73245

Розумове виховання молодших школярів у навчальному процесі

Курсовая

Педагогика и дидактика

Розумове виховання потрібне людині не тільки для праці, а й для повноти духовного життя. Уміти творчо мислити і бути розумною повинна бути кожна людина, бо розум конче необхідний в усіх сферах людського життя. Тому справжнє розумове виховання орієнтує людину на життя в усіх його складностях.

Украинкский

2014-12-10

144 KB

16 чел.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи виховання молодших школярів

1.1 Значення, суть та зміст розумового виховання учнів початкових класів

1.2 Основні шляхи розумового виховання

1.3 В. О. Сухомлинський про розумове виховання учнів початкових класів

РОЗДІЛ ІІ. Розумове виховання молодших школярів у навчальному процесі

2.1. Рівні розумового виховання учнів початкових класів в умовах традиційного навчання

2.2. Дослідження шляхів розумового виховання учнів під час інтегрованих уроків

2.3. Аналіз експериментальної роботи

Висновки

Список літератури

Додатки

ВСТУП

Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями [ 3.ст. 1 ].

Розвиток і формування особистості, опанування нею національної і світової культури здійснюється як єдиний процес, що передбачає набуття знань, вироблення ставлень та цінностей, які в кінцевому рахунку обумовлюють світогляд та ідеали людини [ 2. ст. 6]. Нині в зв'язку з небувалим розвитком науки, пожвавлення суспільних перетворень, посиленою інтелектуалізацією праці проблема плекання інтелекту набрала особливої гостроти. Всі тепер відчуваємо, як у відповідальний час розбудови нашої держави зросла потреба мати людей компетентних, розумово обдарованих. І тут без добре поставленого розумового виховання аж ніяк не обійтись.

Над даним питанням працювали великі науковці і педагоги, такі як:

В.О. Сухомлинський, М.І Стельмахович, Д.Б. Ельконіна, В.В. Давидова, Д,В, Луцик, А.А. Сідлецька, А. В. Воронцова, Г. Цукерман, С.В.Ламакович, Л.І. Тимченко, І. Мідхатов, Лозниця В.С, Петрова І.І, І.М.Баженова, Пушкарьова Т, Розин В.И. , Роменец В.А. , Рубинштейн С.Л., Рудницька О.П., Эрдниев П.М.

Досить багато науковців працювали над цим питанням, але ще баго аспектів залишилось не розкритими. Тому виходячи з актуальності проблеми, темою курсової роботи є « Розумове виховання молодших школярів ».Мета курсової роботи: дослідити шляхи підвищення рівня розумового виховання молодших школярів шляхом інтеграції змісту освіти в початковій школі.

Завданнями дослідження є:

Вивчити і проаналізувати наукові джерела з проблеми розумового виховання молодших школярів.

Визначити рівень розумової вихованості учнів молодшого шкільного віку.

Виявити та проаналізувати основні фактори, що впливають на рівень інтелекту молодших школярів.

Експериментально перевірити ефективність інтегрованого навчання, щодо розумового виховання молодшого школяра.

Об'єкт дослідження - процес розумового розвитку молодших школярів.

Предмет дослідження - засоби розумового розвитку молодших школярів.

Під час проведення дослідження було використано наступні методи:

вивчення та аналіз літературних джерел та документів, які характеризують історію і сучасний стан досліджуваної проблеми;

вивчення й узагальнення педагогічного досвіду (ознайомлення з існуючими розробками концепцій та методик естетичного виховання);

анкетування (письмове опитування учнів молодшого шкільного віку з метою визначення їхнього рівня естетичної вихованості).

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи розумового виховання молодших школярів

1.1 Значення, суть та зміст розумового виховання учнів початкових класів

Серед усіх живих істот на Землі людина відрізняється перш за все наявністю розуму, здатністю думати, розмовляти, творити. Розум - одна з найкращих якостей людини. Від інтелектуального розвитку особистості залежить рівень її підготовки до життя, особисті доля і щастя. Широка, нічим не замінима функція розуму відзначена в численних українських народних афоризмах.

Розумове виховання потрібне людині не тільки для праці, а й для повноти духовного життя. Уміти творчо мислити і бути розумною повинна бути кожна людина, бо розум конче необхідний в усіх сферах людського життя. Тому справжнє розумове виховання орієнтує людину на життя в усіх його складностях.

Початкова школа покликана дати своїм учням окреслену її навчальним планом і програмами належну суму знань, умінь та навичок, і водночас розвивати їх розум так, щоб вони в перспективі, здобувши освіту ставали розумнішими і інтелектуально багатими і компетентними, з жадобою до знань людьми.

Забезпечивши розумове виховання молодших школярів, вчитель внесе свою посильну лепту у підготовку вкрай необхідної інтелектуальної еліти України.

Розум - це здатність людини мислити, відображати і пізнавати об'єктивну дійсність. Це найдосконаліша форма теоретичного осягнення дійсності, свідоме оперування поняттями, синтез знань на найвищому рівні творів та ідей. Він аналізує і оцінює, як дані органів чуття, так і розсудкову діяльність, а також сам себе.

У протилежність розсудку, він має синтетичний характер, пізнає об'єкт і його цілості, у взаєминах його частин.

Тому до розумового виховання належить цілеспрямована діяльність вихователів над розвитком розумових сил і мислення учнів, та прищеплення їм культури розумової праці. Воно передбачає набуття знань, розвиток пізнавальних і творчих здібностей, прищеплення інтересу до розумового збагачення впродовж усього життя, самостійному здобування знань і застосуванні їх на практиці. Самостійне здобування знань породжує зрілість думки.

Зміст розумового виховання учнів початкових класів охоплює:

- Розуміння значення знань,які здобуваються в школі, для життя і праці, громадської діяльності, будівництва самостійної Української держави;

- Розвиток допитливості, спостережливості, кмітливості, активності на уроках, прагнення самостійно виконувати завдання в класі і вдома;

- Уявлення про наукову організацію навчальної праці, навички самостійного читання дитячої літератури, уміння ділитися враженнями про прочитане;

- Негативне ставлення до списування, бездумного зубріння, шпаргалок, підказування, не виконання домашніх завдань;

- Шанобливе ставлення до Розуму і розумних людей, бажання стати розумною людиною;

Розумове виховання належить до однієї з найважливіших складових частин формування всебічно розвиненої людини, до одного з дійових чинників вирощення інтелектуальної еліти нації. Здійснюється воно в нерозривній єдності з усіма іншими виховними компонентами. Особистість виростає в певному духовному середовищі, коли існує естетичне, і морально-психологічне поле.

