74032

Специфика процессов национального объединения Германии и Италии во второй половине XIX века

Доклад

История и СИД

Специфика процессов национального объединения Германии и Италии во второй половине XIX века Образование Германской империи. В ходе революции в Германии был выдвинут вопрос о национальном объединении страны об устройстве единой Германии. Большая часть германской буржуазии поддерживала план создания Малой Германии т. Бисмарк приступил к объединению Германии железом и кровью.

Русский

2014-12-23

35 KB

4 чел.

15. Специфика процессов национального объединения Германии и Италии во второй половине XIX века

Образование Германской империи. В ходе революции в Германии был выдвинут вопрос о национальном объединении страны, об устройстве единой Германии. Сложным был вопрос о том, под чьей эгидой состоится объединение Австрии или Пруссии. Большая часть германской буржуазии поддерживала план создания «Малой Германии», т.е. объединения немецких государств под эгидой прусской династии без включения Австрии.

В 1862 г. во главе правительства Пруссии был поставлен Отто фон Бисмарк (1815-1898), бундесканцлер, ответственный лишь перед президентом Северо-Германского союза, которым являлся король Пруссии. Бисмарк приступил к объединению Германии «железом и кровью». Первыми шагами в объединительном процессе стали войны Пруссии с Данией в 1864 г. и Австрией в 1866 г. По Пражскому миру государства Ганновер, Гессен, Нассау, Франкфурт были присоединены к Пруссии. Австрия устранилась от участия в решении германских вопросов. Пражский мир также предусматривал создание Северо-Германского союза из государств, расположенных севернее р. Майн. Пруссия теперь стала неоспоримым лидером национального объединения Германии. Россия соблюдала нейтралитет и облегчала этим объединительный процесс Пруссии. В образованном в 1867 г. Северо-Германском союзе Пруссия играла главенствующую роль, которая обеспечивалась прежде всего передачей ей командования над союзными войсками.

Интересы буржуазии были поддержаны введением полной свободы передвижения, единой системы мер и весов, отменой остатков цеховых привилегий, что открывало более широкие возможности для успешного развития капитализма и укрепляло союз буржуазии с правительственными кругами. Однако буржуазия фактически не получила доступа к политической власти.

Военные и политические успехи Пруссии пугали Францию. Правительство Наполеона III сочло своевременным в 1870 г. начать против Пруссии войну. Пруссия оказалась более подготовленной к войне, чем Франция.

На первом этапе Франко-прусская война являлась для немцев исторически прогрессивной, так как они стремились завершить национальное объединение Германии. Франция же ставила целью задержать объединение германских государств в единое государство и сохранить за собой преобладающее влияние в Европе.

Страх перед революционными выступлениями рабочих вынудил французское правительство на скорейшее заключение мира. Франция обязывалась выплатить 5 млрд. франков контрибуции, уступала Германии Эльзас и северо-восточную часть Лотарингии.

Победа Пруссии над Францией довершила дело объединения Германии в единое государство – Германскую империю.

Завершение объединения Германии произошло «сверху», в ходе захватнической войны. Прусское юнкерство (крупные земельные собственники) в объединительном процессе выступило господствующей силой, в которой огромную роль играла политика милитаризма. Те немецкие государства, которые оставались вне Северо-Германского союза, были подчинены Бисмарком Пруссии. Германская империя объединила 22 германские монархии и три вольных города Любек, Бремен и Гамбург. В апреле 1871 г. была принята конституция Германии, утверждавшая федеративное государственное устройство страны.

Национальное объединение Германии было прогрессивным явлением, способствующим дальнейшему развитию капитализма в стране. Однако форма объединения во главе с Прусской монархией была реакционной и опасной для народов Европы. Торжество Германии превращало ее военные силы в важнейший инструмент внутренней и внешней политики. Правящие круги выдвинули цель прорыва Германии к мировому господству.

Национальное объединение Италии. Политическая раздробленность Италии, произвол чиновников, полиции, монополия дворянства на власть, феодальная зависимость крестьян от помещиков служили тормозом дальнейшего развития капитализма и вызывали общее недовольствие буржуазии, широких народных масс и толкали их на революционную борьбу. Главным вопросом революционного движения 1848-1849 гг. были освобождение страны от австрийского гнета и политическое объединение мелких государств в единое централизованное государство. В начале 1848 г. революция охватила Неаполитанское королевство, затем распространилась на Ломбардию, Венецианскую область.

Решить задачу объединения Италии путем национально-освободительной войны с участием широких народных масс призывали Джузеппе Мадзини (1805-1872), основатель «Молодой Италии», и Джузеппе Гарибальди (1807-1882), ставший впоследствии национальным героем Италии. В начале 1849 г. в Риме вспыхнуло восстание. Созванное учредительное собрание провозгласило Рим Республикой. Однако Австрия, Франция и Неаполь двинули на Рим войска и овладели им. Революция 1848-1849 гг. в Италии потерпела поражение, но несмотря на это, революция оказала большое воздействие на ход событий, побуждая массы на дальнейшую борьбу против австрийского ига, за национальное объединение страны.

В конце 50-х гг. XIX в. в движении за объединение страны четко определились два направления: революционно-демократическое, виднейшим деятелем которого являлся Дж. Гарибальди, и умеренное во главе с премьер-министром Сардинского королевства К. Кавуром (1810-1861), опиравшимся на либеральную буржуазию и помещиков. Союзником Сардинского королевства стала Франция. В войне Сардинии против Австрии (1859-1870) приняло участие французское войско, при котором находился император Наполеон III. Австрийские войска начали терпеть неудачи, в ряде итальянских государств произошли восстания против австрийцев. По мирному договору, подписанному в 1859 г. в Цюрихе, к Сардинскому королевству отходила только Ломбардии, а Франция получила Савойю и Ниццу. Ответом на действия Наполеона III стал революционный подъем в Италии.

