73221

Екологічна безпека як складова національної безпеки Основні поняття та завдання, що вирішує дисципліна

Лекция

Экология и защита окружающей среды

Екологічна безпека як складова національної безпеки Основні поняття та завдання що вирішує дисципліна. Сутність об’єкти суб’єкти екологічної безпеки Мета задачі та структура курсу його місце та значення у підготовці фахівців з екології. Становлення та розвиток екологічної безпеки. Критерії та ознаки екологічної безпеки.

Украинкский

2014-12-10

105 KB

14 чел.

Тема 1. Вступ. Екологічна безпека як складова національної безпеки  Основні поняття та завдання, що вирішує дисципліна. 

  1.  Сутність, об’єкти, суб’єкти екологічної безпеки  Мета, задачі та структура курсу, його місце та значення у підготовці фахівців з екології.
  2.  Становлення та розвиток екологічної безпеки.
  3.  Критерії та ознаки екологічної безпеки.
  4.  Базовий понятійно-термінологічний апарат екологічної безпеки. (сам. Робота)
    1.  Сутність, об’єкти і суб’єкти екологічної безпеки

Сьогодні стає очевидним, що однією з найактуальніших проблем сучасності є проблема безпеки людської цивілізації. Насамперед – це пошук шляхів і засобів нейтралізації і подолання негативних тенденцій, які становлять реальну загрозу для безпечного існування суспільства.

Аналіз антропогенного впливу на природні екосистеми свідчить, що швидкість деградації довкілля набула таких масштабів, які вийшли за межі швидкості біологічного пристосування живих організмів до середовища існування, тобто втрачена стійкість екосистем. Якщо за акумулюючий показник антропогенного "тиску" на навколишнє середовище взяти здоров'я населення, то об'єктивні медичні дані свідчать про все зростаючий вплив екологічних чинників на фізичний потенціал нашого суспільства. Тому на перший план стратегії виживання людства повинні ставитися питання екологічно безпечного існування (проживання) людини.

Проблеми навколишнього середовища, як правило, впливають на життя країни як вирішальний фактор або як складова національного добробуту й потенційних можливостей держави. Отож національна й міжнародна безпека неможлива без урахування екологічного фактору. Це призвело до формування нового напряму в екологічній сфері діяльності - екологічна безпека.

 Екологічна безпека — новий напрямок в екологічній науці та природоохоронній галузі, нова навчальна дисципліна, метою якої  є формування загальних підходів до оцінювання та прогнозування екологічного стану довкілля та виявлення  факторів, що призводять до порушення безпечного функціонування природного середовища.

 В основі дисципліни екологічна безпека покладено розв’язання наступних питань:

  •  визначення і встановлення норм екологічної безпеки;
  •  розробка комплексних показників екологічної безпеки;
  •  визначення зон екологічної кризи та екологічних катастроф;
  •  оцінка екологічного ризику території, акваторії, прогнозування розвитку екологічних ситуацій;
  •  забезпечення екологічної та технологічної безпеки населення, господарських об’єктів;
  •  розробка критеріїв оцінки екологічної безпеки промислових об’єктів;
  •  прогнозування забруднення довкілля внаслідок аварійних ситуацій.

Екологічна безпека для людини – це кількісна оцінка можливих змін в природних комплексах і екосистемах при яких не порушуються їх основні структурні і функціональні характеристики, тобто  стан при якому взаємодія природного комплексу і людини визначається, як стійкий.

При аналізуванні безпеки життєдіяльності людини часто використовують термін біологічна безпека.

Біологічна безпека – стан  середовища життєдіяльності людини, при якому відсутній негативний вплив його чинників (біологічних, хімічних, фізичних) на біологічну структуру і функцію людської особи в теперішньому і майбутніх поколіннях, а також відсутній незворотній негативний вплив на біологічні об'єкти природного середовища (біосферу) та сільськогосподарські рослини і тварини.

Біологічна безпека передбачає оптимальні умови життєдіяльності, що виключають шкідливий вплив біологічних патогенних агентів на здоров'я населення.

Поняття екологічної безпеки сформоване у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» в  статті 50, згідно якого  «Екологічна безпека  є  такий  стан  навколишнього  природного середовища,  при  якому  забезпечується  попередження   погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей».

Екологічна   безпека    гарантується    громадянам    України  здійсненням  широкого  комплексу   взаємопов'язаних    політичних,  економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

Наведемо визначення екологічної безпеки, які найбільш частіше зустрічаються у літературі.

