74471

Методи педагогічних досліджень та можливості їх використання на практиці

Лекция

Педагогика и дидактика

Особливості проведення методу спостереження: сутність види методика. Основні поняття до теми: документ метод аналізу контентаналіз спостереження експеримент опитування; анкетування; інтерв’ю; тестування; графічні методи; статистичні методи. Метод аналізу документів на думку фахівців за популярністю поступається хіба що методам опитування чи спостереження. Часто він є основою для формування гіпотез які потім перевіряють методами опитування спостереження або експерименту.

Украинкский

2014-12-31

125.5 KB

1 чел.

PAGE  1

ЛЕКЦІЯ 3-4

(4 год.)

НЕ 2.1 Методи педагогічних досліджень

та можливості їх використання на практиці

План.

  1.  Якісно-кількісний аналіз документів (контент-аналіз). Основні вимоги до його проведення.
  2.  Особливості проведення методу спостереження: сутність, види, методика.
  3.  Педагогічний експеримент: основні види, умови та методика його організації і здійснення.
  4.  Організація та методика проведення методів опитування:

а) анкетування;

б) інтерв’ю;

в) тестування.

  1.  Графічні та статистичні методи, необхідність та можливості їх використання.
  2.  Методика складання таблиць, графіків, діаграм, гістограм.

Основні поняття до теми: документ, метод аналізу, контент-аналіз, спостереження, експеримент, опитування; анкетування; інтерв’ю; тестування; графічні методи; статистичні методи.

  1.  
    Якісно-кількісний аналіз документів (контент-аналіз).

Основні вимоги до його проведення

У сучасному суспільстві навряд чи можна знайти елемент структури, функціонування якого не було б оформлено документально. Незалежно від того, сім’я це чи окрема особистість, виробничий колектив чи політична партія, певні сторони їх діяльності зафіксовані у документах.

Існує також маса документів, які стосуються діяльності системи освіти у нашій державі.

Метод аналізу документів, на думку фахівців, за популярністю поступається хіба що методам опитування чи спостереження.

Метод аналізу документів використовується здебільшого як додатковий, але, незважаючи на це, він має велике значення, оскільки за його допомогою можливий аналіз продуктів людської діяльності.

Даний метод застосовується переважно на ранніх стадіях (етапах) дослідження, коли необхідне попереднє ознайомлення з об’єктом і предметом дослідження, або на заключному етапі – для повнішої та об’єктивнішої інтерпретації отриманих результатів.

У деяких випадках метод аналізу документів застосовується як самостійний.

Часто він є основою для формування гіпотез, які потім перевіряють методами опитування, спостереження або експерименту.

З’ясуємо сутність поняття “документ”.

Документ – це засіб закріплення різним способом на спеціальному матеріалі інформації щодо фактів, подій, явищ об’єктивної дійсності й розумової діяльності людини.

Документи класифікуються за різними критеріями:

  1.  за способом фіксації інформації
  •  письмові;
  •  друковані;
  •  іконографічні (відео-, кіно-, фотодокументи, картини, гравюри тощо);
  •  фонетичні (радіо-, магнітофонні записи, грамплатівки).
  1.  за мірою персоніфікації:
  •  особисті (листи, щоденники);
  •  безособові (дані статистичних звітів, преси, протоколи зборів тощо).
  1.  залежно від статусу джерела:
  •  офіційні (дані державної статистики, державних архівів);
  •  неофіційні (матеріали приватних осіб).

Методи аналізу документів поділяють на:

  •  неформалізовані (традиційні);
  •  формалізовані (контент-аналіз).

Неформалізований метод – тлумачення документа через з’ясування основних думок та ідей конкретного тексту, оцінку його змісту згідно з різними критеріями.

Даний метод передбачає зовнішній і внутрішній аналіз документа.

Зовнішній аналіз – це відновлення обставин створення документа в історичному і соціальному планах.

Внутрішній аналіз – безпосередній аналіз змісту документа, спрямований на встановлення рівня компетентності автора, систематизацію відомостей, які містяться у документах.

