72485

Східні слов’яни. Зародження української державності. Київська Русь

Лекция

История и СИД

На початку XII ст. Київська Русь розпадається на окремі князівства. Син Володимира Мономаха Мстислав продовжував справу свого батька, тримав укупі руські землі та зберігав владу Київського престолу. Але він був останнім київським правителем, якому це було під силу.

Украинкский

2014-11-22

78 KB

0 чел.

Тема 2. Східні слов’яни. Зародження української державності. Київська Русь.

План

1. Причини, сутність та наслідки феодальної роздробленості

2. Боротьба Стародавньої Русі проти монголо-татарської навали. Встановлення іга Золотої Орди.

            1. Причини, сутність та наслідки феодальної роздробленості

На початку XII ст. Київська Русь розпадається на окремі князівства. Син Володимира Мономаха Мстислав продовжував справу свого батька, тримав укупі руські землі та зберігав владу Київського престолу. Але він був останнім київським правителем, якому це було під силу. Смерть Мстислава в 1132 році позначила кінець історичної доби, в якій Київ відіграв роль основного центру руських земель, і поклала початок періоду політичної роздробленості. Літопис рік за роком засвідчував вихід того чи іншого князя, тієї чи іншої землі з-під влади великого князя. Київ втрачав своє значення політичного та адміністративного центру руських земель, починалась феодальна роздробленність. Наприкінці XI ст. посилилися відцентрові тенденції.

Закінчився період існування централізованої держави Київської Русі. Це була одна з найбільших держав середньовічної Європи, яка відігравала важливу історичну роль в долях народів і держав Заходу, Сходу і Півночі. Розпад Київської держави в історичній науці дістав назву "феодальної роздробленості", тому що визначальними причинами його були:

■ зміцнення і подальший розвиток феодального землеволодіння;

віділення окремих земель і поява значних політичних центрів, їх прагнення до самостійності та незалежності від головного державного центру - Києва;

церковна організація - утворення православних єпархій у містах, які стали осередками визрівання незалежних князівств; місцеві єпископи нерідко освячували прагнення князів до здобуття самостійності удільних князівств;

у Київській державі панувало натуральне господарство, при якому не було і не могло бути міцних економічних зв'язків між окремими землями;

розпад Київської держави стався ще й тому, що місцеві бояри дедалі більше цікавились розвитком власного землеволодіння, вирішенням своїх власних проблем, що притупляло їх бажання брати участь у князівських суперечках за далекий Київ, а, в одночас, і у вирішенні загальноруських проблем.

Однією з причин занепаду Київської Русі було те, що вона мала надто великі розміри (була найбільшою в Європі) та поліетнічний склад населення. До її складу входили землі, де жили не лише українці, а й інші, навіть не слов'янські народи, що об'єднувались владою однієї династії та православної церкви. Малозаселені людьми величезні простори утруднювали і так слабку комунікацію. Зв'язки Києва з віддаленими землями були обмеженими і це сприяло відокремленню земель від Києва.

Руським князівствам навіть важко було дійти згоди про те, хто є їхнім спільним ворогом. Новгород вважав найбільшою для себе загрозою тевтонських лицарів, для Полоцького князівства це були литовці, для Ростова, Суздаля - волзькі болгари, для Галицько-Волинського князівства -угорці та поляки, для Києва - кочові половці.

Між землями-князівствами були складні взаємовідносини, виникали гострі суперечки і незгоди, бракувало одностайності в справі відстоювання єдності Руської землі.

