73848

ОСОБЛІВОСТІ ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ

Лекция

Психология и эзотерика

Суб’єкт і об’єкт психології управління. Управлінська діяльність та стилі управління. І ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ – напрямок в психологічній науці що вивчає управлінську діяльність властивості та якості особистості що необхідні для її успішної реалізації.

Украинкский

2014-12-21

90.5 KB

0 чел.

PAGE  6

Лекція 7:

ОСОБЛІВОСТІ ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ.

План.

  1.  Суб’єкт і об’єкт психології управління.
  2.  Управлінська діяльність та стилі управління.
  3.  Ділове спілкування і переговори. Імідж.

І

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ – напрямок в психологічній науці, що вивчає управлінську діяльність, властивості та якості особистості, що необхідні для її успішної реалізації.

Вона є однією з найважливіших галузей сучасної соціальної психології, що вивчає проблеми взаємодії людей в різноманітних соціальних структурах, закономірності управління як своєю діяльністю, так і діяльністю інших людей, груп, колективів, закономірності соціально-психологічної сугестії, впливу на людей, на їх мотивацію, думки, почуття, настрій, поведінку.

Психологія управління спирається на положення загальної психології про психічні процеси, властивості, стани і утворення, використовує досягнення психології праці, соціальної, педагогічної та інженерної психології, біології і фізіології.

Психологія управління досліджує особистість керівника, оптимальне розподілення професійних й соціальних ролей в групі (колективі), лідерство, процеси згуртування, взаємостосунків, механізм прийняття управлінських рішень, сприяє забезпеченню злагодженої й ефективної спільної діяльності людей в будь-якій галузі суспільного життя.

Близьким до поняття «управління» є поняття «керівництво». Однак управління – більш широка категорія, що означає процес переведення об’єкта з одного стану в інший. Управління людьми їх поведінкою й діяльністю може бути ототожнене з керівництвом. Керувати – означає ставити перед людьми конкретні цілі, планувати, корегувати, враховувати та оцінювати загальну та індивідуальну роботу, домагатися погодженої максимальної ефективності загальної діяльності, стимулювати праця, заохочувати, вимагати тощо.

В центрі уваги психології управління знаходяться саме психологічні аспекти стосунків між людьми, групами та організаціями людей.

Процеси управління мають місце там, де

Суб’єкт управлінняце структурно позначені об’єднання людей та керівники на персональному рівні, які наділені управлінськими повноваженнями й здійснюють управлінську діяльність.

Об’єкт управлінняце певні люди чи групи, на які спрямовані організаційний, систематичний, планомірний вплив суб’єкта управління. Метою такого впливу є направлення об’єкта певним шляхом розвитку, додання йому стану організованості, відповідності певним вимогам.

Об’єкт управління можна розглядати в двох аспектах:

  1.  елементарно-структурному – сукупність людей, великих галузевих організацій тощо;
  2.  функціональному – певна поведінка індивідів та груп людей.  

При класифікації функцій керівника використовуються різні критерії. У ряді робіт вітчизняних авторів розглядаються функції суб’єкта управління відповідно до етапів управлінського циклу. Наведемо як приклад два найбільш ґрунтовний перелік цих функцій. До їх числа, на думку Ю. А. Тихомирова, відносяться: організація управлінської системи; вибір мети; прогнозування; планування; інформація; рішення; організаційна і масова діяльність; контроль; оцінка ефективності управління.

В.Г. Афанасьєв називає наступні основні управлінські функції: вироблення і ухвалення управлінського рішення; організація; регулювання і корегування; облік і контроль.

До цього переліку він додає ще одну функцію, відповідну не одній якій-небудь окремій стадії управління, а всьому управлінському циклу в цілому. Це функція збирання і перетворення інформації.

На думку Л.С.Бляхмана, зміст діяльності керівника розкривається в наступних його функціях:

- цілепокладаючій (визначення цілей колективу і засобів|коштів| їх досягнення),

- адміністративно-організаційній (формування органів, що управляють, розподіл завдань між підлеглими, узгодження їх дій і контроль виконання рішень), експертною (консультація працівників),

- дисциплінарно-стимулюючій (оцінка якості роботи підлеглих, визначення заохочень і покарань),

- представницькою (перед зовнішніми організаціями),

- виховуючо-пропагандистській (створення сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі, розвиток здібностей і ініціативи підлеглих, підбір і розстановка кадрів, участь у навчанні резерву на висунення).

