73766

Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності. Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні

Лекция

Иностранные языки, филология и лингвистика

Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування Стиль – 1 суспільно необхідний історично сформований різновид літературної мови її функціональна підсистема що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних одиниць. Кожний стиль має свою сферу використання призначення ознаки і мовні засоби; 2 сукупність прийомів використання мовних засобів що є характерною для творчості окремого письменника діяча культури мовця індивідуальний стиль; 3...

Украинкский

2015-01-19

85.5 KB

4 чел.

Лекція 3

Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні

План

1. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування.

2. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового та розмовного стилів.

3. Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності.

Література

1. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч. посібник. – АртЕК, 1998. – 192 с.

2. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник. — К.:Арій, 2009.

3. Дудик П.С. Стилістика української мови: Навчальний посібник. – К.: Академія, 2005. – 368 с.

4. Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови. – К.: Вища шк., 2003. – 462 с.

5. Токарська А.С., Кочан І.М. Українська мова фахового спрямування для юристів. — Львів: Світ, 2008.

6. Український правопис / АН України, ІН-т мовознавства ім. О.О. Потебні, Ін-т укр. мови. – К.: Наук. думка, 2007. – 240 с.

1. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування

Стиль – 1) суспільно необхідний, історично сформований різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних одиниць. Кожний стиль має свою сферу використання, призначення, ознаки і мовні засоби;

2) сукупність прийомів використання мовних засобів, що є характерною для творчості окремого письменника, діяча культури, мовця (індивідуальний стиль);

3) особливості мовлення з погляду відповідності його нормам літературної мови: стиль гарний, поганий, простий, ускладнений, неохайний, штучний.

Кожен стиль з’являється у свій час – тоді, коли в суспільстві визрівають умови для його формування, коли мова досягає високого ступеня розвитку. Який стиль є найдавнішим? Які виникли потім? (Розмовний, потім – художній, офіційно-діловий, далі науковий, публіцистичний, конфесійний, а епістолярний досі не всіма визначається як окремий стиль).

І. Розмовний стиль має дві суттєві риси, якими зумовлюється більшість його ознак. Перша з них – він з'явився в усній формі і намагається її зберегти, хоча нині поширюється і в писемній формі (епістолярії, художні твори). Друга — розмовний стиль має дуже широку сферу. Він настільки об'ємний, що, здається, не має стримувальних норм, насправді ж вони просто дуже широкі. Усна форма розмовного стилю позначилася на мовних одиницях усіх рівнів: вимові звуків і звукосполучень, лексиці, словотворі, морфологічних формах, синтаксичних структурах, будові тексту.

ІІ. Художній стиль. Художній стиль займає особливе місце серед стилів. Він започаткував розвиток нової української літературної мови на народнорозмовній основі. Багатством засобів і довершеністю мовлення, текстами художньої літератури художній стиль засвідчує високий рівень розвитку сучасної української літературної мови, представляє її у мовному просторі. Художній стиль є серцевиною стилістичної системи національної мови. Він активно взаємодіє з усіма іншими стилями і впливає на їх формування та розвиток. З одного боку, в його текстах використовуються зі стилістичною метою елементи інших функціональних стилів. Це зумовлюється тим, що предметом образного зображення у художньому стилі є всі сфери людського життя — політична, правова, наукова, виробнича та ін. З іншого боку, він постійно «постачає» мовні елементи у певні жанри інших стилів.

Художній стиль охоплює широку сферу використання. Це індивідуальна і колективна творча діяльність, література, різні види мистецтва, культура, освіта.

Основне призначення художнього стилю — впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття і волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості та естетичні смаки.

Головними ознаками художнього стилю є образність, поетичність, естетика мовлення, експресія як інтенсивність вираження, зображуваність (конкретно-чуттєве живописання дійсності — людей, природи, явищ, понять, якостей, властивостей, відношень).

