості в собі, низький життєвий тонус, незадоволеність своєю роботою.

4в. Перевага третього варіанту говорить про авторитарні тенденції. Вчитель використовує свої права, не рахується з думкою дітей і вимогою ситуації. Головні методи впливу - наказ, повчання. Для такого вчителя характерна низька задоволеність професією, хоча він може мати репутацію сильного педагога. Але на його уроках діти почувають себе незатишно, втрачають активність і самостійність, їх самооцінка падає. Можливі конфліктні ситуації. Авторитарний стиль в чистому вигляді є стресовою виховною стратегією.

5. Рівень субєктивного контролю

Рівень субєктивного контролю показує, яку міру відповідальності за наші відносини з людьми і факти нашого життя ми готові взяти на себе. Професія вчителя вимагає готовності відповідати за іншу людину, іноді ціною свого душевного комфорту й особистого часу.

5а. Перевага у відповідях першого варіанту означає високий рівень субєктивного контролю. Люди з високим рівнем субєктивного контролю беруть на себе відповідальність за все, що відбувається в їх житті, пояснюючи це своїм характером і вчинками, а не зовнішніми обставинами (допомога або перешкоди з боку інших людей і обставин). Такі люди не схильні підкорятися тиску інших людей, гостро реагують на посягання на особисту свободу, володіють високою пошуковою активністю і впевненістю в собі.

5б. Наявність в рівній мірі всіх трьох варіантів або переважання другого говорить про недостатню сформованість відповідальності за відносини, що склалися, і обставини свого життя.

5в. Перевага третього варіанту у відповідях означає знижений рівень субєктивного контролю. Люди з низьким рівнем суб’єктивного контролю схильні приписувати відповідальність за події свого життя, як щасливі, так і нещасні, іншим людям, випадку, долі. Існує пряма залежність між рівнем суб’єктивного контролю вчителя і ступенем його задоволеності своєю професійною діяльністю. Вчителі, що мають низький рівень субєктивного контролю, більш за інших схильні до емоційного вигорання.

Методика не може бути використана в адміністративних цілях - для оцінки роботи вчителя, при атестації, вирішенні кадрових питань. Вона допомагає побачити психологічні причини професійних утруднень перш, ніж вони стануть очевидні для учнів і колег, і прийняти рішення – змінюватися самому, змінювати роботу або залишити все, як є. Це - тільки початок роботи вчителя над собою. Продовженням може бути участь учителя в тренінгах професійного і особистісного зростання.

  Звіт студента за результатами виконання лабораторної роботи має містити:

  1.  Тему завдання.
  2.  Мету роботи.
  3.  Заповнений протокол дослідження:
    •  П.І.Б досліджуваного: _____________
    •  Вік досліджуваного:_______________
    •  Дата дослідження:__________________
    •  Предмет дослідження:_______________
    •  П.І.Б. експериментатора:_____________
    •  Бланк відповідей досліджуваного:______
  4.  Висновки.

Після  дослідження студенти міняються ролями і проводять його знову.

ІІ. Виконання студентами вправ.

1. Вправа Моя професійна роль [3].

Група педагогів сідає  в коло і кожному учаснику психолог дає картку, на якій зашифрована певна професійна комунікативна позиція-роль. Рекомендується мати такий набір карток: “Помічник”, “Мама”, “Вихователь”, “Лідер”, “Авторитет”, “Інформатор”, “Ідеал”, “Самий-самий”, “Добряк”, “Спостерігач”, “Посередник між учнем і одним з батьків”, “Інтелектуал”, “Урокодавець”, “Предметник”, “Оцінювач”, “Сухар”, “Суддя”, “Друг”, “Гравець”, “Товариш”.

Кожен з учасників групи отримує свою картку, де позначена позиція-роль. Він читає картку і говорить, у чому він погоджується з такою характеристикою професійної позиції вчителя, а в чому ні. При активній незгоді з позначеною позицією-роллю вчитель може називати роль, яку, на його думку, необхідно реалізувати при спілкуванні з молодшими школярами.

Учасники висловлюються по колу або в тій послідовності, яку вони самі оберуть. При груповому обговоренні психолог намагається акцентувати увагу учителів на таких моментах: пошуку кожним учителем власної внутрішньої позиції - ролі, виявленні учителями позитивного ставлення до дітей, прагненні транслювати учням тепло й доброту.

2. Вправа  Позитивне уявлення про себе в учнів [1].

Мета: формування в учителя позитивного уявлення про себе в учнів.

Учитель перший раз прийшов на  урок, де він призначений класним керівником. Протягом п’яти хвилин йому потрібно відрекомендуватися й відповісти на питання, які йому поставлять учні.

Література

1. Педагогическая психология: Учеб. Для студ.высш.учеб.заведений/ Под ред. Н.В.Клюевой.-М.: Узд-во ВЛАДОС-ПРЕСС,2003.- С.200.

2. Резапкина З.В., Резапкина Г.В. Тест- опросник “Психологический портрет учителя”// http://metodkabi.net.ru/index.php?id=test_uch#ur.

3. Самоукина Н. Практическая психология в школе.- М., 1997.- С. 163.

Лабораторне заняття № 2. Дослідження професійно-педагогічної спрямованості особистості вчителя.

Мета заняття: ознайомлення студентів з методикою дослідження та програмою активізації й розвитку професійно-педагогічної спрямованості особистості вчителя

І. Ознайомлення студентів з методикою дослідження педагогічної спрямованості вчителя.

Методика експрес-діагностики педагогічної спрямованості вчителя

(за Є.І.Роговим, модифікація Ю.А.Корелякова)

Мета: ознайомлення студентів з методикою дослідження та програмою активізації й розвитку професійно-педагогічної спрямованості особистості вчителя.

Хід роботи

Обладнання: текст опитувальника педагогічної спрямованості; бланк відповідей досліджуваного;  протокол дослідження; папір; ручка.

Для виконання завдання студентам пропонується поділитись на групи, що складаються з двох чоловік (експериментатор – досліджуваний).

Експериментатор пропонує досліджуваному відповісти на питання, заповнює протокол. Досліджуваний відповідає на питання  і заповнює бланк відповідей досліджуваного.

Інструкція досліджуваному: У  даному  опитувальнику  перераховані  властивості,  які  можуть бути притаманні Вам у більшому чи меншому ступені. Уважно прочитайте кожне з  приведених  тверджень.  Якщо  Ви  можете  сказати: “Вірно,  описувана властивість типова для моєї поведінки або властива мені більшою мірою”, то в бланку  відповідей  під  номером  відповідного  питання  обведіть  кружком  знак “+”;  якщо  ж  Ви  вважаєте,  що  описувана  властивість  не  типова  для  Вашої поведінки або властива Вам в мінімальному ступені, то -  знак   “-“ ”.  

Досліджуваний відповідає на питання.

Текст опитувальника

1. Я бы вполне мог жить один, вдали от людей .

2. Я часто побеждаю других своей самоуверенностью.

3. Твердые знания по моему предмету могут существенно облегчить жизнь человека.

4. Люди должны больше, чем сейчас, придерживаться законов морали.

5. Мой идеал рабочей обстановки - тихая комната с рабочим столом.

6. Люди говорят, что мне нравится делать все своим оригинальным способом.

7. Среди моих идеалов видное место занимают личности ученых , внесших большой вклад в мой предмет.

8. Окружающие считают, что на грубость я просто не способен.

9. Бывает , что все утро я ни с кем не хочу разговаривать.

10. Мне важно, чтобы во всем, что меня окружает, не было  беспорядка.

11. Большинств о моих друзей—люди, интересы которых лежат  в сфере моей профессии.

12. Я подолгу анализирую свое поведение .

13. В компании я предоставляю другим возможность шутить и рассказывать всякие истории.

14. Меня раздражают люди, которые не могут быстро принимать решения .

15. Если у меня есть немного свободного времени, то я предпочитаю почитать что-нибудь по моей дисциплине.

16. Мне неудобно дурачиться в компании , даже если другие это делают .

17. Мне очень нравится приглашат ь гостей и развлекать их.

18. Я редко выступаю вразрез с мнением коллектива .

19. Мне больше нравятся люди, хорошо знающие свою профессию, независимо от их личностных особенностей.

20. Я не могу быть равнодушным к проблемам других.

21. Худшее наказание для меня — быть в одиночестве .

22. Усилия, затраченные на составление планов, не стоят этого.

23. В школьные годы я пополня л свои знания , читая специальную литературу.

24. Я не осуждаю человека за обман тех, кто позволяет себя обманывать .

25. Вероятно, некоторые люди считают , что я слишком много говорю.

26. Я избегаю общественной работы и связанной с этим ответственности.

27. Наука - это то, что больше всего интересует меня в жизни .

28. Окружающие считают мою семью интеллигентной.

29. Я жив у сегодняшним днем в большей степени, чем другие люди.

30. Если есть выбор, то я предпочитаю не рассказывать ученикам что-нибудь по предмету, а организовать внеклассное мероприятие .

31. Основна я задача учителя — передать ученику знания по предмету.

32. Я люблю читать книги и статьи на темы нравственности, морали, этики.

33. Большинств о людей, с которыми я бываю в компании, несомненно, рады меня видеть.

34.Думаю, мне понравилась бы работа, связанна я с ответственной административно-хозяйственной деятельностью.

35. Я вряд ли расстроюсь, если придется провести свой отпуск, обучаясь на курсах повышени я квалификации .

36. Моя любезность часто не нравится людям.

37.Если мне кто-нибудь нагрубит, то я могу быстро забыть об этом.

38. Как правило, окружающие прислышиваются  к моїм предложениям.

39. Если бы мне удалось перенестись в будущее на короткое  время, то я в первую очередь набрал бы книг по моему предмету.

40. Я проявляю активное участие в судьбе других.

Бланк методики

Сп

Орг

Пр

Ін

+ 1 -  

-2 +

- 3 +

- 4 +

+ 5 -

-6 +

- 7 +

- 8 +

+ 9 -

-10 +

- 11 +

- 12 +

+13 -

-14 +

- 15 +

- 16 +

- 17 +

+18 -

- 19 +

- 20 +

- 21 +

+22 -

- 23 +

+ 24 -

- 25 +

+26 -

- 27 +

- 28 +

- 29 +

-30 +

- 31 +

- 32 +

- 33 +

-34 +

- 35 +

- 36 +

- 37 +

-38 +

- 39 +

- 40 +

Обробка та аналіз результатів

Обробка результатів здійснюється для виявлення таких типів педагогічної спрямованості особистості вчителя: 1) спрямованість на предмет, що викладається, - скорочене і, природно, умовна назва -  “Предметник” (Пр); 2)  спрямованість  на  комунікацію,  спілкування - “Комунікатор” (Сп); 3)  спрямованість  на  організаційні  моменти - “Організатор” (Орг); 4) спрямованість на просвіту, високий інтелект, духовні цінності - “Інтелігент” (Ін).

Підраховується загальна кількість обведених кружком знаків “+” і “-“ в правій частині першого стовпчика і результат  записується в нижню вільну клітинку.

Аналогічним  чином  робиться  підрахунок  в  кожному  стовпчику.  Отримані сумарні показники характеризують  ступінь  вираженості  того або іншого  типу педагогічній  спрямованості.  При цьому  більше  значення  показника відповідає    яскравішій  вираженості  відповідного  типу.  Сумарна оцінка  за  кожним  типом  не  може  перевищувати  десяти  одиниць.  За даними Є.І.Рогова, зона норми знаходиться в межах 3 - 7 одиниць. У дослідженні педагогів  і  студентів  випускних  курсів  педагогічного  університету (47 чоловік) А.Ю.Кореляковим були отримані наступні статистичні характеристики (табл. 3)

Таблица 3

Шкали

Сп

Орг

Пр

Ін

X

5

5

4

6

Ст.відхилення

2,3

1,9

2,1

1,8

Варианты  min

                  max

3

10

1

7

0

8

3

9

Вираженість  одного  типу  педагогічній  спрямованості  є показником  моноспрямованості  особистості  вчителя,  а  декількох  типів  - поліспрямованості.  Кожен  з  типів  педагогічної  спрямованості  можна вважати недостатньо розвиненим, якщо сумарний показник, що його характеризує, знаходиться в зоні нижче за середні значення, які можна прийняти рівними Х-б; і, навпаки,  яскраво  вираженим -  при  сумарному  показнику, що його характеризує, який знаходиться  в  зоні  вище  за середні  значення.  Ці  типи  педагогічної спрямованості  можуть  виявляти  себе  в  педагогічній  діяльності, відповідно, в гіпо- і гіперактивних формах; в останньому випадку можливий їх негативний вплив на поведінку вчителя не тільки в професійній сфері, але і  за  її  межами -  у сфері  побуту,  сімейних  відносинах  тощо (явище  так званого “професійного  шлейфу”).  Завдання  практичного  психолога полягає  в  наданні  вчителеві  необхідної  психологічної  допомоги  по розвитку  і  корекції  його  педагогічної  спрямованості.  Інформованість вчителя  про  свій  тип  педагогічної  спрямованості  в  зоні  норми  має переважно пізнавальний характер.

Вчитель- “комунікатор”  відрізняється екстравертованістю- відкритістю до зовнішнього світу, низькою конфліктністю доброзичливістю, здібністю до емпатії, любов’ю до дітей, реалізує свої навчально-виховні впливи через пошук механізмів сумісності з учнем, знаходження точок зіткнення в особистому житті, його впливи, як правило, викликають найбільші зміни в “побутовій” поведінці учнів.

Для вчителя- “предметника” характерні раціоналізм, тверда впевненість у необхідності знань і їх значущість у житті, він виховує учнів засобами предмета, що викладає, шляхом зміни сприймання або внутрішньої картини світу, залучення до роботи у гурту тощо.

Вчитель-“організатор” нерідко є лідером не тільки у дітей, але й у педагогічному колективі, переважно транслює свої особистісні особливості у ході проведення різноманітних позакласних заходів, результати його впливу частіше за все виявляються у сфері ділового співробітництва, колективної зацікавленості, дисципліни.

Для вчителя-“інтелігента” , чи “просвітителя” притаманні принциповість, дотримання моральних норм, реалізація себе через високоінтелектуальну просвітительську діяльність. Він несе учням моральність, духовність, відчуття свободи.

  Звіт студента за результатами виконання лабораторної роботи має містити:

  1.  Тему завдання.
  2.  Мету роботи.
  3.  Заповнений протокол дослідження:
    •  П.І.Б досліджуваного: _____________
    •  Вік досліджуваного:_______________
    •  Дата дослідження:__________________
    •  Предмет дослідження:_______________
    •  П.І.Б. експериментатора:_____________
    •  Бланк відповідей досліджуваного:______
  4.  Висновки.

Після  дослідження студенти міняються ролями і проводять його знову.

ІІ. Ознайомлення студентів з програмою активізації та розвитку професійно-педагогічної спрямованості особистості вчителя “Сам собі психолог”(за Ю.А.Кореляковим).

Робота за програмою відбувається індивідуально, у формі рольової гри, в якій педагог виступає у дещо незвичній для себе ролі –практичного психолога, що працює з самим собою як з клієнтом (звідси назва “Сам собі психолог”).

Мета гри полягає в оволодінні психотехнологіями, що сприяють активізації внутрішніх засобів самокорекції та саморозвитку професійно-педагогічної спрямованості вчителя на гуманістичні цінності й сприяння розвитку особистості учнів.

Методичний апарат включає завдання і вправи, які по мірі опрацювання програми виконуються у певній послідовності.

Організація і хід проведення гри такі, що послідовність виконання завдань і вправ є індивідуалізованою персонально для кожного вчителя. Ця послідовність визначається результатами попередньо проведеної діагностики (з допомогою вище описаної методики чи методики, за Є.І.Роговим) властивих саме вчителю психологічних особливостей розвитку професійно-педагогічної спрямованості. Послідовне опанування програми передбачає корекцію і розвиток пізнавальної, емоційної та поведінкової складових професійно-педагогічної спрямованості.

Інструментарій (реквізит) гри складають: текст програми “Сам собі психолог”, робочий зошит, ручка, фломастери, кольорові олівці чи різнокольорові кулькові ручки.

Приступаючи до занять, виконайте підготовчі мотиваційно-установочні  вправи 1 і 2. У подальшому, коли в цьому буде потреба, можна обмежитися одним з них.

Вправа 1. “Внутрішній промінь”. Вправа виконується індивідуально, допомагає зняти втому, набути внутрішньої впевненості і стабільності; створює мотиваційну готовність до успішної та ефективної роботи.

Для виконання вправи прийміть зручну позу, розслабтеся.

Уявіть, що в середині вашої голови, у верхній її частині, виникає світлий промінь, який рухається згори до низу і повільно, поступово освітлює обличчя, шию, плечі, руки теплим, рівним і розслаблюючим світлом. По мірі руху променя розгладжуються морщини, зникає напруження в області потилиці, послаблюється на складка на лобі, розслаблюються брови, “охолоджуються” очі, ослаблюється затискування губів, опускаються плечі, звільняються шия й груди. Внутрішній промінь  наче формує нову зовнішність спокійної, звільненої людини, задоволеної собою й своїм життям, професією, учнями.

Виконайте вправу декілька разів - згори до низу.

Виконуючи вправу, ви отримаєте задоволення, навіть насолоду. Закінчуйте вправу словами: Я став новою людиною! Я став молодим і сильним, спокійним і стабільним! Я готовий до роботи! Я все буду робити добре!

У ході роботи за програмою виконуйте вправу кожен раз, як тільки відчуєте себе втомленим, невпевненим, тим, що втрачає стабільність.

Вправа 2. Дерево. Вправа виконується індивідуально. Вона виробляє внутрішню стабільність, створює баланс нервово-психічних процесів, звільняючи від ситуації, що травмує.

Для виконання вправи прийміть зручну позу, розслабтеся.

Уявіть себе деревом (яким вам подобається, з яким легше за все ототожнювати). Докладно програйте в свідомості образ цього дерева: його потужний і гнучкий стовбур, гілки, що переплітаються, коливають листя під час вітру, відкритість крони назустріч сонячним променям і волозі дощу, циркуляцію живильних соків по стовбуру, коріння, що міцно вросло в землю. Важливо відчути живильні соки, які коріння витягує з землі. Земля-це символ життя, а коріння - стабільності, зв’язку людини з реальністю.

У ході роботи за програмою виконуйте вправу кожного разу, як тільки відчуєте себе деяку невпевненість, втрату  стабільності, зв’язку з реальністю.

Вправа 3. Діагностика. Визначити професійно-педагогічну спрямованість за вище описаною методикою. Пройшовши діагностичне обстеження і не обробляючи поки його результати, виконайте ще раз установочно-мотиваційні вправи 1 і 2 та приступіть до виконання вправи 4.

