74465

Загальна організація та методика здійснення НДР с у вищих навчальних закладах

Лекция

Педагогика и дидактика

Основні етапи організації педагогічного дослідження. Особливості організації праці під час наукового дослідження. Будьяке педагогічне дослідження починається з вивчення проблеми яка виділяється для спеціального вивчення. Сутність наукової проблеми завжди криється у відображенні наявних суперечностей пізнання які можуть бути розв’язані тільки засобами наукового дослідження.

Украинкский

2014-12-31

98 KB

0 чел.

ЛЕКЦІЯ 6

(2 год.)

НЕ 3.1 Загальна організація та методика здійснення НДРс

у вищих навчальних закладах

План.

  1.   Вибір теми для самостійної наукової роботи (курсової, бакалаврської,  дипломної, магістерської).
  2.   Основні етапи організації педагогічного дослідження.
  3.  Особливості організації праці під час наукового дослідження.

  1.  
    Вибір теми для самостійної наукової роботи

(курсової, бакалаврської,  дипломної, магістерської).

Будь-яке педагогічне дослідження починається з вивчення проблеми, яка виділяється для спеціального вивчення.

Формулюючи проблему, дослідник відповідає на запитання: «Що треба вивчити з того, що раніше не було вивчене?».

Як говорив О.Бальзак, «Ключем до будь-якої науки є знак запитання».

Під науковою проблемою в даному випадку розуміється усвідомлене протиріччя між запитами практики і обмеженими можливостями теорії, яка не дає можливості  їх задовольнити. 

В цьому випадку завдання дослідника полягає в тому, щоб заповнити прогалини теоретичному знані, необхідному для розв’язання завдань практики.

Сутність наукової проблеми завжди криється у відображенні наявних суперечностей пізнання, які можуть бути розв’язані тільки засобами наукового дослідження.

Наукова проблема  не виникає довільно, а є  результатом:

  •  глибокого вивчення загального стану  педагогічної теорії та практики у тій чи іншій галузі;
  •  ознайомлення з науковою літературою, реферативними та бібліографічними довідниками, а також зі станом роботи навчальних закладів, де планується проведення наукового дослідження.

Адже кожне наукове дослідження передбачає не тільки виділення вихідних засад проблеми, а й упевненості, що для її вивчення існує «поле» пошуку, базові наукові знання та засоби їх практичної реалізації.

Попереднє формулювання проблеми наукового дослідження не завжди  остаточне. Під час вивчення обраної для дослідження проблеми з’ясовуються її аспекти, розв’язані раніше, що дає змогу конкретизувати питання, які потребують свого вирішення. Відповідно до цього формулювання проблеми може звужуватись або розширюватися, а її назва – уточнюватись.

Проблема – це форма наукового знання, в якій визначаються межі  достовірного і прогнозуються шляхи розвитку нового знання.

Проблема відображається в темі дослідження. Формулювання теми відповідає  динаміці руху від реальних досягнень науки до  психолого-педагогічної теорії і практики.

Висунення проблеми і формулювання теми в комплексі дають можливість обґрунтувати актуальність дослідження, відповісти на запитання чому дану проблему необхідно вивчати.

Тема дослідження змістовно визначає предмет, який у дисертації підлягає цілеспрямованому дослідженню.  Тема номінує визначену проблему, об’єкт і предмет дослідження.

Формулювання теми – завдання складне і винятково відповідальне.

В  залежності від спрямування дослідження (історико-педагогічне, теоретико-методологічне, прикладне, порівняльне) воно має відповідати певним вимогам.

Розрізняють три різновидності тем:

  •  теми, котрі виникають в результаті розвитку проблем, над якими працює даний науковий колектив;
  •  ініціативні;
  •  замовні.

Найкраще брати для дослідження «теми першої групи».

«Ініціативні теми» можуть виникати при двох ситуаціях, які одна одну взаємно виключають: в результаті гарної наукової підготовки дослідника і за умови недостатньої кваліфікації і науковому світогляді. Науковий керівник чи консультант має розібратися в ситуації, в міру можливості підтримати ініціативу дослідника, проте ця підтримка не повинна ставити під загрозу успішне виконання дослідження.

