71577

Цивільно-правові засоби захисту права власності

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Цивільноправові засоби захисту права власності Основні засади захисту права власності. Система цивільноправових засобів захисту права власності. Позов про визнання права власності Позов про виключення майна з опису звільнення зпід арешту.

Украинкский

2014-11-09

64.5 KB

2 чел.

Тема 6. Цивільно-правові засоби захисту права власності

  1.  Основні засади захисту права власності. Система цивільно-правових засобів захисту права власності.
  2.  Витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
  3.  Захист прав власника від порушень, не поєднаних з позбавленням володіння (негаторний позов).
  4.  Позов про визнання права власності
  5.  Позов про виключення майна з опису (звільнення з-під арешту).
  6.  Визнання незаконним правового акта, що порушує право власності
  7.  Визнання правочину недійсним як спосіб захисту права власності
  8.  Зобов’язально-правові засоби захисту права власності

1. Основні засади захисту права власності. Система цивільно-правових засобів захисту права власності.

Досліджуючи питання захисту права власності, варто звернутися до співвідношення понять „охорона” і „захист”. Охорона права власності є ширшим поняттям, ніж захист. Охорона здійснюється з допомогою законодавчої визначеності режиму майна, підстав виникнення права власності, недопустимості втручання у майнову сферу власника тощо. Захист – це реакція на факт порушення права.

Під цивільно-правовим захистом права власності розуміють систему засобів, які застосовуються у випадку порушення прав власника і які спрямовані на відновлення та захист майнової сфери власника.

Всі способи захисту права власності класифікуються на певні групи:

1) речово-правові засоби захисту права власності – віндикаційний позов, негаторний позов, позов про визнання права власності, які спрямовані на захист суб’єктивного права власності як права абсолютного;

2) зобов’язально-правові захисту права власності випливають з договірних інститутів, а не з права власності як такого і спрямовані на захист власника як суб’єкта зобов’язальних правовідносин.

Є. Суханов всі способи захисту права власності поділяє на:

1) класичні речово-правові (віндикаційний та негаторний позови);

2) зобов’язально-правові;

3) позов про визнання права власності та його різновид, позов про виключення майна з опису, які є особливими способами захисту права власності;

4) позови до публічної влади (позов про повне відшкодування збитків, заподіяних приватним особам внаслідок незаконних дій державних органів, органів місцевого самоврядування чи їхніх посадових осіб, у тому числі шляхом видання нормативного чи ненормативного акта всупереч закону чи іншому правовому акту);

5) позови про компенсацію у зв’язку з припиненням права власності за рішенням публічної влади.

І. Дзера пропонує таку класифікацію способів захисту:

  •  основні речово-правові засоби: віндикаційний позов, негаторний позов;
  •  допоміжні речово-правові засоби захисту: позов про визнання права власності, позов про виключення майна з опису;
  •  зобов’язально-правові засоби: відшкодування збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням договору;
  •  спеціальні засоби захисту: позови про визнання правочину недійсним; позови про захист прав співвласника у разі виділу, поділу та продажу спільного майна.

2. Витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов – це вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника про витребування і повернення майна.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння. Якщо така річ втрачена, власник має право вимагати тільки відшкодування її вартості.

Встановлюються обмеження на витребування майна з чужого незаконного володіння, спрямовані на захист інтересів добросовісних набувачів. Добросовісність володіння особа повинна доказати самостійно. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Гроші, а також цінні папери на пред’явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача. Відповідно до ЗУ „Про цінні папери та фондовий ринок” цінними паперами на пред’явника можуть бути: облігації, казначейські зобов’язання, що емітуються як цінні папери на пред’явника, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, іпотечні сртифікати.

Порядок проведення розрахунків при витребуванні майна з чужого незаконного володіння визначено нормами ст. 390 ЦК України. Власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

3. Захист прав власника від порушень, не поєднаних з позбавленням володіння (негаторний позов).

Ст. 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивачем може бути власник або титульний володілець, а відповідачем – особа, яка чинить перешкоди у користуванні майном. Предметом негаторного позову є сама вимога про усунення перешкод у користуванні майном.

Негаторний позов може бути пред’явлений в межах строку існування порушення права власності. Якщо перешкоди усунуто, то немає і підстави для пред’явлення негаторного позову. До таких вимог не застосовується позовна давність.

Підставою негаторного позову є обставини, що обґрунтовують право позивача на користування і розпорядження майном, а також підтверджують, що поведінка третьої особи створює перешкоди у здійсненні цих правомочностей. Власник повинен лише доказати факт існування перешкод у здійсненні користування та розпорядження майном, але не зобов’язаний доводити неправомірність дій відповідача. Особа, яка створює перешкоди-відповідач має довести про правомірний характер своєї поведінки, в такому разі негаторний позов не підлягає задоволенню.

