73520

ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯГЕОГРАФІЧНОЇ КАРТИНИ СВІТУ

Лекция

География, геология и геодезия

Наукова картина світу як цілісна система уявлень про загальні особливості та закономірності, що виникають у результаті узагальнень і синтезу основних наукових понять і принципів, вміщує теоретичні уявлення і методологічні вимоги, що мають відносну стійкість упродовж тривалого часу

Украинкский

2014-12-17

59.5 KB

0 чел.

ТЕМА 1. ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯГЕОГРАФІЧНОЇ КАРТИНИ СВІТУ

Зв'язуючою ланкою між конкретно-науковим і філософсько-світоглядним знанням є своєрідне, сьогодні неоднозначне поняття "наукова картина світу", у структурі якого виділяються філософські принципи і категорії, загальнонаукові категорії та поняття конкретних наук. Подібно до світогляду, наукова картина світу послуговується засобам пояснення дійсності, але у світогляді знання про світ доповнюється оціночною орієнтацією, вміщує специфічні емоційні характеристики. Виступаючи у вигляді деякої системи понять і методологічних принципів, наукова картина світу створює цілеспрямовані передумови побудови конкретних наукових теорій. В цілому наукова картина світу, як і світогляд, утворює своєрідну сферу духовної діяльності.

Наукова картина світу як цілісна система уявлень про загальні особливості та закономірності, що виникають у результаті узагальнень і синтезу основних наукових понять і принципів, вміщує теоретичні уявлення і методологічні вимоги, що мають відносну стійкість упродовж тривалого часу. Методологічним регулятивом пізнавальної діяльності вона виступає тому, що являє собою теоретичне утворення, яке включає в себе філософські уявлення, понятійно-категоріальний апарат, норми пояснення і доведення теорії. У будь-якій галузі науки дослідники можуть бути прихильниками різних концепцій і доктрин, але при цьому вони неодмінно спираються на певну сукупність загальнометодологічних принципів, норми й етичні узуси наукового дослідження, методи теоретичних і емпіричних побудов, котрі характерні для історично усталеної актуальної наукової картини світу як атрибутивного компонента конкретного етапу розвитку культури. Більше того, на даній стадії прогресу науки методологічні характеристики наукової картини світу є важливим інтегративним фактором за умов суперечливого бачення світобудови.

В історії свого розвитку філософія на підґрунті усієї сукупності прогресуючого знання постійно розв'язує завдання відтворення історії та наукової картини світу. Це завдання ґрунтується на таких передумовах.

1. Основною метою теоретичного відтворення історії матеріального світу є встановлення шляхів і закономірностей появи і розвитку людини з її пізнанням і життєвими цінностями, взаємозв'язками з довкіллям.

2.  Історія світу та його актуальна наукова картина створюються на підмурку синтезу конкретно-наукових знань, логічно відтворюються через систему найбільш загальних категорій і законів.

3.  Картина світу в кожну конкретну історичну епоху детермінована як властивостями дійсності, що виділяється як об'єкт дослідження, так і способом бачення світу, який історично розвивається. Останній є своєрідним способом інтелектуального освоєння світу, що регулюється певними життєвими завданнями, пристрастями і спрямуваннями, пошуками ідеалів щастя, добра, свободи і краси, завданнями людини в її співіснуванні з природою тощо (В. П. Воронцов, О. Т. Москаленко, 1986).

Дійсно, межі вихідних історично мінливих наукових картин світу можуть розширюватися і справді розширюються, включаючи все нові типи можливих об'єктів наукового дослідження. Питання про специфіку наукового пізнання пов'язане з виявленням особливостей цих об'єктів, а також способів відображення, моделювання, усвідомлення дійсності.

Сьогодні як базис для опрацювання ієрархічної системи наукових досягнень використовується фізична картина світу. Вона являє собою узагальнення досягнень комплексу фізичних наук даного етапу розвитку, системне уявлення про природу.

