7297

Психологічні особливості підліткового віку

Лекция

Психология и эзотерика

Психологічні особливості підліткового віку Загальна характеристика ситуації та особливостей розвитку підлітків Стосунки з однолітками та дорослими Розвиток пізнавальних процесів Формування особистості підлітка ЗАГАЛЬНА ХАРАК...

Украинкский

2013-01-20

104 KB

125 чел.

Психологічні особливості підліткового віку

5.1. Загальна характеристика ситуації та особливостей розвитку

підлітків

5.2. Стосунки з однолітками та дорослими

5.3. Розвиток пізнавальних процесів

5.4. Формування особистості підлітка

5.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СИТУАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ ПІДЛІТКІВ

Фізичний розвиток. Підлітковий вік пов'язаний з перебудовою всього організму дитини, зумовленою насамперед статевим дозріванням. Активізація діяльності статевих та інших залоз внутрішньої секреції спричинює інтенсивний фізичний і фізіологічний розвиток.

Прискорюється ріст організму, досягаючи для хлопчиків найвищих показників у 13 років і продовжуючись до 15-17 років. У дівчаток цей процес розпочинається і закінчується на два роки раніше. Зміцнюється м'язово-скелетна система, зростає фізична сила. Помітною є невідповідність розвитку серця, маси тіла і судинної системи, що не дозволяє постачати потрібної кількості крові до різних ділянок тіла, зокрема до мозку.

Вага головного мозку наближується до показників дорослої людини. Далі розвиваються специфічно людські ділянки мозку (лобні, частково скроневі і тім'яні), відбувається внутрішньоклітинне вдосконалення кори головного мозку, збагачуються асоціаційні зв'язки між різними ділянками мозку. Досконалішими стають гальмівні процеси. Інтенсивно розвивається друга сигнальна система. Все це виражається в розумовій активності підлітка, зростанні контрольної діяльності кори великих півкуль стосовно підкірки тощо.

Водночас підлітки підвищено збудливі, їхня поведінка нестійка, імпульсивна, дії часто нестримні, безконтрольні, неадекватні стимулам.

Бурхливий ріст і перебудова організму у цьому віці спричинюють стрімке підвищення інтересу дитини до своєї зовнішності. Формується новий образ свого фізичного "Я". Через його гіпертрофоване значення підлітки дуже болісно переживають недоліки (справжні й придумані) своєї зовнішності. Непропорційний розвиток окремих частин тіла, скутість рухів, неправильність рис обличчя, шкіра, яка втрачає дитячу ніжність, надмірна вага або худорлявість дратують, а нерідко спричинюють переживання почуття власної неповноцінності, зумовлюючи замкнутість, а то й неврози.

Відомі випадки психічної анорексії, коли дівчатка, прагнучи стати такими,як фотомоделі, дотримувалися надзвичайно суворої дієти, а згодом взагалі відмовлялися їсти, доводячи себе цим до повного фізичного виснаження.

Тяжкі емоційні розлади, пов'язані з реакціями підлітків на свою зовнішність, пом'якшуються теплими, довірливими стосунками з близькими їм дорослими. Зрозуміло, що останні мають виявляти граничну тактовність і глибоке розуміння проблем, які хвилюють підлітка.

Соціальна ситуація розвитку. Як зазначалося, специфічне для кожного віку співвідношення внутрішніх процесів розвитку і його зовнішніх умов створює ту соціальну ситуацію, яка й детермінує психічний розвиток дитини. Якою вона є для підлітків?

Л. Виготський наголошував, що основна особливість підліткового віку полягає в неузгодженості процесів статевого дозрівання, загально органічного розвитку та соціального формування. Нині ця і суперечність, зумовлена випередженням статевого дозрівання, має  особливо гострий характер.

Основний зміст та специфіку всіх сторін розвитку (фізичного, розумового, морального, соціального та ін.) у підлітковому віці визначає перехід від дитинства до дорослості. У  всіх напрямках відбувається  становлення якісних новоутворень внаслідок перебудови організму, трансформації інформації взаємин з дорослими та однолітками, освоєння   нових способів соціальної взаємодії, змісту морально-етичних норм, розвитку самосвідомості, інтересів, пізнавальної та учбової діяльності.

      Серед умов сучасного життя вирізняються такі, що сприяють становленню дорослості підлітків (акселерація фізичного та статевого дозрівання, інтенсивне спілкування з однолітками, більш рання самостійність через зайнятість батьків, величезний потік різноманітної за змістом інформації тощо), і такі, що гальмують цей процес ( ні її зайнятість тільки учінням при відсутності інших серйозних обов'язків,прагнення багатьох батьків надмірно опікуватися дітьми тощо).

Соціальна активність підлітків спрямована насамперед на прийняття та засвоєння норм, цінностей і способів поведінки, характерних для світу дорослих та стосунків між ними.

Криза 13 років. Ламання старих психологічних структур, характерне для цього віку, призводить до справжнього вибуху непокори, зухвальства та важковиховуваності (так звана "криза 13 років").

Основну причину таких бурхливих проявів одні психологи вбачають у тому, що дорослі не змінюють своєї поведінки у відповідь на появу у підлітків прагнення до нових форм взаємин з батьками та вчителями (Т. Драгунова, Д. Ельконін). Інші розглядають "кризу 13 років" як пряме відображення процесу статевого дозрівання, мало пов'язане з особливостями виховання, а треті вважають, що така криза взагалі не є обов'язковою, і в багатьох підлітків її просто не буває(Т. Гаврилова).