Під час неформалізованого методу аналізу документів дослідник повинен з’ясувати такі питання:

  1.  Що являє собою документ (його вид, форма)?
  2.  Який його контекст?
  3.  Хто його автор?
  4.  Яка мета створення документа?
  5.  Яка достовірність зафіксованих у ньому даних?
  6.  Яка суспільна дія, суспільний резонанс документа?
  7.  Який зміст документа?
  8.  Які висновки можна зробити щодо документа, його автора?

Метод неформалізованого аналізу документів значною мірою заснований на інтуїції дослідника, тому містить суб’єктивну точку зору.

Для подолання суб’єктивності в інтерпретації документа використовується спеціальний прийом – формалізований метод, який має назву “контент-аналіз” (від англ. contents – зміст).

Контент – аналіз – це метод вияву та оцінки специфічних характеристик текстів та інших носіїв інформації, в яких виділені певні смислові одиниці змісту та форми інформації.

Сутність контент-аналізу полягає в тому, що у тексті виділяють певні одиниці змісту (терміни, оцінки тощо), а потім підраховують частоту їх використання.

Метод контент-аналізу можна застосовувати лише тоді, коли дослідник має справу з великим масивом інформації і йому доводиться аналізувати численні тексти.

Аналіз можна проводити на основі виділення:

  •  смислових одиниць (поняття, тема, факти, суспільні події);
  •  загальних одиниць (у різних системах підрахунку):

а) система підрахунку “час-простір” (до уваги береться час, простір, протягом якого висвітлювалася тема, подія тощо);

б) наявність ознак у тексті (до уваги береться наявність ознак, видів певної характеристики тексту, у кожній його частині);

в) частота появи одиниць підрахунку (цей підхід використовують найчастіше).

  1.  
    Особливості проведення методу спостереження:

сутність, види, методика

Метод спостереження – один з найпоширеніших методів, яким користуються природничі та суспільні науки.

Він може застосовуватись самостійно і в поєднанні з іншими методами, наприклад, експериментом.

Спостереженняце метод, що передбачає цілеспрямоване, за попередньо розробленим планом, фіксування тих явищ, які цікавлять дослідника, з метою їх наступного аналізу й використання для потреб практичної діяльності.

При організації спостереження необхідно забезпечити:

  1.  Чітке визначення мети спостереження та узгодження її з метою дослідження.
  2.  Мотивований вибір об’єкта, предмета й ситуації спостереження.
  3.  Вибір найдоцільніших способів спостереження і способів фіксування результатів.
  4.  Планомірне проведення спостереження за певною схемою.
  5.  Перевірку результатів спостереження щодо їх обґрунтованості і надійності.

Об’єктами спостереження залежно від мети та  завдань дослідження є:       - окремі особи;

- великі чи малі групи;

- спільності тощо.

Предметом спостереження є вербальні та невербальні акти поведінки окремої людини, групи чи кількох груп у певному соціальному середовищі та ситуації.

Спосіб спостереження визначається завданнями, об’єктом, ситуацією і характером взаємодії між спостерігачем та об’єктом спостереження.

Розрізняють:

  •  включене і невключене спостереження;
  •  відкрите і приховане спостереження;
  •  природне і лабораторне спостереження.

Включене спостереження означає, що експериментатор сам на певний час стає членом тієї групи, яка є об’єктом дослідження.

Обов’язковою умовою включеного спостереження вважається те, що експериментатор є для інших рівноправним членом групи.

Значно частіше використовується невключене спостереження – спостереження “збоку”, коли дослідник не належить до учасників групи.

Залежно від позиції дослідника-спостерігача розрізняють:

- відкрите спостереження;

- приховане спостереження.

Найпоширенішим є відкрите спостереження, коли досліджувані знають про те, що за ними спостерігають.

Приховане спостереження передбачає, що піддослідні не підозрюють, що хтось спостерігає за їх діяльністю чи поведінкою.

