73059

В.С Соловьев (1853 - 1900)

Доклад

Исторические личности и представители мировой культуры

Центральная идея его философии идея всеединства. В аксиологии всеединства центральное место занимает абсолютная ценность Истины Добра и Красоты соответствующих трём Ипостасям Божественной Троицы. Основой всеединства у Соловьева выступает божественная троица в ее связи со всеми божественными творениями...

Русский

2014-12-03

35.5 KB

0 чел.

В.С Соловьев (1853 - 1900) - крупнейший русский философ, заложивший основы русской религиозной философии. пытался создать целостную мировозренческую систе-му, которая связала бы воедино  религ и соц жизнь чела. Основой такого мировозрения по Соловьеву, должно стать христианство. Особенность подхода Соловьева в том, что он ратовал за объединение всех христианских конфессий (православия, католицизма и протестантизма). Другая его особенность в том, что он пытался включить в христианское мировозрение новейшее достижение естествознания, истории и философии, создать синтез религии и науки. Центральная идея его философии - идея всеединства. В онтологическом аспекте всеединство представляет нерасторжимое единение Творца и твари; в гносеологическом отношении всеединство выступает как «цельное знание», представляющее неразрывную взаимосвязь эмпирического (научного), рационального (философского) и мистического (религиозно-созерцательного) знания, достигаемого не только и не столько в результате познавательной деятельности, сколько верой и интуицией. В аксиологии всеединства центральное место занимает абсолютная ценность Истины, Добра и Красоты, соответствующих трём Ипостасям Божественной Троицы. По его учению, сущее есть единое, всеобъемлющее. единством сущего является Бог. Именно Бог олицетворяет положительное всеединство. Сущее содержит в себе благо как проявление воли, истину как проявление разума и красоту как проявление чувства. Эти три начала — благо, истина и красота — составляют нерасторжимое единство. Низший и высший уровень бытия взаимосвязаны, т.к. низшее обн свое тяготение к высшему, а каждое высшее вбирает в себя низшее. основой всеединства у Соловьева выступает божественная троица в ее связи со всеми божественными творениями и, главное, с человеком. Основной принцип всеединства: "Все едино в боге". Всеединство - это единство творца и творения. Бог по С  разум", " особая организующая сила, действующая в мире". Окружающий мир по С не может рассм как совершенное создание, непосредственно исходящее из воли одного божества. Божественный ум распадается на множество элементарных сущностей или причин, которые лежат в основании всякого предмета или явления. Эти элементарные сущности он называет атомами, которые своими движениями и колебаниями образуют реальный мир. Сами атомы С трактует как особые проявления Божества, живые элементарные существа или идеи. Каждая идея обладает определенной силой, что делает ее деятельным существом. Общий признак всего живущего состоит в последовательности изменений. Для обоснования непрерывной динамики бытия Соловьев вводит такое активное начало как мировая душа., которая выступает субъектом всех изменений и представляет собой энергию которая одухотворяет все существующее. Но действует она не самостоятельно, она нуждается в божественном импульсе. Импульс - бог дает мировой душе идею всеединства как определяющую форму ее деятельности. Эта идея называется София-мудрости. Понятие Софии вводится для того, чтобы заявить что мир - это не только творение бога. Основой мира является "душа мира" - София - связующее звено м/у творцом и творением, придающая общность богу, миру и человечеству.  образ И.Христа служит не только идеалом для индивидов, но и является целью развития всего исторического процесса. На этой цели базируется соловьевская историософия. Целью и смыслом всего исторического процесса является одухотворение человечества, соединение человека с богом. Приобщаясь к учению Христа, человек идет по пути своего одухотворения. Человечество придет к торжеству веры и справедливости, когда его объединяющим началом станет воплощенный в человеке бог. В гносеологическом аспекте принцип всеединства реализуется через концепцию цельного знания, представляющего собой неразрывную взаимосвязь трех разновидностей этого знания: эмпирического (научного), рационального (философского) и мистического (созерцательно-религиозного). Эмпир знание раскрывает внешнюю сторону явлений, рациональное - особенности мышления, истина постигается ч\з созерцание, интуицию.

В обществе идея всеединства раскрывается как богочеловеческий союз людей, объединяющ в себе все национальности, снимающ все соц противоречия.

