72183

Культура мови: навчально-методичний посібник

Книга

Иностранные языки, филология и лингвистика

Навчально-методичний посібник містить методичні рекомендації до самостійної роботи, методичні рекомендації до практичних занять, до виконання індивідуальних завдань, підсумковий контроль, список рекомендованої літератури.

Украинкский

2014-11-19

1.6 MB

1 чел.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

КУЛЬТУРА МОВИ

Навчально-методичний посібник

Дніпропетровськ – 2012


МІНІСТЕРСТВО освіти і науки, молоді та спорту УКРАЇНИ

Дніпропетровська державна фінансова академія

ФАКУЛЬТЕТ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ТА ЕКОНОМІКИ ПРАЦІ

КАФЕДРА гуманітарних дисциплін

КУЛЬТУРА МОВИ

Навчально-методичний посібник

для студентів денної форми навчання, які навчаються за галуззю знань 0305 «Економіка та підприємництво»за напрямами підготовки

6.030508 «Фінанси і кредит»,6.030504 «Економіка підприємства»,6.030505 «Управління персоналом та економіка праці»,

6.030509 «Облік і аудит»

Дніпропетровськ - 2012


ББК 81.2 Укр.

  Маринкевич С.М., Малигіна Л.І.

Культура мови: навчально-методичний посібник для студентів денної форми навчання, які навчаються за галуззю знань 0305 «Економіка та підприємництво» за напрямами підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030504 «Економіка підприємства», 6.030505 «Управління персоналом та економіка праці», 6.030509 «Облік і аудит». - Дніпропетровськ: Дніпропетровська державна фінансова академія, 2012. – 46 c.

Навчально-методичний посібник має допомогти студентам денної форми навчання сформувати необхідні знання з культури мови та оволодіти вмінням застосовувати їх у практичній діяльності.

Навчально-методичний посібник містить методичні рекомендації до самостійної роботи, методичні рекомендації до практичних занять, до виконання індивідуальних завдань, підсумковий контроль, список рекомендованої літератури.




Автори:

С.М.Маринкевич     -

Л.І.Малигіна               -

к.філол.н., доцент кафедри гуманітарних дисциплін Дніпропетровської державної фінансової академії

старший викладач кафедри гуманітарних дисциплін Дніпропетровської державної фінансової академії

Рецензенти:

Ю.В.Датченко         -

Г.В.Чечельницька   -

к.філол.н., доцент кафедри загального та російського мовознавства Дніпропетровського національного університету

к.іст.н., доцент кафедри гуманітарних дисциплін Дніпропетровської державної фінансової академії

Відповідальний за випуск:

В.П. Капітон         -

д.філос.н., професор,завідувач кафедри гуманітарних дисциплін Дніпропетровської державної фінансової академії

Розглянуто та схвалено

Вченою радою факультету управління персоналом та економіки праці

Протокол №   від   

Розглянуто та схвалено

на засіданні кафедри

гуманітарних дисциплін

Протокол №  8 від  17.02.2012 р.


Зміст

Передмова 4

1. Програма навчальної дисципліни 6

2. Методичні рекомендації до самостійної  роботи 10

3. Методичні рекомендації до практичних занять 23

4. Методичні рекомендації до виконання індивідуальних завдань 38

5. Підсумковий контроль 40

6. Список рекомендованої літератури 42


Передмова

У сучасну епоху вища освіта має особливо важливе значення для забезпечення сталого розвитку суспільства по шляху економічних реформ, побудови правової держави і гуманізації соціальних відносин.

Ця особлива роль вищої освіти полягає не тільки в підготовці кваліфікованих кадрів, здатних ефективно управляти економікою і правовими інститутами в сучасному динамічно мінливому світі, а й у створенні сприятливої суспільної атмосфери, в підвищенні культури соціальних та міжособистісних відносин. Це завдання може бути вирішене тільки в тому випадку, якщо випускник вищого навчального закладу отримає необхідні знання та навички зразкового володіння літературною мовою.

Розвиток мови особистості – складний процес. Високої мовної довершеності досягає, як правило, та людина, яка багато працює над оволодіванням мовою, прагне правильно говорити, виявляти у мовленні – усному та писемному – свою індивідуальність, усвідомлюючи, що "Я є мова".

Високий інтелект, чисті помисли, благородство і милосердя, помірна емоційність, толерантність, естетичний вигляд і етичне поводження - такі бажані для всіх нас якості немислимі без мовної культури, без культури думки і вислову.

Головною метою курсу з культури мови є формування зразкової мовної особистості високоосвіченого фахівця, мова якого відповідає прийнятим у суспільстві  нормам, відрізняється виразністю і красою.

Предметом культури мови як навчальної дисципліни є норми літературної мови, види мовлення, його принципи і правила, етичні норми спілкування, функціональні стилі мовлення, а також труднощі застосування мовних норм і проблеми сучасного стану мовної культури суспільства.

Основні поняттями культури мови: літературна мова, норми мови, лексичне і фразеологічне багатство мови, чистота мовлення, ознаки культури мови, виразність мовлення,види і форми мовлення, мовленнєвий етикет.

Найважливішими завданнями дисципліни є:

- закріплення і вдосконалення навичок володіння нормами української літературної мови;

- формування комунікативної компетенції фахівця;

- навчання культури спілкування та мовлення в галузі обраної спеціальності;

- розвиток мовленнєвої майстерності;

- підвищення культури розмовної мови;

- навчання використовувати відповідні мовні засоби, встановлювати та підтримувати доброзичливі особисті відносини.

Культура мови включає три аспекти: нормативний; комунікативний; етичний.

Нормативний аспект культури мови - один з найважливіших, але не єдиний. Він передбачає знання літературних норм і вміння їх застосовувати в мові. Однак ефективність спілкування не завжди досягається однією правильністю мови. Важливо враховувати, кому адресований текст, брати до уваги обізнаність та інтереси адресата. Мова має в своєму розпорядженні багатий арсенал засобів, що дозволяють знайти потрібні слова для пояснення суті справи будь-якій людині.

Серед мовних засобів необхідно вибирати такі, які з максимальною ефективністю виконують поставлені завдання спілкування. Навички відбору таких засобів складають комунікативний аспект культури мовлення. Успішне спілкування між людьми вимагає комунікативної компетенції учасників такого спілкування. Комунікативна компетенція - це сукупність знань, умінь і навичок адекватного відображення і сприйняття дійсності в різних ситуаціях спілкування.

Дотримання норм поведінки, повага до учасників спілкування, доброзичливість, тактовність і делікатність складають етичну сторону спілкування. Етичні норми є необхідною частиною культури мови, а культура мови, в свою чергу, є важливою частиною загальної культури людини.

Отже, курс культури мови націлений на формування та розвиток у майбутнього фахівця комплексної комунікативної компетенції українською мовою, що являє собою сукупність знань, умінь, здібностей, ініціатив особистості, необхідних для встановлення міжособистісного контакту в соціально-культурній, професійній сферах і ситуаціях людської діяльності.

Формами організації навчального процесу з дисципліни «Культура мови» є лекційні, семінарські заняття, а також самостійна робота студентів та виконання ними індивідуального науково-дослідного завдання.

Мета семінарських занять – допомогти опанувати курс дисципліни й засвоїти її предмет.

Метою самостійної роботи є закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань, отриманих під час аудиторних занять; самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом; формування умінь і навичок самостійної розумової праці.

Після вивчення курсу студент зобовязаний підготувати й захистити індивідуальне науково-дослідне завдання. Індивідуальні завдання передбачають створення умов для найповнішої реалізації творчих можливостей студентів, які виявляють особливі здібності в навчанні, науково-дослідній роботі та творчій діяльності.

В організації навчального процесу з дисципліни «Культура мови» застосовується поточний та підсумковий контроль. Поточний контроль здійснюється за результатами роботи студентів на семінарських заняттях, при виконанні самостійної роботи та індивідуальних науково-дослідних завдань. Підсумковий контроль проводиться у формі ПМК.


1.
ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «КУЛЬТУРА МОВИ»

Мета: формування зразкової мовної особистості високоосвіченого фахівця, мова якого відповідає прийнятим в суспільстві  нормам, відрізняється виразністю і красою.

 Компетенції, які необхідно сформувати в результаті вивчення навчальної дисципліни:

Інструментальні компетенції:

  •  здатність отримувати, аналізувати та систематизувати інформацію з питань програмного матеріалу навчальної дисципліни з різних джерел (підручники, навчальні посібники, періодична література, Internet);
  •  здатність ефективно організовувати свій робочий час та вибудовувати стратегію навчання;
  •  здатність самостійно приймати рішення та вирішувати проблеми, пов’язані з процесом навчальної діяльності.

Міжособистісні компетенції:

  •  здатність здійснювати ефективну міжособистісну комунікацію;
  •  здатність працювати у команді;
  •  прихильність до морально-етичних цінностей.

Системні компетенції:

  •  здатність застосовувати набуті знання у професійній діяльності;
  •  здібність до безперервного навчання з метою адаптації до нових ситуацій;
  •  здатність до творчості у процесі навчання та професійної діяльності.

Спеціальні компетенції:

  •  здатність демонструвати знання основ культури мови;
  •  здатність вникати в контекст, чітко його осмислювати  та відтворювати;
  •  уміння демонструвати норми літературної мови;
  •  уміння розуміти проблеми сучасного стану мовної культури суспільства;
  •  здатність розуміти і використовувати основні комунікативні ознаки культури мови.


1.1. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Назва модуля, змістового модуля, теми

Модуль I. Культура мови

Змістовий модуль 1. Культура мови – важлива складова професіограми майбутнього фахівця

Тема 1. Теоретичні засади курсу «Культура мови»

Тема 2.Культура наукової і професійної української мови

Тема 3.Етикет ділової мови

Тема 4. Культура публічної монологічної мови

Тема 5. Культура професійної діалогічної мови

Тема 6. Культура побутового мовлення

Модуль ІІ

Індивідуальне науково-дослідне завдання

Підсумковий контроль: ПМК


1.2. ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«Культура мови»

Модуль I. Культура мови

Змістовий модуль 1. Культура мови – важлива складова професіограми майбутнього фахівця

Тема 1. Теоретичні засади курсу «Культура мови»

Культура мови як наука і навчальна дисципліна. Предмет дисципліни.  Основні структурні елементи та головні завдання курсу. Професійна мовнокомунікативна компетенція. Мовні норми.

Тема 2. Культура наукової і професійної української мови

Мовні і жанрові особливості наукового стилю. Призначення, зміст, мета та комунікативне завдання наукового стилю.  Його основні ознаки та їх характеристика. Внутрішньостильова диференціація та основні жанри наукового стилю.

Засоби вираження спеціальних реалій, категорій, понять. Вербальні та невербальні засоби. Термін як змістове ядро мови професійного спілкування. Основні способи творення термінів. Класифікація термінів з точки зору сфери використання. Загальнонаукові, міжгалузеві та вузькогалузеві терміни.

Тема 3. Етикет ділової мови

Поняття мовного етикету. Правила мовного спілкування. Стереотипні етикетні формули. Функціональна специфіка мовного етикету. Сучасний діловий етикет.