У цьому випадку можуть використовуватись спеціальні записуючі пристрої: магнітофони, відеокамери тощо.

Особливості організації дослідження визначають форму спостереження:

  •  природне;
  •  лабораторне.

Природне спостереження проводиться під час вивчення реальних соціальних процесів і явищ.

Лабораторне спостереження проводиться для дослідження явищ в експериментальних умовах.

Одиниці спостереження – це ті ознаки, за якими ведеться спостереження.

Переваги спостереження:

  1.  Дає змогу фіксувати події у момент їх перебігу.
  2.  Одержувати інформацію про дії  індивідів тощо.

Недоліки:

  1.  Вплив суб’єктивного фактора (чинника) (на інтерпретацію даних може впливати досвід, власні установки, емоційний стан дослідника).
  2.  На результат впливають знання досліджуваного, що за ним спостерігають, а це веде до змін у поведінці.
  3.  Низька надійність (тривале спостереження веде до адаптації дослідника до умов, досліджуваних  тощо, що впливає на об’єктивність).
  4.  Значні витрати часу.

Протокол спостереження

Мета

Одиниці спостереження

Об’єкт

Предмет

Результати спостереження

Висновки:__________________________________________

  __________________________________________  

Практичні рекомендації:_______________________________

  ___________________________________________

  ___________________________________________

  1.  
    Педагогічний експеримент: основні види, умови та

методика його організації і здійснення

Експеримент – це спосіб одержання інформації щодо кількісних і якісних змін показників діяльності і поведінки об’єкта внаслідок впливу на нього деяких керованих і контрольованих чинників (факторів).

Експерименти можна класифікувати за різними критеріями:

  1.  за специфікою завдань

а) наукові (одержання теоретичних знань);

б) прикладні .

  1.  за характером експериментальної ситуації:

а) контрольовані (здійснюються у лабораторних умовах);

б) неконтрольовані (у природних умовах).

Лабораторний експериментце дослідження проведене у штучно створених умовах. Досліджуваний знаходиться у незвичних йому умовах, знає про те, що його вивчають, але завдань, що виконує дослідник не знає.

Природний експеримент це дослідження  в умовах повсякденного життя шляхом введення низки чинників, що впливають на досліджуваного, його поведінку і контролюються дослідником.

Для успішного проведення експерименту іноді необхідна повна необізнаність досліджуваних.

За логічною структурою доведення гіпотези експерименти поділяють на:

  •  лінійний;
  •  паралельний.

Лінійний експеримент передбачає аналіз однієї й тієї ж групи. Доведення гіпотези опирається на порівняння стану досліджуваного об’єкта до і після впливу експериментального чинника.

Паралельний експеримент передбачає охоплення одночасно двох груп: контрольної та експериментальної. Дані групи ідентичні за своїми основними характеристиками. Доведення опираються на порівняння стану двох груп в один і той же час. Якщо у першій групі після введення експериментального чинника спостерігаються певні очікувані зміни, а в контрольній групі – ні, то гіпотезу вважають  доведеною.

Основні етапи проведення експерименту. Експеримент як метод педагогічних досліджень має 4 етапи.

І. Теоретичний етап передбачає:

  •  аналіз наукових підходів до теми;
  •  уточнення теми дослідження;
  •  вибір об’єкта і предмета дослідження;
  •  формулювання гіпотези та експериментальних завдань;
  •  вивчення конкретних шляхів, що існують на практиці, для вирішення проблеми.

Цей етап може розглядатися як відносно самостійна дослідницька діяльність теоретичного характеру.

ІІ. Методичний етап передбачає:

- визначення необхідного часу для проведення експерименту;

- вибір необхідної кількості експериментальних об’єктів (ЕГ і   КГ)- це констатуючий вхідний зріз;

- відбирають (розробляють) конкретні методики для вивчення стану експериментального об’єкта (анкетне опитування, інтерв’ю, експертна оцінка тощо);

- готують план щодо створення відповідних ситуацій;

- визначають ознаки, за якими можна  судити про зміни в експериментальній групі (ЕГ) під впливом  досліджуваних чинників (критерії та показники).

