71920

Освіта в Іспанії та Італії

Реферат

Культурология и искусствоведение

Чималі мовні і культурні відмінності між регіонами країни, мовою якої став кастільський діалект (літературна іспанська). Кілька регіонів (Каталанія, Валенсія, баскська провінція тощо) мають свої мови за другу офіційну мову. Майже 85% населення — католики, представників інших релігій мало.

Украинкский

2014-11-14

123 KB

1 чел.

Освіта в Іспанії та Італії

1. КРАЇНА

Іспанія має чималу територію (504 760 км2) і населення майже 40 млн. чол., які зосереджені на узбережжях і в районі Мадріда. Демократична Конституція 1978 р. покінчила з тоталітарним минулим і разом з прилученням до Європейського Союзу привела до швидкого розвитку й оновлення країни. Вона децентралізувала державу і надала великі права в управлінні освітою місцевим урядам і 17 автономним територіям. За устроєм Іспанія — конституційна монархія. Законодавча влада належить парламенту, виконавча — уряду, керівника якого призначає король за поданням парламенту. Головні політичні партії: іспанська соціалістично-робітнича (PSOE), народна (РР), об'єднаних лівих (IU), є кілька регіональних партій. Чималі регіональні відміни живлять екстремістські сили (насамперед басків), які вибухівку вважають кращим політичним знаряддям. Та все ж Іспанія має дуже вагомі досягнення, які ще раз засвідчують переваги у наш час демократичного устрою над усіма іншими.

Чималі мовні і культурні відмінності між регіонами країни, мовою якої став кастільський діалект (літературна іспанська). Кілька регіонів (Каталанія, Валенсія, баскська провінція тощо) мають свої мови за другу офіційну мову. Майже 85% населення — католики, представників інших релігій мало.

Іспанія — розвинена індустріально-аграрна країна. Експортує вироби машинобудування, продукцію сільского господарства і харчової промислвості. Розподіл активного населення: 6% у сільському господарстві, 38% у промисловості, 56% у третинному секторі. Один зі світових лідерів туризму (понад 50 млн. іноземців щороку). Досить високий рівень безробіття (23% серед осіб віком від 16 до 55 років) зумовлює підвищену мобільність іспанців, ріст їх діаспори у країнах Європейського Союзу. Грошова одиниця — песета.

1.1. МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ СИСТЕМИ ОСВІТИ

На території Іспанії спалахи розвитку освіти припали на період Римської імперії, арабського завоювання (вісім вищих закладів існували у ІХ сторіччі), формування централізованої монархії і Відродження. Наступні сторіччя супроводжувалися посиленням державного контролю над університетами. Лише демократичний закон 1970 р. повернув університетам належний рівень автономії (статут, управління, використання бюджету, зміст програм і форми навчання, добір кадрів) і започаткував реформу освіти.

З того часу система освіти Іспанії перебуває у постійній перебудові з метою досягнення європейських стандартів. Є підстави вважати, що це завдання буде реалізоване після завершення третього циклу реформ уже після 2000 року. У першій половині 90-х років система освіти Іспанія мала структуру,головні риси якої наведені на нашій схемі.

Запланована реформа середньої освіти передбачає подовження обов'язкової освіти до 10 років. Вона складатиметься з початкової школи (три цикли по 2 роки кожен) і 4-річної "обов'язкової" середньої (два 2-річні цикли). Її випускники можуть продовжувати навчання чи у профзакладах, чи у двохрічній школі загального навчання для отримання бакалаврату та права вступати в університети. Буде 4 варіанти бакалаврату: природничі науки і медицина; гуманітарні науки; соціальні науки; технології. За цими профілями їх володарі продовжать навчання в університетах. . Є також ряд предметів, вивчення яких обов'язкове для всіх напрямків: це іспанська мова й література, мова даної автономної області, іноземна мова, історія, філософія й фізкультура. Тих, хто не здав іспити з декількох предметів, залишають на другий рік.

