73920

Підприємець – не обов’язково лідер

Эссе

Логика и философия

Вже минуло більш як два з половиною століття з тих часів, як економісти та соціологи почали систематично розглядати діяльність підприємців, але й досі не існує єдиного загальноприйнятого визначення підприємця. Тож чи дивно, що науковці не накреслили і загальноприйнятого образу підприємця.

Украинкский

2014-12-21

196.5 KB

0 чел.

Національний університет "Києво-Могилянська Академія"

Маґістерська програма “Соціологія”

Есе

з курсу "Назва"

 на тему:

Підприємець – не обовязково лідер

Студента І року навчання

Маґістерської програми “Соціологія”

Прізвище ініціали

Перевірив:

Викладач кафедри соціології

Прізвище ініціали

Київ

2004


Зміст

Вступ

  1.  Стратегія дослідження.
  2.  Формування поля визначень концепту “підприємець”.
  3.  Формування поля визначень концепту “лідер”.
  4.  Порівняння концептів “підприємець” та “лідер”.
  5.  Порівняння емпіричних відповідників концептів “підприємець” та “лідер”.

Висновки

Література

Вступ

Вже минуло більш як два з половиною століття з тих часів, як економісти та соціологи почали систематично розглядати діяльність підприємців, але й досі не існує єдиного загальноприйнятого визначення підприємця. Тож чи дивно, що науковці не накреслили і загальноприйнятого образу підприємця. В контексті цієї проблеми також не визначено достеменно, чи неодмінно підприємець має бути лідером, чи ні. Звичайно, можна спростити ситуацію та розглянути мале підприємство, яке є класичною капіталістичною фірмою, де власник є водночас керівником підприємства [10, c.95], а керівник – автоматично є лідером. Але навіть у теорії роль підприємця не обмежується щойно згаданою, а, крім того, у соціальній дійсності керівник рідко коли є єдиним власником компанії, остання може бути значного розміру, перетворюючися на складну ієрархічну організацію, а співпадіння ролі керівника та лідера – це ідеальний і не єдино можливий випадок [9, c.20]. Така значна кількість можливих варіантів вимагає ретельного дослідження. Першим кроком до ґрунтовного спеціального емпіричного обстеження має бути теоретичний детальний огляд проблеми та пошук еврістичних рішень. Тому ми на основі аналізу вітчизняної та закордонної літератури як економічного, соціологічного, так і психологічного та соціально-психологічного спрямування спробуємо відповісти на поставлене запитання: чи обов’язково підприємець є лідером. Візьмемо за нульову гіпотезу твердження, що підприємець – це обов’язково лідер, і спробуємо її підкріпити чи заперечити.

  1.  Стратегія дослідження

Для вирішення поставленого завдання ми пропонуємо спочатку розглянути підприємця та лідера в якості теоретичних концептів. Оскільки існує більш ніж одне визначення обох соціальних суб’єктів, є сенс сформувати деяке поле основних визначень. Звичайно, наше поле не включатиме всі наявні у соціології та економіці визначення, а лише ті, які вказані у використаній літературі. Оскільки сутність концепту значною мірою визначається його ознаками, та зважаючи на те, що концепти за різними визначеннями можуть мати, і мають, спільні ознаки, ми припускаємо, що різні визначення можуть перетинатися. Безсумнівно, можуть виявитися й такі, що не матимуть між собою жодної спільної ознаки, - тоді вони не перетинатимуться. Отже, у двох різних уявних площинах утворяться два поля визначень: одне - концепту “підприємець” й інше - концепту “лідер”.

Наступним кроком буде порівняння цих полів шляхом пошуку спільних ознак у визначеннях, а можливо, і спільних визначень. Якщо поля співпадуть, то це означатиме, що лідер та підприємець – це, принаймні в теорії, одне й те ж саме. Якщо поле визначень підприємця повністю увійде до поля визначень лідера, це означатиме, що підприємець –  обов’язково лідер, але навпаки – не обов’язково. Якщо поле визначень лідера цілком увійде до поля визначень підприємця, це свідчитиме, що лідер – обов’язково підприємець, але навпаки – не обов’язково. Якщо ж поля матимуть лиш деяку обмежену множину спільних ознак або визначень, яка по відношенню до кожного з полів виступатиме в якості частини, то ми зможемо зробити висновок, що підприємець є лідером, але не завжди, і лідер може бути підприємцем, але не неодмінно.