Розумове виховання реалізується у сукупності з формуванням наукового світогляду. Разом з цим воно виконує в початковій школі властиву йому специфічну функцію, спрямовану на розвиток інтелектуального потенціалу молодших школярів, пізнавальних мотивів, навичок розумової діяльності, творчого мислення , раціональної організації навчальної праці.

Розумове виховання - процес тривалий і складний. Успіх його забезпечується рядом факторів. Провідне місце серед них займає перш за все живе спілкування з розумними людьми. Розум плекається розумом. В образі свого вихователя діти повинні бачити безмежну відданість розумовому життю і науці. Тому дуже важливо, щоб молодший школяр з допомогою свого вчителя став розумово багатший, ніж був учора. Кращий спосіб розумового виховання, як цей годі й придумати.

Інтелект умножається також під впливом навколишнього середовища, ЗМІ, читання літератури.

1.2 Основні шляхи розумового виховання

розумовий навчання розвиваючий початковий

Провідні шляхи розумового виховання - це систематичні заняття на уроках, побудованих на основі принципів розвиваючого навчання, позакласна робота з розвитку інтелектуальної культури учнів. У цілому розвиток розумових сил і здібностей школярів від багатства інтелектуального життя школи.

Навчання тоді повноцінне, коли воно сприяє розумовому розвитку учнів, протікає у їх органічній єдності. Порушення цієї єдності недопустиме. Тай головна суть розумового виховання якраз і полягає в тому, що, здобуваючи знання, дитина разом з тим стає розумнішою. У процесі навчання і здійснюється основна мета розумового виховання - розвиток інтелекту.

Інтелект ( від. Лат. Розуміння, пізнання. ) - це здатність до мислення, особливо до його вищих теоретичних вмінь. За в. О. Сухомлинським, розумове виховання відбувається в процесі оволодіння знаннями. Проте воно не зводиться до нагромадження знань. Не можна покласти знак рівності між освіченістю і розумовою вихованістю. Розумова вихованість не рівнозначна обсягу набутих знань. Уся суть у тому, як відбувається життя знань у складній і багатогранній діяльності людини. А це забезпечується тоді, коли кожне заняття в школі стане уроком мислення, урок де є безперервні пошуки й знахідки, здивування і відкриття. Здивування - це надійна стежка мислення. Тільки там де є захоплення, натхнення розумовою працею, можливе інтелектуальне зростання дитини. У пошуках і знахідках найголовніше, а початкових класах - єдине джерело напруження інтелектуальних, вольових сил. Хоч би яким слабким школяр не був, він зобов'язаний з кожним етапом навчання підніматися хоча б не на високу сходинку в своєму розумовому розвитку.

У кожній навчальній дисципліні, яка вивчається у початковій школі, закладені великі можливості для розумового виховання. Треба тільки їх вміло використати. І в першу чергу це стосується уроків рідної української мови і математики.

Мова і мислення завжди нероздільні. Опановуючи рідну мову, діти разом із словами набираються розуму, навчаються чужих думок, навчаються самі думати і виражати свої думки словами. Математику справедливо називають царицею мисленню.

Могутнім фактором розумового виховання виступає при бігання до феноменальної мудрості нашого народу, до невичерпних джерел фольклору. Добре якщо учні не тільки слухають і розповідають казки, але й самі їх складають і пишуть твори-мініатюри, виконують творчі роботи і завдання з усіх без винятку навчальних дисциплін за матеріалами спостережень над явищами природи, над працею, творами мистецтва, а також роботи на теми, які потребують моральної оцінки, поведінки людських взаємин. У початкових класах, - як твердив Сухомлинський, спостереження необхідні дитині, як сонце, вода, і повітря потрібні рослинні. Тут спостереження - найважливіше джерело енергії розуму. Виховуючи молодших школярів, треба вчити їх бачити в звичайному незвичайне, шукати і відкривати причинно-наслідкові зв'язки, відповідаючи на запитання «чому?». Школа спостережливості в молодшому шкільному віці - необхідна умова розумового розвитку. В обов'язок вчителя початкових класів входить піклування проте аби на всіх заняттях розкривати інтелектуальні сили вихованців. Треба дбати, щоб виучувані правила, положення і визначення осягалися не тільки пам'яттю, але й зусиллями розуму. Зубрячка шкодить розумовому вихованню, там де вона панує немає поваги до розуму.

Крім звичного кола шкільних справ й уроків, уявлень, інтересів, у школяра має бути різноманітне інтелектуальне життя. Велике значення для відточення розуму мають зустрічі з творчою інтелігенцією, мудрими оповідачами, участь у різних конкурсах і олімпіадах, народних, національних і шкільних святах, іграх, забавах та інших розумних дозвіллях. Треба всіляко підтримувати розумні захоплення дітей - гру в шахи, лото, колекціонування, моделювання і. т. Українська національна початкова школа тоді стане справжнім осередком розумової культури, коли в ній запанують: культ України - матері, культ людини, культ рідного слова і культ книжки.Для посилення розумового виховання учнів на Україні відроджуються елітарні школи - гімназії, ліцеї коледжі, навчальні заклади для особливо обдарованих дітей.

1.3 В.О. Сухомлинський про розумове виховання

Ім'я В. О. Сухомлинського відоме і популярне в усьому світі, зараз не зустрінеш учителя, вихователя, який був би не знайомий з його педагогічною спадщиною. Однак визнання до павлиського вчителя прийшло не відразу, спочатку були роки напруженої роботи над вивченням духовного світу дитини, виробленням форм і методів навчання і виховання. У педагогічній спадщині павлиського вчителя немає жодного аспекту в системі навчання і виховання, якому не було б приділено потрібної уваги. Разом з тим у спадщині В. О. Сухомлинського рельєфно виступає проблема розумового виховання, яка була і завжди буде однією з головних ланок навчально-виховного процесу.

