73335

Мова як особлива система знаків, її місце серед інших знакових систем. Проблеми взаємодії мови і культури, мови і соціуму. Роль мови у формуванні й самовираженні особистості

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мова як особлива система знаків її місце серед інших знакових систем. Що не річка то мова знад СлавутиДніпра: українська чудова як сопілкова гра Д. Мова це сукупність усіх слів усіх граматичних форм усіх особливостей вимови всіх людей За Г. Мова це історія і сучасність це кожна людина і народ це інструмент який допомагає людині в її практичній щоденній діяльності тобто виступає знаряддям спілкування і водночас це й засіб проникнення в глибини історичної пам’яті народу це збереження духовних надбань нації для...

Украинкский

2014-12-11

102.11 KB

28 чел.

Урок 1.

Тема : Мова як особлива система знаків, її місце серед інших знакових систем. Проблеми взаємодії мови і культури, мови і соціуму. Роль мови у формуванні й самовираженні особистості.

Мета: розширити знання учнів про мову як особливу систему знаків, про роль мови у формуванні особистості, поглибити розуміння взаємозв’язку мови і культури, мови і соціуму; вдосконалювати вміння одинадцятикласників правильно та доцільно висловлювати власні думки; за допомогою дидактичного матеріалу сприяти усвідомленню ролі мови в житті суспільства та окремої особистості.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань (формування мовної компетенції).

Обладнання: копії текстів, тлумачний словник української мови, таблиця «Зв’язок мови і суспільства», таблиця «Зв’язок мови і культури».

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення з темою та метою уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Вступна бесіда

Слово вчителя.

Як основний засіб людського спілкування мову неоднаково визначають у різних напрямах досліджень і в межах однієї науки (філософії, лінгвістики тощо) залежно від кількості об’єктивних і суб’єктивних чинників (час, панівна наукова парадигма конкретної науки, різні підходи до об’єкта дослідження, різні методи, методики і прийоми аналізу, особистість дослідника, його світобачення, наукова кваліфікація тощо). У ХХ ст. в працях лінгвістів, філософів, логіків, психологів, фахівців із проблем штучного інтелекту, когнітологів було запропоновано більше 20 тисяч визначень мови (Ф. Бацевич).

Комунікативно-творчий практикум

Запропонуйте власні визначення мови. Порівняйте їх із наведеними нижче міркуваннями майстрів художнього слова та вчених. Про які особливості мови йдеться?

1. Що не річка, то мова — з-над Славути-Дніпра: українська чудова, як сопілкова гра (Д. Білоус). 2. Мова — це сукупність усіх слів, усіх граматичних форм, усіх особливостей вимови всіх людей (За Г. Волкотруб). 3. Мова — це історія і сучасність, це кожна людина і народ, це інструмент, який допомагає людині в її практичній щоденній діяльності, тобто виступає знаряддям спілкування, і водночас це й засіб проникнення в глибини історичної пам’яті народу, це збереження духовних надбань нації для майбутнього (С. Єрмоленко). 4. Мова — основа духовності народу, фундамент існування нації. Це також спосіб сприймання світу, членування реалій, оскільки кожен народ сприймає світ посвоєму, неповторно (З посібника). 5. Мова — це сукупність правил, за якими будується мовлення, мовне повідомлення, за допомогою якого спілкуються люди (З посібника). 6. Ти, мово, — море, небо неокрає, несмертність наша, правда і душа (С. Литвин). 7. Мова є система знаків, що виражають ідеї, а тому її можна порівняти з письмом, з азбукою для глухонімих, із символічними обрядами, із формами ввічливості, із воєнними сигналами тощо (Ф. де Соссюр). 8. Мова — це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторона нашого психічного «Я» (І.  Огієнко).

Творче конструювання

Як ви розумієте наведені вислови? Складіть із ними кілька речень.

Людська мова, мова Творця, ангельська мова, штучна мова, природна мова, мова тварин, мова природи, мова мистецтва, мова жестів, мова науки, мова очей, мова закоханих, рідна мова, мова квітів, мова символів, чужа мова, мова бджіл, материнська мова.

ІV. Сприймання й засвоєння нового матеріалу в процесі виконання практичних завдань

Навчальна лекція

Прослухайте лекцію. Складіть тези.

