7273

Базові засади управління соціальною сферою

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Лекція 4. Базові засади управління соціальною сферою. Система й структура державного управління соціального сферою. Нормативно правове забезпечення управління соціальною сферою. Програмно цільове управління. Як вже зазначалося, в умовах підвищення ролі л...

Украинкский

2015-01-09

105 KB

3 чел.

Лекція 4. Базові засади управління соціальною сферою.

Система й структура державного управління соц. сферою.

Нормативно правове забезпечення управління соціальною сферою.

Програмно цільове управління

І. Як вже зазначалося, в умовах підвищення ролі людських (соціальних) факторів обєктивно зростає організаційна роль держави, щодо упр. Соціального строю, її галузями та підприємствами. У розвинених країнах держава створює умови , для яких соц. сфера здійснює основну суспільну функцію – культивує соц. фактори життєдіяльності людей та утворює поле конструктивної соціальної взаємодії – під створенням умов, що покладаються на державу в контексті управління соц. сферою розуміються:

1. Утворення нормативного – правового поля управління соц. сферою та підтримки її самоорганізації.

2. Розбудова структури та системи органів управління соц. сферою.

а) загальні та галузеві компетенції

б) загальнодержавного, регіонального та місцевоо рівня.

3. Організація централізованого бюджетного та позабюджетного фінансування та заходів соц. політики.

4. Розбудова інтегрованої змішаної системи надання соц. послуг та соц. захисту, яка включає наступні сигменти:

= держ. сектор (підприємства і установи та власні органи управління).

= громадські організації та органи соц. партнерства

= відомчу та ринкову підсистему (соц. інфр. Структура підприємств, приватні організації, фонди тощо).

Стимулювання (контролювання) конструктивної самоорганізації в соц. сфері на:

= приватно-ринкових

= громадських

= корпоративних засадах.

розробка стратегій, проектів і програм прогресивного розвитку соц. сфери та її окремих галузей в тісному співвідношенні з розвитком інших сер життєдіяльності суспільства.

7. Інформаційне забезпечення заходів соц. політики та управління.

8. Підготовка та кадрове забезпечення управління соц. сферою та функціонування її державних сегментів.

9. Визначення, систематизація та ефективне використання інструментарію методів й механізмів управління соц. сферою.

Роль держави у системи управління соц. сферою:

= організуюча

= правозабезпечуюча

= гарантуюча

= контролююча

= стратегічна

Особлива увага – співвідношення державної організації та управління із логікою самоорганізації у соц. сфері – держава, орієнтуючись на соц. гарантії та водночас розкріпачення соц. енергії, відіграє наступну роль:

З одного боку, гарантує рівень:

= соц. захисту

= соц. благ

= соц. підтримки і все це для забезпечення процесів соціалізації та функціональної віддачі людини у суспільстві.

З іншого боку, сворює умови та стимулює, але водночас й контролює само розгортання в конструктивному руслі соц. сфери:

= умови для розвитку громадської активності й самозахисту ( некомерційної організації, благодатність, право захист тощо).

= умови для ведення цивілізованого, соціально відповідного бізнесу у сфері соц. послуг, а також для функціонування соц. інфр. Структури відомчого х-ру.

= сприяння розгортанню системи соц. партнерства для поліпшення питань соц. захисту й надання соц. послуг – через відповідні правові рамки, механізми стимулювання й забезпечення при одночасному контролювання, особливо у питаннях

соц.- трудових відносин у приватному секторі

бізнес у сфері соц. послуг.

Таким чином,ефективне управління соц. сферою збоку держави має такі правові засади, на які слід спиратися при організації управління:

Цілеспрямованість – розуміння місії держави в соц. сфері та базових напрямків діяльноситі

Стратегічність та перспективність – орієнтація на розвиток, вдосконалення управляння в контексті розвитку суспільства, його потреб, попиту на соц. послуги, що зростають досить швидко.