Вправа 4. Актуалізація уявлень про професійно-педагогічну спрямованість особистості вчителя. Уявіть відомих вам педагогів - колег, ваших друзів, просто знайомих. Подумайте про те, що всі вони різні за темпераментом, зовнішньому вигляду, поведінці й відносинами між собою, з учнями. Наскільки унікальним часом буває кожен з них. Поро змірковуйте, зануртеся у ці думки.

Психологи встановили, що для характеристики особистісних професійно-педагогічних особливостей учителя значущими є такі параметри, як товариськість (Сп), організованість (Орг), інтелігентність (Ін),  спрямованість на предмет, що викладається (Пр). Учителів з перевагою тієї чи іншої якості умовно можна назвати комунікатор, організатор, інтелігент, предметник.

Впишіть у робочий зошит на сторінці зліва в рядок ці типи вчителів. Поро змірковуйте про найбільш характерних і яскравих психологічних відмінностях одного типу від іншого. Уявіть собі особливості поведінки кожного з них у класі, серед колег, вдома. Зосередьтеся на ваших думках і уявленнях, зануртеся в них.

У розумі намалюйте образ учителя кожного типу. Малюнки можуть бути символічними, у формі знаків, умовних зображень. Спробуйте придумати для них ті назви, що, на вашу думку, найбільш підходять. Для цих цілей можна використовувати яскраві жаргонні вирази, слова-ярлики. Намалюйте образи вчителів цих типів у робочому зошиті. Розфарбуйте їх. Надпишіть під кожним з них назву. Підкресліть.

Вправа 5. Розшифровка типології. Поверніться до запису, зробленого вами при виконанні попередньої вправи. Які з запропонованих нижче якостей могли б підійти для психологічної характеристики кожного з чотирьох виділених типів учителів? Випишіть ці якості поруч з відповідними типами.

Вимогливість

Товариськість

Сила волі

Доброта

Організованість

Відкритість

Енергійність

Емоційність

Владність

Пластичність

Спостережливість

Високий інтелект

Наукова компетентність

Принциповість

Творча  спрямованість

Висока загальна культура

Допитливість

Моральність

Деяка замкнутість

Схильність до самоаналізу

Якщо відчуєте потребу повернутися до рисунків і повторити їх іще раз  з якимись уточненнями й змінами, то зробіть це, відтворюючи їх у робочому зошиті.

Вправа 6. Пожвавлення психологічних типів. Виділіть найбільш привабливий для вас тип учителя. Програйте в розумі його дії в різних педагогічних ситуаціях: у класі, під час ведення уроку, у відносинах з колегами, учнями, у позакласних заходах. Намагайтеся повніше й глибше вжитися в образ його думок, переживань і поведінки. Спробуйте увійти в його образ і у формі сценічної імпровізації зіграти його роль. Мімікою, жестами, поведінкою виразіть характер учителя вибраного вами типу в різних педагогічних ситуаціях. Зробіть це наодинці з собою, а якщо дозволяють умови, то перед колегами чи близькими людьми, попросивши їх зіграти ролі учнів, батьків тощо.

При виникненні труднощів спирайтеся на описи характеристик типів учителів, поданих вище.

Повторіть вправу 6 з кожним з психологічних типів.

Вправа 7. Ваш психологічний професійно-педагогічний автопортрет. Поверніться до змісту трьох попередніх вправ. Подумайте, який з чотирьох типів найбільш точно характеризує вас, якому з них ви у найбільшому ступені відповідає ваша професійно-педагогічна індивідуальність. Поміркуйте над цим. Може виявитися так, що близькими вам виявляться відразу декілька типів. Пронумеруйте їх у порядку убування (1- найближчий вам тип, 2- наступний за близькістю тощо). Виділіть підкреслюванням і вашим улюбленим кольором найбільш приємні, а нелюбимим кольором – найбільш неприємні для вас типи Зробіть те ж саме з психологічними типами, які принесли  вам найбільше задоволення при виконанні їх ролі.

Ця вправа повинна дати вам  привід для роздумів про потенціал і найбільш ймовірні напрямки вашого особистісної і професійної зміни, зростання й розвитку.

Вправа 8. Чи дійсно ви знаєте себе?. Поверніться до бланку відповідей з результатами діагностичного обстеження й обробіть їх. У випадку труднощів зверніться за допомогою до практичного психолога вашої школи.  Спів ставте отримані в ході об’єктивного психодіагностичного обстеження дані та їх інтерпретацію з результатами попередньої вправи. Відмітьте всі спів падання й неузгодженості ваших типологій, отримані в результаті об’єктивного психодіагностичного обстеження і на основі самооцінки. Запишіть результати цього порівняльного аналізу в зошит. Вони мають дати вам можливість поміркувати про рівень розвитку у вас самооцінки, самоаналізу, самопізнання, ауто діагностики. В ході подальшої роботи з програмою спирайтеся на результати об’єктивного психодіагностичного обстеження.

Вправа 9. Побудова персональної програми корекції і розвитку педагогічної спрямованості. Побудуйте персональну (індивідуалізовану особистості для вас) програму корекції  розвитку вашої педагогічної спрямованості.

1. Поверніться до попередньої вправи.

2. Випишіть у робочий зошит свою персональну психологічну характеристику рівня розвитку вашої педагогічної спрямованості. Наприклад, так: Ін, Пр, Орг, Сп.

3. Випишіть її складові у три колонки з урахуванням рівня їх розвитку вас. Наприклад, так:

Рівні розвитку

складових моєї педагогічної спрямованості

Нормальний

Низький

Високий

Сп

Ін

Орг

Пр

 

Пам’ятайте, ваш запис найімовірніше буде іншим. Він має відповідати даним психодіагностичного обстеження.

4. Сформулюйте вашу програму.

4.1.Ваша головна мета - гармонізувати рівень розвитку всіх складових вашої педагогічної спрямованості, розвинувши їх до нормального рівня, і за можливістю повно реалізувати себе в дусі актуалізації і втілення у своїй педагогічній діяльності гуманістичних цінностей.

4.2. Усі складові вашої педагогічної спрямованості, що увійшли у ліву колонку, є для вас еталонними, актуалізуйте пов’язані з ними найбільш яскраві і приємні для вас образи, думки, переживання, реальні професійні дії, реалізуючи які ви досягали успіху й максимально сприяли розвитку особистості учнів. Усім,  в кого зроблений запису лівій колонці, треба виконати вправи 1-го блока.

4.3. Усі складові вашої педагогічної спрямованості, що увійшли в праву колонку, мають завищений рівень і можуть негативно впливати на вашу поведінку не тільки в професійній сфері, але й за її межами - у сфері побуту, сімейних відносин тощо, перешкоджаючи зняттю супутнього педагогічній професії напруження; вам необхідно провести їх корекцію. Всім, в кого зроблений запис у правій колонці, треба виконати вправи 2-го блока (див. нижче).

4.4. Усі складові вашої педагогічної спрямованості, що увійшли в середню колонку, мають недостатній рівень розвитку і не повною мірою реалізуються вами для втілення в педагогічному процесі гуманістичних цінностей; їх вам необхідно актуалізувати й розвивати. Всім, у кого зроблений запис у середній колонці, треба виконати вправи 3-го блока (див. нижче).

1-й блок. Вправи для роботи вчителів, які мають нормальний рівень розвитку тих чи інших складових педагогічної спрямованості (ліва колонка у списку вашої програми).

Вправа 10. Гуманістичне уявлення про людину. Поміркуйте про те, що всі люди різні, але кожна людина прекрасна, тому що вона унікальна, і не слід змішувати людину та її  поведінку; у кожного є власні досягнення й здібності до зростання й зміни. Поміркуйте при це, зануртеся у власні думки. Уявіть себе в образі й професійній ролі такої людини.

Вправа 11. “Пожвавлення приємних спогадів”.

1. Пригадайте ті моменти вашого професійного життя, коли, спираючись у своїй роботі на гуманістичні цінності, ви отримували задоволення від педагогічної праці, були щасливі Виберіть будь-який епізод цього періоду й знову переживіть його (ви  були щасливі…охоплені творчістю…були на вершині підйому… були закохані у свій клас…).

2. Тепер спробуйте відповісти самому собі, які найістотніші особливості цього переживання.

3.Вслухайтесяв себе, чи щось таке, що заважає вам  переживати ці почуття зараз. Уявіть це “щось”, намалюйте у вашому зошиті образ, розфарбуйте.

Повторюйте цю вправу, коли ви уявляєте себе в різних педагогічних ситуаціях - на уроці, у бесіді з учнями, колегами, в позакласній роботі.

Повторюйте цю вправу, коли ви відчуваєте, що вам потрібна психологічна  підтримка. Поверніться до вашої програми і , якщо вона це передбачає, продовжуйте роботу.

2-й блок. Вправи для вчителів, які мають завищений рівень тих чи інших складових педагогічної спрямованості (права колонка у списку вашої програми).

Вправа 12. Я дитина. Пригадайте, яка гра в дитинстві вам подобалася найбільше, тепер уявіть, що ви підійшли до вашої дитини чи внука і запропонували пограти в цю гру. Уявіть, що гра почалася, намагайтеся повніше й глибше емоційно зануритися в неї, наче прожити цю ситуацію разом з дитиною. Під час гри ви виконуєте роль дитини, тримаєтеся на рівних з вашим партнером. Це дає можливість відчути себе лідером, разом з вами обговорювати хід і правила гри. Таке рівноправне співробітництво, партнерство повинно дати вам можливість уявити оригінальність, нестандартність дитячого мислення, багатство внутрішнього світу дитини. Ви напевне відчуєте вашу близькість до неї. При першій можливості зробіть цю вправу в реальності, і ви, безсумнівно, станете ближчим до дитини.

Вправа 13. Повернення у власне Я.

1. Опишіть, як довго ви зазвичай почуваєте себе наче злитим зі своєю професією, коли ваша професійна діяльність у даний момент вже завершилася, які фактори підсилюють чи послаблюють цей стан. Опишіть, де в домашніх умовах ви сильніше за все відчуваєте стан “професійності”. Все, що ви описали, можна назвати методом і стилем особистого і професійного злиття вас з професією в домашніх умовах?

2. Опишіть, як ви переходите від професійного до особистого стану, включаючи зміну одягу, місце, де знаходяться професійні матеріали, та інші значимі місця вашого домашнього вжитку предмети, що мають відношення до такого переключення.

3. Якщо ви вдома займаєтеся професійною роботою, то наскільки постійно це відбувається на одному місці?

4.Чи співпадають, чи перетинаються місця вашого домашнього відпочинку і домашніх занять з місцем занять професійною діяльністю?

5. Намагайтеся визначити найбільш тривожне для вас місце (і час) , і якщо ви відчуваєте тривогу, то краще за все провести якийсь час ваших роздумів і переживань саме в цьому місці. Через деякий час замітьте, що, віддаючись тривозі на тривожному  місці, ви швидше й легше знижуєте рівень своєї тривожності при переключення від професійного до особистого стану.

Після виконання вправ 12 і 13 займіться вправами 10 і 11.

 3-й блок. Вправи для роботи вчителів, що мають знижений рівень розвитку тих чи інших  складових педагогічної спрямованості (середня колонка у списку вашої програми).

Вправа 14. Моє особистісне зростання. Зосередьтесь на якійсь одній з психологічних характеристик вашої професійної спрямованості, вказаних у середній колонці. Візьміть, наприклад, ситуацію на уроці. Ви викладаєте новий начальний матеріал. Усі уважно слухають, але кожен сприймає інформацію по-своєму. Один миттєво схоплює сутність  і починає нудьгувати. Інший розуміє повільно, з напруженням. Третій вертиться , йому важко зосередитися. Четвертий…

Переберіть в розумі 5-7 своїх учнів. Намагайтеся зазирнути в їх внутрішній світ, зрозуміти й відчути їх індивідуальність. Спробуйте уявити образ кожного з них у вигляді якогось символу. Намалюйте їх у  вашому робочому зошиті. Зафарбуйте тим кольором, який, на вашу думку, найбільше підходить.

Зробіть у ваших роздумах і уявленнях наступний крок. Подумайте: чому один з них швидко сприймає навчальний матеріал, а інший ні? Чому перший легко зосереджується, а другий неуважний? Які ваші оцінки і ставлення до кожного з них? Запишіть їх у зошит поруч з малюнками.

Зробіть ще один крок. Подумайте, у якій формі слід би  організувати взаємодію з кожним з цих учнів на уроці. Чи можете ви змінити ваш урок так, щоб на першому місці у ваших планах, діях і оцінках виявився вплив виділеної вами характеристики?

Намагайтеся максимально активізувати й реалізувати її вплив на хід уроку.

Повторіть цю вправу для інших педагогічних ситуацій та інших психологічних характеристик вашої спрямованості у другій колонці, уявляючи при цьому тих самих учнів. Співставте  всі результати їх виконання, поро змірковуйте над ними, зробіть висновки.

Вправа 15. Зустріч із саботажником .

1. Зосередьтеся на одній з психологічних характеристик вашої психологічної спрямованості  з другої колонки, яку ви хотіли б успішно й ефективно розвивати в себе.

2. Подумайте, що може завадити здійсненню вашого плану. Уявіть цю картину.

3. У розумі намалюйте образ саботажника – силу, яка протидіє задуманому. Назвіть його (депресія, тривога, страх, невпевненість, несміливість тощо).

4. Побудьте в ролі “саботажника” й обдумано завадьте здійсненню свого проекту: розкажіть, яку вигоду ви  матимете з цього.

З точки зору вашого Я уявіть зустріч з саботажником. Проведіть з ним переговори. Намагайтеся з ним домовитися, щоб він вам не заважав.

Повторіть цю вправу з кожною характеристикою вашої педагогічної спрямованості, виписаних вами у другу колонку. Після цього ще раз виконайте вправу 14, а потім вправи 10 і 11.

Література

1. Кореляков Ю.А. Методика экспресс-диагностики педагогической направленности учителя (МЭДПНАУ) // Психологическая наука и образование.- 1997.- № 1.-С. 75-80.

2. Кореляков Ю.А.Программа активизации и развития профессиональной  направленности личности учителя Сам себе психолог”// Психологическая наука и образование.- 1998.- № 3-4.-С.74-84.

Лабораторне заняття № 3. Дослідження готовності вчителя до професійно-педагогічного саморозвитку

Мета заняття: ознайомлення студентів з методикою дослідження рівня парціальної готовності учителя до професійно-педагогічного саморозвитку, виявлення чинників, що стимулюють і перешкоджають навчанню, розвитку, саморозвитку вчителів в школі та методикою проведення  психолого-педагогічного семінару-практикуму  “Особистісне зростання вчителя”

І. Ознайомлення студентів з методикою дослідження готовності вчителя до саморозвитку

Методика діагностики рівня парціальної готовності

до професійно-педагогічного саморозвитку

(за описом Н.П. Фетіскіна,  В.В.Козлова, Г.М.   Мануйлова) [3]

Мета: ознайомлення студентів з методикою дослідження рівня парціальної готовності учителя до професійно-педагогічного саморозвитку.

Хід роботи

Обладнання: карта самооцінки готовності до самоосвітньої діяльності для досліджуваного; карта оцінки готовності до самоосвітньої діяльності для експерта;  протокол дослідження; папір; ручка.

Для виконання завдання студентам пропонується поділитись на групи, що складаються з двох чоловік (експериментатор – досліджуваний).

Експериментатор пропонує досліджуваному відповісти на питання, заповнює протокол. Досліджуваний відповідає на питання  і заповнює бланк відповідей досліджуваного.

Інструкція досліджуваному: Оцініть  себе  за  9-бальною  шкалою  по  кожному  показнику  і  визначите  рівень сформованості  в  себе умінь та навичок  саморозвитку. Також запропонуйте товаришу  оцінити  себе  по цій карті. Порівняйте результати і зробіть висновки”.  

Досліджуваний відповідає на питання.

Карта самооцінки готовності до самоосвітньої діяльності

Компоненти готовності до самоосвітньої діяльності

Бали

1.Мотиваційний компонент (9-81 балів)

1. Усвідомлення особистої і суспільної  значущості безперервної освіти в педагогічній діяльності

1

2

3

4

5

6

7

8

9

2.  Наявність  стійких  пізнавальних  інтересів  в  галузі педагогіки і психології

1

2

3

4

5

6

7

8

9

3. Почуття обовязку та відповідальності   

1

2

3

4

5

6

7

8

9

4. Допитливість  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

5. Прагнення  отримати  високу  оцінку  своєї самоосвітньої діяльності

1

2

3

4

5

6

7

8

9

6.  Потреба  в  психолого-педагогічній  самоосвіті (ППСО)

1

2

3

4

5

6

7

8

9

7. Потреба в самопізнанні  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

8.  Рангове  місце  ППСО  серед  9  найбільш  значущих  для  вас видів діяльності

1

2

3

4

5

6

7

8

9

9. Впевненість у власних  силах   

1

2

3

4

5

6

7

8

9

2.Когнітивний компонент(6-54 балів)

1.Рівень загальноосвітніх знань  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

2. Рівень загальноосвітніх умінь  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

3. Рівень педагогічних знань і умінь  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

4. Рівень психологічних знань і умінь  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

5. Рівень методичних знань і умінь  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

6. Рівень спеціальних знань  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

3. Морально-вольовий компонент ( 9-81 балів)

1. Позитивне ставлення до процесу навчання

1

2

3

4

5

6

7

8

9

2. Критичність  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

3. Самостійність

1

2

3

4

5

6

7

8

9

4. Цілеспрямованість  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

5. Воля

1

2

3

4

5

6

7

8

9

6. Працездатність  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

7. Уміння доводити розпочате до кінця

1

2

3

4

5

6

7

8

9

8. Сміливість  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

9. Самокритичність  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

4. Гностичний компонент  (17 - 153 балів)

1. Уміння ставити і вирішувати пізнавальні задачі  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

2. Гнучкість і оперативність мислення

1

2

3

4

5

6

7

8

9

3. Спостережливість

1

2

3

4

5

6

7

8

9

4. Здібність до аналізу педагогічної діяльності  від усталених  ідей  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

5. Здібність до синтезу й узагальнення  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

6. Креативність та її прояви в педагогічній діяльності  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

7. Пам'ять та її оперативність  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

8. Задоволення від пізнання  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

9. Уміння слухати  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10. Уміння володіти різними типами читання  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

11. Уміння виділяти і засвоювати певний зміст

1

2

3

4

5

6

7

8

9

12. Уміння доводити, обгрунтовувати думки  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

13. Уміння систематизувати, класифікувати  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

14. Уміння бачити суперечності та проблеми  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

15.Уміння переносити знання й уміння в нові ситуації   

1

2

3

4

5

6

7

8

9

16. Здатність відмовитися

1

2

3

4

5

6

7

8

9

17. Незалежність думок

1

2

3

4

5

6

7

8

9

5. Організаційний компонент(7 – 63 балів)

1. Уміння планувати час  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

2. Уміння планувати свою роботу  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

3. Уміння перебудовувати систему діяльності  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

4. Уміння працювати в бібліотеках  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

5. Уміння орієнтуватися в класифікації джерел

1

2

3

4

5

6

7

8

9

6.Уміння  користуватися  оргтехнікою  і  банком  комп'ютерної інформації

1

2

3

4

5

6

7

8

9

7. Уміння володіти різними прийомами  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

6. Здатність до самоуправління в педагогічній діяльності (5 - 45 балів)

1.Самооцінка самостійності власної діяльності

1

2

3

4

5

6

7

8

9

2. Здібність до самоаналізу й рефлексії  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

3. Здатність до самоорганізації і мобілізації  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

4. Самоконтроль  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

5. Працьовитість і старанність  

1

2

3

4

5

6

7

8

9

7.Комунікативні здібності (5 - 45 балів)

1. Здатність  акумулювати  і  використовувати  досвід

самоосвітньої діяльності колег

1

2

3

4

5

6

7

8

9

2. Здібність  до  співпраці  і  взаємодопомоги  в професійній педагогічній самоосвіті

1

2

3

4

5

6

7

8

9

3. Здатність організувати самоосвітню діяльність інших (перш за все учнів)

1

2

3

4

5

6

7

8

9

4.Здатність відстоювати власну точку зору і переконувати інших у  процесі дискусій

1

2

3

4

5

6

7

8

9

5.  Здатність  уникати  конфліктів  в процесі  спільної

діяльності

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Карта оцінки готовності до самоосвітньої діяльності для експерта є аналогічною карті самооцінки готовності до самоосвітньої діяльності для досліджуваного.

