73746

Теоретичні засади анімації в туризмі

Лекция

Туризм и рекреация

Анімаційна діяльність у сфері туризму є невід’ємною частиною культурно-дозвіллєвої діяльності соціуму взагалі і окремої людини зокрема. Для розуміння анімаційних процесів необхідно чітко визначитись з більш ґрунтовними поняттями, з поняттям „дозвілля”.

Украинкский

2014-12-20

74.5 KB

22 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT7

тема І.  Теоретичні засади анімації в туризмі

  1.  Сутність анімації в туризмі

Анімаційна діяльність у сфері туризму є невід’ємною частиною культурно-дозвіллєвої діяльності соціуму взагалі і окремої людини зокрема.

Для розуміння анімаційних процесів необхідно чітко визначитись з більш ґрунтовними поняттями, і, в першу чергу, з поняттям „дозвілля”.

Є сенс розглядати дозвілля як активний відпочинок. Для розуміння понятійного апарату треба розглянути таблицю середньостатистичного  бюджету часу людини за добу (див. табл.1).

Таблиця 1

Середньостатистичний  бюджет часу людини за добу

8 год.

Робочий час

8 год.

Сон

4 год.

Вимушені витрати часу

4 год.

Дозвілля

16 год.

Вільний час

У цій таблиці наводиться частка дозвілля (4 год.) у добовому бюджеті людини. У тижневому бюджеті до повсякденного додається дозвілля вихідних днів. Річний бюджет передбачає ще й відпускний або канікулярний період, в якому доля „чистого” дозвілля суттєва.

За приблизними підрахунками, на дозвіллєву діяльність людина витрачає в середньому близько 2000 годин на рік. З них – приблизно 800 припадає на повсякденне „стаціонарне” дозвілля, що не передбачає суттєвих переміщень у просторі. Ще стільки ж накопичується з вихідних і святкових днів. У цей період з’являється можливість активно відпочивати, змінивши звичне оточуюче середовище (скажімо, виїхати „на природу” або вирушити у тур вихідного дня). І нарешті, 300-400 дозвіллєвих годин на рік людина має під час відпустки. Переважна кількість людей цивілізованих країн намагається провести цей час поза межами свого помешкання.

Зміст туристичного дозвілля включає:

  •  культурне споживання;
  •  самоосвіту;
  •  задоволення потреб у різних формах неформального спілкування;
  •  культурно-творчі заняття;
  •  задоволення екологічних потреб (спілкування з флорою і фауною);
  •  фізкультурно-оздоровчі заняття;
  •  розважальну діяльність.

Враховуючи зміст дозвілля, можна виділити його соціокультурні функції:

  •  розвиваюча, або пізнавальна функція передбачає не лише відпочинок, а й удосконалення себе в культурному відношенні;
  •  рекреаційна функція включає процеси відновлення витрачених психофізичних сил і духовного потенціалу;
  •  функція розваг розуміється як особливий вид дозвіллєвих занять, спрямованих на отримання насолоди, задоволення від життя.

Усі ці функції взаємопов’язані і витікають одна з одної.

До основних характеристик дозвілля  належать такі:

  •  звільнення від зобов’язань (роблю, що хочу);
  •  можливість вибору дозвіллєвих занять;
  •  неутилітарність дозвіллєвої діяльності (вона самодостатня);
  •  гедоністичність дозвіллєвої поведінки (орієнтація на радісне, святкове світосприйняття).

У санаторно-курортних закладах регламентованим часом стає час лікувальних і оздоровчих процедур. Час, що залишається після виконання всіх обов’язкових, регламентованих дій, є суто дозвіллєвим часом. Він характеризується, в першу чергу, звільненням від будь-яких зобов’язань і можливістю вибору дозвіллєвих занять.

Саме цей час стає вільним часом туриста.

У світовій практиці туристичного бізнесу та індустрії гостинності сукупність послуг по забезпеченню потреб туристів, рекреантів в активних, одухотворюючих формах відпочинку називається анімацією в туризмі.

Анімація в туризмі – порівняно нове поняття, хоч термін “анімація” існує ще з часів Стародавнього Риму (у перекладі з латини “anima” – душа, “animato” – збуджено, жваво, “animatio” – одухотвореність).

У туризмі ж анімація пожвавлює, активізує, одухотворює відпочинок туристів.

