73910

Сучасний монетаризм М. Фрідмен

Доклад

Экономическая теория и математическое моделирование

Монетаризм являє собою одну з найвпливовіших шкіл сучасної економічної науки, що належать до некласичного напряму. Він розглядає явища господарського життя крізь призму процесів, що відбуваються у сфері грошового обігу...

Украинкский

2015-01-22

57.5 KB

0 чел.

Сучасний монетаризм М. Фрідмен.

Монетаризм являє собою одну з найвпливовіших шкіл сучасної економічної науки, що належать до некласичного напряму. Він розглядає явища господарського життя крізь призму процесів, що відбуваються у сфері грошового обігу. Термін "монетаризм" пов'язаний з поняттям монетарний, що означає грошовий (топеу -гроші, топеіегу - грошовий). Вперше він був застосований К. Брун-нером у 1968 р. для характеристики економічних шкіл, в центрі уваги яких є грошові категорії, грошово-кредитні інструменти, проте їх цікавить не просто грошовий механізм, банківська система, грошово-кредитна політика або валютні відносини. Монетарис-ти розглядають ці процеси для того, щоб з'ясувати зв'язок між грошовою масою і обсягом виробництва. На їх думку, головним інструментом регулювання економіки є банки, за допомогою і забезпосередньої участі яких зміни на грошовому ринку трансформуються у зміни на ринках товарів і послуг.

Увага економічної думки до монетаристської теорії значно зросла на початку 80-х рр. XX ст. Саме в цей період стали давати збої кейнсіанські методи керування економікою і почався пошук нових підходів до вирішення проблеми досягнення економічної рівноваги. Якщо у Дж.М. Кейнса найгострішими проблемами макроекономічно-го аналізу були безробіття, забезпечення зайнятості та економічного зростання, то з середини 70-х років важливою проблемою стає завдання регулювання інфляції.

Засновником чиказької монетарної школи був М. Фрідмен, який народився у 1912 р. в м. Бруклїн, в сім'ї, що походила з України. У 1976 р. йому була присуджена Нобелівська премія за аналіз проблеми споживання, дослідження грошового обігу і розроблення монетарної теорії. По суті, М. Фрідменом була розроблена теорія капіталізму як саморегулювальної системи, що стала антиподом кей-нсіанської системи державного втручання в економіку. Розглянемо найбільш характерні положення його теорії.

По-перше, здатність ринкового господарства до саморегулювання, визнання його стійкості. Ринкова економіка, на думку монета-ристів, сама на основі внутрішніх тенденцій і умов досягає стабільності і рівноваги, яку забезпечує система ринкової конкуренції. Ціни виконують роль основного інструмента, що забезпечує коригування у випадках порушення рівноваги. Якщо ж в економіці виникають відхилення або диспропорції, то вони є наслідком державного регулювання, а не внутрішніх процесів ринкової системи.

Положення про саморегулювання ринкового господарства було спрямоване проти поглядів Дж.М. Кейнса про необхідність державного втручання в економіку.

По-друге, визнання пріоритетності грошових факторів. Саме грошові інструменти (не адміністративні, не цінові методи, не податкова система) здатні забезпечити економічну стабільність як головну мету регулювання. М. Фрідмен акцентував увагу не на бюджетній політиці, як це робили кейнсіанці, а на грошово-кредитній політиці.

М. Фрідмен вважає, що між рухом грошей (темпами зростання грошової маси) і динамікою валового продукту існує тісний кореляційний зв'язок. Прискорення або сповільнення темпів росту грошової маси впливає на розвиток ділової активності, циклічні коливання виробництва.

По-третє, грошова політика повинна бути орієнтована не на поточні, а на довгострокові завдання. Це зумовлюється тим, що наслідки коливання грошової маси впливають на основні економічні параметри не відразу, а через деякий час. Як правило, лаг (пе-рервність часу) складає декілька місяців. Аналіз лагів дозволив М. Фрідмену з'ясувати деякі умови проведення грошової політики. Так, він підкреслював, що поточні коригування з метою впливу на економічну ситуацію мають властивість запізнюватися. їх результати йувають протилежними очікуваним. Тому грошова політика повинна пути зорієнтована не на поточні ефекти і короткострокові зміни, а мати довгостроковий характер.

По-четверте, монетаристи приділяли значну увагу вивченню мотивів поведінки людей. Вони розглядали ринок як взаємозацікав-леність, коли люди збираються і досягають згоди. У діяльності людей важлива особиста ініціатива, умови її активізації. Потрібні облік і аналіз дій учасників економічного процесу. На основі такого аналізу можна робити прогнози економічного розвитку, що і є завданням економістів. Справедливість прогнозів слугує перевіркою правильності теоретичних висновків і положень.

