73242

Управління зовнішньоекономічноюю діяльністю ПАТ «ПБК «Радомишль»

Курсовая

Мировая экономика и международное право

Визначити суть та зміст управління зовнішньоекономічною діяльністю; охарактеризувати елементи управління зовнішньоекономічною діяльністю; розглянути показники ефективності управління зовнішньоекономічної діяльності; висвітлити загальну характеристику підприємства; провести діагностику фінансово-господарської діяльності підприємства; оцінити рівень управління ЗЕД підприємства...

Украинкский

2014-12-10

647 KB

7 чел.

PAGE 20

Міністерство аграрної політики україни

ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра Менеджменту ЗЕД

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Управління ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОю ДІЯЛЬНіСТю

ПАТ «ПБК «Радомишль»

         Виконав:

      студент 6 курсу 1 групи

      спеціальності менеджмент ЗЕД

      заочної форми навчання

      Бовсунівський Р.В.

2014


ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………….....

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ основи управління ЗОВНІШНЬо-ЕКОНОМІЧНОю ДІЯЛЬНіСТю……………………………………….…....

1.1. Зміст та роль зовнішньоекономічної діяльності …..…………….…

1.2. Характеристика системи управління зовнішньоекономічною діяльністю. ………………………………………………………………….…

1.3. Показники ефективності управління зовнішньоекономічної діяльності……………………………………………………………………....

РОЗДІЛ 2. оцінка Сучасного рівня управління ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОю ДІЯЛЬНіСТю ПАТ «ПБК «Радомишль»…………………………………………….………………...

2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства ……..….

2.2. Аналіз фінансового стану підприємства………………………….…

2.3. Оцінка рівня управління ЗЕД підприємства ……………………..…

2.4. Аналіз економічної ефективності ЗЕД підприємства…………...….

2.5. Шляхи підвищення рівня управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства ……………………………………………………..

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ………………………………….…...…..

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………….….……........

3

6

6

14

29

36

36

45

53

61

67

75

78


ВСТУП

Здійснення ринкової трансформації національної економіки передбачає розв’язання важливих господарських завдань. Серед останніх суттєве місце посідає розвиток зовнішньоекономічного сектора нашої країни. Його оптимізація та ефективне функціонування є одним із головних напрямів стабілізації економіки України. Досягнення цієї мети можливе, зокрема, при використанні сучасних методів управління зовнішньоекономічною діяльністю на рівні окремих господарських одиниць, насамперед підприємства – прогресивної форми організації суспільного виробництва в умовах розвитку ринкових економічних відносин.

Сучасний етап розвитку світової та вітчизняної економіки характеризується виникненням фінансово-економічної кризи, яка, в першу чергу, впливає на ті вітчизняні підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. В умовах значного зростання курсу долара, важкого фінансового стану іноземних постачальників та покупців такі підприємства зустрічаються з рядом нових проблем, що часто призводять до виникнення збитків або ж до недоотримання запланованих прибутків від зовнішньоекономічної діяльності. Така ситуація актуалізує розробку дієвих заходів з оптимізації організаційних аспектів управління ЗЕД на вітчизняних підприємствах в умовах світової фінансово-економічної кризи.

Незважаючи на актуальність вдосконалення організації управління ЗЕД підприємства в умовах фінансово-економічної кризи, в сучасній науковій літературі практично відсутні комплексні роботи з вирішення даної проблеми. Сутність та загальні проблеми організації зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання досліджені в працях І.Герчикової, Г.Гордєєва, А.Градова, А. Кірєєва, А.Кредисова, Ю.Макогона, В.Новицького, С.Попова, Б.Синецького, Л.Стровського та ін. Але питання організаційних структур управління ЗЕД в літературі розглянуті недостатньо, а дослідження в напрямку їх оптимізації в умовах  світової фінансово-економічної кризи взагалі відсутні. Це й обумовило актуальність теми дослідження даної статті, зумовило вибір мети та завдань.

В останній час дослідженню питань управління системою зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання приділяють значну увагу як зарубіжні так і вітчизняні вчені А.Р. Вернена, Р. Коуза, В. Леонтьєва,           Б. Оліна, Д. Рікардо, А. Сміта, Е. Хекшера, С. Хаймера, А.І. Кредисов, С.М. Березовенко, Г.М. Биков, О.А. Кириченко, С.М. Козьменко,                              В.М. Пархоменко, Г.М. Дроздова, О.А. Макєєва, В.С. та інших вчених.

Метою роботи є вивчення теоретичних і дослідження практичних аспектів формування системи управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання:

  •  визначити суть та зміст управління зовнішньоекономічною діяльністю;
  •  охарактеризувати елементи управління зовнішньоекономічною діяльністю;
  •  розглянути показники ефективності управління зовнішньоекономічної діяльності;
  •   висвітлити загальну характеристику підприємства;
  •  провести діагностику фінансово-господарської діяльності підприємства;
  •  оцінити рівень управління ЗЕД підприємства;
  •  проаналізувати економічну ефективність системи ЗЕД підприємства;
  •  визначити проблеми та визначити шляхи їх вирішення у напрямку підвищення рівня управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства;

Об’єктом дослідження є господарські процеси та операції в сфері зовнішньоекономічної діяльності ПАТ “ПБК “Радомишль”.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних проблем управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства.

Методологічною основної слугували методи теоретичного узагальнення та порівняння для дослідження теорій управління зовнішньою діяльністю; монографічний, абстрактно-логічний, статистичний, системного аналізу економіко-математичного моделювання для оцінки ефективності здійснення ЗЕД та виявленні причин проблем і резервів для покращання отриманих результатів, методи порівняння і коефіцієнтів та інші.

Інформаційною базою дослідження виступають законодавчі документи України, матеріали наукових конференцій, семінарів та періодичних видань; наукова та спеціальна література, праці провіднх вітчизняних і зарубіжних вчених та фахівців у сфері зовнішньоекономічної діяльності, фінансова та статистична звітність ПАТ “ПБК “Радомишль”.


РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ основи управління ЗОВНІШНЬоЕКОНОМІЧНОю ДІЯЛЬНіСТю

1.1. Зміст та роль зовнішньоекономічної діяльності.

Поняття «зовнішньоекономічна діяльність підприємства» з’явилося в СРСР в 1986 р. в контексті загальної спроби реформувати адміністративно-командну систему економіки, яка на той час перебувала в стані глибокої кризи. Суть так званої «перебудови системи управління економікою» полягала в намаганні децентралізувати процес прийняття економічних рішень, надати підприємствам певні права без демонтажу державної власності на засоби виробництва, монопольної влади міністерств і відомств.

У зовнішньоекономічній сфері так звана «перебудова» передбачала поступову відмову від монополії держави на здійснення будь-яких економічних операцій. Зазначена монополія була законодавчо закріплена ще у квітні 1918 р. Декретом Ради Народних Комісарів «Про націоналізацію зовнішньої торгівлі» як тимчасовий засіб захисту зовнішньоекономічних інтересів молодої більшовицької держави від «зазіхань світового імперіалізму». З часом цей «тимчасовий засіб» було поширено не тільки на зовнішню торгівлю, а й на всі зовнішньоекономічні операції.

Станом на 1986 р. в СРСР сформувалася централізована система управління зовнішньоекономічними зв’язками у складі Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР і низки підпорядкованих йому спеціалізованих зовнішньоторговельних об’єднань, через які всі підприємства СРСР здійснювали експортно-імпортні операції. В УРСР, як і в інших союзних республіках, не було власних структур управління зовнішньоекономічними зв’язками, вони мали проходити тільки через Москву [26, с. 9].

Така ситуація спричинила абсолютну незацікавленість підприємств у будь-яких стосунках із закордоном, адже економічний ефект від обміну між країнами вилучався союзним урядом. Керівники підприємств усіма законними і незаконними засобами намагалися звільнитися від експортних поставок, орієнтували виробництво виключно на внутрішній ринок, який у зв’язку з тотальним дефіцитом взагалі не висував ніяких вимог до якості продукції. У структурі радянського експорту домінували енергоносії, сировина, золото і зброя. За рахунок імпорту держава мінімально забезпечувала внутрішній споживчий ринок товарами широкого вжитку, а промисловість – необхідним обладнанням. Серед населення і підприємств побутував «культ імпортних товарів», які різко відрізнялися за якістю та технологічним рівнем виробництва від вітчизняної продукції.

Таким чином, в результаті проведення зовнішньоекономічних реформ склалося два поняття: «зовнішньоекономічні зв’язки» та «зовнішньоекономічна діяльність». Перше поняття є більш загальним і включає як форми реалізації міждержавних відносин у галузі виробничого, торгового та науково-технічного співробітництва і валютно-фінансових відносин, так і сукупність зовнішньоекономічних операцій підприємств, організацій різних форм власності. Друге поняття застосовується переважно для характеристики зовнішньоекономічних операцій на мікрорівні (підприємств, організацій, об’єднань); операцій, метою яких було отримання прибутку в умовах самоокупності.

Після проголошення в 1991 р. незалежності України були здійснені заходи, спрямовані на істотну лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності в країні, розширення прав підприємств і організацій у цій сфері. Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) починає розглядатися не тільки як складова господарської діяльності підприємства, але й як важливий фактор економічного зростання, створення передумов більш інтенсивного розвитку інтеграційних процесів на мікрорівні. У цей період були прийняті і важливі законодавчі акти, зокрема закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про єдиний митний тариф», «Про режим іноземного інвестування», Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та інші [22, с. 7].

На початковому етапі ринкових перетворень в Україні реалізовувалася концепція «захисту внутрішнього ринку» – комплексу заходів, спрямованих фактично на обмеження експорту товарів, дефіцит яких відчувався на внутрішньому ринку. Оскільки в умовах значного надлишку грошей дефіцит відчувався майже за всіма товарними групами, ця концепція набула антиекспортної спрямованості. Інструментами реалізації цього підходу в різні періоди були:

– оподаткування валютної виручки експортерів;

– зобов’язання експортерів продавати частину валютної виручки за нереальним, штучно завищеним курсом національної валюти (фактично приховане оподаткування експортної виручки);

– стягнення вивізного мита, спрямованого на компенсацію приблизно половини різниці між внутрішніми та світовими цінами;

– широке ліцензування та квотування експорту: на початку 1993 р. квотуванню підлягало більше 80 % українського експорту, наприкінці того ж року – близько 60 %, у травні 1994 – 30 % експорту.

Під зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД) розуміють діяльність суб’єктів господарської діяльності України (частіше підприємств) та іноземних суб’єктів господарської діяльності (іноземних підприємств), яка заснована на взаємовідносинах і здійснюється або на території України, або за її межами.

Практика здійснення зовнішньоекономічної діяльності в сучасних умовах відтворюється через зовнішньоекономічні зв’язки суб’єктів господарювання, які, в свою чергу, здійснюються за такими напрямками: зовнішня торгівля; спільне підприємництво на території України; спільне підприємництво за кордоном; іноземне підприємництво на території України; міжнародні об’єднання та організації; консорціуми; підрядна співпраця; концесії; лізинг; співробітництво на компенсаційній основі; співробітництво на умовах розподілу продукції між партнерами; переробка давальницької сировини; залучення іноземної робочої сили; виробниче кооперування; науково-технічна співпраця; торгівля ліцензіями й технологією; прибережна та прикордонна торгівля; торгівля будівельними послугами; торгівля транспортними послугами; співробітництво в банківській сфері; іноземний туризм; співробітництво у вільних економічних зонах; інші форми міжнародного економічного співробітництва (біржі, торговельні будинки, асоціації) [54, с. 6].

Зовнішньоекономічну діяльність підприємств ототожнюють, передусім, зі здійсненням експортних та імпортних торговельних операцій. Це і зрозуміло, адже на такі операції припадає майже 80% усіх здійснюваних у зовнішньоекономічній діяльності операцій.

Суб’єкти господарської діяльності України та іноземні суб’єкти господарської діяльності у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються відповідними принципами (табл. 1.1) [40, с. 12].

Таблиця 1.1

Загальні (для України) принципи ЗЕД

Принципи ЗЕД

суверенітет

свобода

юридична рівність і недискримінація

верховенство закону

захист інтересів суб’єктів підприємницької діяльності

еквівалентність обміну

Розглянемо більш детально наведені принципи ЗЕД у таблиці 1.1:

1. Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає:

– у виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;

– обов’язку України неухильно виконувати всі договори і зобов’язання України в галузі міжнародних економічних відносин.

2. Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає:

– у праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки;

– праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

– обов’язку дотримуватися при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

– виключному праві власності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.

3. Принципом юридичної рівності і недискримінації, що  полягає:

– у рівності перед законом усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

– забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

– неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб’єктів, крім випадків, передбачених законом.

4. Принципом верховенства закону, що полягає:

– у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

– забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності умови, менш сприятливі, ніж ті, які визначені законами України.

5. Принципом захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

– забезпечує рівний захист інтересів усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;

– здійснює рівний захист всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

– здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

6. Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів [26, с. 17].

Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

– фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

– юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об’єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації та ін.), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності;

– об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

– структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

– спільні підприємства за участю суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

– інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Україна в особі її владних органів, місцеві органи влади й управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи.

Всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України «Про підприємництво». Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб’єктів у випадках, не передбачених законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови, гірші від встановлених законом, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється. До суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосована санкція у вигляді тимчасового призупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності.

Суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності, який одержав від цієї діяльності у власність кошти, майно, майнові і немайнові права та інші результати, має право володіти, користуватися і розпоряджатися ними на свій розсуд. Вилучення результатів зовнішньоекономічної діяльності у власника у будь-якій платній або неоплатній формі без його згоди забороняється, за винятком випадків, передбачених законами України.

Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності пов’язаний із застосуванням загальних ідей і концепцій менеджменту у всіх формах зовнішньоекономічної діяльності (експорті й імпорті товарів і послуг, лізингових операціях, прямому інвестуванні). Сутність менеджменту зовнішньоекономічної діяльності полягає в комплексному дослідженні та моделюванні міжнародного середовища у поєднанні з налагодженою взаємодією всіх підрозділів і посадових осіб організації/установи в інтересах продуктивного досягнення визначених зовнішньоекономічних стратегій.

Отже, звернімо увагу на такі три ключові моменти. По-перше, менеджмент ЗЕД є визначеним процесом, що, насамперед, включає вивчення і проектування елементів міжнародного середовища: закордонних партнерів, рівня цін, митних правил, міжнародних норм і звичаїв та ін. У цій частині акцент робиться не тільки на аналіз та оцінку майбутніх міжнародних операцій, але і на проектування взаємовідносин з урахуванням визначених процедур. Цей елемент менеджменту становить майже половину чинників успіху в міжнародному бізнесі.

По-друге, необхідно домагатися ефективної взаємодії не тільки між працівниками зовнішньоекономічних підрозділів, але і між усіма службами підприємства, що і визначає успіх на міжнародних ринках. Тому менеджмент ЗЕД, безумовно, включає і зусилля інших працівників у просуванні товарів фірми на зовнішні ринки. Наприклад, начальник відділу технічного контролю, організовуючи систему перевірки експортного товару на предмет відповідності умовам зовнішньоторговельного контракту, є важливою ланкою функції контролю в менеджменті ЗЕД. У випадку досягнення успіху на міжнародному ринку згаданий керівник служби контролю повинен отримати винагороду у такій же мірі, як і працівники ЗЕД.

По-третє, потрібно наголосити на продуктивному досягненні всією організацією обраних зовнішньоекономічних цілей. Це значить, що критерієм якості менеджменту ЗЕД є не тільки успіх сам по собі (досягнення цілей), але і ціна цього успіху (витрати ресурсів, продуктивність).

Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності тісно пов’язаний із міжнародним менеджментом. Останній є не що інше, як управління транснаціональними компаніями. Оскільки зовнішньоекономічна діяльність включає взаємодію національних і транснаціональних компаній, то вона передбачає взаємодію зовнішньоекономічних підрозділів із міжнародними відділеннями багатонаціональних корпорацій. При цьому для транснаціональних компаній пріоритетне значення має універсальний міжнародний підхід, а дії в кожній із країн є наслідком цього підходу. Зовнішньоекономічна діяльність у цьому відношенні суперечлива за своєю природою: головним є репрезентування внутрішньонаціональних операцій компанії, а міжнародна діяльність є наслідком внутрішньо-національних успіхів [54, с. 12].

Щодо таких категорій, як міжнародні фінанси, міжнародна логістика, міжнародне право та ін., то кожна з них має власні функціональні основи і закономірності. Міжнародні аспекти при цьому відіграють визначальну роль. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств будь-якої країни не може ігнорувати закономірності здійснення кожної зі згаданих функцій міжнародного бізнесу: фінансів, логістики, права, персоналу та ін. Тому менеджмент зовнішньоекономічної діяльності базується на функціональних складових міжнародного бізнесу такою мірою, якою це має відношення до операцій даного підприємства. При цьому сам менеджмент зовнішньоекономічної діяльності грунтується на визначених принципах.

Таким чином, зовнішньоекономічна діяльність підприємства, яка здійснюється шляхом проведення комерційних операцій, є важливим елементом механізму управління зовнішньоекономічними відносинами, які ми розглянемо далі.

1.2. Характеристика системи управління зовнішньоекономічною діяльністю

Сучасна система управління зовнішньоекономічною діяльністю охоплює широке коло об’єктів і може бути загалом охарактеризована і розбита на розділи (сегменти) з використанням ряду критеріїв і аналітичних ознак.

Зовнішньоекономічне управління на національному і світогосподарському рівнях охоплює такі галузі і процеси економічного життя:

  •  імпорт і експорт (у тому числі методи, види та форми операцій щодо їх здійснення);
    •  валютні ринки, об’єкти, механізми та інструменти валютного регулювання;
    •  іноземні інвестиції та інвестиційні інституції;
    •  вільні економічні зони;
    •  міжнародні фінансові організації (у тому числі напрямки й умови діяльності);
    •  міжнародні товарні ринки (товарні біржі, товарні аукціони, торги, ярмарки, виставки) [40, с. 70].

Країна самостійно формує систему та структуру державного управління зовнішньоекономічної діяльності на її території. До органів управління ЗЕД в Україні відносяться: Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України; Національний банк України; Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики (Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції); Державна митна служба України; Антимонопольний комітет України; Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі.

До органів місцевого регулювання зовнішньоекономічною діяльністю належать: ради (представницькі органи місцевого самоврядування) та їх виконавчі та розпорядчі органи, територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання ЗЕД України.

До недержавних організацій, які сприяють розвитку ЗЕД підприємств відносяться насамперед торгово-промислові палати (ТПП). Торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об’єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об’єднання. Діяльність ТПП в Україні регулюються Законом України “Про торгово-промислові палати в Україні” [72]. Вони створені з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові всіх видів підприємництва, науково-технічних і торговельних зв’язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.

Одним із головних суб’єктів ЗЕД є підприємство. Підприємство – це самостійний суб’єкт господарської діяльності, який виготовляє продукцію або надає послуги з метою задоволення потреб суспільства та одержання прибутку. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства базується на можливості отримання економічних вигод виходячи з переваг міжнародного поділу праці, міжнародних ділових відносин. Це пов’язано з тим, що виробництво певного товару, його збут або надання певного виду послуг в іншій країні має більше переваг ніж така діяльність всередині країни. Таким чином, ЗЕД здійснюється в тій країні і з тими партнерами, які є найвигіднішими  [22, с. 39].

