7407

Аналіз практичного застосування Закону України Про боротьбу з корупцією

Реферат

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Аналіз практичного застосування Закону України Про боротьбу з корупцією Корупція - це глобальна проблема, але різні країни піддаються корупції різною мірою. Рівень корумпованості країни залежить від її політичної, економічної, та соціальної сит...

Украинкский

2013-01-23

50 KB

1 чел.

Аналіз практичного застосування Закону України Про боротьбу з корупцією

Корупція – це глобальна проблема, але різні країни піддаються корупції різною мірою. Рівень корумпованості країни залежить від її політичної, економічної, та соціальної ситуації. Тому проблема протидії корупції вимагає комплексного підходу з урахуванням всіх чинників суспільного життя.

В Українській державі проблема корупції є однією з найважливіших проблем функціонування і розвитку нашого суспільства. За сучасних умов ринкових відносин, побудови правової держави вивчення корупції є актуальною проблемою. Тому з метою об’єктивного сприйняття процесів, що відбуваються в соціальному просторі, виявлення як позитивних, так і його негативних тенденцій, потрібен детальний аналіз для практичних заходів, де в основу буде покладено нормальне функціонування державного апарату, реалізацію конституційних прав і свобод людини та громадянина.

Упродовж останніх років в Україні неодноразово проводились антикорупційні заходи, що зводились до прийняття програм, указів, постанов, проведення нарад тощо. Однак, відчутних результатів зазначені заходи не дали. Більше того, масштаби корупції збільшилися.

Така ситуація значною мірою стала наслідком того, що протидія корупції здійснювалася безсистемно. Головні зусилля витрачалися на подолання окремих корупційних проявів, а не на усунення причин і умов, що сприяють їм. Власне кажучи, реальної протидії корупційним проявам в Україні не здійснювалося. Це визнано не лише фахівцями в галузі юриспруденції, а й на найвищому політичному рівні нашої країни. Аналіз діяльності відповідних правоохоронних органів є тому підтвердженням.

У 2002 році складено 6311адміністративних протоколів про корупційні діяння. До суду направлено 6285 протоколів, судами розглянуто 5485. Відносно дій державних службовців складено 4155 протоколів. На державних службовців 1–2 категорії складено всього 10 протоколів, що свідчить про неналежну увагу до дій даної категорії працівників правоохоронних органів. Що стосується державних службовців 3–4 і 5–7 категорій, то, відповідно, складено 165 та 4145 протоколів. Така велика розбіжність в кількості протоколів свідчить про те, що боротьба з корупцією правоохоронними органами ведеться в основному серед найбільших за кількістю категорій державних службовців та менше значимих в управлінні державою. Діяльність переважно зводиться до імітації боротьби з корупцією і практично не впливає на життя суспільства, а є формальним показником для правоохоронних органів і не більше.

Аналогічна ситуація – і з притягненням до відповідальності за корупційні дії народних депутатів всіх рівнів. Всього складено протоколів відносно депутатів 190, направлено до суду 178. Найбільше складено протоколів відносно депутатів сільської та селищної ради 110 та 24, районних та обласних, відповідно, 39 та 5. Народних депутатів України –жодного.

Минулого року судами закрито 44 % від всіх розглянутих адміністративних справ про корупційні правопорушення (2559 або 43,8 %, у 2001 р. 4835, або 60,8 %). Найбільше судами закрито справ при судовому розгляді, складених працівниками МВС України (1363, або 60,6 % у тому числі – 493 або 36,2 % за відсутності події або складу правопорушення).

Найпоширенішими порушеннями Закону України “Про боротьбу з корупцію” від 5.10.95 є:

п. “а” ст.1 – незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв’язку з виконанням таких функцій, матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від фактичної (дійсної) вартості – за дане порушення складено 697 протоколів;

п. “а” ч. 1 ст. 5 – сприяння, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам, у здійсненні ними підприємницької діяльності, а так само в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг – за дане порушення складено 865 протоколів;

п. “г” ч. 1 ст. 5 – відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію – за дане порушення складено 1783 протоколів;

п. “г” ч. 2 ст. 5 – надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень – за дане порушення складено 1498 протоколів.