Небезпідставним є твердження, що ми живемо у світі знаків. Дзвінок будильника вранці — сигнал того, що пора вставати. Червоне світло світлофора — знак заборони переходити вулицю, зелений — знак дозволу. По дорозі ви зустрічаєте товариша, кивком голови вітаєтеся з ним чи тиснете йому руку — знак поваги, прихильного ставлення до нього. У гардеробі вам видають жетон, який засвідчує, що у вас прийняли на зберігання пальто.

У їдальні ви розплачуєтеся грошовими знаками. А якщо додати до цього різні вивіски на громадських чи торговельних закладах, стрілки, що вказують на рух чи місцезнаходження чогось, різні схеми й графіки, із якими кожного дня доводиться стикатися, то все це засвідчує велику роль різних знакових систем у нашому повсякденному житті. Однією із знакових систем є мова. Про її знаковий характер говорили ще вчені давніх Індії та Греції. Так, Аристотель стверджував, що «мовні вирази суть знаки душевних вражень, а письмо — знак перших». Поняття знаковості знаходимо також у граматиці Пор-Рояля, а згодом у працях лінгвістів-компаративістів — В. Гумбольдта, О. Потебні, П. Фортунатова, І. Бодуена де Куртене та ін. Ф. де Соссюр мову як систему знаків ставить в один ряд із будь-якою іншою системою знаків. Семіотика — наука, що вивчає структуру та функціонування різних знакових систем. Основним поняттям семіотики є знак. Знак — матеріальний, чуттєво сприйманий предмет, який виступає в процесі пізнання й спілкування в ролі замінника (представника) іншого предмета й використовується для одержання, зберігання, перетворення і передачі інформації. Основними ознаками знака є: 1) матеріальність; 2) позначення чогось; 3) інформативність; 4) системність. Що стосується системності, то її слід розуміти так: знак отримує своє значення лише за умови входження в певну знакову систему. Так, зокрема, знак «!» у дорожній знаковій системі означає «небезпечна дорога», в шаховій грі — «цікавий хід», у математиці — «факторіал», у пунктуації — «знак оклику». Червоне світло саме по собі нічого не означає, але в дорожній сигнальній триколірній системі — червоний, жовтий, зелений кольори — воно має певне значення. Поза системою знак неможливий (За М. Кочерганом). Що ж у мові виконує функцію знака? У широкому розумінні знаками мови, або мовними чи лінгвальними знаками, є звуки (навіть букви), морфеми (префікси, корені, суфікси, закінчення), слова, словосполучення і речення. Вони різняться своєрідністю функцій і місцем у системі мови. У точному ж розумінні знаками мови виступають лише ті її елементи, яким властива функція називання, а саме: слова і словосполучення. Саме вони виступають у мові замінниками предметів, дій, понять, кількостей, ознак. Звуки не можна вважати лінгвістичними знаками у вузькому розумінні тому, що вони не мають значення; морфеми (префікси, корені, суфікси, закінчення) — тому, що вони хоч і мають значення (у слові Петрусь — суфікс -усь- має значення пестливості), але самостійно не реалізують своє значення, а тільки в сполуці з іншими морфемами (в імені Петрусь — із коренем Петр-); речення — тому, що вони складаються з інших знаків. Як знаки, слова й деякі словосполучення є умовним позначенням предметів і явищ, понять і ознак, адже зрозуміло, що найменування, яке несуть вони, не зумовлюється природою предмета. Якби найменування зумовлювалося природою предмета, то в усіх мовах він би називався однаково. Це значить, що не було б різних мов, а існувала б одна мова. Проте такого немає. У тому, що назва предмета не зумовлюється природою предмета, легко переконатися на такому прикладі. Слово української мови яблуко є лише знаком, вираженим конкретним набором звуків, передаваних на письмі буквами, але воно не має нічого спільного із смачним фруктовим плодом круглої форми й певного кольору. До того ж це слово є лінгвістичним знаком для того мовця, який співвідносить почутий комплекс звуків із відповідним предметом. Для француза чи китайця, які

не знають української мови, це слово є лише набором звуків, які нічого не означають. Із цього легко дійти висновку, що мовні знаки — тільки умовні позначення предметів і понять, ознак і дій, прийнятих у певному суспільстві. Їхня номінативна роль (роль називання, позначення) зумовлює визнати мову знаковою системою, інакше — системою знаків. Тому мову називають знаковою системою (За С. Дорошенком).

Проблемна бесіда

Дайте відповіді на питання.

1. Поясніть тезу: «Людина живе у світі знаків і стереотипів».

2. Що таке знак? Назвіть його основні властивості.

3. У працях яких філософів і мовознавців було започатковано вчення про знакову природу мови?