Наостанок ми на основі даних деяких емпіричних досліджень (як соціологічних, так і психологічних) спробуємо попередньо перевірити отримані теоретичні висновки. Не враховуватимуться самовизначення на зразок “я – успішний підприємець і наразі я є лідером у своїй галузі”, оскільки лідер в такому вислові виступає не соціальною роллю і не психологічним типом, а образним висловом, що означає перші позиції за якимись показниками успіху. Нас же цікавить збіг чи відмінність у першу чергу особистісних якостей, притаманних підприємцям та лідерам. Тож якщо за усіма даними підприємці неодмінно виявляться лідерами, це підкріпить нульову гіпотезу, хоч і не спростує протилежну, адже не були опитані всі підприємці. Якщо виявиться, що принаймні в одному дослідженні підприємець виявився не лідером, це означатиме, що підприємець таки не обов’язково лідер. Найбільш імовірною видається інша ситуація, коли і підприємці, і лідери матимуть деякі спільні ознаки, на зразок спільних для підприємця та менеджера.

  1.  Формування поля визначень концепту “підприємець”

Тут ми подаємо визначення підприємця, які є, по суті, функціональними, в історичному розвитку уявлень про діяльність підприємців.

Французька школа: Р. Кантіллон: підприємець – той, хто приймає бізнесові рішення за умов невизначеності (не інноватор) [22, с.13]; Бодьє: підприємець – це особа, що винаходить та застосовує нові техніки задля зменшення витрат і, таким чином, збільшення прибутку (має відповідні здібності та кмітливість, має контроль над економічними явищами) [там само]; Тюрго: підприємець – це капіталіст, що керує своєю справою та розвиває її [22, c.14];         Ж.-Б. Сей: підприємець має володіти мистецтвом нагляду та адміністрування [там само].

Британська школа: А. Сміт: підприємець – це той, хто очікує прибутку від своїх капіталовкладень (капіталіст) [22, c.15];  Д. Рікардо: підприємцем стає виробник, коли він не лише вкладає гроші у виробництво, а й виконує функції нагляду [там само]; Дж.С. Мілль: підприємець – той, хто керує підприємством завдяки більшій працьовитості, майстерності, знанням, кмітливості та авторитету [22, c.16]; А. Маршалл: підприємець повинен мати мистецтво передбачати можливості, йти на зважені ризики, бути справжнім лідером, бути насторожі, вбачати перспективні галузі, вміти винаймати прибуткову працю (має виживати у боротьбі з конкурентами) [22, c.17-18].

Німецька школа: Тюнен: підприємець бере роботу додому, він ризикує та впроваджує інновації [22, c.18]; Мангольдт: підприємець – це або інноватор, або опортуніст, який реагує на зміни у вподобаннях [22, c.19].

Австрійська школа: К. Менгер: підприємець збирає інформацію щодо ринку та оцінює вигідність виробництва (ризик не є визначальною ознакою) [там само]; Л. фон Мізез: підприємець приймає рішення та дає раду майбутнім невизначеностям [там само].

Американська школа: Ф.А. Вокер: підприємець має здатність до передбачення, організації та адміністрування, видатну енергію та лідерські якості [22, c.20]; Ф. Найт: підприємець володіє знаннями та здатністю приймати рішення, передбачати, має надзвичайні управлінські якості, впевненість у прийнятому рішенні (отримує прибуток за ризиковані й невизначені за наслідками рішення) [22, c.21-22]; Дж. Шумпетер: підприємець – це інноватор у: 1) створенні нового продукту або нової його якості, 2) розвиткові нового методу виробництва, 3) відкритті нового ринку, розробці нового джерела постачання, 4) новій організації виробництва (необхідні знання про ринок та лідерські якості) [22, c.22-23].

