73899

Економічна думка Давньої Греції.

Доклад

Экономическая теория и математическое моделирование

Проте Ксенофонт як захисник натурального господарства все ж помітив зрослий поділ праці в суспільстві хоча й заперечував об'єктивний недолік який випливав звідси потребу розгортання товарногрошових відносин. Зрівняльний розподіл у філософів та воїнів поєднувався з широким розподілом праці між всіма громадянами. Численні його праці охоплюють найрізноманітніші галузі знання: логіку психологію риторику етику поетику економіку фізику зоологію. Серед визначних його відкриттів у галузі економіки аналіз розвитку форм вартості в...

Украинкский

2014-12-20

34.5 KB

0 чел.

20. Економічна думка Давньої Греції. Демокріт. Сократ. Ксенофонт. Платон. Аристотель.”економіка” і “хрематистика”

. Джерелами, які дають уявлення про економічну думку античності, є законодавство держав, публічні виступи і твори філософів, істориків, політичних діячів, поетів та ін. Висловлювання античних авторів з економічних проблем, хоч і не є ще цілісною системою поглядів, проте це вже серйозна спроба теоретично осмислити та науково узагальнити характерні для цієї доби економічні процеси та явища.

Основні ідеї мислителів Стародавньої Греції з економічних питань не тільки дивують своєю надзвичайною глибиною та оригінальністю. Вони лягли в основу всієї економічної науки.

Уявлення про економічну думку Стародавньої Греції класичного рабовласницького періоду (V ст. до н.е.) дає економічна програма Перікла (бл. 490 — 429 до н.е.), який був першим стратегом і керівником афінської держави в 444 — 429 рр. до н.е. Перікл практично ліквідував майновий ценз, увів плату за державну й військову службу, запровадив громадські роботи, що давали заробіток бідним, створював клерухії (військово-землеробські поселення) і колонії, заохочував торгівлю та ремесло. Ідеї економічного характеру були висловлені філософами Демокрітом (бл. 460 — бл. 370 до н.е.) та Сократом (бл. 470 — 399 до н.е.). Так, Демокріт говорив про примарність багатства, оскільки і той є багатим, хто задовольняється малим («не можна назвати бідним того, хто задоволений своєю долею» і «не можна назвати багатим того, хто не задоволений тим, що має»). Він захищав приватну власність, виправдовував рабство, але був проти надмірного зростання землеволодіння й необмеженого нагромадження грошей. Сократ усю економічну діяльність зв'язував із моральними чеснотами, оскільки для того, щоб збагатіти, потрібні енергія, наполегливість, благочестя, а для того, щоб зберегти багатство, — стриманість. Він також казав про відносність багатства, засуджував прагнення до наживи, радив бути бережливим і задовольнятися малим.

У добу  загострення суперечностей і початку кризи рабовласницького суспільства (IV ст. до н.е.) економічна думка Стародавньої Греції сягає розквіту. Основні ідеї давньогрецьких мислителів Ксе-нофонта, Платона та Арістотеля увійшли до скарбниці економічної спадщини людства.

Свої економічні погляди Ксенофонт (бл. 430 — 355/354 до н.е.) виклав у багатьох творах, головним з яких є «Домострой». У них дано характеристику рабовласницького господарства. Основною проблемою для Ксенофонта був пошук шляхів подолання притаманних такому господарству недоліків. Визнаючи рабство природним і правомірним, Ксенофонт виступав за колективні форми рабоволодіння як такі, що нейтралізують деякі суперечності рабовласницького ладу.

У своїх творах він виступає як ідеолог рабовласництва, захисник влади аристократії ("Лакедемонська держава" як твір присвячений апології порядків, що існували в Спарті, й освіченому абсолютизму та "Кіропедія" - хвала персидському царю Кіру як освіченому тиранові). Він рішуче виступив на користь натурального господарства і його реставрацію вважав умовою збереження рабовласницького ладу, закликав уникати одностороннього розвитку промисловості та торгівлі.