Фізична картина світу включає в себе такі основні структурні елементи знання: філософські засади; фундаментальні природознавчі принципи, що лежать в основі всіх теоретичних побудов; основні природничі закони і теорії, кардинальні проблеми наук про природу; наукові гіпотези, пов'язані з вирішенням цих проблем; найбільш значущі емпіричні залежності з високою мірою узагальнення. Фізична картина світу не тільки здійснює дві важливі функції — відображуючу і системоутворюючу, а й виступає як основа всієї стратегії наукових шукань.

У філософсько-методологічній літературі останніх років у плані висвітлення світоглядних передумов пізнання небезпідставно велика увага приділяється аналізу й аргументованому тлумаченню процесу формування актуальної наукової картини світу. Вона розглядається як дуже складне і суперечливе суб'єкт-об'єктивне утворення, сутнісні характеристики якого тісно переплетені зі світоглядом, з результатами опрацювання фундаментальних наукових теорій на підмурку нового емпіричного матеріалу. Йдеться, передовсім, про фізичну картину світу, виходячи з визнання тепер незаперечного факту, що тільки фізика через осягнення найбільш фундаментальних сутностей матеріальних процесів і явищ у своїх узагальненнях створює свого роду ідеальну схему, яка сьогодні найбільш придатна для прогресу пізнання та його світоглядних інваріантів. При цьому картина світу розуміється як об'єктивний образ системно-структурних характеристик природи.

Наукова картина світу займає важливе місце у системі теоретичних знань. Але питання про її статус поки що не має однозначного визначення. її відносять або до специфічного шару філософських знань, або до метатеоретичних знань, або до шару теоретичних чи загальнотеоретичних знань. В останньому випадку наукову картину світу протиставляють, з одного боку, конкретно-теоретичним знанням, з іншого — філософським знанням, що виступають як вищий рівень у системі теоретичного знання.

Тим часом наукова картина світу має досить складну структуру, розчленовується на загальну і спеціальні картини світу. При цьому перша з них пов'язана із спеціально-теоретичними схемами через спеціальні картини світу. Водночас наукова картина світу відрізняється від узагальнених теоретичних схем, по-перше, більшою мірою спільності. По-друге, вона характеризується особливим типом кон-структів, що відрізняються від абстрактних об'єктів теоретичних схем. Ці конструкти певним чином онтологізуються, безпосередньо зіставляються з емпіричними об'єктами. Унаслідок цього спрощувальний і схематизуючий характер наукової картини світу у кінцевому підсумку виявляється під час її зламу, тобто наукової революції. Тому наукова картина світу, подібно до теоретичних схем, має дослідне (емпіричне) обгрунтування.

У процесі емпіричних досліджень наука може зіткнутися з явищами, котрі не пояснюються існуючою теорією. Особливо складна ситуація виникає у тих випадках, коли дослід установлює явища, що вступають у такі суперечності з існуючою науковою картиною світу, котрі вимагають її докорінної перебудови чи заміни. Вирішення такого роду суперечності пов'язане саме з науковими революціями та являє собою надзвичайно складний процес, що вимагає аналізу філософського підґрунтя існуючої наукової картини світу, ідеалів пізнавальної діяльності. Такий аналіз може призвести до виявлення необгрунтованих спрощень і недоліків іде-ологеми пізнання, внаслідок чого створюється нова гіпотетична наукова картина світу, яка поступово адаптується до досвіду і теоретичних знань.

Необхідно зазначити, що наукова картина світу, займаючи важливе місце у системі теоретичних знань, володіє досить складною структурою, небезпідставно розпадається на загальну і спеціальні картини світу. Характерно, що зв'язок між ними опосередковується спеціально-теоретичними схемами, що опрацьовуються в різних галузях науки.

