73927

ВНУТРІШНЬОФІРМОВЕ ФІНАНСОВЕ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ

Лекция

Финансы и кредитные отношения

Фінансова стратегія підприємства. Прогнозування показників фінансової звітності підприємства. Головна мета фінансового плану підприємства полягала у виявленні невикористаних ресурсів і визначенні суми платежів у бюджет величина якої відповідала перевищенню доходів підприємства над його витратами. За ринкової економіки значно підвищується матеріальна відповідальність керівника підприємства за його фінансовий стан.

Украинкский

2014-12-21

442.5 KB

0 чел.

ТЕМА 11 ВНУТРІШНЬОФІРМОВЕ ФІНАНСОВЕ ПРОГНОЗУВАННЯ

ТА ПЛАНУВАННЯ

ПЛАН

11.1. Сутність і цілі внутрішньофірмового фінансового прогнозування та планування

11.2. Фінансова стратегія підприємства

11.3. Поточне фінансове планування

11.4. Оперативне фінансове планування (бюджетування)

11.5. Контролінг виконання фінансового плану

11.6. Прогнозування показників фінансової звітності підприємства

11.1. Сутність і цілі внутрішньофірмового фінансового прогнозування та планування.

Планування було прерогативою командно-адміністративної системи. Головна мета фінансового плану підприємства полягала у виявленні невикористаних ресурсів і визначенні суми платежів у бюджет, величина якої відповідала перевищенню доходів підприємства над його витратами. Сума та рівень витрат централізовано нормувались. Надмірна централізація фінансів за планово-директивної економіки послаблювала економічні стимули для розширення виробництва. Це негативно позначалось на результатах фінансово-господарської діяльності підприємств. Державні дотації в багатьох галузях сягали значних розмірів, оскільки ці галузі були збитковими або малорентабельними.

Галузеві міністерства займалися перерозподілом доходів та прибутків підприємств. Значна частина прибутку й тимчасово вільних коштів ефективно працюючих підприємств вилучалась для фінансування державних видатків та на покриття витрат збиткових підприємств галузі.

За ринкової економіки значно підвищується матеріальна відповідальність керівника підприємства за його фінансовий стан. Для нових умов діяльності українських підприємств теорія і практика розробки техпромфінплану недостатні і, в той же час, система планів, яка використовується у розвинутій ринковій економіці, для вітчизняних підприємств є ще передчасною.

Для перехідної економіки необхідна і перехідна теорія планування. Нині на окремих підприємствах в Україні зроблені спроби пристосувати для планування своєї поточної діяльності теорію бізнес-планування.

В умовах розвинутої ринкової економіки теорія бізнес-планування використовується при обґрунтуванні процесів освоєння нових сфер діяльності підприємств, створення нових видів бізнесу. Для більшості українських підприємств пошук нових сфер діяльності (в області збуту продукції, що випускається, освоєння виробництва нових видів виробів, підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається тощо) є необхідним для виживання і подальшого розвитку. Саме тому зросло значення перспективного, поточного та оперативного фінансового планування для забезпечення стійкого фінансового стану та підвищення рентабельності підприємств.

Система фінансового планування на підприємстві включає в себе три основні підсистеми:

перспективне фінансове планування;

поточне фінансове планування;

оперативне фінансове планування.

Кожна із цих підсистем включає певні форми фінансових планів, їх зміст та чіткі межі періодів, на які ці плани розробляються.

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообігу виробничих засобів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідає само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон’юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.

Нині фінансове планування вимагає використання нових принципів організації. Його зміст та форми суттєво змінюються у зв’язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтирами. Особливістю фінансового планування на підприємствах в ринковій економіці є те, що воно не носить елементів директивності і є внутріфірменним. Мета фінансового планування на підприємстві – забезпечення оптимального розміру коштів, необхідних для успішної господарської діяльності, а в кінцевому підсумку – досягнення прибутковості підприємства. Планування направлено, з одного боку, на усунення помилкових дій в області фінансів, а з іншого – на зменшення невикористаних внутрішніх резервів.

Фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон’юнктуру, враховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

Фінансове планування – це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді.

З 1992 року, в умовах інфляції і гіперінфляції, підприємства перестали розробляти річні фінансові плани, окремі з них складали їх лише на квартал.

Законодавчо поточне фінансове планування відроджено на державних підприємствах згідно Закону України від 21.09.2000 р. “Про внесення змін до статті 20 Закону України “Про підприємства в Україні”. Законом передбачено, що державне підприємство (крім казенного) самостійно складає річний фінансовий план, який затверджується до 1 липня року, що передує плановому, органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном. Підприємства інших форм власності згідно цього Закону розробляють і затверджують фінансові плани в порядку і в строки, визначені їх власником (власниками). Фінансове планування регулюється Положенням про порядок складання фінансового плану державним підприємством, крім казенного. Фінансове планування на державних підприємствах (крім казенних) стало обов’язковим з 2001 року.

Для недержавних підприємств вказане Положення носить рекомендаційний характер. За нескладення фінансового плану діючим законодавством не передбачено адміністративної, а тим більше кримінальної відповідальності, але може бути застосована дисциплінарна відповідальність., якщо це передбачено контрактом з керівником підприємства чи посадовою інструкцією.

Отже, фінансове планування представляє собою процес розроблення системи фінансових планів і планових (нормативних) показників по забезпеченню розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами та підвищенню ефективності його фінансової діяльності у майбутньому періоді.

Основними задачами фінансового планування на підприємстві є:

  •  забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності;
  •  врахування інтересів підприємства, акціонерів та інших інвесторів при розподілі прибутку;
  •  визначення ефективних напрямів вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;
  •  установлення раціональних фінансових відносин із суб’єктами господарювання; банками, інвестиційними фондами, страховими компаніями;
  •  забезпечення виконання зобов’язань підприємств перед бюджетом і державними цільовими фондами, банками та іншими кредиторами;
  •  виявлення внутрішньогосподарських резервів та мобілізація всіх видів ресурсів з метою збільшення прибутку від звичайної діяльності, зростання інших доходів, включаючи і позареалізаційні;
  •  забезпечення контролю за фінансовим станом, платоспроможністю і кредитоспроможністю підприємства.

Умови ринкової економіки вимагають від підприємств якісного фінансового планування, оскільки вони відповідають за всі негативні наслідки і прорахунки розроблених планів.

Широке здійснення фінансового планування в сучасних економічних умовах обмежується:

  •  високим рівнем невизначеності на ринку, яка пов’язана з тривалими глобальними змінами у всіх сферах суспільного життя (непередбаченість їх ускладнює фінансове планування);
  •  відсутністю ефективної нормативно-правової бази у сфері внутріфірменного фінансового планування. Для державних підприємств така правова основа впроваджена з 2001 року; для підприємств недержавної форми власності вона має рекомендаційний характер.
  •  обмеженістю фінансових можливостей у більшості підприємств для залучення висококваліфікованих спеціалістів з метою виконання складних фінансових розрахунків. Особливо це стосується малих і середніх підприємств, в яких потреба у фінансовому плануванні є гострішою, ресурси ще більш обмежені і на їх діяльність значно впливає зовнішнє середовище.

Значення фінансового планування для підприємств полягає у:

  •  втіленні розроблених цілей у форму конкретних фінансових показників;
  •  забезпеченні фінансовими ресурсами закладених у виробничому плані економічних пропорцій розвитку;
  •  визначенні з його допомогою можливості життєздатності проекту підприємства за умов конкуренції;
  •  залученні фінансових ресурсів від зовнішніх інвесторів.

Фінансове планування дає змогу підприємству визначити:

  •  розмір грошових коштів, що може мати підприємство в своєму розпорядженні;
  •  джерела їх надходження;
  •  відповідність фінансових ресурсів обсягу накреслених завдань;
  •  частину коштів, яка має бути перерахована в бюджет, державні цільові фонди, банкам та іншим кредиторам;
  •  механізм розподілу та використання прибутку на підприємстві;
  •  ступінь забезпечення реальної збалансованості планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

В процесі фінансового планування використовуються різні методи: балансовий; нормативний; розрахунково-аналітичний; оптимізації планових рішень; моделювання.

Зміст балансового методу полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття.

Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб’єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.

За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді.

Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:

  •  максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;
  •  економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;
  •  економія поточних витрат;
  •  мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;
  •  максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

Фінансове планування (крім вже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює знаходження кількісного вираження взаємозв’язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель – це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються за допомогою математичних прийомів. Моделювання може здійснюватися за функціональним та кореляційним зв’язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обґрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів виходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану.

 Фінансове планування – це складний процес, що включає в себе ряд етапів, відображених на рис. 11.1.

Рис. 11.1. Основні етапи фінансового планування на підприємстві

На першому етапі на основі фінансової звітності проводиться аналіз фінансових показників діяльності підприємства за попередній період. Основна увага приділяється показникам: обсяг реалізації, витрати, розмір отриманого прибутку. На основі проведеного аналізу оцінюються фінансові результати діяльності підприємства, визначаються стан, недоліки і проблеми.

На другому етапі розробляється фінансова стратегія і фінансова політика за основними напрямами фінансової діяльності підприємства (складаються основні прогнозні документи, які відносяться до перспективних фінансових планів і включаються до структури бізнес-плану, якщо останній розробляється на підприємстві).

На третьому етапі уточнюються і конкретизуються основні показники прогнозних фінансових документів за допомогою складання поточних фінансових планів.

На четвертому етапі погоджуються показники фінансових планів з виробничими, комерційними, інвестиційними, будівельними і іншими планами і програмами, що розроблені підприємством.

На п’ятому етапі здійснюється оперативне фінансове планування шляхом розробки оперативних фінансових планів.

Завершується процес фінансового планування на підприємстві аналізом і контролем за виконанням фінансового плану. Шостий етап полягає у визначенні фактичних кінцевих фінансових результатів діяльності підприємства, співставлення із запланованими показниками, виявлення причин відхилення від планових показників, в розробці заходів по уникненню негативних явищ.

11.2. Фінансова стратегія підприємств

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропозиції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.

За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об’єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства.

Фінансова стратегія представляє собою визначення довгострокової мети фінансової діяльності підприємства, вибір найбільш ефективних способів і шляхів їх досягнення.

Завданнями фінансової стратегії є:

  •  визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;
  •  визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб’єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;
  •  фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності на перспективу;
  •  вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.

Розробка фінансової стратегії – це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.

Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об’єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.

Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об’єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів та фінансовому ринку. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства.

Процес формування фінансової стратегії підприємства включає наступні основні етапи:

визначення періоду реалізації стратегії;

аналіз факторів зовнішнього фінансового середовища підприємства;

формування стратегічної мети фінансової діяльності;

розроблення фінансової політики підприємства;

розроблення системи заходів по забезпеченню реалізації фінансової стратегії;

оцінка розробленої фінансової стратегії.

Важливим моментом при розробленні фінансової стратегії підприємства є визначення періоду її реалізації. Тривалість цього періоду залежить в першу чергу від тривалості періоду формування загальної стратегії розвитку підприємства. Крім того, на нього діють такі фактори: динаміка макроекономічних процесів, зміни, що відбуваються на фінансовому ринку, галузева приналежність і специфіка виробничої діяльності підприємства.

В процесі формування фінансової стратегії велика увага приділяється аналізу факторів зовнішнього середовища, вивченню економіко-правових умов фінансової діяльності підприємства та врахуванню факторів ризику.

Формування стратегічної мети фінансової діяльності підприємства є наступним етапом стратегічного планування, головним завданням якого є максимізація ринкової вартості підприємства. Система стратегічних цілей підприємства повинна формуватися чітко і коротко, відображаючи кожну з цілей в конкретних показниках – нормативах. До таких нормативів відносяться:

  •  середньорічний темп зростання власних фінансових ресурсів, що формуються із внутрішніх джерел;
  •  мінімальна частка власного капіталу;
  •  коефіцієнт рентабельності власного капіталу підприємства;
  •  співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства тощо.

