71578

Право власності на житло

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

З часу проголошення Україною незалежності пріоритетним напрямком її державної економічної політики став розвиток права приватної власності на житло. Становленню системи нормативноправових актів у сфері регулювання права власності на житло сприяло прийняття Цивільного та Земельною кодексів...

Украинкский

2014-11-09

121 KB

1 чел.

Тема 7. Право власності на житло

З часу проголошення Україною незалежності пріоритетним напрямком її державної економічної політики став розвиток права приватної власності на житло. Це, зокрема, визначали: Концепція державної житлової політики, схвалена Постановою Верховної Ради України від 30 червня 1995 p., постанова Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1996 р. № 1300 «Про вдосконалення шляхів розвитку молодіжного житлового будівництва», Основні напрями забезпечення житлом населення України на 1999-2005 роки, схвалені Указом Президента України від 15 липня 1999 р. № 856,99, Прогноз розвитку державного житлового будівництва на 2000-2004 роки. затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2000 р. № 1347 та ін.

Становленню системи нормативно-правових актів у сфері регулювання права власності на житло сприяло прийняття Цивільного та Земельною кодексів України, Законів України «Про власність», «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», «Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії «Київміськбуд», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та ін.

Не зважаючи на прийняття значної кількості нормативних актів, які регулюють порядок набуття права власності на житло, сьогодні в Україні не існує єдиної концепції щодо реалізації конституційного права громадян на будівництво та придбання у власність житла. Підтвердженням цього є відсутність регулювання відносин набуття та здійснення права власності на житло у проекті ЖК України, який повинен був комплексно врегулювати зазначені відносини.

Законодавче визначення поняття житла міститься у ст. 379 ЦК України, відповідно до якого житлом є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Тобто є узагальнюючим поняттям окремих видів нерухомих речей (квартир та житлових будинків, які не поділяються на квартири) та ін. Разом з тим законодавець виділяє такі види житла, як будинок (багатоквартирний житловий будинок), приміщення, помешкання, кімната, садовий чи дачний будинок. Даний перелік викликає безліч суперечок.

Так, житлові будинки можуть існувати без поділу на квартири (одноквартирні), а також дво- і багатоквартирні, але останні не можна відносити до окремих видів житла, оскільки квартира, яка є їх складовою частиною сама по собі є об'єктом права власності, а тому визнання самостійним об'єктом права власності багатоквартирного будинку створює ситуацію, за якої одне й те саме майно (будинок та квартира, як частина будинку) може перебувати у власності різних осіб. До того ж, в багатоквартирних будинках існують допоміжні приміщення та інші нежилі приміщення, які є самостійними об'єктами права власності фізичних чи юридичних осіб. Виділення в «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна» як нерухомих об'єктів садових та дачних будинків викликане тим, що законодавство надавало можливість створення дачних та садових кооперативів, члени яких мали право будувати вказані об'єкти і, відповідно, набувати право власності на них. У виділенні таких самостійних видів нерухомих речей, як садові та дачні будинки, немає ніякого правового сенсу, а тому доцільно в кожному окремому випадку вирішувати питання про віднесення їх до нежилих або житлових будинків, коли вони відповідають встановленим для житла ознакам1.

Ст. 379 ЦК України визначає основну характерну рису житла придатність для проживання, під якою слід розуміти особливу властивість житла, як нерухомого об'єкта, обумовлену метою його створення (будівництва), а саме - для постійного проживання в ньому фізичних осіб. Тому житлові будинки гуртожитків, які не поділені на окремі квартири, а
також службові квартири відносяться до житла (відповідно житловий будинок і квартира) і призначені для постійного проживання, але проживання в них обумовлене певним строком (період роботи на підприємстві або навчання в навчальному закладі).

