72939

Сучасна наука про довкілля

Лекция

Экология и защита окружающей среды

Вагомим внеском у становленні екології були праці К. Мебіуса (1877), який запропонував поняття «біоценоз» і Ф.Даля (1890),який ввів у наукове використання термін «екотоп». На початку ХХ ст. американські дослідники Ф.Клементс,Р. Адамс,В.Шелфорд розробили основи і методи дослідження угрупувань живих організмів.

Украинкский

2014-12-01

21.65 KB

0 чел.

        Тема:                 Вступ.

                    Сучасна наука про довкілля.

                                   План:

1.Екологія як наука.

2.Еволюція екології.

3.Предмет,об’єкт,мета і завдання науки про довкілля.

4.Методи екологічних досліджень.

5.Структура сучасної екології.

6.Місце сучасної екології в системі наук.

1.Екологія як наука.

 Екологія (з грец. « еко» - дім, «логос» - наука)- наука про дім,місце проживання,середовище життєдіяльності.

  Перше визначення екології як науки дав відомий німецький біолог,природознавець Ернст Геккель у 1866 році.

  За Е.Геккелем, екологія вивчає взаємостосунки між живими організмами і середовищем життя.

 

2.Еволюція екології.

 Вагомим внеском у становленні екології були праці К. Мебіуса (1877), який запропонував поняття «біоценоз» і Ф.Даля (1890),який ввів у наукове використання термін «екотоп».

  На початку ХХ ст. американські дослідники Ф.Клементс,Р. Адамс,В.Шелфорд розробили основи і методи дослідження угрупувань живих організмів. Особливе місце  в історії екології належить науковому доробку відомого  природодослідника В.І. Вернадського – автора вчення про біосферу та ноосферу.

  У 1942 році А.Тінеманн за результатами гідробіологічних досліджень формує основи біоценології. Прогресивну роль в історії екології зіграло поняття  «екосистема»,яке запропонував англійський вчений А. Тенслі у 1948 році. Великий внесок у розвиток досліджень потоків енергії в екосистемах зробили у 60-ті роки ХХ ст. К. Голлей (1960),Г.Кларк (1965), С. Петрусевич (1967), В.Філіпсон (1969). Дослідження продуктивності й екологічної врожайності стало головним у біоценотичній проблематиці,яка успішно розвивається з 1964 року в рамках МБП.

   У 1970 році Генеральна конференція ЮНЕСКО прийняла рішення про організацію спеціальної Міжнародної програми «Людина і біосфера».

    У 1972 році у столиці Швеції Стокгольмі відбулася І  конференція ООН  з проблем н/с , на якій було запропоновано концепцію сталого екологічного розвитку,що орієнтувала на досягнення стану глобальної динамічної рівноваги  біосфери Землі.

    Непересічне значення для розвитку теоретичних і прикладних аспектів екологічної науки мала доповідь Міжнародної комісії з охорони н/с і розвитку «Наше спільне майбутнє». ЇЇ висновки і наукові розробки лягли в основу концептуальних засад сталого виваженого розвитку,безпечного для н/с.

    Токійська конференція з н/с і стратегії людства (1989) задекларувала ряд важливих принципів,на яких базуватимуться положення майбутньої міжнародної стратегії.

    Визначну роль у становленні екології 70-90 рр.ХХ ст. відіграли наукові праці відомого американського вченого  Ю. Одума.

    Друга половина ХХст. позначена розвитком широкого кола екологічних досліджень,у яких помітну роль відіграють екологи України. Світове визнання отримали дослідження українських учених В. Станчинського, І. Підоплічка, Ф.Гриня, С.Стойка, П.Погрібняка, К.Ситника, Г.Білявського, В.Кучерявого, М. Голубця, Ю. Шеляг-Сосонки та ін.

    Поступово поняття «екологія» набуває нового наукового змісту,збагачується фактичними та експериментальними даними.

    Сучасна екологія перетворилася на широкий цикл знань,увібравши в себе розділи біології, географії, хімії,геології, фізики, соціології, фізіології людини, математики, економіки та багатьох інших наук. Вона стала комплексною,складною, багатогранною наукою,яка  на думку Г.Білявського, є філософією виживання людства.

    Знаменною подією в розвитку сучасної екології стала Міжнародна конференція ООН з н/с і розвитку,що відбулася в Ріо-де-Жанейро 1992 р.

Резолюцією конференції проголошено міжнародні принципи екорозвитку – основа міжнародної стратегії сталого розвитку.