Поряд з цим, вважаю за необхідне зазначити, що за ч.2 ст. 9 – неподання або невчасне подання державним службовцем або іншою особою, уповноваженою на виконання функцій держави, відомостей про відкриття валютного рахунку в іноземному банку – не складено жодного протоколу, а за ст.10 – умисне невжиття керівниками заходів – у разі виявлення чи отримання інформації про вчинення підлеглим корупційного діяння або порушення спеціальних обмежень складено всього 3 адміністративні протоколи.

Основною причиною такого стану є недоліки в чинному законодавстві України, низький професійний рівень співробітників правоохоронних органів, на які покладено завдання боротьби з корупційними проявами.

Суттєвих змін потребує Закон України “Про боротьбу з корупцією”. Він не визначив головного: чітких меж, які б розділяли поняття адміністративного та кримінального корупційного діяння, встановивши лише адміністративну відповідальність за такі діяння.

Передбачені чинним Законом України “Про боротьбу з корупцією” норми адміністративної відповідальності не адекватні процесам, що відбуваються у суспільному житті. Визначені у ньому інституційні механізми протидії корупції є недосконалими та малоефективними. В цілому Закон прийнято без урахування основних чинників корупції, норми його побудовані переважно на забороні займатися тією чи іншою підприємницькою діяльністю. Він вирішив лише одну з проблем – встановив адміністративну відповідальність за корупційні діяння. Передбачені ним норми не конкретизовані, не узгоджені між собою та дозволяють по-різному їх тлумачити.

Неодноразово внесені зміни та доповнення (з моменту прийняття Закону зміни вносилися 7 разів, остання – 12 вересня 2002 р.) ефективнішим його не зробили. Передусім, у ньому необґрунтовано звужене коло суб’єктів корупційних діянь та державних органів, на які держава покладає функції протидії корупції.

Суперечить загальноприйнятим нормам права інститут відповідальності за корупційні діяння. З одного боку, встановлений розмір матеріальної відповідальності настільки мізерний, що не спроможний зупинити корупціонера у сприянні ним вирішенню будь-якого питання для зацікавленої особи, за яке він одержить винагороду у сотні разів більшу, ніж розмір штрафу. З іншого, – експерти вважають, що форма звільнення з посади за даним Законом внесла тільки плутанину в характер юридичної відповідальності, оскільки усунення з посади є заходом кримінально-процесуальним і при адміністративному розслідуванні застосовуватися не може. А заборона займатися певною діяльністю – міра кримінального законодавства, яка може бути винесена тільки вироком суду. Чинне антикорупційне законодавство настільки розпливчасте, що одне й те саме корупційне діяння можна кваліфікувати і як проступок (правопорушення), і як злочин. За цих та інших причин Закон України “Про боротьбу з корупцією” в цілому не спрацьовує.

Поряд з низькою ефективністю застосування Закону України “Про боротьбу з корупцією” слід відмітити, що результативності протидії корупції заважають суттєві вади в організації та здійсненні судочинства в державі.

Так, наявні прогалини кримінального законодавства, неузгодженість міри покарання за вчинені злочини із ступенем їх суспільної небезпеки створюють можливість необ’єктивно розглядати справи судами. Стала “нормою” тяганина при розгляді справ про корупційні правопорушення, що знижує оперативність та ефективність правосуддя, створює умови для здійснення корупційних діянь, скоєння небезпечних злочинів.

Термінового вирішення потребує питання захисту учасників судового процесу (потерпілих, свідків, суддів та інших), створення для цього відповідних владних структур, які б забезпечували громадянам можливість брати участь у судочинстві, психологічно відчувати себе захищеними від впливу злочинців.

На загальний стан корумпованості в державі негативно впливають суттєві прогалини вітчизняного антикорупційного, податкового і бюджетного законодавства, низька правова культура населення, невідпрацьована, а подекуди й відсутня, система підбору, підготовки кадрів, належного контролю за їх діяльністю.

