73942

УПРАВЛIННЯ IНВЕСТИЦIЯМИ

Лекция

Финансы и кредитные отношения

Економічна сутність інвестицій та їх класифікація Ефективне управління інвестиціями обумовлює необхідність: з’ясування сутності інвестицій та можливості їх реалізації в різних формах; розробки і реалізації інвестиційної стратегії як головної мети інвестиційної діяльності; урахування класифікації інвестицій; вибору та оцінки ефективності інвестиційних проектів підприємств; забезпечення оптимального співвідношення джерел фінансування в реальних капітальних інвестицій; оцінювання ефективності фінансових інвестицій та формування оптимального...

Украинкский

2014-12-21

151.5 KB

0 чел.

ТЕМА 8. УПРАВЛIННЯ IНВЕСТИЦIЯМИ

8.1. Економічна сутність інвестицій та їх класифікація

Ефективне управління інвестиціями обумовлює необхідність:

  •  з’ясування сутності інвестицій та можливості їх реалізації в різних формах;
  •  розробки і реалізації інвестиційної стратегії як головної мети інвестиційної діяльності;
  •  урахування класифікації інвестицій;
  •  вибору та оцінки ефективності інвестиційних проектів підприємств;
  •  забезпечення оптимального співвідношення джерел фінансування в реальних капітальних інвестицій;
  •  оцінювання ефективності фінансових інвестицій та формування оптимального портфеля цінних паперів.

Ефективність розробленої інвестиційної стратегії досягається за умови:

  •  узгодженості інвестиційної стратегії із загальною стратегією економічного розвитку підприємства.
  •  внутрішньої збалансованості інвестиційної стратегії;
  •  узгодженості інвестиційної стратегії із зовнішнім середовищем;
  •  реалізації інвестиційної стратегії з урахуванням наявного ресурсного потенціалу.

З метою забезпечення ефективного управління інвестиціями їх класифікують за певними ознаками.

1. За видами інвестицій:

  •  виробничі інвестиції – вкладення у виробничі ресурси (основні засоби і предмети праці);
  •  фінансові інвестиції – вкладення коштів у цінні папери, цільові банківські вклади, депозити, придбання паїв. Найбільшу частку серед них складають цінні папери, у тому числі кошти в банках;
  •  інтелектуальні інвестиції – вкладення коштів в об’єкти інтелектуальної власності.

2. За цілями застосування інвестиції поділяють на – реінвестиції (зміна старих засобів) і нетто-інвестиції (придбання нових активів, розширення виробництва).

3. За характером участі в інвестуванні виділяють прямі і непрямі інвестиції.

4. За терміном інвестування розрізняють короткострокові і довгострокові інвестиції.

5. За формою власності. Інвестиції поділяють на приватні і державні.

6. За рівнем інвестиційного ризику виділяють такі види інвестицій: безризикові, низькоризикові, високоризикові, спекулятивні.

7. За місцезнаходженням інвесторів виділяють національні й іноземні інвестиції: національні або внутрішні, іноземні.

 Ураховуючи класифікацію інвестицій та напрями їх здійснення, розробляють  інвестиційну політику підприємства, що повинна відповідати таким вимогам:

  •  підпорядкованості довгострокової інвестиційної стратегії загальній і конкурентній стратегіям та узгодженості з фінансовою стратегією підприємства;
  •  оптимальності співвідношень напрямів інвестування: капітальні інвестиції; інвестування в оборотні кошти; фінансові інвестиції; інтелектуальні інвестиції;
  •  альтернативності вибору інвестиційної політики;
  •  обґрунтування доцільності інвестицій за допомогою як фінансових показників їх оцінки, так і неформальних критеріїв.

Суб’єктами інвестиційної діяльності є інвестори, замовники, виконавці робіт, користувачі об’єктів інвестиційної діяльності, а також постачальники, будь-які суб’єкти підприємницької і фінансової діяльності – банківські, страхові і посередницькі установи.

Iнвесторами можуть бути:

1) фізичні і юридичні особи;

2) об’єднання юридичних осіб, які створені на основі договору про спільну діяльність і не мають статусу юридичної особи;

3) державні органи;

4) органи місцевого самоврядування;

5) іноземні суб’єкти підприємницької діяльності.

Суб’єкти інвестиційної діяльності діють в інвестиційній сфері, яка включає:

  •  сферу капітального будівництва, де відбувається вкладення інвестицій в основні засоби виробничого і невиробничого призначення. Ця сфера об’єднує діяльність замовників-інвесторів, підрядників, проектувальників, постачальників обладнання та інших суб’єктів інвестиційної діяльності;
  •  інноваційну сферу, в якій реалізуються науково-технічна продукція і інтелектуальний потенціал;
  •  сферу обігу фінансового капіталу, грошового, позикового і фінансових зобов’язань у різних формах.

8.2. Управління реальними інвестиціями

Управління інвестиціями включає:

1. Управління інвестиційною діяльністю на державному рівні, що передбачає законодавче регулювання, контроль, стимулювання інвестиційної діяльності.

2. Управління інвестиційною діяльністю окремого суб’єкта господарю-вання, що передбачає вибір об’єктів інвестування і контроль за процесом інвестування.

3. Управління інвестиційними проектами, що включає планування, організацію розроблення, координацію, контроль тощо.

Початковим етапом управління інвестиціями на рівні підприємства є аналіз інвестиційного клімату країни, що ґрунтується на вивченні таких прогнозів:

  •  динаміки валового внутрішнього продукту і обсягів виробництва продукції;
  •  динаміки розподілу валового внутрішнього продукту (накопичення і споживання);
  •  розвитку приватизаційних процесів;
  •  законодавчого регулювання державою інвестиційної діяльності;
  •  розвитку окремих інвестиційних ринків, особливостей грошового і фондового;
  •  демографічної ситуації.  

Висновки з проведеного аналізу є основою наступного етапу – вибору конкретних напрямів інвестиційної діяльності підприємства відповідно до  стратегії його економічного і фінансового розвитку.

