73917

Феномен глобалізації та процеси глобальних політичних змін: основні концепції та методологічні підходи

Эссе

Логика и философия

Блінова частина якої до якої і пишеться коментар має назву Феномен глобалізації та процеси глобальних політичних змін: основні концепції та методологічні підходи. Фактично прочитавши більшість джерел до семінару №2 у мене склалися деякі погляди на розглядувані речі звісно пов‘язані із процесом глобалізації чи то антиглобалізації які вмістити до якогось конкретного джерела виявилося дуже складним. З одного боку наявність численної кількості визначень може йти на користь вивченню глобалізації адже ця численність є прямим фактом...

Украинкский

2014-12-21

44 KB

0 чел.

Прізвище Ініціали

Цей коментар я вирішив присвятити праці О. Блінова, частина якої (до якої і пишеться коментар) має назву «Феномен глобалізації та процеси глобальних політичних змін: основні концепції та методологічні підходи». Варто зазначити, що, радше за все, і так впаде в око, що нижченаведені роздуми виходять за рамки лише цього джерела. Фактично, прочитавши більшість джерел до семінару №2, у мене склалися деякі погляди на розглядувані речі (звісно, пов‘язані із процесом глобалізації, чи то анти-глобалізації), які вмістити до якогось конкретного джерела виявилося дуже складним. Думки О. Блінова, як мені врешті-решт здалося, якнайкраще підходили до ролі (а оскільки це було одне з перших прочитаних джерел, то аргументи ще збільшилися та посилилися) того «імпульсу» до власних роздумів: стимул до подальшого розвитку висловлених ідей, адже наявна інформація є радше загальною, радше є вступом до чогось ґрунтовнішого, ніж суттю. Спираючись і на отримані враження від інших статей, мої погляди, як мені більше здалося, якнайкраще пасуватимуть саме як коментар-подальший (власний) розвиток ідей, про що стисло буде наведено нижче.

Уривок з праці О. Блінова демонструє деякі підходи до концептуалізації того, що часто правильно (або неправильно) називають «глобалізацією». Тут наводяться визначення кількох відомих дослідників. Фактично, ми маємо справу з безліччю визначень, кожне з яких може по-своєму, зі свого боку розглядати глобалізацію. З одного боку наявність численної кількості визначень може йти «на користь» вивченню глобалізації, адже ця численність є прямим фактом уваги, яка приділяється цьому явищу, прямим фактом бажання віднайти саме те формулювання, яке б повністю визначило, що є насправді глобалізацією. Але це є медаль з двома сторонами. Перша, зазначена вище, безсумнівно виглядатиме як локомотив розвитку концепції; друга ж – це хаотичність цього процесу «пошуку». Варто тут детальніше спинитися на тому, що я хочу донести. Коли всі ці пропозиції складають загальне річище цивілізованої конструктивної дискусії, то тоді процес матиме позитивне забарвлення. У той момент, коли цей процес набуває яскраво вираженої хаотичності, деструктивності («правий лише я – і крапка!»), коли досягнення кожного науковця не виходять на обговорення загальнонаукової спільноти, коли навіть будь-яка беззаперечна критика не береться до уваги, то саме тоді ми матимемо комплекс ідей, які будуть буксувати на шляху власного розвитку. Я не беруся нині говорити про те, який насправді нині стан із теорією (теоріями) глобалізації, але зважаючи на складність предмету, на позиціонування його як міждисциплінарного – це робить шлях до більш-менш уніфікованого погляду на дефініцію глобалізації проблематичним.  

Але я, у свою чергу, уваги більше звернув на те, як сам О. Блінов бачить цей процес. Він наводить перелік вимірів глобалізації, через розуміння яких ми зможемо зрозуміти суть самої глобалізації! Ми, фактично, можемо мовити про певну операціоналізацію «глобалізації». Але я вважаю, що ми можемо мовити про лише початок операціоналізації вимірів (а тому я і використав слова «певну»), адже загальновідомо, що кінцевим етапом цього вкрай важливого процесу є перелік конкретних індикаторів, для яких ми можемо сформулювати конкретне питання і отримати конкретну відповідь. Серед таких найважливіших вимірів є економічний, політичний, правовий, соціальний та культурний. Розглядаючи кожний з них, автор надавав аспекти, які має глобалізація з огляду на той чи інший виміри. Отже, таким чином ми можемо вести мову про політичну глобалізацію, правову глобалізацію тощо. Якби була спроба і надалі розкладати елементи якоїсь глобалізації (наприклад, розкладати надалі аспект масової участі і прямого правління людей в межах політичної глобалізації), то ми змогли б отримати перелік потрібних нам для вимірювання індикаторів. Оскільки дана робота є коментарем, то розширювати ідею саме в цьому напрямі я не вважаю тут можливим. Але є ще епізоди, на яких я хотів би зупинитися нижче.

