73746

Теоретичні засади анімації в туризмі

Лекция

Туризм и рекреация

Анімаційна діяльність у сфері туризму є невід’ємною частиною культурно-дозвіллєвої діяльності соціуму взагалі і окремої людини зокрема. Для розуміння анімаційних процесів необхідно чітко визначитись з більш ґрунтовними поняттями, з поняттям „дозвілля”.

Украинкский

2014-12-20

74.5 KB

10 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT7

тема І.  Теоретичні засади анімації в туризмі

  1.  Сутність анімації в туризмі

Анімаційна діяльність у сфері туризму є невід’ємною частиною культурно-дозвіллєвої діяльності соціуму взагалі і окремої людини зокрема.

Для розуміння анімаційних процесів необхідно чітко визначитись з більш ґрунтовними поняттями, і, в першу чергу, з поняттям „дозвілля”.

Є сенс розглядати дозвілля як активний відпочинок. Для розуміння понятійного апарату треба розглянути таблицю середньостатистичного  бюджету часу людини за добу (див. табл.1).

Таблиця 1

Середньостатистичний  бюджет часу людини за добу

8 год.

Робочий час

8 год.

Сон

4 год.

Вимушені витрати часу

4 год.

Дозвілля

16 год.

Вільний час

У цій таблиці наводиться частка дозвілля (4 год.) у добовому бюджеті людини. У тижневому бюджеті до повсякденного додається дозвілля вихідних днів. Річний бюджет передбачає ще й відпускний або канікулярний період, в якому доля „чистого” дозвілля суттєва.

За приблизними підрахунками, на дозвіллєву діяльність людина витрачає в середньому близько 2000 годин на рік. З них – приблизно 800 припадає на повсякденне „стаціонарне” дозвілля, що не передбачає суттєвих переміщень у просторі. Ще стільки ж накопичується з вихідних і святкових днів. У цей період з’являється можливість активно відпочивати, змінивши звичне оточуюче середовище (скажімо, виїхати „на природу” або вирушити у тур вихідного дня). І нарешті, 300-400 дозвіллєвих годин на рік людина має під час відпустки. Переважна кількість людей цивілізованих країн намагається провести цей час поза межами свого помешкання.

Зміст туристичного дозвілля включає:

  •  культурне споживання;
  •  самоосвіту;
  •  задоволення потреб у різних формах неформального спілкування;
  •  культурно-творчі заняття;
  •  задоволення екологічних потреб (спілкування з флорою і фауною);
  •  фізкультурно-оздоровчі заняття;
  •  розважальну діяльність.

Враховуючи зміст дозвілля, можна виділити його соціокультурні функції:

  •  розвиваюча, або пізнавальна функція передбачає не лише відпочинок, а й удосконалення себе в культурному відношенні;
  •  рекреаційна функція включає процеси відновлення витрачених психофізичних сил і духовного потенціалу;
  •  функція розваг розуміється як особливий вид дозвіллєвих занять, спрямованих на отримання насолоди, задоволення від життя.

Усі ці функції взаємопов’язані і витікають одна з одної.

До основних характеристик дозвілля  належать такі:

  •  звільнення від зобов’язань (роблю, що хочу);
  •  можливість вибору дозвіллєвих занять;
  •  неутилітарність дозвіллєвої діяльності (вона самодостатня);
  •  гедоністичність дозвіллєвої поведінки (орієнтація на радісне, святкове світосприйняття).

У санаторно-курортних закладах регламентованим часом стає час лікувальних і оздоровчих процедур. Час, що залишається після виконання всіх обов’язкових, регламентованих дій, є суто дозвіллєвим часом. Він характеризується, в першу чергу, звільненням від будь-яких зобов’язань і можливістю вибору дозвіллєвих занять.

Саме цей час стає вільним часом туриста.

У світовій практиці туристичного бізнесу та індустрії гостинності сукупність послуг по забезпеченню потреб туристів, рекреантів в активних, одухотворюючих формах відпочинку називається анімацією в туризмі.

Анімація в туризмі – порівняно нове поняття, хоч термін “анімація” існує ще з часів Стародавнього Риму (у перекладі з латини “anima” – душа, “animato” – збуджено, жваво, “animatio” – одухотвореність).

У туризмі ж анімація пожвавлює, активізує, одухотворює відпочинок туристів.