Основні мовні засоби — багатство найрізноманітнішої лексики з переважанням слів конкретно-чуттєвого сприймання (назви осіб, речей, дій, явищ, ознак). Для зручності стилістичного аналізу мови художнього твору можна використати його хронотопні (часопросторові) ознаки, за ними відшукувати й умовно виокремлювати та групувати мовні одиниці, якими художньо зображуються ці ознаки.

ІІІ. Науковий стиль та його термінологія почали складатися ще в давній книжній українській мові частково за зразками гр. та лат. мов, які викладалися тоді в усіх вищих школах України. З них перекладалися наукові книги. Почасти науковий стиль формувався із власне українських мовних засобів. Науковий стиль нової укр. мови  почав формуватися з середини 19 ст. спочатку як науково-популярний стиль.

Сфера вживання – наука, освіта й техніка.

Призначення – повідомлення про результати наукових досліджень, доведення теорій, обґрунтування гіпотез, класифікацій, роз’яснення явищ, систематизація знань.

Загальні позамовні ознаки: предметність (чітка визначеність предмета), об’єктивність, смислова точність, ясність, простота, дохідливість, лаконічність, стислість, відсутність образності, емоційності.

Основні мовні засоби – абстрактна лексика, символи, велика кількість термінів, схем, таблиць, графіків, зразків-символів, часто іншомовних слів, наукова фразеологія (стійкі термінологічні словосполучення), цитати, покликання, однозначна загальновживана лексика, безсуб'єктність, безособовість синтаксису, відсутність всього того, що вказувало б на особу автора, його уподобання (емоційно-експресивних синонімів, суфіксів, багатозначних слів, художніх тропів, індивідуальних неологізмів).

ІV. Офіційно-діловий стиль – засіб взаємин державних, політичних, громадських органів, підприємств, установ, організацій, а також справочинства й документації.

Сфера використання – офіційне спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, адміністративно-господарській діяльності.

Головне призначення – регулювання ділових відносин мовців у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговування громадянських потреб людей у типових ситуаціях.

Головні ознаки: регулювально-імперативний х-р, документальність, стабільність, стислість, чіткість, висока стандартизація значної частини висловів, сувора регламентація висловів.

Основні мовні засоби – на нейтральному тлі загальновживаних мовних елементів широке використання суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології (відрядження, протокол, наказ, вищезазначений, вищезгаданий, нижчепідписаний, пред'явник, пред'явлений, заява, заявник, сторони, показання, ухвала, угода, розпорядження, резолюція, інструкція, план, звіт, документ, декларація, кредит); специфічна термінологія на зразок порушити питання, подати пропозицію; відсутність емоційно-експресивної лексики і будь-якої мовної індивідуальності автора, обмежена синонімія. У синтаксисі переважають: безособові і наказові форми дієслів; безособові, інфінітивні, неозначено-особові, узагальнено-особові речення; іменний присудок, складні синтаксичні конструкції, дієприкметникові і дієприслівникові звороти. Обов'язковим є чітко регламентоване розміщення і побудова тексту, обсяг основних частин, наявність обов'язкових стандартних висловів (тому в діловому спілкуванні прийнято частіше користуватися готовими бланками).

V. Публіцистичний стиль бере початок з українських текстів у російськомовній харківській періодикці першої половини XIX ст.

Сфера використання – громадсько-політична, суспільно-культурна, виробнича діяльність, навчання.

Основне призначення – служити розв'язанню суспільно-політичних питань, активно впливати на читачів, переконувати у справедливості певної ідеї, спонукати їх до творчої діяльності, пропагувати прогресивні ідеї, учення, знання, здоровий спосіб життя.

До основних ознак публіцистичного стилю належать: спрямованість на новизну; динамічність; актуалізація сучасності; інформаційність; політична, суспільна, морально-етична оцінка того, про що пишеться або мовиться; синтез логізації та образності мовного вираження, що нагадує про близькість публіцистичного стилю до наукового та художнього; документально-фактологічна точність; декларативність; закличність; поєднаність стандарту й експресії; авторська пристрасть; емоційність, простота й доступність; переконливість. Усі ці й інші ознаки створюють враження «багатостильовості» публіцистичного стилю.