Придатність для постійного проживання - це відповідність фізичного стану житла вимогам, які пред'являються законодавством до житлових об'єктів. В загальному, придатність обумовлюється 3-ма категоріями: благоустроєністю, відповідністю санітарним нормам та відповідністю технічним вимогам. Під благоустроєністю розуміють наявність водопроводу, каналізації, центрального опалення, газопостачання та ін. Відповідність санітарним нормам повинна забезпечити безпеку життя і здоров'я осіб, які використовують житло. Дотримання технічних вимог покликане гарантувати надійність та безпечність житла як споруди капітального типу.

Визнання житлового будинку (квартири) нежилим у зв'язку з невідповідністю його санітарним та технічним вимогам, можливе лише за наявності таких умов: встановлення цього факту у відповідному документі, який відображає фізичний стан будинку .та складається органами, які мають право провадити технічну інвентаризацію будинку, припинення фактичного проживання фізичних осіб та внесення відповідних змін до державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень2.

Юридично значимим є факт здачі споруди в експлуатацію, що засвідчується актом державної комісії про прийняття споруди в експлуатацію. Тобто житло є спорудою завершеного будівництва.

Підтримуючи думку вчених щодо необхідності виділення такої ознаки житла, як внесення до державного реєстру прав, на підставі виділених ознак житла та його видів, можна дати наступне визначення поняття житла - це квартири та житлові будинки без поділу на квартири, які призначені та придатні для постійного проживання в них і внесені, як такі, до державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Беручи за основу класифікації юридичні факти, на підставі яких виникає право власності у конкретних осіб, можна виділити такі підстави набуття права власності на житло: первісні - створення (будівництво, реконструкція) житла; набувальна давність; реквізиція; конфіскація; націоналізація; звернення стягнення на житло за зобов'язаннями власника та ні.; похідні - приватизація, спадкування, правонаступництво у випадках реорганізації юридичних осіб, цивільно-правові договори та інші право чини.

До спеціальних підстав набуття права власності на житло відносять: передачу житлових будинків відомчого державного житлового фонду, у тому числі гуртожитків, у комунальну власність; передачу об’єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів-у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно; реквізицію; конфіскацію передачу безхазяйного житла за рішенням суду у комунальну власність та ін.

Ст. 62 ЗУ «Про виконавче провадження» надає можливість звернути стягнення на належне боржникові житло, що, по суті, суперечить встановленій в ст. 47 Конституції України забороні без рішення суду позбавляти особу житла. Те саме стосується і реквізиції, передбаченої ст. 353 ЦК України.

Комплексний аналіз чинного житлового законодавства дає змогу виділити 5 основних способів набуття права власності на житло:

1) індивідуальне будівництво;

2) набуття права власності на житло за цивільними право чинами;

3) приватизація квартир як безоплатна передача у власність громадян України житла з державного житлового фонду;

4) викуп квартир з фонду житлових та житлово-будівельних кооперативів;

5) інвестування коштів у будівництво із залученням професійних посередників - фондів фінансування будівництва3.

Необхідно розрізняти поняття «підстави набуття права власності на житло» (юридичні факти, з якими закон пов’язує виникнення, зміну та припинення прав на нерухоме майно) та «право встановлювальні документи» (документи, які є підставами для державної реєстрації речових прав щодо нерухомого майна).

Наслідками державної реєстрації права власності на житло є, по-перше, можливість укладення право чинів стосовно майна (ч. 6 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»), по-друге, пріоритет зареєстрованих речових прав та їх обмежень над не зареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна (ч. 7 ст. 3 вказаного Закону). Таким чином, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», вказуючи на пріоритет зареєстрованих речових  прав  над  незареєстрованими  допускає  існування речових прав  на нерухоме майно, які   не зареєстровані  в установленому порядку.