Историософия Соловьева – это попытка истолковать мировую историю как ряд свободных актов на пути восстановления богочеловеческого единства. На первой ступени – естественного откровения – человечество постигает Бога как природное существо: таковы языческие верования древнего мира и материалистические учения Нового времени. На второй ступени Бог открывается как трансценденция – внеприродное начало; таковы восточные аскетически-пессимистические религии, особенно буддизм, стремящийся к преодолению деятельного, личного начала. Наконец, в ветхозаветной религии человечество получило положительное откровение, полный смысл которого раскрылся в христианстве. В Христе явлен синтез религиозно-созерцательного начала Востока и начала личного, человеческого, развившегося в лоне западной культуры. Однако раскол восточной и западной церквей ознаменовал эпоху нового распада, поразившего уже христианский мир в силу несовершенства «исторического христианства». На Востоке победило надындивидуальное божественное начало, не оставляющее места для свободы человека, а на Западе получил гипертрофированное развитие индивидуализм, свобода в ее отрицательном понимании, что привело к капитализму, эгоизму «безбожного человека» (там же, т. 1, с. 257). Россия, по Соловьеву, имеет мессианское призвание объединить распавшиеся стороны, осуществив последний акт мировой исторической драмы воссоединения человечества с Богом. В 1880-х гг. историософия Соловьева отливается в форму утопического учения о будущей всемирной теократии, светскую власть в которой должен осуществлять русский царь, а духовную – римский первосвященник. Первым шагом к ней должно быть воссоединение восточной и западной церквей. Незадолго до смерти философ разочаровался в теократической утопии и вообще в идее прогресса; в «Трех разговорах» на первый план у него выходит эсхатологическая тема: наступление Царства Божия теперь мыслится как конец истории, на заключительном этапе которой Соловьев предсказывает царство антихриста.

Философия всеединства Вл.Соловьева включала в свои центральные философские построения платоновское представление об одновременной причастности человеческого существования двум мирам – миру умопостигаемого бытия и миру чувственно воспринимаемых вещей. Философское миросозерцание Вл.Соловьева содержало в себе три основополагающие идеи: идею внутренней духовности существующего, идею абсолютного всеединства, идею богочеловечества. При этом платоновские идеи в учении русского мыслителя выполняли функцию несущей конструкции всей его философской системы. Верховным началом идеализма Платона являлось Добро или Благо – творческое, божественное начало, которое, как солнце, дает миру свет и жизнь. Основной вопрос метафизики Вл.Соловьев формулировал как вопрос о причине и смысле отпадения феноменального мира от идеального. Уже в постановке этого вопроса проявилась исходная точка зрения платонизма, отрицающего действительность как подлинное бытие, как истину. Действительность признавалась только в противополагающем соотнесении с миром истинного и должного.