Системність – системний підхід:

= розбудова єдиної системи управління

= інтеграція різних сегментів соц. сфери

= поєднання деж. управління й саморегуляції на громадських та приватних засадах

= зв”язок управління соц. сферою з реалізацією управління діяльністю в інших сферах суспільства.

Відповідальність – основний сенс управління в соц. сфері – відповідальність за розвиток й за діяння соц. факторів

Доктринальність – дотримання певної моделі управління соц. сферою, яка є:

= науково обґрунтованою та доступною до реалізації

= адекватною до вимог часу й суспільства

Методологічна ц методична забезпеченість – розробка методології й інструментарію управління, які відповідають критеріям:

= політики й доктрини управління соц. сферою

= програмно-цільвому навантаженню конкретної управлінської діяльності.

Структура державного управління в розвинених країнах щодо соціальної сфери розбудована наступним чином:  

За принципом розподілу загальних владних повноважень виділяються:

а) законодавча гілка влади (ВР. України) – відповідає за розробку:

= законів базового та галузевого х-ру для соц. сфери

= внесення змін до існуючої законодавчої бази

= розробку і затвердження стратегічних програм розвитку та концепцій управління

= ратифікацію міжнародних угод та конвенцій м/н організацій щодо соц. сфери.

Роботою над цими питаннями займається у тісному контакті з виконавчою владою та Головою держави ( вони мають право законодавчої ініціативи)

= профільні комітети парламенту

= депутатські групи і фракції

б)  Виконавча гілка влади (КМ України) – сфера діяльності:

= організація поточного управління й фінансування

= розробка та внесення на розгляд ВР Укр.. законопроектів з соц.питань. у т. ч., проект з Держбюджету

= розробка і внесення на затвердження ВРУ стратегічних документів (програми, концепції) управління соц. сферою та її галузями

У складі КМУ діють профільні міністерства , які розробляють та впроваджують управлінську діяльність саме в соц. сфері та її галузях

г) Голова держави (Президент України) – займається:

=стратегічним управлінням

= розвязанням необхідних проблем

= має право законодавчої ініціативи й право „вето” щодо законопроектів, що виходять з ВР.

За принципом розподілу компетенції повноважень:

а) Органи загальної компетенції:

= центральна влада у цілому

= регіональна влада (обл.. держ. Адміністрації)

= місцеве самоврядування (ради)

     здійснюють системну та координаційну діяльність щодо управління системою життєдіяльності суспільства

б) Органи спеціальної компетенції – міністерства, відомства, департаменти, комітети, які забезпечують міжгалузеву координацію з спеціальних питань

в) Органи галузевої компетенції – галузеві міністерства та підпорядковані їм структури, що вирішують спеціальні питання у сфері діяльності.

3. За рівнем здійснення управління:

= загальнодержавний рівень – центральні органи держ. влади

= регіональний рівень –органи держ. влади та обласного самоврядування

= місцевий рівень – органи рай. влади, місцевого та селищного самоврядування

Повноваження щодо управлінської діяльності у соц. сфері:

Державна влада центральна – здійснює:

= нормативно-правове забезпечення

= програмно-цільвий підхід та пріоритети соц. управління

= стандартизація

= фінансування з держ бюджету та позабюджетних держ фондів

= спів праця (методична і фінансова допомога) нижчим рівням управління соц. сферою

Регіональний та місцевий рівень –  на ньому здійснюється практична реалізація соц. політики по відношенню до:

= соц. груп і верств населення

= соц. інфраструктури на основі делегованих з центру повноважень та відповідної долі ресурсів у визначених правових межах.

До повноважень місцевої і районної влади відносяться  6

= розробка програм відповідного масштабу

= фінансове забезпечення місцевої соц. інфр-ри

= організація соц. захисту та підтримки у межах своєї компетенції

= участь у системі соц. партнерства

= співпраця з громадськими організаціями та бізнесом для налагодження соц. відповідальної системи спільного управління соц. сферою

= підготовка і перепідготовка кадрів

= соціальний моніторинг, аналіз і прогноз соц. процесів на місцевому рівні.