Отже, система освіти Іспанії перебує в стані тривалих змін. Про їх обсяг і глибину свідчать, наприклад, такі факти: з сучасних (1993 р) 52 університетів країни лише 10 існували до 1968 року, а за 80-і роки кількість студентів подвоїлася і сягла 1,378 млн. (з яких понад 30 000 — іноземці). Для задоволення величезного попиту Міністерство освіти і наук (займається загальною координацією, має право визнання національних дипломів і звань тощо) майже потроїло кількість викладачів, але їх все ще надто мало (1 на 24 студенти). Не дивно, що урядова політика скерована на стимуляцію розвитку приватного сектора освіти, який менше обтяжує бюджет (стаття на вищу освіту у ньому перевищує всі витрати на оборону), ніж державні заклади. Міністерству у плануванні й координації допомагає значно впливовіша Університетська рада, яка об'єднує ректорів ВЗО, представників урядів провінцій і включає 15 незалежних експертів, відповідаючи за оцінювання всього сектора вищої освіти й окремих закладів.

1.2. ЗАКЛАДИ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Система вищої освіти Іспанії відзначається виключною однорідністю, адже аж 98% студентів навчаються в університетах (Centro), поза якими готують лише фахівців з туризму, ремесел та деяких інших видів занять. З 52 університетів 7 недержавні. Серед університетів більшість мають класичний набір програм навчання, але є кілька політехнік,а також Відкритий університет дистанційного навчання.

Університети мають досить складну структуру і надають курси, програми й кваліфікації різного рівня. Так, їх факультети (Facultad Universitaria) пропонують програми тривалістю 4-5 років з присудженням повного диплома (Licenciado). Вищі технічні школи (Escuela Tecnica Superior) після 4-5 років навчання присуджують дипломи вищих інженерів. Групи невеликі, а навчання порівняно інтенсивне з орієнтацією на практику. Університетські (Escuela Univers.) і інженерно-технічні (Escuela Tecnica de Ingeneria) школи надають дипломи вже після трьох років навчання. У школах на одного викладача припадає надто багато студентів.

До сектору неуніверситетської вищої освіти входять інститути, що надають два види дипломів: еквівалентний до університетських Diplomado or Liceciado за умови виконання програм, подібних до університетських (А), і нижчий від університетських диплом простіших програм мистецьких фахів (Б).

Диплом А надають Військова Академія, інститути туризму, цивільної авіації й теологічні заклади (всі вони не підпорядковані Міністерству освіти і науки). Дипломи Б надають інститути і професійні школи з легшими умовами вступу і простими програмами (музика, співи, дизайн та інші мистецькі фахи).

1.3. ДОСТУП

Закон про університетську реформу (1983 р.) проголосив право кожного громадянина на отримання освіти за своїм вибором. Умови і правила вступу встановлює центральний уряд країни за рекомендаціями Університетської ради. Процедура для кожного ВЗО і факультету залежить від співвідношення наявних місць і кількості можливих вступників. До третього циклу перебудови освіти середня школа мала 11 класів, тому її випускники після отримання атестату з назвою "бакалавр", повинні були для вступу в університети обов'язково навчатися протягом року ("репетиторський рік") і звершити "університетський курс орієнтації" із заключними екзаменами.

Ці річні курси організовувалися за чотирма напрямами:

— технології і природничі науки;

— біологія і охорона здоров'я;

— соціальні науки;

— гуманітарні науки і мистецтво.

Вступ у відкриті університеські школи відбувається через конкурс документів. Для відбору на престижніше навчання проводять екзамени у вигляді двох тестів, які проводить екзаменаційна комісія в одні і ті самі дні на всій території Іспанії. Автономність університетів дає їм право вводити, якщо це необхідно, додаткові вимоги. Перший тест має перевірити загальні вміння абітурієнта (культуру, знання мов, здатність до аналізу й синтезу тощо), другий — засвоєння тих дисциплін, що поглиблено вивчалися на курсах орієнтації. Під час селекції враховують оцінки атестату, випускних екзаменів за "курс орієнтації" і двох вказаних тестів. Оскільки певна кількість молоді вчиться протягом п’яти років у середніх технічних закладах й отримує дипломи техніків, вона може вступати у ВЗО разом з випускниками курсів орієнтації на відповідну до дипломної спеціальність.

Винятком з цих правил є умови вступу осіб віком понад 25 років. Вони складають два специфічних тести; під час прийому враховується їх трудова діяльність, досвід тощо.