«Замовні  теми» , яка правило, пов’язані з основними планами науково-дослідних робіт в галузі чи об’єднанні. За актуальністю і значенням їх для системи освіти «замовні теми» мають ряд переваг перед іншими, тому їх, насамперед, треба аналізувати з позицій реальності і можливості створення теоретичної бази.

Назва теми має бути, по можливості, коротка і, разом з тим, достатньо завершеною.

Типові помилки, які зустрічаються при  формулюванні  теми:

  •  багатослів’я, в якому губиться основний задум роботи;
  •  звуження думки, наприклад, зведення до рівня дидактичних вимог до чогось (подібна постановка питання типова при розв’язуванні дослідницьких завдань);
  •  виділення явища, яке не відображає проблему (що характерно для навчальних посібників, але не для дослідження).

При виборі теми основними критеріями мають бути актуальність, новизна і перспективність; можливість виконання теми в даній науковій установі чи навчальному закладі; зв'язок її з планами розвитку системи освіти; можливість одержання при впровадженні результатів досліджень педагогічного ефекту.

  1.  
    Основні етапи організації педагогічного дослідження

Кожне наукове дослідження від творчого задуму  до остаточного оформлення наукової праці має неповторну специфіку. Однак усі вони наділені загальними особливостями, які охоплюють універсальні послідовні процеси (етапи):

  •  Вибір теми, обґрунтування її актуальності і визначення рівня її розробленості; вибір об’єкта, предмета, окреслення  мети  і завдань дослідження.
  •  Нагромадження необхідної наукової інформації, пошук, вивчення й аналіз літературних та інших джерел з теми дослідження; вибір напрямів дослідження з огляду на його мету.
  •  Відпрацювання гіпотези  й теоретичних передумов дослідження, визначення наукового завдання.
  •  Вибір методів дослідження, які є інструментом здобуття фактичного матеріалу, необхідною умовою досягнення поставленої мети.
  •  Оброблення й аналіз результатів експериментального дослідження.
  •  Написання тексту роботи, оформлення її вступу і висновків, опис використаних джерел і створених додатків.
  •  Підготовка до захисту і захист наукового дослідження.

СТАДІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ: (за С.У.Гончаренком)

ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ

Вибір теми дослідження

ОПРАЦЮВАННЯ ЛІТЕРАТУРИ

Ознайомлення з наявними дослідженнями за обраною темою

ФОРМУВАННЯ ГІПОТЕЗ

З’ясування того, що буде перевірятися

ВИБІР МЕТОДУ ДОСЛІДЖЕННЯ

Вибір одного чи кількох методів дослідження(експеримент, опитування, спостереження, використання наявних джерел)

ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Збір даних, занотування інформації

ІНТЕПРЕТАЦІЯ ДАНИХ

Оцінка значення зібраних даних

ОПРИЛЮДНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

Оцінка їх значущості, співвіднесення їх з попередніми результатами

  1.  
    Особливості організації праці

під час наукового дослідження

Ефективність наукової творчості, оптимальне використання потенційних можливостей науковця залежать від раціональної організації праці. Чим вищий рівень організації праці науковця, тим більших результатів він може досягти за короткий термін. I навпаки, при незадовільній організації наукової праці подовжується термін виконання дослідження i знижується його якість, зменшується ефективність.

Є багато методів наукової організації праці, які вибираються особисто з урахуванням індивідуальних особливостей. Однак існують загальні принципи наукової праці. До найважливіших з них відносять: творчий шлях, мислення, плановість, динамічність, колективність, самоорганізацію, економічність, критичність i самокритичність, роботу над собою, діловитість, енергійність, практичність. Частина з цих принципів зумовлена зовнішнім середовищем, iншi стосуються особистості дослідника.

Творчий niдхід означає, що на вcix етапах дослідження науковець повинен прагнути до пояснення фактів, предметів, явищ, намагатися сказати щось нове в науці Тому для наукової творчості характерною є постійна розумова праця. У цьому зв’язку доцільно згадати давне китайське прислів’я, яке стверджує: «Ти можеш стати розумним трьома шляхами: шляхом власного досвіду - це найважчий шлях; шляхом наслідування - найлегший шлях; шляхом мислення  - це найблагородніший».

