73918

Кінець світу, який ми знаємо

Эссе

Логика и философия

Вотерса Кінець світу який ми знаємо. Від цього залежить і мислення людей яке радше ґрунтуватиметься на припущенні гетерогенності світу сильної несхожості усіх його частин а не на припущенні про одну світову сім‘ю. Останнє матиме вплив і на дії людей в усіх кінцях світу які ряснітимуть розмаїтістю. Країни обиралися за таким критеріями: Британія як дуже впливовий член ЄС і як одна з передових країн світу; Україна порівняння світової ситуації із справа в нашому суспільстві; США одна з провідних і найвпливовіших країн світу; Індія ...

Украинкский

2014-12-21

98 KB

0 чел.

Прізвище Ініціали

Нижченаведений аналітичний коментар присвячений уривку праці М. Вотерса «Кінець світу, який ми знаємо». Нижче я пропоную звернути увагу на деякі ідеї, які автор висловив з приводу культурної глобалізації, та порівняти їх із наявним емпіричним матеріалом.

Отже, Вотерс у прикінцевому уривку праці надає загальну картину процесів глобалізації. Було виокремлено економічну глобалізацію (як загальну лібералізацію), політичну (демократизація) та культурну (універсалізація). Науковець наводить таку схему шляху глобалізації крізь часи: 1) 16-19 ст.ст. – економічна глобалізація, яка врешті-решт зіткнулася із кризою капіталізму; 2) 19-20 ст.ст. – політична глобалізація, яка зіткнулася із кризою держави; 3) культурна глобалізація, яка знайшла своє вираження через глобальну ідеалізацію. Тобто, врешті-решт «глобалізація – це процес, який вводиться в дію розвитком найперше культурних систем порівняно з усіма іншими». Отже, згідно з думкою науковця, серед усіх вимірів глобалізації провідним і визначальним є саме культурний.

Так, М. Вотерс під культурною глобалізацією розумів процес, згідно з яким цінності та стандарти стають все абстрактнішими. В результаті наявність дуже високого рівня узагальнення уможливлює існування значної культурної диференціації. Як приклад, Вотерс зазначає, що нині апеляції йдуть до «прав людини, планетарного навколишнього середовища... етнічну диверсифікацію, космополітизм». До того ж існуючі соціальні рухи виходять за межі окремих держав і керуються універсальними цінностями.

Отже, перетворення цінностей і стандартів на все більш абстрактні уможливлює формування, як і писав М. Вотерс, загального для всіх людей референта. Останнє стає можливим саме тому, що ці абстрактні цінності та стандарти є такими, які передбачають можливість значної культурної диференціації. Але водночас ці ж цінності та стандарти є тим спільним, що має поєднувати усі культури. Отже, оскільки існує спільний для всіх (або принаймні більшості) референт, то люди мають все більшою мірою ідентифікувати себе з цим референтом. Останнє має виказуватися у тенденції зростання кількості людей, які б ідентифікували себе саме з цим загальним світовим референтом, що було б підтвердженням культурної глобалізації у значенні М. Вотерса. Цим розмірковуванням можна закинути, що вони надто ґрунтуються на суб‘єктивному вимірі глобалізації, тобто самоідентифікації окремих людей. Водночас маємо визнати існування і об‘єктивного виміру. Але я виходжу з таких розмірковувань: об‘єктивна можливість віднесення існуючих культурних цінностей і стандартів до абстрактних, загальних для всіх без бодай найменших суб‘єктивних зрушень породжує численні проблеми. Так, люди можуть об‘єктивно мати цінності та стандарти, які чітко співвідносяться із загальними для всіх, але не-ідентифікація себе із цим загальним референтом може свідчити проти розширення космополітизму (див. цитату вище). Люди не матимуть відчуття «ми», яке б охоплювало не лише їх та найближче оточення, а й усю глобальну людську спільноту. Від цього залежить і мислення людей, яке радше ґрунтуватиметься на припущенні гетерогенності світу, сильної несхожості усіх його частин, а не на припущенні про одну світову сім‘ю. Останнє матиме вплив і на дії людей в усіх кінцях світу, які ряснітимуть розмаїтістю. Підтвердженням цього може бути теорема Томаса – якщо люди будуть ідентифікувати себе не із загальним референтом, а із меншою спільнотою, то, безвідносно до істинності/неістинності, така ідентифікація матиме реальні наслідки.

Таким чином я пропоную звернутися до крос-культурних порівняльних досліджень, які проводяться вже багато років і які можуть надати нам цікавий емпіричний матеріал. Отримані дані зможуть бодай частково надати відповіді на поставлені вище питання. Емпіричні дані беруться із Дослідження світових цінностей. Зважаючи на це, для аналізу будуть обрані такі країни: Англія, Україна, США, Індія, Японія. Країни обиралися за таким критеріями: Британія – як дуже впливовий член  ЄС і як одна з передових країн світу; Україна – порівняння світової ситуації із справа в нашому суспільстві; США – одна з провідних і найвпливовіших країн світу; Індія – країна, чиє населення сягає понад 1/6 від світової; Японія – потужна і впливова країна  Східної Азії.  