Обробка та аналіз результатів

Обробка результатів здійснюється для виявлення оцінки готовності вчителя до самоосвітньої діяльності.

По кожному з семи факторів  педагогічного саморозвитку підрахувати загальну кількість балів (на основі карти самооцінки готовності до самоосвітньої діяльності) та здійснити аналогічний підрахунок по карті оцінки готовності до самоосвітньої діяльності. Потім по кожному фактору знайти середнє значення.

Про рівень парціальної  сформованості  та  готовності  до  педагогічного  саморозвитку  свідчать  наступні кількісні показники, наведені в таблиці.  

Компоненти професійно-педагогічного  саморозвитку (ППС)

Рівні ППС в балах

високий

середній

низький

1

Мотиваційний

35

і менше

36-54

55

 і більше

2

Когнітивний

23

і менше

24-36

37

і більше

3

Морально-вольовий

35

і менше

36-54

55

і більше

4

Гностичний

67

і менше

68-108

69

і більше

5

Організаційний

27

і менше

28-42

29

і більше

6

Здатність до самоуправління

19

і менше

20-30

21

і більше

7

Комунікативний

19

і менше

20-30

21

і більше

  Звіт студента за результатами виконання лабораторної роботи має містити:

  1.  Тему завдання.
  2.  Мету роботи.
  3.  Заповнений протокол дослідження:
    •  П.І.Б досліджуваного: _____________
    •  Вік досліджуваного:_______________
    •  Дата дослідження:__________________
    •  Предмет дослідження:_______________
    •  П.І.Б. експериментатора:_____________
    •  Бланк відповідей досліджуваного:______
  4.  Висновки.

Після  дослідження студенти міняються ролями і проводять його знову.

ІІ. Ознайомлення студентів з методикою дослідження факторів, що впливають на розвиток і саморозвиток педагогів.

АнкетаФактори, що впливають на розвиток і саморозвиток педагогів [2]

Мета: виявлення чинників, що стимулюють і перешкоджають навчанню, розвитку, саморозвитку вчителів в школі.

Інструкція вчителю: Оціните за п’ятибальною  системою чинники, що стимулюють і перешкоджають Вашому навчанню і розвитку: 5 - так (перешкоджають або стимулюють); 4 - швидше так, ніж ні; 3 - і так, і ні; 2 - швидше ні; 1 - ні”.

Чинники, що перешкоджають навчанню, розвитку, саморозвитку вчителів

1.  Власна інерція.

2.  Розчарування в результаті невдач, що були раніше.

3.  Відсутність підтримки і допомоги в цьому питанні з боку керівників.

4.  Ворожість оточуючих (заздрість, ревнощі), які погано сприймають у Вас зміни і прагнення до нового.

5. Неадекватний зворотний звязок з членами колективу і керівниками, тобто відсутність обєктивної інформації про себе.

6.  Стан здоровя.

7.  Нестача часу.

8. Обмежені ресурси,  утруднені життєві обставини.

Чинники, що стимулюють  навчання, розвиток, саморозвиток учителів

1.  Шкільна методична робота.

2.  Навчання на курсах.

3.  Приклад і вплив колег.

4.  Приклад і вплив керівників.

5.  Організація праці в школі.

6.  Увага до цієї проблеми керівників.

7. Довіра.

8. Новизна діяльності, умови роботи і можливість експериментування.

9.  Заняття самоосвітою.

10.  Інтерес до роботи.

11.  Зростаюча відповідальність.

12.  Можливість отримання визнання в колективі.

На підставі результатів анкетування складається підсумкова таблиця

Навчання, розвиток і саморозвиток учителя

Спроможність учителя до саморозвитку

П.І.Б учителя

Чинники, що стимулюють

Чинники, що перешкоджають

Система заходів

1.Активний саморозвиток

2. Саморозвиток, що не склався і залежить від умов

3.Саморозвиток, що зупинився 

У результаті обробки анкет виявляються три категорії вчителів, прізвища заносяться в таблицю відповідно до ступеня готовності вчителів до саморозвитку. Чинники, що  перешкоджають і стимулюють навчання, розвиток, саморозвиток учителів,  ранжуються за допомогою показників середнього балу і також заносяться в таблицю.

ІІ. Ознайомлення студентів з методикою проведення  психолого-педагогічного семінару-практикуму  “Особистісне зростання вчителя [1].

Семінар відбувається у рамках психологічної педради колективу невеликої школи або серед класних керівників та адміністрації великої школи, коли участь бере значно більша кількість учителів.

Мета:  ознайомлення вчителів з формами та методами інтерактивної взаємодії сприяння мотивації вчителя до самовдосконалення у різноманітних сферах життя, ознайомлення та практика застосування прийому  “Я-висловлювання” у спілкуванні, створення позитивного психологічного клімату в педагогічному колективі шляхом актуалізації установки вчителя на цінність самореалізації у своїй професії.

Кількість осіб: 25-30.

Час проведення: 2-2,5 години.

Матеріали: липкий папір для приміток; картинки із зображенням ситуацій у спілкуванні вчителя з учнями, з учителем, з представником адміністрації, де написане висловлювання однієї людини, реакція іншої в діалозі залишається відкритою; картки з написами умовних сфер життя (беруть 5 сфер, хоч можна виділити більше), картки презентації висловів для реклами професії вчителя, різнокольорові квадратики для розподілу людей за групами (5 кольорів для п’яти груп по 5-6- осіб). На кожному з п’яти столів – квадратик певного кольору, ручки, маркери. На столі ведучого або асистента ведучого скотч і ножиці для кріплення карток із відповідями кожної групи на дошку.

План:

1. Збір учасників.

2. Відкриття семінару.

3. Розподіл учасників на групи.

4. Актуалізація правил роботи у групах.

5. Робота в групах. Вправа Очікування від семінару

6. Вправа Особистісне зростання вчителя.

7. Вправа Ситуація.

8. Вправа  “Я-висловлювання.

9. Вправа  “Реклама професії вчителя.

10. Підсумки семінару.

11. Завершальна вправа Тепло ваших рук.

Хід роботи

1. Збір учасників (10 хв.).

2. Відкриття семінару.

Ознайомлення з темою та планом семінару-практикуму. Слово психолога про поняття особистісного зростання і його специфіку  у професії вчителя (5-7- хв.).

3. Розподіл учасників на групи з метою актуалізації досвіду інтерактивної взаємодії.

Ведучий або асистент перед входом до кабінету пропонує кожному учаснику витягти з коробки квадратик певного кольору, сісти за стіл, де лежатиме такий самий квадратик (2-5 хв.).

4. Актуалізація правил роботи у групах (5 хв.).

5. Робота в групах. Вправа Очікування від семінару  (5-7- хв.).

Мета вправи: налаштування на групову взаємодію та актуалізація особистісної мотивації до участі в семінарі. Установка на фіксацію та аналіз отриманого на семінарі досвіду.

Ведучий. Нашу психологічну та педагогічну роботу можна уявити як мальовничий та різноманітний прикарпатський ліс, де ми набуваємо досвід, то йдучи протоптаними широкими дорогами, то блукаючи стежками особистих пошуків, то усамітнюючись, то виходячи на яскраві, освітлені нашим покликанням галявини, щоб розпалити з колегами вогнище надії, взаємодопомоги та розуміння.

Тож уявімо собі, що ми вийшли на одну з численних галявин, де на грунті наших завдань та очікувань виростають барвисті квіти професійного досвіду. Адже вчитель - це, насамперед, той, хто завжди вчиться. Тож прошу кожного з вас записати ваші очікування від сьогоднішнього семінару й визначитися, хто  з групи їх репрезентує. Представники груп по черзі ознайомлюють учасників з очікуванням від семінару. Підсумки фіксують на дошці.

6. Вправа Особистісне зростання вчителя  (20-30 хв.).

Кожна група отримує завдання скласти невеличку програму особистісного зростання вчителя за однією з п’яти умовних сфер життєдіяльності людини: духовною. Фізичною, емоційною, інтелектуальною, соціальною. Представники грур репрезентують думку групи щодо реалізації вчителя у певній сфері. (Ведучий пропонує вибрати картки навмання, перевернувши їх зворотною стороною). Після презентації картки з нотатками вивішують на дошку.

Розвиток інтелектуальної сфери (обізнаність, фаховість, розумова активність, пізнавальні здібності).

  1.  Найвразливіші місця в інтелектуальній сфері життя вчителя.

2. Для чого вчителю необхідно постійно поглиблювати професійні знання та загальну обізнаність? Що це дає особистості?

3. Що вчителю бажано робити систематично для розвитку інтелектуальної сфери (крім ознайомлення з фаховою літературою)?

Розвиток емоційної сфери

1. Негативні емоції, які відчуває вчитель майже щодня.

2. Що означає для вчителя бути молодим душею?

3. Які емоції вчителя сприяють гармонійному сприйняттю світу? Як учитель може  допомогти собі частіше відчувати ці емоції?

Розвиток фізичної сфери (здоровя, фізична культура, нервова система).

1.Що з фізичної сфери зазнає найбільшого впливу, навантаження під час педагогічної діяльності? Чому?

2. Чим бажано займатися вчителю для покращення здоровя?

3. Чим корисний розвиток фізичної сфери для професійної та особистісної реалізації вчителя?

Розвиток духовної сфери

1.Внутрішні та зовнішні причини появи у вчителів станів апатії, тривожності, агресії.

2. Як духовність може допомогти вчителю у роботі, у ставленні до робочих ситуацій?

3. Що бажано робити вчителю, щоб духовно розвиватися?

Розвиток соціальної  взаємодії (вміння конструктивно спілкуватися)

1. Як позначається робота у школі на спілкуванні з людьми за її межами?

2. Найголовніші, на вашу думку, критерії ефективності взаємодії в системах:

  •  вчитель-вчитель;
  •  вчитель-учень;
  •  вчитель-керівник.

3.Які найважливіші риси необхідні вчителю для створення робочої атмосфери на уроці?

4. Що позитивного в досвіді людського спілкування дає робота з дітьми?

7. Вправа Ситуація. Кожній групі роздають картки, де намальовано ситуації зі шкільного життя. Групі треба визначити, як у цій ситуації реагуватиме та почуватиметься вчитель у стані: невпевнено-залежному, впевнено-асертивному, невпевнено-агресивному. Після презентації картки з нотатками вивішують на дошку.

Інструкція. Розгляньте малюнок. Уявіть ситуацію, яка зображена на ньому, напишіть три варіанти реагування вчителя залежно від певного емоційного стану:

  •  невпевнено-залежна реакція (ти +,я -);
  •  агресивно-захисна реакція (ти -, я  +);
  •  впевнено-асертивна реакція (ти +, я +).

Запитання ведучого до групи:

- Як, на вашу думку, розвиватимуться події у трьох варіантах?

- Який стиль поведінки найбільше сприяє збереженню почуття гідності як вагомої складової конструктивної взаємодії та запоруки психічного здоров’я вчителя?

- Як з часом подолати почуття провини у разі неадекватного реагування? Які можливі варіанти?

Ведучий. Від усвідомлення до застосування на практиці впевнено-асертивної поведінки пролягає шлях досвіду особистісного зростання. У попередній вправі ми з’ясували, що тільки гармонійний розвиток багатьох сфер життя може принести людині почуття впевненості у своїх силах у будь-якій професійній ситуації.

Ми, працівники освіти, маємо щастя, не покидаючи приміщення школи, отримати фахову консультацію з питань, пов’язаних із розвитком кожної сфери нашої життєдіяльності за умови наявності конструктивної взаємодії в педагогічному колективі. Основою такої взаємодії є певні навички конструктивного спілкування. У рамках цього семінару ми спробуємо розглянути дієвість “Я- висловлювання” у спілкуванні учасників навчально-виховного процесу (20-30 хв.).

8. Вправа  “Я-висловлювання. Практичний психолог ознайомлює вчителів з поняттям Я-висловлювання, наводить приклад успішного застосування цього прийому як у вербальній взаємодії, так і у формуванні позитивних установок у мисленні. Групам роздаються картки з зображенням шкільних ситуацій, учителі моделюють і доповнюють ці ситуації так, щоб персонажі, зображені на картках, застосовували Я-висловлювання. Після цього група робить прогноз подальшого розвитку подій. Після презентації думки групи з приводу завдання картки з нотатками вивішують на дошку.

Ведучий спонукає учасників зробити висновок, що такий тип вираження своїх думок сприяє профілактиці конфліктів, що, у свою чергу, покращує взаємодію в педагогічному колективі та сприяє особистісному зростанню вчителя (15-20 хв.).

9. Вправа Реклама професії вчителя.

Мета: установка на позитивний зміст реалізації людини як педагога, сприяння створенню доброзичливої, творчої атмосфери в педагогічному колективі.

Учасники діляться на групи і рекламують професію вчителя. Час підготовки 10-15 хв. Після презентації думки групи щодо завдання картки з нотатками вивішуються на дошку.

10. Підсумки семінару.

Практичний психолог просить учасників звернути увагу на дошку, де “на грунті наших очікувань, виросли різноманітні та різнобарвні квіти досвіду сьогоднішньої взаємодії”.

Психолог просить висловитися учасників щодо реалізації їхніх очікувань від семінару (10-20 хв.). Цю вправу бажано проводити індивідуально, якщо учасників 10-12, або давати час групі на обговорення й вислуховування представників кожної групи, якщо семінар проходить у рамках психологічної педради колективу невеликої школи або серед класних керівників та адміністрації великої школи, коли участь бере значно більша кількість вчителів.

11. Завершальна вправа Тепло ваших рук.

Учасникам пропонують перед виходом потиснути колегам руки і коротко висловити особисті побажання, які починатимуться з вислову: Я вірю….

Література

1. Ємельянова Т. Особистісне зростання вчителя. Психолого-педагогічний семінар-практикум // Робота психолога з педколективом / Упоряд. Т.Гончаренко.- К.: Вид.дім “Шкільний світ”: Вид. Л.Галіцина, 2005.-  С.47-51.

2. Рогов Е.И.Настольная книга практического психолога: Учеб. пособие: В 2 кн. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Гуманит. изд. Центр ВЛАДОС, 1999. — Кн. 2: Работа психолога со взрослыми. Коррекционные приемы и упражнения. — С.90-91.

3. Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М.   Социально-психологическая диагностика развития личности и малых  групп. – М. Изд-во Института  Психотерапии, 2002. – С.294-296.

Тема:  “Технології психологічного супроводу професійної діяльності вчителя”

Лабораторне заняття № 1. Дослідження мотивації професійної діяльності

Мета заняття: ознайомлення студентів з методикою дослідження мотивації професійної діяльності, а також виконання вправ, що сприяють формуванню позитивного ставлення до діяльності.

І. Ознайомлення студентів з методикою дослідження мотивації професійної діяльності.

Методика“Мотивація професійної діяльності”

(за К.Замфир, модифікація А.О.Реана) [3]

 Мета: ознайомлення студентів з методикою дослідження мотивації професійної діяльності.

В основу методики покладена концепція про внутрішню та зовнішню мотивацію. Про внутрішній тип мотивації слід говорити, коли для особистості має значення діяльність сама по собі. Якщо ж в основі мотивації професійної діяльності лежить прагнення до задоволення інших потреб, зовнішніх по відношенню до змісту самої діяльності (мотиви соціального престижу, зарплати тощо), то в даному випадку прийнято говорити про зовнішню мотивацію. Самі зовнішні мотиви диференціюються тут на зовнішні позитивні і зовнішні негативні. Зовнішні позитивні мотиви, поза сумнівом, ефективніші і бажаніші з усіх точок зору, ніж зовнішні негативні мотиви.

Хід роботи

Обладнання: шкала мотивів професійної діяльності; бланк відповідей досліджуваного;  протокол дослідження; папір; ручка.

Для виконання завдання студентам пропонується поділитись на групи, що складаються з двох чоловік (експериментатор – досліджуваний).

Експериментатор пропонує досліджуваному відповісти на питання, заповнює протокол. Досліджуваний відповідає на питання  і заповнює листок відповідей досліджуваного.

Інструкція досліджуваному: Дайте оцінку  значущості мотивів професійної діяльності для вас у бланку відповідей за п’ятибальною шкалою”.

   Досліджуваний оцінює значущість мотивів.

Шкала мотивів професійної діяльності

1.Грошовий заробіток.

2. Прагнення до просування по роботі.

3.Прагнення уникнути критики з боку керівника або колег.

4.Прагнення уникнути можливих покарань або неприємностей.

5. Потреба в досягненні соціального престижу і поваги з боку інших.

6. Задоволення від самого процесу і результату роботи.

7. Можливість якнайповнішої самореалізації саме в даній діяльності

Бланк відповідей

Мотиви професійної діяльності

1

2

3

4

5

1.Грошовий заробіток

2. Прагнення до просування по роботі

3.Прагнення уникнути критики з боку керівника або колег

4.Прагнення уникнути можливих покарань або неприємностей 

5. Потреба в досягненні соціального престижу і поваги з боку інших  

6. Задоволення від самого процесу і результату роботи 

7. Можливість якнайповнішої самореалізації саме в даній діяльності

Обробка та аналіз результатів

Обробка результатів здійснюється для виявлення значущих мотивів професійної діяльності.