На базі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямами фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна.

Фінансова політика підприємства – це сукупність методів фінансового менеджменту, яка здійснюється в короткостроковому періоді і враховує фактори, які діють у цей час.

Підприємство формує фінансову політику під впливом трьох груп факторів:

І група – фактори мікроекономічного характеру;

ІІ група – фактори макроекономічного характеру;

ІІІ група – специфічні фінансові фактори.

До першої групи відносяться: споживчий попит на продукцію (товари, послуги), які реалізовує підприємство та товарна пропозиція; рівень цін на товари;  конкурентне середовище підприємства; ринкова частка підприємства та його конкурентоспроможність.

До другої групи відносяться: податкова політика; оплата праці; регулювання доходів та цін; кредитно-грошова політика; кон’юнктура ринків ресурсів та капіталів.

До третьої групи відносяться: фактори часу, інфляція, ризики. Врахування факторів ризику має важливе значення для формування фінансової стратегії. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших непередбачуваних обставин.

В результаті розроблення системи заходів, що забезпечують реалізацію фінансової стратегії, на підприємстві формуються “центри відповідальності”, визначаються права, зобов’язання і заходи відповідальності їх керівників за результати реалізації фінансової стратегії підприємства.

Заключним етапом розроблення фінансової стратегії підприємства є оцінка її ефективності. Така оцінка може бути основана на прогнозованих розрахунках різних фінансових показників, а також на основі прогнозу динаміки нефінансових результатів реалізації розробленої стратегії, таких як зростання ділової репутації підприємства, підвищення рівня управління фінансовою діяльністю його структурних підрозділів тощо.

Ефективність фінансової стратегії досягається за:

відповідності розробленої фінансової стратегії загальній стратегії підприємства – ступеню узгодженості цілей, напрямків і етапів реалізації цих стратегій;

узгодженості фінансової стратегії підприємства з прогнозованими змінами у зовнішньому підприємницькому середовищі;

реалізації розробленої підприємством фінансової стратегії щодо формування власних і залучених зовнішніх фінансових ресурсів тощо.

У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства.

Фінансова стратегія підприємства забезпечує:

  •  формування та ефективне використання фінансових ресурсів;
  •  виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;
  •  відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;
  •  визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.

Вихідним етапом планування є прогнозування основних напрямків фінансової діяльності підприємства, що здійснюється в процесі перспективного планування. На цьому етапі визначаються завдання і параметри поточного фінансового планування. У свою чергу база для розроблення оперативних фінансових планів формується саме на стадії поточного фінансового планування.

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.

Основою фінансового прогнозування є узагальнення та аналіз наявної інформації з наступним моделюванням і врахуванням факторів можливих варіантів розвитку ситуації та фінансових показників. Методи та способи прогнозування мають бути достатньо динамічними для того, щоб своєчасно врахувати ці зміни.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:

  •  прогноз звіту про фінансові результати (про прибутки та збитки);
  •  прогноз руху грошових коштів (баланс грошових потоків);
  •  прогноз балансу активів та пасивів підприємства.

Прогнозний звіт про фінансові результати показує обсяг прибутку, який буде одержано в наступному періоді.

Прогноз руху грошових коштів відображає рух грошових потоків за операційною, інвестиційною фінансовою діяльністю. Він дає можливість визначити джерела капіталу й оцінити його використання в наступному періоді.

За допомогою прогнозу руху грошових коштів можна визначити, скільки грошових коштів необхідно вкласти в господарську діяльність підприємства, синхронність надходження і витрачання грошових коштів, що дає можливість визначити потребу в залученні капіталу й перевірити майбутню ліквідність підприємства.

Таблиця 11.1

Прогноз руху грошових коштів

Показники

2000

2001

Надходження грошових коштів

Доходи (виручка) від основної операційної діяльності

Інші доходи

Емісія цінних паперів

Отримані банківські кредити

Інші надходження

Усього надходжень

Витрачання грошових коштів

Збільшення товарно-матеріальних запасів

Капітальні вкладення (інвестиції в збільшення основного капіталу)

Заробітна плата

Інші витрати

Погашення позик та сплата процентів

Податки та інші обов’язкові платежі

Усього витрат

Після складання прогнозу руху грошових коштів розробляється стратегія фінансування підприємства.

Прогноз балансу підприємства входить до складу директивного фінансового планування. Баланс підприємства – це зведена таблиця, що в ній відображено джерела капіталу (пасив) і його розміщення (актив). Баланс активів і пасивів необхідний для того, щоб оцінити, в які види активів спрямовуються грошові кошти і за рахунок яких джерел (пасивів) передбачається створення активів.

Структура балансу, що прогнозується (як правило, на плановий трирічний період) відповідає загальновживаній структурі балансу підприємства, оскільки за вихідний береться бухгалтерський баланс підприємства на останню дату.

Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації.

11.3. Поточне фінансове планування

Система поточного планування фінансової діяльності підприємства основана на розробленій ним фінансовій стратегії і фінансовій політиці. Поточне фінансове планування полягає в розробці конкретних фінансових планів. Останні дають можливість підприємству визначити всі джерела фінансування його розвитку на майбутній період, сформувати структуру доходів і витрат, забезпечити постійну платоспроможність,  визначити структуру активів і капітал підприємства на кінець планового періоду.

Порядок складення фінансового плану державними підприємствами (крім казенного), закріплений наказом Міністерства економіки України від 25.12.2000р. № 277 “Про затвердження Положення про порядок складення річного фінансового плану державними підприємствами” (далі – Положення). Для підприємств інших форм власності це Положення носить рекомендаційний характер, однак воно стане необхідним атрибутом при отриманні кредитів і розробці бізнес-планів.

Поточний фінансовий план складається на рік з поквартальною розбивкою за формою, що наведена у додатку …

Фінансовий план відображає обсяги надходжень та спрямування коштів у плановому році з метою забезпечення потреб діяльності, розвитку підприємства, виконання його зобов’язань, включаючи зобов’язання щодо сплати податків і обов’язкових платежів.

Включення окремих надходжень і витрат при розрахунку показників фінансового плану здійснюється з урахуванням національних стандартів бухгалтерського обліку (П(С)БО).

Ставки податків, зборів, обов’язкових платежів, вартість залучення кредитних ресурсів, ставки та порядок нарахування амортизаційних відрахувань, інші показники, що впливають на розрахунок показників фінансового плану, визначаються відповідно до їх рівня на момент складання фінансового плану. У подальшому зміни цих показників та їх вплив на виконання фінансового плану відображаються у звітах підприємства про виконання фінансового плану.

Фінансовий план складається із п’яти розділів:

1. Джерела формування і надходження коштів;

2. Приріст активів підприємства;

3. Повернення залучених коштів;

4. Витрати, пов’язані з внесенням обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів;

5. Покриття збитків минулих періодів.

В розділі І фінансового плану “Джерела формування та надходження коштів” відображаються суми коштів, які будуть сформовані (залучені) підприємством у плановому році, а також суми коштів, сформовані (залучені) у попередні періоди, що використовуватимуться для забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, а також виконання зобов’язань у планованому році.

Показники розділу визначаються з врахуванням П(С)БО. Показники “Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування” та “Амортизаційні відрахування” визначаються з урахуванням П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”, а інші показники – визначаються з урахуванням П(С)БО 2 “Баланс” (розділ “Пасив”).

Показник “Товари, роботи, послуги, отримані на умовах відстрочки платежу” відображає приріст кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, що отримуються підприємством для здійснення діяльності у плановому році на умовах відстрочки платежу.

В розділі ІІ фінансового плану “Приріст активів підприємства” відображаються суми витрат у плановому році, пов’язаних із придбанням та створенням (збільшенням) активів підприємства, визначені з урахуванням П(С)БО 2 “Баланс” (розділ “Актив”). Так, показник “Капітальні інвестиції” відображає суму витрат на придбання та створення матеріальних і нематеріальних активів з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства у плановому році, які обліковуються на рахунку 15 “Капітальні інвестиції” Плану рахунків бухгалтерського обліку. Показник “Модернізація, модифікація (добудова, дообладнання, реконструкція) основних засобів” відображає суму витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію основних засобів, які відображаються на рахунку 10 “Основні засоби” Плану рахунків бухгалтерського обліку.

В розділі ІІІ “Повернення залучених коштів” відображається повернення коштів, залучених підприємством з усіх джерел, включаючи кошти, залучені у попередні періоди.

В розділі ІV “Витрати, пов’язані з внесенням обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів” відображається сума витрат підприємства на виконання зобов’язань перед бюджетом, включаючи погашення недоїмки минулих періодів, відстроченої та реструктуризованої заборгованості зі сплати податків та обов’язкових платежів.

В розділі V “Покриття збитків минулих періодів” відображається спрямування коштів на покриття збитків, які виникли у підприємства у минулі періоди.

Якщо фінансовим планом не передбачено отримання прибутку від звичайної діяльності підприємства у плановому періоді, то додатково до нього включається розрахунок фінансових результатів згідно додатку 2 до Положення.

Розрахунок показників, які характеризують формування фінансових результатів діяльності підприємства у плановому році здійснюється з урахуванням П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” крім фінансових результатів від надзвичайної діяльності підприємств.

Розроблений проект фінансового плану керівник державного підприємства подає на затвердження органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном (далі – орган управління) до 1 травня року, що передує плановому, разом із пояснювальною запискою щодо його обґрунтування.

Обґрунтування фінансового плану здійснюється на основі аналізу господарської діяльності підприємства у поточному році, а також показників діяльності та розвитку підприємства у плановому році згідно “Примірного переліку показників господарської діяльності та розвитку підприємства на плановий рік”.

До його складу відносяться:

1. Загальні відомості про підприємство (спеціалізація; виробнича потужність підприємства1; чисельність працюючих (на момент складання фінансового плану).

2. Основні показники щодо обсягу виробництва продукції (товарів, робіт, послуг) на плановий рік.

3. Характеристика положення підприємства на ринку та заходи щодо його покращення (оцінка попиту на основні види продукції (товарів, робіт, послуг) на плановий рік; оцінка монопольного положення підприємства (за наявності такого); оптимізація номенклатури випуску продукції (товарів, робіт, послуг); заходи, що спрямовані на пошук та освоєння нових ринків збуту продукції (товарів, робіт, послуг), підвищення ефективності збутової діяльності підприємства).

4. Заходи по підвищенню технічного рівня підприємства, його модернізації і реконструкції (завдання щодо освоєння нових видів продукції (товарів, робіт, послуг); технічне переобладнання підприємства, освоєння нових технологій; удосконалення системи управління, планування і організації виробництва1; заходи по зниженню матеріалоємності і енергоємності виробництва1; удосконалення організації і планування матеріально-технічного забезпечення1; заходи по підвищенню продуктивності праці).

5. Удосконалення організаційної структури підприємства (управління кадрами; підвищення кваліфікації працівників; удосконалення системи заробітної плати та матеріального стимулювання працівників; соціальний розвиток підприємства).

6. Заходи щодо реорганізації і реструктуризації підприємства (його окремих підрозділів, виділенню окремих підприємств, входження до складу об’єднань підприємств, промислово-фінансових груп, створенню дочірніх підприємств тощо).

7. Природоохоронні заходи (оцінка впливу виробництва на навколишнє природне середовище; проведення природоохоронних заходів (з визначенням строків і джерел фінансування)).

8. Основні показники фінансової і інвестиційної діяльності на плановий рік (оцінка загальної потреби у залученні фінансових ресурсів на плановий рік; заходи підприємства щодо залучення необхідних фінансових ресурсів; управління дебіторською і кредиторською заборгованістю, включаючи заходи по забезпеченню повних і своєчасних розрахунків за відвантажену продукцію (роботи, послуги); по вилученню простроченої дебіторської заборгованості; забезпечення своєчасних розрахунків за спожиті (використані) матеріальні ресурси, по заробітній платі, податках і обов’язкових платежах, повернення коштів, що виділялися підприємству на зворотній основі з державного бюджету).