Нагадаємо, що суть кризи, за Виготським, полягає в глибокій, якісній зміні всього процесу психічного розвитку людини, а не в якихось яскравих зовнішніх вираженнях цієї зміни.

Відповідно до теоретичних уявлень Л. Виготського і Л. Божович, одиницею соціальної ситуації розвитку особистості, де нерозривно пов'язані психічні особливості дитини і соціальне середовище, є переживання, які відображають актуальні потреби дитини і рівень їх задоволення. З огляду на те, що в критичні періоди розвитку змінюються провідні переживання дитини, перебудову системи переживань можна вважати критерієм кризи психічного розвитку. Саме з такою перебудовою ми зустрічаємось у підлітковому віці.

Виокремлюють такі виражені симптоми зазначеної кризи:

1. Зниження продуктивності навчальної діяльності (як і самої здатності до неї) навіть у тих сферах, де підліток обдарований. Регрес виявляється при виконанні творчих завдань, а здатність виконувати механічні завдання зберігається. Це зумовлено переходом від конкретного до логічного мислення.

2. Негативізм. Підліток ніби відштовхується від оточуючого середовища, він схильний до сварок, порушень дисципліни, переживаючи водночас внутрішнє занепокоєння, невдоволення, прагнення до самотності та самоізоляції.

Цікаво, що батьки і вчителі суб'єктивно пов'язують труднощі виховання не з кризою як такою і не з до кризовим періодом, коли розпочинався і відбувався процес руйнування старих психологічних структур, а з післякризовим періодом (14-15 років) (С. Масгутова).

Тобто для дорослих суб'єктивно найскладнішим є період творення, формування нових і прогресивних психологічних структур. Пов’язано це передусім з неефективністю в нових умовах старих виховних підходів і невмінням знаходити інші, які б більшою мірою відповідали цьому після кризовому періоду.

Психологічні новоутворення. Найважливішим новоутворенням підліткового віку є становлення самосвідомості. Самосвідомість підлітка характеризується передусім  почуттям дорослості.

Однак зводити останнє в основному до бажання наслідувати дорослих, хоч це й справді трапляється у поведінці підлітків,— означає обмежуватись лише зовнішньою стороною явища, не розкриваючи ЙОГО психологічної сутності. Дорослість суб'єктивно пов'язується підлітком не так з наслідуванням, як з входженням у світ дорослих (Д. Фельдштейн). Підліток намагається зайняти місце дорослого в системі реальних стосунків між людьми, тому для нього мужність, і мінливість, одяг важливі передусім у зв'язку з цією соціальною позицією.

Підліток вимагає визнання своєї самостійності, рівності з дорослими, хоча реальні фізичні, інтелектуальні й соціальні передумови для цього й відсутні. Лише в спеціально організованій діяльності можна створювати ситуації, в яких взаємостосунки з дорослими (та й однолітками) відповідали б домаганням і потребам підлітків. Провідною діяльністю в цей період стає інтимно-особистісне спілкування.

5.2. СТОСУНКИ З ОДНОЛІТКАМИ ТА ДОРОСЛИМИ

В усіх роботах з проблем психології підліткового віку так чи інакше визнається та роль, яку відіграють стосунки з однолітками та дорослими у формуванні соціальної ситуації розвитку підлітка.

Об'єктивної дорослості в підлітка ще немає. Суб'єктивно ж така дорослість виявляється:

1. В емансипації від батьків. Підлітки прагнуть суверенності, незалежності, поваги до своїх таємниць. Виокремлюються "сфери впливу" батьків і однолітків. У питаннях стилю одягу, зачіски, часу повернення до додому, проведення вільного часу, вирішення шкільних і матеріальних проблем підлітки щораз більше орієнтуються на однолітків, а не на батьків. Однак у ставленні до фундаментальних аспектів соціального життя основним усе ж таки залишається вплив батьків.

2. У новому ставленні до навчання. У підлітків розвивається прагнення до самоосвіти, причому часто не пов'язане з навчанням у школі. Багато хто стає байдужим до оцінок. Часом спостерігається розходження між інтелектуальними можливостями й успіхами в школі: можливості високі, а успіхи низькі.

3. У романтичних стосунках з однолітками іншої статі. Тут має значення не так факт симпатії, як форма стосунків, скопійована від дорослих (побачення, розваги тощо).

4. У зовнішньому вигляді й манері вдягатися.

Підліток і однолітки. Центральне місце в житті підлітка займає спілкування з товаришами. Якщо для молодших школярів основою для об'єднань найчастіше є спільна діяльність, то тепер навпаки, привабливість тих чи інших занять та інтереси визначаються передусім їхніми можливостями для спілкування з однолітками (Л. Божович).

Слід мати на увазі й ту обставину, що для підлітків важливо не просто бути разом з однолітками, вони прагнуть зайняти в їх середовищі те становище, яке б відповідало їхнім домаганням. Для одних це бажання бути лідером, для інших — користуватись авторитетом у якійсь справі, треті намагаються знайти близького друга, та завжди це прагнення є провідним мотивом поведінки в цьому віці.