Завершуючи оцінювання інвестиційної привабливості галузей, з’ясовують:

  •  динаміку розвитку галузі країні і світі;
  •  умови конкуренції (бар’єри в галузі, відносини між конкурентами, можливість появи товарів-аналогів);
  •  виробничий потенціал виробників і платоспроможність покупців;
  •  законодавство з інвестицій.

Це дослідження є основою для висновків про перспективність інвестування коштів у підприємства даної галузі.

Основним показником інвестиційної привабливості галузей є рівень забезпечення прибутковості активів, які використовуються.

Оцінка інвестиційної привабливості галузей дорівнюється оцінкою регіонів, має різну привабливість. Привабливість регіонів обумовлена їх місцерозташуванням, розвитком транспортної мережі, соціальними умовами; розвитком підприємницької інфраструктури; природнокліматичними умовами, наявністю ресурсів, тощо.

Iнвестиційна привабливість регіонів України оцінюється за різними критеріями. Результати оцінки регіону порівнюються з середніми показниками по Україні і на цій підставі підприємство приймає управлінські рішення про вибір конкретних напрямів інвестицій.

8.3. Види інвестиційних проектів, класифікація та методи оцінки їх економічної ефективності

Велике значення інвестиційного проекту в управлінні капітальними інвестиціями полягає в тому, що це документ, який забезпечує окремі напрями стратегічного розвитку підприємства шляхом реального інвестування, обґрунтовує потребу у відповідних інвестиційних ресурсах у різних формах їх і містить систему відповідних управлінських рішень щодо забезпечення найефективніших форм реалізації поставлених  у ньому інвестиційних цілей.

Вибір ефективного інвестиційного проекту – важлива складова управління реальними інвестиціями. Під час вибору інвестиційного проекту враховують характеристики, що розрізняють проекти, їх класифікаційні ознаки. Iнвестиційні проекти можна класифікувати за такими ознаками:

1. Залежно від цільової спрямованості всі інвестиційні проекти, що розробляються підприємствами, поділяються на проекти розвитку та проекти санації.

2. За напрямами виробничого розвитку, які відповідають конкретним цілям економічної стратегії підприємств, інвестиційні проекти поділяються на проекти освоєння нової продукції; проекти вдосконалення (або впровадження нової) технології; проекти значного нарощення обсягів виробництва продукції, утому числі з регіональною диверсифікацією цього виробництва; проекти освоєння нових ринків збуту продукції; проекти розширення сировинної бази (для підприємств добувних галузей економіки) тощо.

3. Суттєвою класифікаційною ознакою інвестиційних проектів є конкретна форма здійснення реальних інвестицій. Ураховуючи ці форми, пропонується така класифікація інвестиційних проектів:

  •  проекти, спрямовані на придбання цілісних майнових комплексів з метою забезпечення товарної або регіональної диверсифікації виробничої діяльності підприємства;
  •  проекти нового будівництва об’єктів із закінченим технологічним циклом на спеціально відведених територіях;
  •  проекти реконструкції підприємства, пов’язані з суттєвим перетворенням виробничо-технологічних процесів на основі сучасних науково-технічних досягнень (у цих проектах може передбачатися розширення окремих виробничих і невиробничих приміщень, будівництво замість знесених нових споруд цього  самого призначення на території діючого підприємства);
  •  проекти модернізації активної частини основних виробничих засобів  при  конструктивній зміні всього або основного парку обладнання, машин і механізмів, що використовуються підприємством; проекти придбання окремих видів матеріальних та інноваційних нематеріальних активів, які передбачаються до оновлення (у зв’язку із фізичним або моральним зношуванням) або збільшення
    (у зв’язку із розширенням обсягу виробничої діяльності), приросту оборотних товарно-матеріальних цінностей.

İнвестиційні проекти модернізації активної частини основних засобів підприємства можуть розглядатися за класифікаційною ознакою конкретної форми їх здійснення, а саме:

  •  проекти, спрямовані на відтворення основних засобів;
  •  проекти придбання нових нематеріальних активів інноваційного характеру;
  •  проекти забезпечення приросту матеріальних оборотних засобів.

4. Залежно від обсягу інвестування розрізняють проекти малі, середні та великі. Критерієм такої класифікації проектів є обсяг інвестиційних ресурсів, необхідний для їх реалізації (цей показник розглядається у грошовій формі).

5. Відповідно до терміну реалізації інвестиційні проекти поділяють на три групи: короткострокові проекти (із загальним терміном реалізації до одного року); середньострокові проекти (із загальним терміном реалізації від одного до двох років); довгострокові проекти (із загальним терміном реалізації понад два роки). Наведені критерії поділу проектів за термінами реалізації використовуються як у світовій, так і у вітчизняній практиці інвестиційної діяльності.

6. Залежно від участі окремих груп інвесторів у реалізації проекту їх поділяють на такі види: проекти, які реалізуються самим підприємством без сторонньої допомоги; проекти, які реалізуються за участі інших вітчизняних інвесторів (до них відносять також проекти. які реалізуються за рахунок фінансування із державного бюджету для державних підприємств); проекти, які реалізуються за участі іноземних інвесторів. Така класифікація інвестиційних проектів певною мірою визначає вимоги до структури та рівня обґрунтування їхніх окремих розділів.

7. У зарубіжній практиці широко використовується класифікація інвестиційних проектів за рівнем їхнього ризику. За цією ознакою найбільш поширеним є таке групування інвестиційних проектів:

  •  проекти з рівнем ризику нижче середнього (до них відносять, як правило, інвестиційні проекти, що мають забезпечити зниження собівартості продукції);
  •  проекти із середнім рівнем ризику (до них відносять зазвичай проекти реконструкції або нового будівництва, що забезпечують розширення виробництва продукції); проекти з рівнем ризику вище середнього (до них відносять, як правило, інвестиційні проекти, спрямовані на розроблення нової продукції або проникненням на інші регіональні ринки її збуту);
  •  проекти з найвищим рівнем ризику (до них відносять, як правило, проекти, спрямовані і на дослідження та  розроблення нової технології виробництва, а також на первісне її впровадження).