9. Оцінка можливих ризиків підприємства, включаючи техногенні (майнові) і фінансові ризики, дію факторів, що загрожують стабільності діяльності та реалізації підприємством заходів, спрямованих на їх запобігання і усунення, в тому числі створення резервних фондів, укладення договорів страхування майнових і фінансових ризиків тощо.

Проект фінансового плану підприємства розглядає орган управління у місячний строк та приймає рішення про його затвердження або відхилення. У випадку відхилення проекту фінансового плану орган управління у письмовій формі повідомляє підприємство про підстави. За відхилення проекту фінансового плану підприємство протягом 15 днів повинно врахувати зауваження органу управління та повторно представити його на затвердження.

Фінансовий план має бути стабільним фінансовим документом. Внесення змін до затвердженого фінансового плану державного підприємства протягом року дозволяється не більше двох разів за рішенням органу управління, який затвердив план. Проект змін до фінансового плану підприємство подає органу управління після закінчення звітного періоду (кварталу) не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Орган управління розглядає запропоновані підприємством зміни протягом 10 днів та приймає рішення про їх затвердження або відхилення. Відхилення органом управління запропонованих підприємством змін допускається за належної підстави (обґрунтування) та повідомлення його про це у письмовій формі.

Контроль за виконанням фінансового плану здійснює орган управління, який затвердив фінансовий план.

Підприємство самостійно вибирає метод складання фінансового плану з урахуванням реалізації заходів, спрямованих на активізацію збутової діяльності, пошук нових каналів збуту, модифікації номенклатури продукції, що виготовляється тощо.

Серед методів фінансового планування найбільш широко використовуються аналітичний метод та метод прямих розрахунків.

Суть аналітичного методу полягає у плануванні від досягнутого рівня у попередньому періоді, з врахуванням впливу на виробничу діяльність внутрішніх чинників та зовнішнього середовища. Підприємство проводить аналіз господарської діяльності, виділивши чинники, що впливатимуть на поліпшення (погіршення) кожного показника, визначає шляхи посилення дії перших та нейтралізації останніх і передбачає відповідні заходи. Складання річного фінансового плану є завданням усіх підрозділів при відповідальності керівника підприємства. Так, наприклад, показник реалізації продукції на плановий рік розраховується при взаємодії двох підрозділів: підрозділу, який відповідає за збут та підрозділів, що відповідають за виробництво продукції на підприємстві. Пропозиції першого підрозділу направлені на пошук нових ринків збуту продукції, розробку стратегії і тактики підприємства, спрямованих на встановлення вигідних економічних зв’язків, а другого – на зниження собівартості, покращення якості та споживчих характеристик продукції. На базі узагальнення інформації вказаних підрозділів плановий відділ визначає ступінь реальності даних, які будуть включені до обґрунтування фінансового плану відповідно до “Примірного переліку показників господарської діяльності та розвитку підприємства на плановий рік”. За таким принципом здійснюються розрахунки будь-якого показника фінансового плану. Однак, існують певні особливості щодо складу показників фінансового плану рентабельних і збиткових підприємств. Так, показник витрат включається до фінансового плану лише збиткових підприємств, а для рентабельних – разом із показником реалізації продукції він є основою розрахунку прибутку від звичайної діяльності (крім виробничого підрозділу), пошук шляхів поліпшення1 діяльності підприємства доцільно здійснювати за участю підрозділів, відповідальних за матеріально-технічне постачання та кадрових служб. Розраховані показники узагальнює економічна служба підприємства. Завдання фінансового відділу – сформувати на основі цих показників фінансовий план і подати його на підпис керівнику підприємства та до відповідного Міністерства чи іншого органу уповноваженого управляти державним майном для затвердження.

Основним критерієм оцінки фінансового плану з боку органу управління державним майном та прийняття рішення про його затвердження є поліпшення показників фінансово-господарської діяльності підприємства у порівнянні з поточним періодом. Підприємство повинно забезпечити зростання прибутковості його діяльності (показник “Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування”) та спрямувати кошти, залучені і сформовані за рахунок усіх джерел, включаючи амортизацію, кредити банків, цільове фінансування з бюджету на цілі, що відповідають інтересам держави як власника. До них відносяться:

приріст активів підприємства: основних засобів – за рахунок капітальних інвестицій, спрямування коштів на модернізацію, модифікацію основних засобів; оборотних активів за рахунок грошових коштів та їх еквівалентів; зменшення дебіторської заборгованості, тобто усіх тих складових, які призводять до зростання власного капіталу підприємства та його ринкової вартості;

збільшення надходжень до бюджету:

податків та обов’язкових платежів; погашення заборгованості перед бюджетом, включаючи заборгованість, що виникла у попередні періоди; реструктурованої заборгованості; відшкодування витрат бюджету, пов’язаних із виконанням гарантійних зобов’язань.

Отже, в механізм фінансового планування закладено певний зиск з діяльності підприємств держави, як власника.

В подальшому показники затверджених річних фінансових планів підприємств узагальнюються за окремими міністерствами, іншими органами, уповноваженими управляти державним майном.

За подання фінансового плану, яким не передбачено поліпшення показників діяльності підприємства у плановому році, він повертається для самостійного доопрацювання підприємству (або доопрацювання разом із органом управління державним майном) та розробки заходів, спрямованих на підвищення ефективності його діяльності. Безпосередньо втручатися в господарську діяльність підприємства орган управління не має права, але має право затвердити (або не затвердити) річний фінансовий план та вимагати від підприємства відповідні пояснення до поданого на затвердження фінансового плану.

Основним напрямом втручання органів управління у діяльність підприємств – це випадки, за яких при зростанні прибутку, амортизаційних відрахувань, підприємство не включило до фінансового плану витрати коштів на виробничий розвиток, погашення заборгованості перед бюджетом за минулі періоди, сплату поточних податків та обов’язкових платежів. У цьому випадку підприємство повинно дати органу управління пояснення щодо спрямування коштів та здійснити коригування фінансового плану з урахуванням зазначених вимог.

До річного фінансового плану державного підприємства згідно затвердженої форми включаються основні показники, які характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства у плановому році, в тому числі фінансовий результат діяльності підприємства, основні джерела формування та надходження коштів з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, виконання його зобов’язань, перш за все, зобов’язань по сплаті податків та обов’язкових платежів.

За поданого для затвердження фінансового плану зі збитками порівнюється рівень збитків планового року з їх рівнем у поточному році та оцінюються заходи, передбачені підприємством для ліквідації або зменшення рівня збитковості. До фінансового плану підприємства, яке планує отримання збитків, обов’язково включається Розрахунок формування фінансових результатів діяльності підприємства у плановому році. Органом управління державним майном аналізуються окремі статті доходів і витрат підприємства, які впливають на формування фінансового результату підприємства. В обґрунтуванні до фінансового плану вказуються заходи, направлені на збільшення доходів та скорочення витрат.

Особлива увага аналізу фінансового плану та діяльності підприємства приділяється у випадку його збитковості, оскільки збитковість свідчить про нераціональність господарської діяльності, пов’язану із неефективним використанням матеріальних та фінансових ресурсів. Діяльність збиткового підприємства припиняється або проводиться його реструктуризація, санація тощо, крім обґрунтування збиткової діяльності підприємства, що викликана соціальним ефектом та заходами у сфері оборони і екологічної безпеки,

Затверджена форма фінансового плану є розрахунковим документом, де визначено основні принципові показники, що підлягають контролю в процесі управління підприємством. До принципових показників відносяться:

  •  прибутковість діяльності підприємства;
  •  спрямування коштів на його виробничий розвиток; 
  •  зростання власного капіталу; 
  •  рівень надходжень податків та обов’язкових платежів;
  •  погашення заборгованості минулих періодів перед бюджетом.

За виконання цих показників відповідає керівник підприємства згідно укладеного з ним контракту.

Складання поточного (річного) фінансового плану починається з розрахунку показника прибутку від звичайної діяльності підприємства. Першим елементом фінансового плану є дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства. У статті Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) згідно П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” відображається загальний дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тобто без врахування наданих знижок, повернення непроданих товарів та непрямих податків.

Дохід (виручка) від реалізації на підприємстві у розрізі окремих видів (груп) товарів, робіт, послуг при співставленні його з рівнем витрат на одиницю продукції (товарів, робіт, послуг), що забезпечує більш детальний аналіз та пошук шляхів оптимізації виробничої і збутової діяльності підприємства, збільшення обсягу прибутку від операційної діяльності, що є основою для підвищення рівня фінансового результату від звичайної діяльності.

Для підприємств, діяльність яких більшою мірою пов’язана із задоволенням державних потреб, планування доходів і надходжень доцільно проводити разом з відповідним органом – розпорядником бюджетних коштів. Особлива увага має приділятися органом управління державним підприємством до визначених витратних статей у фінансовому плані щодо раціонального використання бюджетних коштів. Це стосується Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, інших міністерств та відомств, де є такі підприємства.

Наступним етапом при складанні фінансового плану є розрахунки податків та інших вирахувань з доходу. У розрахунку формування фінансових результатів визначається показники “Податок на додану вартість” і “Акцизний збір”, що включаються до складу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

У статті “Інші вирахування з доходу” можуть відображатися знижки, повернення товарів, робіт, послуг, якщо їх надання планується підприємством.

“Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)” визначається вирахуванням з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо.

У статті “Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)” відображається  виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) або собівартість реалізованих товарів. Згідно П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) визначається за П(С)БО 9 “Запаси” і П(С)БО 16 “Витрати”.

Планування собівартості реалізації продукції здійснюється підприємством з урахуванням проведення заходів, що спрямовані на удосконалення системи управління, планування та організації виробництва, зниження матеріалоємності та енергоємності виробництва, удосконалення та оптимізації матеріально-технічного постачання.

У статті “Інші операційні доходи” відображаються дохід від операційної оренди активів; відшкодування раніше списаних активів; від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій).

Показник “Адміністративні витрати” відображає витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. Зниження та оптимізація витрат за цими статтями досягається також шляхом поліпшення фінансового плану, зниження збитків. З метою зменшення адміністративних витрат підприємство має передбачити заходи, спрямовані на удосконалення його організаційної структури та впорядкування штатів.

Показник “Витрати на збут” відображає витрати підприємства, пов’язані з реалізацією продукції (товарів), витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції споживачам тощо. Ці витрати навпаки можуть мати тенденцію до підвищення, якщо підприємство планує активізацію своєї збутової діяльності.

Показник “Інші операційні витрати” відображає собівартість реалізованих виробничих запасів, визнаних на момент складання фінансового плану; економічні санкції; відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, виникнення яких у плановому році підприємство вбачає на момент складання річного фінансового плану.

“Прибуток (збиток) від операційної діяльності” визначається як сума валового прибутку(збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Показник “Дохід від участі в капіталі” відображає доходи, отримані від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі, якщо отримання доходів вбачається на момент складання плану.

Показник “Інші фінансові доходи” враховує дивіденди, відсотки та інші доходи, які можуть бути отримані підприємством від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі), у плановому році. До інших доходів можуть бути включені доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; інші доходи у процесі звичайної діяльності, не пов’язані з операційною діяльністю підприємства.

Показник “Фінансові витрати” відображає сплачені проценти та інші витрати, пов’язані із залученням позикового капіталу з урахуванням довгострокових кредитів, інших видів позикового капіталу.

Показник “Втрати від участі в капіталі” відображає збитки, які визнані підприємством на момент складання фінансового плану.

Показник “Інші витрати” відображає собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; інші витрати, не пов’язані з операційною діяльністю підприємства.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків). Показник прибутку від звичайної діяльності включається до відповідної статті до основної форми річного фінансового плану.