До причин, що спонукають підприємство займатися зовнішньоекономічною діяльністю, відносяться:

  •  особливості розвитку внутрішнього ринку, до якого вигідніше вкладати капітал за кордоном. Це – насиченість ринку товарами; посилення тиску конкурентів; зростання залежності від посередницької торгівлі, особливо в питаннях якості, цін, капіталовіддачі та розширення виробництва;
  •  зростання зборів, пов’язаних із захистом навколишнього середовища; труднощі дотримання соціального законодавства, нестабільність політичного та економічного становища в країні: погіршення інвестиційного клімату, низькі темпи економічного зростання;  недосконалість національної законодавчої бази, що регулює комерційну діяльність. Підприємницьке середовище в різних країнах має суттєві відмінності. Підприємці намагаються здійснювати свою діяльність у тих країнах, які характеризуються ліберальними податковими та митними режимами;
  •  нестабільність національної валюти, можливість отримання прибутку в твердій іноземній валюті і компенсація коливань валютного курсу шляхом організації часткового виробництва і збуту у відповідних країнах;  
  •  конкуренція зі сторони іноземних компаній, що діють на внутрішньому ринку;
  •  можливість зниження ризику втрати доходу за рахунок зменшення залежності від внутрішнього ринку і “розсіювання” його шляхом завоювання іноземних ринків, в тому числі розв’язання проблеми залежності фірми від сезонних коливань попиту на внутрішньому ринку;
  •  пошук унікальних ресурсів, яких немає у власній країні;
  •  вигідне географічне положення. Метою перебування в якій-небудь країні підприємство може вибрати її економічно вигідне місце розташування (між континентами, між морями, на пересіканні великих транспортних магістралей);
  •  можливість отримання більшого прибутку від кращого використання виробничих потужностей. Так, розширення ринку дає можливість завантажити наявні або додатково створені потужності;
  •  отримання доступу до новітніх технологій завдяки діяльності з іноземними партнерами;
  •  зростаючий попит потенційних зарубіжних клієнтів;
  •  можливість придбання на зарубіжних ринках більш дешевих ресурсів, диверсифікація джерел постачання, зниження загального ризику шляхом їх віднесення на більший обсяг продукції, частина з яких виготовляється на власних зарубіжних фірмах.

Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності є невід’ємною частиною, структурним елементом системи загального менеджменту підприємства. Він включає сукупність принципів, методів та форм управління виробництвом, реалізацією продукції, послуг, зорієнтованих на максимізацію прибутку, здійснення довгострокових економічних інтересів підприємства.

Основними моделями ЗЕД підприємства є зовнішньоторговельна та виробничо-інвестиційна. Існування таких двох моделей базується на поділі зовнішньоекономічних зв’язків за структурною ознакою, яка визначає їх груповий склад щодо відтворювання сфери економічних інтересів та основної мети ЗЕД підприємства.

Зовнішньоторговельна модель включає комплекс експортних та імпортних операцій, які пов’язані з торгівлею товарами, послугами, продукцією інтелектуальної праці.

Експортні операції – це діяльність, яка пов’язана з продажем і вивезенням за кордон товарів для передачі їх у власність іноземного контрагента.

Імпортні операції – це діяльність, що пов’язана із закупівлею і ввезенням іноземних товарів для наступної реалізації їх на внутрішньому ринку своєї країни.

Таким чином, експортно-імпортні операції вважаються здійсненими, якщо товар пропущено через державний кордон країни контрагента, для чого необхідне виконання визначених митних формальностей і процедур.

Правовою формою проведення зовнішніх торговельних операцій є міжнародна торгова угода, під якою розуміється договір між двома чи декількома контрагентами, що знаходяться в різних країнах, щодо постачання визначеної кількості та якості товарних одиниць, надання послуг, обміну науково-технічними знаннями, оренди.

Виробничо-інвестиційна модель ЗЕД підприємства включає комплекс операцій, пов’язаних із міжнародним лізингом, міжнародною виробничою кооперацією, діяльністю спільних підприємств.

Управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства включає (рис. 1.1) [54, с. 99]:

Рис. 1.1. Управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства

Розглянемо більш детально формування системи управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства за вище зазначеними складовими.

Організація ЗЕД – дуже складна і клопітка робота. Вона вимагає уважного опрацювання таких питань як коньюктура ринку, потенціальні покупці і продавці, встановлення ділових контактів з ними, проведених переговорів, підписання угод і т.д.

Організаційна структура управління ЗЕД як складова частина внутріфірмового управління визначається, насамперед, загальною стратегією підприємства, а також стратегією ЗЕД як її складової. Загальноприйнято вважати стратегію засобом виживання фірми шляхом адаптування до середовища, а структуру – конструкцією, що її підтримує. Ланки ланцюга «середовище – стратегія – структура» взаємопов’язані і взаємозумовлені. Якщо вони не відповідають одне одному, то під загрозу ставиться саме існування фірми [25, с. 35].

Організаційна структура управління ЗЕД визначається тією метою і завданнями, які вона покликана вирішувати. Її мета – максималізація прибутку на довготривалий період за рахунок ефективної участі в міжнародному підприємництві. Організаційна структура управління ЗЕД, як і внутріфірмового управління, повинна постійно розвиватися і вдосконалюватися, пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі і сфері управління. Її форми і методи не можуть залишатися незмінними.

На формування організаційної структури управління ЗЕД значний вплив здійснюють такі фактори [50, с. 89]:

- розмір фірми;

- значення і характер зарубіжної діяльності;

- ступінь диверсифікації і складність продукції, що випускається;

- характер експортної і виробленої на іноземних підприємствах продукції;

- специфіка ринків приймаючих країн і рівень конкуренції на них та ін.

Організаційні форми управління ЗЕД на виробничих підприємствах в Україні багато в чому індивідуалізовані. Разом з тим можна виділити деякі загальні риси.

На виробничих підприємствах, що приймають активну участь у зовнішньоекономічній діяльності, зовнішньоекономічний апарат в даний час існує в основному в двох формах:

1. Відділу зовнішньоекономічних зв’язків (ВЗЕЗ) в рамках діючого апарату управління.

2. Зовнішньоторгової фірми (ЗТФ).

Відділ зовнішньоекономічних зв’язків (ВЗЕЗ) не являється самостійним структурним підрозділом підприємства. Він являє собою частину апарату управління. Його головне завдання полягає в управлінні ЗЕД як елементом єдиної цілісної системи внутріфірмового управління. Цей відділ не займається безпосередньо транспортуванням вантажів, митними процедурами і т. д. Він створюється, як правило, для планування, організації і координації ЗЕД (хоч на практиці зустрічаються й інші варіанти).

Головними завданнями ВЗЕЗ підприємства можуть бути:

1. Участь в розробці стратегії ЗЕД підприємства.

2. Сприяння розвитку ЗЕД підприємства з метою прискорення його соціально-економічного розвитку.

3. Управління експортним потенціалом підприємства, постійне його зміцнення й розвиток.

4. Забезпечення виконання зобов’язань, що випливають з договорів та угод із зарубіжними партнерами.

5. Вивчення коньюктури іноземних ринків, збір і накопичення відповідної інформації.

6. Організація експортно-імпортних операцій, забезпечення їх ефективності.

7. Здійснення рекламної діяльності.

8. Організація протокольних міроприємств та ін. Відповідно до завдань визначаються функції ВЗЕЗ і формується оргструктура управління. ВЗЕЗ зазвичай очолює начальник відділу. Відділ складається із ланок (груп, секторів, бюро і спеціалістів) [40, с. 72].

Кожен із секторів (груп) має свої конкретні завдання і виконує відповідні функції.

На практиці організаційна структура управління ЗЕД підприємства може бути побудована трохи інакше.

Організаційні принципи побудови управління ЗТФ залежить від її завдань і функцій, зображених в уставі.

Розроблення ринкової стратегії фірм різних видів і форм власності. Виробниче підприємство на зовнішньому ринку – це якісно нове явище для української економіки. Вихід на зовнішній ринок самостійних господарюючих суб’єктів повинен сприяти пристосуванню економіки до системи світогосподарських відносин, до формування економіки відкритого типу. Зовнішньоекономічна діяльність фірми здійснюється за такими основними напрямками:

  •   вихід на зовнішній ринок; експортно-імпортні поставки товарів, послуг і капіталу; валютно-фінансові і кредитні операції;
  •   створення й участь у діяльності спільних підприємств;
  •   міжнародний маркетинг;
  •   моніторинг національної економічної політики й економіки світогосподарських зв’язків.

Прагнення дістати прибуток більший, ніж усередині країни, спонукає фірми виходити на міжнародний ринок. Незважаючи на присутність чинника непевності в новому середовищі (нові конкуренти, мінлива ринкова кон’юнктура, коливання валютних курсів, політична нестабільність та ін.), підприємство прагне нарощувати свою присутність на світовому ринку.

Відчувши на собі недоліки перших, скоріше спонтанних і імпульсивних, дій, підприємство починає застосовувати стратегічне планування. Успішне його використання дає можливість фірмі досягти ефективної підприємницької діяльності на зовнішньому ринку.

Планування ринкової стратегії здійснюється фірмою на трьох різних рівнях:

Глобальний рівень. Планування тут здійснюється в найбільш довгостроковому аспекті, визначаються важливі для підприємства цілі, які сприймаються як єдине ціле;

Стратегічний рівень. Планування здійснюється на рівні керівництва підприємства і дає уявлення про довго- і середньострокові варіанти розвитку;

Фактичний рівень. У цьому разі планування зосереджується на визначенні конкретних заходів, необхідних для вирішення питань ефективного використання наявних ресурсів при реалізації глобальних цілей на тих ринках, де діє фірма.

Планування стратегії фірми має на меті насамперед попередити несприятливий вплив зовнішніх чинників. Найважливішою його функцією є прогнозування майбутнього. Визначаючи бажані і можливі орієнтири своєї майбутньої діяльності на світовому ринку, фірма зменшує можливість непередбаченої дії основних чинників, що діють на світовому ринку. Складність економічних явищ і процесів у світовому господарстві і посилення впливу зовнішніх чинників на підприємство роблять стратегічне планування обов’язковою умовою господарської діяльності. До того ж, потреба в зваженій, ефективній політиці і передбачення ходу зовнішньоекономічної діяльності фірми зростає зі збільшенням кількості ринків, де вона здійснює свою комерційну діяльність.

Відправним моментом у стратегічному плануванні є вибір стратегії. Вихідними даними для вибору базової стратегії, як вже зазначалось, служать як макроекономічні чинники, так і внутрішні можливості підприємства, що визначаються циклом його розвитку, а основне завдання, що вирішується при цьому, полягає у забезпеченні узгодженості між цілями і ресурсами. Відзначимо, що при попередньому аналізі необхідно застосовувати методичний    прийом,    пов’язаний зі стратегічною сегментацією діяльності підприємства і визначенням стратегічних зон господарювання, які і виступають у якості об’єктів аналізу. Стратегічні зони господарювання (далі СЗГ) розглядаються як окремі сегменти зовнішнього середовища, на які підприємство має або хоче одержати вихід  (рис. 1.2) [22, с. 205].

На першому етапі аналіз полягає у виборі СЗГ і їхньому дослідженні у відриві від існуючої структури і номенклатури продукції. Це дозволяє оцінити перспективи, що розкриваються в певній СЗГ з погляду можливостей розвитку, прибутковості, стабільності, і вирішити, як підприємство може конкурувати в цій зоні з іншими фірмами.

На другому етапі здійснюється аналіз номенклатури продукції з якою підприємство вийде на ринок у визначених зонах.

Для цього використовують різноманітні інструменти аналізу при формуванні прогнозної номенклатури експортованої продукції

Таким чином, планування стратегії фірми не є наслідком лише складних ситуацій на ринку й в управлінні. Воно визначається насамперед заінтересованістю фірми в зовнішньоекономічній діяльності.

Рис. 1.2. Модель аналізу та стратегічного планування зовнішньоторговельної діяльності підприємства

Планування ринкової стратегії залежить також від рівня інтернаціоналізації підприємства. Підприємство-новачок насамперед прагне вибрати найбільш адекватний ринку товар і встановити оптимальну ціну. Досвідчене ж підприємство переважно піклується про вирішення на зовнішньому ринку проблем рівноваги використовуваних ресурсів, запуску або зняття з виробництва продукції, поширення на ринках своєї продукції або виходу з них.

До проведення маркетингових досліджень на зовнішньому ринку фірми спонукають різні причини. З одного боку, це послаблення можливостей збуту або зміна кон’юнктури на внутрішньому ринку, обумовлені сповільненням темпів зростання валового національного продукту, проведенням урядом антипідприємницької політики, уведенням непомірних податкових платежів, підштовхуванням державою підприємців до виходу за рубіж із метою збільшення надходжень іноземної валюти і скорочення зовнішньоторговельного дефіциту. З іншого боку, фірми можуть бути залучені до зовнішньоторговельної діяльності зростанням можливостей, що відкриваються для їхніх товарів в інших країнах. Не покидаючи внутрішнього ринку, вони можуть знайти для себе і привабливі (навіть попри додаткові витрати і проблеми, пов’язані з операціями за рубежем) зовнішні ринки. Головним завданням служби маркетингових досліджень є розроблення основних напрямків і методології ринкових досліджень, визначення характеру і джерела необхідної інформації, здійснення планування і контролю конкретних дослідницьких програм, узагальнення отриманих результатів і підготування необхідних рекомендацій. Дослідження ведуться за допомогою обчислювальної техніки. Багато великих фірм створили багатопрофільні інформаційні системи (“банки даних”), де зберігаються відомості про ринки, товари, покупців, розрахунки з постачальниками і покупцями, про збутову мережу, а також інша комерційна інформація.

Фірма, що наважилася на діяльність за рубежем, повинна розібратися як в обмеженнях, так і в можливостях системи міжнародної торгівлі. У своїх спробах організувати збут в іншій країні вона наштовхнеться на різні обмеження. Найпоширенішим із них є митний тариф. Він являє собою податок, яким іноземний уряд обкладає деякі ввезені в його країну товари. Митний тариф може мати на меті збільшення надходжень (фіскальний тариф) або захист інтересів вітчизняних фірм (протекціоністський тариф). Крім того, для експортера може бути встановлена квота, тобто кількісна межа товарів певних категорій, які дозволено ввозити в країну. Цілями квоти є збереження іноземної валюти, захист місцевої промисловості й охорона зайнятості. Граничною формою квоти є ембарго, при якому окремі види імпорту виявляються повністю забороненими. Не сприяє торгівлі і валютний контроль, за допомогою якого регулюють обсяги готівки в іноземній валюті та її обмінний курс на інші валюти. Фірма може наштовхнутися і на низку таких нетарифних бар’єрів, як дискримінація її пропозицій і наявність виробничих стандартів, дискримінаційних щодо її товарів. Водночас нині ряд країн утворили економічні співтовариства, у межах яких вони прагнуть до зниження митних тарифів і цін, до зростання зайнятості і капіталовкладень. Кожна країна має свою специфіку, і її треба знати. Готовність країни купити ті або інші товари і послуги та її привабливість як ринку для закордонних фірм залежить від існуючого в ній економічного, політико-правового і культурного середовища  [11, с. 405].

Плануючи вихід на зовнішні ринки, спеціаліст із міжнародного маркетингу повинен вивчити економіку кожної країни, що його цікавить. При цьому важливо, щоб дослідження різних країн базувалися на аналізі матеріалів, побудованих за заздалегідь продуманим методом. Отже, фахівець із міжнародного маркетингу розглядає світ як один величезний ринок із великою кількістю сегментів. Основне його завдання – визначити подібні характеристики ринків чи їх особливості. Інакше кажучи, він повинен класифікувати світовий ринок за групами країн, схожих за своїм економічним середовищем. Різні країни відрізняються одна від одної своїм політико-правовим середовищем. Вирішуючи питання про встановлення ділових відносин із тієї або іншою країною, слід враховувати принаймні чотири чинники. Деякі країни ставляться до таких закупок дуже прихильно, інші – різко негативно. Одні країни залучають до себе капіталовкладення, пропонуючи іноземним вкладникам пільги і послуги при виборі місць розміщення підприємств, інші – вимагають від експортерів дотримання імпортних квот, блокують деякі валюти, ставлять за умову введення в керівництво створюваних підприємств великої кількості своїх громадян тощо. У кожної країни свої звичаї, свої правила, свої заборони. Перед тим, як розпочати розроблення маркетингової програми, продавцю треба з’ясувати, як сприймає закордонний споживач ті або інші товари і як він використовує їх. Незнання культурного середовища знижує шанси фірми на успіх. Відрізняються країни одна від одної і прийнятими в них нормами поведінки в діловому світі. Перед проведенням переговорів в іншій країні бізнесмен повинен проконсультуватися стосовно цих особливостей. У кожній країни (і навіть в окремих регіонах усередині країни) свої культурні звичаї, свої переваги, які діяч ринку повинен знати.

Зовнішньоекономічна діяльність припускає активний пошук партнерів за рубежем. Проте навіть успішний пошук закордонного партнера, готового налагодити перспективні взаємовигідні відносини, залишиться безрезультатним, якщо не буде укладений відповідний контракт. У міжнародній комерційній практиці контрактом називають договір закупівлі-продажу товарів у матеріально-речовинній формі. Це документ, що оформляє зовнішньоторговельну операцію, містить письмову домовленість сторін про постачання товару: зобов’язання продавця передати певне майно у власність покупця і зобов’язання покупця прийняти це майно і сплатити за нього необхідну грошову суму або зобов’язання сторін виконати умови товарообмінної операції.

При укладенні зовнішньоторговельного контракту сторони повинні обумовити, право якої держави застосовуватиметься для регулювання форми угоди і прав та обов’язків сторін. За українським законодавством права й обов’язки сторін за зовнішньоторговельним контрактом визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні контракту або в результаті подальшого узгодження. За відсутності такої угоди до контракту застосовується право країни, де засновано, розташовано штаб-квартиру чи основне місце діяльності сторони, котра є: продавцем у контракті купівлі-продажу; комітентом (консигнантом) – у договорі комісії (консигнації); довірителем – у договорі доручення; перевізником – у договорі перевезення. У міжнародній торговельній практиці існують найрізноманітніші контракти, їх зміст залежить від угоди, яку мають намір здійснити контрагенти. Але, незважаючи на всю розмаїтість видів контрактів, в основі кожного з них лежать положення класичного контракту купівлі-продажу, основні умови якого розглядаються в цьому розділі. Контракт купівлі-продажу відповідно до Конвенції про міжнародні договори купівлі-продажу може бути укладений у письмовій, усній, в частково письмовій і частково усній формах. Зовнішньоекономічний договір (контракт) матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів і спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності [26, с. 49].

Однією з умов, які повинні бути передбачені у зовнішньоекономічному договорі (контракті), є окремий розділ “Умови платежів”. Цей розділ має важливе значення, оскільки визначає спосіб, порядок і терміни здійснення розрахунків, а також гарантії виконання сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту) взаємних платежів. Міжнародні розрахунки – це система організації, регулювання та здійснення платежів за грошовими вимогами й зобов’язаннями, які виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, підприємствами і громадянами різних країн. Міжнародні розрахунки охоплюють зовнішню торгівлю товарами й послугами, міжкраїнний рух факторів виробництва, а також некомерційні операції. Міжнародні розрахунки включають, з одного боку, умови та порядок здійснення платежів, вироблені на практиці і закріплені міжнародними документами та звичаями, а з іншого – щоденну практичну діяльність банків щодо їх здійснення. Більшість розрахунків проводиться безготівково, через записи на банківські рахунки. У сучасній міжнародній економіці діє розгалужена система способів, форм і засобів платежів, що формують цілісний, гнучкий і ефективний механізм розрахунків. Спосіб платежу залежить від механізму оплати товару з огляду на момент його фактичної доставки. В міжнародній практиці застосовуються такі основні способи платежу: готівковий платіж, авансовий платіж, платіж у кредит, комбінований (поєднує три попередні).