Екологічна безпека - це:

  1.  Сукупність дій, станів і процесів, що прямо чи побічно не призводять до серйозних збитків (або загроз таких збитків), що завдаються природному середовищу, окремим людям і людству загалом;
  2.  Комплекс станів, явищ та дій, що забезпечують екологічний баланс на Землі і у будь-яких її регіонах на рівні, до якого фізично, соціально-економічно, технологічно та політично готове (може без серйозних збитків адаптуватися) людство.
  3.  Екологічна безпека - це сукупність певних властивостей навколишнього середовища і створюваних цілеспрямованою діяльністю людини умов, за яких з урахуванням економічних, соціальних чинників і науково обґрунтованих допустимих навантажень на об’єкти біосфери утримуються на мінімально можливому рівні ризику антропогенний вплив на навколишнє середовище і негативні зміни, що відбуваються в ньому, забезпечується збереження здоров’я життєдіяльності людей і виключаються віддалені наслідки цього впливу для теперішнього і наступних поколінь.

Екологічна безпека – складова частина національної та транснаціональної безпеки, що визначає захищеність права людини на безпечне для життя і здоров'я довкілля та забезпечує необхідні умови для відтворення природних ресурсів шляхом регулювання техногенної діяльності.

Екологічна безпека може бути розглянута в глобальних, регіональних, локальних і умовно точкових межах, у тому числі в межах держав і будь-яких їхніх підрозділів. Фактично вона характеризує геосистеми (екосистеми) різного ієрархічного рангу - від біогеоценозів (агро-, урбоценозів) до біосфери загалом. Екологічна безпека визначається по відношенню до територій держави, регіону, адміністративних областей і районів, населених пунктів (міст і сіл) або до народно господарських об'єктів - нафтогазопромислових районів, промвузлів, заводів, фабрик і інших об'єктів промисловості, транспорту, енергетики, хімії, гірництва, зв'язку і т.д.

Екологічна безпека обмежена часом й розмірами акцій, що проводяться в її межах: короткочасна дія може бути відносно безпечною, а довготривала - небезпечною, локальні зміни майже нешкідливі, а широкомасштабні - фатальними.

Об'єктами екологічної безпеки є все, що має життєво важливе значення для суб'єктів безпеки: права, матеріальні та духовні потреби особистості, природні ресурси та довкілля як матеріальної основи державного та суспільного розвитку.

Суб'єктами екологічної безпеки є індивідуум, суспільство, біосфера, держава.

Екологічна безпека охоплює питання  безпечного використання природних ресурсів.

Безпека в природокористуванні - сукупність умов, що забезпечують мінімальний несприятливих вплив природи та технологічних процесів її опанування на здоров’я людей. Безпека в природокористуванні розглядається в межах усіх форм галузевого природокористування та в області прямого й опосередкованого впливу на людину (глобально, регіонально і локально).

  1.  Становлення та розвиток екологічної безпеки

 

Екологічна безпека виникла, як одна із складових національної безпеки.

 Безпека – відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди.

Термін "національна безпека" почав широко використовуватися після закінчення другої світової війни.

Національна безпека  - захищеність життєво важливих інтересів  людини   і   громадянина,   суспільства   і   держави,   за якої забезпечуються  сталий розвиток суспільства,  своєчасне виявлення, запобігання, нейтралізація реальних та   потенційних   загроз національним інтересам.

 Національні інтереси - життєво   важливі   матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності  Українського  народу  як  носія  суверенітету  і  єдиного  джерела  влади  в  Україні,  визначальні потреби суспільства і держави,  реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.

 Загрози національній  безпеці  - наявні та потенційно можливі
явища  і  чинники,  що  створюють   небезпеку   життєво   важливим національним інтересам України;

Безпека за цих умов мала значення воєнної безпеки, яка передбачала захист територіальної цілісності та політичної стабільності як фундаментальний і незмінний чинник у системі міжнародних відносин. Зовнішня і воєнна політика держав - членів НАТО і союзників по Варшавському договору по відношенню один до одного та до третьої сторони відображала біполярну атмосферу на міжнародній арені, на якій два альянси проводили ідеологічні, політичні й економічні баталії. Результатом було посилення мілітаризації зовнішньої політики, де обидві сторони посилювали свою військову присутність у всьому світі.

