7287

Правоохоронна та правозахисна діяльність посадових осіб органів внутрішніх справ

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Правоохоронна та правозахисна діяльність посадових осіб органів внутрішніх справ План лекції 1. Діяльність органів внутрішніх справ щодо захисту прав і свобод людини. 2. Функції ы завдання органів внутрішніх справ при забезпеченні прав і свобод люди...

Украинкский

2013-01-20

136.5 KB

4 чел.

Правоохоронна та правозахисна діяльність посадових осіб органів внутрішніх справ

План лекції

1. Діяльність органів внутрішніх справ щодо захисту прав і свобод людини.

2. Функції ы завдання органів внутрішніх справ при забезпеченні прав і свобод людини і громадчнина.

3. Форми і методи діяльності органів внутрішніх справ при забезпеченні прав і свобод людини.


РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

  1.  Конституція України // Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 19996 року. – Х.: „Фоліо”, 2001.
  2.  Кримінально-процесуальний кодекс України .
  3.  Цивільний кодекс України.
  4.  Про міліцію. Закон України від 20 грудня 1990 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №4. – Ст.20 (з наступними змінами та доповненнями).
  5.  Про оперативно-розшукову діяльність. Закон Українм від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №22. – Ст.303 (з наступними змінами та доповненнями).
  6.  Про інформацію. Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №48. – Ст.650 (з наступними змінами та доповненнями).
  7.  Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів. Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №11. – Ст.50 (з наступними змінами та доповненнями).
  8.  Административная деятельность органов внутренних дел. Часть Особенная: Учебник. – Изд. 3-е, исправ. и дополн. / Под ред. А.П. Корнева. – М.: Щит-М, 2001. – 360с.
  9.  Адміністративнв діяльність. Особлива частина:Підручник / За заг. ред. О.М. Бандурки. Х.: Еспада, 2000. – 368с.
  10.  Азаров А.Я. Права человека. Новое издание. – М.: Юрист, 1995. – 224с.
  11.  Ануфрієв М.І. Захист прав людини, як функція суб'єктів профілактики // Вісник Запорізького юрид. ін-ту. – Запоріжжя. – 2000. – № 4. – С.278-283.
  12.  Бандурка О.М., Соболєв В.О., Московець В.І. Партнерські взаємовідносини між населенням і міліцією: Підручник для вищих навчальних закладів. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 346с.
  13.  Бондаренко І. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи: поняття та ознаки //Право України. – 2003. – №4. – С.18-21.
  14.  Взаємодія з правоохоронними і контролюючими органами. / Укладач Л.О. Щербіна. – Харків. ПП „ІГВІНІ”, 2007. – 80с.
  15.  Добрянський С. Права людини: деякі проблеми загальної теорії // Юрид. Україна. – 2003. – №5. – С 35-42.
  16.   Коляда П. Здійснення функцій розслідування слідчими підрозділами органів внутрішніх справ та шляхи їх реформування // Юридична Україна. – 2003. – №3. – С 51- 55.
  17.  Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні.: Навч. посібник – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 336с.
  18.  Колпаков В.К. Взаимодействие милиции и общественности в сфере правопорядка: Учеб. пособие. – К.: УАВД, 1993. – 80с.
  19.  Кравченко Ю.Ф. Забезпечення прав та свобод людини – головний напрям правоохоронної діяльності в Україні // Вісник ун-ту внутрішніх справ. – 1999. – №9. С. 3-10.
  20.  Миколенко А.И., Миколенко А.Н. Законы Украины: О прокуратуре. О милиции. Об адвокатуре. Комментарий. – Харьков: Одиссей, 2002. – 304 с.
  21.  Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. – К.: 1999. – 386с.
  22.  Негодченко О.В. Організаційно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини: Монографія. – Д.: Вид-во Дніпропетр.ун-ту, 2003. – 448 с.
  23.  Негодченко О.В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ України: Монографія. – Дніпропетровськ, Юридична академія МВС України, 2002. – 416 с.
  24.  Негодченко О.В. Основи діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини: Навчальний посібник. – Д.: Юрид.акад. М-ва внутр. справ , 2005. – 164 с.
  25.  Осадчій В.І. Проблеми кримінально-правового захисту правоохоронної дільності: Монографія. – К.: Правові джерела, 1999. – 268с.
  26.  Правоохоронна та правозахисна діяльність. Навчальний посібник. (Мельник М.І., Хавронюк М.І.). – К.: Атіка, 2002. – 576с.
  27.  Шемчушенко Ю.С. Конституція і права людини // Право України. – 2001. – №8. – С. 13-15.


МЕТА ЛЕКЦІЇ:

Метою вивчення цієї лекції є формування у студентів систематизованих знань щодо правоохоронної та правозахисної діяльності посадових осіб органів внутрішніх справ. Утвердження поваги до людини, її життя, здоров’я, честі та гідності як найвищої соціальної цінності, забезпечення прав людини, обвинуваченої або підозрюванної у вчиненні злочину. Розкрити основні положення забезпечення прав і свобод людини працівниками правоохоронних органів.

ВСТУП

Конституція України надає пріоритети правам і свободам людини і громадянина, проголошує та гарантує громадянам право на захист. Права і свободи громадян – це такі юридичні можливості, які визнанні державою, закріплені у Конституції України і законах, гарантовані всіма громадськими структурами суспільства. Права людини, за своїм змістом окреслюють той простір, який забезпечує кожній людині умови її самореалізації.