Етичні формули звертання. Кличний відмінок іменника як нормативна форма звертання в українській мові. Особливі мовні формули звертань у дипломатичному листуванні.

Комплімент як засіб мовного впливу. Багатогранність мовних формул комплімента в діловому спілкуванні.

Тема 4. Культура публічної монологічної мови

Сутність і специфіка публічної монологічної мови. Ораторська мова та її ознаки. Теми публічних промов. Писемно-усна форма реалізації публічної промови. Специфіка її книжного, розмовного та  підготовчо-імпровізаційного характеру.

Етапи підготовки і виголошення професійної публічної промови, її структура. Оратор і аудиторія. Техніка мовлення:правильне володіння диханням, голосом, дикцією, темпом, паузою, інтонацією, наголосом як складова успіху та ефекту промови.

Тема 5. Культура професійної діалогічної мови

Сутність і специфіка професійної діалогічної мови. Поняття діалогічної мови. Репліка як особлива мовна одиниця діалогічної мови.

Етика професійного дискутивно-полемічного спілкування. Конструктивний діалог та його застосування у всіх сферах суспільного життя. Етика ведення суперечки.

Тема 6. Культура побутового мовлення

Лексичне багатство мови. Чистота побутового мовлення. Просторічні слова. Жаргонізми. Лайливі і вульгарні слова. Суржик. Студентський сленг.

Модуль ІІ

Індивідуальне науково-дослідне завдання


2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Модуль I. Культура мови

Змістовий модуль 1. Культура мови – важлива складова професіограми майбутнього фахівця

Тема 1. Теоретичні засади курсу «Культура мови»

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- культуру мови як науку і навчальну дисципліну;

- значення та роль у суспільстві мовної освіти, виховання та мовленнєвої поведінки особистості.

План вивчення теми

Обєкт та предмет навчальної дисципліни «Культура мови».

Мовна освіта, мовне виховання та мовленнєва поведінка.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Для якісного висвітлення питання студент повинен використовувати ряд знань, набутих під час прослуховування лекції з цієї теми. Упершу чергу слідзясувати та чітко розрізняти обєкт та предмет навчальної дисципліни «Культура мови», звернути увагу на міжпредметні звязки культури мови з літературознавством, педагогікою, риторикою, психологією, логікою, філософією тощо. Треба усвідомлювати різницю між поняттями культура мови та культура мовлення.

Студент вищого навчального закладу має постійно удосконалювати свою мовну майстерність, починаючи від орфографічно-пунктуаційної грамотності, стилістичної виразності до комунікативної доцільності та оптимальності, при цьому беручи до уваги всю сукупність чинників, які впливають на культуру мовлення.

При самостійному вивченні цієї теми студенту слід акцентувати на визначенні понять «мовна освіта», «мовне виховання» та «мовленнєва поведінка», проаналізувавши при цьому, на якому етапі в розвитку власної мовної культури він перебуває на сьогодні – мовної правильності, інтеріоризації, насиченості мовою, адекватного вибору, володіння фаховою метамовою чи рівні мовного іміджу соціальних ролей.

Питання для самоконтролю

Що є обєктом вивчення курсу «Культура мови»?

Назвіть предмет дисципліни «Культура мови».

Поясніть особливості міжпредметних зв’язків культури мови з іншими галузями гуманітарного знання.

Обгрунтуйте різницю між тлумаченням понять «культура мови» і «культура мовлення».

Охарактеризуйте рівні культури мови.

У чому полягає роль мовної освіти та мовного виховання громадянина в демократичному суспільстві?

Проаналізуйте етапи розвитку мовної особистості у процесі її становлення.

Бібліографічний список

3, 5, 7, 8, 9, 12, 13, 15, 16, 18, 24, 28-31, 33-58.

Тема 2. Культура наукової і професійної української мови

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

  •  сутність та специфіку наукового стилю української мови;
  •  особливості мовних і жанрових рис наукового стилю.

План вивчення теми

Мовні і жанрові особливості наукового стилю:

1.1.Призначення, зміст, мета, комунікативні завдання наукового стилю;

1.2.Основні ознаки наукового стилю;

1.3.Внутрішньостильова диференціація.

2. Основні жанри наукового стилю.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При самостійному опрацюванні теоретичного матеріалу із зазначеної теми студент має законспектувати основні положення, виклавши їх у вигляді тез та зосередивши увагу насамперед на позамовних стилетвірних чинниках, які визначають специфічну мовленнєву системність наукового стилю (призначенні, змісті, меті та комунікативному завданні).

Крім цього, слід детально проаналізувати основні ознаки наукового стилю для того, щоб уміти їх дотримуватись при написанні власних науковох робіт (доповідей, рефератів, індивідуальних науково-дослідних завдань, курсових, дипломних та магістерських робіт).

Доцільно також орієнтуватись у специфіці внутрішньостильової диференціації наукового стилю. Потрібно зясувати важливі відмінності між жанрами власне наукового, науково-навчального та науково-популярного підстилів, акцентуючи увагу саме на студентських наукових жанрах.

Питання для самоконтролю

  1.  Які позамовні стилетвірні чинники визначають специфічну мовленнєву системність наукового стилю?
  2.  Дайте характеристику мовним засобам (лексичним та синтаксичним), найчастіше вживаних у наукових текстах.
  3.  Проаналізуйте основні ознаки наукового стилю.
  4.  Назвіть підстилі наукового стилю української мови.
  5.  Які жанри наукового стилю ви знаєте?
  6.  Поясніть специфіку студентських наукових жанрів.

Бібліографічний список

3, 6, 8, 12, 15, 17, 18, 20-24, 28, 30.

Тема 3.Етикет ділової мови

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

  •  мовний етикет та правила мовного спілкування;
  •  функціональну специфіку мовного етикету;
  •  особливості сучасного ділового етикету.

План вивчення теми

  1.  Мовний етикет та його національна специфіка.
  2.  Стереотипні етикетні формули.
  3.  Сучасний діловий етикет.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Як відомо, мовний етикет має національну специфіку, тому при вивченні даної теми студенту у нагоді стануть знання іноземних мов та відомості з культурології про традиції та психологічні особливості менталітету різних народів. Цікаво порівняти правила мовного етикету українців з тими, що існують у різних країнах на різних континентах. Для цього доречно використати не лише україномовні джерела, а й іншомовні, а також скористатися інтернет-ресурсами.

Аналізуючи структуру мовного етикету, студент має запам’ятати та правильно орієнтуватися в тому, які етикетні формули звертань, вітань, вибачення, прохання, подяки, прощання, побажання тощо є найдоречнішими в тій чи іншій ситуації спілкування. Для цього йому слід зафіксувати найтиповіші етикетні мовні формули, звертаючи увагу на ті, які вживаються також у ситуаціях ділового спілкування та в текстах офіційно-ділового стилю.

Питання для самоконтролю

Дайте визначення поняттю «мовний етикет».

У чому полягає національна специфіка мовного етикету?

Що таке правила мовного етикету?

Назвіть види стереотипних етикетних формул.

Наведіть приклади мовних формул звертань, вітань, вибачення, прохання, які вживаються в ситуаціях ділового спілкування.

Бібліографічний список

3, 4, 8-11, 13, 15, 16, 20, 22, 25-28.

Тема 4. Культура публічної монологічної мови

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань студентів про культуру мовлення, зокрема публічного мовлення  (доповіді, виступи на зборах, вітання тощо)

План вивчення теми

Ораторська мова та її ознаки.

Типи публічних промов.

Етапи підготовки промови.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Ораторська мова, як правило, адресована широкому загалу, тому належить до публічної мови, що функціонує як форма живого спілкування промовця з колективним слухачем з метою впливу на нього і переконання. Ораторська мовасистематизована сукупність мовних засобів граматичного, лексичного та фонетико-орфоепічного рівнів, дібраних відповідно до потреб стилю, підстилю, жанру і організованих у живий (промову) або писаний текст за законами риторики.

При підготовці першого питання питання студенти мають розглянути ознаки ораторської мови (логос, етос, пафос).

Ораторська мова є індивідуальною мовленнєвою діяльністю, своєрідною творчістю. Вона може реалізовуватись безпосередньо як усне мовлення і опосередковано як писемне (через книгу, часопис, газету тощо). При підготовці питання студенти повинні розібратися, у яких сферах життя використовується ораторська мова, які її особливості за тематикою, за формою реалізації,, за відношенням до форми, за функціональним типом мовлення, за характером реалізації, а також підібрати приклади, які б це ілюстрували.

При розгляді другого питання студенти мають розуміти, що типи публічних промов залежать від роду професійної діяльності мовця. При підготовці цього питання студенти мають розглянути особливості різних родів і видів професійної публічної мови.

Роди і види професійної публічної мови

Рід професійної публічної мови

Вид професійної публічної мови

1

2

Академічне красномовство

Наукова доповідь, науковий огляд, лекція, наукове повідомлення тощо

Соціально-політичне красномовство

Звітна доповідь на зборах, доповіді на соціально-політичні, політично-економічні, соціально-культурні, морально-етичні теми, агітаційна промова тощо

Дипломатичне красномовство

Промови на міжнародних та міждержавних конференціях, засіданнях, зустрічах тощо

Судове красномовство

Промова громадського обвинувача, адвоката, промова цивільного позивача

Соціально-побутове красномовство

Ювілейна промова, застільне слово тощо

Церковно-богословське красномовство

Проповідь, різні види лекцій щодо тлумачення тих чи інших канонів тощо

При розгляді третього питання студенти повинні зрозуміти, що підготовка промови є важливим і відповідальним етапом в діяльності будь-якого оратора, особливо початківця. У зв’язку з цим студентам необхідно розглянути такі етапи підготовки промови: інвенція, або винайдення; диспозиція, або розташування; елокуція, або словесне оформлення думки;  меморія, або запам'ятовування; акція, або публічне виголошення промови; релаксація.

Це загальні правила риторичної науки, які стосуються підготовки будь-якої промови. Якщо випустити з уваги хоча б одне з них, промова буде невдалою.

Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу

1. Опрацюйте теоретичний матеріал теми за рекомендованою літературою.

2. Складіть тези до розглянутих питань.

3. Перекладіть і запишіть українською мовою.Ознайомившись із порадами Поля Сопера, уявіть, що Ви—диктор телебачення. Сидячи перед «мікрофоном», привітайтеся з глядачами і проанонсуйте українською мовою наступну телепередачу (назву та зміст оберіть самостійно). Слідкуйте водночас за своєю мімікою (рухами м'язів обличчя), дивлячись у дзеркало.

ГОЛОС

Единственное назначение усилительной радиоустановки-увеличить слышимость в больших помещениях или за их пределами. Поэтому сам процесс вещания коренным образом отличается от обычной речи. Оратору необходимо перестроить свои голосовые возможности. Наиболее частая ошибка неискушенных ораторов заключается в том, что они начинают кричать в микрофон, и обычно на высоких нотах. Кроме того, многие считают, что усилительная установка только экономит силы, и говорят монотонно и без воодушевления.