Основні мовні засоби – це сплав елементів наукового, офіційно-ділового, художнього стилів. З одного боку, у ньому широко використовується суспільно-політична лексика, політичні заклики, гасла, точні найменування (подій, дат, учасників, місця), а з іншого — багатозначна образна лексика, що здатна привернути увагу читача і вплинути на нього, художні засоби — тропи і фігури. Усі лексеми, як правило, чітко поділяються на позитивно-оцінні й негативно-оцінні. Навіть при художньому домислі в публіцистичному стилі авторське «я» збігається з фактичним мовцем.

VІ. Конфесійний (від лат. confessio – визнання, сповідання) стиль виник як стильове запозичення у зв'язку з прийняттям християнства в Київській Русі. Культові книги почали перекладати з грецької мови старослов'янською та використовували в релігійних обрядах, додаючи окремі українські вимовні і граматичні риси. Вчені вважають, що такі тексти у XIV ст. вже читали по-українському. Відомо, що в XVI ст. в церквах використовували і давню українську мову, про що свідчать численні переклади фрагментів з Біблії, учительних євангелій. Найціннішою пам'яткою того періоду є писане давньоукраїнською мовою Пересопницьке євангеліє, що стало національною святинею українців.

Сфера використання конфесійного стилю – культові установи: церкви, монастирі, скити, теологічні навчальні заклади, молитовні будинки, релігійні громади, віруючі родини.

Головне призначення — зберігати і продовжувати культові ритуали, об'єднувати віруючих одним почуттям щиросердної віри в Бога.

Головні ознаки конфесійного стилю: урочистість і піднесеність як стилістичні домінанти, благозвуччя, символізм та стійкість (стандартність) стильової норми.

До основних мовних стильових  засобів конфесійного стилю належить маркована лексика, яку в національній літературній мові називають конфесійною. Це стилістеми Ісус, Різдво, Великдень, Пасха, Благовіщення, Трійця, піст, причастя, говіння, святий, священик, піп, дяк, диякон, епископ, митрополит, архімандрит, архіерей, архіпастир, архістратиг, Водохреще, патріархат, літургія, плащаниця, анафема, амвон, врата, олтар, офіра, стихарі, тропарі, престол, псалми, херувими, ангел, архангел, катахізис, церква, ікона, кадило, християнство, хрещення, духовенство, Месія, вознесіння, пророк, гріх, провидіння, монах, чернець, спархія тощо.

Не можна не помітити таку мовну ознаку конфесійного стилю, як старослов'янізми: агнець, взивати, воздати, воздаяніє, возсідати, сотворити, сотвореніє, уповати, упованіє, блаженний.

Має конфесійний стиль і свою фразеологію — усталені словосполучення: Ісус Христос, Мати Божа, за упокій душі, подати на часточку, Небесний Отець, Тайна вечеря, Святий Дух, раб Божий, воскресіння із мертвих, скорбящих радосте, Христос воскрес! Воістину воскрес! Достойно єсть! Христос Спаситель, судний день.

VІІ. Епістолярний стиль

Це стиль листування. Однак оскільки офіційне листування є жанром офіційно-ділового стилю, а особисте – художнього, немає вагомих підстав виділяти цей стиль окремо.

Сфера використання – це побут, інтимне життя, виробництво, політика, наука, мистецтво, справоведення (справочинство).

Основне призначення – обслуговувати заочне, у формі листів, спілкування людей у всіх сферах їхнього життя. Листи (від гр. epistole – лист, звідси епістолярний) – це писемно оформлені монологи, звернені до певної особи (чи осіб).

Основні ознаки тематикою і змістом листи можуть бути найрізноманітнішими залежно від сфери їх використання та інтересів адресатів. Все листування поділяється на два типи: офіційне (службове) та неофіційне (приватне). Крім листів до епістолярного стилю належать щоденники, мемуари, записники, нотатки, календарі.

Основні мовні засоби офіційного листування такі, як в офіційно-діловому стилі, а неофіційного листування, послань та щоденників – як у художньому тексті. Специфічними є етикетні формули: вітання, прощання, вибачення, запрошення тощо.

2. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового та розмовного стилів

Поняття «професійна мова» охоплює три функціональні різновиди літературної мови – офіційно-діловий, науковий, розмовний.

Для наукового та офіційно-ділового стилів характерні спільні метатекстові одиниці, за допомогою яких можна:

  •  наголосити на чомусь важливому: слід (варто) зауважити, особливо важливо виокремити, розглянемо (наведемо) тепер приклад, особливу увагу треба зосереджувати, перейдемо до питання, зауважимо насамперед;
  •  пояснити, уточнити, виділити щось: наприклад, для прикладу, як-от, приміром, зокрема, а саме, це значить, передусім, так, тільки, лише, навіть;
  •  поєднати частини інформації: і (й), також, тобто, іншими словами, або інакше, крім того, разом з тим, між іншим, мало того, заразом, згідно з цим, відповідно до цього, як зазначалося раніше, як про це йшлося;
  •  вказати на порядок думок і їх звязок, послідовність викладу: по-перше, по-друге, з одного боку, з другого боку, ще раз, почнемо  того, що…, перейдемо до…;
  •  висловити впевненість або невпевненість: безсумнівно, безперечно, без усякого сумніву, беззаперечно, поза всяким сумнівом, напевно, звичайно, природно, обовязково, неодмінно, безпомилково, розуміється, не потребує доведення…, можливо, імовірно;
  •  узагальнити, зробити висновок: у результаті можна дійти висновку, що…; узагальнюючи, є підстави стверджувати; із сказаного випливає; з огляду на важливість; отже; зрештою; врешті; після всього; на основі цього ми переконалися в тому…;
  •  зіставити або протиставити інформацію, вказати на причину та наслідки: а, але, проте, однак, не тільки (не лише), а й, всупереч положенню (твердженню), як зясувалося, попри те, внаслідок цього, а отже, незважаючи на те, як зясувалося;
  •  зробити критичний аналіз відомого або бажаного: з цієї теми вже є…; автор аналізує (розглядає, характеризує, порівнює, доводить, обґрунтовує, підкреслює, виокремлює, зупиняється на…, формує, наголошує на важливості, пояснює це тим, що…, звичайно, особливо слід (варто) відзначити, загальноприйнято, зроблено спробу довести, наведено переконливі докази, можна погодитися.

Отже, професійна сфера репрезентує офіційно-діловий і науковий стилі в єдності спільних мовних засобів досягнення комунікативної мети.

Основою професійної підготовки є комунікативна компетенція, тобто уміння і навички говорити, запитувати, відповідати, аргументувати, переконувати, висловлювати точно і ясно думку, правильно поводити себе в конкретній ситуації. І тут на допомогу прийде розмовний стиль, зокрема його різновид – розмовно-професійний.

У кожному виді професійної мови виділяють наукову мову (до якої належить термінологія, письмовий виклад результатів праці, наукових досліджень, розробок тощо), офіційно-ділову (документація в певній сфері діяльності) та професійну розмовну мову (усний різновид, для якого, крім загальновживаних слів, характерні професіоналізми й жаргонізми). Залежно від специфіки фаху переважає той чи інший стиль: у канцелярії – офіційно-діловий, у політиці – науковий, а в рекламній справі – розмовний.

Отже, терміни «мова професійного спілкування» і «ділова мова» не тотожні. Діловою мовою послуговуються представники різних професій, а професійна мова функціонує в межах певної професійної сфери. Ділова мова – це реалізаія офіційно-ділового стилю, зафіксованого в документах; у мові професійного спілкування реалізуються також науковий стиль та розмовний.

3. Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності

Мовлення як вид людської діяльності завжди зорієнтоване на виконання якогось комунікативного завдання. Висловлюючи свої думки, людина має конкретну мету – щось повідомити, про щось запитати, до чогось спонукати тощо. З цією метою мовець намагається висловитись якнайповніше і якнайточніше.

