72956

Теоретичні та організаційні основи фінансового менеджменту

Лекция

Финансы и кредитные отношения

З позицій бізнесу підприємництва поняття менеджменту розглядається щонайменше з трьох позицій: як система економічного управління фінансовий менеджмент –- процес управління формуванням розподілом і використанням фінансових ресурсів суб’єкта господарювання та оптимізації обороту його грошових коштів...

Русский

2014-12-02

134.5 KB

1 чел.

Тема 1. Теоретичні та організаційні основи фінансового менеджменту

План

  1.  Суть, необхідність і основні завдання фінансового менеджменту.
  2.  Функції та умови ефективності фінансового менеджменту.
  3.  Об’єкти і суб’єкти, стратегія і тактика фінансового менеджменту.
  4.  Механізм реалізації фінансового менеджменту.

Питання 1. Незважаючи майже на столітню історію існування фінансового менеджменту, чіткого визначення поняття „фінансовий менеджмент” у зв’язку з різноманітними теоріями та концепціями досі немає.

Не викликає сумніву французьке походження цього поняття як процесу управління та англо–американське походження цього терміну. Причому його застосовують, як правило, в тому випадку, коли йдеться про бізнес. Хоча воно означає певну функцію, сферу діяльності людей, науку.

З позицій бізнесу (підприємництва) поняття менеджменту розглядається, щонайменше, з трьох позицій:

  •  як система економічного управління (фінансовий менеджмент – процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб’єкта господарювання та оптимізації обороту його грошових коштів з метою найбільш повної реалізації цілей підприємства. Такої думки дотримується М.М. Александрова, С.В. Бардаш, О.С. Бородкін, Л.Д. Буряк, Т.А. Бутинець, Н.Г. Виговська, Д.О. Дереча, С.М. Дячек, С.В. Івахненков, Г.Г. Кірейцев, С.О. Маслова, Г.Г. Нам, Т.С. Осадча, О.А. Осовський, О.А. Островська, О.В. Павловська, О.М. Петрук, В.З. Потій, Н.П. Сиволапенко, О.О. Терещенко, О.С. Філімоненков);
  •  як орган (апарат) управління (фінансовий менеджмент як економічний орган управління господарського суб’єкта являє собою частину апарату керування, частину управління цим суб’єктом господарювання. Дану думку висловлюють М.О. Данилюк, В.І. Савич. На підприємствах таким апаратом керування може бути фінансовий відділ, фінансово–економічний департамент, фінансова дирекція на чолі з фінансовим директором, фінансовим менеджером тощо);
  •  як форма підприємницької діяльності (фінансовий менеджмент – це діяльність по раціональному та ефективному використанню капіталу, керування рухом фінансових ресурсів. Фінансовий менеджмент як вид підприємницької діяльності складається з наступних етапів:
  1.  визначення фінансових завдань (цілей) для підприємства (суб’єкта господарювання);
  2.  вибір фінансових методів, важелів і прийомів управління рухом фінансових ресурсів;
  3.  прийняття рішення, складання програми заходів та фінансового плану;
  4.  організація виконання рішення;
  5.  контроль за виконанням рішення;
  6.  аналіз і оцінка результатів рішення.

Якщо розглядати фінансовий менеджмент як науку, то можливо стверджувати: дана галузь науки вивчає процеси розробки цілей управління фінансами, використання капіталу, можливість оптимізації прибутку при мінімізації ризику.

Ключовий пункт, що визначає необхідність фінансового менеджменту, його головну мету – забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах.

У процесі досягнення головної мети фінансовий менеджмент направлений на вирішення таких основних завдань:

  1.  забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно до завдань розвитку підприємства у майбутньому періоді;
  2.  забезпечення найефективнішого використання сформованого обсягу фінансових ресурсів у розрізі основних напрямів діяльності підприємства;
  3.  вдосконалення управління грошовими потоками;
  4.  забезпечення оптимізації прибутку підприємства з найменшим рівнем фінансового ризику;
  5.  забезпечення мінімізації рівня фінансового ризику при очікуваному рівні прибутку;
  6.  забезпечення беззбиткової діяльності підприємстві.

Питання 2. Економічна категорія, як і будь–яка інша, проявляється в її функціях. Враховуючи, що функції економічної категорії є формою вираження її суспільного призначення, що функції властиві тільки цій категорії, а не будь–якій іншій, то саме функції виражають те головне і специфічне, що характерно для конкретної економічної категорії.