= інформування громадкості

На місцевому рівні  здійснюється практичне конкретне управління об’єктами соц. сфери й регулювання процесів, пов’язаних з соц. захистом та соціально трудовими відносинами.

Схема з арк. 6

ІІІ. Законодавчим закріпленням обраної системи управління соц. сферою є законодавство України, її нормативно правова база

Нормативно правова база упр. соц. сферою містить у собі наступні складові:

Конституційні соціальні права, на освіту, на охорону здоров я, та соціальний захист тощо)

Кодекси й закони соціального спрямування (житловий кодекс. Базові + регулюючі закони з різних сегментів й аспектів соц. сфери. З-н „Про вищу освіту”, № Про державні соц. стандарти й гарантії” тощо.

Законодавча база формує:

= систему прав громадян у соц. сфері

= визначає державні гарантії дієвості захисту прав

= утворює механізми забезпечення держ. прав і гарантій (управлінські фінансові

= створює умови для поєднання держ. управління із самоорганізацією у соц. сфері.

Розпорядження органів виконавчої влади та її структурних підрозділів на місцях:

= Укази Президента

= постанови і розпорядження уряду

= накази профільних міністерств

= положення та інструкції з питань соц. управління –все це дає можливість конкретизувати впровадження інструментарію соц. управління

Норми міжнародного права, які важаються окремими сигментами нац. законодавства. Ратифікація нац. програм м/н Конвенції, Хартії, Декларації дає можливість включити ці норми у законодавче забезпечення соц. прав громадян даної країни + накладає на державу відповідні соц. зобов’язання.

Такмм чином, нормативно-правова база створює праве підгрунття для впровадження системи соц. управління, задіяння його механізмів та інструментарію, що накладає на державу відповідні соц. зобов’язання по відношенню до:

= соц. потреб суспільства, соціальних груп, громадян країни

= соціальних прав людини

= соціального розвитку вцілому

ТАКИМ ЧИНОМ ПРАЦЮЄ СИСТЕМАТИКА:

(Схема з стор. 8)

Така система передбачає, що під соціальні права, які визнані у якості таких соціальною державою для всіх, або ліберальною державою лише для окремих верств населення підведена база:

а) гарантування як функція державного управління у соц. сфері. Гарантія = система забезпечуючи умов (М. ВагіН) (організація – фінансування –впровадження через організовані мережі під егідою держави).

б) стандарти забезпечення, які виступають критеріями розрахунків при:

- наданні соц. благ,  послуг, допомог, виплат

- контролюванні процесу надання

в) нормативи – наукового та концептуального управління у соц. сфері. Гарантія = система забезпечення умов ( М. Вагін) (організація  - фінансування – впровадження через організованя мережі під егідою держави).Осн. соц. гарантії е гарантування мін. соц. соц. допомоги

г) стандарти забезпечення, які виступають критеріями розрахунків при:

= наданні соц. благ, послуг, доплат, виплат

= контролювання процесу надання. Стандарти демонструють визначенні державою критерії та показники соц. зобов’язань держави у самій країні.

д) нормативи – науково  та концептуально обґрунтовані розрахунки щодо кореляції між рівнем соціального споживання та рівнем життя середньостатистичної людини, домогосподарства, людей у окремо взятих соціальних груп / категорій населення – нормативи розподіляються:

= Нормативи споживання ( кількість, якість благ що повинні: надаватися для забезпечення відповідного рівня життя).

= нормативи витрат(розрахунки вартості нормативів споживання)

= нормативи організації (інфраструктурне та кадрове забезпечення соц. сфери для реалізації нормативних стандартів надання соц. послуг та благ).

 

Категорії мінімуму засобів існування є вихідним пунктом розробки  соц. нормативів – соц. стандартів – соц. гарантій. Прийнято розрізняти 3 рівні соц. стандартів :

фізіологічний мінімум – сукупність засобів існування, достатніх для виживання людини як біологічної істоти.

Прожитковий мінімум – задоволення потреб необхідних для виживання людини у суспільстві, як соціальної істоти (межа злиденності)

Соціальний мінімум – задоволення потреб на рівні, достатньому для нормального для даної країни у даний час способу життя.   