ІІІ. Експериментальний етап – впровадження запропонованого на практиці,  передбачає:

- інструктаж учасників експерименту;

- проведення методик в ЕГ – формуючий етап;

- фіксування даних;

- констатуючий зріз (вихідний) в ЕГ і КГ.

ІV. Підсумковий аналітичний етап передбачає:

- здійснення кількісного та якісного аналізу результатів;

- (математична обробка);

- наукова інтерпретація фактів;

- формулювання висновків;

- розробка практичних рекомендацій з чітко зазначеною межею можливого застосування системи на практиці.

  1.  
    Організація та методика проведення методів опитування:

а) анкетування;

б) інтерв’ю;

в) тестування

Серед методів збору первинної інформації особливе місце займає метод опитування.

Опитування – це метод збору інформації про досліджуваний об’єкт під час безпосереднього (бесіда, інтерв’ю) чи опосередкованого (анкетування, тестування) педагогічного спілкування дослідника і респондента (опитуваного) шляхом реєстрації відповідей респондентів на сформульовані  дослідником питання, які випливають з мети і завдань дослідження.

Метод опитування універсальний, оскільки дає можливість дослідникові за короткий проміжок часу отримати велику кількість інформації.

Перевагою цього методу є легкість застосування та обробки даних.

Опитування проходить такі основні фази:

  1.  адаптація;
  2.  досягнення поставленої мети;
  3.  завершення – зняття напруги.

І. Фазою адаптації починається  дослідження. Ця фаза передбачає створення у респондента мотивації до відповіді на запитання і підготовку його до дослідження.

Фаза адаптації складається із звернення і декількох перших запитань.

Звернення – це зав’язка, початок опитування. Щоб респондент зміг дати потрібну інформацію, необхідно підготувати його до цього:

  •  пояснити зміст опитувальника;
  •  мету опитування;
  •  при роботі з анкетою – правила її заповнення, і, поступово ставлячи запитання, підвести його до теми дослідження.

Основне завдання цієї фази – встановити контакт з респондентом, “зав’язати розмову”. Тому дослідник нерідко формулює спершу запитання, відповіді на які не дають пов’язаної з темою дослідження інформації, але залучають опитуваного до розмови.

Сформувати у опитуваних мотивацію до участі у дослідженні – досить складне завдання. Тому необхідно зацікавити респондента, зачепити його життєві проблеми, пояснити можливості використання результатів опитування у практичній діяльності.

Однак, дослідження не завжди пов’язані з потребами опитуваних. У цьому випадку наголошують на те, що до респондента  звернулися як до компетентного спеціаліста, людини, що його відповіді можуть принести користь іншим.

Вагомим фактором , що впливає на  істинність інформації у процесі опитування, є побоювання респондентів, що відверті відповіді стануть відомими іншим і можуть їм зашкодити. Тому часто  використовують анонімне опитування, що зменшує вплив цього фактора і підвищує достовірність даних.

ІІ. Основний зміст другої фази – досягнення поставленої мети, тобто збір основної інформації, необхідної для вирішення поставлених завдань.

У процесі відповідей на запитання , особливо якщо ця частина опитувальника велика за об’ємом, зацікавленість респондента може згасати. Для стимулювання використовують функціонально - психологічні запитання, які мають нести змістове навантаження, але одночасно бути цікавими для опитуваних. Головна їх мета – зняти втому і підвищити мотивацію респондентів.

ІІІ. Остання фаза – завершення опитування.

Наприкінці опитувальника вміщують “легкі” запитання, які знімають напруження у респондентів і дають змогу йому виявити свої почуття.

Залежно від особливостей процедури проведення розрізняють такі різновиди опитування:

  1.  групове та індивідуальне

Групове – передбачає одночасне опитування всієї групи.

Індивідуальне – опитування кожного респондента окремо.

  1.  очне і заочне

Очне – за умов особистого контакту з респондентами.