У вітчизняній літературі можна зустріти і інші переліки функцій керівника, в тій або іншій мірі, що відрізняються від приведених вище.

Найважливішою ланкою діяльності керівника будь-якого рангу є прийняття управлінських рішень. Від міри обґрунтованості цих рішень значною мірою залежать результати праці всього виробничого колективу.

Підсумок управлінського рішення повинен полягати в приведенні керованої системи у відповідність з наміченими цілями. Кінець кінцем, будь-яке управлінське рішення зводиться до того або іншого вибору з декількох можливих варіантів. Можна виділити ряд послідовних етапів діяльності керівника в процесі ухвалення рішення: виявлення і з’ясування проблем, всебічне розглядання альтернатив, остаточний вибір.

Можливе ділення управлінських рішень на програмовані і непрограмовані (Р. Саймон). Під програмованими розуміються рішення, що систематично повторюються, для вироблення яких використовуються певні процедури. Непрограмовані рішення характеризуються новизною, унікальністю, значущістю суб'єктивного аспекту. Таким чином, оптимальна стратегія діяльності керівника повинна полягати в тому, щоб максимально розширювати сферу програмованих рішень. Це дозволить керівникові приділяти більше уваги непрограмованим рішенням, кожне з яких по-своєму специфічне.

ІІ

Для ефективного функціонування виробничого колективу необхідна наявність у ньому систем як формальних, так і неформальних комунікацій.

Завдання цілеспрямованого і систематичного забезпечення працівників даною інформацією вирішується за допомогою офіційної системи вертикальних комунікацій підприємства як низхідних, так і висхідних.

Факти, накопичені психологією, показують важливість відповідної інформованості працівників на всіх ієрархічних рівнях організації, що пояснюється наступними обставинами. Відомо, що в структурі потреб особистості суттєве місце займає потреба в пізнанні, в інформації. Достатня інформованість працівника є одним з факторів мотивації його праці, задоволеності роботою.

Інформування про справи виробничого колективу можна також розглядати як засіб підвищення ідентифікації працівників з цілями підприємства. Соціально-виробнича обізнаність при цьому виступає і як деяка «компенсація» за неминучу обмеженість інформації, яку має в своєму розпорядженні виконувач тієї або іншої виробничої функції.

Вказані обставини зумовлюють постійну увагу, що приділяється проблемам організаційних комунікацій з боку західних дослідників. При цьому на комунікації покладаються завдання дії на свідомість працівників в бажаному для підприємців напрямі, а також виявлення інформації про моральний стан персоналу.

Важливим завданням управління виробничими колективами є забезпечення працівників достатньою кількістю інформації, необхідної їм для успішної виробничої діяльності і гарного самопочуття.

Кажучи про важливість інформованості кожного працівника в системі управління, слід зазначити, що його ефективній діяльності може заважати не лише недолік, але і надлишок інформації. Це відноситься і до рядових членів виробничого колективу, і до керівників різних рангів. Таким чином, поважно забезпечувати працівників оптимумом інформації.

Розглядаючи діяльність керівника в системі комунікацій, дослідники в першу чергу звертають увагу на його спілкування з підлеглими. Особливості ставлення керівника до такого спілкування можна вважати одним з найважливіших складових елементів його стилю керівництва.

На основі отриманих експериментальних даних розрізняють наступних типів керівників:

Тип А. Керівник у великій мірі орієнтований на спілкування з підлеглими. Він вважає за необхідне спонукати підлеглих до висловлювання своїх думок, бути уважним як до їх ділових пропозицій, так і до особистих прохань, враховувати їх настрій. Отриману «висхідну» інформацію, керівник прагне враховувати в своїй роботі.

Тип Б. Керівник орієнтований на спілкування з підлеглими, але не особливо прагне враховувати отриману при цьому «висхідну» інформацію. Він, хоча і вважає за необхідне спонукати підлеглих до висловлювання своїх думок, вислуховувати їх до кінця, проте не може або не уміє ефективно використовувати інформацію «знизу» в своїй роботі.

Тип В. Керівник орієнтований на спілкування з підлеглими лише в рамках свого розуміння «доцільності» такого спілкування. Він вважає за необхідне спонукати підлеглих до висловлювання своїх думок, бути уважним до їх пропозицій і прохань, враховувати їх настрій, але лише доти, поки це, як він вважає, «допомагає роботі». За відсутності у себе такій упевненості керівник не схильний до спілкування з підлеглими, хоча вони до нього і звертаються. Таким чином, керівник свідомо обмежує себе в отриманні «висхідної» інформації: орієнтуючись лише на її «доцільність».

