72951

Управління фінансовими ризиками

Лекция

Финансы и кредитные отношения

Економічна сутність фінансових ризиків. Основні види фінансових ризиків. Фактори які впливають на рівень фінансових ризиків. Фінансовий ризик є об’єктивним явищем у функціонуванні будь–якого підприємства; він супроводжує практично всі види фінансових операцій і всі напрями його фінансової діяльності.

Украинкский

2014-12-02

203.5 KB

0 чел.

Тема 9. Управління фінансовими ризиками

План

  1.  Економічна сутність фінансових ризиків.
  2.  Основні види фінансових ризиків. Фактори, які впливають на рівень фінансових ризиків.
  3.  Зміст управління фінансовими ризиками.
  4.  Методи розрахунку (оцінки) ризиків.

Питання 1. Фінансовий ризик є однією з найбільш складних категорій, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, якій властиві наступні основні характеристики:

1. Економічна природа. Фінансовий ризик виявляється у сфері економічної діяльності підприємства, прямо пов’язаний з формуванням його доходів і характеризується можливими економічними втратами в процесі здійснення фінансової діяльності. З урахуванням перерахованих економічних форм свого вияву фінансовий ризик характеризується як категорія економічна, що займає певне місце в системі економічних категорій, пов’язаних із здійсненням господарського процесу.

2. Об’єктивність вияву. Фінансовий ризик є об’єктивним явищем у функціонуванні будь–якого підприємства; він супроводжує практично всі види фінансових операцій і всі напрями його фінансової діяльності. Хоча низка параметрів фінансового ризику залежать від суб’єктивних управлінських рішень, об'єктивна природа його вияву залишається незмінною.

3. Вірогідність реалізації. Вірогідність категорії фінансового ризику виявляється в том, що ризикова подія може відбутися, а може і не відбутися в процесі здійснення фінансової діяльності підприємства. Ступінь цієї вірогідності визначається дією як об’єктивних, так і суб’єктивних чинників, проте ймовірна природа фінансового ризику є постійною його характеристикою.

4. Невизначеність наслідків. Ця характеристика фінансового ризику визначається невизначеністю його фінансових результатів, в першу чергу, рівня прибутковості здійснюваних фінансових операцій. Очікуваний рівень результативності фінансових операцій може коливатися залежно від виду і рівня ризику в досить значному діапазоні. Іншими словами, фінансовий ризик може супроводжуватися як істотними фінансовими втратами для підприємства, так і формуванням додаткових його доходів.

5. Очікувана несприятливість наслідків. Хоча, як було відзначено вище, наслідки вияву фінансового ризику можуть характеризуватися як негативними, так і позитивними показниками результативності фінансової діяльності, цей ризик в господарській практиці характеризується і вимірюється рівнем можливих несприятливих наслідків. Це пов’язано з тим, що ряд украй негативних наслідків фінансового ризику визначають втрату не тільки доходу, але і капіталу підприємства. Останнє призводить його до банкрутства (тобто до незворотних негативних наслідків для його діяльності).

6. Варіабельність рівня. Рівень фінансового ризику, властивий тій або іншій фінансовій операції або певному виду фінансової діяльності підприємства, не є незмінним. Перш за все, він істотно варіює в часі, тобто залежить від тривалості здійснення фінансової операції, оскільки чинник часу має самостійну дію на рівень фінансового ризику (що проявляється через рівень ліквідності фінансових коштів, що вкладаються, невизначеність зміни ставки позикового відсотка на фінансовому ринку тощо). Крім того, показник рівня фінансового ризику значно варіює під впливом численних об’єктивних і суб’єктивних чинників, які знаходяться в постійній динаміці.

7. Суб’єктивність оцінки. Недивлячись на об’єктивну природу фінансового ризику як економічного явища основний оціночний його показник – рівень ризику – носить суб’єктивний характер. Ця суб’єктивність, тобто нерівнозначність оцінки даного об’єктивного явища, визначається різним рівнем повноти і достовірності інформаційної бази, кваліфікації фінансових менеджерів, їх досвіду у сфері ризик–менеджменту і іншими чинниками.

Розглянуті характеристики категорії фінансового ризику дозволяють таким чином сформулювати його поняття: під фінансовим ризиком підприємства розуміється вірогідність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходу або капіталу в ситуації невизначеності умов здійснення його фінансової діяльності.

Питання 2. Існують різноманітні підходи до класифікації фінансових ризиків.

Так Кірейцев Г.Г. за джерелом виникнення виділяє наступні види ризиків (рис. 9.1.):

  •  господарський ризик;
  •  ризик, пов’язаний з особистістю людини;
  •  ризик, обумовлений природними факторами.

З наведених видів ризику найбільш керованим та передбачуваним є господарський ризик.

Господарський ризик пов’язаний з веденням господарської діяльності, а тому в деяких підручниках він також називається підприємницьким. У загальному випадку всі підприємницькі ризики можна розподілити на:

  •  маркетингові ризики;
  •  ризики зміни законодавства;
  •  ризики неплатоспроможності;
  •  ризики інфляційних процесів.

Рис. 9.1. Класифікація ризиків за Кірейцевим Г.Г.

Маркетинговий ризик є одним з ключових. Він зумовлений невизначеністю попиту на продукцію та ставить під загрозу саме існування підприємства. Прорахунки у прогнозуванні попиту можуть виявитися фатальними, адже:

  •  вироблену продукцію не буде продано, а отже, активи, вкладені у її виробництво, не відшкодуються взагалі або відшкодуються лише частково (наприклад, за рахунок продажу продукції за цінами нижчими фактичної собівартості);
  •  буде упущено прибуток від реалізації тієї продукції, на яку існує реальний попит.