У забезпеченні прав і свобод людини і громадянина важливу роль відіграють органи внутрішніх справ. Міліція  виконує завдання в межах своєї компетенції та в точній відповідності гарантій забезпечення прав і свобод людини. Їх діяльність щодо реалізації загальнолюдських стандартів прав людини отримує прояв у різних сферах її діяльності, зокрема під час охорони громадського порядку, проведення дізнання тощо.

Особливе становище органів внутрішніх справ зумовлене обсягом і складністю їх компетенції у галузі здійснення правоохоронної діяльності, а також тим, що на них покладається основний тягар боротьби зі злочинністю та роботи з профілактики й запобігання злочинам з метою реалізації єдиної державної політики боротьби із злочинністю, яка є складовою внутрішньої політики суверенної і незалежної України. Крім того, органи внутрішніх справ найчисленніші серед правоохоронних органів України.

5.1Діяльність органів внутрішніх справ щодо захисту прав

і свобод людини

Необхідно наголосити, що ставлення державної влади до прав і свобод людини є показником гуманності суспільства та демократизації суспільнства.  В основу діяльності правоохоронних органів щодо захисту прав і свобод людини покладаються засади: верховенства права; законності; визнання людини найвищою соціальною цінністю; пріорітетності її природних прав; забезпечення прав і свобод людини як основного обовязку правової демократичної держави, її правоохоронних органів зокрема; право людини на захист своїх прав; забезпечення через демократичні процедури контролю за здійснененям державними органами своїх повноважень; відповідність законодавства з прав людини міжнародним нормам і стандартам та ін.

Місце органів внутрішніх справ в Україні визначається їх функціональною спрямованністю і передбачає: захист прав і свобод людини і  громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України; запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина та сприяння їх поновленню; здійснення  оперативно-службової діяльності відповідно до нормативно-правових актів; поліпшення й подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина; забезпечення рівності всіх перед законом та запобігання будь-яким формам дискремінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод; сприяння правовій інформованності населення та захист конфеденційної інформайії про особу.

Всі внутрішні та зовнішні функції держави безпосередньо або опосередковано спрямованні на захист прав і свобод особи та громадянина. Згідно з цим, певні державні органи та інші владні суб′єкти держави у процесі здійснення ними своєї діяльності зобов′язанні більш конкретно й предметно реалізовувати положення, що містяться в нормах Конституції України. Це насамперед стосується органів влади та управління різних ступенів, а також посадових і службових осб. Забезпечення, реалізація, охорона та захист прав прав і свобод людини здійснюються через їх різноманітні функції. Гарантування прав і свобод людини не є провідним напрямком їх дільності, а здійснюються у звя′зку з використанням загальних владно-управлінських повноважень. Особливе місце в цій системі займають суд, прокуратура та інші правоохоронні органи.

Правоохоронні органи – це система державних та уповноваженних державою громадських формувань, основною функцією яких є боротьба зі злочинністю та іншими правопорушеннями. До правоохоронних органів відноситься: прокуратура, суди, інші органи Міністерства юстиції, органи Міністерства внутрішніх справ, служба безпеки, адвокатура, нотаріат, податкова міліція, різні державні комісії та комітети, що здійснюють правозастосовчу або правоохоронну діяльність.

Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Головними завданнями Міністерства внутрішніх справ України визначено такі функції: організація і координація діяльності органів внутрішніх справ щодо захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства й держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки; участь у розробленні та реалізації державної політики щодо боротьби зі злочинністю; запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і розслідування, розшук осіб, які скоїли злочин; організація охорони та оборони внутрішніми військами особливо важливих державних об′єктів; забезпечення реалізації державної політики з питань громадянства; забезпечення проведення паспортної, реєстраційної та міграційної роботи; організація роботи, пов′язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху та пожежної безпеки; здійснення на договірних засадах охорони майна всіх форм власності; визначення головних напрямів удосконалення роботи органів внутрішніх справ, надання їх організаційно-методичної та практичної допомоги; забезпечення дотримання законності в органах внутрішніх справ; підготовка органів внутрішніх справ та внутрішніх військ для інтеграції України до Європейського Союзу.

Головне призначення міліції полягає в здійсненні охорони та захисту людини, її прав і свобод, особистої та майнової безпеки. В цьому напрямку діяльності міліція виступає як суб′єкт забезпечення безпеки, що покликанний виконувати функцію масового правоохоронного обслуговування населення.

Сфера діяльності органів внутрішніх справ має складну і багатопланову структуру. Вона включає в себе певні групи суспільних відносин, що пов′язанні: із захистом особи та держави від злочинних та інших протиправних посягань; із забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки; із захистом об′єктів незалежно від форм власності тощо. Всі ці види суспільних відносин взаємопов′язанні, але не є тотожними (вони характеризуються специфічними рисами та ознаками). А це у свою чергу визначає відмінність в основних напрямках діяльності органів внутрішніх справ (адміністративна, оперативно-розшукова, кримінально-процесуальна, виконання покарання) та у різновиді складових системи органів внутрішніх справ (органи попереднього слідства, Державна автомобільна інспекція та ін). Згідно з цим здійснюється розподіл компетенції між міліцейськими структурами (підрозділи кримінального розшуку, боротьби з економічними злочинами, транспортна міліція тощо.), визначається різноманітність форм, методів їх роботи, вживання заходів тощо. Правозахисна орієнтація більшості функцій міліції обумовлена пріоритетністю охороних завдань. Водночас міліція також реалізує окремі права та свободи людиниі громадянина, що не пов′язанні з охоронною діяльнісю, а передбачають надання відповідних послуг. Це закономірно, оскільки в основу прав і свобод людини покладено важливі для особи блага в економічному, політичному, соціальному, духовному та особистому житті, а більшість злочинів та адміністративних правопорушень, з якими ведуть боротьбу органи внутрішніх справ, безпосередньо чи опосередковано посягають на ці блага.