4. Чим відрізняється система від простого набору елементів?

5. Чому мову називають системою знаків?

6. Яка наука займається вивченням знакових систем?

7. Що таке мовний знак?

8. Які думки існують стосовно знакових одиниць у мові? Чи всі мовні одиниці можна вважати знаками?

9. Чим відрізняється поняття мовного знаку в широкому та вузькому розумінні?

10. Чому звук, морфема та речення не можуть бути названими мовними знаками у вузькому розумінні?

11. Поміркуйте, яку властивість мовного знака можна помітити, якщо зіставити слова: українське час, російське время, англійське time та німецьке zeit?

12. Як між собою співвідносяться поняття мовного знака та реально існуючий предмет?

13. Доведіть, що назва предмета не зумовлюється природою цього предмета.

Вибіркова робота

Серед наведених знаків оберіть мовні. Доведіть свою думку.

Новий рік; $; -есеньк-; ; берізонька; л; Грати словом — долею грати; [ие]; петрів батіг; ; джерело.

Робота з текстовим матеріалом

Прочитайте текст. Визначте його стильову приналежність.

Поміркуйте, чому для людини мова є найважливішою системою знаків.

Одна із скандинавських саг розповідає про «науковий» диспут між мудрецем-богословом і однооким вікінгом. Цей диспут відбувся у формі жестів і проходив так. Богослов показав один палець, на що одноокий вікінг відповів, показавши два пальці. Богослов показав три пальці, після чого вікінг показав кулак. Тоді богослов з’їв вишню і виплюнув кісточку. Вікінг знайшов у своїй кишені аґрус і з’їв його. Тут богослов визнав себе переможеним.

— Чому? — здивувалися члени журі.

— А тому, — відповів богослов, — що цей одноокий вікінг — справжня криниця мудрості.

— Про що ви сперечалися? — запитали члени журі.

— Я показав один палець, вказавши тим, що Бог у світі один.

Він же заперечив двома пальцями, що крім Бога-отця, є ще Бог-син. Я тоді показав три пальці, маючи на увазі те, що якщо бути точним, то є ще й Дух Святий, але він виявився й тут на висоті: показавши кулак, влучно відповів, що все одно трійця єдина. Я відчув, що перемогти його в богослов’ї не зможу й змінив тему диспуту. З’ївши вишню, я сказав, що життя солодке. Але й тут він відповів мені дуже влучно: з’ївши аґрус, він ствердив, що треба жити навіть тоді, коли життя й кисленьке.

— Чи про це ви сперечалися? — запитали члени журі в одноокого вікінга.

— Я й не думав із ним сперечатися на богословські теми. Цей зухвалець показав, що в мене одне око. Я йому відповів, що моє одне око варте його двох. Він далі вів своє: у мене й у нього разом три ока. Після того я сказав, що таких нахаб, як він, треба вчити не науковими суперечками, а кулаком. Тоді він став погрожувати, що з’їсть мене і кістки мої виплюне, на що я йому відповів, що з’їм його з кісточками (За М. Кочерганом).

Робота з довідковою літературою

Дайте визначення поняттям індивід, суспільство, культура.

Порівняйте свої міркування з даними тлумачного словника.

Як ви гадаєте, чи пов’язані між собою ці поняття?

Індивід — кожна окрема людина, особистість.

Культура — сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством упродовж його історії.

Суспільство — сукупність людей, об’єднаних певними відносинами, обумовленими історично змінним способом виробництва матеріальних і духовних благ (Зі cловника).

Навчальне аудіювання

Прослухайте висловлювання. У якому стилі воно оформ-

лене? Визначте тему й основну думку почутого. Перекажіть, доповнюючи текст відомостями, одержаними з інших джерел.

Життєдіяльність людини — це складна взаємодія її із суспільством. У процесі цієї взаємодії — у безпосередніх соціальних контактах, під впливом культури, соціальних норм і цінностей — формується особистість, тобто відбувається її соціалізація — інтеграція індивіда в суспільство шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей.

У процесі соціалізації людина адаптується до умов соціуму, культури, норм, що формуються впродовж життєдіяльності суспільства, і своєю активністю перетворює їх на власні цінності, орієнтації, установки тощо.

Чи не найважливіша роль у процесі соціалізації індивідів належить мові. Це зумовлено тим, що в мові наявний соціальний досвід попередніх поколінь і всього людства. Оволодіваючи мовою, людина привласнює цей досвід, робить його складовою своєї особистості. Усе це відображається в процесі спілкування, яке в кожній культурі має свої особливості.