Слід зазначити, що анімаційна діяльність є важливою складовою рекреації, тобто процесу відновлення фізичних і духовних сил організму. Цей процес відбувається в організмі будь-якого туриста, незалежно від того, яким видом туризму він займається. Але деякі види туризму за своєю сутністю вже є рекреаційно-анімаційними (активні форми), інші ж потребують створення анімаційної складової в загальному комплексі рекреаційно-туристичних послуг. До таких напрямів належать, у першу чергу, лікувально-оздоровчий, або рекреаційний туризм. Базою анімаційного процесу тут стають рекреаційно-туристичні заклади: курортні готелі, пансіонати, санаторії, дитячі оздоровчі табори, бази відпочинку, круїзні теплоходи тощо.

Можна окреслити два основні види анімації. Рекреаційна анімація – комплекс активізуючих культурно-розважальних програм, що сполучається з лікувально-оздоровчими програмами у межах рекреаційно-туристичного закладу.

Туристична анімація передбачає залучення туристів до участі у різноманітних мистецько-розважальних, етнографічних або рекламних заходах: фестивалях, карнавалах, святах, культурно-історичних театралізаціях тощо. Сюди ж можна віднести й анімаційне обслуговування туристів під час руху (на круїзному теплоході, у поїзді, автобусі, літаку), а також під час перебування в тематичних парках, парках розваг, вакаційних зонах.

Програми з рекреаційної та туристичної анімації готуються з урахуванням особливостей як окремих туристів, так і туристичних груп. До особистих характеристик туристів належать вік, стать, освіта, культурний рівень, темперамент, національність, віросповідання, соціальний статус. Враховуючи ці характеристики, а також індивідуальні потреби людини у певний проміжок вільного часу, розробляються анімаційні програми. Вибір моделі і форми програми значною мірою залежить також від природнокліматичної характеристики місця організації анімаційної діяльності.                           У курортних районах бажано більшість анімаційних заходів проводити просто неба незалежно від пори року. Звісно, у зонах зимового відпочинку, гірськолижних, кліматичних, бальнеокурортах анімація просто неба дозована. Вона чергується із заходами у теплих приміщеннях. Літній же відпочинок передбачає організацію переважної більшості анімаційних заходів просто неба – на відкритих майданчиках, пляжах, галявинах, парках тощо.

На характер анімаційної діяльності суттєво впливає менталітет туристів.

У загальній системі анімації в туризмі перевага віддається активним формам відпочинку, що створює противагу побутовому дозвіллю. У підприємствах сфери туризму і рекреації функції активізації відпочинку виконує анімаційна діяльність.

Урізноманітнення форм відпочинку, закладене в ідеї туранімації, призводить до прискорення рекреаційних процесів в організмі і досягнення ним рекреаційного ефекту.

У сфері дозвілля, особливо туристичного, дорослі люди завжди шукають заняття, здатні компенсувати те, що вони недоотримують у повсякденному житті. Для повноцінного відпочинку потрібен певний психологічний відхід від звичайної обстановки. Туризм більше, ніж будь-який з соціокультурних напрямів діяльності, дає можливість такого відходу. Цьому сприяє, з одного боку, зміна місця перебування, а значить – оточуючого середовища, середовища спілкування, з іншого – продумана, професійно організована анімаційна діяльність, що підвищує загальний тонус людини, повертає йому життєву рівновагу.

Одним із основних завдань аніматорів відпочинку є формування у людей доброго, життєрадісного настрою. Особливість настрою, на відміну від емоцій, міститься в тому, що він не пов’язаний з якимось конкретним об’єктом. Настрій – це загальний емоційний стан особистості, який формується під впливом багатьох вражень. Елементарну основу настрою складає біохімічна життєдіяльність організму. Виснаження психофізичних ресурсів завжди веде до різкого спаду в настрої: підвищується роздратованість, стурбованість, нервовість.

Вміло організований відпочинок дозволяє "вгамувати спрагу" туристів в яскравих, емоційно насичених враженнях. Загальновідомо, що відсутність або дефіцит таких вражень сприймається людиною як свого роду голод. У цьому зв’язку дуже важливого значення набуває природне прагнення до гумору, жартів, веселих забавок.

Вірно організовані анімаційні заходи корисні й тим, що вони майже завжди потребують кмітливості, творчої вигадки, винахідливості, дотепності. Притаманна багатьом ігровим заняттям колективна змагальність виховує цінне вміння погоджувати свої дії з партнерами, знаходити найбільш раціональні засоби подолання перешкод.