Проблема забезпеченння, реалізації, охорони та захисту прав і свобод громадян на сучасному етапі набула особливої актуальності. Конституцією України гарантується захист прав і свобод людини та громадянина. Для органів внутрішніх справ виконання вказаних положень Основного Закону дкржави є одним із головних і першочергових завдань. Стаття 5. Закону України „Про міліцію” визначає вимоги до діяльності міліції щодо дотримання прав і свобод людини (неупередженність, неухильне дотримання закону; жодні надзвичайні обставини, а також вказівки посадових осіб не можуть розглядатися як підстава для порушення прав громадян; гуманне ставлення до особи; поважання гідності людини тощо).

При аналізі завдань і функцій, які виконуються правоохоронними органами, стає зрозумілим, що вдіяльності органів міліції питання забезпечення, реалізації, охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина мають особливу увагу. Міліція покликана захищати життя, здоров′я, права та свободи громадян, їх майно та житло від протиправиних посягань. Практично всі служби органів внутрішніх справ за допомогою різноманітних засобів та методів беруть участь у вирішенні цих завдань безпосередньо та в своїх ділянках роботи. Органи внутрішніх справ у своїй повсякденній діяльності зобов′язанні забезпечувати охорону прав, свобод і законних інтересів громадян, надавати невідкладну допомогу особам, які потерпіли від правопорушень та нещасних випадків, а також тим, які перебувають у безпорадному або іншому небезпечному для їх життя та здоров′я стані.

Згідно з Законом України „Про міліцію” (ст.2), основними завданнями міліції є:  забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і законних інтересів; своєчасне запобігання злочинам та акдміністративним правопорушенням; швидке і повне розкриття злочинів; охорона громадського порядку та забезпечення суспільної безпеки; захист власності від протиправних посягань;  надання правової та організаційної допомоги громадянам, посадовим особам щодо здійснення їх законних прав і інтересів.

Тобто, гарантія прав і свобод людини та громадянина міліцією реалізується через виконання нею своїх головних функцій.

У своїй дільності міліція, як структурний підрозділ органів внутрішніх справ, керується Конституцією України, Законом України „Про міліцію”, Законом України „Про оперативно-розшукову діяльність”, іншими законами й підзаконними актами України, нормативними актами МВС України. Ця діяльність будується на засадах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадянськими організаціями та населенням.

Міліція, поряд з іншими правоохоронними органами, покликана проводити в дію механізм правової охорони. Вона повинна забезпечувати застосування заходів державного примусу, маючі на меті усунення перешкод для реалізації людиною та громадянином своїх прав та виконання обов′язків, поновлення їх порушених прав, свобод чи законних інтересів, притягнення винних осіб до юридичної відповідальності. Органи внутрішніх справ, порівняно з іншими правоохоронними органами, вирішують найбільш широке коло питань, пов′язанних із захистом прав, свобод і інтересів громадян. Їх функції в механізмі реалізації прав і свобод особистості, як уже зазначалось різноманітні: від створення гарантованих умов їх реалізації в громадських місцях до захисту злочинно порушених, із застосуванням найсуворіших за законом примусових заходів. Таким чином будь-який напрямок діяльності органів внутрішніх справ (міліції), що претендує на статус такого, який гарантує права і свободи особистості, може бути таким лише в межах законності, заснованної на демократії.

Висновки з першого питання

Таким чином, головне призначення міліції є здійснення охорони та захисту людини, її прав і свобод, особистої та майнової безпеки. В цьому напрямку діяльності міліція виступає як суб′єкт забезпечення безпеки, що покликанний виконувати функцію масового правоохоронного обслуговування населення.

Правозахисна орієнтація більшості функцій міліції обумовлена пріоритетністю охороних завдань. Окрім того, міліція також реалізує окремі права та свободи людини і громадянина, що не пов′язанні з охоронною діяльнісю, а передбачають надання відповідних послуг. Це є закономірним, оскільки в основу прав і свобод людини покладено важливі для особи блага в економічному, політичному, соціальному, духовному та особистому житті, а більшість злочинів та адміністративних правопорушень, з якими ведуть боротьбу органи внутрішніх справ, безпосередньо чи опосередковано посягають на ці блага.

Органи внутрішніх справ у своїй повсякденній діяльності зобов′язанні забезпечувати охорону прав, свобод і законних інтересів громадян, надавати невідкладну допомогу особам, які потерпіли від правопорушень та нещасних випадків, а також тим, які перебувають у безпорадному або іншому небезпечному для їх життя та здоров′я стані.


5.2. Функції та завдання органів внутрішніх справ при забезпеченні прав і свобод людини і громадянина

Правоохоронні органи, зокрема органи внутрішніх справ, відіграють особливу роль серед органів виконавчої влади, на які покладено захист прав і свобод людини. До компетенції міліції відноситься захист життя, здоров′я, прав і свобод, власності громадян, інтересів суспільства й держави від протиправних посягань. Органи міліції забезпечують особисту безпеку громадян, попереджають правопорушення, охороняють громадський порядок, розкривають злочини, розшукують злочинців, піклуються про безпеку дорожнього руху, захищають власність тощо. Вимоги працівника міліції  обов′язкові для виконання всіма гроадянами і посадовими особами.