По-перше, узагальнюючи все вищезазначене, я хотів би ще раз підкреслити неможливість зведення глобалізації до якоїсь із її складових. Хай би яким не був важливий вимір, наприклад, економічний, але без врахування політичного, соціального тощо аспектів побудований теоретичний конструкт буде вразливий, бо усі потенційні мінливості, які вносяться в реальність іншими вимірами, залишатимуться поза увагою. Врешті-решт пізнавальна цінність такої (редукціоністської) моделі реальності буде набагато нижчою, ніж моделі комплексної.

По-друге, необхідним є розвиток у напрямі реального з‘ясування, чи утворюють усі ці виміри глобалізації разом процесу, який мав би властивості, які б не зводилися до властивостей його складових? Я вважаю цей момент як одним із найважливіших, адже якщо «глобалізація» просто охоплює всі процеси, але не демонструє нічого якісно відмінного від того, що демонструють її складові, то надалі варто зосереджуватися на розвитку окремих «глобалізацій», можливо, навіть краще було б для кожної підшукати відповідний термін, адже застосування до всього слова «глобалізація» створюватиме ілюзію існування якогось процесу вищого порядку, для кого всі ці виміри – лише складові. Щодо мене, то в мене, принаймні поки що, складається думка, що всі ці виміри (до речі, я не вважаю перелік, запропонований О. Бліновим, вичерпним і припускаю входження інших вимірів до загального списку) є все ж складовими утворення вищого порядку, складовими «Глобалізації» спочатку і лише потім це «політична глобалізація», «правова глобалізація» тощо. Так, я вважаю дуже малоймовірним, що глобалізація і культури, і економіки тощо представляють собою повністю незалежні процеси; радше ці процеси демонструють взаємопов‘язаність, ніж незалежність, що свідчить на користь моєї думки. Знову ж, у цій роботі відводиться мало місця для ретельного обґрунтування власної думки.

По-третє, треба адекватно підходити до аналізу динаміки «глобалізованості» кожного окремого виміру. Тут я радше знаходжуся під впливом наступного. Термін «глобалізація» може наштовхувати на хибі уявлення про процес кумулятивного, постійного і неперервного поглиблення чогось (наприклад, економіки, політики тощо). Як приклад, візьмемо політичну глобалізацію. Хто нині заперечить нинішню сильну політичну взаємозалежність країн? Мало хто. Але звернімо увагу на 19 століття – час розквіту колоніальних імперій. Нині ми маємо майже 200 держав, кожна з яких має свою політичну автономність. Але ж безсумнівно, що в 19 ст. метрополії мали сильнішу владу на колоніями, ніж зараз, наприклад, Великобританія та Індія, а, значить, тоді і політична єдність усього світу мала б бути більш глибокою! На мою думку, те, що нині можливо і політична єдність світу слабша, ніж була, але це є явищем трохи іншої природи, ніж, наприклад, циклічність глобалізації. Я вважаю, що процес глобалізації радше має свої механізми об‘єднання, які адекватні для деякого моменту в часі, які для іншого моменту є неприйнятними. Можливо, розпад великих імперій, розмноження кількості держав на земній кулі є свідченням «не проти» глобалізації, а радше підготовкою «плацдарму» для подальшого, більш ефективного глобалізування. Тут же я підкреслю, що висхідна глобалізація, яке не має перепон, падінь і знову підйомів, - це радше ідеологічне нашарування, а не реальний факт. Знову ж, що я не втомлююся робити, підкреслю, що це лише мої припущення, які мають бути перевірені як фаховими дослідженнями, так і часом.

І по-четверте, яке є останнім. Мова йде про дослідження (яке в принципі, випливає з другого і третього пунктів, але краще його детальніше артикулювати) взаємозв‘язку, кореляції між різними вимірами глобалізації. Ми знову ж можемо припустити, що ці процеси 1) взаємопов‘язані (функціонально або кореляційно); 2) не взаємопов‘язані. Серед усіх цих позицій ми можемо з повною впевненістю відкинути хіба що функціональну залежність – коли одному етапу одного виміру відповідатиме строго лише один етап іншого; існуюча реальність це впевнено спростовує. Інші ж потребують надалі ґрунтовного дослідження. Так, те що нині, за словами деяких дослідників, швидко глобалізується культура і економіка може як означати, що між ними існує тісний зв‘язок, так і не означати. Чому? Бо можливо розвиток і першого, і другого – результат дії якогось фактора («Глобалізації», див. пункт 2), що впливає і на перший процес, і на другий. На мою думку, більш імовірний варіант поєднання: і глобалізація сама по собі впливає на процеси-складові, і ці процеси можуть мати свою взаємопов‘язаність. Таким чином паралельне посилення може створювати ілюзорність взаємопов‘язаності, якої реально може не існувати. Але знову ж варто відкласти остаточні висновки на потім, коли матимемо більш переконливі дані.