Ораторы, имеющие опыт в виступлениях перед микрофоном, знают, что усилительный механизм для непринужденной и насыщенной интонациями речи дает больше возможностей, чем это допускают условия просторны помещений. Они пользуютея тем обстоятельством, что недостатки голоса до некоторой степени искупаются полнотой звучання.

Не имеет значення, насколько совершенна установка: ее зффективность имеет свои минусы - звук менее разборчив, тембр искажаетея. Всегда возникают чрезмерная отражательная бойкость, хаотичность звучання; некоторые согласные при-обретают несоразмерно увеличенную вьшуклость. Зто главным образом относится к согласным «т», «п», «с», «ш», «щ», «ч».

Указанные недостатки можно преодолеть с помощью: а) особенно четкой артикуляции; б) несколько сниженного темпа речи; в) равномерного, устойчивого воздушного потока (при выдохе) во избежание взрывного звучання; г) отчетливых перемен в длительности и высоте за счет крайних изменений в силе звучания.

Стремясь овладеть техникой речи по микрофону, ви должны прежде всего добиться непринужденного тона, характерного для обычной беседыі. В дальнейшем следует достичь знергичного и полного звучання, причем необходимо отличать выразительность от громогласности.

Займитесь вопросом, как передавать чувства при помощи изменений самой окраски звука, а не его силы. Также следует снова уделить внимание всему, что относится к вопросу об элементах темпа, заняться повышением выразительности речи при помощи увеличения длительности звучання и применения пауз.

ПОВЕДЕНИЕ У МИКРОФОНА

Всегда говорите на одном и том же расстоянии от микрофона. Но, поскольку устройство микрофонов и усилительных установок различно, вы должны по возможности заранее выяснить, всели в порядке и на каком расстоянии от микрофона надо стоять. Обычно полагается стоять на расстоянии восемнадцати дюймов. Вам необходимо знать, направленного или ненаправленного действия аппаратура. Если она направленного действия, то следует говорить прямо в микрофон. Многим не мешало бы напомнить, что микрофон обладает раздражающей сверхчувствительностью к шумам, возникающим, когда его передвигают, когда покашливают, причмокивают, шаркают ногами, стучат по пюпитру...

Микрофон не должен стеснять свободу движений. Разумеется, нельзя разгуливать около него; покачивание с боку на бок или вперед и назад вызывает то нарастание, то замирание звука. Но мимика, жесты, соразмерные движения корпуса, плеч, головы весьма желательны, как и при отсутствии микрофона.

Рекомендуемые приемы требуют практики. При подготовке к выступлению репетируйте перед каким-нибудь предметом, изображающим микрофон. Приучайтесь к жестикуляции, которая совместима с речью перед ним. Привыкайте смотреть не в микрофон, а поверх него и из-за него на слушателей.

Поль Сопер [7:326-327]

3. Запишіть на магнітофонну стрічку повний текст свого публічного виступу, потім прослухайте його і проаналізуйте, чи відповідають належним вимогам до оратора ваші дихання, голос, дикція, інтонація, темп мовлення?

Складіть план виступу цього тексту і виступіть перед однокурсниками (тривалість промови-7 -10 хвилин).

Питання для самоконтролю

  1.  У чому полягає сутність професійного публічного мовлення? Де його використовують?
  2.  Охарактеризуйте роди професійного публічного мовлення у сучасній практиці публічного спілкування.
  3.  Проаналізуйте структуру промови.
  4.  Поясніть поняття «ретроспекція» і «проспекція». За допомогою яких мовних засобів вони творяться?
  5.  Які вимоги ставили до оратора античні і середньовічні теоретики красномовства?
  6.  Які чинники впливають на встановлення контакту з аудиторією?
  7.  Охарактеризуйте мовні засоби, за допомогою яких досягається контактність промови.

Бібліографічний список

1, 2, 3, 6, 9, 10, 13, 15, 18, 21, 22, 26, 28.

Тема 5.Культура професійної діалогічної мови

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань студентів про культуру мовлення, зокрема про культуру діалогічного мовлення, а саме: культуру ведення суперечки,  дискутування, полеміки тощо.

План вивчення теми

  1.  Етика професійного дискутивно-полемічного спілкування.
  2.  Конструктивний діалог та його застосування у всіх сферах суспільного життя.
  3.  Етика ведення суперечки.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

У правовій державі, коли на зміну авторитарному стилю управління прийшов демократичний, зростає роль конструктивного діалогу не лише в політиці та пропаганді, а й у бізнесі, побутовому обслуговуванні населення, культурі, освіті та інших сферах суспільного життя.

При підготовці першого та другого питання студенти мають розглянути не лише види діалогічного спілкування: діалог, репліку, бесіду, дебати, диспут, дискусію, полеміку, - а й мистецтво аргументації при суперечці, засвоїти коректні та некоректні прийоми при дискутивно-полемічному спілкуванні.

При підготовці третього питання студенти мають засвоїти правила етики ведення суперечки, опрацювавши рекомендовану літературу.

Суперечка — це не єдиний спосіб порозуміння, проте необхідний, оскільки є характерною особливістю спілкування людей. Головне завдання суперечок — розв'язання якоїсь конкретної проблеми, прийнятне для обох сторін. Готуючись до суперечки, слід враховувати всі її аспекти: мовний, логічний, психологічний, педагогічний, аксіологічний (оцінний), політологічний і соціологічний.

Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу

1. Опрацюйте теоретичний матеріал теми за рекомендованою літературою.

2. Складіть тези до розглянутих питань.

Питання для самоконтролю

  1.   У чому сутність дискутивно-полемічної мови?
  2.   Розтлумачте поняття «еристика».
  3.   У чому полягає сутність софістики?
  4.   Яка специфіка діалектичного діалогу?
  5.   Охарактеризуйте особливості суперечки.
  6.   Обґрунтуйте поняття «теза», «аргумент», «демонстрація», «критика».
  7.   Яка основна мета суперечки?
  8.   Охарактеризуйте шляхи виходу із суперечки.
  9.   Чим дискусія відрізняється від полеміки?
  10.  Охарактеризуйте диспут і дебати.
  11.  Перерахуйте загальні вимоги до суперечки.
  12.  У чому сутність аргументаційної конструкції?
  13.  Які синтаксичні конструкції використовують у суперечці?
  14.  Які помилки можуть виникати в аргументаційній діяльності?
  15.  Охарактеризуйте коректні і некоректні прийоми суперечки.
  16.  Яких загальних правил потрібно дотримуватися у дискутивно-полемічному спілкуванні?

Бібліографічний список

1, 2, 3, 6, 9, 10, 13, 15, 18, 21, 22, 26, 28.

Тема 6. Культура побутового мовлення

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- лексичне багатство мови;

- лексичні одиниці з обмеженою сферою функціонування;

- слова та форми мовлення, вживання яких не рекомендується літературними нормами.

План вивчення теми

  1.  Просторічні слова.
  2.  Жаргонізми. Лайливі і вульгарні слова.
  3.  Суржик.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Починаючи самостійне вивчення даної теми, студенту слід усвідомити насамперед, що за сферою використання словниковий склад сучасної української мови ділиться на дві групи:

1) загальновживана, або загальнонародна, лексика;

2) лексика обмеженого вживання.

До загальновживаної лексики входять слова, які використовуються в різних мовних сферах і зрозумілі будь-якому носієві мови незалежно від того, де він живе, професії, способу життя, наприклад: картопля, школа, журнал, море, п'ять, літо, понеділок, тисяча, високий, зелений, низько, радісно тощо. Загальнонародна мова становить основу української мови. Певні обмеження сфери функціонування виявляють діалектна, спеціальна, жаргонна.

Требе активно аналізувати власне мовлення та уникати в ньому слів, які знаходяться поза літературними нормами, а саме просторічної лексики, жаргонізмів і лайливих слів, суржику, сленгу. Щоб розрізнити ці мовні одиниці, необхідно зробити конспект теоретичного матеріалу у вигляді тез, де підкреслити, що просторічні слова – слова та форми мовлення, вживання яких не рекомендується літературними нормами, але які фактично у вільному, інтимному, непублічному мовленні охоче вживаються. Наприклад: двера, звиняйте, урем'я, жисть і т. д. До просторічних, таким чином, найчастіше відносять спотворені слова, які засвідчують низький рівень мовленнєвої культури — фактичний або ж умовний, тобто уживаний зі спеціальною метою — створення комічного враження, інтимізації процесу спілкування, створення колориту розмовної невимушеності і т. п. Від усіх інших шарів усного нелітературного мовлення (діалектизми, жаргонізми, професіоналізми, арготизми) просторічні слова відрізняються тим, що їх уживаність не обмежена ні певною територією, ні формами спілкування, прийнятими в певних соціальних чи професійних групах людей.

Слід звернути увагу також і на те, чи вживаєте ви у мовленні молодіжний жаргон. Як відомо, під жаргоном розуміють різновид мови, що використовується переважно в усному спілкуванні окремою соціальною групою, яка об'єднує людей за ознакою професії, інтересів, звичок, занять, суспільного становища чи віку. Сьогодні мовознавці виділяють жаргон молоді, програмістів, філателістів, мисливців, рибалок, спортсменів, п'яниць, декласованих елементів (злодіїв, картярських шулерів та ін.). Молодіжні жаргонізми являють собою експресивні позначення загальновідомих понять: предки (батьки), чувак (хлопець), баскет (баскетбол), бабки (гроші), бухати (випивати), погрімон (прізвисько), олдовий (старий), герла (дівчина), фачити (принижувати, ігнорувати), фацет (чоловік, хлопець), бачик (телевізор), стріха (свідомість, здоровий глузд), кріпак (провінціал, селюк), баклажан (алкоголік), шуфляда (щелепа) тощо.

Неприйнятним для вихованої освіченої людини є вживання лайливих чи вульгарних слів. Требе активно викорінювати суржик із власного мовлення. Для цього слід постійно вдосконалювати мовну культуру, аналізуючи зразки класичної української літератури, працюючи зі словниками, активно спілкуючись літературною мовою.

Треба згадати, що су́ржик (буквально — «суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші») — побутове мовлення, в якому об'єднані лексичні та граматичні елементи різних мов без дотримання нормлітературної мови. Термін «суржик» (без додаткових визначень) вживається переважно щодо українсько-російського суржику.

