72958

Управління грошовими потоками на підприємстві

Лекция

Деньги и денежные системы

Ознайомити студентів із сутністю політики управління грошовими потоками правилами обґрунтування цілей та встановлення поточних завдань управління грошовими потоками визначити методичний інструментарій оптимізації грошових потоків а також розкрити переваги і недоліки використання західних моделей...

Украинкский

2014-12-02

140.77 KB

0 чел.

Тема 3. Управління грошовими потоками на підприємстві

Тема 4. Визначення вартості грошей у часі та її використання

у фінансових розрахунках

Лекція 2 (2 год)

Мета заняття. Ознайомити студентів із сутністю політики управління грошовими потоками, правилами обґрунтування цілей та встановлення поточних завдань управління грошовими потоками, визначити методичний інструментарій оптимізації грошових потоків, а також розкрити переваги і недоліки використання західних моделей управління грошовими потоками, із необхідністю визначення вартості грошей в часі, визначити фактори, що впливають на вартість грошей, а також розглянути особливості застосування методичного інструментарію оцінювання вартості грошей та аньюїтетів, визначити суть ренти. Розвивати економічне мислення студентів, виховувати у них свідоме ставлення до майбутніх професійних обов’язків.

ПЛАН

  1.  Управління грошовими потоками за видами діяльності
  2.  Оптимізація грошових потоків: модель Баумола
  3.  Оптимізація грошових потоків: модель Міллера-Орра.
  4.  Фактори, що впливають на зміну вартості грошей у часі.
  5.  Розрахунок теперішньої і майбутньої вартості аньюїтетів.

Рекомендована література: 11,12,13,19,21,20,21,23,22,24.25,26,27,28,29,30,33,35,36,38,47,

55,59,60.

1. Управління грошовими потоками за видами діяльності

Поняття «грошовий потік» досить часто зустрічається в зарубіжній економічній літературі. У свою чергу, вітчизняні аналітики почали широко використовувати його тільки з розвитком ринкового реформування української економіки.

Поняття „грошовий потік” введено в вітчизняну господарську практику на початку 1990-х років, оскільки система господарювання, що зароджувалась вимагала дати відповідь на такі стратегічні питання:

  1.  якими повинні бути величина та оптимальний склад активів підприємства, що дають змогу досягнута найбільшого добробуту його власників, акціонерів та трудового колективу;
  2.  де знайти джерела фінансування та якою повинна бути їх оптимальна структура;
  3.  як організувати поточне та перспективне управління фінансовою діяльністю, щоб забезпечити платоспроможність та фінансову стійкість підприємства.

Питання сутності грошових потоків та методів управління ними з різним ступенем теоретичного та практичного висвітлення розглянуто в багатьох іноземних перекладних виданнях останнього часу: В. Ковальова, Дж. К. Ван Хорна, Є. Брігхема, Е. Нікхбахта, Є. Стоянової, І. Балабанова, Т. Райса та інших.

Так, Е. Нікбахт та А. Гроппеллі наводять спрощене визначення грошового потоку як „міри ліквідності компанії”, що складається з „чистого доходу і безготівкових витрат, таких, як амортизаційні відрахування”. Наведене тлумачення грошового потоку, з одного боку, розкриває його сутність, з іншого – основні його складові.

Більш детальне визначення грошового потоку наводить Т. Райс, який поділяє потоки на чисті, традиційні і операційні.

Чистий грошовий потік представляє собою зміну грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства, за період, що аналізується.

Традиційний поток  це приблизна оцінка надходжень грошових коштів від виробничої діяльності. Він визначається з використанням припущення, що надходження коштів можна оцінити, додавши компенсаційні статті витрат до чистого прибутку (наприклад, амортизацію).

Під операційним потоком розуміється сума фактичних надходжень грошових коштів від операцій за визначений період. Як правило, при цьому не враховуються фінансові виплати (якщо це не є основна діяльність підприємства).

Таким чином, Т. Райс визначає загальний грошовий потік як всі грошові надходження і виплати, пов’язані не тільки з веденням операцій по основній діяльності.

Дж. К. Ван Хорн підкреслює, що поняття грошових коштів та грошових потоків можна трактувати по–різному в залежності від завдань аналізу. Як правило, грошові кошти і грошові потоки розглядають як готівку або робочий оборотний капітал, тобто у вузькому або широкому тлумаченні цього поняття.

Так, для визначення структури грошового потоку і джерел його формування в розрізі видів діяльності використовують таку класифікацію [14].

1. Грошовий потік від операційної діяльності характеризується витрачанням грошових кошів, пов’язаних зі сплатою рахунків постачальників та підрядників, виплатою заробітної плати, відрахуванням до бюджету та внесками в державні цільові фонди, сплатою відсотків за кредити і позики; іншими виплатами, які забезпечують здійснення операційної діяльності. Одночасно цей вид грошового потоку відображує надходження грошових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), погашення дебіторської заборгованості, авансів, що отримані від покупців та замовників, податкових органів у порядку здійснення перерахунку надмірно сплачених сум тощо.

Оскільки операційна діяльність підприємства є головним джерелом прибутку, то вона має генерувати основний потік грошових коштів.