За В. Сухомлинським, розумове виховання -- це «надбання знань і формування наукового світогляду, розвиток пізнавальних і творчих здібностей, вироблення культури розумової праці, виховання інтересу й потреби в розумовій діяльності, і у постійному збагаченні науковими знаннями, у застосуванні їх на практиці».

Розумове виховання відбувається в процесі надбання знань, але не зводиться лише до їх накопичення. Знання повинні стати переконаннями особистості, її духовним багатством, впливати на ідейні погляди, результати діяльності людини, на її громадянську активність та інтереси.

Найважливішим засобом розумового виховання є навчання, у процесі якого відбувається розумовий розвиток. «Як без азбуки людина не може читати, так без розумового розвитку, без гнучкої, живої думки неможливе розумове виховання». На багаточисленних переконливих прикладах Василь Олександрович показав, що успіх розумового виховання залежить від багатьох факторів: від інтелектуального багатства всього шкільного життя; від духовного багатства вчителя, його кругозору, ерудиції, культури; від змісту навчальних програм і характеру методів навчання; від організації розумової праці на уроках і вдома.

«Навчання -- це лише одна із пелюсток квітки, яка називається вихованням у широкому розумінні слова. У вихованні немає головного і другорядного, як немає головної пелюстки у квітки. У вихованні все головне -- і урок, і розвиток різноманітних інтересів у дітей після уроків, і відносини вихованців у колективі» . Знання з кожного предмета мають певний виховний заряд для формування і розвитку творчого розуму. Тому В.Сухомлинський не погоджується з думкою, що для дітей, у яких немає здібностей до математики чи хімії, допустимі не глибокі, поверхові знання з цих предметів.

В. Сухомлинський вважає, що розумове виховання неможливе без спеціального, спланованого, постійного розвитку розумових сил і здібностей дітей. Цією роботою Василь Олександрович керував понад 20 років, учителі починали її за два роки до вступу дітей до школи. У Павлиській школі проводять спеціальні уроки мислення. З 5 до 10 років дітям потрібно відкривати якнайбільше незрозумілого, цікавого. Чим більше незрозумілого, тим яскравіший інтерес. У дитини виникає багато чому?

У такі моменти «дитина думає, спостерігаючи, і спостерігає, думаючи»
В. О. Сухомлинський любив повторювати: «Тут, у природі, вічне джерело дитячого розуму» . Він вважав дуже важливим, щоб перші істини діти отримували з оточуючого світу, щоб дитину через світ природи вводили в світ суспільних відносин. «Школа під голубим небом», або, як її ще називали, «Школа радості» -- справжнє талановите відкриття Сухомлинського. У ній уроки проходять на природі. Ідея такої школи зустрічалась ще у Ж.-Ж. Руссо, але Василь Олександрович розвинув, поглибив і переосмислив її. У його «Школі радості» педагог приділяв багато уваги у своїй кращій книзі «Серце віддаю дітям», удостоєній Державної премії Української PCP у 1974 році (посмертно).

Павлиський учитель вважав, що серед природи народжується яскрава і жива думка, дитина мислить «образами». Це означає, що, слухаючи, наприклад, розповідь учителя про подорож краплі води, дитина малює у своїй уяві і срібні хвилі вранішнього туману, і темну хмару, і гуркіт грому, і весняний дощ. Чим яскравіші ці картини, тим глибше обдумує вона закономірності природи.

Дитина мислить... Це означає, що певна група нейронів кори півкуль її мозку сприймає образи (картини, предмети, явища, слова) оточуючого світу, і через тонкі нервові клітини -- через канали зв'язку -- йдуть сигнали.

«Саме це надзвичайно швидке переключення нервової енергії нейронів і є тим явищем, яке ми називаємо думкою, -- дитина думає».

В. Сухомлинський говорив, що якщо ізолювати малюка від природи, якщо примушувати його сприймати слово без зв'язку з наочними образами, то клітини мозку будуть швидко втомлюватися і малюк не справиться із завданням, буде відставати. «Ось чому потрібно розвивати мислення дітей, зміцнювати розумові сили дитини серед природи. Ось чому кожна подорож у природу є уроком мислення, уроком розвитку розуму».

В. О. Сухомлинський систематично два рази на тиждень протягом чотирьох років водив кожну групу своїх вихованців на виноградники, на зелені луги, у поля, на річку, на курган, що за селом... І кожен раз, даючи уроки мислення в «школі під голубим небом», він намагався не лише сам говорити, а більше слухати дітей, давав можливість дітям серед природи помовчати, подивитися, відчути, осмислити побачене й почуте. «Вміння дати дитині подумати -- це одна із найтонших якостей педагога»

В. Сухомлинський продумав у деталях усе, що могло стати джерелом думки, визначав об'єкти спостереження, явища оточуючого світу. Так склались 300 сторінок «Книги природи», кожна з яких мала свою назву «Живе і неживе», «Неживе пов'язане з живим», «Все в природі змінюється», «Сонце -- джерело життя», «Рослинний і тваринний світ», «Природа чекає зими», «Ліс зберігає вологу», «Зелений листок -- комора Сонця» та інші. У результаті образного мислення діти поповнюють словниковий запас такими поняттями, як явище, причина, наслідок, зумовленість, залежність, спільність та інші. Поняттями можна оволодіти, лише досліджуючи конкретні явища і факти, лише обдумуючи те, що дитина бачить своїми очима, лише при поступовому переході від сприймання конкретних предметів і явищ до абстрактних понять. Немалу роль, пише В. О. Сухомлинський у книзі «Про розумове виховання», у розвитку мислення відіграють задачі на кмітливість, які породжують оточуючі предмети і явища. В арсеналі павлиських вчителів не одна тисяча таких задач.

Велика роль у розумовому вихованні надавалася казкам. «Казка -- це свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови», -- писав В. О. Сухомлинський. Уже на четвертому місяці існування «школи радості» у Павлиші було створено кімнату казок, у якій дитяча фантазія була неви-черпною. Кожен предмет у ній народжував фантастичну уяву. Дитяча уява починала грати, очі загорались, плавна мова текла потоком.