Моменту виникнення права власності на житло стосуються деякі норми ЦК України. Так, ч. 2 ст. 331 ЦК України передбачає, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). У ч. 4 ст. 334 ЦК України йдеться про відчуження майна (в т.ч. житла) на підставі договору, який підлягає державній реєстрації. В даному випадку право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Разом з тим, закон не визначає моменту набуття права власності на житло як нерухомість в таких випадках: при даруванні і приватизації житла, у випадках набуття права власності на безхазяйне житло; у випадках викупу державою житла, яке належить до пам'яток історії та культури; у випадку викупу житлового будинку органами державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у зв’язку з викупом земельної ділянки за суспільною необхідністю; у випадку придбання житла з прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна; у випадку реквізиції та конфіскації житла; у випадку передання іпотекодержателю права власності на житло, яке є предметом іпотеки, згідно з іпотечним договором або договором про задоволення вимог іпотекодержателя, та в інших випадках.

Вважається необхідним визначення моменту набуття права власності на об’єкти нерухомості, включаючи житло, в ЦК України, а для договорів, які регулюватимуться ЖК України - цим кодексом.

Набуття права власності на новостворене житло

Порядок будівництва житла регулюється великою кількістю нормативних актів - ЗК України, ЦК України, ЗУ: «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», підзаконними нормативними актами, в т.ч. регіональними правилами забудови, що призвело до створення досить складної процедури оформлення документів для будівництва.

З метою реалізації конституційного права громадян на житло та створення доступного ринку житла шляхом збільшення житлового будівництва для осіб, які потребують поліпшення житлових умов, пропонується здійснювати надання земельних ділянок для забудови житлово-будівельним кооперативам та товариствам забудовників, які повинні створюватися на добровільних засадах особами, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов за власні кошти.

Загалом алгоритм будівництва власного житла має приблизно такий вигляд. Будівництво жилого будинку пов’язане з наявністю земельної ділянки. Порядок надання земельних ділянок регулюється ЗК України та іншими нормативно-правовими актами з питань земельного законодавства. Громадяни мають право на отримання або придбання в установленому порядку земельної ділянки для житлового будівництва, незалежно від наявності в них іншого жилого приміщення в тому числі й в інших населених пунктах. Власник земельної ділянки має право зводити на ній жилі будинки і здійснювати перебудову. А також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам, але за умови додержання архітектурних, будівельних; санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Наступним кроком є розробка і затвердження проектної документації. Майбутньому власнику житла слід укласти договір підряду на проведення проектних робіт. Після цього для спорудження будівлі відповідно до проектної документації необхідно укласти із забудовником договір будівельного підряду.

По закінченню усіх будівельних робіт спеціальна комісія приймає об'єкт завершеного будівництва в експлуатацію відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ від 22.09.2004 р. № 1243. Результатом роботи комісії є акт прийому в експлуатацію, який є право встановлювальним документом для реєстрації права власності. Більшість науковців вважають такий підхід недоцільним, оскільки акт підтверджує тільки висновок державних органів щодо відповідності об’єкта нерухомості технічним вимогам. Тому ними пропонується, щоб органи місцевого самоврядування видавали особам, які збудували житло, такий право встановлювальний документ, як свідоцтво про прийняття в експлуатацію певного об’єкту нерухомості, включаючи і житло4.

Критики заслуговує і положення ч. 1 ст. 331 ЦК України, яка встановлює три моменти виникнення права власності на новостворене нерухоме майно: з моменту завершення будівництва (створення майна); з моменту прийняття його до експлуатації; з моменту державної реєстрації. Вважається доцільним визнання моментом виникнення права власності на житло як об’єкт нерухомості момент державної реєстрації права власності.

Правове регулювання виникнення права власності на житло шляхом участі у фонді фінансування будівництва


Набуття права власності на житло шляхом участі у фонді фінансування будівництва (ФФБ ) є відносно новим способом реалізації права на житло. Ці відносини регулюються Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Метою створення є отримання довірителями ФФБ у власність житла. Фінансова установа може за власною ініціативою створити ФФБ, який не є юридичною особою.