Не менш небезпечним є ризик зміни цін. Однак, якщо у втратах підприємства від відсутності попиту на продукцію, що випускається, винним цілком і повністю можна вважати саме ж підприємство, то втрати від коливання цін часто пов’язані з об’єктивними і непередбачуваними процесами в економіці країни або ряду країн. Ризик зміни цін може проявлятися при:

  •  зростанні рівня цін на основні комплектуючі та послуги інших господарюючих суб’єктів, у той час як рівень цін на продукцію підприємства залишається незмінним або знижується;
  •  зниженні рівня цін на продукцію підприємства при незмінних або зростаючих цінах на основні матеріали або сировину.

Комерційний ризик пов’язаний з можливими ускладненнями при здійсненні фінансово–господарських комерційних операцій.

До нього можна віднести потенційні втрати підприємства від несумлінності контрагентів або неплатоспроможності постачальників і покупців.

Ризик втрати майна ґрунтується на тому, що матеріальні втрати підприємства можуть бути викликані двома причинами:

  •  дією непереборної сили будь–яких стихійних лих та техногенних аварій;
  •  порушеннями в процесі виробництва, експлуатації основних засобів, зберігання матеріальних цінностей.

Ризик зміни законодавства за ступенем впливу схожий з маркетинговим ризиком. В умовах перманентного законодавства цей вид ризиків набуває особливої важливості. Нові законодавчі акти, а також численні зміни, що вносяться до вже існуючих, часом ставлять під загрозу саме існування підприємства, а в більшості випадків спонукають підприємство до додаткових витрат. Також є небезпечним постійні зміни податкового законодавства.

Бланк І.О. за джерелом виникнення виділяє наступні групи фінансових ризиків (у Кірейцева Г.Г. ця ознака називається за сферою виникнення):

  •  зовнішній, систематичний або ринковий ризик (всі терміни визначають цей ризик як незалежний від діяльності підприємства). Цей вид ризику характерний для всіх учасників фінансової діяльності і всіх видів фінансових операцій. Він виникає при зміні окремих стадій економічного циклу, зміні кон’юнктури фінансового ринку і у ряді інших аналогічних випадків, на які підприємство в процесі своєї діяльності вплинути не може. До цієї групи ризиків можуть бути віднесені інфляційний ризик, процентний ризик, валютний ризик, податковий ризик і частково інвестиційний ризик (при зміні макроекономічних умов інвестування);
  •  внутрішній, несистематичний або специфічний ризик (всі терміни визначають цей фінансовий ризик як залежний від діяльності конкретного підприємства). Він може бути пов’язаний з некваліфікованим фінансовим менеджментом, неефективною структурою активів і капіталу, надмірною прихильністю до ризикових (агресивним) фінансових операцій з високою нормою прибутку, недооцінкою господарських партнерів і іншими аналогічними чинниками, негативним наслідкам яких значною мірою можна запобігти за рахунок ефективного управління фінансовими ризиками.

За видом втрат Кірейцев Г.Г. поділяє інвестиційні ризики на:

  •  ризики втраченої вигоди – ризики настання непрямого фінансового збитку (не отриманого прибутку) в результаті нездійснення будь–якого заходу;
  •  ризики зниження доходності, які можуть виникнути в результаті зменшення розміру відсотків і дивідендів за портфельними інвестиціями;
  •  ризики прямих фінансових втрат – представляють загрозу повної або часткової втрати інвестованого капіталу в результаті неправильного вибору вкладення капіталу.

Крім того, і Кірейцев Г.Г., і Бланк І.О. класифікуючи ризики, виділяє як рівень фінансових втрат, а саме:

  •  допустимий фінансовий ризик. Він характеризує ризик, фінансові втрати за яким не перевищують розрахункової суми прибутку за фінансовою операцією, що здійснюється;
  •  критичний фінансовий ризик. Він характеризує ризик, фінансові втрати за яким не перевищують розрахункової суми валового доходу за фінансовою операцією, що здійснюється;
  •  катастрофічний фінансовий ризик. Він характеризує ризик, фінансові втрати за яким визначаються частковою або повною втратою власного капіталу (цей вид ризику може супроводжуватися втратою і позикового капіталу).

Наступна ознака класифікації фінансових ризиків – тривалість впливу (за Кірейцевим Г.Г.) або за характером прояву в часі (за Бланком І.О.). За даною ознакою виділяють дві групи ризику:

  •  постійний фінансовий ризик;
  •  тимчасовий фінансовий ризик.

Постійний фінансовий ризик характерний для всього періоду здійснення фінансової операції або фінансової діяльності і пов’язаний з дією постійних факторів. Таким чином, до постійних належать ті ризики, які безперервно загрожують діяльності підприємства в даному географічному районі або у визначеній галузі економіки. До цієї групи фінансових ризиків відносяться валютний і процентний ризики.

Тимчасовий фінансовий ризик виникає періодично і зустрічається лише на окремих етапах здійснення фінансової операції або фінансової діяльності. Тимчасові фінансові ризики, в свою чергу, можна поділити на короткотермінові та довготермінові ризики. До короткотермінових-належать ризики, які можуть виникнути протягом певного відрізку часу, наприклад, кредитний та інвестиційний ризик. Строк можливої дії довготермінових ризиків достовірно оцінити досить складно, наприклад, інфляційний ризик.

За можливостями передбачення фінансові ризики поділяються на дві групи:

  •  прогнозовані;
  •  непрогнозовані.

Прогнозовані фінансові ризики – це ризики, поява яких є наслідком циклічного розвитку економіки, зміни кон’юнктури фінансового ринку, передбаченого розвитку конкуренції тощо. Проте передбачуваність фінансових ризиків носить відносний характер – якщо настання тієї або іншої події можна спрогнозувати зі 100%–ю ймовірністю, то говорити про ризик в даному випадку неможливо, оскільки це виключає подію, що розглядається, з категорії ризикованої.

