73750

Організація нормативно-правового забезпечення бухгалтерського обліку

Лекция

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Нормативноправову основу організації бухгалтерського обліку; порядок формування і документального оформлення облікової політики підприємства. Після вивчення теми 2 студент повинен вміти: пояснити рівні нормативноправового регулювання бухгалтерського обліку; розробити положення про облікову політику; охарактеризувати організаційні методичні та технічні складові облікової політики. Ключові слова Структура нормативноправового регулювання бухгалтерського обліку облікова політика...

Украинкский

2014-12-20

147.5 KB

7 чел.

Тема 2: Організація нормативно-правового забезпечення бухгалтерського обліку

  1.  Нормативно-правова основа організації бухгалтерського обліку в Україні.
  2.  Організація облікової політики підприємства.

Мета вивчення

Після вивчення теми 2 студент повинен знати:

  •  нормативно-правову основу організації бухгалтерського обліку;
  •  порядок формування і документального оформлення облікової політики підприємства.

Після вивчення теми 2 студент повинен вміти:

  •  пояснити рівні нормативно-правового регулювання бухгалтерського обліку;
  •  розробити положення про облікову політику;
  •  охарактеризувати організаційні, методичні та технічні складові облікової політики.

Ключові слова

Структура нормативно-правового регулювання бухгалтерського обліку, облікова політика, положення про облікову політику


1. Нормативно-правова основа організації бухгалтерського обліку в Україні

Бухгалтерський облік як організаційна система замикається на рівні власника (підприємства – приватного, колективного або корпоративного). Але з процесом становлення суспільних формувань (муніципалітетів, держав тощо) його дані все більш потрібні цим формуванням для вирішення соціальних та інших суспільних потреб.

Щоб досягнути єдності показників діяльності в суспільстві, загальне методологічне керування бухгалтерським обліком в Україні здійснюється за загальноприйнятими у світовій практиці принципами та на законодавчій основі.

В Україні встановлена структура нормативно-правового регулювання бухгалтерського обліку складається з п’яти рівнів.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996-ХІV від 16.07.1999 р.

І рівень

Укази, постанови, які встановлюють норми бухгалтерського обліку в Україні

ІІ рівень

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку

з окремих напрямів

ІІІ рівень

Рекомендації, інструкції з організації

методики ведення бухгалтерського обліку

ІV рівень

Наказ власника (керівника) підприємства

про облікову політику

V рівень

На першому рівні системи нормативно-правового регулювання бухгалтерського обліку в Україні Закон “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлює правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності в Україні. Закон має 5 розділів.

У І розділі визначено: сферу чинності закону, ціль, основні принципи та валюту бухгалтерського обліку й фінансової звітності.

У ІІ розділі – “Державне регулювання бухгалтерського обліку і фінансової звітності” – розглянуті питання відповідного регулювання бухгалтерського обліку й фінансової звітності в Україні, функції та завдання методологічної ради з бухгалтерського обліку.

У ІІІ розділі – “Організація і ведення бухгалтерського обліку” – наведені питання організації бухгалтерського обліку на підприємствах, основні вимоги до порядку ведення первинних облікових документів та регістрів обліку, правові основи проведення інвентаризації активів і зобов’язань.

У ІV розділі – “Фінансова звітність” – установлені загальні вимоги до фінансової звітності, розглянуто основи організації консолідованої та зведеної звітностей, визначені звітний період, порядок надання й оприлюднення фінансової звітності, а також контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік і фінансову звітність.

П’ятий розділ містить порядок набуття законом сили.

 На другому рівні системи нормативно-правового регулювання бухгалтерського обліку розробляються та впроваджуються нормативні акти Кабінету Міністрів України, інших урядових органів, що встановлюють принципи, які необхідно використовувати під час розробки положень третього і четвертого рівнів.

Третій рівень регулюється національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку з окремих тем і напрямів. Основне призначення національних стандартів – розкриття у формі понять і методів бухгалтерського обліку правових норм, закріплених у Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”  №996-ХІV від 16.07.1999 р.