Після отримання відповідей на всі питання підраховується кількість відмічених варіантів в кожному стовпці і записується їх сума в порожніх клітках внизу бланка відповідей.

Підраховуються показники внутрішньої (ВМ), зовнішньої позитивної (ЗПМ) і зовнішньої негативної (ЗНМ) мотивації відповідно до наступних ключів:

оцінка п.6+оцінка п.7

ВМ= ——————————

2

оцінка п.1+оцінка п.2+оцінка п.5

ЗПМ= ———————————————

3

оцінка п.3+оцінка п.4

ЗНМ= ——————————

2

Показником вияву кожного типу мотивації буде число, що знаходиться в межах від 1 до 5 (зокрема, можливо й дріб).

На підставі отриманих результатів визначається мотиваційний комплекс особистості. Мотиваційним комплексом є тип співвідношення між собою трьох видів мотивації: ВМ, ЗПМ і ЗНМ.

До якнайкращих, оптимальних, мотиваційних комплексів слід віднести такі два типи поєднань:  ВМ > ЗПМ > ЗНМ  та ВМ = ЗПМ > ЗНМ.

Найгіршим мотиваційним комплексом є тип : ЗНМ > ЗПМ > ВМ.

Між цими комплексами розташовані проміжні з погляду їх ефективності інші мотиваційні комплекси.

При інтерпретації слід враховувати не тільки тип мотиваційного комплексу, але й те, наскільки сильно один тип мотивації перебільшує інший за ступенем вияву.

Наприклад, не можна два мотиваційні комплекси (див. таблицю Мотиваційні комплекси) вважати абсолютно однаковими. І перший, і другий мотиваційний комплекс відносяться до одного й до того ж неоптимального типу: ЗНМ > ЗПМ > ВМ.

Мотиваційні комплекси (приклад)

Мотиви професійної діяльності  (№ п/п)

ВМ

ЗПМ

ЗНМ

1

1

2

5

2

2

3

4

Проте видно, що в першому випадку мотиваційний комплекс особистості  негативніший, ніж у другому. У другому випадку в порівнянні з першим має місце зниження показника негативної мотивації і підвищення показників зовнішньої позитивної і внутрішньої мотивації.

  Звіт студента за результатами виконання лабораторної роботи має містити:

  1.  Тему завдання.
  2.  Мету роботи.
  3.  Заповнений протокол дослідження:
    •  П.І.Б досліджуваного: _____________
    •  Вік досліджуваного:_______________
    •  Дата дослідження:__________________
    •  Предмет дослідження:_______________
    •  П.І.Б. експериментатора:_____________
    •  Бланк відповідей досліджуваного:______
  4.  Висновки.

Після  дослідження студенти міняються ролями і проводять його знову.

ІІ. Виконання студентами вправ.

1. Вправа  “Моніторинг власної актуальної мотивації” [5].

 Мета вправи -  узгодження, інтеграція протилежних мотивів діяльності.  

Вибрати якусь одну ситуацію з педагогічної діяльності та проаналізуйте її за поданим нижче алгоритмом.

Алгоритм моніторингу

Якщо у вас є поставлена мета й одночасно є інше бажання, яке знаходиться в суперечності з цією метою, проаналізуйте власний мотиваційний стан, відповівши на наступні питання:

  1.  Чи хочу я досягти поставленої мети?
  2.  Чи хочеться мені займатися цим прямо зараз?
  3.  Що мені хочеться робити зараз?
  4.  Як це обєднати з тим, що я вирішив(ла) зробити?

Схема аналізу та  приклад моніторингу ситуації

Вчителька вирішила переосмислити, переписати й повідомити учням нові правила виконання творчих робіт (лабораторних занять, класної групової діяльності тощо). Проте вона настільки втомилася, що бажає одного – виспатися. Таким чином, вона не може ні переробити заплановані інструкції, ні повноцінно спати.

  1.  Чи хочу я досягти поставленої мети?

- У принципі - так. Це моя мета, я сама перед собою її поставила.

2. Чи хочеться мені займатися цим прямо зараз?

- Зараз мені цим займатися не хочеться.

3. Що мені хочеться робити зараз?

- Мені хочеться виспатися, а потім поїхати у відпустку. Хоча б виспатися… Для цього мені потрібно мінімум два дні валятися в ліжку.

4. Як це обєднати з тим, що я вирішив(ла) зробити?

- Відпроситися з роботи на два дні (чи дочекатися вихідних), валятися в ліжку і на диктофон записувати власні думки про нові правила.

Результатом цієї вправи має бути відчуття можливості й корисності обєднання протилежних прагнень замість боротьби з одним з них.

2. ВправаАктивізуй уяву [4].

Мета: формування нового ставлення  до діяльності.

1). Уявіть якомога яскравіше, що ви досягли власної мети, що ваша мрія здійснилася, що успіх, слава, багатство й щасливе життя врешті решт стали реальністю. Створіть картинку приємного, щасливого майбутнього.

2). Уявіть, як ви наполегливо (але з задоволенням) багато працюєте заради вашої мети. Необхідно якомога яскравіше прокрутитив уяві картинки того, як ви з великим насолодженням займаєтеся професійною діяльністю. Інколи ця діяльність доволі складна; ви відчуваєте труднощі, але вам цікаво, і ви прагнете подолати перепони й досягти своєї мети.

3). Спробуйте ці дві картинки повязати одне з одним. Наприклад, як результат тривалої роботи і значних зусиль - успіх, щастя, багатство, слава. Намагайтеся сполучати ці картинки  в певній послідовності.

4). Уявіть два шляхи досягнення конкретної мети: легкий (успіх, як кажуть упав вам на голову) і важкий (ви його досягаєте з перепонами). Порівняйте, при якому варіанті кінцевий результат буде для вас більш цінним.

5) Викличте в уяві образ людини, в якої задоволені всі бажання, і їй більше немає чого чекати від життя. Уявіть ті почуття, які вона переживає: пересиченість, нудьгу, тугу.

6) Уявіть, які нові цілі могли б ви поставити при повному досягненні вами бажаного сьогодні.

3. Вправа Емоційне насичення[1].

Мета: формування позитивного ставлення до предметів (об’єктів ) діяльності.

1. Випишіть 20 слів, які вам найбільше подобаються, які викликають позитивні емоції.

2. Запишіть 15-20 прикметників (епітетів), якими ви наділяєте предмети, що вам подобаються (наприклад, чудовий,  “прекрасний).

3. Випишіть 10 структурних компонентів або параметрів предмета (об’єкта), до якого ви бажаєте сформувати інтерес. Наприклад, якість викладання, стиль взаємодії вчителя з учнями, розподіл навантажень, оцінювання, міжособистісні стосунки тощо.

4. Кожен виділений компонент (параметр) охарактеризуйте з позитивного боку з допомогою виділених прикметників (епітетів).

5. Проаналізуйте  епітети, якими користувалися для позначення компонентів (параметрів) інші студенти. Оцініть, чи є прийнята вами система опису носієм приємних і для них емоцій. Проаналізуйте, в якому ступені стандартні визначення, сленгові (жаргонні) слова, що застосовувалися вами, доцільні для оточуючих, чи сприяють вони взаєморозумінню, мотивації спільних дій, взаємодопомоги.

Вправу рекомендується виконувати неодноразово.

Література

1. Баженова Л.В. Мотивация профессионального самосовершенствования учителя. Программа личностно ориентированного  тренинга // Практична психологія та соціальна робота. - 2002.- № 1.- С. 36-38.

2. Мерзлякова Е. Л. Чему и как учить учителей. Тренинг эффективного педагогического общения.- СПб:  Речь, 2007.- С.117-135.

3. Реан А. А., Коломинский Я. Л. Социальная педагогическая психология. - СПб: Издательство Питер, 2000.- С.234-238.

4. Семиченко В.А. Проблемы мотивации поведения и деятельности человека. Модульный курс психологи. Модуль “Напрвленность”. (Лекции, практические занятия, задания для самостоятельной работы).- К.: Миллениум, 2004.- С.462-465.

5. Сидоренко Е.В. Мотивационный тренинг.- СПб: Речь, 2000.- С.158-160.

Лабораторне заняття № 2. Дослідження індивідуального стилю педагогічної діяльності.

Мета заняття: ознайомлення студентів з методикою дослідження індивідуального стилю педагогічної діяльності.

І.Ознайомлення студентів з методикою дослідження індивідуальних стилів педагогічної діяльності.

Методика Індивідуальний стиль викладання

(за А.К.Марковою, А.Я.Ніконовою) [3]

Мета: ознайомлення студентів з методикою дослідження індивідуального стилю педагогічної діяльності.

Хід роботи

Обладнання: текст опитувальника; бланк відповідей досліджуваного;  протокол дослідження; папір; ручка.

Для виконання завдання студентам пропонується поділитись на групи, що складаються з двох чоловік (експериментатор – досліджуваний).

Експериментатор пропонує досліджуваному відповісти на питання, заповнює протокол. Досліджуваний відповідає на питання  і заповнює бланк відповідей досліджуваного.

Інструкція досліджуваному: Відповіді на запропоновані питання допоможуть вам виявити свій індивідуальний стиль роботи. Для цього в запропонованому опитувальнику відмітьте галочками варіанти відповідей, що вам імпонують (при співпаданні   двох-трьох варіантів відмічайте всі рядки) ”.  

Досліджуваний відповідає на питання.

Текст опитувальника

1. Вы составляете подробный план урока?

2. Вы планируете урок лишь в общих чертах?

3. Часто ли вы отклоняетесь от плана урока?

4. Отклоняетесь ли вы от плана, заметив пробел в знаниях учащихся или трудности в усвоении материала?

5. Вы отводите большую часть урока объяснению нового материала?

6. Вы постоянно следите за тем, как усваивается новый материал в процессе объяснения?

7. Часто ли вы обращаетесь к учащимся с вопросами в процессе объяснения?

8. В процессе опроса много ли времени вы отводите ответу каждого ученика?

9. Вы всегда добиваетесь абсолютно правильных ответов?

10. Вы всегда добиваетесь, чтобы опрашиваемый самостоятельно исправил свой ответ?

11. Вы часто используете дополнительный учебный материал при объяснении?

12. Вы часто меняете темы работы на уроке?

13. Допускаете ли вы, чтобы опрос учащихся спонтанно перешел в объяснение нового учебного материала?

14. Вы сразу отвечаете на неожиданные вопросы учащихся?

15. Вы постоянно следите за активностью всех учащихся во время опроса?

16. Может ли неподготовленность или настроение учащихся во время урока вывести вас из равновесия?

17. Вы всегда сами исправляете ошибки учащихся?

18. Вы всегда укладываетесь в рамки урока?

19. Вы строго следите за тем, чтобй учащиеся выполняли проверочные работы самостоятельно: без подсказок, не подглядывая в учебник?

20. Вы всегда подробно оцениваете каждый ответ?

21. Резко ли различаются ваши требования  сильным и слабым ученикам?

22. Часто ли вы поощряете за хорошие ответы?

23. Часто ли вы порицаете учащихся за плохи ответы?

24. Часто ли вы контролируете знания учащихся?

25. Часто ли вы проверяете пройденный материал?

26. Вы можете перейти к изучению следующей темы, не будучи уверенным, что предыдущий материал усвоен всеми учащимися?

27. Как вы думаете, учащимся обычно интересно у вас на уроках?

28. Как вы думаете, учащимся обычно приязно у вас на уроках?

29. Вы постоянно поддерживаете високий темп урока?

30. Вы сильно переживаете невыполнение учениками домашнего задания?

31. Вы всегда требуете четкого соблюдения дисциплины на уроке?

32. Вас отвлекает рабочий шум на уроке?

33. Вы часто анализируете свою деятельность на уроке?

Бланк відповідей

питання

Варіанти відповідей

Емоційно-імпровізаційний стиль (ЕІС)

Емоційно-методичний стиль(ЕМС)

Розмірковуюче- імпровізаційний стиль (РІС)

Розмірковуюче- методичний стиль (РМС)

1

Ні

Так

Ні

Так

2

Так

Ні

Так

Ні

3

Так

Так

Так

Ні

4

Ні

Так

Так

Так

5

Так

Так

Ні

Ні

6

Ні

Так

Так

Так

7

Ні

Так

Так

Так

8

Ні

Ні

Так

Так

9

Ні

Так

Так

Так

10

Ні

Ні

Так

Так

11

Так

Так

Так

Ні

12

Так

Так

Ні

Ні

13

Так

Ні

Ні

Ні

14

Так

Ні

Ні

Ні

15

Ні

Так

Ні

Ні

16

Так

Так

Ні

Ні

17

Так

Так

Ні

Ні

18

Ні

Ні

Так

Так

19

Ні

Так

Ні

Так

20

Ні

Так

Так

Так

21

Так

Ні

Ні

Ні

22

Так

Так

Так

Ні

23

Ні

Так

Ні

Так

24

Ні

Так

Ні

Так

25

Ні

Так

Так

Так

26

Так

Ні

Так

Ні

27

Так

Так

Так

Ні

28

Так

Так

Так

Ні

29

Так

Так

Ні

Ні

30

Ні

Так

Ні

Ні

31

Ні

Так

Ні

Так

32

Ні

Так

Ні

Так

33

Ні

Так

Ні

Так

Обробка та аналіз результатів

Обробка результатів здійснюється для виявлення індивідуального стилю педагогічної діяльності.

Підрахувавши кількість галочок у кожному рядку,  визначається стиль роботи (рядок з максимальною кількістю галочок).

Емоційно-імпровізаційний стиль (ЕІС). Вчителя з ЕІС вирізняє переважна орієнтація на процес навчання. Пояснення нового матеріалу такий вчитель будує логічно, цікаво, але в процесі пояснення у нього відсутній зворотній зв’язок з учнями. Під час опитування вчитель з ЕІС звертається до великої кількості учнів, в основному сильних, які його цікавлять, опитує їх у швидкому темпі, задає неформальні питання, але мало дає їм говорити, не чекаючи, поки вони сформулюють відповідь самостійно. Для вчителя з ЕІС характерно недостатньо адекватне планування навчально-виховного процесу. Для викладання на уроці він відбирає найбільш цікавий матеріал; не такий цікавий, але важливий, залишає на самостійне вивчення учнями. У діяльності вчителя з ЕІС недостатньо представлені закріплення та повторення учбового матеріалу, контроль знань учнів. Учителя з ЕІС відрізняє висока оперативність, використання великого арсеналу різноманітних методів навчання. Він часто практикує колективні обговорення, стимулює спонтанні висловлювання учнів. Для вчителя з ЕІС характерна інтуїтивність, що виявляється в  невмінні проаналізувати особливості та результативність своєї діяльності на уроці.

Емоційно-методичний стиль (ЕМС). Для вчителя з ЕМС характерні орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування навчально-виховного процесу, висока оперативність, деяка перевага інтуїтивності над рефлексивністю. Орієнтуючись як на процес, так і на результат навчання, вчитель адекватно планує навчально-виховний процес, поетапно відпрацьовує весь навчальний матеріал, уважно слідкує за рівнем знань всіх учнів (як сильних, так і слабких), в його діяльності постійно представлені закріплення і повторення навчального матеріалу, контроль знань учнів. Такого вчителя вирізняє висока оперативність, він часто змінює види робіт на уроці, практикує колективні обговорення. Використовуючи скоріше багатий арсенал методичних прийомів при обробці навчального матеріалу, що й учитель з ЕІС, на відміну від останнього прагне активізувати дітей не зовнішньою розважальністю, а справді зацікавити особливостями самого предмету.

Розмірковуюче-імпровізаційний стиль (РІС). Для вчителя з РІС характерні орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування навчально-виховного процесу. В порівнянні з учителями емоційних стилів, вчитель з РІС виявляє меншу винахідливість у підборі і варіюванні методів навчання, не завжди може забезпечити високий темп роботи, менше практикує колективні обговорення, відносний час спонтанного мовлення  1ого учнів під час уроку у нього менший, ніж у вчителя з емоційним стилем. Учитель з РІС менше говорить сам, особливо під час опитування,  прагне впливати на учнів непрямим шляхом (за допомогою підказок, уточнень тощо), дає можливість учням детально оформити відповідь.

Розмірковуюче-методичний стиль (РМС). Орієнтуючись переважно на результати навчання та адекватно плануючи навчально-виховний процес, вчитель з РМС виявляє консерватизм у використанні засобів і способів педагогічної діяльності. Висока методичність (систематичність закріплення, повторення навчального матеріалу, контроль знань учнів) поєднується з невеликим, стандартним набором методів навчання, перевагою репродуктивної діяльності учнів, нечастим проведенням колективних обговорень. Під час опитування вчитель з РМС звертається до невеликої кількості учнів, дає кожному багато часу на відповідь, особливу увагу приділяє слабким учням. Для вчителя з РМС характерна в цілому рефлексивність.

  Звіт студента за результатами виконання лабораторної роботи має містити:

  1.  Тему завдання.
  2.  Мету роботи.
  3.  Заповнений протокол дослідження:
    •  П.І.Б досліджуваного: _____________
    •  Вік досліджуваного:_______________
    •  Дата дослідження:__________________
    •  Предмет дослідження:_______________
    •  П.І.Б. експериментатора:_____________
    •  Бланк відповідей досліджуваного:______
  4.  Висновки.

Після  дослідження студенти міняються ролями і проводять його знову.

ІІ. Виконання завдань.

1. Проаналізуйте вплив різних стилів педагогічної діяльності на розвиток пізнавального інтересу, а також на засвоєння знань, формування вмінь і навичок учнів.

2. Складіть таблицю порівняння різних стилів, визначивши їх переваги і недоліки за трьома критеріями: 1) інтерес учнів до предмета; 2) знання учнів; 3) уміння учнів. Результати оформіть у таблицю:

                                            Стилі педагогічної діяльності

Стиль педагогічної діяльності

Критерії аналізу

інтерес учнів до предмета

знання учнів

уміння учнів

Емоційно-імпровізаційний

Емоційно-методичний

Розмірковуюче- імпровізаційний

Розмірковуюче- методичний

3. Сформулюйте рекомендації по вдосконаленню вчителем індивідуального стилю педагогічної діяльності.

Емоційно - імпровізаційний стиль. Ви маєте багато переваг: високий рівень знань, артистизм, контактність, проникливість, уміння цікаво подати навчальний матеріал, уміння захопити ним учнів, умінням керувати колективною роботою, варіювати різноманітні форми і методи навчання. Ваші уроки відрізняє сприятливий психологічний клімат.

Проте діяльність характеризують і певні недоліки: відсутність методичності (недостатнє закріплення і повторення навчального матеріалу, контроль знань учнів), недостатня увага до рівня знань слабких учнів, недостатня вимогливість, завищена самооцінка, демонстративність, підвищена чутливість, що обумовлює вашу надмірну залежність від ситуації на уроці.