У розумовому вихованні В. Сухомлинський важливе місце відводив малюванню, кресленню, музиці, творчості. Уже через тиждень після занять у «школі радості» Василь Олександрович запропонував малюкам принести альбом і олівці для малювання. Діти сідали зручно на галявині шкільної садиби, самостійно вибирали об'єкти для малювання. У малюнках на повну силу проявлялася дитяча фантазія, що пробуджувала думку. На уроках образотворчого мистецтва, радив В. Сухомлинський, потрібно не лише вчити дітей законам пропорції, перспективи, співрозмірності, але й давати простір для уяви, не ламати дитячої мови казкового бачення світу.

«Школа радості» поступово ставала концертним залом під відкритим небом. Тут слухали музичні твори і музику природи. Без музичного виховання, вважав В.Сухомлинський, також неможливий повноцінний розумовий розвиток. Ранньої осені діти на природі слухали «Політ джмеля» з опери «Казка про царя Султана» М. А. Римського-Корсакова, у сонячний день «бабиного літа» -- «Осінню пісню» П. І. Чайковського, у зимові дні -- мелодії Е. Гріта, Ф. Шуберта, Р. Шумана... Прослухавши мелодії, діти йшли до квітучої медоносної трави, де слухали бджолину арфу, гудіння джмеля. Музика пробуджує думку, наповнює клітини мозку чудодійною силою. Потрібно, писав В. Сухомлинський, щоб цей зачарований світ природи не був відгороджений від дітей класними дверима.

Розумове виховання в широкому розумінні слова можливе лише за умови отримання дітьми міцних, свідомо засвоєних знань, елементарних істин науки, тобто тих азів, з яких починається навчання і без яких не можна досягти вершини знань Навчання, побудоване на заучуванні і зубрінні, породжує інертність думки. Той, хто лише заучує, часто стає безпорадним перед елементарним розумовим завданням. Не володіючи навичками відбирати для заучування головне, необхідне, учень не вчиться думати. Якщо, наприклад, розв'язуючи якусь задачу, учень буде задумуватися над формулою скороченого множення, або, працюючи над твором, над тим, як писати кожне слово, такий учень не справиться із завданням. Василь Олександрович порівнював хорошого учня з досвідченим слюсарем, який кожен раз, беручи свій інструмент, не розглядає його, бо він уже йому знайомий, а зразу починає працювати; так і підготовлений до розумової праці учень повинен брати з багажу своїх знань азбучну істину, не напружуючи зусиль. А щоб інструмент не заіржавів і не перетворився у важкий тягар, потрібно ним постійно користуватися. У Павлиській школі кожен учитель із свого предмета визначав коло знань, обов'язкових для постійного збереження в пам'яті, і намічав шляхи і способи оволодіння ними. Серед них головні: застосуванню засвоєного для здобування нових знань; зв'язок думки з її першоджерелом -- оточуючим світом. Але оскільки можливості людської пам'яті не безмежні, то розумовий розвиток більше визначається умінням людини самостійно орієнтуватися в морі знань, у по-тоці різноманітної інформації.

Важливим для розвитку об'ємності і гнучкості розуму є єдність знань і вмінь. В. О. Сухомлинський відзначав, що вже в початкових класах письмо учнів повинно бути напівавтоматичним, щоб розумові сили спрямувати не на сам процес письма, а на розуміння смислу тексту. Для цього необхідні вправи з техніки і темпу письма, а також списування в початкових класах не менше 1400--1500 сторінок у зошиті.

Це ж стосується і читання. Щоб навчитись виразно, швидко, свідомо читати, щоб учень думав не про процес читання, а про зміст прочитаного, у початкових класах на читання вголос потрібно затратити не менше 200 годин, а на читання про себе -- не менше 2000 годин. «Думка лише в тому випадку стає бажаною працею для маленької людини, якщо вона вміє, читаючи, думати і, думаючи, читати», -- підкреслював Сухомлинський.

Серед інших умінь і навичок, якими досконало повинен володіти учень, Василь Олександрович називав:

уміння спостерігати явища оточуючого світу;

уміння думати -- зіставляти, порівнювати, протиставляти, знаходити незрозуміле;

уміння дивуватися;

уміння висловлювати думку про те, що учень бачить, робить, думає;

уміння виділяти логічно завершені частини в прочитаному, встановлювати взаємозв'язок і взаємозалежність між ними;

уміння знаходити в книзі матеріал-відповідь на питання;

уміння знаходити книгу з проблеми; уміння робити аналіз тексту в процесі читання;

уміння слухати вчи-теля і одночасно записувати його розповідь;

уміння читати текст і одночасно слухати інструктаж учителя про роботу над текстом;

уміння написати твір, оповідання про те, що учень бачить навколо себе, спостерігає.

Успіх розумового виховання залежить від методів навчання, від їх відповідності розумовому розвитку учнів, а це в свою чергу визначає структуру уроків.

Сухомлинський вказував, що перш ніж учити дітей запам'ятовувати, їх потрібно вчити думати, мислити, аналізувати факти і явища оточуючого світу. «Якщо повторення -- мати навчання, то спостереження -- мати обдумування і запам'ятовування знань».

Розумовому вихованню, на думку В. Сухомлинського, сприяють такі види праці: конструювання і монтування діючих моделей установок, механізмів, приладів; вибір способів передач, перетворень, трансформації енергії і руху; вибір способів обробки матеріалів, вибір інструментів і механізмів, технологічних прийомів обробки; створення середовища, необхідного для нормального розвитку рослин і тварин, управління цим середовищем.

Успіх розумового виховання багато в чому залежить від уміння протягнути незримі ниточки від уроку до позаурочних занять. У Павлиській школі було дві програми навчання: перша -- обов'язкова, друга -- для позаурочних занять. Вони поєднані і глибоко змістовні.
Спостереження В. Сухомлинського переконують, що для осмислення і збереження в пам'яті обов'язкового матеріалу учням потрібно прочитати в 2 -- 4 рази більше науково-популярної та іншої літератури. Прочитане поза програмою налаштовує мозок дітей на засвоєння вивченого. Суть позаурочних, домашніх занять, на відміну від класної роботи, стверджував В. Сухомлинський, це робота з накопичення фактів для пізнання, питань, роздумів. На заняттях гуртків діти, вивчаючи, спостерігаючи, зіставляючи, знаходять істину або ж бачать, що їм необхідні додаткові знання, спостереження, експерименти.