Нижче буде наведено результати даних за різні роки, які являють собою відповідь на питання: «Мешканцем чого, у першу чергу, Ви себе вважаєте?».

Таблиця 1: Мешканцем чого у першу чергу Ви себе вважаєте?

1981-1984

1989-1993

1994-1999

1999-2004

США

Локальна спільнота

49,1

37,2

31,0

31,9

Регіон

25,8

13

9

10,9

Країна

17,6

30,6

40,8

34,9

Континент

1,9

3,3

2,9

2,8

Світ

5,6

15,9

16,3

19,5

N

2171

1757

1513

1178

Україна

Локальна спільнота

48,0

49,4

Регіон

9,6

7,7

Країна

26,4

26,2

Континент

2,3

1,8

Світ

13,8

14,9

N

2721

1179

Британія

Локальна спільнота

37,8

39,8

49,0

Регіон

18,5

16,6

13,6

Країна

32,2

31,7

28,4

Континент

2,4

2,5

1,9

Світ

9,0

9,5

7,2

N

1127

1447

968

Індія

Локальна спільнота

37,2

61,9

31,4

Регіон

14,6

29,6

10,9

Країна

39,0

8,3

52,8

Континент

1,3

0,2

1,0

Світ

7,9

0

3,9

N

2478

1955

1903

Японія

Локальна спільнота

34,9

36,2

54,7

57,0

Регіон

17,7

17,9

17,3

17,3

Країна

44,1

43,2

24,2

23,5

Континент

2,0

1,1

0,3

0,8

Світ

1,3

1,5

3,5

1,3

N

1121

975

1020

1287

Джерело: World Values Survey (http://www.worldvaluessurvey.org/)

Отже, вищенаведені дані демонструють нам значну різницю в різних куточках світу. Так, США – єдина з наведених країн, в якій відбувалося стабільне підвищення відсотку людей (і різниця на поч. ХХІ ст. порівняно із поч. 80-х – значуща), які вважають себе перш за все мешканцями світу. Для України ця різниця не є значущою. В інших країнах значущих змін не відбулося – цифри на стабільно низькому рівні.

Ситуація із «мешканець континенту» ідентична – стабільно низькі цифри. За останній період серед тодішніх країн-членів ЄС найвищий відсоток був у Люксембургу – 13,4, далі за ним – Франція із лише 4,4%. Інші країни мали ще менший відсоток.

Отже, загалом результати такі: для США – значуще зменшення регіонально-локальних ідентифікацій і стабільне значуще підвищення ролі світу; до сер. 90-х було і підвищення ідентифікації із країною, яке, однак, значуще знизилося в останній хвилі на поч. ХХІ ст. Для України значущих змін не відбулося. Для Британії відбулося значуще зростання локальності із зниженням регіональності, але із стабільним відсотком, який ідентифікує себе із державою. Для Індії – цікава циклічність за 11-річний період. Відбулося спочатку різке зростання регіональності-локальності із занепадом ідентифікації із країною. Але згодом усе змінилося навпаки – на поч. ХХІ ст. важливість держави знову значуще виросла (у 6,36 рази порівняно із попередньою хвилею) за рахунок знову різкого зниження локальності-регіональності, а також зниження відсотку «перш за все мешканець» світу. Японія поєднала стійку тенденцію до локалізації із стійким значущим зниженням відсотку по країні.

За винятком Індії, в усіх інших країнах більшість населення належить до категорії тих, хто сказав, що перш за все вони – мешканці або регіону, або локальної спільноти. Навіть у США менша кількість людей ідентифікує з такою вищою структурою, як країна. Навіть тут лише 19,5% сказали, що вони перш за все мешканці світу. Лише в Індії ми можемо бачити ситуацію, коли більше половини населення вважає себе перш за все мешканцем країни. Загалом можна побачити не тільки низьку ідентифікацію із світом взагалі, але й із континентом. Ці дані яскраво свідчать про те, що, по-перше, на суб‘єктивному рівні говорити про суттєві зрушення у «глобалізації ідентифікації» з 1980-х до поч. 2000-х рр. не можна. Так, ми можемо певною мірою говорити про етнічну диверсифікацію (як регіоналізацію-локалізацію), але точно не можемо говорити про зростання космополітизації в її суб‘єктивному вимірі. По-друге, навіть передові країни демонструють різноманітні тенденції, які показують, що не існує загальної зростаючої тенденції, згідно з якою все більш людей ідентифікують себе із загальним спільним референтом – глобальним світом. Отже, нині немає ні переконливої частки людей, яка б свідчила про зростання, ні існує загальної спільної тенденції для всіх країн. Такі дані, фактично, суперечать поглядам М. Вотерса, головні моменти яких було зазначено вище.

