72057

СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ КОНФЛІКТ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ ПЕРІОДУ ТРАНСФОРМАЦІЇ: ФАКТОРИ ВИНИКНЕННЯ І ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ

Автореферат

Социология, социальная работа и статистика

Актуальність теми дослідження визначається в першу чергу системною трансформацією сучасного українського суспільства яка зумовила високий динамізм і конфліктогенність соціально-політичних процесів що потребують свого вивчення. Зміни політичного режиму балансу соціальних і політичних сил...

Украинкский

2014-11-17

140.5 KB

2 чел.

PAGE  1

Інститут соціології Національної академії наук України

Білецька Тетяна Вікторівна

УДК 316.48(043.3)

СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ КОНФЛІКТ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ ПЕРІОДУ ТРАНСФОРМАЦІЇ: ФАКТОРИ ВИНИКНЕННЯ І ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ

22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Київ - 2011


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Інституті соціології Національної академії наук України.

Науковий керівник - доктор соціологічних наук, старший науковий співробітник Стегній Олександр Григорович, Інститут соціології НАН України, провідний науковий співробітник

Офіційні опоненти:

доктор соціологічних наук, професор Нельга Олександр В’ячеславович, Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, провідний науковий співробітник

кандидат соціологічних наук Міщенко Михайло Дмитрович, Український Центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, заступник директора соціологічної служби

Захист відбудеться “ ___ ” ___________ 2011 р. о 1000  годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.229.01 в Інституті соціології НАН України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту соціології НАН України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ.

Автореферат розісланий  “_______” __________ 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                          Стукало С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Протистояння, зіткнення, конфлікти і водночас компроміс співпраця, взаємодія є іманентними складовими розвитку будь-якого суспільства. Неоднорідність останнього, розбіжності у статусних й рольових позиціях індивідів, їх прагнення до задоволення власних потреб й інтересів, недостатність ресурсів для їх реалізації, формують соціальну природу більшості конфліктів. Визнаючи їх перманентність у нашому житті, ми водночас розуміємо усю складність цих явищ, особливо їхнього прояву у сфері політики, яку давно і справедливо вважають основним інструментом впливу на суспільне життя. Конфлікти і політика не тільки тісно пов’язані між собою за походженням, розвитком, основними соціальними наслідками, але й доповнюють одне одного.

Актуальність теми дослідження визначається в першу чергу системною трансформацією сучасного українського суспільства, яка зумовила високий динамізм і конфліктогенність соціально-політичних процесів, що потребують свого вивчення. Зміни політичного режиму, балансу соціальних і політичних сил, базисних засад соціальної стратифікації, перерозподіл власності – усе це стало поштовхом до появи та розвитку численних соціально-політичних конфліктів. Власне, життєздатність українського суспільства під тиском такої їх кількості і складної природи піддається серйозному випробовуванню.

Трансформаційні процеси, що наразі тривають в українському суспільстві, відзначаються специфікою (в деяких аспектах навіть унікальністю) і часто зумовлюють характер конфліктної взаємодії. У силу суперечливості, незавершеності трансформаційних перетворень соціально-політичні конфлікти характеризуються більш складними формами, змістом, структурою, функціональними наслідками і за відсутності усталених механізмів їх інституціоналізації, часто набувають відкритих форм протистояння.

У зв’язку із цим існує нагальна потреба в науковому осмисленні характеру взаємозв’язку факторів виникнення і особливостей прояву конфліктних процесів у сучасному українському суспільстві, аналізі соціально-політичного конфлікту як соціального феномена із врахуванням специфіки його розвитку за умов формування нового соціального поля та розробці на основі теоретичних узагальнень і емпіричних висновків ефективних методик його управління.

Проблема, обрана для дисертаційної роботи, носить міждисциплінарний характер, тому для досягнення мети і завдань, передбачених у ній, автор використав наукові доробки представників світової соціологічної думки: Е. Дюркгейма, М. Вебера, Г. Зіммеля, К. Маркса, Т. Парсонса, Р. Дарендорфа, Л. Козера, Дж. Рекса, К. Боулдінга, Р. Коллінза, Дж. Бертона, Дж. Тернера, А. Турена, Ф. Фукуями та ін.

Спроби концептуального осмислення соціальних конфліктів за умов трансформаційних змін були здійснені вітчизняними і російськими науковцями. Теоретико-методологічним засадам аналізу соціальних конфліктів, їх природи, типології, функціональним наслідкам присвячені наукові розробки В. Бурлачука, А. Бандурко, Є. Головахи, О. Глухової, О. Зайцева, А. Здравомислова, О. Кабачної, В. Казакова, Т. Кільмашкіної, Ю. Мацієвського, Л. Ніковської, Н. Паніної, С. Прошанова, Л. Цой, Н. Чувашової, В. Якимець.

Концептуально-теоретичні проблеми дослідження впливу трансформаційних процесів на розвиток українського соціуму загалом та характер соціально-політичних конфліктів зокрема були предметом дослідження ряду вітчизняних та російських науковців З. Голенкової, Є.Головахи, А. Дмітрієва, Т. Заславської, С. Катаєва, М. Лапіна, Д. Марковича, Ю. Саєнка, О. Стегнія, В. Степаненко та ін.

Аналізу соціальної структури сучасного українського суспільства, критеріям диференціації соціальних груп, характеру їхньої взаємодії, процесам соціальної самоідентифікації присвячені роботи вітчизняних науковців: О. Куценко, С. Макеєва, О. Симончук, А. Патракової, І. Прибиткової. Механізми управління соціальними (в тому числі і соціально-політичними) конфліктами дослідженні К. Левіном, Г. Хеслем, А. Чуміковим, О. Хворостяним.