Поділ країни на провінції привів до того, що 95% місць у ВЗО, розташованих у певній провінції, надається мешканцям цієї ж території, 5% — прибулим з інших місць.

1.4. АКАДЕМІЧНИЙ РІК І ЕКЗАМЕНИ

Академічний рік розпочинається у перший тиждень жовтня і закінчується в червні, є короткі канікули під час головних релігійних свят. На тиждень припадає 20-30 лекційних годин, що складає 600-700 годин за навчальний рік. Після завершення вивчення дисципліни складається екзамен (у лютому, червні чи вересні).

Система оцінювання передбачає 10 балів: 10 — matricula de honor, 9-9.9 — sobresaliente, 7-8.9 — notable, 5-6.9 — aprobado, нижче 5 — suspenso. Прохідною є оцінка aprobado. Тези оцінюються трьома рівнями: extraordinario, apto cum laude, apto.

Навчання на факультетах і у вищих школах університетів організовані за трьома циклами: базовий (2-3 роки), спеціалізований (2 роки з присвоєнням диплома), дослідницький (2-3 роки з отриманням диплома доктора). В університетських школах навчання має лише один 3-річний цикл з високим рівнем спеціалізації навчальних програм для кращої фахової підготовки. Так готують учителів початкових шкіл, працівників соціальних служб тощо.

Навчальні плани університетів будуються з урахуванням існування трьох видів дисциплін: обов'язкових для всіх ВЗО, які присвоюють даний диплом (академічну кваліфікацію); на вибір ВЗО, які можуть бути як обов'язковими, так і факультативними; дисципліни за вибором студентів (10% всього навчального часу). Переповненість аудиторій та ряд інших причин (типу необхідності поєднувати навчання з підробітками) приводить до того, що дуже багато студентів кидає університети, не одержавши диплома. Упродовж 80-х років таке траплялося з кожним другим студентом. Лише 20% студентів Іспанії отримують ту чи іншу форму фінансової підтримки з боку державних чи провінціальних влад.

Не легше ведеться і викладачі ВЗО Іспанії, які мають справу з переповненими аудиторіями. Вони поділяються на чотири категорії: професори, виконуючі обов'язки професорів, викладачі-заступники, викладачі-асистентіи. Перші повинні мати докторський диплом, викладати і проводити наукові дослідження. Наступні дві категорії теж повинні мати звання доктора, лише викладачі-асистенти задовольняються повним дипломом університету чи еквівалентного ВЗО, але для отримання права на роботу складають професійний іспит. Уряд і Університетська рада докладають чимало зусиль для стимулювання викладачів до підвищення свого академічного і професійного рівня (стажування за кордоном, курси підвищення кваліфікації тощо).

1.5. КВАЛІФІКАЦІЇ

Завершення сучасної стадії реформування освіти в Іспанії приведе до описаної нижче системи кваліфікацій, які отримуватимуть учні і студенти.

Обов'язкова середня освіта триває 10 років і приводить "успішного" учня до Craduado Escolar з правом продовження освіти у середній школі вищого рівня (два класи з присудженням бакалаврату одного з чотирьох профілів) і отриманням права участі в конкурсних іспитах в університети, "неуспішного" — до Certificato de Escolaridad, що надає доступ лише до дворівневої профосвіти (5 років разом) з отриманням диплома техніка і можливим вступом (через конкурс) у ВЗО за профілем. Отже, модифікована середня освіта Іспанії стане "європейською" — 12 років.

Трирічне навчання в університетських школах надає кваліфікацію інженера-техніка з правом продовження навчання у другому циклі цих же університетів чи переходу на ринок праці.

П’ятирічне навчання на факультетах університетів чи в їх вищих школах (і в частині інститутів) приводить до диплома Licenciado, що надає право на післядипломне навчання.

Виконуючи вказівку Університетської ради про розширення набору курсів, ВЗО розширили його майже втричі. Варто виділити введення магістерської програми з присвоєнням звання Magister Universitario обсягом 600 год. і тривалістю 1-2 роки, завданням якої є значне підвищення фахових вмінь випускника, збагачення його навичками наукового аналізу і дослідження. Інший новий варіант післядипломних студій приводить до диплома спеціаліста (Especialista).