Мислення, обмірковування - це один з основних елементів наукової праці. Piзнi люди здійснюють це по-різному. Значних результатів досягають тi, хто привчив себе думати постійно, концентрувати свою увагу на предметі дослідження. Виробити в собі такі риси необхідно кожному досліднику.

Серед правил наукової праці особливе значення має постійна робота мозку над сутністю і специфікою об'єкта та предмета дослідження. Дослідник повинен постійно розмірковувати над предметом свого дослідження.

Дбаючи про розвиток творчих задатків і здібностей, дослідник повинен бути наполегливим, нерідко мужнім, витриманим і терпеливим, і разом із тим проявляти творчу ініціативу. Лише за таких умов він зможе успішно подолати різноманітні труднощі й невдачі, яких на шляху до істини немало. Проілюструвати це можна багатьма історичними прикладами, починаючи з галілеївського вигуку в суді інквізиції: «А вона все ж обертається ! ».

Творчість - це наукове виробництво, яке передбачає плановість в роботі. Планування потрібне вже тому, що при складності, працемісткості, тривалості і дорожнечі сучасних наукових досліджень планова дисципліна допомагає запобігти невиправданим витратам часу і засобів, вирішувати наукові завдання у визначений термін.

Плановість у науковій творчості втілюється в різних перспективних і робочих планах та програмах, календарних планах, у графіках роботи дослідника, в його індивідуальному плані та ін. За планами перевіряється (по можливості щоденно) хід роботи.

За весь період роботи над дипломною роботою, дисертацією або монографією може бути кілька планів. Спочатку складають плани досить укрупнені, потім їх деталізують, коригують, переробляють. Часто останній план дуже далекий від початкового варіанта. Необхідно постійно контролювати виконання основних етапів роботи та її результати. Слід коригувати як загальний план, так і окремі його частини. Важливо сформулювати не лише завдання даного етапу дослідження, а й заходи щодо досягнення загальної мети.

Наукова робота - це, як правило, одноосібне дослідження. Однак дослідник (дипломник, аспірант, докторант) є членом колективу: кафедри, інституту. Протягом роботи над дослідженням він може звертатися за порадою до членів колективу. Крім того, відбувається колективне обговорення теми дослідження, постановки завдань, отриманих результатів, можливостей їх використання та ін.

Оптимальний науковий колектив поєднує в собі різні демографічні і психологічні типи, старих і молодих, генераторів ідей і виконавців, при повному взаєморозумінні і чіткому оперативному науковому керівництві може значно підвищити ефективність роботи над дослідженням. Рівень дисертації (диплома), рекомендації її до захисту - це не тільки індивідуальна, а й колективна відповідальність.

Велике значення, якщо не головне, має принцип самоорганізації праці здобувача, оскільки наукова творчість піддається регламентації в граничних межах. Отже, кожний здобувач самостійно визначає комплекс заходів щодо забезпечення свого успіху.

До елементів самоорганізації належать:

організація робочого місця із забезпеченням оптимальних умов для високопродуктивної праці;

додержання дисципліни праці;

послідовність у накопиченні знань протягом творчого життя;

систематичність у дотриманні єдиної методики і технології при виконанні одноразової роботи.

Досягти системності в роботі можна виконанням певних правил:

постійно думати про предмет дослідження;

не працювати без плану;

при виконанні великої роботи слід звільнитися від другорядних справ;

перш ніж братися за роботу, зважити і розподілити свої сили і час;

заздалегідь готувати все необхідне для виконання роботи, щоб не відволікатись;

не можна робити дві справи одночасно;

творчу роботу виконувати перед механічною, складну - перед простою;

доводити розпочату роботу до кінця і не розпорошувати сили;

постійно контролювати свою роботу, вчасно вносити корективи, обмежувати глибину розробки;

намагатися бачити кінцеву мету.

Таким чином, у самореалізації велику роль відіграють самообмеження, дисципліна, самоуправління, самооблік, самоконтроль та інші «само...», в тому числі самостійність, тобто здатність самому виявляти причини виникнення труднощів і усувати їх. Сюди належить також дотримання трудового режиму і графіка роботи, дисципліни мислення, здатність зосереджуватися, не порушувати логічний розвиток ідеї.