Набуттю права власності на житло шляхом участі у ФФБ передує виникнення складної системи відносин між різними суб'єктами (довірителями, управителями, забудовниками, страховими компаніями) на підставі різних видів договорів, їх можна поділити на дві групи: договори, направлені на виникнення права власності у довірителя, які укладаються між довірителем і управителями майна (договір довірчого управління та договір уступки майнових прав); договори, направлені на організацію будівництва житлового будинку забудовником і забезпечення виконання останнім своїм зобов’язань перед управителем (договір іпотеки майнових прав на нерухомість, договір про уступку права вимоги  майнових прав на об’єкт нерухомості, договір доручення з відкладальними умовами, договір страхування будівельно-монтажних робіт, відповідальності перед довірителями від ризиків). Причому закон не визначає вид договору, який укладається між забудовником і управителем ФФБ, а лише називає його «угода управителя із забудовником щодо організації спорудження об'єктів будівництва з використанням отриманих в управління управителем коштів та подальшої передачі забудовником об'єктів інвестування установникам управління». Такий договір є найбільш близьким за своєю правовою природою до договору про надання послуг і не може бути віднесений до договору будівельного підряду, оскільки відповідно до ст. 875 ЦК України замовник зобов'язаний передати підрядник) будівельний майданчик, а управитель фонду не має прав на використання земельної ділянки, які має тільки забудовник.

Невирішеними в ЗУ «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» залишаються питання визначення моменту виникнення права власності та вид договору, на підставі якого виникає право власності у учасника ФФБ та який документ є підставою для реєстрації права у державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обмежень. Згідно з вказаним законом довіритель (учасник ФФБ) укладає договір на управління його майном, після внесення довірителем коштів до ФФБ управитель видає довірителю свідоцтво про участь у ФФБ (документ, що підтверджує участь довірителя у ФФБ.), після повної оплати довірителем закріплених за ним об'єктів оформляються два документи - договір про уступку майнових прав на об'єкти інвестування та довідка, яка обмінюється на свідоцтво. З метою спрощення такого складного процесу документарного оформлення права власності є доцільним визнати право встановлювальним документом, на підставі якого реєструється право власності у учасника ФФБ, договір управління майном з відміткою управителя фонду про повну сплату внесків до фонду та забудовника про передачу квартири учаснику5 [8].

З прийняттям Закону «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», який встановив механізми залучення коштів інвесторів в будівництво житла, виникло питання щодо можливості подальшого набуття права власності на житло шляхом залучення коштів третіх осіб у будівництво житла, зокрема на підставі таких договорів, як інвестиційні договори на будівництво житла та договори на пайову (дольову) участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, а також суперечливість можливості визнання такої діяльності фінансовими послугами. Залучення коштів третіх осіб у будівництво житла шляхом створення фінансовими установами фонду фінансування будівництва не повинно бути єдино допустимим способом залучення коштів для фінансування будівництва житла та нерухомості, оскільки необхідно надати можливість суб’єктам цивільного обороту самостійно обирати найбільш прийнятний для них спосіб організації діяльності з будівництва житла із залученням коштів третіх осіб (інвесторів), включаючи укладення інвестиційних договорів та договорів простого товариства на дольове (пайове) будівництво житла.

Інвестиційні договори та договори на дольову (пайову) участь у будівництві, як підстава набуття права власності на житло

В юридичній літературі застосовуються різні підходи до визначення правової природи договорів на пайову (дольову) участь у будівництві об’єктів нерухомості, а також інвестиційних договорів. Основними критеріями при визначенні правової природи таких договорів є спільність мети їх укладення та розподіл всіх ризиків (видатків, збитків), які виникають при будівництві житлового будинку між учасниками (інвесторами). У разі, якщо сторони мають спільну мету будівництво житлового будинку та спільно несуть всі витрати та збитки, пов'язані із будівництвом, включаючи зміну вартості будівництва, такі договори слід відносити до договорів простого товариства. Результатом такого будівництва буде виникнення спільної власності на об'єкт будівництва6.

