73917

Феномен глобалізації та процеси глобальних політичних змін: основні концепції та методологічні підходи

Эссе

Логика и философия

Блінова частина якої до якої і пишеться коментар має назву Феномен глобалізації та процеси глобальних політичних змін: основні концепції та методологічні підходи. Фактично прочитавши більшість джерел до семінару №2 у мене склалися деякі погляди на розглядувані речі звісно пов‘язані із процесом глобалізації чи то антиглобалізації які вмістити до якогось конкретного джерела виявилося дуже складним. З одного боку наявність численної кількості визначень може йти на користь вивченню глобалізації адже ця численність є прямим фактом...

Украинкский

2014-12-21

44 KB

0 чел.

Прізвище Ініціали

Цей коментар я вирішив присвятити праці О. Блінова, частина якої (до якої і пишеться коментар) має назву «Феномен глобалізації та процеси глобальних політичних змін: основні концепції та методологічні підходи». Варто зазначити, що, радше за все, і так впаде в око, що нижченаведені роздуми виходять за рамки лише цього джерела. Фактично, прочитавши більшість джерел до семінару №2, у мене склалися деякі погляди на розглядувані речі (звісно, пов‘язані із процесом глобалізації, чи то анти-глобалізації), які вмістити до якогось конкретного джерела виявилося дуже складним. Думки О. Блінова, як мені врешті-решт здалося, якнайкраще підходили до ролі (а оскільки це було одне з перших прочитаних джерел, то аргументи ще збільшилися та посилилися) того «імпульсу» до власних роздумів: стимул до подальшого розвитку висловлених ідей, адже наявна інформація є радше загальною, радше є вступом до чогось ґрунтовнішого, ніж суттю. Спираючись і на отримані враження від інших статей, мої погляди, як мені більше здалося, якнайкраще пасуватимуть саме як коментар-подальший (власний) розвиток ідей, про що стисло буде наведено нижче.

Уривок з праці О. Блінова демонструє деякі підходи до концептуалізації того, що часто правильно (або неправильно) називають «глобалізацією». Тут наводяться визначення кількох відомих дослідників. Фактично, ми маємо справу з безліччю визначень, кожне з яких може по-своєму, зі свого боку розглядати глобалізацію. З одного боку наявність численної кількості визначень може йти «на користь» вивченню глобалізації, адже ця численність є прямим фактом уваги, яка приділяється цьому явищу, прямим фактом бажання віднайти саме те формулювання, яке б повністю визначило, що є насправді глобалізацією. Але це є медаль з двома сторонами. Перша, зазначена вище, безсумнівно виглядатиме як локомотив розвитку концепції; друга ж – це хаотичність цього процесу «пошуку». Варто тут детальніше спинитися на тому, що я хочу донести. Коли всі ці пропозиції складають загальне річище цивілізованої конструктивної дискусії, то тоді процес матиме позитивне забарвлення. У той момент, коли цей процес набуває яскраво вираженої хаотичності, деструктивності («правий лише я – і крапка!»), коли досягнення кожного науковця не виходять на обговорення загальнонаукової спільноти, коли навіть будь-яка беззаперечна критика не береться до уваги, то саме тоді ми матимемо комплекс ідей, які будуть буксувати на шляху власного розвитку. Я не беруся нині говорити про те, який насправді нині стан із теорією (теоріями) глобалізації, але зважаючи на складність предмету, на позиціонування його як міждисциплінарного – це робить шлях до більш-менш уніфікованого погляду на дефініцію глобалізації проблематичним.  

Але я, у свою чергу, уваги більше звернув на те, як сам О. Блінов бачить цей процес. Він наводить перелік вимірів глобалізації, через розуміння яких ми зможемо зрозуміти суть самої глобалізації! Ми, фактично, можемо мовити про певну операціоналізацію «глобалізації». Але я вважаю, що ми можемо мовити про лише початок операціоналізації вимірів (а тому я і використав слова «певну»), адже загальновідомо, що кінцевим етапом цього вкрай важливого процесу є перелік конкретних індикаторів, для яких ми можемо сформулювати конкретне питання і отримати конкретну відповідь. Серед таких найважливіших вимірів є економічний, політичний, правовий, соціальний та культурний. Розглядаючи кожний з них, автор надавав аспекти, які має глобалізація з огляду на той чи інший виміри. Отже, таким чином ми можемо вести мову про політичну глобалізацію, правову глобалізацію тощо. Якби була спроба і надалі розкладати елементи якоїсь глобалізації (наприклад, розкладати надалі аспект масової участі і прямого правління людей в межах політичної глобалізації), то ми змогли б отримати перелік потрібних нам для вимірювання індикаторів. Оскільки дана робота є коментарем, то розширювати ідею саме в цьому напрямі я не вважаю тут можливим. Але є ще епізоди, на яких я хотів би зупинитися нижче.