І. Дзера вважає, що для покладення на відповідача за негаторним позовом обов’язку усунути перешкоди у здійсненні власником своїх повноважень не обов’язково мають бути встановлені винні дії порушника. Право власності є абсолютним правом, тому власник має право вимагати усунення порушень і тоді, коли дії порушника є законними і невинними (перекриття над магазином, яке закриває вікно у квартирі).

4. Позов про визнання права власності

В юридичній літературі правову природу позову про визнання права власності оцінюють по-різному. А. Венедиктов розцінював цей позов як різновид негаторного позову. В. Рясенцев – як позов, що супроводжує віндикаційний позов. А. Ярошенко – як самостійний вид позову про захист права власності.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності – це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов’язаних з позбавленням володіння.

Позов може бути заявлений власником індивідуально визначеної речі, який володіє або не володіє нею, права якого оспорюються, заперечуються чи не визнаються третьою особою, яка як заявляє про свої права на річ, так і не пред’являє таких прав, але не визнає за позивачем речового права на майно.

Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого права на майно. Позивач має довести обставини, що підтверджують його права на майно як власника. До уваги беруться правовстановлюючі документи, показання свідків, інші фактичні дані.

Позовна давність не застосовується.

Як правило позови про визнання права власності супроводжують позови про витребування майна з чужого незаконного володіння, про усунення порушень права власності, не пов’язаних з позбавленням володіння та ін. Спеціальне визнання судом права власності на майно необхідне тоді, коли щодо його належності у позивача відсутні правовстановлюючі документи, і це право оспорює відповідач (самочинне будівництво). Відповідно до ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Право власності за набувальною давністю (ст. 344 ЦК України) – справа окремого провадження, оскільки немає спору про право.

5. Позов про виключення майна з опису (звільнення з-під арешту).

Даний спосіб захисту прямо не передбачений ЦК України. Проте такий позов є поширеним у судовій практиці. Пленум ВСУ 27.08.1976 р. прийняв постанову „Про судову практику в справах про виключення майна з опису” (з наступними змінами і доповненнями).

Відповідно до ст. 55 ЗУ „Про виконавче провадження” арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби – обмеженні права користування майном. Види, обсяги і строки обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з врахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. При проведенні опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна.

Право на такий позов закріплене у ст. 59 ЗУ „Про виконавче провадження”. Позивачами є особи, які вважають себе власниками описаного або арештованого майна. На стороні відповідача завжди є множинність суб’єктів – боржник, в якого арештовано майно, і стягувач, в інтересах якого описано і накладено арешт на майно. Якщо опис проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач притягується відповідна державна податкова інспекція.

Позивачами не можуть виступати особи, майно яких описано (арештовано).

Предметом позову є вимога особи, яка вважає себе власником майна, визнати її право власності на майно, виключити його з опису, звільнити з-під арешту. Якщо майно було вилучене, то заявляється вимога про його повернення.

Правову природу таких позовів у юридичній літературі оцінюють по-різному. Такі позови розглядають як різновид віндикаційних позовів (Толстой Ю.К.), як негаторний позов або як різновид позовів про визнання права власності (Суханов Є.А.), як позов, що має комплексний характер (Дзера І.О.).

6. Визнання незаконним правового акта, що порушує право власності

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Підставою для визнання такого акта незаконним та його наступного скасування є дві умови:

  1.  такий акт не відповідає законові;
  2.  порушує права власника.

Позивач повинен довести вказані дві умови у суді. У судовій практиці практично відсутні справи про визнання незаконним правового акта, що порушує право власності, але поширеними є справи про скасування рішень ненормативного характеру.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідачем за даним позовом виступають державні органи, наділені владними повноваженнями чи органи місцевого самоврядування. Оскарженими можуть бути як акти індивідуального. Так і загально нормативного характеру.

До даних вимог не застосовується позовна давність.

7. Визнання правочину недійсним як спосіб захисту права власності

Захищаючи своє право власності через визнання правочину недійсним, власник може вимагати:

1) повернення майна, що стало предметом правочину, в натурі;

2) якщо майно не збереглося в натурі, власник вправі вимагати відшкодування його вартості за цінами, які існують на момент відшкодування;

3) власник має право на відшкодування збитків, завданих недійсним право чином, та моральної шкоди.

Відмінність даного позову від віндикації.

8. Зобов’язально-правові засоби захисту права власності

Для зобов’язально-правових способів захисту права власності характерним є те, що вимоги про захист права власності ґрунтуються не на праві власності як такому, а випливають з інших правових інститутів. Власник і особа, чиєю неправомірною поведінкою порушене право власності, перебувають між собою у зобов’язальних правовідносинах договірного чи недоговірного характеру.