Реалізуючи положення про те, що серцевиною розумового виховання є науковий світогляд, Сухомлинський добивався того, щоб кожен його вихованець умів відстоювати і доводити істину: «Пізнаючи -- доводити і доводячи -- пізнавати -- у цій єдності думки і праці, якраз, і заключається єдність розумового виховання і світогляду», -- писав він.

Узагальнюючи свій великий практичний досвід, В. О. Сухомлинський намітив основні шляхи активізації розумової діяльності учнів, серед них:

1. Самодисципліна в розумовій праці;

2. Формування пізнавальних мотивів;

3. Спеціальна організація розумової праці на уроці і після уроку;

4. Творчий характер завдань з елементами дослідження;

«Справжнє розумове виховання, -- підкреслював Василь Олександрович, -- орієнтує людину на життя у всій його складності, у всьому багатстві».

Питання розумового виховання були в центрі уваги всіх праць В. О. Сухомлинського та в його практичній діяльності. Його одержимість цією проблемою знаходимо в праці «Як виховати справжню людину».

Говорячи про образ ідеальної людини, яку слід назвати справжньою, В. Сухомлинський вважає, що такій людині поряд з іншими якостями повинні бути властиві «інтелектуальне багатство, творчий розум, прагнення жити у світі думок, постійне бажання збагачувати і розвивати свій розум».

Дуже цінні положення і висновки В.О. Сухомлинського про розумове виховання ввійшли до збірника «Про розумове виховання», вони мають непересічне значення для педагогічної громадськості, студентства, усіх читачів. Отже, у творчій спадщині В. О. Сухомлинського розглядаються проблеми змісту освіти й виховання, мотивації й методики навчання дітей, контролю і керівництва навчально-виховним процесом, підготовки вчителя та багато іншого. Великий педагог бачив нові проблеми та шляхи їх вирішення, про це свідчать унікальність його експериментів, творчий підхід до теорії і практики навчання й виховання.

РОЗДІЛ ІІ. Розумове виховання молодших школярів в навчальному процесі

2.1 Рівні розумового виховання учнів початкових класів в умовах традиційного навчання

Визначення рівня навчальних досягнень учнів в умовах традиційного навчання є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому підсумку має не просто дати людині суму знань, умінь та навичок, а сформувати її розумовий розвиток та компетентності як самоздатність до оптимальних дій.

Розумове виховання дитини - базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню та належить до сфери складних якостей особистості.

Виявлення рівнів розумового виховання учнів здійснювалось нами в процесі контролю за навчальними досягненнями молодших школярів.

Оцінка у процесі навчання молодших школярів є одним із важливих засобів мотивації і стимулювання їх навчально-пізнавальної діяльності.

Критерії - це реальні, точно обрані ознаки, величини, які виступають вимірниками об'єктів оцінювання.

Визначаються такі критерії розумової вихованості учнів:

- якість знань: міцність, повнота, глибина, узагальненість, системність, дієвість;

- рівень сформованості вмінь (предметних, розумових, раціональної навчальної діяльності, оцінних): копіювання зразка способу діяльності, виконання способу діяльності за зразком, за аналогією і в нових ситуаціях;

- рівень оволодіння досвідом творчої діяльності: вміннями виконувати процедури творчої діяльності та вирішувати проблему;

- рівень оволодіння досвідом емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу,

до інших людей, до самого себе.

На основі зазначених критеріїв доцільно виділити чотири рівні розумової вихованості учнів початкових класів: початковий, середній, достатній, високий.

Загальнодидактичні характеристики рівнів розумової виховності учнів початкових класів

І рівень - початковий. Учень засвоїв знання у формі окремих фактів, елементарних уявлень, які може відтворити; різними видами умінь володіє на рівні копіювання зразка виконання способу діяльності; самостійну роботу виконує під безпосереднім керівництвом учителя, але допомогу не може сприйняти відразу, а потребує детального кількаразового її пояснення.

ІІ рівень - середній. Учень володіє знаннями у формі понять, відтворює їх зміст, ілюструє прикладами з підручника, може встановлювати засвоєні внутрішньопонятійні зв'язки; відповідь будує у засвоєній послідовності; вміннями володіє на рівні виконання способів діяльності за зразком в подібній ситуації; самостійну роботу виконує зі значною допомогою.

ІІІ рівень - достатній. Учень володіє поняттями, відтворює їх зміст, ілюструє не тільки вже відомими, а й новими прикладами, встановлює відомі внутрішньопонятійні і міжпонятійні зв'язки; вміє розпізнавати об'єкти, які охоплюються засвоєними поняттями; під час відповіді може відтворити засвоєний зміст в іншій послідовності, не змінюючи логічних зв'язків; вміннями володіє на рівні застосування способу діяльності за аналогією; самостійні роботи виконує з незначною допомогою вчителя; володіє вміннями виконувати окремі етапи вирішення проблеми і застосовує їх у співробітництві з учителем (частково-пошукова діяльність).

ІV рівень - високий. Учень володіє системою понять в їх ієрархічній підпорядкованості, в межах, визначених навчальними програмами, встановлює як внутрішньопонятійні, так і міжпонятійні зв'язки; вміє розпізнавати об'єкти, які охоплюються засвоєними поняттями різного рівня узагальнення, під час відповіді перебудовує засвоєний зміст у новій логічній послідовності, відповідь аргументує новими прикладами; вміє застосовувати способи діяльності в нових ситуаціях; самостійні роботи виконує під опосередкованим керівництвом; володіє вміннями самостійно вирішувати проблеми за аналогією (пошукова діяльність).

Експеремент проводився в 1-А класі, Чернятинської ЗОШ І-ІІІ ступенів, Городенківського р-н, Івано- Франківсьої обл.

Класний керівник - Федишин Ганна Іванівна;

Директор школи - Білий Богдан Васильвич;

Безпосередньо перед початком експерименту, був проведений аналіз успішності учнів. (див. Додаток №1)

Додатково рівні розумового розвитку учнів визначались нами за методикою

Е.Ф. Замбицявичине.