У 1097 році на з'їзді князів у Любечі переміг принцип вотчини: "Від цієї пори будемо всі одностайні і бережімо Руську землю, хай кожний держить отчину свою ...". Щоб покласти край спустошливій ворожнечі, на з'їзді князі визнали право успадковувати землі, якими вони володіли. Тим самим було припинено дію правила ротації, веденого Ярославом Мудрим. Щодо Києва, то тут прийти до згоди князі не змогли. Після Любецького з'їзду деякі старші князі продовжували змагатися за Київ. Але більшість молодих за віком князів втратили інтерес як до суперництва, так і до самого міста. Натомість вони зосередили увагу на розширенні та збагаченні своїх вотчин, сприяли в такий спосіб поглибленню роздробленості та місцевих відміностей. Як пише академік Рибаков, до середини XII ст. безмежна держава Русь визріла настільки, що породила півтора десятка самостійних князівств, кожне з яких дорівнювало великому західноєвропейському королівству. Цей процес можна порівняти з розвитком багатолітньої родини, де до певного часу підросли виховані родиною дорослі сини, готові до самостійного життя. Київ залишився формально "матір'ю городов руських", але поряд з ним піднялись такі міста-столиці, як Чернігів, Володимир-Волинський, Галич, Новгород, Смоленськ, Ростов, Рязань та інші. І далі академік робить несподіваний, але цікавий висновок: "Для молодого руського феодалізму ІХ-ХІ ст. єдина Київська Русь була чимось на зразок неньки, яка виховувала і оберігала від усілякого лиха цілу сім'ю руських князівств. Вони пережили в її складі і двохсотлітній тиск печенігів і вторгнення варягів, і князівські усобиці, і декілька війн з половецькими ханами і до XII ст. виросли настільки, що змогли розпочати самостійне життя".

Київ ще довгий час вважався державним і духовним центром Русі: там був великокнязівський престол і митрополича кафедра православної церкви. Проте великі князі вже не могли здійснювати державну владу над усією територією Русі. Реальна влада перейшла до удільних князів та феодалів на місцях. У князівствах управління здійснювалось за принципом середньовічної феодальної ієрархії: великий князь-удільні князі-бояри. Створювалась місцева адміністрація, спираючись на військові дружини, князі та бояри тримали в покорі селян і міщан, захищали кордони своїх володінь від вторгнення ворогів. Про великого князя Київського згадували все рідше.

Руські князі, коли не воювали, заключали союз зі своїми ворогами. Причому зв'язки з неслов'янськими сусідами часто були тіснішими, ніж з деякими землями Русі. Як приклад можна навести Новгород, який активно торгував з північнонімецькими містами і навіть був членом торговельної спілки - Ганзи. У той час як у Києві торгівля занепадала, Новгород процвітав, дедалі виразніше орієнтуючись на Північну Європу. За формою правління руські князівства були переважно монархіями, а Новгородська і Псковська землі - боярськими республіками. У головних містах скликались народні віча, але й вони часто поступалися боярським радам. Законодавча, виконавча та судова влада зосереджувалась у руках князів і бояр.

Князь, боярська рада і віче - це носії різних форм державності, основні елементи трьох моделей управління: монархічної, аристократичної та демократичної. Домінуюче становище мала князівська влада, але в періоди її ослаблення перші ролі відігравали боярська рада і віче, хоча вони і не стали постійними органами влади з чітко окресленими функціями.

Розпад величезних, зібраних нашвидкоруч політичних конгломератів на зразок Київської Русі був характерним для доби середньовіччя. З огляду на слабкий зв'язок, великі відстані та сильні місцеві тенденції політична роздробленість була типовим явищем, характерним етапом у розвитку ранньофеодальних держав середньовічної Європи.