Тип Г. Керівник зовсім не орієнтований на спілкування з підлеглими. Він не вважає за необхідне спонукати підлеглих до висловлювання своїх думок, приділяти велику увагу як їх діловим пропозиціям, так і особистим проханням, враховувати їх настрій. "Висхідна" інформація часто поступає лише за рахунок ініціативи підлеглих, керівник не схильний витрачати багато часу на її облік.

Стиль управління колективом – це інтегральна характеристика індивідуальних особливостей і здатності особистості керувати, а також найчастіше вживаних нею способів і засобів управлінської діяльності, які системно характеризують її здібності і особливості вирішення управлінських завдань.

У стилі – цій дуже ємній характеристиці особистості керівника – находять віддзеркалення гідності і недоліки, її сильні і слабкі якості.

У літературі з теорії і практиці управління колективом ми знаходимо вельми широкий спектр стилів сучасного керівника. Дамо їм коротку характеристику.

Авторитарний. Стиль, для якого характерна єдиноначальність керівника у вирішенні як великих, так і малих завдань, що стоять перед колективом.

Колегіальний. Для керівника, якому характерний цей стиль, головною установкою є: «Треба порадитися з колективом».

Плановий. Для керівника цього стилю головне – план, програма. Керівник такого стилю дуже багато приділяє уваги всіляким планам і програмам.

Авральний. Це стиль поспіху і компанійщини, коли мета часто досягається за будь-яку ціну. Здатність керівника мобілізувати себе на рішення пріоритетної задачі з блага перетворюється на лихо для колективу, який в умовах авральної роботи помітно знижує її якість.

Ліберальний. Цей стиль часто небезпідставно ще називають і потуранням. При такому стилі керівництва колектив як би "пливе по волі хвиль". Підлеглі переважно самі не лише вирішують проблеми.

Регламентуючий, або його можна також назвати контролюючий. Для цього стилю, в протилежність ліберальному, характерна постійна регламентація того, що необхідно робити, як і в які терміни.

Перебудови. У керівника цього стилю завжди маса ідей і проектів. Він постійно видозмінює цілі, завдання роботи підрозділів.

Консервативний. Це стиль керівника, який в главу кута ставить непорушність традицій і раз і назавжди встановлених ритуалів, принципів і способів вирішення управлінських завдань.

Дипломатичний. Керівник цього стилю славиться в колективі дипломатом, який здатний домовитися і вирішити проблему там, де, здавалося б, немає жодних реальних можливостей. Він робить головну ставку в ухваленні рішень на особисті контакти, а часто і особисті зв’язки.

Документальний. Керівник цього стилю надає виключно велике значення документам, письмовим розпорядженням і як наслідок скачується до «писанини». Витрачаючи багато сил і часу на підготовку різного роду документів і довідок, такий керівник прагне перестрахувати себе на випадок всяких перевірок.

Лідерський. Стиль характеризується тим, що керівник захоплює, надихає колектив на вирішення тих проблем, в які він глибоко вірить і в можливість вирішення яких йому удається переконати, якщо не всіх, то більшість членів колективу.

Адміністративний. Стиль характерний для керівників, які строго слідують всім вказівкам, розпорядженням, які йдуть зверху і доводять їх виконання до логічного кінця, що б це ні коштувало. Керівник-адміністратор здатний наполягти на своєму, здолати опір «інакодумців», використовуючи свій адміністративний тиск.

Головна межа ефективного керівництва – гнучкість. Залежно від специфіки ситуації керівник повинен уміло використовувати переваги того або іншого стилю керівництва і нейтралізувати його слабкі сторони.

У своїй повсякденній діяльності сучасному ефективному керівникові необхідно спиратися на своїх сильних, найбільш розвинені стильові компоненти, якості, при цьому постійно розвиваючи слабкі. Пам'ятаючи при цьому, що ідеальним стилем управління колективом є творчий стиль, для якого характерний, що керівник в рішенні кожної нової управлінської задачі гнучко, неординарно застосовує той або інший прийом, спосіб, засіб, що є для ситуації, що складається, найбільш оптимальним і результативним.