При самостійному опрацюванні матеріалу студенту стане у нагоді невеликий словник найпоширеніших  слів та виразів, які часто неправильно вживаються в мовленні та їх правильний еквівалент:

НЕПРАВИЛЬНО

(Суржик)

ПРАВИЛЬНО

(Український відповідник)

вилка

виделка

шарік

кулька

мусорнік

смітник

мусор

сміття

рибалка (процес)

риболовля

рибак (особа)

риболов, рибалка

бутилка

пляшка

пробка (матеріал)

корок

пробка (автомобільна)

затор, тягнучка

остановка

зупинка

сігарєта

цигарка, сигарета

шахмати

шахи

стройка

будівництво

тормозити

гальмувати

канєшна

звісно

дворнік

двірник

ножниці

ножиці

парік

перука

пилєсос

пилосос/пилосмок/порохотяг

дєньгі

гроші

водка

горілка

посуда

посуд

адрес (місце перебування)

адреса

сільодка

оселедець

утюг

праска

(пристрій для вирівнювання білизни)

гладити (білизну)

прасувати

костилі

милиці

носілкі

ноші

спорити

сперечатись

спорити (в знач. парі)

битись об заклад

трубка (телефона)

слухавка

трубка (для куріння)

люлька

пожарнік / пожар

пожежник / пожежа

резина

гума

рельси

рейки

бувший

колишній

відмінити

скасувати

впереді

попереду

взятка

хабар

дивитися

виглядати, пасувати

(різні приклади вживання в різних значеннях див нижче *)

багаточисельний

численний

багатократний

багаторазовий

рахувати (мати думку)

вважати

капля

крапля

мішати (перешкоджати)

заважати

срок

термін

просрочений

протермінований

відстрочка

відтермінування

завідуючий

завідувач

виконуючий

виконувач

карман

кишеня

прикарманити

привласнити

одіяло

ковдра

підодіяльник

підковдра

простиня

простирадло

чемодан

валіза

повід

привід

прівідєніє, прізрак

привид

оптом

гуртом

пересікатись

перетинатись

опасно

небезпечно

круглодобово

цілодобово

Тигарнодивишся   Ти гарно виглядаєш

Тигарнодивишсяв ційсукні Тобі пасує ця скуня

Ви гарно дивитесь разом  Ви гарна пара

Питання до самоконтролю

  1.  Які слова входять до загальновживаної лексики?
  2.  Як просторічні слова відрізняються від усіх інших шарів усного нелітературного мовлення (діалектизмів, жаргонізмів, професіоналізмів, арготизмів)?
  3.  Який синонізм використовується до слова «жаргон»?
  4.  Що таке просторічні слова?
  5.  Як називаються лайливі форми просторічних слів та зворотів?
  6.  Назвіть характерні прояви суржику.

Бібліографічний список

1, 2, 3, 6, 9-12, 14, 18, 21, 24, 28, 35, 40-44, 46, 53, 54, 57, 58.

4.МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Модуль I. Культура мови

Змістовий модуль 1. Культура мови – важлива складова професіограми майбутнього фахівця

Практичне заняття № 1.

Тема 1.Теоретичні засади курсу «Культура мови»

Мета заняття:засвоєння, закріплення, поглиблення, систематизація і практичне застосування знань про:

- мовні норми та складні випадки застосування мовних норм в українській мові;

- особливості грамотного використання словників та довідників при роботі з текстами наукового та офіційно-ділового стилів.

План заняття

1.Мовні норми.

2.Складні випадки використання норм української мови:

2.1. Правопис прізвищ;

2.2. Правопис імен по батькові;

2.3. Складні випадки відмінювання прізвищ;

2.4. Правопис слів іншомовного походження;

2.5. Складні випадки вживання великої літери.

Методичні рекомендації до практичного заняття

При підготовці до практичного заняття студент має повторити теоретичний матеріал щодо поняття мовних норм, які існують у сучасній українській літературній мові, акцентуючи увагу на їх основних різновидах. Доцільно було б ознайомится зі словниками, які фіксують мовні норми. Узявши до уваги бібліографічний список, поданий у даному навчально-методичному посібнику, студенту слід використати ресурси наукових бібліотек чи електронні ресурси, та зробити огляд найсучасніших словників (тлумачних, перекладних, фразеологічних, орфографічних, орфоепічних тощо), з’ясовуючи їх специфіку. Для ефективного опрацювання матеріалу потрібно також використати український правопис.

На практичному занятті студент має виконати ряд вправ та завдань щодо теми, яка вивчається.

Практичні завдання

Вправа 1.Розкрийте дужки і вставте велику або малу літеру. Поясніть вживання великої літери.

А. (г)енеральний (с)екретар ООН, (п)резидент України, (г)олова (в)ерховної (р)ади України, (п)рем’єр-(м)іністр Канади, (м)іністерство (о)світи і науки України, (з)ахідна Україна, (к)раїни (з)аходу, (б)ульвар Тараса Шевченка, (м)айдан (н)езалежності, (р)еспубліка (б)ол­гарія, (у)горська (р)еспубліка, (к)орейська (н)ародно-(д)емократична (р)еспубліка, (р)івненська (о)бласть, (у)манська (м)іськрада, (ш)евченкові поезії, (ш)евченківські поезії, (ш)евченківська премія, (н)обелівська премія, (в)олодимир-(в)олинський, (н)аціональний (б)анк України, (к)иївський (б)удинок (м)од, (к)иївський (н)аціональний (е)кономічний (у)ніверситет, (д)ень (н)езалежності України, (р)іздво, (а)ндріївська (ц)ерква, (в)олодимирський (с)обор, (к)иєво-(п)ечерська (л)авра, (д)ержавний (м)узей (о)бразотворчого (м)истецтва, (ц)ентральна (н)аукова (б)ібліотека АН України ім. В. Вернадського, (п)ромінвестбанк України, (б)анк (а)валь, (є)вропейське (е)кономічне (с)півтовариство, (м)іжнародний (в)алютний (ф)онд.

Б. (р)ада (б)езпеки, (н)аціональна (о)пера України, (п)олісся, (с)танція (м)етро (л)ибідьська, (з)акарпаття, (ч)ернігівська (о)блспожив­спілка, (о)дещина, (п)риазов’я, (д)онбас, (з)бройні (с)или України, (ц)ентральне (у)правління (в)сеукраїнського (т)овариства (п)росвіта ім. Тараса Шевченка, (ц)ентральна (р)ада, (п)арламент, (с)енат, (к)онституційний (с)уд України, (о)рден (в)ітчизняної (в)ійни, (м)едаль (з)а (в)ідвагу, (о)рден (к)нязя (я)рослава (м)удрого, (е)зопівська (м)ова, (б)іблія, (б)ожа (м)атір, (е)поха (в)ідродження, (н)аціональний (у)ніверситет (к)иєво-(м)огилянська (а)кадемія, (у)країнська (д)ержава; (д)ержавний (к)омітет з (н)ауки, (т)ехніки і (п)ромислової (п)олітики України; (д)октор (е)кономічних (н)аук, (м)іжнародна (с)пілка (у)країнських (п)ідприємців (МСУП).

Вправа 2.Перекладіть тексти українською мовою і запишіть їх. Поясніть вживання малої та великої літер.

Юрий Каныгин — доктор экономических наук, профессор, член Союза журналистов Украины. Окончил экономический факультет Московского университета. Работал заведующим кафедрой Хабаровского политехнического института, ученым секретарем Сибирского отделения АН СССР по гуманитарным наукам. С 1976 года живет в Киеве, где возглавлял отдел научного потенциала Института кибернетики им. В. М. Глушкова, отдел социального интеллекта Центра исследований научного потенциала и истории науки им. Г. М. Доброва НАН Украины.

Автор многочисленных научных и научно-популярных работ в области информатики, социологии, истории науки. Особенно широкий резонанс получили такие его публикации, как «Загадки интеллектуального бытия» (1977), «Откуда есть пошла наука русская» (1980), «Кибернетика в жизни общества» (1985), «Что такое информатика» (1989), «Информационная природа НЛО» (1991), «Путь ариев: Украина в духовной истории человечества» (1996) и др.

Вправа 3.Запишіть назви відомих в Україні (у Дніпропетровску):

а) вищих навчальних закладів, бібліотек, архівів, спортивних споруд;

б) церков, пам’яток історії й архітектури, пам’ятників;

в) музеїв, театрів, філармоній, видавництв;

г) готелів, ресторанів, кафе, магазинів, туристичних агентств, бюро, курортів і санаторіїв;

д) банків.

● Поясніть вживання великої та малої літер, а також лапок.

Вправа 4.Запишіть слова українською мовою. Поясніть їх правопис.

Ассистент, аккредитив, касса, аннотация, ассортимент, иррадиация, инновация, барокко, аттестация, пресса, миссия, коммерсант, комиссия, эмиссия, тонна, эффект, нетто, брутто, коллектив, территория, интеллект, дифференциация, дискуссия, оппонент, инкассатор, Брюссель, иммиграция, мадонна, Калькутта, голландский, финн, группа, аппарат, вилла, миллиардер, конгресс, Миссисипи, ренессанс, иррегулярный, иллюминатор, интеллигенция.

Вправа 5.Перепишіть, на місці крапок, де потрібно, поставте літери. Поясніть правила подвоєння літер у словах іншомовного походження. З’ясуйте походження та значення виділених слів, складіть з ними речення.

Ас…ортимент, мас…а, брут…о, аб…ревіатура, інтел…ігент, адміністративно-тер…иторіальний, ак…редитація, ім…іграція, еміс…ійний, тон…а, дис…ертація, ім…ігрант, іл…юзія, Гол…андія, іл…юстративний, шил…інг, ін…оваційнний, кор…упція, колон…а, контр…еволюційний, ан…отація, пас…атіжі, рал…і, груп…а, елас…ифікатор, ас…игнаційний, забал…отований, марок…анець, сум…а, ал…ея, кас…а, стак…ато, барок…о, Ренес…анс, інтермец…о, конгрес…, ван…а, мас…аж, новел…а, бал…он, кол…егія, кол…екційний, ім…унітет, інкас…о, кас…ета, еф…ективний, ком…ерція, кор…ектор, колон…а, мір…а, Шил…ер, хоб…і, Міс…урі, віл…а, оп…нент, Ізабел…а, ас…амблея, бравіс…имо, шас…і.

Вправа 6.Випишіть слова іншомовного походження з поданого тексту і поясніть їх правопис.

Лізинг — довготермінова оренда машин, обладнання, споруд виробничого призначення. Лізинг є способом фінансування інвестицій і активізації збуту, що базується на збереженні прав власності на товар за орендодавцем. При лізингових операціях орендодавець купує машини, обладнання, транспортні засоби, виробничі споруди, ЕОМ, інші основні фонди і передає їх за угодою орендареві для використання з виробничою метою, зберігаючи при цьому право власності на них до кінця угоди. Лізинг є специфічною формою фінансування капітальних вкладень, альтернативною традиційному банківському кредитуванню і використанню для придбання основних фондів власних фінансових ресурсів. Він дає змогу підприємствам та організаціям отримати необхідні виробничі фонди без значних одноразових витрат, а також уникнути втрат, пов’язаних з моральним старінням засобів виробництва.

(З «Фінансового словника»).

Вправа 7. Запишіть слова іншомовного походження і правильно вставте літери и та і, поясніть правопис слів.