Не зважаючи на актуальність окресленої тематики та появу численних праць у вивченні даної проблеми серед українських, російських і західних соціологів, не існує цілісного дослідження, в якому б здійснювався аналіз сутності та специфіки соціально-політичного конфлікту як соціального феномена, особливостей його прояву в умовах трансформаційних перетворень. Наразі висвітлено лише окремі аспекти цього соціального явища: поширення аномічних настроїв, посилення соціальної напруженості, конфліктогенного та протестного потенціалу тощо. Віддаючи належне і високо оцінюючи їх наукове і практичне значення, відзначимо, що важливо не тільки з’ясувати факт наявності високої конфліктності у суспільстві, а виявити її взаємозв’язок із трансформаційними процесами, окреслити детермінанти, природу існуючих і можливих у майбутньому соціально-політичних конфліктів.

Отже, досліджувана нами наукова проблема полягає у відсутності теоретичної концептуалізації поняття “соціально-політичний конфлікт” та недостатньо глибокому осмисленні природи даного соціального феномена в суспільствах трансформаційного типу загалом, і в Україні зокрема. Її розв’язання дозволить нам виявити найбільш ефективні прийоми запобігання та розробити методики управління соціально-політичними конфліктами.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота не пов'язана з науковими програмами, планами, темами організації, де виконувалася робота.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є концептуалізація поняття “соціально-політичний конфлікт” і виявлення факторів виникнення, розвитку та особливостей прояву даного соціального феномена в умовах трансформації українського суспільства.

Для досягнення поставленої мети потрібно розв’язати наступні завдання:

  •  з’ясувати основні теоретико-методологічні засади вивчення соціальних конфліктів;
  •  здійснити теоретичну експлікацію ключових понять, зокрема: соціального конфлікту, соціально-політичного конфлікту, конфліктогенного потенціалу;
  •  розкрити фактори, що зумовлюють виникнення та розвиток даного соціального феномена, визначити структурно-динамічні характеристики соціально-політичних конфліктів, зокрема зафіксувати: суб’єктів конфлікту, мотиви та інтереси їх участі, предмет і особливості конфліктної взаємодії, її можливі наслідки;
  •  виявити причини і передумови соціально-політичних конфліктів та дослідити специфіку їх прояву на прикладі конфліктного протистояння в Україні (листопад 2000 – травень 2001 рр.);
  •  проаналізувати механізми та особливості управління соціально-політичними конфліктами в суспільствах трансформаційного типу.

Об’єкт дослідження - соціально-політичний конфлікт як соціальний феномен.

Предмет дослідження - фактори виникнення, особливості прояву соціально-політичних конфліктів в українському суспільстві періоду трансформації.

Методи дослідження. Порівняльний метод був використаний для аналізу трансформаційних перетворень, що відбулися в українському суспільстві та  фіксації змін форм, динаміки конфліктної взаємодії. Системний метод дав змогу дослідити соціально-політичний конфлікт як комплексне багатоаспектне явище, виникнення якого зумовлене цілим рядом факторів. Історичний метод дозволив виявити історичні особливості демократичної трансформації України та її вплив на природу соціально-політичних конфліктів.

Емпіричну базу дослідження становлять дані моніторингових загальноукраїнських досліджень, що проводилися впродовж 1992-2004 років Інститутом соціології НАН України (керівник проекту – В. Ворона, автори програми та інструментарію – Н. Паніна та Є. Головаха).

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше концептуалізовано поняття “соціально-політичний конфлікт”, розроблено модель аналізу структурно-динамічних характеристик даного феномена в умовах суспільств трансформаційного типу. З’ясовано особливості прояву та специфіку управління соціально-політичними конфліктами.

У роботі було обґрунтовано низку положень, які не формулювалися раніше і виносяться на захист, а саме:

  •  Вперше, на основі аналізу та узагальнення існуючих в науковій літературі методологічних підходів до вивчення соціальних конфліктів, теоретично концептуалізовано поняття “соціально-політичний конфлікт”. Доведено, що соціально-політичний конфлікт є формою конфліктних відносин між суб’єктами соціальних дій, мотивація яких зумовлена суперечливими (в окремих випадках навіть антагоністичними) цінностями і нормами, інтересами і потребами у соціально-політичній сфері, що ініційована означеними суб’єктами з метою вирішення наявних суперечностей. Встановлено, що він містить загальні характеристики соціального конфлікту як такого, при цьому його учасники протистоять чи протидіють одне одному з метою оволодіння, утримання та реалізації влади. Зафіксовано, що соціально-політичний конфлікт можна розглядати у двох вимірах: як конфліктну взаємодію, що розгортається в різних інституційних полях і впливає на появу і розвиток конфліктів в сфері політики, та конфлікти, які виникають в сфері політики, але впливають на суспільство загалом та посилюють його конфліктогенність. Відзначено, що в умовах трансформаційних перетворень соціально-політичним конфліктам властиві ознаки складно-змістового конфлікту.
  •  Доведено, що важливим аспектом дослідження даного соціального феномена є виокремлення та оцінка його основних характеристик. Зокрема, структурних показників: передумови, предмет, наслідки, суб’єкти конфлікту, характер конфліктної взаємодії і динамічних показників: передконфліктний етап, потенційний конфлікт, його ескалація, спад та завершення, що у сукупності формують структурно-динамічну модель аналізу соціально-політичного конфлікту. Показано, що дана модель дає можливість зафіксувати зв'язок між формуванням суб’єктів конфліктної взаємодії, їх участю у конфлікті та характером його динаміки, зокрема перехід із потенційної у відкриту форму протистояння або ж переважання латентної стадії розвитку. Визначено, що осмислення соціально-політичного конфлікту через структурно-динамічні характеристики дозволяє з’ясувати природу і специфіку цього явища за умов суспільств трансформаційного типу, і в Україні зокрема.
  •  Вперше окреслені групи чинників виникнення даного соціального феномена: фактори-детермінанти, що визначають причини і джерела конфлікту. До таких було віднесено: фактори структурної напруги, що головним чином пов’язані із економічними труднощами перехідного періоду; фактори трансформаційних змін, які фіксують наслідки трансформаційних перетворень у різних сферах суспільства та конституційних суперечностей. Другу групу складають фактори, які стимулюють появу конфліктних груп і їх мобілізацію та пояснюють не стільки причини конфлікту, скільки процес оформлення їх суб’єктів. Третю групу формують фактори, що визначають динаміку конфлікту. Дана типологія пропонується як універсальна для характеристики соціально-політичних конфліктів у будь-яких суспільствах, в тому числі і тих, що трансформуються.
  •  Вперше здійснено комплексний аналіз суб’єктів соціально-політичного конфлікту: соціальних груп, політичної еліти, політичних партій, ЗМІ, визначено зміст і характер їх взаємодії. Так, з метою виявлення потенційно чи реально конфліктуючих груп, автором аналізуються: зміни в системі стратифікації українського суспільства, спрямованість інтересів соціальних груп, фактори, що зумовлюють конфліктний характер взаємин між ними. Визначено, що дієвими суб’єктами конфлікту є носії суперечливих (в окремих випадках навіть антагоністичних) інтересів, потреб, цінностей в сфері соціально-політичних відносин.
  •   Вперше виявлена і проаналізована динаміка розвитку соціально-політичних конфліктів у сучасному українському суспільстві. На основі аналізу предмета, складу учасників, цілей і стратегій конфлікту наприкінці листопада 2000 – травня 2001 рр. визначено особливості прояву соціально-політичних конфліктів у сучасній Україні, зокрема підкреслено їх складну природу, домінування вертикальних соціально-політичних конфліктів, у динаміці розвитку більшості з яких переважає латентна стадія, обґрунтовано зміни їх природи.
  •  Зафіксовано, що передумовами ефективного управління соціально-політичним конфліктом є розробка та реалізація стратегій його інституціоналізації, що передбачає створення відповідної нормативної бази та оформлення легітимних механізмів врегулювання даного соціального феномена.

Висвітлені положення поглиблюють наукові знання про трансформаційні процеси в сучасній Україні, їх вплив на характер соціально-політичних конфліктів.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані для подальших наукових розробок у вивченні соціальних конфліктів. Запропонований у дисертації аналіз структурно-динамічних складових, факторів виникнення і особливостей прояву соціально-політичних конфліктів дозволяє сформувати ефективні методики управління з метою мінімізації їх деструктивних наслідків. Матеріали дослідження можуть бути використані при розробці теоретичних курсів з політичної та практичної конфліктології, політичної соціології, підготовки навчально-методичних посібників та підручників.

Особистий внесок здобувача. Зміст дисертації віддзеркалюється у 8 публікаціях за одноособовим авторством здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, у якій викладено авторський підхід до концептуалізації та аналізу соціально-політичних конфліктів в умовах суспільств трансформаційного типу.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертаційної роботи обговорювались на Міжнародній науковій конференції І Львівський соціологічний форум “Актуальні проблеми сучасного українського суспільства” (Львів, 2007), на Міжнародній науковій конференції ІІІ Львівський соціологічний форум “Традиції та інновації в соціології” (Львів, 2009) V Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “(Пост)сучасність і наука: соціологія в пошуках себе і суспільства” (Харків, 2007), XV Міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих науковців “Ломоносов” (Москва, 2008); ІІ Всеукраїнській науковій конференції “Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління” (Донецьк, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Конфлікти крізь призму віри” (Львів, 2008).

Публікації. Результати дослідження опубліковані у 4 статтях у провідних наукових фахових виданнях, 2 статтях у інших виданнях та 2 тезах доповідей на наукових конференціях.

Структура дисертації. Робота містить вступ, 3 розділи, висновки, 1 додаток, список використаних джерел (274 найменування): обсяг основної частини – 170 с.; 1 табл., 3 рис. Додаток та список джерел займають 37 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, формулюються мета і завдання дослідження, визначені наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, наведено дані щодо апробації результатів дослідження та публікацій.

У першому розділі роботи “Теоретико-методологічні засади вивчення соціально-політичних конфліктів” проаналізовано основні концепції соціальних конфліктів, які сформувалися в світовій науковій думці, обґрунтовано поняття “соціально-політичний конфлікт”, сформовано схему його аналізу, виокремлено структурно-динамічні характеристики даного соціального феномена, зокрема: суб’єктів конфлікту, мотиви та інтереси їх участі, предмет і особливості конфліктної взаємодії, її можливі наслідки, зафіксовано систему показників, що використовуються у дослідженні.