В результаті у ваших учнів стійкий інтерес до навчального предмету і висока пізнавальна активність поєднуються з неміцними знаннями, недостатньо сформованими навиками учіння.

Для подолання цього рекомендується дещо зменшити час, що відводиться на пояснення нового матеріалу, в процесі пояснення ретельно контролювати, як засвоюється матеріал (для цього періодично звертатися до учнів з проханням повторити сказане або відповісти на питання). Регулярно контролюйте знання учнів (для цього можна систематично давати їм невеликі перевірочні роботи). Ніколи не переходите до вивчення наступної теми, не будучи впевненими, що попередня засвоєна всіма учнями.

Уважно ставтеся до рівня знань слабких учнів. Ретельно відпрацьовуйте весь навчальний матеріал, приділяючи велику увагу закріпленню і повторенню. Не уникайте нудних видів роботи - відпрацювання правил, повторення.

Прагніть активізувати учнів не зовнішньою розважальністю, а особливостями самого предмету.

Під час опитування більше часу відводьте відповіді кожного учня, домагайтеся дійсно правильної відповіді, ніколи не виправляйте помилки відразу: хай той, то помилився,  сам чітко сформулює і виправить свою відповідь, а ви допомагайте йому уточненнями і доповненнями. Завжди давайте докладну і об’єктивну оцінку кожній відповіді.

Підвищуйте вимогливість. Стежте, щоб учні відповідали і виконували перевірочні роботи самостійно, без підказок і підглядання. Прагніть детально планувати урок, виконувати намічений план і аналізувати свою діяльність на уроці.

Емоційно-методичний стиль. Вас відрізняють дуже багато переваг: високий рівень знань, контактність, проникливість, висока методичність, вимогливість, уміння цікаво подати навчальний матеріал, активізувати учнів, викликавши у них інтерес до особливостей самого предмету, використовувати різні форми і методи навчання.

У результаті у ваших учнів міцні знання поєднуються з високою пізнавальною активністю і сформованими навиками учіння.

Проте вам властиві і деякі недоліки: дещо завищена самооцінка, деяка демонстративність, підвищена чутливість, що обумовлює вашу зайву залежність від ситуації на уроці, настрою і підготовленості учнів.

Рекомендується прагнути менше говорити на уроці, даючи можливість повною мірою висловитися вашим учням - не виправляйте відразу неправильні відповіді, а шляхом численних уточнень, доповнень, підказок домагайтеся, щоб опитуваний виправив і детально оформив свою відповідь. Власні формулювання пропонуйте лише тоді, коли це дійсно необхідно. По можливості прагніть проявляти більше стриманості.

Розмірковуче - імпровізаційний стиль. Учитель має багато переваг: високий рівень  знань, контактність, проникливість, вимогливість, уміння ясно і чітко подати навчальний матеріал, уважне ставлення до рівня знань усіх учнів, об'єктивну самооцінку, стриманість.

В учнів інтерес до предмету, що вивчається, поєднується з міцними знаннями і сформованими навиками учіння. Проте для педагогічної діяльності характерні і недостатньо широке варіювання форм і методів навчання, і недостатня увага до постійного заохочення дисципліни на уроці.

Учитель багато часу відводить відповіді кожного учня, домагаючись, щоб він детально сформулював свою відповідь, а також об'єктивно оцінює його, що підвищує ефективність діяльності. В той же час подібна манера ведення опитування обумовлює деяке уповільнення темпу уроку. Цей недолік можна компенсувати, ширше варіюючи різноманітні методи роботи.

Рекомендується  частіше практикувати колективні обговорення, проявляти більше винахідливості в підборі захоплюючих для учнів тем, проявляти більше нетерпимості до порушень дисципліни на уроці. Відразу і строго зажадайте тиші на кожному уроці, і  не доведеться робити багато дисциплінарних зауважень.

Розмірковуюче-методичный стиль. Учитель має багато переваг: високу методичність, уважне ставлення до рівня знань всіх учнів, високу вимогливість. Проте діяльність характеризують і певні недоліки: невміння постійне підтримувати у учнів інтерес до предмету, що вивчається, використовувати різноманітні форми і методи навчання, перевага репродуктивної, а не продуктивної діяльності учнів, нестабільне емоційне ставлення до учнів.

У результаті у ваших учнів сформовані навички учіння і міцні знання поєднуються з частою відсутністю інтересу до предмету, що вивчається. Перебування на ваших уроках для багатьох з них томливо і не завжди цікаво. Нерідко на уроках відсутній сприятливий психологічний клімат.

Рекомендується ширше застосовувати заохочення хороших відповідей, менш різко засуджувати погані.

Постарайтеся розширити свій арсенал методичних прийомів, ширше варіювати різноманітні форми занять. Якщо ви викладаєте гуманітарні предмети, частіше практикуйте колективні обговорення, вибирайте для них теми, які можуть захопити учнів. Якщо ви викладаєте іноземну мову, не обмежуйтеся лише репродуктивними видами роботи: заучуванням напамять текстів, зазубрюванням правил. Якщо ви використовуватимете тільки їх, ваші учні втратять інтерес до предмету, а найголовніше, вони слабо орієнтуватимуться в мові. Прагніть використовувати різні вправи для активізації навичок мовлення, ситуативні діалоги, мовні ігри, вірші, фільми.

Література

1. Маркова А.К. Психология труда учителя.-М.,1993.- С.182-187.

2.Маркова А.К., Никонова А.Я. Психологические особенности индивидуального стиля деятельности учителя// Вопросы психологии.- 1987.- № 5.- С.40-48.

3.Молодцова Н.Г.Практикум по педагогической психологи. - СПб.: Питер, 2007.- С.118-126.

Тема:  “Технології вирішення психологічних проблем учителя”

Лабораторне заняття № 1. Дослідження емоційних станів учителя.

Мета заняття: ознайомлення студентів з методиками дослідження емоційних станів учителя та виконання вправ з тонізуючим і заспокою вальним ефектами, на саморегуляцію емоційних станів через зовнішні прояви емоцій, розслаблення м’язів обличчя, концентрацію уваги

І. Ознайомлення студентів з методикою дослідження емоційних станів учителя.

Методика діагностики домінуючої емоційної модальності у педагогів

(за Л.А.Рабінович,  модифікація Т. Г. Сиріцо) [3]

Мета: ознайомлення студентів з методикою дослідження домінуючої емоційної модальності у педагогів.

Хід роботи

Обладнання: текст опитувальника; бланк відповідей досліджуваного;  протокол дослідження; папір; ручка.

Для виконання завдання студентам пропонується поділитись на групи, що складаються з двох чоловік (експериментатор – досліджуваний).

Експериментатор пропонує досліджуваному відповісти на питання, заповнює протокол. Досліджуваний відповідає на питання  і заповнює бланк відповідей досліджуваного.

Інструкція досліджуваному: Перед  вами  опитувальник,  що містить  42  питання,  і  лист  паперу,  на  якому  вказано  4 варіанти відповідей на вказані питання.

Ваше завдання - відповісти на кожне питання. Це робиться так: ви читаєте питання, вибираєте один з 4 запропонованих  варіантів  відповіді  (безумовно  так, мабуть,  так, мабуть,  ні, безумовно  ні), що відображає вашу думку. Поставте хрестик у відповідній графі в листку для відповідей. Відповідаючи на кожне питання, перевіряйте, щоб номер питання співпадав з таким же номером в листку  відповідей.

Оскільки в різні періоди життя ви, можливо, відповідали б на одне й те ж питання по-різному, відповідайте виходячи з того, що характерне для вас зараз, у даний час. Далі  таким же чином  ви  дієте  з  рештою  всіх  питань,  всякий раз ретельно обдумуючи, який з чотирьох варіантів відповіді на кожне питання вам більше всього підходить.

Основна умова опитування - ваша сумлінність і щирість.

Якщо вам незрозуміла інструкція, прочитайте її ще раз.

Отже, починайте роботу! ”.  

Досліджуваний відповідає на питання.

Текст опитувальника

1.  Легко ли вам признаться перед родителями учеников в допущенной вами ошибке?

2.  Часто ли у вас портится настроение из-за плохой подготовки учащихся к уроку?

3.  Можно ли сказать, что перед уроком вы почти всегда чувствуете себя бодрым и веселым?

4.  Пугает ли вас иногда ответственность за детей, которая на вас лежит?

5.  Испытываете ли вы чувство неудовлетворенности от своей работы с детьми?

6.  Если бы ученики над вами нехорошо подшутили, привело бы это вас в состояние гнева?

7.  Овладевает ли вами негодование, если родители учеников не выполняют ваши требования?

8.  Легко ли вы заражаетесь радостным настроением своих учеников?

9.  Можно ли сказать, что вы не верите в свои педагогические способности?

10. Вызывает ли у вас возмущение и негодование поведение современной молодежи?

11. Появляется  ли  у  вас  чувство  неуверенности  в  присутствии  на  уроке  проверочной  комиссии  и администрации?

12. Часто ли вы не в состоянии сдержать свои эмоции при негативном поведении учащихся?

13. Приносит ли вам ваша работа много радости?

14. Испытываете ли вы чувство тревоги во время проведения урока?

15. Может ли недостаток содействия вам со стороны администрации вызвать у вас раздражение?

16. Испытываете ли вы робость перед начальством, администрацией школы?

17. Вы охотно организуете в классе веселые, развлекательные мероприятия?  

18. Легко ли вас может рассердить непонимание ученика?

19. Производите ли вы на своих коллег впечатление грустного человека?

20. Вам становится грустно после неудачно проведенных уроков?

21. Вам свойственно чувство удовлетворенности своей профессией?

22. Испытываете ли вы чувство тревоги за свой авторитет перед детьми?

23. Склонны  ли  вы  предаваться  невеселым,  мрачным  мыслям,  встречая  непонимание  со  сторон

администрации?

24. Ощущаете ли вы некоторую робость перед проведением родительских собраний?

25. Часто ли неудачи в работе приводят вас в отчаяние?

26. Можете ли вы сказать о себе, что вы педагог-оптимист?

27. Вызывает ли у вас чувство тоски собственное бессилие в некоторых вопросах воспитания?

28. Боитесь ли вы выступать перед большой малознакомой аудиторией?

29. Вызывает ли у вас раздражение неподготовленность учащихся к уроку?

30. Если коллега вам нагрубил, хочется ли вам ответить тем же?

31. Боитесь ли вы проявить свою неосведомленность перед детьми?

32. Если вы чувствуете упрямство со стороны ученика, овладевает ли вами раздражение и злость?

33. Часто ли вы испытываете радость в течение рабочего дня?

34. Можете ли вы присоединиться к мнению, что в работе педагога больше радости, чем печали и невзгод

35. Кажется  ли  вам,  что  в  будущем  работа  с  детьми  будет  приносить  все  больше  трудностей

разочарований?

36. Любите ли вы веселую суету и оживление детей вокруг себя?

37. Часто  ли  вы  испытываете  чувство  подавленности  при  подведении  итогов  вашей  педагогическ

деятельности?  

38. Овладевает ли вами раздражение, если, как вам кажется, родители ваших учеников вас не понимают?

39. Испытываете ли вы радость, когда нахожите общий язык с родителями ваших учеников?

40. Овладевает ли вами гнев так сильно, что вы долго не можете успокоиться?

41. Рискнете ли вы спорить с начальством по серьезным вопросам?

42. Бывает ли у вас чувство страха перед работой с новым для вас коллективом учащихся?  

Бланк відповідей досліджуваного

п\п

Бе-зу-мов-но так

Ма-буть, так

Ма-буть, ні

Безумов-но  ні

п\п

Безумов-но  так

Ма-буть, так

Ма-буть, ні

Безумов-но  ні

1

22

2

23

3

24

4

25

5

26

6

27

7

28

8

29

9

30

10

31

11

32

12

33

13

34

14

35

15

36

16

37

17

38

18

39

19

40

20

41

21

42

Обробка та аналіз результатів

Обробка результатів здійснюється для виявлення домінуючої емоційної модальності у педагогів.

Кількість  балів  за  кожну  відповідь: безумовно  так  -  4, мабуть,  так  -  3, мабуть,  ні  -  1, безумовно ні - 0.

Підрахунки здійснюються за “ключем”.

Ключ

Емоційний стан

Відповіді

Радість

Відповіді так на питання: 3, 8, 13, 17, 21, 26, 33, 34, 36, 39. Відповідь ні на питання 23.

Гнів

Відповіді так на питання: 6, 7,10, 12, 15,18, 29,30, 32, 38, 40.  

Страх

Відповіді так на питання: 4, 11, 14, 16, 22, 24, 28, 31, 42. Відповіді ні на питання: 1, 41.

Сум

Відповіді так на питання: 2, 5, 9, 19, 20, 23, 25, 27, 35, 37. Відповідь ні на питання 34.

По кожному емоційному стану підраховується середній показник за формулою:

Емоційний стан = кількість балів / 11.

Середні  показники  станів порівнюються і дозволяють  судити  про  домінування  тієї  або  іншої емоційної модальності.

  Звіт студента за результатами виконання лабораторної роботи має містити:

  1.  Тему завдання.
  2.  Мету роботи.
  3.  Заповнений протокол дослідження:
    •  П.І.Б досліджуваного: _____________
    •  Вік досліджуваного:_______________
    •  Дата дослідження:__________________
    •  Предмет дослідження:_______________
    •  П.І.Б. експериментатора:_____________
    •  Бланк відповідей досліджуваного:______
  4.  Висновки.

Після  дослідження студенти міняються ролями і проводять його знову.

ІІ. Виконання студентами вправ.

1. Дихальні вправи [цит. за 2].

Виконуючи дихальні вправи слід сісти на стілець (боком до спинки), випрямити спину, розслабити мязи шиї. Руки вільно покладіть на коліна й закрийте очі, щоб ніяка візуальна інформація не заважала вам зосередитися. Зосередьтеся тільки на власному диханні. При виконанні дихальної вправи дихайте через ніс, губи трохи зімкнуті (але ні в якому разі не стиснуті). Протягом декількох хвилин просто контролюйте власне дихання. Зверніть увагу на те, що воно легке й вільне. Відчуйте, що повітря, що вдихується, більш холодне, ніж те, що видихається. Слідкуйте лише за тим, щоб дихання було ритмічним. Зверніть увагу на те, щоб під час вдиху й видиху не включались допоміжні дихальні м’язи - особливо при видиху не слід розправляти плечі. Вони повинні бути розслаблені, опущені й трохи відведені назад. Після вдиху, природно, повинен бути видих. Проте намагайтеся подовжити вдих. Це вам вдасться, якщо, продовжуючи вдих, ви  якомога довше утримаєте від напруження м’язи грудної клітини. Думайте про те, що тепер вам треба зробити тривалий видих. Глибокий вдих і наступний тривалий видих повторіть декілька разів. Контролюйте ритм дихання. Адже саме ритмічне дихання заспокоює нерви, чинить противостресовий вплив. Виконуйте повільний вдих, встигаючи при цьому сполучати у середньому темпі від одного до шести. Потім - пауза. Тренуйте ритмічне дихання приблизно 2-3 хвилини. Тривалість окремих фаз дихання в даному випадку не так важлива – набагато важливіше правильний ритм. Далі слід виконати один з описаних нижче типів дихання.

Вправа “Ключичне (верхнє) дихання” [цит. за 2]. У процесі оволодіння верхнім диханням рекомендується покласти долоні на ключиці й слідкувати за підйомом й опусканням ключиць і плечей.

Вихідне положення - сидячи (стоячи, лежачи) випрямитися (голова, шия, спина повинні бути на одній лінії). Перш ніж зробити вдих, слід видихнути повітря з легень. Після видиху  зробити повільний вдих через ніс, піднімаючи ключиці й плечі й заповнюючи повітрям  верхні відділи легень. При видиху плечі повільно опускаються вниз.

Дихальна вправа з тонізуючим ефектом Ха-дихання[цит. за 2]. Вихідне положення – сидячи, ноги на ширині плечей, руки уздовж тулуба. Зробити глибокий вдих, підняти руки через сторони вгору над головою. Затримка дихання. Видих - корпус різко нахиляється вперед, руки кидаються вниз перед собою, відбувається різкий викид повітря зі звуком “ха!”

Дихальна вправа з тонізуючим ефектом Голосова розрядка[цит. за 2]. Зробити вдих, потім повільно глибокий видих і затримати дихання. Потім на видиху викрикнути будь-які слова, що спали на думку, а якщо немає слів –викрикнути різкий звук, наприклад, Ух!

Дихальна вправа з заспокоюючим ефектом Відпочинок[цит. за 2]. Вихідне положення – стоячи, розпрямитися, поставити ноги на ширині плечей. Вдих. На видиху нахилитися, розслабивши шию й плечі так, щоб голова й руки вільно звивали до підлоги. Дихати глибоко, слідкувати за власним диханням. Знаходитися в такому положенні протягом 1-2 хвилин. Потім повільно розпрямитися.

Дихальна вправа з заспокоюючим ефектом “Передих ”[цит. за 2]. Зазвичай, коли ми буваємо чимось засмучені, ми починаємо стримувати дихання. Вивільнення дихання – один із способів розслаблення. Протягом трьох хвилин дихайте повільно, спокійно, глибоко. Можете навіть закрити очі. Насолоджуйтеся цим глибоким повільним диханням, уявіть, що всі ваші неприємності зникли.

Дихальна вправа з заспокоюючим ефектом “Заспокоююче дихання”[цит. за 2]. Вихідне положення – сидячи, лежачи. Повільно зробіть глибокий вдих через ніс, на піку вдиху – затримайте дихання, потім зробіть повільний видих через ніс. Політ знову вдих, затримка дихання, вдих – триваліше на 1-2- секунди. Під час виконання вправи з кожним разом збільшується фаза видиху. Витрата великої кількості часу на видих створює мякий, заспокоюючий ефект.  Уявляйте собі, що  з кожним видихом ви позбавляєтеся від стресового стану.

Нижче поданий цифровий запис можливого виконання даної вправи. Першою цифрою позначається умовна тривалість вдиху, другою - видиху. В дужках – тривалість паузи – затримки дихання:

4-4- (2); 4-5- (2); 4-6 (2); 4-7 (2); 4-8 (2);

4-8 (2); 5-8 (2); 6-8 (3); 7-8 (3); 8-8 (4);

8-8 (4); 7-8 (3); 6-7 (3); 5-6 (2); 4-5 (2).

Виконання вправи регулюється рахуванням (вголос чи про себе).

2. Вправа на саморегуляцію емоційних станів через зовнішні прояви емоцій.

Вправа Самоконтроль зовнішнього вияву емоцій[цит. за 2].