В науковій літературі немає єдиної точки зору щодо функції фінансового менеджменту. Визначення функцій здебільшого залежить від концепцій і теорій, наукових напрямів у визначенні суті фінансового менеджменту, а також від підходів у визначенні функцій фінансів підприємств та управління.

Слід розмежовувати поняття „функція” і „роль” тієї чи іншої економічної категорії. Якщо за допомогою функції проявляється суспільне призначення економічної категорії, то роль виражається в результатах її практичного застосування.

Якщо розглядати функції фінансового менеджменту, базуючись на функціях фінансів (в широкому їх розумінні фінанси виконують три функції: створення доходів (нагромадження капіталу); здійснення витрат (розподільча); контроль ефективності), то на практиці перша функція виявляється у роботі фінансового менеджера через своєчасну та повну концентрацію фінансових ресурсів у фондах грошових коштів. Ще одним її проявом є стимулювання зростання фінансових ресурсів, зокрема грошових нагромаджень.

Друга функція – здійснення витрат, чи розподільча – виявляється в межах підприємства через розподіл і перерозподіл усіх грошових надходжень, насамперед виручки від реалізації продукції, товарів, робіт чи послуг. Ця розподільча діяльність потребує від фінансового менеджера перманентних інвестиційних рішень; він повинен залучати всі тимчасово вільні ресурси та вкладати їх в пріоритетні, ефективні сфери.

Третя функція фінансів – контрольна – тісно пов’язана з попередніми та виявляється через:

  1.  аналіз фінансових показників;
  2.  заходи фінансового впливу – ключові рішення фінансового менеджера.

Функції фінансового менеджменту діляться на дві основні групи, які визначаються комплексним змістом фінансового менеджменту:

  1.  функції фінансового менеджменту як керуючої системи;
  2.  функції фінансового менеджменту як спеціальної галузі управління підприємством.

Варто пам’ятати, що до кола конкретних питань, які мають вирішуватись у фінансовому менеджменті як керуючої системи, належать:

  1.  розробка фінансової стратегії підприємства;
  2.  створення організаційних структур, які забезпечують прийняття та реалізацію управлінських рішень щодо всіх аспектів фінансово–господарської діяльності підприємства;
  3.  формування ефективних інформаційних систем, які забезпечують обґрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень;
  4.  здійснення аналізу різних аспектів фінансової діяльності підприємства;
  5.  здійснення планування фінансової діяльності підприємства за основними її напрямами;
  6.  розробка дійової системи стимулювання реалізації прийнятих управлінських рішень у галузі фінансової діяльності;
  7.  здійснення ефективного контролю за реалізацією прийнятих управлінських рішень.

Функції фінансового менеджменту як спеціальної галузі управління підприємством передбачають:

1. Управління активами (розрахунок реальної потреби за видами активів і визначення їх суми, виходячи з обсягів діяльності підприємства):

а) управління оборотними активами;

б) управління необоротними активами;

в) оптимізація складу активів.

2. Управління капіталом (визначення загальної потреби в капіталі, вивчення й аналіз альтернативних джерел формування фінансових ресурсів підприємства ):

а) управління власним капіталом;

б) управління залученим та позиковим капіталом;

в) оптимізація структури капіталу.

3. Управління інвестиціями (формування напрямків інвестиційної діяльності підприємства, оцінка реальних проектів):

а) управління реальними інвестиціями;

б) управління фінансовими інвестиціями.

4. Управління грошовими потоками:

а) управління грошовими потоками від операційної діяльності;

б) управління грошовими потоками від інвестиційної діяльності;

в) управління грошовими потоками від фінансової діяльності.

5. Управління фінансовими ризиками (визначення складу основних фінансових ризиків, їх оцінка, формування заходів по їх мінімізації та страхуванню):

а) управління складом фінансових ризиків;

б) управління профілактикою фінансових ризиків;

в) управління страхуванням фінансових ризиків.

6. Антикризове фінансове управління та попередження банкрутства:

а) управління процесом усунення неплатоспроможності;

б) управління процесом відновлення фінансової стійкості;

в) управління процесом забезпечення фінансової рівноваги;

г) управління санацією.