Виділення окремих князівств створювало умови для вдосконалення державного апарату, подальшого формування великого землеволодіння, розвитку сільського господарства, піднесення міст - осередків ремесла й торгівлі. Виникали й численні нові міста - адміністративні та економічні центри земель і волостей. Значно вищого рівня досягло ремісниче виробництво. Внаслідок вузької спеціалізації в багатьох галузях зросла кількість ремісничих професій. Загалом, незважаючи на окремі періоди занепаду, спостерігалося значне зростання населення, в тому числі торговельно-ремісничого прошарку в містах, де створювалися свої художні і літературні школи, споруджувались розкішні будинки, побудовані майстрами з таким точним розрахунком, що, простоявши 700-800 років і витримавши випробування часом, вони збереглися до наших днів як зразки давнього мистецтва зодчих. Хоч господарство в своїй основі залишалось натуральним, внутрішньогосподарські зв'язки всередині князівств розвивалися значно інтенсивніше, ніж між окремими землями. Водночас зростало і значення транзитних торговельних шляхів, що перетинали території князівств. Піднесення культурних зв'язків між східнослов'янськими територіями посилювалося тим, що всі ці землі відносилися до Київської митрополії.

Негативну роль у даний період відігравали міжусобні війни, які вели між собою більшість князівств. Вони ослаблювали Київську державу та князівську владу. Послаблення князівської влади сприяло зростанню в окремих землях ролі віча, яке було своєрідною формою участі міського населення в державному управлінні. Цей орган влади логічно продовжував традицію племінних зборів. Право скликати віче мали князь, митрополит або ж самі жителі міста. Вічеві зібрання скликались дзвоном, на них приймалися важливі рішення, зокрема про вигнання чи запрошення князів, оголошення війни або укладення миру, затверджувалися розпорядження фінансовими та земельними ресурсами, усунення адміністрації, а також здійснювалося вічове судочинство. Механізм прийняття рішень був дуже простий - підтримка або ж заперечення висловлювалося гучним криком. Деякі історики вважають віче залишком народовладдя у слов'янських племен, який перейшов від попередньої доби; інші історики підкреслюють зростання впливів боярства і заможних міщан, які не раз вдавалися до підкупу або до прямого насильства щодо учасників вічевих зборів.

Князівські усобиці стали особливо небезпечними в період зростання загрози з боку зовнішніх ворогів, зокрема половців. Половці (кипчаки, кумани) в XI ст. займали величезні степові простори - значну частину Середньої Азії, Північний Кавказ, Причорномор'я. Половецькі загони не раз доходили до Прикарпаття, але особливо часто вони спустошували південну Київщину, Переяславщину, Чернігівщину. Окремі руські князі вступали в змову з половцями і допомагали їм влаштовувати грабіжницькі набіги на землі інших князівств.

Отже, явище роздробленості мало суперечливий і неоднозначний характер. Особливостями цього періоду історії Київської Русі були, з одного боку, посилення відцентрових тенденцій, втрата державної єдності, князівські міжусобиці, ослаблення держави, зниження обороноздатності, посилення тиску на Русь з боку східних кочівників (половців, монголо-татар) і західних держав - Лівонії, Литви, Польщі, Угорщини. З іншого -формування великого землеволодіння, помітний прогрес у сільському господарстві, піднесення міст, значне зростання численності населення, розвиток східнослов'янської культури.

З XII ст. Київська держава розпадається на окремі князівства, кількість яких швидко зростала. Якщо спочатку утворилося 15 самостійних князівств, то на початку XIII ст. їх було вже 50, а в XV ст. - майже 250. Територію України становили землі Київського, Чернігівського, Переяславського, Галицького та Волинського князівств.

Починаючи з кінця XII ст. поряд з назвою "Русь" для визначення південних порубіжних земель Київської держави вживається назва "Україна". Вперше вона зустрічається в Київському літописі 1187 р. для визначення Переяславщини, тоді "окраїни" Київської Русі. Двома роками пізніше назва "Україна" вживається для означення пониззя над Дністром. Згодом ця назва набрала значення етноніма для окреслення всіх земель, заселених українським народом.

2. Боротьба Стародавньої Русі проти монголо-татарської навали. Встановлення іга Золотої Орди.