Ефективність інвестиційних проектів оцінюється на основі таких методичних підходів: оцінки повернення інвестованого капіталу на основі показника грошового потоку, який формується за рахунок сум чистого прибутку та амортизаційних відрахувань у процесі експлуатації інвестиційних проектів;  обов’язкового приведення до теперішньої вартості як інвестованого капіталу, так і сум грошового потоку; вибору диференційованої ставки процента (дисконтної ставки) у процесі дисконтування грошового потоку для різних інвестиційних проектів.

Для прийняття рішень про довгострокові інвестиції виникає потреба в прогнозуванні їх ефективності. Для цього потрібний аналіз витрат за тривалий період.

Основними методами оцінки є:

а) розрахунок строку окупності інвестицій (t);

б) розрахунок індексу рентабельності інвестицій (IR);

в) визначення чистого приведеного ефекту (NPV);

г) визначення внутрішньої норми дохідності (IRR);

д) розрахунок середньозваженого стоку життєвого циклу інвестиційного проекту, тобто дюрації (Д).

В основу цих методів покладено порівняння обсягу планових інвестицій і майбутніх грошових надходжень. Перші два можуть базуватись як на облікованій величині грошових надходжень, так і на дисконтованих доходах з урахуванням часової складової грошових потоків.

Перший метод оцінки ефективності інвестиційних проектів є найбільш простим і найбільш поширеним, і полягає у визначенні строку, необхідного для того, щоб інвестиції окупили себе.

Строк окупності інвестицій визначатиметься залежно від рівномірності розподілу доходів від проекту за роками. Якщо доходи від проекту розподіляються рівномірно за роками, то строк окупності інвестицій визначається діленням суми інвестиційних витрат на величину річного доходу.

Тому, оцінюючи ефективність інвестицій, потрібно брати до уваги не тільки строки їх окупності, а й дохід на вкладний капітал, для чого розраховується індекс рентабельності (IR) і рівень рентабельності інвестицій (R):

      Очікувана сума доходу

IR = ----------------------------------- ,

     Очікувана сума інвестицій

    Очікувана сума прибутку

R = ----------------------------------- ,

     Очікувана сума інвестицій

Однак недоліком показника, розрахованого на основі очікуваної величини доходів є те, що він не враховує розподілу припливу і відпливу грошових коштів по роках і часову вартість грошей, що дуже важливо.

Сутність методу дисконтування полягає у визначенні суми грошей, яку матиме інвестор у кінці операції. У разі застосування такого методу дослідження грошового потоку ведеться від теперішнього до майбутнього. При цьому заданими величинами є вихідна сума інвестицій, строк і процента ставка дохідності, а шуканою величиною – сума коштів, яка буде отримана після закінчення операції.

Тому для визначення вартості, яку матимуть інвестиції через кілька років, згідно з методом складних процентів застосовують таку формулу:

FV = PV (1 + r)n,

де: FV – майбутня вартість інвестицій через n років;  

PV – початкова сума інвестицій;

r – ставка процентів у вигляді десяткового дробу;

n – число років у розрахунковому періоді.

Якщо виникає необхідність порівняти умови фінансових операцій, що передбачають різні періоди нарахування процентів, то в цьому разі відповідні процентні ставки приводяться до їх річного еквівалента за такою формулою:

                    r

EFR = (1 + ---) m  - 1,

                   m 

де: EFR – ефективна ставка процента (ставка порівняння);

m – число періодів нарахування;

r – ставка процента.

Метод дисконтування грошових надходжень (ДГН) – дослідження грошового потоку – від майбутнього до поточного моменту. Він дає змогу привести майбутні грошові надходження до нинішніх умов. Для цього використовується така формула:  

            FV                   1

PV = --------- = FV --------- = FV . Kd,

        (1 + r)n           (1 + r)n   

де: Kd – коефіцієнт дисконтування.  

Якщо нарахування процентів здійснюється m раз у році, то для розрахунку поточної вартості майбутніх доходів PV використовується така формула:

                FV                          1

PV = --------------- = FV --------------- .

        (1 + r/ m)mn           (1 + r/ m)mn   

İнакше кажучи, дисконтування грошових надходжень використовується для визначення суми інвестицій, які необхідно вкласти нині, щоб довести їх вартість до необхідної величини за заданої ставки процента.  

Дисконтування грошових надходжень покладено в основу методів визначення чистої приведеної (поточної) вартості проектів і рівня їх рентабельності.   

У процесі фінансового аналізу використовують насамперед два основні показники оцінки ефективності інвестиційних проектів, що ґрунтуються на методі дисконтування грошових потоків у часі – ”чиста приведена вартість” (net present value, NPV) та ”внутрішня норма доходності” (internal rate of return, IRR). Вони мають певні особливості застосування для оцінювання ефективності інвестиційних проектів, що полягають в такому.  

Показник чистої приведеної вартості дає змогу порівняти теперішню вартість майбутніх доходів від реалізації інвестиційного проекту (у фазі його експлуатації) з інвестиційними витратами, які необхідно здійснити в поточному періоді. Чиста приведена вартість являє собою різницю між теперішньою вартістю (сумою) чистого грошового потоку та сумою інвестиційних витрат за проектом. При цьому сума чистого грошового потоку має дисконтуватися до того інтервалу часу, в якому передбачається початок реалізації інвестиційного проекту, а відповідно і здійснення інвестиційних витрат за ним (таке дисконтування має провадитись за постійною ставкою процента, обраною для проведення розрахунків, окремо за кожним інтервалом часу, що передбачається).

Розрахунки за методом чистої приведеної (поточної) вартості (NPV) здійснюються у такій послідовності.

1. Визначається поточна вартість витрат (Io), тобто обсяг інвестицій, який потрібно зарезервувати для проекту.

2. Розраховується поточна вартість майбутніх грошових потоків від проекту, для чого доходи за кожний рік CF (кеш-флоу) приводяться до поточної дати:

                  СF                  

PV = --------- ,

         n-1   (1 + r)n           

де r – ставка процента.  