Питання 3. Фінансовий менеджмент представляє собою систему управління фінансовими ресурсами та оборотом грошових засобів підприємства. і як кожну управлінську систему його потрібно розглядати в двох аспектах. З одного боку, складовою фінансового менеджменту є об’єкт управління (тобто підсистема, якою управляють), з іншого боку – суб’єкт управління (тобто підсистема, що управляє).

Об’єктом управління є фінанси підприємства та його фінансова діяльність. Як об’єкт управління фінансовий менеджмент піддається впливу потоків управлінських рішень, реалізація яких дозволяє підтримувати підприємство у стані ділової активності.

Об’єктами управління на підприємствах є:

  •  майно;
  •  майнові права;
  •  роботи і послуги;
  •  інформація;
  •  результати інтелектуальної діяльності;
  •  інші нематеріальні активи.

Основною характерною рисою всіх об’єктів управління є те, що вони можуть вільно змінювати власника, якщо вони не обмежені в обігу і не вилучені з обороту.

Особливості формування капіталу та фінансових ресурсів, форми та методи розподілу цих фінансових ресурсів, обсяги та інтенсивність грошових потоків й інші умови фінансової діяльності суттєво різняться по окремих підприємствах. Тому з огляду на особливості здійснення фінансового менеджменту виникає необхідність класифікації підприємств і об’єктів фінансового менеджменту за окремими класифікаційні ми ознаками:

1) форми власності;

2) організаційно–правові форми діяльності;

3) галузеві ознаки;

4) розмір власного капіталу;

5) монопольне становище на ринку;

6) стадія життєвого циклу.

Як суб’єкт управління фінансовий менеджмент підприємства включає:

  •  органи державного управління;
  •  фінансові й податкові органи;
  •  власника;
  •  апарат управління підприємством.

Тобто, фінансовий менеджмент як суб’єкт управління охоплює всі рівні управління.

Безпосередньо на підприємстві управління здійснює апарат управління підприємством (служба фінансового менеджера) та власник (засновники, збори акціонерів).

Процес управління складається з наступних етапів:

  1.  планування;
  2.  прийняття рішень;
  3.  реалізація рішень;
  4.  контроль;
  5.  аналіз відхилень.

Слід відокремлювати стратегію від тактики фінансового менеджменту.

Під фінансовою стратегією підприємства розуміється формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності, вибір найефективніших шляхів їх досягнення.

До основних етапів процесу формування фінансової стратегії підприємства належать:

  1.  визначення загального періоду формування фінансові стратегії;
  2.  формування стратегічних цілей фінансової діяльності. Досягнення цілей фінансової стратегії забезпечується за умов достатності капіталу для формування необхідних активів; оптимальної структури активів і капіталу; зниження рівня фінансових ризиків; запровадження фінансових інновацій;
  3.  розробка фінансової політики по окремих аспектах фінансової діяльності;
  4.  конкретизація показників фінансової стратегії за періодами її реалізації;
  5.  оцінка розробленої фінансової стратегії.

Виділення стратегічних напрямків у фінансовому менеджменті ґрунтується на перспективному баченні динаміки потоків фінансових ресурсів, що забезпечують зростання капіталу та зростання підприємства в цілому. Отже, стратегію можна визначити як узагальнюючий план управління, який орієнтовано на досягнення основних цілей підприємства шляхом виявлення та реалізації довгострокових конкурентних переваг на даному ринку. Приклади стратегічних цілей фінансового менеджменту:

  •  запобігання банкрутству та великим фінансовим втратам;
  •  зростання обсягів виробництва та реалізації за рахунок залучення нового „дешевого капіталу”, пошук нових напрямків його вкладання;
  •  підвищення рентабельності капіталу, його здатності до самозростання;
  •  максимізація ціни підприємства.

Тактика фінансового менеджменту полягає в маркетингових дослідженнях, прийнятті фінансовим менеджером цінових рішень, вірній орієнтації на ті чи інші сегменти ринку, інтенсивних зусиллях по просуванню товарів, контролі за реалізацією та своєчасним коригуванням маркетингової політик.

Питання 4. З метою реалізації процесу управління фінансами підприємств застосовується фінансовий механізм.

