73910

Сучасний монетаризм М. Фрідмен

Доклад

Экономическая теория и математическое моделирование

Монетаризм являє собою одну з найвпливовіших шкіл сучасної економічної науки, що належать до некласичного напряму. Він розглядає явища господарського життя крізь призму процесів, що відбуваються у сфері грошового обігу...

Украинкский

2015-01-22

57.5 KB

0 чел.

Сучасний монетаризм М. Фрідмен.

Монетаризм являє собою одну з найвпливовіших шкіл сучасної економічної науки, що належать до некласичного напряму. Він розглядає явища господарського життя крізь призму процесів, що відбуваються у сфері грошового обігу. Термін "монетаризм" пов'язаний з поняттям монетарний, що означає грошовий (топеу -гроші, топеіегу - грошовий). Вперше він був застосований К. Брун-нером у 1968 р. для характеристики економічних шкіл, в центрі уваги яких є грошові категорії, грошово-кредитні інструменти, проте їх цікавить не просто грошовий механізм, банківська система, грошово-кредитна політика або валютні відносини. Монетарис-ти розглядають ці процеси для того, щоб з'ясувати зв'язок між грошовою масою і обсягом виробництва. На їх думку, головним інструментом регулювання економіки є банки, за допомогою і забезпосередньої участі яких зміни на грошовому ринку трансформуються у зміни на ринках товарів і послуг.

Увага економічної думки до монетаристської теорії значно зросла на початку 80-х рр. XX ст. Саме в цей період стали давати збої кейнсіанські методи керування економікою і почався пошук нових підходів до вирішення проблеми досягнення економічної рівноваги. Якщо у Дж.М. Кейнса найгострішими проблемами макроекономічно-го аналізу були безробіття, забезпечення зайнятості та економічного зростання, то з середини 70-х років важливою проблемою стає завдання регулювання інфляції.

Засновником чиказької монетарної школи був М. Фрідмен, який народився у 1912 р. в м. Бруклїн, в сім'ї, що походила з України. У 1976 р. йому була присуджена Нобелівська премія за аналіз проблеми споживання, дослідження грошового обігу і розроблення монетарної теорії. По суті, М. Фрідменом була розроблена теорія капіталізму як саморегулювальної системи, що стала антиподом кей-нсіанської системи державного втручання в економіку. Розглянемо найбільш характерні положення його теорії.

По-перше, здатність ринкового господарства до саморегулювання, визнання його стійкості. Ринкова економіка, на думку монета-ристів, сама на основі внутрішніх тенденцій і умов досягає стабільності і рівноваги, яку забезпечує система ринкової конкуренції. Ціни виконують роль основного інструмента, що забезпечує коригування у випадках порушення рівноваги. Якщо ж в економіці виникають відхилення або диспропорції, то вони є наслідком державного регулювання, а не внутрішніх процесів ринкової системи.

Положення про саморегулювання ринкового господарства було спрямоване проти поглядів Дж.М. Кейнса про необхідність державного втручання в економіку.

По-друге, визнання пріоритетності грошових факторів. Саме грошові інструменти (не адміністративні, не цінові методи, не податкова система) здатні забезпечити економічну стабільність як головну мету регулювання. М. Фрідмен акцентував увагу не на бюджетній політиці, як це робили кейнсіанці, а на грошово-кредитній політиці.

М. Фрідмен вважає, що між рухом грошей (темпами зростання грошової маси) і динамікою валового продукту існує тісний кореляційний зв'язок. Прискорення або сповільнення темпів росту грошової маси впливає на розвиток ділової активності, циклічні коливання виробництва.

По-третє, грошова політика повинна бути орієнтована не на поточні, а на довгострокові завдання. Це зумовлюється тим, що наслідки коливання грошової маси впливають на основні економічні параметри не відразу, а через деякий час. Як правило, лаг (пе-рервність часу) складає декілька місяців. Аналіз лагів дозволив М. Фрідмену з'ясувати деякі умови проведення грошової політики. Так, він підкреслював, що поточні коригування з метою впливу на економічну ситуацію мають властивість запізнюватися. їх результати йувають протилежними очікуваним. Тому грошова політика повинна пути зорієнтована не на поточні ефекти і короткострокові зміни, а мати довгостроковий характер.