Питання про монгольське нашестя та золотоординське іго в слов'янській історії належить до розряду важливих, досить складних і дискусійних. Вивчення цієї проблеми привело дослідників до абсолютно полярних оцінок і висновків. Деякі з них, зокрема Л. Гумільов, Б. Васильєв та інші, вважають, що іга фактично не було, а був союз Русі із Золотою Ордою. Більша ж частина дослідників, серед яких Б. Рибаков, П. Толочко, М. Котляр та інші, вказують на руйнівні наслідки монголо-татарської навали, яка загальмувала розвиток словянських земель.

У XIII ст. руським землям почали загрожувати нові вороги з Азії -монголо-татари. Це були татарські орди, які вийшли з Монголії на початку XIII ст. Підкоривши сусідні народи, в 1222 році, монголо-татари на чолі з Чінгізханом вдерлися у причорноморські степи. Проти них була створена коаліція половців і руських князів, у якій був і князь Данило. Під проводом Мстислава Удалого ці об'єднані сили зустріли монголо-татар у 1223 році на річці Калці. У запеклому затяжному бою княже військо після втечі половців було розгромлене, а багато князів загинуло. Після перемоги над руськими дружинами татаро-монголи повернулися до Азії.

Друга хвиля їхнього наступу на руські землі почалася в 1237 році, а навесні 1239 року татарська орда рушила на Україну. Монголо-татарське військо під проводом хана Батия спустошило Переяславщину та Чернігівщину і після запеклого бою зайняло Київ. Боротьба за Київ тривала 10 тижнів, рівно стільки татари штурмували місто. Увечері 6 грудня 1240 року загарбники повністю оволоділи містом. Київ був зруйнований, спалений, а людей, за словами літописця, "от мала до велика все убита мечем". Захопивши Київ, кочівники рушили в Галицько-Волинську землю, знищуючи на своєму шляху міста і села. Були зруйновані міста Володимир та Галич.

Монголо-татари продовжували наступ далі на захід і південний захід, навіть перейшли через Карпати. Але 9 квітня 1241 року біля міста Лігніц вони зазнали поразки від польських та німецьких лицарів, після чого змушені були повернути назад у пониззя Волги. Там завойовники засновують нову держава в складі Монгольської імперії Золоту Орду з центром у місті Сарай. З цього часу Давньоруська держава перестає існувати. На Русі встановлюється іноземне іго на довгих 238 років. Суть його полягала у формуванні та зміцненні стійкої системи залежності руських земель від завойовників. Населення платило татарам данину, а князі змушені були їздити "на поклін" до Золотої Орди, щоб дістати "ярлик" (грамоту на княжіння).

Іго Золотої Орди проявилося насамперед у трьох основних сферах:

- економічній (збирання податків та формування системи повинностей);

політичній (затвердження князів та видача їм ярликів на правління землями;

військовій (делегування князями воїнів до монгольського війська та участь у походах).

В руських землях контроль здійснювали намісники хана - баскаки. Періодично здійснювалися спустошливі походи.

Встановлення іга на Русі мало свої особливості:

■ руські землі не входили безпосередньо до складу Золотої Орди;

■ на території Русі не було створено постійного адміністративного апарату завойовників;

■ толерантне ставлення золотоординців до християнства та православного духовенства.

Усе це дало змогу східним слов'янам зберегти власну етнічну самобутність і накопичити державотворчі сили.

Наслідки монгольського іга були катастрофічними для руських князівств. Визначимо основні з них:

Руйнація та падіння ролі міст. За даними розкопок, з 74 міст близько 49 були розорені військами хана Батия.

Занепад ремесла і торгівлі.

Демографічні втрати. Кількість населення Південної Русі зменшилася за рахунок фізичного знищення, втеч, але масового обезлюднення території не відбулося, тому що населення ховалося в лісах.

Знищення значної частини феодальної еліти. Загибель князів та дружинників суттєво загальмували і деформували розвиток усієї системи феодальних відносин.