Нові теоретичні розробки: Ж.Л.С. Шекл: підприємець – це оригінал, який використовує потенціал ситуацій та ресурсів завдяки власній уяві [22, c.23]; І. Кирзнер: підприємець є чутливий до невикористаних можливостей прибутку, якими він і користується [22, c.24]; Кассон: підприємець – це той, хто спеціалізується у прийнятті рішень (і є професіоналом) щодо координації рідкісних ресурсів [22, c.25]; Шульц: підприємець – це той, хто здатен перерозподіляти послуги у відповідності до змін у вартості тієї роботи, що вони виконують [там само]; Геберт та Лінк: підприємець – це той, хто спеціалізується у набутті відповідальності за та прийнятті рішень, що впливають на розташування, форму та використання товарів, ресурсів або інститутів [22, c.27]; Карленд: підприємець – це індивід, який засновує бізнес та керує ним для основної мети прибутку та зростання (характеризується в основному інноваційною поведінкою та застосуванням стратегічного управління у бізнесі) [18, c.26]; Закон України “Про підприємництво”: підприємець – громадянин України, що здійснює підприємницьку діяльність (самостійну ініціативу, систематичну, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та торгівлі з метою одержання прибутку [12, c.30].  

  1.  Формування поля визначень концепту “лідер”

У соціологічному словнику [14, c.289] подибуємо таке визначення лідерства: “лідерство – складова соціально-психологічного механізму інтеграції групової діяльності, завдяки якому особа або кілька осіб, виконуючи провідну роль, спрямовують діяльність групи як у виробничій, так і позавиробничій сферах; вплив авторитету (офіційного чи неофіційного) індивіда на поведінку членів групи або первинного колективу в цілому”. Тоді, зважаючи, що лідер – це індивід, що здійснює лідерство, перефразовуємо визначення так:

• лідер – це індивід, який, виконуючи провідну роль, спрямовує діяльність групи як у виробничій, так і позавиробничій сферах, чим забезпечує інтеграцію групової діяльності.

За ситуаційною моделлю лідерства Мітчелла і Хауса [3, c.130] існують три типи лідерів:

• лідер, який дбає про добробут працівників, розвиває дружній робочий клімат і прагне поводитися з підлеглими як рівними;

• лідер, який встановлює напружені, але привабливі цілі, величезну увагу приділяє якості в усьому, впевнений у можливостях і здібностях підлеглих досягти високого рівня виконання роботи;

лідер, який радиться з підлеглими, уважний до їхніх пропозицій і зауважень у ході прийняття рішень, залучення підлеглих до участі у керуванні.

В.С. Лозниця [9, c.19] наводить такі визначення лідера:

• лідер – це член групи, за яким вона визнає право приймати рішення в значущих для неї ситуаціях; • лідер – це індивід, здатний виконувати центральну роль в організації спільної діяльності і регулюванні взаємостосунків у групі.

  1.  Порівняння концептів “підприємець” та “лідер”

Перший висновок є таким: повного збігу полів немає, - тому підприємець та лідер – не одне й те ж. Це є закономірним, адже підприємець першопочатково визначався в економічних термінах через місце в економічній соціальній підсистемі, а лідер – у соціально-психологічних термінах через роль та функції у групових процесах.

Другий висновок: лідер – не обов’язково підприємець. На доказ цього є визначення, жодне з яких не вказує підприємництво як неодмінну царину здійснення лідера. Безсумнівно, лідери можуть, і таки реалізуються у підприємницькій діяльності,  як це зазначають          В.Г. Бенніс та Р.Дж. Томас: “Для них [лідерів] робота є формою самоздійснення. А підприємництво – мистецькою формою”. Та варто пам’ятати, що підприємництво для лідера – лиш одна з можливих сфер прояву, яку він може зміни на іншу за появи в іншій кращих умов для прояву лідерських якостей. Саме тому підприємництво як вид діяльності ми не надибуємо в жодному з розглянутих визначень лідера.

