71948

Інформаційна культура учнів

Реферат

Информатика, кибернетика и программирование

В інформаційному суспільстві люди мають можливість отримувати доступ до надійних джерел інформації. Процес комп’’ютеризації позбавляє їх від рутинної роботи дозволяє забезпечити високий рівень автоматизації обробки інформації в сферах освіти виробництва в соціальній сфері.

Украинкский

2014-11-14

47.04 KB

7 чел.

Реферат

на тему

Інформаційна культура учнів

Виконала

студентка 6 курсу

ННІ іноземної філології

Манзело Лілія

План

Вступ

1.Інформація як складова інформаційної культури особистості.

2.Використання інформаційно-комунікаційних технологі у навчальному процесі загальноосвітньої середньої школи.

3.Формування інформаційної культури школярів.

Висновки

Список використаної літератури.

ВСТУП

     Стрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) став визначальним чинником розвитку сучасного суспільства, яке отримало назву «інформаційне суспільство».

    Термін «інформаційне суспільство» характеризує суспільство, в якому у достатку циркулює інформація високої якості, а також є всі необхідні засоби для її зберігання, розподілу і використання. Інформація легко і швидко розповсюджується за вимогою зацікавлених людей, організацій і подається їм у звичній для них формі. Вартість користування інформаційними послугами настільки невисока, що вони доступні кожній людині. В інформаційному суспільстві люди мають можливість отримувати доступ до надійних джерел інформації.  Процес комп’ютеризації позбавляє їх від рутинної роботи, дозволяє забезпечити високий рівень автоматизації обробки інформації в сферах освіти, виробництва, в соціальній сфері.

    Нині освіта стає однією з найбільш визначальних галузей людської діяльності. Істотно підвищується її соціальна роль освіти: від спрямованості та ефективності освітніх технологій у наш час багато в чому залежать перспективи розвитку людства. Освіту, особливо вищу, розглядають як провідний фактор соціального й економічного прогресу. У положенні із доповіді Всесвітнього банку «Формування суспільства, заснованого на знаннях. Нові завдання вищої школи» говориться про те, що вища освіта сприяє згуртовуванню нації, зміцненню соціальної єдності і довіри до соціальних інститутів, активізації населення та відкритих дискусій, а також правильному розумінню питань гендерного, етнічного, релігійного і соціального різноманіття.

    Використання і впровадження ІКТ дозволяє втілити в реальність ідеї освіти і розглядати цей процес як чергову освітню революцію. Це пояснюється тим, що суттю сучасної інформаційної революції є не технологічний розвиток, а радикальне вдосконалення інтелектуальних здібностей учнів середньої загальноосвітньої школи. Нові технології надають потужні засоби розвитку розумових здібностей. Вони дозволяють ефективно обробляти величезні масиви інформації, за допомогою настільних систем видавництва швидко видавати друковані праці, зберігати і знаходити інформацію в базах даних, здійснювати зв’язок за допомогою сучасних телекомунікацій. Це є дуже важливим у навчальному процесі. Водночас революційні зміни в системі освіти пов’язані головним чином з тим, що інформаційно-комунікаційні технології змінюють саму природу мислення школярів, а значить підвищують їх інформаційну культуру.

    Проблема комп’ютеризації освіти, розробка програмного забезпечення та методики використання програмних продуктів у навчанні достатньо розкриті в роботах багатьох вчених (О.М. Бахтина, А.Ю. Барановського, Б.С. Гершунського, М.С. Голованя, М.І. Жалдака, І.І. Мархела, Є.І. Машбиця, Н.В. Морзе та ін.). Використання програмних продуктів у професійному навчанні показано в дослідженнях Д. Берда, Д. Девіса,  В.С. Горського, Р.С. Гуревича, М.Ю. Кадемії, В.Г. Розумовського, І.О. Петрицина, К.Х. Томаса та ін.

     Необхідно активізувати пошук продуктивних та перспективних форм, методів та засобів навчання, які в змозі забезпечити радикальне підвищення ефективності дидактичного процесу на всіх рівнях освіти. Одним із таких напрямів досліджень є вивчення можливостей використання у дидактичному процесі сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, які почали інтенсивно розвиватися після винаходу комп’ютера й цілком спираються на його інформаційно-комунікаційні можливості.

     Формування інформаційної культури школярів є однією із основних умов процесу виховання. Виходячи з того, що інформаційна культура характеризує якість інформаційної діяльності, ми приділяємо особливу увагу цьому процесу в системі педагогічного мережевого спілкування. При цьому інформаційна діяльність постає як умова і засіб формування інформаційної культури школярів.

     Інформаційна культура школярів вдосконалюється під час вивчення загальноосвітніх дисциплін. Це можливо лише за умови, що використання інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема,  Інтернет-технологій, стане одною з вимог до становлення особистості сучасного школяра.

  1.  Інформація як складова інформаційної культури особистості

       Інформацію завжди вважали важливою, невід’ємною складовою життя людини. Проте до середини ХХ ст. ця категорія не була об’єктом пильної громадської уваги та аналізу з точки зору її впливу на особистість і державу. Лише із входженням суспільства до нової соціальної стадії розвитку, коли економічне лідерство почало свідомо ототожнюватися з наукоємною продукцією, глибокими знаннями, вмінням швидко нарощувати професійний потенціал завдяки умілому опрацюванню інформаційних матеріалів, сформувалося принципово нове ставлення людства до інформації. З того часу її стали визнавати стратегічним ресурсом, що стоїть в одному ряду з природними, фінансовими, трудовими та іншими ресурсами розвитку суспільства і держави.