Одна з ролей особистості — національна, яка формується на перших етапах соціалізації завдяки сімейному та шкільному вихованню — є спільною для всіх носіїв певної мови. Культурні знання, засвоєні в межах цієї ролі, є ядром феномену, який називають національною специфікою мислення і спілкування. Як вважають деякі етнолінгвісти, людина сприймає світ крізь категорії рідної мови, яка пронизана неповторним народним духом. Мова ніби описує навколо людини чарівне коло. Іншими

словами, згідно із цими концепціями, людина пізнає світ і орієнтується в ньому так, як їй «підказують» категорії рідної мови (За Ф. Бацевичем).

Пригадайте висловлювання українських письменників про значення мови, слова в їхньому особистому житті та прокоментуйте ці висловлювання.

Складання діалогу

Ознайомтесь із думками видатних людей. Прокоментуйте кожне з тверджень. Складіть діалог, поклавши в основу одне з висловлювань.

1. І всякий народ, що носить у собі запоруку сил, повний творчих здібностей душі, своєї яскравої осібності й інших дарів Божих, своєрідно відзначився своїм власним словом, що ним, висловлюючи яку тільки є річ, передає цим висловом частину власного свого характеру (М. Гоголь). 2. У словах, у граматичних формах, у синтаксисі закарбовує свій образ душа цього народу; як сліди на закам’янілих пісках від води давно зниклих морів, закріплені в ній прагнення, уподобання, неприязнь, вірування, забобони, первісні знання про світ і людину (Я. Парандовський).

3. Єврея, цигана, татарина, німця, зросійщених настільки, що мовою їхньої заповітної думки стала російська мова, ми не можемо зарахувати ні до якого народу, крім російського (О. Потебня).

4. Ні прозвання, ні віросповідання, ні сама кров предків не робить людину належністю тієї чи іншої народності. Хто якою мовою думає, той до того народу належить (В. Даль). 5. Мова є ніби зовнішнім виявом духу народу; мова народу є його дух і духом народу є його мова — важко уявити собі щось більш тотожне (В. фон Гумбольдт).

Робота з таблицями в групах

Розгляньте таблиці та на основі отриманих відомостей побудуйте розповідь про динамічний характер мови, взаємозв’язок мови і суспільства та мови і культури.

V. Підсумок уроку

Бесіда з учнями

Знайдіть відповіді на питання.

1. Обґрунтуйте поняття мови як особливої системи знаків.

2. Доведіть знаковий характер слова.

3. Доведіть, що мовна система має динамічний характер.

4. Яка роль мови у формуванні й самовираженні особистості?

5. Яким чином на мову впливає розвиток суспільства?

6. Як мова пов’язана з культурою народу?

VІ. Домашнє завдання

Напишіть твір-роздум на тему: «Слово як носій добра, істини й краси».


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

77416. Полное товарищество 19.53 KB
  Закон специально подчеркивает право участника полного товарищества знакомиться со всей документацией по ведению дел товарищества даже в случае когда такой участник в соответствии с учредительным договором не уполномочен на ведение дел товарищества а отказ от этого права или его ограничение в том числе по соглашению участников товарищества ничтожны. Кроме того он вправе возмездно или безвозмездно передать свою долю в складочном капитале товарищества или ее часть как другому товарищу так и третьему лицу не участвующему в товариществе....
77418. Особенности государственных и муниципальных предприятий 66 KB
  Об унитарных предприятиях унитарное предприятие может иметь гражданские права соответствующие предмету и целям его деятельности предусмотренные в уставе этого предприятия и нести обязанности. Это говорит о том что унитарные предприятия обладают специальной правоспособностью а не общей. Предприятия являются унитарными т. Виды государственных и муниципальных предприятий В РФ создаются и действуют следующие виды: Унитарные предприятия основанные на праве хозяйственного ведения Федеральное государственное государственное и...
77419. Имущество унитарных предприятий 21.98 KB
  299 ГК – право на имущество возникает с момента передачи такого имущества предприятия; п. На праве хозяйственного ведения – уставный фонд обязателен; казенные предприятия – уставный фонд не нужен так как субсидиарная ответственность государства. Предельный срок в течение которого уставный фонд должен быть сформирован = 3 месяца с момента регистрации предприятия. Крупная сделка Для контроля за деятельностью унитарного предприятия по аналогии с деятельностью хозяйственных обществ вводится данное понятие.