У випадку ж, якщо забудовником чи іншою особою здійснюється залучення коштів чи іншого майна для отримання прибутку саме за рахунок інвесторів, які не несуть ризики витрат та збитків, що виникають у процесі будівництва житлового будинку, такі договори не можна відносити до договорів простого товариства. Такі договори слід відносити до інвестиційних договорів. Для усунення непорозумінь на практиці та з метою удосконалення законодавства під однією назвою (договори дольової/пайової участі, інвестиційні договори) не можуть укладатися різні за своєю правовою природою договори. Тому доцільніше, на думку вчених, договори про участь у будівництві, в яких всі ризики, пов'язані з будівництвом житла несе забудовник, називати інвестиційними договорами на будівництво. Враховуючи вимоги ст. 47 Конституції України щодо необхідності створення державою умов для задоволення житлових потреб громадян за власні кошти, необхідно розширити предмет регулювання ЖК України та врегулювати в ньому порядок укладення, зміни, припинення, істотні умови, як інвестиційних договорів, так і договорів простого товариства, метою яких є будівництво житла.

Вважається недоцільним визнання право встановлювальним документом свідоцтва про право власності на житло, на підставі якого реєструється право власності учасників договору простого товариства та інвесторів інвестиційного договору у державному реєстрі прав на нерухоме майно. Необхідно визнати вище вказані договори право встановлювальними документами, на підставі яких реєструється право власності в державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обмежень. З метою захисту прав осіб, які залучаються до будівництва житла у багатоквартирних житлових будинках, необхідно реєструвати укладення, зміни та припинення таких договорів у державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обмежень та закріплення у законодавстві порядку реєстрації таких договорів у зазначеному реєстрі ще до створення об’єкту нерухомості, а моментом виникнення права власності на житло за такими договорами вважати дату видачі свідоцтва про прийняття в експлуатацію об'єкту нерухомості7.

Приватизація державного житлового фонду

Правові засади приватизації житла закладені у ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» та підзаконних нормативних актах, прийнятих в розвиток названого Закону. Право на приватизацію характеризується як абсолютне суб’єктивне право громадянина України (суб’єктами цього права не можуть бути іноземні громадяни та особи без
громадянства), яке не залежить від жодних умов, обставин, окрім прямих законодавчих заборон: об'єкт не підлягає приватизації. Офіційне тлумачення положень Закону щодо реалізації права на житло відображене в рішеннях Конституційного Суду України від 28.09.2000 р. за конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 ст. 2 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» та від 02.03.2004 р. за конституційним зверненням про офіційне тлумачення положень пункту 2 ст. 10 Закону та за конституційним поданням про офіційне тлумачення положень ст. ст. 1, 10 цього Закону.

Приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирним будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

До об’єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю або продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

При приватизації державного житлового фонду використовуються спеціальні приватизаційні папери - житлові чеки. Вони можуть також використовуватись для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Внаслідок проведення правового аналізу процесу приватизації житла варто приєднатися до думки вчених, які відзначають договірну природу передачі житла з державної власності у приватну власність громадян.

Цивільні право чини, як підстави набуття права власності на  житло

Юридичними підставами виникнення права власності на житло є різноманітні цивільні право чини: договори купівлі-продажу, дарування, міни, довічного утримання, ренти, договір іпотеки, коли звернення стягнення на житло здійснюється шляхом передачі його у власність заставодержателю, договір про припинення права на аліменти для дитини (права на утримання) у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно спадковий договір, спадкування та ін.

До істотних умов договорів відчуження житла належать такі умови: про ціну житла, про характеристику житла (кількість кімнат, площа, поверх та ін.), про перелік осіб, які зберігають право користування житлом після придбання його набувачем, а також характеристика їх прав користування житлом (підстава, об’єкт та строк користування)8.