3. Поточна вартість витрат (Io) порівнюється з поточною вартістю доходів (PV). Різниця між ними складає чисту приведену (поточну) вартість доходів (NPV):

                      СF                   

NPV  = PV – Io = ∑  ---------  - Io.

                             n-1   (1 + r)n           

Найбільш складним у розрахунках чистої приведеної вартості є визначення ставки дисконту (процента), що індивідуально обирається для кожного інвестиційного проекту, який розглядається, бо ця ставка суттєво впливає на кількісний показник відносної вартості чистого грошового потоку в кожному інтервалі часу. Відповідно до рекомендацій UNIDO ”норма дисконту прирівнюється до фактичної ставки процента за довгостроковими позиками на ринку капіталу або до ставки процента (вартості капіталу), який сплачується отримувачем позики”.

У випадку, коли гроші в проект інвестуються не разово, а частинами протягом декількох років, для розрахунку NPV застосовують наступну формулу:

                                      СFn            Ij       

NPV  = PV – Id = ∑  ---------  - ∑ ---------

                             n-1   (1 + r)n   j=1 (1 + r)n   

де: Id дисконтована сума інвестиційних витрат;

n  число періодів отримання доходів;

j – число періодів інвестування коштів в проект. 

У процесі оцінки ефективності інвестиційних проектів широко використовують також показник внутрішньої норми доходності. Він характеризує ставку дисконту, за якої дисконтована вартість чистого грошового потоку за інвестиційним проектом дорівнює теперішній вартості інвестиційних витрат за ним. Отже, внутрішня норма дохідності являє собою таку ставку дисконту, за якої показник чистої приведеної вартості за  інвестиційним проектом набирає нульового значення.

Внутрішня норма дохідності визначає максимально допустиму ставку дисконту, за якої можна інвестувати кошти без яких-небудь втрат для власника. Її значення знаходять із такого рівняння.

          СFn                                                          

∑  --------------  - Io = 0

n-1   (1 + IRR)n   

Економічний зміст даного показника полягає в тому, що він визначає очікувану норму дохідності або максимально допустимий рівень інвестиційних витрат в проект, що оцінюється. IRR має бути вищим середньозваженої ціни інвестиційних ресурсів:

IRR > CC,

де СС – середньозважена ціна інвестиційних ресурсів.   

Якщо ця умова витримується, інвестор може прийняти проект, у противному разі його слід відхилити.   

Визначення показника внутрішньої норми дохідності на практиці є досить складним процесом, змістом якого є послідовний багатоваріантний вибір різних ставок дисконту з поступовим наближенням до нульового значення чистої приведеної вартості за інвестиційним проектом. З метою спрощення таких розрахунків складено спеціальні фінансові таблиці та комп’ютерні програми, які дають змогу автоматично визначати показник внутрішньої норми доходності за різних значень грошових потоків за інвестиційними проектами.

Значення показника внутрішньої норми дохідності за конкретним інвестиційним проектом може бути інтерпретоване як рівень чистого грошового потоку, який можна отримати на інвестований капітал у процесі реалізації цього проекту. Одне й те ж значення показника внутрішньої норми дохідності можна  отримати за  інвестиційними проектами з різною структурою чистого грошового потоку як за обсягом, так і в часі (кількості досліджуваних інтервалів часу реалізації інвестиційних проектів). Тому в процесі фінансового аналізу і розрахунків цього показника завжди розглядають і зіставляють структуру та розподіл у часі дисконтованих чистих грошових потоків за різними інвестиційними проектами (у нашому прикладі проекти А і Б) – тільки за цих умов порівняння показників внутрішньої норми дохідності за ними буде коректним.

Значення IRR знаходять за наступною формулою:

   NPVА

IRR = rA + (rБ - rA) -------------------

        NPVА  -  NPVБ

При цьому повинні дотримуватися такі нерівності:

rA < IRR < rБ,  а NPVА 0 > NPVБ

Позитивне інвестиційне рішення про реалізацію проекту на основі показника внутрішньої норми дохідності можна прийняти за умови, що значення цього показника перевищує ставку дисконту, яка дорівнює мінімальному рівню норми прибутку на ринку капіталу з урахуванням відповідного рівня інвестиційного ризику.

Показники NPV і IRR взаємно доповнюють один одного. Якщо NPV вимірює масу отриманого доходу, то IRR оцінює спроможність проекту генерувати дохід з кожної гривні інвестиції.

Iснує ще ряд показників оцінки ефективності інвестиційних проектів, які можна розраховувати на основі інформації про грошові потоки. Найчастіше з цією метою розглядаються показники: ”індекс дохідності інвестицій” (profitability index; PI); ”індекс прибутковості інвестицій” (return on investment; ROI); ”період окупності інвестицій” (payback period; PP).

Показник індекс дохідності інвестицій потребує для розрахунку ту саму інформацію про дисконтовані грошові потоки, що й показник чистої приведеної вартості. Однак при розрахунках індексу дохідності замість знаходження різниці між поточною вартістю інвестиційних витрат і дисконтованою (теперішньою) вартістю майбутнього чистого грошового потоку, пов’язаного з реалізацією інвестиційного проекту, визначають співвідношення цих показників. Загальна формула, за якою ведуться розрахунки індексу дохідності за інвестиційним проектом, має такий вигляд:

      ЧГП

IДI = ---------,

       IВ

де:  ІДІ – індекс дохідності за інвестиційним проектом;

ЧГП – загальна сума дисконтованого чистого грошового потоку за інвестиційним проектом;

ІВ –  загальна теперішня вартість інвестиційних витрат за проектом.

Критерій прийняття інвестиційних рішень на основі розрахованого індексу доходності однаковий для всіх типів інвестиційних проектів: якщо значення цього показника перевищує одиницю, інвестиційний проект може бути прийнято до реалізації, і навпаки, якщо його значення менше ніж одиниця, або дорівнює одиниці, інвестиційний проект має бути відхилений (значення РІ = 1 у цьому разі відповідає значенню  NPV = 0, економічний зміст якого було розглянуто раніше).