2. Грошовий потік від фінансової діяльності складається насамперед з надходжень від випуску акцій, залучення банківських кредитів і позик. Вибуття коштів у зв’язку з фінансовою діяльністю включає виплату дивідендів та повернення позик і кредитів.

3. Грошовий потік від інвестиційної діяльності охоплює придбання (створення) та реалізацію майна довгострокового використання. Перш за все це стосується надходження (вибуття) основних засобів, нематеріальних активів, а також придбання або реалізації цінних паперів інших компаній.

З метою забезпечення ефективного управління грошовими потоками їх класифікують:

  1.  За масштабами обслуговування грошового процесу:
  2.  на цілому підприємстві;
  3.  в окремих структурних підрозділах підприємства;
  4.  в окремих господарських операціях.
  5.  За видами господарської діяльності:
  6.  з операційної діяльності;
  7.  з інвестиційної діяльності;
  8.  з фінансової діяльності.
  9.  За спрямованістю руху грошових коштів:
  10.  вхідні;
  11.  вихідні.
  12.  За методами обчислення обсягу:
  13.  валовий, що характеризує всю сукупність грошових коштів на підприємстві;
  14.  чистий, що визначається як різниця між вхідними і вихідними грошовими потоками.
  15.  За рівнем достатності обсягу:
  16.  надлишковий ;
  17.  дефіцитний.
  18.  За методами оцінювання:
  19.  теперішній , що оцінюється за вартістю поточного моменту часу;
  20.  майбутній, що оцінюється за вартістю наступного моменту часу.
  21.  За методом формування :
  22.  регулярний , що здійснюється постійно;
  23.  дискретний, що характеризує разові надходження або витрати [14].

Далі визначимо основні грошові потоки в розрізі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Так до грошових потокiв вiд здiйснення операцiйної діяльностi вiдносяться:

  1.  грошовi надходження вiд продажу товарiв i надання послуг;
  2.  грошовi надходження вiд оренди, гонорарiв, комiсiйних та iнших доходiв;
  3.  грошовi платежi постачальникам за товари i послуги
  4.  грошовi платежi службовцям та вiд їх iменi;
  5.  грошовi надходженкя чи платежi страховiй компанiї як страховi премiї, рiчнi внески;
  6.  грошовi надходження i платежi за контрактами у вкладення з комерцiйною метою;
  7.  грошовi виплати чи компенсацiї податку на прибуток.

Чистий грошовий потiк вiд операцiйної дiяльностi за допомогою прямого методу визначасться як рiзниця між вхiдним грошовим потоком вiд операційної діяльностi i вихiдним грошовим потоком вiд операцiйної діяльностi.

До грошових потоків від інвестиційної діяльності відносять:

  1.  грошовi платежi на придбання ОЗ нематерiальних та iнших довгострокових активів;
  2.  грошовi платежі для придбання пайових чи боргових iнструментiв iнших компанiй та часток участi у спiльних компанiях;
  3.  авансовi грошовi платежi i кредити наданi iншим сторонам крiм фiнансових компанiй;
  4.  грошовi вiдшкодування авансiв i кредитiв наданих iншим сторонам крiм фiн. компанiй;

грошовi надходження i платежi за термiновими контрактами.

Чистий грошовиi потiк вiд iнвестицiйно дiяльностi визначасться як рiзниця мiж вхiдними грошовими потоками вiд iнвестицiйної діяльностi i вихiдним грошовим потоком вiд iнвестицiйної діяльностi.

До грошових потоків від фінансової діяльності відносять:

  1.  грошовi надходження вiд емiсiї акцiй та iн. пайових iнструментiв;
  2.  грошовi виплати власникам для придбання чи погашення акцiй компанiй;
  3.  грошовi погашення кредитних сум;
  4.  грошовi платежi орендатора для зменшення заборгованостi з фiнансової оренди [18, 78].

Чистий грошовий потік від фінансової діяльності визначається як різниця між вхідними та вихідними грошовими потоками від фінансової діяльності.

Для визначення величини грошового потоку використовують два основні методи: прями й і непрямий.

Прямий метод розрахунку операційною грошового потоку, який передбачає: аналіз кожної окремої господарської операції, ідентифікацію грошового потоку, що генерується в межах такої операції, та визначення: напряму руху грошових коштів (вхідний грошовий потік чи вихідний грошовий потік).

Непрямий метод розрахунку операційного грошовою потоку передбачав приведення коршування абсолютної величини прибутку підприємства до оподаткування (ЬВТ) па величину впливу [«грошових (нсмо негарних) операцій у рамках операційної діяльності суб'єкта господарювання. Відповідно до НП(С)ІЇО №4 використання непрямого метод)' с обон'янковим при складанні публічної фінансової звітності вітчизняними підприємствам» (форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів»).

Процес управління грошовими потоками включає основні етапи:

  1.  Забезпечення повного і достовірного обліку грошових потоків підприємства і формування необхідної звітності.
  2. Аналіз грошових потоків підприємства в попередньому періоді.
  3. Оптимізація грошових потоків підприємства.
  4. Планування грошових потоків підприємства в розрізі їх видів.
  5. Забезпечення ефективного контролю грошових потоків підприємства.