За можливими наслідками фінансові ризики поділяються на:

  •  ризики, в результаті настання яких підприємство зазнає економічних втрат, тобто при настанні таких ризиків фінансові наслідки можуть бути тільки негативними (втрата доходу або капіталу підприємства);
  •  ризики, в результаті настання яких підприємство недоотримає визначений обсяг доходу, на який розраховувало, тобто мова, в даному випадку, йде про недоотриманий прибуток або втрачену вигоду. Ці ризики характеризують ситуацію, коли підприємство в силу об’єктивних і суб’єктивних причин не може здійснити заплановану фінансову операцію;
  •  ризики, в результаті настання яких підприємство може розраховувати як на отримання додаткового доходу, так і на виникнення економічних втрат.

Найчастіше ці ризики характерні для спекулятивних фінансових операцій, проте вони можуть виникати і в інших ситуаціях, таких як реалізація реального інвестиційного проекту, доходність якого на стадії експлуатації може бути як вище, так і нижче розрахованого рівня.

За об’єктом виникнення (Кірейцев Г.Г.) або за об’єктом, що характеризується, фінансові ризики поділяються на:

  •  ризики окремих фінансових операцій, що здійснюються підприємством;
  •  ризики різних видів фінансової діяльності;
  •  ризики загальної фінансової діяльності.

Ризики окремої фінансової операції у комплексі характеризують всі фінансові ризики, з якими може зустрітись підприємство при здійсненні будь–якої фінансової операції.

Ризики різних видів фінансової діяльності – це всі фінансові ризики, які можуть виникнути у підприємства під час здійсненню будь–якого виду фінансової діяльності. Наприклад, інвестиційна діяльність підприємства характеризується портфелем різних інвестиційних ризиків.

Ризики загальної фінансової діяльності включають в себе комплекс різних фінансових ризиків, які можуть виникнути при здійсненні підприємством фінансової діяльності. Ці ризики залежать від організаційно–правової форми, структури капіталу і активів, інших факторів. Наприклад, однією з причин виникнення ризику зниження фінансової стійкості підприємства є недосконалість структури капіталу, в результаті чого виникає незбалансованість позитивного (на вході) і негативного (на виході) грошових потоків підприємства.

За можливостями подальшої класифікації Кірейцев Г.Г. виділяє:

  •  прості фінансові ризики;
  •  складні фінансові ризики.

Прості фінансові ризики – це ризики, які неможливо поділити на окремі підвиди. Наприклад, інфляційний ризик, що не підлягає подальшій класифікації.

Складні фінансові ризики – це ризики, які включають в себе комплекс різних його підвидів. До цієї групи фінансових ризиків належить інвестиційний ризик, який в подальшому класифікується на множину підвидів.

За причинами виникнення ризику і Бланк І.О., і Кірейцев Г.Г. поділяють їх на наступні види:

  •  соціально–правовий – виникає при нестабільності „правил гри” на фондовому ринку – оподаткування, політичної ситуації, законодавчих гарантій тощо;
  •  інвестиційний ризик – він характеризує можливість виникнення фінансових втрат в процесі здійснення інвестиційної діяльності підприємства. Відповідно до видів цієї діяльності розділяються і види інвестиційного ризику – ризик реального інвестування і ризик фінансового інвестування. Всі розглянуті види фінансових ризиків, пов’язаних із здійсненням інвестиційної діяльності, відносяться до так званих „складних ризиків”, що підрозділяються у свою чергу на окремі їх підвиди. Так, наприклад, у складі ризику реального інвестування можуть бути виділені ризики невчасної підготовки інвестиційного проекту; невчасного завершення проектно–конструкторских робіт; невчасного закінчення будівельно–монтажних робіт; невчасного відкриття фінансування за інвестиційним проектом; втрати інвестиційної привабливості проекту у зв’язку з можливим зниженням його ефективності тощо. Оскільки всі підвиди інвестиційних ризиків пов’язані з можливою втратою капіталу підприємства, вони також включаються в групу найбільш небезпечних фінансових ризиків;
  •  ризик неплатоспроможності пов’язаний з неможливістю швидкого здійснення розрахунків. У процесі діяльності будь–якого підприємства можливі випадки тимчасової відсутності високоліквідних активів (наприклад, грошових коштів) у необхідній кількості. Щонайменше це може призвести до втрати часу, щонайбільше – спричинити додаткові витрати (наприклад, через тимчасову відсутність грошових коштів може бути упущено вигідний контракт з постачальником або виникає необхідність залучення кредитів);
  •  інфляційний ризик. В умовах інфляційної економіки він виділяється в самостійний вид фінансових ризиків. Цей вид ризику характеризується можливістю знецінення реальної вартості капіталу (у формі фінансових активів підприємства), а також доходів, що очікуються від здійснення фінансових операцій в умовах інфляції. Оскільки цей вид ризику в сучасних умовах носить постійний характер і супроводжує практично всі фінансові операції підприємства, у фінансовому менеджменті йому надається постійна увага;
  •  процентний ризик – він полягає в непередбаченій зміні процентної ставки на фінансовому ринку (як депозитній, так і кредитній). Причиною виникнення даного виду фінансового ризику є зміна кон’юнктури фінансового ринку під впливом державного регулювання; зростання або зниження пропозиції вільних грошових ресурсів і інші чинники. Негативні фінансові наслідки цього виду ризику виявляються в емісійній діяльності підприємства (при емісії як акцій, так і облігацій), в його дивідендній політиці, в короткострокових фінансових вкладеннях і деяких інших фінансових операціях;
  •  валютний ризик – цей вид ризику властивий підприємствам, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність (імпортують сировину, матеріали і напівфабрикати і експортують готову продукцію), Він виявляється в недоотриманні передбачених доходів в результаті зміни обмінного курсу іноземної валюти, що використовується в зовнішньоекономічних операціях підприємства, на очікувані грошові потоки від цих операцій. Так, здійснюючи імпорт сировину і матеріали, підприємство програє від підвищення обмінного курсу відповідної іноземної валюти по відношенню до національної. Зниження ж цього курсу визначає фінансові втрати підприємства при експорті готової продукції;
  •  депозитний ризик. Цей ризик відображає можливість неповернення депозитних внесків (непогашення депозитних сертифікатів). Він зустрічається відносно рідко і пов’язаний з неправильною оцінкою і невдалим вибором комерційного банку для здійснення депозитних операцій підприємства;
  •  кредитний ризик. Він має місце у фінансовій діяльності підприємства при наданні ним товарного (комерційного) або споживацького кредиту покупцям. Формою його вияву є ризик неплатежу або невчасного розрахунку за відпущену підприємством в кредит готову продукцію, а також перевищення розміру розрахункового бюджету за інкасуванням боргу;
  •  податковий ризик. Цей вид фінансового ризику має низку проявів: вірогідність введення нових видів податків і зборів на здійснення окремих аспектів господарської діяльності; можливість збільшення рівня ставок діючих податків і зборів; зміна термінів і умов здійснення окремих податкових платежів; вірогідність відміни діючих податкових пільг в сфері господарської діяльності підприємства;
  •  структурний ризик. Цей вид ризику генерується неефективним фінансуванням поточних витрат підприємства, що обумовлює високу питому вагу постійних витрат в загальній їх сумі. Високий коефіцієнт операційного левериджу при несприятливих змінах кон'юнктури товарного ринку і зниженні валового обсягу позитивного грошового потоку по операційній діяльності генерує значно більш високі темпи зниження суми чистого грошового потоку за цим видом діяльності;
  •  криміногенний ризик. У сфері фінансової діяльності підприємств він виявляється у формі оголошення його партнерами фіктивного банкрутства; підробки документів, що забезпечують незаконне привласнення сторонніми особами грошових і інших активів; розкрадання окремих видів активів власним персоналом і інші значні фінансові втрати;
  •  інші види ризиків. Група інших фінансових ризиків досить широка, але за вірогідністю виникнення або рівню фінансових втрат вона не так значуща для підприємств, як вище згадані. До них відносяться ризики стихійних лих і інші аналогічні „форс–мажорні ризики”, які можуть призвести не тільки до втрати доходу, але і частини активів підприємства (основних засобів; запасів товарно–матеріальних цінності); ризик невчасного здійснення розрахунково–касових операцій (пов’язаний з невдалим вибором обслуговуючого комерційного банку); ризик емісійний і інші.