       Первісне тлумачення поняття «інформація», що зберігає своє значення понад два тисячоліття, коли інформацію розуміли як роз’яснення, виклад, усвідомлення, повідомлення про якусь подію, діяльність, відомості, що їх одна людина передавала іншій усним, письмовим або будь-яким іншим способом, а також сам процес передачі чи одержання цих даних і сьогодні не втратив свого загальновживаного значення. Але сфера наукового пізнання потребує більш детального вивчення цього поняття. Через те представники різних наук – бібліографознавства, книгознавства, журналістики, математики, фізики, хімії, біології, психології, кібернетики, соціології, інформатики, культурології, філософії – почали вивчати цей непростий феномен. Як результат, з’явилося багато праць вітчизняних і закордонних авторів, присвячених проблемам інформації та її природи, де інформацію розглядали з позицій окремих наук, міждисциплінарних і загальнонаукових досліджень, філософських категорій і глобальних проблем сучасності.

      Один із авторів загальної моделі інформації М. С. Бургін зазначає: «Це поняття до останнього часу не має задовільного визначення. Визначення, що існували, були або занадто спеціальними, або занадто конкретними для такої важливої і поширеної сутності як інформація». За свідченням інших дослідників, така ситуація зберігається й дотепер. А. В. Нестеров пише: «Є багато публікацій, що суперечать одна одній, про сутність інформації, проте проблема інформації й дотепер не розв’язана» .

       Талановитий популяризатор наукової інформатики, її теоретичних і практичних досягнень професор Санкт-Петербурзького державного університету культури і мистецтв Д. Блюменау пропонує таке визначення інформації: «Інформація – актуалізована фаза функціонування індивідуальної свідомості особі, що виникає внаслідок декодування вхідного сигналу, дає змогу усвідомити себе як суб’єкта і забезпечує життєдіяльність усіх систем особі та орієнтацію її в соціальному середовищі».

       Отже, інформацію слід розглядати як феномен загальний і універсальний, що охоплює усі грані та рівні реальності.Пріоритет інформації порівняно з іншими цінностями, набуття інформаційними ресурсами статусу стратегічних визначаються також тим, що в будь-якій сфері діяльності, зокрема економічній, політичній, соціальній, перевагу мають ті, хто володіє можливістю повного доступу до інформації та відповідними засобами її отримання, опрацювання, поширення і зберігання.

       Американські вчені виділили  три головні типи цивілізації, що виникли під час глобальних соціотехнологічних революцій: аграрно-ремісничий, індустріальний та інформаційно-комп’ютерний. Основою кожної з трьох цивілізацій є власна особлива технологічна система, пов’язана, відповідно, з матерією, енергією та інформацією

       Усе це зумовлює потребу ставитися до інформації як до важливого чинника, що визначає багато напрямів розвитку суспільства. Дія цього чинника посилюється завдяки зростанню кількісних показників інформаційних потоків у сучасному суспільстві.За твердженням фахівців, людство сьогодні досягло такого рівня пізнання, коли кількість інформації, що надходить до промисловості, управління та наукового світу, досягає тривожних пропорцій. Загальна сума людських знань до 1800 р. подвоювалася кожні 50 років, до 1950р. – кожні 10 років, а до 1970 р. – кожні п’ять років. Особливо динамічно збільшується обсяг наукових знань, подвоюючись кожні два-три роки. За даними ЮНЕСКО, на початку ХІХ ст. в усьому світі видавали близько 100 наукових журналів, у 1850 р. – 1000, у 1900-му – понад 10000, нині – більше 100 тисяч. Книжок за останні 25 років видано стільки, скільки за попередні 500 років.Лавиноподібне зростання обсягів інформації у другій половині ХХ ст. спричинило так званий інформаційний вибух, наслідком якого є інформаційна криза – суперечність між швидко зростаючими обсягами потоків інформації та обмеженими можливостями людини. Так, наприклад, вчені, витрачаючи на інформаційну діяльність близько 50% свого робочого часу, спроможні ознайомитися не більше ніж з 10 – 12 % публікацій, що вийшли за рік навіть з найвужчої спеціальності. Внаслідок цього суттєво знижується ефективність використання інформації як важливого ресурсу.

       Процес постійного збільшення обсягів інформації та зростання її ролі в забезпеченні життєдіяльності суспільства упродовж усієї історії людства незмінно супроводжувався розвитком і вдосконаленням інформаційної техніки й технології. В історії цивілізації відбулося кілька кардинальних перетворень у сфері опрацювання інформації, що дістали назву інформаційних революцій.

       Перша інформаційна революція – винахід писемності – відкрила новий спосіб фіксування і передачі знань від покоління до покоління, що радикально змінив суспільство, культуру та організацію діяльності людей.

       Друга інформаційна революція – винахід книгодрукування (середина XV ст.) – сприяла суттєвому якісному та кількісному збільшенню джерел інформації, забезпечила формування «пам’яті людства».

       Третя інформаційна революція – винахід електрики, завдяки якій з’явилися телеграф, телефон, радіо (кінець ХІХ ст.) – дала змогу накопичувати й оперативно передавати інформацію на відстані.

        Остання, четверта, інформаційна революція – винайдення мікропроцесорної техніки та поява персонального комп’ютера ( 70-ті роки ХХ ст. ) – відкрила нову еру в розвитку суспільства, реалізувавши принцип «інформація тут і зараз», посиливши інтелектуальні можливості людини і суспільства в цілому.

       На основі теоретичного аналізу наукової літератури нами встановлено, що феномен «інформаційна культура» багатозначний і характеризується складністю та багато вимірністю. Інформаційна культура розглядається як механізм, що регламентує й регулює поведінку й діяльність людини, а сама людина є її носієм і ретранслятором, тобто культура  специфічно людський спосіб буття, який визначає весь спектр практичної активності людини в умовах інформаційного суспільства.

 

  1.  Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі загальноосвітньої середньої школи.

       Запровадження ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій) у навчальному процесі загальноосвітньої школи забезпечує формування технічно та технологічно освіченої творчої особистості, підготовленої до життя, активної трудової діяльності в умовах сучасного інформаційного суспільства, створює належне підґрунтя для розвитку життєвої компетентності, пізнавальної та творчої активності учнівської молоді, їх творчу самореалізацію та професійне самовизначення з урахуванням індивідуальних можливостей та особистісних уподобань.