У момент дії напружених факторів, під час зростання емоційного напруження необхідно запустити питання самоконтролю: Як виглядає моє обличчя? Чи не скутий (а) я? Чи не зціплені мої зуби? Як я сиджу? Як я дихаю?

Якщо виявлені ознаки напруження, необхідно:

1.Довільно розслабити м’язи. Для розслаблення мімічних м’язів використовувати такі формули: М’язи обличчя розслаблені. Брови вільно розведені. Лоб розгладжений. Розслаблені м’язи щелепів. Розслаблені м’язи рота. Розслаблений язик, розслаблені крила носа. Усе обличчя спокійне й розслаблене.

2. Зручно сісти, стати.

3. Зробити 2-3 глибоких вдиху й видиху, щоб збити прискорене дихання.

4.Встановити спокійний ритм дихання.

3. Вправи для розслаблення м’язів обличчя [цит. за 2].

Задача вправ - дати можливість усвідомити й запам’ятати відчуття розслабленої м’язи за контрастом з її напруженням. Кожна вправа складається з двох фаз – початкової (напруження) й наступної (розслаблення). В початковій фазі напруження обраної мязи чи групи мязів повинно наростати плавно, що завершує розслаблення (скидання напруження) здійснюється різко. Повільному напруженню мязів супроводить повільний глибокий видох. Закріплення вправи можна виконувати в декілька прийомів протягом дня. Їх не слід виконувати безпосередньо перед сном, оскільки м’язове напруження має збуджуючу дію. Кожна з вправ повторюється 2-3- рази. Виконуючи вправи, слід прагнути до того, щоб інші мязи, що не напружуються у вправі, були розслаблені. Дихати слід рівно й спокійно, через ніс. Увага має бути зосереджена на стані мязів, що напружуються у вправі. Одночасно важливо домагатися яскравих уявлень й відчуттів разом з розслабленням й напруженням різних груп мязів.

Вправа Маска подиву[цит. за 3].

Закрити очі. Одночасно з повільним вдихом максимально високо підняти брови, вимовити про себе: Мязи лоба напружені. Затримати на секунду дихання й з видихом опустити брови. (Пауза 15 секунд.)

Вправа Піжмурки[цит. за 2].

Це – вправа для очей. З повільним видихом м’яко опустити вії. Вдихаючи повітря, поступово нарощувати напруження мязів очей і , врешті решт, зажмурити їх так, наче в них потрапило мило, стискати очі якомога сильніше. Вимовити про себе: “Вії напружені”. Потім – секундна затримка дихання, вільний видох і розслаблення м’язів вій. Залишаючи вії опущеними, вимовити про себе: “Вії розслаблені”.

Вправа Маска сміху[цит. за 2].

Трохи прижмурити очі, на вдиху  поступово посміхнутися настільки широко, наскільки це можливо. На видиху   розслабити напружені мязи обличчя. Повторити вправу декілька разів.

4. Вправи на концентрацію уваги. Приміщення, у якому ви виконуватимете вправи має бути ізольоване від сильних звуків. Сядьте на стілець у зручній позі до спинки, щоб не спиратися на неї (стілець має бути з жорстким сидінням, інакше ефективність вправи знизиться). Руки вільно покладіть на коліна, очі закрийте (вони повинні бути закриті до закінчення вправи, щоб увага не відволікалася на сторонні предмети). Дихайте через ніс спокійно, не напружено. Намагайтеся зосередитися лише на тому, що повітря, яке вдихаєте, холодніше, ніж насправді. Виконувати релаксаційно-концентраційні вправи необхідно протягом декількох хвилин. Час не обмежений: вправлятися можна доти, доки це приносить задоволення. Після виконання вправ - проведіть долонями по віях, не поспішаючи відкрийте очі й потягніться.

Вправа Концентрація на рахуванні[цит. за 2]. У розумі повільно порахуйте від 1 до 10 і зосередьтеся на цьому повільному рахуванні. Якщо в якусь мить думки почнуть розсіюватися, і ви будете не в змозі зосередитися на рахуванні, почніть рахувати спочатку. Повторюйте рахування протягом декількох хвилин.

Вправа Зосередження на предметі[цит. за 2]. Увага! У вашій голові прожектор. Його промінь може освітити що завгодно дуже яскраво. Цей прожектор-ваша увага. Керуємо його променем! Протягом 2-3- хвилин освітлюємо прожектором будь-який предмет. Все інше відходить у пітьму. Дивимося тільки на цей предмет. Можна моргати, але погляд повинен залишатися в межах предмета. Повертаємося до нього знову й знову, роздивляємося, знаходимо все нові й нові рисочки й відтінки.

Вправа “Концентрація на нейтральному предметі”[цит. за 2]. Протягом декількох хвилин сконцентрувати свою увагу на якомусь нейтральному предметі Нижче наведені чотири можливості: 1) записати 10 найменувань предметів, речей, подій, які приносять задоволення; 2) повільно порахувати предмети, ніяк емоційно не забарвлені: листя на гілці, надруковані букви на сторінці тощо; 3) потренувати свою пам'ять, згадуючи 20 здійснених вчора дій; 4)протягом двох хвилин запам’ятати ті якості, які вам більше за все подобаються, та навести приклади кожної з них.

Рефлексія відчуттів: Чи вдалося вам довгий час зосередити власну увагу на якомусь об’єкті? На чому краще зосередити увагу – на предметі чи звуку? Від чого це залежить? Які властивості необхідні для концентрації?

Література

1. Водопьянова Н.Е., Старченкова Е.С. Синдром выгорания: диагностика и профилактика.2-е изд.- СПб.:Питер, 2008.- С.253-257.

2.Семенова Е.М.Тренинг эмоциональной устойчивости педагога: Учебное пособие. - 3-изд.- М.: Психотерапия, 2006.- С. 134-156.

3.Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М.  Социально-психологическая диагностика развития личности и малых  групп. – М.: Изд-во Института  Психотерапии, 2002. – С. 96-97.

Лабораторне заняття № 2. Дослідження рівня емоційного вигорання у вчителів

Мета заняття: ознайомлення студентів з методикою дослідження рівня емоційного вигорання у вчителів та виконання вправ на візуалізацію, “сюжетну уяву”.

І. Ознайомлення студентів з методикою дослідження рівня емоційного вигорання у вчителів.

Методика діагностики рівня емоційного вигорання (за В.В.Бойком) [2]

Мета: ознайомлення студентів з методикою дослідження рівня емоційного вигорання у вчителів.

Хід роботи

Обладнання: текст опитувальника; бланк відповідей досліджуваного;  протокол дослідження; папір; ручка.

Для виконання завдання студентам пропонується поділитись на групи, що складаються з двох чоловік (експериментатор – досліджуваний).

Експериментатор пропонує досліджуваному відповісти на питання, заповнює протокол. Досліджуваний відповідає на питання  і заповнює бланк відповідей досліджуваного.

Інструкція досліджуваному: На кожне з запропонованих нижче суджень надайте відповідь  “так” чи “ні”. Візьміть до уваги: якщо у   формулюваннях   опитувальника   йде   мова   про   партнерів,   то   маються   на увазі суб'єкти   Вашої   професійної   діяльності   -   пацієнти,   клієнти, споживачі,  замовники,  учні, студенти та  інші люди,  з якими Ви щодня працюєте”.  

Досліджуваний відповідає на питання.

Текст опитувальника

1. Організаційні помилки на роботі постійно змушують нервувати, напружуватися, переживати.

2. Сьогодні я задоволений своєю професією не менше, ніж на початку кар'єри.

3. Я помилився у виборі професії чи  профілю діяльності (займаю не своє місце).

4. Мене турбує те, що я став гірше працювати (менш продуктивно, менш  якісно повільніше).

5. Теплота взаємодії з партнерами дуже залежить від мого настрою.

6. Від мене як професіонала у малому ступені  залежить добробут партнерів.

7. Коли я повертаюся з роботи додому, то деякий час (2-3 години) мені хочеться побути на самоті, щоб зі мною ніхто не спілкувався.

8. Коли я відчуваю втому або напруження, то намагаюся швидше вирішити проблеми партнера (згорнути взаємодію).

9. Мені здається, що емоційно я не можу дати партнерам того, що потребує професійний обов’язок.

10. Моя робота притупляє емоції.

11. Я відверто втомився від людських проблем, з якими доводиться мати справу на роботі.

12. Інколи я погано засинаю (сплю) із-за переживань, повязаних з роботою.

13. Взаємодія з партнерами потребує від мене великого напруження.

14. Робота з людьми приносить мені все менше задоволення.

15. Я змінив би місце роботи, якби виникла така можливість.

16. Мене часто засмучує те, що я не можу на потрібному рівні надати професійну підтримку, поступку, допомогу.

17. Мені завжди вдається запобігти впливу поганого настрою на ділові контакти.

18. Мене глибоко вражає ситуація, коли щось не лагодиться в стосунках з діловим партнером.

19. Я так стомлююся на роботі, що вдома прагну спілкуватися якомога менше.

20. Через брак часу, втому та напруження часто приділяю увагу партнеру менше уваги, ніж потрібно.

21. Іноді звичайні ситуації спілкування на роботі дратують  мене.

22. Я спокійно сприймаю обгрунтовані претензії партнерів.

23. Спілкування з партнерами спонукає мене уникати людей.

24. При згадуванні про деяких партнерів та колег у мене псується настрій.

25. Конфлікти або суперечки з колегами забирають багато сил та емоцій.

26. Мені все складніше встановлювати або підтримувати контакти з діловими партнерами.

27. Обставини на роботі мені здаються дуже складними і  важкими.

28. У мене часто виникають тривожні очікування, пов'язані з роботою: щось повинно трапитися, як би не припуститися помилки, чи зможу зробити все, як потрібна, чи не скоротять мене тощо.

29. Якщо партнер мені неприємний, я намагаюся обмежити час спілкування з ним, менше приділяти йому уваги.

30. У спілкуванні на роботі я притримуюся принципу: не роби людям добра, не отримаєш зла.

31. Я з радістю розповідаю домашнім про свою роботу.

32. Трапляються дні, коли мій емоційний стан погано відображається на результатах роботи (менше працюю, знижується якість, виникають конфлікти).

33. Іноді я відчуваю, що потрібно виявити співчуття до   партнера, але неспроможний це зробити.

34. Я дуже переживаю за свою роботу.

35. Партнерам по роботі віддаєш уваги та турботи значно більше, ніж отримуєш від них вдячності.

36. При одній думці про роботу мені стає не по собі: починає колоти серце, підвищується тиск, виникає головний біль.

37. У мене добрі (загалом задовільні) стосунки з безпосереднім керівником.

38. Я часто радію, що моя робота приносить користь людям.

39. Останнім часом  мене переслідують невдачі на роботі.

40. Деякі сторони (факти) моєї роботи викликають розчарування, нудьгу, зневіру.

41. Трапляються дні, коли контакти з партнерами складаються гірше, ніж звичайно.

42. Я переймаюся проблемами ділових партнерів глибше, ніж звичайно.

43. Втома від роботи приводить до того, що я прагну скоротити спілкування з друзями та знайомими.

44. Звичайно я виявляю зацікавленість в  особистості партнера більше, ніж того вимагає справа.

45. Звичайно я прихожу на роботу відпочивши, зі свіжими силами, у доброму настрої.

46. Іноді я ловлю себе на тому, що працюю з партнерами автоматично, без душі.  

47. У справах зустрічаються настільки неприємні люди, що всупереч волі  бажаєш їм  чогось недоброго.

48. Після спілкування з неприємними партнерами в мене буває погіршення фізичного або психічного самопочуття.

49. На роботі я постійні відчуваю психологічне та фізичне  перевантаження.

50. Успіхи в роботі надихають мене.

51. Ситуація на роботі, в якій я опинився, здається безвихідною.

52. Я втратив спокій через роботу.

53. Впродовж останнього року траплялися скарги на мою адресу зі сторони партнерів.

54. Мені вдається зберегти нерви тільки через те, що багато що з того, що відбувається з партнерами,  я не беру близько до серця.

55. Я часто з роботи приношу додому негативні емоції.

56. Я часто працюю через силу.

57. Раніше я був більш співчутливим та уважним  до партнерів, ніж тепер.

58. В роботі з людьми керуюся принципом: не трать нерви, бережи здоровя.

59. Іноді я йду на роботу з важким почуттям: як все набридло, нікого б не бачити й не чути.

60. Після напруженого робочого дня я відчуваю, що заслаб.

61. Контингент партнерів, з яким я працюю, дуже важкий.

62. Іноді мені здається, що результати моєї роботи не варті тих зусиль, яких я докладаю.

63. Якщо б  мені пощастило з роботою, я був би набагато щасливіший.

64. Я у відчаї від того, що маю на роботі серйозні проблеми.

65. Іноді я чиню зі своїми партнерами так, як би не хотів, щоб чинили зі мною.

66. Я засуджую партнерів, що розраховують на особливу поблажливість та увагу.

67. Частіше після робочого дня у мене не вистачає сил займатися домашніми справами.

68. Звичайно я підганяю робочий час: швидше б скінчився робочий день.

69. Стан, прохання, потреби партнерів зазвичай мене щиро хвилюють.

70. Працюючи з людьми, я зазвичай ніби ставлю екран, що захищає від чужих страждань і негативних емоцій.

71. Робота з людьми (партнерами) дуже розчарувала мене.

72. Щоб відновити сили, я часто приймаю ліки.

73. Як правило, мій робочий день проходить спокійно й легко.

74. Мої вимоги до виконуваної роботи вище, ніж те, чого я досягаю в силу обставин.

75. Моя кар'єра склалася вдало.

76. Я дуже нервую через події, що пов'язані з роботою.

77. Деяких зі своїх постійних партнерів я не хотів би бачити й чути.

78. Я схвалюю колег, які повністю присвячують себе людям (партнерам), нехтуючи власними інтересами.

79. Моя втома на роботі зазвичай мало або взагалі не відображається  на спілкуванні з домашніми й друзями.

80. Якщо виявляється можливість, я приділяю партнеру менше уваги, але так, щоб він цього не помітив.

81. Мене часто підводять нерви в спілкуванні з людьми на роботі.

82. До всього (майже до всього), що відбувається на роботі  втрачені зацікавленість, живе почуття.

83. Робота з людьми погано вплинула на мене як фахівця: озлила, зробила знервованим, притупила емоції.

84. Робота з людьми очевидно підриває моє здоровя.

Бланк відповідей досліджуваного

№ п/п

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

Відповідь

+ або -

№ п/п

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

Відповідь

+ або -

№ п/п

25

26

27

28

29

30

31

32

33

34

35

36

Відповідь

+ або -

№ п/п

37

38

39

40

41

42

43

44

45

46

47

48

Відповідь

+ або -

№ п/п

49

50

51

52

53

54

55

56

57

58

59

60

Відповідь

+ або -

№ п/п

61

62

63

64

65

66

67

68

69

70

71

72

Відповідь

+ або -

№ п/п

73

74

75

76

77

78

79

80

81

82

83

84

Відповідь

+ або -

Обробка та аналіз результатів

Обробка результатів здійснюється для виявлення рівня емоційного вигорання у вчителів.

Кожен варіант відповіді, попередньо оцінений компетентними суддями тим   чи   іншим   числом   балів, зазначається  в   ключі   поруч із   номером судження   в   дужках.   Це   зроблено   тому, що   ознаки,   включені   в симптом,  мають різне значення для визначення його складності.  Максимальну оцінку  - 10 балів-  отримала від  суддів та ознака,  яка є найбільш  показовою для симптому.

За “ключем”   здійснюються   такі   підрахунки:   1) визначається   сума   балів   окремо   для   кожного   з   12   симптомів “вигорання”;  2) підраховується сума показників симптомів для кожної з 3-х   фаз   формування   “вигорання”,   3)підраховується підсумковий   показник синдрому   “емоційного   вигорання”   -   сума   показників   за всіма  12 симптомами.

У ключі поряд з номерами суджень в дужках вказано бал, встановлений експертами, який показує вагу цієї ознаки симптому.

Фаза Напруження

1. Переживання психотравмуючих обставин:

   + 1 (2),+ 13 (3),+ 25 (2), -37 (3),+ 49 (10),+ 61 (5), -73 (5)

2. Незадоволеність собою:

   -2 (2),+ 14 (2),+ 26 (2), -38 (10), -50 (5),+ 62 (5),+ 74 (3)

3. Загнаність у кут:

   + 3 (10),+ 15 (5),+ 27 (2),+ 39 (2),+ 51 (5),+ 63 (1), -75 (5)

4. Тривога і депресія:

   + 4 (2), + 16 (3),+ 28 (5),+ 40 (5),+ 52 (10),+ 64 (2),+ 76 (3)

Фаза “Резистенція”

1. Неадекватне вибіркове емоційне реагування:

   + 5 (5), -17 (3),+ 29 (10).+ 41 (2),+ 53 (2),+ 65 (3),+ 77 (5)

2. Емоційно-моральна дезорієнтація:

   + 6 (10), -18 (3),+ 30 (3), + 42 (5),+ 54 (2),+ 66 (2), -78 (5)

3. Розширення сфери економії емоцій:

   + 7 (2),+ 19 (10), -31 (2),+ 43 (5),+ 55 (3),+ 67 (3), -79 (5)

4. Редукція професійних обовязків:

  + 8 (5),+ 20 (5),+ 32 (2), -44 (2),+ 56 (3),+ 68 (3),+ 80 (10)

Фаза “Виснаження”

1. Емоційний дефіцит:

  + 9 (3),+ 21 (2),+ 33 (5), -45 (5),+ 67 (3), -69 (10),+ 81 (2)

2. Емоційне усунення:

  + 10 (2),+ 22 (3), -34 (2),+ 46 (3),+ 58 (5),+ 70 (5),+ 82 (10)

3. Особистісне усунення (деперсоналізація):

  + 11 (5),+ 23 (3),+ 35 (3),+ 47 (5),+ 59 (5),+ 72 (2),+ 83 (10)

4. Психосоматичні та психовегетативні порушення:

  + 12 (3),+ 24 (2),+ 36 (5),+ 48 (3),+ 60 (2),+ 72 (10),+ 84 (5)

Насамперед необхідно звернути увагу  на окремо взяті симптоми.  Показник вираженості кожного симптому знаходиться в межах від 0 до 30 балів:

0- 9 балів - симптом не сформований;

10-15 балів – симптом знаходиться на стадії формування;

16 і більше балів-   симптом  сформований.

Симптоми з показниками 20 і більш за бали   належать  до   домінуючих   у   фазі   або   у   всьому   синдромі “емоційного вигорання”.

Методика   дає можливість  побачити   провідні   симптоми   вигорання. Суттєвим є те,  до якої фази формування стресу належать домінуючі симптоми і в якій фазі їх найбільша кількість.  

Наступний   крок   в   інтерпретації   результатів -    осмислення показників   фаз   розвитку   стресу   -   напруження,   “резистенція”   та виснаження.