Цінова стратегія фірми на зовнішньому ринку, як правило, починається з визначення власного підходу до концепції ціни, що виробляється на основі загальної ринкової стратегії компанії. Цілеспрямована цінова політика (оперативне рішення завдань) – це встановлення таких цін і їх зміна залежно від ситуації на ринку, щоб: а) оволодіти певною часткою ринку, б) розширити обсяг продажу, в) одержати планований обсяг прибутку (у коротко-, середньо- або довгостроковій перспективі), тобто забезпечити реалізацію товару на певній фазі його життєвого циклу. Сучасна практика великих компаній, що здійснюю продаж величезних обсягів продукції на зовнішньому ринк свідчить про застосування ними у своїй господарській діяльності чотирьох основних стратегій:

– орієнтація на низькі витрати;

– унікальність характеристик товарів, що виробляються;

– змішана стратегія (об’єднання двох підходів);

– стратегія пристосувань до цінової стратегії сильної в інноваційному плані фірми [54, с. 111].

Транспорт є основною сполучною ланкою між продавцем і покупцем. Мета транспортування – своєчасна доставка вантажу в належному стані в кінцевий пункт призначення. Перевезення, незалежно від виду транспорту, може істотно впливати на зміну кінцевої вартості товару. Тому важливо забезпечувати перевезення безпечним маршрутом, із кращим сервісним обслуговуванням і за найменших витрат. Базисні умови зовнішньо-торговельного контракту купівлі-продажу називаються так тому, що встановлюють базис ціни залежно від того, чи включаються витрати на транспортування (та інші витрати) у ціну товару чи ні.  Щоб виключити, або хоча б зменшити наслідки таких непорозумінь, Міжнародною торговельною палатою (International Chamber Commerce) були розроблені міжнародні правила тлумачення торговельних термінів –  “Інкотермс” (“International Commercial Terms”). Вперше вони були опубліковані в 1936 році. Інкотермс виглядає як зібрання умов згідно яких укладаються контракти купівлі-продажу між сторонами (продавцем та покупцем), комерційні підприємства яких знаходяться в різних країнах. Кожна з умов передбачає зобов’язання покупця та продавця, розподіл витрат та ризиків, а також відповідальність сторін за виконання контракту. Правила Інкотермс визначають, яким чином продавець та покупець розподіляють відповідальність, витрати та ризики при реалізації торговельного контракту. Згідно з цим всі умови включені до Інкотермс 2010 р. (як і в Інкотермс-90) розподіляються на чотири групи – починаючи з умов, за яких практично вся відповідальність покладається на покупця, і закінчуючи тими, за якими продавець несе всі витрати та ризики.

Підприємства несуть певну відповідальність за порушення в сфері ЗЕД. Порядок притягнення до відповідальності, здійснення та звільнення від відповідальності визначається законами України. До українських підприємств та іноземних суб’єктів господарської діяльності застосовуються спеціальні санкції у випадку порушення валютного, митного, податкового, іншого законодавства, пов’язаного з їх зовнішньоекономічною діяльністю.Види спеціальних санкцій такі: накладання штрафів (фінансові санкції), застосування режиму ліцензування та тимчасове зупинення ЗЕД.

Таким чином, як ми з’ясували, що сучасна система управління зовнішньоекономічною діяльністю охоплює широке коло об’єктів і може бути загалом охарактеризована і розбита на розділи (сегменти) з використанням ряду критеріїв і аналітичних ознак, які є достатньо широкими щодо їх висвітлення і потребують окремих досліджень.

1.3. Показники ефективності управління зовнішньоекономічної діяльності

Головною умовою проведення зовнішньоекономічної операції є її ефективність. Підприємства нерідко зазнають значних збитків унаслідок недостатнього техніко-економічного обґрунтування ефективності зовнішньоекономічної операції, відсутності в ньому оцінок вибору валюти ціни, валюти платежу та інших валютно-фінансових умов угоди.

Розрахунок економічної ефективності проводиться шляхом зіставлення досягнутого економічного результату (ефекту) з витратами ресурсів на отримання цього ефекту. Під результатами розуміють грошове, вартісне оцінювання отриманого прибутку для підприємства: грошові надходження за відправлену продукцію, виконані роботи та послуги, вартість отриманого товару, робіт, послуг та ін. Під витратами розуміють грошове вартісне оцінювання виробничих ресурсів, які залучилися у господарський обіг: вартість сировини, матеріалів, енергії, трудових ресурсів, послуг сторонніх організацій, обов’язкові відрахування в різноманітні державні фонди та інші витрати, без яких торгова угода не може бути здійснена. Економічні результати та витрати ресурсів мають кількісний вимір. А тому й економічна ефективність може вимірюватися кількістю, тобто мати критерій ефективності. 

Критерій – це головна ознака, що відрізняє його від інших класифікаційних одиниць. Критерій економічної ефективності неоднаковий для різних рівнів зовнішньоекономічної діяльності. Кожному рівню оцінювання відповідає свій вид економічних інтересів і свій критерій ефективності. Так, на макроекономічному (народногосподарському) рівні під економічною ефективністю зовнішньої торгівлі розуміють ступінь економії національної праці, що досягається країною її участю в міжнародному поділі праці та зовнішньоторговельному обміні. У цьому випадку критерієм економічної ефективності є економія національної праці як додаткове джерело зростання валового внутрішнього продукту та інших економічних і соціальних макропоказників  [11, с. 39].

На рівні підприємства під економічною ефективністю зовнішньоторговельних операцій розуміють ступінь збільшення доходу від цих операцій. Критерієм економічної ефективності є прибуток як основна міра ефективності.

Визначення ефективності зовнішньоекономічних операцій зумовлює ступінь зацікавленості підприємства у виході на світовий ринок, дає змогу обґрунтувати окремі пропозиції щодо закупівлі та продажу певних товарів. Одержані дані можуть бути використані при розробці планів експорту та імпорту підприємства, при оцінюванні структури та напрямів зовнішньоторговельного обігу.

Усю систему показників зовнішньоекономічної діяльності підприємства, організації, фірми можна поділити на чотири групи [57, с. 44].

1 група. Абсолютні показники: обсяг експорту;

Система аналітичних показників ЗЕД: обсяг імпорту; обсяг накладних витрат на експорт/імпорт, середній залишок коштів, кількість отриманих рекламацій, сума рекламацій, кількість задоволених рекламацій, обсяг використання торговельної марки фірми, обсяг експорту нових товарів.

2 група. Відносні показники:

а) індекси динаміки: індекс вартості, індекс фізичного обсягу, індекс ціни, індекс кількості (наприклад, динаміка частки світового, європейського ринків, частка нових товарів в експорті, які з’явилися на ринках за останні 5 років, частка зниження витрат, яка одержана за рахунок використання нових технологій тощо);

б) коефіцієнти виконання зобов’язань з експорту та імпорту: за вартістю, за фактичним обсягом, за ціною;

в) середня тривалість обороту експортної (імпортної) операції;

г) коефіцієнт віддачі коштів від експортних/імпортних операцій.

3 група. Показники структури: товарна структура експорту або імпорту, географічна структура експорту або імпорту, структура накладних витрат на експорт або імпорт.

4 група. Показники ефективності (ефекту): валютна ефективність експорту / імпорту, ефективність експорту/імпорту, рентабельність експорту/імпорту, економічний ефект експорту/імпорту, інтегральний економічний ефект від експортно-імпортної діяльності, ефективність реалізації експортної продукції на внутрішньому ринку, ефективність придбання і використання імпортного обладнання, ефективність придбання та продажу ліцензій.

Розрахунок показників економічної ефективності здійснюється за такими принципами [62, с. 32]:

  •  найповніший облік усіх складових витрат і результатів. Неповний облік витрат та отриманих результатів може спотворити висновки про оцінку ефективності того чи іншого рішення;
  •  необхідність порівняння з базовим варіантом. За базовий варіант може бути прийнятий стан справ до прийняття рішення. Неправильний вибір бази порівняння може призвести до спотворення оцінок;
  •  приведення витрат і результатів до однієї бази зіставлення;
  •  приведення різних за часом витрат і результатів до одного моменту часу;
  •  наявність достовірності інформації, системи збору та аналізу інформації.

Конкретний розрахунок показників ефективності залежатиме значною мірою від виду зовнішньоекономічної операції, її мети, умов та інших особливостей і конкретної угоди.

Для визначення ефективних напрямів діяльності підприємства у сфері зовнішньоекономічної діяльності потрібен ретельний аналіз її стану.

Проведення аналізу експортних та імпортних операцій включає:

  •  визначення виконання зобов’язань за вартістю, фізичним обсягом та ціною експортованих (імпортованих) товарів;
  •  визначення виконання зобов’язань за термінами їх поставок та якістю;
  •  установлення факторів і величин їх впливу на економічні показники;
  •  з’ясування причин недовиконання зобов’язань за тими чи іншими позиціями.

Процес проведення аналізу має чотири етапи. На першому етапі аналізується виконання зобов’язань за товарами та товарними групами, на другому – виконання зобов’язань за країнами експорту (імпорту), на третьому – виконання зобов’язань за країнами ближнього зарубіжжя, на четвертому – узагальнюються результати аналізу.

У ході аналізу виконання зобов’язань за торговими угодами з’ясовується: кількість та загальна сума укладених угод; кількість та сума виконаних торгових угод; кількість, види та сума прострочених контрактів та причини неповної реалізації угод і порушень термінів поставок товарів.

Визначення економічної ефективності та ефекту експортної діяльності підприємства доцільно проводити в наступній послідовності  [22, с. 215]:

1) розрахунок беззбиткової зовнішньоторговельної ціни експортного товару (при відомих повних витратах відповідно до базисних умов постачання);

2) розрахунок максимально прийнятних повних витрат на експорт товару відповідно до базисних умов постачання (при відомій зовнішньоторговельній ціні);

3) розрахунок економічного ефекту товару;

4) розрахунок економічної ефективності експорту товару.

При розрахунку показників ефективності експорту/імпорту необхідно враховувати наступні умови:

а) ціна за експортно-імпортну продукцію зовнішньоторговельних операторів зафіксована в українській валюті;

б) ціна за експортно-імпортну продукцію зовнішньоторговельних операторів зафіксована у валюті імпортера або третіх країн;

в) спосіб оплати за товар комерційний кредит.

1. Розрахунок беззбиткової зовнішньоторговельної ціни експортно-імпортного товару (при відомих повних витратах) з врахуванням наведених умов виглядає наступним чином:

В ек. б. ц = В ек.в,      (1.1)

де В ек.б.ц. – беззбиткова експортно-імпортна ціна товару, грн.; В ек.в – повні витрати на експорт товару (витрати, пов’язані із виробництвом товару

та його реалізацією на зовнішньому ринку), грн.

В ек.б.ц1 = В ек.з. : k в.е.         (1.2)

де В ек.б.ц1 – беззбиткова ринкова ціна, грн.; k в.е. – курс валюти за даними Національного банку України на розрахункову дату, грн./ вал. од.

В ек.б.ц.2 = В ек.з. : ( k в.е x k кр. )    (1.3)

де В ек.б.ц2 – беззбиткова експортно-імпортна ціна товару, грн.; k кр коефіцієнт кредитного впливу.

Використання комерційного кредиту (авансу) у здійсненні експортно-імпортних операцій, які забезпечують обмін продукцією у матеріально-речовій формі, обумовлює коригування показників економічної ефективності та ефекту за допомогою коефіцієнту впливу та розраховується за формулою:

k кр = ( В ек.т. * Р * t ) : (1+Р н)     (1.4)

де k кр – коефіцієнт кредитного впливу; В ек. т – експортно-імпортна ціна товару, грн.; Р – розмір комерційного кредиту (авансу), %; t – термін надання комерційного кредиту (авансу), рік; Рн – розмір додаткового прибутку.

Комерційний кредит (аванс) як спосіб розрахунку використовується зовнішньоторговельними операторами для реалізації міжнародних угод, пов’язаних із купівлею-продажем машин і устаткування.

2. Розрахунок максимально допустимих повних витрат на експорт визначеного товару (при відомій зовнішньоторговельній ціні) необхідно здійснювати з врахуванням наведених умов за наступними формулами:

В max ек = В ек. т      (1.5)

де В mах ек – максимально допустимі повні витрати підприємства на експорт товару, грн.

В max ек 1 = В ек.т x k в.е     (1.6)

де В mах ек 1 – максимально допустимі повні витрати підприємства на експорт товару, грн.

B max ек 2 = В ек.т х k в.е. x k кр.    (1.7)

де В max ек2 – максимально допустимі повні витрати підприємства на експорт товару, грн.

Якщо В max ек2max ек1, В max ек2 ) > В ек.т, то експорт обраного в даному випадку товару для підприємства є економічно недоцільним.

3. Розрахунок економічного ефекту експорту/імпорту товару необхідно проводити за формулами:

Е ек.п = В ек.т В ек.в,      (1.8)

де Еек.п – економічний ефект експорту/імпорту товару, грн.; Век.т – виручка від експорту/імпорту товару, грн.; Век.в – повні витрати підприємства на експорт товару, грн.;

Е ек. п 1 = В ек. т В ек. в = (В ек.г + В в.) – В ек. в   (1.9)

де Е ек. п 1 економічний ефект експорт товару, грн.

В ек. т = В ек.г + В в ,      (1.10)

де В ек.г – гривневий еквівалент відрахувань до валютного фонду підприємства, розрахований шляхом перерахунку валютної виручки у гривні за курсом Національного банку України на дату надходження валюти, грн.;

В в – гривнева виручка від обов’язкового продажу валюти, грн.

Е ек.п2 = (В ск.гв) х k кр В ек.в,    (1.11)

де Е ек. п 2 – економічний ефект експорту/імпорту товару, грн.

Якщо Е ек.пек.п1, Е ек.п2) є додатною величиною, то експорт вибраної продукції економічно вигідний, а тому слід шукати можливості для його збільшення з врахуванням досягнутого рівня виробництва.

4. Розрахунок економічної ефективності експорту/імпорту товару необхідно проводити за формулами:

ЕЕ ск. п = В ек. т : В ек. в,     (1.12)

де ЕЕ ек. п – економічна ефективність експорту/імпорту.

ЕЕ ек.п1 = (В ек.г + В в) : В ек.в,   (1.13)

де Е ек. п 1 – економічна ефективність експорту/імпорту.

ЕЕ ек.пЕ ек.п2 = (В ек.г + В в) х k кр : В ек.,   (1.14)

де Е ек. п 2 – економічна ефективність експорту/імпорту.

Е ек. п 3 = О ек.т : С ек. т,      (1.15)

де Е ек.п3 – економічна ефективність експорту/імпорту; О ек.т – обсяг експортних товарів у внутрішніх середньорічних цінах, тис. грн.; С ек.т – виробнича собівартість експортних товарів, тис. грн.

ЕЕ ек.г. = ( В ек.г. + В в – В ) х 100 х ( В ек.г. + В в. )        (1.16)

де Е ек.п4 – економічна ефективність експорту/імпорту, %; К ек.т –  середньорічна вартість основного та оборотного капіталів при виробництві експортно-імпортної продукції, тис. грн.

На підставі показників, які визначаються за формулами (1.16), можна зробити наступні висновки про економічну ефективність експорту/імпорту:

  1.  Е ек. пек.п1 , Е ек. п 2), ЕЕ ек. п (ЕЕ ек. п 1, ЕЕ ек. п 2), ЕЕ ек. п 3 > ЕЕ ек. п 4 доцільно розраховувати при укладанні кожної експортно-імпортної угоди з метою вибору найбільш оптимальної за критерієм максимуму Е ек. пек. п 1, Е ек. п 2) та за умови ЕЕ ек. п (ЕЕ ек.п1, ЕЕ ек. п 2) > Е ек. п 3;

якщо Е ек. пек. п 1, Е ек. п 2) > 1, а Е ек. пек.п 1, Е ек. п 2) > ЕЕ ек. п 3, то експорт відповідних товарів є для підприємства економічно вигідним і слід шукати шляхи збільшення експорту/імпорту даних товарів з врахуванням найбільш вигідних напрямків експорту/імпорту;

ЕЕ ек.п 4 свідчить про рівень ефективності експорту/імпорту відповідних товарів, при цьому перша частина формули (1.16) показує, який відсоток доходу підприємство отримає від реалізації експортно-імпортної операції, а друга визначає, скільки разів за період, що розглядається, капітал, авансований на експорт, зміг обернутися. Відповідно, чим більше обидві частини даної формули, тобто величина ЕЕ ек. п 4, тим вигідніше експорт відповідних товарів.

Таким чином, використання збалансованої системи показників оцінки у сфері управління ЗЕД підприємства дозволяє удосконалити систему прийняття стратегічних та тактичних рішень, оптимізувати використання обмежених внутрішніх резервів розвитку підприємства щодо подальшого розвитку конкурентних переваг як у короткострокових так і у довгостроковій перспективі.


РОЗДІЛ 2

оцінка Сучасного рівня управління ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОю ДІЯЛЬНіСТю

ПАТ «ПБК «Радомишль»

2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства

Підприємство було збудоване у 1896 роцi братами Iгнатом та Францом Альбрехтами. В 1942 роцi завод був зруйнований фашистськими загарбниками. Будiвлi були вiдновленi в 1948-1954 рр., розпочато виробництво пива. В 1994 роцi в процесi приватизацiї пiдприємство було перетворено в                         АТВТ “Радомишльський пивоваренний завод”.

Для розвитку пивоваріння у Радомишлі були всі умови: м’яка вода з річки Мика, що має ще й чудові розчинні властивості, ячмінь та хміль, що вирощували місцеві селяни. Виготовлялось пиво кількох сортів і користувалось попитом не тільки в жителів міста, повіту, а й за його межами. Розливалось пиво в пляшки і дерев’яні бочки , відомі сорти пива на початку XX століття і далі „Віденське”, „Бок-Бірс”, „Мюнхенське”, „Українське”, „Жигулівське”, „Оксамитне”, „Богданові шляхи”.

У 1998 році на пивзаводі почали виробляти безалкогольні напої: сильногазовані солодкі напої та сильногазовану мінеральну воду. У 2000 році почалось будівництво нових цехів і реконструкція старого заводу. У 2001 році розпочався новий етап у розвитку ПБК “Радомишль” – завод став основною виробничою базою Корпорації “Рідна Марка”. В 2001 – 2003 pp. тут було побудовано відразу 2 унікальних за своїми технічними характеристиками комплекси: з виробництва оригінального пшеничного пива та натуральної сокової продукції.  В 2003 роцi побудованi новi цеха по виробництву сокiв, пива. В 2003 р. рішенням зборів акцiонерiв переіменоване АТВТ “ПБК “Радомишль”.

ПАТ “Пиво-безалкогольний комбiнат “Радомишль” є правонаступником АТВТ “Радомишльський пивоварний завод”, внаслiдок чого всi права та обов’язки АТВТ “Радомишльський пивоварний завод” в повному обсязi зберiгаються за ВАТ ПБК “Пиво-безалкогольний комбінат “Радомишль”. Згiдно рiшення позачергових загальних зборiв ВАТ ПБК “Пиво-безалкогольний комбiнат “Радомишль” вiд 10 вересня 2009 р. Товариство перейменоване в Публiчне акцiонерне товариство “Пиво-безалкогольний комбiнат “Радомишль”.