У поданих текстах все ж трапляються близькі до лідерства, але таки відмінні, ознаки: адміністрування (Ж.-Б. Сей), нагляд (Д. Рікардо), авторитет (Дж.С. Мілль), управлінські якості (Ф. Найт), стратегічне управління (Карленд). Ці ознаки однак є значно ближчі до іншого концепту – керівництва. А В.С. Лозниця подає [9, c.19-20] п’ять відмінностей мід лідером і керівником: 1) керівник призначається офіційно, а лідер висувається стихійно; 2) керівникові надаються законом права та обов’язки, а лідер може їх і не мати; 3) керівник наділений певною системою офіційно встановлених санкцій, через які може впливати на підлеглих, а лідеру вони не надані; 4) керівник представляє свою групу в зовнішній сфері стосунків, а лідер у сфері своєї активності обмежений в основному внутрішньогруповими стосунками; 5) керівник, на відміну від лідера, несе відповідальність перед законом та за стан справ у групі. Отже, ці визначення не надто наближають підприємця до лідера. Це й не дивно, адже лідер впливає на членів групи “на основі групових цінностей та норм у межах міжособистісних відносин, що склалися у колективі” [14, c.389], а підприємець у взаємодії з працівниками в основному спирається на економічні стимули: “гроші являють собою найвпливовіший інструмент регулювання трудових відносин” [2, c.73].

Лише три визначення, А. Маршалла, Ф.А. Вокера та Дж. Шумпетера, вказують, що підприємець повинен також бути і лідером. Тобто лідерські якості – необхідна, але не достатня умова віднесення до категорії підприємця. Отже, стверджувати, що підприємець є неодмінно лідером, в теоретичному дискурсі можна, але лише спираючися на трьох згаданих теоретиків, та додаючи, що крім того він повинен володіти й низкою інших, не суто лідерських, якостей.

Всі інші визначення не містять чітких вказівок на те, що підприємець має бути лідером. Тоді, якщо ми вивчаємо підприємців за цими останніми визначеннями (яких є більшість),      у нас немає підстав стверджувати, що лідерські якості є необхідною ознакою підприємця.

  1.  Порівняння емпіричних відповідників концептів “підприємець” та “лідер”

Тепер, коли ми з’ясували теоретичні межі вжитку обох концептів, варто звернутися до соціальної дійсності: ким є насправді підприємці та лідери? Чи це не одні й ті ж самі особи?

Для цього слід спочатку зробити невеличкий огляд емпіричних досліджень підприємців:

• МакКлелланд вимірював потребу в досягненні (nAch), яка характеризувалася такими якостями: 1) перевагою особистої відповідальності за рішення, 2) помірною схильністю до ризику, 3) зацікавленням у конкретному знанні про результат рішень (гроші вимірюють успіх), - та  стверджував, що nAch змушує людей ставати підприємцями [18, c.27].

• Роттер досліджував уявлення людей про контроль над подіями їхнього життя і зробив висновки, що ті, хто вірять у внутрішній контроль (інтернали), більше прагнуть досягнень у житті; і підприємці дійсно переважно інтернали [18, c.28].

• Колтон та Уделл опитували випускників Університету Орегону та виявили, що індивіди підприємницького типу мають якості 1) вибору функціональних завдань, 2) креативності, ризику та гнучкості [18, c.30].

• Хой та Хеллрігел досліджували стилі вирішення проблем підприємцями і з’ясували, що їм притаманне вузьке бачення, орієнтація на короткотермінові завдання [18, c.31].

Вінзлоу підтвердив положення Дж. Шумпетера про те, що підприємці новатори: вони дійсно виявилися креативними особами [там само]. Є й інші емпіричні дослідження, що демонструють факт “непропорційно великої кількості радикальних інновацій у … нових фірмах, які на початку своєї діяльності мають, як правило, незначні розміри” [10, c.96]. Це трапляється тому, що саме ті особи, котрі мають новаторські ідеї, мають змогу їх здійснити за значної свободи у малому підприємстві [там само].