В кінці 60-х років М. Фрідмен реформував кількісну теорію грошей, основна ідея якої полягає у визнанні безпосереднього впливу змін грошової маси на рівень цін. На думку М. Фрідмена, саме гроші мають значення для динаміки цін, і, що важливо, саме кількість грошей, а не процентні ставки, впливає на стан грошового ринку та умови надання кредитів.

Концепція М. Фрідмена заснована на кількісній теорії грошей, але його аналіз відрізняється від традиційного. Згідно з кількісною теорією існує прямий зв'язок між кількістю грошей і рівнем цін. Ціни визначаються кількістю грошей, що перебувають в обігу, а купівельна спроможність грошей зумовлена рівнем цін. Збільшується грошова маса ~ зростають ціни і, навпаки, скорочується грошова маса - знижуються ціни, тобто за усіх інших рівних умов товарні ціни змінюються пропорційно кількості грошей.

На думку монетаристів, реальні процеси зазначеного взаємозв'язку більш складні й багатоаспектні. Приміром, на ціни впливають такі змінні фактори, як рівень доходу, очікування, зміна зайнятості, технологічні зміни. Монетаристський варіант кількісної теорії кключає в себе такі положення: 1) кількісна теорія є, насамперед, теорія попиту на гроші, вона не є теорією виробництва, грошового доходу або рівня цін; 2) для економічних агентів і власників гроші є одним з видів активів, формою володіння багатством; 3) аналіз попиту на гроші з боку економічних агентів формально збігається із аналізом попиту на споживчі послуги. Під час аналізу факторів, що впливають на грошовий попит, монетаристи виділяли три фактори: обсяг виробництва і величина доходу; абсолютний рівень цін; швидкість обігу грошей, що залежить від їх привабливості (рівня ставки відсотку). При зростанні цін (інфляція) купівельна спроможність грошей буде спадати, а при зниженні цін, навпаки, попит на гроші буде зростати. Попит на гроші знижується і при підвищенні відсоткової ставки, що є своєрідним регулятором, за допомогою якого досягається оптимальна пропорція між грошами як засобом обігу і цінними паперами, що приносять доход у вигляді процента.

Пропозиція грошей, на думку монетаристів, це та кількість грошей, яка перебуває в обігу. Пропозиція грошей регулюється центральним банком, розмірами кредитів, що надаються комерційними банками, купівлею та продажем цінних паперів. У результаті взаємодії попиту на гроші та пропозиції грошей встановлюється монетарна рівновагаю. Ця рівновага не є ізольованою від інших секторів економіки. Так, рівновага в грошовому секторі органічно пов'язана з процесами, що відбуваються у товарному ректорі.

Згідно з монетаристською теорією зміна кількості грошей і швидкості обігу грошей впливає на сукупний попит. Більше обсяг грошової маси — вище попит на товари і послуги. Зі збільшенням грошової маси відбувається зростання цін, а це стимулює виробників до розширення обсягу виробництва, збільшення випуску продукції.

У чому ж полягає головна функція грошей в економічному розвитку? Дослідженню цієї проблеми була присвячена робота М. Фрідме-на і Р. Шварца "Монетарна історія Сполучених Штатів 1867-1960". Автори дослідили як відбувається прискорення або уповільнення темпів зростання грошової маси і дійшли до висновку, що протягом майже 100 років уся господарська динаміка СІНА визначалася змінами грошової маси. Зміні темпів її ростання передували зміни зростання суспільного продукту. Так, досягнення найвищої точки зростання грошової маси сприяло підйому виробництва, а спад грошової маси до найнижчої точки передвіщав його спад. Таким чином, грошова маса (кількість грошей в обігу) безпосередньо впливає на економічне життя через величину витрат споживачів і фірм.

Зростання пропозиції грошей приводить до їх "здешевлення" (знижується процентна ставка). За цієї умови стає вигідним брати кредит, розширювати попит на інвестиційні товари. При зростанні капіталовкладень збільшується валовий суспільний продукт і зайнятість.

Проте зміни, пов'язані зі збільшенням грошової пропозиції, характеризують не тільки кількісні, а й якісні властивості економічного розвитку. Однією з таких властивостей є те, що ціна на товари підвищуються нерівномірно. Відбуваються зміни співвідношення різних груп товарів, тому попит спочатку спрямований на дешеві товари, потім - на нові товари, а згодом - на послуги. Цінові зміни, зміни відносин цін сприяють структурним зрушенням і створюють передумови для стабільного розвитку в довгостроковому періоді.

У результаті "саморегулюючого" механізму цін і вирівнювання купівельної спроможності грошей встановлюється потрібний зв'язок між грошовим і товарним секторами економіки.

Таким чином, монетаристи вважають, що головна функція грошей - бути фінансовою основою і важливим стимулом економічного розвитку. Збільшення грошової маси через систему банків впливає на розподіл ресурсів між галузями, сприяє розвиткові технічного прогресу і підтриманню економічної активності. Недостатня кількість грошей в обігу, на їх думку, призводить до криз виробництва, а надлишкова - до інфляції.