      Метою ІКТ відповідно до суспільного замовлення та освітньої політики держави, є створення педагогічних умов для повноцінного творчого, інтелектуального, духовного розвитку особистості; підвищення її мотивації до пізнання і творчості; задоволення освітніх потреб творчої особистості за допомогою залучення її до свідомої та систематичної творчої діяльності.

      Сучасні інформаційно-комунікаційні технології у ЗОСШ активно запроваджуються в навчальний процес, забезпечують його оптимізацію, технологічність і відкривають нові перспективи для пізнавальної та творчої діяльності учнів для наступного:

- забезпечення нової, активної форми фіксації продуктів інтелектуальної та творчої діяльності людини у вигляді текстових документів, графічних таблиць, мультимедійних презентацій, фото, відео-документів тощо, що уможливлює їх подальше перетворення, вдосконалення та поширення;

- доступу до практично необмеженого обсягу потрібної навчальної та наукової інформації, високої швидкості її отримання та варіативності способів аналітичної обробки, виникнення феномена «безпосереднього включення» особистості в інформаційний простір людства;  

- конструктивного змістового діалогу з користувачем; утворення з ним єдиного функціонального предметно орієнтованого освітнього середовища (тобто комп’ютер не лише збільшує інтелектуальні та творчі можливості особистості, впливає на її пам’ять, емоції, мотиви та інтереси, але й змінює, перебудовує саму структуру пізнавальної та продуктивно-творчої діяльності особистості).

       З огляду на це сучасні інформаційно-комунікаційні технології можуть використовуватися як:

- засіб навчання (застосування мультимедійних навчальних курсів, дистанційної освіти);

- технічний засіб автоматизації процесу пізнавальної та творчої діяльності особистості, який дозволяє мобільно працювати з текстом, графічним, звуковим або відео-документом, робити складні розрахунки, якісно подавати інформацію, обробляти її, спілкуватися з своїми однолітками або представниками наукової еліти в усьому світі;

- зразок сучасних інноваційних технологій, що розвиває навички оволодіння ними, дає знання про їх назви та функціональне призначення складових елементів і системи зв’язків, принципи роботи апаратного і програмного забезпечення;

- ефективний тренажер, що розвиває пізнавальну і творчу активність особистості, спонукає її приймати власні оригінальні рішення, бачити їх результат і перевіряти їх правомірність тощо [17, с. 38-42].

       Тому актуальним є питання не лише про запровадження та ефективне використання інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі кожного навчального закладу, та створення єдиного інформаційного простору в ньому. Структурними підрозділом СЗШ, які б якісно забезпечили виконання даної мети, мають стати центр комп’ютерних та інформаційно-комунікаційних технологій – науково-методичні та навчальні підрозділи, що використовують апаратні та програмні засоби, фото, аудіо, відеоматеріали, засоби телекомунікаційного зв’язку, розмножувальну техніку, для: формування інформаційного навчального середовища; забезпечення ефективного управління навчально-виховним процесом; задоволення інформаційних потреб усіх учасників навчально-виховного процесу; проведення пошукової, дослідницької та експериментальної; забезпечення комп’ютерної підтримки творчої та навчально-пізнавальної діяльності учнів тощо.

       Серед базових складових мережі інформаційно-орієнтованого освітнього середовища навчального закладу, що використовує комп’ютерні технічні інновації, можна виокремити наступні:

- повноцінна багатофункціональна медіатека, яка включає в себе мультимедійні, інтерактивні навчальні програми з різних напрямів позашкільної освіти, науки та культури, розраховані на різні вікові категорії вихованців різних напрямів гуртків, творчих об'єднань;

- інтернет-бібліотека, яка дає широкі можливості для використання всіма учасниками освітнього процесу (як вихованцями гуртків, творчих об'єднань, так і педагогічними працівниками) інформації, систематизованої за розділами;

- ланка дистанційного навчання, що дозволяє брати участь у різноманітних творчих, пошукових та дослідницьких проектах, конкурсах, інтернет-олімпіадах;

- інформаційний та редакційно-видавничий центр, що забезпечує створення, підтримку та оновлення сайтів пошукових, дослідницьких, експериментальних проектів, випуск інформаційних публікацій, газет, тез учнівських робіт, текстів виступів на конференціях, навчальних посібників тощо;

- каталог інформаційних баз даних, які містять вичерпну організаційну, методичну та консультаційну інформацію щодо написання творчих, пошукових, науково-дослідницьких, експериментальних робіт та всіх етапах їх написання;

- структурована електронна бібліотека пошукових, дослідницьких, експериментальних робіт з різних навчальних дисциплін, рефератів, курсових, дипломних проектів, кандидатських і докторських дисертацій, які можуть бути використані як зразки для оформлення і написання конкурентно спроможних навчальних проектів та як інформаційна база даних для подальшого використання вихованцями та педагогами у навчально-виховному процесі гуртків, творчих об’єднань;

- електронний банк даних про творчо обдарованих і талановитих вихованців гуртків, творчих об'єднань різних напрямів позашкільної освіти конкретного навчального закладу, текстові, фото відеоматеріали про їх творчі здобутки, моделі індивідуальних навчальних програм тощо.

       Інформаційно-комунікаційні навички – це багатоплановий процес, необхідний для організації контактів між людьми в ході спільної діяльності. І в цьому розумінні відноситься до явищ матеріальних. Але в ході спілкування його учасники обмінюються думками, намірами, ідеями, переживаннями, а не тільки своїми фізичними діями або продуктами та результатами праці.

      Функції спілкування різноманітні. Їх можна виявити під час порівняльного аналізу спілкування людини з різними партнерами, в різних умовах, залежно від використовуваних засобів і впливу на поведінку і психіку учасників спілкування.

      У системі взаємозв’язків людини з іншими людьми виділяються такі функції спілкування, як інформаційно-комунікативна, комунікативна для регуляції і афективно-комунікативна.