Складність проблеми боротьби з корупцією полягає також в реальній можливості корумпованих структур та конкретних осіб, які наділені владою і повноваженнями, перешкоджати намаганням проникнути у сферу їх кримінальної діяльності, а також – у непідготовленості правоохоронних органів та політичних сил суспільства до протидії корупції. Відсутні соціальні, політичні традиції публічного викриття корупціонерів, спеціальні криміналістичні прийоми викриття фактів корупції, що є серйозною перешкодою для ефективної протидії цьому явищу.

Процесу протидії корупційним проявам потрібен комплексний підхід на основі відповідного детального аналізу та побудови системи, що передбачатиме участь державних органів і громадськості.

Для такої діяльності потрібен новий Закон України “Про боротьбу з корупцією”, який повинен стати базовою основою в протидії корупції, а його статті – носити чітко визначені норми.

Вважаю за необхідне в першу чергу визначитися з суб’єктом корупційних правопорушень, з органами, що ведуть боротьбу з корупцією та чітко визначити межі корупційних правопорушень.

Так, до суб’єктів корупційних правопорушень необхідно віднести:

народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів та голів місцевих рад;

всіх державних службовців відповідно до Закону України “Про державну службу”, а також всіх посадових осіб, що отримують грошове забезпечення з бюджету України;

керівників громадських організацій та політичних партій;

суддів, народних засідателів в судах, а також інших осіб, які здійснюють правосуддя;

посадових осіб державних підприємств, установ і організацій та суб’єктів господарювання змішаної форми власності, в яких частка державного майна не менше 25 %;

посадових осіб підприємств, установ і організацій, недержавної форми власності, юридичних та фізичних осіб, які протиправно надають матеріальні та нематеріальні блага, послуги і переваги особам, уповноваженим на виконання державних функцій та особам, прирівняним до них;

керівників та професорсько-викладацький склад навчальних закладів, співробітників приймальних та екзаменаційних комісій ВУЗів.

Щодо органів, що ведуть боротьбу з корупційними проявами, то їх перелік потрібно розширити, долучивши до діючого списку Державну контрольно-ревізійну службу, Державну митну службу, Державний комітет у справах охорони державного кордону, Національний банк України, Фонд державного майна України, Антимонопольний комітет України.

Корупційними правопорушеннями, що пов’язані з протиправним отриманням особами матеріальних та нематеріальних благ і переваг, на нашу думку, треба вважати:

прийняття подарунків та послуг у зв’язку з виконанням державних функцій та від осіб, залежних від них по службі, за винятком подарунка чи сувеніра, вартість якого не перевищує одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян;

використання пільг, переваг, не передбачених законодавством в отриманні предметів, позичок, придбанні цінних паперів, нерухомості або іншого майна;

сприяння незаконному зайняттю підприємницькою діяльністю з метою одержання матеріальних благ, послуг або інших переваг;

надання необґрунтованих переваг фізичним або юридичним особам шляхом підготовки і прийняття нормативно-правових актів, управлінських рішень, особистих вказівок посадових осіб;

прийняття запрошень як до внутрідержавних, так і до закордонних туристичних, лікувально-оздоровчих чи інших поїздок за рахунок іноземних фізичних та юридичних осіб, юридичних та фізичних осіб України;

прийняття за виконання чи невиконання своїх функцій будь-якої додаткової винагороди у вигляді грошей чи інших матеріальних благ, послуг, пільг, переваг, у тому числі прийняття чи отримання предметів шляхом їх придбання за ціною, нижчою ніж їх фактична вартість від державних органів, підприємств, установ та організацій, в яких вони не виконують відповідні функції, а також – від недержавних організацій, суб’єктів підприємницької діяльності та від фізичних осіб, якщо інше не передбачено законодавством.

До перелічених корупційних правопорушень слід додати також, що вони мають відношення як до посадової особи, так і до членів її сім’ї та близьких родичів.