Статут ПАТ “Пиво-безалкогольний комбiнат “Радомишль” (нова редакцiя) затверджено позачерговими загальними зборами акцiонерiв вiд 10.09.2011 р., державна реєстрацiя змiн до установчих документiв проведена 14.09.2011 р.. Публiчне акцiонерне товариство “Пиво-безалкогольний комбiнат “Радомишль” (надалi – “Товариство”) є повним правонаступником всiх прав та обов’язків Вiдкритого акцiонерного товариства “Пиво-безалкогольний комбiнат “Радомишль”. Ведення реєстру власникiв iменних цiнних паперiв здiйснюється незалежним реєстратором СУРП РК “Трансат”.

У 2011 р. з’явився новий власник. Столична корпорація “Рідна Марка” викупила 50 % контрольного пакета акції Радомишльського пивзаводу, тобто з 2011 р. почалось нове вливання коштів і реконструкція заводу. Вирішивши відновити за допомогою європейських фахівців оригінальні рецептури варива дореволюційного Радомишльського, корпорація “Рідна Марка” протягом 2011 – 2009 рр. провела на заводі в місті Радомишль Житомирської області комплексну модернізацію виробництва, встановивши на підприємстві сучасне устаткування, що дозволило істотно збільшити об’єми випуску і продажів продукції.

15 серпня 2012 завершилася операція з придбання компанією “Oettinger” і міжнародним холдингом “Oasis” 100% акцій групи компаній “Рідна Марка” в Україні. Oettinger – один з найбільших виробників пива в світі. Міжнародний холдинг “Oasis” спеціалізується на виробництві і дистрибуції власних і ліцензійних торгівельних марок пива та безалкогольних напоїв. Міжнародний пивний холдинг “Oasis” (в Росії володіє заводом у Митищах і системою дистрибуції, що охоплює також Білорусію і Казахстан) спільно з німецькою пивоварною компанією “Oettinger” (четвертий за величиною виробник пива в Німеччині) придбали 100% акцій групи компаній “Рідна Марка”. До складу холдингу входять “Московська пивоварна компанія”, компанія “Стара фортеця” (Білорусь), компанія “Althaus GMBH” (Німеччина) і компанія “Оазис” (Казахстан).

Характеристика засновників підприємства за статутним капіталом станом на 31.01.2013 р. наведена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Засновники ПАТ “ПБК “Радомишль” на 31.01.13 р.

Засновники

Статутний капітал

Сума, грн.

Питома вага, %

Юридичні особи

9270576,6

72,0

Фізичні особи

4827446,4

28,0

Разом

14908023

100,00

Засновниками товариства є юридичні та фізичні особи, які набули права власності на акції товариства у процесі приватизації, емісії додаткової кількості акцій.

Основна мета товариства – здійснення підприємницької діяльності для задоволення існуючих потреб суспільства і отримання прибутку в інтересах акціонерів товариства, а також його працівників.

Предметом діяльності товариства є:

  •  виробництво пива, екстракту хмелю, солоду пивоварного;
    •  оптова, роздрібна і фірмова торгівля продукцією власного виробництва, а також іншими товарами народного споживання;
    •  надання транспортних послуг підприємствам, населенню;
    •  торгівельно-закупівельна та комерційно-посередницька діяльність;
    •  ведення зовнішньоекономічної діяльності в порядку встановленому законодавством України;
    •  надання рекламних та інформаційних послуг;
    •  діяльність з ведення власного реєстру власників іменних цінних паперів.

Основнi види дiяльностi: виробництво пива, безалкогольних напоїв; виробництво фруктових та овочевих соків; проведення науково-дослiдних та науково-конструкторських робiт в областi виготовлення нових сортiв пива; виробництво та реалiзацiя товарiв народного споживання; здiйснення всiх видiв торгiвлi, у тому числi роздрiдненої, оптової, фiрмової, комiсiйної.

Основним видом дiяльностi Публiчного акцiонерного товариства
“Пиво-безалкогольний комбiнат “Радомишль” залишається виробництво пива. Реалiзацiя продукцiї здiйснюється за договiрними ринковими цiнами. Реалiзацiя продукцiї, товарiв, робiт, послуг покупцям i замовникам здiйснюється на пiдставi прямих договорiв.

Організаційна структура ПАТ “ПБК “Радомишль” наведена в додатку Б.

Органи управлiння: Вищий орган Товариства – загальнi збори акцiонерiв; Наглядова Рада; голова правління; Ревiзiйна комісія (додаток В).

Загальні збори акціонерів визначають основні напрями діяльності та розвитку товариства, вносять зміни до статуту. Збори акціонерів скликаються не менш, ніж 2 рази на рік, і складаються з учасників, чи їх уповноважених представників, які можуть бути постійними, або призначатися на певний термін. Збори вважаються повноважними, якщо на них присутні акціонери, або їх представники, що володіють у сукупності більш як 60% голосів, а при вирішенні питань, що потребують одностайності присутності всіх акціонерів.

Останнi Загальнi Збори акцiонерiв Товариства проводились у 2010 роцi “10” вересня 2010 року, на яких розглянуто питання про приведення дiяльностi Товариства у вiдповiднiсть iх Законом України вiд 19.09.2010 року №514-УI “Про акцiонернi товариства” та внесення вiдповiдних змiн ( прийняття нової редакцiї) до Статуту Товариства та внутрiшнiх документiв Товариства. Розглянутi питання про обрання та вiдкликання членiв Наглядової ради Товариства, про обрання та вiдкликання членiв ревiзiйної комiсiї Товариства, прийняття рiшення про збiльшення розмiру статутного капiталу Товариства шляхом збiльшення кiлькостi акцiй iснуючої номiнальної вартостi за рахунок додаткових внескiв, прийняття рiшення про вiдкрите (публiчне) розмiщення акцiй Товариства, затвердження протоколу рiшення про вiдкрите розмiщення акцiй Товариства, затвердження перелiку iнших iнвесторiв, серед яких передбачено розмiщення акцiй, вiдповiдно до яких прийнято рiшення про розмiщення.

З  метою  здійснення  контролю  за  діяльністю  правління  створюється    рада акціонерного товариства, до якої можуть входити представники трудового колективу, профспілкової та інших організацій товариства. Члени ради акціонерного товариства не можуть бути членами правління Спостережна рада. ПАТ “ПБК “Радомишль” є органом товариства, що з метою захисту інтересів держави та акціонерів здійснює контроль за діяльністю Правління товариства, порядок його обрання та діяльності. Спостережна рада має право: стримувати інформацію про діяльність товариства; заслуховувати звіти Правління, посадових осіб товариства з окремих питань його діяльності; прийняти повноваження членів правління, яких вона затверджує;  залучати експертів до аналізу окремих питань діяльності товариства тощо.

Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом. Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради). Загальні збори можуть винести рішення про передачу частини належних їм прав до компетенції правління.

Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається згідно із статутом акціонерного товариства. Він здійснює керівництво підприємством в цілому, тобто представляє підприємство в будь-яких організаціях, розпоряджається в межах чинного законодавства його майном, укладає договори тощо.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів. Членами ревізійної комісії не можуть бути члени правління, ради акціонерного товариства (спостережної ради) та інші посадові особи.

Аналіз організаційної структури і структури управління                                            ПАТ “ПБК “Радомишль”  (додаток Б і В) показує, що вона відповідає сучасним вимогам, тобто чітко розподіляє обов’язки і відповідальність фахівців управління, позначена схема групування окремих підрозділів і принципи керівництва ними.

Основними конкурентами пiдприємства є пивоваренi заводи “Оболонь”, “Славутич”, “Рогань”, Бердичiвський пивзавод, Сармат група. Особливостями продукцiї емiтента є рiзноманiтнiсть продукцiї, її висока якiсть та доступна цiна. Товариство планує розширювати асортимент продукцiї, що виробляється. розширювари ринку збуту та удосконалювати якiсть продукції. Кiлькiсть постачальникiв за основними видами сировини та матерiалiв, що займають бiльше 10 вiдсоткiв в загальному об’ємі постачання. На сьогоднішній день             ПАТ “ПБК “Радомишль” випускає слідуючий асортимент продукції:

  1.  Пиво:
  •   ячмінне: Радомишль “Світле”, “Pilsen”, “Темне”, “Golden Lager Beer”, “Classic Pilsen Beer”, “Old Brown Beer”, Жигулівське, Жигулі Барні; Cervena Selka, OeTTINGER;
  •  пшеничне “Пшеничне “Еталон”; Крістал Вайз; Дункел Вайз.

Нові сорта пива виготовляються за технологією зразка 1886 року. Основною метою заводу є покращення якості пива і технології виробництва. До цієї справи залученні фахівці з Німеччини. Якість пива в першу чергу залежить від якості солоду, тому ячмінний солод імпортується із Чехії, за даними лабораторії заводу цей солод є високоякісним.

2. Натуральні соки й нектари “Мрія” представлені трьома серіями – “Надзвичайні фрукти”, “Соки з м’якоттю” та “Природні мікси”:

  •  Соки: апельсиновий, ананасовий, грейпфрутовий, гранатовий, яблучний і томатний, виготовляються з натурального концентрату.
  •  Нектари: виноград, персик, вишня, груша, манго, лимон, мультіфрут (суміш цитрусових).
  •  Унікальна група соковмісний напій зі свіжих літніх ягід “Морс Лісова Ягода”: суниця, малина, клюква, чорна смородина, червона смородина, чорниця-брусниця та різня збори (суміші різних ягід).
    1.  . Безалкогольні напої – це широкий асортимент сильногазованих солодких напоїв і сильногазованої мінеральної води.
  •  Солодкі напої виробляються у таких видах: апельсин, крем-сода, лимонад, тархун, лимон, цитрус-мікс.
  •  Квас “Древлянський” 0,5 л, 1л, 2 л; кег 50 л.
  •  Мінеральна вода “Микгородська” (назва походить від річки Мика яка протікає поряд). Мінеральна вода “Микгородська” визнана доброю, здоровою, що не поступається кращим мінеральний водам України. Вона чудово втамовує спрагу, підвищує загальний тонус організму людини, має лікувальні властивості і є  цілющим джерелом енергії.

За домовленостями з 2009 року на потужностях Радомишльського пивзаводу розливається пиво Першої приватної броварні місто Львів. З 2012 року пива російської компнії “Oettinger Pils” (“Пиво №1 у Німеччині”).

Аналіз товарообороту продукції за номенклатурними позиціями підприємства ПАТ “ПБК “Радомишль” представлено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Товарооборот продукції ПАТ “ПБК “Радомишль” за номенклатурними позиціями

Асортимент продукції

Одиниці

виміру

Обсяги господарювання

2012 р. до 2010 р.,

%

2010 р.

2011 р.

2012 р.

Пиво ячмінне Радомишль (6 видів)

тис. дал.

329

380

420

27,7

Пиво пшеничне (3 види)

тис.дал.

140

170

250

78,6

Пиво Першої приватної броварні, м. Львів (2 види)

тис. дал.

190

230

290

52,6

Пиво російської компанії Oettinger (4 види)

тис. дал.

110

115

130

18,2

Соки ТМ “Мрія” та

ТМ “Бон Херсон”

тис.літрів

38

62,5

142

в 1,7 рази

Квас “Древлянський”

тис.літрів

44

48

52

18,2

Мінеральна та солодка вода

тис.літрів

41

45

47

14,6

З таблиці 2.2 видно, що підприємство збільшило обсяг випуску пива на 150 тис. дал., у 2012 році в порівнянні з 2010 роком. Підприємство планує до кінця 2012 року довести обсяги виробництва пива до 2500 дал. Сировиною для виготовлення пива є ячмінь у вигляді солоду, не солоджені матеріали, ферментативні препарати, хміль, пивні дріжджі та вода.

З таблиці видно, що суттєвий ріст відбувся за асортиментом групою пшеничне в 4,4 рази, це елітна група продукції, яка в більшій мірі йде на експорт, з 2010 року підприємство тільки почало випускати натуральні соки та нектари, а вже у 2012 році досягло рівня виробництва у 142 тис. літрів, тобто ріст відбувся в 2,7 рази відносно рівня 2010 року. Збільшилось виробництво кваса та мінеральної та солодкої води на 18,2 та 14,6% відповідно. В цілому слід сказати, що підприємство по всім видам продукцію нарощує обсяги виробництва.

Основним ризиком в дiяльностi пiдприємства є ризик не отримання коштiв за виготовлену продукцiю, змiна цiн на сировину, енергоносiї. Основним заходом емiтента, щодо зменшення не отримання коштiв за виготовлену продукцiю є робота товариства з платоспроможнiми клiєнтами та отримання предоплати за виготовлену продукцiю. Основними заходом по захисту своєї дiяльностi є своєчасне надання якiсної продукцiї клiєнтам, по розширенню виробництва є освоєння виробництва нової продукцiї розширення виробничого процесу, залучення новiтнiх технологiй, по розширенню ринкiв збуту – рекламування та презентацiя продукцiї, яку виробляє товариство. Методами продажу товариства є укладання договорiв на виробництво продукцiї товариства. Товариство з підприємствами працює по безготівковому розрахунку, з населенням за готiвку. Каналами збуту є пiдприємства та населення України. Джерела сировини є доступними та виключно українські. Динамiка цiн на сировину – ціни на сировину зростають. Рiвень впровадження нових технологiй, нових товарiв – високiй. Особливiстю галузi є розробка нових технологiй та виготовлення нових видiв продукцiї.

Для того, щоб краще ознайомитися з умовами та результатами функціонування підприємства, необхідно розглянути основні показники його діяльності, оскільки саме така система даних показує оцінку забезпеченості ресурсами та ефективність їх використання. Для обробки та аналізу цих показників використаємо абсолютні та відносні величини, для цього проведемо ряд розрахунків по ПАТ ПБК “Радомишль” протягом 2010-2012 рр. і оформимо їх у таблиці 2.3.

За даними таблиці 2.3 ми бачимо, що обсяги господарської діяльності за три роки зростали та в 2012 році становили 196792,0 тис.грн., що на 111179,0 тис.грн. та на 129,9% більше ніж в 2010 році. Чистий дохід також зростав і в 2012 році був 135447,0 тис.грн., що на 74152,6 тис.грн. більше ніж у 2010 році та на 121% більше.

Таблиця 2.3

Показники економічної діяльності ПАТ ПБК “Радомишль”

№ з/п

Показники

Од. виміру

Роки

2012 р. до 2010 р.

2010

2011

2012

+/–

%

1.

Обсяги господарської діяльності (валова продукція)

тис. грн.

85 613,0

140 49,0

196792,0

111179,0

129,9

2.

Чистий дохід (виручка)

тис. грн.

61295,0

102433,0

135447,0

74152,0

121,0

3.

Валовий прибуток

тис. грн.

3 065,0

12 491,0

8 781,0

5716,0

186,5

4.

Чистий прибуток

тис. грн.

-64817

-40255

-8373

56444,0

-87,1

5.

Середньооблікова

чисельність працівників

чол.

380

420

430

50

13,2

6.

Середньорічна вартість:

тис. грн.

– необоротних активів

254033,5

276015,0

425799

171765,5

67,6

– оборотних активів

52683

78442,0

137943,5

85260,5

161,8

7.

Фондовіддача

грн.

0,20

0,29

0,25

0,05

26,9

8.

Коефіцієнт оборотності оборотних активів

оборотів

1,16

1,31

0,98

-0,18

-15,4

9.

Продуктивність праці

тис. грн./чол.

161,30

243,89

314,99

153,7

95,3

10.

Рентабельність

господарської діяльності

%

-53,40

-30,20

-3,76

49,6

-

За аналізуємі роки відбувалося поступове збільшення вартості активів на підприємстві, як оборотних, так і необоротних, на 161,8 і 67,6% відповідно. У 2012 році закупилося нове обладнання, яке надає можливість підприємству йти в ногу з часом і якнайбільше відповідати сучасним вимогам.

Кількість працівників за даний період зросла на 50 чоловік, що свідчить про розширення діяльності підприємства. Продуктивність праці збільшилась на 95,3%.

Ефективність використання ресурсів визначається їх оборотністю – оборотом виміряним у часі. З усіх активів підприємства тільки невелика частина вільна грошові кошти в касі та на рахунках в банку. Інші знаходяться в обігу: вкладені необоротні й оборотні активи, причому оборотні активи є найбільш мобільною частиною активів. Вони безперервно поновлюються у всіх стадіях господарської діяльності. Аналізуючи зміну коефіцієнту оборотності активів, можна помітити його поступове зниження з 1,16 в 2010 році до 0,98 в 2012 році. Зменшення показника відбувається за рахунок збільшення обсягів діяльності підприємства. Це означає збільшення потреби підприємства у власних і залучених коштах.

Значення показника фондовіддачі у 2012 році показує, що підприємство одержує чистого доходу на 5 копійок більше ніж у 2010 році з однієї гривні коштів, вкладених у основні засоби. Збільшення показника фондовіддачі вказує на збільшення ефективності використання основних засобів.

2.2. Аналіз фінансового стану підприємства

Фінансово-майновий стан ПАТ “ПБК “Радомишль” найбільш повно характеризують показники балансу, що показують структуру активів суб’єкта господарювання та джерелах їх утворення, тобто структуру пасивів (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Аналіз активів ПАТ “ПБК “Радомишль” за 2010-2012 рр.

з/п

Стаття активу

2010 р.

2011 р.

2012 р.

2012 р. до 2010 р.

тис.грн.

%

тис.грн.

%

тис.грн.

%

тис.грн.

%

п/с

І. Необоротні активи

1

Нематеріальні активи

2822

0,8

637

0,2

107

0,0

-2715

-96,2

-0,8

2

Незавершене будівництво

52885

15,6

2346

0,6

2942

0,4

-49943

-94,4

-15,2

3

Основні засоби (залишкова вартість)

220389

64,9

272951

73,8

572615

75,5

352226

159,8

10,6

Усього необоротних активів

276096

81,3

275934

74,6

575664

75,9

299568

108,5

-5,4

II. Оборотні активи

1

Запаси

39118

11,5

2403,9

0,6

2403,9

0,3

-36714,1

-93,9

-11,2

2

Дебіторська заборгованість за товари, роботи,

1384

0,4

21050

5,7

70305

9,3

68921

4979,8

8,9

3

Дебіторська заборг. за розрах.

18746

5,5

5731

1,5

14768

1,9

-3978

-21,2

-3,6

4

Інша поточна дебіторська заборгованість

0

0,0

7

0,0

19515

2,6

19515

100,0

2,6

5

Грошові кошти та їх еквіваленти:

в національні валюті

110

0,0

887

0,2

401

0,1

291

264,5

0,0

в іноземній  валюті

126

0,0

11

0,0

5

0,0

-121

-96,0

0,0

Інші оборотні активи

3875

1,1

3264

0,9

2323

0,3

-1552

-40,1

-0,8

Усього оборотних активів

63359

18,7

93525

25,3

182362

24,0

119003

187,8

5,4

III. Витрати майбутніх періодів

137

0,0

432

0,1

431

0,1

294

214,6

0,0

Усього активів

339592

100,0

369891

100,0

758457

100,0

418865

123,3

0,0

З таблиці 2.4 видно, що  необоротні активи ПАТ “ПБК “Радомишль” за аналізуємі роки збільшились на 299568 тис.грн. і в 2012 році становили 575664 тис.грн. У 2012 році вартість необоротних активів зросла на 108,5%. Дане збільшення відбулося в основному за рахунок росту основних засобів на 159,8%.