Причини можливих негативних фінансових результатів діяльності підприємства виникають на трьох рівнях – операційному, інвестиційному та фінансовому. На цих рівнях виникають відповідно операційні, інвестиційні та фінансові ризики. Сукупний (господарський або підприємницький) ризик розраховується як сумарна величина ризиків за всіма видами діяльності. Рівень сукупного ризику підприємства знаходиться під впливом багатьох факторів (рис. 9.2.).

Рис. 9.2. Фактори, що впливають на рівень сукупного ризику

Операційні ризики можуть призвести до отримання збитків від основної діяльності підприємства. Вони є наслідком прорахунків у виробничій сфері, постачанні та збутовій політиці.

Під інвестиційним ризиком слід розуміти ймовірність виникнення фінансових втрат в процесі здійснення інвестиційної діяльності підприємства.

Фінансовий ризик – це ризик того, що суб’єкт господарювання, який залучив фінансові ресурси, виявиться неспроможним вчасно погасити зобов’язання, строк сплати яких настав, в результаті чого він може виявитися банкрутом.

Причин виникнення фінансових ризиків дуже багато (рис. 9.3.).

Рис. 9.3. Причини виникнення фінансових ризиків

Питання 3. Управління фінансовими ризиками підприємства – процес передбачення і нейтралізації їх негативних фінансових наслідків, пов’язаний з їх ідентифікацією, оцінкою, профілактикою і страхуванням.

Управління фінансовими ризиками підприємства ґрунтується на певних принципах, основними з яких є:

1. Усвідомлення ризиків – фінансовий менеджер повинен свідомо йти на ризик, якщо він сподівається отримати відповідний дохід від здійснення фінансової операції. Природно, що за окремими операціями після оцінки рівня ризику можна прийняти тактику „уникнення ризику”, проте повністю виключити ризик з фінансової діяльності підприємства неможливо, оскільки фінансовий ризик – об’єктивне явище, властиве більшості господарських операцій. Усвідомлення тих або інших видів фінансових ризиків є найважливішою передумовою нейтралізації їх негативних наслідків в процесі управління ними.

2. Керованість ризиками. До складу портфеля фінансових ризиків повинні включатися переважно ті з них, які піддаються нейтралізації в процесі управління незалежно від їх об’єктивної або суб’єктивної природи. Тільки за такими видам ризиків фінансовий менеджер може використовувати весь арсенал внутрішніх механізмів їх нейтралізації, тобто проявити мистецтво управління ними. Ризики некеровані, наприклад, ризики форс–мажорної групи, можна тільки передати зовнішньому страхувальнику.

3. Незалежність управління окремими ризиками. Один з найважливіших постулатів теорії ризик–менеджменту свідчить, що ризики незалежні один від одного і фінансові втрати по одному з ризиків портфеля необов’язково збільшують вірогідність настання ризикової події за іншими фінансовими ризиками. Іншими словами, фінансові втрати за різними видами ризиків незалежні один від одного і в процесі управління ними повинні нейтралізуватися індивідуально.

