73410

Особенности драматического сюжета

Доклад

Литература и библиотековедение

Экспозиция в повествовательном произведении - представление того что произошло до начала действия. Это происходит по ходу действия. Рассеянная экспозиция - это когда обстоятельства существующие для пониманию действия раскрываются в беседах мыслях персонажей может быть обрисована одним персонажем.

Русский

2014-12-15

38 KB

3 чел.

32. Особенности драматического сюжета.

СЮЖЕТ

- событийная концентрированность необычайно концентрированная

- именно драма тяготела к таким сюжетам, где осуществлялся резкий переход от одного события к другому с яркой, неожиданной развязкой. Это кольцевой сюжет.

- часто для неожиданного конца использовался прием узнавания (древнегреческая комедия «Царь Эдип»)

Принцип узнавания просуществовал до конца 19 в., т.е. до появления Новой драмы.

Новая драма:

  •  Ослабляется роль кольцевых сюжетов, иногда от них и отказывается
  •  Сюжет строится так, что даже если происходит (само)убийство героя, то это ничего не завершает
    •  «Чайка»: Треплев совершает самоубийство, а другие сидели и играли в лото
    •  «3 сестры»: одно из последних событий – убийство Тузенбаха на дуэли; Ирина поплакала, по завершается пьеса разговором о работе и поездке в Москву

Драма – это всегда разговоры.

  •  «Гамлет»: призрак рассказывает о предательстве Клавдия.
    •  Все события вращаются вокруг того, что существует в сюжете.
      •  Разговоры носят чисто интеллектуальный характер – о жизни, об обществе вообще
      •  И драма 19 в. тяготеет к таким интеллектуальным диспутам, держа зрителей именно ими в напряжении.

Экспозиция (в повествовательном произведении) – представление того, что произошло до начала действия. А драматическом произведении – это пролог.

В драме 17 в. экспозиция уже не используется. Но необходимость ввода остается. Это происходит по ходу действия. И называется рассеянной экспозицией.

Рассеянная экспозиция – это когда обстоятельства, существующие для пониманию действия, раскрываются в беседах, мыслях персонажей (может быть обрисована одним персонажем).

Существуют такие действия, которые не могут быть вынесены на сценическую площадку (в основном из-за технических средств). Трудно, а иногда невозможно изобразить массовые сражения; также тяжело изобразить, когда персонажи плывут по реке (но Восток с этим справляется).

В основном в раннем театре существуют вещи, которые недопустимо показывать на сцене, так как это «опасно» для зрителя, так как они могут оказать неблагоприятное воздействие на него.

Древнеиндийские и древнегреческие театры не изображали смерть, убийства. Древнеиндийские театры также не изображали произнесение проклятия.

«Медея»: сцену, где перед тем как покинуть супругу, супруг душит детей, не показывали на сцене.

Таким образом, эти действия входят в сюжет, но не в сценическое действие.

Корнелий «Сид»: Сид ведет сражение и выигрывает, но на сцене его нет. Но Сид сам об этом рассказывает, так как эта победа играет очень важную роль – отменяются гонения на него, свадьба.

Возможно краткое или длинное сообщение, следовательно, драматический текст с диалогической речью может включать в себя элементы повествования.

Ранняя трагедия использует особые приемы, от которых отказывается поздняя трагедия. Использовалась особая фигура – вестники. Они специально появлялись на сцене для сообщения о событиях за сценой. В позднем театре эти сообщения делятся между персонажами, хотя полностью от этого не отказываются.

Хотя у Шекспира много смертей, но все это показывается на сцене, также показаны и поединки.

Таким образом, эти табу постепенно уходят. В театре 19 и даже 20 в. существовали табу на сексуальные сцены.

В драме есть действия персонажей:

- у них есть внутренний мир, переживания, размышления

- а мы их видим только внешне, в отличие от повествования, где мы их видим изнутри и снаружи.

В театрах раннего времени в драмах появляется фигура наперсника(-цы). У них почти нулевая сюжетная роль. Их основная функция – выслушивать излияния героев (их опасения, волнения). Часто в раннем театре это слуга или служанка. Эти герои постепенно исчезают из драмы, хотя остаются, например, друзья.

Драма вплоть до Чехова сохраняется в форме внутреннего монолога, который произносится наедине – речь персонажа, которая подается как размышление или эмоциональное переживание. Также может быть и в форме несобственно прямой речи (но в пьесах, написанных не для театра). Внутренний монолог двусмыслен, так как он должен быть к кому-то обращен.

«Дядя Ваня» - монолог во время грозы:

- влюбляется в Елену, но что-то не сложилось, она вышла замуж

- он рассуждает, как было бы прекрасно быть в тот момент с ней и т.д.

Актер может смотреть в зал, как бы смеясь с ним, а может не смотреть, как будто мы просто наблюдатели или подслушиваем его.

Ранний театр часто прибегает к словам в сторону (актер отворачивается в сторону для передачи внутренней реакции).

ОРГАНИЗАЦИЯ РЕЧИ В ДРАМЕ

Драматический текст – цепь высказываний персонажей.

  •  Используются только прямые речи, которые перебиваются небольшим количеством ремарок.
  •  Главная форма – диалог.