У кожній з них оцінка можлива в межах від 0 до 120 балів. Однак зіставлення балів,  отриманих для фаз,  не є правомірним, оскільки  не свідчить про їх відносну роль або внесок у синдром.  Справа в тому, що вимірювані в них явища істотно різні - реакція на зовнішні і внутрішні фактори,  прийоми психологічного захисту,  стан нервової системи.  За кількісними показниками правомірно робити висновок лише про те, наскільки кожна фаза сформувалася, яка фаза сформувалася в більшому чи меншому ступені:

- 36 і менш балів - фаза не сформована;

- 37-60 балів - фаза на стадії формування;

- 61 і більш за бали – фаза сформована.

Враховуючи кількісні і якісні показники, що підраховані для різних фаз  формування синдрому “вигорання”,  можна дати досить змістовну характеристику особистості, а також, що не менш важливо, визначити індивідуальні заходи профілактики і психокорекції. Для якісної інтерпретації даних можна використовувати такі критерії:

  •  які симптоми домінують;
  •  якими   сформованими і домінуючими симптомами супроводжується виснаження”;
  •  чи   обумовлене  “виснаження”   (якщо   воно   виявлене)   факторами професійної   діяльності,   що ввійшли   у  симптоматику   “вигорання”, або суб’єктивними факторами;
  •  який   симптом   (які   симптоми)   найбільше обтяжують   емоційний стан особистості;
  •  у яких напрямках треба впливати на виробничу обстановку,  щоб знизити нервову напругу;
  •  які ознаки й аспекти поведінки самої особистості підлягають корекції, щоб емоційне “вигорання” не завдавало збитків їй, професійній діяльності і партнерам.

  Звіт студента за результатами виконання лабораторної роботи має містити:

  1.  Тему завдання.
  2.  Мету роботи.
  3.  Заповнений протокол дослідження:
    •  П.І.Б досліджуваного: _____________
    •  Вік досліджуваного:_______________
    •  Дата дослідження:__________________
    •  Предмет дослідження:_______________
    •  П.І.Б. експериментатора:_____________
    •  Бланк відповідей досліджуваного:______
  4.  Висновки.

Після  дослідження студенти міняються ролями і проводять його знову.

ІІ. Виконання студентами вправ.

1. Вправи на візуалізацію.

Вправа “Візуалізація уяви”[цит. за 3]. Закрийте очі, зосередьтеся на власному диханні. Уявіть великий білий екран. Уявіть на екрані будь-яку квітку. Приберіть квітку з екрана, а замість нього помістіть на екран білу троянду. Змініть білу троянду на червону. (Якщо у вас виникли труднощі, уявіть, що ви пензликом пофарбували троянду в червоний колір). Уявіть знову білий екран. Пофарбуйте його в яскраво-синій колір, червоний, зелений. Уявляйте будь-які кольори. Зітріть все з екрану, відкрийте очі.

Вправа “Подорож”[цит. за 3]. Намагайтеся уявити себе на березі річки. Поруч з вами галявина лісу, ви стоїте на заласній галявині й дивитеся на воду у річці. Над вами в голубому небі біжать легкі хмари, вода в річці тече плавно, повільно… Вам добре й спокійно.

Зараз ми з вами відправимося на прогулянку у те місце, яке вам дуже подобається. Якщо хочете, можете взяти кого-небудь з собою. Уявіть собі місце, яке вам дуже подобається. Яка там зараз пора року: літо, зима, весна, осінь? Що там росте: квіти, які дерева, трави? Чи є там вода: озеро, море, ставок. Якого вона кольору? Яка там погода? Йде дощ, сяє сонце, лежить сніг. Розгляньте все, понюхайте, як пахнуть трави й квіти, чи є вітер, прислухайтеся до звуків. Чи є там птахи? Прислухайтеся до звуків, які лунають з вулиці… Потягніться й відкрийте очі.

Вправа “Притулок”[цит. за 3]. Уявіть собі, що у вас є надійний притулок, в якому ви можете сховатися, коли забажаєте. Уявіть собі хатину у горах чи лісову долину, особистий корабель, сад, таємничий замок… В розумі опишіть це безпечне зручне місце. Коли лягаєте спати, уявіть, що ви прямуєте туди. Ви можете там відпочивати, слухати музику й розмовляти з другом. Після того, як ви зробите це декілька разів, можете фантазувати таким чином протягом дня. Закрийте на декілька хвилин очі й увійдіть у власний особистий притулок.

Рефлексія: Чи вдалося вам побачити картину й викликати відповідні тілесні відчуття? Які образи у вас виникли?

Вправа “Виклик емоції”[цит. за 3]. Згадайте й опишіть найчудовіші переживання вашого життя; найщасливіші моменти – захоплення, радості, щастя. Уявіть собі, що дана ситуація повторилася , і ви зараз знаходитеся в тому стані щастя, радості. Уявіть собі, які образи- зорові, слухові, кін естетичні – супроводжували цей стан. Зробіть таке ж обличчя: та ж посмішка, той самий блиск в очах, той  самий румянець, той самий прискорений пульс тощо. Відчуйте цей стан всім тілом: енергійною позою, красивою осанкою, впевненою ходою, виразними жестами тощо. Намагайтеся утримати й запам’ятати фізичні прояви радості й щастя, щоб потім відтворити їх за власним бажанням.

Дуже корисно починати кожне заняття (і взагалі кожен день) так: згадати щось приємне, що викликає посмішку, налаштуватися на добрі стосунки з колегами, дітьми, близькими.

Питання для обговорення: Які образи вам вдалося відтворити легше за все? Що допомагало вам відтворити образні уявлення, що заважало? Яку роль виконує візуалізація в саморегуляції емоційного стану?

2. Вправи на “сюжетну уяву”. Мета вправ: тренувати довільне моделювання різноманітних емоційних станів (спокою, розслаблення чи мобілізації, зібраності), навчитися  врівноважувати процеси збудження й гальмування.

Вправа “Парк” (для створення настрою спокою, внутрішнього комфорту, глибокого відпочинку)[цит. за 3]. Самонаказ: Зелена-зелена зелень. Зелене-зелене листя. Зелене листя шелестить. Уявіть себе в парку в теплий і сонячний літній день. Сонячні відблиски перемножаються з плямами тіні від листя; тілу тепло, але не жарко, листя свіже, яскраве; просторі галявини й алеї; що йдуть удалину, листя шелестить під слабким вітерцем, далекі й нечіткі голоси людей; запах свіжого листя (температурний образ, кольоровий, просторовий, звуковий, дотиковий, нюховий).

Вправа “Килим” (для створення відчуття затишку й комфорту)[цит. за 3]. Основні сенсорні уявлення – дотикові. Самонаказ: Пухнастий-пухнастий пух. Пухнастий-пухнастий килим. Пухнастий килим голубить. Відчуйте дотик босих ніг до пухнастого килима, великого й теплого, у просторій, затишній кімнаті. Кімната обов’язково має бути велика, не заставлена меблями (просторовий образ); освітлення – теплих жовто-гарячих тонах (кольоровий образ).

Література

1. Водопьянова Н.Е., Старченкова Е.С. Синдром выгорания: диагностика и профилактика.2-е изд.- СПб.:Питер, 2008.- С.259-271.

2. Карамушка Л.М.,Зайчикова Т.В. ,Ковальчук О.С. ,Федосова Г.Л., Філатова О.Ф, Філь О.А. Комплекс методик для діагностики синдрому “професійного вигорання” у вчителів.- К.: “Міленіум”, 2004.- С. 4-10.

3. Овчарова Р.В..   Технологии   работы   школьного   психолога   с   педагогическим коллективом.  - Курган: изд-во Курганского гос. ун-та, 2006.- С.105-110.

4. Семенова Е.М.Тренинг эмоциональной устойчивости педагога: Учебное пособие. - 3-изд.- М.: Психотерапия, 2006.- С. 134-164.

Лабораторне заняття № 3. Дослідження самооцінки вчителя

Мета заняття: ознайомлення студентів з методикою дослідження самооцінки вчителя та виконання вправ, спрямованих на усвідомлення особливо-стей самосприйняття й сприйняття себе іншими, на розвиток позитивного само сприйняття.

І. Ознайомлення студентів з методикою дослідження самооцінки вчителя

Методика дослідження самооцінки за допомогою процедури ранжування

(за С.А.Будассі, модифікація А.О.Реана) [цит. за 2]

Мета: ознайомлення студентів з методикою дослідження самооцінки вчителя.

Хід роботи

Обладнання: бланк відповідей досліджуваного;  протокол дослідження; папір; ручка.

Для виконання завдання студентам пропонується поділитись на групи, що складаються з двох чоловік (експериментатор – досліджуваний).

Експериментатор пропонує досліджуваному відповісти на питання, заповнює протокол. Досліджуваний відповідає на питання  і заповнює бланк відповідей досліджуваного.

Інструкція досліджуваному: “У бланку перелічені 20 різних якостей особистості. У лівій колонці проранжуйте ці якості в тій мірі, в якій вони виражені в ідеалі (оцініть за значущістю від 1- найбільш значущої- до 20 – найменш значущої). Жодна оцінка не повинна повторюватися. Потім у правій колонці ці якості ранжуються так, як вони виражені у вас (оцінки виставляються аналогічно)”

Бланк відповідей досліджуваного

Ідеал

Якості особистості

Я сам

d

1.Поступливість

2.Сміливість

3.Запальність

4.Наполегливість

5.Нервозність

6.Терплячість

7.Захоплюваність

8.Пасивність

9.Холодність

10.Ентузіазм

11.Обережність

12.Примхливість

13.Повільність

14.Нерішучість

15.Енергійність

16.Життєрадісність

17.Вразливість 

18.Упертість

19.Безпечність

20.Соромливість

Обробка та аналіз результатів

Обробка результатів здійснюється для виявлення самооцінки вчителів.

Знаходиться різниця між бажаним і реальним рівнем кожної якості (d), яка зводить у квадрат (d²).

Потім складаються всі значення з d² і підраховується коефіцієнт рангової кореляції за формулою:

r =1- 0,00075 · d²

Спершу  сума квадратів d² множиться на 0,00075. Потім від одиниці віднімається отриманий добуток.

Коефіцієнт рангової кореляції (r) може мати значення від +1 до -1. Він виражає характер і тісноту зв’язків між ставленням людини до якостей, представленому в бланку, і самооцінкою тих самих якостей у самої людини. 

Чим ближче коефіцієнт до +1 (від 0,7 до 1), тим вище самооцінка, і навпаки. Про адекватність самооцінки свідчить коефіцієнт від 0,4 до 0,6.

  Звіт студента за результатами виконання лабораторної роботи має містити:

  1.  Тему завдання.
  2.  Мету роботи.
  3.  Заповнений протокол дослідження:
    •  П.І.Б досліджуваного: _____________
    •  Вік досліджуваного:_______________
    •  Дата дослідження:__________________
    •  Предмет дослідження:_______________
    •  П.І.Б. експериментатора:_____________
    •  Бланк відповідей досліджуваного:______
  4.  Висновки.

Після  дослідження студенти міняються ролями і проводять його знову.

ІІ. Виконання студентами завдань.

1. Завдання Я-концепція вчителя та його педагогічні установки[4].

Інформація до роздумів: Проблема Я-концепції вчителя є реальним психологічним забезпеченням успіху його діяльності або призводять до небажаних утруднень та наявних чи прихованих невдач.

У дослідженні Р.Каммінгса у вчителів, що мають занижену самооцінку, бути виявлені установки, що включають очевидний негативний потенціал, що може негативно впливати  на особистість школяра. Для характеристики власного стилю вони вибрали такі твердження:

1.Негативно реагувати на тих учнів, які тебе не люблять.

2.Використовуючи будь-яку можливість, створювати учням труднощі, оскільки це не дозволяє розслабитися.

3. Стимулювати учнів до навчання, викликаючи в них почуття провини за промахи.

4. За можливістю будувати навчальну діяльність на основі конкурентної боротьби.

5. Виходити з ймовірності нечесної поведінки учнів на екзаменах.

6. Зіштовхувати учнів з суворою реальністю життя.

7. Прагнення до встановлення жорсткої дисципліни.

8. Збільшувати ступінь покарання учня пропорційно його провині.

Питання для обговорення:

  •  Наскільки були притаманні вчителям школи, яку ви закінчували, наведені вищі педагогічні установки?
  •  Які з них ви поділяєте?

Завдання для аналізу інформації:

  •  Обговоріть у групі кожну з процитованих учительських установок з точки зору конфліктогенності спілкування школярів.
  •  Беручи до уваги  наведені Р.Каммінгсом педагогічні орієнтації, сформулюйте їх на принципово іншій основі, що відповідає вчителям з позитивним самосприйняттям.

2.  Завдання Психологічно здорова людина[4].

Інформація до роздумів: Психічно здорові люди позбавлені комплексів, їх поведінка природна й розкута. Життя їх завжди наповнене смислом, має мету - чи-то турбота про благо народу або благо конкретних людей… Вони вміють віддаватися своїй меті цілком. У будь-якій роботі ці люди помітні: їх мислення відрізняється великою самостійністю, незалежністю від  забобон часу, авторитетів. Психологічно здорові люди великі життєлюби: вони вміють отримувати задоволення від життя в великому й малому – і від аромату квітки, і від краси математичної формули… Така особистість виключно оптимістична. Навіть у найкатастрофічнішій ситуації вона не втрачає надії, і це нерідко дає сили знайти вихід. Це особистість надзвичайно активна - ніколи не чекає, поки хтось почне роботу, прагне взятися за справу сама, викластися у будь-якій справі до кінця. Такі люди не бояться йти на ризик - не заради самого ризику, а заради справи. Не бояться невдач – вміють достойно пережити їх, не зламатися.

І найголовніше… такі люди відрізняються дуже високим ступенем самооцінки. Ні, вони не перебільшують власних переваг і прагнуть кожну хвилину стати краще, подолати власні недоліки, але й поважають  себе. Поважають у собі особистість, людську гідність. Саме такі люди… глибше й повніше можуть любити… Саме вони викликають любов у відповідь – вила їх почуттів найтісніше пов’язана з високим розвиток їх особистості”.

Питання для обговорення:

  •  Як часто вам приходилося зустрічати вчителів, що мають психологічне здоровя?

Завдання для аналізу інформації:

  •  Проаналізуйте стан свого психологічного здоровя і складіть програму самовдосконалення.

3.  Завдання Позитивність Я-концепції педагога[4].

Інформація до роздумів: “Чим менше вчитель впевнений у собі, тим більше він схильний до стереотипного, формального мислення і, відповідно, до догматичного стилю викладання, що ґрунтується на постановці питань, які вимагають однозначної відповіді, на викладення фактів з метою одного тільки запам’ятовування. В результаті викладання тяжіє до примітивних форм, чому сприяє прагнення вчителя не допустити виникнення дискусій, варіативних виборів та альтернатив в процесі навчання… Як басимо, знову виростає проблема Я- концепції вчителя, яка є реальним психологічним забезпеченням успіху його діяльності чи призводить до неминучих утруднень і наявних чи прихованих невдач.

Результати великої кількості досліджень говорять про те, що ефективні вчителі порівняно з неефективними відрізняються високою самооцінкою, позитивним ставленням до себе, свободою від надмірної тривожності й самокритики. Вони мають здібності позитивно впливати на Я-концепцію й успішність учнів. Вчителі, що мають позитивне самосприйняття, з великою легкістю приймають і інших. В той же час як вчителі, схильні до заперечення, частіше відштовхують інших… Вчителі, що мають позитивне самосприйняття, впевненість у собі, в своїх педагогічних здібностях, вступають у спілкування з іншими з великою легкістю і тому більш ефективно розв’язують задачі, що поставлені ними на уроці”.

Питання для обговорення:

  •  Як складається образ Я педагога? Які фактори впливають на його формування?
  •  Яким чином позитивність Я-концепції пов’язана з само актуалізацією особистості, мотивацією на професійну діяльність?
  •  Чи впливає позитивність самосприйняття  вчителя на рівень його емоційної стійкості? В чому це може виявлятися?
  •  Запропонуйте способи гармонізації особистості вчителя, підвищення рівня його професійної самосвідомості.

4. Вправа  “Хто Я?” [1]. Відомо,  що наші  уявлення  про  себе  складаються  поступово і рідко  переглядаються. Те, як ми сприймаємо  й оцінюємо  себе,  впливає  на  вибір  нами  як життєвих цілей і стратегій, так і на емоційний стан, що забарвлює наше життя або  в  яскраві, або в  сірі   тони.  Для людини  по  професії  вчитель  характер  самоставлення   важливий вдвічі.  Адже  це  визначає  всю  атмосферу  взаємодії  з учнями, залишає свій слід і в їх душі. Тому  абсолютно необхідною для вчителя є традиція “інвентаризації”  рефлексії самого  себе,  тобто  проведення об’єктивного і вдумливого  аналізу своїх  якостей, цілей, відносин.  Що ви думаєте про себе, як до себе ставитеся, як глибоко  розумієте  себе -  про  це  ви  зможете  дізнатися,  роздумуючи  над нижченаведеними  питаннями.

•   Хто Я? До  чого  я  прагну  в житті? Чи розумію  я те,  чого хоче від мене моє життя?

•  Чи зміг я домогтися того, про що мріяв? Якщо так, то завдяки чому? Якщо ні, то що мені перешкодило?

•  Я  умію  перемагати?  Яких  перемог  я  домігся?  Чого мені  це коштувало?

• Я здібна людина? Які здібності я маю? Які здібності я б хотів мати?

•   Чи цінують мене близькі мені люди? За що вони цінують мене?

•   Які мої якості приносять їм розчарування?

•   Як я можу бути кориснішим і потрібнішим для них?

•  Який вплив я чиню на їхнє життя?

•  Що мені завжди хотілося робити в житті? Що мені завжди особливо вдавалося? Чи займаюся я  цим тепер?  Чому не займаюся?

•   Що мене понад усе засмучує в житті? З якої причини?

•   Що викликає  у мене  найбільший неспокій? Як часто я переживаю цей стан? Чому?

•   Що я понад усе ціную в житті? Чи часто я це отримую? Що я роблю для цього?

•   Що приносить мені найбільше задоволення в житті? У якому ступені це залежить від мене самого?

•   Який настрій звичайний  у мене переважає  протягом  дня? Чим він визначається? Як це впливає на успішність моєї діяльності? Як це впливає на людей, що оточують мене?

•   Що я  за людина? Який  у мене характер? Чи вмію я жити в світі з самим собою?  Чи добре зі мною іншим людям?

•   Яке уявлення у мене склалося про самого собі? Як це уявлення впливає на моє життя:  на  цілі, які я ставлю перед собою, на те, яким чином їх  домагаюся?