Стаття “Податки на прибуток” відображає суму податку на прибуток від звичайної діяльності, що визначена згідно з П(С)БО 17 “Податок на прибуток”. Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податку на прибуток.

Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.

При складанні фінансового плану приділяється увага елементам операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші операційні витрати) в процесі діяльності підприємства у плановому році за вирахуванням тих витрат, які становлять собівартість продукції (робіт, послуг), що вироблена і спожита самим підприємством. При цьому з урахуванням розрахованих обсягів витрат на оплату праці підприємство визначає обсяги відрахувань на соціальні заходи, включаючи відрахування на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, інші соціальні заходи.

На формування фінансових результатів діяльності підприємства впливають товарообмінні (бартерні) операції. Використання бартерних схем призводить до зменшення фінансових результатів діяльності підприємства.

Підвищенню ефективності процесу планування може сприяти застосування комп’ютерних технологій, зокрема, спеціально розроблених пакетів програмного забезпечення з проектного аналізу, бізнес-планування.

Зазначені вимоги до фінансового планування обумовлюють необхідність організації контролю за результатами складання та виконання річних фінансових планів шляхом аналізу зведених показників за окремими галузями управління державним майном.

Показники фінансового стану формуються на основі фінансової звітності за алгоритмом (табл. 11.2).

Приклад фінансового плану державного підприємства наведено у табл. 11.3.


Таблиця 11.2

МЕТОДИКА

розрахунку показників фінансового плану державного підприємства

Одиниця виміру: тис. грн.

Показники

Джерело для розрахунку рядка

1

2

І. Джерела формування та надходження коштів

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування

Звіт про фінансові результати.

Оподатковуваний прибуток

Нерозподілений прибуток минулих періодів

Баланс.

Нерозподілений прибуток

Амортизаційні відрахування

Звіт про фінансові результати. Амортизація

Довгострокові кредити банків

“Звіт про рух грошових потоків”.

Надходження у формі позик. Бюджетний кредит

Інші довгострокові фінансові зобов’язання

“Звіту про рух грошових коштів”.

Надходження у формі позик суб’єктів господарювання

Інші довгострокові зобов’язання

Короткострокові кредити банків

“Звіту про рух грошових коштів”. Надходження у формі позик.

Кредит 1 короткострок.+ Кредит 2 короткострок.

Суми авансів, одержаних від поставок продукції, виконання робіт (послуг)

Приріст рядка “Баланс. Отримані аванси”

Векселі видані

Приріст рядка “Баланс. Рахунки до оплати”

Товари, роботи, послуги, отримані на умовах відстрочки платежу

Приріст рядка “Баланс. Рахунки до оплати”

Цільове фінансування і цільові надходження, усього

Рядок “Інші надходження”: (обсяг фінансування інвестором,

додаткові джерела фінансування)

у тому числі:

Субсидії, асигнування з бюджету (розшифрувати види бюджетних асигнувань)

Кошти спеціальних цільових фондів (розшифрувати)

Інші джерела (джерела)

ІІ. Приріст активів підприємства

Капітальні інвестиції, усього

“Звіт про рух грошових коштів”.

Інвестиційні витрати. Разом

у тому числі:

капітальне будівництво

“Звіт про рух грошових коштів”. Інвестиційні витрати:

Реконструкція верхньої будівлі залізничної дороги + Реконструкція газоочистки + Розвиток сировинної бази

придбання (виготовлення) основних засобів

“Звіт про рух грошових коштів”. Інвестиційні витрати:

Організація первинного підігріву сировини +

Організація виробництва власної електроенергії

придбання (виготовлення) інших необоротних активів

“Звіт про рух грошових коштів”.

Інвестиційні витрати:

придбання (створення) нематеріальних активів

“Звіт про рух грошових коштів”.

Інвестиційні витрати:

Модернізація, модифікація (добудова, дообладнання, реконструкція) основних засобів

“Звіт про рух грошових коштів”.

Інвестиційні витрати:

Довгострокові фінансові інвестиції

“Звіт про рух грошових коштів”.

Інвестиційні витрати: Розміщення вільних грошових коштів. Цінні папери.

Депозит, строком більше 12 міс.

Приріст оборотних активів підприємства

Приріст рядка “Баланс. Сумарні поточні активи” (разом по розділу ІІ).

Поточні фінансові інвестиції

“Звіт про рух грошових коштів”. Розміщення вільних грошових коштів.

Цінні папери. Депозит, строком менше 12 міс.  

Інші витрати (розшифрувати)

ІІІ. Повернення залучених коштів, усього

Виплати на погашення позик. Разом

у тому числі:

довгострокові кредити банків

“Звіт про рух грошових коштів”.

Виплати на погашення позик. Бюджетний кредит

інші довгострокові фінансові зобов’язання

інші довгострокові зобов’язання

короткострокові кредити банків

“Звіт про рух грошових коштів”. Виплати на погашення позик:

Кредит 1 короткострок. + Кредит 2 короткострок.

повернення позик, кредитів та інших коштів, отриманих на зворотній основі з бюджету

“Звіт про рух грошових коштів”.

Виплати на погашення позик.

відшкодування витрат бюджету, пов’язаних з виконанням гарантійних зобов’язань

“Звіт про рух грошових коштів”.

Виплати на погашення та обслуговування кредиту ЕКСІМБАНКУ, наданих під гарантії уряду.

IV. Витрати, пов’язані з унесенням обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів

Сплата поточних податків та обов’язкових платежів до бюджету, усього

“Звіт про рух грошових коштів”.

Податкові виплати. Разом.

У тому числі:

податок на прибуток

“Звіт про рух грошових коштів”.

Податкові виплати: Податок на прибуток

інші податки та обов’язкові платежі

Внески до державних цільових фондів, усього

“Звіт про рух грошових коштів”. Податкові виплати:

Відрахування в ФСС + Відрахування до Пенсійного фонду

у тому числі:

внески на загальнообов’язкове (державне) пенсійне страхування

“Звіт про рух грошових коштів”

Податкові виплати: Відрахування до Пенсійного фонду

внески на соціальне страхування

“Звіт про рух грошових коштів”

Податкові виплати: Відрахування в ФСС

внески на страхування на випадок безробіття

“Звіт про рух грошових коштів”.

Податкові виплати: Відрахування в ФССБ

Погашення податкової заборгованості, яка виникла на початок планового періоду, у тому числі реструктуровані  та відстрочені суми, що підлягають сплаті в плановому році

Приріст рядка “Баланс. Відстрочені податкові зобов’язання.”

Інші обов’язкові платежі (розшифрувати)

“Звіт про рух грошових коштів”.

Податкові виплати: Плата за надра тощо

V. Покриття збитків минулих періодів

Графік погашення сум згідно наказу по підприємству


Таблиця 11.3

                       ПРИКЛАД СКЛАДЕНОГО ФІНАНСОВОГО ПЛАНУ

Орган, з яким погоджено фінансовий план

______________________________________________

Затверджую

______________________________________________

(посада, ініціали ат прізвище керівника органу

управління державним підприємством)

Коди

Підприємство ____________________________

за ЄДРПОУ

Орган управління _________________________

за СПОДУ

Галузь __________________________________

за ЗКГНГ

Вид економічної діяльності ________________

за КВЕД

Місцезнаходження _______________________

Телефон ________________________________

Прізвище та ініціали керівника _____________

Фінансовий план

державного підприємства

на _2001_ рік

Одиниця виміру: тис. гривень

Показники

Код рядка

Плановий рік, усього

У тому числі за кварталами

I

II

III

IV

1

2

3

4

5

6

7

І. Джерела формування та надходження коштів

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування

010

600

10

250

250

90

Нерозподілений прибуток минулих періодів

020

Амортизаційні відрахування

030

2720

680

680

680

680

Довгострокові кредити банків

040

Інші довгострокові фінансові зобов’язання

050

Інші довгострокові зобов’язання

060

Короткострокові кредити банків

070

Продовження таблиці 10.3

Суми авансів, одержаних від поставок продукції, виконання робіт (послуг)

080

480

120

120

120

120

Векселі видані

090

495

495

Товари, роботи, послуги, отримані на умовах відстрочки платежу

100

Цільове фінансування і цільові надходження, усього

110

22000

2640

7700

8360

3300

у тому числі:

- субсидії, асигнування з бюджету (розшифрувати види бюджетних асигнувань)

111

  •  Державний бюджет

12000

1440

4200

4560

1800

  •  Місцевий бюджет

10000

1200

3500

3800

1500

- кошти спеціальних цільових фондів (розшифрувати)

112

  •  На ліквідацію повені

Інші джерела (розшифрувати)

120

600

150

150

150

150

- прямі угоди

320

80

80

80

80

- надання послуг

280

70

70

70

70

ІІ. Приріст активів підприємства

Капітальні інвестиції, усього

130

550

130

270

100

50

у тому числі:

капітальне будівництво

131

250

-

100

100

50

придбання (виготовлення) основних засобів

132

300

130

170

придбання (виготовлення) інших необоротних активів

133

придбання (створення) нематеріальних активів

134

Модернізація, модифікація (добудова, дообладнання, реконструкція) основних засобів

140

70

70

Довгострокові фінансові інвестиції

150

Приріст оборотних активів підприємства

160

1610

1010

1200

200

200

Поточні фінансові інвестиції

170

Інші витрати (розшифрувати)

180

ІІІ. Повернення залучених коштів, усього

190

у тому числі:

довгострокові кредити банків

191

інші довгострокові фінансові зобов’язання

192

інші довгострокові зобов’язання

193

короткострокові кредити банків

194

повернення позик, кредитів та інших коштів, отриманих на зворотній основі з бюджету

195

відшкодування витрат бюджету, пов’язаних з виконанням гарантійних зобов’язань

196

ІV. Витрати, пов’язані з унесенням обов’язкових платежів до бюджету та недержавних цільових фондів

Сплата поточних податків та обов’язкових платежів до бюджету, всього

200

3435

875

1060

1070

430

у тому числі:

податок на прибуток

201

215

55

60

70

30

Продовження таблиці 10.3

інші податки та обов’язкові платежі

202

3220

820

1000

1000

400

Внески до державних цільових фондів, усього

210

2450

522

700

700

528

у тому числі:

внески на загальнообов’язкове (державне) пенсійне страхування

211

2100

448

600

600

452

внески на соціальне страхування

212

210

44

60

60

46

внески на страхування на випадок безробіття

213

140

30

40

40

30

Погашення податкової заборгованості, яка виникла на початок періоду,

100

43

57

-

-

у тому числі

реструктуризовані та відстрочені суми, що підлягають сплаті в планованому році

214

100

43

57

-

-

Інші обов’язкові платежі (розшифрувати)

220

V. Покриття збитків минулих періодів

230

Керівник підприємства    ___________     __________________

    (підпис)    (розшифрувати)

10.4. Оперативне фінансове планування (бюджетування)

Система оперативного планування фінансової діяльності полягає в розробці комплексу короткострокових планових завдань з фінансового забезпечення основних напрямів фінансово–господарської діяльності підприємства.

Оперативне фінансове планування необхідне підприємству для контролю за фактичним надходженням коштів на поточний рахунок, витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану.

Більшість підприємств вдається до спрощеної системи оперативного фінансового планування, коли складається лише окремі його елементи – платіжний календар та касовий план.

Головною формою такого фінансового завдання є бюджет (кошторис).

Бюджет – це оперативний фінансовий план на короткостроковий період, що розробляється, як правило, в рамках наступного кварталу з розбивкою по місцях (і менших періодах), що відображає надходження і витрачання грошових коштів у процесі здійснення конкретних видів фінансово–господарської діяльності підприємства.

Підприємство самостійно вибирає види та структуру бюджетів. Консолідований (зведений) бюджет складається з інтегрованих індивідуальних бюджетів, що характеризують прогнозовані обсяги продажу, витрат, інших фінансових операцій у наступному періоді.