В економічній літературі поняття „фінансовий (фінансово–кредитний) механізм” використовується досить широко. Але єдиної думки щодо його визначення та його складових не існує. Серед розмаїття визначень і підходів вчених та практиків до поняття „фінансовий механізм” найбільшої уваги заслуговують два підходи до розуміння його суті.

Перший підхід полягає в тому, що під фінансовим механізмом розуміють функціонування безпосередньо фінансів підприємств. Матеріальним відображенням фінансових відносин є грошові потоки. Організація цих потоків, порядок їх здійснення відбувається за певними правилами, певними напрямами, що і характеризує фінансову „техніку”. На підставі даного підходу і виходить розуміння фінансового механізму як організаційного відображення фінансових відносин. Такий підхід до визначення фінансового механізму відображає внутрішню організацію функціонування фінансів підприємств. Однак, це цілком точно втілюється в понятті „організація фінансів”, і ототожнювати це поняття з фінансовим механізмом недоцільно.

Другий підхід до розгляду поняття „фінансовий механізм” полягає в тому, що його розуміють як сукупність методів і форм, інструментів, прийомів і важелів впливу на стан та розвиток підприємства. Цей підхід відображає зовнішню дію функціонування фінансів підприємств, характеризує фінанси як вирішальний фактор впливу апарату управління на економічний стан підприємства. Завдяки такому аспекту суті фінансового механізму необхідно чітко визначити його складові, його структуру.

В економічній літературі, виданій на території колишніх країн СРСР, превалює перший підхід до визначення фінансового механізму як способу організації фінансових відносин (Л.А. Дробозіна, В.М. Родіонова), який складається з елементів та інструментів впливу на фінансові відносини. Проте, російський економіст В.К. Сенчагов, проводячи чітку структуризацію фінансового механізму, вважає, що фінансово–кредитний механізм включає три підсистеми:

  •  фінансово-кредитне планування;
  •  фінансово-кредитні важелі;
  •  організаційні структури і правовий режим фінансово–кредитної системи.

Українські вчені В.М. Федосов, С.Я. Огородник вважають, що фінансово–кредитний механізм включає дві підсистеми:

  •  фінансово-кредитне забезпечення;
  •  фінансово-кредитне регулювання.

Вітчизняний вчений В.М. Опарін визначає фінансово–кредитний механізм як сукупність фінансових методів і форм, інструментів і важелів впливу на соціально–економічний розвиті суспільства.

Пропонуємо замість терміну „фінансово–кредитний механізм” використовувати „фінансовий механізм”, тому що кредит визначається як складова фінансів, кредитна система як частина фінансового ринку, який відноситься до фінансової системи, а дії фінансів і кредиту мають єдиний механізм впливу.

Враховуючи, що фінансовий механізм дає уявлення про те, за допомогою чого можна здійснити фінансовий вплив, і повинен показувати, як це зробити, то у складі фінансового механізму доцільно виділяти фінансові інструменти, за допомогою яких реалізуються прийняті рішення та фінансові індикатори, що достовірно відображають стан суб’єкта фінансових відносин.

Узагальнюючи погляди вчених, можна навести наступне визначення фінансового механізму. Фінансовий механізм – це сукупність методів реалізації економічних інтересів шляхом фінансового впливу на соціально–економічний розвиток підприємства. Складовими фінансового механізму є фінансове забезпечення, фінансове регулювання та система фінансових індикаторів і фінансових інструментів, які дають змогу оцінити цей вплив.

Фінансовий механізм має певну загальну модель (рис. 1.1.)

Рис. 1.1. Загальна модель фінансового механізму

Фінансове забезпечення полягає у виділенні певної суми фінансових ресурсів на вирішення окремих завдань фінансової політики суб’єкта господарювання. При цьому розрізняють його забезпечувальну і регулятивну дію. Забезпечувальна дія проявляється у встановленні джерел фінансування, тобто покриття повсякденних потреб і характеризує пасивний вплив фінансового забезпечення. Регулятивна дія здійснює вплив через виділення достатніх коштів та через конкретну форму фінансового забезпечення і характеризує активний вплив фінансового забезпечення. В цілому ж дія фінансового механізму спрямована на реалізацію економічних інтересів учасників фінансових відносин.

Фінансове забезпечення та фінансове регулювання проводиться за допомогою фінансових інструментів, які, в свою чергу, мають свої важелі впливу, а саме:

  •  первинного впливу, що діють у процесі вилучення частини доходів (податки, внески, відрахування);
  •  вторинного впливу, що діють шляхом збільшення доходів (банківські позички, бюджетні субсидії).

