71577

Цивільно-правові засоби захисту права власності

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Цивільноправові засоби захисту права власності Основні засади захисту права власності. Система цивільноправових засобів захисту права власності. Позов про визнання права власності Позов про виключення майна з опису звільнення зпід арешту.

Украинкский

2014-11-09

64.5 KB

2 чел.

Тема 6. Цивільно-правові засоби захисту права власності

  1.  Основні засади захисту права власності. Система цивільно-правових засобів захисту права власності.
  2.  Витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
  3.  Захист прав власника від порушень, не поєднаних з позбавленням володіння (негаторний позов).
  4.  Позов про визнання права власності
  5.  Позов про виключення майна з опису (звільнення з-під арешту).
  6.  Визнання незаконним правового акта, що порушує право власності
  7.  Визнання правочину недійсним як спосіб захисту права власності
  8.  Зобов’язально-правові засоби захисту права власності

1. Основні засади захисту права власності. Система цивільно-правових засобів захисту права власності.

Досліджуючи питання захисту права власності, варто звернутися до співвідношення понять „охорона” і „захист”. Охорона права власності є ширшим поняттям, ніж захист. Охорона здійснюється з допомогою законодавчої визначеності режиму майна, підстав виникнення права власності, недопустимості втручання у майнову сферу власника тощо. Захист – це реакція на факт порушення права.

Під цивільно-правовим захистом права власності розуміють систему засобів, які застосовуються у випадку порушення прав власника і які спрямовані на відновлення та захист майнової сфери власника.

Всі способи захисту права власності класифікуються на певні групи:

1) речово-правові засоби захисту права власності – віндикаційний позов, негаторний позов, позов про визнання права власності, які спрямовані на захист суб’єктивного права власності як права абсолютного;

2) зобов’язально-правові захисту права власності випливають з договірних інститутів, а не з права власності як такого і спрямовані на захист власника як суб’єкта зобов’язальних правовідносин.

Є. Суханов всі способи захисту права власності поділяє на:

1) класичні речово-правові (віндикаційний та негаторний позови);

2) зобов’язально-правові;

3) позов про визнання права власності та його різновид, позов про виключення майна з опису, які є особливими способами захисту права власності;

4) позови до публічної влади (позов про повне відшкодування збитків, заподіяних приватним особам внаслідок незаконних дій державних органів, органів місцевого самоврядування чи їхніх посадових осіб, у тому числі шляхом видання нормативного чи ненормативного акта всупереч закону чи іншому правовому акту);

5) позови про компенсацію у зв’язку з припиненням права власності за рішенням публічної влади.

І. Дзера пропонує таку класифікацію способів захисту:

  •  основні речово-правові засоби: віндикаційний позов, негаторний позов;
  •  допоміжні речово-правові засоби захисту: позов про визнання права власності, позов про виключення майна з опису;
  •  зобов’язально-правові засоби: відшкодування збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням договору;
  •  спеціальні засоби захисту: позови про визнання правочину недійсним; позови про захист прав співвласника у разі виділу, поділу та продажу спільного майна.

2. Витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов – це вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника про витребування і повернення майна.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння. Якщо така річ втрачена, власник має право вимагати тільки відшкодування її вартості.

Встановлюються обмеження на витребування майна з чужого незаконного володіння, спрямовані на захист інтересів добросовісних набувачів. Добросовісність володіння особа повинна доказати самостійно. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Гроші, а також цінні папери на пред’явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача. Відповідно до ЗУ „Про цінні папери та фондовий ринок” цінними паперами на пред’явника можуть бути: облігації, казначейські зобов’язання, що емітуються як цінні папери на пред’явника, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, іпотечні сртифікати.

Порядок проведення розрахунків при витребуванні майна з чужого незаконного володіння визначено нормами ст. 390 ЦК України. Власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

3. Захист прав власника від порушень, не поєднаних з позбавленням володіння (негаторний позов).

Ст. 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивачем може бути власник або титульний володілець, а відповідачем – особа, яка чинить перешкоди у користуванні майном. Предметом негаторного позову є сама вимога про усунення перешкод у користуванні майном.

Негаторний позов може бути пред’явлений в межах строку існування порушення права власності. Якщо перешкоди усунуто, то немає і підстави для пред’явлення негаторного позову. До таких вимог не застосовується позовна давність.

Підставою негаторного позову є обставини, що обґрунтовують право позивача на користування і розпорядження майном, а також підтверджують, що поведінка третьої особи створює перешкоди у здійсненні цих правомочностей. Власник повинен лише доказати факт існування перешкод у здійсненні користування та розпорядження майном, але не зобов’язаний доводити неправомірність дій відповідача. Особа, яка створює перешкоди-відповідач має довести про правомірний характер своєї поведінки, в такому разі негаторний позов не підлягає задоволенню.