Закінчення двох перших циклів університетів й отримання Licenciado надає право продовжувати навчання для отримання диплома доктора. Воно триває два-три роки під наглядом наукового керівника (тьютора), супроводжується самостійними пошуками, написанням і захистом дисертації.

Схематично сучасні кваліфікації вказані у таблиці 1.

Таблиця 14. Тривалість навчання і кваліфікації за трьома рівнями вищої освіти Іспанії.

Тривалість денного навчання (років) і присуджений диплом

Рівні вищої освіти

3

4

5

6

7

8

Перший рівень

Di/Aт/Iт/P

Другий рівень

L/I/A

x

Третій рівень

D

x

Примітка: позначення х означає, що для медичних фахів тривалість навчання становить не 5, а 6 років

Позначення у таблиці: A — архітектор, Ат — архітектор-технік, D — доктор наук, — диплом (diplomado), І — інженер, Іт — інженер-технік, L — ліцензія (licenciatura), Р — професійна кваліфікація.

 

2. КРАЇНА

Італія (Reppublica Italiana) стала парламентською республікою з 2 червня 1945 р., а її Конституція 1 січня 1948 р. запровадила двопалатний Парламент (Палату депутатів і Сенат) — законодавчий орган, що обирається прямими і загальними виборами на пять років. Президент обирається на спільній сесії Парламенту на сім років. Прем'єр-міністр обирається за поданням Президента. Юридична влада належить муніципалітетам. Головні партії у парламенті 1994 р. обрання — ліва демократична, "Вперед, Італія", національний альянс, Північна ліга, "зелені" та інші.

Італія має площу 301 302 км2 і населення 57,2 (1993 р.) млн. чоловік. Молоді у віці 20-24 роки налічу’ється 4,725, у віці 25-29 р. — 4,791 млн. чоловік. Більшість розмовляє італійською мовою, 1,3 млн. чол. — сардінським діалектом, 0,75 млн. чол. — іншими діалектами. У прикордонних районах вживається французька і німецька мови, інші мовні групи нечисленні. Домінує католицька церква, але представлені й інші світові релігії.

Італія — промислова країна. Внески в її ВНП (п'ятий за обсягом у світі) такі: 39% — індустрія (6,7 млн. чол), 5% сільське господарство (1,5 млн. чол.), решта — послуги (12,2 млн. чол.). Країна є одним зі світових притягальних полюсів туризму. Основні її експортні товари: вироби транспортного та інших секторів машинобудування, легкої і харчової промисловості, промислове обладняння. У країні зерігається розрив у розвитку Півночі і Півдня. Безробіття у 1991 році — 11%, серед молоді віком від 14 до 29 років — 26,8%.Грошова одиниця — італійська ліра.

2.1. МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Найстаріший у світі університет створений у Болоньї у 1088 р., за ним виникли заклади в Падуї (1222 р.) і Неаполі (1224 р.). Останній вважається першим у світі державним університетом.

Народжені вільними, університети потрапили під державний контроль після 1859 року. Реформа Gentili (1923 р.) зробила наголос на наукових завданнях університетів, дипломи яких стали суто академічними. Для викладачів ввели державні екзамени для отримання фахових документів, одночасно зросла автономія університетів у поточній діяльності. У післявоєнний період довго тривали дискусії про напрями змін освіти, а здійснення планів настало лише після студентських заворушень кінця 60-х років. У 1969 р. було впроваджено безекзаменаційний вступ усіх володарів шкільних атестатів в університети, що врешті спричинило переповнення їх аудиторій й ускладнило роботу викладачів. В останні роки до вищої освіти переходять 63-67% випускників 13-річної середньої школи. Сучасна структура системи освіти Італії вказана на схемі.

Обов'язкове навчання (вік 6-14 років) в Італії добре організоване, відбувається у невеликих класах і в середнього розміру школах за спільними національними програмами. Педагоги мають прекрасні інноваційні традиції, вони є держслужбовцями і користуються непоганим соціальним захистом та суспільною повагою. В кінці 8-го класу складаються екзамени (esame di licenza), успіх відкриває шлях до повної середньої освіти. На її рівні ситуація складна, бо збереження традицій заважає пристосуванню до вимог часу. Наприклад, у "класичних" ліцеях, які готують до університетів, вчать латину і грецьку мови, але немає занять з сучасних іноземних мов. Програми цього рівня надто довгі (5 років) і зазнають критики. Перебіг випускних екзаменів (esami di maturita) є справою змін та експериментів. Успіх на них дає право на диплом з французькою назвою "бакалаврат", але для вступу в університети без екзаменів необхідно вчитися в СШ-2 п'ять років.