Дозвіллєві дії по-справжньому корисні лише тоді, коли дають людям багато позитивних, емоційних вражень. Одноманітність зовнішніх, навіть приємних подразнень, ніколи не призводила до позитивного настрою. Тому одним з основних завдань анімації в туризмі є урізноманітнення спектру анімаційних послуг, диференційований підхід до обслуговування туристів і, як результат, створення умов для вільного вибору туристом форм анімаційно-рекреаційної діяльності.

Визначальним чинником у формуванні настрою є відносини туриста з оточуючими його людьми. Практично будь-який анімаційний заклад, будь-то клуб за інтересами, ігровий чи танцювальний майданчик, здатен допомогти в зав’язуванні нових знайомств, у зміцненні дружніх зв’язків. Незважаючи на тимчасовість перебування рекреанта у певному рекреаційному закладі, обумовлену терміном путівки, досить часто дружні стосунки, що зав’язались під час відпочинку, переносяться і на повсякденне життя.

Крім того, обстановка культурного відпочинку, в якій відбувається анімаційна діяльність, стає надійним гальмом по відношенню до будь-яких проявів неввічливості або грубості. Саме тут інтенсивно формується те, що в повсякденному житті називається життєвим тактом або культурою поведінки.

Як бачимо, анімація в туризмі є важливим соціально-культурним чинником нашого життя. І хоч вона орієнтована переважно на активних людей, які знаходять можливості відпочивати, переміщуючись у просторі, це не зменшує, а, навпаки, збільшує її значення. Саме активні люди найбільше впливають на розвиток суспільства, саме вони найбільше працюють і саме вони, як ніхто інший, потребують професійно організованого, ефективного відпочинку, особливо, коли він короткостроковий. Анімаційна діяльність у туризмі створює умови для такого відпочинку, прискорюючи при цьому рекреаційні процеси в організмі, гуманізуючи відносини між людьми, підвищуючи їх культурний та інтелектуальний рівень. До того ж анімаційна діяльність, за принципом ланцюгової реакції, втягує в процес активного відпочинку і так званих “черепах” або “равликів”, тобто людей, на перший погляд, пасивних.

1.2.  Матеріально-технічна база анімації в туризмі

Матеріальна база анімації в туризмі складається зі спеціально побудованих або пристосованих до анімаційних потреб споруд і приміщень, необхідних меблів, спорядження, реквізиту, декорацій, музичних інструментів, сценічних костюмів, призів для ігор і конкурсів, рекламних щитів і екранів. Матеріальна база дозвілля включає також грошові кошти спеціального призначення.

Технічне забезпечення анімаційного процесу передбачає наявність різного роду технічних засобів, механізмів, автоматів, що задіяні у підготовці та проведенні анімаційних програм. До їх числа належать атракціони, звуко- і світлотехнічні комплекси, кіно-відеопроекційна апаратура, системи місцевого радіо і телезв’язку, транспортні засоби (наприклад, карнавальні платформи чи розважальні плавзасоби), механізми, що забезпечують роботу сцени, системи електро- і водопостачання тощо.

В умовах туристично-рекреаційного підприємства формування матеріально-технічної бази дозвілля ведеться з урахуванням специфіки роботи закладу. Культурно-розважальна складова функціонування підприємства закладається на етапі його створення. Архітектори разом з рекреаторами, в тому числі й аніматорами, створюють проект, наприклад, курортного готелю, з урахуванням найширшого спектру потреб рекреантів. У структуру підприємства, крім бази розміщення, бази харчування, органічно вплітається і база дозвілля. Функціональне наповнення цієї бази залежить від таких чинників:

  1.  Ідеологія рекреаційного процесу на підприємстві (пріоритетність анімації).
  2.  Специфіка культурно-дозвіллєвих потреб основного потоку рекреантів.
  3.  Специфіка захворювань, що лікують в санаторно-курортному закладі.
  4.  Категорія підприємства.
  5.  Сезонність роботи підприємства.
  6.  Кліматичний пояс розташування підприємства.
  7.  Рельєф території закладу та оточуючого його природного середовища.

Під ідеологією рекреаційного процесу в туристичному підприємстві розуміється шкала пріоритетів цього процесу, тобто першочерговість застосування тих чи інших засобів рекреації, що, на думку керівництва закладу, на конкретному етапі його становлення чи розвитку буде найефективнішою. У процесі створення анімаційної бази закладу рекреації важливо також враховувати спектр прогнозованих потреб рекреантів. Матеріальна база дозвілля створюється саме для задоволення якомога більшого спектру цих потреб.