Проте Ксенофонт як захисник натурального господарства все ж помітив зрослий поділ праці в суспільстві, хоча й заперечував об'єктивний недолік, який випливав звідси, - потребу розгортання товарно-грошових відносин. Він не міг, проте, відмовитись від трактування цих категорій. Цінність, на його думку, залежить від корисності речі. Так, розмірковуючи про цінність товару, Ксенофонт одним з перших поставив питання про споживчу та мінову вартість товару, проте останній він не надавав значення. Гроші ж, на його думку, це специфічний товар, але з усіх функцій грошей він виділяв дві - засіб обігу та засіб скарбів. Специфічність грошей він вбачає і в іншому: "грошей ніхто 16 не має стільки, щоб не бажати мати їх ще більше**; тоді як придбання всіх інших товарів об'єктивно має розумну межу.

У творі "Держава" голова школи ідеалізму, відомий філософ і громадський діяч Платон (428~347 рр. до н. є.) формулює проект ідеального державного устрою, за якого існують три стани: філософи, які керують державою; воїни, які захищають її; землероби, торговці та ремісники. Перші два стани не повинні 'мати жодної власності, а третій мусив забезпечувати їх всім необхідним. Зрівняльний розподіл у філософів та воїнів поєднувався з широким розподілом праці між всіма громадянами.

Платон ідеалізував режим давнього рабовласництва у Спарті та спартанську "Общину рівних" як надійнішу форму політичного устрою, провадив навчальні моралістичні бесіди про небезпеку надмірного збагачення.

У творі Платона "Закони" все населення залежно від матеріальної забезпеченості розподіляється на класи. Розмежоване право власності на землю (воно надане лише державі) і право користування власністю для окремих громадян.

Землекористування повинно бути зрівняльним - це сприяє створенню класу дрібного селянства, що може бути протиставлене міській бідноті; має проводитись колонізація, яка звільняє державу від надмірного населення бідноти. Обидва ці заходи нейтралізують соціальні суперечності і врятовують рабовласництво. Споживання теж повинно бути організоване на принципах зрівнялівки. Отже, найважливішою галуззю Платон вважав землеробство, що повністю відповідало його натурально-господарській концепції. Менш шанованим заняттям є ремесло, торгівля вважається нешанованою, а лихварство різко засуджується, що взагалі характерно для античних мислителів.

Рабство за Платоном - це природна і вічна форма суспільного устрою. Він давав поради щодо поводження з рабами, вимагав тримати їх в шорах. Одним з перших в історії античної економічної думки Платон поставив питання про вплив держави на рівень цін: на його думку ціни повинні регулюватись державною владою, причому за основу повинна братися ціна, що містить в собі помірний прибуток.

Великий мислитель Давньої Греції Арістотель (384-322 до н. є.) — учень видатного філософа-ідеаліста Платона створив матеріалістичну школу у філософії. Численні його праці охоплюють найрізноманітніші галузі знання: логіку, психологію, риторику, етику, поетику, економіку, фізику, зоологію. Економічні уявлення Арістотеля викладені, головним чином, в його творах "Етика" та "Політика". Серед визначних його відкриттів у галузі економіки - аналіз розвитку форм вартості в ході розподілу праці, рис товарного господарства, обліку, грошей.

Обмін, за Арістотелем, пояснюється не природою самих речей, а суспільними умовами: розподілом праці, наявністю певних надлишків продуктів. Законом обміну є принцип еквівалентності.

Своє економічне вчення Арістотель розвинув, виходячи з передумови, пю рабство є природним явищем, основою виробництва. Він презирливо ставився до фізичної праці. Найважливішою і найпочес-нішою сферою діяльності визнавалось землеробство, в якому вільні громадяни повинні виконувати функції керування, а на долю рабів випадала тяжка фізична праця. Він зневажливо ставився і до ремесла як до заняття, що не достойне вільної людини.