Тепер звернемося до даних, що подають опис дійсних лідерів:

Лідер в організації приводить до кращого розташування ресурсів та дає сильніший поштовх концентрації на спільній меті [26, c.29]. Використовуючи інститути, що створюють самоорганізовну систему, лідер непрямо мотивує та надихає послідовників до пошуку найефектніших та найефективніших шляхів роботи на благо спільноти чи групи [там само].

• Лідери мають здатність передбачати можливі варіанти розвитку кар’єри, як це можливо в інтерактивній комп’ютерній грі [19, c.62].

• Лідери є агентами змін та інноваторами [28, c. 52].

Середній лідер переважає звичайну людину в таких вимірах [31, c.30]:

Здібності (кмітливість, готовність, комунікативність, оригінальність, розумні судження), досягнення (учнівство, знання, спортивні успіхи), відповідальність (залежність у виконанні обов’язку, ініціативність, наполегливість, агресивність, самовпевненість, прагнення виділитися), участь (активність, соціабельність, співпраця, адаптабельність), статус (соціоекономічна позиція, популярність), ситуативні (розумовий рівень, статус, навички, потреби та інтереси послідовників, цілі, які необхідно досягти).  

З наведених даних можна зробити висновок про спільність у передбаченні майбутнього, але це передбачення має якісно різну природу. Підприємці прагнуть оцінити можливі варіанти розвитку кон’юнктури ринку, успіху чи неуспіху товару чи послуги у короткотерміновому вимірі, а лідери – перспективи розвитку власної кар’єри, або у кращому разі теж товару чи послуги, але у довгостроковому вимірі (так само, як і менеджери           [23, c.104]). Тому така здатність фактично не зближує підприємця з лідером.

Деяка схожість спостерігається в тому, що лідери, як і підприємці, “приводять до кращого розташування ресурсів”. Але ця оптимізація співзвучна із “пошуком найефектніших та найефективніших шляхів роботи”, тобто з організацією всередині фірми. На противагу їй підприємці здійснюють оптимізацію розташування ресурсів на ринку, тобто у зовнішньому середовищі, здійснюючи зростання не стільки організації, скільки “становлення і розвиток ринкової економіки” в цілому [12, c.3].

Як лідери так і підприємці спільні у формулюванні власної місії. Підприємці найчастіше визначають її як “пришвидшення настання Царства Божого на Землі, покращення соціального добробуту людства, покращення себе в очах Бога, вдосконалення Природи, розширення впливу власної нації” [29, c.234], а лідери як “прагнення змінити світ та зробити його кращим” [19, c.60]. Але звідси ме не можемо зробити висновок, що підприємці, які так вважають, є лідерами; радше і перші, і другі мають такі схожі ціннісні уявлення.

Напевне, найбільш переконливою за поданими даними видається схожість у практиці інновацій. Але ця схожість потребує ретельнішого аналізу. Лідери є “агентами змін та новаторами” у тому значенні, що вони є генераторами нових ідей та безпосередніми їх виконавцями, а підприємці – організаторами інноваційного процесу в цілому. За свідченнями самих же лідерів-інноваторів “у більш ніж 50%  випадків їм замовили їх найкращий проект” [28, c.52].  Як це пояснюють Коузез та Познер, “[для здійснення інновацій] лідери не повинні бути підприємцями, якщо під цим терміном ми розуміємо тих, хто фактично ініціює та приймає ризик нової справи. Не повинні вони бути й підприємцями всередині корпорації” [там само].

Віднайдені психологічні особливості лідера можуть перегукуватися з психологічними якостями підприємця, але будь-які психологічні портрети останніх “мають тенденцію бути суперечливими” [22, c.29]. Отже, оскільки відомі нам дослідження не дають однозначної відповіді на запитання про те, яким же є підприємець та лідер з погляду психолога, причина чого може міститися у їх нерепрезентативності, невалідності чи методологічних розбіжностях, на наш погляд немає сенсу порівнювати підприємця з лідером у цих аспектах.