Зведений (консолідований бюджет включає: операційний і фінансовий бюджет. До операційного бюджету входять: бюджет продажу, бюджет виробництва, бюджет витрат, бюджет фінансових результатів.

До фінансового бюджету включаються: бюджет грошових коштів, бюджет капітальних інвестицій, прогнозний бухгалтерський баланс.

Бюджет є інструментом як планування, так і контролю. На початку періоду діяльності бюджет – це план або норматив; в кінці періоду діяльності він слугує засобом контролю, за допомогою якого фінансові менеджери можуть оцінити ефективність діяльності і прийняти управлінські рішення щодо вдосконалення діяльності підприємства в майбутньому.

Розробка бюджетів на підприємстві характеризується терміном “бюджетування” і спрямована на вирішення двох основних завдань:

  1.  визначення обсягу і видатків, що пов’язані з діяльністю окремих структурних одиниць і підрозділів підприємства;
  2.  забезпечення покриття цих видатків фінансовими ресурсами з різних джерел.

Бюджети, що використовуються в процесі оперативного фінансового планування, класифікуються за:

  1.  сферами діяльності підприємства;
  2.  видами витрат;
  3.  обсягом номенклатури витрат;
  4.  методами розробки.

Особливою формою бюджету є платіжний календар, що розробляється за окремими видами руху грошових коштів і по підприємству в цілому (у даному разі деталізується поточний фінансовий план надходження і витрачання грошових коштів чи план доходів і видатків грошових коштів на короткий строк).

Правильно складений платіжний календар дозволяє виявити фінансові помилки, недостатність коштів, з’ясувати причину такого стану, намітити відповідні заходи, і таким чином оперативно уникнути фінансових ускладнень і забезпечити платоспроможність підприємства.

Значення бюджетів полягає у підвищенні продуктивності праці працівників підрозділів та ефективності використання матеріальних і фінансових ресурсів.

Бюджетування – це стандартизований процес, відповідно самостійно розроблених підприємством та загальновизнаних вимог і процедур. До яких відносяться:

  1.  розроблення бюджетів за всіма підрозділами, що сприяє поліпшенню координації дій усередині підприємства;
  2.  забезпечення єдиного процесу щодо підготовки, аналізу і затвердження бюджетів;
  3.  дотримання зкоординованої діяльності між підрозділами підприємства при розробленні бюджетів;
  4.  структурованість бюджетів;
  5.  обґрунтованість показників бюджетів на основі досягнутих результатів, тенденцій, економічних чинників та заданих темпів розвитку підприємства;
  6.  відкритість бюджетів до змін (надання менеджерам прав коригування показників бюджету, виявлення та розв’язання потенційних проблем з метою постійного відслідковування змін в обсягах виробництва і продажу);
  7.  участь у бюджетуванні менеджерів підрозділів, що відповідають за виконання бюджету.

Процес бюджетування на підприємстві включає складання оперативного, фінансового і зведеного (консолідованого) бюджетів, управління і контроль за виконанням бюджетних показників.

Бюджети, що застосовуються в системі оперативного фінансового планування, класифікуються за рядом ознак (рис. 11.1).

В процесі бюджетування враховуються такі чинники:

стадії життєвого циклу продукту; постійні і змінні потреби покупців; рівень конкуренції; трудові ресурси; тенденції у розвитку технології; рівень підприємницького і фінансового ризику; потреби і ресурси виробництва; запаси на складі; вартість сировини; маркетингові і рекламні умови; ціноутворення на товари (послуги); моральне старіння товарів і послуг тощо.

Бюджетування здійснюється “знизу нагору” і “зверху донизу”. Бюджетування “знизу нагору” (з рівня підрозділів) проводиться із залученням їх працівників.

За складання бюджету “зверху донизу” бюджет направляється від керівництва до менеджера структурного підрозділу для його деталізації та розроблення рекомендацій.


Рис. 11.1. класифікація основних видів бюджетів, що розробляються на підприємстві в процесі оперативного фінансового планування

Задачі оперативного рівня єдині із задачами підприємства, тому індивідуальні бюджети інтегровані у консолідований (зведений) бюджет підприємства.

Складання бюджету включає такі етапи:

1. Підготовка прогнозу і бюджету продаж.

2. Визначення очікуваного обсягу виробництва.

3. Розрахунок витрат, пов’язаних з виробництвом і реалізацією продукції.

4. Розрахунок і аналіз грошових потоків.

5. Складання планових фінансових звітів.

Підготовка до бюджетування включає функціонально-вартісний аналіз виробництва і реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та визначення рівня, до якого можуть бути знижені витрати за одночасного збільшення прибутку, збереження якості й обсягу товарів (послуг).

До переваг бюджетного планування відносяться:

  •  надання структурним підрозділам більшої самостійності у витрачанні коштів економії по бюджету фонду оплати праці, що сприяє підвищенню матеріальної зацікавленості працівників в успішному виконанні планових завдань;
  •  зменшення непродуктивних витрат робочого часу працівників фінансової служби за рахунок мінімізації кількості контрольних параметрів бюджетів;
  •  досягнення режиму суворої економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства.

Структура та характеристика бюджетів

Бюджетування включає вибір видів і структури бюджету.

Консолідований (зведений) бюджет складається з інтегрованих один з одним бюджетів, що відбивають очікування керівництва щодо продаж, витрат, інших фінансових операцій у наступному періоді.

Консолідований бюджет – це скоординований за всіма підрозділами і функціями план діяльності підприємства загалом, що об’єднує блоки окремих бюджетів і характеризує інформаційний потік для прийняття і контролю управлінських рішень в області фінансового планування.

Зведений (консолідований) бюджет поділяється на дві частини:

  •  Операційний бюджет (operating budget).
  •  Фінансовий бюджет (financial budget).

Операційний (поточний, періодичний, оперативний) бюджет – це система бюджетів, що характеризує доходи і витрати за операціями або окремими функціями підприємства.

Операційний бюджет включає:

  •  Бюджет продаж (sales budget).
  •  Бюджет виробництва (production budget).
  •  Бюджет витрат (єдиний, або за видами витрат: закупівлі і використання матеріальних витрат, трудових, загальновиробничих, адміністративних та витрат на збут).
  •  Бюджетний звіт про прибутки і збитки.

Фінансовий бюджет – це план, в якому відображаються обсяг і структура грошових коштів та їх використання. Фінансовий бюджет включає:

  •  бюджет грошових коштів;
  •  бюджет капітальних інвестицій;
  •  прогнозний бухгалтерський баланс.

Фінансовий бюджет складається на базі інформації бюджетного звіту про прибутки і збитки.

Бюджет не має стандартизованих форм. Найбільш широко використовується структура зведеного (консолідованого) бюджету з виділенням оперативного і фінансового бюджетів.

Структура зведеного бюджету подана на рис. 11.2.

Формування зведеного (консолідованого) бюджету починається з операційного бюджету. В операційному бюджеті звичайна діяльність підприємства відображається через систему спеціальних техніко-економічних показників, що характеризують окремі напрями і стадії операційної та інших видів діяльності.

Рис. 11.2. Структура зведеного (консолідованого)

бюджету підприємства

В процесі його підготовки прогнозовані обсяги продаж і виробництва трансформуються у кількісні оцінки доходів і витрат для кожного з підрозділів підприємства.

Кінцевою метою операційного бюджету є складання зведеного плану прибутків і збитків.

Від величини і вартості реалізації (продаж) залежать обсяг виробництва, собівартість, прибуток тощо. Відправним етапом процесу бюджетування є бюджет продаж. Прогнозуються продажі, які (за реальності прогнозу) трансформуються у бюджет продаж. Розроблення бюджету продаж є складним процесом.  Обсяг реалізації визначається не тільки виробничою потужністю підприємства, але й факторами кон’юнктури: діяльністю конкурентів; положенням на національному і світовому ринках, їх невизначеністю і непередбаченістю (особливо це стосується підприємств з великою часткою продажу на світовому ринку, де невизначеність посилюється іноземною конкуренцією, коливанням курсів валют та іншими факторами); політикою ціноутворення; коливаннями попиту і пропозиції; результативністю реклами; якістю продукції, тощо.

Бюджет продаж – це найважливіший розрахунок, який є основою бюджетування, враховує конкурентну позицію підприємства та напрями її поліпшення.

Бюджет продаж і його товарна структура визначають рівень і загальний характер усієї діяльності підприємства, впливають на ряд інших бюджетів, які побудовані на інформації, визначеної в бюджеті продаж.

Програма складання бюджету продаж включає п’ять стадій: перша стадія – аналіз руху продаж (аналіз реалізації продукції (sales) за ряд попередніх років за видами продукції, регіонами, типом покупців, сезонністю, основними товарними групами та їх динамікою, що викликано нерівномірним щорічним приростом продаж, що впливає на розроблення прогнозу);

друга – аналіз чутливості основних ринків збуту (врахування загального економічного розвитку, фаз циклу – спад, піднесення тощо);

третя – вивчення можливостей реклами своїх товарів, кооперації, умов кредитування, що впливають на обсяг реалізації.

четверта – аналіз інформації про вартість невиконаних замовлень та тенденції щодо нових замовлень на продукцію підприємства, що особливо важливе для продукції з тривалим виробничим циклом;

п’ята – розрахунок продаж за окремими товарними групами і загалом по підприємству. Це кінцева фаза складання бюджету продаж, коли формується основна стратегія та обсяг продаж.

Прогноз продаж основа планування виробництва, а бюджет продаж бюджету виробництва.

Бюджет виробництва показує, скільки одиниць продукції необхідно виготовити (надати послуг), щоб забезпечити запланований обсяг продаж і необхідний рівень запасів. Він включає: аналіз виробничих потужностей; план виробництва; розрахунок виробничого персоналу; розрахунок виробничих витрат. На основі бюджету виробництва складають бюджети закупівлі і використання матеріалів, трудових і загальновиробничих, адміністративних витрат і витрат на збут.

Бюджет закупівлі / використання матеріалів. У бюджеті визначаються строки закупівлі і кількість сировини, матеріалів і напівфабрикатів, який необхідно придбати для виконання виробничих планів. Використання матеріалів визначається бюджетом виробництва і пропонованими змінами у рівні матеріальних запасів. Бюджет закупівлі матеріалів визначається як добуток кількості одиниць матеріалів на їх закупівельні ціни. Планові потреби закупівлі і використання матеріалів можуть бути представлені одним документом або окремими самостійними бюджетами. Більшість підприємств складає єдиний бюджет.

Бюджет трудових витрат визначає необхідний робочий час у годинах, що потрібні для виконання плану виробництва. Він розраховується як добуток кількості одиниць продуктів (послуг) на норму витрат праці в годинах на одиницю продукції. В цьому бюджеті чи в окремому визначаються витрати праці в грошовому вираженні як добуток необхідного робочого часу на різні часові ставки оплати праці.

Бюджет загальновиробничих витрат являє собою деталізований план виробничих витрат, відмінних від прямих, які необхідні для виконання плану виробництва. Метою складання цього бюджету є:

  •  інтеграція всіх бюджетів загальновиробничих витрат, розроблених менеджерами по виробництву і обслуговуванню та формування інформації для обчислення нормативів цих витрат на плановий період.

Бюджет адміністративних витрат являє собою деталізований план поточних операційних витрат, відмінних від витрат, безпосередньо пов’язаних з виробництвом і збутом, необхідних для підтримки діяльності підприємства загалом. Бюджет необхідний для контролю адміністративних витрат. Велику частину цього бюджету складають постійні витрати.

Бюджет витрат по збуту. У ньому деталізуються всі планові витрати, пов’язані зі збутом продукції і послуг. Окремі з витрат є змінними, такі як комісійні і транспортні витрати, інші витрати – на рекламу і заробітну плату старших контролерів, – постійні.