      ІКТ (інформаційно-комунікаційні технології) можна віднести до технологічних засобів, і вони спрямовані на підготовку особистості інформаційного суспільства, формування вмінь працювати з інформацією, розвиток комунікативних здібностей, формування дослідницьких умінь та вмінь вибору оптимальних рішень, забезпечення великим обсягом якісної інформації

     Необхідним чинником засвоєння знань є технічні засоби навчання (ТЗН). Разом з традиційними ТЗН сучасна освіта використовує комп’ютер. Комп'ютеру належить чільне місце серед сучасних технічних засобів навчання. Перелік професій, пов'язаних з використанням комп'ютерів, дедалі ширшає. Тому вміти працювати з ними повинен кожний, і навчальний процес не може стояти осторонь.

     Можна виявити такі чотири напрями використання комп'ютерів у ЗОСШ:

1) комп'ютер як елемент методики наукових досліджень;

2) комп'ютер як складова частина системи управління освітою;

3) комп'ютер як об'єкт вивчення;

4) комп'ютер як засіб навчання.

     Використання комп'ютера в процесі навчання сприяє підвищенню інтересу й загальної мотивації навчання завдяки новим формам роботи і причетності до науково-технічного прогресу.

Рекомендації по використанню комп’ютерних,  мультимедійних технологій  на уроках представлені в інформаційно-методичних добірках матеріалів:

-   «Використання на уроках мультимедійних форм навчання. Мультимедійний урок».

-          «Використання локальних та глобальних мереж на уроках. Урок з використанням комп’ютерної техніки».

     Добірки містять інформацію про методи використання:

-         комп’ютерних технологій,

-          мультимедійних презентація в освітньому процесі,

-          глобальної мережі Інтернет.

      Сучасні вчені і практики вважають, що загальний стан інформаційної культури ЗОСШ не можна визнати задовільним. На уроках не вміють застосовувати знання, набуті на уроках з інших предметів. Як правило, випускники шкіл виявляються безпорадними, розв’язуючи типові інформаційні завдання: не знають складу ІКТ, їх специфічних особливостей під час пошуку інформації, не обізнані з алгоритмами розв’язання пошукових завдань, не володіють методикою виконання інформаційних запитів, не спроможні грамотно оформити результати пошуку тощо. Найбільш тривожним симптомом, що характеризує низький рівень інформаційної культури учнів, є те, що вони не визнають власної некомпетентності в галузі інформаційної діяльності, не уявляють цінності спеціальних знань і навичок інформаційного самообслуговування, не розуміють, яку реальну допомогу ці знання та навички можуть надати їм у різних сферах практичної діяльності: навчальній, науково-дослідній, самоосвітній, на дозвіллі.

Академіки Української академії інформатики вважають, що на індивідуальному рівні в галузі інформаційної культури  у ЗОСШ найтиповішими є такі недоліки:

-                  невміння працювати з книжкою і небажання вчитися – звідси у багатьох відсутність справжнього професіоналізму;

-                  слабка орієнтація в сучасній системі соціальної інформації та її засобах, незнання шляхів пошуку інформації;

-                  переконання в тому, що можна добре прожити і без особливих знань (і навіть, що легше живеться тим, хто знає менше). Ця вада логічно зумовлена поширенням у суспільстві психології утилітаризму та користолюбства, абсолютного примату вульгарно-матеріальної вигоди;

-                  як наслідок дуже обмежених знань – схильність до марновірств і забобонів;

-                  аналогічна примітивність і у сфері художньої культури (щодо можливості сприймання художньо-естетичної інформації, смаків та уподобань, а також – у зв’язку з цим – низький рівень культури почуттів тощо).

       У наш час, через стрімке збільшення обсягів інформації, шкільні посібники не можуть вмістити весь наявний матеріал. Більше того, інформація швидко застаріває, і не варто розраховувати на те, що набуті знання будуть актуальними упродовж декількох десятиліть.

      Сьогодні важливо не стільки примусити учня зазубрити певний обсяг інформації, скільки навчити його самостійно набувати нові знання, використовуючи всю різноманітність інформаційних ресурсів, зокрема друковане слово, аудіо та відео матеріали, електронні мережі.

      Формування інформаційної культури учнів ЗОСШ під час роботи з ІКТ забезпечує учням підготовку до самостійного використання традиційних і нових засобів і методів інформаційної діяльності для реалізації пізнавально-практичних завдань шкільної та позашкільної програм навчання на кожному з трьох його ступенів у системі загальноосвітніх закладів, продуктивної пізнавальної діяльності, успішної самореалізації в умовах інформаційного суспільства, розширює інформаційний світогляд.

      Інформаційний світогляд – це система узагальнених поглядів на інформацію, інформаційні ресурси, інформаційні системи, інформаційні технології, інформатизацію, інформаційне суспільство та місце людини в ньому, на ставлення людей до навколишнього інформаційного середовища, а також обумовлені цими поглядами їх переконання, ідеали, принципи пізнання та діяльності. Він виступає своєрідним стрижнем, що об’єднує всі компоненти інформаційної культури. Із засвоєнням інформаційних знань учень має оволодіти раціональними прийомами самостійного пошуку інформації як традиційним (ручним), так і автоматизованим (електронним) способами; освоїти формалізовані методи аналітико-синтетичного опрацювання інформації; використовувати традиційну і комп’ютерну технології для підготовки й оформлення результатів самостійної пізнавальної діяльності.

  3. Формування інформаційної культури школярів

     Проблема формування в школярів інформаційної культури має не тільки свою історію розвитку, а й характеризується багатьма підходами до її теоретичного осмислення та практичного розв’язання. Праці з історії дитячої літератури свідчать, що вже у ХVІ ст. в рукописних і друкованих книжках для дітей звертали увагу на важливість формування в них навичок розуміння прочитаного .