У даній методиці вивчаються розумові операції: аналіз, синтез, порівняння, класифікація, узагальнення, логічне умовивід. Тест проводиться з кожним учнем індивідуально. За результатами підраховується середній бал кожного субтесту та виводиться відсоток розумового розвитку. Згідно інструкції учень повинен використати чотири субтеста.

В І субтесті необхідно закінчити почате речення одним зі слів, яке міститься в дужках.

1. У чобота завжди є ... (шнурок, пряжка, підошва, ремінці, гудзики).

2. У теплих краях живе ... (ведмідь, олень, вовк, верблюд, пінгвін).

3. У році ... (24 місяці, 3 місяці, 12 місяців, 4 місяці, 7 місяців).

4. Місяць зими ... (вересень, жовтень, грудень, листопад, березень).

5. У нашій країні не живе ... (соловей, лелека, синиця, страус, шпак).

6. Час доби ... (рік, місяць, тиждень, день, понеділок).

7. У дерева завжди є ... (листя, квіти, плоди, коріння, тінь).

8. Пора року ... (серпень, осінь, субота, ранок, канікули).

9. Пасажирський транспорт ... (комбайн, самоскид, автобус, екскаватор, тепловоз).

У ІІ субтесті одне з п'яти слів в рядку НЕ підходіть до інших.

Наприклад: читання, письмо, ранець, малювання, математика. Не підходить слово «ранець».

Чому? Всі слова позначають навчальні предмети, крім слова - ранець.

1. Тюльпан, лілія, квасоля, ромашка, фіалка.

2. Річка, озеро, море, міст, ставок.

3. Лялька, качалка, пісок, м'яч, дзига.

4. Стіл, килим, крісло, ліжко, табурет.

5. Тополя, береза, ліщина, липа, осика.

6. Курка, півень, орел, гусак, індик.

7. Коло, трикутник, чотирикутник, указка, квадрат.

8. Саша, Вітя, Стасик, Петренко, Коля.

9. Число, ділення, додавання, віднімання, множення.

10. Веселий, швидкий, сумний, смачний, обережний.

У ІІІ субтесті необхідно знайти серед п'яти слів, таке слово, яке б підходило до заданого слова, щоб утворити пару.

Наприклад: Поїзд - машиніст, Літак -? (пілот, небо, квиток, пальне) .

Яке з слів підходить до слова «літак» так само, як до слова «поїзд» підходить слово «машиніст»? (Пілот). Обведи його.

1. Огірок

овоч, роса, садок, квітка, земля.

2. Грядка

морква, гриби, яблуня, колодязь, лава

3. Учитель

учень, лікарня, палата, хворий, ліки.

4.Птах

годинник, чайка, гніздо, пір'я, хвіст.

5.Рукавиця

рука, підошва, шкіра, нога, щітка.

6. Мокрий

сухий, сонячний, слизький, сухий, теплий.

7. Градусник

час, хворий, ліжко, температура, лікар.

8.Машина

мотор, маяк, хвиля, берег, фонарик.

9.Стіл

скатерть, меблі, килим, дошки, цвяхи.

10. Стілець

дерев`яний, гострий, тонкий, блискучий, сталевий.

ІV субтест. Підбері загальне слово до двох зазначених у рядку.

Наприклад: чашка, ложка, кружка. Як це все назваті разом, одним словом? Посуд. Назви знайдене слово Замість крапок.

1. Окунь, карась ...

2. Мітла, лопата ....

3. Літо, зима ...

4. Огірок, баклажан ...

5. Бузок, ліщина ...

6. Шафа, диван ...

7. Червень, липень ...

8. День, ніч ...

9. Слон, мураха ...

10. Дерево, квітка ...

Показники успішності виконання вербальних завдань ( див. Додаток №2)

Високий рівень мають 10% учнів

Середній рівень мають 55% учнів

Низький рівень має 35% учнів

Після проведеної методики використовується тест доктора психологічних наук Гільбуха Ю.З., що побудував шкалу тестових завдань для визначення розумового віку школярів від 6 до 14 років.

Використовувався тест на 6,7 років на визначення та випередження розумового віку.

Інструкція. Дитині надається тест свого віку. Якщо дитина справляється з завданням, дається завдання на випередження. Підраховується результат. Паспортний вік досліджуваної дитини ставиться у дробі в знаменнику, а інтелектуальний вік у чисельнику, отриманий результат помножується на 100 та виводиться відсоток розумового віку.

Інтелектуальний вік 6 років:

1. У чому полягає відмінність:

а) між птахом і собакою?

б) між ручкою і олівцем?

в) між деревом і склом?

Нормою вважається правильну відповідь на два завдання з трьох.

2. Аналогія:

а) стіл виготовляється з дерева, подушка з ...

б) птах літає, риба ...

в) у палки кінець тупий, а у ножа ...

г) сантиметр короткий, кілометр ...

Залік - три правильні відповіді з чотирьох.

Інтелектуальний вік 7 років:

У чому подібність предметів в наступних парах:

а) дерево і вугілля

б) яблуко і абрикос

в) корабель і автомобіль

г) залізо і срібло

Залік - три правильних відповіді.

2. Аналогія:

а) у кролика вуха довгі, а у пацюка вуха ...

б) сніг білий, вугілля ...

в) собака має шерсть, птиця має ...

г) вовки - дикі тварини, собаки ...

Залік - три правильних відповіді.

Результати виконання завдань для визначення розумового віку школярів.

( див. Додаток № 3)

2.2 Дослідження шляхів розумового виховання учнів під час інтегрованих уроків

Існує безліч способів підвіщення розумової вихованості дитини, зокрема - молодшого школяра. Можна підібрати різноманітні методи, засоби и форми роботи.

Аналізуючи сучасні підходи щодо розумового виховання, ми вбрали одну із найактуальніших форм роботи - інтегрований урок.

Інтегрованій урок - є також способом формування розумово розвитку, тому на даний момент цей тип уроку ліг в основу даного експерименту.

Розглянемо, у чому полягає розвивальна суть інтегрованих відів діяльності.