Згідно з уявленням монетаристів інфляція являє собою суто грошове явище. Причина інфляції - надлишок грошової маси: "багато грошей - мало товарів".

Монетаристи розрізняють два види інфляції: очікувану (нормальну) і непередбачувану (що не відповідає прогнозам і уявленням учасників економічного процесу). За очікуваної інфляції досягається рівновага на ринках товарів і послуг, оскільки темпи зростання цін виправдовують сподівання і розрахунки людей. Держава інформує про можливе зростання цін, і до цього пристосовуються продавці та покупці.

Але коли темпи інфляції виходять за межі очікуваних, це супроводжується різкими порушеннями, відхиленнями від нормального ритму господарської діяльності. Непередбачувана інфляція призводить до збільшення безробіття і для зміни ситуації на краще, на думку М. Фрідмена, потрібно впливати на причини, що її породжують.

Першочерговими завданнями, що стоять перед державою, є: усунення дефіциту державного бюджету (дефіцит - джерело інфляції); обмеження тиску профспілок; скорочення державних витрат тощо.

Основним засобом забезпечення оптимального зростання цін та його стабільності повинна бути грошово-кредитна політика держави. На початковій стадії інфляції зростання грошової маси в обігу перевищує зростання цін, яке розглядається як тимчасове, випадкове явище. Але потім ситуація змінюється, оскільки купівельна спроможність наявних грошей знижується, і вони стають "дорогим" способом зберігання активів. Виникає потреба позбавитися зайвих грошей. Головна ідея теорії М. Фрідмена полягає в тому, що в цей період цінова стабілізація має відбуватись за рахунок контролю над пропозицією грошової маси.

Щодо проблеми інфляції витрат, монетаристи вважають, що вона не заслуговує на особливу увагу. У разі її виникнення вони рекомендували два рецепти: підтримку конкуренції та плаваючий курс валют.

Важливим елементом теорії М. Фрідмена є так зване "грошове правило" збалансованої довгострокової монетарної політики, згідно з яким збільшення грошової маси повинно бути систематичним, стабільним і плановим процесом, незалежним від кон'юнктури та циклічних коливань.

Як було зазначено, грошова політика уряду має бути спрямована на досягнення відповідності між попитом на гроші та їх пропозицією. Зростання грошової пропозиції (процент приросту грошей) повинен забезпечувати стабільність цін. У виборі темпів зростання грошової маси М. Фрідмен запропонував зважати на два фактори: рівень очікуваної інфляції та темпи приросту суспільного продукту. Практично це означає визначення деякого співвідношення темпів зростання грошової маси і реального ВНП. За теорією М. Фрідмена, середньорічні темпи приросту грошової маси потрібно встановити на рівні 4 - 5%. При цьому він виходив з 3%-ного зростання реального ВНП (для США). Темпи середньорічної інфляції не повинні перевищувати цих показників. Монетаристські рецепти регулювання економіки включали в себе й інші заходи: продаж та купівлю цінних паперів (політику відкритого ринку), систему обов'язкових резервів, зміну облікової ставки тощо.