По-четверте, монетаристи приділяли значну увагу вивченню мотивів поведінки людей. Вони розглядали ринок як взаємозацікав-леність, коли люди збираються і досягають згоди. У діяльності людей важлива особиста ініціатива, умови її активізації. Потрібні облік і аналіз дій учасників економічного процесу. На основі такого аналізу можна робити прогнози економічного розвитку, що і є завданням економістів. Справедливість прогнозів слугує перевіркою правильності теоретичних висновків і положень.

В кінці 60-х років М. Фрідмен реформував кількісну теорію грошей, основна ідея якої полягає у визнанні безпосереднього впливу змін грошової маси на рівень цін. На думку М. Фрідмена, саме гроші мають значення для динаміки цін, і, що важливо, саме кількість грошей, а не процентні ставки, впливає на стан грошового ринку та умови надання кредитів.

Концепція М. Фрідмена заснована на кількісній теорії грошей, але його аналіз відрізняється від традиційного. Згідно з кількісною теорією існує прямий зв'язок між кількістю грошей і рівнем цін. Ціни визначаються кількістю грошей, що перебувають в обігу, а купівельна спроможність грошей зумовлена рівнем цін. Збільшується грошова маса ~ зростають ціни і, навпаки, скорочується грошова маса - знижуються ціни, тобто за усіх інших рівних умов товарні ціни змінюються пропорційно кількості грошей.

На думку монетаристів, реальні процеси зазначеного взаємозв'язку більш складні й багатоаспектні. Приміром, на ціни впливають такі змінні фактори, як рівень доходу, очікування, зміна зайнятості, технологічні зміни. Монетаристський варіант кількісної теорії кключає в себе такі положення: 1) кількісна теорія є, насамперед, теорія попиту на гроші, вона не є теорією виробництва, грошового доходу або рівня цін; 2) для економічних агентів і власників гроші є одним з видів активів, формою володіння багатством; 3) аналіз попиту на гроші з боку економічних агентів формально збігається із аналізом попиту на споживчі послуги. Під час аналізу факторів, що впливають на грошовий попит, монетаристи виділяли три фактори: обсяг виробництва і величина доходу; абсолютний рівень цін; швидкість обігу грошей, що залежить від їх привабливості (рівня ставки відсотку). При зростанні цін (інфляція) купівельна спроможність грошей буде спадати, а при зниженні цін, навпаки, попит на гроші буде зростати. Попит на гроші знижується і при підвищенні відсоткової ставки, що є своєрідним регулятором, за допомогою якого досягається оптимальна пропорція між грошами як засобом обігу і цінними паперами, що приносять доход у вигляді процента.

Пропозиція грошей, на думку монетаристів, це та кількість грошей, яка перебуває в обігу. Пропозиція грошей регулюється центральним банком, розмірами кредитів, що надаються комерційними банками, купівлею та продажем цінних паперів. У результаті взаємодії попиту на гроші та пропозиції грошей встановлюється монетарна рівновагаю. Ця рівновага не є ізольованою від інших секторів економіки. Так, рівновага в грошовому секторі органічно пов'язана з процесами, що відбуваються у товарному ректорі.

Згідно з монетаристською теорією зміна кількості грошей і швидкості обігу грошей впливає на сукупний попит. Більше обсяг грошової маси — вище попит на товари і послуги. Зі збільшенням грошової маси відбувається зростання цін, а це стимулює виробників до розширення обсягу виробництва, збільшення випуску продукції.

У чому ж полягає головна функція грошей в економічному розвитку? Дослідженню цієї проблеми була присвячена робота М. Фрідме-на і Р. Шварца "Монетарна історія Сполучених Штатів 1867-1960". Автори дослідили як відбувається прискорення або уповільнення темпів зростання грошової маси і дійшли до висновку, що протягом майже 100 років уся господарська динаміка СІНА визначалася змінами грошової маси. Зміні темпів її ростання передували зміни зростання суспільного продукту. Так, досягнення найвищої точки зростання грошової маси сприяло підйому виробництва, а спад грошової маси до найнижчої точки передвіщав його спад. Таким чином, грошова маса (кількість грошей в обігу) безпосередньо впливає на економічне життя через величину витрат споживачів і фірм.

Зростання пропозиції грошей приводить до їх "здешевлення" (знижується процентна ставка). За цієї умови стає вигідним брати кредит, розширювати попит на інвестиційні товари. При зростанні капіталовкладень збільшується валовий суспільний продукт і зайнятість.