На четвертому рівні складаються рекомендації з організації й ведення бухгалтерського обліку окремих видів активів, зобов’язань, інших господарських операцій. Призначення даних рекомендацій – у забезпеченні раціональної системи обліку із застосуванням прогресивних форм обліку та способів його ведення.

На п’ятому рівні власником (керівником) підприємства (організації) складається наказ про облікову політику підприємства. Призначення цього документа – організація бухгалтерського обліку відповідно до законодавства та вимог управління в межах організаційної системи власника, його діяльності.

Загальне державне керівництво бухгалтерським обліком в Україні сьогодні здійснює Кабінет Міністрів України. Державне регулювання проводиться з такою метою:

  •  створити єдині правила ведення бухгалтерського обліку та скласти фінансову звітність, що є обов’язковими для всіх підприємств і організацій та гарантують, захищають інтереси користувачів;
  •  удосконалити бухгалтерський облік і звітність.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку й фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, що затверджує національні П(С)БО, інші нормативно-правові акти означеної сфери. Порядок ведення бухгалтерського обліку й складання звітності в банках установлюється Національним банком України відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Порядок ведення бухгалтерського обліку й складання звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України згідно з законодавством. Для організації розроблення й розгляду проектів національних П(С)БО, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, удосконалювання організаційних форм і методів бухгалтерського обліку, а також для розроблення рекомендацій з покращання системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів при Міністерстві фінансів України діє дорадчий орган – Методологічна рада з бухгалтерського обліку. Ця рада здійснює методологічне забезпечення ведення сучасної технології збору й обробки обліково-економічної інформації.

Законодавчо визначено, що бухгалтерський облік на підприємстві здійснюється безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Відповідальність за організацію обліку, за забезпечення реєстрації фактів господарювання, здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, за збереження документів, регістрів і звітності протягом установленого законодавством терміну несуть власники (уповноважений орган/посадова особа), що здійснюють керівництво підприємством відповідно до законодавства й установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно вибирає форми його організації, суб’єктами якої можуть бути: бухгалтерська служба, сформована на підприємстві, котру очолює головний бухгалтер; спеціалізована організація чи відповідальний фахівець на договірній основі, якщо підприємство не має бухгалтерської служби.

На невеликих підприємствах їх власники мають право самостійно вести бухгалтерський облік.

Ст. 4 Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлені основні загальноприйняті в міжнародній практиці принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Відповідно до принципу послідовності необхідно, аби підприємством було забезпечено постійне (з року в рік) застосування вибраної облікової політики.

Оскільки на основі даних бухгалтерського обліку формуються показники фінансової звітності, а бухгалтерський облік ведеться кожний день із застосуванням обраної облікової політики, підприємству необхідно до початку діяльності сформувати свою облікову політику, відобразивши її у відповідному наказі власника (керівника) підприємства.

Таким чином, відповідно до закону на стадії організації бухгалтерського обліку підприємство самостійно визначає облікову політику. Крім того, воно самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як визначену систему реєстрів обліку, порядок та спосіб реєстрації й узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних засад, установлених Законом, з урахуванням особливостей своєї діяльності та технології обробки даних; затверджує правила документообігу й технології обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків та реєстрів аналітичного обліку й інші визначені законом правила.

Головний бухгалтер або особа, на яку наказом (контрактом) покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства:

  •  забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання та подання у встановлені терміни фінансової звітності;
  •  організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;
  •  бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестач, крадіжки, псування активів підприємства;
  •  забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.


2.
Організація облікової політики підприємства

Формування ринкової економіки в Україні, розширення міжнародних економічних зв’язків українських підприємств, упровадження прийнятих у світовій практиці принципів ведення та організації бухгалтерського обліку на основі Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і П(С)БО є основою для впровадження в організацію бухгалтерського обліку облікової політики, які підприємство визначає самостійно.