Спілкування з однолітками дедалі більше виходить за межі шкільного життя і навчальної діяльності, захоплюючи нові інтереси, види діяльності, стосунки, виділяючись в окрему, самостійну і надзвичайно важливу для підлітка сферу життя.

Сказане пояснює, з одного боку, підвищений конформізм підлітків щодо компаній однолітків і, з другого — їхню недисциплінованість і навіть правопорушення через невміння домогтися бажаного становища в таких компаніях.

Суб'єктивне значення для підлітка сфери спілкування з однолітками серйозно відрізняється від її оцінки дорослими, особливо вчителями (С. Масгутова). Самі підлітки вважають свої переживання з цього приводу найбільш типовими і значущими, тоді як вчителі думають, що підлітків найбільше хвилюють стосунки з ними, а батьки приписують таке саме значення взаєминам у сім'ї.

Спілкування з товаришами в цьому віці набуває такої цінності, що нерідко відсуває на другий план і навчання, і навіть стосунки з рідними. Так, серед причин зниження успішності та порушень поведінки,різних афектних переживань одне з головних місць займає невдоволеність підлітків своїми стосунками з однолітками, що часто не усвідомлюється ні дорослими, ні самими підлітками.

Суттєво міняються мотиви спілкування з товаришами та зумовлені ним переживання впродовж підліткового віку. Якщо в IV класі домінує просте бажання бути серед однолітків, гратися з ними, щось разом робити, то вже в V-VІ класах основним стає прагнення зайняти певний статус в їхньому колективі, а в VII-VIII класах йдеться про потребу підлітка в автономії в колективі однолітків та пошук визнання цінності власної особистості в їхніх очах. Дослідження свідчать, що саме фрустрація потреби бути значущим серед товаришів у багатьох підлітків спричинює найважчі негативні переживання (С. Масгутова).

З роками також змінюються критерії оцінки однолітків. Якщо в молодших класах вони передусім пов'язані з тим, як дитина виконує вимоги дорослого (успішність, поведінка, громадська активність тощо), то у підлітків на перший план виходять особисті якості, найважливіша серед яких — товариськість, далі — сміливість, уміння керувати собою, знання (а не просто успішність) тощо.

У підлітковому віці розвивається вміння орієнтуватись на вимоги товаришів, враховувати їх. Серед таких вимог особливе місце займає неодмінність додержувати певного кодексу товариськості (як правило, до його норм відносять повагу гідності, рівність, чесність, допомогу товаришам та ін.). Цікаво, що підлітковий кодекс товариськості інтернаціональний за своїм характером, а порушення його норм завжди і скрізь зауважується і засуджується однолітками. Так звані "ізольовані" підлітки мають спільну характерну особливість. На думку однолітків, у них відсутні якості "хорошого товариша", що не може бути виправдано вже нічим іншим.

Важливу роль у розвитку особистості підлітка відіграють взаємини з товаришами та близьким другом. До дружніх стосунків ставиться особливі вимоги — взаємної відвертості розуміння, рівності, чуйності, здатності співпереживати, вміти зберігати таємниці тощо. Підлітки схильні встановлювати дуже близькі (як правило, тимчасові) стосунки з різними однолітками — йде пошук друга. З кожним роком потреба у взаєминах з ним стає дедалі гострішою.

Спілкування з близьким другом є темою особливих розмірковувань, підлітка. Саме тут (побудова стосунків з другом та дії в їхніх рамках) відбувається пізнання підлітком іншої людини і самого себе, розвиваються засоби такого пізнання (вміння порівнювати, аналізувати і узагальнювати вчинки друга і власні, бачити їх етичну сутність і оцінювати її, розширення уявлень про власну особистість та особу товариша, зміни в оцінках інших та само оцінках тощо).

Підлітки дорожать дружбою, водночас будучи вкрай ревнивими, вимогливими та схильними до образ.

Істотно змінюються взаємини хлопчиків і дівчаток. Виникає взаємний інтерес, бажання сподобатись і, як наслідок, розвивається інтерес до власної зовнішності та стурбованість у цьому зв'язку.

Інтерес до однолітків протилежної статі сприяє розвитку вибіркової спостережливості: зауважуються найнезначніші зміни у поведінці, настроях, переживаннях та реакціях симпатичної людини. З’являється і увага до власних психоемоційних станів, зумовлених спілкуванням із симпатичними однолітками.

Підліток і дорослі. Підлітковий вік — це період становлення якісно нових взаємин з дорослими. Підлітки вже, яка правило, не погоджуються на характерні для дитинства нерівноправні стосунки, як такі, що не відповідають їхнім уявленням про власну дорослість та самостійність. Вони вимагають поваги до власної особистості та людської гідності, довіри та самостійності, тобто істотно обмежують права дорослого та розширюють свої власні.

Невиконання розпоряджень дорослого, різні форми протесту тощо,— все це не що інше, як форма боротьби підлітка за зміну існуючого типу взаємостосунків. Нові форми взаємин поступово витісняють старі, але вони тривалий час співіснують, зумовлюючи конфлікти, взаємонепорозуміння та труднощі у спілкуванні дорослого з підлітком.