4. Співставність рівня ризиків, що приймаються, з рівнем прибутковості фінансових операцій. Цей принцип є основоположним в теорії ризик-менеджменту. Він полягає в том, що підприємство повинно приймати в процесі здійснення фінансової діяльності тільки ті види фінансових ризиків, рівень яких не перевищує відповідного рівня прибутковості за шкалою „прибутковість–ризик”. Будь–який вид ризику, за яким рівень ризику вище рівня очікуваної прибутковості (з включеною в неї премією за ризик) повинен бути підприємством знехтуваний (або відповідно повинні бути переглянуті розміри премії за даним ризиком).

5. Співставність рівня ризиків, що приймаються, з фінансовими можливостями підприємства. Очікуваний розмір фінансових втрат підприємства, відповідний тому або іншому рівню фінансового ризику, повинен відповідати тій частці капіталу, яка забезпечує внутрішнє страхування ризиків. В протилежному випадку настання ризикового випадку спричинить за собою втрату певної частини активів, що забезпечують операційну або інвестиційну діяльність підприємства, тобто понизить його потенціал формування прибутку і темпи майбутнього розвитку. Розмір ризикового капіталу, що включає і відповідні внутрішні страхові фонди, повинен бути визначений підприємством наперед і служити рубежем ухвалення тих видів фінансових ризиків, які не можуть бути передані партнеру по операції або зовнішньому страхувальнику.

6. Економічність управління ризиками. Основу управління фінансовими ризиками складає нейтралізація їх негативних фінансових наслідків для діяльності підприємства при можливому настанні ризикового випадку. Разом з тим, витрати підприємства по нейтралізації відповідного фінансового ризику не повинні перевищувати суми можливих фінансових втрат по ньому навіть при найвищому ступені вірогідності настання ризикового випадку. Критерій економічності управління ризиками повинен дотримуватися при здійсненні як внутрішнього, так і зовнішнього страхування фінансових ризиків.

7. Облік тимчасового чинника в управлінні ризиками. Чим довше період здійснення фінансової операції, тим ширше діапазон супутніх їй ризиків, тим менше можливостей забезпечувати нейтралізацію їх негативних фінансових наслідків за критерієм економічності управління ризиками. При необхідності здійснення таких фінансових операцій підприємство повинно забезпечити отримання додаткового рівня прибутковості за цими операціями не тільки за рахунок премії за ризик, але і премії за ліквідність (оскільки період здійснення фінансової операції є періодом „замороженої ліквідності" вкладеного в дану операцію капіталу). Тільки в цьому випадку у підприємства буде сформований необхідний фінансовий потенціал для нейтралізації негативних фінансових наслідків за такими операціями при можливому настанні ризикової події.

8. Облік фінансової стратегії підприємства в процесі управління ризиками. Система управління фінансовими ризиками повинна базуватися на загальних критеріях вибраної підприємством фінансової стратегії (відображає його фінансову ідеологію по відношенню до рівня допустимих ризиків), а також фінансової політики за окремими напрямами фінансової діяльності. Як було встановлено раніше, більшість напрямів фінансової політики з питань управління фінансовою діяльністю підприємства включають як обов’язковий елемент рівень допустимого ризику. Аналогічні показники встановлені і у фінансовій стратегії підприємства в цілому. Тому управління ризиками окремих фінансових операцій повинно виходити з відповідних параметрів допустимого ризику, що містяться в цих планових документах.

9. Облік можливості передачі ризиків. Ухвалення ряду фінансових ризиків неспівставне з фінансовими можливостями підприємства по нейтралізації їх негативних наслідків при вірогідному настанні ризикової події. В той же час здійснення відповідної фінансової операції може диктуватися вимогами стратегії і спрямованості фінансової діяльності. Включення таких ризиків в портфель сукупних фінансових ризиків допустимо лише в тому випадку, якщо можлива часткова або повна їх передача партнерам по фінансовій операції або зовнішньому страхувальнику. Критерій зовнішнього страхування ризиків (за відповідними видами найбільш ризикованих фінансових операцій) повинен бути обов’язково врахований при формуванні портфеля фінансових ризиків підприємства.

З урахуванням розглянутих принципів на підприємстві формується спеціальна політика управління фінансовими ризиками.

Політика управління фінансовими ризиками представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що заключається в розробці системи заходів щодо нейтралізації можливих негативних фінансових наслідків ризиків, пов’язаних із здійсненням різних аспектів фінансової діяльності.

Формування і реалізація політики управління фінансовими ризиками передбачає здійснення наступних основних заходів:

1. Ідентифікація окремих видів ризиків, пов’язаних з фінансовою діяльністю підприємства. Процес ідентифікації окремих видів фінансових ризиків здійснюється в наступних три етапи:

На першому етапі в розрізі кожного напряму фінансової діяльності (окремих видів фінансових операцій) визначається властивий їм зовнішній або систематичний вигляд фінансових ризиків. У зв’язку із специфікою фінансової діяльності підприємства окремі з розглянутих в процесі класифікації видів систематичних фінансових ризиків з сформованого переліку виключаються (йдеться про валютний ризик, якщо підприємство не здійснює зовнішньоекономічної діяльності; процентний ризику, якщо підприємство не здійснює депозитних операцій і не запозичує кредитних ресурсів тощо).

На другому етапі визначається перелік внутрішніх або несистематичних (специфічних) фінансових ризиків, властивих окремим видам фінансової діяльності або запланованим фінансовим операціям підприємства (ризик зниження фінансової стійкості, ризик неплатоспроможності, структурний ризик, кредитний ризик і т.п.).

На третьому етапі формується загальний портфель ідентифікованих фінансових ризиків, пов’язаних з майбутньою фінансовою діяльністю підприємства (включаючи можливі систематичні і несистематичні фінансові ризики).