,  

 Слід зауважити, що у міжнародній практиці існує істотна різниця між рівнем соц. прогнозів й стандартів: чим вищий рівень забезпечення, тим більше соціальною є держава. Тому розрізняються:

Мінімальні соц. нормативи (стандарти)

2. Раціональні соц. нормативи (стандарти), отимальні.

Звідси випливає 3 моделі соціальної політики:

Соціально демократична – орієнтується на забезпечення рівня добробуту, тобто ї, на раціональні нормативи споживання соц. благ всіма без виключення людьми

Соціал-ліберальна – орієнтується на гарантоване забезпечення державою мінімальних соц. нормативів й стандартів.

Ліберальна модель – гарантує забезпечення мінімальних соц. стандартів лише соц. вразливим верствам населення; 0повністтю працездатні заробляють (Система держ. стандартів / нормативів з 9 складових (доходи, соц. обслуговування, освіта, охор. здоровя, тощо) наведена згідно з законом України „Про державні стандарти та держ. соц гарантії” 2000 р.)  собі на життя або користуються результатами колективних трудових договорів (США).

Слід зазначити, що СРСР орієнтувався на раціональні нормативи, особливо у сферах:

= споживання продуктів харчування

= користування населенням соц. послугами (житлово-комунальні, охор. здор., освіта)

Проте у контексті пострадянських реформ йдеться про „зниження планки” , тобто, зменшення соц. зобов’язань держави – орієнтація на мінімальні нормативи, стандарти й державні гарантії, що передбачає від патерналізму до „моделі Бевероджа” (висновок Т. Кірян , М. Папієва).

Це зазначається у законі України „Про державні  стандарти та державні соц. гарантії” (листопад 2000 року) – впровадженно поняття „базовий держ. соц. стандарт (БДСС): баз. Держ. соц. стандарт є прожитковий мінімум на основі якого визначається держ соц. гарантії та стандарти у сферах доходів населення, та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соц. культурного обслуговування, охорони здоровя та освіти – є основою для фінансування з бюджетів всі рівнів.

(на стор. 14) Проте в практиці соц. розвинених країн пристосовується не лише „прожитковий мінімум”, але й показник „мінімального споживання бюджету” (МСБ) –межа, за якою особа живе за умов обмеження найнеобхідніших життєвих потреб – ПМ – межа переходу від стану бідності до стану злиденності, що визначає навіть сучасний укр. Науковець П. Шевчук, адже норматив ПМ розраховують як 30-40% вартості МСБ.

Схема П. Шевчука.

Поняття „ФМ” – це та межа фізіологічного виживання за якої завдає шкоди її здоровю.

Ось як П. Шевчук показує еволюцію соц. стандартів в Україні з 1991 року.

1-й етап – рівень МСБ розрахований у середньому на душу населення(для всіх основних соціальних груп) та на одного члена сімї (з 4-х осіб різного складу) на основі системи споживчих кошиків, до складу якого було включено 300 прод. та непродовольчих товарів. Необхідних для задоволення потреб. Нормативи споживання життєвих благ були визначені науковою .....................

- жовтень 1991 року, постановою КМ України.

2-й етап – Припинення розрахунків МСБ у липні 1994 року – прийняття 4 жовтня 1999 року Закону „Про межу малозабезпеченості” визначив вже не МСБ, а ПМ.

3-й етап – Листопад 2000 року – Закон „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” – Визначає ПМ як БДСС.

Основою розрахунку ПМ для осн. соц. та соціально-демографічних груп є мінімальний споживчий кошик з 3-х складових: мінімальний продуктовий кошик, непродовольчі товари, послуги). Проте по структурі цього кошику відбувається зміна нормативів в Україні протягом 1992-2000 рр., наприклад:

На одну особу на місяць

1992. Інститут гігієни

харчування МОЗ

1995. МОЗ

Хліб у кг.

7,82

9,17

Мясо кг.

3,78

1,79

Риба кг

1,18

0,125

Картопля кг.