      На базі комп’ютерної грамотності формується інформаційна культура учнів, яка може розглядатися у зв’язку з рівнем розвитку суспільства, характеристиками мислення особистості. Тут мається на увазі буквальне й актуальне розуміння культури. Це передусім етика використання комп’ютера в контексті загальнолюдських цінностей.

      Вона може розглядатися як складова частина загальної культури, орієнтована на інформаційне забезпечення людської діяльності. Інформаційна культура відображає досягнуті рівні організації інформаційних процесів та ефективності створення, збирання, зберігання, опрацювання, подання і використання інформації, що забезпечують цілісне бачення світу, його моделювання, передбачення результатів рішень, які приймаються людиною .

      Можна виділити інваріантну підмножину знань, умінь і навичок, якими повинні оволодіти всі користувачі комп’ютера.

     У результаті вивчення шкільного предмета інформатики та використання (ІКТ) при вивченні різних навчальних предметів в учнів мають бути сформовані основні компоненти інформаційної культури:

1. Розуміння сутності інформації та інформаційних процесів, їх ролі в пізнанні навколишньої дійсності та творчої діяльності людини, в управлінні технічними і соціальними процесами, в забезпеченні зв’язку живого із зовнішнім оточенням.

2. Розуміння проблем подання, оцінювання і вимірювання інформації, її сприйняття і розуміння, сутності формалізації суджень, зв’язку між змістом та формою, ролі інформаційного моделювання в сучасній інформаційній технології.

      Вивчення питань опрацювання інформації та її сутності потребує необхідності засвоєння понять: знака, символу, алфавіту, мови, письма, носія інформації, повідомлення, каналу зв’язку (з’ясування зв’язку між повідомленнями та інформацією).

      При цьому важливо знати, що немає остаточної відповіді на питання про те, що таке інформація. Тому необхідно діалектично підходити до питання про кількість інформації, враховуючи взаємозв’язок і взаємоперетворення інформації і шуму, суб’єктивний характер цінності інформації, принципову неможливість універсальної оцінки кількості інформації. Доцільним є ознайомлення із синтаксичним і семантичним підходами до вимірювання інформації, а також з обмеженістю цих підходів.

3. Розуміння сутності неформалізованих, творчих компонентів мислення.

4. Уміння добирати і формулювати мету, здійснювати постановку завдань, висувати гіпотези, будувати інформаційні моделі досліджуваних процесів і явищ, аналізувати їх за допомогою засобів ІКТ та інтерпретувати отримані результат, систематизувати факти, осмислювати і формулювати висновки, узагальнювати спостереження, передбачати наслідки рішень, що приймаються, дій щодо їх реалізації, та вміти їх оцінювати.

5. Уміння добирати послідовність операцій і дій у професійній діяльності, розробляти програму спостереження, досліду, експерименту.

6. Володіння навичками роботи комп’ютером, системами опрацювання текстової, числової і графічної інформації, баз даних знань, предметно-орієнтованими прикладними системами, системами телекомунікацій.

7. Розуміння сутності штучного інтелекту .

       Для аналізу досліджуваних процесів і явищ важливим є вміння розумно використовувати сучасні інформаційні технології (бази даних, бази знань, системи штучного інтелекту, зокрема експертні, системи відео-тексту, телематики, інформаційні й інші засоби зберігання, опрацювання, передача і подання інформації). При цьому суттєвим є наявність умінь впорядковування, систематизації, структурування даних і знань, розуміння сутності інформаційного моделювання, способів подання даних і знань – таблиці, тексти, тезауруси, семантичні мережі, фрейми, правила логічного виведення тощо.

     Важливим є також розуміння того, що автоматизовані інформаційні системи необхідні для розв’язування далеко не всіх завдань.

      Уміння адекватно формалізувати наявні у людини знання і адекватно інтерпретувати формалізовані описи, дотримуватися належної рівноваги між формалізованою і неформалізованою складовими.

      Важливою складовою інформаційної культури є володіння основами алгоритмізації. Зважаючи на це, після ознайомлення з основними напрямами застосування комп’ютера як знаряддя діяльності доцільно розглянути принципи побудови алгоритмів (метод покрокової деталізації «зверху вниз») та основні базові структури алгоритмів, при необов’язковому вивченні будь-якої процедурно-орієнтованої чи декларативної мови програмування .

      Усі вказані поняття мають загальнонауковий характер і тією чи іншою мірою розглядаються та застосовуються під час вивчення основ усіх предметів.

      Безумовно, програмування посідає важливе місце в інформатиці. Однак, слід враховувати, що масовий користувач інформаційними технологіями вже сьогодні і в подальшому буде не програмуючим. Тому програмування слід розглядати як частину професійної підготовки і діяльності програмістів, воно не є обов’язковим компонентом інформаційної культури педагога і учнів, особливо і гуманітарним ухилом підготовки і навчання.

     Однією з основних складових інформаційної культури людини є здатність підкоряти свої інтереси тим нормам поведінки, яких необхідно дотримуватися в інтересах суспільства, свідоме прийняття всіх тих обмежень і заборон, які виробляються колективним інтелектом.

      3 цього випливає, що кваліфікованому користувачеві, насамперед, необхідно вільно оцінюватися в своїй предметній галузі, інакше він не зможе ефективно вибирати і формулювати цілі, ставити завдання, будувати моделі досліджуваних процесів і явищ, правильно інтерпретувати одержані результати, ефективно використовувати нові інформаційні технології у професійній діяльності, підтримувати необхідний рівень знань [26, с. 12].

    Вказані компоненти інформаційної культури мають загальноосвітнє і загальнокультурне значення. Вони характеризують мінімальний обсяг знань, умінь та навичок у галузі інформаційних технологій і повинні формуватися з урахуванням специфіки спрямованості навчання.

    Поряд з поняттями, орієнтованими на кінцевий результат – «культура, знання, грамотність», є також низка споріднених понять, пов’язаних з процесом досягнення цього результату: «бібліотечно-бібліографічна підготовка», «бібліотечно-бібліографічна орієнтація», «навчання користувачів (споживачів інформації)», «пропаганда бібліотечно-бібліографічних та інформаційних знань» тощо.