За розробку і виконання бюджету витрат на збут несе відповідальність відділ продаж

Бюджети витрат розробляють менеджери усіх підрозділів підприємства. В консолідації та аналізі цих розробок головну роль відіграє фінансовий відділ. На базі аналізу витрат за підрозділами і загального їх обсягу фінансовий відділ визначає можливості вдосконалення розрахунків з метою отримання найкращого фінансового результату. Завдання фінансового менеджера – вказати іншим менеджерам напрями зростання прибутковості їх підрозділів.

Формування бюджету витрат розпочинається із детального їх аналізу за минулий та поточний роки (загальні витрати, на одиницю продукції та витрати на закупівлю сировини за видами продуктів).

При підготовці фінансовим відділом звітів за кожним підрозділом виділяються згідно Положень (стандартів) бухгалтерського обліку П(С)БО постійні та змінні витрати за кожним центром витрат (cost center). Змінні витрати – це витрати, що прямо залежать від обсягу виробництва. Постійні – ті, що не залежать від обсягу виробництва.

Змінні витрати розраховуються на базі аналізу поточних витрат та прогнозуванні їх зростання (зниження) протягом наступного періоду.

На базі вказаних даних, а також бюджету виробництва за кожним підрозділом визначаються змінні витрати і складається бюджет. Поряд із змінними витратами розробляється бюджет постійних витрат. Постійні витрати визначаються за такими методами розрахунку: метод відсотку від обсягу продажу; метод витрат на одиницю продукції; метод аналізу цілей та задач.

Найчастіше використовується  метод витрат на одиницю продукції. Всі фінансові розрахунки проводяться у вартісному виразі на одиницю продукції. Витрати на маркетинг розраховуються за методом  аналізу цілей і задач. Результатом розрахунку  є визначення тенденцій у зміні витрат на рекламу до обсягу продаж, співвідношення витрат на рекламу до обсягу продаж у вартісному виразі, а також витрат на рекламу на одного покупця, на вид товару тощо.

Розрахунки змінних і постійних витрат за підрозділами (центрами витрат) фінансовий відділ використовує при розробленні бюджету витрат. Останній складається на основі принципу аналізу маржинального прибутку, що дозволяє розробити декілька варіантів досягнення фінансового результату. Фінансовий менеджер оцінює “загальну картину” витрат по підприємству і при потребі уточнює бюджет витрат.

При бюджетуванні здійснюється аналіз беззбитковості і визначається точка беззбитковості. Вона відповідає обсягу продаж, за якого виручка дорівнює сумі постійних та змінних затрат відповідно заданого обсягу виробництва та коефіцієнту використання виробничих потужностей. Аналіз беззбитковості допомагає визначити можливості для зростання прибутку. Чим нижча точка беззбитковості, тим більший прибуток і менший операційний ризик.

Операційний бюджет прибутків і збитків включає:

  1.  Виручку від реалізації продукції.
  2.  Собівартість продукції, що реалізується.
  3.  Валовий прибуток (п.1-п.2).
  4.  Витрати на збут.
  5.  Адміністративні витрати.
  6.  Прибуток (збиток) від продаж (п.2-п.4-п.5).

Прогноз  грошових потоків дає змогу визначити майбутні грошові надходження підприємства та його витрати. Такий прогноз дозволяє забезпечити у майбутньому контроль за грошовими потоками. Бюджет руху грошових коштів – це план грошових надходжень і платежів. Принципово важливим у бюджетуванні руху грошових коштів є визначення часу (терміну) фактичних надходжень і платежів. Бюджет грошових коштів підприємства складає фінансовий відділ. Бюджет складається на місяць, декаду, що дає можливість врахувати сезонні коливання у грошових надходженнях. Грошові потоки підприємства забезпечують його ліквідність. Прогнози грошових потоків є більш достовірними на найближчий час, ніж на далеку перспективу. Побудова “бюджету грошових коштів” починається з аналізу надходжень за реалізовану продукцію.

Грошові кошти, що надходять від продажу продукції (робіт, послуг), використовуються підприємством і, відповідно, складається розпис витрат.

Розпис витрат використовується для прогнозування суми чистих грошових потоків, а також складання бюджету грошових доходів і видатків на кожний місяць. Сума чистих грошових потоків може бути позитивною (надлишки) і негативною (дефіцит). Сальдо чистого грошового потоку на початок місяця збільшується на суму вхідного грошового потоку, зменшується на суму вихідного грошового потоку поточного місяця і визначається залишок чистого грошового потоку на початок наступного місяця.

Для підтримки ліквідності підприємство може залучати зовнішні джерела фінансування (банківський кредит, тощо).

Покрити дефіцит коштів підприємство може також іншими способами - відстрочити капітальні витрати або продати частину активів.. За надмірних сум залишків грошових коштів і сприятливої ситуації на фондовому ринку, їх можна направляти на купівлю цінних паперів, які за необхідності в подальшому можуть бути реалізовані. Планування бюджету грошових надходжень і витрат підприємства в тому й полягає, що бюджет допомагає запобігти можливим неплатежам покупців продукції.

Варіанти прогнозів враховують зниження або зростання продаж, скорочення або продовження строку, між пред’явленням рахунку до сплати та його оплатою.

Бюджет капітальних інвестицій. Бюджетування капітальних інвестицій відображає планові витрати, вибір проектів та джерела фінансування. Бюджетування капітальних інвестицій визначає розвиток підприємства та ефективність діяльності..

Бюджет капітальних інвестицій на основі вибраного критерію рентабельності інвестицій визначає, які довгострокові активи необхідно придбати або побудувати. Бюджет капітальних інвестицій впливає на бюджет руху грошових коштів, на бюджетний звіт про прибутки і збитки, на бюджетний бухгалтерський баланс (змінюючи величину основних засобів та інших довгострокових активів).

Бюджетування капітальних інвестицій здійснюється за урахування аналітичних показників їх економічної ефективності: періоду окупності інвестицій; внутрішньої ставки доходу (стандартний внутрішній коефіцієнт прибутковості);  чистої теперішньої вартості; індексу рентабельності.

Прогнозний бухгалтерський баланс характеризує зміни фінансового і майнового стану підприємства за умови виконання в інших бюджетах господарських і фінансових операцій.

Прогнозний баланс комерційної діяльності підприємства складається методом відсоткового відношення до продаж. Він ґрунтується на тому, що на рух активів підприємства впливають зміни обсягу реалізації. При скороченні обсягу продаж зменшується сума активів і, навпаки, при зростанні продаж виникає необхідність у збільшенні суми активів.

Метод відсотків передбачає диференціацію активів. Виділяються активи, на які впливають зміни обсягу продаж (вони називаються спонтанними), й активи, незалежні від цих змін. Більша частина активів залежить від обсягу продаж. Так, дебіторська заборгованість, товарно-матеріальні запаси прямо пов’язані зі зменшенням або збільшенням продажу.

Аналогічно визначаються статті пасиву балансу за змін, що відбуваються. Так, збільшення кількості зайнятих приведе до зростання показника “нарахована, але не виплачена заробітна плата”, зросте також сума “нарахованих податків” через збільшення бази для оподаткування. Для розрахунку прогнозного балансу необхідно, перш за все, проаналізувати баланс за попередній рік.

Такий розрахунок можливий за задовільного фінансового стану підприємства і аналогічного рівня  запасів сировини, дебіторської заборгованості тощо. Якщо ж передбачаються зміни, то відповідно і прогнозовані активи / пасиви визначаються із врахуваннями відсотку їх зростання чи падіння.

Якщо сума визначених (розрахованих) пасивів не покриває всі активи, то підприємству необхідно додатково збільшити фонди підприємства на різницю між пасивами та активами.

Сума коштів, що необхідна підприємству, покривається за рахунок зростання заборгованості або збільшення власного капіталу. При визначенні джерел фінансування враховується структурна політика щодо формування капіталу

11.5. Контролінг виконання фінансового плану

Важливим елементом бюджетування є контроль. Контроль – це зворотній бік бюджетування. Ієрархічна система бюджетів підприємства дозволяє встановити жорсткий контроль за надходженням і витрачанням коштів, створити реальні умови для вироблення ефективної фінансової стратегії.

Бюджет є основою для контролю. Це проявляється в тому, що по мірі реалізації закладених у бюджеті планів контролюються фактичні результати діяльності підприємства. Бюджетний контроль здійснюється через порівняння фактичних показників з плановими. Основна увага приділяється показникам, які відхиляються від планових та з’ясовуються причини цих відхилень. Це один з способів одержання всебічної інформації про діяльність підприємства, перевірки виконання бюджетів.

Виявлення відхилень фактичних показників від планових (бюджетних) та їх аналіз необхідно здійснювати кожний місяць. Менеджер зацікавлений в отриманні такої інформації, за допомогою якої можна розробити заходи, направлені на зміну способу виконання планів або перевірку вихідних положень, на яких базується бюджет. Потрібно припускати ситуацію, за якої виявиться, що бюджет був складений на основі невірних вихідних положень. Реальність бюджету визначається величиною відхилень фактичних значень від запланованих. Чим ближчі фактичні і бюджетні значення показників, тим вища реальність бюджету.

Реальність бюджету оцінюється за умови, що:

Фактична виручка  Виручці за бюджетом

Фактичні витрати  Витратам за бюджетом

Фактичний прибуток  Прибутку за бюджетом

Велика різниця між бюджетними і фактичними значеннями показників свідчить про недосконале планування з причини некомпетентності виконавців та неефективного використання ресурсів.

Бюджети постійно повинні переглядатися і в міру необхідності коригуються з тим, щоб зберегти їхню контрольну роль. Бюджет на рік уточнюється кожного кварталу. Чим нестабільніші умови діяльності підрозділу підприємства, тим частіше коригується бюджет. Завданням контролю є зменшення витрат, що досягається за рахунок поліпшення методів і технологій виробництва, підвищення відповідальності працівників за якість товарів (послуг).

За умов, коли бюджет не відповідає вимогам реальності і перестає бути інструментом управління, його необхідно змінити. Бюджет коригується, коли відбуваються суттєві зміни у послідовності виконання робіт, у витратах або у підприємства з’являються нові конкуренти. Доцільно також змінити всі бюджети, якщо прогнозований обсяг продажу в значній мірі відрізняється від фактичного.

Важливо визначити, коли і за яких умов починається віддача від вкладених коштів, що досягається за розрахунку точки беззбитковості. Точки беззбитковості – елемент самоокупності. Продажі за межею точки беззбитковості є елементом самофінансування.

Розрахунок точки беззбитковості, її аналіз є основними аспектами управління постійними і змінними витратами та обсягом реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Розрахунок точки беззбитковості дозволяє визначити, за якого обсягу продажу підприємство буде беззбитковим, тобто той обсяг продажу, нижче якого підприємство починає втрачати кошти.

Точка беззбитковості – це рівень фізичного обсягу продажу при заданій ціні протягом окремого періоду часу (місяць, квартал, рік), за рахунок якого підприємство покриває витрати. Дохід у підприємства виникає за точкою беззбитковості. Точка беззбитковості показує, за якого обсягу виробництва і реалізації продукції виручка від реалізації дорівнює витратам на виробництво. Для підприємства має сенс виробляти продукцію, якщо проект дозволить забезпечити виробництво і реалізацію товару в обсязі, що перевищує поріг беззбитковості, тільки тоді проект починає приносити прибуток. За обсягів випуску продукції, що нижчі за поріг беззбитковості, підприємство понесе збитки.

Точка беззбитковості розраховується за наступною формулою:

О = Зпост / (Ц – Ззм ),

де О – обсяг виробництва, при якому досягається беззбитковість;

Зпост – умовно-постійні затрати;

Ц – ціна одиниці продукції;

Ззм – змінні витрати у розрахунку на одиницю продукції.

Зміни, що постійно мають місце при здійсненні різних видів діяльності, обумовлюють зміни і точки беззбитковості. Якщо відбулися зміни у структурі підприємства або системі його фінансування, вона має бути перерахована. На підприємстві має здійснюватися постійний аналіз щодо точки беззбитковості, використовуючи наступні методичні підходи до її розрахунку.