Правомірно вважається, що кожна наука, пізнаючи реальний фрагмент об'єктивної реальності, вносить свій вклад у картину світу. Однак цей процес аж ніяк не тотожний створенню художнього мозаїчного полотна загальної картини з великої кількості "часткових (спеціальних) картин світу", належних конкретним наукам. Справа в тому, що створення актуальної наукової картини світу є надзвичайно об'ємним і багатомірним пізнавальним процесом, основним атрибутом якого виступає поняття "світ у цілому". Останнє

є відносним як і сукупність наукового знання кожного історичного часу, але воно є і абсолютним у своїй інтегративній ролі, оскільки відбиває безсумнівне існування універсуму. Включеність людини у світ в цілому й водночас її унікальність віддзеркалюють внутрішню суперечність людського буття, що підштовхує людину до створення картини світу з метою усвідомлення себе й свого місця у світі. Іншими словами, настійна необхідність у створенні наукової картини світу неодмінно має першорядні світоглядні підґрунтя. При цьому наукова картина світу повинна розглядатися не як енциклопедична сукупність знання, а як своєрідна концептуальна модель світу, єдине поняття. Це, по суті, особливий шар знання, в якому відбувається синтез природничого і філософського знання.

Відомий бельгійський вчений І. Пригожий у книзі "Новий альянс" (1979) писав, що тепер ми відійшли від уявлення про природу як про автомат, підпорядкований математичним законам, чий непорушний прояв визначає раз і назавжди її майбутнє, так само, як було визначено її минуле; ми приходимо до зовсім іншої теоретичної ситуації, до картини світу, що включає саму людину, яка відкриває і описує цей світ. Не буде перебільшенням характеризувати цю концептуальну трансформацію як справжню метаморфозу науки.

На думку філософа Р. С. Карпінської, актуальна загальнонаукова і соціальна ситуація беруть під сумнів створений фізикою ідеал картини світу. Навіть якщо говорити тільки про природничу картину світу, то вона вже не мислима без хімії, біології, екології, геології, географії. Своєчасною уявляється проблема домінантних принципів формування сучасної природничої картини світу, яка залишає за фізикою провідну роль в осягненні системно-структурних характеристик матерії та підключає визначення розвитку, опрацьоване еволюційними концепціями в інших галузях природознавства. Сьогодні, як ніколи раніше, зриме саме те майбуття синтетичного знання, котре вбере в себе науки про природу, суспільство і саму людину, її складну біосоціальну сутність.

Тепер ми можемо достатньою мірою конкретно говорити про те, що науки про Землю, так само, як біологія та інші галузі природознавства, де у формуванні еволюційних концепцій поки що переважають емпіричні компоненти пізнавального процесу, найбільш відчутно впливають на створення актуальної наукової картини світу, збагачуючи свій внесок в ідею глобального еволюціонізму. Ця ідея, за переконанням Р.С. Карпінської (1980), реально функціонує у структурі наукового знання й може розглядатися як втілення особливої форми загального принципу розвитку.

У плані методологічного аналізу поняття "картина світу" виступає як особливий компонент наукового знання. Картина світу являє собою ідеальну модель реальних процесів, досліджуваних у даній науковій дисципліні. Ця модель відбиває головні системно-структурні характеристики предмета і утворює картину реальності, що вивчається, задаючи спосіб бачення об'єкта. В картину реальності вводяться, шляхом узагальнення емпіричних і теоретичних знань, накопичених у процесі історичного розвитку науки, певна типологія об'єктів даного фрагмента реальності й загальні уявлення про їхню структуру, взаємодії та еволюцію.

Картина реальності відрізняється від теоретичних моделей, по-перше, більшою мірою загальності та відповідною мовою, у якій фіксується її зміст, по-друге, статусом ідеальних об'єктів. Поняття картини реальності несе в системі науки чітко виражене методологічне навантаження. Через неї, зокрема, можна визначити історичну форму розвитку теорії, її співвідношення з емпіричним підмурком, оцінити її перспективи, а також аргументовані претензії до цієї теорії й сподівання на розвиток процесу теоретизації даної науки. Фіксація компонентів, з яких складається картина реальності, є нетривіальним методологічним завданням, розв'язання якого здатне поставити нову аргументацію при розгляді питань, скажімо, природи географічного дослідження.