Таким чином, за весь післявоєнний період проблема національної безпеки зводилася до:

  •  захисту своїх територій від зовнішніх посягань;
  •  оборони від впливу ідеологічних противників;
  •  розширення союзів і структур іноземної допомоги, яка ґрунтувалася на балансі Схід - Захід;
  •  використання зброї, військових з'єднань, глобальної воєнної присутності та таємних операцій як інструменту зовнішньої політики;  
  •  дипломатичних зусиль по обмеженню гонки озброєнь.

Перегляд поняття «національної безпеки» відбулося внаслідок енергетичної кризи в 1973 році.  В цей період сформували новий погляд на національну безпеку де до  воєнної безпеки був доданий ще й і   економічний чинник, який згодом виокремився в нову складову національної безпеки  – економічну безпеку.    

Хоча дії країн ОПЕК (Організація країн — експортерів нафти (OPEC, The Organization of the Petroleum Exporting Countries)  не завдали значного збитку США і їх союзникам, але економічний стан цих країн виявився під загрозою. Це висунуло на передній край національної безпеки уразливість, причиною якої могла стати залежність від природних ресурсів. Таким чином, виникло більш  широке тлумачення терміну національної безпеки, характерним для якого був пріоритет зовнішньої загрози.

Розглядаючи економічні оцінки енергетичних ресурсів корисних копалин, що становлять основу економічної безпеки, можна визначити економічну безпеку як відсутність загрози державі розвиватися в руслі своїх основних цінностей незважаючи на припинення поставок необхідної сировини або спроби економічного диктату. Таким чином, безпека держави залежить і від економічної уразливості через припинення постачання необхідними ресурсами. Це більш широке тлумачення національної безпеки включає в себе не тільки політичну та воєнну недоторканість держави, але також і економічну.

Економічна безпека — це такий стан національної економіки, який дозволяє зберігати стійкість до внутрішніх та зовнішніх загроз і здатний задовольнити потреби особи, суспільства, держави .

Розвиток науки і техніки, зумовлений потребами економіки, підвищуючи соціально-економічну безпеку суспільства, водночас призвів до появи небезпеки для здоров'я людини та навколишнього середовища. У створеній техносфері виникла велика потенційна небезпека - техногенні чинники, спільна дія яких еквівалентна дії на людину та середовище її існування природних екологічних чинників. Це відповідно потребувало  створення державної системи екологічної безпеки, що гарантує захист людини та п довкілля від антропогенних чинників.

Аналізуючи етапи становлення екологічної безпеки, як важливої складової національної безпеки, відомий російський вчений В. Д. Писарєв справедливо зауважує, що першими усвідомили необхідність внесення суттєвих коректив в концепцію національної безпеки, її орієнтири, стратегію та засоби забезпечення були США. Проте, формування нового підходу наштовхнулося на питання теоретичного та практичного характеру, суть яких зводилася до  доцільності розширення традиційного трактування поняття національної безпеки;  до включення в дестабілізуючі чинники невійськових (екологічних) загроз;  та визначення відносного внеску екологічної складової.

Зрушення в бік розширеного тлумачення концепції відбулося в 1974 р. після опублікування генералом М. Тейлором публікації “Законні вимоги національної безпеки”, де автор вперше зробив наголос на те, що основні загрози національній безпеці США розвиваються в невійськовій сфері.

Через три роки президент інституту “Уорлдуотч” Л. Браун в статті “Переглянути визначення національної безпеки” виділив серед найважливіших загроз невійськового характеру, разом з енергетичною кризою, інфляцією та міграцією населення, екологічні загрози (ерозія ґрунтів, скорочення лісових масивів та зміну клімату).

У вісімдесяті  роки американські політологи активно вивчали зв`язок між деградацією довкілля, вичерпанням природних ресурсів і проблемою водозабезпечення, з одного боку, і політичною нестабільністю та міжнародними конфліктами в державах, що розвиваються, - з другого.

В 1984 р. в доповіді ЦРУ  (Центральне розвідувальне управління) “Населення, ресурси та політика в третьому світі” були спрогнозовані міжнародні конфлікти в державах, що розвиваються, пов`язані з вичерпанням природних ресурсів, проблемою водозабезпечення та міграцією населення.

В 90-і роки американські експерти, які оцінюють загрози національній безпеці, пов`язані з екологічною кризою, приділяли значну увагу конфронтації між індустріальними державами та державами, що розвиваються. Вони враховують той факт, що вичерпання глобального екологічного потенціалу слаборозвинуті держави, в першу чергу, пов`язують не стільки зі зростанням населення, скільки з надмірним споживанням природних ресурсів і виробничими відходами індустріальними державами, що диспропорція в цій сфері поглиблює розрив в рівнях економічного та соціального розвитку.