Приклад розрахунку точки беззбитковості. Вихідні дані:

постійні (загальновиробничі) витрати складають 60 млн. грн. у рік; змінні витрати на одиницю продукції (на матеріали, комплектуючі вироби, відрядна заробітна плата тощо) складають близько 75 тис. грн.

Ціна одиниці продукції складає 115 тис. гривень.

Розрахунок точки беззбитковості (Тб) здійснюється за формулою:

                                                                                             

Відобразимо на графіку (рис. 10.5) взаємозв’язок показників обсягу виробництва, витрат і прибутку.

Із графіка видно, що обсяг доходу, який знаходяться між лініями змінних і загальної їх суми (постійні витрати плюс змінні), вище точки беззбитковості, представляє собою прибуток.

Аналіз розрахованої точки беззбитковості необхідний для:

  •  визначення критичної виробничої програми підприємства;
  •  оцінки стану підприємства.

Рис. 11.3. Графік взаємозв’язку показників обсягу виробництва,

витрат і прибутку

де: N – обсяг виробництва продукції у вартісному вираженні;

Z – повна собівартість продукції (витрати на виробництво);

K – точка критичного обсягу виробництва;

QК – критична кількість одиниць продукції;

NК – критичний обсяг виручки (поріг рентабельності, точка беззбитковості);

NФ – фактичний обсяг виручки;

Ф – запас фінансової міцності (різниця між фактичною виручкою і порогом рентабельності).

Важливу роль щодо величини точки беззбитковості відіграють наслідки підвищення або зниження ціни продукції. Аналіз впливу цін має бути направлений на забезпечення необхідного прибутку.

Наприклад, якщо ціна за одиницю продукції знизилася на 2000 грн., тоді виникає потреба у збільшенні обсягу випуску продукції, щоб не відбулося зниження прибутку.

                                                 Тб =                            = 1579 од.

У нашому прикладі точка беззбитковості у випадку зниження ціни складатиме 1579 од., тобто на 79 од. більше, ніж за первинного розрахунку.

Таким чином, аналіз беззбитковості дозволяє визначити:

обсяг продажу, який забезпечує покриття витрат і отримання необхідного прибутку;

залежність величини прибутку підприємства від змін ціни реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), змінних і постійних витрат;

значення кожного виду продукту в покритті загальних витрат.

До переваг методу аналізу беззбитковості потрібно віднести:

простоту використання;

наглядність при плануванні прибутку;

врахування впливу операційних змін на прибутковість підприємства;

можливість визначення оптимального співвідношення постійних і змінних витрат.

Метод аналізу беззбитковості використовується у випадках:

введення у виробництво нового продукту;

модернізації виробничих потужностей;

створення нового підприємства;

зміни виробничої або адміністративної діяльності підприємства.

При розрахунку точки беззбитковості потрібно врахувати окремі обмеження і допущення:

ціна продукту, що виготовляється, вважається постійною величиною протягом всього розрахункового періоду;

здійснюється аналіз тільки одного виду продукту або, у випадку випуску декількох продуктів, змішані продажі вважаються стабільними;

ефективність виробництва вважається постійною величиною протягом всього розрахункового періоду;

не враховується зміна виробничих запасів із періоду в період;

змінні витрати на виробництво одиниці продукції вважаються постійними протягом всього розрахункового періоду;

загальна сума виробничих витрат є постійною.

Точка беззбитковості дозволяє розрахувати діапазон безпеки, що є одним із показників ризику. Чим менше значення резерву безпеки, тим вищий ризик попадання підприємства у область збитків.

Для розглянутого прикладу запланований обсяг продаж складає 195,5 млн. грн. (1700 одиниць по ціні 115 тис. грн.), за цього значення рівня резерву прибутковості (РРП) як частки від запланованого обсяг продажу складатиме:

За виробництва і збуту одночасно декількох видів продуктів необхідно враховувати, що вони відрізняються за ціною, величиною змінних витрат, їх часткою в розподілі загальновиробничих витрат, а тому точка беззбитковості буде залежати від частки кожного виду продукту у загальному обсязі продаж.

Алгоритм розрахунку беззбитковості для виробництва багатьох видів продукції:

1) визначається частка кожного виду продукту у загальному обсязі продажу;

2) розраховується сумарний зважений дохід.

Приклад 1.

Підприємство виготовляє продукти А і Б. Необхідно визначити точку беззбитковості за виробництва продуктів двох видів.

Дані для розрахунку точки беззбитковості випуску продукції двох видів представлені в табл.11. .

На основі вихідних даних, наведених в табл. 10.8, спочатку визначаємо сумарний зважений дохід на одиницю продукції (ЗД):

ЗД = (21000 х 0,7) + (15000 х 0,3) = 192000 грн.

Таблиця 11.

Вихідні дані для розрахунку точки беззбитковості.

№ пор.

Назва статті

Продукт А

Продукт Б

1.

Ціна, грн.

40000

30000

2.

Зміні витрати на одиницю продукції, грн.

18000

15000

3.

Дохід (маржинальний дохід), грн.

21000

15000

4.

Частка в обсязі продажу, %

70

30

5.

Постійні витрати, грн.

100000000

Потім визначаємо точку беззбитковості:

Приклад 2.

Підприємство виробляє три види продуктів – А, Б, В. Відомі дані показників на рік щодо обсягу продажу кожного продукту, річних змінних витрат по кожному продукту, а також постійних витрат, що представлені в табл. 10.9. Необхідно визначити точку беззбитковості окремо для кожного продукту.

Загальна точка беззбитковості (ЗТБ) для всіх продуктів у вартісному вираженні складатиме:

Таблиця 11

Вихідні дані для розрахунку

№ пор.

Назва статті

А

Б

В

Всього

1.

Обсяг продаж, тис. грн.

30000

60000

20000

110000

2.

Частка в обсязі продаж, %

25,5

45,0

29,5

100

3.

Змінні витрати, тис. грн.

12000

30000

5000

47000

4.

Дохід (маржинальний дохід), тис. грн.

16500

27000

13700

57200

5.

Рівень доходу від обсягу продаж, %

55

45

68,5

52,0

6.

Постійні витрати, тис. грн.

24000

Точка беззбитковості для кожного продукту визначається (загальні значення точки беззбитковості необхідно помножити на валовий прибуток) у відсотках виручки від продажу відповідного продукту:

А = 46154 х 0,255 = 11769 тис. грн.,

Б = 46154 х 0,450 = 20769 тис. грн.,

В = 46154 х 0,295 = 13615 тис. грн.

Аналіз умов беззбитковості при обґрунтуванні інвестиційних проектів

Розрахунок точки беззбитковості за своєю сутністю є спробою визначити необхідні обсяги продажу при різних цінах з врахуванням постійних витрат.

Точка беззбитковості – це обсяг продажу, якого потрібно добитися за аналізованого (або заданого) рівня ціни, щоб збитки (постійні витрати) підприємства були нульовими. Як було відзначено вище, на точку беззбитковості впливають постійні і змінні витрати і вона розраховується за допомогою графічної побудови.

Приклад. Вихідні дані для розрахунку:

ціна продукції прийнята на рівні 35000 грн. за одиницю; максимальний обсяг виробництва за наявних у підприємства потужностей складає 15000 одиниць; максимальна виручка від продаж при повному використанні потужностей може скласти відповідно 525 млн. гривень. Однак прогноз продаж дає оцінку максимуму на рівні 9000 шт., що відповідає 315 млн. грн.; сума постійних витрат, необхідних для діяльності фірми, складає 40 млн. грн., що визначає розрахунок постійних витрат; змінні витрати на виготовлення однієї одиниці продукції складають 17500 грн., а максимальний обсяг випуску – 262,5 млн. гривень; якщо проводити розрахунки по випуску 15 тис. од., продукції в сумі 262,5 млн. грн., ми покриємо тим самим постійні витрати у 40 млн. гривень; у той же час і змінні витрати розраховуються на випуск відповідного числа виробів. Наприклад, обсягу виробництва у 5000 од. відповідає величина змінних витрат 87,5 млн. грн., плюс 40 млн. грн. постійних витрат. Всього витрати складали 127,5 млн. грн. (87,5 + 40). Використовуючи графічний метод, можна знайти точку перетину ліній виручки від продажу і загальної величини витрат, що і буде точкою беззбитковості.

Різниця між беззбитковим і максимальним обсягом продаж представляє запас фінансової безпеки. Запас фінансової безпеки – це обсяг продукції (товарів), який підприємство, згідно з прогнозами ринку, може надіятися продати понад її обсягу, що забезпечує його беззбитковість.

Будь-який прогноз має діапазон погрішностей. Погрішність у 5 – 7% від загального обсягу продаж свідчить, що від даної операції не буде отримано прибутку, але і не буде досягнута беззбитковість. Точка беззбитковості може бути визначена за вище наведеною формулою.

У нашому прикладі ми отримаємо:

Цьому обсягу виробництва за аналізованого рівня ціни у 35000 грн. і відповідає беззбиткова сума виручки від реалізації у 80 млн. грн. (2,3 тис. шт. х 35 тис. грн.).

У новому виробництві, коли випуск продукції зростає від місяця до місяця, графік беззбитковості допомагає визначити, у якому місяці підприємство доб’ється беззбитковості.

Отже, за більш високої ціни продажу точка беззбитковості буде досягнута за меншого обсягу випуску і раніше у часі, а за більш низької ціни часовий лаг збільшується. Проводиться також аналіз стратегії фінансування, що відображається у заключній частині фінансового розділу бізнес-плану. В цій частині необхідно здійснити контроль за раціональністю визначення:

  •  суму необхідних коштів для здійснення заходів;
  •  джерел отримання необхідних коштів;
  •  очікуваного періоду повного повернення позикових коштів і отримання інвесторами доходу;
  •  розміру доходу.

При розробці фінансового розділу бізнес-плану необхідно врахувати реальні економічні умови і фінансову політику держави, у протилежному випадку отримані результати можуть бути далекими від реальних.

На базі оцінки бюджету, контролю за його виконанням, аналізу точки беззбитковості виявляється можливість вдосконалення фінансової роботи підприємством, напрями поліпшення його фінансового становища, бюджетування і фінансового планування загалом.

11.6. Прогнозування показників фінансової звітності

Оцінка ефективності діяльності підприємства і управління його фінансовими ресурсами є важливим етапом фінансового менеджменту. Запорукою успішності будь якого бізнесу є передбачення майбутнього фінансового стану підприємства, визначення очікуваного розміру його фінансування. Визначення ймовірної діяльності підприємства в майбутньому може бути забезпечено шляхом розробки прогнозних фінансових документів – проектів майбутніх звіту про фінансові результати, звіту про грошові потоки та бухгалтерського балансу. Прогнозний звіт про фінансові результати та звіт про грошові потоки являють собою робочий план для всього підприємства в цілому, а прогнозний бухгалтерський баланс відображає сумарний вплив передбачуваних майбутніх управлінських рішень на фінансовий стан підприємства. Розробка прогнозних фінансових звітів являє собою складний процес фінансового прогнозування, яке повинно здійснюватись у чіткій послідовності. Фінансове прогнозування включає складання таких бюджетів на фінансових звітів:

  •  бюджетів поточної діяльності;
  •  грошового бюджету;
  •  прогнозних фінансових звітів.

Складові частини фінансового прогнозування(бюджету поточної діяльності, грошовий бюджет, інвестиційний та фінансові плани, прогнозні фінансові звіти) тісно пов’язані між собою, оскільки будуються на основі одного і того ж комплексу вихідних положень (рис. 11.4)

Схема складання прогнозних фінансових звітів, наведена на рис. 11.4 показує, як різноманітні бюджети поточної діяльності зливаються в єдиний консолідований грошовий бюджет, який в свою чергу підкріплюється специфічними конкретними даними з інвестиційного і фінансового планів (верх схеми). Таким чином, прогнозні фінансові звіти – всеохоплюючий вираз очікуваного стану підприємства в майбутньому.