Показник індекс прибутковості інвестицій розраховується на основі інформації про обсяг інвестованого капіталу і суми чистого прибутку від операційної діяльності в процесі експлуатації інвестиційного проекту. Цей показник визначають на основі прибутку за один рік, коли інвестиційний проект має уже експлуатуватись. Однак у  процесі фінансового аналізу інвестиційних проектів розрахунки цього показника можуть проводиться і для різних ступенів використання виробничих потужностей в окремі роки їх експлуатації. Суму чистого прибутку в окремі роки майбутньої експлуатації інвестиційного проекту має бути відповідно дисконтовано (тобто визначено у теперішній вартості).

Iндекс прибутковості інвестицій розраховують за такою формулою:

          ЧП

IПI = ------ × 100,

           IВ

де ІПІ –  індекс прибутковості за інвестиційним проектом, %;

ЧПр – річна сума дисконтованого чистого прибутку у фазі експлуатації інвестиційного проекту;

ІВ  загальна теперішня вартість інвестиційних витрат за проектом.

Оцінюючи ефективність інвестиційного проекту за індексом прибутковості, необхідно зважити на його недоліки: складність визначення року експлуатації проекту після досягнення ним передбаченої виробничої потужності, який можна вважати найбільш репрезентативним у розрахунках дисконтованого чистого прибутку (бо прибуток збільшується кожного року), використання підприємством пільг у перші роки експлуатації проекту, тому чистий прибуток у цьому періоді не коректно порівнювати з прибутком в умовах нормального його оподаткування. Для усунення цих недоліків доцільно було б показник річної суми чистого прибутку розраховувати як середньорічний за весь період експлуатаційної фази інвестиційного проекту.

Критерієм прийняття інвестиційних рішень на основі розрахованого показника індексу прибутковості інвестицій може бути фактичний рівень прибутковості власного капіталу за операційною діяльністю підприємства. Позитивне інвестиційне рішення щодо реалізації інвестиційного проекту слід  приймати, якщо індекс прибутковості інвестицій перевищуватиме фактичний рівень прибутковості власного капіталу за операційною діяльністю підприємства, і навпаки,  якщо індекс прибутковості інвестицій буде нижчим, проект має бути відхилено.

Показник періоду окупності інвестицій характеризує обсяг часу, необхідного для повного повернення інвестиційних витрат, пов’язаних із реалізацією проекту. Таке повернення відбувається у формі чистого грошового потоку, який складається із суми як чистого прибутку, так і амортизаційних відрахувань за основними фондами і нематеріальними активами, що використовуються.

Період окупності інвестицій розраховують за такою формулою:

                IВ

ПОI =  --------- ,

              ЧГПр

де  ПОІ –  період окупності інвестицій за проектом;

ІВ –  загальна теперішня вартість інвестиційних витрат за проектом;

ЧГПр – середньорічна сума дисконтованого чистого грошового потоку за  інвестиційним проектом.

Показник період окупності інвестицій має суттєву ваду, яку слід враховувати в процесі проведення оцінки ефективності інвестиційних проектів. Вона полягає в тому, що на його основі не можна врахувати ті чисті грошові потоки, які буде отримано після повної окупності інвестиційних витрат. Але перевагою цього показника є те, що він чітко визначає, коли підприємство поверне інвестований капітал, що в сучасних умовах жорсткого обмеження вільних грошових коштів має велике значення в процесі оцінки інвестиційної привабливості проекту. Кожне підприємство самостійно визначає критеріальне значення показника періоду окупності для різних типів інвестиційних проектів.

Однак, роль окремих показників у процесі прийняття інвестиційних рішень щодо реалізації проектів нерівнозначна.

У виборі методу оцінки ефективності інвестиційних проектів  пріоритетним серед розглянутих показників оцінки є показник чистої приведеної вартості, потім – показник внутрішньої норми дохідності. Iнші оціночні показники слід використовувати в процесі фінансового аналізу інвестиційних проектів лише як допоміжні.

8.4. Управління джерелами фінансування реальних інвестицій

Можливості залучення необхідних для реалізації інвестиційних проектів підприємства коштів є однією з головних передумов прийняття управлінських  рішень. Фінансування інвестиційних проектів підприємств, насамперед підприємств виробничого профілю, дістало в останні десятиліття широку міжнародну практику і призвело до створення організацій, спеціалізованих саме на такому фінансуванні. Ця практика, відома під назвою ”проектне фінансування”.  

Класифікацію основних джерел фінансування інвестиційних проектів за найважливішими ознаками наведено на рис. 8.3.

Класифікація основних джерел фінансування інвестиційних проектів

За рівнем формування фінансових ресурсів

За приналежністю фінансових ресурсів

За формою залучення влас-них фінансових ресурсів

Цент-ралі-зовані

кошти

Децент-ралізо-вані кошти

Власні кошти

Пози-кові кошти

Кошти, що залучаються з внутріш-ніх джерел

Кошти, що залучають-ся із зов-нішніх джерел

Рис. 8.3. Класифікація джерел фінансування інвестиційних проектів підприємств

З метою оптимізації джерел фінансування інвестиційних проектів у кожному випадку підприємству необхідно визначити вартість залучення інвестиційних ресурсів із різних джерел та розрахувати їхню середню вартість (середню вартість капіталу, що залучається). Щодо кожного із джерел фінансування мають бути використані всі резерви мінімізації вартості залучення їх. Ефективною слід вважати таку структуру джерел фінансування інвестиційного проекту, за якої середня вартість капіталу, що залучається, значно нижча за внутрішню норму дохідності за ним. Таке співвідношення слід вважати найважливішим критерієм можливості реалізації інвестиційного проекту за пропонованою схемою його фінансування.

8.5. Управління фінансовими інвестиціями

Фінансові інвестиції – це форма використання тимчасово вільного капіталу.

Конкретними формами їх здійснення є:

1) вкладення капіталу в дохідні фондові інструменти (акції, облігації та інші цінні папери, що вільно обертаються на ринку);

2) вкладення капіталу в дохідні види грошових інструментів, наприклад, депозитні сертифікати;

3) вкладення капіталу у статутні фонди спільних підприємств з метою отримання не тільки прибутку, але й розширення сфери фінансового впливу на інші суб’єкти  господарювання.