С…мптом, ф…нанси, економ…ка, такт…чний, д…пломант, рекомендац…йн…й, …дент…чн…й, ор…г…нал, екв…валент, кред…т, гр…ф, л…нгв…ст…ка, …нформат…ка, експер…мент, теор…я, каз…но, б…знесмен, р…тор…ка, д…ференц…йн…й, аналог…ія, гарант…я, вар…ант, …м…грац…я, еп…лог, …люстрац…я, л…м…тувати, ф…ксувати, асоц…ац…я, акред…тац…я, маркет…нг, д…лер, л…з…нг, маг…стр, ауд…т, арб…траж, стат…ст…ка, естет…ка, еск…з, ст…ль, ф…рма, педагог…ка, юр…ст, ф…л…ал, с…стема, пер…од…ка, м…н…стр, к…ловат, кл…н…ка.

Вправа 8.Запишіть російські прізвища українською мовою у дві колонки: 1) з буквою е; 2) з буквою є.

Мещанинов, Лермонтов, Авдеев, Эренбург, Немчинов, Серпилин, Тютчев, Исаев, Абдашев, Лесков, Орехов, Кудрявцев, Ветров, Озеров, Ваншенкин.

Вправа 9.Перепишіть речення. У прізвищах вставте потрібну літеру, поясніть її правопис.

1. Загальновідома близькість Шевченка, який був закоханий у поезію Пушк(і, и)на, Л(е, є)рмонова і схилявся перед Щ(е, є)др(і, и)ним, Гоголем і революційно-демократичною інтелігенцією того часу — Ч(е, є)рниш(е, є)вським, Добролюбовим, Н(е, є)красовим.

2. Навіть за часів чорної реакції не можна було погасити полум’я правди, що палало в трудах С(е, є)ч(е, є)нова, Павлова, М(е, є)нд(е, є)л(е, є)єва, Т(і, и)м(і, и)ряз(е, є)ва. 3. Чи вартий той людського слова, хто відкидає, як сміття, діла Веласкеса й С(е, є)рова, Матейка й Р(е, є)піна життя? 4. Поет (О. Пушкін) з усією силою зненавидів не тільки Аракч(е, є)єва, а й аракч(е, є)євщину, як одно з найбридкіших явищ в історії людства. 5. Всім відомий такий тонкий і глибокий співець природи, як Пр(і, и)швін.

(Із творів М. Рильського).

Вправа 10.Поясніть, чому ті самі букви в російських назвах Репино і Решетниково українською мовою передаються по-різному: Рєпіно і Решетниково? Чому українською мовою Пушкін, але Пущин, хоча російською однаково: Пушкин і Пущин?

Вправа 11. Запишіть прізвища та імена студентів вашої групи за алфавітом.

Вправа 12. Запишіть подані нижче імена українською мовою, утворіть від них чоловічі та жіночі імена по батькові. Визначте суфікси, за допомогою яких вони творяться.

Максим, Игорь, Алексей, Петр, Андрей, Григорий, Евгений, Александр, Тарас, Николай, Илья, Лев, Владимир, Сергей, Олег, Дмитрий, Яков, Федор, Юрий, Василий.

Вправа 13. Запишіть прізвище, ім’я та по батькові ректора, декана та його заступників, викладачів тих дисциплін, що вивчаються у І-му семестрі навчального року. З’ясуйте особливості творення і правопису імен та по батькові в українській мові.

Вправа 14. Перепишіть словосполучення, виправте помилки у суфіксах і закінченнях імен по батькові. Поясніть їх написання.

1.Розмовляю з Андрієм Максимовечем. 2. Зверніться до Степана Віталієвича. 3. Запитайте Оксану Олексієвну. 4. Поїдьте до Василя Анатолієвича. 5. Скажіть Богдану Кузьмичові. 6. Доручіть Софії Петрівній. 7. Конспект Людмили Євгенівної. 8. Порадьтеся з Тимофієм Павловичом. 9. Скажіть нам, Галино Юрієвно. 10. Відвідайте Наталію Аркадієвну. 11. Прийшов Володимир Костевич. 12. Завітайте до Ірини Степанівної.

Бібліографічний список

3, 5, 7, 8, 9, 12, 13, 15, 16, 18, 24, 28-31, 33-58.


Практичне заняття № 2

Тема 3. Етикет ділової мови

Мета заняття:засвоєння, закріплення, поглиблення, систематизація і практичне застосування знань про:

- кличний відмінок іменника як нормативну форму звертання в українській мові;

- особливості грамотного використання словників та довідників при роботі з текстами наукового та офіційно-ділового стилів;

-специфіку мовних формул звертань у дипломатичному листуванні.

План заняття

  1.  Кличний відмінок іменника як нормативна форма звертання в українській мові.
  2.  Особливі мовні формули звертань у дипломатичному листуванні.

Методичні рекомендації до практичного заняття

Готуючись до практичного заняття, студент обовязково має повторити основні правила творення кличного відмінка іменника за останнім виданням «Українського правопису». Для того, щоб уміти грамотно писати та вимовляти українські імена, корисно було б скористатись книгою «Власні імена людей». Також потрібно поновити в памяті особливості творення імен по батькові в українській мові з метою правильного їх написання в діловому та приватному листуванні.

Для закріплення матеріалу на практиці слід виконати ряд вправ та завдань.

Практичні завдання

Вправа 1.Запишіть подані іменники у формах давального і кличного відмінків однини. З одним словом кожної групи складіть речення.

1) Катерина, Ігор, молодість, гончар.

2) Олекса, пастух, вітер, студент, співачка.

3) Іван, друг, земля, неня, Дарина.

4) Олеся, ліхтар, Мирослава, юнак.

5) Богдан, радість, Ілля, учень, нива.

Вправа 2.Запишіть подані словосполучення в кличному відмінку однини.

Добродій Литвин, пан президент, колега Василенко, добродійка Шевченко, панна Наталя, Марія Степанівна, пані Леся, Василь Іванович, друг Андрій, шановний Олег Ігорович.

Вправа 3.Проаналізуйте вживання форм кличного відмінка в народних піснях. Перевірте правопис закінчень за “Орфографічним словником української мови” або “Українським правописом”.

1. Повій, вітре, на Вкраїну, Де покинув я дівчину, Де покинув карі очі, Повій, вітре, опівночі. 2. Ой не шуми, луже, Зелений байраче! Не плач, не журися, Молодий козаче! 3.  Гей, лети, мій коню, Степом і ярами, Розбий мою тугу В бою з ворогами. 4. Сизокрилий орле, Високо літаєш, Чи далеко мого сина У війську видаєш? 5. Ой став Роман жартувати, З відер воду виливати. – Ой, Романе, Романочку, Не лий воду на сорочку. 6. Заграй, заграй, дударику, на дуду, А я своє горенько забуду. 7. Соловейку, ти ж мій брате, Вишли мені дівча з хати… 8. Ой чого ти, дубе, На яр похилився? Ой чого, козаче, Не спиш, зажурився? 9. Не хилися, явороньку, Ще ти зелененький! Не журися, козаченьку, Ще ти молоденький! 10. Чуєш, брате мій, Товаришу мій, Відлітають сірим шнуром Журавлі у вирій. 11. Поглянь, отамане, Вже світ настає, Уже ж наше товариство Коней сідлає!

Вправа 4. Визначте, які з уживаних форм кличного відмінка кінця ХІХ – початку ХХ ст. в наш час є застарілими:

1. Наш заступниче благий, приникни з неба і споглянь ласкаво нанас (“Словарь української мови” за ред. Б.Грінченка). 2. Бувай же здоров, ґречний молодче, Іване-хлопче! (“Словарь української мови” за ред. Б.Грінченка). 3. Швидше, коню, швидше, коню, Поспішай додому! (Т.Шевч.). 4. Ізнемігся, товаришу, Сьогодні спочинем (Т.Шевч.). 5. Добрий вечір тобі, мій вірний друзю (“Словарь української мови” за ред. Б.Грінченка). 6. Отак-то, ляше, друже, брате! Неситії ксьондзи, магнати нас порізнили, розвели, А ми б і досі б так жили (Т.Шевч.). 7. А дівчина листи пише: приїдь, приїдь, мій женише (“Словарь української мови” за ред. Б.Грінченка). 8. Спи, козаче, душа щира! (Т.Шевч.). 9. Не зів’яв ти, мій маковий вінку (Марко Вовчок). 10.Все, все покинуть, до тебе полинуть, Мій ти єдиний, мій зламаний квіте! Все, все покинуть, з тобою загинуть, То було б щастя, мій згублений світе! (Леся Українка). 11. Де ж ти, великомучениче святий, пророче божий? (“Словарь української мови” за ред. Б.Грінченка). 12.  Ох, Костянтин Петрович! Гріха ти не боїшся! – Який там гріх, Антон Петрович (Панас Мирний). 13. Батечку наш! Та вернись до нас! Та порадь же ти, батьку, нас…(Леся Українка). 14. О світочу моїх очей! Невже ти не бачиш, як я гину від туги… (Леся Українка). 15. – Що робиш, Стасик? (М. Коцюб.). 16. Але, мандрівниче, тут на пісках стань, Глянь на химери барокових бань, На Шеделя білоколонне диво…  (М. Зеров).


Вправа 5.
Подані в дужках іменники запишіть у кличному відмінку.   Поясніть написання   закінчень.

1. Будемо ми спати, а мати співати. І ти, наш (коточок), задрімай в куточку (М.Вінграновський). 2. Любий (друг), мить наспіла, Байдики облиш ураз… (І. Драч). 3. Живи, мій святий (невитоптаник), (князь) стежок моїх – (подорожник)! (І. Драч). 4. – Спасибі тобі, (земляк), за новини (Григір Тютюнник). 5. – От я і помстився, мій (ворог)! (Григорій Тютюнник). 6. Шановний (читач, передплатник)… (З газ.). 7. Можна все на світі вибирати, (син), Вибрати не можна тільки Батьківщину (В.Симоненко). 8. (Світ) мій гучний, мільйонноокий, Пристрасний, збурунений, німий, Ніжний, і ласкавий, і жорстокий, Дай мені свій простір і неспокій, Сонцем душу жадібну налий! (В. Симоненко). 9. Ні перед ким не станеш спину гнути, Не віддасися ворогу вясу, Якщо ти зміг, (товариш), збагнути Свого народу велич і красу (В. Симоненко). 10. Ми чуємо тебе, (Кобзар), крізь століття, І голос твій нам душі окриля. Встає в новій красі, забувши лихоліття, Твоя, (Тарас), звільнена земля. У росяні вінки заплетені суцвіття До ніг тобі, (титан), кладемо, Ми чуємо тебе, (Кобзар), крізь століття. Тебе своїм сучасником звемо (В. Симоненко). 11. Прощай, мій (зошит)! Спасибі тобі, (друг), Що ти думок моїх Не відцуравсь, Що ти свої клітини Тепло мружив, Коли над римами Я потом обливавсь  (В. Симоненко).

Вправа 6.Запишіть українські іменники шанобливого звертання, які використовуються в офіційно-діловому стилі. Поставте їх у називному та кличному відмінках однини і множини (жіночого і чоловічого родів).

Вправа 7.Поставте іменники першої відміни у кличному відмінку однини. З’ясуйте причини неоднакових закінчень іменників у кличному відмінку.

Надія, фірма, протекція, душа, матуся, інстанція, економіка, країна, технологія, одиниця, доня, староста.