Не менше значення має принцип економії або самообмеження, яким кожний науковець повинен керуватися на всіх етапах наукового дослідження. Принцип самообмеження виявляється, по-перше, в тому, що у будь-якому дослідженні слід обмежувати себе як за широтою охоплення теми, так і за глибиною її розробки. По-друге, дослідник, уводячи дослідження в певні часові рамки, тим самим уже обмежує себе. Самообмеження особливо важливе на стадії збору матеріалу, тобто слід вибрати те, що необхідно для вирішення даного завдання.

Цей принцип також передбачає розвиток і виховання самокритичності і скромності, вміння тактовно відстоювати свої переконання. Це викликано тим, що сама природа науки як сфери людської діяльності, спрямованої на вироблення знань, зумовлює те, що рушійною її силою є конфлікт - боротьба наукових шкіл, світоглядів, суперечність між теорією і практикою, розвиток критики і самокритики, несприйняття догматизму і сліпої віри в авторитети. Звідси кожному науковцю, особливо початківцю, слід виховувати в собі критичне ставлення до результатів своєї праці, до сприйняття чужих ідей і думок. Особливо велике значення має власна творчість. Доцільно передусім спробувати віднайти власні шляхи розв'язання проблеми, свій шлях наукового пошуку; вивчення літератури буде корисним тією мірою, якою воно дасть змогу уникнути помилок. Важливо не лише довести необґрунтованість якогось наукового положення іншого вченого, а й запропонувати натомість теорію чи метод, що є більш слушними, виваженими.

Раціональна організація наукової праці передбачає максимальне використання комплексу індивідуальних особливостей науковця (дослідника), його моральних і вольових рис характеру.

Науковець повинен мати певні особистісні й творчі якості. Безумовно, важко знайти людину, яка б могла в повному обсязі мати всі перелічені якості. Усі ці та інші риси потрібно виховувати. Необхідна постійна робота над собою для розвитку задатків і здібностей, пам'яті, уваги, спостережливості, формування навичок праці та ін.

Робочий день науковця

Розумова і фізична праця - два взаємопов’язані аспекти людської діяльності. Розумова діяльність - найскладніший, важкий вид діяльності. Вона потребує активізації уваги, процесів мислення та інших психологічних функцій, супроводжується вираженою нервово-психологічною та емоційною напругою, підвищеною чуттєвістю.

Розумова діяльність виявляється в певному нейрофізичному стані людини: посилюється кровопостачання і підвищуються біоелектрична активність мозку, енергетичний обмін нервових клітин, збільшується нервово-психологічна напруга на інформацію, яку сприймає і переробляє людина в процесі наукової діяльності, велике емоційне навантаження.

Нервово-психологічне навантаження викликає посилення серцево-судинної діяльності і дихання, прискорення втрати енергії. Тому праця викладача, вченого прирівнюється до фізичної праці. Розумова праця втомлює людину через 3-4 години, фізична  - через 8 годин.

Особливість розумової праці полягає в тому, що втома накопичується поступово, а перевтомлення настає раптово. Тому рекомендується чергувати розумову і фізичну працю. 

Робочий день науковця важко передбачити або прогнозувати. Одним із головних правил є:

поступове входження в роботу;

ритмічність праці;

планування роботи.

Елементи імпульсивності та імпровізації характерні для наукової діяльності. Однак успіх забезпечує систематична, заздалегідь спланована робота. Планування може бути на день або тиждень, місячне, квартальне, річне. Плануючи роботу на день, слід зважати на таке: перш ніж розпочати роботу, необхідно обдумати майбутній день, виділивши найважливіші й термінові справи. Для правильної орієнтації спільної роботи з науковим керівником таке планування здійснюється разом.

Неодмінним атрибутом кожного науковця є робочий блокнот — щоденник, в якому справи розподіляють за датами. Можна також мати записну книжку, календар типу органайзер, установлений на персональному комп’ютері, який називають особистою інформаційною системою, призначеною для ефективної організації робочого часу чи наукової праці. До її складу, крім календаря, входять телефонний довідник, адресна книга, блокнот та ін. Оперуючи однією частиною електронного органайзера, наприклад щотижневиком, можна одночасно переглядати й інші частини - план на місяць, телефонний довідник.