Дія фінансових інструментів здійснюється на основі:

  •  загального підходу, характерного для всіх суб’єктів фінансових відносин (єдиний рівень оподаткування, кредитування, фінансування);
  •  селективного, диференційованого підходу.

При здійсненні ефективної фінансової політики перевага надається селективному підходу.

Важелі впливу на соціально–економічний розвиток підприємства визначають характер дії фінансових інструментів, коригують цю дію та поділяються:

  •  за напрямом дії – стимули, санкції;
  •  за видами – норми й нормативи;
  •  за методологічними засадами – умови і принципи формування доходів, нагромаджень і фондів; умови і принципи фінансування і кредитування.

В теорії фінансів система фінансових індикаторів включає:

  •  фінансові категорії;
  •  фінансові показники;
  •  фінансові коефіцієнти.

На нашу думку, застосування фінансових категорій як фінансових індикаторів не є доцільним, тому що вони відображають лише наукову абстракцію реальних економічних відносин, тобто чисто теоретичні поняття і не можуть використовуватись як інформаційна база.

Фінансові показники підприємства характеризують кількісну сторону фінансових відносин і показують обсяги фінансових операцій, що дозволяє оцінити масштаби фінансової діяльності.

Фінансові коефіцієнти – це відносні фінансові показники, які виконують оцінюючу (оціночну) функцію, тобто дають можливість оцінювати фінансову діяльність. Саме вони можуть виступати у ролі фінансових індикаторів, якщо при їх визначенні виконуються вимоги повноти, достовірності та своєчасності.

Отже, по–перше, фінансовий механізм – це складна система, яка дозволяє управляти фінансовою діяльністю. По–друге, це механізм, який дозволяє вирішувати практично всі проблеми, але слід враховувати, що роль фінансів у відносинах розподілу є вторинною і основне регулювання здійснюється в сфері виробництва.

Фінансовий менеджмент набуває практичного втілення завдяки фінансовій політиці підприємства.

Слід відмітити, що в сучасних умовах поняття фінансової політики пов’язується не тільки зі сферою держави, а й з окремими галузями економіки, з підприємницькими структурами, з населенням, в залежності від рівня задач, які вирішує фінансова політика.

В найбільш загальному вигляді під фінансовою політикою розуміють спосіб організації і використання фінансових відносин. При цьому, фінансову політику розглядають на наступних рівнях:

  •  світовому;
  •  макроекономічному;
  •  мікроекономічному.

Кожному рівню фінансової політики відповідає своя мета. Так, на макроекономічному рівні мета фінансової політики полягає в оптимальному розподілі і перерозподілі валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства, територіями, соціальними групами населення. На мікроекономічному рівні в оптимальному розподілі і перерозподілі грошових коштів і фінансових ресурсів, реалізації фінансового менеджменту.

Фінансова політика підприємства, як реалізація фінансового менеджменту, включає багато складових, таких як:

  •  облікова політика;
  •  кредитна політика;
  •  політика управління грошовими засобами;
  •  політика управління витратами;
  •  дивідендна політика тощо.

Вибір варіанту облікової політики підприємство здійснює у відповідності до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

В рамках кредитної політики вирішується питання про забезпечення оборотними засобами, а саме визначається розмір власного оборотного капіталу та потреба в залученому; необхідність в довгострокових кредитів; вивчається структура капіталу і фінансова стійкість (характеризує структуру джерел фінансових ресурсів підприємств, ступінь незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування) підприємства.

Політика управління грошовими потоками пов’язана з оптимізацією залишків коштів на рахунках підприємства, мінімізації розривів між надходженням коштів і їх використанням, застосуванням різноманітних схем розрахунків. Поняття „грошові потоки” вперше з’явилось в економічній науці після другої світової війни в США. Двоїста природа грошового потоку проявляється в тому, що він використовується для оцінки як доходності, так і ліквідності підприємства. На думку авторів „Фінансового словника” 69, с. 365 під грошовим потоком слід розуміти надходження (додатний грошовий потік) і витрачання (від’ємний грошовий потік) коштів у процесі здійснення господарської діяльності. Різницю між додатним та від’ємними грошовими потоками з конкретного виду діяльності чи з господарської діяльності загалом називають чистим грошовим потоком.