Якщо порівнювати частку, яку займають необоротні активи в загальній структурі активів, то вона зменшилась на 5,4 пунктів у 2012 році відносно рівня 2010 року. Дане зменшення відбулося в основному за рахунок зменшення питомої ваги незавершеного будівництва на 15,2 структурних пункти.

В порівнянні з 2010 роком оборотні активи у 2012 році збільшились на 418865 тис.грн. і становили 758457 тис.грн. До оборотних активів ПАТ “ПБК “Радомишль” відносяться: запаси; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги; дебіторська заборгованість за розрахунками; інша поточна дебіторська заборгованість; грошові кошти та їх еквіваленти.

Витрати майбутніх платежів збільшились на 294 тис.грн. в порівнянні з 2010 роком і становили 431 тис. грн. в 2012 році.

Джерелами формування майна підприємства є: доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів фінансово-господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; придбання майна іншого підприємства, організацій; інше майно, набуте на підставах, не заборонених законодавством України. Характеристика джерел формування майна ПАТ “ПБК “Радомишль” за 2010-2012 роки проаналізовано і узагальнено в таблиці 2.5.

Згідно проаналізованих даних можна зробити висновок, що власний капітал ПАТ “ПБК “Радомишль” за останні 3 роки мав тенденцію до збільшення, тобто в 2012 в порівняні з 2010 році він зріс в 69 рази, що є позитивним явищем. Довгострокові зобов’язання за останні 3 роки мали тенденцію до збільшення, в 2012 році порівнянні з 2010 роком збільшилися на 13,2 % що є негативним. Поточні зобов’язання взагалі з кожним роком зростали, що є негативним фактором. Дані зобов’язання в структурі пасиву становить 12,8%, це свідчить про достатній рівень зобов’язань, тобто підприємство в змозі погасити свої зобов’язання, адже власний капітал становить 36,4 % в структурі пасиву.

Таблиця 2.5

Аналіз пасивів ПАТ “ПБК “Радомишль” за 2010-2012 рр.

Статті пасиву

2010 р.

2011 р.

2012 р.

Відхилення

2012 р. до 2010 р.

тис.грн.

%

тис.грн.

%

тис.грн.

%

+,–

%

п/с

I. Власний капітал

-39507

-5,2

-79762

-21,6

236291

31,2

275798

в 69 р.б.

36,4

III. Довгострокові зобов’язання

347619

45,8

375703

101,6

393611

51,9

45992

13,2

6,1

Довгострокові кредити банків

154988

20,4

175462

47,4

257393

33,9

102405

66,1

13,5

Довгострокові фінансові зобов’язання

189386

25,0

195925

53,0

135608

17,9

-53778

-28,4

-7,1

Інші довгострокові зобов’язання

3245

0,4

4316

1,2

610

0,1

-2635

-81,2

-0,3

IV. Поточні зобов’язання

31480

4,2

73950

20,0

128555

16,9

97075

308,4

12,8

у тому числі

кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

18116

2,4

13488

3,6

12811

1,7

-5305

-29,3

-0,7

– поточні зобов’язання за розрахунками та інші

13355

1,8

60439

16,3

115437

15,2

102082

764,4

13,5

- інша поточна заборгованість

9

0,0

23

0,0

307

0,0

298

3311,1

0,0

Усього пасивів

758457

100,0

369891

100,0

758457

100,0

0

0,0

0,0

Але в загалом по підприємству за останні 3 роки тенденція була до збільшення процентного відношення власного капіталу у загальній структурі пасиву.

Проведемо комплексний аналіз основних показників діяльності ПАТ “ПБК “Радомишль” за 2010-2012 рр., розпочавши з оцінки показників ліквідності та платоспроможності. Оскільки ліквідності характеризує можливості підприємства в будь-який момент розрахуватися за своїми зобов’язаннями (пасивами) за допомогою (за рахунок) майна (активів), яке є на балансі, тобто в тому, як швидко підприємство може продати свої активи, отримати грошові кошти і погасити свої борги – заборгованості перед постачальниками, перед банком за повернення кредитів, перед бюджетом і позабюджетними централізованими фондами по сплаті податків та платежів, перед робітниками по виплаті заробітної плати та ін. (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Аналіз показників ліквідності ПАТ “ПБК “Радомишль”

№ з/п

Показники

Нормативне значення

Роки

Відхилення 2012 р. до 2010 р., +/-

2010

2011

2012

1

Коефіцієнт покриття

> 1

2,02

1,27

1,42

-0,60

2

Коефіцієнт швидкої ліквідності

>0,5

0,77

0,42

0,87

0,10

3

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

>0,2

0,01

0,01

0,00

-0,01

4

Частка оборотних активів  в загальній сумі активів

за планом

0,19

0,25

0,24

0,05

5

Частка виробничих запасів в оборотних активах

>0,5

0,60

0,65

0,01

-0,58

З проведеного аналізу показників ліквідності ПАТ “ПБК “Радомишль”  можна зробити висновки, зокрема, що загальний коефіцієнт покриття є найважливішим показником платоспроможності. Він визначається співвідношенням усіх поточних активів до поточних зобов’язань. Нормативним значенням повинно бути число більше 1. На ПАТ “ПБК “Радомишль” у 2011 році та у 2010 році даний показник становив 1,27 і 2,02 відповідно і свідчить, про  достатність оборотних активів підприємства для погашення своїх боргів. У 2012 році він знизився до 1,42, порівняно з 2010 р. на 0,60, що означає, що у підприємства знизилась ліквідність балансу, однак вона відповідає нормативному значенні. Коефіцієнт абсолютної ліквідності його нормативне значення повинно бути більшим за 0,2, але у 2010 та 2011 рр. на підприємстві він становить 0,01, що було недостатнім і означає, що на звітну дату 1 % поточних зобов’язань підприємство може негайно погасити. А в 2012 році взагалі підприємство мало значення показника 0,00 і означає, що на звітну дату поточних зобов’язань неспроможне погасити.  Якщо на покриття зобов’язань підприємство передбачає мобілізувати оборотні активи в частині грошових коштів і коштів в розрахунках, можна одержати коефіцієнт швидкої ліквідності. Він дорівнює частці від ділення цієї частини оборотних активів на суму поточних зобов’язань підприємства. Теоретично виправдана оцінка цього коефіцієнта знаходиться в межах 0,5–1,0. На підприємстві в 2012 році коефіцієнт мав значення 0,87, що свідчить про достатній рівень та на 0,10 більше, ніж у  2010 році.

Фінансова стійкість – це такий стан підприємства, коли обсяг його майна (активів) достатній для погашення зобов’язань, тобто підприємство є платоспроможним. В таблиці 2.7 проведено аналіз основних показників фінансової стійкості ПАТ “ПБК “Радомишль” за 2010-2012 роки.

Таблиця 2.7

Аналіз показників фінансової стійкості ПАТ “ПБК “Радомишль”

з/п

Показники

Нормат.

значення

Роки

Відхилення 2012 р. до 2010 р., +/-

2010

2011

2012

1

Коефіцієнт автономії

> 0,5

-0,05

-0,22

0,31

0,36

2

Коефіцієнт фінансової залежності

< 2,0

-8,60

-4,64

3,21

11,81

3

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

> 0,5

-0,81

-0,25

0,23

1,04

4

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу

<0,5

1,12

1,22

0,69

-0,43

5

Коефіцієнт фінансової стабільності

> 1,0

-0,10

-0,18

0,45

0,55

З таблиці 2.7 можна зробити наступні висновки, що коефіцієнт фінансової стабільності показує співвідношення власного капіталу та інших джерел коштів. Перевищення власного капіталу над іншими коштами свідчить, що господарський суб’єкт має достатній запас фінансової стабільності та є відносно незалежним від інших фінансових джерел. На ПАТ “ПБК “Радомишль” в 2010 році цей показник становить -0,10, а в 2011 році він становив -0,18, та відповідно в 2012 році 0,45. Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до коефіцієнта концентрації власного капіталу. У 2010 році цей показник був -8,60, а в 2012 році 3,21. Отже ми спостерігаємо зростання цього показника, що в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці (або 100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство, якщо перевищує одиницю – навпаки.  Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку частину вкладено в оборотні кошти, а яку – капіталізовано. Значення цього показника в три роки є низьким та в 2012 р. мав тенденцію до збільшення.

Щоб приймати ефективні рішення і мати можливість впливати на середовище, в якому доводиться діяти підприємству, йому необхідно здійснювати пошуки найкращих взаємозв’язків між набором економічних ресурсів і кількістю економічних благ, що виготовляються за допомогою цих ресурсів. Оцінка ділової активності – це та основа, на якій ґрунтуються раціональні й розумні рішення про обсяги та об’єкти витрачання майна (активів). В таблиці 2.8 показаний розрахунок основних показників ділової активності             ПАТ “ПБК “Радомишль” за 2010-2012 роки господарювання.

Таблиця 2.8

Аналіз показників ділової активності ПАТ “ПБК “Радомишль”

№ з/п

Показники

2010 р.

2011 р.

2012 р.

2012 р. до

2010 р. +,–

1

Коефіцієнт оборотності оборотних активів

1,16

1,31

0,98

-0,18

2

Тривалість обороту оборотних активів

313,72

279,51

371,73

58,01

3

Коефіцієнт завантаження активів в обороті

0,86

0,77

1,02

0,16

4

Коефіцієнт оборотності активів

0,12

0,18

0,12

0,00

5

Тривалість обороту активів

3033,31

1977,05

3065,81

32,51

6

Коефіцієнт завантаження активів

5,01

3,46

4,17

-0,84

7

Тривалість операційного циклу

271,03

266,55

266,30

-4,73

8

Тривалість погашення дебіторської заборгованості

76,34

83,59

177,01

100,67

9

Коефіцієнт оборотності власного капіталу

-8,63

-1,72

1,73

10,37

10

Тривалість обороту власного капіталу

-42,27

-212,50

210,91

253,18

11

Коефіцієнт завантаження власного капіталу

-0,12

-0,58

0,58

0,69

12

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

0,29

0,49

0,33

0,05

13

Тривалість обороту кредиторської заборгованості

1273,55

751,36

1091,41

-182,14

14

Тривалість погашення кредиторської заборгованості

318,39

187,84

272,85

-45,54

15

Тривалість фінансового циклу

-47,36

78,71

-6,55

40,81

З таблиці 2.8 видно, що зменшились коефіцієнт оборотності оборотних активів на 0,18 пункти, коефіцієнт завантаженості активів на 0,84 пункти, зменшилась тривалість операційного циклу на 4,73 пункти та тривалість обороту кредиторської заборгованості на 182,14 пункти, а також тривалість погашення кредиторської заборгованості на 45,54 пункти.

Збільшилась тривалість обороту оборотних активів на 58,01 пункти, тривалість обороту активів на 32,51 пункти, тривалість погашення дебіторської заборгованості на 100,67 пункти, тривалість обороту власного капіталу 253,18 пункти та тривалість фінансового циклу на 40,81 пункти.

Спостерігається зменшення коефіцієнта оборотності оборотних активів на 0,18, що говорить про зниження швидкості обороту всіх оборотних активів підприємства. Збільшення швидкості оборотності оборотних активів можливе як за рахунок удосконалення технології, автоматизації виробництва, так і за рахунок скорочення часу обертання: налагодження постачання та збуту, прискорення розрахунків та документообігу.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості свідчить про рівень комерційного кредиту, що надається підприємству контрагентами, на                  ПАТ “ПБК “Радомишль” він збільшився у 2012 році на 0,05 пункти відносно рівня 2010 року.

При аналізі ефективності господарської діяльності за показниками фінансової звітності ставлять такі основні завдання: вивчити обсяг і структур) абсолютної величини чистого прибутку підприємства; визначити показники відносної прибутковості або рентабельності, котрі можна поділити на дві групи: показники прибутковості вкладених коштів (ресурсів) у підприємницьку діяльність (активи підприємства) та прибутковості понесених підприємством витрат в процесі господарювання. Дослідження цих показників разом дає змогу комплексно оцінити ефективність господарської діяльності підприємства. Таким чином слід зазначити, що прибутковість підприємства вимірюється двома показниками – прибутком і рентабельністю. Рентабельність є основним показником ефективності роботи підприємства. Розглянемо показники рентабельності ПАТ ПБК “Радомишль” (табл. 2.9).

Наведені в таблиці 2.9 дані свідчать про неефективну господарську діяльність підприємства та його ділову активність. Зокрема відбулося погіршення всіх показників ефективності діяльності ПАТ ПБК “Радомишль”.

Таблиця 2.9

Оцінка показників рентабельності ПАТ ПБК “Радомишль”

Показники

2010 р.

2011 р.

2012 р.

2012 р. до 2010 р., (+, -)

Валова рентабельність

5,26

13,89

6,09

0,82

Рентабельність основної діяльності

-54,58

-15,98

16,40

70,98

Рентабельність операційної діяльності

-37,36

-11,96

11,55

48,91

Рентабельність іншої операційної діяльності

-61,51

-55,45

71,68

133,18

Рентабельність господарської діяльності

-53,40

-30,20

-3,76

49,64

Валова рентабельність (прибутковість) виручки від реалізації продукції

5,00

12,19

0,00

-5,00

Чиста рентабельність (прибутковість) виручки від реалізації продукції

-105,75

-39,30

-6,18

99,56

Рентабельність активів

-21,13

-11,35

-1,48

19,64

Рентабельність виручки від операційної діяльності

-59,64

-13,59

10,35

69,99

Комерційна рентабельність

-73,55

-15,83

15,84

89,40

Значно скоротилися показники валової рентабельності у 2012 році відносно 2011 року, однак відносно рівня 2010 року вони зросли на (0,82% пункти), валова рентабельність (прибутковості) виручки від реалізації продукції знизилась на (5,0%). Тобто у 2012 році підприємство зовсім не отримує прибутку на 1 грн. доходу (активів, капіталу). Основним показником, який характеризує валовий прибуток, є валова рентабельність. Цей показник визначає рівень, на який підприємство може збільшити операційний прибуток шляхом зниження адміністративних витрат і витрат на збут. Так, у 2010 році підприємство могло збільшити свій операційний прибуток на 0,05, у 2011 році на 0,14, а у 2012 році даний показник має нульове значення, це означає, що підприємство зазнає збитків.

Поряд з негативними тенденціями, відбулося покращення показника рентабельності основної діяльності на 70,98 пункти, рентабельності операційної діяльності на 48,91 пункти, рентабельності від іншої операційної діяльності на 133,18 пункти.

Рентабельність господарської діяльності підприємства, що аналізується, у 2012 році збільшилась проти 2010 року на 49,64 пункти і становить – -3,76 %. Позитивним явищем в господарській діяльності підприємства вважається значний рівень рентабельності виручки від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а також активів. Проте зменшення розміру цих показників у 2012 р. свідчить про зниження ефективності господарювання ПАТ ПБК “Радомишль”.

Підприємство з кожною гривнею, що надходить від покупців, одержує 6,18 коп. збитку. Зниження чистої рентабельності виручки від реалізації продукції свідчить про відсутність резервів у використанні основних засобів, виробничих запасів і трудових ресурсів у господарській діяльності, зниження собівартості і формуванні цін на продукцію, товари, роботи і послуги підприємства.

Таким чином, слід сказати, що ПАТ “ПБК “Радомишль” останні три роки працює збитково, підприємство втратило свою фінансову стійкість і не може вчасно повертати свої борги, що означає, що воно втратило свою платоспроможність і ліквідність.

2.3. Оцінка рівня управління ЗЕД підприємства

Оцінка рівня управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства почнемо з головного суб’єкта даного управління. Так за організацію зовнішньоекономічної діяльності у ПАТ “ПБК “Радомишль” щодо ключових питань, пов’язаними з управлінням зовнішньоекономічною діяльністю займається відділ зовнішньоекономічних зв’язків.

Відділ зовнішньоекономічних зв’язків (ВЗЕЗ) не є самостійним структурним підрозділом підприємства. Він становить частину апарату управління. Його головне завдання полягає в управлінні ЗЕД як елементом єдиної цілісної системи внутрішньофірмового управління. Цей відділ не займається безпосередньо транспортуванням вантажів, митними процедурами і т. ін. Він створюється для планування, організації і координації ЗЕД (хоча на практиці трапляються й інші варіанти).

У здійсненні зовнішньоекономічних зв’язків спеціалісти відділу зовнішньоекономічних зв’язків ПАТ “ПБК “Радомишль” керуються чинним законодавством та нормативно-правовими актами. В першу чергу це Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, Господарський кодекс України, Митний кодекс України, а також Міжнародні договори та Конвенції тощо. Так, наприклад, транспортне забезпечення  зовнішньоторговельних операцій               ПАТ “ПБК “Радомишль” здійснюється відповідно до Міжнародного договору про співробітництво в області міжнародних перевезень та Конвенції ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів.

Головними завданнями ВЗЕЗ ПАТ “ПБК “Радомишль” є такі:

  •  участь в розробці стратегії ЗЕД підприємства.
  •  сприяння розвитку ЗЕД підприємства з метою прискорення його соціально-економічного розвитку.
  •  управління експортним потенціалом підприємства, постійне його зміцнення й розвиток.
  •  забезпечення виконання зобов’язань, що випливають з договорів та угод із зарубіжними партнерами.
  •  вивчення коньюктури іноземних ринків, збір і накопичення відповідної інформації.
  •  організація експортно-імпортних операцій, забезпечення їх ефективності.
  •  здійснення рекламної діяльності.
  •  організація протокольних міроприємств та ін.

Відповідно до завдань визначені функції ВЗЕЗ і сформована організаційна структура управління. ВЗЕЗ на ПАТ “ПБК “Радомишль” очолює начальник відділу. Відділ складається із секторів і спеціалістів.

Організаційною структурою управління експортно-імпортними операціями на ПАТ “ПБК “Радомишль” є відділ зовнішньоекономічних зв’язків (рис. 2.1).

На ПАТ “ПБК “Радомишль” відділом зовнішньоекономічних зв’язків здійснюється імпорт і експорт продукції. Таким чином, з організацію зовнішньоекономічної діяльності на ПАТ “ПБК “Радомишль” практично здійснюють два відділи: експортний та імпортний відділи.

Рис. 2.1. Організаційна структура відділу зовнішньоекономічних зв’язків діяльності ПАТ “ПБК “Радомишль”

Начальник відділу ЗЕЗ відповідає за встановлення ділових зв’язків з зарубіжними підприємствами, діловими колами, об’єднаннями підприємців, зарубіжними торговими палатами. Кожен із працівників має конкретні завдання і виконує відповідні функції. Наприклад, товаробліковці мають забезпечувати виконання зобов’язань за міжнародними контрактами й угодами, участь у підготовці та проведенні комерційних переговорів; організацію поставок згідно з контрактом і контроль за їх виконанням; перегляд рекламацій з експорту та імпорту тощо.

Відділ експорту відповідає за ефективну організацію здійснення експортних операцій, ведення переговорів з фірмами й укладати контракти на одержання замовлення на виготовлення товару.

Відділ імпорту відповідає за ефективну організацію здійснення імпортних операцій, ведення переговорів з фірмами й укладати контракти на безперебійне постачання сировини для здійнсненя своєї діяльності.

До завдань відділів експорту і імпорту також належать

  •  перевіряє замовлення;
  •  оформлення офіційної документації з експортних та імпортних операцій, митне оформлення товарів;
  •  контроль за оформленням фінансових документів, обліком та аналізом.