2. Оцінка широти і достовірності інформації, необхідної для визначення рівня фінансових ризиків. Вибір методів оцінки рівня фінансових ризиків, а також надійність її результатів багато в чому визначаються інформаційною базою, що використовується з цією метою. В процесі оцінки якості цієї інформаційної бази перевіряється її повнота для характеристики окремих видів ризиків; можливість побудови необхідних рядів динаміки (для оцінки рівня ризиків, що проявляються в динаміці – інфляційного, валютного, процентного тощо) і необхідних угрупувань (при оцінці статичних видів ризиків, наприклад, кредитного, криміногенного тощо); можливість співставлення оцінки сум фінансових втрат в єдиному рівні цін; надійність джерел інформації (власна інформаційна база, публіковані статистичні дані і т.п.). Слід мати на увазі, що недостатня або неякісна інформаційна база, що використовується в процесі оцінки рівня фінансових ризиків, підсилює суб’єктивізм такої оцінки, а відповідно знижує ефективність всього подальшого процесу ризик–менеджменту.

3. Вибір і використання відповідних методів оцінки вірогідності настання ризикової події за окремими видами фінансових ризиків. Вибір конкретних методів оцінки з їх арсеналу визначається наступними основними чинниками:

  •  видом фінансового ризику;
  •  повнотою і достовірністю інформаційної бази, сформованої для оцінки рівня вірогідності різних фінансових ризиків;
  •  рівнем кваліфікації фінансових менеджерів (ризик–менеджерів), що здійснюють оцінку; ступенем їх підготовленості до використання сучасного математичного і статистичного апарату проведення такої оцінки;
  •  технічною і програмною оснащеністю фінансових менеджерів (ризик-менеджерів); можливістю використовування сучасних комп’ютерних технологій проведення такої оцінки;
  •  можливістю залучення до оцінки складних фінансових ризиків кваліфікованих експертів.

4. Визначення розміру можливих фінансових втрат в разі настання ризикової події за окремими видами фінансових ризиків. Розмір можливих фінансових втрат визначається характером здійснюваних фінансових операцій, обсягом задіяних в них активів (капіталу) і максимальним рівнем амплітуди коливання доходів при відповідних видах фінансових ризиків. На основі цього визначення проводиться угрупування намічених до здійснення фінансових операцій за розміром можливих фінансових втрат.

У фінансовому менеджменті використовується наступне угрупування фінансових операцій по зонах ризику з позицій можливих фінансових втрат при настанні ризикової події:

  •  безризикова зона. У зв’язку з безризиковим характером здійснюваних в ній операцій можливі фінансові втрати за ними не прогнозуються. До таких фінансових операцій можуть бути віднесені хеджування, інвестування засобів в державні короткострокові облігації (при низьких темпах інфляції в країні) і інші;
  •  зона допустимого ризику. Критерієм допустимого рівня фінансових ризиків є можливість втрат по даній фінансовій операції у розмірі розрахункової суми прибутку;
  •  зона критичного ризику. Критерієм критичного рівня фінансових ризиків є можливість втрат по даній фінансовій операції у розмірі розрахункової суми доходу. В цьому випадку збиток підприємства буде обчислюватися сумою понесених ним витрат;
  •  зона катастрофічного ризику. Критерієм катастрофічного рівня фінансових ризиків є можливість втрат за даною фінансовою операцією у розмірі всього власного капіталу або істотної його частини. Такі фінансові операції при невдалому їх результаті приводять звичайно підприємство до банкрутства.

Результати проведеного угрупування дозволяють оцінити рівень концентрації фінансових операцій в різних зонах ризику за розміром можливих фінансових втрат.

5. Дослідження чинників, що впливають на рівень фінансових ризиків підприємства. Таке дослідження переслідує наступну мету: виявити рівень керованості окремих видів фінансових ризиків, а також визначити шляхи можливої нейтралізації їх негативних наслідків. В процесі дослідження чинники, що впливають на рівень фінансових ризиків, поділяються на об’єктивні (чинники зовнішнього характеру) і суб’єктивні (чинники внутрішнього характеру).

Система основних чинників, що впливають на рівень фінансових ризиків підприємства, приведена на рис. 9.4.

В процесі дослідження окремі чинники розглядаються по кожному виду фінансових операцій підприємства. Крім того, в процесі дослідження визначається чутливість реагування рівня фінансового ризику на зміну окремих чинників.

Рис. 9.4. Система основних чинників, що впливають на рівень фінансових ризиків підприємства.

6. Встановлення гранично допустимого рівня фінансових ризиків за окремими фінансовими операціями і видами фінансової діяльності. Такий рівень встановлюється в розрізі окремих видів фінансових операцій з урахуванням відповідного менталітету керівників і фінансових менеджерів підприємства (їх прихильності до здійснення консервативної, поміркованої або агресивної фінансової політики по окремих видах фінансової діяльності).

При здійсненні поміркованої фінансової політики граничними значеннями рівня ризиків окремих фінансових операцій за оцінкою фахівців є:

  •  по фінансових операціях з допустимим розміром втрат – 0,1;
  •  по фінансових операціях з критичним розміром втрат – 0,01;
  •  по фінансових операціях з катастрофічним розміром втрат – 0,001.

Це означає, що запланована фінансова операція з незастрахованими ризиками за нею повинна відхилювати: для першого варіанту в одному випадку з 10 може бути втрачена вся розрахункова сума прибутку; для другого варіанту в одному випадку з 100 – втрачена сума розрахункового валового доходу; для третього варіанту в одному випадку з 1000 – втрачений весь власний капітал в результаті банкрутства.

7. Вибір і використання внутрішніх механізмів нейтралізації негативних наслідків окремих видів фінансових ризиків. Система таких внутрішніх механізмів включає різні методи їх профілактики, заходу щодо самострахування окремих видів фінансових ризиків тощо.