СТИЛЬ НАУКОВОГО МИСЛЕННЯ

Однією з важливих форм взаємодії філософії та конкретних наук є стиль наукового мислення, основними рисами якого виступають: 1) розуміння природи самого знання; 2) основні типи законів, характерні для даного етапу розвитку наукового знання; 3) способи опису і теоретичного вираження законів. Стиль наукового мислення здійснює своєрідну регулятивну функцію у науковому пошуку, орієнтуючи дослідника на певну цінність у науці -— ідеал теорій, на загальноприйняті норми, стандарти у вирішенні проблем. По суті, це — сукупність характерних для конкретної історичної епохи норм і стереотипів мислення, загальноприйнятних уявлень про ідеальне наукове знання і правомірні способи його здобуття.

Стиль наукового мислення охоплює не тільки категоріальні, операціональні, ціннісно-орієнтаційні структури пізнавального процесу, а й знаходить своє адекватне втілення в системі накопиченого знання, в знаково-символічних засобах, у формах наукового пізнання (визначення наукового факту, формулювання законів, теорій), в моделях пояснення і розуміння* реальності. Саме в ньому ідеально втілюються способи виробництва наукового знання, пов'язані з типом соціального буття науки, з її включеністю як культурологічного феномена в історичний контекст даної епохи.

Як і наукова картина світу, стиль наукового мислення вміщує систему методологічних умов і настанов до проведення досліджень відповідно до визначених еталонів. Це своєрідний "синтетичний метод", який охоплює методи і методологічні принципи наукового знання конкретної епохи духовної культури.

На думку філософа П.В. Алексєєва (1983), до стилю наукового мислення досить близьке поняття "парадигма" Т. Куна. Однак якщо останній пов'язує парадигму (дисциплінарну матрицю) головним чином з науковими спільнотами, то, за Алексєєвим, парадигма — це спосіб діяння в конкретній науці, свого роду зразок розв'язання дослідницьких задач. Парадигма надає вченим план діяльності, указує певні напрями його реалізації, є джерелом методів, проблемних ситуацій та стандартів рішень, прийнятих у даний час.

Стиль наукового мислення утворює своєрідний фон розвитку всіх галузей наукового знання, істотно впливає на методологію науки. Його основні риси, відбиваючись у теоретичних побудовах тієї чи іншої галузі науки, багато у чому утворюють систему її головних методологічних принципів. Остання являє собою конкретну трансформацію філософських засад науки, котрі включаються в неї не тільки безпосередньо як абстрактні філософські категорії та принципи, а й як головні особливості стилю наукового мислення, де філософські компоненти об'єднані, синтезовані із загальнонауковими. Саме завдяки стилю наукового мислення філософські ідеї проникають у тканину конкретно-наукового знання, реально функціонують у ньому. Одночасно філософія, зазнаючи постійного діяння, зокрема, природознавства, його провідних загальних принципів, набуває більшої логічної чіткості та ефективності у розбудові актуальної картини світу.

Теоретичний пошук у науці постійно активізує методологічні та світоглядні передумови пізнавального процесу, зумовлюючи насамперед органічний зв'язок стилю наукового мислення безпосередньо з його світоглядним підмурком і відповідну рефлексію знання. При цьому в стилі наукового мислення, через належність його конкретному суб'єкту пізнання, світоглядний компонент не просто витікає з актуальної наукової картини світу, а безпосередньо корелює із загальним "світоглядним кліматом" епохи, з її соціальними і етичними характеристиками.