Політика управління витратами реалізується за допомогою системи планів та бюджетування, передбачає розробку кошторисів (бюджетів) за основними елементами витрат і здійснення ефективного контролю за їх виконанням.

Дивідендна політика повинна призвести до рівноваги інтересів як власників, так і менеджерів та інвесторів у відповідності до теорії агентських відносин, а також теорії портфелю, теорії структури капіталу з метою максимізації ціни підприємства. За цих умов можливі наступні варіанти дивідендної політики:

  •  дивіденди як постійний процент від прибутку;
  •  дивіденди як фіксовані виплати;
  •  дивіденди як виплати гарантованого мінімуму та екстра дивіденди;
  •  дивіденди як виплати акціями.

Сам процес реалізації фінансової політики на підприємстві відбувається в три етапи, серед яких:

  •  розробка науково обґрунтованих цілей функціонування та розвитку фінансів підприємств;
  •  побудова й використання відповідного фінансового механізму;
  •  здійснення практичних дій, направлених на досягнення розроблених цілей та поставленої мети.

Перший етап полягає у визначенні мети, цілей та основних задач фінансової політики. Перший етап реалізації фінансової політики на підприємстві залежить від економічного стану держави, мети створення підприємства, організаційної форми та форми власності даного підприємства. Визначення основних напрямків використання фінансів полягає у розробці стратегії і тактики фінансової політики, виходячи з поставленої мети, враховуючи можливості зростання і зменшення фінансових ресурсів, а також зовнішніх і внутрішніх факторів.

Другий етап реалізації фінансової політики полягає у створенні відповідного, адекватного фінансового механізму. Даний етап залежить від використання елементів фінансового механізму, його форм і методів формування, організації фінансів підприємств, ринку цінних паперів, а також від створеного правового поля в державі та від поєднання директивного і регулюючого видів фінансового механізму.

Здійснення практичних дій (третій етап), які направлені на досягнення поставленої мети, означає побудову відповідної системи управління фінансами. Прямий вплив фінансової політики на економіку починається саме на третьому етапі її реалізації. Цей етап визначається змістом і процесами, що відбуваються на перших двох етапах реалізації фінансової політики. Даний етап передбачає спрямовану діяльність господарюючого суб’єкту фінансових відносин, що пов’язана з практичним застосуванням фінансового механізму. Така діяльність здійснюється спеціальними організаційними структурами – фінансово–економічним апаратом підприємства. Управління використовує ряд методів: прогнозування, планування, регулювання, контроль. Всі ці методи забезпечують реалізацію заходів фінансової політики.

Реалізація фінансової політики можлива, якщо кожний етап є відповідним й адекватним: поставленій меті – адекватний фінансовий механізм, фінансовому механізму – відповідна система органів управління. Всі етапи реалізації фінансової політики взаємопов’язані і взаємообумовлені.

В узагальнюючому вигляді механізм реалізації фінансової політики представлений на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Етапи реалізації фінансової політики

Враховуючи обсяги і складність задач, що вирішуються, через систему управління фінансова служба підприємства може бути представлена:

  •  фінансовим управлінням – на великих підприємствах;
  •  фінансовим відділом – на середніх підприємствах;
  •  фінансовим директором або головним бухгалтером, який займається не тільки питаннями бухгалтерського обліку, але й питаннями фінансової стратегії – на малих підприємствах.

Структура фінансової служби представлена на рис. 1.3.

Рис. 1.3. Структура фінансової служби підприємства

На бухгалтерію покладаються обов’язки вести бухгалтерський облік підприємства та формувати його відкриту публічну фінансову звітність у відповідності до встановлених вимог та положень.

Аналітичний відділ зобов’язаний аналізувати й оцінювати фінансовий стан підприємства, виконання планових завдань по прибутку, обсягам виробництва та реалізації, підтримувати ліквідність та рентабельність підприємства.

Відділ фінансового планування розробляє плани та бюджети підприємства (баланс доходів і видатків, бюджет руху грошових коштів, баланс активів і пасивів тощо).