Всі наведені порівняння не заперечують можливості збігу ролей чи особистостей підприємця та лідера, адже такі випадки не поодинокі, і саме за такого поєднання офіційних прав та неформального впливу підприємець, що керує фірмою, формує сильну ефективну команду [9, c.20]. Натомість варто пам’ятати, що підприємець все ж спершу підприємець, а вже потім – лідер, причому лідер не обов’язково. Якщо він самозайнятий і вся команда складається з нього самого, то тут і не доводиться думати, чи він є лідер чи ні: немає соціальної групи, немає і поняття лідера. Навіть якщо він самозайнятий і має в складі штату декількох працівників, які є членами його родини, то в такій ситуації треба вести мову про сімейну владу, а не про лідерство у чіткому значенні цього слова. І якщо команда все ж складається з декількох працівників, які не є членами родини, і тоді підприємець не обов’язково лідер. Він може делегувати керівні повноваження (управління людськими ресурсами) своєму заступнику, а сам займатися виключно бізнесом; незалежно від волі самого підприємця в колективі може виділитися неформальний лідер, що виконуватиме не прописані офіційно соціально-психологічні функції у своїй групі.

Отже, закономірним буде висновок, що і в реалії соціального буття підприємець не є неодмінно лідером, що й підкріплюється емпіричними дослідженнями.

Висновки

На основі порівняльного аналізу полів визначень концептів “підприємець” та “лідер” в економічній, соціологічній, соціально-психологічній та психологічній літературі була отримана низка висновків. По-перше, повного збігу полів немає, тому підприємець та лідер  не є тотожні. Такий результат є закономірним, адже підприємець першопочатково визначався в економічних термінах через місце в економічній соціальній підсистемі, а лідер – у соціально-психологічних через роль та функції у групових процесах. По-друге, лідер – не обов’язково підприємець; більш того, жодне з розглянутих визначень не вказує підприємництво як неодмінну царину здійснення лідера. По-третє, у поданих текстах все ж трапляються близькі до лідерства ознаки підприємця, що, однак, наближають його не до лідера, а до менеджера. По-четверте, лише три визначення, А. Маршалла, Ф.А. Вокера та  Дж. Шумпетера, вказують, що підприємець повинен також бути і лідером. Тобто лідерські якості – необхідна, але не достатня умова занесення індивіда до категорії підприємця. Тому стверджувати, що підприємець є неодмінно лідером, в теоретичному дискурсі можна, але лише спираючися на трьох згаданих теоретиків, та додаючи, що крім того він повинен володіти й низкою інших, не суто лідерських, якостей. Всі інші визначення не містять чітких вказівок на те, що підприємець має бути лідером; тож, якщо ми вивчаємо підприємців за останньою, значно більшою, частиною визначень, у нас немає підстав стверджувати, що лідерські якості є необхідною ознакою підприємця.

При порівнянні підприємців та лідерів із соціальної дійсності було виявлено, що ані передбачення майбутнього чи формулювання власної місії, ані оптимізація розташування ресурсів чи інноваційна діяльність у чіткому значенні не є спільними для підприємців та лідерів. Психологічні ж особливості, зважаючи на їх суперечливість за даними різних дослідників, як з’ясувалося, не можуть бути підставою для переконливого співставлення соціальних суб’єктів, що ми розглядаємо. Однак усі наведені твердження не заперечують можливості збігу ролей чи особистостей підприємця та лідера, а наголошують натомість, що підприємець все ж спершу підприємець, а вже потім – лідер, позаяк не завжди.

Отже, на основі систематичного аналізу наявної літератури ми можемо впевнено заперечити нульову гіпотезу, і зробити закономірний висновок, що і в теорії, і в реалії соціального буття підприємець не обов’язково є лідером.