Вправа 8. Запишіть у формі кличного відмінка власне ім’я та по батькові, своїх близьких, друзів, одногрупників, викладачів.

Вправа 9. Складіть і запишіть п'ять речень, в яких іменники чоловічого роду у кличній формі мають закінчення -у(-ю), -е; п'ять речень, в яких іменники жіночого роду у кличній формі мають закінчення -о. Поясніть написання.

Бібліографічний список

3, 4, 8-11, 13, 15, 16, 20, 22, 25-28.


Практичне заняття №3

Тема 4.Культура публічної монологічної мови

Мета заняття: вироблення навичок у студентів культуримонологічного мовлення (у доповіді, виступі на зборах, вітанні тощо)

План заняття

  1.  Сутність і специфіка публічної монологічної мови.
    1.  Ораторська мова та її ознаки.
    2.  Типи публічних промов.
    3.  Писемно-усна форма реалізації публічної промови. Специфіка її книжного, розмовного та підготовчо-імпровізаційного характеру.
    4.  Етапи підготовки промови.

Методичні рекомендації до практичного заняття

Спираючись на опрацьований удома матеріал, виконайте практичні завдання.

1. Користуючись наведеними нижче матеріалами, підготуйте текст усного публічного виступу на одну зтем (за вибором):

З історіїмовного етикету.

Любов-це пошана до оточуючих.

Магія слова.

МИСТЕЦТВОЛЮДСЬКОГОСПІВЖИТТЯ

Ми йдемо далі й далі дорогою пізнання. Опановуючи складні науки, вільно розщеплюємо атом, владно проникаемо в таємницісвітового океану і космосу. А от пізнати самих себе нам інод дуже нелегко...

Найбільше прикрощів завдаютьнам буденні невдачідрібніконфлікти, з яких виникають великі непорозуміння. Навить рідні та друзі, буває, сваряться через дрібниці – і не тому, що відприроди злі, незлагідні, а тому, що в кожного свій стиль поведінки, не завжди прийнятний для інших. Якщо об'єктивно проаналізувати причини таких незгод, то виявиться, що нерідко мисамі в них винні.I провина буває до смешного проста—легковажне ігнорування вимог тієї чемності, котра, як відомо, дається так дешево, а цінується так дорого і в основі якої лежить звичайнісінькедоброзичливе ставлення долюдей. Якби не ця легковажність - скількох непорозумінь і конфліктів можна було буникнути.

Безконфліктне сівжиття людей—велике мистецтво. Одначе не настільки велике, щоб ми при бажанні не змогли оволодіти ним, навчитися легко, невимушено застосовувати набуті знання у повсякденному житті.

Дехто, особливо серед молоді, сумнівається в потребі правил доброго тону, вважає, що без них наша поведінкарозкутіша, природніша. Протетака думка хибна. Навпъ скромна, делікатна людина, не знаючи правил етикету, може опинитися в скрутномустановищі.

Життєвий досвідсвідчить, що мало бути добрим, треба ще бути тактовним. Чуйність—доброта серця, тактовність—його розум. Поняття ці нерозривні, як нерозривні зміст і форма. Щоб бути тактовним завжди і всюди, треба знати основи культури поведінки. Без такого знання людина справляє враження невихованої, хоч би якою доброю вона була.

У нас одвіку склалися традиції оточувати шануванням старших, поважати жінку, радо зустрічати гостей, вітатися з сусідами, знайомими. Чи ж розумно сумніватися в їхдоцільності? Якщо ввічливість і тактовність бережуть наші нерви, здоров'я, допомагають у праці, додають нам віку—чи треба доводити Iїх важливість? Основні етичні принципи поведінки мають давнітрадиції, що беруть свої витоки із загальнолюдської культури. Протягом свого історичного розвитку людство виробило струнку систему правил і норм культурної поведінки, які в різнічаси називалися ще етикетом, правилами пристойності, манерами доброго тону. До всіх цих правил треба ставитися так, як ми взагалі ставимося до культури минулого: все краще сприймаемо,все гірше відкидаємо.

Перший збірник правил етикету під назвою «Інструкції з поведінки» написано у стародавньому Єгипті ще в третьому тисячолітті до нашої ери. Однак ніяких відомостей про його зміст не збереглося. Значно більше ми знаємо про культуру поведінки в античному Римі. Правила доброго тону посідали велике місце в житті правителів різних країн, зокрема європейських. Вишукані манери потрібні були їм насамперед для того, щоб підкреслити свою вищість над підлеглими. Зі столиць ті правила швидко проникали в палаци аристократів, багатіїв.

Деякі з тих манер нині видаються нам досить кумедними. Так, у рицарські часи дами та їхні кавалери сідали за звичаєм до столу парами. Їли з однієї миски і пили з одного келиха. Оскільки виделок ще не було, то страви брали руками, а масні пальці витирали об шерсть здоровенних собак, яких господарі саме для того й тримали в бенкетних залах.

У середньовічні часи був дуже популярний трактат про поведінку «Дисципліна клерикаліс» іспанського священика Педро Альфонсо, виданий 1204 року. На основі цієї книги згодом створено посібники з етикету в Англії, Франції, Голландії, німецьких та італійських князівствах. Ці посібники подавали переважно правила поведінки за столом, прийому гостей.

Великий чеський педагог-гуманіст Ян Коменський у своїх порадах щодо гарних манер виходив з універсальності норм поведінки. Для учнів своєї школи він написав невеличку книжку «Правила поведінки, зібрані для юнацтва в 1653 році», яка на цілі століття стала посібником для учителів багатьох країн. Мудрий педагог розумів, що численні поради, як їсти і пити, як вітатись і прощатися, якими мають бути мова й постава, самі собою не зближують людей. Тому він радить: «Вважай усіх товаришів по навчанню за друзів і братів».

У Росії була дуже поширена книжка Петра І «Юности честное зерцало...»—своєрідний збірник правил, як поводитись у світському товаристві, сидіти за столом, користуватися виделкою і ножем, на якій відстані знімати капелюха при зустрічі зі знайомим і яку позу прибирати, кланяючись.

Реформа придворного етикету так припала до вподоби вельможам, що після смерті Петра І створені ним артилерійська і морська школи для дворян були замінені школою світських манер.

Видатні вчені, письменники, педагоги у своїх книгах, листах, висловлюваннях часто і зацікавлено торкалися теми, пов'язаної з культурою поведінки.

На думку автора безсмертної «Подорожі Гуллівера» Джонатана Свіфта, «добрі манери має той, хто найменшу кількість людей ставить у незручне становище».

Відомий лист Чехова до брата, де автор пише про вимоги, яким, на його думку, повинна відповідати поведінка вихованих людей. Письменник чудово розумів, що справжня культура поведінки випливає насамперед з органічного поєднання внутрішнього світу людини з його зовнішнім проявом.

Треба зауважити, що етикет визначає лише форми, технічні аспекти спілкування—вчить, як поводитися за столом, як розмовляти по телефону, робити подарунки, як сперечатись, не ображаючи співрозмовника... Тому самого знання правил ввічливості недостатньо, щоб бути культурним і вихованим.

Етикет, не пов'язаний з високими моральними принципами, не досягає своєї головної мети—шанобливого ставлення до людей. Видатний український педагог В. Сухомлинський, розкриваючи перед молоддю основи моральної культури, на перше місце серед найважливіших етичних норм поставив саме повагу до людини. У книжці «Народження громадянина» він писав, звертаючись до молодих: «Робіть так, щоб людям, які оточують вас, було добре».

Найкраще, коли етичні норми і принципи, тонкощі ввічливості й тактовності людина засвоює з дитинства і згодом—у молодому віці. Мистецтво спілкування, людських взаємин—не такий предмет, щоб його опанування можна було відкладати «на потім».

Арсен Паламар

ЯК ТИ З МАТІР'Ю ГОВОРИШ?

Ти чемний, і простий,

І ніжний, і ласкавий.

В тобі добра

Не ріки—море.

Але дозволь мені почути,

Як ти з матір'ю говориш.

У тебе поклики ясні,

У тебе є мета,

Висока і прозора...

Але дозволь мені почути,

Як ти з матір'ю говориш.

Ти геній і герой,

Ти ріки повертаєш

І зсуваєш гори,

Але дозволь одне почути—

Якти з матір'ю говориш.

Д.Чередниченко

МАТИ І ДОЧКА

—Ти бачиш на шляху старого?
Піди скоресенько до його!
Він горя зазнає й біди,—
Його до насти приведи,
Нехай до нашої йде хати

І попоїсти й спочивати,—

Так мати доньку науча.

Побігло любеє дівча

Й вернулось зараз без нікого.

—Матусенько! нема нічого!
Він лиха зовсім не терпить,
Не плаче він, а так сидить;
А як мені буває лихо,

То я уже й не всиджу тихо;

Все плачу, плачу,—так, аж страх!..—

Устала мати, і на шлях

Сама пішла вона й до хати

Старого зараз увела,

Йому обідати дала

І положила спочивати.

Тоді і каже до дочки:

—Ти, доню, бачила, які
Сумні у його очі дуже,

І як рука йому не служе,

І зморшки на старім чолі,

1 стан схилився до землі,

Бо сила кинула старого,—

Його біду і видко з того,

Коли не плаче хто, мовчить,

То через те не менш терпить.

Навчайся ж пізнавати горе:

Не кожен про свій біль говоре.

Борис Грінченко

МОЛОДЬ МІЖ СОБОЮ,

З БАТЬКАМИ Й УЧИТЕЛЯМИ

Колись на юнаків і дівчат казали «кавалери й панни, або панночки». Так було до Першої світової війни. «Академіки» (студенти, що закінчували вже студії і мали надію отримати добру посаду) шукали відповідної кандидатки на дружину, найкраще такої, що матиме відповідний «посаг» (придане) на початок власного господарства. Це вже були «кавалери». У такій ролі вони з'являлися у сім'ях, де були молоді (або й старші) панни.

А дівчата переважно не мали доступу до вищої освіти. Вони хіба зрідка могли розраховувати на якусь мізерну посаду і чекали, що трапиться хтось, хто схоче їх узяти й матиме змогу забезпечити життя сім'ї. Не мали популярності хлопці, яким ще далеко було до «власного хліба». Вони могли безнадійно закохатися, але, знаючи, що їм ще не можна думати про одруження, навіть не пробували закручувати дівчині голову, щоб не пошкодити її репутації. Не вживалося тоді звертання «ти», а лише «пане Славку», «панно Галю»... На «ти» могли звертатися тільки до родичів, двоюрідних чи троюрідних братів, сестер.

А чи змінились форми звертання дітей до батьків? Так. Ще за мого дитинства батько, мати, дідусь, бабуся, тітка, стрийко, вуйко були «вони». «Тато поїхали до міста. Вони вернуться аж завтра», «Тату, купіть мені буквар!» або «Прошу мені купити». Тепер значно простіше: «Тату, купи мені!» Нажаль, чуємо інколи й таке: «Ти, мамо, дурна!» Сказати «Ви, мамо, дурні» було б колись значно трудніше. Можемо припустити, що настало більше зближення між мамою й дочкою, але чи не руйнує воно поваги до мами? Тато й мама—це для дитини був колись найвищий авторитет і найвища влада. «Множина шани» служила, власне, вираженням тієї поваги.