До основних фінансових інвестицій відносять акції та облігації. Саме вони є основними інструментами формування капіталу одними підприємствами і напрямами його розміщення для інших.

Сукупні вкладення інвестора в цінні папери розглядають як його портфель. Структура останнього відображає інтереси інвесторів, а також консолідацію ризиків за видами цінних паперів. Це дає змогу розглядати портфель як цілісний об’єкт управління, що в свою чергу, передбачає необхідність:

  •  визначення завдань щодо управління портфелем;
  •  розроблення і реалізації стратегії і тактики вирішення цих завдань.  

Тип портфеля – це узагальнена характеристика з урахуванням виду паперів, які входять до нього. Виділяють такі типи портфелів цінних паперів.

  •  портфель зростання. Він орієнтований на акції, курсова вартість яких швидко зростає. Мета формування портфеля – приріст капіталу інвесторів. Тому власникам портфеля дивіденди виплачуються в невеликому розмірі чи зовсім не виплачуються;
  •  портфель доходу. Метою його формування є отримання високих поточних доходів. При формуванні такого портфеля відношення стабільно виплачуваного процента та курсової вартості цінних паперів, які входять у цей портфель, вище ринкового. Відповідно їх курсова вартість зростає повільніше;
  •  портфель ризикового капіталу. Це портфель, що складається переважно з цінних паперів молодих компаній агресивного типу, які обрали стратегію швидкого розширення;    
  •  збалансований портфель. Він формується частково з цінних паперів із швидкозростаючим курсом, частково – з високодохідних. У цьому портфелі можуть міститися і високоризикові цінні папери. Метою його є приріст капіталу й отримання високого доходу, відповідно до чого і загальні ризики будуть збалансованими. Такий тип портфеля частіше обирають інвестиційні фонди, оскільки він відповідає меті їхньої діяльності;  
  •  спеціалізований портфель. У ньому цінні папери об’єднані за окремими критеріями (за видом ризиків, видом цінних паперів, галузевою чи регіональною належністю).

Тип портфеля не є постійним, він змінюється залежно від стану ринку і зміни цілей інвесторів.

Цілі портфельного інвестування можуть бути альтернативними відповідно до різних типів портфелів цінних паперів. Наприклад, якщо ставиться мета отримання високого процента, то перевага віддається ”агресивним” портфелям, що складаються із низьколіквідних і високоризикових цінних паперів молодих компаній, спроможних дати високий дохід у майбутньому. Навпаки, якщо найважливішим для інвестора є забезпечення збереженості і зростання капіталу, то в портфель включаються високоліквідні цінні папери, які емітовані відомими компаніями.

Кожний власник намагається сформувати оптимальний портфель цінних паперів.

Оптимальний портфель цінних паперів – це такий портфель, який би відповідав вимогам підприємства як за доходністю, так і за ризикованістю, що досягається збільшенням кількості цінних паперів у портфелі.  

Основний принцип оптимізації портфеля цінних паперів – це диверсифікація вкладень, тобто придбання різних за інвестиційними якостями типів (видів) цінних паперів з метою зниження ризику втрат і підвищення сукупної прибутковості. Диверсифікація заснована на розбіжностях у коливаннях доходів – цін на об’єкти інвестування. Ризик суттєво знижується, коли активи акціонерного товариства розподіляються між багатьма видами цінних паперів.

Загальним правилом для обережних інвесторів, які розподіляють кошти, що вкладаються в різні фінансові активи, є врахування того, ці активи показали за попередні роки:

  •  різну тісноту зв’язку кожного фінансового активу із загальноринковими цінами;
  •  протилежний діапазон коливань цін на фондові цінності всередині портфеля.

Управління портфелем цінних паперів здійснюють відповідно до стратегії інвестора, яка визначається:

  •  типом і цілями портфеля;
  •  станом ринку, його активністю, динамікою відсоткової ставки та курсовою вартістю цінних паперів;
  •  чинним законодавством (передбаченими пільгами та обмеженнями);
  •  загальноекономічним станом країни (фазою економічних циклів, рівнем інфляції);
  •  необхідністю підтримування рівня ліквідності та мінімізації ризиків;
  •  типом стратегії (коротко- , середньо- та довгострокова).

Управління портфелем цінних паперів включає:

  •   формування його складу та структури;
  •  регулювання складу портфеля на основі моніторингу.

Управління формуванням портфеля фінансових інвестицій має особливе значення, тому що єдині підходи для різних підприємств відсутні. Кожне підприємство, що намагається розмістити вільні кошти на фондовому ринку, має свою шкалу оцінки ризику й дохідності. Висока дохідність для одного підприємства може бути низькою для іншого.  

У нестабільній економіці України система цілей управління портфелем цінних паперів видозмінюється і може включати:

1) збереження і зростання капіталу відносно цінних паперів із зростаючою курсовою вартістю;

2) придбання цінних паперів, які за умовами обігу можуть замінити готівку (векселі);

3) доступ через придбання цінних паперів до дефіцитної продукції, майнових і немайнових прав;

4) розширення сфери впливу і перерозподілу власності, створення холдингів, промислово-фінансових груп та інших підприємницьких структур;

5) спекулятивна гра на коливанні курсів в умовах нестабільності фондового ринку;

6) другорядні цілі зондування ринку, страхування від надлишкових ризиків шляхом придбання державних короткострокових облігацій з гарантованим доходом.

Управління портфелем цінних паперів здійснюють через реалізацію таких завдань:

1. Вибір типу портфеля (портфеля, орієнтованого на першочергове отримання доходу за рахунок процентів і дивідендів; чи портфеля, орієнтованого на переважний приріст курсової вартості цінних паперів, що в нього входять).

2. Визначення найбільш прийнятного для підприємства ризику, питомої ваги цінних паперів з різними рівнями доходу і ризику. Ця задача розв’язується  з врахуванням загального правила, що діє на фондовому ринку: чим вищий потенційний ризик має цінний папір, тим вищий дохід він повинен приносити власнику, і навпаки.