Диалог строится из серии относительно коротких реплик.

  •  Также важны монологи, которые бывают двух видов:
    •  Удлиненные монологи, в которых даются размышления персонажей, в которых часто принимаются решения
    •  Обращенные монологи, например, их очень много в «Горе от ума»

Но реально речь предназначена для публики. Монологи часто выходят за рамки ведущегося разговора.

Революционная эпоха – это расцвет, самая передавая в плане исканий.

Появляются МХАТ, авангардный театр Миерхольда, театр Таира. Меняется конструкция сцены. Во Франции в 18 в. театр приобретает необыкновенное значение накануне и во время Французской буржуазной революции.

Изменения:

- ломается отделенность сцены от зала

- действия выносятся в зрительный зал

- появляются революционные пьесы

- театр стремится к публицистичности (происходит агитация зрителя)

Например, пьесы Вольтера носят для публики просветительские идеи. В театре всегда присутствует сознание публичности, возможность прямого обращения к публике.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22576. Мозочок 36.5 KB
  Оскільки основною функцією мозочка є координація рухів то він добре розвинутий у риб і птахів адже динаміка рухів у водному і повітряному середовищах вимагає чіткої праці м'язів для швидкого маневрування при літанні і плаванні. У амфібій і рептилій які пересуваються по замлі і мають як правило низько розташований центр тяжіння відбувається певна редукція мозочка. У людини з її вертикальним положенням тіла розміри і значення мозочка значо зростають. Взаємодія мозочка з іншими структурами мозку здійснюється за допомогою трьох пар ніжок.
22577. Порушення функціонування мозочка 27.5 KB
  Перш за все наслідки уражень мозочка залежать від еволюційного положення виду тварини. Видалення мозочка у амфібій рептилій і птахів викликає складніші розладнання рухової функції. У ссавців видалення мозочка крім вищезазначених симптомів порушення рівноваги і тонусу скелетної мускулатури призводить до розладнання регуляції також довільних рухів.
22578. Середній мозок 32 KB
  Об єм функцій середнього мозку різний у різних класів хребетних тварин. Цим середній мозок істотно відрізняється від заднього мозку функція якого приблизно однакова у всіх хребетних тварин і змінюється в процесі еволюції скоріш кількісно ніж якісно.Провідникова функція СМ визначаеться наявністтю в ньому висхідних і низхідних провідних шляхів багато з яких проходять через ніжки мозку.
22579. Проміжний мозок 35 KB
  У таламусі налічують до 40 різноманітних ядер об'єднаних у цілісний морфофункціональний комплекс який складним чином взаємодіє з неокортексом базальними гангліями і структурами лімбічної системи. Звичайно розрізняють шість груп ядер таламуса: передню ядра середньої лінії медіальну вентролате ральну задню і претектальну. Проекційні або перемикальні ядра відносяться до специфічних ядер які організовані за топічним принципом. Серед основних проекційних ядер таламуса слід виділити вентробазальне ядро яке є специфічним ядром...
22580. Базальні ганглії 30.5 KB
  Це свідчить про те що функції неостріатума не можна звести лише до регуляції рухів. Та все ж таки базальні ганглії перш за все пов'язані з регуляцією рухової функції організму особливо початку і припинення повільних рухів. Акінезія або дефіцит рухів. Цей симптом виявляється у скованості рухів нерухомій позі та маскоподібному обличчі з немигаючим виразом очей.
22581. Лімбічна система мозку 29 KB
  Найважливішими структурами лімбічної системи є мигдалевидний комплекс МК гіпокамп і прозора перетинка септум . Для лімбічної системи дуже характерні численні нервові ланцюги наприклад коло Папеца які об'єднують у замкнену мережу різні її утвори що полегшує виконання ними складних інтегративних функцій рис. Інтегративні функції лімбічної системи . Вона забезпечується численними зв'язками різних утворів лімбічної системи з іншими відділами мозку.
22582. Принципи організації аналізаторів 20 KB
  топічний кіркові проекції побудовані таким чином що площа цієї проекції пропорційна щільності рецепторів; багаторівневості можливость спеціалізації різних рівнів ЦНС на переробці окремих видів І що забезпечує більш швидке реагування на прості сигнали що аналізуються на проміжних рівнях; багатоканльності.
22583. Механізм збудження рецепторів 24 KB
  до первинночутливих відносяться тканинні рецептори пропріорецептори терморецептори і нюхові клітини. Первинночутливі рецептори є універсальним типом рецепторних елементів у безхребетних. Вторинночутл є зоровий слуховий вестибулярний рецептори.
22584. Принцип кодування інформації в нервовій системі 26 KB
  На рівні рецепторів відбувається важливі етапи переробки інформації: отримання прийом сигналів трансформація цих різнорідних по своїй природі сигналів в єдиний по своїй природі процес нервовий імпульс. Ця автономність дає змогу організму що володіє спеціальними механізмами відбору запамятовування збереження і відтворення інформації знову звертатись до зафіксоваої а памяті інформації відновлювати минулі подіїзовнішнього світу у вигляді нервових імпульсів і знову практично в будь який відрізок часу використати в переробці нову...