Література

  1.  Беттжер Ф. Вчера неудачник – сегодня преуспевающий коммерсант / Пер. с англ.            Б. Алексеева. – М.: Агентство “ФАИР”, 1997. – 244 с.
  2.  Варналій З.С., Сизоненко В.О. Основи підприємницької діяльності. – К.: Знання України, 2003. – 407 с.
  3.  Василенко В.А., Шостка В.І. Ситуаційний менеджмент. Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2003. – 285 с.
  4.  Довідник підприємця: підтримка малого та середнього бізнесу в Україні. – К.: Агентство з розвитку малого та середнього підприємництва, 1999. – 180 с.
  5.  Дойл Д. Как создать предприятие. Руководство для менеджеров, вкладчиков, экономических служб. – Таллинн: Октообер, 1991. – 101 с.
  6.  Друкер, Питер Ф. Рынок: как выйти в лидеры. Практика и принципы. – М.: Бук Чембэр Интернэшнл, 1992. – 350 с.
  7.  Друкер П. Як забезпечити успіх у бізнесі: новаторство і підприємництво / Пер. з англ. В.С. Ґуля. – К.: Україна, 1994. – 319 с.
  8.  Кауфман Х.Р. Тактика успеха в бизнесе и науке. Творчество, деньги, слава / Пер. с англ. А.Ю. Кривцов. – М.: Интеллект, 1993. – 156 с.
  9.  Лозниця В.С. Психологія менеджменту: Навч. посібник.  К.: КНЕУ, 1997.248с. 
  10.  Ляпіна К.М., Ляпін Д.В., Береславський С.М. Національна програма розвитку малого підприємництва. Очікування, проблеми, перспективи. – К.: Ін-т конкурентного суспільства, 2001. – 159 с.
  11.  Максвелл Д. 21 неопровержимый закон лидерства / Пер. с англ. Е.Г. Гендель. – Мн.: ООО “Попурри”, 2002. – 288 с.
  12.  Невелєв О.М. Мале підприємництво в регіоні. Економічні та правові засади. – К.: НДІСЕП, 1998. – 252 с.
  13.  Підприємництво. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 616 с.
  14.  Соціологія: короткий енциклопедичний словник. Уклад.: В.І. Волович, В.І. Тарасенко, М.В. Захарченко та ін.; Під заг. ред. В.І. Воловича. – К.: Укр. Центр духовн. культури, 1998. – 736 с.
  15.  Татеиси К. Вечный дух предпринимательства. Практическая философия бизнесмена. – К.: УКРЗАКОРДОНВИЗАСЕРВИС, 1992. – 206 с.
  16.  Тінні Д. Не бійся почати свій бізнес: Пер. з англ. – К.: Світла зірка, 2003. – 80с.
  17.  Финансово-правовой справочник предпринимателя. Толковый словарь и образцы документов. – К.: Манускрипт, 1995. – 303 с.
  18.  Sexton, Smilor (eds.) Art and science of entrepreunership, 1986. – Ch. 2 The psychology of the entrepreneur.
  19.  Bennis, Warren G., Tomas, Robert J. Geeks and geezers: how era, values, and defining moments shape leaders, Boston: Harward Business School Press, 2002. – Ch.3 Geeks: the era of options.
  20.  Bull I., Thomas H., Willard G. (eds.) Entrepreunership: perspectives on theory building, Oxford: Elsevier Science, 1995. – Ch. 1 Towards a theory of entrepreunership.
  21.  Casson M. The entrepreneur: an economic theory, Hampshire: Gregg Revivals, 1982. – Ch. 18 Social mobility and the entrepreneur.
  22.  Chell E., Haworth J., Brearly S. The entrepreneurial personality: concepts, cases and categories, London: Routledge, 1991. – Ch. 2 The economists’ view of the entrepreneur, Ch. 3 The search for entrepreneurial traits.
  23.  Chowdhury S. Management 21 C: someday we’ll all manage this way, Financial Times. Prentice Hall, 2000. – Ch. 7 Mastery: the critical advantage.
  24.  Goleman D., Boyatzis R., McKee A. Primal leadership: realizing the power of emotional intelligence, Boston: Harvard Business School Press, 2002. – Ch. 3 The neuroanatomy of leadership.
  25.  Grancilli B. (ed.) Social change and modernization: lessons from Eastern Europe, Berlin: Walter de Gruyter, 1995. Ch. New entrepreneurs: continuity or change in Russian economy and society?
  26.  Hesselbein F., Goldsmith M., Beckhard R. The leader of the future: New Visions, Strategies, and Practicies of the Next Era, San Francisco: Jossey-Bass Publishers, 1990. – Ch. 4 Creating organizations with many leaders.
  27.  Kets de Vries, Manfred F.R. The anatomy of the entrepreneur: clinical observations / Human relations, vol. 49, #7, 1996.
  28.  Kouzes, James M., Posner, Barry Z. The leadership challenge: how to keep getting extraordinary things done in organizations, San Fransisco: Jossey-Bass Publishers, 1995. –    Ch. 3 Search for opportunities: confronting and changing the status quo.
  29.  McClelland, David The achieving society, NY: D. Van Nostrand Co., 1961. – Ch. 6 Entrepreneurial behavior.
  30.  Myers, David G. Social psychology, NY: McGraw-Hill Book Company, 1987.
  31.  Pierce, John L., Newstrom, John W. Leaders and the leadership process, Irwin McGraw Hill, 2000. – Ch. 2 Leaders and the role of personal traits.
  32.  Plunkett, Richard W. Supervision: the direction of people at work, Allyn and Bacon, 1992. – Ch. 9 Supervising groups.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