У разі, коли туристично-рекреаційне підприємство планує задовольняти дозвіллєві потреби молодих і здорових людей, акцент робиться на спорудженні комплексу спортивних, ігрових, танцювальних закладів дозвілля чи майданчиків, розрахованих переважно на активний відпочинок.

Якщо ж рекреаційний заклад розрахований на людей третього віку, чи людей, що їдуть сюди лікуватися, є сенс формувати анімаційну базу з наголосом на видовищні, клубні, інтелектуально-духовні форми дозвілля. У подібному закладі обов’язково повинна бути бібліотека, клубні приміщення для спілкування і творчості, концертні зали тощо. Важливо, щоб більшість місць відпочинку планувалася просто неба з урахуванням ландшафту території, її панорамних точок, звідки відкривалися б найкращі краєвиди оточуючого природного середовища. Давно відомо, що синтез анімаційного відпочинку і краси природного оточення дає чудовий рекреаційний ефект.

Для лікувальних закладів санаторного типу характерна суттєва залежність відпочинку від лікувально-оздоровчих програм і їх специфіки. Тут повинні бути умови для різноманітних настільних, інтелектуальних, рольових ігор, видовищних заходів та релаксації. Подібний підхід характерний і для кардіологічних санаторіїв.

Важливим чинником формування матеріально-технічної бази дозвілля є клас, рівень, категорія туристично-рекреаційного закладу.

Якщо умовно усі рекреаційні заклади оцінювати відповідно до класифікації готелів, то анімаційну базу цих закладів можна поділити на три рівня забезпеченості:

1-й рівень – матеріальна база дозвілля чотирьох-п’ятизіркового закладу туризму і рекреації.

Цей рівень найвищий. Він передбачає наявність найширшого спектру культурно-розважальних закладів, що відповідають найсучаснішим вимогам. Яскравим прикладом такого рівня є матеріальна база дозвілля п’ятизіркового “готелю на плаву” – океанського круїзного лайнера. Сучасні конструктори та “архітектори відпочинку” змагаються у різноманітності, оригінальності, новизні розваг, що пропонуються. Подібні ноу-хау повинні мати відповідну матеріально-технічну базу. Серед запропонованих варіантів привертають увагу спортивні майданчики та споруди на палубах судна: басейн, поля для міні-гольфу, волейбольні, міні-футбольні майданчики, тенісні корти, приміщення для шейпінгу та аеробіки, тренажерні зали та, навіть, льодові стадіони. Крім того, подібні “плавучі готелі” пропонують туристам відвідати театральну виставу в театрі – точній копії міланського “Ла Скала”, або ж костюмоване шоу – у вар’єте, що дуже нагадує славнозвісний “Мулен Руж”. До матеріально-технічної бази дозвілля судна належить також бібліотека з великою фоно- і відеотекою, клубні приміщення, танцювальні та ігрові холли, дитячі кімнати з відповідним набором засобів для гри, дискотеки, казино, бари, ресторани тощо. Технічні засоби, костюми, реквізит відповідають високому рівню дозвіллєвих послуг на судні. А спеціалісти продовжують генерувати нові ідеї щодо варіантів розваг, що пропонуються. На черзі побудова аквапарків і парків атракціонів на суднах найвищого класу.

В Україні позитивним прикладом формування матеріально-технічної бази дозвілля є готель “Ореанда” в м. Ялта. На початку ХХІ ст. там побудовано перший у країні багатоповерховий розважальний комплекс, що належить курортному готелю. Щоправда, наповнення анімаційним змістом його роботи, створення різноманітних програм ще попереду.

2-й рівень – матеріально-технічна база дозвілля тризіркового закладу.

Це середній рівень забезпеченості. Він теж передбачає широкі можливості для організації анімаційної діяльності туристів, щоправда, з урахуванням значно менших витрат на потреби анімації, ніж у п’ятизіркових закладах.