Проте зміни, пов'язані зі збільшенням грошової пропозиції, характеризують не тільки кількісні, а й якісні властивості економічного розвитку. Однією з таких властивостей є те, що ціна на товари підвищуються нерівномірно. Відбуваються зміни співвідношення різних груп товарів, тому попит спочатку спрямований на дешеві товари, потім - на нові товари, а згодом - на послуги. Цінові зміни, зміни відносин цін сприяють структурним зрушенням і створюють передумови для стабільного розвитку в довгостроковому періоді.

У результаті "саморегулюючого" механізму цін і вирівнювання купівельної спроможності грошей встановлюється потрібний зв'язок між грошовим і товарним секторами економіки.

Таким чином, монетаристи вважають, що головна функція грошей - бути фінансовою основою і важливим стимулом економічного розвитку. Збільшення грошової маси через систему банків впливає на розподіл ресурсів між галузями, сприяє розвиткові технічного прогресу і підтриманню економічної активності. Недостатня кількість грошей в обігу, на їх думку, призводить до криз виробництва, а надлишкова - до інфляції.

Згідно з уявленням монетаристів інфляція являє собою суто грошове явище. Причина інфляції - надлишок грошової маси: "багато грошей - мало товарів".

Монетаристи розрізняють два види інфляції: очікувану (нормальну) і непередбачувану (що не відповідає прогнозам і уявленням учасників економічного процесу). За очікуваної інфляції досягається рівновага на ринках товарів і послуг, оскільки темпи зростання цін виправдовують сподівання і розрахунки людей. Держава інформує про можливе зростання цін, і до цього пристосовуються продавці та покупці.

Але коли темпи інфляції виходять за межі очікуваних, це супроводжується різкими порушеннями, відхиленнями від нормального ритму господарської діяльності. Непередбачувана інфляція призводить до збільшення безробіття і для зміни ситуації на краще, на думку М. Фрідмена, потрібно впливати на причини, що її породжують.

Першочерговими завданнями, що стоять перед державою, є: усунення дефіциту державного бюджету (дефіцит - джерело інфляції); обмеження тиску профспілок; скорочення державних витрат тощо.

Основним засобом забезпечення оптимального зростання цін та його стабільності повинна бути грошово-кредитна політика держави. На початковій стадії інфляції зростання грошової маси в обігу перевищує зростання цін, яке розглядається як тимчасове, випадкове явище. Але потім ситуація змінюється, оскільки купівельна спроможність наявних грошей знижується, і вони стають "дорогим" способом зберігання активів. Виникає потреба позбавитися зайвих грошей. Головна ідея теорії М. Фрідмена полягає в тому, що в цей період цінова стабілізація має відбуватись за рахунок контролю над пропозицією грошової маси.

Щодо проблеми інфляції витрат, монетаристи вважають, що вона не заслуговує на особливу увагу. У разі її виникнення вони рекомендували два рецепти: підтримку конкуренції та плаваючий курс валют.

Важливим елементом теорії М. Фрідмена є так зване "грошове правило" збалансованої довгострокової монетарної політики, згідно з яким збільшення грошової маси повинно бути систематичним, стабільним і плановим процесом, незалежним від кон'юнктури та циклічних коливань.

Як було зазначено, грошова політика уряду має бути спрямована на досягнення відповідності між попитом на гроші та їх пропозицією. Зростання грошової пропозиції (процент приросту грошей) повинен забезпечувати стабільність цін. У виборі темпів зростання грошової маси М. Фрідмен запропонував зважати на два фактори: рівень очікуваної інфляції та темпи приросту суспільного продукту. Практично це означає визначення деякого співвідношення темпів зростання грошової маси і реального ВНП. За теорією М. Фрідмена, середньорічні темпи приросту грошової маси потрібно встановити на рівні 4 - 5%. При цьому він виходив з 3%-ного зростання реального ВНП (для США). Темпи середньорічної інфляції не повинні перевищувати цих показників. Монетаристські рецепти регулювання економіки включали в себе й інші заходи: продаж та купівлю цінних паперів (політику відкритого ринку), систему обов'язкових резервів, зміну облікової ставки тощо.