Слід зазначити, що анімаційна діяльність є важливою складовою рекреації, тобто процесу відновлення фізичних і духовних сил організму. Цей процес відбувається в організмі будь-якого туриста, незалежно від того, яким видом туризму він займається. Але деякі види туризму за своєю сутністю вже є рекреаційно-анімаційними (активні форми), інші ж потребують створення анімаційної складової в загальному комплексі рекреаційно-туристичних послуг. До таких напрямів належать, у першу чергу, лікувально-оздоровчий, або рекреаційний туризм. Базою анімаційного процесу тут стають рекреаційно-туристичні заклади: курортні готелі, пансіонати, санаторії, дитячі оздоровчі табори, бази відпочинку, круїзні теплоходи тощо.

Можна окреслити два основні види анімації. Рекреаційна анімація – комплекс активізуючих культурно-розважальних програм, що сполучається з лікувально-оздоровчими програмами у межах рекреаційно-туристичного закладу.

Туристична анімація передбачає залучення туристів до участі у різноманітних мистецько-розважальних, етнографічних або рекламних заходах: фестивалях, карнавалах, святах, культурно-історичних театралізаціях тощо. Сюди ж можна віднести й анімаційне обслуговування туристів під час руху (на круїзному теплоході, у поїзді, автобусі, літаку), а також під час перебування в тематичних парках, парках розваг, вакаційних зонах.

Програми з рекреаційної та туристичної анімації готуються з урахуванням особливостей як окремих туристів, так і туристичних груп. До особистих характеристик туристів належать вік, стать, освіта, культурний рівень, темперамент, національність, віросповідання, соціальний статус. Враховуючи ці характеристики, а також індивідуальні потреби людини у певний проміжок вільного часу, розробляються анімаційні програми. Вибір моделі і форми програми значною мірою залежить також від природнокліматичної характеристики місця організації анімаційної діяльності.                           У курортних районах бажано більшість анімаційних заходів проводити просто неба незалежно від пори року. Звісно, у зонах зимового відпочинку, гірськолижних, кліматичних, бальнеокурортах анімація просто неба дозована. Вона чергується із заходами у теплих приміщеннях. Літній же відпочинок передбачає організацію переважної більшості анімаційних заходів просто неба – на відкритих майданчиках, пляжах, галявинах, парках тощо.

На характер анімаційної діяльності суттєво впливає менталітет туристів.

У загальній системі анімації в туризмі перевага віддається активним формам відпочинку, що створює противагу побутовому дозвіллю. У підприємствах сфери туризму і рекреації функції активізації відпочинку виконує анімаційна діяльність.

Урізноманітнення форм відпочинку, закладене в ідеї туранімації, призводить до прискорення рекреаційних процесів в організмі і досягнення ним рекреаційного ефекту.

У сфері дозвілля, особливо туристичного, дорослі люди завжди шукають заняття, здатні компенсувати те, що вони недоотримують у повсякденному житті. Для повноцінного відпочинку потрібен певний психологічний відхід від звичайної обстановки. Туризм більше, ніж будь-який з соціокультурних напрямів діяльності, дає можливість такого відходу. Цьому сприяє, з одного боку, зміна місця перебування, а значить – оточуючого середовища, середовища спілкування, з іншого – продумана, професійно організована анімаційна діяльність, що підвищує загальний тонус людини, повертає йому життєву рівновагу.

Одним із основних завдань аніматорів відпочинку є формування у людей доброго, життєрадісного настрою. Особливість настрою, на відміну від емоцій, міститься в тому, що він не пов’язаний з якимось конкретним об’єктом. Настрій – це загальний емоційний стан особистості, який формується під впливом багатьох вражень. Елементарну основу настрою складає біохімічна життєдіяльність організму. Виснаження психофізичних ресурсів завжди веде до різкого спаду в настрої: підвищується роздратованість, стурбованість, нервовість.

Вміло організований відпочинок дозволяє "вгамувати спрагу" туристів в яскравих, емоційно насичених враженнях. Загальновідомо, що відсутність або дефіцит таких вражень сприймається людиною як свого роду голод. У цьому зв’язку дуже важливого значення набуває природне прагнення до гумору, жартів, веселих забавок.