Сектор закупівель відповідає за формування оптимального запасу сировини та матеріалів, аналіз і узгодження дій закупівель з виробничим відділом.

Сектор збуту вивчення зовнішніх ринків збуту, перспектив їх розвитку, формування нових ринків збуту, вивчення ринків виробників аналогічної продукції, динаміку попиту, смаки і бажання споживачів, відвідуючи виставки, ярмарки, аналіз і прогноз факторів конкурентних переваг підприємства, розроблення  заходів щодо удосконалення системи збуту продукції, участь у виставках, ярмарках, фестивалях, міжнародній діяльності підприємства, аналіз скарг, відгуків про продукцію підприємства, що надходять від партнерів, клієнтів та споживачів, тощо.

Сектор маркетингу вивчає кон’юнктуру світових ринків, бере участь у визначенні цін на експортну продукцію, в розробці та здійсненні рекламних заходів, аналізі конкурентів, можливостей руху товару і т. ін.

Менеджери, які працюють у відділі ЗЕЗ, контролюють всі операції, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю підприємства. По суті, це економісти, які відповідаєють за оптимізацію закупівель або продажів, еспорту-імпорту продукції. Менеджери зовіншьоекономічних зв’язків: вивчають діючі на світовому ринку технічні вимоги до товару; аналізують технічний рівень і якість продукції, її конкурентоспроможність, беруть участь у розробці пропозицій щодо оновлення виробництва, випуску нової продукції; забезпечувати технічне обслуговування експортної продукції та ін.

Розглянувши структуру управління, функції, які повинен виконувати відділ збуту та постачання та посадові обов’язки працівників ПАТ “ПБК “Радомишль” ми пропонуємо оцінити рівень виконання функцій, що виконуються цим відділом за елементами комплексу маркетингу і заповнити таблицю 2.10.

З таблиці 2.10 ми можемо побачити, що не всі функції, що передбачені для виконання відділом зовнішньоекономічних зв’язків виконуються і це впливає на стан ПАТ “ПБК “Радомишль” на ринку та на його прибутковість.

Таблиця 2.10

Рівень виконання функцій відділом зовнішньоекономічних зв’язків за елементами комплексу маркетингу ПАТ “ПБК “Радомишль” у 2012 році

Функції

Завдання

Ступінь виконання*

ТОВАР

1.1. Аналіз та прогноз структури зовнішнього ринку по сегментах

1.2. Аналіз та прогноз якості подібних товарів зарубіжних конкурентів

1.3. Аналіз та прогноз організаційного і технічного рівнів власного виробництва та зарубіжних конкурентів

1.4. Прогноз конкурентоспроможності майбутніх продуктів на зовнішніх ринках

1.5. Кінцевий вибір цільових ринків на конкретний рік

1.6. Ведення переговорів з фірмами й укладання контрактів на одержання замовлення на експорт продукції і імпорт сировини

1.7. Аналіз скарг, відгуків щодо продукції, що надходять від партнерів, клієнтів та споживачів міжнародних ринків збуту

+/

+/

+/

+/

+

ЦІНА

2.1. Прогноз цінової границі для експорт продукції і імпорт сировини

2.2. Аналіз та співставлення цін на конкурентну продукцію

2.3. Встановлення  початкової ціни продукції, корегування ціни та встановлення найбільш сприятливої ціни, що сприяє підвищенню прибутковості фірми

+

+/

+

ЗБУТ

3.1. Погодження можливості виробництва з можливостями реалізації товарів і послуг, обґрунтовуючи характер всієї роботи, необхідної для одержання прибутку в результаті продажу максимальної кількості продукції

3.2. Розробка  заходів щодо удосконалення систем збуту продукції

3.3. Праця над збільшенням обсягу продажів і розширенням ринку збуту конкретних асортиментних груп

+/

ПРОСУ-

ВАННЯ

4.1. Визначення цілей реклами на зовнішньому ринку

4.2. Визначення методів та засобів реклами на зовнішньому ринку

4.3. Співпраця з міжнародними рекламними агентствами

4.4. Організація просування товару на ринок

4.5. Складання детальної програми рекламних і інших заходів щодо стимулювання ринків збуту, визначення і розподіл рекламного бюджету

4.6. Вивчення й аналіз результатів проведених рекламних і інших заходів щодо стимулювання збуту на зовнішньому ринку

+/

+/

+

+/

+/

Примітки до таблиці 2.10. “–” завдання, що не виконуються, “+” – завдання, що виконуються, “+/–” – завдання, що частково виконуються

Ми побачимо, що найкраще виконуються завдання комплексу маркетингу щодо ціни, хоча і у виконанні цих функцій не завжди спостерігається планомірність та повне виконання поставлених завдань. Ми бачимо завдання які взагалі не виконуються працівниками даного відділу щодо такої складової комплексу маркетингу як товар. Однак мінуси, які висвітлені в таблиці виправдовуються тим, що на ПАТ “ПБК “Радомишль” має відділ маркетингу, який в повному обсязі проводить ефективно дані завдання в тому числі оцінюючі і прогнозуючи їх тенденції і в умовах зовнішньоекономічної дільності.

Стратегічна ціль ПАТ «ПБК «Радомишль» - займати провідні позиції пивного і сокового сегменту українського ринку, а також скласти гідну конкуренцію провідним виробникам європейських і світових брендів.

Найважливішим напрямком розвитку ПАТ «ПБК «Радомишль» у 2008 році була розробка і впровадження системи менеджменту якості, і відповідає вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2000. Фірма TUV Rheinland ІnterCert Kft м. Брюссель 30 травня 2009 року, видавши сертифікат відповідності, підтвердила, що система менеджменту якості ПАТ «ПБК «Радомишль» відповідає вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2000. ПАТ „ПБК „Радомишль" є перший і єдиний комбінат пивоварного та сокового сегменту ринку, який отримав сертифікат відповідності вимогам стандарту ISO 22000:2005 „Система менеджменту безпеки харчових продуктів".

Для ведення ефективної експортно-імпортної діяльності на підприємствах необхідно ефективно перш за все організувати її облік, що забезпечить отримання необхідної достовірної інформації про продаж в абсолютному та натуральному вираженні, а також про витрати та доходи, пов’язані з реалізацією товарів на зовнішньому ринку в розрізі окремих держав.

З метою забезпечення ефективного процесу управління зовнішньоекономічною діяльністю економісти та управлінці постійно контролюють різні ділянки експортно-імпортної діяльності в межах, передбачених договором.

1. Контроль імпортно-експортних операцій. Необхідно перевірити правильність визначення бази оподаткування ПДВ, законність та своєчасність відображення права платника податку на податковий кредит, правильність відображення в обліку операцій з податковим векселем. Необхідно перевірити правильність визначення первісної вартості ТМЦ, одержаних по імпорту; ведення обліку матеріалів за етапами їх руху; чи відоме місцезнаходження кожної партії матеріалів на будь-якому етапі руху; чи ведеться аналіз причин затримки матеріалів в портах, на складах та в інших пунктах; чи оприбутковуються на підставі отриманих повідомлень матеріалів в місцях знаходження (на вхідних прикордонних станціях країни); чи є випадки списання матеріалів в порядку втрат під час: а) пересування, б) зберігання; чи порівнюються рахунки (інвойси) іноземних постачальників та контракти на постачання матеріалів з прибутковими накладними (актами) підприємства; чи складаються імпортні контракти з використанням правил Інкотермс; чи подає завідувач складом звіти про надходження імпортних матеріалів до бухгалтерії та до відділу постачання та збуту.

2. Контроль розрахунків з іноземними постачальниками та покупцями. Перевіркою слід встановити чи виникла заборгованість, відображена в обліку, на законних підставах; чи всі операції мають документальне підтвердження; правильність визначення балансової вартості перерахованої (одержаної) валюти та її відповідності сумам заборгованості, що обліковуються на балансі підприємства; необхідність та своєчасність проведення перерахунку суми заборгованості в іноземній валюті; з’ясувати своєчасність погашення заборгованості перед постачальником та покупцем (відповідно до договору та чинного законодавства), чи співпадають обороти та сальдо по рахунках, що цікавлять аудитора, в синтетичному та аналітичному обліку; чи підтверджені залишки по рахунках проведеною інвентаризацією; тощо.

Як показав аналіз, для виконання виробничої діяльності                                  ПАТ “ПБК “Радомишль” несе виробничі витрати. Однак, окрім витрат, безпосередньо пов’язаних з виробництвом, підприємство здійснює і невиробничі витрати. Вони виникають в ході експортно-імпортної діяльності і включають витрати на підготовку, укладання і реалізацію експортно-імпортних угод.

Дійсно, для того, щоб здійснити угоду, підприємству необхідно:

– вибрати потенційних партнерів, зібрати відомості про них (інформаційна складова витрат);

– переконати їх в доцільності укладання угоди (сюди входить весь комплекс маркетингових і рекламних зусиль);

– провести переговори, укласти договір (витрати на укладання угоди);

– забезпечити гарантії виконання угоди.

Відповідно до вищеназваного відділ ЗЕЗ на ПАТ “ПБК “Радомишль” відповідає за укладання договорів, проведення переговорів, вибір постачальників і найвигідніших умов укладання контрактів, що потребує значних витрат, оскільки необхідно мати справу з іноземними постачальниками та споживачами, які є надзвичайно вибагливими.

Окрім цього підприємство зазнає значних витрат при здійсненні експортно-імпортних операцій (митне оформлення сировини та матеріалів і готової продукції). До таких витрат відповідно до митного законодавства та правил митного оформлення вантажів належать:

– митний збір та митний ПДВ;

– мито, величина якого встановлюється індивідуально до кожного виду товару, що перетинає митний кордон;

– вартість проведення санітарних, карантинних та інших експертиз, товару, отримання сертифікатів відповідності тощо;

– вартість перебування вантажу під митним контролем на митному терміналі;

– вартість митного оформлення вантажу (в першу чергу витрати, що зазнає підприємство під час перебування митного інспектора на підприємстві під час завантаження або розвантаження вантажу) тощо.

Таким чином, аналіз показав, що сумарне значення витрат, що здійснює підприємство при митному оформленні вантажу становить 30-40% від вартості самого вантажу. Це досить відчутні суми, тому управління повинно бути направлене на зниження даного елементу витрат саме в місці його виникнення (відділ ЗЕЗ). Однак, якщо на величину перших чотирьох статей “експортно-імпортних” витрат відділ ЗЕЗ практично не може впливати, то останні дві статті витрат піддаються прямому впливу і залежать від професіоналізму та швидкості оформлення митної документації.

2.4. Аналіз економічної ефективності ЗЕД підприємства

Формування експортного потенціалу  залежить у певній мірі від правильно вибраної маркетингової стратегії проникнення на ринок; розвитку ринку; сегментації ринку, розробки нового продукту або модифікації уже існуючого для завоювання нових ринків, а також вмілих дій керівництва підприємства при реалізації стратегії на самому ринку товарів і послуг. На жаль тільки                        ПАТ “Пивобезалкогольний комбінат “Радомишль” сьогодні вийшов на високий рівень, щодо якості свого пива і має можливості представляти свою продукцію за кордоном. Для більш повного уявлення кількості продукції, яку пивзавод експортував протягом 2010-2012 років свого господарювання, пропонуємо розглянути таблицю 2.11.

Таблиця 2.11

Обсяги реалізації продукції ПАТ “Пивобезалкогольний комбінат “Радомишль” на експорт у 2010-2012 роках (тис.дал.)

Асортимент

2010 р.

2011 р.

2012 р.

Відхилення

2012 р. до 2010 р.

тис.дал.

%

тис.дал.

%

тис.дал

%

+/-

%

п/с

Pshenychne “Etalon”

60,0

100,0

110,3

90,5

167,1

81,9

107,1

>в 1,8 рази

-9,1

“Crystall Weisse” (фільтроване)

0,0

0,0

6,7

5,5

21,4

10,5

5,5

100,0

10,5

“Dunkel Weisse” (темне пшеничне пиво)

0,0

0,0

5,0

4,0

15,5

7,6

15,5

100,0

7,6

Всього

60,0

100,0

121,9

100,0

204,0

100,0

144,0

>в 2,4 рази

0,0

З вище наведеної таблиці можна зробити висновки, що експорт продукції ПАТ “Пивобезалкогольний комбінат “Радомишль” значно збільшився, як взагалі, так і за асортиментними групами зокрема. Це пояснюється тим, що пшеничне “Еталон” у 2004 році стало переможцем у своєму класі таких престижних міжнародних конкурсів, отримало двi золотi медалi обох найпрестижнiших конкурсiв пива – Зoлоту Медаль Всесвiтнього Кубка Пива 2004 (World Beer Cup) у м. Сан-Дiєго, Калiфорнiя, США, в категорiї Баварське нефiльтроване пшеничне пиво та Золоту Медаль у класi пшеничного пива на Brewing Industiy International Awards – 2004, “Оскар пивної індустрії” у Лондонi, Велика Британiя). Це дало поштовх  до  збільшенню  експортного  потенціалу  як  даного  пива  так  і інших сортів пива, таких як “Крістл” та “Данкел”. ПАТ “ПБК “Радомишль” має привабливе місцеположення, на перетині міжнародних транспортних маршрутів охоплюючи північно-центральну Україну забезпечуючи привабливі експортні можливості до Росії, Білорусії і країн Європейського Союзу. Таке стратегічне місцеположення дозволяє підприємству ефективно проникнути на найбільший локальний ринок України – мегаполіс, місто Київ, який знаходиться на 82 км. від м. Радомишля.

Пиво «Пшеничне Еталон» та «Пшеничне Еталон Kristall» адаптовані для реалізації на західних ринках та продаються у мережах супермаркетів Німеччини, Великої Британії, а також Російської Федерації.

ПАТ “Пивобезалкогольний комбінат “Радомишль” співпрацює з англійськими (Tesco), датськими (Danfos), шведськими (Emba), німецькими (Getrankeland) підприємствами з приводу поставки готової продукції. Саме оригінальне не фільтроване пшеничне пиво типа вайсбір Пшеничне “Еталон” зайняло перші місця в своїх групах, чим здивувало світову громадськість, обігнавши традиційних лідерів – німців. Саме це і дало поштовх для активного і успішного експортного потенціалу підприємства. У 2011 році підприємство випустило новий вид під цією ж торговою маркою “Крістал” та “Данкел” яке також успішно експортується. Крім того до кінця 2012 року планується розширення асортиментного виду пшеничного пива. У 2013 році планується підписання договору з словацькою фірмою Xemkostav на довготривалий період. Керівництво пивзаводу активно шукають порозуміння із потенційними клієнтами за кордоном. Крім того привабливе місцеположення компанії на перетині міжнародних транспортних маршрутів охоплюючи північно-центральну Україну забезпечуючи привабливі  експортні можливості до Росії, Білорусії і крїн Європейського Союзу. Таке стратегічне місцеположення дозволяє компанії ефективно проникнути на найбільший локальний ринок України – мегаполіс, місто Київ, який знаходиться на 82 км. від Радомишля.

Окресливши основні обов’язки та завдання головного суб’єкта управління ЗЕД на підприємств, перейдемо безпосередні до аналізу ЗЕД. Нині ПАТ ПБК “Радомишль” утримує 5% пивного ринку України, в порівнянні з 2012 роком цей показник зріз на 2%. Але, на жаль, в останній рік дещо скоротились обсяги реалізації продукції на зовнішні ринки, про що свідчить табл. 2.12.

Таблиця 2.12

Показники обсягів реалізації продукції ПАТ ПБК “Радомишль”, %

№ з/п

Рівень збуту

2010 р.

2011 р.

2012 р.

1.

Експорт

47,87

36,18

27,18

2.

Регіони України

52,13

63,82

72,82

Всього

100

100

100

Як видно з таблиці 2.2, що досить вагома частка 27,18% у 2012 році товарної продукції експортується ПАТ ПБК “Радомишль”. Розподіл продукції експортованої та реалізованої на внутрішньому ринку наведено на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Розподіл продукції ПАТ ПБК “Радомишль” експортованої та реалізованої на внутрішньому ринку у 2012 р., %

Проведемо аналіз обсягів та структури експорту продукції ПАТ ПБК “Радомишль” за групами країн підприємств-покупців за 2010-2012 роки (табл. 2.13).

З таблиці 2.13 видно, що обсяг експорту ПАТ ПБК “Радомишль” збільшився у 2012 році порівняно з 2010 як у цілому, так і по кожній окремій групі країн. Найбільше зростання експортних операцій відбулося з підприємствами Польші, оскільки темп зростання цих операцій у 2012 році становить 9,38% порівняно з 2010 роком.

Таблиця 2.13

Обсяг та структура експорту продукції ПАТ ПБК “Радомишль” за основними групами країн підприємств-покупців

Країни підприємств-покупців

2010 р.

2011 р.

2012 р.

Відхилення

2012 р. до 2010 р.

тис.грн.

%

тис.грн.

%

тис.грн.

%

+,–

%

п.с.

Німеччина

840,0

28,19

730,0

24,17

901,0

28,82

61,0

7,26

0,63

Росія

1230,0

41,28

1360,0

45,03

1250,0

39,99

20,0

1,63

-1,29

Великобританія

750,0

25,17

780,0

25,83

800,0

25,59

50,0

6,67

0,42

Швеція

160,0

5,36

150,0

4,97

175,0

5,60

15,0

9,38

0,24

Разом

2980,0

100,0

3020,0

100,0

3126,0

100,0

146,0

4,90

х

Одночасно відбулися зміни і в структурі експорту продукції ПАТ ПБК “Радомишль” у 2012 році порівняно з 2010 роком. У структурі експорту у 2012 році значну питому частку поставок товарів займають поставки споживачам Росії (39,99% в 2012 році), хоча вона й зменшилась на 1,29 пункти від значення цього показника в 2010 році (41,28%). За іншими групами країн спостерігається збільшення питомої ваги експорту в загальній його структурі на фоні відносного скорочення експорту (з 41,28% до 39,99%) у Росію.

ПАТ ПБК “Радомишль” тісно співпрацює з торгівельно-комерційні фірми Росії – 57%, Німеччини – до 20%, Швеції – 10% та Великобританії – до 13%. Розглянемо розподіл часток країн, у які експортується продукція ПАТ ПБК “Радомишль” на рисунку 2.3.

Рис. 2.3. Розглянемо розподіл часток країн, у які експортується продукція

ПАТ ПБК “Радомишль” за 2012 р., %

На ПАТ ПБК “Радомишль” більше за половину загального обсягу зовнішньоекономічних угод здійснюється при сприянні торгових посередників. Використання торгових фірм дає певні переваги:

1. Фірма-експортер у такому разі не вкладає значних коштів у організацію збутової мережі на території країни-імпортера.

2. Вони звільняють експортера від багатьох турбот, пов’язаних із реалізацією товару пристосовуючись до вимог ринку.

3. Суттєвим є використання капіталу торгово-посередницьких фірм на основі коротко- та довгострокового кредитування.

4. Накінець, ринки деяких товарів повністю монополізовані торговими посередниками і не доступні для прямих контактів зі споживачами.

В таблиці 2.14 представлено дані про реалізацію продукції ПАТ ПБК “Радомишль” при використанні послуг посередників.

Таблиця 2.14

Показники експорту продукції ПАТ ПБК “Радомишль” через посередників

Показники

Од. виміру

2010 р.

2011 р.

2012 р.

Відхилення 2012 р. у % до 2010 р.