8. Вибір форм і видів страхування („передачі”) окремих фінансових ризиків підприємства. В процесі такого страхування, що здійснюється спеціальними страховими компаніями, страховані ризики з істотними розмірами можливих фінансових втрат „передаються” частково або повністю іншим суб’єктам господарювання.

9. Оцінка результативності нейтралізації і організація моніторингу фінансових ризиків. Система показників результативності нейтралізації негативних наслідків окремих видів фінансових ризиків включає:

  •  рівень нейтралізації можливий фінансових втрат;
  •  економічність нейтралізації (співвідношення витрат на її здійснення з розміром можливих втрат);
  •  оцінку сукупного ризику фінансової діяльності підприємства з врахуванням заходів щодо його нейтралізації і інші.

Поточне спостереження за фінансовими ризиками включається в загальну систему моніторингу фінансової діяльності підприємства.

Питання 4. Оцінка рівня ризику є найбільш складним і відповідальним моментом, оскільки саме від її результатів залежать подальші дії підприємства. В першу чергу необхідно встановити перелік ризиків, які є найбільш реальними. Зміст даної процедури поділяють на два основних етапи.

По–перше, необхідно визначити перелік тих ризиків, зниження яких залежить безпосередньо від підприємства (наприклад, ризик втрати майна через недотримання умов зберігання і умов виробництва). До них, передусім, відносяться внутрішні ризики, (ризики, рівень яких залежить від організаційної структури, професійного рівня працівників, системи управління і контролю), вплив яких можна послабити або, навіть, частково ліквідувати за рахунок підвищення ефективності менеджменту.

По–друге, необхідно визначити ризики зовнішні, рівень яких не залежить від особливостей функціонування підприємства (наприклад, ризик змін законодавства). Ці ризики не можуть бути усунені, проте вони піддаються мінімізації.

Після встановлення переліку ризиків, необхідно визначити міру їх імовірності.

Не дивлячись на високий рівень невизначеності, кожний вид фінансового ризику може отримати відповідну кількісну оцінку.

Ризик має математично виражену ймовірність настання втрати, яка базується на статистичних даних і може бути розрахована з достатньо великим ступенем точності.

Для того, щоб кількісно визначити величину ризику, необхідно знати всі можливі наслідки певної дії та ймовірність самих наслідків. Ймовірність означає можливість отримання конкретного результату. По відношенню до економічних задач методи теорії ймовірностей зводяться до визначення значень ймовірностей настання подій і до вибору з усіх можливих подій найбільш привабливої події, виходячи з найбільшої величини математичного сподівання.

Інакше кажучи, математичне сподівання будь-якої події дорівнює добутку абсолютного значення цієї події та ймовірності її настання.

Ймовірність настання події може бути визначена об’єктивним чи суб’єктивним методом.

Об’єктивний метод визначення ймовірності побудований на визначенні частоти, з якою відбувається дана подія. Якщо відомо, що при вкладенні капіталу в будь–яку справу прибуток у розмірі 3000 грн. був отриманий у 26 випадках зі 100, то ймовірність такого прибутку складе 0,26 (26 : 100).

Суб’єктивний метод визначення ймовірності заснований на використанні суб’єктивних критеріїв, які базуються на різноманітних припущеннях. До таких припущень можуть належати: думка особи, що оцінює, її особистий досвід, оцінка експерта, думка фінансового консультанта тощо. Коли ймовірність визначається суб’єктивно, то різні особи можуть встановлювати різне значення для однієї і тієї ж події і, відповідно, здійснювати свій власний вибір.

Прийом експертної оцінки представляє собою комплекс логічних та математично–статистичних методів та процедур, пов’язаних з діяльністю експерта по переробці інформації, необхідної для аналізу та прийняття рішень. Прийом експертної оцінки заснований на використанні здатності спеціаліста (його знань, уміння, досвіду, інтуїції тощо) приймати потрібне, найбільш ефективне рішення.

Величина ризику (ступінь ризику) вимірюється за допомогою двох категорій:

  •  середнього очікуваного значення;
  •  коливання (змінюваності) можливого результату.

Середньоочікуване значення це значення величини події, яке пов’язане з невизначеною ситуацією. Середньоочікуване значення є середньозваженим для всіх можливих результатів, де ймовірність кожного результату використовується в якості частоти або ваги відповідного значення. Середньоочікуване значення показує результат, на який ми сподіваємось в середньому. Так, наприклад, якщо відомо, що при вкладенні капіталу в проект „А” з 100 випадків прибуток у розмірі 3000 грн. було отримано в 26 випадках (ймовірність 0,26), прибуток в розмірі 2580 грн. було отримано в 48 випадках (ймовірність 0,48), прибуток у розмірі 1790 грн. було отримано в 26 випадках (ймовірність 0,26), то середній очікуваний прибуток становить 2483,8 грн. (3000 х 0,26 + 2580 х 0,48 + 1790 х 0,26).

Порівнюючи дані за окремими інвестиційними проектами, можна побачити, що розраховані величини доходів по проекту «А» коливаються в межах від 1790 до 3000 грн. при сумі очікуваних доходів в цілому 2483,8 грн.

Чисельне значення цього коливання характеризує показник середньоквадратичного відхилення (σ), що розраховується за формулою:

(9.1.)

Наступним показником, що дозволяє оцінити ризик, є коефіцієнт варіації.

Коефіцієнт варіації відносна величина, тому на її розмір не впливають абсолютні значення показника, що вивчається. За допомогою коефіцієнта варіації можна порівнювати навіть коливання ознак, які виражені в різних одиницях виміру. Коефіцієнт варіації може змінюватись від 0 до 100%. Чим більший коефіцієнт, тим більше коливання. Встановлена наступна якісна оцінка різних значень коефіцієнту варіації:

  •  до 10%  слабкий рівень коливання;
  •  1025%  помірний рівень коливання;
  •  більше 25%  високий рівень коливання.