Вірно організовані анімаційні заходи корисні й тим, що вони майже завжди потребують кмітливості, творчої вигадки, винахідливості, дотепності. Притаманна багатьом ігровим заняттям колективна змагальність виховує цінне вміння погоджувати свої дії з партнерами, знаходити найбільш раціональні засоби подолання перешкод.

Дозвіллєві дії по-справжньому корисні лише тоді, коли дають людям багато позитивних, емоційних вражень. Одноманітність зовнішніх, навіть приємних подразнень, ніколи не призводила до позитивного настрою. Тому одним з основних завдань анімації в туризмі є урізноманітнення спектру анімаційних послуг, диференційований підхід до обслуговування туристів і, як результат, створення умов для вільного вибору туристом форм анімаційно-рекреаційної діяльності.

Визначальним чинником у формуванні настрою є відносини туриста з оточуючими його людьми. Практично будь-який анімаційний заклад, будь-то клуб за інтересами, ігровий чи танцювальний майданчик, здатен допомогти в зав’язуванні нових знайомств, у зміцненні дружніх зв’язків. Незважаючи на тимчасовість перебування рекреанта у певному рекреаційному закладі, обумовлену терміном путівки, досить часто дружні стосунки, що зав’язались під час відпочинку, переносяться і на повсякденне життя.

Крім того, обстановка культурного відпочинку, в якій відбувається анімаційна діяльність, стає надійним гальмом по відношенню до будь-яких проявів неввічливості або грубості. Саме тут інтенсивно формується те, що в повсякденному житті називається життєвим тактом або культурою поведінки.

Як бачимо, анімація в туризмі є важливим соціально-культурним чинником нашого життя. І хоч вона орієнтована переважно на активних людей, які знаходять можливості відпочивати, переміщуючись у просторі, це не зменшує, а, навпаки, збільшує її значення. Саме активні люди найбільше впливають на розвиток суспільства, саме вони найбільше працюють і саме вони, як ніхто інший, потребують професійно організованого, ефективного відпочинку, особливо, коли він короткостроковий. Анімаційна діяльність у туризмі створює умови для такого відпочинку, прискорюючи при цьому рекреаційні процеси в організмі, гуманізуючи відносини між людьми, підвищуючи їх культурний та інтелектуальний рівень. До того ж анімаційна діяльність, за принципом ланцюгової реакції, втягує в процес активного відпочинку і так званих “черепах” або “равликів”, тобто людей, на перший погляд, пасивних.

1.2.  Матеріально-технічна база анімації в туризмі

Матеріальна база анімації в туризмі складається зі спеціально побудованих або пристосованих до анімаційних потреб споруд і приміщень, необхідних меблів, спорядження, реквізиту, декорацій, музичних інструментів, сценічних костюмів, призів для ігор і конкурсів, рекламних щитів і екранів. Матеріальна база дозвілля включає також грошові кошти спеціального призначення.

Технічне забезпечення анімаційного процесу передбачає наявність різного роду технічних засобів, механізмів, автоматів, що задіяні у підготовці та проведенні анімаційних програм. До їх числа належать атракціони, звуко- і світлотехнічні комплекси, кіно-відеопроекційна апаратура, системи місцевого радіо і телезв’язку, транспортні засоби (наприклад, карнавальні платформи чи розважальні плавзасоби), механізми, що забезпечують роботу сцени, системи електро- і водопостачання тощо.

В умовах туристично-рекреаційного підприємства формування матеріально-технічної бази дозвілля ведеться з урахуванням специфіки роботи закладу. Культурно-розважальна складова функціонування підприємства закладається на етапі його створення. Архітектори разом з рекреаторами, в тому числі й аніматорами, створюють проект, наприклад, курортного готелю, з урахуванням найширшого спектру потреб рекреантів. У структуру підприємства, крім бази розміщення, бази харчування, органічно вплітається і база дозвілля. Функціональне наповнення цієї бази залежить від таких чинників:

  1.  Ідеологія рекреаційного процесу на підприємстві (пріоритетність анімації).
  2.  Специфіка культурно-дозвіллєвих потреб основного потоку рекреантів.
  3.  Специфіка захворювань, що лікують в санаторно-курортному закладі.
  4.  Категорія підприємства.
  5.  Сезонність роботи підприємства.
  6.  Кліматичний пояс розташування підприємства.
  7.  Рельєф території закладу та оточуючого його природного середовища.