Закон України “Про боротьбу з корупцією” потребує негайного вдосконалення та прийняття його в новій редакції, а зазначені пропозиції, на нашу думку, знайдуть в ньому належне місце і будуть ключовими.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

29474. Накочередующиеся ряды, признак Лейбница 18.25 KB
  Теорема Лейбница о сходимости знакочередующихся рядов Признак Лейбница признак сходимости знакочередующегося ряда установлен Готфридом Лейбницем. Формулировка теоремы: Пусть для знакочередующегося ряда выполняются следующие условия: монотонное убывание. Тогда этот ряд сходится.
29476. ЧЕЛОВЕК ПРИСПОСОБЛЕННЫЙ 152.5 KB
  Проблема приспособления человека к изменившейся социальной среде становится предельно острой и общезначимой в условиях крутых общественных переломов когда практически все общественные слои и группы оказываются перед выбором вынужденного приспособления или самораспада. период перестройки общества и человека оказался более долгим располагал более массированными средствами включая тотальный террор и последствия двух мировых войн притом объектом воздействия оказывался расшатанный ранее тип социального человека. Ориентируясь на идеологию...
29477. ЧЕЛОВЕК НЕДОВОЛЬНЫЙ: ПРОТЕСТ И ТЕРПЕНИЕ 114.5 KB
  Чтобы преодолеть видимый парадокс нужно определить те социальные условия и структуры которые формируют и поддерживают такое сочетание а точнее взаимодействие недовольства и терпения в обществе. или к неэффективности современного социального недовольства фонового констатируют бесспорные факты но не объясняют их. Состояние общественно значимого недовольства возникает как реакция на сравнение то ли с лучшим по крайней мере более спокойным прошлым то ли с неосуществленным светлым будущим точнее с иллюзией такого будущего...
29478. ЧЕЛОВЕК ЛУКАВЫЙ: ДВОЕМЫСЛИЕ ПО-РОССИЙСКИ 150 KB
  Он приспосабливается к социальной действительности ища допуски и лазейки в ее нормативной системе то есть способы использовать в собственных интересах существующие в ней правила игры и в то же время что не менее важно постоянно пытаясь в какойто мере обойти эти правила. Успех этой системы на долгие десятилетия по крайней мере был бы невозможен если бы она опиралась только на массовое принуждение и массовый обман. Практическое отсутствие общеобязательных авторитетов создает многополярную структуру нормативного поля где...
29479. «ЧЕЛОВЕК ОГРАНИЧЕННЫЙ»: УРОВНИ И РАМКИ ПРИТЯЗАНИЙ 107.5 KB
  Стабильность притязаний На протяжении ряда лет данные ВЦИОМ охватывают как реальные так и воображаемые приписанные показатели положения человека: данные о полученном и желаемом нормальном по мнению опрошенных доходе и т. При этом 72 опрошенных считали что они получают намного меньше или несколько меньше чем заслуживают; 19 что они получают столько сколько заслуживают; 8 что получают больше чем того заслуживают. Если бы в распоряжении опрошенных исследование типа Мониторинг март 1997 г. При сходной формулировке...
29480. НАШИ ДЕСЯТЬ ЛЕТ: ИТОГИ И ПРОБЛЕМЫ (околоюбилейные размышления) 128 KB
  было подписано Постановление Президиума ВЦСПС и Госкомтруда СССР О создании Всесоюзного центра изучения общественного мнения по социальноэкономическим вопросам формальная дата появления на свет ВЦИОМ. Первое десятилетие жизни и работы ВЦИОМ можно рассматривать под разными углами зрения перебирать опросы отчеты оценивать кадры вспоминать конфликты и т. Что такое ВЦИОМ Условия и время создания нашего центра естественно наложили свой отпечаток на характер ВЦИОМ как организации или даже как своеобразного организма. Вопервых...
29481. Общественные перемены и общественное мнение 23 KB
  Человек политический: сцена и роли переходного периода 9. Человек толпа и масса в общественном мнении 17. Средний человек: фикция или реальность 19. Советский человек пять лет спустя: 19891994 гг.