Загальний обсяг експорту

тис. дол. США

1316,4

1765,2

2481,5

88,5

в т.ч. через посередників (%):

%

45

47

48

3

посередники з дальнього зарубіжжя

тис. дол. США

90,0

109,5

162,0

80,0

посередники з СНД, крім Росії

тис. дол. США.

142,8

193,3

271,6

90,2

посередники з Росії

тис. дол. США

359,6

526,8

757,6

в 1,1 р.б.

Як видно із даних таблиці 2.14, в 2012 році підприємство збільшило обсяги експортної реалізації продукції серед посередників. Так, на далекому зарубіжжі через посередників було реалізовано продукції на 162 тис. дол., що на 80% більше, ніж у 2010 році.  Через посередників в країнах СНД було реалізовано продукції на суму 271,6 тис. дол., що на 90,2% більше ніж у 2010 році, а за допомогою російських посередників було реалізовано продукції на загальну вартість 757,6 тис.дол., тобто майже в 1,1 рази більше, ніж у 2010 році.

Обсяг та структура зовнішньоторговельного балансу ПАТ ПБК “Радомишль” представлено у таблиці 2.15.

Таблиця 2.15

Обсяг та структура зовнішньоторговельного балансу ПАТ ПБК “Радомишль”

Показник

2010 р.

2011 р.

2012 р.

2012 р. до 2010 р.

+/–

%

Виручка від експорту товарів

10933,7

15602,5

19755,6

8821,9

80,7

Виручка від імпорту товарів

1190,5

1802,6

2600,4

1409,9

118,4

Зовнішньоторгівельний баланс

9743,2

13799,9

17155,2

7412

76,1

Так, за даними таблиці, за період 2010-2012 рр. як обсяги експорту, так і обсяги імпорту на ПАТ ПБК “Радомишль” мали тенденцію до зростання. В 2012 році виручка від експорту товарів ПАТ ПБК “Радомишль” становила 19755,6 тис. грн., що на 8821,9 тис. грн. більше, ніж в  2010 році. В  2012 році виручка від імпорту товарів ПАТ ПБК “Радомишль” становила 2600,0 тис. грн.. що на 1409,9 тис. грн. більше, ніж в  2010 році.

Загальний обсяг експорту визначимо, виділивши його у структурі реалізованої продукції підприємства за 2010-2012 рр. В таблиці 2.16 розглянемо показники зовнішньої торгівлі ПАТ ПБК “Радомишль” за період 2010 – 2012 рр.

Таблиця 2.16

Показники зовнішньої торгівлі ПАТ ПБК “Радомишль”

Назва показника

2010 р.

2011 р.

2012 р.

2012 р. до  2010 р., +/–

Обсяг експорту, тис. дол. США

1316,4

1765,2

2481,5

1165,1

Темпи росту експорту, %

134,1

140,6

0,0

Обсяг імпорту, тис. дол. США

156,96

137,76

194,20

37,24

Темпи росту імпорту, %

87,8

140,9

0,0

Сальдо зовнішньої торгівлі, тис. дол. США

1159,44

1627,44

2287,3

1127,86

Темпи росту торгівлі, %

140,4

140,5

0,0

За даними таблиці 2.16 можна зробити висновок, що в  2011 році темпи росту експорту становили 34,1%, а вже в  2012 році, вони зросли до 40,6%, що на 6,5% більше від попереднього року. Темпи росту імпорту ПАТ ПБК “Радомишль” при цьому у  2011 році  становили 12,2%, тоді як в  2012 році вони зросли до 40,9% на рік. Темп росту зовнішньої торгівлі також  дещо зріс.

Таким чином, ПАТ “ПБК “Радомишль” – це сучасне підприємство з передовою високою культурою виробництва, технологією, міжнародним визнанням та ефективною організацію зовнішньоекономічної діяльності.

2.5. Шляхи підвищення рівня управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства

Ефективне державне управління зовнішньоекономічною діяльністю передбачає розвиток відповідних його функцій. Серед них провідне місце належить стимулюючій функції державного управління експортно-імпортною діяльністю та залученням прямих іноземних інвестицій.  Поглиблення розкриття суті стимулювання зовнішньоекономічної діяльності через удосконалення державного управління цим процесом вимагає необхідності визначення його напрямів.

В умовах фінансово-економічної кризи на зовнішньоекономічних ринках спостерігається негативний вплив у формі виникнення додаткових фінансових ризиків, які пов’язані, по-перше, зі значним коливанням валютних курсів, а по-друге, з можливим погіршенням фінансового стану зарубіжних партнерів. Така ситуація ставить перед менеджерами ЗЕД вітчизняних підприємств задачі ефективного реагування на ці виклики зовнішнього середовища. Найбільш дієвим заходом реагування в даній ситуації може стати оптимізація організаційних структур управління ЗЕД, в яких мають бути виділені окремі сектори: валютно-фінансового забезпечення та ризик-менеджменту ЗЕД.

При цьому завданнями сектору валютно-фінансового забезпечення ЗЕД має стати розробка заходів з використання сучасних форм та методів фінансування ЗЕД підприємства. Слід зауважити, що в умовах дефіциту вільних обігових коштів для вітчизняних підприємств все більшого значення надобуває кредитування зовнішньоекономічної діяльності. Тому особливо важливим завданням сектору валютно-фінансового забезпечення має стати розробка мехінізмів кредитування зовнішньоекономічної діяльності підприємства сучасними методами.    

Так, для фінансування своїх зовнішньоторгівельних операцій експортери та імпортери можуть, у першу чергу, скористатися звичайними кредитними послугами обслуговуючого їх банку, а саме, контокорентними кредитами. Але специфічні умови зовнішньої торгівлі спричинили виникнення особливих кредитних форм або особливих форм забезпечення. Основними методами фінансово-кредитного забезпечення ЗЕД за умови використання комерційних кредитів є використання вексельного кредиту і кредиту за відкритим рахунком. Основними методами фінансово-кредитного забезпечення ЗЕД за умови використання банківського кредитування є факторинг та форфейтинг.

Разом з тим, навіть за умови застосування сучасних методів фінансування ЗЕД, підприємства зустрічаються зі значними ризиками, зумовленими як загальними особливостями зовнішньоекономічної діяльності, так і додатковим негативним впливом фінансово-економічної кризи. Тому актуальним завданням протидії цим ризикам є впровадження в організаційні структури управління ЗЕД сектору ризик-менеджменту, який би вирішував завдання оцінки ризиків та їх нейтралізації. Значною мірою цей сектор  повинен співпрацювати з сектором валютно-фінансового забезпечення, оскільки сучасні методи фінансування часто направлені на уникнення валютного ризику (від зміни курсів валют) та ризику погіршення фінансового стану контрагента.   

В результаті можна зробити висновок, що кризові стани в міжнародній економіці призводять до зростання ризиків ЗЕД, особливо валютного ризику та ризику погіршення фінансового стану контрагента. Дієвими заходами протидії цій ситуації на організаційному рівні має стати створення окремих секторів у структурі відділів ЗЕД: сектору валютно-фінансового забезпечення та сектору ризик-менеджменту.  

У сучасних умовах економічного розвитку в Україні проведенню маркетингових досліджень заважає ряд проблем, обумовлених специфікою розвитку ринкових відносин та динамікою зовнішнього оточення. В даний час підприємства можуть самостійно виходити на зовнішній ринок і здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у відповідності з чинним законодавством України. Організація маркетингових досліджень необхідна в першу чергу для підприємств, які ведуть або передбачають вести ділові операції з зарубіжними фірмами і орієнтуються на вихід своєї продукції на зовнішній ринок.

Більшість менеджерів усвідомлює необхідність маркетингових досліджень для виходу на зовнішній ринок. Так, аналіз причини невдач на іноземних ринках часто показує, що підприємство не має уявлення про смаки і преференції споживачів, відмінності зовнішнього середовища, а також недостатньо знайоме з внутрішніми і зовнішніми джерелами інформації і їх використанням. Усе це є наслідком проведення маркетингових досліджень у недостатньому обсязі, тому що керівники підприємств вважають, що витрати на проведення досліджень зовнішнього ринку надмірно високі порівняно з передбачуваними вигодами, отже, не варті інвестицій.

Завдання менеджерів підприємства показати, що вихід на зовнішній ринок без маркетингового дослідження піддає ризику його основний капітал і його ЗЕД у цілому. Необхідно знати особливості проведення таких досліджень, уміти обрати оптимальний варіант із доступними витратами.

Дослідження ринку – це систематичний збір, запис, аналіз та інтерпретація даних про продаж товарів чи послуг, а також організацію маркетингу. Деякі менеджери вважать, що методи і техніка проведення міжнародних маркетингових досліджень такі самі, як і дослідження внутрішнього ринку, а розбіжності тільки в зовнішньому середовищі. Однак саме зовнішнє середовище і визначає, які методи, техніку і види досліджень застосовувати на іноземному ринку. Хоча цілі маркетингових досліджень можуть бути схожими, проведення дослідження для зовнішнього ринку істотно відрізняється від того, що проводиться для внутрішнього. Виділяють чотири основні причини, що викликають ці розбіжності:

  •  нові умови зовнішнього середовища;
  •  ширше поле дослідження;
  •  збільшення кількості залучених чинників;
  •  високий рівень конкуренції.

Перешкоди можуть виникнути з найнесподіваніших причин, пов’язаних із будь-якою складовою зовнішнього середовища. Тому для підприємства важливо вивчити всі чинники, а отже, потрібне активне збирання і аналіз інформації про зовнішнє середовище. Необхідно вивчати економічне середовище, рівень технічного і технологічного розвитку, політичну систему, правові основи, культуру іншої країни. Вихід на міжнародний ринок часто означає вихід більше ніж на один ринок. У результаті кількість змінних чинників зовнішнього середовища зростає в геометричній прогресії. Крім того, варто враховувати і розуміти взаємодію між ними.

На зовнішньому ринку підприємство зіткнеться з більшим числом конкурентів, ніж на внутрішньому ринку, не тільки в розрізі товарів (послуг) – конкурентів, але і підприємств (місцевих, іноземних). Підприємство має усвідомити гостроту конкурентної боротьби на цьому ринку, свою конкурентну стратегію.

Сьогодні не можна не враховувати, що на світовому ринку поступальні процеси пошуку нових машин і технологій, досконаліших товарів не зупиняються ні на мить. Об’єктивно українські заводи відстали від цього стрімкого руху, і вихід з існуючого становища єдиний – підвищувати рівень своїх конкурентних можливостей. За умов сучасної конкурентної боротьби за ринки збуту при всій її масштабності, динамізмі і гостроті потрібні і більш жорсткі критерії оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства.

Для формування сучасного потенціалу підприємства потрібно по-перше, отримати згоду від провідних міжнародних фірм не лише придбавати у підприємства продукцію, а й активно співробітничати з ними на взаємовигідних партнерських умовах. Наявність таких можливостей, їх розвиток “по горизонталі” та якісні характеристики “по вертикалі” створюють новий рівень конкурентоспроможності конкурентоспроможності підприємства, який у стратегічному плані і забезпечує необхідні, реальні та важливі передумови для стабільної роботи на рівні світових стандартів.

На зовнішньому ринку підприємство зіткнеться з більшим числом конкурентів, ніж на внутрішньому ринку, не тільки в розрізі товарів (послуг) – конкурентів, але і підприємств (місцевих, іноземних). Підприємство має усвідомити гостроту конкурентної боротьби на цьому ринку, свою конкурентну стратегію.

В якості основних джерел інформації про кон’юнктуру зарубіжного ринку, тенденціях і проблемах його розвитку, ПАТ “ПБК “Радомишль” повинно використовувати статистичні видання міжнародних організацій, галузеві журнали в розрізі окремих країн; фірмові довідники, які містять інформацію про різні фірми, які працюють в даній галузі. Для даного підприємства, яке експортує продукцію, важливими повинні бути всі направлення дослідження маркетингу.

Дослідження міжнародних ринків може проводитись підприємством власними силами, або силами спеціалізованої маркетингової компанії. Є сенс проводити дослідження власними силами, коли:

  •  дослідження охоплює продукцію виробничого призначення і потребує обмеженої кількості інтерв’ю;
  •  підприємство має достатній досвід на цьому ринку чи вважає за доцільне набути такого досвіду;
  •  можуть виникнути комунікаційні труднощі між підприємством та маркетинговою компанією, якщо мова йде, наприклад, про високотехнологічні товари;
  •  підприємство має свій кваліфікований апарат дослідників, які досконало знають мову і мають досвід роботи за кордоном;
  •  в закордонній країні немає відповідної маркетингової компанії.

Скористатись послугами маркетингової компанії є сенс, коли:

  •  дослідження охоплює велику кількість споживачів;
  •  дослідження має специфічний характер, наприклад вивчення споживацьких мотивів;
  •  підприємство не має досвіду в дослідженні місцевого ринку;
  •  є труднощі в обміні інформацією, проблема мовного бар’єра, незнання культури, традицій;
  •  підприємство має дефіцит ресурсів для вивчення ринку;
  •  потреба в незалежній та об’єктивній оцінці ринку.

На рисунку 2.4 ми узагальнили основні підходи, які на нашу думку має проводити ПАТ “ПБК “Радомишль” для ефективної виходу підприємства на зовнішній ринок.

Рис. 4. Шляхи удосконалення зовнішньоекономічної діяльності

ПАТ “ПБК “Радомишль”

Здійснення ефективного впровадження запропонованих заходів повинно сприяти розвитку зовнішньоекономічної діяльності, в той же час слід враховувати певні недоліки організації ЗЕД на підприємстві. Як показав аналіз в діяльності підприємства є явні недоліки (п.2.2. даної роботи). Задля підвищення ефективності механізму зовнішньоекономічної діяльності, пропонується наступне:

1. Запровадити системне здійснення маркетингових досліджень зовнішнього ринка.

Зовнішньоекономічна діяльність є стратегічним напрямком розвитку підприємства, тому в такій ситуації важливе значення має діяльність маркетингової служби на підприємстві, яка має сприяти розширенню ринків збуту продукції. На наш погляд, на сьогодні основним напрямком роботи відділу маркетингу має бути прямий вихід на нові ринки країн СНД та інші, які виступають для підприємства одними з перспективних споживачів, оскільки в них на фоні зростаючої потреби у с/г продукції ресурси значно менші. Слід також розробити тактику й стратегію розвитку експорту до Європейських держав й Малої Азії.

Відділ маркетингу повинен активно вести пошук потенційних покупців, а не зосереджувати свою діяльність на отриманні та виконанні замовлень від постійних партнерів. На нашу думку, головні менеджери підприємства повинні зробити стратегічною метою – збільшення обсягів збуту за рахунок нових партнерів й розширення асортименту продукції, що має експортуватися. Даний крок дозволить збільшить обсяги виробництва, зменшити збитки підприємства за допомогою ефекту масштабу.

2. Налагодження більш ефективної системи збуту. Коли підприємство, як юридична особа, здійснює самостійну економічну діяльність, проблема пошуку нових ринків збуту набуває неабиякої актуальності. Адже вже той факт, що підприємство працює лише на половину своїх потужностей за умови достатньої ефективності експортних операцій, свідчить про необхідність збільшення обсягів виробництва тієї продукції яка користується попитом на зовнішньому ринку.

Здійснення ж останнього передбачає вже зазначений пошук ринків збуту та формування стратегії виходу на них.

3. Одним з напрямків вдосконалення механізму зовнішньоекономічної діяльності підприємства має бути процес ціноутворення. Ціна – тонкий ринковий інструмент, і з ним слід поводитися обережно. Не виважені рішення можуть істотно порушити фінансові результати підприємства і позначитись на довгострокових стратегіях обережно. Враховуючи цінову стратегію підприємства, для ефективізації процесу ціноутворення ми пропонуємо застосовувати метод орієнтації на ціни конкурентів.

Нами пропонується створити на підприємстві в рамках функціонування єдиної інформаційної системи маркетингову інформаційну систему (ІСМ) – систему постійного відслідковування, зберігання і обробки маркетингових даних, необхідних для управління процесом збуту готової продукції. Створення ІСМ на підприємстві дозволить кардинально змінити ситуацію за рахунок таких чинників:

  •  необхідність реагувати на зміни зовнішнього середовища;
  •  забезпечення можливості скорочення часу на пошук партнерів, клієнтів, здійснення угод, розробку нових видів продукції тощо;
  •  зниження трансформаційних витрат за рахунок оптимального вибору структури асортименту продукції та послуг, зниження кількості посередників та витрат на збут;
  •  раціоналізація структури управління, скорочення і об’єднання низки функцій, солідаризація відповідальності;
  •  використання сучасних інформаційних технологій та світової мережі Internet, завдяки якій є доступною оперативна, статистична та аналітична інформація різних підприємств, в тому числі і конкурентів.

Обравши соціально-економічну спрямованість маркетингової діяльності в умовах розвитку ЗЕД ПАТ “ПБК “Радомишль” визначило головним своїм завданням встановлення потреб ринку і забезпечення бажаної задоволеності більш ефективними, ніж у конкурентів, засобами, з одночасною підтримкою благополуччя споживачів і суспільства в цілому.


ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Дослідивши в роботі механізм управління зовнішньо-економічної діяльності в умовах ПАТ “ПБК “Радомишль” можна зробити наступні висновки:

Зовнішньоекономічну діяльність підприємств ототожнюють, передусім, зі здійсненням експортних та імпортних торговельних операцій. Це і зрозуміло, адже на такі операції припадає майже 80% усіх здійснюваних у зовнішньоекономічній діяльності операцій.

Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності є невід’ємною частиною, структурним елементом системи загального менеджменту підприємства. Він включає сукупність принципів, методів та форм управління виробництвом, реалізацією продукції, послуг, зорієнтованих на максимізацію прибутку, здійснення довгострокових економічних інтересів підприємства. Експортні операції – це діяльність, яка пов’язана з продажем і вивезенням за кордон товарів для передачі їх у власність іноземного контрагента. Імпортні операції – це діяльність, що пов’язана із закупівлею і ввезенням іноземних товарів для наступної реалізації їх на внутрішньому ринку своєї країни.

Розрахунок економічної ефективності проводиться шляхом зіставлення досягнутого економічного результату (ефекту) з витратами ресурсів на отримання цього ефекту. використання збалансованої системи показників оцінки у сфері управління ЗЕД підприємства дозволяє удосконалити систему прийняття стратегічних та тактичних рішень, оптимізувати використання обмежених внутрішніх резервів розвитку підприємства щодо подальшого розвитку конкурентних переваг як у короткострокових так і у довгостроковій перспективі;

ПАТ ПБК “Радомишль” – це сучасне підприємство з виготовлення і реалізацієї пива, екстракту хмелю та солоду пивоварного. Підприємство здійснює ефективно свою господарську діяльність, є прибутковим, продукція рентабельна та конкурентноздатна, оснащене сучасним обладнанням. Вищим органом управління підприємства є загальні збори власників, які, однак, не здійснюють повсякденного управління товариством. Головою правління ПАТ ”ПБК “Радомишль” є Кімлик Володимир Володимирович. Під його керівництвом Радомишльський пивзавод став економічно міцним підприємством, в якому на перший план виноситься якість продукції, а вже потім – ціни і прибутки. Найважливішим кроком до високих показників став компетентний підхід до формування робочого колективу підприємства: професійне навчання, матеріальне і моральне стимулювання.

З оцінки фінансово-господарської діяльності ПАТ “ПБК “Радомишль” встановлено, що підприємство останні три роки втратило свою фінансову стійкість і не може вчасно повертати свої борги, що означає, що воно втратило свою платоспроможність і ліквідність.