Під ідеологією рекреаційного процесу в туристичному підприємстві розуміється шкала пріоритетів цього процесу, тобто першочерговість застосування тих чи інших засобів рекреації, що, на думку керівництва закладу, на конкретному етапі його становлення чи розвитку буде найефективнішою. У процесі створення анімаційної бази закладу рекреації важливо також враховувати спектр прогнозованих потреб рекреантів. Матеріальна база дозвілля створюється саме для задоволення якомога більшого спектру цих потреб.

У разі, коли туристично-рекреаційне підприємство планує задовольняти дозвіллєві потреби молодих і здорових людей, акцент робиться на спорудженні комплексу спортивних, ігрових, танцювальних закладів дозвілля чи майданчиків, розрахованих переважно на активний відпочинок.

Якщо ж рекреаційний заклад розрахований на людей третього віку, чи людей, що їдуть сюди лікуватися, є сенс формувати анімаційну базу з наголосом на видовищні, клубні, інтелектуально-духовні форми дозвілля. У подібному закладі обов’язково повинна бути бібліотека, клубні приміщення для спілкування і творчості, концертні зали тощо. Важливо, щоб більшість місць відпочинку планувалася просто неба з урахуванням ландшафту території, її панорамних точок, звідки відкривалися б найкращі краєвиди оточуючого природного середовища. Давно відомо, що синтез анімаційного відпочинку і краси природного оточення дає чудовий рекреаційний ефект.

Для лікувальних закладів санаторного типу характерна суттєва залежність відпочинку від лікувально-оздоровчих програм і їх специфіки. Тут повинні бути умови для різноманітних настільних, інтелектуальних, рольових ігор, видовищних заходів та релаксації. Подібний підхід характерний і для кардіологічних санаторіїв.

Важливим чинником формування матеріально-технічної бази дозвілля є клас, рівень, категорія туристично-рекреаційного закладу.

Якщо умовно усі рекреаційні заклади оцінювати відповідно до класифікації готелів, то анімаційну базу цих закладів можна поділити на три рівня забезпеченості:

1-й рівень – матеріальна база дозвілля чотирьох-п’ятизіркового закладу туризму і рекреації.

Цей рівень найвищий. Він передбачає наявність найширшого спектру культурно-розважальних закладів, що відповідають найсучаснішим вимогам. Яскравим прикладом такого рівня є матеріальна база дозвілля п’ятизіркового “готелю на плаву” – океанського круїзного лайнера. Сучасні конструктори та “архітектори відпочинку” змагаються у різноманітності, оригінальності, новизні розваг, що пропонуються. Подібні ноу-хау повинні мати відповідну матеріально-технічну базу. Серед запропонованих варіантів привертають увагу спортивні майданчики та споруди на палубах судна: басейн, поля для міні-гольфу, волейбольні, міні-футбольні майданчики, тенісні корти, приміщення для шейпінгу та аеробіки, тренажерні зали та, навіть, льодові стадіони. Крім того, подібні “плавучі готелі” пропонують туристам відвідати театральну виставу в театрі – точній копії міланського “Ла Скала”, або ж костюмоване шоу – у вар’єте, що дуже нагадує славнозвісний “Мулен Руж”. До матеріально-технічної бази дозвілля судна належить також бібліотека з великою фоно- і відеотекою, клубні приміщення, танцювальні та ігрові холли, дитячі кімнати з відповідним набором засобів для гри, дискотеки, казино, бари, ресторани тощо. Технічні засоби, костюми, реквізит відповідають високому рівню дозвіллєвих послуг на судні. А спеціалісти продовжують генерувати нові ідеї щодо варіантів розваг, що пропонуються. На черзі побудова аквапарків і парків атракціонів на суднах найвищого класу.

В Україні позитивним прикладом формування матеріально-технічної бази дозвілля є готель “Ореанда” в м. Ялта. На початку ХХІ ст. там побудовано перший у країні багатоповерховий розважальний комплекс, що належить курортному готелю. Щоправда, наповнення анімаційним змістом його роботи, створення різноманітних програм ще попереду.

2-й рівень – матеріально-технічна база дозвілля тризіркового закладу.