Таким чином, публікації низки наукових статей, а також результати численних дискусій призвели до того, що екологічна безпека була включена в концепцію національної безпеки США.

До основних аргументів, які  склали основу на користь підвищення статусу екологічної безпеки до рівня вищих національних пріоритетів,  слід віднести:

- глобальна екологічна криза, пов`язана зі зростанням навантажень на життєзабезпечуючі системи і відтворювальні природні ресурси планети, з деградацією довкілля та підривом стійкості біосфери, є такою ж серйозною загрозою, як і традиційні загрози воєнного характеру;

- екологічна криза загрожує не тільки гідному існуванню людини, але і самому життю;

- для держави екологічна криза пов`язана із скороченням свободи політичного вибору, яка обумовлена транскордонним характером екологічних проблем;

- загострення екологічної ситуації в різних регіонах світу стає причиною соціальної та політичної нестабільності, між-державних протиріч та насильницьких конфліктів.

Саме ці позиції примусили більш чітко визначити об`єкт несилових загроз, який відрізняється від такого в традиційній стратегії національної безпеки та включає життєво важливі економічні, політичні та соціальні інтереси американської держави та її громадян. При цьому американські політологи визначають невійськову ціль стратегії національної безпеки як можливість підвищення якості життя населення, що досягається екологічно стійким чином.

Дослідження екологічної безпеки у складі національної безпеки держави  України мають певну історію та істотні здобутки. Початок досліджень припадає на середину 90-х років минулого століття, коли усвідомлення незалежності держави потребувало методологічного і методичного забезпечення формування політики національної безпеки, вивчення засад національної безпеки як системного багатокомпонентного явища й однієї з фундаментальних основ державотворення..

Особливе значення дослідження екологічної безпеки в системі національної безпеки пов’язано з аналізом, попередженням та прогнозуванням надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру (НС), що характеризуються постійним збільшенням матеріальних збитків і соціальних втрат. Означені проблеми ґрунтовно розглядали А. Б. Качинський, І. М. Ляшенко, Б. М. Данилишин, А. В. Степаненко, В. О. Владимиров, В. І. Ізмалков, Б. М. Порфир’єв та ін. фахівці. Адже наприкінці ХХ століття людство втрачало в результаті аварій і катастроф 5–10% сукупного валового продукту, тоді як його щорічний приріст становив лише 2–3%.

Надмірна концентрація екологічно небезпечних виробництв з застарілим і неефективним природоохоронним обладнанням, ненадійність технічних споруд, недостатня кваліфікація кадрів призвела до соціально-економічної напруженості на державному рівні в Україні.

  Невирішені екологічні проблеми становили серйозну загрозу повноцінному існуванню будь-якої країни. Для України питання екологічної безпеки набувало в цей період пріоритетного значення, оскільки саме екологічний стан довкілля визначає і визначатиме у найближчому майбутньому норми і стиль життя суспільства.

В 1991 р. прийнятий закон  України «Про охорону навколишнього природного середовища»,   де визначено поняття  екологічної  безпеки та закріплені основні  екологічні вимоги до виробничо-господарської діяльності

В січні 1997 р. Верховною Радою України був прийнятий доопрацьований проект Концепції національної безпеки України, де розглянуті всі аспекти національної безпеки, зокрема екологічний. З ухваленням Верховною Радою “Основних напрямків державної політики України в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, можна вважати фактично завершеною розробку правових засад екологічної безпеки держави.

Екологічна безпека є компонентом  національної безпеки, що забезпечує захищеність життєво важливих інтересів людини, суспільства, довкілля та держави від реальних або потенційних загроз, що створюються антропогенними чи природними чинниками стосовно навколишнього середовища. Гарантується законодавчими актами держави.

Ситуацію щодо природно-техногенної безпеки було розглянуто на засіданні Ради національної безпеки та оборони України. За матеріалами розгляду прийнято рішення Ради, яке було покладено в основу Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони від 26 листопада 1998 р. “Про нейтралізацію і відвертання загроз, обумовлених екологічною і техногенною обстановкою в країні”. Указ спрямовано на консолідацію зусиль державних органів виконавчої влади, направлених на попередження аварій, катастроф та інших НС, а також удосконалення системи регулювання екологічної та поліпшення стану природно-техногенної безпеки.   