Недоцільним вважається встановлення в ЦК України необхідності державної реєстрації договорів, предметом яких є майно, права на яке підлягають державній реєстрації, оскільки в цьому випадку фактично дублюються дії державних реєстраторів прав на нерухоме майно.

Необхідно також врегулювати в ЦК України момент виникнення права власності на житло за договором дарування житла, оскільки згідно з ч. 3 ст. 334 та ст. 640 ЦК України договір дарування є укладеним і право власності виникає з моменту його нотаріального посвідчення, а згідно з ч. 1 ст. 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Набуття права власності на житло із зазначених підстав передбачає існування ринку житла, первинного власника житла, який на підставі цивільних право чинів відчужує житло на користь іншої особи. Правова регламентація цих відносин переважно здійснюється Цивільним кодексом України, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. Наразі поза увагою законодавця лишаються питання правової регламентації ринку нерухомості (зокрема, ринку житла). Фактично інфраструктурно такий ринок сформувався. Діють професійні його учасники: посередники - ріелторські фірми, які не тільки надають відповідні послуги продавцям і покупцями, а й опікуються орендою житла, нежитлових приміщень. На законодавчому рівні не окреслене поняття «ринок нерухомості», хоча інтенсивні законодавчі напрацювання в цій сфері є, і стосуються вони, насамперед, іпотеки. Прикладом є закони, прийняті останнім часом, зокрема, «Про іпотеку», «Про іпотечне кредитування операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», «Про іпотечні облігації», «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» тощо. Правова регламентація діяльності професійних учасників ринку нерухомості наразі лише в проекті9.

Викуп квартир з фонду житлових та житлово-будівельних кооперативів

Уперше можливість набути право власності в такий спосіб була надана ЗУ «Про власність». Підставою для набуття права власності на квартиру членом житлово-будівельного кооперативу є договір купівлі-продажу між членом кооперативу та кооперативом, який повинен укладатись у нотаріальній формі.

Забезпечення житлом через систему ЖК, ЖБК як спосіб реалізації права на житло регламентується нормативними актами, які приймалися у 80-х роках і на даний час морально застаріли. Фактично така форма реалізації права на житло незаслужено забута і замінена зараз іншими формами, зокрема, можливістю інвестування коштів у житлове будівництво через Фонди фінансування будівництва. Водночас, кооперативна форма реалізації права на житло себе не вичерпала і за дієвих законодавчих підходів може бути цілком ефективною. Для цього слід повністю переглянути засади формування кооперативу. Житловий (чи житлово-будівельний кооператив) як статутна юридична особа має формуватися на договірних засадах особами, які бажають вкласти як власні, так і залучені кошти в житлове будівництво, незалежно від того, потребують такі особи поліпшення житлових умов чи ні в розумінні Правил обліку громадян, які бажають вступити в житлово-будівельний кооператив (приймалися Радою Міністрів УРСР ще у 1985 p.). Така зареєстрована юридична особа повинна характеризуватися як суб'єкт з виключною правоздатністю (на відміну від загальної правоздатності юридичних осіб за ст. 9 ЦК України), про що має бути зазначено у її статуті. Слід надати право такій юридичній особі на-укладення прямих договорів із спеціалізованими будівельними організаціями підрядниками. В такому випадку кооператив як юридична особа матиме змогу брати участь як у процесі здачі-приймання об'єкта будівництва в експлуатацію, так і безпосередньо здійснювати перевірку дотримання умов підрядного договору в ході будівництва10. За прямої участі кооперативу як сторони договору будівельного підряду зменшується інвестиційні ризики його членів, пов’язані


з різними махінаціями при новому будівництві. Структура договірних зв’язків може бути ускладнена, зокрема, кредитним договором про залучення коштів під заставу майбутнього об’єкта.