Добровольцы под предводительством Дж. Гарибальди в 1860 г. завоевали Сицилию. В 1861 г. было провозглашено образование Итальянского королевства, куда вошли Сардиния, Ломбардия, Тоскана и другие области Италии. Попытки овладеть Римом, предпринятые отрядом Гарибальди в 1862 и 1867 гг., закончились неудачей. Между тем, Австрия, потерпевшая поражение в войне с Пруссией в 1866 г., вынуждена была отказаться от Венецианской области. Падение Второй империи во Франции в 1870 г. облегчило полное объединение Италии: французские войска оставили Рим. Итальянское правительство двинуло войска против Папской области и заняло Рим. Столицей Итальянского королевства в 1871 г. стал Рим.

Таким образом, в ходе национально-освободительной войны (1859-1870) были решены задачи освобождения северо-восточной части Италии от австрийского ига и создания национального государства в форме монархии.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83585. Правовий режим повітряного простору. Свобода повітря 37.43 KB
  Згідно з принципом свободи польотів у міжнародному повітряному просторі повітряні судна підпорядковуються в даній сфері юрисдикції держави прапору держави реєстрації Порядок реєстрації повітряних суден визначається внутрішнім правом. Держави зобов\'язані здійснювати контроль за відповідністю зареєстрованих в них повітряних суден вимогам безпеки польотів та за дотриманням ними міжнародних норм. Юрисдикція держави у власному повітряному просторі визначається її територіальним верховенством. Повітряний простір є частиною території держави.
83586. Боротьба з актами незаконного втручання у діяльність цивільної авіації 32.4 KB
  містить цілий ряд статей що відносяться до повітряного піратства під яким розуміють будьякий неправомірний акт насильства затримання що здійснюється в особистих цілях екіпажем або пасажирами приватного літального апарату. У міжнародному просторі урядові судна будьякої держави можуть захопити піратський літальний апарат заарештувати осіб що захопили його та віддати суду своєї держави. Будьяка держава зобовязана або судити або видавати осіб що скоїли їх.
83587. Поняття і принципи міжнародного космічного права 35.11 KB
  Його основними джерелами є: Договір про принципи діяльності держав з дослідження та використання космічного простору включаючи Місяць та інші небесні тіла 1967 р. Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1979 р. Принципи міжнародного космічного права закріплені у Договорі про принципи діяльності держав з дослідження та використання космічного простору включаючи Місяць та інші небесні тіла 1967 р. До них відносяться: дослідження та використання космосу на благо всього людства; рівне право всіх держав на дослідження та...
83588. Правовий режим космічного простору і небесних тіл 35.9 KB
  Розмежування повітряного простору держав на який поширюється їх суверенітет та відкритого космічного простору проходить на висоті 100110 км над рівнем Світового океану. Основоположною особливістю сучасного правового статусу космічного простору та небесних тіл є їх міжнародноправова кваліфікація як надбання всього людства. встановлює що ніяка частина космічного простору включаючи небесні тіла не підлягає національному привласненню ані шляхом проголошення над ними суверенітету ані шляхом використання або окупації; ані будьякими...
83589. Правовий режим космічних обєктів і екіпажів 37.05 KB
  Згідно з Конвенцією про реєстрацію об\'єктів що запускаються В космічний простір 1975 р. держава що здійснює такий запуск реєструє космічний об\'єкт у національному реєстрі. Кожна запускаюча держава представляє Генеральному секретарю ООН у найкоротший строк необхідну інформацію про кожний космічний об\'єкт занесений в її реєстр.
83590. Відповідальність у міжнародному космічному праві 35.62 KB
  Держави несуть міжнародну відповідальність за національну діяльність у космічному просторі включаючи Місяць та інші небесні тіла незалежно від того чи здійснюється вона урядовими органами або неурядовими юридичними особами. У випадку діяльності в космічному просторі включаючи Місяць та інші небесні тіла міжнародної організації відповідальність за виконання Договору про космос несуть разом з міжнародною організацією також і держави що беруть у ній участь. Держава що здійснює або організує запуск об\\\'єкта в космос а також кожна...
83591. Поняття і принципи міжнародного економічного права. Джерела міжнародного економічного права 37.61 KB
  Сучасна практика свідчить, що основну частину МЕП складають норми, що регулюють міждержавні економічні відносини. Так, норми, спрямовані на регулювання правовідносин за участю фізичних та юридичних осіб, переважно регулюють відповідні...
83592. Сучасна система міжнародних економічних організацій 39.05 KB
  На універсальному рівні основними організаціями є ООН її спеціалізовані установи і СОТ. Незважаючи на важливу роль ООН в регулюванні міжнародних економічних відносиносновну роботу з розробки універсальних стандартів в галузі МЕП сьогодні здійснюють МВФ Група Світового банку та СОТ. СОТ була створена в 1994 р. Установчим документом СОТ є Марракешська угода про заснування СОТ 1994 р.
83593. Система і право Світової організації торгівлі. Угода про заснування СОТ. Функції, компетенція, структура СОТ. Багатосторонні угоди системи СОТ 42.96 KB
  Угода про заснування СОТ. Функції компетенція структура СОТ. Багатосторонні угоди системи СОТ. Світова організація торгівлі СОТ єдина міжнародна організація що опікується глобальними правилами торгівлі між країнами.