В історію античної економічної думки Арістотель ввійшов як захисник не тільки рабства, а й приватної власності взагалі, в чому сучасна західна наука вбачає його особливу заслугу. Він заперечував переваги спільної власності рабовласників, що її відстоювали Ксено-фонт та Платон, вважаючи принцип недоторканності приватної власності основою суспільного прогресу. Проте вихід з суперечностей рабства він, як і вони, вбачав у натуралізації господарства, обмеженні великої торгівлі, забороні лихварства та використанні лише дрібної торгівлі для підтримки економічних зв'язків.

По-сучасному було поставлене і питання про вплив фактора рідкості на вартість товару. У "Риториці" він писав, що "благо, яке визначається рідкістю, переважає благо, що є в достатку".


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

52150. Логічні операції та вирази 225.5 KB
  Вчитель математики: Розглянемо Поняття висловлення Основним поняттям математичної логіки є поняття просте висловлення Алгеброю логіки називають розділ математичної логіки який вивчає загальні властивості виразів складених із окремих висловлень. Такі речення називаються простими висловленнями. Наприклад: Число 8 ділиться на 2; Берлін столиця Франції; Перше висловлення є простим та істинним бо однозначно можна сказати що дійсно число 8 ділиться на 2.
52151. Числові функції. Зростаючі і спадні, парні і непарні функції 962.5 KB
  На початку року в 10 класі декілька годин відводиться на узагальнення і систематизацію знань учнів про функції здобутих в попередніх класах. Тема: Числові функції. Зростаючі і спадні парні і непарні функції.
52152. Повторення. Перетворення графіків квадратичної функції 186.5 KB
  Мета. Розвивати уміння учнів узагальнювати та систематизувати знання про перетворення графіків квадратичної функції. Розвивати спостережливість, прийоми аналізу та синтезу, вміння та навички групової роботи та роботи на комп’ютері. Узагальнити та закріпити поняття найпростіших перетворень графіків функцій через виконання конкретних завдань. Формувати соціальні компетенції: почуття єдності команди, відповідальне відношення до навчання.
52154. Організація алгоритмів розгалудження мовою Turbo Pascal 483.5 KB
  Навчити вирішувати задачі по темі Організація розгалуження мовою Turbo Pаscаl. Активізувати знання по темі Організація розгалуження мовою Turbo Pаscаl для рішення задач по данній темі. Перевірка знання теорії по темі Організація алгоритмів розгалуження мовою Turbo Pscl 7 хвилин IV.
52156. Програмування циклічних обчислень 64.5 KB
  Мета уроку: навчальна, навчитись практично застосовувати теоретичні відомості до розвязання задач; закріпити оформлення та запис на мові програмування; придбати практичні навички використання вказівок розгалуження та повторення при розв’язку задач;
52157. АЛГОРИТМ ОФОРМЛЕНИЯ КОНСПЕКТА УРОКА ЧТЕНИЯ В ПЕРИОД ОБУЧЕНИЯ ГРАМОТЕ 45.45 KB
  чтение слогов слов текста с изученными буквами в основном выборочное с попутным проведением лексической работы грамматической и орфографической пропедевтики; беседа по картинке на основе наблюдений жизненного опыта детей прослушивание и анализ подготовленных дома рассказов развитие коммуникативной компетенции в режиме публичного монолога; повторение изученных звуков и букв признаков гласных и согласных звуков звуков парных по твердости мягкости звонкости глухости в процессе работы с демонстрационными и слоговыми таблицами...
52158. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ К СОСТАВЛЕНИЮ ПЛАНА-КОНСПЕКТА УРОКА, ЗАНЯТИЯ 29 KB
  Планконспект урока должен состоять из следующих рубрик: ТЕМА: название темы берется из календарнотематического плана. ЦЕЛЬ урока. ТИП урока: определяется исходя из целей и задач урока.