Варто записувати власні роздуми у щоденник з тим, що повторне повернення до цих записів, можливо, принесе вам відкриття нових сторін в самому  собі.

ІІІ. Виконання студентами вправ, спрямованих на усвідомлення особливостей самосприйняття й сприйняття себе іншими, на розвиток позитивного самосприйняття.

Вправи на усвідомлення особливостей самосприйняття і сприйняття себе іншими

1.Вправа “Самокритика”[4]. У кожної людини є власне уявлення про те, що робить її унікальною, неповторною, відрізняє від інших людей. При цьому мимоволі виникає питання: чи поділяють оточуючі її думку про саму себе, чи бачать її інші такою, якою вона бачить себе. Дана  вправа допомагає зясувати це питання. Учасники беруть листки паперу, підписують їх і розподіляють на три великі вертикальні смуги.

1-а графа:Хто я? 10 слів-епітетів. Відповіді записуються швидко, точно у тому формулюванні, в якому вони приходять у голову.

2-а графа:Як на це питання відповіли б ваші батьки, знайомі? (можна вибрати когось одного).

3-я графа: на це питання відповідає хтось з групи. Хто саме, учасник визначає сам.

Потім кожен учасник забирає свій листок, порівнює відповіді, виділяє схожість характеристик. Можна виділити лінію поведінки, що домінує, - вона повторюється в усіх трьох характеристиках. Підраховується кількість спів падань. Кількість спів падань визначає ступінь відкритості людини.

2.Вправа Рекламний ролик[4].  Усім добре відомо, що означає реклама. Кожного дня багаторазово бачимо рекламні ролики  на екранах телебачення і маємо уявлення, якими різними можуть бути способи презентації того чи іншого товару. Оскільки ми всі споживачі товарів, що рекламуються, то в якійсь мірі нас можна вважати спеціалістами по рекламі. Уявімо собі, що ми зібралися для того, щоб створити свій рекламний ролик для якогось товару. Наша задача - представити цей товар загалу так, щоб підкреслити його кращі сторони, зацікавити ним. Проте об’єктом нашої реклами будуть не  предмети, а конкретні люди, що сидять на занятті.  Кожен з вас витягає картку, на якій буде написано ігрове імя. одного з учасників групи. Може виявитися так, що  вам  потрапить картка з власним імям, значить, вам треба рекламувати самого себе. У нашій рекламі є одна умова: ви не повинні називати імя людини, яку рекламуєте.

У рекламному ролику мають бути відображені найважливіші й дійсні переваги об’єкту, що рекламується. Тривалість рекламного ролика - не більше однієї хвилини, після чого група повинна буде вгадати, хто з членів групи представлений у рекламі. Час на підготовку - п’ять хвилин.

Вправа закінчується обговоренням і рефлексією власних переживань кожного з гравців з приводу представлення його в рекламі.

3.Вправа Проективний малюнок[4]. Для виконання цієї вправи знадобляться такі матеріали: листи паперу, олівці, фломастери.

Всім учасникам пропонується намалювати малюнок на тему: Я такий, який є. На виконання дається 3-5-хвилин. Малюнки не підписуються. Технічна сторона малюнку не важлива. Потім всі малюнки розкладаються в центрі кімнати. Ведучий довільно обирає один з малюнків, розташовує його так, щоб усім було видно. Учасники по черзі розповідають, що бачать на малюнку, причому дають не формальний опис, а власні відчуття від малюнка: якою, на їх думку, бачить себе людина, що створила цей малюнок. Всі висловлюються по черзі. Автор малюнка не називається. Після того як всі бажаючі висловляться, можна намагатися визначити, хто ж автор. Врешті решт автор оголошує себе (якщо захоче) і розповідає, що хотів виразити своїм малюнком, відзначаючи ті репліки, які йому сподобалися найбільше. Таким же чином обговорюються й інші малюнки. При обговоренні необхідно відмітити тих, чиї інтерпретації сподобалися авторам малюнків.

4.Вправа Мій портрет[4]. Кожен з учасників по мірі психологічної готовності намагається виразити свої уявлення про те, яким його уявляє (сприймає група), в тому числі  якими є  уявлення  про нього у кожного члена групи, яким в цілому є групове почуття у ставленні до нього.

Група виступає в ролі колективного експерта, але виправляє учасника, який висловлює власні уявлення лише у випадку значного розходження  з дійсним сприйняттям групою даної людини.

5.Вправа Валіза [4]. Один з членів групи виходить з кімнати , а інші починають збирати йому у дальню дорогу валізу. В цю валізу набирається те, що, на думку групи, допоможе людині в особистісному й професійному зростанні, всі позитивні характеристики, які група особливо цінує в ньому. Але обов’язково вказується й те, що заважає людині, його негативні риси, над чим потрібно активно попрацювати.

Обирається секретар. Він розподіляє лист вертикально навпіл, на одній стороні ставиться знак +, на іншій -. Для хорошої валізи потрібно не менше 5-7- характеристик з тієї й іншої сторони. Потім заходить  член групи, і йому зачитуються й передається цей список.

6.Вправа Угода[4]. Кожен член групи складає угоду (контракт) з самим собою, відповідаючи на такі питання:

1. Що я хотів би змінити в собі  по підсумках роботи в групі?

2. Яким чином я збираюся це зробити?

3. Коли я це буду робити?

В угоді слід особливо підкреслити: складові власної поведінки, що потребують перебудови; власні сильні й слабкі сторони. Необхідно бути чесним з самим собою відносно цих сторін. Крім цього, слід викласти намічені зміни, що стосуються роботи, сім’ї, свого стилю поведінки, стосунків з родичами, друзями. Намітити конкретні цілі й шляхи їх досягнення.

Складені угоди складаються в конверти, де вказується точна поштова адреса того, хто підписав контракт з самим собою. Конверти здаються керівнику, який через певний час висилає угоду.

7. Вправа  “Діагностика і тренінг педагогічної проникливості”[3]. Ця вправа спрямована на самостійну діагностику і тренування вчителем розвитку умінь і навичок передбачення оцінних суджень учнів.

Вчителю пропонується бланк оцінки за 8 октантами.

Бланк оцінки за 8 октантами

Октант

Аспект

I

Я(самооцінка)

II

Учні про мене

(передбачення педагога)

III

Учні про педагога (реальне опитування учнів)

1.Лідерство, владність

2. Впевненість у собі, самовпевненість

3.Вимогливість, непримиренність

4.Скептицизм,впертість

5. Поступливість, лагідність

6.Довірливість, слухняність

7.Добросердя, несамостійність

8.Чуйність, безкорисливість

Слід оцінити себе (аспект I) по всіх восьми октантах (див. бланк оцінки за 8 октантами). Оцінка проводиться за 12-балльной шкалою. Інтервал 1-4 означає, що якість розвинена слабо; у інтервалі 5-8 - середньо; у інтервалі 9-12 -сильно (другий ступінь якості, тобто другий прикметник).

Тепер спробуйте передбачити по всіх восьми октантах думку учнів про вас (аспект II). Оцінка також проводиться за 12-бальной шкалою. На закінчення запропонуєте учням оцінити вас по всіх восьми октантах (аспект III). При цьому краще дотримуватися анонімності. Також учні не повинні бути знайомі з результатами вашої власної попередньої роботи по аспектах I і II.

Наприклад.

1. Припустимо, що в результаті оцінки і самооцінки по першому октанту (лідерство-владність) ви отримаєте 2 бали по I аспекту і 2 по III аспекту. Що це може означати? Що самі ви не схильні вважати себе владною людиною і, швидше за все, вважаєте, що лідерського начала вам явно бракує, що непогано б зайнятися самовдосконаленням в цьому напрямі. Проте точка зору учнів діаметрально протилежна. В їх очах ви дуже владна, а часом навіть деспотична людина. І вже якщо вам треба займатися вдосконаленням власної особистості, то, швидше, у напрямі помякшення характеру, зниження владних тенденцій.

В результаті серії психологічних досліджень А.О.Реаном та іншими вченими було встановлено: саме авторитарні педагоги вважають себе недостатньо владними, дуже мякими і надмірно демократичними.

2. Допустим, что по третьему октанту (требовательность) вы получили 10 баллов по I аспекту (самооценка) и 5 баллов по III аспекту. Таким образом, вы считаете себя очень требовательным педагогом, подчас даже слишком, и, возможно, нередко задумываетесь о педагогической целесообразности столь высокого уровня требовательности. Учащиеся же полагают, что именно такой уровень требовательности с вашей стороны оптимален. Очевидно, при таком соотношении баллов у педагогов нет повода для беспокойства, и вряд ли стоит терзаться мыслями об излишней требовательности с вашей стороны.

2. Припустимо, що по третьому октанту (вимогливість) ви отримали 10 балів по I аспекту (самооцінка) і 5 балів по III аспекту. Таким чином, ви вважаєте себе дуже вимогливим педагогом, часом навіть дуже, і, можливо, нерідко замислюєтеся про педагогічну доцільність  високого рівня вимогливості. Учні ж вважають, що саме такий рівень вимогливості з вашого боку оптимальний. Очевидно, при такому співвідношенні балів у педагогів немає приводу для неспокою, і навряд чи варто мучитися думками про зайву вимогливість з вашого боку.

Проте, за результатами досліджень психологів (наприклад, А.О.Реана), частіше зустрічається обернена ситуація: педагог вважає себе недостатньо вимогливим, тоді як учні впевнені в невиправдано високій вимогливості з його боку. При цьому бажано памятати, що, будучи поблажливим до себе, людина зазвичай переносить нереалізований потенціал своєї вимогливості на тих, що оточують, особливо підлеглих.

Вправи на розвиток позитивного самосприйняття

1.Вправа Контраргументи[4]. Складіть список ваших слабких сторін. Розташуйте його на лівій половині листка. На правій стороні напроти кожного пункту вкажіть те позитивне, що цьому можна протиставити.

Наприклад:

Жодного з тих, хто мене знає, я не подобаюся.

Я лінивий, мені важко примусити себе готуватися до занять.

Ті, хто дійсно мене знає, ставляться до мене добре.

Я можу бути вольовою людиною. Я спроможний, коли це вкрай необхідно, зібратися й виконати все, що намітив.

Розгорніть й обґрунтуйте контраргументи. Знайдіть їм параметри, що підходять, Виберіть одного з ваших товаришів по групі й викладіть йому ці контраргументи, підтвердивши їх прикладами.

2.Вправа Уявіть себе дитиною[4]. В кожному з нас досі живе дитина. Ми несемо тягар тих суджень, що чули, коли були дітьми. Основа нашого життєвого сценарію – те, як нас запрограмували в дитинстві. Візьміть лист паперу й зробіть на лівій його стороні список всього того негативного, що ваші батьки, вчителі, родичі говорили про вас. А потім справа запишіть все хороше, що вам говорили про вас ваші рідні й учителі.

Питання для обговорення:

  •  Який з цих списків довший?
  •  Який з них у більшому ступені визначає ваше ставлення до себе?

3.Вправа Сильні сторони[4]. Кожен член групи повинен розповісти про свої сильні сторони - про те, що він полюбляє, цінує, приймає в собі, про те, що дає почуття внутрішньої впевненості й довіри до себе в різних ситуаціях. Не обов’язково говорити тільки про позитивні риси характеру. Важливо відзначити те, що є чи може бути точкою опору в різні моменти життя. Важливо, щоб той, хто говорить, висловлювався прямо, без усяких але, якщо тощо.  Ця вправа спрямована не тільки на саморозкриття , але й на вміння мислити про себе в позитивному аспекті. Тому, виконуючи його, необхідно запобігати висловлювань про власні недоліки, помилки, слабкості. Викладач повинен присікати будь-яку спробу самокритики, самозасудження.

Інші члени групи не ставлять питань, не висловлюються - вони залишаються тільки слухачами.

Через 3-4 хвилини починає говорити наступний член групи, що сидить справа від попереднього, і так доти, поки не висловляться всі по черзі.

Після цього викладач пропонує всім намагатися провести інвентаризацію власних сильних і слабких сторін і записати їх в зошит.

4.Вправа Хто я[4]. Пропонується чесно й відверто закінчити речення:

- Я гордий за себе, коли я…

- Я симпатична людина, тому що …

- У мене є такі дві чудові якості…

- Одна з найкращих речей, яку я зробив(ла) у своєму житті…

Питання для обговорення:

  •  Чи важко було відповідати на ці запитання? Чому?
  •  Чи відчували ви утруднення, коли писали про себе добре?

5.Вправа Кіноспроба[4].

1. Перерахуйте п’ять моментів свого життя, якими ви гордитеся.  

  1.  Оберіть в своєму списку одне досягнення, яким ви гордитеся більше за все.

3. Встаньте й вимовте, звертаючись до всіх: Я не хочу хвалитися, але…, і доповніть фразу словами  про своє досягнення.

Питання для обговорення:

  •  Що ви відчували, розповідаючи про власні досягнення?
  •  Як вам здається, в момент вашого виступу інші відчували те ж, що й ви? Чому?

6.Вправа Дзеркальне відображення суджень[4]. Група ділиться на пари. Одна людина описує якусь ситуацію з негативною стороною. Інша знаходить позитивні аспекти цієї ситуації.

7.Вправа Шлюбне оголошення[4]. Усім членам групи дається 3-5 хвилин на те, щоб написати шлюбне оголошення. Кожен пише сам про себе, складаючи психологічний автопортрет, виділяючи власні переваги, якими він міг би зацікавити іншу людину (важливо виділяти психологічні характеристики, а не захоплюватися описом зовнішнього вигляду, наявністю житла, дачі тощо). Потім всі по черзі зачитують власні оголошення, а група допомагає додати те, що учасник пропустив- йде редагування оголошення.

8.Вправа На уроці[4]. Учасникам пропонується розіграти варіанти поведінки в такій проблемній ситуації: Йде урок  Вчитель пояснює навчальний матеріал. В цей час група учнів не слухає його. Вони зайняті іншою, зовсім сторонньою справою: переговорюються одне з одним, передають якісь записки. Запропонуйте можливі варіанти поведінки вчителя. Уявіть на місці вчителя людину, що глибоко себе поважає, і людину, що мало себе поважає. Проаналізуйте їх поведінку. Розіграйте ці варіанти, уявивши реакцію унів.

9.Вправа “Все рівно ти, молодець, тому що”[4]. Вправа виконується в парах. Перший учасник пари починає розповідь зі слів: Мені подобається в собі… Другий, втслухавши, повинен відреагувати на сказане, починаючи словами: Все рівно ти молодець, тому що… Потім учасники міняються ролями.

Питання для обговорення: 

  •  Хто не зміг виконати завдання? Чому?
  •  Що відчувала людина, до якої була звернена підтримка?

Література

1. Бизяева  А.А.   Психология  думающего  учителя: педагогическая  рефлексия - Псков: ПГПИ  им.С.М.Кирова, 2004. -  216 с.

2. Практикум по возрастной психологи: Учеб.пособие/ Под ред.. Л.А.Головей, Е.Ф.Рібалко.- СПб.: Речь, 2005.- С. 561-563.

3. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология.- Спб.: Издательство Питер, 2000.- С. 352-354.

4. Семенова Е.М.Тренинг эмоциональной устойчивости педагога: Учебное пособие.- - 3-е изд..- М.: Психотерапия, 2006.- С. 27-50.

  

  Тема:  Педагогічний колектив в аспекті психологічного супроводу

Лабораторне заняття № 1. Дослідження соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі.

Мета заняття: ознайомлення студентів з методикою дослідження соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі за полярними профілями та виконання вправ, що покращують взаємовідносини вчителя з колегами

І. Ознайомлення студентів з методикою дослідження соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі.

Методика Оцінка соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі за полярними профілями (за описом Є.І.Рогова) [2]

Мета: ознайомлення студентів з методикою дослідження соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі за полярними профілями та вправами, що покращують взаємовідносини вчителя з колегами.

Хід роботи

Обладнання: список полярних профілів; бланк відповідей досліджуваного;  протокол дослідження; папір; ручка.

Для виконання завдання студентам пропонується поділитись на групи, що складаються з двох чоловік (експериментатор – досліджуваний).

Експериментатор пропонує досліджуваному відповісти на питання, заповнює протокол. Досліджуваний відповідає на питання  і заповнює бланк відповідей досліджуваного.

Інструкція досліджуваному: Оцініть, будь ласка, як виявляються перераховані властивості психологічного клімату у Вашому колективі. Прочитайте спочатку запропоновані зліва, потім - справа і після цього знаком “+” відзначте в середній частині листа ту оцінку, яка відповідає істині, на вашу думку.

Оцінки: 3 - властивість виявляється в колективі завжди; 2 - властивість виявляється в більшості випадків; 1 - властивість виявляється нерідко; 0 - виявляється однаковою мірою і та, і інша властивість;-1- рідко-2- у меншості випадків -3- ніколи не виявляється”.  

Досліджуваний оцінює твердження.

Бланк відповідей

1. Преобладает бодрый, жизнерадостный тон настроения

3

2

1

0

-1

-2

-3

1. Преобладает подавленное настроение

2.  Доброжелательность в отношениях, взаимные симпатии

3

2

1

0

-1

-2

-3

2.Конфликтность в отношениях и антипатии

3.  В отношениях между группировками внутри коллектива существует взаимное расположение, понимание

3

2

1

0

-1

-2

-3

3. Группировки конфликтуют между собой

4.  Членам коллектива нравится вместе проводить время, участвовать в совместной деятельности

3

2

1

0

-1

-2

-3

4. Проявляют безразличие к более тесному общению, выражают отрицательное отношение к совместной деятельности

5. Успехи или неудачи товарищей вызывают сопереживание, искреннее участие всех членов коллектива

3

2

1

0

-1

-2

-3

5.Успехи или неудачи товарищей оставляют равнодушными или вызывают зависть, злорадство

6.  С уважением относятся к мнению друг друга

3

2

1

0

-1

-2

-3

6.Каждый считает свое мнение главным, нетерпим к мнению товарищей

7. Достижения и неудачи коллектива переживаются как свои собственные

3

2

1

0

-1

-2

-3

7. Достижения и неудачи коллектива не находят отклика у членов коллектива

8. В трудные минуты для коллектива происходит эмоциональное единение «один за всех, и все за одного»

3

2

1

0

-1

-2

-3

8.В трудные минуты коллектив «раскисает», возникают ссоры, растерянность, взаимные обвинения

9. Чувство гордости за коллектив, если его отмечают руководители

3

2

1

0

-1

-2

-3

9. К похвалам и поощрениям коллектива здесь относятся равнодушно

10.Коллектив активен, полон энергии

3

2

1

0

-1

-2

-3

10.  Коллектив инертен и пассивен

11.Участливо и доброжелательно относятся к новым членам коллектива, помогают им освоиться в коллективе

3

2

1

0

-1

-2

-3

11. Новички чувствуют себя чужими, к ним часто проявляют враждебность