Причинами появи облікової політики в ринкових умовах є:

  •  альтернативні варіанти щодо організації і ведення бухгалтерського обліку передбачені законодавчими документами;
  •  розширення видів діяльності та організаційно-правових форм суб'єктів господарювання;
  •  зміна ролі бухгалтера в господарському житті підприємства від простого реєстратора господарських операцій до активного його учасника.

Будучи елементом системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку, облікова політика поєднує державне регулювання і певну самостійність підприємства з питань бухгалтерського обліку. Водночас ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежено державною регламентацією бухгалтерського обліку, яка передбачає методики та облікові процедури, серед яких припустимі альтернативні варіанти. Свобода підприємства полягає у можливості вибору конкретних способів оцінки, калькулювання, переліку бухгалтерських рахунків тощо.

Водночас нормативні документи можуть не містити конкретних рекомендацій щодо правил ведення бухгалтерського обліку окремих фактів господарського життя. Якщо не встановлено порядку ведення бухгалтерського обліку з конкретного питання, то підприємство самостійно розробляє відповідний спосіб, формуючи облікову політику.

Облікова політика підприємства передбачає вибір методики бухгалтерського обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя у бухгалтерському обліку. Іншими словами, облікову політику в широкому розумінні можна визначити як управління бухгалтерським обліком, у вузькому - як сукупність способів ведення обліку.

Облікова політика це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для організації бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності відповідно до чинного законодавства. Це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми та техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з чинних нормативних актів і особливостей діяльності підприємства.

Облікова політика як складова частина економіко-правової та фінансової системи управління повинна розроблятися кожним підприємством, що зареєстроване у встановленому законодавством порядку. Основна мета облікової політики – забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень. Формування облікової політики підприємства здійснюється спеціальними фінансовими директорами, головним бухгалтером та іншими уповноваженими особами.

Облікова політика як інструмент організації бухгалтерського обліку повинна забезпечувати взаємозв'язок методичної, технологічної, технічної і організаційної складових організації бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей діяльності підприємства.

Складові облікової політики  Складовими облікової політики підприємства є організаційна, методична та технічна складові. Кожна складова облікової політики підприємства об'єднує відповідні об'єкти, за якими існують альтернативні варіанти - елементи (рис. 2.4).

Об'єктом облікової політики підприємства є будь-яка норма або позиція підприємства з організації і ведення бухгалтерського обліку щодо якої передбачено альтернативні варіанти. Елемент облікової політики підприємства - це методичні прийоми та способи, які обираються з числа загальноприйнятих з урахуванням особливостей діяльності підприємства.

Методичні прийоми та способи ведення бухгалтерського обліку передбачають вибір конкретного застосування елементів методу бухгалтерського обліку, який складається з таких елементів: документування і інвентаризація, оцінка та калькулювання, рахунки та подвійний запис, баланс і звітність.

Перелік і якісний склад об'єктів і елементів облікової політики залежить від складових облікової політики вищого порядку (державної і міждержавної). Інформацію про суб'єкти та складові облікової політики на різних рівнях її формування і реалізації узагальнено в табл. 2.3.

Можливість єдиної інтерпретації даних фінансової звітності її користувачами забезпечується шляхом розкриття у складі Приміток до річної фінансової звітності обраних підприємством способів ведення бухгалтерського обліку, за якими законодавством передбачені альтернативні варіанти.

Підприємство самостійно визначає свою облікову політику й обирає форму ведення бухгалтерського обліку з дотриманням принципів, установлених законодавством.

Зміст облікової політики підприємства має бути формалізовано в Положенні (наказі) про облікову політику. Наказ про облікову політику підприємства створюють один раз – на початку діяльності.

Положення про облікову політику повинно містити перелік усіх пунктів прийнятої на звітний рік облікової політики. За кожним пунктом в наказі потрібно наводити його нормативне обґрунтування (зазначати, на підставі якого нормативного документа прийняте те чи інше положення про облікову політику).