Безпосереднім проявом думки, формою її існування, репрезентантом мисленнєво-мовленнєвої діяльності є текст. Визначень тексту дуже багато, однак усі вони неповні, оскільки вчений, даючи дефініцію, актуалізує не всі ознаки тексту, а лише важливі в контексті його дослідження.

Текст (від лат. textum – тканина, сплетіння, поєднання) – писемний або усний мовленнєвий масив, у якому об'єднуються найважливіші ознаки найбільшої мовної одиниці: зв'язність, цілісність, членованість, лінійність, інформативність, завершеність, єдність,; частина мовного потоку; фіксоване мовлення, результат мовлення.

Звязність – розглядається у двох аспектах – структурно-граматичному та змістовому. Три шари показників зв’язності: сегментні (лексичні – повтор, синоніми, антоніми, однокореневі слова, морфологічні – сполучники, сполучні слова, вказівні займенники, ступені порівняння, синтаксичні – порядок слів, порядок зчеплення частин, послідовність, стилістичні – синтаксичний паралелізм, градація, питальні речення тощо); суперсегментні (інтонація, паузи, наголоси); ситуативні (ситуації, асоціації).

Цілісність – єдність змістової, комунікативної, структурної і формально-граматичної цілісностей.

Членованість тексту – змістове і технічне, концептуальне й методичне, глибинне й поверхове, обєктивне і субєктивне.

Лінійність організовує мовні одиниці в послідовність мовного викладу та спрямовує континуум у певному напрямку. Нині текст долає лінійність і перетворюється на гіпертекст з нелінійною структурою.

Інформативність. Текст є акумулятором інформації та каналом її передавання. Більшість текстів науково стилю охоплює переважно фактологічну, концептуальну та гіпотетичну інформацію; науково-навчального – методичну; офіційно-ділового – інструктивну; художнього – фактологічну й естетичну; публіцистичного – фактологічну й оцінно-емоційну тощо.

Завершеність стосується найперше структурного, а не змістового боку, оскільки авторський зміст тексту й читацький не завжди однакові, але форма тексту (звукова оболонка) залишається незмінною.

Лінійно розташована сукупність речень є одиницею тексту. Найменша одиниця тексту – надфразна єдність, абзац, що є одиницями різних принципів членування тексту, хоча абзац структурно й композиційно може виокремлювати надфразну єдність.

Надфразна єдність – це сукупність семантичной граматично поєднаних висловлень, що характеризуються єдністю теми й особливим синтаксичним зв’язком компонентів. У діалозі надфразна єдність складається з питань і відповідей, репліки та реакції. Синоніми надфразної єдності – складне синтаксичне ціле, прозаїчна строфа, гіперсинтаксема та інші.

Абзац – це структурно-змістова одиниця членування тексту, що характеризується єдністю теми та графічного позначення, відступом праворуч у початковому рядку, якими починається виклад нової думки.

Структурно текст може відповідати реченню, слову, сполуці, якщо ці одиниці мають цілісну інформацію, яка відповідає певній комунікативній ситуації, наприклад: Красно говорить, а слухать нічого (Народ. творчість). Вихід. Навчальна частина.

За способом репрезентації тексти поділяються на пиьсмові, усні та друковані.

Кожний текст маніфестує той чи інший мовленнєвий жанр, віднесений до певного стилю, і виконує різні функції.

Основним елементом тексту є дане (тема, предмет висловлювання) і нове (основний зміст висловлювання). Наприклад (жирний шрифт – дане, курсив – нове):

У західній діаспорі українською мовою в усній і писемній формах послуговуються етнічні українці США, Канади, Великобританії, Бразилії, Аргентини, Австралії, Австрії, Польщі, Словаччини, Румунії, Угорщини, Литви, Латвії та багатьох інших країн. Вони видають рідною мовою книжки, газети, журнали, проводять богослужіння, телепередачі. Окрім того, українські громади організували мережі осередків української культури – бібліотеки, архіви, музеї, театри, хорові, музичні, танцювальні ансамблі, наукові товариства (Із газети).