Поняття соціальних конфліктів, починаючи з часів зародження соціології, є однією з базових її категорій. У зв’язку з наявністю значної кількості теоретичних підходів з даної проблеми, авторка виокремила ті з них, у межах яких здійснюється оцінка соціальних конфліктів з позицій їх структурних і динамічних характеристик та фіксується вплив соціальних трансформацій на характер конфліктної взаємодії. У роботі розглянуто діалектичну теорію конфлікту К. Маркса, яка дозволила здійснити аналіз даного феномена з урахуванням його структурних компонентів та факторів, що впливають на формування і динаміку конфлікту; позитивно-функціональну теорію конфлікту Л. Козера, в межах якої вперше теоретично обґрунтовано конструктивні наслідки конфліктів у розвитку соціуму; “конфліктну модель суспільства” Р. Дарендорфа, в якій зафіксовано зміни у природі сучасних соціальних конфліктів та доведено зв'язок цих процесів із реорганізацією соціальної структури суспільства, змодельовано механізм формування суб’єктів конфлікту, проаналізовано механіку його управління; теорії, що відстежують вплив трансформаційних процесів на характер розвитку суспільства і соціальних конфліктів, у тому числі Е. Тофлера, Р. Арона, Ф. Фукуями, концепції та окремі оцінки соціальних перетворень у Східній Європі і пострадянському просторі Р. Дарендорфа, Ю. Гантінгтона, З. Бжезинського, А. Турена; розробки вітчизняних (Є. Головаха. В. Казаков, Н. Паніна, О. Стегній) і російських (А. Дмітрієв, А. Здравомислов, Л. Ніковська, Е. Степанов) учених у галузі соціології конфлікту. Загалом, у результаті рефлексії методологічних підходів з означеної проблеми, підкреслимо, що наразі відсутня теорія аналізу соціально-політичних конфліктів. Тому, автор роботи пропонує певну сукупність теорій, які дозволяють зафіксувати і відстежити специфіку даного феномену. Структуру аналізу складають моделі, що описують:

  •  потреби, інтереси, цінності індивідів як учасників соціальних груп (Л. Козер. Д. Бертон);
  •  вплив повсякденних практик і взаємодій на позиції суб’єктів конфліктного протистояння (Р. Коллінз);
  •  особливості формування груп та їх поведінка в конфлікті (Л. Козер);
  •  фактори виникнення соціальних і соціально-політичних конфліктів (К. Маркс, Р. Дарендорф);
  •  вплив статусних позицій, змін соціальної структури на формування групових інтересів і характер конфліктів загалом (Р. Дарендорф).

За допомогою аналізу та узагальнення різних теоретико-методологічних підходів до соціальних конфліктів, здійснено теоретичну експлікацію основного поняття дослідження “соціально-політичний конфлікт”. Визначено його як форму конфліктних відносин між суб’єктами соціальних дій, мотивація яких зумовлена суперечливими (в окремих випадках навіть антагоністичними) цінностями і нормами, інтересами і потребами у соціально-політичній сфері, що ініційована означеними суб’єктами з метою вирішення наявних суперечностей. Встановлено, що він містить загальні характеристики соціального конфлікту як такого, при цьому його учасники протистоять чи протидіють одне одному з метою оволодіння, утримання та реалізації влади. Зафіксовано, що соціально-політичний конфлікт можна розглядати у двох вимірах: як конфліктну взаємодію, що розгортається в різних інституційних полях і впливає на появу і розвиток конфліктів в сфері політики та конфлікти, що виникають в сфері політики, але впливають на суспільство загалом та посилюють його конфліктогенність. Відзначено, що в умовах трансформаційних перетворень соціально-політичним конфліктам властиві ознаки складно-змістового конфлікту.

Аналізуючи суб’єктивні аспекти залученості до конфліктної взаємодії інших сторін, можемо стверджувати, що соціально-політичному конфлікту властиві характеристики складно-змістового конфлікту, що пов’язано в першу чергу із невпорядкованою інституціональною сферою українського соціуму. Так, у зв’язку із трансформаційними перетвореннями, більшість соціальних (у тому числі й соціально-політичних конфліктів) є складнозмістовими. Суб’єкти конфліктної взаємодії все ще недостатньо ідентифікують себе статусно, відповідно нечітко усвідомлюють власні потреби, інтереси та характер власної участі у конфліктній взаємодії.

У роботі запропоновано структурно-динамічну модель аналізу соціально-політичного конфлікту, в основі якої знаходяться його структурні (передумови, предмет, наслідки, суб’єкти конфлікту, характер конфліктної взаємодії) та динамічні характеристики (етапи розвитку – етап потенційного конфлікту, його початок, можлива ескалація, спад та завершення функціональні наслідки, форми протікання, характер нормативної регуляції). Визначено також систему показників дослідження даного соціального феномена (показники, що фіксують рівень соціального самопочуття, процеси в політичній і економічній сферах, рівень конфліктного потенціалу).

У другому розділі “Суб’єктивні та об’єктивні складові соціально-політичних конфліктів у суспільстві періоду трансформації (на прикладі українського суспільства)” досліджено вплив трансформаційних процесів на природу соціально-політичних конфліктів, з’ясовано їх суб’єктивні і об’єктивні складові.