346. Спроектировать участок механического цеха для изготовления детали Наконечник ушковый 299 KB
  Расчет контрольно–измерительного инструмента калибр–скоба 8,7h11. Характеристика существующего технологического процесса. Проектирование варианта технологического маршрута механической обработки детали Наконечник ушковый.
347. Разработка воздушного радиатора транзистора ГТ701А 668 KB
  Транзистор германиевый сплавной p-n-p универсальный. Корпус металлический со стеклянными изоляторами и гибкими выводами. Коэффициент теплоотдачи зависит от теплофизических свойств воздуха, его режима движения и геометрии омываемой поверхности.
348. Курортный горнолыжный комплекс в городе Ишимбай, республика Башкортостан 1.12 MB
  Градостроительный принцип формирования рекреационных систем. Роль и назначение проектируемой территории в формировании архитектурного облика города. Принципы архитектурно-планировочной организации рекреационных центров.
349. Определение момента инерции твердых тел с помощью маятника Максвелла 121 KB
  Момент инерции системы (тела) относительно оси вращения это скалярная величина, равная сумме произведения масс n материальных точек системы на квадраты их расстояний до рассматриваемой оси.
350. Компьютерные науки 396.5 KB
  Методические указания по выполнению бакалаврских аттестационных работ для студентов, обучающихся по направлению 6.0804 - Компьютерные науки. Требования к тематике бакалаврских аттестационных работ, их содержанию, объему и структуре пояснительной записки и графической части бакалаврской работы.
351. Общая биология и генетика. Теории наследственности 147.83 KB
  Фенотипическая изменчивость. Её закономерности и причины. Ненаследственная изменчивость. Мутагенные факторы. Тератогенные факторы. Понятие об обмене веществ (метаболизме). Понятие об энергетическои и пластическом обмене.
352. Цивільне процесуальне право 803.5 KB
  Поняття і види третіх осіб в цивільному процесі. Продовження та поновлення процесуальних строків. Пояснення сторін та їхніх представників як засіб доказування. Судове засідання як процесуальна форма розгляду та вирішення цивільної справи.
353. Построить фильтр низких и высоких частот 567 KB
  Для создания полосового или режекторного типа фильтров можно каскадно соединить ФНЧ и ФВЧ. Но такими типами, зачастую, не пользуются из-за плохих характеристик. Тут есть несколько вариаций. Наверное, самый простой — это фильтр Вина-Робинсона.
354. Типы и способы сварочных работ 974.5 KB
  Автоматическая дуговая сварка под флюсом. Электрошлаковая сварка и приплав. Прогрессивные методы сборки и сварки узла. Способы борьбы с деформациями при кислородной резке. Сварка, понятие, виды и классы.