Таким чином, монетаристи пояснювали причини криз, безробіття та інфляції втручанням держави в кредитно-грошову сферу за кейнсіанською схемою, проте способи лікування економіки вони вбачали у контролі над грошовою масою. Кейнсіанська теорія у найза-гальнішому вигляді відрізняється від монетарної обгрунтуванням кількісної залежності доходів від витрат. Монетарна ж теорія виходить із залежності доходів від грошей.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23465. Личные местоимения 199.5 KB
  Слоговое приращение augmentum syllabicum представляет собой гласный ἐ10 который помещается перед основой начинающейся с согласного звука: παιδεύω я воспитываю impf. Глаголы начинающиеся с ρ при добавлении приращения удваивают этот согласный: ῥίπτω я бросаю impf. Девять глаголов принимают приращение εἰ вместо ἐ: ἐθίζω я приучаю impf. εἴθιζον я приучал ἕλκω я тащу impf.
23466. Возвратные местоимения 184 KB
  свой4 были заменены в аттическом диалекте родительным падежом5 личных местоимений αὐτοῦ αὐτῆς αὐτῶν занимающим позицию либо позади либо реже впереди существительного или родительным падежом возвратных местоимений ἑαυτοῦ ἑαυτῆς ἑαυτῶν который всегда помещается между артиклем и существительным: ὁ υἱὸς αὐτοῦ или реже αὐτοῦ ὁ υἱός но ὁ ἑαυτοῦ υἱός. Точно так же вместо притяжательных местоимений 1го и 2го лица ἐμός σός ἡμέτερος ὑμέτερος может ставиться родительный падеж либо соответствующих им личных местоимений энклитических...
23467. Средний и страдательный залоги 256.5 KB
  1 действительный залог activum средний залог medium страдательный залог passivum αἱρέω я беру захватываю αἱρέομαι я беру для себя выбираю αἱρέομαι меня берут захватывают προσάγω я привожу коголибо προσάγομαι я привожу к себе привлекаю к себе склоняю на свою сторону коголибо προσάγομαι меня приводят к комулибо λούω я мою купаю λούομαι я моюсь купаюсь λούομαι меня моют купают δικάζω я сужу творю суд как судья δικάζομαι я сужусь веду тяжбу как сторона в судебном процессе δικάζομαι надо мною творят суд...
23468. Указательные местоимения 133 KB
  отложительные глаголы страдательного залога deponentia passiva которые в аористе имеют формы страдательного залога а в будущем времени формы либо среднего либо страдательного залога либо обе параллельные формы: βούλομαι я желаю βουλήσομαι fut. промежуток времени в который чтолибо происходит в течение чего в продолжение чего во время чего: παρ᾿ ὅλον τὸν βίον всю жизнь παρ᾿ ἡμέραν ежедневно день за днём букв. приближение к какомулибо качеству в некоторых выражениях: παρὰ μικρόν παρ᾿ ὀλίγον без малого почти...
23469. II аттическое склонение 174.5 KB
  образованное от основы перфекта будущее завершённое futurum exactum или futurum III обозначающее состояние в будущем которое станет результатом будущего действия: πεπαιδευκὼς ἔσομαι я уже буду воспитавшим и тогда буду иметь коголибо воспитанным. Причастие будущего времени указывает на цель или намерение совершить какоелибо действие часто в сочетании с ὡς а также обозначает действие будущее по отношению к действию управляющего глагола например в обороте accusativus cum participio4: παρεσκευάζετο ὡς ἀπαντησόμενος τοῖς...
23470. Первое склонение 168.5 KB
  В сочетании с окончаниями именного склонения конечные элементы основ первого склонения образуют следующий набор практических окончаний: Окончания имён женского рода первого склонения singularis pluralis основа ᾱ ᾰ ᾱ ᾰ nominativus ᾱ purum η ᾰ purum ᾰ impurum αι genetivus ᾱς ης ᾱς ης ων dativus ᾳ ῃ ᾳ ῃ αις accusativus ᾱν ην ᾰν ᾱς ανς vocativus = nom. νῑκ singularis nominativus ἡ στρατιά [ᾱ] χώρᾱ τιμή μάχη νίκη genetivus τῆς στρατιᾶς χώρᾱς τιμῆς μάχης νίκης dativus τῇ στρατιᾷ χώρᾳ τιμῇ μάχῃ νίκῃ...
23471. Слияние гласных в именных и глагольных формах 222.5 KB
  движение сверху вниз с чего откуда по чему под что куда а также место под которым находится ктолибо или чтолибо под чем где: κατὰ τῆς πέτρας Xenoph. промежуток времени в пределах которого осуществляется какоелибо действие в течение чего в продолжение чего при ком: κατὰ τὸν Πελοποννησίων καὶ Ἀθηναίων πόλεμον Herod. отношение соответствие или сообразность с чемлибо относительно чего в соответствии с чем сообразно чему по чему: τὸ κατὰ τοῦτον εἶναι Xenoph. ἀπέκτονα убивать умерщвлять коголибо асс.
23472. Слитные глаголы I спряжения 163.5 KB
  Спряжение глаголов на εω Образец спряжения φιλέω основа φιλη любить praesens indicativi activi singularis pluralis 1 φιλέω φιλῶ φιλέομεν φιλοῦμεν 2 φιλέεις φιλεῖς φιλέετε φιλεῖτε 3 φιλέει φιλεῖ φιλέουσιν φιλοῦσιν imperativus praesentis activi 2 φίλεε φίλει φιλέετε φιλεῖτε 3 φιλεέτω φιλείτω φιλεόντων φιλούντων infinitivus praesentis activi φιλέεν φιλεῖν1 imperfectum activi 1 ἐφίλεον ἐφίλουν ἐφιλέομεν ἐφιλοῦμεν 2 ἐφίλεες ἐφίλεις ἐφιλέετε ἐφιλεῖτε 3 ἐφίλεε ἐφίλει ἐφίλεον ἐφίλουν praesens indicativi medii passivi singularis pluralis 1...
23473. III склонение 218.5 KB
  При склонении имён третьего склонения к их основам добавляются окончания во многом сходные с окончаниями первого и второго склонений: число singularis pluralis падеж род m f n m f n nominativus ς ø ø ες ᾰ genetivus ος ων dativus ῐ σῐ accusativus ν ᾰ = nom. Ἄραψ gen. ὄρνις gen. ἐλπίς gen.