Особливе становище органів внутрішніх справ зумовлене обсягом і складністю їх компеиенції у галузі здійснення правоохоронної діяльності, а також тим, що на них покладається основний тягар боротьби зі злочинністю та роботи з профілактики й запобігання злочинам з метою реалізації єдиної державної політики боротьби зі злочинністю, яка є складовою частиною внутрішньої політики суверенної і незалежної України. Крім того, органи внутрішніх справ найчисельніші серед правоохоронних органів України.

Положення Конституції України свідчать про прагнення держави до неухильного забезпечення прав людини і громадянина, про закріплення їх нормою повсякденного життя суспільства і головним напрямком діяльності будь-якого державного органу.

Діяльність органів внутрішніх спра щодо захисту прав і свобод людини багатоаспектна, результати її залежать не тільки від професіоналізму та самовідданості співробітників міліції, а й від ступення довіри до них з боку широких верств населення, налагодження співпраці правоохоронних підрозділів та окремих працівників з громадськими об′єднаннями та громадянами. Вона включає в себе як запобігання, відновлення та забезпечення прав і свобод людини, так і повагу та додержання їх власне органами внутрішніх справ.

Українська демократична соціально-правова держава обрала підгрунтям своєї побудови систему гуманістичних положень і принципів. Відповідно до ст.8 Конституції України в Українв визнається і діє принцип верховенства права. Цей принцип покликанний забезпечити гуманістичний розвиток нашого суспільства. На забезпечення принципу верховенства права в нашому суспільстві спрямована правоохоронна діяльність, завдання якої полягають у захисті проголошеного Конституцією України суспільного ладу держави, економічної та політичної систем, прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, суб′єктів всіх форм власності, економічної та територіальної цілосності України. Особливе місце серед завдань правоохоронної діяльності посідає захист прав і свобод людини, її життя, здоров′я, честі і гідності, недоторканності та безпеки.

Щодо втілення конституційного принципу верховенства права в розвиток системи органів внутрішніх справ слід зазначити, що згідно зі ст.3 Закону України „Про міліцію” діяльність міліції грунтується на принципі законності. Також чільне місце в діяльності правоохоронних органів займає принцип гуманізма. Гуманізм трактується як система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність, яка спрямована на утвердження поваги до гідності й розуму людини, її право на вільний вияв природних людських почуттів і здібностей.

Принцип гуманізму крізь призму його втілення в діяльності органів внутрішніх справ має знайти своє застосування поєднанням вимогливості й довіри, любові й поваги до людини з нетерпимістю до всіх форм приниження та пригноблення особи.

Співробітники органів внутрішніх справ у своїй повсякденній діяльності, спрямованій на попередження, припинення й розкриття злочинів та здійснення оперативно-розшукових заходів, з одного боку, повинні забезпечити вимогливість до затриманних, свідків і підозрюваних, а з іншого боку – проявляти до них довіру й повагу, виключити зі своєї роботи нетерпимість та будь-які форми приниження чи пригнічення особи.

Функції органів внутрішніх справ визначаютьс завданнями, які вони повинні виконувати. До основних функцій органів внутрішніх справ належать: організація та забезпечення охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю; захист прав і свобод громадян, держави від протиправних посягань; організація і забезпечення безпеки дорожнього руху; здійснення оперативно-розшукової діяльності; проведення дізнання та попереднього слідства у кримінальних справах, що належать до їх компетенції.

Міліція є єдиною системою органів, які входять до структури Міністерства внутрішніх справ України, і виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну функції. Окремі служби органів внутрішніх справ наділені функціями дізнання, які вони здійснюють у межах вимог кримінально-процесуального закону.

Одна із особливостей органів внутрішніх справ – наявність повноважень на проведення попереднього слідства (спеціальний слідчий апарат).

Основними завданнями органів внутрішніх справ є:

  •  захист прав і свобод людини, інтересів держави і суспільства від протиправних посягань, охорона громадського порядку і забезпечення безпеки громадян;
  •  боротьба зі злочинністю;
  •  попередження злочинів, їх припинення, розкриття і розслідування, розшук осіб, які скоїли злочин, вживання заходів щодо усунення причин і умов, які спияють здійсненню правопорушень;
  •  забезпечення виконання кримінальних покарань, участь у ресоціалізації засуджених;
  •  забезпечення безпеки дорожнього руху і пожежної безпеки;
  •  охорона і захист державних об′єктів, майна всіх видів власності.

Міліція – складова системи органів внуирішніх справ, які здійснюють виконавчу державну владу у сфері охорони громадського порядку.

Функції міліції:

  1.  адміністративна – виконавчо-розпорядча діяльність її апаратів, служб і підрозділів щодо організації охорони громадського порядку й громадської безпеки в межах повноважень, визначенних законодавством;
  2.  профілактична – попередження злочинів та інших правопорушень, виявлення причин та умов, які їх зумовлюють та їх усунення. Практично всі підрозділи міліції здійснюють профілактичні заходи;
  3.  оперативно-розшукова – виявлення інформації про скоєні злочини та правопорушення або ті які готуються;
  4.  кримінально-процесуальна – розгляд заяв та повідоплень про скоєнні злочини та правопорушення, провадження дізнання і попереднього слідства з кримінальних питань про злочини, розслідування яких покладено законом на органи внутрішніх справ;
  5.  виконавча – виконання в межах своєї компетенції адміністративних стягнень і кримінальних покарань (засудження осіб до виправно-трудових робіт без позбавлення волі та ін.);
  6.  охоронна – охоронна на договірних основах майна всіх видів власності,  юридичних і фізичних осіб.