Список використаних джерел:

1. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - - № 30. - Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. //

3. Житловий кодекс України від 30.06.1983 p. //

4. Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. //

5. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 р. // .

6. Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном

при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 р. //

7. Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 1906.1992р.//

8 Воронова О.В. Підстави набуття права власності на житло: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук // Режим доступу: http://www.lawbook.by.ru/aref

9. Галянтич М.К. Житлове право України: Навч. Посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 528 с.

10 Организация кооперативного жилищного строительства: Справочник // Н.А. Зубков, С.П. Индыченко, И.Н. Кучеренко. - К., 1998.

11. Право на житло: цивільно-правові засоби його реалізації // Юридична газета. - 2006. - №22 (82). - С. 11-13.

12. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О.В.Дзера (кер. авт.кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. 2-ге вид., допов. і перероб. - К.: Юрінком Інтер: 2005. - Кн.2. - 640 с.

Контрольні питання:

  1.  За яких умов споруджені об’єкти визнаються самочинним будівництвом?
  2.  З якого моменту виникає право власності на приватизовану квартиру?

Тестові завдання:

  1.  Відповідно до ст. 47 Конституції України держава:

А) гарантує своїм громадянам житло;

Б) надає допомогу громадянам в придбанні житла;

В) створює умови за яких кожний громадянин матиме змогу придбати житло.

  1.  Житлове приміщення надається громадянам у межах:

А) 13,65 кв. м.;

Б) 10 кв. м.;

В) 20 кв. м.

  1.  Додаткова житлова площа науковим працівникам, які мають науковий ступінь кандидата або доктора наук, надається в розмірі:

А) до 10 кв. м.;

Б) до 15 кв. м.;

В) до 20 кв. м.

  1.  Приватизація поширюється на об’єкти:

А) державного житлового фонду;

Б) громадського житлового фонду;

В) кооперативного житлового фонду.

  1.  Рішення про приватизацію житла приймається від дня одержання заяви громадянина:

А) не пізніше 15 днів;

Б) не пізніше місяця;

В) не пізніше 3 місяців.

  1.  Суб'єктами права на приватизацію є:

А) наймач;

Б) наймач та члени його сім'ї;

В) наймач, члени його сім'ї, наймодавець.

7. Оплата вартості приватизованого житла може провадитися     громадянами в розстрочку на:

       А) 5 років;
       Б) 10 років;
       В) 15 років.

  1.  Допоміжні приміщення(комори, сараї тощо) приватизуються:

А) окремо;

Б) одночасно із приватизацією квартири;

В) не підлягають приватизації.

 9. Член кооперативу може розпоряджатися своєю кооперативною квартирою на підставі:

А) рішення загальних зборів кооперативу про надання даної квартири;
Б) посвідчення про право власності на квартиру;
В) довідки БТІ про реєстрацію права власності.

10. Члени сім’ї, які проживають разом із членом ЖБК, мають:

А) рівні з ним права;
Б) обмежені в користуванні житлом;
В) певні пільги щодо користування даним житлом.

11. У власність членів ЖБК переходять:

А) лише квартири;
Б) квартири та об’єкти загального користування;
В) квартири та допоміжні приміщення.

 12. Об’єкти загального користування ЖБК перебувають у власності:

А) кооперативу;
Б) члена кооперативу;
В) відповідної ради.

13. Право власності на кооперативну квартиру підлягає реєстрації:

А) у виконкомі відповідної ради;
Б) у бюро технічної інвентаризації;
В) на підприємстві, при якому створено ЖБК.

14.  До повної сплати пайового внеску власником кооперативної квартири є:

А) кооператив;
Б) виконком відповідної ради;
В) член кооперативу.

  1.  Член ЖБК квартири щодо своєї квартири має право:

А) володіти і користуватися нею;
Б) володіти та розпоряджатися нею;
В) володіти, користуватися та розпоряджатися нею.