В процесі аналізу грошових потоків використовуються три основні методи, це горизонтальний та вертикальний аналіз і метод фінансових коефіцієнтів.

Характерні риси практики управління грошовими потоками відображають принципи управління, тобто основні правила діяльності, якими керуються органи управління, враховуючи соціально-економічні умови, що склалися. Принципи управління грошовими потоками та їх зміст відображено на рисунку.

Рис. 3.1. Принципи управління грошовими потоками

До складу основних методів управління грошовими потоками відносять:
контроль за рухом грошових коштів; облік та звітність.

Аналіз грошових потоків — це сукупність методів формування і обробки даних про грошові потоки, які дають об'єктивні оцінки стану, тенденцій розвитку, виявлення резервів підвищення ефективності використання грошових коштів та шляхів їх реалізації.
З урахуванням терміну часу, ступеня деталізації об'єктів і показників аналіз може бути перспективним, поточним і оперативним.

З погляду обсягів аналіз може бути тематичний, тобто пов'язаний з визначеною конкретною метою, локальний — пов'язаний з діяльністю окремого підрозділу, комплексний — охоплює всі сторони діяльності підприємства.

Інформаційною базою для аналізу грошових потоків за звітні періоди є форми бухгалтерської звітності, додатки до них та інші облікові документи.
Аналіз грошових потоків та оцінка їх впливу на фінансовий стан підприємства визначається системою показників, до яких відносять показники ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості.

Результати аналізу враховуються при плануванні грошових потоків та їх оптимізації.

Планування грошових потоків — це процес визначення їх обсягів за видами діяльності, часовими інтервалами та напрямами використання з метою забезпечення максимальної синхронізації надходжень і витрат та платоспроможності підприємства.
У процесі планування досягається оптимізація грошових потоків, тобто знаходження такого співвідношення між вхідними і вихідними грошовими потоками, між напрямами й умовами залучення та використанням грошових коштів, яке дає змогу досягти найкращих результатів діяльності (мінімізації витрат, максимізації прибутку).

Контроль за надходженням та використанням грошових коштів є системою спостереження і перевірки процесу надходження та використання грошових коштів з метою визначення відхилень від їх заданих параметрів. Як функція управління контроль об'єктивно необхідний. Він спрямовує процес управління за встановленими ідеальними моделями, коригуючи поведінку підконтрольного об'єкта.

Сутність і значення контролю за грошовими потоками полягає в тому, що суб'єкт управління здійснює перевірку виконання запланованих параметрів формування грошових фондів, напрямів їх використання, дотримання синхронності надходжень і витрат у встановлені періоди часу, блокує відхилення від заданої програми, а в разі виявлення порушень сигналізує про необхідність коригування системи управління. Таким чином, контроль є засобом отримання інформації про грошові потоки по каналу зворотнього зв'язку, тобто за результатами свого управлінського впливу на об'єкт управління.

У циклі управління грошовими потоками облік є кінцевою стадією. Він передбачає визначення, реєстрацію на різних носіях та класифікацію інформації про грошові надходження та витрати для отримання підсумкових даних, які відображають досягнутий результат. Результати обліку відображаються у звітності. Таким чином, облік як кінцева стадія в циклі управління є одночасно початковою стадією для наступного циклу. Облік і звітність складають інформаційну базу для аналізу грошових потоків за звітний період.
Отже, наведені методи управління грошовими потоками є одночасно етапами процесу управління в цілому. Кожен з цих етапів є вихідним для іншого, як це відображено на рис. 3.6.

Ефективність управління грошовими потоками визначається синхронізацією надходжень і виплат, підтримкою постійної платоспроможності підприємства і включає такі складові:

визначення мінімального обсягу грошових коштів, достатнього для обслуговування поточної господарської діяльності;

постійний моніторинг надходження грошових коштів від продажу;

згладжений коливань в обсягах надходжень і виплат грошових коштів з метою

запобігання платіжної кризи в окремі періоди;

оптимізація системи розрахунків з постачальниками і покупцями, тобто обґрунтування політики надання комерційних кредитів і отримання відстрочок платежів;

вибір напрямків використання тимчасово вільних грошових коштів з метою запобігання втрат від інфляції і упущеної вигоди;

прискорення оборотності грошових коштів за рахунок впровадження організаційно-економічних заходів.

Практична реалізація цих складових управління грошовими потоками дасть змогу певною мірою знайти компроміс між необхідністю підтримувати певний обсяг грошових коштів для забезпечення ліквідності підприємства і бажанням інвестувати тимчасово вільні кошти для забезпечення їх дохідності.

При розрахунку грошових потоків визначають коефіцієнт збалансованості грошових потоків, який визначається, як відношення вхідних до вихідних грошових потоків. Нормативним є значення цього показника на рівні більшому 1, при цьому грошовий потік вважається збалансованим[13, 233].

При визначенні оборотності грошових потоків визначають такі показники:

1. Тривалість обороту грошових коштів, яка визначається як відношення середнього залишку грошових коштів до одноденної виручки від реалізації продукції. Характеризує середній період обороту грошових коштів.