Діяльність міліції підпорядкована загальній меті, яка випливає зі ст.1 Закону України „Про міліцію”: „Захист життя і здоров′я. Прав і свобод громадян...” та ст.5 „Діяльність міліції та права громадян”. Повага гідності особистості та забезпечення прав громадян є пріоритетним напрямком її діяльності.

Права і свободи людини як найбільша суспільна цінність набуває особливої актуальності на сучасному етапі розвитку суспільства, їх гарантії та забезпечення – головний обов′язок працівників правоохоронних органів, зокрема міліції.

Співробітники органів внутрішніх справ мають бути обізнані з нормами прав людини та з тим, як ці норми застосовуються у сфері їх відповідальності. Вони повинні розуміти принципи та етичне підгрунтя цих норм прав людини, мати відчуття тотожності з цими традиціями. На них має бути покладений обв′язок щодо сприяння правам людини та спроможність застосовувати норми прав людини у своїй роботі. Це надає правоохоронній діяльності особливого значення реалізації принципу законності, справедливості та гуманізму, ставлення до людини як до найвищої цінності.

Сучасна міліція не стоїть на місці – вона реформується відповідно до вимог сьогодення. А всебічно продумане реформування органів внутрішніх справ спиятиме побудові правової держави, утвердженню та забезпеченню прав і свобод людини.

Робота органів внутрішніх справ пов′язана з виявленням та припиненням правопорушень, конфліктів, що потребує кваліфікованості, рішучості та водночас обережності, твердої принциповості, значного інтелектуального та фізичного напруження. Адже будь-які помилки здатні завдати серйозної матеріальної та моральної шкоди суспільству. Дотримання ж норм прав людини створює основу формувння у співробітників органів внутрішніх справ впевненості щодо справедливості своєї справи, спонукаєїх до вдосконалення своєї майстерності.

Висновки з другого питання

Таким чином діяльність правоохоронних органів грунтується на прнципах, які закріпленні в Конституції України. Насамперед це принцип верховенства права. Окрім того, Закон України „Про міліцію”  закріплює, що діяльність міліції грунтується на принципі законності. Також чільне місце в діяльності правоохоронних органів займає принцип гуманізма. Гуманізм трактується як система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність, яка спрямована на утвердження поваги до гідності й розуму людини, її право на вільний вияв природних людських почуттів і здібностей.

Функції органів внутрішніх справ визначаютьс завданнями, які вони повинні виконувати. Так до основних функцій органів внутрішніх справ належать: організація та забезпечення охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю; захист прав і свобод громадян, держави від протиправних посягань; організація і забезпечення безпеки дорожнього руху; здійснення оперативно-розшукової діяльності; проведення дізнання та попереднього слідства у кримінальних справах, що належать до їх компетенції.

Основними завданнями органів внутрішніх справ є: захист прав і свобод людини, інтересів держави і суспільства від протиправних посягань, охорона громадського порядку і забезпечення безпеки громадян; боротьба зі злочинністю; попередження злочинів, їх припинення, розкриття і розслідування, розшук осіб, які скоїли злочин, вживання заходів щодо усунення причин і умов, які спияють здійсненню правопорушень; забезпечення виконання кримінальних покарань, участь у ресоціалізації засуджених; забезпечення безпеки дорожнього руху і пожежної безпеки; охорона і захист державних об′єктів, майна всіх видів власності.

  1.  
    Форми і методи діяльності органів внутрішніх справ при забезпеченні прав і свобод людини

Діяльність міліції щодо забезпечення прав і свобод людини має певні особливості, зумовленні її повноваженнями. Насамперед слід зазначити, що діяльність міліції має бути гуманною, неупередженою і мати чітку узгодженність із законом. Компетенція міліції щодо реалізації загальнолюдських стандартів прав людини отримує прояв у різних сфераї її діяльності, зокрема під час охорони громадського порядку, підтримання суспільної безпеки, проведення дізнання, виконання судових вироків та постанов тощо. Особливу увагу вона має приділити такій формі участі громадян у забезпеченні своїх прав, як діяльність громадських організацій.

Розглядаючі питання щодо ролі міліції у справі забезпечення та охорони прав і свобод людини, слід акцентувати увагу на аналізі таких важливих і подібних термінів, як „охорона”, „захист”, „забезпечення”. В юридичній літературі ці поняття часто розмежовують і не без підставно. Так, потреба в охоронні й захисті конституційних прав і свобод виникає, як правило, у разі їх порушення, наявності певних перешкод на шляху їх використання, конфліктних ситуацій щодо їх вирішення та у разі інших випадків. Тобто охорона (захист) прав і свобод в єдиному механізм їх реалізації виступає як певна визначена самостійна стадія зі спеціальними цілями та завданнями, які здійснюються примусовими заходами. Термін „забезпечення” достатньо часто використовується в юридичній літературі, а також в управлінській і правоохоронній практиці. Під цим поняттям розуміється процес дії загальних і спеціальних (правових, психологічних і управлінських) гарантій, які виступають як умови і засоби досягнення поставленої мети.

Ці гарантії реалізуються практичними працівниками міліції таким чином:

  1.  Право людини на життя і повагу до її гідності (ст.27 Конституції України). Це право проголошується всіма міжнародно-правовими актами про права людини і майже всіма конституціями країн світу як невід'ємне право людини, що охороняється законом. Ніхто не може бути свавільно позбавленний життя. У разі вчинення злочинів, що посягають на життя громадян, незалежно від їх віку, статі, соціального та майнового стану, працівники органів дізнання, слідства, як і нші органи, що мають право порушувати кримінальні справи за наявності приводів і підстав, зазначених у ст.94 КПК України порушують кримінальні справи.

