7296

Відносини власності. Тенденції розвитку відносин власності в Україні

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Відносини власності План лекції Власність як економічна категорія. Структура власності, її типи, види і форми. Власність на засоби виробництва. Тенденції розвитку відносин власності в Україні. На самостійне опрацювання...

Украинкский

2013-01-20

540.5 KB

114 чел.

Відносини власності

План лекції

  1.  Власність як економічна категорія. Структура власності, її типи, види і форми.
  2.  Власність на засоби виробництва.
  3.  Тенденції розвитку відносин власності в Україні.

На самостійне опрацювання

  1.  Об’єкти власності. Права власності.
  2.  Закон України Про власність. (конспект)
  3.  Тенденції розвитку відносин власності в Україні та світі.

Література

  1.  Політична економія: Навч. посібник/ Кривенко К.Т., Савчук В.С., Беляєв О.О. – К.: КНЕУ,2001
  2.  Політична економія: Навч. посібник/ Беляєв О.О., Бебело С. – К.: КНЕУ,2001
  3.  Політична економія: Навч. посібник/Мочерний С.В. – К.: Знання-Прес, 2002.

1. Власність як економічна категорія. Структура власності, її типи, види і форми.

Вивчення господарського ладу тієї чи іншої країни неминуче ставить перед дослідником корінне питання: кому належить економічна влада, хто розпоряджається суспільним багатством. Суть цієї влади полягає в характері привласнення засобів виробництва і його результатів. Тому, щоб з'ясувати природу та економічну структуру того чи іншого суспільства, необхідно передусім розкрити зміст існуючої системи відносин власності.

Відносини власності виникають між людьми з приводу привласнення матеріальних і духовних благ. Привласнення означає ставлення людей до певних речей, як до своїх.

Власність — належність речей, матеріальних і духовних цінностей певним особам, юридичне право на таку належність і економічні відносини між людьми з приводу належності, розподілу і перерозподілу об’єктів власності.

Двома найважливішими підсистемами В. є економічна та юридична власність. Економічна В. має кількісну та якісну сторони. Перша означає певну сукупність матеріальних благ, різноманітних об'єктів власності (засобів праці, предметів праці, робочої сили, предметів споживання, цінних паперів, грошей тощо), в т.ч. об'єктів інтелектуальної В. (патентів, ліцензій та ін.). Друга виражає систему виробничих відносин між людьми з приводу привласнення об'єктів В. в усіх сферах суспільного відтворення (у безпосередньому виробництві, обміні, розподілі та споживанні).

В діалектичній єдності цих двох сторін В. (тобто економічна В.) означає привласнення індивідом, колективом, державою та іншими суб'єктами засобів виробництва, предметів споживання, послуг та інших об'єктів В. в усіх сферах суспільного відтворення. Вона належить до базисних відносин і не залежить від волі та свідомості людей.

Юридична В. є формою вияву реальних економічних відносин власності. Належить до надбудовних відносин, залежить від волі й свідомості людей. Юридична В. — загальна умова виробництва, вияв волі певного класу і правове оформлення цієї волі в юридичних актах і нормах, у праві власності.

Соціальний аспект В. розкриває процес утворення і розвитку класів, соціальних груп і взаємодію між ними залежно від відношення до засобів виробництва, способів отримання певної частки суспільного багатства.

Політичний аспект В. характеризує наявність впливу на політику держави залежно від привласнення засобів виробництва, інших об'єктів власності.

Психологічний аспект В. відображає наявність почуття господаря у працівників або його відсутність, ставлення до власності як до своєї, нічиєї або чужої.

Національний аспект В. характеризує наявність або відсутність різноманітних об'єктів В. у руках нації, народу.

Спочатку відносини власності виступали у формі певних історичних звичаїв. З виникненням держави стали розроблятися юридичні закони, котрі визначали, за якими правовими нормами привласнюється і розподіляється суспільне багатство між різними суб'єктами (окремими громадянами, соціальними групами, класами, державою). Правові відносини власності виражаються в закріпленні за різними суб'єктами прав володіння, користування і розпорядження. Стаття 2 Закону України "Про власність" так трактує право власності: "Право власності — це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном".

Отже, відносини власності втілюються, насамперед, у певних юридичних нормативних актах. Але власність – це не лише юридична, а й економічна категорія. Причому останній чинник є визначальним: саме економічні відносини власності детермінують їхню юридичну форму. Взаємозв’язок тут такий: економічні відносини – базисні, юридичні – надбудовні.

Типи, форми і види власності

Історії відомі два основних типи власності — приватна і суспільна. 

Приватна характеризується тим, що засоби виробництва, а отже, і вироблений продукт належать приватним особам. За видом, вона може бути трудова та нетрудова, залежно від, того, продукт своєї чи чужої праці привласнюється.

Існує в таких формах:

  •  Приватнокапіталістична;
  •  Індивідуальна;
  •  Сімейна;
  •  Дрібнотоварна;
  •  Інтелектуальна.

Суспільній власності притаманне спільне привласнення засобів виробництва і виробленого продукту, її можна розглядати у двох основних видах: як власність народу в цілому і як власність окремих колективів.

Існує в таких формах:

  •  Державна:
  1.  усього народу (загальнодержавна)
  2.  комунальна
  3.  муніципальна
  •  Колективна:
  1.  акціонерна
  2.  кооперативна
  3.  власність товариств
  4.  власність громадських організацій

2. Власність на засоби виробництва.

4. Тенденції розвитку відносин власності в Україні.

Роздержавлення — це зменшення ролі державної власності шляхом перетворення державних підприємств у такі, що засновані на інших (недержавних) формах власності, та стимулювання розвитку приватного підприємництва. Воно означає істотне скорочення державного сектору економіки і масштабів державного втручання. Роздержавлення може здійснюватися двома шляхами: приватизації і комерціалізації державних підприємств.

Під приватизацією розуміють відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній і комунальній власностях, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб. Комерціалізація державних підприємств означає позбавлення невластивих державі функцій господарської діяльності і перетворення їх у самостійні господарські одиниці, які будують свою діяльність на засадах підприємництва, тобто самостійно, і цілком беруть на себе відповідальність за результати господарської діяльності.

Проте світовий досвід свідчить про те, що сучасне виробництво не може успішно розвиватися без наявності в більших чи менших розмірах державної власності і державного регулювання. Сьогодні економіка ефективно функціонує лише в тих країнах, де є сильна держава. Загальна приватизація стала б таким же насильством над економікою, яким свого часу були загальна націоналізація і суцільна колективізація сільського господарства. Державна власність завжди має бути в оптимальному співвідношенні з іншими формами власності.

Суть політики роздержавлення, насамперед, виявляється:

– у різкому скороченні сфери державної власності за відповідного розширення інших форм власності;

– в якісній зміні самої державної власності шляхом перетворення трудових колективів державних підприємств у реальних суб'єктів власності і господарювання.

PAGE  1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

61469. Интерактивный урок по физике: Излучение и поглощение света атомами. Виды спектров, спектральный анализ 23.73 KB
  Цели урока: образовательные: сформировать представление о том как происходит излучение света познакомить с различными видами источников света объяснить природу линейчатого полосатого и сплошного спектров суть спектрального анализа.
61477. Урок испанского языка. Familia, descripciones fisicas 17.28 KB
  Mi tia Juana es divorciada, tiene una hija y vive en union libre con Manuel que es viudo y tiene un hijo de 9 anos Mario, entonces los hijos de tu pareja son hijastros y mi tia es madastra y Manuel es padastro.