Декому здається, що звертання до тата чи мами на «ти» краще виражає любов дитини, її сердечну близькість, якої начебто не було в минулому. Може, але я не думаю, що діти з передвоєнних років менше любили свою маму, ніж її сучасні правнуки.

Давні форми множини зрідка збереглися в українських селах. Ще на початку століття вони були загальновживані. Справжня любов чи пошана, якщо вона є, не залежить від форми її словесного вираження.

Основою взаємин між дітьми й батьками повинна бути четверта Божа Заповідь: «Шануй свого батька і матір свою, щоб було тобі добре та щоб довго прожив ти на землі!»

З пошаною єднається любов. Тільки того можемо любити, кого поважаємо. Чи завжди усвідомлюємо, що ми завдячуємо своїм батькам, за що повинні їх поважати й любити? Знаємо, що завдяки їм ми з'явилися на світ, що в тяжких болях породила нас мати... А вже цього можемо не знати, як тяжко працювали наші батьки, щоб нас добре виховати, дати освіту, навчити любити працю і все те, що зробило нас людьми. Чи знаємо добре життєвий шлях наших батьків?

Вивчіть його і побачите, який він був тернистий, скільки турбот і горя зазнали вони саме через вас. Скільки гірких, пекучих сліз вилила ваша мати під час небезпек у житті свого сина чи доні... Всього ви не знаєте і, може, ніколи не будете знати, але проаналізуйте своє власне життя—і багато зрозумієте. Пізнайте всі повороти життя ваших батьків, і ви краще зрозумієте їх, а тоді дійдете правильного висновку про те, як вам ставитися до своїх старих родичів. Може, вони ще сьогодні не дуже старі, може, ще працюють і допомагають вам... Може, собі в дечому відмовляють, аби тільки задовольнити ваші потреби або й забаганки. Чи ви готові їм за це подякувати? Надійде час, коли вони вже не зможуть вам допомагати. Старіючи, вони поступово, непомітно втрачатимуть сили (а подумайте, скільки цих сил вони віддали вам). Хворітимуть, стануть, може, зовсім немічними та потребуватимуть постійного догляду за собою...

От тоді прийде на вас черга віддати їм як не все, то хоч частину з того, що ви одержали від них.

Юліан Редько [1:15-16]

МАГІЯ СЛОВА

З глибини віків людське слово таїло в собі незвідані загадки магічності. Йому не вірили, перед ним благоговіли, од нього ніяковіли. Прокльони, котрі вважалися найганебнішим виявом чаклунства, могли, на думку наших предків, принести «лихослівні чари», від яких неодмінно накликалися злі «господні сили»; тих, хто вживав проклинання, називали лихословами, нечистими, пекельними, арідниками, антиболотниками чи анцихристами. Іноді тих, кого проклинали, могла спіткати й невдача, і сільська громада в таких випадках влаштовувала «пекельнику» громадський присуд: його позбавляли права жити серед общини, іноді виганяли із села, а почасти віддавали тортурам. Відьмакам, тобто людям, що лихословили, виявляли загальну нетерпимість і привселюдну анафему.

Василь Скуратівський

Бібліографічний список

1, 2, 3, 6, 9, 10, 13, 15, 18, 21, 22, 26, 28.

Практичне заняття4

Тема 5.Культура професійної діалогічної мови

Мета заняття: вироблення навичок у студентів культури діалогічного мовлення, зокрема, культури ведення суперечки, дискутування, полеміки тощо.

План заняття

1. Сутність і специфіка професійної діалогічної мови.

2. Ділова бесіда як різновид професійної діалогічної мови.

3. Етика професійного дискутивно-полемічного спілкування.

Методичні рекомендації до практичного заняття

Спираючись на опрацьований удома матеріал, виконайте практичні завдання, зокрема візьміть участь у діловій грі.

Ділова гра «Радіопередача».

Інструкція до рольової гри

Гра присвячена проблемі культури мовлення. Між студентами розподіляють ролі «ведучих» та «гостей студії», а решту становлять «радіослухачі». Студенти «дають інтерв'ю», «телефонують» до «студії» із запитаннями до «гостей» і «ведучих». Передбачається і «музична пауза», і «поетична сторінка»(рекомендовано використати науково-публіцистичні статті, прозові та поетичні тексти для виразного читання). Гра передбачає підготовчий етап - «гості студії» готують тексти виступів, а «ведучі» та «глядачі» -  запитання до «гостей»(бажано не готуватися заздалегідь до відповідей на запитання, гра повинна мати елементи спонтанності, щоб не втратити свою цікавість). Викладачеві рекомендовано доручити розробку сценарію одному зі студентів. Основним серед принципів гри є «принцип невтручання викладача». Викладач може коректувати хід гри, але лише у тих випадках, коли виникає проблемна ситуація і гравці не можуть самостійно розв'язати проблему. Але перш, аніж втручатись, викладач має дати шанс у вирішенні спірного питання, враховуючи те, що евристичний аспект гри лише стимулює розвиток розумових здібностей студентів

Вимоги до виступаючих: приблизний регламент виступів-10 хвилин, відсутність конспекту виступу.

У кінці гри передбачено заключне слово «ведучих», висновки, слова подяки. Викладач разом з усіма студентами підбиває підсумки заняття, оцінює виступи учасників гри за п’ятибальною системою.

Бібліографічний список

1, 2, 3, 6, 9, 10, 13, 15, 18, 21, 22, 26, 28.


4. МЕТОДИЧНі РЕКОМЕНДАЦії до виконання індивідуальних завдань

Індивідуальні завдання є однією з форм навчання у вищій школі, що мають на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти одержують в процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці, розвиток творчих здібностей, актуалізацію мотивів як навчально-пізнавальної, так і наукової та інноваційної діяльності студентів.

Індивідуальні завдання виконуються студентами самостійно під керівництвом викладача. Як правило, індивідуальні завдання виконуються окремо кожним студентом. У тих випадках, коли завдання мають комплексний характер, до їх виконання можуть залучитися кілька студентів, у тому числі студенти, які навчаються на різних спеціальностях.

Індивідуальні завдання повинні формувати уміння студентів індивідуально працювати над рекомендованим матеріалом, свідомо висловлювати і захищати власну точку зору, орієнтувати на засвоєння та закріплення головного, суттєвого при вивченні тем програми, розвивати самостійне мислення, навички розумової праці.

Завдання, які пропонуються студентам, направлені на розвиток їх репродуктивних, пізнавально-практичних, творчих, дослідницьких здібностей.

Індивідуальна робота студентів з дисципліни «Культура мови» передбачає виконання презентації, доповіді або реферату.

Презентація – це слайд-шоу на визначену тему, яка включає огляд відповідних літературних джерел. Презентації, що виконуються студентами, мають носити не інформаційний, а творчий характер. У них повинні відображатися точки зору різних авторів з того чи іншого питання, а також висновки студента щодо теоретичного обґрунтування поглядів авторів на проблему. Ілюстрації повинні відображати та підкреслювати характер інформації, а не суперечити їй або бути сторонньою. На першому слайді вказується тема, п.і.п. виконавця та викладача дисципліни, його посада та науковий ступінь. На другому – план роботи. На останньому слайді обовязково має бути перелік використаної літератури.

Перелік індивідуальних завдань

1. Українська мова — мова державна.

2. Сучасна українська літературна мова, її місце в суспільному житті.

3. Походження і формування української національної літературної мови.

4. Словникове багатство української літературної мови.

5. Термінологічна лексика, її місце в науковому й офіційно-діловому стилях.

6. Власне українська та іншомовна термінологія в українському словнику.

7. Формування і нормалізація української термінологічної лексики.

8. Українська термінологія: походження, становлення, нормалізація.

9. Українська фразеологія, її багатство і розмаїття.

10. Книжно-літературна, зокрема наукова та ділова фразеологія, місце її в офіційно-діловій та науковій мовах.

11. Українська лексикографія.

12. Словники, їх типи та місце в навчальному процесі.

13. Словники, їх роль у житті освіченої людини.

14. Типи словотворення в українській мові, їх роль у збагаченні українського словника.

15. Принципи українського правопису, їх роль у засвоєнні основних правил української орфографії.

16. Нове в українському правописі.

17. Про культуру української ділової та професійної мови

18. Власні імена в українській мові (походження і значення).

19. Про культуру української мови.

20. Правильність і точність як комунікативна ознака мовлення .

21. Орфоепічна норма: еталон і мовленнєва практика.

22. Історія звуків [г] і [ґ] в українській мові.

23. Інтонація – важливий елемент культури мови.

24.Характер наголосу в українській літературній мові.

25.Невербальні засоби комунікації – складник культури спілкування.

26.Теле- та радіопередачі про культуру мови.

27.Мовно-стилістичні особливості сучасної реклами.

28.Мовна агресія як антипод культури мовлення.

29.Майстерність усних виступів українських культурних діячів.

30.Проблеми екології українського слова.

31.Проблеми культури мови в сучасних періодичних виданнях.

32.Риторика в античному світі.

33.Стилістичні особливості риторики середньовічної Європи.

34.Визначні постаті в ораторському мистецтві України.

35.Просторічна лексика.

36.Образність мовлення, засоби її досягнення.

37.Мовленнєвий етикет українського народу.

38.Милозвучність мовлення, засоби її досягнення.

39.Уживання канцеляризмів, штампів, мовних кліше.

40.Архаїзми, неологізми, оказіоналізми в українській мові.

                     


5. Підсумковий контроль

Підсумковий контроль із дисципліни «Культура мови» проводиться у вигляді контрольної роботи, яка може містити завдання практичного характеру, а також тести.

Типові тестові завдання з дисципліни «Культура мови»

1. У науковому стилі виокремлюють такі підстилі:

а) власне науковий; науково - популярний; науково - навчальний;

б) власне науковий; науково - логічний; науково - навчальний;

в) власне науковий; науково - популярний; науково - логічний; науково -
навчальний.

2. У межах власне наукового підстилю виділять такі різновиди:

а) науково - інформативний; науково - професійний;

б) науково - професійний; науково - довідковий;

в) науково - інформативний; науково – довідковий.

3. Існують такі студентські наукові жанри:

а) реферат; курсова робота; дипломна робота;

б) реферат; курсова робота; дипломна робота; докторська робота;

в) реферат; курсова робота; дипломна робота; магістерська робота.

4. Анотація - це:

а) стисла характеристика роботи з погляду змісту і призначення;

б) короткий виклад великого дослідження або кількох праць з якоїсь наукової проблеми;

в) невелика розміром наукова праця присвячена певній темі і розрахована на фахівців, які обізнані у тій темі.

5. Основні стильові ознаки наукового стилю і специфічна мовленнєва системність визначаються позамовними стилет вірними чинниками:

а) призначення; зміст стилю; мета стилю; комунікативне завдання стилю;
послідовність виконання завдання;

б) призначення; зміст стилю; мета стилю; комунікативне завдання стилю;

в) призначення; зміст стилю; мета стилю.