7,51

11,25

 

Зазначається також, що у продовж 1991-2003 рр. Частина витрат укр. родин на харчі зросла з 33 до 64 %, а нормативна енергетична цінність денного раціону зменшилася з 3560 до 2168 к. кал., що є значно нижчим, ніж стандарти споживання у Європейських країнах. На основі БДСС, яким в Україні визнано ПМ, розраховується вартісна межа держ. мінімальних гарантованих соціальних благ. (За конституцією, якщо вони є базовим джерелом існування, не повинні бути меншими за ПМ, встановленого законом).

= мінімальний розмір з/п

= мін. розмір пенсій за віком

= розмір держ. соц. допомоги дорівнюють соц. гарантіям.

Зокрема Законом „Про держ. бюджет України на наступний рік” визначаються:

=мін. розмір з/п

= мін. розмір пенсії за віком

= неоподаткований мін. доходів громадян

= величина порогу індексації грошових доходів громадян

= пільги щодо оплати соц. послуг та критерії їх надання.

Вважається, що держ. соц. гарантії у формі соц. виплат та пільг є обов’язковими для всіх держ. органів, органів місцевого самоврядування. Підприємств, установ й організації всіх форм власності. Проте чисельні перевірки показують невиконання показників мін. з/п навіть на успішних підприємствах (дані за 2005 р.).

З іншого боку мінімальні соц. виплати на рівні ПМ. Не дозволяють піднятися відповідним категоріям населення над межею злиденності. Прогресивні м/н організації стверджують, що соц. виплати повинні перевищувати прожит. Мінімум (напр., МОП рекомендує, щоб мін. з/п перевищувала ПМ на 25%.

 З цього видно, що на практиці Україна орієнтується на модель обмеженої соціальної держави із тенденціями до :

=обмеження соц. зобовязань держави

= обмеження категорій одержувачів соц. забезпечення.

За сучасними держ. стандартами й тенденцією їх застосування Україну не можна вважати повноцінною державою. Як зазначає той же П. Шевчук „Українська система держ. соц. стандартів не є дієвою і поки що не відповідає конституційним нормам”, а також прогресивним нормам м\п права.

Вадами української системи соц. нормативів, стандартів й гарантій є:

= тенденція до заниження як оптимальних, так і мінімальних нормативів при розрахунках

= слабкість моніторингу за дотриманням принципів й реального застосування

= слабка фінансова база, фінансова дисципліна та фінансовий контроль системи.

Як заначають В Скуратівський та О Палай, особливість наявного стану соц. сфери та її управління в Україні є те , що життєві стандарти населення (уявлення – соц. вимоги та очікування) були сформовані в докризовий тобто, радянський період, тому нині вони здебільшого суперечать реальним можливостям української держави щодо їх дотримання. Нинішній стан економіки суспільного розвитку не дає змоги повністю задовольнити навіть мінімальні соц. потреби населення. Тому, як пишуть ці автори, категорія „соціального мінімуму” (= нормативний стандарт) становить здебільшого академічний інтерес. Лише прожитковий мінімум є „осн. поняттям, на якому грунтується забезпечення соц. прав людини” – це шлях до обгрунтування зменшення рівня соц. зобов’язань держави в Україні.

ІІІ. Системне стратегічне управління державою соц. сферою обов’язково передбачає застосування методології програмно-цільового управління, яка є серцевиною сучасної пародигми організації управління взагалі. Без цього стратегія перетворюється у декларативні гасла, а поточне управління у набір хаотичних засобів із застосуванням принципу „латання дірок” (режим „ручного” управління) і внаслідок чого відбувається:

Втрата активності – втрата  керованості – ровал сфери обєкту управління.

Відтак, ефективне соц. управління на основі програмно-цільового підходу можна визначити як „певним чином розроблений та реалізований цільовий комплекс принципових (пріоритетних)  заходів для оптимального впливу субєкта на обєкт соціального управління”. (На основі визначення Є Комарова та А. Войтенка). У даному визначені зафіксований наголос на :

= ціль субктивного управління

= комплекс

= пріоритети

= заходи

= вплив на обєкт. Це технологія.