Отже, в цьому коментарі було розглянуто деякі положення поглядів М. Вотерса щодо глобалізації, а також розглянуто сучасний емпіричний матеріал. В результаті було продемонстровано суперечність поглядів першого із реальним станом речей.

 

- 4 -


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23007. Мова, її визначення, основні ознаки і властивості 35 KB
  Мова її визначення основні ознаки і властивості. Мова основний обєкт мовова. Мова система знаків яку ми використовуємо для спілкування комунікації передачі та сприйняття інформації. Мова це звукове вираження думки Шлейхер.
23008. Зв’язок мовознавства з іншими науками 43 KB
  Звязок мовова з іншими науками. Такі кардинальні проблеми загального мовознавства як зв'язок мови і мислення взаємовідношення між мовою і суспільством специфіка відображення людиною довкілля в мові знаковість мови мовні універсалії методи і методики лінгвістичного дослідження не можуть бути розв'язані без філософії. Зв'язок мовознавства з історією як і з іншими науками є обопільним. Зв'язок мовознавства з логікою яка вивчає форми вираження одиниць мислення понять суджень умовиводів полягає в тому що проникнути в...
23009. Мовознавство загальне і конкретне (часткове) 34 KB
  Мовознавство або лінгвістика наука про природну людську мову загалом і про всі мови світу як її індивідуальних представників. Конкретне мовознавство вивчає окремі мови україністика полоністика богемістика русистика або групи споріднених мов славістика германістика романістика тощо. Окремі мови різняться ступенем унормованості стилістичною диференціацією мовних засобів багатство словника. Загальне мовознавство вивчає загальні особливості мови як людського засобу спілкування а також структуру й закономірності функціонування...
23010. Мовознавство теоретичне і прикладне 31.5 KB
  Мовознавство або лінгвістика наука про природну людську мову загалом і про всі мови світу як її індивідуальних представників. Прикладне мовово напрям у мовознавстві який опрацьовує методи вирішення практичних завдань повязаних із використанням мови. Теоретичне мовознавство включає лише лінгвістичні проблеми що стосуються найсуттєвіших ознак мови як суспільного явища в її відношенні до інших явищ дійсності. У такому разі загальне мовознавство лінгвістична дисципліна яка вивчає всі мови світу і є ніби узагальненням конкретних...
23011. Основні проблеми загального мовознавства 30.5 KB
  Основні проблеми загального мовова Мовознавство або лінгвістика наука про природну людську мову загалом і про всі мови світу як її індивідуальних представників. Загальне мовознавство вивчає загальні особливості мови як людського засобу спілкування а також структуру й закономірності функціонування всіх мов світу. До них належать суть мови її природа походження закони розвитку звязок із мисленням культурою. Цей курс охоплює такі основні проблеми: природу і сутність мови в науці немає єдиного розуміння цієї проблеми різні напрями...
23012. Методи дослідження в мовознавстві 35 KB
  Методи дослідження в мовові Термін метод від гр. дослідження вчення шлях пізнання неоднозначний: він уживається в загальнонауковому філософському значенні у спеціальнонауковому що стосується певної галузі науки: в значенні прийом спосіб дії яке звичайно позначається словом методика. їх часто називають методами. наведення метод дослідження згідно з яким на підставі знання про окреме роблять висновок про загальне.
23013. Синхронічний та діахронічний аспекти вивчення мовних одиниць 33 KB
  syn разом і chronos час тобто одночасність 1 стан мови в певний момент її розвитку в певну епоху; 2 вивчення мови в цьому стані в абстракції від часового чинника. dia через і chronos час тобто різночасність 1 історичний розвиток мови; 2 дослідження мови в часі в її історичному розвитку. Поступові кількісні зміни у мові протягом століть зумовили Якісні зміни причому такі що сучасному мовцеві важко зрозуміти давні тексти. Відповідно в мовознавстві розрізняють стан мови та розвиток мови.
23014. Проблема походження мови, основні теорії походження мови 43.5 KB
  Проблема походження мови основні теорії походження мови. Проблема походження мови є дуже складною. проблему походження мови порушувалася в межах філософських дискусій про сутність мови. Представники школи Платона вважали що назви предметам даються не довільно а відповідно до їх Природи що свідчить про природний характер мови і відповідно закономірну біологічну зумовленість її виникнення.
23015. Синтагматичний та парадигматичний аспекти дослідження мовних одиниць 28 KB
  Синтагматичний та парадигматичний аспекти дослідження мовних одиниць. Синтагматика один із двох системних аспектів у вивченні мови який розглядає відношення між послідовно розташованими одиницями за їхнього безпосереднього поєднання в реальному потоці мовлення або в тексті тобто сполучуваність мовних одиниць. Парадигматична методика охоплює опозиційний прийом на основі зіставлення і протиставлення мовних одиниць встановлюються їх диференційні ознаки а на основі спільності й відмінності одиниці об'єднуються в різні парадигматичні...