6. Що є першою умовою логічності мовлення?

а)логічність мислення;

б)логічність думки.


7. Що є другою умовою логічності мовлення?

а)логічність думки;

б)знання і правильне використання мовцями мовних засобів.

8. Які речення найчастіше використовують в текстах наукового стилю?

а)складнопідрядні;

б)складносурядні;

в)безособові

9.У якій сфері діяльності використовується науково-популярний підстиль наукового стилю?

а)виклад наукових даних для нефахівців – книги;

б)підручники,посібники;

в)монографії.

10.Яка стаття інформує про нові результати дослідження?

а)повідомлювальна;

б)аналітична;

в) оглядова.


6.
Список рекомендованої літератури

Основна література

1. Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитися і правильно говорити. — Львів, 1994. — 150 с.

2. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – Львів: Світ, 1993.

3.Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. — Львів, 1990. — 232 с.

4. Бабич Н. Д. Ділова українська мова. — Чернівці, 1996.

5.Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови. – Л.: Світ, 2003.

6. Білоусенко П.І., Арешников Ю.О., Віляр Т.М. та ін. Учіться висловлюватися. - К., 1990. — 275 с.

7.Вихованець І. Р. Граматика української мови. — К., 1993. — 368 с.

8. Волкотруб Г. Й. Стилістика ділової мови: навч. посіб. – К: МАУП, 2002.

9.Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення: навч. посібник. – К.: ЦНЛ, 2005.

10.Етика ділового спілкування : навчальний посібник для вузів / за ред. Т.Б. Гриценко, Т.Д. Іщенко, Т.Ф. Мельничук. - К. : Центр учбової літератури, 2007.

11. Коваль А. П. Ділове спілкування. — К., 1992. — 270 с.

12.Культура української мови: Довідник / За ред. В. Русанівського. — К., 1990. — 304 с.

13.Культура фахового мовлення: Навчальний посібник для студентів навчальних закладів / Н. Д. Бабич, К. Ф. Герман, М. В. Скаб та ін.; Н. Д. Бабич (ред.). – Чернівці: Книги. – ХХІ, 2006.

14. Ладоня І. О. Українська мова: Навч. посібник для молодих спеціалістів вищ. навч. закладів. — К., 1993. — 143 с.

15. Мацько Л. І. Кравець Л. В Культура української фахової мови : навч. посіб. – К.: ВЦ «Академія», 2007.

16. Нелюба А. Теорія і практика ділової мови. — К., 1997. — 105 с.

17.Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови. – К.: ЦНЛ, 2009.

18. Пазяк О. М., Кисіль Г. Г. Українська мова і культура мовлення: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. — К., 1995. — 239 с.

19. Паламар Л. М., Бех О. Н. Практичний курс української мови: Навч. посібник для студентів нефілол. спеціальностей вузів. — К., 1993. — 274 с.

20. Паламар Л. М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів: Практ. посібник для студентів. — К., 1995. — 208 с.

21. Пономарів О. Культура слова. — К., 1999. — 240 с.

22. Потелло Н. Я. Українська мова і ділове мовлення. — К., 1996. — 247 с.

23.Семеног О. М. Культура наукової української мови : навч. посіб. – К. : ВЦ «Академія», 2010.

24. Український правопис. — К., 1996. — 235 с.

25.Хміль Ф.І. Ділове спілкування : навч. посіб. для студентів вищих навч. закладів / Ф.І. Хміль.  – К. : Академвидав , 2004.

26.Чмут Т.К. Етика ділового спілкування. – К. : Знання, 2007.

27. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. — К., 1997. — 272 с.

28.Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням: Підручник. – К.: Алерта, 2011. – 696 с.

29. Ющук І. Ф. Практикум з українського правопису. — К., 1997. — 254 с.

30. Януш Я. В. Сучасна українська мова: Курс лекцій. Частина І. — К., 1996. - 108 с.

31. Януш Я. В., Марченко В. С., Безугла О. В. та ін. Українська мова: Навч. посібник для початківців. — К., 1996. — 288 с.

32. Януш Я. В., Безугла О. В., Козловець І. І. та ін. Українська мова: Вправи і завдання для самостійної роботи студентів. — К.: КНЕУ, 2000. — 204 с.

СЛОВНИКИ

  1.  Англо-українсько-російський словник усталених виразів. — К., 1992.
  2.  Баранцев К. Т. Англо-український фразеологічний словник. — К., 1969.
  3.  Бибик С., Пустовіт Л., Сюта Г. Універсальний словник-довідник. — К., 1998.
  4.  Драюк С. М., Журавльов С. Ю. Російсько-український словник юридичних термінів. — К., 1993.
  5.  Завгородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник. — Львів, 1998.
  6.  Караванський С. Практичний словник синонімів української мови. — К., 1993.
  7.  Коваль А. П., Коптілов В. В. Крилаті вислови в українській літературній мові. — К., 1975.
  8.  Коваль А. П. Слово про слово. — К., 1986.
  9.  Новий російсько-український словник-довідник. — К., 1996.
  10.  Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери. — К., 1998.
  11.  Олійник І. С., Сидоренко М. М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник. — К., 1971.
  12.  Орфографічний словник української мови. — К., 1994.
  13.  Палюга Л. М. Словник антонімів. — К., 1987.
  14.  Російсько-український словник: У 3 т. — К., 1986.
  15.  Російсько-український словник ділової мови / Укл.: В. Підмогильний, Є. Плужник. — К., 1992.
  16.  Русско-украинский и украинско-русский словарь: Отличающаяся лексика. — К., 1993.
  17.  Русско-украинский словарь синонимов. — К., 1995.
  18.  Словник економічних термінів: Російсько-українсько-англійський. — К.,1997.
  19.  Словник епітетів української мови. — К., 1998.
  20.  Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мельничука. — К., 1974.
  21.  Словник труднощів української мови. — К., 1989.
  22.  Словник української мови: В 11 т. — К., 1970 — 1980.
  23.  Тараненко О. О., Брицин В. М. Російсько-український словник (сфера ділового спілкування). — К., 1996.
  24.  Удовиченко Г. М. Словник українських ідіом. — К., 1968.
  25.  Українська літературна вимова і наголос: Словник-довідник. — К., 1973.
  26.  Яременко В., Сліпушко О. В. Новий тлумачний словник української мови: В 4 т. — К., 1998.


Навчально-методичний посібник

Маринкевич Світлана Михайлівна

Малигіна Лариса Іванівна

Культура мови

ББК 81.2 Укр.

Маринкевич С.М., Малигіна Л.І.

Культура мови: навчально-методичний посібник для студентів денної форми навчання, які навчаються за галуззю знань 0305 «Економіка та підприємництво» за напрямами підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030504 «Економіка підприємства», 6.030505 «Управління персоналом та економіка праці», 6.030509 «Облік і аудит». - Дніпропетровськ: Дніпропетровська державна фінансова академія, 2012. – 46 c.

Навчально-методичний посібник має допомогти студентам денної форми навчання сформувати необхідні знання з культури мови та оволодіти вмінням застосовувати їх у практичній діяльності.

Навчально-методичний посібник містить методичні рекомендації до самостійної роботи, методичні рекомендації до практичних занять, до виконання індивідуальних завдань, підсумковий контроль, список рекомендованої літератури.

ББК 81.2 Укр.

Підп. до друку ________Формат А5 Папір друк.

Ум.друк.арк. 4,3 Облік.-видав.арк. 3,8 Тираж  _____ Замовлення №______

______________________________________________________________

РВВ ДДФА Дільниця оперативного друку. Св. Держкомітету інформ. політики, телебачення та радіомовлення сер. ДК 2126 від 17.03.2005 р.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

65403. Формування готовності до самопізнання майбутніх офіцерів-прикордонників у процесі фізичної підготовки 238 KB
  У ході самопізнання відбувається напрацювання проектів і програм формування здорового способу життя та середовища перебування формується Я-концепція зорієнтована на цінності фізичної підготовки.
65404. Благодійність та суспільна опіка в Україні (кінець ХVІІІ – початок ХХ століття) 404 KB
  Глибина і міцність вітчизняних традицій милосердя багатий історичний досвід поєднання державного громадського і приватного компоненту в практиці вітчизняної благодійності які відобразилися як у багатоманітності напрямів так і у великій кількості форм її існування...
65405. Міжнародно-правова регламентація кримінальної юрисдикції держав у внутрішніх водах і територіальному морі 135.5 KB
  Багаторазове ускладнення цих проблем виникає за ситуації коли їхнє вирішення потребує врахування регламентації юрисдикції держав у різних категоріях морських просторів. Через специфіку правового режиму морських просторів проблеми кримінальної юрисдикції держав...
65406. УДОСКОНАЛЕННЯ ІНДУКТОРНИХ СИСТЕМ ДЛЯ МАГНІТНО-ІМПУЛЬСНОГО ФОРМУВАННЯ МЕТАЛЕВИХ ЛИСТІВ 168 KB
  Магнітно-імпульсна обробка металів належить до переліку прогресивних технологій що відповідають усім вимогам сучасності: екологічна чистота економна витрата енергетичних та матеріальних ресурсів висока продуктивність.
65407. Технологія переетерифікації жирів з одержанням харчових поверхнево-активних речовин 468 KB
  Серед пріоритетних напрямків наукових досліджень в олійно-жировій галузі України є проблема створення перспективних технологій одержання харчових поверхнево-активних речовин вітчизняного виробництва.
65408. Формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку в процесі навчання технічних дисциплін 396 KB
  Сучасне життя неможливо уявити без послуг, що надають фахівці зв’язку, проте постійні зміни технологій, величезний потік інформації безпосередньо впливають на системи механізмів та засобів діяльності зв’язківця, від якого вимагають суттєвої перебудови цільових...
65409. СТРАТЕГІЧНА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ІНСТИТУТІВ СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ 178.5 KB
  Поступове входження України у глобальну економіку та динамічний розвиток вітчизняного фондового ринку в останні роки активізували в країні процес становлення нового сегмента фінансового ринку ринку послуг інститутів спільного інвестування ІСІ.
65410. Підвищення працездатності тягових двигунів електровозів 619 KB
  В експлуатації завжди стоїть питання про підвищення працездатності тягових електродвигунів ТЕД. У депо Козятин Південно-західної залізниці за 2006-2007 роки відбулося 308 непланових замін електродвигунів НБ418к6 електровозів ВЛ80р з них 3 по причині неякісної комутації.
65411. УПРАВЛІННЯ ЗМІСТОМ ТА ЧАСОМ У ПРОЕКТАХ З ТЕХНОЛОГІЧНИМ РИЗИКОМ (СТОСОВНО ЗБИРАННЯ ЛЬОНУ-ДОВГУНЦЯ) 434.5 KB
  Складність управління проектами збирання виникає через ймовірнісний характер природних процесів якісного перетворення льонудовгунця зумовлений нестабільним станом зовнішнього проектного середовища. З огляду на це дослідження та обґрунтування систем управління...