І. Дзера вважає, що для покладення на відповідача за негаторним позовом обов’язку усунути перешкоди у здійсненні власником своїх повноважень не обов’язково мають бути встановлені винні дії порушника. Право власності є абсолютним правом, тому власник має право вимагати усунення порушень і тоді, коли дії порушника є законними і невинними (перекриття над магазином, яке закриває вікно у квартирі).

4. Позов про визнання права власності

В юридичній літературі правову природу позову про визнання права власності оцінюють по-різному. А. Венедиктов розцінював цей позов як різновид негаторного позову. В. Рясенцев – як позов, що супроводжує віндикаційний позов. А. Ярошенко – як самостійний вид позову про захист права власності.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності – це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов’язаних з позбавленням володіння.

Позов може бути заявлений власником індивідуально визначеної речі, який володіє або не володіє нею, права якого оспорюються, заперечуються чи не визнаються третьою особою, яка як заявляє про свої права на річ, так і не пред’являє таких прав, але не визнає за позивачем речового права на майно.

Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого права на майно. Позивач має довести обставини, що підтверджують його права на майно як власника. До уваги беруться правовстановлюючі документи, показання свідків, інші фактичні дані.

Позовна давність не застосовується.

Як правило позови про визнання права власності супроводжують позови про витребування майна з чужого незаконного володіння, про усунення порушень права власності, не пов’язаних з позбавленням володіння та ін. Спеціальне визнання судом права власності на майно необхідне тоді, коли щодо його належності у позивача відсутні правовстановлюючі документи, і це право оспорює відповідач (самочинне будівництво). Відповідно до ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Право власності за набувальною давністю (ст. 344 ЦК України) – справа окремого провадження, оскільки немає спору про право.

5. Позов про виключення майна з опису (звільнення з-під арешту).

Даний спосіб захисту прямо не передбачений ЦК України. Проте такий позов є поширеним у судовій практиці. Пленум ВСУ 27.08.1976 р. прийняв постанову „Про судову практику в справах про виключення майна з опису” (з наступними змінами і доповненнями).

Відповідно до ст. 55 ЗУ „Про виконавче провадження” арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби – обмеженні права користування майном. Види, обсяги і строки обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з врахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. При проведенні опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна.

Право на такий позов закріплене у ст. 59 ЗУ „Про виконавче провадження”. Позивачами є особи, які вважають себе власниками описаного або арештованого майна. На стороні відповідача завжди є множинність суб’єктів – боржник, в якого арештовано майно, і стягувач, в інтересах якого описано і накладено арешт на майно. Якщо опис проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач притягується відповідна державна податкова інспекція.

Позивачами не можуть виступати особи, майно яких описано (арештовано).

Предметом позову є вимога особи, яка вважає себе власником майна, визнати її право власності на майно, виключити його з опису, звільнити з-під арешту. Якщо майно було вилучене, то заявляється вимога про його повернення.

Правову природу таких позовів у юридичній літературі оцінюють по-різному. Такі позови розглядають як різновид віндикаційних позовів (Толстой Ю.К.), як негаторний позов або як різновид позовів про визнання права власності (Суханов Є.А.), як позов, що має комплексний характер (Дзера І.О.).

6. Визнання незаконним правового акта, що порушує право власності

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Підставою для визнання такого акта незаконним та його наступного скасування є дві умови:

  1.  такий акт не відповідає законові;
  2.  порушує права власника.

Позивач повинен довести вказані дві умови у суді. У судовій практиці практично відсутні справи про визнання незаконним правового акта, що порушує право власності, але поширеними є справи про скасування рішень ненормативного характеру.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідачем за даним позовом виступають державні органи, наділені владними повноваженнями чи органи місцевого самоврядування. Оскарженими можуть бути як акти індивідуального. Так і загально нормативного характеру.

До даних вимог не застосовується позовна давність.

7. Визнання правочину недійсним як спосіб захисту права власності

Захищаючи своє право власності через визнання правочину недійсним, власник може вимагати:

1) повернення майна, що стало предметом правочину, в натурі;

2) якщо майно не збереглося в натурі, власник вправі вимагати відшкодування його вартості за цінами, які існують на момент відшкодування;

3) власник має право на відшкодування збитків, завданих недійсним право чином, та моральної шкоди.

Відмінність даного позову від віндикації.

8. Зобов’язально-правові засоби захисту права власності

Для зобов’язально-правових способів захисту права власності характерним є те, що вимоги про захист права власності ґрунтуються не на праві власності як такому, а випливають з інших правових інститутів. Власник і особа, чиєю неправомірною поведінкою порушене право власності, перебувають між собою у зобов’язальних правовідносинах договірного чи недоговірного характеру.