В той же час, монгольське завоювання зумовило появу низки тенденцій, які помітно вплинули на історичний розвиток східних слов'ян, наклали відбиток на їх ментальність:

Переміщення і своєрідне роздвоєння центру суспільного життя слов 'ян. Київ занепадає і втрачає свою організуючу роль, але в той же час виникають нові центри політичної консолідації: Галицько-Волинське князівство, Московська держава. Відбувається масова міграція еліти південних князівств та кваліфікованих ремісників спочатку до Володимира, а потім до Москви.

Консервація та поглиблення феодальної роздробленості.

Запровадження в стосунках між: князем і знаттю системи підданства, з поступовим витісненням принципу васалітету. Монгольська модель управління державою містила в собі особливий дух: абсолютну покірність підданих і безмежну владу правителя. Руські князі в Орді разом з ярликом одержували необмежену владу над підданими. Крім того, після загибелі у війнах значної частини феодальної еліти, яка була опорою і уособленням васальних відносин, формується нова знать, вже на грунті підданства. З часом система підданства стала основою формуванню Російської імперії з абсолютною владою монарха.

Послаблення обороноздатності Русі призвело до того, що південні та західні руські князівства опинилися в складі Литовського князівства та Польського королівства, а Північно-Східна та Новгородська землі залишаються під владою Орди. Під впливом різних держав та культурних традицій поглиблюється етнічна диференціація східних слов'ян, активізується формування української, білоруської та російської народностей.

Отже, монголо-татарське іго наклало свій відбиток на розвиток Східної Європи, суттєво деформувавши суспільні відноси та помітно вплинувши на етнічні процеси.

2. Термінологічний словник:

Вотчина – одна із форм феодальної земельної власності в епоху Київської Русі, родова власність, яку передавали у спадок.

Баскаки – намісник хана Золотої Орди у підвласних країнах у другій половині ХІІІ - на початку ХІV ст..

Золота Орда – татарська держава, яка існувала в ХІІІ – ХV ст. на території Азії та Східної Європи. Виникла внаслідок завойовницьких походів хана Батия.

Натуральне господарство – тип господарства, в якому продукти праці виробляються для задоволення потреб самих виробників, а не для продажу.

Сепаратизм – прагнення до відокремлення, рух за виділення частини держави і утворення нової держави.

Удільні князівства – княжі володіння, що утворилися внаслідок розпаду Київської держави і перетворились на окремі державні утворення.

3. Література:

Бойко ОД Історія України Посібник - К , 2007.

Борисенко В Й Курс української Історії з найдавніших часів до XX століття - К , 1996.

Грушевский М С Очерк истории украинского народа - К, 1991.

Греченко В.А. Історія України. Модульний курс : Навчальний посібник. - Х. : Торсінг плюс, 2009.

Історія України:Навчально – практичний довідник. /О.В.Гісем, О.О. Мартинюк. – Х.:Вид-во «Ранок», 2010.

Котляр М Ф Історія України в особах Давньоруська держава — К , 1996.

Кормич Л.І. Історія України від найдавніших часів і до ХХІ століття /Л.І.Кормич, В.В. Багацький. – Х.: ООО „Одісей”, 2004.

Моця О. Ричка В.  Київська Русь від язичництва до християнства -К.1996.

Мельник А.І. Історія України : Навчальний посібник / А. І. Мельник ; Чернігівський державний інститут економіки і управління. - К. : Центр учбової літератури, 2008

Повість врем'яних лік - К , 1990.

Ричка В.М. Київська Русь проблеми, пошуки, Інтерпретації //Український Історичний журнал -К.2001 №2.

Толочко П.П. Київська Русь -К, 1996.