Заочне – без особистого контакту з респондентом.

  1.  усне і письмове

Усне – інформація фіксується дослідником.

Письмове – респондент самостійно заповнює бланки опитувальника.

  1.  одноразові й багаторазові

Сфера застосування опитування досить широка:

- для первинного збору інформації;

- для вироблення головних критеріїв та показників;

  •  для обґрунтування актуальності теми;
  •  для уточнення даних, отриманих іншими методами.

Анкетуванняце метод опитування, який здійснюється за допомогою структурно організованих запитань у вигляді анкети.

Анкетаце тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов’язаних між собою за встановленими правилами.

При використанні анкетування дослідник може одночасно опитати будь-яку кількість осіб.

Складання анкети – процес складний і вимагає певного рівня професійної підготовки. Необхідно враховувати специфіку письмового опитування.

Технологія складання анкети

  1.  Спочатку вказують хто проводить опитування.
  2.  Вступ - звернення до опитуваного, де зазначають мету дослідження, подають інструкцію заповнення анкети і мотивацію. Звернення має бути чітким, ввічливим, лаконічним.
  3.  Далі вміщують контактні запитання. Їх мета – зацікавити респондента, полегшити його входження у проблему. Ці питання мають бути прості, а відповіді – легкими.
  4.  Потім подають основні питання, які передбачають збір інформації. Вони повинні відображати завдання дослідження. Кожному завданню мають відповідати декілька запитань.

Перед складанням анкети треба продумати форму запитань.

Види запитань:

  1.  Відкриті, закриті, напівзакриті

 Закриті – дають повний набір варіантів відповідей, пропонуючи один або декілька на вибір.

Відкриті – не пропонують варіантів відповідей.

Напівзакриті – у переліку запропонованих відповідей є пропозиції “інше” або “ваш варіант”.

  1.  Прямі, непрямі

Прямі – дають змогу одержати пряму інформацію від респондента. (Чи задоволені Ви стосунками з вашими дітьми?)

Непрямі – формулюються у безособовій формі, використовуються під час вивчення дуже особистих сторін життя (Респонденту пропонується ситуація, яка вимагає самооцінки)

3) Основні, неосновні

Неосновні – на початку, в кінці, для зацікавлення.

Основні – суто по проблемі.

Запитання не повинні носити підказок, нав’язування думки тощо.

У кінці анкетного бланку  завжди висловлюється подяка респондентові.

Вимоги до складання анкети:

  1.  Набір запитань має логічно узгоджуватись з головною темою дослідження і мати певну послідовність.
  2.  Формулювання запитань повинні бути ясними, чіткими; текст запитань – зрозумілим респонденту, відповідати рівню його знань, освіти.
  3.  Формулювати питання треба так, щоб забезпечити правдивість відповідей.
  4.  До анкети включати найсуттєвіші питання, відповіді на які дослідник іншим способом отримати не може.

Перед застосуванням анкети проводять пілотажне дослідження для перевірки анкети на придатність, для уточнення запитань.

Види анкетування:

  1.  Роздаткове –респондент отримує анкету з рук респондента. Цей вид отримання інформації найнадійніший.
  2.  Поштове – розсилка анкет і отримання відповідей поштою (одночасне опитування великої кількості людей).
  3.  Пресове – анкети публікують у пресі (газета, журнал).

Інтерв’ю метод збору інформації, яка ґрунтується  на вербальній взаємодії між інтерв’юером і респондентом з метою  отримання даних , які цікавлять дослідника.

Основні особливості інтерв’ю:

  1.  Допомагає отримати глибинну інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення респондентів.
  2.  Дає змогу вести спостереження за психологічними реакціями респондентів.
  3.  Особистий контакт дослідника і респондента забезпечує серйозне ставлення  другого до опитування.

Труднощі:

  1.  Пошук психологічного контакту з кожним респондентом.
  2.  Значні матеріальні й часові затрати.
  3.  Трудомісткість підготовки інтерв’юера.
  4.  Вирішення проблеми анонімності.