Підліток претендує на нові права. Дорослість — це, передусім, самостійність, і підліток прагне самостійності у вирішенні найрізноманітніших проблем: коли, де, з ким йому гуляти, коли вчити уроки, як одягатись, що робити та ін. Іноді це проявляється так гостро, ніби підліток взагалі не визнає авторитету дорослого і відмовився від слухняності у стосунках з ним у принципі.

Конфліктність при переході до нового типу взаємин виявляється там і тоді, коли зміни в розвитку особистості підлітка випереджують необхідні корективи стосунків з дорослими, коли ініціатором таких коректив виступає підліток, а дорослі з усіх сил цьому опираються.

Характер спілкування з дорослими істотно впливає на особливості самооцінки підлітків. Так, лише у 8,3 % підлітків, які могли довірливо спілкуватися з батьками, неадекватна самооцінка (так чи інакше вони недооцінюють себе). При домінуванні ж регламентованого спілкування неадекватна самооцінка мала місце у 87,9 % випадків. (стійка самооцінка формується у 79,1 % підлітків, якщо у них є можливості для довірливого спілкування, і лише у 25 % при регламентованому спілкуванні (Г. Абрамова).

5.3. РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ

Підлітковий період — надзвичайно складний етап психічного розвитку, характеризуючи його, слід мати на увазі ряд обставин. З одного боку, за рівнем та особливостями свого психічного розвитку підлітки ще не повністю вийшли з дитинства; з другого — вони вже стоять на порозі дорослого життя, в їхній поведінці реально виражається спрямованість на дорослі форми взаємин та ставлень.

Важливим психічним новоутворенням підліткового віку є розвиток довільності всіх психічних процесів, спричинений передусім но-ними, вищими вимогами до них з боку навчальної діяльності. Підліток вже в змозі самостійно організовувати свою увагу, пам'ять, мислення, уяву, певною мірою регулювати власні емоційно-вольові процеси тощо.

Увага. Увага підлітка розвивається у зв'язку з формуванням у нього умінь вчитись і працювати, стаючи водночас одним з їх компонентів. Виробляється вміння свідомо спрямовувати увагу на певні об'єкти,                                тривалий час на них зосереджуватись, переборювати відволікання, переключати увагу на нові завдання та розподіляти її, тобто формуються вищі довільні форми уваги. Пов'язані такі зміни із загальним психічним розвитком підлітка, зокрема з розвитком його мислення.

Зростає обсяг уваги, її концентрація та стійкість. Водночас підлітка м ще важко керувати увагою в умовах підвищених вимог до себе, м і о (умовлено певною імпульсивністю, властивою віку.

Зростають можливості підлітка зосереджуватись на об'єктах, даних не лише наочно, а й уявно, у думках.

Вдосконалюється вміння розподіляти та переключати увагу. Увага стає більш контрольованою, збільшується кількість елементів самоконтролю та саморегуляції.

Увага підлітків характеризується не лише тим, що збільшується її обсяг і стійкість, а й специфічною вибірковістю.

Розвиток уваги в цьому віці безпосередньо пов'язаний з формуванням наполегливості, а її зростаюча довільність є прямим проявом вольової активності підлітка.

Відчуття і сприймання. Відчуття і сприймання підлітка розвиваються й функціонують в органічному взаємозв'язку. Удосконалення чутливості відчуттів знаходить своє відображення у повноті та детальності сприймань. Тоншими і диференційованішими стають відчуття, змістовнішими — сприймання. Все це призводить до трансформації процесів відчуття та сприймання у цілеспрямовані сенсорні та перцептивні дії.

Удосконалення сприймання в цьому віці пов'язане як з розвитком уміння краще і продуктивніше використовувати свої органи чуттів, так і з формуванням здатності до більш складного аналізу й синтезу сприйманих об'єктів, спрямованих насамперед на з'ясування внутрішніх властивостей цих останніх. Інтелектуалізація процесів сприймання — необхідна умова успішного засвоєння будь-якого навчального матеріалу

У перцептивній діяльності підлітка дедалі важливіше місце займає саморегуляція, тісно пов'язана з мотивацією. Сприймання все більшою мірою починає характеризуватися планомірністю і послідовністю. Систематичнішими стають спостереження, включаючи в себе розумові операції зіставлення, порівняння, узагальнення і класифікації сприйманих об'єктів.

Пам'ять. Значно збільшується обсяг пам'яті, причому не лише за рахунок кращого запам'ятовування матеріалу, а й логічного його осмислювання. Пам'ять підлітків, як і їх увага, поступово набуває характеру організованого, регульованого і керованого процесу. Швидко формується смислова логічна пам'ять.

Саме в цьому віці пам'ять розвивається в напрямку інтелектуалізації. Збільшується кількість школярів, які застосовують прийоми опосередкованого запам'ятовування. Збільшується кількість таких прийомів, а їх використання стає щораз усвідомленішим, довільнішим і цілеспрямованішим. Наголосимо, що існує пряма залежність між використанням таких прийомів і рівнем продуктивності запам’ятовування й відтворення матеріалу.

Мислення. Зміни в інтелектуальній сфері виражаються передусім у розвитку здатності до абстрактного мислення, у зміні співвідношень між конкретно-образним та абстрактним мисленням на користь останнього, у формуванні понятійного мислення. Таке мислення (теоретичне, рефлексивне) характерне передусім для юнацького віку, але починає розвиватись уже в молодших підлітків.