Тим часом світоглядний компонент наукового пошуку породжує ту цілісність стилю наукового мислення, завдяки якій він і виступає як специфічний феномен. Прихильність до конкретного стилю наукового мислення визначається не якоюсь однією якістю суб'єкта пізнавальної діяльності, а всією особистістю вченого, що несе у собі соціальні та духовні ідеали даної епохи в історії науки.

Важливо підкреслити, що феномен стилю наукового мислення є синтетичним утворенням, яке має яскраво виражену методологічну спрямованість. Саме методологічні характеристики визначають історично конкретний стиль наукового мислення, задаючи вектор пізнавальної діяльності, параметри опису і пояснення емпіричних даних, алгоритм побудови наукових теорій.

Стиль наукового мислення, який переважно складається на перехресті фундаментальних наук і філософії, зазнав істотних змін за останні десятиліття. Зокрема, в уявленнях щодо ідеальної форми наукової теорії виявився перехід від жорстко детермінованого до імовірнісного й перехід від елементаристського (аналітичного) до системного. Якщо жорстко детерміновані теорії орієнтовані на виявлення необхідних, однозначних зв'язків, то імовірнісні — на включення останніх, розкриття статистичних законів. Внутрішня структура статистичних теорій, що включає категорії імовірності та випадковості, виявляється більш загальною, більш змістовною та ємною, має більше можливостей для відображення властивостей і закономірностей процесів і явищ.

Зміни у сучасному стилі наукового мислення, пов'язані з переходом від елементаристського до системного, полягають у тому, що відбувається: 1) зростання питомої ваги і ролі синтезу знання, зміна типу наукових завдань; 2) функціональне подання об'єктів вивчення, структурний підхід, системна орієнтація наукового дослідження, тобто зміна типу предметного змісту наукових дисциплін; 3) натомість аналітичного, сутнісного пояснення починають домінувати пояснення властивостей, відношень і механізму перетворень, тобто зміна схем пояснення у науковому пізнанні; 4) субстратні поняття поступаються місцем поняттям, що відбивають різні типи зв'язків і відносин, тобто зміна понятійно-категоріального устрою науки.