Види інтерв’ю:

  1.  Стандартизоване інтерв’ю – передбачає опитування великої кількості людей. Запитання однаково формулюються для всіх. Дослідник не має права змінювати формулювання, порядок, кількість запитань.
  2.  Нестандартизоване інтерв’ю – передбачає повну гнучкість, тобто інтерв’юер керується лише загальним планом, має право внесення змін до формулювання, порядку, кількості запитань.
  3.  Панельне інтерв’ю -  багаторазове опитування одних і тих же респондентів за тими самими запитаннями через певний час.
  4.  Групове інтерв’ю – дослідник у групі за допомогою запитань викликає дискусію і отримує при цьому необхідну інформацію
  5.  Клінічне інтерв’ю - довготривала, глибока бесіда.
  6.  Фокусоване інтерв’ю – короткочасна бесіда про конкретну проблему.

Фіксування результатів:

  1.  на папері;
  2.  за допомогою запису магнітофона, відеокамери, диктофона .

Тестуванняце система завдань, яка пропонується піддослідному і визначається як стандартизоване вимірювання.

Тестування проводиться  з метою виявлення  суттєвих ознак об’єкта, засобів його функціонування.

Використовується в лабораторних експериментах, коли масове опитування через анкетування неможливе.

Тестування інколи проводять двічі – на початковому етапі дослідження, де воно виконує діагностичну функцію, і при завершенні дослідження, де воно дає змогу оцінити зміни, що відбулися.

Тести складають так, щоб вони однозначно виявляли ті чи інші властивості опитуваних.

  1.  Графічні та статистичні методи,

необхідність та можливості їх використання

У математиці нагромаджена значна кількість методів та конкретних статистичних алгоритмів, які успішно використовують у різних галузях природничих і гуманітарних наук. Але застосування математичних методів у кожній галузі має свою специфіку і складнощі.

У педагогіці складність використання статистичних методів пов’язана із дослідженням суспільних, педагогічних явищ, процесів, фактів, які важко піддаються кількісному аналізові.

Математичні (статистичні) методи є ефективними, якщо вони опираються на глибокий змістовий аналіз досліджуваних явищ.

Використовуючи методи математичної статистики, можна:

  1.  Здійснити компактний опис первинної  педагогічної інформації ( за допомогою таблиць, куди заносяться  різні параметри).
  2.  Здійснити пошук та оцінювання зв’язків між ознаками досліджуваного явища (обчислення коефіцієнтів зв’язку).
  3.  Здійснити пошук латентних (прихованих) факторів, які визначають чи впливають на досліджуваний об’єкт, процес тощо.
  4.  Здійснити класифікацію ознак об’єктів, побудову типологій.
  5.  Прогнозувати розвиток процесів, явищ тощо.


6.
 Методика складання таблиць, графіків, діаграм, гістограм

Таблиці

При використанні статистичних методів дослідникові необхідно дані зводити у табличну форму. Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлюватися у вигляді таблиць.

Зведення даних у табличну форму являє собою групування та класифікацію матеріалу (результатів) за певними ознаками.

Групуючи матеріал, треба додержуватися такого порядку, при якому видно логічний зв’язок між ознаками.

Таблиця являє собою такий спосіб подання інформації, при якому  цифровий або текстовий матеріал групується у рядки і графи, відокремлені одна від одної вертикальними та горизонтальними лініями.

Таблиця не повинна бути простим скупченням підсумків, які розташовані у довільній формі. Навпаки, таблиця має розкривати досліднику цифрову картину якостей та властивостей досліджуваного явища.

Зведення матеріалів приводить до складання рядів.

Ряд являє собою сукупність однорідних величин, що характеризують кількісно варіюючу ознаку, розташованих у певному порядку, щоб їх можна було оглянути і порівняти.

Ряди показують:

  1.  зміну явища в часі;
  2.  розподіл явищ щодо кількісного змісту ознаки у певний час.