Ефективність повязана з цими компонентами й може бути представлена формулою: Е = Р/Ц * 100% де Р –результат, Ц – ціль.

Причому здійснено врахування:

= витрат (матеріальні, фінансові, людські)

= термінів (строки виконання запланованого)

= стартових та поточних умов реалізації упр. впливу.

Існує 2 базові принципи планування й програмування, зорієнтовані на досягнення ефективності:

1. Обгрунтованість – розрахункове забезпечення цілей і шляхів їх реалізації у межах певної концепції доктрини і політики (завдання-ресурси-заходи)

2. Реалістичність- концентрація зусиль на пріоритетах у визначений термін для досягнення поставленої мети.

2 базові принципи реалізації:

1. Конкретизація

2. результативність.

Основні управлінські технології розробки, що забезпечують підготовку та впровадження програмно-цільового управління:

1. Соціальне прогнозування

(внаслідок тенденції розвитку об’єкта впливу та науково обгрунтовані судження щодо спрямованості розгортання соц. процесів та стану соц. об’єкта у майбутньому:

= пошуковий прогноз – екстрополяція певних тенденцій без упр. впливу

= нормативний прогноз = прогнозування розвитку соц. обєкту з урахуванням управлінського впливу субєкта

2. Соціалне проектування –визначення бажаного стану обєкта впливу шляхом розбудови соц. моделі.

3. Соц. планування – визначення цілей та загальних шляхів їх досягнення на певну перспективу (стратегічне, тактичне, оперативне, поточне).

Стратегія робота із віддаленою перспективою, система задумів діючого обєкта щодо впливу на обєкт у межах цієї перспективи.

4. Соцальне програмування – розроблений та реалізований комплекс захожів щодо реалізації конкретних цілей і завдань на основі чітких розрахунків у визначеній перспективі.

5.Соціальні пріоритети:

а) найбільш впливові проблеми, що потребують розв’язання усвідомлюються як першочергові завдання

б) основні напрямки цілеспрямованої управлінської діяльності у визначений період часу.......

6. Соціальна організація – система виконання запланованих цілей й розроблених програм, що концентрує матеріальні, людські та фінансові ресурси та використовує їх у певній системності та технологічності.

7. Соціальний моніторинг, експертиза. Діагностика –комплекс відслідковуючих та аналітичних заходів щодо стану та тенденцій розвитку соц. об’єкту у контексті впливу суб’єкта управління з метою виявлення та усунення відхилень (функція контролю).

 

  Зведений зміст ПЦУ – таблиця.

Необхідно визначити

Компоненти ЦПУ

1. Що саме повинно бути досягнуто

Мета, система цілей програми

2. Які шляхи досягнення кінцевої та інших цілей

Основні завдання та система заходів

3. Коли саме слід досягти поставлених цілей

Терміни реалізації

4. якою повинна бути організація та метод забезпечення робіт по виконанню програми?

Орг. Структура, методи. Механізми, технології

5. Які ресурси необхідно задіяти для виконання програми?

Ситема та планування ресурсів

6. У якому обсязі виконана програма?

Підбиття підсумків

7. Хто відповідає за програму у цілому та реалізацію її окремих розділів?

Система розподілу праці та відповідальностей.

8. Як буде оцінено виконання програми?

Система моніторингу, експертизи, діагностики, обліку, контролю.

 Організація – з підсистеми забезпечення розробки – реалізація програми:

а) інформаційна підсистема

б) планово-ресурсна підсистема

в) кадрово виконавча підсистема + єдине керівництво, наділене:

= повноваженнями щодо управл. рішень

= засобами реалізації

= важелями контролю.

 

 Матриця (сегмент програми) у системі ПЦУ

 

заходи

терміни

ресурси

Організатор виконання , керівник

Звіт та фінансове виконання

примітка

1.

2.

 

Матриця фінансового контролю в ПЦУ

заходи

Бюджет(кошторис)

Профінансовано до конкр. терміну

% виконання

1.