Зокрема, зафіксовано, що тривалі процеси трансформації посилили конфліктність в усіх сферах соціуму, зумовили зміни в структурі, характері, конфігурації і спрямованості соціально-політичних конфліктів. У результаті трансформаційних перетворень відбулися зміни у критеріях соціальної стратифікації, ролі і впливу останніх на характер розвитку соціальної структури загалом. Класова і групова ідентифікація, яка впродовж значного періоду культивувалася в свідомості і поведінці населення, поступається індивідуальній, внутрішньо груповій, корпоративній. З одного боку – це детермінує розвиток особистості, а з іншого – посилює її соціальне відчуження. При цьому процес розпаду соціальних груп значно випереджає утворення нових, що, в свою чергу, деструктивно впливає на інституціоналізацію стійких групових інтересів. За таких умов суб’єкти конфлікту формуються не стільки за основними лініями соціальної диференціації, скільки у вигляді груп, що об’єднують людей за переконаннями, цінностями, при цьому в основі обраної ними моделі конфліктної поведінки знаходяться переважно не групові, а індивідуальні орієнтації на певну стратегію.

У роботі аргументовано та доведено, що діяльність політичної еліти, її специфічні якості стали основним фактором загострення соціально-політичної напруженості у сучасному українському суспільстві. Поширеною серед політиків, політичних партій, залишається практика генерації конфліктів та використання маніпулятивних технологій з метою залучення мас до участі в них. Це, зокрема – потужне використання ЗМІ як засобу прямого політичного управління для формування громадської думки, маніпулювання масовою свідомістю, що, з одного боку, може спровокувати ескалацію та поширення конфліктного протистояння із залученням до нього різних соціальних груп, а з іншого – навпаки, сприятиме пошуку шляхів залагодження конфлікту.

Окреслено групи факторів, що визначають розвиток соціально-політичних конфліктів: фактори-детермінанти (фактори структурної напруги, конституційних суперечностей, трансформаційних перетворень); фактори, що впливають на формування конфліктних груп та їх мобілізацію (фактори мобілізації участі, соціокультурні фактори); фактори, що визначають динаміку конфліктів (прискорюючі, зовнішні фактори). Підкреслено, що в реальних конфліктах різні групи факторів взаємодіють між собою, посилюючи чи послаблюючи протистояння. Водночас в кожному конкретному конфлікті на певному етапі розвитку соціуму домінує їх певний вплив. Так, фактори-детермінанти, що формують соціальну основу і предмет конфлікту, проявляються лише у взаємодії з соціокультурними факторами, а наявність чи відсутність умов для оформлення суб’єктів конфліктного протистояння фіксують інституціоналізовані чи неінституціоналізовані форми розвитку останнього. Зовнішні фактори, в свою чергу, досить часто задають характер соціально-політичних конфліктів. Врахування взаємовпливу і взаємодії різних факторів є досить важливим компонентом аналізу даного виду конфліктів, адже дозволяє не лише чіткіше відстежити їх природу, але й виявити засоби, технології ефективнішого управління даним соціальним феноменом.

У третьому розділі “Особливості прояву соціально-політичних конфліктів у сучасній Україні” проаналізовано соціально-політичні конфлікти в українському суспільстві періоду трансформації: джерела, специфіку та характер управління ними на основі оцінки ряду емпіричних показників, зафіксованих моніторинговими дослідженнями Інституту соціології НАН України 1994-2004 рр.

Зокрема, здійснено аналіз факторів виникнення і особливостей прояву соціально-політичних конфліктів у сучасній Україні, який дозволив зафіксувати, що рівень соціального самочуття населення залишається досить низьким. Так, в масовій свідомості домінують відчуття політичної апатії, песимізму щодо поточної і майбутньої політичної ситуації, відчуття страху, соціальної незахищеності, втома від непрогнозованого майбутнього, послаблюються міра індивідуальної соціальної мобільності, комунікації, низькими залишаються показники недовіри владі, її інституціям, оцінки можливостей забезпечення нею прав і свобод громадян. Критично низькими є також і показники політичної ефективності, активності та участі населення в роботі політичних партій і громадських організацій.

Підкреслено, що на перших етапах трансформаційних перетворень досить повільно відбувалося оформлення соціальних, політичних інтересів, групової солідарності, наслідком чого стала відсутність чітких суб’єктів конфліктів, розгортання більшості із них в латентній формі. Визначено також фактори, що стримують їх перехід з латентної у відкриту стадію: незавершені процеси соціальної структуризації українського суспільства, низький рівень самоорганізації соціальних груп, відсутність організуючої сили (політичні партії, громадські організації, об'єднання, профспілки тощо), здатної до консолідації соціального протесту.

На основі визначеної у першому розділі дослідження структурно-динамічної моделі аналізу соціально-політичного конфлікту проаналізовано конфлікт наприкінці листопада 2000 – травня 2001 рр. Зафіксовано, що предметом конфліктного протистояння стало прагнення опозиції змінити конфігурацію політичних сил, що знаходилися при владі. У контексті реалізації цих цілей були залучені представники різних соціальних груп, і конфлікт, який розпочинався як політичний по лінії протистояння влада – опозиція, згодом набув рис вертикального соціально-політичного – по лінії влада – населення.

Зазначено, що поразка опозиції у вказаному конфлікті вкотре засвідчила відсутність взаєморозуміння між населенням та політиками, невміння останніх працювати з масами та залучати їх до активної політичної боротьби. Надалі зміни в соціально-політичному і економічному житті українського соціуму сприяли оформленню нових соціальних, політичних, економічних тощо інтересів і їх персоніфікацію, що згодом знайшло своє відображення у протестних акціях наприкінці 2004 року.

Виявлено, що наслідками трансформаційних перетворень у сучасному українському суспільстві стало домінування вертикальних соціально-політичних конфліктів, розвиток більшості із них в латентній формі. При цьому зазнали змін також їх базові основи: якщо раніше джерелами дій їх суб’єктів виступали ресурсні, економічні інтереси, то надалі домінуючими стають статусні, політичні, національні інтереси.