При плануванні роботи науковець повинен знати, що найсприятливіший час для виконання творчих або складних завдань - з 10-ї годин ранку й до 12-ї години. Після цього настає деякий спад активності, у другій половині дня працездатність найвища від 14-ї до 17-ї години, після чого невпинно падає.

Слід пам’ятати про втомлюваність очей. При великому обсязі робіт з літературними джерелами або на ПЕОМ очі швидко втомлюються. В цій ситуації краще змінити заняття або трохи відпочити: пройтись по коридору, випити кави, поговорити по телефону. Ідеально чергувати кожні 45 хвилин роботи з 15-хвилинною перервою, при цьому тривалість щоденної роботи на комп’ютері не повинна перевищувати 4 години.

Доцільно знати, що система роботи декілька годин підряд, а потім такий же відпочинок - шкідлива звичка. Має бути певний ритм у чергуванні роботи та відпочинку. Слід зважати на біоритми життєдіяльності. Навіть звичайний робочий тиждень має свій цикл. Понеділок є днем входження в робочий ритм, у цей день (якщо є така можливість) не варто починати важливі справи. Тому найважливіші або найважчі в роботі справи, написання дисертації або статті починають з середини тижня. Вівторок і середа є найпродуктивнішими днями тижня, до п’ятниці накопичується втома, тому в суботу і неділю краще відпочити.

У багатьох країнах світу науковці використовують спеціальні плоскі папки-гармошки, сторінки яких розписані за днями місяця. Крізь отвори в правому куті папки видно вкладені туди документи, записки-нагадування, доручення наукового керівника, які необхідно виконати у певний термін. Якщо такої можливості немає, то матеріали дисертації зберігають у звичайних папках, на кожній з яких зазначають номер, назву розділу, підрозділу дисертації або статті, термін їх написання.

У процесі повсякденної роботи дослідник повинен занотовувати в щоденнику чи спеціальному блокноті всі питання, які його зацікавили. У вільний час їх з’ясовують з керівником або фахівцем. Побіжно визначається перелік необхідних документів (законодавчих, директивних, статистичних та ін.) і їх місцезнаходження. Це робота – «про запас» яка дозволяє науковцю мати у своєму розпорядженні точну, випереджувальну інформацію.

Неефективно братися за написання всіх розділів роботи одночасно, однак доцільно постійно накопичувати документи (опубліковані й неопубліковані) з усіх розділів дослідження, поповнювати їх новою інформацією.

Науковцю слід зважати на свої індивідуальні особливості, віднайти власні прийоми «ходження»  роботу. Як правило, найбільші труднощі виникають у перші хвилини і години роботи. Універсальних засобів втягування до роботи немає, кожен повинен відшукати їх для себе. Вважається доцільним перші десять хвилин витратити на повторне читання раніше підготовленого матеріалу і його коригування. Як правило, після такої роботи з’являється бажання попрацювати над новим матеріалом. Також індивідуально треба вибирати години роботи, що забезпечить найбільшу творчу продуктивність.

Залежно від характеру науковця слід індивідуально вирішувати питання щодо допустимої тривалості роботи і чергування її з відпочинком. Наукова праця потребує дотримання режиму, інакше вона стає малопродуктивною і може призвести до втрати віри у свої сили, погіршення стану здоров'я.

Робоче місце науковця

Одна з головних умов підвищення працездатності - правильно організоване робоче місце. Робоче місце науковця - це сукупність усього того, що використовується в роботі, тобто меблі, комп'ютер, інші технічні засоби. Поліпшення робочого місця передбачає оснащення його всім необхідним відповідно до характеру роботи. Недостатнє освітлення і колір лампи, шум у приміщенні, висота стільця і площа поверхні стола можуть стати причиною зниження працездатності. Фахівці з ергономіки (наукової дисципліни, що комплексно вивчає людину в процесі її діяльності) рекомендують не забувати золоте правило, дотримання якого може вберегти від багатьох бід: світло має падати згори і зліва, інакше порушується правильне положення голови (результат - остеохондроз і короткозорість).