2. Коефіцієнт оборотності грошових потоків, який визначається як відношення виручки від реалізації продукції до середнього залишку грошових коштів. Характеризує кількість оборотів здійснюваних грошовими коштами протягом року.

3. Завантаження грошових коштів, яке визначається як відношення середнього залишку грошових коштів до виручки від реалізації продукції. Характеризує суму грошових коштів, що припадає на 1 грн. виручки від реалізації продукції.

4. Коефіцієнт обслуговування боргу, який визначається як відношення сукупного залученого капіталу до грошового потоку. Характеризує суму зобов'язань, що припадає на одиницю грошового потоку.

Визначаючи показники ефективності грошових потоків, їх поділяють на дві групи: загальні і часткові.

До загальних показників ефективності грошових потоків відносять:

1. Коефіцієнт ефективності грошових потоків, який визначається як відношення чистого грошового потоку до вихідного грошового потоку, відображає дохідність вкладень 1 грн. грошових коштів в діяльність підприємства.

2. Коефіцієнт інвестування грошових потоків, який визначається як відношення вихідних грошових потоків до вхідних грошових потоків, характеризує ступінь інвестиційної активності підприємства, чим нижчим є значення цього показника, тим нижчою є величина використання грошових коштів і тим ефективнішою є система управління на підприємстві.

3. Коефіцієнт рентабельності активів на основі грошових потоків, який визначається як відношення чистого грошового потоку до середньої суми активів. Характеризує ефективність від інвестування грошових потоків в активи.

До часткових показників ефективності грошових потоків відносять:

1. Коефіцієнт ефективності грошових потоків від операційної діяльності, який визначається як відношення чистого грошового потоку від операційної діяльності до вихідних грошових потоків від операційної діяльності, відображає ефективність вкладень 1 грн. грошових коштів в операційну, діяльність підприємства.

2. Коефіцієнт  рентабельності  використання  середнього  залишку грошових активів і поточних фінансових інвестицій, який визначається як відношення чистого грошового потоку від фінансової діяльності до середньої за період величини поточних фінансових інвестицій, характеризує дохідність поточних фінансових інвестицій.   

Однією з основних умов стабільного фінансового стану підприємства є надходження грошових коштів, що забезпечує покриття його поточних зобов'язань. Відповідно відсутність такого мінімального необхідного запасу грошових коштів свідчить про фінансові труднощі підприємства. В той же час надмірна величина грошових коштів свідчить про те, що реально підприємство несе збитки, пов'язані з інфляцією і знеціненням грошей. В зв'язку з цим виникає необхідність розраховувати показники використання грошових коштів на підприємстві.

  Ступінь збалансованості грошового потоку може бути виражена не лише абсолютною, а й відносною величиною. Коефіцієнт збалансування грошового потоку визначається, як відношення вхідних грошових потоків до вихідних грошових потоків. Значення даного показника на рівні дещо більше одиниці свідчить про збалансовані грошові надходження і витрати. Важливим завданням є аналіз даного коефіцієнта в динаміці, так як дозволяє судити про рівень ділового ризику.

Для аналізу достатності грошових потоків визначають такі показники:

       1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності, який визначається як відношення грошових коштів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань. Характеризує здатність підприємства погасити поточні зобов'язання за рахунок вільної грошової готівки і високоліквідних цінних паперів. Оптимальне значення даного показника 0,2 - 0,25.

       2. Коефіцієнт Бівера, який визначається як відношення чистого прибутку за мінусом амортизаційних відрахувань до загальної суми заборгованості підприємства. Характеризує здатність підприємства погашати зобов'язання перед зовнішніми кредиторами. Оптимальне значення більше 0,4.

       3. Коефіцієнт ліквідності грошового потоку, який визначається як відношення різниці вхідного грошового потоку і зміни залишків грошових активів до вихідного грошового потоку. Характеризує здатність підприємства покривати витрати за рахунок надходження коштів.

      4. Коефіцієнт достатності чистого грошового потоку, який визначається як відношення чистого грошового потоку до суми  сплати основного боргу за кредитами, суми приросту запасів, виплачені дивіденди.

     5. Термін повернення боргів, який визначається як відношення середнього розміру залученого капіталу до чистого грошового потоку. Характеризує період в кварталах протягом якого підприємство зможе повернути суму позик, при умові що буде направляти на це всю величину отриманого чистого грошового потоку;             

     6. Коефіцієнт покриття відсотків за кредитами, який визначається як відношення чистого грошового потоку - до суми відсотків за кредити. Відображає у скільки разів сума чистого грошового потоку до сплати відсотків за кредити перевищує суму відсотків за кредити.            

    7. Коефіцієнт  реінвестування  чистого  грошового потоку який визначається як відношення різниці чистого грошового потоку і виплачених дивідендів до суми приросту реальних інвестицій і приросту довгострокових фінансових інвестицій. Характеризує достатність чистого грошового потоку для здійснення інвестицій.

2. Оптимізація грошових потоків: модель Баумола

В сучасних вітчизняних умовах поступово змінюється відношення до нормування традиційно ненормованих оборотних активів. Немає сумніву, що грошові кошти та їх еквіваленти не беруть безпосередньої участі в забезпеченні виробничого циклу, а служать для забезпечення негайних зобов’язань фірми, їх необхідність передусім диктується дотриманням принципів ліквідності. Однак це не означає, що розмір цих активів не повинен нормуватись. Адже ця інформація є необхідною кожному підприємству для цілей управління.