 

Рис. 11.4  Система прогнозування фінансових звітів

Наведена система є основою визначення методичних підходів та послідовності прогнозування фінансових звітів. Прогнозування кожного фінансового звіту базується на своїй основі.

  1.  Звіт про фінансові результати  складається на основі формування:
  •  Бюджету доходів підприємства на прогнозний період з розподілом їх за видами діяльності (операційна, інвестиційна, фінансова) та за структурними підрозділами (центрами доходів) підприємства;
  •  Загального (агрегованого) бюджету доходів підприємства;
  •  Бюджету витрат підприємства на прогнозний період з розподілом їх за структурними підрозділами (центрами витрат);
  •  Загального (агрегованого) бюджету витрат підприємства;
  •  Загального бюджету доходів та витрат підприємства, що трансформується в прогнозний звіт про фінансові результати;
  •  Розрахунок фінансових показників на основі прогнозного звіту про фінансові результати та співставлення їх з очікуваними значеннями.
  1.  Звіт про рух грошових потоків – складається в результаті проведення прогнозних операцій підприємства за видами його діяльності на касову базу. Послідовність формування цього звіту така:
  •  Розмежування надходжень та витрат грошових коштів за видами діяльності підприємства;
  •  Визначення розміру мінімального постійного залишку грошових коштів;
  •  Встановлення точного часу виникнення грошових надходжень та витрат притоків та відтоків;
  •  Формування надходжень (притоків) грошових коштів на основі загального (агрегованого) бюджету доходів підприємства, переведеного на касову базу;
  •  Формування витрат (відтоків) грошових коштів на основі загального (агрегованого) бюджету витрат підприємства, переведеного на касову базу;
  •  Координація за часом графіку надходжень і витрат грошових коштів;
  •  Координація притоків та відтоків грошових коштів на основі фінансового та інвестиційного планів;
  •  Узагальнення прогнозних надходжень і витрат грошових коштів в прогнозному грошовому бюджеті, який являє собою прогнозний звіт про рух грошових коштів;
  •  Співставлення суми загального прогнозного притоку чи відтоку грошових коштів з сумою прогнозного прибутку підприємства.
  1.  Бухгалтерський баланс – складається на завершальному етапі прогнозування на основі:
  •  Перенесення до журналу прогнозних господарських операцій підприємства інформації, представленої в загальних (агрегованих) бюджетах доходів і витрат підприємства;
  •  Перенесення до журналу прогнозних господарських операцій інформації, представленої в прогнозному грошовому бюджеті;
  •  Складання узагальненого прогнозного журналу господарських операцій підприємства;
  •  Складання прогнозного бухгалтерського балансу на основі прогнозного журналу господарських операцій;
  •  Розрахунок прогнозних фінансових коефіцієнтів на основі прогнозного бухгалтерського балансу та формування висновків про прогнозний фінансовий стан підприємства.

Прогнозування фінансових звітів включає в себе як дослідження минулих тенденцій, так і передбачення майбутнього розміру виручки, витрат, інших доходів і витрат. Тенденції можуть бути виявлені за використання різних методів аналізу від простого дослідження характерних рис, які наглядно розрізняють до застосування різноманітних статистичних методів з метою побудови тренду для використання його як бази для заключень (висновків) про майбутній стан підприємства. Прогнозування ключових елементів можна почати з побудови такого тренда, але не естраполювати минулі тенденції, хоча за відсутності впевненості в довготривалості вибраного виду бізнесу. Прогнозування фінансового стану підприємства доводиться здійснювати з врахуванням минулого досвіду, щоб забезпечити підприємців реальними прогнозами, які в нашій країні через нестабільність політичної та економічної системи можуть бути короткостроковими.

Література

  1.  Басовский Л.Е. Прогнозирование и планорование в условиях рынка. – М.: ИНФРА – М., 1999. – 260 с.
  2.  Бень Т.Г. Довбня С.Б. Бюджетування як інструмент удосконалення системи фінансового менеджменту підприємств //Фінанси України. – 2000 - № 7. с. 48-55
  3.  Мойсеєнко І.Є. Фінансове планування на підприємстві // Фінанси України – 2000. - №9. с. 155-158.
  4.  Прогнозирование и планирование в условиях рынка: Учебное пособие / ред. Т.Г. Морозова. – М.: ЮНИТИ, 1999. – 318 с.
  5.  Прогнозирование и планирование: Учебное пособие / Е.А. Черныш. М.: Приор, 1999. – 176 с.
  6.  Теплова Т.В. Планирование в финансовом менеджменте: Учебное пособие. М., 1998. – 140 с.
  7.   Финансовое планирование и контроль: Учебное пособие / под. Ред. М.А. Поукова, А.Х. Тейлора. М.: ИНФРА – М., 1996. – 479 с.
  8.  Фінанси підприємств. Підручник / за ред. А.М. Поддєрьогіна . К.: КНЕУ, 2000, 460 с.
  9.  Харко А.Ю. Бюджетування у процесі управління фінансовою діяльністю підприємства // Фінанси України. – 2001. № 9. с. 87-91.

1 Для підприємств, що здійснюють виробничу діяльність.

1 Орієнтовними заходами, що впливають на підвищення ефективності діяльності підприємства є наведені у п.3 та


п.4 “Примірного переліку”.


Процес фінансового планування

Аналіз фінансової ситуації

Розробка загальної фінансової стратегії підприємства

Складання поточних фінансових планів

Коригування, ув’язка і конкретизація фінансового плану

Розробка оперативних фінансових планів

КЛАСИФІКАЦІЯ БЮДЖЕТІВ ЗА ОСНОВНИМИ

КЛАСИФІКАЦІЙНИМИ ОЗНАКАМИ

За сферою діяльності підприємства

За методами розробки

За широтою номенклатури витрат

За видами витрат

бюджет по операційній діяльності

бюджет по інвестиційній діяльності

бюджет по фінансовій діяльності

капітальний бюджет (бюджет капітальних витрат)

поточний бюджет (бюджет поточних витрат)

комплексний (зведений) бюджет

функціональний (операційний) бюджет

гнучкий бюджет

статичний стабільний бюджет

Зведений (консолідований) бюджет  підприємства

Бюджет продаж

Бюджет витрат на збут

Виробничий бюджет

Бюджет закупки/використання матеріалів

Бюджет витрат праці

Бюджет загальновиробничих витрат

Бюджет адміністративних витрат

Прогноз собівартості реалізованої продукції

Прогнозний звіт про фінансові результати

Бюджет капітальних витрат

Бюджет грошових коштів

Прогнозний бухгалтерський баланс

Операційний бюджет

Фінансовий бюджет

остійні витрати

Ціна одиниці продукції – Змінні витрати на одиницю продукції

6000000

115000 – 75000

Тб =

=

= 1500

Збиток

Прибуток

Маржинальний дохід

Постійні витрати

Змінні витрати

Кількість

одиниць

продукції

QK

Q

Ф

NФ

NК

0

Дохід,

витрати

N, Z

К

6000000

113000 – 75000

Прогнозний обсяг продажу

Прогнозний обсяг продаж

Обсяг продажу, що відповідає точці беззбитковості

РРП =

х 100% =

=

195500000 – 172500000(1500 х 115)

195500000

х 100% = 11,8%

Тб =

Постійні витрати

Сумарний зважений дохід на одиницю продукції

=

100000000

19200

= 5208 од.

Загальний рівень доходу від обсягу продаж

ЗТБ =

Постійні витрати

=

24000000

52

= 46154 тис. грн.

BSV =

40000000

35000 – 17500

= 2286.

Прогнозні фінансові звіти

Інвестиційний план

Грошовий бюджет

Фінансовий план

Витрати на опера-ційну діяльність

Доходи від опера-ційної діяльності

Бюджет доходів

Бюджет витрат

Доходи від інвести-ційної діяльності

Витрати на інвести-ційну діяльність

Доходи від фінансової діяльності

Витрати на фінансову діяльність

  1.  

 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

74347. Составление схем замещения сетей одного или нескольких напряжений. Учет трансформации 64 KB
  Схема имеет 5 линий различного класса напряжения и 5 подстанций ступеней трансформации. Например если подстанция ПС1 соединяет выводы генератора с ЛЭП 500кВ то возможными напряжениями линий последующих ступеней будут 220 110 и т. Чем ниже напряжение сети тем большее количество линий она имеет и тем меньшая мощность передается по каждой из них.
74348. Электрические параметры режима и параметры схемы замещения. Виды режимов и их характеристика 51 KB
  Электрические параметры режима и параметры схемы замещения. Исходными данными для расчета установившихся режимов служат: схема электрического соединения и параметры сети электроэнергетической системы данные о потребителях и источниках электроэнергии. Нагрузки реальных электрических сетей при их проэктировании и эксплуатации обычно задают значениями потребляемых ими мощностей или токов ЭЭС представляется схемой замещения параметры которой обычно разделяют на продольные входящие в последовательную цепь передачи и распределения...
74349. Виды записи и составляющие полной мощности при сопряженном векторе тока. Векторные диаграммы комплексов мощности и тока 1.21 MB
  Виды записи и составляющие полной мощности при сопряженном векторе тока. Векторные диаграммы комплексов мощности и тока запись мощности при сопряженном токе Рассмотри общий случай при активноиндуктивной нагрузки источник синусоидального тока. Смещение тока относительно напряжения и определяет соотнощение между активной и реактивной составляющими мощности. Это соотношение известно как коэффициент мощности.
74350. Закон Ома для участка электрической цепи. Математическая запись. Падение и потери напряжения. Векторная диаграмма токов и напряжений 525 KB
  Падение и потери напряжения. Закон Ома для участка электрической сети: Ток на участке сети при неизменном сопротивлении пропорционален падению напряжения на участке сети. При неизменном падении напряжения ток на участке сети обратно пропорционален сопротивлению сети Математическая запись: Падение и потери напряжения: Если взять разность показаний вольтметров V1 и V2: эта разность компенсируется потерей или перепадом напряжения. эта величина называется падением напряжения Протекание электрического тока обусловлено...
74351. Характеристика и определение потерь мощности в ЛЭП напряжением 6-500 кВ. Баланс мощности ЛЭП 33.5 KB
  Баланс мощностей является следствием закона сохранения энергии и может служить критерием правильности расчета электрической цепи. а Постоянный ток Для любой цепи постоянного тока выполняется соотношение: 14 Это уравнение представляет собой математическую форму записи баланса мощностей: суммарная мощность генерируемая источниками электрической энергии равна суммарной мощности потребляемой в цепи. Из закона сохранения энергии следует что сумма всех отдаваемых активных мощностей равна сумме всех потребляемых активных мощностей т. 15В...
74354. Цель расчета и математическая постановка задачи. Общая характеристика методов решения уравнений установившихся режимов 29 KB
  Общая характеристика методов решения уравнений установившихся режимов. Расчет и анализ электрических режимов реальных ЭС и систем передачи и распределения электроэнергии содержащих десятки сотни линий электропередачи и узлов нагрузки необходимо выполнять посредством программно-вычислительных комплексов на ЭВМ. Расчет установившихся режимов ЭС содержит два этапа: формирование уравнений и их решение. Расчет установившихся режимов состояний ЭС в классическом виде заключается в определении напряжений в узлах сети используя которые находят...
74355. РАСЧЕТ И АНАЛИЗ УСТАНОВИВШИХСЯ РЕЖИМОВ РАЗОМКНУТЫХ ЭЛЕКТРИЧЕСКИХ СЕТЕЙ 184 KB
  Электрической сетью называется совокупность линий электропередачи и преобразующих подстанций, предназначенная для передачи, распределения и доставки электрической энергии потребителям. Назначение распределительных сетей – снабжение потребителей электрической энергией нормированного качества