Формування облікової політики  Враховуючи значення дієслова “формувати”, процес формування облікової політики передбачає сукупність дій щодо:

  •  встановлення переліку об'єктів облікової політики залежно від ряду факторів;
  •  вибору за кожним об'єктом елементів облікової політики.

Склад елементів облікової політики розробляється залежно від об'єктів, внаслідок чого цей склад має індивідуальний характер для кожного підприємства.

Формування організаційної складової передує формуванню методичної та технічної складових і включає об'єкти, які повинні забезпечити організаційну побудову облікового підрозділу, визначення його місця в управлінській і виробничій структурі підприємства, а також його взаємодії з іншими підрозділами підприємства. Організаційна складова також передбачає створення системи внутрішньогосподарського контролю для забезпечення збереження майна, дотримання законності та доцільності господарських операцій, а також достовірності бухгалтерської інформації.

Прикладом об'єкту організаційної складової облікової політики може бути форма організації бухгалтерського обліку, елементом - одна з чотирьох визначених законодавством форм організації.

Методична складова передбачає визначення способів ведення бухгалтерського обліку його об'єктів, які мають альтернативні способи відображення. Прикладом об'єкта методичної складової облікової політики можуть бути основні засоби, елементами облікової політики, які йому відповідають, - метод нарахування амортизації, строк корисної експлуатації, ліквідаційна вартість основних засобів тощо.

Призначенням технічної складової є визначення технічних засобів, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку. Об'єктом технічної складової е форма ведення бухгалтерського обліку, елементами - журнальна, меморіально-ордерна, спрощена, комп'ютерна тощо.

Реалізація елементів методичної складової на рахунках бухгалтерського обліку, в облікових регістрах та формах звітності, в тому числі внутрішній, здійснюється за допомогою об'єктів та елементів технічної складової.

Прийнята новоствореним підприємством облікова політика вважається дійсною з дня набуття ним прав юридичної особи.

Процес формування облікової політики трудомісткий і вимагає бачення перспектив розвитку підприємства, а також відповідального й професійного підходу.

Організовує бухгалтерський облік і “бачить” все з висоти діяльності підприємства саме головний бухгалтер. Однак, помилково вважати, що суто він формує облікову політику.

Разом з керівником підприємства головний бухгалтер бере участь у формуванні облікової політики на завершальному етапі. Цьому передує формування облікової політики вузькими спеціалістами з окремих ділянок бухгалтерського обліку.

 

Облікова політика підприємства оформлюється системою внутрішньої документації за різними ділянками облікової роботи. Її зміст частково розкривається в установчих документах підприємства, які закладають основи побудови всієї господарської і управлінської системи підприємства (табл. 2.4.).

Таблиця 2.4. Документальне оформлення облікової політики

Група документів

Склад і характеристика

Внутрішні організаційно-розпорядчі документи

Внутрішні правила, інструкції, положення, регламенти, рішення власників тощо. Вибір конкретного типу документа залежить від внутрішнього типу розпорядку підприємства та характеру питання облікової політики

Проектні матеріали з організації бухгалтерського обліку

Графік документообороту, робочі проекти автоматизованого ведення обліку, посадові інструкції

Установчі документи (статут, установчий договір)

Закладають основи побудови всієї господарської і управлінської системи підприємства. Поряд з визначенням предмету діяльності суб'єкта господарювання, його статусу, порядку функціонування, установчі документи відображають ряд питань бухгалтерського обліку (тривалість облікового періоду, порядок розгляду та затвердження річної бухгалтерської звітності, порядок проведення аудиту звітності тощо)

Основним внутрішнім нормативним документом, який регулює питання організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, є розпорядчий документ, який містить обрані елементи облікової політики. В якості такого розпорядчого документу доцільно використовувати Положення про облікову політику.

Положення - правовий документ, який  встановлює правила організаційної діяльності підприємства та його структурних підрозділів, і складається переважно в ході створення нових підприємств.

У Положенні про облікову політику повинні передбачатися положення, які стосуються організації, технології, техніки та методики бухгалтерського обліку, а також контролю й організації відповідальності.