В закордонній практиці для визначення оптимальних розмірів грошових коштів на рахунку (касі) використовуються різні моделі. Найбільшого розповсюдження набули модель Баумоля і модель Міллера-Орра.

Модель Баумоля. Вважається, що підприємство розпочинає роботу, маючи максимальний і доцільний для цього рівень коштів, і потім постійно витрачає їх протягом деякого періоду часу. Всі кошти, що надходять від реалізації товарів і послуг, підприємство вкладає в короткострокові цінні папери. Як тільки запас грошових коштів закінчується, тобто дорівнює нулю або досягає деякого заданого рівня безпеки, підприємство продає частину цінних паперів і тим самим поповнює запас грошових коштів до первісної величини.

Таким чином, середній запас грошових коштів складає С/2, а загальна кількість угод по конвертації цінних паперів в грошові кошти (k) дорівнює:

Загальні витрати (ОР) по реалізації такої політики управління грошовими коштами складуть:

Перший доданок в цій формулі представляє собою прямі витрати, другий – втрачена вигода від зберігання коштів на поточному рахунку замість того, щоб інвестувати їх в цінні папери.

Приклад.

Грошові кошти фірми протягом року складають 100000 грн. Відсоткова ставка по державних цінних паперах дорівнює 10%, а витрати, пов’язані з кожною реалізацією, складуть 30 грн. Звідси:

Середній розмір грошових коштів на поточному рахунку складає 3873 грн. Загальна кількість угод по трансформації цінних паперів в грошові кошти за рік складе:

100000 / 7746 = 13

Таким чином, політика фірми по управлінню грошовими коштами і їх еквівалентами така: як тільки кошти на поточному рахунку закінчуються, фірма повинна продати частину цінних паперів приблизно на суму 7746 грн. Така операція буде виконуватися приблизно раз на місяць. Максимальний розмір грошових коштів на поточному рахунку складе 7746 грн., середній 3873 грн.

Модель Баумоля аналогічна моделі управління запасами Уілсона і використовується у випадку, коли у зв'язку з невизначеністю майбутніх платежів важко розробити детальний план надходження і витрат грошових коштів. Згідно з цією моделлю поповнення грошових коштів за рахунок конвертації високоліквідних цінних паперів потрібно здійснювати в той момент, коли повністю використано запаси грошових коштів.

Графічне зображення моделі Баумоля представлено на рис. 6.14.


Ставка відсотка в моделі Баумоля характеризує рівень можливих (альтернатих) витрат або недоотриманий дохід у зв'язку з конвертацію короткострокових фінансових вкладень у грошові кошти. Більш високе значення ставки відсотка передбачає необхідність зменшення оптимального залишку грошових коштів. Як правило, коли ставка відсотка висока, підприємства намагаються мати якомога менші залишки грошових коштів на своїх розрахункових рахунках. З іншого боку, якщо фірма має значний платіжний оборот, а витрати на конвертацію цінних паперів високі, доцільніше збільшувати середній залишок грошових коштів і здійснювати операції з конвертації рідше. Таким чином, як і у випадку з моделлю Уілсона, управління залишком грошових коштів з використанням моделі Баумоля дає змогу знайти таку оптимальну величину разової конвертації, за якої мінімізуються сукупні витрати: на здійснення конвертаційних операцій та можливі (альтернативні) витрати або недоотриманий дохід через вилучення інвестицій.

Модель Баумоля добре працює в умовах, коли підприємства повністю використовують свої запаси грошових коштів. Однак у реальному житті це відбувається не так часто. Як правило, процес руху грошових коштів має стохастичний характер. В одні періоди підприємство може отримувати значні суми за оплаченими рахунками і, відповідно, має надлишок грошових коштів. В інші періоди, навпаки, потрібно розраховуватися з кредиторами і витрачати значні суми грошових коштів.

3. Оптимізація грошових потоків: модель Міллера-Орра.

Модель Міллера–Орра. Модель Баумоля є простою і в достатній мірі прийнятною для підприємств, грошові витрати яких стабільні і прогнозовані. В дійсності таке трапляється рідко; залишок коштів на поточному рахунку змінюється випадково, причому можливі значні коливання.

Модель, розроблена Міллером і Орром, представляє собою компроміс між простотою і реальністю. Вчені при побудові моделі використали процес Бернулі – стохастичний процес, в якому надходження і витрачання грошей від періоду до періоду є незалежними випадковими подіями. Залишок коштів на рахунку хаотично змінюється до тих пір, поки не досягає верхньої межі. Як тільки це відбувається, підприємство розпочинає купувати достатню кількість цінних паперів з метою повернути запас грошових коштів до деякого нормального рівня. Якщо запас грошових коштів досягає нижньої межі, то в цьому випадку підприємство продає свої цінні папери і таким чином поповнює запас грошових коштів до нормальної межі.