По суті творчий стиль управління колективом – це вживання всіляких стилів залежно від реально виникаючої управлінської ситуації, від цілей і умов і засобів її дозволу.

Для творчого стилю управління надзвичайно характерне варіювання стилів залежно від новизни і самого характеру виникаючої управлінської проблеми.

ІІІ

Практика переконливо свідчить, що успіх або невдача будь-якого спілкування в багато що залежить від відповідної підготовки до нього. Тому прийнято виділяти підготовчу фазу (докомунікативну), фазу безпосереднього спілкування (комунікативну) і фазу підведення підсумків спілкування (комунікативну для поста).

На прикладі підготовчої фази видно, що кожна з них передбачає різні за змістом і складнощі види діяльності керівника.

На перший погляд, безпосереднє спілкування керівника – злитий процес, деколи безперервний. Проте його можна завжди розглядати як локальний акт: розмова з певним співбесідником, обговорення конкретних питань з групою людей, інформаційний виступ в аудиторії, на нараді, переговорах і так далі. У кожному такому акті спілкування можна виділити наступні етапи:

1) встановлення контакту;

2) орієнтації в ситуації, обговорення питань, ухвалення рішення, досягнення мети;

3) вихід з|із| контакту.

У повсякденному спілкуванні ці етапи зазнають різного роду трансформації. Однак незалежно від того, з хто входить у взаємодію працівник: з однією людиною, з невеликою групою співрозмовників або з більшою аудиторією, - ці етапи мають місце.

Починається спілкування зі встановлення контакту. Ділове спілкування з одним співбесідником починається з традиційних вітальних слів. З перших хвилин контакт повинен показати, що працівник відкритий для спілкування, доброзичливий. Це досягається легкою посмішкою (якщо вона доречна), невеликим нахилом корпусу, голови у бік співбесідника, виразом очей (увага і зацікавленість), спрямованих на співбесідника. Бажано витримати невелику паузу (1-3 секунди). Якщо ваш партнер не дивиться на вас, то краще звернутися до нього на ім'я та по батькові (якщо знаєте його), а потім сказати традиційне: добридень, здрастуйте і так далі І після цього обов'язково витримати паузу, з тим щоб людина відповіла вам, включився в спілкування. Якщо партнерів більше: два-три, то потрібно очима "звернутися" по черзі до кожного.

Як показує практика, далеко не завжди погляди співбесідників збігаються. Це у свою чергу впливає на спілкування людей.

Існує ще один прийом зближення позицій що спілкуються - використання понять «Права і обов’язки» члена трудового колективу. Однак робити це потрібно завжди коректно і не зловживати.

Не менш важливим в спілкуванні керівника є уміння вийти з контакту. Для цього необхідно не лише знайти найбільш відповідний момент, але і знати, як це зробити. Прощання, як і початок бесіди, має бути привітним. У цей момент поважно бачити і відчувати співбесідника. В кінці ділової бесіди бажано висловити співбесідникові надії на подальшу співпрацю і майбутні зустрічі. Напередодні свят, що наближаються, або знаменних дат необхідно привітати учасників розмови, висловити якнайкращі побажання. При прощанні дотримуються форми етикеток уваги: встають, проводжають і так далі. Все це говорить про ввічливість при виході з контакту, незалежно від результатів спілкування.

Отже, враховуючи все вищевикладене, розглянемо основні рекомендації щодо процесу переговорів, виходячи з їх спільних трьох етапів (підготовка, ведення, аналіз після завершення).

  1.  При підготовці до переговорів визначите склад делегації і її керівника: встановите робочі стосунки з передбачуваним партнером; погоджуйте з партнером організаційні моменти майбутніх переговорів: дайте ваші пропозиції щодо порядку денного (які питання і в якій послідовності ви маєте намір обговорювати).
  2.  Ведення: розсадження; вимоги до характеру бесіди;

Етапи ведення переговорів:

Перший етап - уточнення інтересів, позицій, цілей і так далі учасників переговорів.

Другий етап - обговорення позицій; головне на цьому етапі аргументація пропонованих рішень.

Третій етап – узгодження позицій.

Проведіть аналіз переговорів після їх завершення:

– що, які дії сприяли успіху (неуспіху) переговорів;

– які виникали трудності, як ці труднощі долалися|переборювали|;

– що не було враховане при підготовці до переговорів, чому;

– які виникли несподіванці в ході ведення переговорів;

– як була поведінка партнера на переговорах;

– які принципи ведення переговорів можливо і потрібно використовувати на інших переговорах.