Питання про стиль чи стилі наукового мислення в сучасній географії, так само, як і в геології, ще недостатньо досліджене, не має коректного тлумачення. За відсутності загальної теорії Землі, чітко визначеної, парадигми і чималої кількості часткових теорій, що стосуються конкретних компонентів земної реальності, теперішньому опрацюванню фундаментального знання про Землю найбільш властивим є своєрідний типологічний стиль мислення, який багато у чому ґрунтується на історико-генетичному і системному підходах. Це певною мірою дозволяє у деякому "теоретичному просторі" організовувати величезний емпіричний матеріал в рамках історично усталених методів і процедур пізнання Землі. Водночас інтенсивне впровадження в теорію і практику географії і дотичних галузей геології методів і результатів досліджень точних наук супроводжується асиміляцією і адаптацією властивого цим наукам стилю наукового мислення і навіть способів світоглядних висновків і узагальнень.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23660. Нечеткие множества в системах основанных на знаниях 462.5 KB
  Для ее решения вводится два показателя: П АiФ = sup min фu Aiu это возможность что нечеткое множество Ф принадлежит значению Аi атрибута Ã. Рассмотрим геометрическую интерпретацию определения ПА1Ф: min фu A1u представляет собой треугольник SQR т. sup min фu A1u это точка Q т. Тогда ПА1Ф = min {max 0 min 1 1 m1 m2 1 2 max 0 min 1 1 m2 m1 2 1 }.
23661. Основы построения систем основанных на знаниях (Соз) 68 KB
  Предположим нас интересует что имеет Иван: Запрос: имеет иван Вещь Ответ: Вещь = машина Если мы заполним базу еще рядом фактов имеет петр руб.500 имеет петр телевизор цена видео 4200 цена приемник 20 цена часы 70 тогда на аналогичный запрос но только относительно Петра мы получим ответ: Запрос: имеет петр Вещь Ответ: Вещь = часы Вещь = руб 500 Вещь = телевизор Заметим что имя петр мы вводим со строчной буквы так как это атом; а Вещь является переменной и записывается с заглавной буквы. Чтобы не...
23662. Экспертные системы. Назначения ЭС и основные требования к ним 78 KB
  Экспертные системы Система основанная на знаниях система программного обеспечения основными структурными элементами которой являются базы знаний и механизм логических выводов. Основными требованиями к ЭС являются: использование знаний связанно с конкретной предметной областью; приобретение знаний от эксперта; определение реальной и достаточно сложной задачи; наделение системы способностями эксперта. которые обладают общими качествами: имеют огромный багаж знаний о конкретной предметной области; имеют большой опыт работы в этой...
23663. Приобретение и формализация Знаний 465 KB
  Одной из них является чтректура получившая название дерево решений. Вместе с тем использование дерева решений может быть эффективно там где знания представляются в виде правил. Структура дерева решений иллюстрирует отношения которые должны быть установлены между правилами в хорошо организованной БЗ. Представление знаний в виде дерева решений Базируясь на знаниях эксперта графически диаграмму всех возможных исходов данной консультации можно представить в виде рис.
23664. Представление знаний с использованием логики предикатов 337.5 KB
  S2: получает студент стипендию  сдает успешно сессию студент S3: сдает успешно сессию студент Задача которую надо решить состоит в том чтобы ответить на запрос получает ли студент стипендию Когда используется обычная система логического вывода то такой вопрос представляется в виде отрицания S:  получает студент стипендию и система должна отвергнуть это отрицание при помощи других предложений демонстрируя что данное допущение ведет к противоречию. ШАГ 1 Система на первом шаге применит правило к родительским...
23665. Практикум по извлечению и структурированию знаний в среде CLIPS 1.45 MB
  заместитель начальника службы энергонадзора ОАО Транссибнефть Практикум по извлечению и структурированию знаний в среде CLIPS по дисциплине Интеллектуальные информационные системы Авторсост. В качестве средства разработки экспертных систем описана среда CLIPS. Справочная информация по среде CLIPS дана в необходимом количестве для выполнения практических занятий и домашних заданий.
23666. Построение ЭС с использованием неупорядоченных фактов (шаблонов) и различных типов условных элементов в антецедентах правил 61.5 KB
  Пример: data 1 two. Образец data YELLOW будет сопоставляться со всеми упорядоченными фактами содержащими в любом поле кроме первого символьное значение YELLOW. В частности он будет сопоставляться со следующими фактами: data YELLOW blue red green data YELLOW red data red YELLOW data YELLOW data YELLOW data YELLOW. Задано правило: defrule finddata data x y z = printout t x = x : y = y : z = z crlf и следующее множество фактов: data 1 blue data 1 blue red data 1 blue red 6.
23667. Изучение стратегий разрешения конфликтов в продукционных системах 43.5 KB
  При реализации прямого вывода в продукционных базах знаний машина логических выводов сопоставляет левые части антецеденты правил с базой данных и помещает правила антецеденты которых удовлетворяются в агенду конфликтное множество. Когда правило становится активным условия в его левой части удовлетворяются оно помещается в агенду в соответствии со следующими правилами: 1. Вновь активизируемые правила помещаются над всеми правилами с более низкой значимостью salience и ниже всех правил с более высокой значимостью. Если в результате...
23668. Реализация поиска в пространстве состояний 59 KB
  Каждое состояние в пространстве состояний определяется нахождением каждого персонажа объекта фермера farmer лисы fox козы goat и капусты cabbage на одном из двух берегов shore1 или shore2. Эти слоты могут принимать символьные значения shore1 и shore2. Таким образом для представления вершин ДП можно использовать неупорядоченный факт определяемый следующим шаблоном: deftemplate status slot farmerlocation type SYMBOL allowedsymbols shore1 shore2 slot foxlocation type SYMBOL allowedsymbols shore1...