     Мислення набуває здатності виробляти гіпотетично-дедуктивні судження (тобто здатності будувати логічні міркування на основі висунутих гіпотез). Розвивається здатність до розумових експериментів, до розв'язання задач в думках на основі певних припущень тощо. Вміння оперувати гіпотезами під час вирішення інтелектуальних задач — найважливіше досягнення підлітків в аналізі дійсності. Специфікою цього рівня мислення є й те, що його предметом стає                                     не лише розв'язання зовнішніх задач, а й сам процес мислення, тобто воно стає рефлексивним.

Важлива особливість цього віку — формування активного, самостійного, творчого мислення.

Уява. Відбуваються прогресивні зміни і в уяві підлітка. Так, розширюється зміст її образів, оскільки уява бере участь у створенні образів не сприйманих безпосередньо об'єктів, у процесах розуміння художніх творів, технічних креслень, описів історичних подій, у переходах думки від конкретного до абстрактного, в різних видах творчої діяльності тощо. З другого боку, саме завдяки цьому і створюються можливості для розвитку уяви.

Розширюються способи утворення образів уяви, провідним серед яких стає мовлення, особливо внутрішнє. Процеси уявлювання набувають довільності, поступово перетворюючись на особливі імажинативні дії, спрямовані на побудову образів ще не сприйманих суб’єктом предметів, ситуацій, конструкцій тощо. Ці дії стають характерними як для творчої, так і для репродуктивної уяви.

Зростає вимогливість підлітків до утворень своєї уяви. Важливою формою уяви стає мрія, яка творить образи бажаного майбутнього.        

Мовлення. Психічний розвиток підлітка нерозривно пов'язаний з подальшим розвитком процесу мовлення, що відбувається внаслідок оволодіння рідною мовою, її лексичними, граматичними, фонетичними можливостями. Розвивається мовлення і як засіб спілкування з іншими людьми, і як спосіб набування знань, і як інструмент творення та засіб вираження емоційних станів та вольової регуляції поведінки, і як об'єкт вивчення.

Основним у цьому віці є вдосконалення мовлення як засобу спілкування. Посилюється інтерес до оволодіння засобами виразності мови,оскільки багато хто з підлітків вбачає в оволодінні зовнішнім мовленням свою інтелектуальну силу. Розвивається чутливість до художнього слова, часто виникає потяг до писання віршів.

Мовні дії стають більш контрольованими. Зменшується кількість зайвих вставок ("ну", "от", "значить" та ін.).

Виконуючи регулятивну функцію в житті підлітків, мова стає формою існування самосвідомості їх особистості.

Збагачується словниковий запас, нагромаджується досвід активного використання різноманітних мовних категорій, ускладнюється граматична i синтаксична форми мовлення.

Мовлення стає контекстним, все менше пов'язаним з конкретною ситуацією, хоч елементи ситуативності ще звертаються.

У зв'язку з підвищенням загального рівня розумового розвитку вдосконалюється й письмове мовлення підлітків, наближуючись до літературної мови, формується здатність адекватніше висловлювати абстрактні думки.

Учбова  діяльність підлітка. Наголосимо, що основу соціальної ситуації розвитку сучасних підлітків визначає попри все та обставила, що вони є школярами. Основна суспільна вимога, яка висувається до підлітків у контексті сучасної культури, — оволодіти певною сумою знань, вмінь та навичок, необхідних для входження в життя суспільства. Ця вимога, поєднуючись з загальною культурною традицією ставлення до освіти, робить проблему учіння i навчальних досягнень дуже важливою у підлітковому віці.

Разом з цим учіння зазнає значних змістовних i організаційних змін, зумовлених зростанням самостійності підлітків. Так, у пpoцeci вивчення основ наук підлітки переходять від емпіричних узагальнень до теоретичних понять (В. Давидов).

Ускладнення змістового боку знань потребує від учнів i досконаліших cnoco6iв їх здобуття. Зростає рівень абстрагування i узагальнення, формуються системи прямих i зворотних логічних операцій,міркувань i умовиводів, які стають більш усвідомленими, обґрунтованими i логічно досконалішими.

Змінюється співвідношення зовнішніх i внутрішніх дій на користь останніх. Відбувається перехід зовнішніх дій у внутрішній, мислений план, формуються розумові дії, виступаючи компонентами вмінь учитись.

Якicниx змін зазнає i мотивація учіння підлітків.

5.4. ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА

Підлітковий період — це період переходу від дитинства до дорослості, усвідомлення себе як дорослості особи, появи прагнення бути i вважатись дорослим, переорієнтації з цінностей, характерних для дітей, на цінності світу дорослих.

Поява відчуття дорослості як специфічного новоутворення самосвідомості є структурним центром особистості підлітка, тією її якістю, в якій відображається нова життєва позиція в ставлення до себе, людей i світу в цілому. Саме воно визначає спрямованість i зміст активності підлітка, його нові прагнення, бажання, переживання й афектні реакції.

Складність полягає в тому, Що підлітки, прагнучи визнання власної дорослості з боку оточуючих, ще не відчувають себе (а тим більше, ще не є) дорослими повною мірою, по-справжньому. Однак саме це відчуття є тим новим, прогресивним в особистості, що обов'язково розвиватиметься, i саме на нього слід спиратись у педагогічній практиці.