де Sрозмах варіації залишку грошових коштів на поточному рахунку;

Fвитрати по конвертації грошових коштів в цінні папери;

Vваріація щоденного надходження коштів, яка розраховується на підставі статистичних даних;

г щоденна доходність короткострокових цінних паперів.

Зв верхня межа грошових коштів на поточному рахунку;

Зн нижня межа грошових коштів на рахунку.

Тп величина залишку грошових коштів на поточному рахунку, до якої потрібно повернутися у випадку, якщо фактичний залишок коштів на поточному рахунку виходить за межі інтервалу (Зн; Зв).

Приклад.

Наведені наступні дані про грошові потоки на підприємстві: Мінімальний запас грошових коштів – 6000 грн. Витрати по конвертації цінних паперів – 90 грн. Відсоткова ставка – 0,08% в день. Середнє квадратичне відхилення в день – 3000 грн.

За допомогою моделі Міллера-Орра визначте політику управління коштами на поточному рахунку. Звідси:

Таким чином, залишок коштів на поточному рахунку повинен варіювати в межах (6000; 33370); при виході за межі інтервалу необхідно відновити кошти на поточному рахунку в розмірі 15123 грн.

Відповідь на питання, як управляти запасом грошових коштів, якщо не можна точно передбачити їх щоденне прибуття і вибуття, дає модель Міллера-Орра. На відміну від моделі Баумоля вона є більш складною і реалістичною. Графічне зображення цієї моделі представлено на рис. 6.15.



Відповідно до моделі Міллера-Орра необхідно визначити:нижній поріг або мінімальний залишок грошових коштів;точку повернення або оптимальний залишок грошових коштів;верхній поріг або максимальний залишок грошових коштів.

Якщо в певний момент часу за рахунок значних поточних надходжень грошових коштів їх залишок досягає верхнього порогу, підприємство має одразу ж конвертувати частину грошових коштів у фінансові інструменти (депозити, цінні папери) і зменшити свій залишок грошових коштів до оптимального рівня (точка повернення).

І, навпаки, коли у зв'язку зі значним відтоком грошових коштів їх залишок на розрахунковому рахунку досягає нижнього порогу, підприємству потрібно здійснити зворотну конвертацію фінансових інструментів у грошові кошти в такому обсязі, щоб повернутися до оптимального рівня залишку грошових коштів (точка повернення).
Таким чином, фінансовий менеджер спостерігає за вільним рухом грошових потоків і не втручається в цей процес доти, доки залишок грошових коштів не досягає небезпечного рівня (мінімального або максимального)

Алгоритм моделі Міллера-Орра такий:
Визначається нижній поріг залишку грошових коштів на рівні мінімальних виробничих потреб з урахуванням вимог обслуговуючого банку до мінімального залишку на поточних рахунках.
Оцінюється дисперсія грошових потоків на підставі аналізу їх щоденних коливань. Для цього можна фіксувати надходження і витрати грошових коштів протягом 100 днів, а потім розрахувати дисперсію на основі цієї вибірки зі 100 спостережень (при значних сезонних коливаннях грошових потоків використовуються більш складні методи оцінювання).

Оцінюється величина ставки процента та конвертаційні витрати на одну операцію.Визначається відстань між верхнім та нижнім порогами залишку грошових коштів. Якщо щоденні коливання грошових потоків значні або якщо витрати на конвертацію цінних паперів у грошові кошти є великими, тоді доцільно розташувати контрольні пороги (верхній та нижній) далеко один від одного. І, навпаки, якщо висока ставка процента, розрив між верхнім і нижнім порогами повинен бути незначним.

Як показує світовий досвід, для великих фірм обсяг операційних витрат на конвертацію не такий важливий, як можливі (альтернативні) витрати на зберігання вільного залишку грошових коштів. Так, якщо фірмі надійшло на рахунок 5 млн. грн., а ставка процента дорівнює 15 % річних, або приблизно 0,041 % удень, то величина отриманих в день процентів з усієї суми становитиме 2050 грн. Навіть якщо операційні витрати з конвертації високі і становлять 200 грн. на операцію, фірма краще заплатить їх, щоб купити високоліквідні державні цінні папери сьогодні та продати завтра, ніж тримати 5 млн. грн. у вигляді вільних грошей. Звичайно, така тактика доцільна лише в умовах стабільного і ліквідного ринку цінних паперів.

Якщо у підприємства виникає потреба у грошових коштах у короткостроковому періоді, а конвертувати фінансові інструменти важко або дорого, можна взяти короткостроковий банківський кредит. Але при цьому потрібно враховувати, що ставка банківського відсотка буде вищою, ніж той процент, який можна отримати за цінними паперами
.

Фінансові менеджери фірми завжди стоять перед дилемою. Адже для того, щоб збільшити рентабельність використання грошових активів, потрібно підтримувати залишок грошових коштів на мінімальному рівні і збільшувати обсяг поточних фінансових інвестицій. Але при цьому збільшується імовірність потреби в короткострокових банківських кредитах для здійснення непередбачених платежів.