    Сучасна екологія ХХ ст. – це одна з головних фундаментальних комплексних наук про виживання на планеті Земля, завданням якої є пізнання законів розвитку і функціонування біосфери як цілісної системи під впливом природної, і головне, антропогенної діяльності, а також про визначення шляхів і засобів  еколого-економічного збалансованого співіснування техносфери і біосфери.

3.     Основний об’єкт досліджень – екосистеми планети всіх рівнів та їх елементи.

    Основний предмет досліджень – взаємозв’язки між живими організмами, живими і неживими компонентами екосистеми, а також особливості впливу природних і антропогенних  чинників на функціонування екосистем і біосфери в цілому.

   Мета досліджень – визначення оптимальних шляхів координації гармонійного еколого-економічного збалансованого співіснування техносфери і біосфери, принципів і критеріїв ефективної, локальної, регіональної та глобальної екополітики.

    Серед основних завдань сучасної науки про довкілля  варто назвати такі:

1.Вивчення загального стану сучасної біосфери, умов і чинників його формування, причин і обсягів змін під впливом різних природних і антропогенних чинників.

2. Прогнозування динаміки стану екосистем і біосфери загалом у часі і просторі.

3. Розробка способів гармонізації взаємовідносин суспільства і природи, збереження здатності біосфери до саморегуляції і самовідновлення внаслідок оптимізації антропогенних навантажень на природні системи.

4.Методи дослідження науки про довкілля.

                        Методи екологічних досліджень.

Загальнонаукові:                                                  Спеціальні:

-спостережень                                                   -аерокосмічний       

-описовий                                                          -картографічний

-порівняльний                                                   -моделювання

-історичний                                                       -прогнозування

-статистичний                                                   -оптимізаційні

5.       Структура сучасної екології за Г. Білявським.

Сучасна екологія має складну і розгалужену структуру. Близько 90 напрямків (розділів і підрозділів) сформувалися впродовж останніх десятиліть і являють собою галузі людської діяльності, де тривають процеси екологізації.

Наука про довкілля (мегаеколоогія, загальна екологія, панекологія, неоекологія) об’єднує  2 основні напрями: теоретичний (класичний) і прикладний.

6. Екологія, яка за своїм походженням є природничою наукою набуває гумонітарно-технологічних рис у процесі еволюційного розвитку і трансформується у міждисциплінарний напрямок.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

44964. Качество установившихся процессов в линейных САУ. Корневые критерии качества 469 KB
  Корневые критерии качества. Совокупность требований определяющих поведение САУ в установившихся и переходных процессах объединяется понятием качества процесса управления. позволяют оценивать показатели качества переходных процессов по косвенным признакам не решая диф. критериями качества переходных процессов.
44965. Качество установившихся процессов в линейных САУ. Интегральные критерии качества 159.5 KB
  Совокупность требований определяющих поведение САУ в установившихся и переходных процессах объединяется понятием качества процесса управления. Качество процесса управления можно рассматривать раздельно для установившихся процессов и для переходных процессов. такие которые одним числом оценивают и величины отклонений и время затухания переходного процесса. В дальнейшем буде отсчитываться отклонение переходного процесса от нового установившегося состояния.
44966. Коррекция САУ. Способы коррекции 373.5 KB
  Основная задача корректирующих устройств состоит в улучшении точности и качества переходных процессов. Различают 3 основных вида корректирующих устройств: Последовательные корректирующие устройства. Действия корректирующих звеньев сводиться к следующему: Введение в контур САУ воздействия по производным и интегралам. Введение корректирующих обратных связей вокруг определённой части системы.
44967. Коррекция САУ в функции внешних воздействий. Инвариантность 652.5 KB
  Если же вводится корректирующее устройство по внешнему воздействию то получается комбинированное управление и по ошибке и по внешнему воздействию Путём введения коррекции по внешнему воздействию удаётся при определённых условиях свести величину установленной ошибки к нулю при любой форме внешнего воздействия. Это свойство называется инвариантностью системы по отношению к внешнему воздействию. Корректирующие устройства по задающему воздействию Передаточная функция ошибки: Установившееся ошибка будет равна 0 если числитель будет = 0....
44968. Задачи и методы синтеза лмнейных САУ 1.29 MB
  Задачи синтеза САУ заключаются в определении управляющего устройства в виде его математического описания. Синтезсоздание управляющего устройства при известном условии. В результате сравнения определяется передаточная функция корректирующего устройства. Сюда относится объект управления и слежения с объектом устройства исполнительный механизм чувствительный элемент и т.