Визначено, що вирішальною, об’єктивною передумовою ефективного управління даним соціальним феноменом в умовах трансформаційних перетворень є запровадження принципів соціального менеджменту, який передбачає використання цілого спектра управлінських методик реагування на конфліктні ситуації. Зокрема, методики антикризового, програмно-цільового управління, комплексного, структурного розв’язання конфліктів, методики, орієнтовані на випередження, профілактику конфліктних ситуацій, забезпечення соціальної рівноваги, оперативного реагування. Незважаючи на відмінність запропонованих методик, автор підкреслює, що соціально-політичними конфліктами необхідно управляти таким чином, щоб не лише звести до мінімуму втрати, але й максимально збільшити загальну вигоду для суб’єктів, що беруть у них участь.

ВИСНОВКИ

Відповідно до сформульованих завдань дослідження, в процесі вивчення даної проблеми були отримані наступні висновки:

  •  З’ясовано, що соціально-політичний конфлікт є формою конфліктних відносин між суб’єктами соціальних дій, мотивація яких зумовлена суперечливими (в окремих випадках навіть антагоністичними) цінностями і нормами, інтересами і потребами у соціально-політичній сфері, що ініційована означеними суб’єктами з метою вирішення наявних суперечностей. Встановлено, що він містить загальні характеристики соціального конфлікту як такого, при цьому його суб’єкти протистоять чи протидіють одне одному з метою оволодіння, утримання та реалізації влади. Аналіз суб’єктивних аспектів залученості до такого типу конфлікту інших сторін дозволив виявити наступне - соціально-політичному конфлікту здебільшого властиві характеристики складнозмістового конфлікту.
  •  Доведено, що важливим аспектом дослідження даного соціального феномена є виокремлення та оцінка його структурних (передумови, предмет, наслідки, суб’єкти конфлікту, характер конфліктної взаємодії) і динамічних (передконфліктний етап, потенційний конфлікт, його ескалація, спад та завершення) показників, що у взаємодії формують структурно-динамічну модель аналізу соціально-політичного конфлікту. Відзначено, що дана модель дозволяє з’ясувати його природу і специфіку в умовах суспільств трансформаційного типу, і в Україні зокрема.
  •  На основі запропонованої автором структурно-динамічної моделі аналізу соціально-політичних конфліктів, визначено такі специфічні риси прояву даного соціального феномена в умовах сучасного українського суспільства:
  •  Специфіка і тенденції розвитку соціально-політичного конфлікту багато в чому визначаються змістом і динамікою процесів системної трансформації, що розгортаються в Україні. Так, процес кристалізації інтересів різних соціальних груп відбувається досить повільно, при цьому він супроводжується подальшим посиленням соціальної напруженості, змінами стабільності й балансу інтересів дисбалансом, порушенням рівноваги і, як наслідок, детермінує перебіг більшості соціально-політичних конфліктів у латентній формі.
  •  Факторами, що стримують перехід соціально-політичних конфліктів у відкриту форму є незавершеність процесів соціальної структуризації українського суспільства, низький рівень самоорганізації соціальних груп, розпорошеність соціального протесту по різним лініям соціальної напруженості. У зв’язку із відсутністю достатніх можливостей адекватного політичного представництва масових інтересів через співпрацю із політичними партіями, рухами, громадськими організаціями, профспілками, протестна активність сучасного українського суспільства носить переважно локальний характер.
  •  Поглиблення процесів соціальної і майнової диференціації загострило відчуття соціальної нерівності й призвело до трансформації інтересів суб’єктів конфліктів – від соціально-економічних до соціально-політичних. Їх структурування носить здебільшого протестний характер, особливо, коли мова йде про реалізацію інтересів малозабезпечених прошарків населення, чим, власне, і пояснюється використання ними конфліктних форм поведінки в політиці – страйків, пікетувань державних установ, блокування транспортних шляхів тощо.

З метою оптимізації конструктивних і деструктивних потенціалів соціально-політичних конфліктів в умовах сучасного українського суспільства, необхідною є розробка і реалізація стратегій інституціоналізації конфлікту, що передбачає вироблення відповідної нормативної бази і юридичного забезпечення механізмів контролю за його розвитком.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

  1.  Білецька Т.В. Вплив конфліктогенних факторів на політичну соціалізацію української молоді / Т.В. Білецька // Мультиверсум. Філософський альманах. – 2008. –  Випуск 73. – С. 231 – 241.
  2.  Білецька Т.В. Протестний потенціал сучасного українського суспільства: особливості теоретичного та емпіричного аналізу / Т.В. Білецька // Мультиверсум. Філософський альманах – 2007. – Випуск 66. – С. 241 – 251.
  3.  Білецька Т. Соціально-політичні конфлікти: історико-методологічний аспект / Т. Білецька // Соціальні виміри суспільства. – К.: Інститут соціології НАН України. – 2006. – Вип. 9. – С. 194 – 202.
  4.  Білецька Т. Сучасний соціально-політичний конфлікт: аналіз поняття / Т Білецька // Соціальні виміри суспільства. – К.: Інститут соціології НАН України, 2008.– Вип. 11. – С. 181 – 190.
  5.  Білецька Т.В. Вплив ЗМІ на характер соціальних конфліктів у сучасній Україні / Т.В. Білецька // Наукові студії Львівського соціологічного форуму “Традиції і інновації в соціології”. Збірник наукових праць. – Львів. – Дрогобич: Посвіт, 2009. – С. 234 – 240.
  6.  Білецька Т.В. Соціальна напруженість: особливості вимірювання та динаміка розвитку в сучасному українському суспільстві / Т.В. Білецька // Збірник наукових праць ДонДУУ: “Соціологія управління” – Серія ”Спеціальні та галузеві соціології”. – Т.VIII. – Вип.3 (80). – Донецьк: “Вебер” (Донецька філія), 2007. – С. 340 – 345.
  7.  Білецька Т.В. Політичний консенсус в системі управління соціальними конфліктами сучасного українського суспільства / Т.В. Білецька // Матеріали II наук. конференції (Донецьк, 14 квітня 2006 р.). – Донецьк: ДонДУУ, 2006. – С. 293 – 299.
  8.  Білецька Т.В. Cпецифіка соціально-політичних конфліктів в умовах стабільних і трансформаційних суспільств / Т.В.Білецька // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка : збірник за підсумками звітної наукової конференції викладачів, докторантів і аспірантів, присвяченої 90-річчю Кам'янець-Подільського національного університету. – Вип. 7. У 5-ти томах. Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2008. – Т.1. – С. 3 – 4.