Доцільно: після закінчення переговорів підготувати звіт про їх проведення, в якому дати аналіз підсумкам і ходу переговорів.

Виконання домовленостей:

– у разі можливого зриву виконання домовленостей з вашої вини, заздалегідь поінформуйте партнера, запропонувавши варіанти компенсації (якщо вони не обумовлені в договорі).

Увага: залежно від того, наскільки точно і акуратно ви дотримуєте домовленості, залежать не лише ваші стосунки з даним партнером, але і репутація в цілому.

Виділяють чотири основні стилі ділового спілкування партнера при проведенні переговорів:

Стиль 1 - основна увага приділяється діям (орієнтація на дії). Для людей цього стилю характерне обговорення результатів, конкретних питань, поведінки, продуктивності, ефективності, просування вперед, відповідальності, підтверджень, досвіду, перешкод, досягнень, змін, рішень.

Стиль 2 - основна увага приділяється процесу (орієнтація на процес). Для людей цього стилю характерне обговорення: фактів, процедурних питань, планерування, організації, контролю, перевірки, апробації, аналізу, спостережень, доказів, деталей.

Стиль 3 – основна увага приділяється людським взаєминам, проблемам (орієнтація на людей). Для людей цього стилю характерне обговорення: людей в цілому, людської нужди, людських мотивів, роботи в команді, проблем спілкування, відчуттів, "духу роботи в команді", розуміння, саморозвитку, сприйнятливості, усвідомленості, співпраці, переконань, цінностей, чекань, стосунків.

Стиль 4 - основна увага приділяється людським взаєминам, проблемам людей і тому подібне (орієнтація на людей). Для людей цього стилю характерне обговорення: концепцій, нововведень, творчого підходу, можливостей, вірогідності, великих планів, різних питань, що відбувається нового в даній області, взаємозалежності, нових доріг, нових методів, поліпшення, проблем, потенціалу, альтернатив.

Аналізуючи факти підвищення ефективності спілкування, необхідно особливо підкреслити, що в результаті контакту людей відбувається двоєдиний процес: з одного боку, уподібнення себе своїм одноліткам, колегам, а з іншої – виділення себе серед інших. Причому відособлення протікає в тісному контакті із спілкуванням, оскільки, спілкуючись з іншими, людина знаходить свою позицію, відмінну від інших.

Основними критеріями, відповідно до яких складена пропонована класифікація типів ділових співбесідників, є: відвертість і щирість співбесідника, володіння прийомами спілкування з іншими учасниками бесіди (переговорів), зацікавленість в темі і успіху бесіди (ділових переговорів).

1. Безглузда людина, «нігіліст». Такий співбесідник часто виходить за професійні рамки бесіди. В ході бесіди він нетерплячий, нестриманий і збуджений. Своєю позицією і підходом він бентежить співбесідників і неусвідомлено наводить їх на те, щоб вони не погодилися з його тезами і твердженнями.

2. Позитивна людина. Це, звичайно, найприємнішого типа співбесідника, добродушного і працелюбного, він дозволяє спокійно і обґрунтовано провести дискусію і разом з ним підвести підсумки бесіди.

3. Всезнайко. Цей вважає, що він все знає щонайкраще. Про все у нього є своя думка, він завжди вимагає слова.

4. Базіка. Часто нетактовно і без всякої видимої причини перериває хід бесіди. Не звертає уваги на якийсь час, яке витрачає на свої випади.

5. Боягуз. Цей тип співбесідника відрізняється недоліком упевненості в публічних виступах. Він більш охоче промовчить, боячись сказати що-небудь таке, що, на його думку, може виглядати безглуздо або навіть смішно.

6. Холоднокровний неприступний співбесідник. Така людина замкнута, часто відчуває себе поза часом і простором, а також поза темою і ситуацією конкретної ділової бесіди, оскільки все це йому видається негідним його уваги і зусиль.

7. Незацікавлений співбесідник. Тема бесіди (переговорів) його взагалі не цікавить. Він би більш охоче "проспав" всі переговори.

8. "Важлива птиця". Такий співбесідник не виносить критики – ні прямої, ні непрямою. Він відчуває і поводиться як особа, що стоїть вище за останніх співбесідників.