Якщо у висококласних підприємствах існує система спеціально створених для того чи іншого виду дозвілля об’єктів анімації, то в підприємствах другого рівня забезпеченості  спостерігається створення багатофункціональних об’єктів дозвілля. Наприклад, замість трьох-чотирьох спортивних майданчиків будується один, обладнаний таким чином, щоб на ньому можна було б грати в міні-футбол, волейбол, баскетбол, а в деяких випадках ще й в теніс чи бадмінтон. Замість двох залів для проведення різного роду сценічних шоу і кіносеансів будується один кіноконцертний зал, замість трьох басейнів – один і т. д..

Важливою складовою матеріального забезпечення туристично-рекреаційного закладу є його прокатна база дозвілля. Вона теж відповідає рівню закладу, специфіці його функціонування. Так, гірськолижні курорти мають надавати послуги прокату гірськолижного спорядження – лижі, палки, кріплення, сноуборди, санки, причому для різних категорій туристів. Приморські кліматичні курорти надають послуги з прокату засобів водноспортивного відпочинку: різного роду надувні плавзасоби, серфінгові та віндсерфінгові дошки, човни, катамарани і, навіть, катери і яхти. Оскільки заклади другого рівня часто обмежені у площах, є сенс розвивати форми компактного дозвілля – гру в пінг-понг, бадмінтон, більярд, настільні ігри, гурткові заняття. Необхідний інвентар для організації такого дозвілля і складає прокатну базу підприємства.

3-й рівень – матеріально-технічна база дозвілля одно-двозіркових закладів.

Це найнижчий рівень. Він передбачає мінімальний набір анімаційних засобів, потрібних для забезпечення рекреаційного процесу.

Так, в Азово-Чорноморському рекреаційному районі України переважна більшість туристично-рекреаційних закладів належить до третього рівня забезпеченості матеріально-технічної бази дозвілля. Багато з них не відповідають світовим стандартам формування бази дозвілля навіть для найскромніших закладів. Між тим світовий досвід індустрії гостинності показує, що дозвіллєва база рекреаційних закладів третього рівня складається як мінімум з кіноконцертного залу, нехай і літнього типу, багатофункціонального спортивного майданчика, танцювально-ігрового майданчика, спеціально обладнаного дитячого майданчика (при необхідності), більярдної кімнати, хоча б одного клубного приміщення (наприклад, вітальні чи камінного залу), як мінімум двох телевізійних кімнат, кафе чи бару, відповідної прокатної бази. Суттєвим чинником впливу на формування матеріальної бази дозвілля є сезонність роботи туристично-рекреаційного підприємства. У закладі, що функціонує переважно в зимовий період чи увесь рік, передбачаються умови для організації анімаційної діяльності в приміщенні (клуби, ігрові холли, кімнати релаксації, танцювальні, кіноконцертні зали). Заклади ж, що працюють лише в теплу пору року, орієнтуються на організацію анімаційної діяльності просто неба, формуючи порівняно недорогу інфраструктуру дозвілля (відкриті танцювальні, ігрові, спортивні майданчики, літні кіноконцертні зали тощо).

Важливою вимогою до закритих приміщень є наявність кондиціонерів, апаратів для очищення чи зволоження повітря. Відчуття фізичного дискомфорту заважає людині адекватно сприймати анімаційні послуги, тому такі характеристики як температура повітря у приміщені, його циркуляція, повинні хвилювати рекреаторів ще на етапі розбудови анімаційного комплексу підприємства.                                

Меті створення комфортних умов у зонах анімаційного відпочинку служить також мистецтво організації рекреаційного простору. Усі предмети, меблі, технічні засоби, засоби комунікації за законами цього мистецтва розташовуються таким чином, щоб ніщо не заважало людині позитивно сприймати оточуючий її світ і, водночас, відповідало б формі та змісту того чи іншого виду відпочинку.  

Контрольні питання

  1.  Що таке анімація в туризмі?
  2.  Дайте характеристику поняттю „дозвілля”.
  3.  Охарактеризуйте туристичне дозвілля.
  4.  Дайте визначення рекреаційній анімації.
  5.  Дайте визначення туристичній анімації.
  6.  Що належить до матеріально-технічної бази анімаційної діяльності?
  7.  Визначте рівні забезпеченості матеріально-технічної бази анімаційної діяльності.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