Кардинальні зміни в структурі особистості підлітка зумовлюють його особливу чутливість до засвоєння норм, цінностей та способів поведінки, притаманних світу дорослих. По суті, йдеться про переорієнтацію з норм  цінностей дитячого світу на інші, дорослі про вироблення особистісних утворень, які відіграють особливу i вирішальну роль в оволодінні дитиною соціальною ситуацією дорослого (Д. Фельдштейн).

Посилюється прагнення підлітка бути самостійним, зумовлене всім  ходом психічного розвитку, набутим життєвим досвідом i змінами в організму, зумовленими його дозріванням. Одночасно підлітки гостро потребують доброзичливої i тактовної підтримки з боку дорослих, яка б допомагала здійснювати їхні прагнення до самостійності.

Помітно відрізняються прояви прагнення до самостійності в молодших i старших підлітків. Так, у поведінці перших ще переважають дитячі риси, їх цікавить передусім зовнішній 6iк життя дорослих, те враження, яке їxнi вчинки справляють на інших. Проте caмі вчинки часто бувають імпульсивними i безконтрольними.

Молодші підлітки ще недостатньо усвідомлюють власні дії, не прагнуть до самоаналізу, а, отже, часто не визнають очевидної провини, намагаючись будь-що виправдатись. Проблема полягає в тому, що їм вкрай важко прилюдно визнати свою провину, оскільки це рівноцінно руйнуванню підвалин власної особистості. Водночас вони, як правило, розуміють i глибоко переживають ситуацію.

Ставлення старших підлітків до своїх вчинків набагато свідоміше. Вони вже схильні до caмoaнaлiзy, хоч ще не завжди здатні справитися з ним. Їх вже цікавить не лише зовнішній бік життя  з дорослих, а й їхній внутрішній світ, духовні якості.

Розвиваються специфічні особливості самосвідомості, які проявляються в самооцінці підлітка, в його оцінці ефективності різних видів своєї  діяльності та своїх стосунків з дорослими й однолітками. Механізмом розвитку самосвідомості є рефлексія.

Самооцінка в цьому віці набуває не меншого значення, ніж оцінки дорослих, перетворюючись у надзвичайно важливий мотив поведінки. Переважна орієнтація підлітка на самооцінку пов'язана передусім з його прагненням до самостійності та незалежності, з самоповагою, вимогливістю до себе (Є. Савонько).

Вже починаючи з шостого класу інтенсивно розвивається особистісна та між особова рефлексія, підлітки починають вбачати причини своїх конфліктів або, навпаки, ycпixiв у спілкуванні з товаришами в особливостях власної особистості (Н. Гуткіна).

Характерна для молодшого школяра рівновага позитивних i негативних само оцінок змінюється на різке невдоволення собою, яке поширюється як на учбову діяльність, так i на всю систему взаємин з оточуючими. Можна говорити про своєрідну кризу самооцінки, більшою мірою притаманну хлопчикам, ніж дівчаткам.

Виникає  інтерес до себе й до інших людей, прагнення зрозуміти особливості людини та її взаємостосунки з іншими людьми, мотиви її вчинків i переживання. Яскраво виражена установка на порівняння себе з іншими. Особливо це стосується вчинків, адже саме в них виражається ставлення людини до чогось або до когось.

Розмірковування підлітка про себе, про своє життя не абстрактні, як це ж характерно для ранньої юності, а стосуються передусім  того, що відбувається з ним, з іншими людьми, його стосунків з ними, життєвих планів тощо.

Приблизно в 11-12-річному віці виникає інтерес до свого внутрішнього світу, у подальшому відбувається поступове ускладнення й поглиблення самопізнання. Завдяки інтенсивному інтелектуальному розвитку з'являється схильність до самоаналізу. Образи "Я", що створює у своїй свідомості підліток, відбивають усе багатство його життя. Уявлення про фізичне "Я", про свій розум, здібності в різних сферах, про силу характеру, товариськість, доброту та інші якості, інтегруючись, утворюють когнітивний компонент "Я-концепції підлітка. 3 ним тісно пов'язані оцінний i поведінковий компоненти. Для підлітка важливо не просто знати, яким він є насправді, а й розуміти, наскільки значущими є його індивідуальні особливості. Їх оцінка істотно залежить від системи цінностей, що формується завдяки впливу сім’ї та однолітків.

Підліток оцінює власні вчинки, прагнучи осмислити їх наслідки в майбутньому. Biн намагається зрозуміти свої особливості, хоче знати власні вади, що зумовлено потребою правильно будувати взаємини з дорослими i однолітками, бути на висоті вимог як інших людей, так i  своїх  власних.

Останнє зумовлює домінуючу орієнтацію підлітка на позитивне в іншій людині (точніше, на те, що він вважає за таке), готовність брати з неї приклад. Орієнтація на певні зразки багато в чому визначає зміст нової системи життєвих цінностей та загальну спрямованість у формуванні особистості підлітка.

Так, привабливими в цьому віці можуть стати зовнішні ознаки дорослості, в яких передусім вбачаються характерні ознаки i переваги цього статусу (куріння, випивання, наслідування дорослої моди в одязі, косметиці, формах відпочинку, флірті тощо). Для підлітків освоєння їх часто ототожнюється  з утвердженням i демонстрацією власної дорослості найлегшим шляхом — через наслідування.