 Вища освіта Італії представлена переважно університетами. Рівновага сил реформаторів і консерваторів в Італії зумовила винятково малу швидкість її змін і збереження багатьох реліктів. Та активна участь Італії в Європейському Союзі примусила країну розпочати зближення своєї освіти з типовими для Європи зразками: вперше була введена аспірантура і наукове звання доктора наук, аналогічного до Ph.D.; з 1990 р. запровадили короткі спеціалізовані університетські програми (2-3 роки) з заключним університетським дипломом (Diploma universitaria), а закон 1993 р. додатково розширив автономію університетів.

2.2. ЗАКЛАДИ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Вища освіта Італії має гіпертрофований університетський і малий неуніверситетський сектори, більшість закладів державні.

Університети з навчальними і науковими програмами перебувають під управлінням Міністерства університетів і науково-технологічних досліджень, завдання якого:

— планувати і здійснювати розвиток наукових досліджень;

— складати трирічні плани розвитку університетів;

— розподіляти кошти між закладами згідно з критеріями закону;

— координувати участь Італії у міжнародних програмах.

Національна Рада університетів (з 1979 р.) є консультативним органом, де представлені кілька інших національних рад (економіки і праці, науки, культури тощо). Інші консультативні органи під егідою міністерства: Національна Рада з науково-технологічних пошуків, Постійна конференція ректорів італійських університетів тощо.

Всього в Італії налічується 65 закладів університетського рівня (державних і "вільних", що самоуправляються, але мають офіційне визнання і дипломи, працюють за програмами державних й інспектуються Міністерством освіти). Розподіл ВЗО такий:

- 45 державних університетів;

- 3 політехніки: Bari, Milan, Turin;

- 5 вільних (приватних): Univ.Cattolica del Sacro Cuore (Мілан), Univ. Commerciale Baccani (Мілан), Univ. Internationale degli Studi Sociali (Рим), Libera Univ. "Maria S.S.Assunta" (Рим), Univ. di Urbino;

- 3 державних університетських інститути: Inst.Universitario Navale (Неаполь), Inst.Univ. Orientale (Неаполь), Inst.Univ.di Architettura (Венеція);

- 4 вільних університетських інститути: Instituto Universitario "C.Cattaneo" (Castellanza); Inst.Univ. di Lingue Moderne (Мілан), Inst.Univ. di Magistero "S.Orsola" (Неаполь), Inst.Univ. Campus bio-medico (Рим);

- 2 університети для іноземців: Perugia, Siena;

- 3 Вищих школи: Scuole Noramle Superiore (Піза), Sc.di Studi Universitari e di Perfezionamento "S.Anna" (Піза), Sc.Internazionale (Superiore di Studi Avanzati (Трієст).

Неуніверситетські заклади класифікуються таким чином:

а) інститути мистецтв під егідою інспекторату мистецького навчання Міністерства della Publica Istruzione, а саме:

— 20 Академій мистецтв, які мають чотирирічні курси з чотирьох напрямів мистецтв (малювання, скульптура, декоративне мистецтво і дизайн). Є вступні іспити, від яких звільнені учні середніх мистецьких закладів (ліцеїв та інститутів). Щороку проводяться перевідні іспити, наприкінці навчання видається диплом з мистецької спеціалізації.

— 4 Вищі Інститути мистецької промисловості (Faenza, Florence, Rome, Urbino). Зміст курсів визначається науково-дидактичною радою закладу. Абітурієнти повинні мати атестат зрілості і пройти співбесіду. Заняття приводять до певного випускного проекту, який захищається на випускному іспиті і дає право на отримання диплома, еквівалентного диплому Академій мистецтв.

— 1 Академія театрального мистецтва у Римі з двома курсами підготовки акторів (4 роки) та менеджерів (директорів, 3 роки). Є вступний іспит і всього 30 місць на кожен з двох курсів.