Згідно з Законом України «Про основи національної безпеки України» (№ 964–ІV від 19 червня 2003 р.) національна безпека України забезпечується шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих доктрин, стратегій, концепцій і програм у таких сферах, як політична, економічна, соціальна, воєнна, екологічна, науково-технологічна, інформаційна тощо.

Екологічні загрози національній безпеці пов’язані зі значним антропогенним порушенням та техногенною перевантаженістю території України, негативними екологічними наслідками Чорнобильської катастрофи; неефективним використанням природних ресурсів, широкомасштабним застосуванням екологічно шкідливих та недосконалих технологій; неконтрольованим ввезенням в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів; негативними екологічними наслідками оборонної та військової діяльності.

Подолання екологічних загроз є складовою економічної політики держави та основним завданням політики екологічної.

 Екологічна безпека має уможливлюватися саме через реалізацію стратегічних цілей (бо результативність екологічної політики визначається з часом) та потребує постійного державного піклування, передусім на інституційному рівні. Так, для здійснення екологічної політики на державному рівні потрібно достатньо усвідомлювати не лише екологічні проблеми, а й економічну можливість їхнього розв’язання.

Визначати цю економічну спроможність можна лише у контексті певних екологічних загроз та системи фінансування як окремих екологічних заходів, так і структури формування державного бюджету і ВВП країни загалом.

Надмірна концентрація екологічно небезпечних виробництв, застаріле та неефективне природоохоронне обладнання на завершальних стадіях технологічних ланцюгів, ненадійність технічних систем і недостатня кваліфікація кадрів на підприємствах підвищеного екологічного ризику, врешті-решт проблеми - забезпечення екологічної безпеки конверсії - все це може стати причиною соціального та політичного напруження як у національному, так і в міжнародному масштабах та посилює актуальність розгляду питання екологічної безпеки.

  1.  Критерії та риси екологічної безпеки

Визнання екологічної безпеки є невід'ємним атрибутом соціального розвитку потребує докорінної зміни імперативів і цінностей сучасної цивілізації, їх бачення в екологічному ракурсі. Це не тільки відмова від традиційного мислення, а і формування нового світосприйняття та стратегії постіндустріального розвитку, оскільки традиційний науково-технічний прогрес, як засвідчила дійсність, є небезпечним в екологічному плані.

Екологічній безпеці властиві  наступні риси:

  •  Екологічна безпека виявляється у локальних, регіональних і глобальних масштабах як екологічні лиха, кризи і катастрофи.
  •  Забезпечення екологічної безпеки - це основний спосіб розв'язання екологічних проблем, що гарантує суспільству розвиток у біосферосумісній, природоохоронній формі.
  •  Екологічна безпека передбачає розумне задоволення екопотреб будь-якої людини та суспільства загалом   у всіх виявах життєдіяльності, гарантію проживання в екологічно чистому та сприятливому для життєдіяльності середовищі.
  •  Усі аспекти національної безпеки міцно пов'язані між собою, і розв’язання переважної більшості проблем екологічної безпеки можливе тільки в комплексі з іншими аспектами національної безпеки.
  •  Екологічна безпека не може реалізовуватися лише в ім'я суб'єкта екосистеми (суспільства) на шкоду об'єкту (навколишньому середовищу). Екологічна безпека є таким типом розвитку суспільства, який реалізується лише в інтересах як суб'єкта, так і об'єкта.
  •  Екологічну безпеку неможливо формувати через ущемлення екологічних прав інших груп населення як всередині екосистеми, так і поза нею.
  •  Ефективна екологічна безпека ґрунтується  на фундаментальних еколого-соціальних та біосферних закономірностях, що мають комплексний характер і тісно пов'язані з різними сферами суспільного життя.

Основні критерії екологічної безпеки. До групи основних критеріїв безпеки можна віднести:

індивідуальні (медичні або санітарно-гігієнічні) - покликані обмежувати вплив негативних факторів на людину. За основу кількісного виміру впливу на індивідуум беруться показники індивідуального довічного або річного ризику;

генетичні - покликані зберігати генофонд і обмежувати зростання частоти генетичних хвороб у першому і/або наступних поколіннях. Генетичні критерії безпеки є частиною індивідуальних, але з огляду на їхню особливу важливість  виокремлюються в особливу групу;

соціальні - покликані обмежувати дію небезпечного фактора на групи індивідуумів. Потреба  впровадження цього критерію була усвідомлена лише після виникнення низки значних аварій;