Будь-яка світлова або шумова вібрація - це джерело роздратування, підвищеного збудження і нервовості, що заважає ефективній розумовій праці. Звичка вмикати телевізор або радіо для підняття настрою виправдана лише при виконанні механічної роботи. Для інтелектуальної творчої роботи - це лише додаткове джерело створення підвищеної втомлюваності.

Однією з основних умов ефективної наукової діяльності є порядок на робочому столі. Як відомо, порядок звільнює думку. Ідеально, коли на столі лежать лише документи, необхідні в даний момент. Нагромадження паперів не лише зменшує робочу площу стола, а й відволікає від вирішення питання. Необхідно підтримувати раз і назавжди заведений порядок розташування документів та інших матеріалів у шухляді робочого столу, шафах, картотеках. Дотримання звичного порядку полегшує працю, робить більшість операцій автоматичними, економить час, запобігає «зникненню» документів, які у недостатньо організованого працівника потрапляють до папок з іншими документами.

Працюючи з комп’ютером, важливо розмістити його так, щоб з ним було легко і зручно працювати. В процесі роботи поза має бути такою, щоб не втомлюватись і щоб усе необхідне для роботи було під рукою.

Монітор має знаходитися на рівні очей, відстань між монітором і обличчям має бути не меншою 40 см. Можна обладнати свій монітор додатковим пристосуванням - тримачем для документів, за допомогою якого можна закріпити документ на одному рівні з монітором.

Клавіатуру краще розташувати на відстані 10 см від краю стола, що уможливить зап’ястями спиратися на стіл. Тепер з’явилися опори для зап’ясть, які підкладають під зап’ястя, щоб підняти їх над клавіатурою. Щоб запобігти відблискам світла від монітора, необхідно зменшити освітлення в приміщенні, обладнати люстри і вікна розсіювачами світла.

Стілець має бути зі спинкою і, бажано, з підліктям. Крім того, рекомендується регулярно робити перерви в роботі, змінювати час від часу позу. Пози, при яких коліна згинаються під кутом менше 90 градусів, порушують кровообіг. Тому необхідно відрегулювати висоту стільця або поставити під стіл підставку для ніг, яка регулюється щодо висоти і нахилу.

Не менший вплив на емоційний стан науковця справляють кольори. Відомо, що темні тони присипляють, а яскраві - надзвичайно збуджують. Для письмової роботи найкраща гама бежевого і зеленого кольорів. Зелений колір, за дослідженнями психологів, знижує сприйнятливість до звукового стресу. Вміле використання кольору - прекрасний засіб підвищення працездатності.

Важливою умовою комфортної роботи, за даними вчених, є відчуття свого «власного» простору, тобто наявність свого «кутка», де науковець проводить більшу частину часу. Недоцільно захаращувати робочий стіл сувенірами, іграшками, фотографіями та Ін. Вони лише відвертають увагу від справи.

Впливає на працездатність і запах. Дослідження свідчать, що запах лимона переважно знижує продуктивність праці вченого, а запах троянди - підвищує. Запах улюблених парфумів, за оцінками психологів, добре тонізує і підвищує позитивні емоції. Допомагає також хвойний екстракт. Однак захоплюватися сеансами ароматотерапії не слід, аромати можуть викликати головний біль.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