Перспектівність цього методичного підходу полягає передусім у тому, що він дає змогу виявляти деякі слабкі сторони предметної системи навчання, подолати розрізненість, фрагментарність у сприйманні довкілля та навчальних предметів. І водночас, синтезуючим сильним сторонам предметного викладання, створює умови для формування у дитини здатності сприймати предмети та явищем різнобічно, системно, емоційно. З нашої точки зору, організація інтегрованого навчання потребує реалізації певних дидактичних принципів.

1. Тематична єдність програмового матеріалу різних навчальних предметів.

Інтегровані уроки об'єднують блоки знань із різніх навчальний предметів навколо однієї теми, з метою інформаційного та емоційного збагачення сприймання, мислення, почуттів учня. Це дає змогу пізнати певні явища з різніх сторін, досягти цілісності знань. Тематична єдність дидактичного матеріалу на уроках різних навчальних предметів - визначний методичний підхід організації пізнання учнів.

2. Поєднання на уроках різних видів навчальної діяльності.

Конструювання системи інтегрованих уроків значною мірою сприяє використанню сукупності різних видів емоційно-образної діяльності (гри, спостереження за довкіллям, художньої та літературної діяльності).

Види діяльності добираються з огляду на дидактічні цілі й етапи уроку. Найголовніше- домогтись повного злиття різніх видів діяльності, їх гармонії, щоб викликати та підтримувати творчу реакцію дитини, актівізувати її пізнавальні можливості, досягти органічного поєднання логіко-понятійного та емоційно-образного компонентів на різних етапах пізнання та творення тексту.

3. Доцільній набір комплексних завдання, що інтегрують різні способи навчання.

Плануючи етап формування знань, потрібно використовувати такі комплексні завдання:

1. Виразне читання вірша, пісні; спостереження за мальовничими функціями мовних засобів у тексті.

2. Виразне читання вірша, складання діалогів з героями твору, доповнення художніх описів, міркувань.

3. Виразне читання вірша, зіставлення його з картиною. Що в них спільне? Що відмінне?

4. Сприймання вірша, музики, картини. Чи співзвучні ці твори? Чому?

5. Сприймання двох картин (контрастних за настроєм), прослуховування музики.

6. Аналіз виставки дитячих малюнків після екскурсії в природу.

7. Складання описів за дидактичними іграми (Яка пташка мені зустрілася? Яка квіточка (гілочка, лісточок, плід) мені найбільше сподобалась? Чому? Що за гостинці принесла бабусі Червона Шапочка з лісу (місту, поля, лугу).

8. Відгадування загадок, ребусів, кросвордів. Спостереження за виражальними можливостями мовних засобів; зіставлення тексту загадки и малюків, ілюстрацій.

9. Виготовлення художніх ВИРОБІВ та колективних композіцій (аплікацій з природного матеріалу, пластіліну, малюнків).

10. Доповнення, поширення, відновлення казки, вірша.

Під час проведення інтегрованих уроків вчительові доводиться самостійно визначити, яка мета цього інтегрованого уроку, як він сприятиме цілісності навчання, формуванню знань на якісно новому рівні.

Педагогічно правильно організоване спостереження допомагає дитині вийта за межі лише чуттєвого пізнання. На передний план висувається моральне освоєння дивовижного світу, асоціації розвитку природи й людського життя.

Перше за все, потрібно чітко визначити мету, завдання спостереження й вибрати об'єкт. Далі слід організовувати зустріч дітей з природою, або "подорож до джерел думки", якими можуть бути сад, гай, діброва, поле, ставок, берег річкі.

Це так званні "уроки під блакитним небом", або "уроки в зеленому класі", уроки мислення в природі, які так широко практікував В. Сухомлинський. На обраних об'єкт можна приходити разом з учнямі інколи по кілька разів, милуватися картинами природи, спостерігати. Таке спостереження пробуджує творчість.

Ось казочки, створені колективно першокласниками на основі спостереження за довкіллям.

Літаючі яблука

Біжу до школи. Раптом: пурх! - Перед очима. Що це - зупиняюсь і дивуюся. На клені червоні яблука поспілі. Щей літати навчились. - Гм ... - Розмірковую. - Яблука? Взимку? - Пурх! Ще одне в гору піднялося. Придивляюсь: це ж снігурі до нашого парку прилетіли, кленовим насінням поласувати.

Хто привів весну?

Як приходить весна? Хто її приводить? Може, вона прилітає на блакітній хмаринці? А може птахи на крилах несуть? Чи пливе весна річкою? Ні! Її приводить сонечко. Це воно торкнулось промінчиками і посміхнулося:

- Вставай, Веснонько, неси людям радість і красу. Усе ожило, усе зазеленіло.

Це Сонце Весну веде.

Протягом 1-го місяця було проведено низку інтегрованих уроків.

На різних етапах уроку учням пропонувалися:

1. Робити дружно: бути уважним один до одного, привітним, не відволікатися, не заважати один одному, вчасно надавати допомогу, виконувати вказівки головного.

2.Працювати за планом.

3.Вчасно виконувати завдання: стежити за часом, доводити почате діло до кінця.

4.Добре виконувати роботу (як задумано, охайно, без помилок), притримуватися техніки безпеки, економно розподіляти матеріали.

5.Кожен з підгрупи повинен уміти захищати спільне діло і своє, зокрема.

В результаті проведеного дослідження виявлені навчальні та психологічні ускладнення, що вникають у категорії дітей. Для підвіщення рівня успішності розроблено серію інтегрованіх уроків (див. Додаток № 5).

Таким чином, бачим, що до кожного учня повинен бути індивідуальний підхід, який можна реалізувати на інтегрованих уроках.

2.3 Аналіз експериментальної роботи

Для визначення ефективності запропонованих принципів нами було проведено повторне тестування учнів за методикою Е. Ф. Замбицявичине

(див. Додаток №4 )

Таким чином, учнів:

з високим рівнем розумового розвитку - 45%;

з середнім рівнем - 50%;

з низьким рівнем - 5%.

Після проведення повторного тестування високий рівень розумового розвитку підвищився.