У статті 28 Конституції України закріплюється право кожного на повагу до його гідності. На органи міліції покладається обов′язок охороняти гідність особи шляхом безпосереднього виконання ними своїх основних функцій, відповідно до яких вони зобов′язанні припинити будь-які спроби їх порушити. Честь і гідність людини – це сукупність її моральних якостей, що належать до основних моральних цінностей. Тому посягання на честь і гідність особи може потягти цивільну відповідальність.

Захисту гідності особи служать і норми Конституції України: це і право на достатній життєвий рівень, недоторканність приватного життя, заборона збирання інформації про приватне та заборона насильницького проникнення в житло. Дане громадянське згідно зі статею 64 Конституції України не може бути обмежене ні якими обставинами, навіть за умов воєнного або надзвичайного стану. Це свідчить про те, що працівники міліції повинні створити необхідні нормальні умови життєдіяльності громадян, гарантувати їх реалізацію, право на життя та повагу до гідності.

  1.  Право на свободу та особисту недоторканність (ст.29 Конституції України). Ніхто не може бути заарештованний або триматися під вартою інакше як завмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом. Дана конституційна формула недоторканності не виключає можливості обмеження індивідуальної свободи громадян у передбачених законом умовах та порядку. Право здійснювати такі дії належить і міліції, дільність якої пов'язана з обмеженням індивідуальної свободи громадян: арешт, затримання, приводи та інші примусові заходи.

Взагалі реалізація конституційного права щодо недоторканності особи вимагає від працівників міліції чіткого й неухильного дотримання правових норм, що виступають гарантами даного права особи. Для підвищення рівня професіоналізму та авторитету як серед громадян України, так і за її межами діяльність працівників міліції повинна базуватися тільки на основі стовідсоткового виключення фактів необгрунтованного взяття під варту та незаконного притягнення осіб до кримінальної відповідальності. А в разі виявлення таких фактів щодо винних осіб має бути проведене службове розслідування і тільки на основі висновків прийняте обгрунтованне рішення відповідним керівництвом МВС щодо покарання винного працівника за чинним законодавством.

  1.  Недоторканість житла, таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції – зміст ст.30-31 Конституції України. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Особисте життя громадян, таємниця листування, телефоних розмов і иелеграфних повідомлень охороняється законом. А огляд приміщення громадян, накладення арешту на кореспонденувю та її виїмка в поштово-телеграфних установах може проводитися тільки на підставах і впорядку, встановленних КПК України.

Працівники міліції, виконуючі покладенні на них обов'язки з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинами у разі переслідування осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів, користуються правом входити в жилі приміщення. Але не можна під виглядом перевірки, наприклад, паспортного режиму фактично робити обшук з метою виявлення викрадених речей.

Основні гарантії законності забезпечення права на недоторканність житла:

-обгрунтуванність обшуку та виїмки, огляду приміщення у громадян (ст.77 - 191 КПК України);

  •  обов'язкова присутність під час проведення обшуку понятих, осіб, стосовно яких здійснюється обшук, членів їх сім'ї або працівників житлово-експлуатаційних організацій, місцевої ради (ст.181 КПК України);
  •  недопущення проведення обшуку та виїмки в нічний час, крім певних обставин (ст. 180 КПК України);
  •  недопущення неспричиненних необхідністю зламів замків, дверей та інших предметів (ч.2 ст.183 КПК України);
  •  недопущення розголошенния виявлених під час обшуку та виїмки обставин інтимного життя громадян (ст.185 КПК України);
  •  обов'язкове складання протоколу про проведення обшуку і виїмки та вручення його копії особі, в якої був проведенний обшук або виїмка (ст.189 КПК України).

Арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку можуть бути застосовані лише за наявності достатніх підстав вважати, що в листах, телеграфній та іншій кореспонденції підозрбваного чи обвинуваченого, іншим особам або інших осіб підозрюваному чи обвинуваченому, а також інформації, якою вони обмінюються з допомогою засобів зв'язку, містяться дані про вчинений злочин, або документи і предмети, що мають доказове значення, і якщо іншими способами одержати ці данні неможливо.

  1.  Невтручання в сімейне та особисте життя – ст.32 Конституції України.  Конституційне право на охорону особистого і сімейного життя забезпечується системою спеціальних гарантій: політичних, організаційних, правових. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права аилучення будь-чкої інформації, а також права на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданної збиранням, зберіганням, використанням та поширенням цієї недостовірної інформації.

Правова охорона особистого сімейного життя відбувається, як правило у двох напрямках: встановлення меж зовнішнього втручання в цю справу і заборона поширення інформації про особисте життя людей. Тому не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфеденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків визначених законом, і тільки в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Досить велике значення для зміцнення сім'ї має міліція, оскільки її діяльність охоплює правозастосовчу, організаційну, виховну, інформаційно-консультативну роботу. Працівниики міліції відповідних підрозділів повинні не тільки виявляти підлітків, що зловживають спиртними напоями, наркотичними засобами, жебракують чи не мають постійного місця проживання, а й вживати всіх можливих заходів для усунення цих фактів. Так, слід негайно відправляти на примусове лікування осіб, що мають алкогольну і наркотичну залежність. Крім того, керівники органів внутрішніх справ повинні брати активну участь у висвітленні подій в засобах масової інформації щодо виховання дітей. Це пов'язано з тим, що останнім часом відбувається показ по телебаченню фільмів, а також продаж літератури, у яких демонструється культ насильства, проституції, ведення нездорового способу життя, що згубно діє як на виховання, так і на інтелектуальний розвиток підростаючого покоління.