    Із перелічених понять найпоширеніші «бібліотечно-бібліографічна грамотність», «культура читання», «пропаганда бібліотечно-бібліографічних та інформаційних знань», «комп’ютерна грамотність».

Наведемо визначення цих понять, оприлюднені російськими вченими.

     Бібліотечно-бібліографічна грамотність – комплекс знань, умінь та навичок читача, що забезпечують ефективне використання довідково-бібліографічного апарату та фонду бібліотеки. Вона включає знання про структуру бібліотечного фонду, склад бібліотечних каталогів, картотек і бібліографічних посібників, правила користування бібліотеками; уміння знайти в бібліографічних посібниках, каталогах і картотеках потрібні джерела інформації та оформити читацьку вимогу на них. До складу нових компонентів, що характеризують бібліотечно-бібліографічну грамотність читача, останнім часом почали вводити знання асортименту наявних інформаційних продуктів і послуг, причому не тільки тих, які є в даній бібліотеці, а й у державній системі науково-технічної інформації в цілому, вміння користуватися можливостями міжбібліотечного та міжнародного бібліотечного абонементів

     Культура читання – складова частина загальної культури особистості, що становить комплекс навичок роботи з книгою, який включає усвідомлений вибір тематики, систематичність і послідовність читання, а також уміння знаходити потрібну літературу за допомогою бібліографічних посібників, користуватися довідково-бібліографічним апаратом, застосовувати раціональні прийоми, максимально засвоювати і глибоко сприймати прочитане (тезування, конспектування, анотування, рецензування тощо), дбайливо ставитися до творів друку .

     Комп’ютерна грамотність – це знання, уміння, навички в галузі інформатики, потрібні кожному для ефективного використання в своїй діяльності комп’ютерних технологій. Важливими компонентами комп’ютерної грамотності є знання про використання комп’ютера у різних сферах виробництва, культури, освіти, а також про зміни в діяльності людини, котрі з ним (використанням) пов’язані; знання принципової будови і функціональних можливостей комп’ютерної техніки; володіння сучасними програмними засобами. У процесі опанування комп’ютерної грамотності формуються вміння використовувати комп’ютер під час написання та редагування тексту, пошуку інформації, малювання тощо, складати прості програми, алгоритми розв’язування задач.

     На відміну від звичайної грамотності, комп’ютерна формується у стислі строки і змінюється з розвитком комп’ютерної техніки та програмного забезпечення. Формування комп’ютерної грамотності є прерогативою освітніх закладів, бібліотеки ж пропагують бібліотечно-бібліографічні та інформаційні знання.

      Пропаганда бібліотечно-бібліографічних та інформаційних знань – навчання читачів основних правил пошуку та збирання інформації в межах своєї галузі та в суміжних галузях, реферування літератури, способів організації особистих картотек і досьє, методів аналізу складу та структури документного потоку з проблем дослідження або розробки. Як синонім цього терміна часто-густо використовують вислови «бібліотечно-бібліографічна орієнтація читачів (користувачів, споживачів інформації)», «навчання користувачів (споживачів інформації)» .

     Названі поняття, як випливає з їх визначень, лише частково відображають складний процес задоволення різноманітних інформаційних потреб особистості. Подолання фрагментарності, розрізненості знань у роботі людини з інформацією, поданої і в традиційній, і в електронній формах, набуття цілісних і повних уявлень про ефективні способи розв’язання інформаційних завдань стало можливим з розвитком нового, інтегрального підходу до формування готовності громадянина до життєдіяльності в інформаційному суспільстві, який дістав назву інформаційної культури. При цьому інформаційна культура постає як місткіше поняття, що включає в себе кожне з наведених вище понять як складовий компонент, проте не дорівнює їх сумі, а є якісно новим інтегральним утворенням.

      Не існує єдиної думки, щодо поняття «інформаційної культури особистості».

      Американські дослідники дали визначення, яке докладно розглядає проблему стосовно умінь і навичок, що становлять інформаційну грамотність. На їх думку, інформаційно грамотною є людина, яка розуміє, що точна і повна інформація – основа для розумних рішень; розпізнає потребу в інформації; формулює інформаційні запити; ідентифікує потенційні джерела інформації; розвиває успішні пошукові стратегії; має доступ до джерел інформації, зокрема за допомогою комп’ютерних технологій; оцінює інформацію й організує її для практичного використання; інтегрує нову інформацію до знань, що вже є у неї; використовує інформацію для критичного аналізу та розв’язання проблем .

      В українському та російському бібліотекознавстві зміст терміна «інформаційна грамотність» найближче до поняття «інформаційна культура», котру одні автори характеризують як «сукупність знань, ціннісних орієнтацій, переконань, настанов, що визначають вчинки, в цілому діяльність людини» (Т. Купріна); інші вважають головним у формуванні інформаційної культури особистості «процес гармонізації внутрішнього світу людини під час опанування всього обсягу соціально-значущої інформації» (Н. Зінов’єва); на думку Н. Голубевої, «становлення інформаційної культури людини відбувається в її повсякденній діяльності під впливом засвоєних побутових знань та умінь, інформації засобів масових комунікацій, у процесі самоосвіти, під час навчання, в сім’ї, на роботі». Згідно з трактуванням професора Ю. Зубова, інформаційна культура – це систематизована сукупність знань, умінь, навичок, що забезпечує оптимальне здійснення інформаційної діяльності, спрямованої на задоволення як професійних, так і непрофесійних потреб. Є. Медведєва визначає інформаційну культуру як «рівень інформаційної підготовки, який дозволяє людині не тільки вільно орієнтуватися в потрібному інформаційному середовищі, а й брати участь у його формуванні та перетворенні, сприяти інформаційним контактам». За визначенням Є. Семенюка, «інформаційна культура – це ступінь розвиненості інформаційної взаємодії та всіх інформаційних взаємовідносин у суспільстві».