  1.   Реєстраційне посвідчення про право власності на кооперативну квартиру видається:

А) після сплати пайового внеску;
Б) після прийняття рішення загальними зборами ЖБК про надання квартири;
В) після реєстрації в БТІ.

  1.  Рішення про надання окремої квартири члену ЖБК приймається:

А) загальним зборами членів ЖБК;
Б) ревізійною комісією ЖБК;
В) органами правління ЖБК.

  1.  Звернення стягнення на будинок, квартиру передбачено:

А) ЖК України;
Б) ЦК України;
В) Законом України “Про виконавче провадження”.

  1.   Позовна давність стосовно відшкодування збитків у зв’язку із пошкодженням житлового приміщення в будинках приватного житлового фонду встановлюється:

А) 1 рік;
Б) 3 роки;
В) не встановлюється.

  1.   Договір найму житлового приміщення в будинках приватного житлового фонду вважається укладеним:

А) з моменту підписання договору сторонами;
Б) з моменту досягнення взаємної згоди сторін;
В) з моменту, зазначеного в договорі.

1 Воронова О.В. Підстави набуття права власності на житло: автореферат дисертації на здобуття наукового


ступеня кандидата юридичних наук // Режим доступу: http://www.lawbook.by.ru/

2 Галянтич М.К. Житлове право України: Навч. Посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - С. 104-105.

3 Право на житло: цивільно-правові засоби його реалізації // Юридична газета. - 2006. - №22 (82). - С. 11-12.

4 Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О.В.Дзера (кер. авт.кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. 2-ге вид., допов. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - Кн.2. – С. 521.

5 Воронова О.В. Підстави набуття права власності на житло: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук // Режим доступу: http://www.lawbook.by.ru/

6 Право на житло: цивільно-правові засоби його реалізації // Юридична газета. - 2006. - №22 (82). - С. 12.

7 Воронова О.В. Підстави набуття права власності на житло: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук // Режим доступу: http://www.lawbook.by.ru/

8 Галянтич М.К. Житлове право України: Навч. Посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2008. – С. 215.

9 Право на житло: цивільно-правові засоби його реалізації // Юридична газета. - 2006. - №22 (82). - С. 11.

10 Воронова О.В. Підстави набуття права власності на житло: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук // Режим доступу: http://www.lawbook.by.ru/


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

51903. Технологии проектирования урока изобразительного искусства. Организационные и методические требования к структуре урока изобразительного искусства 58.7 KB
  Организационные и методические требования к структуре урока изобразительного искусства Как строится урок изобразительного искусства Чтобы разработать план конкретного урока определить его цель и задачи учителю нужно четко представлять место данного урока в содержании курса. Для этого он должен определиться в выборе программы; составить календарнотематический план исходя из конкретных условий разный тип школ различное количество часов разная обеспеченность средствами обучения; точно определить цель урока вычленить главные...
51905. Кредитно – денежная система. Монетарная политика 48.5 KB
  Функции центрального банка: разработка и реализация денежно – кредитной политики; эмиссия и изъятие денег из обращения; хранение золотовалютных резервов страны; выполнение кредитных и расчётных операций для правительства; контроль за деятельностью коммерческих банков и т. функция замещения наличных денег кредитными операциями. Процесс создания денег. Денежный мультипликатор Предложение денег на денежном рынке увеличивается или уменьшается в результате деятельности коммерческих банков за счет так называемых кредитных денег.
51906. Психологический анализ урока 38 KB
  В ходе анализа рассматривается насколько урок соответствует уровню подготовки учащихся и их интеллектуальному развитию. Анализируются психологическая природа усвоения учебного материала развития интеллектуальной активности обучаемых в учебном процессе соответствие приемов и способов работы возрастным и индивидуальнопсихологическим особенностям учащихся. критерии Психологическая цель урока: 1 проектирование развития учащихся в пределах изучения конкретного учебного предмета и конкретного урока; 2 учет в целевой установке урока...