Права та свободи особи постійно збагачуються й розвиваються. Змінюється не тільки обсяг, характер прав, а й внутрішній зміст, матеріальні умови та юридичні засоби їх забезпечення. Аналіз діяльності міліції щодо охорони, захисту й забезпечення конституційних прав і свобод людини свідчить не тільки про її гуманізацію та демократизацію, а й про щоденне вишукування резервів для її поліпшення та вдосконалення.

Форми і методи діяльності міліції у сфері реалізації прав і свобод громадян залежать від умов життя нашого суспільства і тому можуть змінюватися і вдосконалюватися з його демократизацією, переростанням у дійсно громадянське суспільство, властиве правовій державі. Вони перебувають у тісному зв'язку, що й дозволяє ефективно впливати на поведінку людини. Форма дає нам уявлення про шляхи діяльності, якими міліція здійснює вплив на об'єкт, а метод відображає, які засоби і прийоми для цього використовуються. Саме тому кожний метод має свою конкретну форму, а форма, в свою чергу, може реалізовуватися за допомогою одного чи кількох методів.

Методи діяльності щодо забезпечеення прав людини складаються із способів і прийомів діяльності. Під способом слід розуміти систему яких-небудь дій, наприклад, патрулювання, огляд місця події. Прийом – це окрема дія, наприклад роз'яснення слідчим прав особі, яка обвинувачується в скоєнні злочину.

Загальні методи, що використовуються різними підрозділами міліції, характеризуються універсальністю. Перш за все, це методи переконання і примусу.

Метод примусу спрямований на забезпечення прав людини. Цей метод має такі форми прояву: 1)примус, який використовується для попередження та припинення посягань на життя, здоров'я, честь і гідність громадянина, його майно; 2) примус, що застосовується для безпосередньо силового здійснення прав і обов'язків громадян (накладення штрафу, вилучення заборонених предметів та ін); 3) примус, пов'язаний з реалізацією адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Метод примусу є одним із засобів боротьби із злочинністю, оскільки спрямованний на забезпечення законності, охорону прав і свобод громадян та перевиховання злочинців. Застосування методу примусу в демократичному суспільстві відбувається лише за умов, коли всі інші заходи виховного характеру не дали необхідних результатів. Метод примусу в діяльності міліції – це її владний, негативний вплив на індивідів, всупереч їх волі, з метою забезпечення прав і свобод людини.

Важливим у діяльності міліції є метод переконання, який являє собою засіб впливу на свідомість та поведінку людей, комплекс виховних, пояснювальних та заохочувальних заходів, які здійснюються з метою підвищення свідомості, організованності і дісциплінованості, сумлінного дотримання громадянами всіх правових норм. Цей вплив може відображатися у моральному, правовому вихованні, здійсненні організаційно-масової роботи, заохочення та ін. Першочергове завдання цього методу – підвищення загальної правової культури людей та відповідних знань, формування правильних установок поведінки, прищеплення практичних навичок у здійсненні тих чи інших суб'єктивних повноважень, що зобов'язують самостановлення.

Виховна робота. Сутність цього методу полягає у проведенні групових та індивідуальних бесід з метою формування в індивіда розуміння необхідності прав і свобод громадян, недопустимість їх порушення.

Агітаційно-пропагандиська діяльність. Вона  полягає у розповсюдженні правових знань, що сприяють формуванню у громадян правомірної поведінки. У процесі реалізації цього методу працівники міліції виступають з доповідями, лекціями, бесідами перед населенням, у тому числі із залученням засобів масової інформації.

Заохочення. Цей метод застосовується тоді, коли особа сумлінно ставиться до виконання своїх обов'язків і таким чином власним прикладом демонструє стандарт поведінки іншим людям. Наприклад, у статті 68 Конституції України сказано: „Кожен зобов'язаний неухильно дотриміватися Конституції України та законів України і не посягати на права, свободу, честь і гідність інших людей”.

Метод переконання застосовується і під час роботи з особовим складом міліції. Чинна система заохочень і стягнень спрямована на формування у співробітника міліції уявлень про необхідність підвищення якості роботи, рівня загальної  і правової культури, дисциплінованості, відповідальності. Усе це сприятиме з їх боку більш досконалому захисту прав та свобод громадян.

До конкретних методів діяльності міліції у сфері реалізації прав і свобод громадянина слід віднести: створення умов для реалізації громадянами їх прав; профілактика порушень прав громадян; припинення порушень прав громадян; поновлення порушених прав громадян; притягнення до юридичної відповідальності порушників прав громадян.

Висновки з третього питання

Форми і методи діяльності міліції у сфері реалізації прав і свобод громадян залежать від багатьох факторів і тому можуть змінюватися і вдосконалюватися. Вони перебувають у тісному зв'язку. Форма дає нам уявлення про шляхи діяльності, якими міліція здійснює вплив на об'єкт, а метод відображає, які засоби і прийоми для цього використовуються.

Загальні методи, що використовуються різними підрозділами міліції, характеризуються універсальністю. Перш за все, це методи переконання і примусу. Метод примусу спрямованний на забезпечення законності, охорону прав і свобод громадян та перевиховання злочинців. Застосування методу примусу відбувається лише за умов, коли всі інші заходи виховного характеру не дали необхідних результатів.