— 1 Національна академія танцю в Римі з прийомом після закінчення початкової школи. Навчання триває вісім років. Учні закінчують паралельно середню освіту і упродовж ще трьох років опановують хореографію, викладання і сольний танець.

б) інститути під егідою інших міністерств:

— 10 інститутів фізичного виховання (Рим та інші міста) з трирічним навчанням. Щоб вступити, треба мати атестат і скласти вступні іспити (кількість місць) лімітована. Випускники одержують диплом викладача фізкультури;

— 1 Експериментальний центр кіно в Римі, який видає офіційні професійні дипломи;

— 1 Центральний інститут реставраторів у Римі, що має два потоки: з "металів та археологічних об'єктів" та мальованих картин. Вступ конкурсний (кількість місць обмежена), навчання триває три роки, у дипломі вказується фахова спеціалізація;

— 1 Opificio delle Pietre Dure у Флоренції, де також готують реставраторів;

— школи архівістів у кількох містах для підготовки працівників державних архівів та установ;

— вищі школи перекладачів (приватні чи муніципальні), які мають два роки навчання. Після їх закінчення і року вдосконалення видається професійний диплом, визнаний державою. Не слід плутати ці дипломи з більш академічними, які видають після чотирирічних студій університети в Болонії та Трієсті;

— військові академії та інститути поліції, якими керують відповідні міністерства (оборони і внутрішніх справ).

2.3. ДОСТУП

Вступ визначається наявністю атестату (бакалаврату) за середню школу (Maturita exam). Решта попередніх умов залежить від вибору навчального курсу. Університети вільні у встановленні вимог і кількості місць для вступників. Чимало проводять вступний іспит і додають аналіз оцінок шкільного атестату. Хоч більшість курсів відкриті для всіх, частина (медицина, стоматологія) мають визначену або змінну від року до року (архітектура) кількість вакантних місць. Вступ на лімітовані спеціальності здійснюється лише за результатами екзаменів. Обмеження місць існує і в приватних університетах.

Доступ на старших курсах до диплома спеціалізації також через конкурсні екзамени (усний і письмовий тест з оцінюванням досягнутої кваліфікації). Кандидати допускаються до навчання за отриманим після екзаменів кваліфікаційним списком.

Прийом на докторські заняття після отримання диплома також провадяться за результатами конкурсних іспитів (письмовий чи усний тест). Іспити організовуються на національному рівні; кожен курс (програма) має визначену кількість місць.

2.4. АКАДЕМІЧНИЙ РІК І ЕКЗАМЕНИ

Раніше рік розпочинався 1 листопада і закінчувався 31 серпня наступного року. Останнім часом навчальний рік на багатьох факультетах поділяється на два семестри, розпочинаючись раніше.

Програми, як правило, поділяються на окремі курси (дисципліни) з усними екзаменами після завершення. Кожен навчальний рік закінчується певною кількістю екзаменів. Прохідні бали лежать між 18/30 і 30/30, до останніх може додаватися lode (cum laude). Шкала складається з 30 балів, бо екзаменаційна комісія включає три особи, кожен з яких може поставити максимум 10 балів, а lode (cum laude) додається за умови повної одностайності). Кількість щорічних екзаменів залежить від факультету. Є також список необхідних предметів та іспитів, частина яких складається за вибором самого студента і затверджу’ться Consiglio di Laurea. На закінчення студій студент повинен скласти заключний іспит з назвою esame di laurea у вигляді письмових тез чи проекту (tesi di laurea), які захищаються перед групою 11 викладачів (тому загальна оцінка може сягти 110). За наслідками обговорення під час захисту може бути додане lode.

Відвідування обов'язкове під час набування диплома спеціалізації. Для доступу до навчання наступного року наприкінці попереднього року складаються екзамени з теорії й практики обраної дисципліни (спеціалізації). Заключний іспит включає письмові тези з одного чи кількох предметів, що стосуються програми навчання.

Аспіранти на докторських студіях повинні щороку звітувати про виконане для отримання дозволу на продовження навчання. Після його закінчення вони захищають тези (дисертацію) перед національною комісією.

2.5. КВАЛІФІКАЦІЇ

Італійські університети, приймаючи учнів 13-річної середньої школи, присуджують лише чотири види дипломів (див. Табл. 1).