Шокалюк О.І. Історія України. – К.: ЦНЛ, 2004


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

43164. Восстановление детали оси пульта управления автокрана К-64 и разработка технологической планировки кабино-жестяницкого участка завода по ремонту тракторов Т-130 374.5 KB
  Курсовой проект является завершающим этапом изучения дисциплины ремонт машин и оборудования позволяющим в ходе работы над ним углубить и закрепить умение и навыки более детально изучить вопросы восстановления детали в частности оси пульта управления автокрана К64 углубить и закрепить умение и навыки в разработке технологической планировки медницкорадиаторного участка завода по ремонту тракторов Т130. В настоящее время ремонт детали достаточно широко применяется в практике эксплуатации строительных машин что и делает тему...
43165. Тепловой расчет конвективной туннельной сушильной установки для зимнего и летнего режимов 1.72 MB
  Определяем по заданным температурам tол=20.4 Определяем влагосодержание do г кгс.5 Определяем энтальпию ho кДж кгс.6 Определяем плотность природного газа при нормальных условиях.
43166. Тепловой расчет конвективной туннельной сушильной установки для зимнего (январь) и летнего (июль) периода 1.57 MB
  Выполнить тепловой расчет конвективной туннельной сушильной установки, определить длительность сушки, размеры установки, выбрать вентилятор для подачи наружного воздуха, дымосос, циклон и сожигательное устройство, на основании следующих данных.
43167. ОСКОРБЛЕНИЕ КАК ИЛЛОКУТИВНЫЙ ЛИНГВОКУЛЬТУРНЫЙ КОНЦЕПТ 194 KB
  Научная новизна данной работы заключается в применении концептологического подхода к рассмотрению лингвистических проблем права и в историко-этимологическом описании социальных явлений, которые стали основой современного толкования концепта «оскорбление». В работе была исследована дискурсная реализация этого концепта и выделена типовая базовая структура иллокутивных концептов, объясняющая прагматическую природу лингвосоциальных явлений
43168. ОБРАЗ ШЕРЛОКА ХОЛМСА В ПРОИЗВЕДЕНИЯХ СЭРА АРТУРА КОНАН ДОЙЛА 248.5 KB
  При этом мироощущение и fin de siècle и неоромантизма было подчеркнуто инаким особенным что не устраивало консервативное викторианское общество – и образ Шерлока Холмса начал меняться под воздействием такого экстралитературного фактора как цензура: образ редактировался и упрощался чтобы умещаться в строгие рамки жанра семейного чтения. Таким образом образ Шерлока Холмса прошел в процессе своего формирование через влияние fin de siècle и неоромантизма чтобы прийти к викторианским традиционным ценностям. В данной работе...
43169. Дистанционное зондирование Земли из космоса 412.04 KB
  Система правового регулирования ДЗЗ в России и в мире 9 Глава 1. Общие понятия ДЗЗ 9 Глава 2. Международноправовые акты регулирующие ДЗЗ 10 Глава 3. Ранее являясь исключительно прерогативой военных структур сегодня ДЗЗ решает множество гражданских задач и является крайне важной для обеспечения защиты окружающей природной среды разведки полезных ископаемых кадастрового учета и иных направлений деятельности.
43171. Продвижение Шри-Ланки, как туристической зоны 213 KB
  Остров ШриЛанка удивителен и разносторонен на нём прекрасная природа древняя интересная культура насыщенная история и разные религии. Столицей считается Коломбо хотя на самом деле она коммерческий центр страны и крупный развивающийся город административная столица же ШриДжайяварданапура. На ШриЛанке можно отдохнуть просто пролежав под тёплым солнцем но на самом деле на этом острове есть что посмотреть и если предлагать хотя бы лёгкий вариант экскурсий туристам то они увлекутся и вернуться ещё раз и на этот раз не...
43172. Анализ и изучение налоговой системы России 255.5 KB
  Особенность налоговой системы Российской Федерации состоит еще и в том что законодательство регулирующее эту область жизни общества ещё не обрело необходимой стабильности поскольку не достигло сбалансированности чёткости и обоснованности способной удовлетворить все нужды современного российского общества. Актуальность выбранной темы характеризуется тем что одним из важнейших условий стабилизации финансовой системы любого государства является обеспечение устойчивого сбора налогов надлежащей дисциплины налогоплательщиков. В современных...