До договірних способів захисту права власності належать:

  •  вимоги покупця у разі передання йому товару неналежної якості;
  •  вимога про розірвання договору найму житла з підстав і в порядку, визначених законодавством та виселення наймача та інших осіб, які проживають у помешканні;
  •  вимога наймодавця про повернення речі у разі припинення договору припинення договору найму і сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

До недоговірних способів захисту права власності належать:

  •  вимога учасника конкурсу про повернення йому речі, поданої на конкурс;
  •  вимога про відшкодування шкоди, заподіяної майну особи;
  •  вимоги про повернення майна, набутого без достатніх правових підстав.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

24014. МЕДИАСОЦИОЛОГИЯ И МЕДИАПСИХОЛОГИЯ 57.93 KB
  Журналист обязан иметь при себе достаточный запас ручек на случай если какаялибо из них подведет в нужный момент и как минимум пару блокнотов: для записи официальных бесед и для фиксации неофициальной информации. Диктофон фиксирует ход беседы при непосредственном контакте с собеседником но не имеет возможности фиксировать мысли журналиста возникающие по ходу беседы поэтому блокнот остается непременным атрибутом журналиста всегда он помогает при переработке поступающей информации. При сборе информации он контактирует с индивидуальным...
24015. ИСТОРИЯ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ЖУРНАЛИСТИКИ 211.12 KB
  16 декабря этот указ был напечатан а уже 17 декабря появился в свет первый номер новой газеты Ведомости и его следует считать первенцем русской периодики. 27 декабря вышел следующий номер газеты имевший особое название Юрнал или поденная роспись что в мимошедшую осаду под крепостью Нотебурхом чинилось сентября с 26 числа в 1702 году. Очередной номер газеты изданный 2 января 1703 г. Эти лаконичные и разнообразные сообщения первого номера русской газеты полны глубокого смысла и подбор их великолепен.
24016. ИСТОРИЯ ЗАРУБЕЖНОЙ ЖУРНАЛИСТИКИ 139.3 KB
  Подзаголовок газеты: Казуистическая газета . Успех газеты был велик количество писем все росло. Острота вопроса в том что все это были газеты и журналы разных направлений. Ричард Стиль бывший в ту пору редактором официальной газеты решил использовать созданную Свифтом маску для издания нового журнала в 1709 г.
24017. ОБЩАЯ ТЕОРИЯ ЖУРНАЛИСТИКИ 73.5 KB
  Новостные блоки в СМИ и начинаются с сенсаций делая безнадежными поиски смысла в эфире. Общественное мнение и СМИ: диалектика взаимодействия.Индивидуальную картину мира человека создают СМИ. Уклон в развлечение во всех СМИ особенно в ТВ.
24018. ЖУРНАЛИСТИКА В СОВРЕМЕННОМ ИНФОРМАЦИОННОМ ПРОСТРАНСТВЕ 69.31 KB
  В информационном же пространстве разворачивается истинная журналистика не ограниченная правилами и цензурой пример СМИ vs СМК. Последствия информационнопсихологического воздействия СМИ глубокие изменения массового сознания. СМИ и информационное общество.общва поставила вопрос о роли в нем СМИ.
24019. ОРГАНИЗАЦИЯ РАБОТЫ СМИ 128.94 KB
  В других статьях определяется статус редакции учредителя и издателя их права обязанности и взаимоотношения. В Уставе наряду с другими сторонами ее статуса определяются взаимные права и обязанности учредителя редакции и возглавляющего ее главного редактора. Учредитель утверждает устав редакции и или заключает с ней или ее главным редактором договор. В Законе указывается что учредитель также может выступать в качестве редакции издателя распространителя собственника имущества редакции.
24020. РЕКЛАМА И ПИАР В ЖУРНАЛИСТИКЕ 44.71 KB
  Конечно интерес аудитории к СМИ определяется не рекламой хотя ее роль велика. Расцвет рекламы наступил когда к системе СМИ присоединилось телевидение. развитие радио как СМИ. Отношения служб паблик рилейшнз со СМИ.
24021. АВТОРСКОЕ ТВОРЧЕСТВО ЖУРНАЛИСТА 143.68 KB
  ОСОБЕННОСТИ ЖУРНАЛИСТСКОГО ТЕКСТА журналистский текст несет в себе особый вид информации журналистскую информацию актуальность связь конкретной ситуации с назревшей жизненной проблемой Чем глубже понял эту связь журналист и чем новее знание которое он получил в итоге тем актуальнее будет его публикация и тем больший резонанс она вызовет. Лазутина предлагает следующие правила монтажа журналистского текста: 1 соблюдать четкость предъявления текстовых элементов в их собственных границах Каждый текстовый элемент микросущность 2...
24022. Наружная сонная артерия, ее топография, ветви и области, кровоснабжаемые ими 227 KB
  carotis externa является одной из двух конечных ветвей общей сонной артерии. Она отделяется от общей сонной артерии в пределах сонного треугольника на уровне верхнего края щитовидного хряща. Вначале она расположена медиальнее внутренней сонной артерии а затем латеральнее ее. Начальная часть наружной сонной артерии снаружи покрыта грудиноключичнососцевидной мышцей а в области сонного треугольника поверхностной пластинкой шейной фасции и подкожной мышцей шеи.