Західні економісти рекомендують просте правило для максимізації віддачі від використання грошових коштів, згідно з яким регулювати залишок грошових коштів потрібно доти, доки імовірність виникнення потреби у позиці не стає для підприємства критичною (Рк)

Рк = Витрати за залишками грошових коштів / Фінансові витрати за залученням кредиту (6.9)
Витрати за залишками грошових коштів — це ті проценти, що втрачаються у випадку, якщо не інвестувати вільні грошові кошти у цінні папери. Так, якщо очікувана ставка доходу за цінними паперами становить 18%, а короткостроковий кредит у банку можна взяти під 22 %, то зменшувати залишок грошових коштів шляхом купівлі цінних паперів доцільно доти, доки імовірність
виникнення потреби у короткостроковому кредиті не досягає значення 0,82 (18 : 22).

Тобто, якщо короткострокові кредити набагато дорожчі порівняно з очікуваною дохідністю цінних паперів, фінансовий менеджер повинен бути впевненим, що потреба у додатковій позиці не виникне.
Відчуваючи впевненість у майбутніх грошових потоках, можна тримати менший залишок грошових коштів на поточних рахунках. І, навпаки, якщо існує значна невизначеність обсягу майбутніх грошових потоків, доцільно тримати великий залишок грошових коштів, щоб бути впевненим, що банківська позика не знадобиться.

4. Фактори, що впливають на зміну вартості грошей у часі.

Згідно з найбільш розповсюдженою точкою зору гроші представляють собою особливого виду товар, який можна без обмежень обміняти на будь–які інші товари. Крім того, гроші – це еквівалент вартості усіх інших товарів, бо саме за допомогою грошей у вигляді фіксованої кількості грошових одиниць вимірюється вартість будь–якого товару.

Для того, щоб виконувати зазначену функцію, гроші самі повинні мати вартість. Причому грошова одиниця, яка є сьогодні, і грошова одиниця, яка очікується до одержання через деякий час, не є рівноцінними. Є принцип, який діє незалежно від зміни загального рівня цін: мати певну суму грошей сьогодні завжди краще, ніж мати її завтра. Це пояснюється дією трьох основних факторів (рис. 4.1.)

Інфляція – явище, властиве практично будь–якій економіці. Перманентне знецінення грошей, що відбувається в умовах інфляції, викликає, з одного боку, природне бажання вкласти їх в певні активи, тобто в деякій мірі стимулює інвестиційний процес. З іншого боку, це частково пояснює, як відрізняються наявні гроші, і ті, що очікуються до одержання в майбутньому.

Ризик неодержання очікуваної суми є іншою вагомою причиною, згідно з якою будь–який договір, за яким очікується надходження грошових коштів в майбутньому, має певну ймовірність бути невиконаним взагалі або виконаним частково.

Оборотність – здатність грошей до ліквідності – існує тому, що в ринковій економіці грошовий сектор розпадається на дві складові (рис. 4.2).

Грошові кошти, як і будь–який актив, повинні з часом генерувати доход за ставкою, яка задовольняє власника цих коштів. Тому сума, очікувана до одержання через деякий час, повинна перевищувати початкову суму, якою володіє інвестор в момент прийняття рішення, на величину можливого доходу.

У будь–якому випадку, навіть не враховуючи інфляцію та ризики, вартість однієї і тієї самої суми грошей сьогодні завжди є більшою, ніж завтра. Тому що вимірювання вартості грошей ґрунтується на можливості їх використання протягом певного періоду часу.

Саме на базі розрахунку вартості використання грошей протягом певного періоду часу і ґрунтуються концепції майбутньої та теперішньої вартості грошей.

5. Розрахунок теперішньої і майбутньої вартості аньюїтетів.

Оскільки існують дві складові концепції вартості грошей в часі, відповідно, існують і два способи визначення і нарахування відсотків.

Декурсивний спосіб нарахування відсотків. Відсотки нараховуються в кінці кожного інтервалу нарахування, їх величина визначається, виходячи з величини капіталу, що надається. Відповідно декурсивна відсоткова ставка (позиковий відсоток) представляє собою виражене у відсотках відношення суми нарахованого за певний інтервал доходу до суми, що є на початок даного інтервалу (формула 4.1.).

У фінансових розрахунках перший показник ще називається „відсотковою ставкою”, „відсотком”, „ставкою відсотку”, „нормою прибутку”, „доходністю”.

Антисипативний (попередній) спосіб нарахування відсотків. Відсотки нараховуються на початку кожного інтервалу нарахування. Сума процентних грошей визначається, виходячи з нарощеної суми. Відсотковою ставкою буде відношення суми доходу, що виплачується за певний інтервал, до величини нарощеної суми, одержаної по закінченні цього інтервалу (у відсотках) (формула 4.2.).

Визначена таким чином відсоткова ставка називається обліковою ставкою, дисконтом або антисипативним відсотком.