9. Чомучка. Видається, що цей співбесідник лише для того і створений, щоб вигадувати і ставити питання, незалежно від того, чи мають вони реальну основу або надумані. Він просто згорає від бажання запитувати все і вся.

Більшість керівників називають проведення нарад однієї з головних причин дефіциту часу, зриву термінів робіт і, нарешті, просто втоми, що навалюється до кінця робочого дня. Тим часом, якщо уміло організувати і провести нараду, то воно може стати великою підмогою в роботі керівника. На жаль, майже ніде майбутніх керівників не навчають навіть азам мистецтва проведення нарад.

ЛІТЕРАТУРА

1. Безруких М. М. Я та інші. Правила поведінки для всіх. М-код.,1991.

2. Беклішев Д. В. Манери і поведінка ділової людини. М., 1993

3. Богомолов Н. Н. Доктріна "людських відносин". М., 1970.

4. Бодальов А. А. Воспріятіє і розуміння людини людиною. М-код.,1982.

5. Бенедіктова Ст І. Про ділову етику і етикет. М., 1994.

6. Вечір Л. С. Секрети ділового спілкування. Мінськ, 1996.

7. Вуд Д., Серрье Ж. Діпломатічеський церемоніал і протокол. М-код.,1976.

8. Глушакова До. П. Переговори: Ефективне "ти - я" взаємодія. М-код.,1991.

9. Лебедев Н. П. Уметь вести переговори. М., 1991.

10. Міцич П. Как проводити ділові бесіди. М., 1987.

11. Ночевник М. Н. Психология спілкування і бізнес. М., 1995.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

60132. Музыкально - литературное кафе «Огонёк» 113.5 KB
  Воспитательная: формировать интерес и уважение к отечественной культуре; создать атмосферу единения характерную для концертов бардовской песни 60–-70х годов обогатить духовный мир учащихся.
60133. Вікторина «Найрозумніший»/ Quiz Der Klugste 37.5 KB
  lso wir hben hier 2 Mnnschfte die schon so ungeduldig uf den nfng wrten. Команди представляють себе: назва та девіз Ведучий: Gut gemcht Und jetzt kommt die ufwrmung Dfr ht mn feine Zungenbrecher usgewhlt. Mn muss die zuerst zusmmensetzen dnch liest jemnd uns vor und bekommt dfr 2 Punkte eine fr die Richtigkeit und eine fr ds Lesen selbst. Wie heit die Huptstdt der Bundesrepublik Deutschlnd Bonn; bFrnkfurt; cBerlin.
60134. Космическое путешествие 92.5 KB
  Уважаемые выпускники 2 стюардесса: Уважаемые учителя 1 стюардесса: Уважаемые родители 2 стюардесса: Мы рады приветствовать вас на борту космолайнера Мечта. 1 стюардесса: Во время полета запрещается: скучать; катапультироваться...
60135. Нітрати. Вплив нітратів на організм людини 80.5 KB
  Мета: з’ясувати вплив нітратів на організм людини формувати в учнів науковий світогляд навички обговорення проблеми забруднення харчових продуктів хімічними речовинами формувати образно-логічне та екологічне мислення...
60136. Літературне свято «Поезія – це завжди неповторність» 65.5 KB
  Дорогі друзі! Сьогодні ми долучимося до високого Мистецтва – поетичного слова двох геніальних творців, таких різних у своїх творчих доробках, але таких близьких у поглядах на сучасність, суспільство. Ми відчинимо двері у дивовижно яскравий світ...
60138. Влияние шума на организм человека 256 KB
  Цель: дать определение шума; рассмотреть наиболее распространённые источники шума; показать влияние шума на живые организмы; доказать что культура поведения в школе эффективный путь борьбы с шумом...
60139. Позакласний захід-панорама до Дня української мови та писемності «Слово – найтонше доторкання до серця…» 144 KB
  Слайд 2 Рідна мова 1 читець Мово рідна Колискова материнська ніжна мово Мово сили й простоти Гей яка ж прекрасна Ти Слайд 3 2 читець Перше слово крик любові Сміх і радість немовляти: неповторне слово Мати про життя найперше...
60140. Засідання круглого столу: «Математики і лірики» 60 KB
  В свою чергу багато маткматиків віддали данину мазі поезії і навіть писали вірші поеми і романи. Мені хочеться багато писати і вчитися писати зізналась дівчина і ось через якісь цифри я не потраплю до університету.