    Узагальнюючи різні підходи зазначимо що:

     Інформаційна культура (від лат. cultura – освіта, розвиток та informatio – роз’яснення) – це:

1)    сукупність досягнень певного людського суспільства (групи людей, нації, народу, суспільства, держави, міжнародного співтовариства) у сфері інформаційних відносин (у тому числі мистецтва, науки, техніки тощо);

2)    відповідний рівень розвитку інформаційних відносин на певний момент часу, у просторі, колі осіб, що визначається порівняно з попередніми показниками інформаційної культури;

3)    сукупність практичних, матеріальних і духовних надбань суспільства, які відображають історично досягнутий рівень розвитку суспільства і людини у сфері інформаційних відносин та втілюються в результатах інформаційної діяльності. У вужчому розумінні, інформаційна культура – це сфера духовного життя суспільства, що охоплює насамперед систему виховання, освіти, наукової та мистецької творчості, у контексті інформаційних відносин, а також установи й організації, що забезпечують функціонування їх (школи, вищі навчальні заклади, клуби, музеї, театри, творчі спілки, товариства тощо);

4)    ступінь (рівень) довершеності в оволодінні знаннями у галузі суспільних інформаційних відносин та діяльності;

5)    метод формування визначеного в ідеалі рівня інформаційних відносин;

6)    сукупність умов, що забезпечують високий рівень, продуктивність, безпеку інформаційних правовідносин;

7)    рівень фахової підготовки працівників (працівника) у сфері інформаційних правовідносин та особистої їх організованості;

8)    рівень відповідності норм, встановлених у суспільстві, нормам інформаційних правовідносин;

9)    галузь загальної культури (як науки), що вивчає проблеми унормування суспільних інформаційних відносин;

10)    сукупність духовних цінностей у сфері інформаційних відносин, створених людством упродовж його історії;

11)    рівень, ступінь досконалості певної галузі розумової діяльності].

     Як бачимо, зміст поняття «інформаційна культура» трактується по-різному і співвідноситься з такими категоріями, як «загальнолюдська культура», «освітня діяльність», «інформаційна діяльність».

    Відсутність єдності в розумінні і трактуванні цього поняття заважає організації цілеспрямованої практичної роботи з формування інформаційної культури особистості в умовах освітніх та установ і закладів.

    Вивчення проблеми формування та розвитку інформаційної культури, як зазначають дослідники, пов’язані з комплексом наук, зокрема із гносеологією, теорією інформації, соціологією, теорією культури, психологією, фізіологією, бібліотекознавством, бібліографознавством, документознавством. Проте, чимало авторів сучасних публікацій з питань формування інформаційної культури навчальною дисципліною, що має забезпечити повноцінну підготовку особистості до життя в інформаційному суспільстві, вважають інформатику. У рамках цієї дисципліни серед об’єктів вивчення закономірно домінують такі категорії, як комп’ютер, база даних, мультимедіа, база знань, експертна система тощо. Відповідно серед навичок, що формуються в процесі опанування інформатики, є вміння професійно використовувати комп’ютер у різних режимах, включаючи комп’ютерну обробку текстової, табличної, графічної інформації, доступ до віддалених автоматизованих інформаційних ресурсів, організацію пошуку інформації в Інтернеті тощо.

    Однак, підхід до формування інформаційної культури переважно через вивчення інформатики не можна визнати прийнятним, бо він веде до невиправданого звуження поняття «інформаційна культура». Як би не вдосконалювалися з досягненнями науково-технічного прогресу технічні та програмні засоби інформатизації, рівень інформаційної культури людини визначали і надалі визначатимуть насамперед основоположні знання та вміння в галузі пошуку й семантичного опрацювання інформації, що забезпечують ефективну інформаційну діяльність. Саме ці знання та вміння, без яких принципово неможлива успішна навчальна і професійна діяльність, мають бути предметом особливої уваги освітніх закладів.

    Виходячи із трактувань поняття «інформаційна культура особистості» визначимо шляхи формування інформаційної культури учнів на уроках трудового навчання на аналіз яких спрямоване наше дослідження, а саме:

  1.  сформувати в учнів навички роботи з комп'ютерною технікою і широко розповсюдженим програмним забезпеченням;
  2.  забезпечити розуміння принципів будови і функціонування обчислювальної техніки;

  1.  озброїти учнів різноманітними методами розв'язування творчих завдань як за допомогою готових програмних засобів, так і за допомогою написання власних програм;

  1.  зацікавити учня вивченням інформатики за допомогою використання сучасних педагогічних засобів для кращого засвоєння інформації, що видається комп'ютером.

 

Висновки

     У результаті проведеного нами дослідження було встановлено, що теоретичні основи формування ІКТ в школярів є необхідною умовою успішної соціалізації підростаючого покоління.

     Ми виявили, що для успішного формування ІКТ у школярів старших класів необхідно врахувати ряд факторів, які б забезпечували продуктивність спілкування в навчально-виховному процесі:

−       врахування індивідуальності кожного учня;

−       мовна спрямованість процесу навчання;

−       функціональність навчання;

−       ситуативність навчання;

−       постійна новизна процесу навчання;

     Нами розглянуто використання ІКТ школярами у сучасній школі та виділено формування інформаційної культури школярів.

     Виділено критерії та показники сформованості ІКТ у школярів. Встановлено, що показником сформованості комунікативних умінь є не те, скільки слів використав учень у своєму висловлюванні, а наскільки дієвим це висловлювання являється для співрозмовника і наскільки відповідає цілям вербальної поведінки учня.