По-перше, узагальнюючи все вищезазначене, я хотів би ще раз підкреслити неможливість зведення глобалізації до якоїсь із її складових. Хай би яким не був важливий вимір, наприклад, економічний, але без врахування політичного, соціального тощо аспектів побудований теоретичний конструкт буде вразливий, бо усі потенційні мінливості, які вносяться в реальність іншими вимірами, залишатимуться поза увагою. Врешті-решт пізнавальна цінність такої (редукціоністської) моделі реальності буде набагато нижчою, ніж моделі комплексної.

По-друге, необхідним є розвиток у напрямі реального з‘ясування, чи утворюють усі ці виміри глобалізації разом процесу, який мав би властивості, які б не зводилися до властивостей його складових? Я вважаю цей момент як одним із найважливіших, адже якщо «глобалізація» просто охоплює всі процеси, але не демонструє нічого якісно відмінного від того, що демонструють її складові, то надалі варто зосереджуватися на розвитку окремих «глобалізацій», можливо, навіть краще було б для кожної підшукати відповідний термін, адже застосування до всього слова «глобалізація» створюватиме ілюзію існування якогось процесу вищого порядку, для кого всі ці виміри – лише складові. Щодо мене, то в мене, принаймні поки що, складається думка, що всі ці виміри (до речі, я не вважаю перелік, запропонований О. Бліновим, вичерпним і припускаю входження інших вимірів до загального списку) є все ж складовими утворення вищого порядку, складовими «Глобалізації» спочатку і лише потім це «політична глобалізація», «правова глобалізація» тощо. Так, я вважаю дуже малоймовірним, що глобалізація і культури, і економіки тощо представляють собою повністю незалежні процеси; радше ці процеси демонструють взаємопов‘язаність, ніж незалежність, що свідчить на користь моєї думки. Знову ж, у цій роботі відводиться мало місця для ретельного обґрунтування власної думки.

По-третє, треба адекватно підходити до аналізу динаміки «глобалізованості» кожного окремого виміру. Тут я радше знаходжуся під впливом наступного. Термін «глобалізація» може наштовхувати на хибі уявлення про процес кумулятивного, постійного і неперервного поглиблення чогось (наприклад, економіки, політики тощо). Як приклад, візьмемо політичну глобалізацію. Хто нині заперечить нинішню сильну політичну взаємозалежність країн? Мало хто. Але звернімо увагу на 19 століття – час розквіту колоніальних імперій. Нині ми маємо майже 200 держав, кожна з яких має свою політичну автономність. Але ж безсумнівно, що в 19 ст. метрополії мали сильнішу владу на колоніями, ніж зараз, наприклад, Великобританія та Індія, а, значить, тоді і політична єдність усього світу мала б бути більш глибокою! На мою думку, те, що нині можливо і політична єдність світу слабша, ніж була, але це є явищем трохи іншої природи, ніж, наприклад, циклічність глобалізації. Я вважаю, що процес глобалізації радше має свої механізми об‘єднання, які адекватні для деякого моменту в часі, які для іншого моменту є неприйнятними. Можливо, розпад великих імперій, розмноження кількості держав на земній кулі є свідченням «не проти» глобалізації, а радше підготовкою «плацдарму» для подальшого, більш ефективного глобалізування. Тут же я підкреслю, що висхідна глобалізація, яке не має перепон, падінь і знову підйомів, - це радше ідеологічне нашарування, а не реальний факт. Знову ж, що я не втомлююся робити, підкреслю, що це лише мої припущення, які мають бути перевірені як фаховими дослідженнями, так і часом.

І по-четверте, яке є останнім. Мова йде про дослідження (яке в принципі, випливає з другого і третього пунктів, але краще його детальніше артикулювати) взаємозв‘язку, кореляції між різними вимірами глобалізації. Ми знову ж можемо припустити, що ці процеси 1) взаємопов‘язані (функціонально або кореляційно); 2) не взаємопов‘язані. Серед усіх цих позицій ми можемо з повною впевненістю відкинути хіба що функціональну залежність – коли одному етапу одного виміру відповідатиме строго лише один етап іншого; існуюча реальність це впевнено спростовує. Інші ж потребують надалі ґрунтовного дослідження. Так, те що нині, за словами деяких дослідників, швидко глобалізується культура і економіка може як означати, що між ними існує тісний зв‘язок, так і не означати. Чому? Бо можливо розвиток і першого, і другого – результат дії якогось фактора («Глобалізації», див. пункт 2), що впливає і на перший процес, і на другий. На мою думку, більш імовірний варіант поєднання: і глобалізація сама по собі впливає на процеси-складові, і ці процеси можуть мати свою взаємопов‘язаність. Таким чином паралельне посилення може створювати ілюзорність взаємопов‘язаності, якої реально може не існувати. Але знову ж варто відкласти остаточні висновки на потім, коли матимемо більш переконливі дані.