Положення про облікову політику є одним з перших документів, які використовуються податковою інспекцією, аудиторськими фірмами та іншими контролюючими органами у ході перевірки діяльності підприємства.

Складові Положення про облікову політику підприємства

Назва

Зміст

Загальні положення

Законодавчі документи з питань організації і ведення бухгалтерського обліку в Україні

Організація

  1.  форма організації бухгалтерського обліку;
  2.  організація роботи бухгалтерської служби (розробка організаційно-розпорядчих документів);
  3.  встановлення норм праці, необхідних для виконання робіт і визначення оптимальної чисельності облікових працівників;
  4.  система підбору облікового персоналу та підвищення його кваліфікації;
  5.  порядок атестації бухгалтерів;
  6.  правове, технічне та методичне забезпечення роботи облікових працівників;
  7.  заходи наукової організації праці;
  8.  правила ділової етики облікових працівників;
  9.  порядок приймання-передачі справ при зміні бухгалтера

Методика

  1.  вибір методики оцінки активів;
  2.  списання витрат майбутніх періодів;
  3.  калькулювання собівартості;
  4.  облік та розподіл накладних витрат і їх включення до собівартості;
  5.  нарахування резерву сумнівних боргів;
  6.  нарахування фондів спеціального призначення;
  7.  критерії розмежування основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів і МШП;
  8.  методи нарахування амортизації необоротних активів тощо

Техніка

  1.  форма ведення бухгалтерського обліку;
  2.  форми внутрішньої бухгалтерської звітності (склад і форми звітності, періодичність складання і подання, відповідальні особи, їх контроль, користувачі звітності);
  3.  встановлення строків та порядку проведення інвентаризації;
  4.  випадки залучення фахівців (сторонніх осіб) для проведення інвентаризації специфічних для підприємства об’єктів майна та зобов’язань;
  5.  порядок контролю за діяльністю членів інвентаризаційної комісії і визначенням результатів інвентаризації, їх відповідальність за порушення інвентаризаційного процесу;
  6.  вибір номенклатури бухгалтерських рахунків з аналітичними розрізами для них;
  7.  перелік форм первинних документів, розроблених і затверджених підприємством;
  8.  графік документообігу;
  9.  порядок зберігання документів, у т. ч. електронних, в архіві й доступ до нього;
  10.  організація архіву бухгалтерських документів;
  11.  порядок захисту відомостей, які складають комерційну таємницю підприємства;
  12.  організація внутрішньогосподарського (у т.ч. бухгалтерського) контролю.

Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік документів, що використовуються для первинного відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення і систематизації інформації. Перелік документів повинен бути затверджений у наказі підприємства про облікову політику.

Важливе значення для оформлення облікової політики підприємства належить графіку документообороту, робочому плану рахунків, посадовим інструкціям, формам первинних документів, створеним на підприємстві, формам внутрішньої звітності та ін. Такі питання підлягають оформленню у вигляді додатків до Положення про облікову політику.

Положення про облікову політику повинно розповсюджуватися на всі структурні одиниці (якщо у ньому не обумовлено особливостей облікової політики для окремих підрозділів).

Структура наказу про облікову політику підприємства за своєї однотипності значною мірою залежить від таких чинників:

  •  вид діяльності (виробнича, комерційна, фінансова тощо);
  •  галузь діяльності (промисловість, будівництво, сільське господарство і т.д.);
  •  тривалості операційного циклу та інших особливостей.

У встановлених законом випадках до наказу можна внести доповнення та зміни. Але згідно з п. 9 П(С)БО 6 “облікова політика може змінюватися тільки якщо:

  1.  змінюються статутні вимоги;
  2.  змінюються вимоги органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку;
  3.  зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства”.

Наведене означає, що зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, що повинно бути обґрунтовано та розкрито у фінансовій звітності.

Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона має містити дані про облікову політику підприємства та її зміни. Розкривається облікова політика в примітках до фінансової звітності.