психологічні - відображають ступінь сприйняття/ не сприйняття суспільством або групою індивідуумів рівня техногенного або природно-техногенного ризику;

економічні - покликані забезпечувати сталий довготривалий економічний розвиток. Кількісним критерієм безпеки є величина економічного збитку при великих катастрофах (природних або техногенних), який призводить до дестабілізації економічної системи;

технічні - покликані обмежувати виникнення аварій і катастроф (наприклад, жорстке обмеження верхнього рівня ймовірності важкої аварії або обмеження на гранично припустиму кількість шкідливих і екологічно небезпечних речовин, що використовуються в технологічному процесі);

біологічні - покликані зберігати біорізноманіття видів (наприклад, у Нідерландах не допускається зменшення видового різноманіття понад 5 %). Іншим критерієм, який пропонується до використання, є обмеження на відносне зменшення кількості осіб, чутливих до фактору впливу;

екологічні - покликані обмежувати негативний вплив екологічних процесів з метою збереження структурної стійкості екосистем. Одним зі способів впровадження екологічного критерію безпеки є виявлення слабкої ланки даної екосистеми;

ландшафтні і географічні - критерії, що обмежують негативний екологічний вплив на водозбірні басейни, ґрунти та інші географічні елементи; крім того, в просторі кліматичних параметрів виділяють заборонені та прийнятні області;

ресурсні – покликані обмежувати і регулювати інтенсивнісь використання відновлюваних і невідновлюваних природних ресурсів;

політико-інформаційні – передбачають інформованість та участь населення в процесі ухвалення рішень щодо потенційно небезпечних технологій, доступ до будь-якої інформації щодо цих технологій;

моральні й правові покликані формувати нові моральні категорії і цінності, пов`язані з розумінням необхідності подальшого існування цивілізації.

PAGE  9


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

2076. Геофизические исследования и работы в скважинах 18.15 MB
  Промышленная геофизика. Исследования геологического разреза скважин. Контроль технического состояния скважин. Вторичное вскрытие пластов и специальные операции. Программно-управляемые и информационно-измерительные системы для ГИРС.
2077. Stylistics of English Language Seminar exercises and tasks 862.83 KB
  Данное учебное пособие предлагает подробный план семинарских практических занятий по стилистике английского языка. План каждого занятия включает обзор теоретического материала, задания для самостоятельной работы, а также широкий спектр практических заданий, включающих как упражнения, направленные на отработку отдельных языковых навыков, так и развитие творческого письма на английском языке в различных стилях.
2078. Учебно-методический комплекс по дисциплине 1.02 MB
  Содержание дисциплины, структурированное по видам учебных занятий с указанием их объемов в часах. Методические указания по выполнению отдельных видов учебной работы. Организация промежуточного и итогового контроля знаний.
2079. Хозяйственная жизнь общества (Производство и распределение) 983.61 KB
  Восхождение от абстрактного к конкретному как метод построения логической целостной теории хозяйственной деятельности. Производство как основа существования и развития общества. Технологический способ производства как функционирование производительных сил. Диалектика духовного и материального производства.
2080. Расчет схем на диодах 1.29 MB
  Расчет схем на полупроводниковых диодах. Пример расчета диодного ограничителя. Стабилизаторы напряжения на диодах. Расчет параметрического стабилизатора.
2081. Учебное пособие Логика 877.93 KB
  Предмет и значение логики. совместимые отношения между понятиями. объем и содержание понятия. Правила и ошибки понятий. Виды сложных суждений. Непосредственные умозаключения. Методы научной индукции.
2082. Локальные компьютерные сети 627.36 KB
  Локальные компьютерные сети, базовые понятия. Оборудование компьютерных сетей. Локальные сети в общей классификации компьютерных сетей. Структура стандартов IEEE 802.X. Формат кадра и этапы доступа к среде. Производительность сети Ethernet. Маркерный метод доступа к разделяемой среде.
2083. Физико-химические основы микроэлектроники и технологии РЭС и ЭВС 2.33 MB
  Строение твердых тел. Основы кристаллографии. Основы квантовой физики. Основы зонной теории твердых тел и квантовой статистики. Гальваномагнитные эффекты в твердых телах. Оптические и фотоэлектрические явления в твердых телах
2084. Конспект лекций Turbo Pascal -2 725.88 KB
  Параметры-переменные и параметры-значения. Новые графические процедуры и функции. Вертикально-горизонтальное отношение. Поворот фигур и вывод текста. Тип данных множество и записи. Файлы с прямым доступом.