Отже, вище я виклав свої думки з приводу деяких моментів, пов‘язаних із глобалізацією. Якщо стисло їх підсумувати, то варто зазначити, що загальна глобалізація – це процес, який має свої складові, але який не зводиться ні до жодного з них і не є лише сукупністю властивостей, притаманних кожному окремо, а набуває своїх особливостей. Також було коротко розглянуто думки з приводу особливостей взаємопов‘язаності вимірів глобалізації і динаміки процесів глобалізації. Варто зауважити, що наведені мною ідеї складають платформу подальших роздумів/досліджень, а не якоїсь завершеної концепції, адже їм, перш за все, бракує і повної теоретичної обґрунтованості, і переконливої доказової емпіричної бази, але, на мою думку, ці ідеї володію правдоподібністю, що надає їм чудової можливості перетворитися на гіпотези подальших наукових досліджень, які можуть в результаті або надати всього необхідного до оформлення завершеної концепції, або спростувати її.

- 3 -


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

76558. Методика развития речи учащихся. Основные направления работы 31 KB
  Методика развития речи учащихся. Учебник: Важнейшим аспектом уроков по развитию речи является обучение учащихся созданию собственных высказываний отвечающих требованиям правильности стилевой адекватности точности богатства и выразительности. Этот аспект работы называется развитием связной речи. Вся работа по развитию речи в конечном счете подчинена главной цели работе над развитием связной речи учащихся.
76559. Методика развития устной речи 34 KB
  Методика развития устной речи. Закономерности усвоения речи. Федоренко открыла и сформулировала основные закономерности усвоения речи: от натренированности мускулатуры органов речи; от понимания ребенком лексических и грамматических значений языковых единиц; от развития у ребенка восприимчивости к выразительности речи; от развития чувства языка как способности запоминать нормы употребления языковых единиц s речи; усвоение письменной речи обусловлено развитием речи устной; темп обогащения речи убыстряется по мере совершенствования...
76560. Изложение, виды изложений, методика их проведений 31 KB
  Воспроизведение текста имеет устную форму пересказ и письменную форму изложение. Изложение является традиционным методом работы по развитию речи учащихся и служит для формирования навыков аудирования запоминания воспроизведения текста и для обогащения словаря и грамматического строя речи учащихся а также для развития речемыслительных механизмов тренировки памяти закрепления и проверки правописных умений и навыков. По отношению к объему исходного текста изложения бывают подробные и сжатые. По отношению к содержанию исходного текста...
76561. Сочинение на уроках русского. Виды сочинений и методика их проведения 33 KB
  Этапы работы над созданием текстов соответствующие разным этапам порождения речи: Начальный доязыковой этап создания текста это определение темы и основной мысли высказывания. Обозначение темы выражается заголовком и или начальными предложениями текста. Слова обозначающие тему являются стержневыми обеспечивают тематическое единство текста. Тема идея коммуникативная установка и сфера применения предопределяет тип речи стиль и жанр текста.
76562. Методика анализа письменных работ учащихся. Работа над ошибками 34 KB
  Текущие контрольные работы являются одновременно и обучающими так как предполагают работу над ошибками. По возможности учитель после работы над ошибками должен провести небольшую самостоятельную работу с целью повторного контроля. Текущие контрольно-обучающие работы оцениваются более строго чем итоговые. При их оценке учитываются: 1 степень самостоятельности учащегося 2 этап обучения 3 объем работы 4 четкость аккуратность каллиграфическая правильность.
76566. Право государственной собственности 44.98 KB
  Право государственной собственности. Государственной собственностью в Российской Федерации является имущество принадлежащее на праве собственности Российской Федерации федеральная собственность и имущество принадлежащее на праве собственности субъектам Российской Федерации республикам краям областям городам федерального значения автономной области автономным округам собственность субъекта Российской Федерации. Земля и другие природные ресурсы не находящиеся в собственности граждан юридических лиц либо муниципальных...