Поступово розширюються i поглиблюються уявлення підлітків про себе, зростає самостійність їхніх суджень з цього приводу. Однак інших людей підлітки поки що оцінюють повніше i правильніше,ніж себе. Особливо це стосується тих, з ким у них склалися близькі стосунки.

Підлітки відкриті для спілкування як з однолітками, так i дорослими. Їx замкнутість зумовлена відчуттям, що їх не розуміють, переживанням несправедливості чи неповаги до себе.

У цьому віці особливо яскраво виражена залежність від того, що про тебе говорять i як до тебе ставляться. Підлітки намагаються відкрити себе з кращого боку, заслужити схвальних відгуків від інших, особливо тих, чия думка для них важлива. Страх показати своє незнання або невміння може бути причиною надмірної сором'язливості та невпевненості в co6i, набувати хворобливого характеру. Все це часто маскується напускною розв'язністю, бравадою i грубістю, аби приховати внутрішню невпевненість.

Цей вік характеризується емоційною нестабільністю та імпульсивністю поведінки. Підлітки часто спочатку роблять, а вже потім думають про зроблене, хоч i усвідомлюють при цьому, що слід було б вчинити навпаки.

Помітного розвитку набувають вольові якості — наполегливість, впертість у досягнувши мети, вміння долати перешкоди i труднощі тощо.

Підлітки, на відміну від молодших школярів, спроможні не тільки на окремі вольові дії, а й на вольову діяльність. Вони вже в змозі caмi поставити перед собою мету та спланувати план досягнення.

Недостатність волі полягає передусім у тому, що, проявляючи величезну наполегливість в одному виді діяльності, підлітки можуть не виявляти її в інших видах.

Л. Виготський звернув увагу на ту обставину, що у підлітків  найчастіше спостерігається не слабкість волі, а слабкість цілей, коли підліткам просто немає задля чого долати piзні перепони, а також власні лінощі. Поява ж значущої мети вирішує i проблеми волі.

Бурхливо розвивається емоційна сфера. Раптово можуть змінюватись емоційні стани  підлітка, з різкими переходами від надмірної рухливості до спокою, від піднесення до байдужості

Підвищена емоційність підлітків зумовлена статевим дозріванням та неврівноваженістю процесів збудження i гальмуванням, з явною перевагою перших. Їх підвищена збудливість пояснює схильність до афектів — різких виявів радості,гніву,невдоволення та ін.

Переживання набувають дедалі більшої стійкості. У підлітковому,i відбувається подальший розвиток почуттів як узагальнених i відносно стійких переживань (інтелектуальних, моральних, естетичних та ін.). Почуття стають тривалішими i стійкішими, що зумовлює посилення їх впливу на  вci сторони життя підлітків.

Інтенсивно формуються моральні почуття, завдяки чому засвоювані підлітками норми поведінки можуть ставати ефективним поштовхом до дій.

У підлітковому віці поступово відбувається перехід від ситуаційного переживання краси явищ, природи, музичних i літературних творів, творів живопису до стійких естетичних почуттів, які є наслідком систематичного виховання.

Аналіз змісту та динаміки переживань підлітків упродовж цього вікового періоду свідчить, що i для молодших, i особливо для старших почуттів негативнi переживання пов'язані з пізнанням самого себе. Причому з віком  число таких переживань, пов'язаних з знаходженням у co6i нових негативних рис i якостей, зростає.

Є  вci підстави вважати, що зумовлено це не стільки віковими особливостями, скільки результатом інтеріоризації, засвоєння підлітками тих уявлень i оцінок, які дають їм інші люди, передусім батьки та вчителі (Н. Толстих). А висловлювання дорослих про позитивні сторони підлітків, як правило, дуже скупі, мають вкрай абстрактний характер i не міняються з віком; судження про вади, навпаки, гранично конкретні, різноманітні, змінюються з віком. Саме вони максимально впливають на процес особистісного самовизначення підлітків, хоч у психології показано, наскільки важливо в становлення особистісної само ідентичності спиратись на позитивні сторони свого "Я".

Переживання підлітків, пов'язані з самореалізацією, з активної роботою щодо розвитку власної особистості, як правило, мають позитивний характер.

Характеризуючи інтереси підлітка, зазначимо передyciм, що порівняно з молодшим шкільним віком вони набувають більшої цілеспрямованості, активності та глибини. 3 другого боку, інтереси ще багато в чому зберігають свою мінливість i лише у старших підлітків набувають певної стійкості.

Саме в цьому віці розпочинається формування домінуючої спрямованості пізнавальних та інших інтересів особистості.

Нерідко вже можна спостерігати i визначення професійних намірів,яке супроводжується серйозними зусиллями щодо підготовки себе до омріяного майбутнього. Чим визначеніші та стійкіші професійні наміри підлітка, тим  диференційованіше його ставлення до навчальних предметів (останні чітко розрізнюються як "потрібні" та "непотрібні").

Самостійна діяльність таких підлітків дедалі більше набуває характеру самоосвіти у певному напрямку i з чіткою метою — оволодіти знаннями,необхідними для майбутньої професійної діяльності.