Опрацьовуючи ряди, часто доводиться вираховувати середні величини. Середня величина виявляє різноманітність індивідуальних ознак в єдиній обліковій величині.

Користування середніми величинами не повинно виключати ретельного вивчення конкретних членів ряду.

Техніка виведення середньої величини така: сумуються всі показники і сума ділиться на загальну кількість цих показників.

Вертикальні і горизонтальні  лінії, перетинаючись, утворюють клітинки. Горизонтальний ряд клітин має назву рядків, а вертикальний – граф, стовпчиків.

Кінцеву частину таблиці становлять смуги для загальних підсумків.

За змістом таблиці поділяються на:

  •  аналітичні;
  •  неаналітичні.

Аналітичні таблиціце результат обробки й аналізу цифрових показників.

Тому після таких таблиць робиться завжди узагальнення, яке, як правило, починається так:

  •  “ Із таблиці видно, що…”
  •   “ Таблиця дає змогу зробити висновок , що…”
  •   “ На основі даних таблиці можна стверджувати…”

Неаналітичні таблиці містять необроблені статистичні дані, які необхідні лише для подання інформації або констатації певного стану речей.

Приклад побудови таблиці

Таблиця (номер)

Назва таблиці

Заголовки граф

Підзаголовки граф

Таблиця складається із таких елементів:

  •  порядкового номера;
  •  заголовка;
  •  боковика (заголовки рядків);
  •  заголовки вертикальних граф;
  •  горизонтальних рядків;
  •  вертикальних граф.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву наводять жирним шрифтом. Назву не підкреслюють.

Заголовок кожної графи в таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного боку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Якщо таблицю неможливо розмістити на одній сторінці, то вона переноситься на наступний, але тоді назви заголовків граф не пишуться знову, а нумерується кожна колонка після заголовків і така ж нумерація переноситься на наступну сторінку перед продовженням таблиці.

Шрифт у таблиці можна зменшувати до розміру 10 – 12.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінювати лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те саме», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Ілюстрації

Ілюструють наукові роботи, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, що допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов'язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст - ілюстрації.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основних елементи:

  •  найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис.»;
  •  порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами;
  •  тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;
  •  експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.

Приклад:

Рис. 1.24. Схема розміщення елементів касети:

1  - розмотувач плівки;

2 - сталеві ролики;

3 - привідний валик;

4 -опорні стояки.

Основними видами ілюстративного матеріалу в дисертаціях є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 3.1) » або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1» або «... як це показано на рис. 3.1».

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері. У дисертації слід застосовувати лише штрихові ілюстрації й оригінали фотознімків. Фотознімки розміром, меншим за формат А4, наклеюють на стандартні аркуші білого паперу формату А4.

Аналіз рядів вимагає іноді використання графічних методів – креслення кривих (графіків), діаграм, гістограм тощо.

При користуванні графічним методом треба керуватися такими правилами:

  1.  Продумати масштаб, щоб на папері всі дані були розміщені пропорційно, на весь аркуш, посередині. Величина масштабу повинна бути достатня для зручного читання зображеного.
  2.  В основу ділень масштабу беруть круглі числа.
  3.  Заголовки графіків, діаграм, гістограм треба робити чітко, ясно і точно.

Графічний метод дозволяє узагальнити отримані дані і показати їх наочно. Даний метод допомагає побачити зміни, які відбулися, що не зовсім легко помітити у цифрах, навіть якщо вони внесені до таблиці.

Графіки, діаграми і гістограмиспособи графічного зображення залежності між величинами.

Графіки передбачають зображення за допомогою прямих чи кривих ліній.

Діаграми передбачають зображення у вигляді круга, розбитого на сектори.

Гістограми передбачають зображення на площині у вигляді стовпчиків ( горизонтальних чи вертикальних).

Нумерація

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в дисертації безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках дисертації, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4. враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або в додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад:

Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі дисертації подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис « Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Якщо в розділі дисертації одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовж, табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовж, табл. 1.2».

Примітки до тексту і таблиць, в яких наводять довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1.  ...