1) Diploma universitario коротких циклів стандартною тривалістю 2-3 роки в університетах і так званих scoule dirette a fini speciali, які мають бути перетворені у майбутньому на повні "дипломні" курси,

2) Diploma di laurea — повний диплом після 4-6 років загальних культурних і наукових студій, який дає право на титул "dottore". Представники регульованих професій (лікарі, архітектори та ін.) для початку фахової діяльності мають скласти державний профекзамен. З більшості фахів навчання триває 4 роки, з інженерії, архітектури, стоматології — 5 років, з медицини — 6 років.

3) Diploma di specializzazione — професійна кваліфікація спеціаліста після додаткових 1-2 років навчання за програмами, які визначають самі університети (підготовка вчителів ліцеїв тощо).

4) Dottorato di ricerca (Ph.D.) — введене з 1980 р. звання доктора з наукових досліджень, які здійснюються під наглядом і за рішенням Collegio dei docenti з даної дисципліни. Студії тривалістю 3-5 років дають аспіранту змогу виконати самостійні пошуки з оригінальними результатами.

Таблиця 1.Тривалість навчання і дипломи для головних профілів вищої освіти сучасної Італії.

Тривалість денного навчання (років) і присуджений диплом

Профілі, фахи

3

4

5

6

7

8

Різна тривалість

Педагогіка

L

DS

DR

Гуманітарні науки

L

DS

DR

Образотоворчі мистецтва

La

Архітектура

L

DS

DR

Право, політичні науки

L

DS

DR

Економічні науки

DU

L

DS

DR

Точні та природничі науки (окрім хімії)

L

DS

DR

Хімія, Інженерія

DU

L

DS

DR

Загальна медицина

DU

L

DS

Стоматологія

L

DR

Фармакологія

L

DS

Ветеринарія

L

DS

Сільське господарство

L

DS

DR

(DU — Diploma Universitario, L — laurea, La — licenza accademia di belle arti, DS — Diploma di Specializazzione, Dr — Dottorato di ricerca)

Примітка. Університети також можуть видавати дипломи за курси perfezionamente за угодою з державою чи з місцевими владами. Навчання на них триває переважно один рік і приводять до поглиблення знань з якогось фаху чи до засвоєння нового, що підвищує шанси випускника на ринку праці Італії.

Використані джерела:

 ed.net.ua

osvita.org.ua

PAGE  16


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

45633. PR-консалтинг в кризисных ситуациях 27.5 KB
  Подход к организации с т. Свойство эмерджентности – несовпадение целей организации с целями входящих в нее частей. Кризисный PR – специальная коммуникационная технология направленная на сохранение паблицитного капитала организации или персоны который разрушается вследствие реального или нереального кризиса. Далее – информационное использование кризиса на благо организации.
45634. Кризисный PR 34.5 KB
  В PR-сопровождение входит комплекс исследований стартовой ситуации разработка стратегии кампания в СМИ работа с элитами достижение лояльности органов власти юридическое сопровождение. Информационные войны Конкуренция на рынке между бизнес-структурами зачастую приводит к кампаниям в СМИ с целью дискредитации конкурента в глазах потребителей или делового сообщества. Мы специализируемся на выстраивании линии защиты в информационном поле проведении медийных кампаний по возвышению имиджа или репозиционированию клиента блокировании действий...
45635. Деловые переговоры как форма PR-деятельности 33.5 KB
  При проведении переговоров важно какую стратегию вы выберете: 1 стратегия выигрыша я выигрываю всегда в любой ситуации такому человеку можно как проиграть так и выиграть выигрыш проигрыш выи. Часто такая стратегия краткосрочна сиюминутна. Стратегия выигрышпроигрыш Этот подход означает: Будет так как решу я. Стратегия выигрышпроигрыш жесткая стратегия ведения переговоров с явно выраженным стремлением одной стороны добиться преимуществ за счет интересов другой.
45636. Деловая переписка в деятельности ПР-специалиста. Техника составления различных типов деловой корреспонденции 28.5 KB
  Избегать длинных слов ненужных повторов короткие предл. мин слов и т. Слова упак.логика посколькипостольки а не тогда; если – что; позитивность – нельзя использовать отрицательные слова и частицы найти синоним – позитивн.