Очевидно, що обидві ставки взаємопов'язані, тобто, знаючи один показник, можна розрахувати інший:

Декурсивний спосіб нарахування відсотків є поширеним в світовій практиці; антисипативний метод нарахування відсотків застосовувався в країнах розвинутої ринкової економіки, як правило, в періоди високої інфляції. Але незалежно від способу нарахування відсотків відсоткові ставки можуть бути простими і складними.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28563. Однонаправленные функции, построение однонаправленных функций с секретами 14.43 KB
  Обозначим через QF сложность вычисления значения Fx для произвольного xX через QF1 сложность вычисления по произвольному yY значения x такого что Fx=y сложность вычисления понимается в стандартном смысле теории сложности. Сложность вычисления F такова что алгоритм ее вычисления реализуем на современной технике и выдает ответ за приемлемое время 2. Сложность вычисления F1 такова что алгоритм ее вычисления либо не реализуем на современной технике либо не дает ответ за приемлемое время. Что считать приемлемым...
28564. Система RSA. Использование алгоритма Евклида для расчета секретного ключа d 23.69 KB
  Подобный блок может быть интерпретирован как число из диапазона 0; 2i1;; для каждого такого числа назовем его mi вычисляется выражение ci=mie mod n 3.По теорема Эйлера если число n представимо в виде двух простых чисел p и q то для любого x имеет место равенство Xp1q1 mod n =1 Для дешифрования RSAсообщений воспользуемся этой формулой. Возведем обе ее части в степень y: Xyp1q1 mod n = 1 y=1 Теперь умножим обе ее части на x : xyp1q11 mod n =...
28565. Алгоритма цифровой подписи Эль Гамаля, преимущества по сравнению с методом RSA, недостатки 13.41 KB
  Алгоритма цифровой подписи Эль Гамаля преимущества по сравнению с методом RSA недостатки. В отличие от RSA метод ЭльГамаля основан на проблеме дискретного логарифма. По сравнению с методом RSA данный метод имеет целый ряд преимуществ: 1. Кроме того данный алгоритм подписи не допускает его использования в качестве алгоритма шифрования в отличии от RSA в котором шифрование и подпись суть одно и то же а следовательно не подпадает ни под какие экспортные ограничения из США.
28566. Проблема дискретного логарифмирования, аутентификация 86.42 KB
  Система строится из криптографических примитивов низкого уровня:групповой операции симметричного шифра функции хэширования и алгоритма вычисления кода аутентификации сообщенияимитовставки MAC. Код аутентификации сообщения позволяет пользователям обладающим общим секретным ключом выработать битовую строку для аутентификации и проверки целостности данных Пусть Msg = {01} – пространство сообщений mKey = {01}mLen – пространство ключей для вычисления MAC для некоторого mLen N Tag = {01}tLen – включающее множество всех возможных...
28567. Система открытого шифрования RSA, атаки на RSA 15.87 KB
  В настоящее время наиболее развитым методом криптографической защиты информации с известным ключом является RSA названный так по начальным буквам фамилий ее изобретателей Rivest Shamir и Adleman и представляющую собой криптосистему стойкость которой основана на сложности решения задачи разложения числа на простые сомножители. Чтобы использовать алгоритм RSA надо сначала сгенерировать открытый и секретный ключи выполнив следующие шаги: выберем два очень больших простых числа p и q; определим n как результат умножения p на q n = p Ч...
28568. Система электронной подписи Эль Гамаля (EGSA - ElGamal Signature Algorithm) 16.07 KB
  Затем выбирается секретное число х и вычисляется открытый ключ для проверки подписи y=gxmod p Далее для подписи сообщения М вычисляется его хэшфункция т = hM. Выбирается случайное целое k:1 k p1 взаимно простое с р–1 и вычисляется r=gkmod p. После этого с помощью расширенного алгоритма Евклида решается относительно s уравнение m=xrksmodp1. Получатель подписанного сообщения вычисляет хэшфункцию сообщения m=hM и проверяет выполнение равенства yrrs=gxrgks=gxrks=gmmod p.
28569. Система открытого шифрования Эль Гамаля 58 KB
  Для шифрования сообщения M проводится следующая процедура: Выбирается случайное число k kP1=1 Вычисляется G=AK mod P Вычисляется H=yK M mod P Пара G H является шифрованным сообщением M При расшифровании вычисляется: H GX mod P = yK M AXK mod P = M mod P Преимуществами системы ЭЦП и ОШ Эль Гамаля является простота генерации открытых и секретных ключей а так же то что параметры P и A могут быть общими для всех участников сети связи.
28570. Общая схема электронной подписи на основе дискретной экспоненты 14.29 KB
  Пусть DATA – пеpедаваемое Александpом Боpису сообщение. Александp подписывает DATA для Боpиса пpи пеpедаче: Eebnb{Edana{DATA}}. Боpис может читать это подписанное сообщение сначала пpи помощи закpытого ключа Eebnb Боpиса с целью получения Edana{DATA}= Edbnb{ Eebnb{ Edana {DATA}}} и затем откpытого ключа EeAnA Александpа для получения DATA= Eeana{ Edana {DATA}}. Таким обpазом у Боpиса появляется сообщение DATA посланное ему Александpом.
28571. Однонаправленные хеш-функции Понятие хеш-функции 13.67 KB
  Изменения в тексте сообщения приводят к изменению значения хешфункции. На бесключевые хешфункции накладываются определенные условия. однонаправленность устойчивость к коллизиям устойчивость к нахождению второго прообраза Применение ключевых хэшфункций Ключевые хешфункции применяются в случаях когда стороны имеют общий секретный ключ доверяют друг другу.