34336. Области применения серной кислоты и технико-экономические показатели ее производства 32.5 KB
  Области применения серной кислоты и техникоэкономические показатели ее производства. Производство серной кислоты одной из самых сильных и дешевых кислот имеет важное народнохозяйственное значение обусловленное ее широким применением в различных отраслях промышленности. Контактным способом получают около 90 от общего объема производства кислоты так как при этом обеспечивается высокая концентрация и чистота продукта. В качестве сырья для производства серной кислоты применяются элементарная сера и серный колчедан; кроме того широко...
34337. Производство аммиака и азотной кислоты 35 KB
  Производство аммиака и азотной кислоты В соответствии с принципом ЛеШателье при повышении давления и уменьшении температуры равновесие этой реакции смещается в сторону образования аммиака. Основным агрегатом установки для производства аммиака служит колонна синтеза Производство азотной кислоты: Азотная кислота одна из важнейших минеральных кислот. Такая смесь кипит без изменения концентрации кислоты. Современное производство азотной кислоты основано на процессах окисления аммиака и последующей переработке оксидов азота.
34338. Пр-во азотных мин.удобрений и их классификация 30.5 KB
  Прво азотных мин. Большинство азотных удобрений получают нейтрализацией кислот щёлочами.глубину потери – 225; поглощается по типу обменной адсорбции Карбамид мочевина 2NH3CO2=NH2COONH4= =CONH22H2O 2000C; 20 МПа 466 Лучшее удобрение для внекорневой подкормки растений Аммиачная селитра NH3HNO3=NH4NO3Q 3435 Закисляет почву гигроскопична слеживается взрывоопасна Сульфат аммония 2NH3H2SO4=NH42SO4Q 20521 Эффективен под орошаемые культуры рис хлопчатник Среди азотных удобрений самая большая массовая доля азота в...
34339. Фосфорная кислота 24 KB
  Н3РО4 безводная фосф кислота представляет собой бесцветное вещество плавящиеся при температуре 42. Однако на практике имеют дело с жидкой Н3РО4 что объясняется склонностью Н3РО4 к переохлаждению при темп 121С При небольшом переохлаждении она представляет собой густую сиропоподобную жидкость плотностью 188 г см^3 При нагревании водные растворы ортофосф кислоты теряют воду образуя пирафосфорная а затем метофосф кислота. Безводная ортофосф кислота очень агрессивна.
34340. Особенности производства калийных удобрений 29 KB
  Выделение хлористого калия из сильвинитовых руд может быть основано на различии механических физических или химических свойств составляющих компонентов. Переработка сильвинитов для получения хлористого калия по галургическому методу основана на физикохимических особенностях системы NCl КС1 Н2О. Эта особенность системы NCl КС1 Н2О используется для производства хлористого калия из сильвинитов по галургическому методу. Рационально построенная схема производства хлористого калия из сильвинита должна учитывать следующие технологические...
34341. Фосфорные минеральные удобрения 24 KB
  Фосфорные минеральные удобрения Фосф. К фосфорным удобрениям относятся простой и двойной суперфосфат принадлежащие к классу водорастворимых удобрений и комплексные удобрения. Фосфор вносят в почву и с помощью сложного удобрения аммофоса. Фосфорные удобрения получают как физическими так и химическими методами.
34342. Технология производства и экономическая эффективность выпуска и использования пластмасс 30.5 KB
  Технология производства и экономическая эффективность выпуска и использования пластмасс. Изделия из пластмасс наиболее часто получают методами горячего прессования литья под давлением экструзии выдувания обработки резанием. Прессование применяется главным образом для переработки термореактивных пластмасс. термореактивная смола переводится в плавкое состояние при котором и происходит вторая стадия процесса формование; затем происходит реакция поликонденсации и пластмасса отверждается становясь неплавкой и нерастворимой.
34343. Сырьевые материалы и основы производства резины 28 KB
  Резину изготавливают с помощью вулканизации. В результате вулканизации каучук превращается в прочную эластичную упругую массу – резину. В результате вулканизации молекулы каучука сливаются между собой дисульфидными мостиками в одну трехмерную макромолекулу. Большую роль играют так называемые ускорители вулканизации – органические соединения содержащие серу или азот меркаптобензтиазол дифенилгуанидин и др.
34344. Основные свойства и назначения природных и искусственных строительных материалов 21 KB
  Основные свойства и назначения природных и искусственных строительных материалов. Основные свойства строительных материалов можно разделить на несколько групп. К 1ой группе относятся физические свойства материалов: плотность и пористость. Ко 2й свойства характеризующие устойчивость материала к воздействию воды и низких температур: водопоглощение влажность влагоотдача гигроскопичность водопроницаемость водо морозостойкость.