 

Список використаної літератури

  1.  С. Становление информационного общества и информационной культуры / Л.С. Винарик, Я.Г. Берсуцкий, А.Н.Щедрин // Винарик Л.С. Информационная культура в современном обществе: Учеб. Актуальні питання інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів // Комп’ютер школі та сім’ї. - 2002 - №6 - С.3 - 10.
  2.  Винарик Л.пособие / Л.С. Винарик, Я.Г. Берсуцкий, А.Н.Щедрин. – Донецк, 2003. – С. 5-41. – Библиогр.: 8 назв.
  3.  Винарик Л.С. Электронные информационные ресурсы / Л.С. Винарик, Я.Г. Берсуцкий, А.Н.Щедрин // Винарик Л.С. Информационная культура в современном обществе: Учеб. пособие Л.С. Винарик,  Я.Г. Берсуцкий, А.Н.Щедрин. – Донецк, 2003. – С. 92-130.
  4.  Воробьев Г.Г. Твоя информационная культура / Г.Г. Воробьев. – М.: Молодая гвардия, 1988. – 303 с. – (Молодежь: проблемы и перспективы).
  5.  Вуль В. Особенности некоммерческих электронных библиотек / В. Вуль // Библ. дело. – 2003. – №8. – С. 21–23.
  6.  Гречихин А.А. Современные проблемы типологии книги / А.А.Гречихин. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1989. – 246 с.
  7.  Гуревич Р.С. Чи потрібен комп’ютер на уроках трудового навчання/ Р. С. Гуревич // Трудова підготовка в закладах освіти - 2001. -№2 - С.6-10.
  8.  Збаровская Н.В. «Макет учебника»: [Игра] / Н.В. Збаровская // Обучающие игры в библиотеке: Технология игрового имитац. моделирования / Н.В. Збаровская. – СПб.: Профессия, 2002. – С. 37-39.
  9.  Зубрилин А.А. Игровой компонент в обучении информатике: [Игровые задания] / А.А. Зубрилин // Информатика в нач. образовании. – 2001. – №3. – С. 1-80. – Библиогр.: 42 назв.
  10.  Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Учебник / Н.Н. Кушнаренко. – 2-е изд., перераб. и доп. – К.: Знання, 2000. – 459 с.
  11.  Любаров В. Электронные библиотеки на пути в информационное будущее / В. Любаров // Бібл. форум України. – 2003. – №1. – С. 11–13.
  12.  Медведева А.С. К вопросу о сущности информации / А.С. Медведева // Наука і освіта. – 2000. – №4. – С. 20–23. – Библиогр.: 9 назв. Міжнародна інформація. Навч.- метод. посіб. для самостійн. вивчення курсу. Ч. 1 / Львів. комерц. акад.; Уклад. І.Р. Боднар. – Л., 2003. – 108 с.
  13.  Останець В.С. Погляд на майбутнє шкільної інформатики /      

 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

45054. Оценка материально-производственных запасов 50.5 KB
  Материально–производственные запасы, на которые текущая рыночная стоимость в течении года снизилась либо которые морально устарели, полностью или частично потеряли свое первоначальное качество, отражаются в бухгалтерском балансе на конец отчетного года за вычетом резерва под снижение стоимости материальных ценностей
45055. Гусеничные тракторы. Технические характеристики 987.4 KB
  По назначению трактора делятся на промышленные сельскохозяйственные и лесопромышленные. Устройство гусеничного трактора. Любая схема гусеничного трактора отображает три основные составные части трактора: двигатель трансмиссию и ходовую часть. Полужесткая ходовая переносит большие нагрузки и облегчает точность управления навесного оборудования при движении трактора.
45056. Нрафик работы и отдыха водителей, производящих автомобильные перевозки грузов по маршруту Екатеринбург-Эрзурум (Турция)-Анталья (Турция) 493.5 KB
  При производстве работ одним водителем время на дорогу занимает 253:48 часа. Два рабочих дня время управления достигает 10 часов. Среднее время управления в неделю 9 часов за смену. При управлении двумя водителями общее время на доставку груза составляет 197:44 часа.
45057. Розрахунок шкали ноніусу для наступних даних 79 KB
  Без достатнього навику похибка відліку, як правило, перевищує ціну ділення ноніусу. Використання лупи не підвищує точності відліку по ноніусу.
45058. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації 92.5 KB
  Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації ПЛАН Поняття про документ. Функції документа. Класифікація документів. Ознаки класифікації та види документів.
45059. Документація з кадрово-контрактних питань 77 KB
  Документація з кадровоконтрактних питань ПЛАН Заява. ЗАЯВА Заява – це вид документів з кадрово-контрактних питань. Заява – це офіційне повідомлення в усній доповідь або письмовій документ формі в якому викладається певне прохання рідше пропозиція окремої особи чи організації. Розрізняють два основних види заяв: особиста заява яка містить прохання звертання до керівної посадової особи складається власноручно в одному примірнику; службова заява що укладається посадовою особою від власного імені або від організації...
45060. Автобіографія. Документація з кадрово-контрактних питань 124.5 KB
  Після закінчення 1987 р. Після закінчення у 1993 р. Після закінчення коледжу у 1996 р. дотепер – викладач екологічної безпеки Харківського реґіонального інституту післядипломної освіти вчителів.
45061. Довідково-інформаційні документи. Довідка, клопотання, службові записки, звіт. Складні слова в діловій українській мові 135.5 KB
  Утворення і правопис складних слів Складні слова можуть утворюватись за допомогою сполучних звуків і без них. УВАГА З цими словами не слід змішувати складних слів перша частина яких є вищий ступінь прислівника на Е: вищезгаданий нижчепідписаний. При цьому перша основа може закінчуватись: 1 на голосний звук: всюдихід кількаразовий радіокомітет; у словах із числівниками одно дво три чотири: одноденний двозначний триніжок чотирикутник; також у словах із...
45062. Державна мова – мова професійного спілкування 144.5 KB
  Поняття національної та літературної мови. Головні ознаки літературної мови. Отже основною метою нормативної дисципліни “Українська мова професійного спілкування†є усвідомлення системи української мови і розкриття особливостей її функціонування передусім у межах ділового і наукового стилів професійного спілкування. При цьому специфіка курсу полягатиме у тому що він спиратиметься на розмежування культурного і політичного аспектів життя мови.