Таким чином, монетаристи пояснювали причини криз, безробіття та інфляції втручанням держави в кредитно-грошову сферу за кейнсіанською схемою, проте способи лікування економіки вони вбачали у контролі над грошовою масою. Кейнсіанська теорія у найза-гальнішому вигляді відрізняється від монетарної обгрунтуванням кількісної залежності доходів від витрат. Монетарна ж теорія виходить із залежності доходів від грошей.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

26859. Анатомический состав и морфофункциональная хар-ка органов размножения самцов и самок 2.9 KB
  В целом морфология органов половой системы самца и самки паренхиматозного и трубчатого строения обеспечивает два вида процессов: 1 трофику развитие гонады и плода и 2 проведение половых клеток введение половых органов самца в половые пути самки и выведение по ним развившегося плода.Половой аппарат самца и самки имеет общие принципы строения и состоит из нескольких отделов: а половые железы парные: у самцов семенники у самок яичники вырабатывающие половые клеткиб половые протоки про водящие половые клетки семяпроводы у...
26860. Семенниковый мешок 1.88 KB
  Состоит семенниковый мешок из мошонки и влагалищных оболочек. Кожа мошонки cutis scroti покрыта мелкими волосами содержит потовые и сальные железы. По средней сагитталь'ной линии на ней выделяется шов мошонки. Она очень прочно сращена с кожей мошонки образуя одну оболочку.
26861. Семенники и придатки 4.39 KB
  Семенник подвешен на семенном канатике в семенниковом мешке; по форме он напоминает эллипсоид; с ним тесно связан придаток семенника . Головчатый конец extremitas capitata характеризуется наличием на нем головки придатка семенника которая бывает то плоская то толстая почти такая же как и хвост придатка . На придаточном крае семенника margo epididymidis прикрепляется брыжейка семенника и располагается тело придатка. Край семенника противоположный придатковому называется свободным краем .
26862. Семенной канатик и семяпровод 3.07 KB
  Семенной канатик и семяпровод. Семяпровод ductus deferens представляет собой семя проводящую трубку из слизистой мышечной и серозной оболочек; он служит продолжением канала придатка и выходит из его хвоста В составе семенного канатика с его медиальной стороны семяпровод направляется через. паховый канал в брюшную полость и затем идет в семяпроводной складке plica ductus deferentis в тазовую полость. Позади шейки последнего семяпровод соединяется с выводным протоком пузырьковидной железы в семяизвергающий проток ductus...
26863. Мочеполовой канал и придаточные половые железы 4.84 KB
  Мочеполовой канал начинается внутренним отверстием уретры ostium urethrae internum : из шейки мочевого пузыря и оканчивается наружным отверстием уретры ostium urethrae externum на головке полоеого члена. Губчатая часть pars spongiosa начинается от перешейка уретры и заканчивается на переднем конце головки полового члена образуя здесь отросток уретры processus urethrae. Кавернозный слой мужской уретры stratum cavernosum в своей основе имеет соединительнотканный остов. bulbourethral парная; размещается в каудальной части...
26864. Половой член и препуций 3.74 KB
  Половой член penis состоит из пещеристого тела полового члена и удовой части мочеполового канала. Пещеристое тело полового члена corpus cavernosum penis в области седалищной дуги прикрепляется к седалищным костям двумя ножками crus penis. Ножки формируют непарное тело corpus penis. Корень полового члена radix penis образован ножками кавернозного тела и началом удовой части мужской уретры.
26865. Яичники и яйцеводы домашних животных 3.89 KB
  Передний конец яйцепровода формирует воронкообразное расширение. В глубине воронки находится брюшное отверстие яйцепровода ostium abdominale tubae uterinae. Брюшное отверстие ведет в краниальную часть яйцепровода ампулу ampulla tubae uterinae.
26866. Матка домашних животных 3.21 KB
  Рога и тело матки содержат полость матки cavum uteri которая переходит в канал шейки. Рога матки истончаясь продолжаются краниально и без видимой границы переходят в яйцепроводы. Шейка матки открывается во влагалище. Слизистая оболочка матки endometrium выстлана цилиндрическим эпителием.
26867. Характеристика органов кроветворения и иммуногенеза 5.01 KB
  кроветворения относят красный костный мозг селезёнку и лимф. К органам кроветворения и иммуногенеза относят: красный костный мозг тимус лимфатические узлы селезенку миндалины а также лимфоидные образования слизистой оболочки пищеварительной половой дыхательной и выделительной систем. Центральные органы включают в себя красный костный мозг и тимус . Костный мозг.