Важливим у діяльності міліції є метод переконання, який являє собою комплекс виховних, пояснювальних та заохочувальних заходів, які здійснюються з метою підвищення свідомості, організованності і дісциплінованості, сумлінного дотримання громадянами всіх правових норм”.

Цей вплив може відображатися у виховній роботі, агітаційно-пропагандиській діяльності, заохоченні.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ

Місце органів внутрішніх справ в Україні визначається їх функціональною спрямованністю і передбачає: захист прав і свобод людини і  громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України; запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина та сприяння їх поновленню; здійснення  оперативно-службової діяльності відповідно до нормативно-правових актів; поліпшення й подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина; забезпечення рівності всіх перед законом та запобігання будь-яким формам дискремінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод; сприяння правовій інформованності населення та захист конфеденційної інформайії про особу.

Міліція, поряд з іншими правоохоронними органами, покликана проводити в дію механізм правової охорони. Вона повинна забезпечувати застосування заходів державного примусу, маючі на меті усунення перешкод для реалізації людиною та громадянином своїх прав та виконання обов′язків, поновлення їх порушених прав, свобод чи законних інтересів, притягнення винних осіб до юридичної відповідальності. Органи внутрішніх справ, порівняно з іншими правоохоронними органами, вирішують найбільш широке коло питань, пов′язанних із захистом прав, свобод і інтересів громадян. Їх функції в механізмі реалізації прав і свобод особистості, як уже зазначалось різноманітні: від створення гарантованих умов їх реалізації в громадських місцях до захисту злочинно порушених, із застосуванням найсуворіших за законом примусових заходів.

Компетенція міліції щодо реалізації загальнолюдських стандартів прав людини отримує прояв у різних сфераї її діяльності, зокрема під час охорони громадського порядку, підтримання суспільної безпеки, проведення дізнання, виконання судових вироків та постанов тощо.

Міліція під час забезпечення прав і свобод людиниі громадянина використовує відповідні форми і методи.

Проте, діяльність правоохоронних органів не повною мірою відповідає сучасним вимогам щодо забезпечення прав і свобод людини. Правозахисна діяльність правоохоронних органів буде відповідати вимогам ефективності лише за умов належного її законодавчого, організаційного та наукового забезпечення. Виходячи з цього, необхідно привести норми чинного законодавства у відповідність з міжнародними нормами і стандартами, а також забезпечити ефективність правозахисних механізмів на практиці.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

18458. ПРАВО В СИСТЕМЕ СОЦИАЛЬНЫХ НОРМ 49.97 KB
  ТЕМА 3. ПРАВО В СИСТЕМЕ СОЦИАЛЬНЫХ НОРМ 3.1. Социальные нормы и их виды 3.2. Взаимоотношение права и морали 3.3. Моральные нормы юристапрофессионала Контрольные вопросы Темы рефератов 3.1. Социальные нормы и их виды Люди в современном цивилизованном
18459. ПРАВОСОЗНАНИЕ И ЮРИДИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА 70.42 KB
  ТЕМА 4. ПРАВОСОЗНАНИЕ И ЮРИДИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА 4.1. Понятие правосознания и его функции 4.2. Основные виды правосознания 4.3. Правовое воспитание 4.4. Правовая культура Контрольные вопросы Темы рефератов 4.1. Понятие правосознания и его функции Будучи
18460. НОРМА ПРАВА 110.03 KB
  ТЕМА 5. НОРМА ПРАВА 5.1. Понятие и характерные черты норм права 5.2. Структура норм права 5.3. Виды норм права Контрольные вопросы Темы рефератов 5.1. Понятие и характерные черты норм права Правовая норма это исходный элемент первичная клеточка права....
18461. ИСТОЧНИКИ ПРАВА 84.52 KB
  ТЕМА 6. ИСТОЧНИКИ ПРАВА 6.1. Понятие источника права. Виды источников права 6.2. Понятие и виды законов. Конституция конституционные и обыкновенные законы 6.3. Подзаконные нормативные акты 6.4. Действие нормативного акта во времени в пространстве и по кругу лиц ...
18462. СИСТЕМА ПРАВА 38.6 KB
  ТЕМА 7. СИСТЕМА ПРАВА Контрольные вопросы Темы рефератов Система права это объективное обусловленное системой общественных отношений внутреннее строение национального права заключающееся в разделении единых по своей социальной сущности и назначению в...
18463. ПРАВООТНОШЕНИЯ. Понятие и виды правоотношений 110.67 KB
  ТЕМА 8. ПРАВООТНОШЕНИЯ 8.1. Понятие и виды правоотношений 8.2. Содержание правоотношения 8.3. Юридические факты Контрольные вопросы Темы рефератов 8.1. Понятие и виды правоотношений В процессе реализации права возникают правоотношения урегулирован
18465. ПРАВОНАРУШЕНИЕ И ЮРИДИЧЕСКАЯ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ 87.49 KB
  ТЕМА 9. ПРАВОНАРУШЕНИЕ И ЮРИДИЧЕСКАЯ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ 9.1. Понятие правонарушения 9.2. Состав правонарушения 9.3. Виды правонарушений 9.4. Понятие юридической ответственности Контрольные вопросы Темы рефератов 9.1. Понятие правонарушения Правонаруш...
18466. ЗАКОННОСТЬ И ПРАВОПОРЯДОК 41.62 KB
  ТЕМА 10. ЗАКОННОСТЬ И ПРАВОПОРЯДОК 10.1. Понятие законности и ее принципы 10.2. Правопорядок Контрольные вопросы Контрольные вопросы Темы рефератов Нормативные акты и правовая литература 10.1. Понятие законности и ее принципы Законность представля...