Розрахунок коефіцієнту варіації (Vσ) здійснюється за формулою:

(9.2.)

Можна також застосувати дещо спрощений метод визначення ступеню ризику. Кількісно ризик інвестора характеризується його оцінкою ймовірної величини максимального та мінімального доходів. При цьому чим більший діапазон між цими двома величинами при їх рівній ймовірності, тим більшим є ступінь ризику.

Для розрахунку дисперсії, середнього квадратичного відхилення і коефіцієнту варіації можна використовувати наступні формули:


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

52792. Тематична відкрита виховна година-зустріч в 4-Б класі до Дня Збройних Сил України «У здоровому тілі – здоровий дух» 121.5 KB
  Україна Учитель: Україна Край наш рідний Золота чарівна сторона Земля твоя рястом уквітчана зелом закосичена. Учитель: Діти. Учитель: Так діти козаки горді веселі кмітливі й незалежні сміливі і відважні сильні спритні здорові духом.Степаненка Питання Відповіді Учитель: Подякуємо діти і привітаємо зі святом Юрія Івановича.
52793. Влияние духовной жизни на здоровье человека 33.5 KB
  Донецка Интегрированный урок курсов Этика и Основы здоровья в 5м классе на тему Влияние духовной жизни на здоровье человека Подготовила: учитель Пак В. Тема: Влияние духовной жизни на здоровье человека. Цель урока: рассказать ученикам о влиянии духовной жизни на здоровье человека; подвести их к выводу о взаимосвязи духовного и физического здоровья; привить стремление к духовнонравственному благополучию; формировать ответственность за свое здоровье жизнь и здоровье других людей. На прошлом уроке мы с вами говорили о том что...
52794. Урок духовності. Весна – красна 53 KB
  Хід уроку Учитель: Доброго дня учні Доброго дня гості Сьогодні ми побуваємо в гостях у наших предків ознайомимося з національними скарбами українського народу щоб зрозуміти наскільки багата наша культура і невичерпна духовність. Пісня В саду гуляла Учитель: Традиції залишаються вірними собі. Пісня Два кольори Учитель: традиції залишаються а земля змінюється і оновлюється. Учитель: 1 березня 14 березня за новим стилем день Явдохи це свято є вісником весни.
52795. СТАНОВЛЕНННЯ ДУХОВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ 32 KB
  Вибір соціальногуманістичного змісту життя диктує шляхи й засоби реалізації високого суспільного ідеалу – виховання вільної гармонійної духовноінтелектуальної високоморальної творчої особистості адаптованої до нових умов різнобічно розвиненої соціально зрілої яка успішно засвоює цінніснонормативний досвід попередніх поколінь людства й свого народу виробляючи свій власний досвід діяльності творчості спілкування. Де пролягає шлях до духовності учня Насамперед через духовність вчителя мудрого наставника який...
52796. Наша дума, наша пісня – не вмре, не загине 57.5 KB
  Київ В сценарії висвітлено роль значення і невичерпну силу пісні в житті людини від прапрадівських часів до наших днів. Армійські маршові пісні. Стрілецькі пісні. Пісні про Велику Вітчизняну війну.
52797. Любов’ю збережемо здоров’я нації 37.5 KB
  Але набагато страшнішим є те що люди не лише ламають свою вагу а й втручаються в роботу дитячих ваг ламаючи їх в присутності дітей зважують своєю зламаною вагою вчинки інших нав’язуючи свої помилкові твердження словом грають на струнах дитячих душ. Ми вчителі дуже раділи коли за такий короткий час підготували дітей до виступу. Та як ми були здивовані спостерігаючи за реакцією батьків на виступ дітей. А ця неприязнь до чужих дітей передається власним діткам.
52798. Древнейшие государства Двуречья 95 KB
  Ожидаемые результаты: После этого урока учащиеся смогут: характеризовать природно-климатические условия и географическое положение государств Двуречья; называть племена которые населяли Двуречье в древности первые цивилизации в долинах Тигра и Евфрата; определять закономерности развития цивилизаций в долинах рек на примерах изучаемой страны; продолжать работу с атласом и контурной картой – показывать на настенной демонстрируемой карте и в атласе территорию Двуречья отмечать ее на контурной карте; применять и объяснять понятия и...
52799. СЦЕНАРІЙ ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКОГО ЗАХОДУ «ДЖЕРЕЛО ТВОРЧОСТІ» 176.5 KB
  Якою джерельною чистою мовою говориш ти сьогодні. 1ша ведуча Звичайно джерельною А ти взагалі бачив джерельце Ти бачив те маленьке диво чудо природи Як воно ніжне але таке сильне виплескує на землю воду потім утворює струмок напуває річку несе воду до моря А море живить океан – океан життя океан творчості 2й ведучий Твоя розповідь нагадала мені як у нашому житті з’являється творча особистість як проходить її становлення як вона самореалізується. 2й ведучий Ласкаво просимо з нами побувати у мандрівці Разом з...
52800. Сценарій свята Останнього дзвоника 96 KB
  Ведучий 1: Увага Увага Увага Учень: День сьогодні такий незвичний Сонце встало умите в росі Скликав в школу нас дзвоник останній І зібрались на свято усі. Ведучий 2: Але стривайте Яке ж свято без випускників початкової школи Тож давайте запросимо їх на урочисту лінійку Ведучий 1: Злинь же музико в небо гучніше В добру пору лунай в добрий час Вище голови Йдіть веселіше Бо усі вже чекають на вас Звучить музика. Ведучий 2: Свято...