Організацію зовнішньоекономічної діяльності у ПАТ “ПБК “Радомишль” здійснює відділ зовнішньоекономічних зв’язків, який очолює начальник відділу. Так відділ складається із секторів і спеціалістів. Головним завданням відділу є участь в розробці стратегії ЗЕД підприємства, сприяння розвитку ЗЕД підприємства з метою прискорення його соціально-економічного розвитку, забезпечення виконання зобов’язань, що випливають з договорів та угод із зарубіжними партнерами, організація експортно-імпортних операцій, забезпечення їх ефективності тощо.

Стратегічна ціль ПАТ «ПБК «Радомишль» - займати провідні позиції пивного і сокового сегменту українського ринку, а також скласти гідну конкуренцію провідним виробникам європейських і світових брендів. Експорт продукції ПАТ “Пивобезалкогольний комбінат “Радомишль” значно збільшився, як взагалі, так і за асортиментними групами зокрема. двi золотi медалi обох найпрестижнiших конкурсiв пива – Зoлоту Медаль Всесвiтнього Кубка Пива 2004 (World Beer Cup) у м. Сан-Дiєго, Калiфорнiя, США, в категорiї Баварське нефiльтроване пшеничне пиво та Золоту Медаль у класi пшеничного пива на Brewing Industiy International Awards – 2004, “Оскар пивної індустрії” у Лондонi, Велика Британiя). Це дало поштовх  до  збільшенню  експортного  потенціалу  як  даного  пива  так  і інших сортів пива, таких як “Крістл” та “Данкел”. Пиво «Пшеничне Еталон» та «Пшеничне Еталон Kristall» адаптовані для реалізації на західних ринках та продаються у мережах супермаркетів Німеччини, Великої Британії, а також Російської Федерації.

Підприємство збільшило обсяги експортної реалізації продукції серед посередників. Обсяги експорту і обсяги імпорту на ПАТ ПБК “Радомишль” мали тенденцію до зростання. В  2012 році виручка від експорту товарів ПАТ ПБК “Радомишль” становила 19755,6 тис. грн., що на 8821,9 тис. грн. більше, ніж в  2010 році. В  2012 році виручка від імпорту товарів ПАТ ПБК “Радомишль” становила 2600,0 тис. грн.. що на 1409,9 тис. грн. більше, ніж в  2010 році.

Для удосконалення маркетингової діяльності орієнтованої на зовнішній ринок ПАТ “ПБК “Радомишль” необхідно:

  •  розробляти бізнес-план щодо розширення географії ринку збуту продукції по Україні і за кордоном;
  •  модифікувати та розробляти нові види продукції, враховуючи потреби споживачів даного сегменту ринку;
  •  стимулювати своїх посередників, оптових покупців, дилерів, використовуючи методи стимулювання збуту виробів;
  •  надсилати торгівельним та посередницьким фірмам країн зарубіжжя прайс-листи з пропозиціями про співпрацю;
  •  проводити бартерні операції з іноземними постачальниками сировини, тощо. Тим самим розшириться коло потенційних покупців готової продукції підприємства;
  •  розробляти та проводити акції у підтримку нових видів продукції з метою заохочення споживачів віддати перевагу саме продукції ПАТ “ПБК “Радомишль”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.  Анализ внешнеэкономической деятельности предприятия. /                   А.Н. Муравьев, А.Ф.Мухин, Ю.А.Григорьев и др. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 144 с.
  2.  Армстронг Г. Маркетинг. Загальний курс: пер. з англ.: [підручник] / Гарі Армстронг, Ф. Котлер; Ун-т Північної Кароліни, Північно-Західний ун-т. – 5-те вид. – М., СПб.: Діалектика, 2007. – 608 с.
  3.  Басюк Т.П. Фінансові аспекти зовнішньоекономічних операцій // Економіка. Фінанси. Право. – 2007. – № 6. – C. 20-25.
  4.  Бачевський Б.Є. Потенціал і розвиток підприємства: [навчальний посібник] / Б.Є. Бачевський. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 396 с.
  5.  Березін О.В. Економіка підприємства. Рекомендовано МОН: [навч. посіб.] / О.В. Березін, Л.М. Березіна, Н.В. Бутенко. – К.: Знання, 2009. – 390 с.
  6.  Бутинець Ф.Ф. Економічний аналіз: [навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”] / Ф.Ф. Бутинець. – Житомир: ПП “Рута”, 2003. – 680 с.
  7.  Бутинець Ф.Ф. Облік і аналіз експортно-імпортної діяльності: підручник. – Житомир: ПП “Рута”, 2008. – 544с.
  8.  Василенко В.А. Стратегічне  управління: [навч. посібник] /                   В.А. Василенко, Т.І. Ткаченко. – К.: ЦУЛ, 2003. – 396 с.
  9.  Вічевич А.М., Максимець О.В. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності: [навч. посібник] – Львів: Афіша, 2004. – 140 с.
  10.  Вічевич А. М. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності /                       А.М. Вічевич, О. В. Максимець. – Львів: Афіша, 2009. – 140 с.
  11.  Внешнеэкономическая деятельность предприятия: Учеб. для вузов / Под ред. Л. Е. Стровского. – 2-е изд. – М.: ЮНИТИ, 2009. – 823 с.
  12.  Воронова Є.М. Міжнародні економічні відносини: конспект лекцій. – К., 2008. – 196 с.
  13.  Гаевская О.Б. Управление международным сотрудничеством. – К., 2009. – 237 с.
  14.  Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2007. – 328 с.
  15.  Гордієнко П.Л. Стратегічний аналіз: [навч. посібник] /                               П.Л. Гордієнко. – К.: Алерта, 2006. – 404 с.
  16.  Гребельник О.П. Основи експортно-імпортної діяльності: Підручник. -  Київ.: Центр навчальної літератури, 2009. – 384с.
  17.  Гребельник О.П., Романовський О.О. Основи експортно-імпортної діяльності: Навч. посіб. – К.: Деміур, 2009. – 296с.
  18.  Дахно І.І. Міжнародна торгівля: [навчальний поcібник] / І.І. Дахно. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 296 с.
  19.  Дахно І.І. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: [навч. посібник] / І.І. Дахно, Н.В. Альбіщенко, А.О. Жебровський, О.О. Кириленко, С.В. Коваленко, І.І. Ніколаєва, Д.Є.Нілов, Д.О. Правоторов, І.Г. Яценко. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 328 с.
  20.  Дегтярева О.И., Полякова Т.Н., Саркисов С.В. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб. пособие. – 2-е изд. – М.: Дело, 2007. – 320 с.
  21.  Дем’янченко А.Г. Оцінка ефективності організаційної структури експортної діяльності підприємства // Механізм регулювання економіки. – 2009. – № 1. – С. 130-137.
  22.  Дідківський М.І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навч. – посібник – К.: Знання, 2008. – 463с.
  23.  Довгань Л.Є. Стратегічне управління. Навчальний посібник рекомендовано МОН України: [навч. посібник] / Л.Є. Довгань. – К.: ЦУЛ, 2009. – 440 с.
  24.  Должанський І.З. Конкурентоспроможність підприємства: [навч. посібник] / І.З. Должанський, Т.О. Загородка. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 384 с.
  25.  Задихайло Д. В. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні: [підручник] / За заг. ред. доц. Р.Б. Шишки. – X.: Вид-во Ун-ту внутр. справ; “Еспада”, 2000. – 378 с.
  26.  Зінь Е.А. Основи зовнішньоекономічної діяльності: [підручник] /         Е.А. Зінь. – К.: Кондор, 2009. – 432 с.
  27.  Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: [підручник] / під ред.проф. Л.Е. Стровського. – М.: Закон та право, ЮНІТІ, 2001. – 408 с.
  28.  Зовнішньоекономічні операції і контракти: [навч. посіб.] / В.В. Козик,    Л.А. Панкова, Я.С. Крап’як, О.Ю. Григор’єв, А.О. Босак. – 2-ге вид. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 608 с.
  29.  Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 22 грудня 1998 р. № 335 – XIV.
  30.  Закон України “Про митний тариф України” від 05.04.2001 року             № 2371-ІІІ.
  31.  Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для вузів/ І.В.Багрова, Н.І.Рєдіна, В.Є.Власюк, О.О.Гетьман; За ред. д – ра екон. наук, проф. І.В.Багрової. – Київ, Центр навчальної літератури, 2008. – 580 с.
  32.  Каніщенко О.Л. Міжнародний маркетинг у діяльності українських підприємств: [підручник] / О.Л. Каніщенко. – К.: Знання, 2007. – 446 с.
  33.  Карлоф Б. Деловая стратегия фирмы: [учеб. пособие] / Б. Карлоф. – М.: Экономика, 1991. – 238 с.
  34.  Кіндрацька Г.І. Економічний аналіз: теорія і практика: [підручник] / За ред. проф. А.Г. Загороднього. – Львів: “Магнолія Плюс”, 2006. – 428 с.
  35.  Козик В.В., Панкова Л.А. Міжнародні економічні відносини: Навч. посібник. – К., 2009. – 514 с.
  36.  Куденко Н.В. Стратегічний маркетинг: [навч. посібник] / Н.В. Куденко. – К.: Вид-во КНЕУ, 2008. – 341 с.
  37.  Куденко Н.В. Маркетингові стратегії фірми: [монографія] / Н.В. Куденко. – К.: КНЕУ, 2002. – 245 с.
  38.  Краснопутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: [навч. посібник] / Н.С. Краснопутська. – Київ: „Центр навчальної літератури”, 2005. – 352 с.
  39.  Мазаракі А.А. Міжнародний маркетинг: [підручник] / За ред.                А.А. Мазаракі, Т.І. Чаюн, Т.М. Мельник. – К.: 2000. – 306 с.
  40.  Макогон Ю.В., Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: [навч. посібник] / Ю.В. Макогон, В.С. Рижиков, С.В. Касьянюк. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 423 с.
  41.  Міжнародний менеджмент: [навч. посіб.] / За ред. О.Б. Чернеги. – К.: Центр навч. літ–ри, 2006. – 592 с.
  42.  Міжнародний менеджмент: [навч. посібник] / Л.І. Михайлова,                          О.Ю. Юрченко, Ю.І. Данько, А.М. Михайлов. – К.: ЦУЛ. – 2007. – 200 с.
  43.  Міжнародний маркетинг у діяльності українських підприємств: [навч. посіб.] / О.Л. Каніщенко. – К.: 2007. – 446 с.
  44.  Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: [навч. посібник] /        О.Я. Курак, М.Р. Крива. – Львів: Вид-во Львів. комерц. акад., 2007. – 127 с.
  45.  Международный менеджмент / под ред. Пивоварова С.Э., Тарасевича Л.С. – СПб.: Питер, 2009. – 576 с.
  46.  Менеджмент експортно-імпортної діяльності: Підручник. /За ред. О.А. Кириченка – К.: Знання, 2010. – 493 с.
  47.  Новошинська Л.В. Міжнародний маркетинг: [навчальний посібник] /  Л.В. Новошинська. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 174 с.
  48.  Облік та аналіз зовнішньоекономічної діяльності: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / Ю. А. Кузьмінський, В. Г. Козак, Л. І., Лук’яненко та ін.; За ред. Ю. А. Кузьмінського. – К.: КНЕУ, 2008. – 179 с.
  49.  Основи митної справи в Україні: [підручник] / За ред. О.М. Пашка. – К.: Знання, 2008. – 651 с.
  50.  Пархоменко В.В. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності: Підручник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ПП “Рута”, 2008.544 с.
  51.  Постанова Кабінету міністрів України “Про встановлення показників питомої ваги давальницької сировини у загальній вартості готової продукції за окремими видами операцій у зовнішньоекономічних відносинах” від 02.04.98р. № 427.
  52.  Полторак В.А. Маркетингові дослідження: [навч. посібник] /                В.А. Полторак. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 387 с.
  53.  Регулювання зовнішньо-економічної діяльності: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / І.І. Дахно, В.М. Барановська, Ю.А. Бовтрук та ін.; / За ред. І.І. Дахна. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 472 с.
  54.  Рум`янцев А.П., Рум`янцева Н.С. Зовнішньоекономічна діяльність: Посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2009. – 377с.
  55.  Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – 5-е изд. – Минск: ООО “Новое знание”, 2009. – 688с.
  56.  Сандровський К.К. Міжнародне митне право: [підручник] /                   К.К. Сандровський. – 2-е вид., випр. – К.: Тов-во “Знання”, КОО, 2006.-461 с.
  57.  Семенов Г.А. Економіка підприємства: [навч. посібник] /                       Г.А. Семенов, М.О. Нанкова, А.Г. Семонов. – 2-ге вид., перероб. та доп. Київ: ЦНЛ, 2005. –   328 с.
  58.  Соловйова Л.В., Путівка в менеджмент ЗЄД: [навч. посібник] /             Л.В. Соловйова, В.А. Міщенко. – Х.: Фактор, 2008. – 384 с.
  59.  Тарасенко Н.Б. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. – 2-ге вид.: [навч. посібник] / Н.Б. Тарасенко. – К.: Алерта, 2003. – 485 с.
  60.  Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посіб. / За заг. ред. А. І. Кредісова. – К.: ВІРА-Р, 2008. – 552 с.
  61.  Фатенок-Ткачук А.О. Завдання економічного аналізу у процесі формування стратегії розвитку ЗЕД. Тези доповідей та виступів IV Всеукраїнської наукової Є. Є. – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2007. – С. 219-221.
  62.  Філіна Г.І. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: [навч. посібник] / Г.І. Філіна. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 320 с.
  63.   Фомичев В.И. Международная торговля: [учебник]. – 2-е изд., перераб. и доп. / В.И. Фомичев. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 446 с.
  64.  Хасси Д. Стратегия и планирование. Путеводитель менеджера: [учеб. пособие] / Д. Хасси. – СПб.: Питер, 2001. – 378 с.
  65.  Цал-Цалко Ю.С. Фінансовий аналіз: [підручник] / Ю.С. Цал-Цалко. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 566 с.
  66.  Циганкова Т.М. Міжнародний маркетинг: [навч.посібник] /                  Т.М. Циганкова. – К.: КНЕУ, 1998. – 120 с.
  67.  Циганкова Т.М. Міжнародна торгівля: [навч. посіб.] / Т.М. Циганкова та ін. – К.: КНЕУ, 2001. – 488 с.
  68.  Шкурупій О.В., Аранчій В.І. Формування організаційно-економічного механізму визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства // Науковий вісник у-ту споживчої кооперації України. – 2005. №1 (15). - С.105 -111.
  69.  Шершньова З.Е. Стратегічне управління: [навч. посібник] /                     З.Е. Шершньова, С.В. Оборська. – К.: КНЕУ, 1999. – 378 с.
  70.  Як складати зовнішньоекономічні контракти: [навч. посіб.] / під ред.    С.В. Воронов. – К.: “МККУ”, 2002. – 127 с.
  71.  Яковлєв А.І. Удосконалення методів визначення ефективності ЗЕД // Фінанси України. – 2008. № 9. – С. 25-27.
  72.  Яремко З.М., Тимошук С.В., Третяк О.І., Ковтун Р.М. Охорона праці: Навч. посіб. за ред. проф. З.М. Яремка. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. –300 с.
  73.  http://www.rada.gov.ua. / [Електронний ресурс]. – Офіційний сайт Верховної Ради України.



 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

27109. Режимы работы процессора 124.5 KB
  Первое поколение Pentium носило кодовое имя P5 а также i80501 напряжение питания было 5 В расположение выводов – матрица тактовые частоты – 60 и 66 МГц технология изготовления – 080микронная частота шины равна частоте ядра. Тактовая частота ядра – 75200 МГц шины – 50 60 66 МГц. Внутренняя тактовая частота – 166233 МГц частота шины – 66 МГц. Тактовые частоты от 133 до 266 МГц с частотой шины 6066 МГц.
27111. Что такое программное обеспечение 42.5 KB
  Кроме системного ПО в состав программного обеспечения компьютера входят еще прикладные программы и системы программирования. Состав прикладного программного обеспечения Программы с помощью которых пользователь может решать свои информационные задачи не прибегая к программированию называются прикладными программами. К их числу относятся: текстовые и графические редакторы с помощью которых можно готовить различные тексты создавать рисунки строить чертежи; проще говоря писать чертить рисовать; системы управления базами данных СУБД...
27112. Технологии ISDN, ATM, Ethernet 268.66 KB
  Технологии ISDN ATM Ethernet.голос TV С TCP D IP Ethernet X Устанавливается пользователем Многообразие уровней адаптации технологии к протоколам верхних уровней. Ethernet Ethernet IEEE 802. До сих пор можно встретить фирменные варианты Ethernet под названиями Ethernet II Ethernet DIX DEC Intel Xerox и Raw 802.
27113. Типы и назначения интерфейсов ввода-вывода 34 KB
  Последовательные порты COM и LPT USB и IEEE1394. В настоящее время для настольных и портативных компьютеров разработано два высоко скоростных устройства с последовательной шиной: USB Universal Serial Bus универсаль ная последовательная шина и IEEE1394 называемая также i. В USB реализована возможность подключения большого количества периферийных устройств к компьютеру. При подключении устройств к USB не нужно устанавливать платы в разъемы сис темной платы и реконфигурировать систему; кроме того экономно используются такие важные...
27114. Определение миссии фирмы (организации). Стратегии фирмы. Типовые стратегии фирмы в условиях конкуренции (по М. Портеру) 25.66 KB
  Общая корпоративная стратегия решает следующие основные задачи: 1. Стратегия развития фирмы должна представлять собой иерархию взаимосвязанных и поддерживающих друг друга стратегий. Каждая из них должна быть завершенной и соответствовать заданному уровню децентрализации и согласована со стратегиями более высокого уровня. Корпоративную стратегию можно представить следующим образом: Корпоративная стратегия Бизнесстратегия Рыночная стратегия Внутрифирменная стратегия Ресурсная стратегия Маркетинговая стратегия Стратегия обеспечения...
27115. Основные задачи маркетинга в бизнесе. Функции маркетинга в организации. Бюджет маркетинга 16.54 KB
  Основные задачи маркетинга в бизнесе. Функции маркетинга в организации. Бюджет маркетинга. Теория маркетинга базируется на взаимосвязанных друг с другом понятиях потребность товар и обмен.
27116. Жизненный Цикл Товара 84.5 KB
  Наиболее рациональным с точки зрения задач маркетинга является рассмотрение жизненного цикла формы товара фотокопировальные установки карманные калькуляторы и т. На ее основе можно получить прогноз изменений темпов роста продаж товара размеров прибыли а так же ожидаемое время изменения поведения конкурентов и покупателей. Жизненный цикл товаров можно разделить на несколько основных этапов: Этап выведения товара на рынок Характеризуется очень высокой степенью неопределенности результатов поскольку заранее трудно определить будет ли иметь...
27117. Оценка стратегической зоны хозяйствования (бизнеса) на основе матрицы Бостонской Консультативной Группы 18.85 KB
  Для оценки конкурентоспособности отдельных видов бизнеса в матрице БКГ используются два критерия: темп роста отраслевого рынка; относительная доля рынка. Темп роста рынка определяется как средневзвешенное значение темпов роста различных сегментов рынка в которых действует предприятие или принимается равным темпу роста валового национального продукта. Относительная доля рынка определяется делением доли рынка рассматриваемого бизнеса на долю рынка крупнейшего конкурента.Значение доли рынка равное 1 отделяет продукты – рыночные лидеры – от...