3. Оцінювання ліквідності портфеля (визначення спроможності швидкого перетворення всього портфеля або його частини в грошові кошти з мінімальними витратами на реалізацію цінних паперів); спроможності акціонерного товариства своєчасно погашати свої зобов’язання перед кредиторами, які брали участь у формуванні портфеля цінних паперів (наприклад, перед власниками облігацій).

4. Визначення початкового складу портфеля і його можливих змін з урахуванням кон’юнктури, що склалася на ринку цінних паперів (попиту і пропозицій фондових цінностей).

5. Вибір стратегії подальшого управління фондовим портфелем на основі таких підходів:

а) визначення фіксованої питомої ваги кожного виду цінних паперів у фондовому портфелі протягом місяця.

б) притримання інвестором гнучкої шкали питомої ваги цінних паперів у портфелі. Початково портфель формується на основі вибраних підприємством  співвідношень між видами цінних паперів. Надалі ці співвідношення коригуються на основі аналізу ділової ситуації на фондовому ринку й очікуваних змін щодо попиту на цінні папери;

в) активного використання інвестором опціонних і ф’ючерсних контрактів  для зміни складу портфеля відповідно до цін на фондовому ринку.

Iснує два способи управління портфелем цінних паперів: 1) самостійний;
2
) трастовий (довірчий). Перший спосіб – це виконання всіх управлінських функцій, пов’язаних із фондовим портфелем, його утримувачем самостійно. Другий спосіб – передання всіх або більшої частини функцій з управління портфелем другій юридичній особі – трасту (довірчих операцій з цінними паперами). Такою довірчою особою є комерційні банки (їх трастові відділи); трастові компанії, що створюються банками; інвестиційні банки і фонди.

За першого варіанту (способу), коли утримувач фондового портфеля управляє ним самостійно, він зобов’язаний створити спеціальний структурний підрозділ (фондовий відділ), за яким закріпляється управління портфелем.

Функції фондового відділу акціонерного товариства пов’язані з управлінням фондовим портфелем цінних паперів зводяться до наступного:

1) визначення цілей і типу портфеля;

2) розробка стратегії і тактики управління портфелем;

3) оперативне планування руху цінних паперів в рамках заданих цілей;

4) реалізація операцій, що відносяться до управління портфелем;

5) аналіз і виявлення факторів, що впливають на склад, структуру і динаміку руху цінних паперів, що входять в портфель;

6) прийняття і реалізація практичних рішень, направлених на коригування складу і структури формування портфеля.

Відповідно до структури сформованого фондового портфеля інвестор може бути агресивним, консервативним чи поміркованим. Агресивний інвестор намагається отримати максимальний дохід від своїх вкладень, тому придбає акції промислових акціонерних компаній (корпорацій). Консервативний інвестор прагне придбати головним чином облігації і короткострокові цінні папери, які мають невеликий ступінь ризику. За структурою фондовий портфель кожного з інвесторів буде суттєво різнитися.

За результатами аналізу структури фондового портфеля приймається управлінське рішення про продаж (купівлю) певних видів цінний паперів. Iнвестиційні цінні папери продаються, якщо:

1) вони не принесли необхідному інвестору доходу і не очікується його зростання в майбутньому;

2) виконали покладену на них функцію;

3) з’явилися дохідніші сфери вкладення власних коштів.

У разі купівлі цінних паперів (акцій і облігацій) одного емітента інвестор виходить із принципу фінансового лівериджу (ФЛ) – співвідношення між облігаціями і привілейованими акціями, з одного боку, і звичайними акціями – з другого.

                          Облігації + Привілейовані акції

                ФЛ =  ---------------------------------------                

                                         Звичайні акції

Фінансовий ліверидж є показником фінансової стійкості акціонерного товариства, що відображається і на дохідності портфельних інвестицій. Високий рівень даного показника (понад 0,5) є загрозливим (небезпечним) для акціонерної компанії, оскільки призводить до її нестабільності.

Управління портфелем цінних паперів пов’язане з оцінкою ефективності цінних паперів, які придбає інвестор.

Ефективність фінансових вкладень оцінюють за такими методичними підходами та моделями:

  •  ретроспективної оцінки ефективності фінансових вкладень;
  •  прогнозування економічної ефективності окремих фінансових інструментів;
  •  базової моделі оцінки поточної вартості облігацій з періодичною виплатою процентів;
  •  моделі оцінки поточної вартості облігацій з виплатою всієї суми процентів під час її погашенні;
  •  моделі оцінки поточної вартості облігацій, що реалізується з дисконтом без виплати процентів;
  •  моделі дохідності дисконтних облігацій.

Ретроспективну оцінку ефективності фінансових вкладень здійснюють зіставленням суми отриманого доходу від фінансових інвестицій із середньорічною сумою даного виду активів. Середній рівень дохідності (ДВКзаг) може змінитися за рахунок структури цінних паперів, що мають різний рівень дохідності д), і рівня дохідності кожного виду цінних паперів, придбаних підприємством (ДВКі):

ДВКзаг = Σ д  . ДВК і)

Зміни ДВК за рахунок:

  •  структури фінансових вкладень

ΔДВК = Σ (ΔУд  . ДВКіо)

  •  рівня дохідності окремих видів інвестицій

ΔДВК = Σ (Рі1  . ΔДВКі)

Дохідність цінних паперів необхідно порівнювати з гарантованим доходом, за який приймається ставка рефінансування або процент, що отримують за державними облігаціями чи казначейськими зобов’язаннями.

Прогнозування економічної ефективності окремих фінансових інструментів здійснюють за допомогою як абсолютних, так і відносних показників. У першому випадку визначається поточна ринкова ціна фінансового інструмента, у другому –  розраховують відносну його доходність.

Поточна вартість будь-якого цінного паперу може бути розрахована за формулою:

               СFn            

PVф.н  = ∑  (---------),

                  n-1   1 + dn

де РVф.н – реальна поточна вартість фінансового інструмента;

СFn – очікуваний грошовий потік, що повернеться в n-му періоді;

d – очікувана або необхідна норма дохідності по фінансовому інструменту;

n – число періодів отримання доходів.