Моніторинг розумової вихованості до і після проведення інтегрованих уроків

На інтегрованих уроках дитина застосовує знання, вміння, життєвий досвід для розв'язання життєвих завдань, вчиться оцінювати, захищати свої інтереси, аналізувати ситуації та відносини; спільно діяти, вирішувати конфлікти; розуміти, створювати та використовувати правила. А це і є мета розумового виховання молодшого школяра.

Висновки

В процесі написання курсової роботи, було опрацьовано літературу відповідно до теми «Розумове виховання молодшого школяра», матеріал добирався так, щоб зміст було розкрито повністю. Опрацювавши літературу, ми дійшли до таких висновків:

1. Правильно організоване навчання, що передбачає залучення всіх учнів до активної пізнавальної діяльності і використання спеціальних завдань на розвиток мислення, забезпечує належні розумове виховання школярів.

2. Розширенню кругозору учнів, розвитку їхніх інтелектуальних сил і здібностей сприяють також різноманітні види позаурочної та позашкільної освітньо-виховної роботи за інтересами, самоосвіта.

3. Невід'ємними елементами розумового виховання є формування світогляду. Про рівень сформованості наукового світогляду свідчать відповіді учнів з світоглядницьких питань на уроках, їх діяльність та поведінка в різних ситуаціях, порівняльні дані спостережень педагогів, батьків та інших учасників педагогічного процесу, спеціальні співбесіди тощо.

4. Жадоба знань - це не тільки результат уміло організованого навчання, а й сама сутність процесу формування наукового світогляду.

5. Виконавши курсову роботу, ми побачили, що результаті проведеного дослідження виявили навчальні та психологічні ускладнення, що вникають у певній категорії дітей, а також дійшли висновків - школа має сприяти активному й систематичному впровадженню у навчально-виховний процес інтерактивних методів навчання, активно використовувати інтегровані уроки.

6. На основі критеріїв розумового виховання було виділино чотири рівні розумової вихованості учнів початкових класів: початковий, середній, достатній, високи.

7. Після проведення повторного тестування високий рівень розумового розвитку підвищився. Таким чином, учнів:

з високим рівнем розумового розвитку - 45%;

з середнім рівнем - 50%;

з низьким рівнем - 5%.

Список використаної літератури

1. Держстандарт;

2. Концепція національного виховання;

3. Закон «Про освіту»;

4. Закон «Про середню загальноосвітню школу»;

5. Стельмахович М. І. - Теорія і практика українського національного виховання // Івано - Франківськ, 2011р.;

6. Луцик Д. В. - Виховання розумових потреб у молодших школярів //Початкова школа, 2000р. № 11;

7. Бухлова Н. - Як навчити учня учитись // Шкільний світ, 2007р.;

8. Пасічник А. Особливості розумового виховання молодших школярів у процесі навчального матеріалу // Початкова освіта, 2009р. №5-7 (лютий);

9. Ельконіна Д.В. - Навчання і розумовий розвиток у молодшому шкільному віці // Початкова освіта 2000р. №16

10. Гальперин П.Я. Введение в психологию. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. - 329с.

11. Гончаренко О. Культурологія и проблема інтегрованого навчання учнів // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2001. - №2.

12. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - 376 с.

13. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. - К., 2002. - 302с.

14. Пушкарьова Т. Програма інтегрованого курсу „Навколишній світ” //Початкова школа. - 2001. - № 8. - с. 31 - 36.

15. Розин В.И. Психология: Теория и практика. - М.: Форум, 2005.

16. Роменец В.А. Психологія творчості. - К.: Либідь, 2001. - 286 с.

17. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. К.: „Магістр - S”. - 256 с.

18. Светловская Н.Н. Об интеграции как методическом явлении и ее возможностях в начальном обучении // Нач. ш. - 2009. - № 5. - С.57-58

19. Тименко В.П. Художня праця //Початкова школа. - 2001. - № 8

20.Белова Е.С. «Одаренность малыша: раскрыть, понять, поддержать» - М; 2008.

21.«Дополнительное образование», № 10, 2001; №11, 2001.

23. «Одаренный ребенок» /под ред. О.М. Дьяченко - М; 2003.

24.Савенков А.И. «Детская одаренность: развитие средствами искусства» - М; 1999.

25. Савенков А.И. «Одаренные дети в детском саду и школе» - М; 2000.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

4416. Порушники в інформаційній безпеці 142 KB
  Визначення терміну Хакер Модель порушника Види загроз безпеки інформації Способи несанкціонованого доступу Десятка кращих хакерів Цікаві факти. Модель порушника - це всебічна структурована характеристика порушника, яку разом із моделлю загроз використовують під час розроблення політики безпеки інформації
4419. Эффективные способы осевого уравновешивания ротора центробежного насоса 4.3 MB
  Анализ существующих способов уравновешивания осевой силы в центробежных насосах. Оценка величины осевой силы, действующей на рабочее колесо Во время работы центробежного насоса на его ротор действует сложная система сил. В случае применения в н...
4420. Пейзаж в текстильном коллаже художников Санкт-Петербурга конца ХХ – начала ХХI века. 252 KB
  Введение. Диссертация посвящена истории возникновения текстильного коллажа, изучению творчества художников-текстильщиков Санкт-Петербурга конца ХХ – начала ХХI века, анализу методов и способов создания текстильных коллажей, а также выявлению ху...
4422. Технология производства котлет Московские мясной лавки ИП Иванов С.Г. г. Новочебоксарска Чувашской республики 251.42 KB
  Введение Мясная отрасль агропромышленного комплекса призвана снабжать население высококачественными продуктами питания: мясом, полуфабрикатами, готовыми быстрозамороженными блюдами. Кроме того, она выпускает лечебные препараты, изделия широкого потр...
4423. Факторинг как форма кредитования бизнеса в России на примере МФК ТРАСТ 878 KB
  Введение Проблема расширения рынков сбыта товаров, работ и услуг является одной из наиболее важных в современной экономике, но традиционные формы финансирования оборотного капитала не в полной мере соответствуют запросам предпринимателей. Дост...
4424. Осмотр места пожара. Методическое пособие 5.23 MB
  Рассмотрены организационные и технические вопросы осмотра места пожара с применением современных методов и технических средств, особенности осмотра и изъятия на исследование отдельных объектов. Описана техника фото- и видеосъемки места пожара. Прило...