Оперативний відділ виконує збір рахунків, накладних, простежує їх оплату, забезпечує ефективні взаємовідносини з банками з приводу безготівкових розрахунків та отримання готівкових коштів, контрагентами – з приводу оплати товарів, послуг, вирішення спірних питань, державою – з приводу сплати податків, обов’язкових платежів, штрафів, пені та інших заходів економічного впливу на підприємство.

Відділ по роботі з цінними паперами займається формуванням й управлінням портфелем цінних паперів, забезпечує його ефективність з позиції доходності і ризику.

Функціонування будь–якої системи управління фінансами здійснюється в рамках чинних законодавчих актів і нормативної бази.

У вітчизняній теорії та практиці питання стратегічного управління діяльністю підприємством до цього часу недостатньо розроблені. Частково це пояснюється тим, що функція стратегічного управління тривалий час належала державі. Крім того, дається взнаки недосконалість правового, законодавчого, економічного регулювання в державі, а також нестабільність законодавчої бази, відсутність практичного досвіду у фахівців.

Проте, в світовій практиці стратегічний менеджмент як наукова галузь і як напрям практичної діяльності існує та еволюціонує вже більше півсторіччя і в сучасних умовах ґрунтується на класичній схемі розвитку підприємства:

  •  1-й етап підприємство починає вертикально інтегруватися для ефективного проникнення на суміжні ринки; з позиції фінансового менеджменту цей етап стратегії підприємства характеризується пошуком нових джерел фінансування своєї діяльності, об’єднання капіталу та фінансових ресурсів;
  •  2-й етап підприємство намагається розширити свою частку на цих ринках з метою підвищення рентабельності своїх видів та напрямів діяльності, які є результатом вертикальної інтеграції, з позиції фінансового менеджменту – відбувається пошук нового „дешевого” капіталу;
  •  3-й етап підприємство намагається краще використати свої ринкові можливості через розширення гами товарів та послуг, урізноманітнення своєї пропозиції; в рамках фінансового менеджменту – підвищення ефективності використання капіталу та фінансових ресурсів;
  •  4-й етап – підприємство розуміє неспроможність надалі зростати шляхом проникнення на суміжні ринки, звертає увагу на можливі напрями диверсифікації, які не пов’язані з існуючими напрямами діяльності, у фінансовому менеджменті – пошук нових напрямків вкладення капіталу, зміна його структури.

Така загальна модель стратегії підприємства та стратегії фінансового менеджменту актуалізована глобалізацією економіки, інтернаціоналізацією ринків.

Таким чином, фінансовий менеджмент реалізується в рамках фінансової політики підприємства, забезпечує його фінансовими ресурсами, здійснює контроль за дотриманням фінансової дисципліни. Умовно фінансову роботу на підприємстві можна згрупувати за такими напрямками:

  •  фінансове планування;
  •  оперативна фінансова робота;
  •  контрольно-аналітична робота.


Фінансовий механізм

Фінансове забезпечення

Фінансове регулювання

Самофінансування

Кредитування

кціонерний капітал (статутний капітал)

Безповоротне фінансування

Податки

Внески

Позички

Субсидії

Економічні інтереси

Фінансові інструменти

Фінансові індикатори

І ЕТАП

Визначення мети і цілей фінансової політики

ІІ ЕТАП

ІІІ ЕТАП

Створення фінансового механізму

Побудова системи управління

Фінансовий директор

Аналітичний відділ

Відділ фінансового планування

Відділ оперативного управління

Відділ цінних паперів

Бухгалтерія


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

61332. Развитие у дошкольников представлений о росте и развитии живых организмов 343.5 KB
  Формирование знаний в экологическом воспитании - не самоцель. Они - необходимое условие воспитания осознанно-бережного отношения к природе, к людям, к материалам природного происхождения, к предметам рукотворного мира...
61337. Ознайомлення з календарем. Прямокутник 21.19 KB
  Це не просто багаття а вогонь доброти. Якщо ми будемо робити добрі справи вогонь не згаснеа розгориться. Підкладаємо полінце і вогонь розгорається. Вогонь розгорається.
61338. Застосування загального правила додавання двоцифрових чисел і обчислень виду 54 + 30, 54 + 3. Вимірювання довжини відрізків 139.58 KB
  Обладнання: картки з частинками вислову таблиця для зорового диктанту зразок для каліграфічної хвилинки картки для диференційованої роботи короткий запис задачі план розвязування задачі індивідуальні краплинки меду підручник Математика.