2.  ...

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

50605. Создание интерьера кухни с помощью примитивов 3ds Max 677.5 KB
  Например все объекты сцены на рис. Сцена созданная из примитивов 3ds Mx Цель: Смоделировав подобную сцену вы ознакомитесь с интерфейсом программы научитесь создавать объекты и производить с ними основные операции: выравнивание перемещение вращение клонирование. Научиться производить над объектами основные операции.
50606. Проблемы реализации геополитической стратегии Российской Федерацией 99 KB
  Понятие “геополитика” в современном мире рассматривается, иногда чересчур широко, что, в конечном счете, размывает характерные особенности данного явления.
50607. Создание тел вращения по профилю сечения при помощи сплайнов 923.5 KB
  Сегмент segment это участок линии сплайна между двумя соседними вершинами. Криволинейные сегменты представляются набором прямолинейных отрезков часто незаметных для глаза число которых задается при создании сплайна. Вершины vertex сплайна различаются по типу и определяют степень кривизны сегментов сплайна прилегающих к этим вершинам.
50608. Создание объектов методом Editable Mesh (Редактируемая поверхность) 879 KB
  Переключитесь в режим редактирования Polygon Полигон. Выйдите из режима редактирования Polygon Полигон выделите объект перейдите на вкладку Modify Изменение командной панели выберите из списка Modifier List Список модификаторов модификатор MeshSmooth Сглаживание. Переключитесь в режим редактирования Edge Ребро. Переключитесь в режим редактирования Vertex Вершина.
50609. Создание объектов методом Editable Poly (Редактируемая полисетка) 390 KB
  Далее выделяете полигоны показанные на рисунке 3 выбирать можно по одному удерживая кнопку ctrl. Рис. Должно получиться как на рисунке 4.
50610. Создание объектов при помощи NURBS-кривых и NURBS-поверхностей 278.5 KB
  Отдельные фрагменты NURBS-поверхностей можно прикреплять друг к другу для наращивания общей площади. Различают два типа NURBSповерхностей: точечная поверхность point surfce проходит через все опорные точки заданные в трехмерном пространстве; CVповерхность CV surfce плавно огибает все опорные точки заданные в трехмерном пространстве и называемые управляющими вершинами Control Vertices CV. Создать стеклянные плафоны методом вращения профиля в виде NURBSкривой.
50611. Создание объектов при помощи модификаторов Bevel Bend и Extrude 1.78 MB
  Измените масштаб в окне проекции Front Вид спереди так чтобы вертикальный размер видимой части сетки составлял примерно 55-60 см. Для удобства разверните окно проекции во весь экран. В окнах проекции появится зеркальная копия сплайна выделенная красным цветом. Установка уровня визуализации окна проекции кнопка F9 Сложные сцены зачастую отображаются и визуализируются очень долго.
50612. Создание объектов с помощью лофтинга 3.14 MB
  Выберите команду Grid nd Settings Настройка сетки и привязок меню Customize Настройка и щелкните на корешке вкладки Home Grid Исходная сетка окно диалога Grid nd Snp Settings Настройка сетки и привязок. Щелкните на кнопке Geometry Геометрия командной панели Crete Создать и выберите в раскрывающемся списке разновидностей объектов вариант Compound Objects Составные объекты В свитке Object Type Тип объекта появятся девять кнопок соответствующих типам основных объектов. Щелкните по ней. В свитке Cretion Method Метод...
50613. Создаем окно и дверь для кафе «МАХ» в виде полисеток 256.5 KB
  Теперь когда вы получили опыт работы с полисетками изготовление двери не должно вызвать затруднений. В данном случае длина соответствует высоте полотна будущей двери а высота его толщине. Рисунок Заготовка для двери с двумя сегментами по высоте будущего полотна Давайте сформируем для начала рамку полотна двери создав на нем две филенки то есть вставки которые могут быть и стеклянными сверху и снизу. Полигоны ограничивающие полотно двери по бокам не должны быть выделены.