Большое значение философия Платона имела в системе религиозно-философских воззрений В. С. Соловьева как один из ее философских источников. Соловьев включал в свои центральные философские построения платоновское представление об одновременной причастности человеческого существования двум мирам - миру умопостигаемого бытия и миру чувственно воспринимаемых вещей. Философское миросозерцание Соловьева содержало в себе три основополагающие идеи: идею внутренней духовности человека, также идею абсолютного всеединства ( “Смысл мира есть внутреннее единство каждого со всем” ) и идею богочеловечества. Верховным началом идеализма Платона являлось Добро или Благо - творческое, божественное начало, которое, как солнце, дает миру свет и жизнь. “Платон ставит себе впервые ту самую задачу “оправдания добра”, которая послужила предметом главного труда В. С. Соловьева”.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31711. Колектив як соціокультурне середовище виховання і розвитку 52.5 KB
  Емоціональний рівень ввзаємодії в колективі відображає домінуючі емоціональні стани дітей їх спільні переживання стосунки симпатій чи антипатій між членами колективу гуманістичні та суспільно значимі мотиви. Ініціатива творча позиція особистості зростання самостійності і самоуправління дітей ціннісний зміст їх спільної діяльності є індикаторами виховного потенціалу дитячого колективу. Підходи до розробки колективу та індивідуальності. Погляди на проблеми колективу відобразили сутність суспільних культурноісторичних процесів розвитку...
31712. Двіжущіе сили та умови розвитку особистості 99 KB
  Двіжущіе сили та умови розвитку особистості Розвиток особистості слід розуміти як процес формування особистості як соціальної якості індивіда в результаті його соціалізації та виховання. Володіючи природними анатомофізіологічними передумовами до становлення особистості в процесі соціалізації дитина вступає у взаємодію з навколишнім світом опановуючи досягненнями людства. Створювані в ході цього процесу здібності і функції відтворюють в особистості історично сформувалися людські якості. Оволодіння дійсністю у дитини здійснюється в його...
31713. Соціалізація особистості 95.5 KB
  socilis суспільний характеристика це процес входження індивіда в суспільство соціалізації особистості активного засвоєння ним соціального досвіду соціальних ролей норм цінностей необхідних для успішної життєдіяльності в даному суспільстві. У процесі соціалізації в людини формуються соціальні якості знання вміння відповідні навички що дає їй змогу стати дієздатним учасником соціальних відносин. Отже основа соціальнопсихологічного розуміння соціалізації особистості грунтується на характеристиці соціальнопсихологічного типу...
31714. Загальні поняття про особистість 49 KB
  В особистості немовби концентруються особливості суспільства основні його риси. Тому зрозуміти життя особистості можна тільки розглядаючи її у конкретних суспільних умовах в діяльності та стосунках з іншими людьми аналізуючи її соціальний статус та місце в суспільних відносинах. Усі особистості – індивіди але не кожен індивід – особистість. Паригіна модель особистості котра повинна зайняти місце в системі психології припускає поєднання двох підходів: соціологічного й загальнопсихолоігчного.
31715. ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ 105 KB
  Метод спостереження може використатися як один із центральних самостійних методів дослідження. Метод спостереження здійснюється також з метою збору первинного матеріалу дослідження а також для контролю отриманих емпіричних даних. Класифікація спостереження виконується на різних підставах.
31716. Соціалізація старшокласників у школі 89.5 KB
  Ціннісні орієнтації референтної групи істотною мірою визначають соціальнопсихологічне обличчя підлітка. Оскільки група єдина площина соціальнопсихологічного досвіду в якій може проявити себе підліток яку він може засвоїти й через яку пізнати сукупність суспільних відносин то саме група стає формівною силою в соціалізації підлітка. Тут надзвичайно суттєвим є питання про те що визначає референтну значущість тієї чи іншої групи в очах підлітка або навпаки сприяє її зниженню.
31717. Структура педагогічної психології 35.5 KB
  До кожної теми подано список літератури щоб читач міг поперше більш докладно вивчити певний аспект теми яка його зацікавила подруге мав уявлення та добре орієнтувався у працях авторів які займаються проблемами та дослідженнями в галузі психології навчання та виховання. Предмет і задачі педагогічної психології Предметом педагогічної психології є психологія навчання психологія виховання психологія вчителя та педагогічної діяльності. Основний зміст педагогічної психології складають психологічні закономірності процесів навчання та...
31718. Загальна характеристика процесу виховання 43.5 KB
  Соціальня ситуація розвитку особистості Становлення людини як індивіда та особистості за Л. Виготським передбачає діалектичну взаємодію двох відносно автономних однак нерозривно пов'язаних процесів розвитку природного і соціального. Кожному віку притаманна певна специфічна соціольна сипгуаціярозвитку тобто особливе співвідношення внутрішніх процесів розвитку і зовнішніх умов яке є типовим для кожного вікового етапу зумовлює динаміку психічного розвитку протягом відповідного вікового періоду і нові якісно своєрідні психологічні утворення...
31719. Формування моральної свідомості 39 KB
  Для періоду дитинства взагалі характерне засвоєння моральних норм і перетворення останніх на регулятори поведінки та діяльності дитини через наслідування відповідних дій дорослих. 3 погляду педагогіки це орієнтація на максимальне усвідомлення у межах вікових психологічних можливостей дитиною моральних вимог що їх постійно висуває перед нею життя орієнтація на природну творчість дитини. У моральній свідомості учнів розрізняють два взаємопов'язаних рівні: теоретичний система моральних знань того чи іншого рівня узагальненості та рівень...