Це середній рівень забезпеченості. Він теж передбачає широкі можливості для організації анімаційної діяльності туристів, щоправда, з урахуванням значно менших витрат на потреби анімації, ніж у п’ятизіркових закладах.

Якщо у висококласних підприємствах існує система спеціально створених для того чи іншого виду дозвілля об’єктів анімації, то в підприємствах другого рівня забезпеченості  спостерігається створення багатофункціональних об’єктів дозвілля. Наприклад, замість трьох-чотирьох спортивних майданчиків будується один, обладнаний таким чином, щоб на ньому можна було б грати в міні-футбол, волейбол, баскетбол, а в деяких випадках ще й в теніс чи бадмінтон. Замість двох залів для проведення різного роду сценічних шоу і кіносеансів будується один кіноконцертний зал, замість трьох басейнів – один і т. д..

Важливою складовою матеріального забезпечення туристично-рекреаційного закладу є його прокатна база дозвілля. Вона теж відповідає рівню закладу, специфіці його функціонування. Так, гірськолижні курорти мають надавати послуги прокату гірськолижного спорядження – лижі, палки, кріплення, сноуборди, санки, причому для різних категорій туристів. Приморські кліматичні курорти надають послуги з прокату засобів водноспортивного відпочинку: різного роду надувні плавзасоби, серфінгові та віндсерфінгові дошки, човни, катамарани і, навіть, катери і яхти. Оскільки заклади другого рівня часто обмежені у площах, є сенс розвивати форми компактного дозвілля – гру в пінг-понг, бадмінтон, більярд, настільні ігри, гурткові заняття. Необхідний інвентар для організації такого дозвілля і складає прокатну базу підприємства.

3-й рівень – матеріально-технічна база дозвілля одно-двозіркових закладів.

Це найнижчий рівень. Він передбачає мінімальний набір анімаційних засобів, потрібних для забезпечення рекреаційного процесу.

Так, в Азово-Чорноморському рекреаційному районі України переважна більшість туристично-рекреаційних закладів належить до третього рівня забезпеченості матеріально-технічної бази дозвілля. Багато з них не відповідають світовим стандартам формування бази дозвілля навіть для найскромніших закладів. Між тим світовий досвід індустрії гостинності показує, що дозвіллєва база рекреаційних закладів третього рівня складається як мінімум з кіноконцертного залу, нехай і літнього типу, багатофункціонального спортивного майданчика, танцювально-ігрового майданчика, спеціально обладнаного дитячого майданчика (при необхідності), більярдної кімнати, хоча б одного клубного приміщення (наприклад, вітальні чи камінного залу), як мінімум двох телевізійних кімнат, кафе чи бару, відповідної прокатної бази. Суттєвим чинником впливу на формування матеріальної бази дозвілля є сезонність роботи туристично-рекреаційного підприємства. У закладі, що функціонує переважно в зимовий період чи увесь рік, передбачаються умови для організації анімаційної діяльності в приміщенні (клуби, ігрові холли, кімнати релаксації, танцювальні, кіноконцертні зали). Заклади ж, що працюють лише в теплу пору року, орієнтуються на організацію анімаційної діяльності просто неба, формуючи порівняно недорогу інфраструктуру дозвілля (відкриті танцювальні, ігрові, спортивні майданчики, літні кіноконцертні зали тощо).

Важливою вимогою до закритих приміщень є наявність кондиціонерів, апаратів для очищення чи зволоження повітря. Відчуття фізичного дискомфорту заважає людині адекватно сприймати анімаційні послуги, тому такі характеристики як температура повітря у приміщені, його циркуляція, повинні хвилювати рекреаторів ще на етапі розбудови анімаційного комплексу підприємства.                                

Меті створення комфортних умов у зонах анімаційного відпочинку служить також мистецтво організації рекреаційного простору. Усі предмети, меблі, технічні засоби, засоби комунікації за законами цього мистецтва розташовуються таким чином, щоб ніщо не заважало людині позитивно сприймати оточуючий її світ і, водночас, відповідало б формі та змісту того чи іншого виду відпочинку.  