Білецька Т.В. Соціально-політичний конфлікт в українському суспільстві, періоду трансформації: фактори виникнення і особливості прояву. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології. Інститут соціології Національної академії наук України. – Київ, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню концептуальних засад факторів виникнення і особливостей прояву соціально-політичних конфліктів в українському суспільстві періоду трансформації. Визначено теоретико-методологічні засади та змістовне співвідношення основних понять дослідження: соціального конфлікту, соціально-політичного конфлікту. Обґрунтовано групу показників, що дозволяють зафіксувати фактори виникнення та динаміку соціально-політичних конфліктів. Проаналізовано структурно-динамічні характеристики, суб’єктивні та об’єктивні складові даного феномену, фактори, що зумовлюють їх розвиток в умовах трансформаційних перетворень. Окреслено методики управління соціально-політичними конфліктами.

Ключові слова: соціальний конфлікт, соціально-політичний конфлікт, конфліктогенний потенціал, структура, динаміка, суб'єкти соціально-політичного конфлікту.

Белецкая Т.В. Социально-политический конфликт в украинском обществе периода трансформации: факторы возникновения и особенности проявления – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 – специальные и отраслевые социологии. – Институт социологии НАН Украины. – Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию факторов возникновения и особенностей проявления социально-политических конфликтов в украинском обществе периода трансформации. Автором обозначены основные методологические подходы, анализирующие природу социальных конфликтов, концептуализировано понятие “социально-политический конфликт” как форму конфликтного взаимодействия двух или более субъектов (социальные группы, общественные и политические организации, движения, политические элиты, СМИ), которые являются носителями антагонистических или противоречивых потребностей, интересов, ценностей в сфере политики, в силу чего не способны их реализовать в значительной мере, и стремятся устранить существующие препятствия. Доказано, что социально-политический конфликт является одним из видов социальных конфликтов, разворачивающихся в сфере политики по поводу политической власти и ее функционирования. При этом подчеркнуто, что в условиях трансформационных преобразований, происходящих в современном украинском обществе, данному социальному феномену свойственны признаки сложносоставного конфликта.

Автором разработано схему анализа, зафиксировано структурно-динамические характеристики, типологию социально-политических конфликтов. Систематизированы и обоснованы основные показатели их исследования:

  •  Показатели, фиксирующие уровень социального самочувствия (уровень социального оптимизма-пессимизма, социальной тревожности, аномических настроений, особенности адаптации населения к общественным преобразованиям).
  •  Показатели, фиксирующие процессы в политической и экономической сферах (уровень доверия к власти, политическим партиям, политикам, гражданской активности, политической эффективности, особенности формирования политической и правовой культуры).
  •  Показатели, фиксирующие уровень конфликтного потенциала в обществе (уровень протестной активности – протестные настроения, установки относительно готовности принять участие в массовых демонстрациях, уровень конфликтофобии – дистанциированость от участия в конфликтах).

В диссертационной работе проведен анализ субъективных и объективных составляющих социально-политических конфликтов. В частности, проанализированы особенности трансформационных процессов в современном украинском обществе и их влияние на природу данного социального феномена. Определены возможные субъекты конфликтного взаимодействия и факторы, определяющие их развитие. Установлено, что в связи с процессами размывания традиционных и формированием новых видов групповой интеграции по формам собственности, социальной самоидентификацией, и т.д. процессы кристаллизации групповых интересов происходят достаточно медленно, что, в свою очередь, мешает соответствующему оформлению субъектов социально-политических конфликтов. Зафиксированы также группы факторов, детерминирующих их развитие, в частности:

  •  факторы-детерминанты (факторы структурного напряжения, конституционных противоречий, трансформационных преобразований);
  •  факторы, стимулирующие формирование субъектов конфликтного противостояния;
  •  факторы, влияющие на динамику конфликта.

Данная типология обозначена как универсальная для характеристики социально-политических конфликтов в обществах любого типа, в том числе и трансформирующихся.

Выявлено и проанализировано развития данного вида конфликтов в современном украинском обществе. Исходя из анализа предмета, состава участников, целей и стратегий конфликта к. ноября 2000 - мая 2001 гг. установлено особенности проявления социально-политических конфликтов в современной Украине, подчеркнуто их сложную природу, преобладание вертикальных конфликтов, в динамике развития большинства из которых доминирует латентная стадия, обоснованы изменения их базовых основ.