Пунктом 23 П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” визначено, що підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику способом описання:

  •  принципів оцінки статей звітності;
  •  методів обліку відносно відокремлених статей обліку. Облікова політика повинна застосовуватися щодо подій та операцій з моменту їх виникнення.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

26425. Язык — linqua 26 KB
  Различают корень языка radix linguae расположенный на уровне последних коренных зубов. Корень переходит в тело языка corpus linquae тело в верхушку apex linquae рис. Корень языка закреплен на подъязычной кости. Средняя и две боковые язычнонадгортанные складки слизистой оболочки plica glossoepigloltica соединяют корень языка с надгортанником.
26426. Носовая полость (cavum nasi) 22 KB
  В носовой полости находятся лабиринт решётчатой кости и носовые раковины две или три. Функционально вся носовая полость подразделяется на две части: преддверие сообщается с конъюнктивальным мешком глаза через слёзноносовой проток и собственно носовую полость в которой выделяют обонятельную верхнюю и дыхательную нижнюю области. С носовой полостью связаны придаточные носовые пазухи синусы расположенные в верхней челюсти sinus maxillaris лобной кости sinus frontalis в нёбной sinus palatinus и клиновидной sinus sphenoidalis...
26427. Область крылонёбной ямки 20 KB
  В ней находятся 3 отверстия: верхнее – в челюстное для в челюстной артерии и нерва сообщается с подглазничным отверстием образуя подглазничный канал. Среднее –клинонёбное для клинонёбной артерии и нерва сообщается с носовой полостью. Нижнее – нёбное заднее для большой нёбной артерии и нерва сообщается с большим нёбным на твёрдом нёбе. здесь находится крупный сосудистонервный пучок: ветви в челюстного нерва от тройничного и в челюстная артерия и её ветви продолжение наружной сонной клинонёбный парасимпатический узел через который...
26428. Область орбиты 22.5 KB
  Снаружи от лобной кости отходит образуя край орбитального кольца скуловой отросток – processus zygomaticus который у лошадей и КРС доходит до скулового отростка височной кости или височного отростка скуловой кости и образует полное кольцо орбиты а у свиней и собак не доходит и образует неполное кольцо. От наружной поверхности чешуи височной кости ответвляется скуловой отросток височной кости – proc. zygomaticus os temporale который соединяется с височным отростком скуловой кости – proc.
26429. Область холки 19.5 KB
  Иннервация: дорсальные ветви грудных спинномозговых нервов трапециевидный нерв.
26430. Общие закономерности строения организма 21 KB
  Эта закономерность выражается во взаимосвязях основных проявлений жизни реактивность обмен веществ размножение и рос наследственность и изменчивость с условиями внешней среды различный характер внешней среды различные химические и физические свойства среды фактор времени образ жизни борьба за существование. путём гомеостаза – поддержания постоянства внутренней среды организма.
26431. Общий план строения нервной системы, значение 19.5 KB
  Она условно подразделяется на отделы: центральный и периферический состоящие из соматических осуществляющих связь с поперечнополосатыми мышцами тела или автономных образований. Вегетативные автономные образования подразделяются на симпатическую осуществляющую связь с гладкими мышцами сосудов и парасимпатическую обеспечивающую связь с гладкими мышцами внутренностей и железами.
26432. Однокамерный желудок 25 KB
  Тело желудка corpus ventriculi изогнуто. Различают большую кривизну желудка curvatura ventriculi major и малую кривизну curvatura ventriculi minor. В области большой кривизны между входной и выходной частями стенку желудка называют донной fundus ventriculi. На малую кривизну желудка с диафрагмы и печени переходит брюшина и образует малый сальник omentum minus.
26433. Опорно-двигательный аппарат (apparatus locomotorius) 20.5 KB
  Все его системы активно участвуют в реализации биомеханического двигательного поведения животных которое складывается из 2 компонентов: статический – удержание животного на ногах во время покоя динамический – перемещение тела в пространстве локомоция. Костносвязочная и мышечная системы – единый биомеханический аппарат а его системы взаимообуславливают друг друга.