Контрольні питання

  1.  Що таке анімація в туризмі?
  2.  Дайте характеристику поняттю „дозвілля”.
  3.  Охарактеризуйте туристичне дозвілля.
  4.  Дайте визначення рекреаційній анімації.
  5.  Дайте визначення туристичній анімації.
  6.  Що належить до матеріально-технічної бази анімаційної діяльності?
  7.  Визначте рівні забезпеченості матеріально-технічної бази анімаційної діяльності.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

20307. Комедия дель-арте 658.5 KB
  Комедия дельарте. Комедия дель арте [править] Материал из Википедии свободной энциклопедии Эта версия страницы ожидает проверки и может отличаться от последней подтверждённой проверенной 3 июня 2011. Сцена из представления комедии дель арте. Комедия дель арте итал.
20308. Планировка современной сцены 139.5 KB
  Планировка современной сцены. Работа над макетом и планировкой Воплощение замысла художника в пространстве начинается с компоновки и проверки расположения декораций на плане сцены. Немалую роль в этой работе играет точность имеющегося плана сцены. Реальные размеры сцены габариты установленного оборудования всегда отличаются от чертежей рабочего проекта по которым велось строительство.
20309. Серебряный век в русском искусстве 103.5 KB
  Новая концепция искусства 2. Литература музыка театр соединение видов искусства Заключение Литература Введение В России первой трети прошлого века произошел мощный духовный всплеск вбросивший в сокровищницу мировой культуры немало значительных идей и произведений в сферах религиозной и философской мысли всех видов искусства. На взлет творческой активности Серебряного века повлияло постоянно укрепляющееся ощущение наиболее чуткими мыслителями и художниками нарастающего глобального никогда не случавшегося еще в истории человечества...
20310. Театр эпохи Просвещения 920 KB
  Театр эпохи Просвещения. Западноевропейский театр в эпоху Просвещения Театр от греч. Родовое понятие театра подразделяется на виды театрального искусства: драматический театр оперный балетный театр пантомимы и т. Происхождение термина связано с древнегреческим античным театром где именно так назывались места в зрительном зале от греческого глагола теаомай смотрю .
20311. Сценические эффекты в театре XIX века 55.5 KB
  Кроме этого появление электрических двигателей послужило мощным толчком для развития механического оборудования сцены. Классические люкипровалы превратились в подъемноопускные площадки и лифтовые сцены греческие выкатные площадки эккиклемы в платформы вывозящие в пределы игровой зоны целые декорационные комплексы небольшие круглые вращающиеся площадки времен театра Возрождения и барокко в различные системы поворотных кругов примитивные веревочные ручные подъемы в механизированные и немеханизированные штанкетные подъемы. Ответы на эти...
20312. Древнерусское искусство: архитектура, иконопись, литература, театр 242 KB
  С образованием государственности и принятием христианства из Византии на Русь пришли новые для нее виды монументальной живописи мозаика и фреска а также станковая живопись иконопись. Византия познакомила русских художников с новой для них техникой живописи дала им иконографический канон неизменность которого строго оберегалась церковью. Это в известной степени сковывало художественное творчество и предопределяло более длительное и устойчивое византийское влияние в живописи нежели в архитектуре. Самые ранние из сохранившихся...
20313. Театр эпохи Романтизма 174 KB
  Театр в эпоху романтизма 27 марта Международный день театра. Во Франции где были сильны традиции классицизма формирование сценического романтизма длилось дольше протекало в острой борьбе с классицизмом. В 1827 было опубликовано предисловие Гюго к его драме Кромвель теоретический манифест романтизма.
20314. Роль фактурной обработки декораций в создании зримого образа спектакля 54.5 KB
  Фактурная обработка декораций занимает одно из ведущих мест в производстве оформления для сцены. Художественное качество исполняемых декораций находится в прямой зависимости от правильно выбранного способа обработки технологии изготовления фактур. Режиссер должен быть знаком с основным технологическим процессом изготовления декораций материалами и инструментами приспособлениями для изготовления бутафории влияющими на качественные характеристики стилевой целостности всего зрелища.
20315. СЦЕНОГРАФИЯ (художественно-декорационное оформление) 121.5 KB
  Вследствие того что образный строй сценографии основывается на зрительном восприятии в конкретном произведении он выражается через определенный материал обладающий параметрами пространства. Развитие простых видов искусства в которых доминирует отдельный вид пространственного вида материала является для сценографии своеобразным лабораторным экспериментом в результате которого проверяется одна из его граней. Дать представление о видах способах и средствах выразительности сценографии о технических возможностях сцены и сценического...