73896

Виникнення класичної буржуазної політичної економії в Англії.

Доклад

Экономическая теория и математическое моделирование

Петті Уільям Петті 1623 1687 основоположник класичної політичної економії в Англії. Петті є неоднозначною. У своїх працях особливо ранніх Петті віддає данину меркантилізму. Отже на відміну від меркантилістів які використовували емпіричний описовий метод Петті заклав основи абстрактного методу в політичній економії.

Украинкский

2014-12-20

32.5 KB

1 чел.

17. Виникнення класичної буржуазної політичної економії в Англії. У. Петті

Уільям Петті (1623—1687) — основоположник класичної політичної економії в Англії. Під час придушення визвольного руху в Ірландії був військовим лікарем. За рахунок земель, конфіскованих у ірландців, став великим землевласником. Оцінка економічних поглядів У. Петті є неоднозначною. Одні вважають його меркантилістом, інші (здебільшого марксисти) —засновником класичної політичної економії. Детальний аналіз його праць дає, однак, підстави для висновку, що він є економістом перехідного періоду від меркантилізму до класичної політичної економії Його перу належить кілька наукових творів: «Трактат про податки і збори» (1662), «Слово мудрим» (1664), «Політична анатомія Ірландії» (1672), «Політична арифметика» (1676), «Різне про гроші» (1682).

У своїх працях, особливо ранніх, Петті віддає данину меркантилізму. Обґрунтовуючи економічну політику держави, він розвиває теорію торгового балансу, виступає за нагромадження в країні золота і срібла, виправдовує колоніальну експансію, виступає як прихильник втручання держави в економічне життя.

. Отже, на відміну від меркантилістів, які використовували емпіричний, описовий метод, Петті заклав основи абстрактного методу в політичній економії. Застосування цього методу, хоч і не до кінця розробленого, є однією з основних заслуг Петті.

Визначення багатства. Уже сама постановка цього питання була в Петті іншою, ніж у меркантилістів. Він намагається не просто дати його визначення, а й кількісно підрахувати його з тим, щоб сприяти впорядкуванню оподаткування.

На відміну від меркантилістів, він бачить багатство як суму рухомого й нерухомого майна.

Поряд з таким конкретним визначенням, Петті дає й загальне (абстрактне) визначення багатства. У праці «Політична арифметика» він пише, що багатство кожної нації міститься, головне, у тому прибутку, який вона має у зовнішній торгівлі, бо саме зовнішня торгівля доставляє більше «золота, срібла, коштовних каменів і іншого загального багатства».

Проте, як уже зазначалось, золото і срібло — це не єдиний вид багатства. Заслугою Петті є усвідомлення «виробничого» походження багатства, джерелом якого є не сфера обігу, а праця, виробництво.

Теорія вартості Петті вважають засновником трудової теорії вартості..

Вартість, на думку Петті, створює не будь-яка праця, а лише та, що витрачається на видобуток золота і срібла, які з самого початку функціонують як мінові вартості. Решта продуктів праці — це споживні вартості, які лише в обміні стають міновими вартостями. У Петті немає чіткого розмежування вартості й споживної вартості. А оскільки у виробництві споживної вартості бере участь не лише праця, а й природа, то Петті поширює її дію на створення вартості. Звідси крилатий вислів Петті «Праця — батько і найбільш активний принцип багатства, земля — його мати». Земля у нього теж стає фактором вартості.

Намагаючись знайти єдиний вимір факторів вартості Петті вводить іще одне визначення вартості — вартість, створена землею і працею,

Заробітну плату Петті розуміє як ціну праці. Якщо меркантилісти просто схвалювали закони, що фіксували максимальний рів( заробітної плати, то Петті намагається знайти її об'єктивні фактори визначити природну ціну праці. її величину він визначає вартість засобів існування.

Висновок, що робітник одержує не всю створену ним вартість а лише мінімум засобів існування, привів Петті до розгляду питання про додатковий продукт, що його власники обертають на сі користь. Основною формою додаткового продукту в Петті є земельна рента.

Рента також є продуктом праці. її величина — це різниця між вартістю сільськогосподарських продуктів і витратами виробництва, до яких Петті відносить заробітну плату й витрати на насіння. Отже, рента, як визнає Петті, — це результат неоплаченої праці бітника.

Водночас Петті називає «природною та істинною» земельною рентою чистий (натуральний) продукт, створений у господарі дрібного виробника. Аналізує Петті й суто земельну ренту, зокрема дає досить глибокий, як на ті часи, аналіз диференційної ренти.

Заслуговує на увагу і спроба Петті визначити ціну землі. її правильно зв'язує з прибутковістю земельних ділянок. Ціна землі в нього дорівнює певній кількості річних рент.

Проте у визначенні самої кількості цих рент Петті не є послідовним. За основу він бере земельну ренту за 21 рік. Це той термін, коли одночасно можуть жити представники трьох поколінь: дід, батько, онук. Відповідно це та кількість річних рент, яка необхідна людині, щоб забезпечити себе і своїх найближчих нащадків. Водночас у тій самій праці «Трактат про податки і збори» кількість річних рент, що визначає ціну землі, Петті ставить у залежність від «моральної впевненості» землевласника у сталості своїх доходів.

Теорія процента. Процент Петті називає «грошовою рентою» і розглядає його як щось похідне від ренти. Величина процента залежить від розмірів земельної ренти й кількості грошей в обігу. У праці «Різне про гроші» він трактує процент як страхову премію і плату за утримання. Петті заперечує необхідність законодавчого регулювання процента.

Він розвиває ідею обернено пропорційної залежності між величиною грошової маси і процентною ставкою.

Великою заслугою Петті є запровадження принципів кількісного визначення національного багатства й національного доходу. Він першим виокремив категорію національного доходу і здійснив його розрахунки. Національний дохід, на його думку, створюється і у сфері матеріального виробництва, і у сфері послуг. Останнє категорично заперечувала марксистська теорія, проте західні економісти, зокрема Й. Шумпетер, який досить критично ставився до Петті як до економіста-теоретика, високо оцінювали саме його «Політичну арифметику», ідеї якої, зв'язані з визначенням національного доходу і його розрахунків, лягли в основу розвинутої в 30 — 40-х роках XX ст. системи національних рахунків.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

55124. Упрощенная система налогообложения, порядок расчета налогообложения 58.5 KB
  Цель занятия: ознакомление с нормативными документами исчисления налога, изучение объекта налогообложения и особенностей определения налогооблагаемой базы, учет налога на счетах предприятия, приобретение навыков расчета налога, заполнения соответствующих налоговых документов
55125. Спрос на деньги. Денежный рынок и его равновесие 20.63 KB
  Человек живет не только в настоящем, покупая и продавая товары и услуги. Он думает о будущем и создает резервы, закладывает в резерв часть своей покупательной способности с целью получить в дальнейшем максимальную отдачу
55128. АКЦИЗЫ 100.5 KB
  Налогообложение подакцизных товаров за исключением автомобильного бензина и дизельного топлива осуществляется по следующим налоговым ставкам...
55130. Современная банковско-кредитная система. Центральный банк и его функции 20.93 KB
  ентральный Банк Российской Федерации является мощнейшим центром кредитной системы нашей страны. Он создан на базе бывшего Государственного банка СССР, который располагал широкой сетью филиалов. Ныне является главным банком страны
55132. Складання презентації для пояснення нового матеріалу 86 KB
  Зміст містить елементи науковості Ілюстрації графічні музичні відео в певних випадках не відповідають тексту Є орфографічні пунктуаційні стилистичні помилки Набори числових даних частіше за все проілюстровані графіками та діаграмами...