Елементи і компоненти тексту поєднуються такими видами звязку:

  •  контактний (повязані компоненти знаходяться поряд);
  •  дистактний (реалізується на відстані: обєкт, згадуваний у першому абзаці, знову стає предметом уваги у наступних, через певну кількість речень);
  •  ланцюговий або послідовний (певний елемент попереднього речення стає вихідним пунктом для наступного і вимагає подальшого розгортання думки);
  •  паралельний (речення граматично рівноправні, вирізняються єдністю видо-часових форм присудків);
  •  перспективний (вказує, про що йтиметься далі);
  •  ретроспективний (певний фрагмент тексту вимагає від адресата пригадування змісту попередніх частин).

Крім змісту, частини тексту повязуються за допомоги лексичних (повтори слів, синоніми, спільнокореневі слова, займенники, прислівники) і граматичних (сполучники, вставні слова, неповні й риторичні речення) засобів.

Виокремлюють два основні види тексту – монологічний і діалогічний.

Отже, текст – це основний засіб комунікації й водночас основна форма реалізації мовнопрофесійної діяльності. Здатність розуміти та правильно будувати різні тексти з урахуванням специфіки конкретної мовленнєвої ситуації покладена в основу мовнокомунікативної компетенції.

PAGE   \* MERGEFORMAT 6


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

59342. APPEARANCE 31 KB
  I want to have a pen-friend from your country, Ukraine. I am a pupil of a school in London. My name is Jack. My surname is Fornson. I am 12. I study Biology, Maths, Geography, History, French. In the afternoon I have physical training lessons. I like to play football.
59343. СІМ ЧУДЕС ПРИРОДИ 39 KB
  The subjects of our todays discussion are Natures seven greatest wonders. In the 2nd century BC people made a list of the most impressive and beautiful manmade objects in the world. They were called «The Seven Wonders of the World».
59344. Сульфатна кислота та її солі 99.5 KB
  Мета: узагальнити відомості про властивості сульфатної кислоти спираючись на знання загальних властивостей кислот; удосконалити вміння складати в молекулярній повній та скороченій іонній формах рівняння реакцій взаємодії сульфатної кислоти з металами основними й амфотерними...
59345. Нехай земля квітує всюди – природу збережімо, люди! 88 KB
  Обладнання: плакати дитячі малюнки на захист природи картини із зображенням природи рідного краю гілки рослин квіти. На дошці є вислови про природу: Все на землі все треба берегти І птаха й звіра і оту рослину Не чванься тим що цар природи ти Бо врешті ти його частинка.
59346. Кожна дитина має право 50 KB
  Кожна дитина має невід’ємне право на життя. Ти на життя і щастя маєш право Під золото блакитним знаменом Своєї Української держави. Кожна дитина має право на ім’я і громадянство з моменту народження.
59347. Кругові води в природі. Складання казки. Інтегрований урок (природознавство та розвиток зв’язного мовлення) 42 KB
  Вода з гір потекла весну принесла. Земля найбагатша вода найсильніша. Тиха вода береги рве. Де вода там і верба.
59348. Закріплення одиниць вимірювання маси. Розв’язування задач 38 KB
  Скільки зерен проросло Зерноочисна машина за 6 хвилин очищає 90 кг зерна. Скільки зерна очищає машина за 1 хв. Скільки зерна вона просушить за 3 хв. Скільки це кілограмів Скільки центнерів 1 5 мішка з зерном становить 12 кг.
59349. Святий Миколай 51.5 KB
  Вчити дітей знаходити префікси у словах утворювати за допомогою них нові слова. Дописують в зошитах Поясніть значення цього слова порівнявши його в таких реченнях: Лихо пам’ятають а добро повік не забувають.
59350. Cценарій «На Великдень» 43 KB
  Гей Хто тут Озовися Наліг що вже тріщить Ти чуєш Підіймися Не можу біль терпіть Хрін: Хто ниє біля мене У цей святковий день Яйце: Це я яйце свячене Хтось душить наче пень. Мене їдять і діти І вся людська сім’я: Гей гопса гопсаса Червоні в мене боки – Танцює ковбаса....