15596. Свобода воли как форма представлений о селективных процессах в истории философской мысли: к постановке проблемы 141.34 KB
  Свобода воли как форма представлений о селективных процессах в истории философской мысли: к постановке проблемы Всякая инновация по определению включает в себя элемент выбора того или иного варианта будущего как существенно нового существенно отличающегося от
15597. РЕГУЛЯТИВНЫЙ МЕХАНИЗМ РАЗВИТИЯ ОБЩЕСТВА 60 KB
  В.А. Чумаков инж. г. Дзержинск РЕГУЛЯТИВНЫЙ МЕХАНИЗМ РАЗВИТИЯ ОБЩЕСТВА Существующее понимание исторического процесса можно разделить на три субстанционных подхода. Одним из первых был сформулирован идеалистический подход представители которого считают созн
15598. ЕВРОПЕЙСКИЙ ДИСКУРС О БЕСКОНЕЧНОСТИ. СОВРЕМЕННЫЕ ТЕНДЕНЦИИ 85 KB
  ЕВРОПЕЙСКИЙ ДИСКУРС О БЕСКОНЕЧНОСТИ. СОВРЕМЕННЫЕ ТЕНДЕНЦИИ Проблема бесконечности входит в число древнейших вопросов философии формировавшихся параллельно с возникновением и становлением самой философской мысли. Однако одного исследования фундаментальности данн...
15599. МУДРОСТЬ ВСЕЛЕННОЙ — ОТРАЖЕНИЕ В СОЗНАНИИ ЧЕЛОВЕКА УНИВЕРСУМА КАК АБСОЛЮТНОЙ МЕРЫ БЫТИЯ 65.5 KB
  МУДРОСТЬ ВСЕЛЕННОЙ ОТРАЖЕНИЕ В СОЗНАНИИ ЧЕЛОВЕКА УНИВЕРСУМА КАК АБСОЛЮТНОЙ МЕРЫ БЫТИЯ Известно что философы давно заметили влияние Вселенной Неба Космоса Бога Мировой души на земную природу жизнь народа и человека. Являясь большой тайной она трудно познается
15600. Закономерность универсализации человеческой сущности и отражение тенденции интеграции искусства в художественном сознании: исследовательская гипотеза 46 KB
  Закономерность универсализации человеческой сущности и отражение тенденции интеграции искусства в художественном сознании: исследовательская гипотеза Одним из важнейших признаков эвристичности и инновационности философской системы на наш взгляд является ее спосо...
15601. ИННОВАЦИОННА ЛИ ЭТИКА ПО СВОЕЙ ПРИРОДЕ 65.5 KB
  ИННОВАЦИОННА ЛИ ЭТИКА ПО СВОЕЙ ПРИРОДЕ Всегда ли нужен инновационный подход в окружающей нас жизни Вопрос вовсе не кажется нам столь однозначным. Есть например сфера экономики хозяйственной жизни техника и технологии где динамика и темп изменений настолько высок...
15602. ФИЛОСОФИЯ ГЛОБАЛЬНОГО ЭВОЛЮЦИОНИЗМА В КОНТЕКСТЕ ТЕОРЕТИЧЕСКОГО И СИСТЕМНОГО ПОДХОДОВ 41 KB
  ФИЛОСОФИЯ ГЛОБАЛЬНОГО ЭВОЛЮЦИОНИЗМА В КОНТЕКСТЕ ТЕОРЕТИЧЕСКОГО И СИСТЕМНОГО ПОДХОДОВ Идея эволюции не нова. Ее истоки можно обнаружить уже в натурфилософских школах Античности. Особенно показательна в этом отношении всемирно известная поэма древнеримского поэта и ...
15603. ФЕНОМЕН ВРЕМЕНИ ЧЕЛОВЕЧЕСКОГО БЫТИЯ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ФИЛОСОФИИ КУЛЬТУРЫ 50.5 KB
  ФЕНОМЕН ВРЕМЕНИ ЧЕЛОВЕЧЕСКОГО БЫТИЯ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ФИЛОСОФИИ КУЛЬТУРЫ Феномен времени интересовал людей на протяжении всей мировой истории во все эпохи но сегодня на рубеже XX–XXI вв. сложилась совершенно особая не имеющая прецедентов ситуация постоянного тотальног...
15604. ПРОГНОСТИЧЕСКАЯ ФУНКИЯ СОЦИАЛЬНОЙ ФИЛОСОФИИ В ФОРМИРОВАНИИ НОВЫХ ЭЛЕМЕНТОВ В СТРУКТУРЕ ОБЩЕСТВЕННОГО СОЗНАНИЯ 35.5 KB
  ПРОГНОСТИЧЕСКАЯ ФУНКИЯ СОЦИАЛЬНОЙ ФИЛОСОФИИ В ФОРМИРОВАНИИ НОВЫХ ЭЛЕМЕНТОВ В СТРУКТУРЕ ОБЩЕСТВЕННОГО СОЗНАНИЯ Для более четкого и конкретного определения функций философии следует учесть дифференциацию форм социальнофилософской рефлексии. В наиболее общей фор...