Підлітковий вік — дуже важливий період у розвитку ідеалів особистості. Якщо для молодших підлітків такими ідеалами є образи конкретних людей, то у старших підлітків вони набувають синтетичного характеру, базуючись на узагальненні уявлень про людей, якості яких імпонують. Ідеали стають взірцем для наслідування, правилом, згідно з яким намагаються діяти підлітки.

ПЕРЕВІР CBOЇ ЗНАНИЯ

  1.  Охарактеризуйте особливості розвитку підлітків.
  2.  Що означає "перехідний" вік?
  3.  Розкрийте зміст основних умов становлення дорослості підлітків.
  4.  У чому полягає криза підліткового віку?
  5.  Назвіть основні новоутворення підліткового віку.
  6.  В чому виявляється  почуття суб’єктивної дорослості у підлітковому віці?
  7.  Яке значення для підлітків має спілкування з однолітками?
  8.  Яке значення для підлітків має спілкування з дорослими?
  9.  Охарактеризуйте розвиток пізнавальних процесів та перебудова учбової діяльності у підлітковому віці.
  10.  Вдосконалення мовлення як основного засобу спілкування.
  11.  Учбова діяльність, як основа соціальної ситуації розвитку підлітка.
  12.  Особливості формування особистості та розвитку самосвідомості підлітка.
  13.  В чому полягає для підліткового віку роль спілкування в процеci суспільно корисної діяльності?
  14.  Особливості перебудови взаємостосунків з однолітками та дорослими.
  15.  Охарактеризуйте підлітковий вік, як період формування особистісних ідеалів.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

43544. Роль производственных фондов в технологических процессах 892.5 KB
  Имея ясное представление о роли каждого элемента основных фондов в производственном процессе физическом и моральном их износе факторах влияющих на использование основных фондов можно выявить методы направления при помощи которых повышается эффективность использования основных фондов и производственных мощностей предприятия обеспечивающая снижение издержек производства и рост производительности труда. Цель данной курсовой работы состоит в изучении роли производственных фондов в технологических процессах в изучении факторов...
43545. Расчет переходных процессов при нарушении симметрии трехфазной цепи 5.53 MB
  Составим схему замещения прямой последовательности Определим параметры схемы замещения прямой последовательности: 1 Система С 2Линия Л 3Трансформатор Т 4Автотрансформатор АТ 5Нагрузка Н 6Асинхронный двигатель АД 7Генератор Г Найдем и для этого свернем схему Составим схему замещения обратной последовательности Определим параметры схемы замещения обратной последовательности: 1 Система С 2Линия Л...
43546. Расчет и регулирование дебита скважин 50.5 KB
  Скважины эксплуатируются при постоянном забойном давлении Рс. Исходные данные в соответствии с вариантом Горизонтальный однородный пласт имеет радиус контура питания: Rк = м; Залежь водоплавающая; Пористость m = ; Температура 0С; Давление устьевое при остановке добычи варианты для добычи нефти ат; Разность давлений пластового и забойного варианты для добычи газа ат; Пластовое давление ат; Глубина м; Мощность пласта: b = м; Коэффициент пористости пласта: m = ; Коэффициент проницаемости...
43547. Разработка стратегии обслуживающей организации на примере центра по обучению иностранным языкам 269.5 KB
  Ввиду отсутствия осязаемых характеристик услуги до ее покупки степень неопределенности приобретения увеличивается. Чтобы ее сократить, покупатели ищут "сигналы" качества услуги. Свои выводы относительно качества они делают исходя из места, персонала, цены, оборудования и средства предоставления услуги, которые они могут видеть.
43548. Геоинформационная система г. Барнаула 554 KB
  Работа с готовым ГИС-проектом осуществляется посредством специального гибкого инструмента запросов. Запрос на получение информации об объектах векторной карты составляется пользователем с помощью специальных условий, по которым ArcView определяет круг объектов, атрибуты которых удовлетворяет заданным условиям. Условия могут быть по нескольким параметрам, т.е. вложенными, но не должны взаимно исключать друг друга
43549. Контроль толщины металлических пленок в процессе изготовления и в готовых структурах 1.5 MB
  При измерении толщины пленки взвешиванием считают, что плотность нанесенного вещества равна плотности массивного. Под эффективной толщиной пленки понимают толщину, которую она имела бы, если бы образующее ее вещество было равномерно распределено по поверхности с плотностью, равной плотности массивного вещества.
43550. Організація будівництва 5-ти поверхового, 2-х секційного, 60-ти квартирного житлового будинку 139.72 KB
  Мета технологичного проектування – знаходження оптимальних технологічних рішень і організаційних умов для виконання будівельних процесів, які забезпечують випуск будівельної продукції в задані строки при мінімальному використанні усіх видів ресурсів.
43551. Статистический анализ факторов, обуславливающий эффективность производства и реализации зерна 252 KB
  Экономико статистический анализ производства и реализации зерна. Показатели эффективности производства и реализации зерна. Прогнозирование основных показателей эффективности производства зерна. Статистический анализ факторов обуславливающий эффективность производства и реализации зерна.
43552. Організація будівництва автомобільної дороги 937 KB
  Обґрунтування строку виконання робіт та визначення змінного темпу будівництва. Вибір метода організації дорожньобудівельних робіт . Визначення обсягів дорожньобудівельних робіт за їх видами . Організація матеріальнотехнічного забезпечення дорожньобудівельних робіт.