Підставляючи в дану формулу значення очікуваних грошових надходжень, дохідності і тривалості періоду прогнозування, можна розрахувати поточну вартість будь-якого фінансового інструмента.

Необхідна норма прибутку, що закладається інвестором в алгоритм розрахунку як дисконт, відображає, зазвичай, дохідність альтернативних даному інвестору варіантів вкладення капіталу. Це може бути розмір процентної ставки за банківськими депозитами, рівень процента за державними облігаціями і т.п.         

Особливості формування грошового потоку, що повертається за окремими видами цінних паперів, обумовлюють різноманітність моделей визначення їх поточної вартості.

Базова модель оцінки поточної вартості облігацій з періодичною виплатою процентів має такий вигляд:

                      СFn          Nобл.

PVобл.  = ∑  (---------) + ----------,

                        n-1   1 + dn              1 + d

де РVобл – поточна вартість облігацій з періодичною виплатою процентів;

CFn – сума отриманого процента в кожному періоді (добуток номіналу облігації на оголошену ставку процента (Nобл  . k);

Nобл – номінал облігації, що погашається в кінці строку її обігу (t);

k – річна купонна ставка процента.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

20388. УГОЛОВНАЯ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ ЮРИДИЧЕСКИХ ЛИЦ: ЗА И ПРОТИВ 381 KB
  Настоящая работа посвящена дискуссионной проблеме - проблеме уголовной ответственности юридических лиц, актуальной в научном и практическом отношении, но недостаточно освещенной в юридической литературе. Она подготовлена доктором юридических наук...
20389. ДОКАЗЫВАНИЕ В СОВЕТСКОМ УГОЛОВНОМ СУДОПРОИЗВОДСТВЕ 672 KB
  66 УПК УССР и И. 66 и 97 УПК УССР ст. 70 и 109 УПК РСФСР. Здесь были высказаны суждения как о том что их применение допустимо и по действующему за кону так как они объединяют в себе свойства соответ ственно киносъемки звукозаписи и фотоснимков так и о том что сначала нужно урегулировать в УПК возмож ность и порядок их применения.
20390. Высшая мера наказания: История, современность, будущее 962 KB
  Высшая мера наказания: История современность будущее Хотите предупредить преступление Сделайте так чтобы люди боялись законов но никого кроме законов не боялись Екатерина II Введение Вряд ли есть такая проблема в уголовном праве по которой было больше споров среди ученых политиков и практиков чем проблема смертной казни. За истекшее время смертной казни были посвящены тысячи работ авторы которых либо требовали ее немедленной отмены либо доказывали настоятельную необходимость. Законодательства разных стран мира также относятся...
20391. Конституционное (государственное) право зарубежных стран 1.32 MB
  Известен его политикоправовой комментарий к Конституции США 1985 подготовленный совместно с В. Основным источником конституционного государственного права являются конституции но они часто содержат лишь общие положения и обходят молчанием ряд важнейших вопросов государственной жизни тем самым оставляя их решение на усмотрение правительства и администрации. Наряду с этим конституции многих стран перегружены рядом мелочей и второстепенных деталей. 25бис конституции Швейцарии которая запрещает выпускать кровь у мясного скота не оглушив...
20392. Международный правопорядок 614.5 KB
  2 В книге анализируются различные подходы юристов и политиков к пониманию международного и мирового порядка дается понятие международного правового порядка исследуется процесс становления современного международного правопорядка раскрывается его сущность и значение как единого и юридически обязательного порядка для всех государств . Автор доктор юридических наук профессор возглавлял Отдел кодификации в ООН принимал участие в работе органов ООН и международных конференций по прогрессивному развитию международного права. был...
20393. Правовые основы деятельности акционерных обществ 2.27 MB
  За изданием Кодекса последовало принятие ряда федеральных законов которые развивали и детализировали положения Кодекса применительно к конкретным разновидностям юридических лиц: Об акционерных обществах О некоммерческих организациях Об обществах с ограниченной ответственностью и др. Федеральный закон Об акционерных обществах в значительной мере способствовал упорядочению деятельности акционерных обществ однако отдельные пробелы а также отсутствие детальной проработки ряда вопросов в Законе требовали дальнейшего совершенствования...
20394. Корпорации в России: Правовой статус и основы деятельности 2.91 MB
  2128 обществами Уст. Кашанина отмечала что если взять за основу характеристики форму имущественной обособленности организаций то оказывается что к числу корпораций относятся только те которые основаны на акционерном капитале и по своему правовому положению напоминают акционерные общества стран континентального права 30. Торговые корпорации Англии именуются компаниями company и подразделяются на публичные аналог открытого акционерного общества континентального права и частные аналог закрытого акционерного общества. Кашанина...
20395. Взрывчатка и наркотики: Особенности назначения экспертиз: Пособие для следователей и оперативных работников 370.5 KB
  В пособии изложены рекомендации по назначению экспертиз при расследовании фактов незаконного оборота наркотиков и взрывчатых веществ а также преступлений совершаемых путем взрыва. Наряду с этим дефицит знаний в этих областях ощущался и ощущается у работников правоохранительных органов столкнувшихся с тенденциями роста преступлений связанных с незаконным оборотом наркотиков и ВВ использованием взрыва в преступных целях. Научные работы экспертов этого института по методам экспертного исследования самодельных взрывных устройств СВУ...
20396. Меры пресечения в российском уголовном процессе 1.45 MB
  Меры пресечения в российском уголовном процессе. В издании рассматривaются цели виды основания и процессуальный порядок применения органами расследования прокурорами и судами мер пресечения. Особое внимание уделено наиболее строгой и ответственной мере пресечения заключению под стражу в том числе процессуальному механизму продления сроков содержания под стражей обжалованию и судебной проверке законности задержания ареста и продления сроков содержания под стражей Книга по курсу €œУголовный процесс€ адресована студентам аспирантам...