До договірних способів захисту права власності належать:

  •  вимоги покупця у разі передання йому товару неналежної якості;
  •  вимога про розірвання договору найму житла з підстав і в порядку, визначених законодавством та виселення наймача та інших осіб, які проживають у помешканні;
  •  вимога наймодавця про повернення речі у разі припинення договору припинення договору найму і сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

До недоговірних способів захисту права власності належать:

  •  вимога учасника конкурсу про повернення йому речі, поданої на конкурс;
  •  вимога про відшкодування шкоди, заподіяної майну особи;
  •  вимоги про повернення майна, набутого без достатніх правових підстав.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

30851. Современная теория мышечного сокращения 26.5 KB
  Между двумя нитями актина лежит одна толстая нить миозина между двумя Zмембранами и она взаимодействует с двумя нитями актина. На нитях миозина есть выросты ножки на концах выростов имеются головки миозина 150 молекул миозина. Головки ножек миозина обладают АТФазной активностью. Так как именно головки миозина именно эта АТФаза катализирует АТФ и высвобождающаяся при этом энергия обеспечивает мышечные сокращения при взаимодействии актина и миозина.
30852. Физиологическая регуляция функций 44 KB
  Каждая из этих регуляторных систем действует на своём уровне регуляции. Кроме того системы регуляции взаимно подчинены друг другу т. Итак существует взаимосвязь между нервной регуляцией и гуморальной и поэтому когда говорят о регуляции органа то говорят о нейрогуморальной регуляции единой. Уровни нейрогуморальной регуляции I уровень: местная и локальная регуляция происходит на минимальном пространстве касается ограниченного числа клеток единицы десятки.
30853. Системные регуляторные реакции и процессы 24.5 KB
  Адаптация приспособление механизмы которые обеспечивают приспособление организма к действию раздражителей. Адаптация бывает двух видов: а срочная адаптация б долговременная адаптация Срочная адаптация очень энергозатратна. При умеренных раздражителях тоже возникает срочная адаптация но явных признаков стресса нет. Но если раздражитель действует повторно многократно то возникает долговременная адаптация.
30854. Функциональные системы 23 KB
  Функциональные системы Функциональная система это временная динамическая саморегулирующаяся организация все составные компоненты которой взаимодействуя обеспечивают достижение полезных приспособительных результатов. В функциональной системе есть периферические и центральные составляющие: Периферические составляющие: А Исполнительные соматические вегетативные и эндокринные компоненты в том числе и поведенческие включающие механизмы формирование результата. Б Полезный приспособительный результат. В Рецепторы...
30855. Рефлекторная регуляция 34.5 KB
  Передача возбуждения в синапсе . иррадиация возникшего возбужденияраспространение возбуждения на рядом лежащие нейроны. концентрация возбуждениястягивание возбуждения на один или несколько нейронов. Индукция бывает: положительная когда наводится процесс возбуждения отрицательная когда наводится процесс торможения.
30856. Рефлексы 31 KB
  Рефлексы Рефлексы делятся на безусловные и условные. Безусловные рефлексы Это врожденные рефлексы которые не требуют предварительной выработки при действии раздражителя реализуются однотипно без особых предварительных условий. Безусловные рефлексы являются видовыми т. Рефлексы направленные на сохранение вида.
30857. Вегетативная нервная система 35.5 KB
  Очаговое представительство нервных центров СНС и ПСНС в ЦНС и. СНС боковые рога тораколюмбального отдела спинного мозга. ПСНС три зоны где лежат её центры:а мезенцефальный отдел ветви в составе глазодвигательного нерва зрачок некоторые слюнные железы;б бульбарный отдел лицевой языкоглоточный нерв и n. ВНС представлена двумя отделами: а симпатическая нервная система СНС б парасимпатическая нервная система ПСНС.
30858. Гуморальная регуляция функций 39.5 KB
  Классификация биологически активных веществ БАВ: Неспецифические метаболиты. Специфические метаболиты: а тканевые гормоны парагормоны; б истинные гормоны. Неспецифические метаболиты продукты метаболизма вырабатываемые любой клеткой в процессе жизнедеятельности и обладающие биологической активностью СО2 молочная кислота. Специфические метаболиты продукты жизнедеятельности вырабатываемые определенными специализированными видами клеток обладающие биологической активностью и специфичностью действия: а тканевые...
30859. Гуморальная регуляция функций. Межсистемный уровень 29.5 KB
  Истинные гормоны. Парагормоны. Истинные гормоны БАВ вырабатывающиеся в специализированных железах внутренней секреции обладающие дистантным действием и высокой активностью. Делятся по принадлежности к железам внутренней секреции половые гормоны тиреоидные гормоны и т.