Отже, вище я виклав свої думки з приводу деяких моментів, пов‘язаних із глобалізацією. Якщо стисло їх підсумувати, то варто зазначити, що загальна глобалізація – це процес, який має свої складові, але який не зводиться ні до жодного з них і не є лише сукупністю властивостей, притаманних кожному окремо, а набуває своїх особливостей. Також було коротко розглянуто думки з приводу особливостей взаємопов‘язаності вимірів глобалізації і динаміки процесів глобалізації. Варто зауважити, що наведені мною ідеї складають платформу подальших роздумів/досліджень, а не якоїсь завершеної концепції, адже їм, перш за все, бракує і повної теоретичної обґрунтованості, і переконливої доказової емпіричної бази, але, на мою думку, ці ідеї володію правдоподібністю, що надає їм чудової можливості перетворитися на гіпотези подальших наукових досліджень, які можуть в результаті або надати всього необхідного до оформлення завершеної концепції, або спростувати її.

- 3 -


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

30823. Реляционная модель базы 14.12 KB
  Реляционная модель базы Реляционная модель ориентирована на организацию данных в виде двумерных таблиц. Каждая реляционная таблица представляет собой двумерный массив и обладает следующими свойствами: все столбцы в таблице однородные имеют одинаковый тип; каждый столбец имеет уникальное имя; одинаковые строки в таблице отсутствуют; порядок следования строк и столбцов может быть произвольным. В реляционной модели данных объекты и взаимосвязи между ними представляются с помощью таблиц. Каждая таблица представляет один объект и состоит из...
30824. Виды связей в БД 16.81 KB
  При этом таблица Книги будет содержать ссылки на записи таблицы Издатели . В большинстве случаев сопоставляются первичный ключ одной таблицы содержащий для каждой из строк уникальный идентификатор и внешний ключ другой таблицы. При такой связи каждой строке таблицы А может соответствовать множество строк таблицы Б однако каждой строке таблицы Б может соответствовать только одна строка таблицы А. Связи многие ко многим При установлении связи многие ко многим каждой строке таблицы А может соответствовать множество строк таблицы Б и наоборот.
30825. Типы СУБД 13.67 KB
  Централизованная база данных хранится в памяти одной вычислительной системы. Такой способ использования баз данных часто применяют в локальных сетях ПК. Распределенная база данных состоит из нескольких возможно пересекающихся или даже дублирующих друг друга частей хранимых в различных ЭВМ вычислительной сети.
30826. Классификация СУБД по архитектуре (одно-, двух-, трехзвенные) 43.7 KB
  По своей архитектуре СУБД делятся на одно двух и трехзвенные В однозвенной архитектуре используется единственное звено клиент обеспечивающее необходимую логику управления данными и их визуализацию. В двухзвенной архитектуре значительную часть логики управления данными берет на себя сервер БД в то время как клиент в основном занят отображением данных в удобном для пользователя виде.
30827. Физиологические свойства сердечной мышцы 33.5 KB
  Абсолютная рефрактерность 027 сек полная невозбудимость. Относительная рефрактерность 003 сек способность возбуждаться в ответ на сверхпороговый раздражитель. Исходя из того что продолжительность этих двух фаз в сумме составляет 03 сек можно рассчитать максимально возможную частоту сердечных сокращений 60 сек. : 03 сек.
30828. Сердце, его гемодинамические функции 60.5 KB
  Изотонические сокращения это такие сокращения когда напряжение тонус мышц не изменяется изо равные а меняется только длина сокращения мышечное волокно укорачивается. Ауксотонические смешанные сокращения это сокращения в которых присутствуют оба компонента. Фазы мышечного сокращения: Латентный период это время от нанесения раздражения до появления видимого ответа. Фаза сокращения выражается в укорочении мышцы или в изменении напряжения либо и в том и в другом.
30829. Оценка нагнетательной (насосной) функции сердца 27 KB
  Продолжительность фаз цикла при условной его длительности 1 сек 60 ударов мин. Рисунок Систола желудочков 035 сек Период напряжения 01 сек: 1. Фаза асинхронного сокращения 005 сек. Фаза изометрического сокращения 005 сек.
30830. Механические проявления сердечной деятельности 30.5 KB
  Механические проявления сердечной деятельности Механические проявления сердечной деятельности: а верхушечный толчок б сердечный толчок в кровяное давление г артериальный и венный пульс д явления связанные с движением крови по сосудам Верхушечный толчок в норме локализуется в 5 межреберье слева на 15 2 см кнутри от срединноключичной линии. Артериальный пульс колебание артериальной стенки в результате распространения волны повышенного давления по столбу крови. Наполнение пустой vcuus полный plenus зависит от...
30831. Физиология как наука 31 KB
  Физиология изучает функции и процессы протекающие в организме отдельных органах и системах органов механизмы их формирования реализации и регуляции. Физиология изучает процессы т. Физиология относится к разряду фундаментальных наук.