2

 

Література:

  •  Соц. политика /под ред. Н.А. Волгина. –М.; 2002. – С. 88-89, 114-115, 165-181.
  •  - Технологии соц. работы / под ред. Е.И. Холостовой. – М.; 2002. – С. 145-159.
  •  - Менежмент соц. работи / под ред. Е.И. Комарова, А.И. Войтенко. – М.: 2001. – С. 80-112.
  •  - Теория системного менеджмента / под ред. Е. И. Журавльова. – М.: 2002. 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

42950. Исследование QR метода на основе преобразований вращения и отражения 194.67 KB
  Рассмотрим два метода исключение обладающих в отличие от метода Гаусса гарантированной хорошей обусловленностью метод вращений и метод отражений. Оба эти метода позволяют получить представление исходной матрицы в вид произведения ортогональной матрицы Q на верхнюю треугольную матрицу R: =QR. 1 Теория метода вращения Пусть дана система линейных алгебраических уравнений содержащая n уравнений с n неизвестными. Идея метода заключается в том что матрицу А приводим к верхней треугольной умножая ее на коэффициенты c и s а потом с помощью...
42952. Організації передачі повідомлень на базі нових мережевих технологій 54.45 KB
  Завантаження однієї абонентської лінії телефонною розмовою складає в середньому 002 Ерланга в годину у годину пік – у 5 разів більше. Для спрощення розрахунків думаємо що динаміка росту кількості абонентів описується лінійним законом; завантаження однієї абонентської лінії телефонною розмовою складає в середньому 002 Ерланга в годину у годину пік – у 5 разів більше; середній трафик мови визначаємо по формулі: Тм сер = 002 Nб Тм сер = 002 13=026 Тм сер = 002 15=030 Тм сер = 002 16=032 Тм сер = 002 17=034 Тм сер = 002...
42953. Физические основы рентгеноспектрального и рентгенофлуоресцентного методов анализа 1.05 MB
  Свойства тонкоплёночных твёрдотельных объектов (электрические, магнитные, оптические и др.) зависят от их химического состава и толщины. Поэтому определение химического состава, толщины и других физико-химических характеристик твёрдотельных плёнок и покрытий для получения материалов с уникальными физическими свойствами является важной задачей
42954. Технологический процесс на изготовление детали – ступенчатый вал 252.63 KB
  Деталь изготавливается в условиях единичного производства из стали 45 ГОСТ 1050-88 твердостью НВ 280, термообработка - нормализация. Она представляет собой 5-ти ступенчатый вал длиной 360 мм. Относится к группе цилиндрических изделий. Внутри - сплошной. Основное предназначение вала – передавать крутящий момент в редукторе тихоходной ступени.
42956. КОМПЛЕКТУВАННЯ ОПТИМАЛЬНОГО СКЛАДУ МТП БРИГАДИ С ТОВ ім. КІРОВА З РОЗРОБКОЮ ОПЕРАЦІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ КАРТИ ПОСІВУ ЦУКРОВОГО БУРЯКА 324.5 KB
  В процесі курсового проектування студенти повинні закріпити, поглибити і узагальнити знання з загально-технічних спеціальних предметів, розвити навички самостійної роботи, навчитися використовувати отримані знання при вирішенні питань виробничо-технічного характеру.
42957. Разработка устройства защиты коллиматора для твердотельного лазера на неодимовом стекле 87.78 KB
  Проверил преподаватель Москва 2012 Цель работы: разработка устройства защиты коллиматора для твердотельного лазера на неодимовом стекле. Схема лабораторной установки 3Dмодель устройства защиты коллиматора от попадания лазерных лучей при измерении.
42958. Расчет ролика резьбонакатного семизаходного 457.23 KB
  Основные требования предъявляемые к режущим инструментам определяется их служебным назначением, т.е. способностью выполнять требуемые функциональные действия, обеспечивая при этом образования соответствующих поверхностей на заготовке и необходимых экономических показателей в процессе обработки.