В диссертации раскрыто механику управления социально-политическими конфликтами. Выявлено, что основными аспектами, определяющими характер и особенности данного процесса являются институционализация, легитимация, структурирование субъектов конфликтного взаимодействия. Подчеркнуто, что успешное управление социально-политическими конфликтами возможно лишь при условии введения принципов социального менеджмента, что предусматривает использование целого спектра управленческих методик. Среди них: методики антикризисного, программно-целевого управления комплексного, структурного разрешения конфликтов, методики, ориентирующиеся на предупреждение, профилактику конфликтных ситуаций, обеспечения социального равновесия, оперативного реагирования.

Ключевые слова: социальный конфликт, социально-политический конфликт, конфликтогенный потенциал, структура, динамика, субъекты социально-политического конфликта.

Biletska T.V. Socio-political conflict in the Ukrainian society of the transformation period: factors of emergence and peculiarities of manifestation. – Manuscript.

Thesis for the degree of candidate of sociological sciences by speciality 22.00.04 – special and branch sociologies. Institute of Sociology of National Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv, 2011.

The dissertation investigates the conceptual foundations of factors of emergence and peculiarities of manifestation of social and political conflicts in Ukrainian of the transformation period. Theoretical and methodological foundations, substantial correlation for basic notions: social conflict, social and political conflict. The group of indicators that allow to record the factors of emergence and peculiarities of dynamics of socio-political conflicts. Structural and dynamic characteristics, subjective and objective elements of this phenomenon, factors that determine their development in the conditions of transformation change. The peculiarities methods of their management have been considered.

Keywords: social conflict, social and political conflict, conflict potential, structure, dynamics, types of social and political conflict.

Підписано до друку ______________

Формат 60х90/16.

Гарнітура Times New Roman

Папір офсетний. Друк офсетний.

Обл. вид. арк. ____ Ум. друк. арк. ____

Зам. №         Наклад 100 прим.

Кам’янець-Подільський національний університет

імені Івана Огієнка

Вул. Огієнка, 61. м. Кам'янець-Подільський. 32300

Свідоцтво серії ДК № 3382 від 05.02.2009р.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

76529. Русский язык как предмет изучения. Место русского языка в ряду других учебных предметов. Межпредметные связи на уроках русского языка 34.5 KB
  Место русского языка в ряду других учебных предметов. Межпредметные связи на уроках русского языка.На каждом уровне выделяются след основные линии: система языка или знания о языке сформированные в виде понятий способов действия а также владения самим языком и его нормами. В содержание стандарта случены отдельные сведения которые отсутствуют в современных учебниках но в то же время представляют собой ближайшую перспективу для совершенствования курса родного языка.
76530. Цели и задачи обучения русскому языку. Структура и содержание курса русского языка в средней школе 29.5 KB
  Языковая часть курса в каждой теме представлена тремя компонентами: а сведения о языке подлежащие усвоению; б умения и навыки в области культуры речи языкового анализа практические умения общеучебные умения; в способ деятельности через учебник В структуре школьной программы по русскому языку выделяются два уровня: уровень программы в целом и уровень программы каждого класса. Структура программы в целом делится на органически связанные но самостоятельные программы для каждого класса. Структура программы второго уровня уровня каждого...
76531. Методическая система, содержание ее компонентов 53 KB
  Классификация Текучева основа: использование разных источников знаний: Рассказ или слово учителя; Беседа; Разбор; Наблюдение. Классификация Лидия Прокофьевна Федоренко основа: использование разных источников знаний 3 группы методов обучения. пунктуационный диктант контрольный контроль знаний и обучающие...
76534. Значение и место учебника по русскому языку. Анализ учебника русского языка 30 KB
  В этой книге излагаете материал в соответствии с программой по предмету. Цель использования учениками: получение необходимой информации приобретения комплекса умения и навыков Для учителя: источник методической системы который помогает определить методику работы на разных этапах усвоения учебного материала чему и как учить. Систематизирующую: материал представлен в системе усвоение по системе от простого к сложному. Весь теоретический материал может быть представлен в учебниках разными способами: дедукция способ мышления основой является...
76535. Закономерности усвоения родного языка и вытекающие из них принципы 34.5 KB
  Способность ребенка понимать отвлеченное лексическое значение слова в дальнейшем приводит его к пониманию слова как части речи. В какие сроки ребенокдошкольник овладевает указанными выше фактами языка и овладевает ли зависит от того как его обучают речи каков развивающий потенциал языковой среды в которой он растет а самое главное имеет ли он возможность усваивать грамматические и лексические значения родного языка синхронно в нужных пропорциях. Письменная речь усваивается если ее опережает развитие устной речи если она является как...
76536. Упражнения по русскому языку и их виды 27.5 KB
  Приступа по критериям: Упражнение зависит от характера мыслительной деятельности учащихся аналитической и тдОт времени выполненияОт последовательности связано с этом усвоения языкового материала: 1. Пропедовтическиеподготовка к восприятию нового материала ок цент на изучаемую единицу;Иллюстративные наиболее ярко показать примеры тех языковых фактов которые разбираются на уроке;Закрепительные закрепление теоретических сведения: постоянно воспроизведение существенных признаков изучаемого материала.
76537. Методы и приемы обучения русскому языку 40 KB
  Метод - способы взаимодействия учителя и ученика, направленные на достижение положительных результатов обучения. Положительные результаты - достижение цели. Действия: учение и обучение. Классификация Дубникова (основа: характеристика способов мышления - индукция(от частного к общему) и дедукция)